Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку

НАЦІОНАЛЬНИЙБАНК УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯБАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ
 
Дозахисту допускаю:
завідувачкафедри банківської справи,
АкадемікАЕН України
д.е.н.,професор О. В. ВасюренкоДИПЛОМНА РОБОТАОрганізація безготівковогоплатіжного обороту в Україні та перспективи його розвиткуКерівникроботи, старший викладач І. М. Федосік
Консультант з питань використання
інформаційних систем і технологій,
к.т.н., доцент С. О. Шамов
Консультант з питань охорони праці,
к.х.н., доцент Л. І. Юрченко
Студентка факультету банківської справи,
обліку і фінансів V курсу групи 54 – БСЗ
спеціальності 7.050105 “Банківська справа”
Н.О. Цимбалова
 
Харків-2009
ЗмістВступРозділ 1. Безготівкові розрахунки та їхроль в умовах трансформації економічної системи України1.1 Історичні передумови становлення тарозвитку безготівкового обороту в Україні1.2 Економічний змістта принципи організації безготівкових розрахунків в Україні1.3 Техніко-економічна характеристика АСУБ«Грант»Розділ 2. Аналіз організіції платіжногообороту в Україні2.1 Аналіз безготівкового обігу в Україні2.2 Аналіз безготівкового обороту в АСУБ«Грант» 2.3 Аналіз впровадження пластикових картокміжнародних розрахункових систем в Харківському регіоніРозділ 3. Шляхивдосконалення безготівкового платіжного обороту на сучасному етапі розвиткубанківської системи України3.1 Введення програми розвитку системи масовихбезготівкових платежів в Україні – шлях до вдосконалення платіжного оборотудержави3.2 Впровадження найсучасніших банківськихтехнологій у платіжному обороті України3.3 Введення нових послуг в АСУБ «Грант» на підставі досвіду використання безготівкових розрахунків в розвиненихкраїнах світуРозділ 4. Використанняінформаційних систем і технологій у банківській сфері4.1 Характеристика та стан інформаційнихсистем і технологій у АСУБ «Грант»4.2 Перспективи створення та розвитку сучаснихінформаційних систем і технологій в банківській сфері, оцінка переваг таможливостей створення4.3 Основні задачі та вимоги до систем захистубанківських інформаційних технологійРозділ 5. Правові, соціально-економічні,організаційно-технічні питання охорони праці в банківській установі5.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умовпраці в установі АСУБ «Грант»5.2 Техніка безпеки тапротипожежна профілактика5.3 Розрахунок –аналіз штучного освітлення в приміщенні валютного управління АСУБ«Грант»ВисновкиСписок використаних джерелДодатки
Вступ
Функціонуванняфінансово-кредитної системи будь якої країни неможливо без ефективної діїбанківської системи. В сучасних умовах розвиток банківських послуг в Україні єдуже важливим, тому що банківська система є невід’ємною ланкою, що обслуговуєекономіку всієї країни.
Банки – необхідна складовасучасного грошового господарства. Вони створюють основу ринкового механізму, задопомогою якого функціонує економіка держави. Комерційні банки мають регулюватирух всіх грошових потоків, в першу чергу безготівкових, сприяти забезпеченнюнайбільш раціонального використання фінансових ресурсів суспільства та переливукапіталу в ті галузі господарства країни, де віддача вкладених коштів будемаксимальною.
Організація платіжногообороту – одна з традиційних сфер банківських послуг, яка повинна відповідатиконкретним вимогам, що обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них– забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством коштів за поставленуним продукцію та надані послуги, чим сприятиме прискоренню обігу оборотнихкоштів в розрахунках.
Успішне проведення ринкових реформв Україні неможливе без підвищення ефективності управління діяльністю банків.Тому важлива роль відводиться аналізу безготівкового обігу, без якого невідбудеться нормальне функціонування будь-якого підприємства і країни в цілому.
Ефективний розвиток та надійність банківської системиУкраїни в сучасних економічних умовах залежить від рівня аналітичної роботи вкомерційному банку, яка дозволила б давати реальну та всебічну оцінкудосягненим результатам їх діяльності, виявляти сильні та слабкі сторони,визначати конкретні шляхи рішення проблем, які виникають.
Актуальність теми обумовлюється необхідністю швидких, якіснихта безперервних розрахунків, як між окремими підприємствами країни, так і міжрізними державами. Зрозуміло, що ці розрахунки не можуть проводитися готівкою,не тільки тому, що це не практично, але й тому, що безготівкові розрахунки – цеефективно, надійно, зручно. Розумна організація безготівкового обігу – цезапорука надійної і безперебійної роботи будь-якого підприємства чи фірми.Тепер стає дуже важливим правильне обрання банку, в якому матимеобслуговуватися підприємство, це доводить актуальність обраної теми інеобхідність проведення аналізу даного напрямку діяльності банків з метоювизначення недоліків, та шляхів їх подолання, і відкриття переваг прибезготівкових розрахунках.
В роботі розглядаються питанняскладу платіжного обороту, особливості функціонування різних видів розрахунків.
Об’єктом дослідження є процесрозвитку безготівкових розрахунків в Україні. Для більш детального розглядувзято Харківський Акціонерний Східно-Український банк “Грант”, який стане базоюпроведення фінансового аналізу банку та, зокрема, аналізу безготівковихрозрахунків підприємства.
Метою даноїроботи є обґрунтування теоретичних основ організації безготівкового платіжногообороту, а також розкриття основних напрямків підвищення якості структурибезготівкового платіжного обороту, пошук шляхів, щодо вдосконалення системиелектронних масових платежів.
Для дослідженняпоставленої мети в роботі вирішені такі завдання:
–    вивчення умов та принципів організаціїбезготівкового платіжного обороту;
–    аналізу структури платіжного обороту держави;
–    розгляд основних форм безготівкових розрахунків;
–    запропоновано напрямки, щодо вдосконаленняорганізації безготівкового платіжного обороту держави;
–    приведенонові банківські послуги.
Сфери застосуванняготівкових та безготівкових платежів чітко визначені в законодавчому порядку.Платежі, що здійснюються за допомогою готівки, використовуються в процесівзаємовідносин господарських організацій із населенням, обслуговують рух йогогрошових доходів і витрат. У розрахунках між суб'єктами господарськоїдіяльності майже всі господарські платежі ( крім дрібних ) здійснюютьсябезготівковим переказуванням коштів із рахунка платника на рахунок одержувачана підставі укладеного договору про розрахунково-касове обслуговування.
В роботі використана законодавчо-нормативнабаза та періодична література українських видавництв, підручники та іншіджерела. Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банкуУкраїни, що знайшло своє відображення у законах “Про банки і банківськудіяльність”, “Про Національний банк України”, “Про підприємства в Україні” від17.12.2000р. №2121-ІІІ, Інструкції НБУ “Про безготівкові розрахунки в Україні внаціональній валюті” від 29.03.01р. № 135,“Про порядок відкриття та використання рахунків в національній та іноземнійвалюті” від 18.12.98р. за № 527. Ці акти такожсвідчать про необхідність розгляду даної теми, так як вийшли не так давно івимагають ретельного вивчення.
Для більш повного розкриття даної теми в роботібули використані джерела таких авторів О.В.Васюренка, Р.Коцовської,В.І.Міщенка, А.М.Мороза, В.Ричаківської, В.А.Ющенка та інші.
Вище зазначені факти свідчатьпро актуальність і необхідність розгляду даної теми за сучасних умов розвиткуУкраїни, та доводять перспективність розвитку безготівкового платіжногообороту.
Впровадження пропозицій,наданих у роботі, дозволить покращити роботу з безготівкового обігу та введеннярозрахункових операцій установами банків. Це надасть можливість ввести в діюнові системи розрахунків, покращити принцип дії існуючих платіжнихінструментів, скористатися міжнародним досвідом з цієї галузі що призведе довдосконалення роботи як комерційних банків так і їх клієнтів.

Розділ 1. Безготівкові розрахунки та їх роль в умовахтрансформації економічної системи України
 
1.1 Історичні передумови становлення та розвиткубезготівкового обороту в Україні
Щоб краще зрозуміти теперішній станплатіжної системи України як екс-радянської республіки, важливо розглянути їїісторичне коріння. З 1930 року до недавніх реформ єдина банківська системаобслуговувала весь Радянський Союз.
У процесі розвитку банківської системи Радянського Союзубула в цілому створена налагоджена система внутрішньобанківських таміжбанківських розрахунків установ Держбанку СРСР. Як емісійно-касовий такредитно-розрахунковий центр країни Держбанк будував свої стосунки з іншимикредитними інститутами країни на основі кореспондентських рахунків, які буливідкриті в Будбанку СРСР та Держтрудощадкасах СРСР.
Тільки Державний ощадний банк, якийпрацював разом з центральним банком, виконував функції єдиного споживчогобанку, надаючи фізичним особам і господарствам ощадні депозитні рахунки.
Оскільки Радянський Союз оперувавмонобанківською системою і володів усіма підприємствами, платіжні операціїздійснювалися через внутрішньобанківські перекази, і основною вимогою досистеми та її відмінною рисою був контроль, а не швидкість, зручність чинадійність.
Внутрішньобанківські розрахунки міжустановами Держбанку СРСР проводилися за системою міжфілійних оборотів (МФО),яка була введена у дію 1933 року. У цю ж систему були включені й установиЗовнішторг-банку СРСР. Щорічно за міжфілійними оборотами в СРСР проводилося до200 млн. операцій. Платежі здійснювалися незалежно від наявності коштів на кореспондентськихсубрахунках, але в межах кредитового сальдо на кореспондентському рахункубанку.
Слід зазначити, що операції з обліку таконтролю за МФО при ручній обробці документів мали значну питому вагу в обсязіобліково-операційної роботи, і лише із застосуванням комп'ютерів тавідповідного програмного забезпечення було значно скорочено час та зменшенотрудомісткість операцій.
Позитивною рисою системи розрахунківчерез МФО було те, що вона була добре відпрацьована і дисциплінувалабухгалтерський апарат банків, оскільки вимагала виключно чіткої організації тажорсткого контролю за всіма етапами проходження платіжних документів.
Основним недоліком цієї моделі булавідсутність ресурсного обмеження діяльності установ банку, оскільки платіжздійснювався в будь-якому випадку, а не лише в межах кредитового сальдо. Прицьому неможливо чітко розмежувати ресурси банків.
Як показав багаторічний досвіддіяльності Держбанку, такі розрахунки успішно діяли в рамках одного банку, вумовах централізовано керованої економіки. Слід підкреслити, що клієнтамиДержбанку були лише державні підприємства. Тому централізоване керування якДержбанком, так і його клієнтами-підприємствами відігравало певну роль увідносній стабільності такої схеми розрахунків, незважаючи на згадані її недоліки.У деяких зарубіжних країнах успішно застосовується аналогічна система міжфіліями та відділеннями одного банку.
Політичні зміни, що відбулися натериторії колишнього Радянського Союзу, призвели до дезінтеграції радянськоїплатіжної системи. Наприкінці 80-х років монобанківська система поступиласямісцем дворівневій банківській системі, що складалася з декількох державнихспеціалізованих банків. Нові банки діяли в загальнонаціональному масштабі йобслуговували спеціальні сектори економіки (сільське господарство,промисловість і будівництво, інвестиції в соціальних секторах, експорт/імпорт).Розпочалося створення комерційних банків шляхом реформування філій державнихбанків і перехід до них штатних працівників центрального банку, який мав широкумережу територіальних представництв для виконання місцевих функцій (розподілгрошових коштів), а також мав кореспондентські (клірингові) рахунки в кожніймісцевій філії спеціалізованих банків.
Другою зміною став розпад колишньогоРадянського Союзу та утворення п'ятнадцяти незалежних держав. Це спричинилостворення п'ятнадцяти окремих центральних банків і п'ятнадцяти«комплектів» спеціалізованих і ощадних банків. Під час цього процесубільшість кредитних ресурсів відійшло до Російської Федерації, зменшуючи фондиплатіжних систем інших республік. Більшість управлінських та технічних ресурсівтакож залишилось у Росії, де був розташований апарат центрального банкуколишнього Радянського Союзу і де ухвалювалися основні рішення. Комерційнібанки платили своїм службовцям набагато більше, ніж центральні банки, що значноускладнювало проблему трудових ресурсів. Багато фахівців залишили свої робочімісця, і в центральних банках залишилось дуже мало висококваліфікованихпрацівників.
Третьою зміною стало створеннянаціональних валют у нових країнах СНД. До певного часу національна валютавикористовувалась тільки для готівкових розрахунків. Безготівкові операції (якусередині держави, так і між державами СНД) продовжували здійснюватись у«радянських» рублях. Пізніше нові держави стали використовувати своюнаціональну валюту для всіх внутрішніх розрахунків.
Кінцевою зміною стала подальшареструктуризація банківської галузі, включаючи ліцензування багатьох новихприватних банків. Більшість банків були невеликими (мали лише один або декількаофісів) і багато з них виконували лише обмежені банківські функції. Однак,деякі з них ставали комерційними банками в повному розумінні цього слова,надаючи всі послуги і займаючи визначену частку на ринку, яка постійно зросталаза рахунок державних банків.
Реорганізація платіжної системи сталапершочерговим завданням реформування діяльності центральних банків у країнах,що утворилися після розпаду Радянського Союзу і розпочали перехід відцентралізовано планованої економіки до ринкової. Оскільки роль, яку виконувалаплатіжна система в умовах попереднього режиму, принципово відрізняється відтієї, яку платіжна система відіграє в країнах з ринковим господарством, важливоперетворити стару систему в ефективну, надійну і безпечну.
Політична орієнтація України наформування вільної ринкової економіки призвела на початку 90-х років доістотних змін у банківській сфері країни.
Еволюція міжбанківських розрахунків вУкраїні на поточний час нараховує три етапи, які характеризують і реорганізаціюбанківської системи в цілому.
Першим етапом реорганізації банківськоїсистеми (1988 — 1991 роки), ще за часів входження України в СРСР, можна вважатирозвиток елементів ринкової економіки в господарчому механізмі. У державнихбанках почала з'являтися клієнтура з приватних підприємців. Але механізмирозрахунків не змінювалися. Було збережено порядок розрахунків за МФО. Вінрозповсюджувався на установи всіх державних спеціалізованих банків. Ці установияк суб'єкти господарювання мали усі атрибути юридичне самостійних осіб, але прицьому включалися в єдину державну банківську мережу. Вони керувалися зведенимикредитними та касовими планами Держбанку СРСР, виконували фінансово-кредитні тарозрахунково-касові операції, вели облік за загальними правилами.
Планувалося надалі забезпечитифінансову самостійність банків. Однак, це завдання не могло бути виконано,зокрема, також і через механізм міжбанківських розрахунків: позаплановийперерозподіл грошових коштів між банками в процесі МФО створював неявні танеоформлені кредити за рахунок Держбанку. Ці кредити за характером булибезстроковими та безоплатними, що само по собі ненормально.
У результаті Держбанк був позбавленийможливості регулювати грошовий обіг та контролювати діяльність спецбанків, атакож застосовувати на фінансовому ринку економічні методи регулюваннябанківської системи, такі, як зміна норм обов'язкових резервів та процентнихставок за активними та пасивними операціями. Це звело нанівець спробипроведення грошово-кредитної політики, і саме «монобанк» в особі Держбанку,який був основою однорівневої банківської системи, був зацікавлений у переходідо дворівневої банківської системи.
Ключовим моментом другого етапу (з 1991по 1994 роки) реформування банківської системи була реструктуризація мережібанків:
– створення Національного банкуУкраїни (НБУ);
– формування Національним банкомУкраїни власної мережі регіональних управлінь;
– перетворення установ державнихспеціалізованих банків у самостійні комерційні банки. Державні банки(Промінвестбанк, «Україна», Укрсоцбанк) акціонуються персоналом банків, а такожокремими клієнтами цих банків;
– у комерційних банкахвідбуваються зміни у складі засновників: з числа засновників виходятьміністерства;
– утворення нових комерційнихбанків.
Створюються банки «новоїхвилі» із залученням значного приватногокапіталу (подальший розвиток спільних підприємств, малих підприємств,акціонерних товариств) і коштів новостворюваних державних бюджетних тапозабюджетних фондів. Під час гіперінфляції відбувається масове утвореннядрібних «кишенькових» банків. Протягом 1992-1993 років реєструєтьсяпонад 100 таких установ, в основному з приватним капіталом.
Робота комерційних банків базувалась навласних та залучених ресурсах, їм було надано самостійність у питанняхвизначення об'єктів кредитування, строків депозитів та кредитів, процентнихставок за пасивними та активними операціями. Починаючи з 1992 року, взаємнірозрахунки між ними стали здійснюватися на основі встановленнякореспондентських відносин з відкриттям взаємних коррахунків або черезкоррахунки, що відкриті в Національному банку України.
З моменту створення у 1991 роціНаціонального банку України одним з найважливіших напрямів його діяльності булостворення інформаційного середовища автоматизації банківської справи на базіНаціонального банку, а також створення ряду систем автоматизації банківськоїдіяльності на загальнодержавному рівні.
У 1992- 1993 роках в Українівикористовувалась модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськимирахунками, що були відкриті у регіональних управліннях Національного банкуУкраїни. Для здійснення міжбанківських розрахунків використовувалисяспеціалізовані підрозділи НБУ – розрахунково-касові центри (РКЦ) прирегіональних управліннях. Саме там були відкриті кореспондентські рахунки длякомерційних банків, що знаходилися у відповідному регіоні України. Всього булостворено 27 РКЦ (відповідно до кількості регіональних управлінь НБУ).
Механізм розрахунків не включавелементів заліку. Міжбанківські розрахунки відбувалися на повну суму платежівміж суб'єктами господарювання.
Контроль за станом міжбанківськихрозрахунків здійснювався, виходячи зі стану комерційного банку в цілому якюридичної особи за «консолідованими» кореспондентськими рахунками.
У 1992 році в Україні оброблялося всередньому 1 млн. 600 тис. платіжних документів за день.
Недоліки паперової технології булоусунуто на третьому етапі становлення банківської і платіжної системи України.
У 1992 році була розроблена«Концепція створення системи електронного грошового обігу». Вонапередбачає впровадження в народне господарство України нової технологіїобслуговування банків, організацій та фізичних осіб, заснованої на виконаннірізноманітних платіжних операцій за безпаперовою комп'ютерною технологією. Такасистема має назву «Система електронного переказу фінансових послуг абоелектронного грошового обігу» — СЕГО.
Комерціалізація державних банків, появамережі нових комерційних банків, збільшення кількості суб'єктів підприємницькоїдіяльності сприяли зростанню суспільної зацікавленості в створенні, в першучергу, загальнодержавної автоматизованої системи, яка прискорила бміжбанківські розрахунки та підвищила б їх надійність і безпеку.
Кожний день зволікання у створеннісистеми призводив до значних збитків держави та підприємців унаслідок прискореннятемпів інфляції та значних фінансових втрат від використання підробленихплатіжних документів. Наприклад, лише в третьому кварталі 1993 року (останнімісяці перед впровадженням електронної системи міжбанківських розрахунків) задопомогою фальшивих авізо з банківської системи України було вилучено понад 500мільярдів карбованців. Справжні масштаби цього явища ще чекають з'ясування.
Враховуючи недостатній рівеньінформатизації України, відсутність у комерційних банків власних системміжбанківських розрахунків та відсутність з їх боку ініціативи щодо створенняєдиної мережі електронних взаєморозрахунків, не можна було сподіватися настворення подібної системи «знизу», шляхом поступового добровільногооб'єднання банків у єдину мережу електронних взаєморозрахунків. Національнийбанк України змушений був нав'язувати комерційним банкам свою політику татехнологію у галузі створення електронної системи міжбанківських розрахунків. Утой же час необхідно було врахувати всю різноманітність фінансових можливостейбанків та рівня кваліфікації їх персоналу, а також обмеженість коштів самогоНаціонального банку.
При створенні системи використовувалисяпринципово нові програмні, методичні та організаційні рішення.
Запроваджена система не має аналогів українах колишнього Радянського Союзу і наближається до рівня відповідних системрозвинених країн Європи і світу.
Програмне забезпечення та засобизахисту інформації системи електронних міжбанківських розрахунків Національногобанку України, або Системи електронних платежів (надалі — СЕП) були розробленіфахівцями Національного банку і вперше надані учасникам міжбанківськихрозрахунків у липні-серпні 1993 року. 5 серпня 1993 року почалася досліднаексплуатація системи.
Після відповідного доопрацювання тавдосконалення програмно-технічного забезпечення системи 1 жовтня 1993 рокупочалося її запровадження в промислову експлуатацію. На 1 січня 1994 рокупрактично всі філії комерційних банків були підключені до системи електроннихміжбанківських платежів. Це дозволило відмовитись від використання поштових ітелеграфних авізо та значно підвищити швидкість, якість і надійність проведенняплатежів, безпеку і конфіденційність банківської інформації.
Існуюча система електроннихміжбанківських розрахунків цілком задовольняє потреби економіки України напоточний час. Це, зокрема, підтвердив і досвід проведення грошової реформи всерпні-вересні 1996 року, коли у зв'язку з впровадженням нової національноївалюти обсяг міжбанківських розрахунків збільшився в 2-3 рази і висувалисяпідвищені вимоги щодо швидкості та регламенту виконання платежів. СЕП успішновиконала покладені на неї в той час завдання. Так, ЗО серпня 1996 року черезСЕП було оброблено платежів на суму понад 500 трильйонів карбованців. Це сталопереконливим підтвердженням правильності стратегічного вибору НБУ щодостворення електронної платіжної системи країни (додаток А).
СЕП постійно розвивається з метоюпідвищення надійності її функціонування, надання більшого спектра послуг банкам- учасникам СЕП, розвитку бухгалтерської моделі.
Одночасно із створенням СЕП комерційнібанки активно розробляли і впроваджували системи автоматизаціївнутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси«Операційний день банку» — ОДБ). Це — програмне забезпечення, щообслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік,обслуговування рахунків клієнтів тощо). Одне із завдань таких систем — автоматизація обігу платіжних документів усередині банку та обмін електроннимиплатіжними документами з СЕП.
Оскільки СЕП дозволила практичноуникнути затримки платежів на міжбанківському рівні, для комерційних банків таїх клієнтів стало доцільним використання систем «клієнт — банк» длярозрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі.
Ще одним способом виконання міжбанківськихрозрахунків в Україні є встановлення між комерційними банками прямихкореспондентських відносин, що здійснюється з метою прискорення розрахунків.Враховуючи, що на території України діє система електронних міжбанківськихрозрахунків НБУ, учасниками якої є всі комерційні банки та яка практичнозадовольняє потреби банків у цій сфері, прямі кореспондентські відносини міжбанками встановлюються у виключних випадках. Ці винятки можуть бути пов'язанізі специфікою проведення банківських операцій, що мають постійний характер,наприклад:
–   при здійсненні операцій зпродажу та купівлі валютних коштів на Міжбанківській валютній біржі;
–   при розрахунках між банками заопераціями, що мають постійний характер та великі обсяги.
У всіх випадках Національний банкУкраїни дає дозвіл на встановлення прямих кореспондентських відносин, при умовіобгрунтування їх доцільності. Платіжна система України у даний час складаєтьсяз таких компонентів:
–   системи електроннихміжбанківських розрахунків Національного банку України;
–   систем автоматизації роботибанків (програмні комплекси «Операційний день банку»);
–   внутрішньобанківських платіжнихсистем;
–   систем «клієнт — банк».
На стадії розроблення — такі компонентиСЕГО:
–   система масових платежів ізвикористанням карток;
–   система обігу цінних паперів напервинному та вторинному ринках.
Окремі комерційні банки України, атакож підрозділи державних банків є абонентами:
–   міжнародних системміжбанківських розрахунків;
–   міжнародних систем розрахунківза допомогою карток.
Можна, без перебільшень, зробитивисновок: впровадження СЕП підняло банківську індустрію України на якісно новийрівень і у цілому відповідає світовим стандартам у цій галузі банківськоїсправи.
1.2 Економічний зміст та принципи організаціїбезготівкових розрахунків
Сучасна економіка будь-якої держави являє собою широкорозгалужену мережу складних взаємовідносин мільйонів господарських суб'єктів,що входять до неї. Основою цих, взаємозв'язків є розрахунки і платежі, в процесіяких відбувається задоволення взаємних вимог і зобов'язань.
Реалізація валового продукту, використання національногодоходу і всі подальші перерозподільні процеси в економіці забезпечуються наоснові потоку грошей в готівковій і безготівковій формах — грошового обігу як сукупностіза певний період всіх платежів, які опосередковують рух вартості в грошовійформі між фінансовими і нефінансовими агентами у внутрішньому і зовнішньомуекономічних оборотах країни.
Грошовий оборот — сукупність грошових розрахунків незалежновід способу і форми їх здійснення.
Головні складові грошового обігу: готівково-грошовий ібезготівковий оборот. Основна частина його — платіжний оборот в якому грошіфункціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань.Він здійснюється як готівковій, так і в безготівковій формі. Весь безготівковийоборот є платіжним, тому що є певний проміжок часу між одержанням товарів та їхоплатою.
Грошова маса є результат взаємодії двох потоків. Першийпотік — випуск грошей, що означає розподіл платіжних коштів через банки середекономічних агентів, що відчувають потребу в грошах; другий — повернення грошейборжниками, що має місце при зменшенні боргових вимог в активах банків черезсплату боргів. У зв'язку з тим, що випуск платіжних коштів відбуваєтьсяактивніше, ніж повернення, грошова маса має тенденцію до збільшення. Важливовідмітити, що похідні грошового обігу — грошова маса і обсяг кредитів нарівні звалютним курсом є головними об'єктами грошової кредитної політики.
Безготівковий грошовий оборот — рух грошових коштів безвикористання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахуваннявзаємних вимог. У сфері готівкового грошового обороту рух грошей здійснюється увигляді готівкових грошових знаків.
Зміст і мета безготівкового платіжного обороту — оплата безвикористання готівкових грошей. Платник і одержувач коштів використовуютьпоточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і міжрізними кредитними установами. Це дуже зручно для клієнтів. Вони можутьздійснювати платежі на великі відстані без ризику втрати.
Безготівковий платіжний оборот переважно здійснюється черезбанки. Частина його обслуговується платіжними інструментами, минаючи банк. Будучипереважним (до 90% всього грошового обігу), він здійснюється у вигляді записівза рахунками платників і одержувачів коштів у кредитних установах, а такожшляхом заліків взаємних вимог і передачі оборотних документів (векселів,гарантів і т. д.). Безготівковий платіжний оборот опосередковує такі сферигосподарських відносин, як реалізація продукції, послуг, робіт; розподіл іперерозподіл національного доходу; отримання і повернення банківських кредитів;виплата і використання грошових доходів населення. Учасниками цих відносин єоб'єднання, підприємства, організації, банківські і фінансові органи,населення.
Рахунок у банку – серцевина його взаємовідносин з клієнтом.Кожному підприємству (організації, установі) відкриваються рахунки для облікукоштів, що зберігаються на них і здійснення розрахунків. Безготівковий оборотможуть здійснювати і кошти, що перебувають в особистій власності громадян(отримання заробітної плати через банки, оплата різних видів послуг і т. д. ).
Система безготівкових розрахунків являє собою сукупністьпринципів організації розрахунків, вимог, що ставляться до них, форм і способіврозрахунків.
Переваги безготівкового обороту над готівковим:
–   прискорюється обіг грошових коштів господарськихсуб'єктів;
–   значно скорочуються витрати обігу;
–   збільшуються можливості держави щодо регулювання грошовоїсфери.
У розвинутих країнах готівка становить незначну частинугрошової маси: 5-7%. В нашій країні у зв'язку з початком ринкових перетворень векономіці готівковий оборот займає близько 35% усього грошового обороту(додаток Б).
Безготівкові розрахунки — розрахунки, що проводяться безучасті готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту.
Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські таміжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків таміж банками.
Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктамирозрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:
–   розрахунки за товарними операціями — платежі затоварно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;
–   розрахунки за нетоварними операціями — сплата податківта перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківськихпозик, страхових сум тощо.
Основне місце в цих розрахунках займають платежі заматеріальні цінності та послуги.
Залежно від місця проведення безготівкових розрахунківвиділяють:
–   внутрішньодержавні (внутрішньоміські, щоздійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські — за межами цьогопункту);
–   міждержавні розрахунки (між господарськимисуб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).
Загальні принципи організації системи безготівковихрозрахунків в Україні визначені в Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в господарськомуобороті України», що затверджена постановоюПравління НБУ від 29 березня 2001 р. № 135.
Принципами організації безготівкових розрахунків є:
–    правовий режим здійснення розрахунків і платежів;
–    обов'язковість зберігання грошей на рахунках убанку всіма підприємствами і організаціями. Безготівкові розрахунки проводятьсяюридичними особами і громадянами через банк, в якому відкритий відповіднийрахунок. Наявність останнього, як у одержувача, так і у платника, — необхіднапередумова таких розрахунків. Для розрахункового обслуговування між банком іклієнтом укладається договір банківського рахунка — самостійний двостороннійцивільно-правовий договір. Юридичне оформлення і функціонування рахунківюридичних і фізичних осіб в банку зумовлюються діючою інструкцією;
–    підтримка ліквідності на рівні, що забезпечуєбезперебійне здійснення платежів. Дотримання цього принципу – застава чіткого,безумовного виконання зобов'язань. Всі платники повинні планувати надходження,списання коштів з рахунків, знаходити ресурси (шляхом отримання кредиту абопродажу активів) з метою своєчасного виконання зобов'язань;
–    платежі здійснюються, як правило, післявідвантаження продукції, надання послуг, виконання робіт. Платежі здійснюютьсяза наявності коштів на рахунку платника або права у нього на кредит;
–    наявність акцепту (згоди) платника на платіж, тобтосписання коштів з його рахунку. Реалізується застосуванням відповідногоплатіжного інструмента (чека, простого векселя, платіжного доручення), щосвідчить про розпорядження власника на списання коштів, або спеціальногоакцепту документів, виписаного одержувачами коштів (платіжного доручення,векселя). Разом з тим законодавством передбачені випадки беззаперечного (беззгоди платника) списання коштів: недоплати податків або інших обов'язкових платежах;на основі виконавчих листів, виданих судами; деяких штрафів за розпорядженнямстягувачів, а також безакцептного списання за тепло- і електроенергію, комунальніпослуги;
–    принцип терміновості платежу випливає з самої сутіринкової економіки, невід'ємною умовою якої є своєчасне і повне виконанняплатіжних зобов'язань. Безготівкові розрахунки повинні бути організовані такимчином, щоб існував мінімальний розрив у часі між отриманням продукції покупцемта її оплатою. Чим більший такий розрив, тим довше покупець користуєтьсякоштами, що не належать йому, а у постачальника зростає потреба в кредиті;
–    найважливіший принцип організації безготівковихрозрахунків — контроль (попередній, поточний, подальший, зовнішній, внутрішній)всіх учасників за правильністю здійснення розрахунків, дотриманням встановленихположень про порядок їх проведення.
Організація безготівкових розрахунків повинна відповідатиконкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них- забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів запоставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотнихкоштів у розрахунках.
Необхідність контролю в ході безготівкових розрахунківвизначається різними факторами для кожної із сторін, що беруть участь в них.Для постачальника — своєчасне отримання грошового еквівалента і запобіганняпозаплановим відстроченням платежів, неповернення боргів, втрати великих сум.Для покупця – виконання постачальником умов договору, а також своєчасність іправильність виконання своїх зобов'язань перед кредитором відповідно до договорудля того, щоб забезпечити нормальні господарські зв'язки зі своїм контрагентом.
Банки, виконуючи роль посередників між продавцями іпокупцями, податковими органами, населенням, бюджетом, позабюджетними фондами,здійснюють контроль за дотриманням ними встановлених правил розрахунків, всюсвою діяльність банки підпорядковують Закону України “Про банки та банківськудіяльність” від 21.12.2000 року.
Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів ізрахунків платників.
У сучасній системі безготівкових розрахунків господарськісуб'єкти використовують такі основні способи платежу:
–    перерахування грошових коштів (безпосередньо непов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника;
–    надання позики банком шляхом прямого перерахуваннягрошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника;
–    розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платниківкоштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи наданнямпослуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасниківзаліку лише непокритої суми.
Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуваннямкоштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходженняплатника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей нарахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.
Як було зазначено вище, розрахунки за допомогоюбезготівкових інструментів здійснюються шляхом списання коштів з поточнихрахунків. Поточні рахунки фізичним та юридичним особам відкриває банківськаустанова на умовах, викладених в Інструкції № 3 «Провідкриття банкам рахунків у національній і іноземній валюті», яка затверджена постановою Правління НБУ від18.12.1998 р. № 527 та в договорі між установою банку і власником рахунку.
При здійсненні розрахунків можуть застосовуватисьакредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунківза розрахунковими чеками та використання розрахункових документів на паперовихносіях та в електронному вигляді. У сучасних умовах застосовуються такі основніінструменти безготівкових розрахунків:
–   меморіальний ордер;
–   платіжне доручення;
–   платіжна вимога-доручення;
–   платіжна вимога;
–   розрахунковий чек;
–   акредитив;
–   вексель.
Використання банківських платіжних карток та векселів, якплатіжних інструментів регулюється чинним законодавством у тому числі окремиминормативно-правовими актами Національного банку.
Найпоширенішим та найпростішим інструментом безготівковихрозрахунків в сучасних умовах є платіжне доручення.
Платіжне доручення – це письмове розпорядження платникабанкові, що його обслуговує, про списання з його рахунку зазначеної суми нарахунок одержувача коштів.
Банки приймають до виконання платіжні доручення протягом 10днів з дати їх заповнення і тільки на суму, яка є на поточному рахункуюридичної особи, або за рахунок отриманого платником кредиту.
Як виняток, при відсутності коштів на рахунку платника банкзобов’язаний приймати від клієнтів доручення на перерахування до бюджету сумподатків, зборів, інших обов’язкових платежів та внесків коштів на рахункахтакі доручення враховуються на позабалансовому рахунку “Розрахункові документи,не сплачені в строк у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку платника”.
У разі надходження коштів на рахунках здійснюється частковаоплата таких доручень, яка оформлюється меморіальним ордером за підписомвідповідального виконавця, завіреним штампом банку. Перший примірникмеморіального ордера вміщується в документі дня банку, другий – видаєтьсяплатнику, як підтвердження про часткову оплату, а доручення з відміткою банкупро часткову оплату вміщується в позабалансовий рахунок.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках затоварними і нетоварними платежами:
–   за фактично відвантажену (продану продукцію(виконані роботи, надані послуги);
–   у порядку попередньої оплати – якщо такий порядокрозрахунків установлено законодавством або обумовлено в договорі;
–   для завершення розрахунків за актами звіркивзаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку,установленого чинним законодавством;
–   для перерахування підприємствами сум, які належатьфізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо) на їх рахунки, що відкриті убанках;
–   для списання податків і зборів (обов’язковихплатежів) до бюджетів або державних цільових фондів;
–   в інших випадках відповідно до укладених договорівта/або чинного законодавства.
У сучасних умовах найбільш правильним та безпечним дляотримувачів коштів тобто відправників продукції факт попередньої оплати. Цегарантує безумовне отримання коштів на рахунок підприємства. З іншого боку,такий порядок розрахунку не вигідний для платника, так як достроково вилучаєкошти з обороту на сплату ще не поставленої продукції. При цьому завжди існуєризик отримання неякісної продукції, або отримання продукції у строки, щосуперечать договору.
Розрахунок за допомогою платіжного доручення можездійснюватись в межах одного банку або в других банках.
Зараз платіжні доручення є самими простими тарозповсюдженими формами безготівкових розрахунків. Ними користуютьсяпідприємства усіх форм власності, а також фізичні особи. Питома вага платіжнихдоручень у документообігу розрахункових документів складає близько 85%. З нихрозрахунки за фактично відвантажену продукцію складають близько 65 %.
Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, якийскладається з двох частин: верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) допокупця (платника) сплатити вартість поставленої продукції, наданих послуг;нижня частина – доручення платника своєму банку про перерахування зі свогорахунку суми одержувачеві.
Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу тазазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, якувимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.
Банк платника приймає вимогу-доручення від платникапротягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
Вимога-доручення подається платником в установу банку удвох примірниках.
Банк платника на основі першого примірника платіжноївимоги-доручення списує кошти з його рахунку та перераховує їх у банкпостачальника в день списання.
Банк постачальника проводить зарахування коштів на рахуноксвого клієнта.
Якщо порівняти з обліком при розрахунках платіжнимидорученнями, то правила аналогічні.
 У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення вінповідомляє про мотиви відмовлення безпосередньо одержувача коштів у порядку істроки, зазначені у договорі.
Розрахунковий чек – це документ, що містить письмоверозпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту),який веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.
Розрахункові чеки використовуються в безготівковихрозрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунківготівкою за отримані товари.
Розрахункові чеки використовуються тільки на замовлення длябезготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів іне підлягають сплаті готівкою (крім випадків з фізичними особами, а також уразі отримання здачі із суми чека, але не більш ніж 20 % від суми цього чека).
Розрахункові чеки брошуруються у чекові книжки по 10, 20,25 аркушів. Строк дії чекової книжки – один рік. За погодженням з установоюбанку строк її дії може бути продовженим.
Чек з чекової книжки пред’являється для оплати в банкчекодержателя протягом 10 календарних днів.
Чек приймається чекодержателем для оплати безпосередньо відчекодавця на ім’я якого виписаний документ. Забороняється передавання чековоїкнижки її власником будь-якій іншій фізичній або юридичній особі, а такожпідписання незаповнених бланків чеків та поставлення на них відбитка печаткиюридичними особами.
Гарантована оплата чека забезпечується:
–   шляхом депонування чекодавцем коштів з основногорахунку підприємства на окремий рахунок в банку, де він є клієнтом;
–   наявністю коштів на рахунку чекодавця;
Чеки та чекові книжки є бланками суворої звітності, томупри видачі чекової книжки здійснюється списанням операційним працівником банкучекової книжки з рахунку
Банк веде позасистемний облік номерів чеків у спеціальнійреєстраційній картці, де вказується номер рахунку, з якого сплачуватимутьсячеки, дата видачі книжки, номери чеків, строк дії книжки, для яких розрахунківвона видається.
Платник разом із заявою на видачу чекової книжки подає усвій банк платіжне доручення на депонування коштів, які депонуються на окремомуособистому рахунку пасивного балансового рахунку “Кошти в розрахунковихрахунках суб’єктів господарської діяльності”.
Банк платника видає чекову книжку тільки своєму клієнту,який має поточний рахунок. Бланки чекових книжок списуються в умовних одиницях.
Чеки з чекової книжки заповнюються в момент здійсненняплатежу і видаються чекодавцем за отримані ним товари та подані послуги.Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чекана корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.
Приймаючи чек на оплату за товари, чекодержатель перевіряєнаявність усіх реквізитів та правильність їх заповнення.
Після перевірки правильності даних та реквізитів чека, якщочекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, сума чеказараховується на рахунок чекодержателя.
Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різнихбанків банк чекодержателя зобов’язаний прийняти чеки з реєстром. У цьому разікошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання їх ізбанку-емітента. Умови інкасування чеків мають бути зазначені в договорі нарозрахунково-касове обслуговання.
Для контролю за оплатою чеків перший примірник реєструоприбутковується банком чекодержателя на по балансовому рахунку «Документи і цінності, прийняті на інкасо».
У банку чекодержателя сума чека перераховується на рахунок,«Документи і цінності, прийняті на інкасо».
Оплачений чек разом з примірником реєстру залишається убанку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено».
Якщо причин для відмови в оплаті чека немає, банк платникапісля перевірки чека списує суму з рахунку і перераховує банку постачальникатого же дня.
Після надходження коштів за чеком у банк постачальникасума, зазначена в чеку, зараховується на поточний рахунок постачальника.
Одночасно ця сума списується з позабалансового рахунку «Документи і цінності, прийняті на інкасо».
Банк-емітент може відмовитись від оплати чека у винятках,якщо:
–   чек заповнений з порушенням або має виправлення іпідчистки, факсиміле замість підпису;
–   реєстр чеків заповнений з порушенням або маєвиправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;
–   чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж сумаліміту на рахунках № 2602 «Кошти врозрахунках СГД».
Відповідальність за неправильне використання чеків, зазбитки, що утворились у разі передачі чекової книжки або окремих чеків іншійособі, втрати або крадіжки, а також через зловживання з боку осіб,уповноважених на підписання чеків, несе чекодавець, якому виписана книжка.
У разі порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банкможе позбавити його права користування цією формою розрахунків, якщо цепередбачено умовами договору на розраховано-касове обслуговування.
У світовій практиці чекова форма розрахунків переважає ваналогових країнах (США, Канаді, Великобританії), а також в Італії, Франції.Таки чеки використовуються як для безготівкових розрахунків в одному банку, такі у сфері міжбанківських розрахунків. Деякі країни Європи (Австрія, Бельгія,Україна, Голландія, Німеччина, Швейцарія та ін.) використовують подібні дочекової форми жиророзрахунки.
В нашій країні форма розрахунків з чеками є не дужепопулярною, хоча є зручною та нескладною. Питома вага розрахунків чеками черезбанки України становить близько 8 %. Обмежена кількість розрахунків чекамипояснюється небажанням, а в деяких випадках неможливістю підприємств вилучатикошти з обороту та депонувати їх на окремому рахунку.
Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент задорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:
–   виконати платіж третій особі (бенефіціару) запоставлені товари, виконані роботи чи надані послуги;
–   надати повноваження іншому (виконуючому) банкуздійснити цей платіж.
Банк-емітент може відкривати таки види акредитивів:
–   покрити або непокриті (гарантовані);
–   відзивні і безвідзивні.
У разі використання покритого акредитива банк перераховуєкошти платника у розпорядження виконуючого банку на окремий особливий рахунок.
Непокритим є акредитив, оплата за яким гарантована банкомбез попереднього депонування коштів. Такі акредитиви застосовуються рідко,найчастіше між банками які мають кореспондентські відносини.
Сума акредитива в день списання перераховується в банкбенефіціара. Одночасно перераховується плата за виконання акредитива.
Банк бенефіціара відкриває акредитив і зараховує кошти(депонує) на окремому особовому рахунку.
Виплати бенефіціантом за акредитивом, депонованим увиконуючому банку, здійснюються з спеціального рахунку.
Акредитивна форма розрахунку надійна для постачальника,оскільки гарантує оплату. Покупцям розрахунки з використанням акредитиву невигідні, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансовестановище підприємств покупців. Акредитиви рекомендують ся при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності.
Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошовезобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну повну суму грошейвласнику векселя (векселедержателю).
Вексель допомагає прискорити реалізацію товарів і збільшуєшвидкість руку обігових коштів. Вексель – це вид кредитних грошей.
Потрібно зазначити, що Законом «Пропідприємства в України» який прийнято1991 р., вперше суб’єктами господарювання було дозволено використовувати длярозрахунків векселем. Національним банком України було розроблено низкунормативних документів щодо регламентації операцій банків з векселями, але зпевних причин вексельний обіг в Україні ще не достаткові розвинутий.
Вексель є багатофункціональним інструментом, тому вінвиконує тільки функцію розрахункового документа. Комерційні банки можутьздійснювати також такі операції з векселями як: кредитні, торгівельні,гарантійні, розрахункові, комерційні та довірчі.
Суто розрахункові вексельні операції банків включають:
–   здійснення вексельних платежів на користь кредиторабанку;
–   здійснення вексельних платежів боржникам на користьбанку.
Протягом останніх десятиліть великої популярності тамасовості використання набули розрахунки за допомогою платіжних карток.Особливо великих масштабів ці розрахунки набули в Європі, США, Канаді.
Зараз багато комерційних банків України, користуючисьзахідним досвідом, пропонують своїм клієнтам нову послугу – емісію платіжнихкарток. Використовуються банківські платіжні картки як вітчизняного так іміжнародних платіжних систем для безготівкових та готівкових розрахунківюридичних і фізичних осіб.
Платіжні картки застосовують для оплати за товари і наданіпослуги на підприємствах торгівлі, купівля яких здійснюється в системахелектронної комерції для перерахування коштів картрахунків на рахунки іншихосіб, або через банкомати.
Платіжні картки можуть надаватися у користування якюридичним так і фізичним особам. Більшого використання платіжні картки набулипри готівкових і безготівкових розрахунках фізичних осіб.
Існує два основних види платіжних карток, на основі якихздійснюються безготівкові розрахунки. Це “електронний чек” і “електроннийгаманець”.
Електронний гаманець – платіжна картка, яка дає змогувиконувати операції в межах витратного ліміту, записаного в самій картці, аперерахування коштів здійснюється з консолідованого рахунку банка, на якомуобліковуються кошти, внесені клієнтами.
Електронний чек – це різновид дебетова платіжної картки,операції з якою здійснюються шляхом прямого списання коштів з картрахунку платникав розмірі, що не перевищує попередньо за депоновану на ньому суму. При цьому впам’ятні картки ведеться сальдо коштів за цим рахунком. Списання коштів зкартрахунку здійснюються після одержання банком платника інформації провиконані операції.
Операції за платіжними картками в Україні, за експертнимиоцінками, становлять близько 15 % загального обсягу грошових розрахунків. Цедосить непоганий показник, оскільки ринок платіжних карток у нас ще молодий,клієнтська база недостатньо розвинута. Основною передумовою формування ринку єпопит населення на карткові продукти, який насамперед залежить від ступеня йогодовіри до нового платіжного засобу. Тому зараз головною задачею банків єпоказати усі переваги платіжних карток, та залучити як найбільше клієнтів доцього виду розрахунків.
Підводячи підсумки, треба сказати, що безготівковийгрошовий оборот головним чином залежить від вибору клієнтами-учасниками системирозрахунків форм безготівкових розрахунків. Тому банки повинні активнорозробляти нові види розрахунків, пропонувати їх своїм клієнтам, залучаючи їхтаким чином до участі у безготівковому обороті.
1.3 Техніко-економічна характеристика АСУБ "Грант"
Акціонерний Східно — Український банк «Грант»створений 26 липня 1991 року відповідно до законодавства України як закритеакціонерне товариство. Банк перереєстрований Національним банком України 29жовтня 1991 року під номером 62.
На підставі ліцензії НБУ № 6 «Грант» здійснює усі види банківських операцій унаціональній та іноземній валютах.
Економічні показники діяльності свідчать про успішнийпоступ банку, зростання його потенціалу. Одним з наслідків такої політики сталопідвищення уваги з боку нових акціонерів банку та клієнтів.
Протягом останніх двох років по всій сукупності вимог НБУне було жодного зауваження. Всі фактичні значення діючих нормативів знаходилисьу встановлених межах. Більш того, завдяки стабільному перевищенню цихнормативів, зокрема, платоспроможності та загальної ліквідності, було створенонадійну основу для обґрунтованої впевненості клієнтів банку у своєчасному таякісному обслуговуванні.
Основні види операцій та послуг кожний банк затверджує встатуті банку на основі наданих йому ліцензій НБУ. Операції, які виконує Акціонерний Східно — Український банк «Грант»,наведені нижче.
Послуги юридичним особам:
–   валютні конверсійні операції;
–   розрахунково-касове обслуговування в національнійта іноземній валюті;
–   залучення вільних грошових коштів на депозитнірахунки;
–   оперативне управління рахунком за допомогою системи«Клієнт-банк»;
–   зарплатні проекти;
–   консультації по додатковому плануванню, управліннюфінансовими потоками;
–   консультації по укладанню зовнішньоекономічнихконтрактів, комерційному законодавству інших країн, оптимізації умоврозрахунків, вирішенню будь-яких питань пов’язаних із супроводом тафінансуванням зовнішньоекономічних операцій;
–   операції з цінними паперами, в тому числі: аваль,доміциляція, прийом на інкасо клієнтських векселів, організація схемвзаємозаліків та платежів, операції з цінними паперами власної емісії (фінансовівекселя), державними та корпоративними цінними паперами;
–   документарні операції;
–   кредитні операції.
У звітному році особливу увагу банк приділяв фізичнимособам. Проводилась активна робота, яка була спрямована на збільшення спектрупослуг, впровадження принципово нових технологій, які дозволяють знизитивартість послуг та залучити нових клієнтів.
Послуги фізичним особам:
–   залучення вільних грошових коштів на депозити:строкові, до запитання, з правом поповнення, гнучкою системою сплати процентів;
–   розрахунково-касове обслуговування в національнійта іноземній валюті;
–   грошові перекази;
–   купівля-продаж дорожніх чеків;
–   кредитні операції на купівлю нерухомого майна таспоживчі цілі.
Акціонерний Східно-Український банк «Грант» є одним іззасновників Української та Кримської міжбанківських валютних бірж, Харківськогобанківського конгресу, а також є членом Асоціації українських банків.
В минулому році банком «Грант» була отримана новабанківська ліцензія і дозвіл на проведення банківських операцій, відповідно дояких банк зберіг право на проведення усіх видів операцій з іноземною валютою,як на внутрішньому ринку України, так і міжнародних ринках капіталів.Збільшилась кількість банків, з якими «Грант» активно взаємодіє наміжбанківському валютному ринку.
Головною стратегічною метою банку є мінімізація ризиків,збереження і зміцнення фінансово стійкості, розширення спектру банківськихпослуг і підвищення прибутковості операцій банку.
Керування ризиками здійснюється відповідними підрозділамибанку на основі розроблених внутрішньобанківських положень відповідно донормативних документів, затвердженими Національним банком України.
Насамперед звертається увага на здатність банкупідтримувати необхідний рівень фінансової стійкості, своєчасне проведеннярозрахунків, виконання як поточних, так і майбутніх зобов'язань передвкладниками, гарантований захист інтересів акціонерів і клієнтів банку.
Для зниження ступеня впливу ризику ліквідності, Комітетом зпитань керування активами і пасивами проводиться робота з узгодження термінівповернення розміщених активів і залучених пасивів.
Валютний ризик характеризується величиною можливих збитківунаслідок змін валютних курсів і залежить від розміру відкритих валютнихпозицій. У своїй діяльності банк «Грант» не спеціалізується на торгівлі іноземнимивалютами і проводить політику мінімізації ризиків при виникненні потреби впридбанні валюти. У результаті послідовної реалізації заходів щодо реалізаціїзаходів щодо керування ризиками і нормативів у 2002 році «Грант» не поніснепередбачених збитків.
Аналіз фінансових результатів діяльності банку дає змогувизначити, що найбільший дохід в 2008 році отримані від процентних операцій,при цьому 95,6% доходу приходиться на відсотки за кредитами і авансові платежіклієнтам та 4,4% — на надані міжбанківські кредити ( рис 1.1 ).
/>Рис 1.1Структура доходів банку
В структурі витрат перше місце займають процентні витрати.У порівняння з минулим роком вони збільшилися на 40,2%, тоді як процентнівитрати – на 35%. Комісійні витрати були мінімальні, а витрати на безнадійні тасумнівну заборгованість скоротилися в 3 рази ( рис 1.2. ).
/>
Рис 1.2. Структура витрат банку

Політика банку по проведенню активних операцій має помірнийризик. Підхід банку до класифікації активних операцій є зваженим та в ціломувідповідає вимогам НБУ. За 2008 рік найбільша частина вчистих активах банку (74,4%) припадає на кредитний портфель. У звітному роцівідбулось збільшення кредитних операцій при одночасному покращенню якостікредитного портфелю, що дозволило зменшити на 3 процентних пунктів рівеньрезервування кредитних операцій (на кінець року склав 4,6% загальної сумикредитного портфелю); питома вага безнадійних, прострочених та пролонгованихкредитів за рік зменшились на 4,1 процентних пункти та склав 5,5% об¢ємукредитного портфелю. Дебіторська заборгованість складає 0,29% від загальноїсуми чистих активів. Ризик по ній є допустимим та не становить загрози збитків.
Крім того, незакінчені капітальні вкладення на кінецьзвітного року склали 99 тис. грн. У складі вартості основних коштів 60,3%складають будівлі, 19,3% — комп¢ютерне обладнання, 8,7% — транспортні засоби, 4,4% — нематеріальні активи, 7,3% — інше обладнання. Доскладу інших активів відносяться нараховані прибутки та збитки майбутніхперіодів (рис 1.3).
 
/>
Рис 1.3. Структура активів банку у відсотках

До складу акціонерів банку входять 143 фізичних особи(48,35% статутного капіталу) та 10 недержавних підприємств (51,65%). Структурапасивів банку у відсотках ( рис 1.4. ).
/>
Рис 1.4. Структура пасивів банку у відсотках
Для ефективної роботи банк повинендотримуватись основних економічних нормативів, які встановлюються НБУ (табл.1.1).Таблиця 1.1Основніекономічні нормативиНайменування показника норматив фактично Норматив платоспроможності Не 25% 18,69% Регулятивний капіталу Не

Таким чином, «Грант» в 2008році виконав обов'язкові нормативи НБУ з достатнім запасом. Порушень на протязіроку не було встановлено.
Для проведення фінансового аналізу приймемо, що капіталАкціонерного Східно — Українського банку «Грант» який приходиться на долю складає на 1.01.2007 р. –25774,00 грн. та на 1.01.2008р. – 6594567,74грн. (табл. 1.2).Таблиця 1.2
Динаміка основних економічних нормативівПоказник Нормативне значення, % 01.01.2007 р. 01.01.2008р. РК - 2577400 6594567 Н4, % >= 20 21,44 40,13 Н5, % >= 30 32,53 71,37 Н6, % >= 20 139,50 39,25 Н7, % В звітному році банком були виконані вимоги НБУ щодомінімального розміру статутного капіталу і регулятивного капіталуміжрегіональних банків, які є необхідними для проведення банківських операцій,що передбачає ліцензія НБУ. Статутний капітал та резервні фонди формувалися взвітному році у відповідності до законодавства України та Статуту банку. За 2008 рік власний капітал банку збільшився на 10712 тис. грн., або 41,56% іна кінець року становив 36486 тис. грн. Збільшення власного капіталу відбулосяза рахунок: зростання статутного капіталу – 10000 тис. грн., або 93,35%;прибутку звітного року – 712 тис. грн., або 6,65%. Операції, що непередбаченіліцензією, в звітному періоді не здійснювались. Показники економічнихнормативів у 2008 році банком не порушувалися.
Політика банку в 2009 році буденаправлена на розвиток та вдосконалення операцій, які надаються на сьогоднішнійдень. Стратегічними цілями банку на довгострокову перспективу є мінімізаціяризиків, збереження та зміцнення фінансової стійкості та підвищенняприбутковості банку.

Розділ 2. Аналіз організаціїплатіжного обороту в Україні
 
2.1 Аналіз розвитку безготівковогообігу в Україні
Гостра платіжна криза початку 1990-хроків супроводжувалася затримкою платежів (до шести тижнів), прискореннямтемпів інфляції, надмірним відверненням коштів підприємств у розрахунки,зростанням неплатежів суб'єктів господарювання, фінансовими втратами внаслідокчастих підробок платіжних документів. Це спонукало до пошуку нових форм іметодів проведення всіх видів розрахунків. Назріла нагальна необхідністьстворення платіжної системи, яка б прискорила виконання міжбанківськихрозрахунків, підвищила їх надійність та безпеку.
Особливістю безготівкового обігу вУкраїні є використання спеціальної організації форми здійснення самого платежу.Структура форм розрахунку передбачає створення спеціалізованої системибезготівкових розрахунків, як форми організації руху грошей на рахунках убанках (додаток В).
У безготівкових розрахунках грошівиконують функцію засобу платежу. Організація безготівкових розрахунків маєвідповідати певним вимогам:
–    сприяти нормальному обігукоштів;
–    забезпечувати безперервний хідреалізації продукції, послуг;
–    здійснювати вчасністьрозрахунків та контроль за дотриманням умов зобов’язань.
Безготівкові розрахунки становлять приблизно50 відсотків усіх розрахунків у господарському обороті.
За даними НБУ, середньодобовий обсягпередачі коштів платіжними документами у 2007 році складав 3 млрд. грн., понад450 тисяч середньодобової кількості платіжних трансакцій, і їх кількість зростає.Нині кожна гривня щоденно обертається через платіжну систему від 3 до 7 разів.
В Україні питома вага безготівковихрозрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81%), значно меншу вагу вбезготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8%) та платіжнимивимогами-дорученнями (6%) (додаток Г).
У сучасній практиці розрахунків врозвинених країнах використовується велика кількість платіжних інструментів,але переважна роль відводиться автоматизованим безготівковим платежам. Найбільшпоширеними є такі їх види: кредитні картки, дебетні картки, розрахункові(платіжні) картки, чеки, векселі.
На початку 1990-х років, довпровадження системи електронних платежів Національного банку України (СЕП),банки вели розрахунки між собою за допомогою паперових розрахунковихдокументів. Часом на це йшло три тижні. Інколи й більше місяця, а отже,надмірно відверталися у розрахунки кошти підприємств, зростали обсягинеплатежів суб'єктів господарювання.
З огляду на важливість цієї проблемиНБУ, розробляючи у 1992 році концепцію електронного грошового обігу в Україні,першочерговим завданням ставив запровадження системи електронних міжбанківськихрозрахунків. Створена 1993 року сучасна СЕП на повну потужність запрацювала вжена початку 1994 року, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня.Відтак банки стали ефективніше використовувати ресурси, а клієнти — власнікошти.
Національний банк прагнув максимальнорозширити коло послуг відповідно до потреб учасників СЕП. Важливим здобуткомбуло надання групі установ банку (головному банку та його філіям) засобівпроведення міжбанківських розрахунків з урахуванням підпорядкованостібанківських установ одна одній. Різні способи взаємодії головного банку зфіліями втілено у так званих «моделях обслуговування консолідованогокореспондентського рахунку».
Ще одним кроком у розвитку системиелектронних платежів стала розробка та подальше вдосконаленнянормативно-правової бази Національного банку, що визначала загальний регламенторганізації та форми міжбанківських розрахунків.
Нині шляхи, умови та порядок проведення міжбанківськихрозрахунків регулює Інструкція «Про міжбанківські розрахунки вУкраїні», затверджена постановою Правління НБУ № 621 від 27.12 1999року.
Розробляючи наприкінці 1992 року«Концепцію створення системи електронного грошового обігу»,Національний банк України першочерговим завданням визначив побудову тавпровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі— системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.
Враховуючи недостатній рівеньінформатизації України, неоднорідність фінансових і технічних можливостейбанківських установ та рівень кваліфікації їх персоналу, систему електроннихплатежів (СЕП) створювати фахівці Національного банку. Впроваджено її за короткийчас із мінімальними капітальними й експлуатаційними витратами, з використаннямнаявної технічної платформи телекомунікацій та сучасних програмно-технічнихзасобів і банківських технологій. Для передачі інформації Національний банк увересні 1993 року ввів у промислову експлуатацію власну систему електронноїпошти.
У серпні 1993 року через СЕП удослідному режимі пройшли перші електронні платежі трьох київських комерційнихбанків — учасників системи. Із жовтня 1993 року в усіх регіонах України розпочалосяїї впровадження у промислову експлуатацію. А вже в січні 1994року сучасна СЕПпочала діяти на повну потужність, забезпечуючи проходження платежів упродовжодного дня. Це дало банкам змогу ефективніше використовувати ресурси, аклієнтам — кошти. Підвищення коефіцієнта обігу коштів зменшило потребу уфізичній кількості грошей і стало одним із основних факторів стримуванняінфляції. Запровадження СЕП дало змогу Національному банку скасувативикористання поштових і телеграфних авізо у міжбанківських розрахунках натериторії України.
З огляду на те, що робота в СЕП законсолідованим кореспондентським рахунком сприяє підвищенню ліквідності таприбутковості банку, ефективному використанню грошей, захисту інтересівкредиторів вкладників, НБУ у 1994році приступив до розробки моделейобслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вже у травнівпроваджувати першу модель, у вересні — третю, а в квітні 1995 року — другумодель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Протягом 1996року розроблено п'яту, шосту і сьому моделі.
Одними з перших за певними моделямиобслуговування консолідованого коррахунку почали працювати учасники СЕППромінвестбанк, банк «Зевс». За станом на 1 квітня 2007 року згідно здозволом Національного банку на роботу в СЕП за тією чи іншою моделлюобслуговування консолідованого кореспондентського рахунку працюють 58комерційних банків.
У загальному числі банків — юридичнихосіб, що працюють у СЕП, переважну частину (64,8%) становлять банки, якіналають перевагу роботі за незалежним коррахунком. Решта банків (35.2%)працюють за певними моделями. Зокрема, 17% банків застосовують 3 модельобслуговування консолідованого коррахунку.
Водночас помітна тенденція до зростаннякількості банківським установ які обирають для роботи в СЕП певну модельобслуговування консолідованого коррахунку. Це дає змогу комерційним банкамефективно використовувати грошові ресурси, захищати інтереси клієнтів,підвищувати власні ліквідність та прибутковість. Якщо в 2001 році за тієючи іншою моделлю працювали всього приблизно 2% банківських установ, то напочатку 2008 року їхня кількість зросла до 83% (додаток Д).

Таблиця 2.1
Розподіл банківських установ за моделями обслуговуванняконсолідованого коррахунку в СЕПМодель Кількість банківських установ станом на:
02.06.
2001р.
01.01.
2002р.
01.01.
2003р.
01.01.
2004р.
01.01.
2005р.
01.01.
2006р.
01.01.
2007р.
01.01.
2008р. 1 модель 26 605 841 298 197 98 67 61 2 модель 180 385 434 628 569 507 3 модель 16 271 285 937 937 706 512 4 модель 63 69 64 77 5 модель 606 6 модель 248 247 223 90 7 модель 4 49 51 51 44 Підсумок за моделями 26 621 1292 1578 1923 2030 1680 1291 За незалежним коррахунком 1616 1280 1043 858 493 295 275 257 Усього 1642 1901 2340 2436 2426 2325 1955 1548
Аналіз розподілу банківських установ замоделями роботи в СЕП (табл. 2.1) свідчить, що число учасників системи протягомсеми років її існування істотно змінювалося. У 2004 році зафіксовано максимальну їх кількість — 2436(тобто майже на 50% більше, ніж було в 2000-му). Від 2007 року кількість банківських установ стрімкоскорочувалася, і на 01.01 2008 року система електронних платежів НБУ налічувала1548 учасників. Це пояснюється змінами у самій структурі банківської системиУкраїни, а саме, ліквідацією банків (філій), їх реорганізацією, перетвореннямфілій на територіальне відокремлені безбалансові відділення, злиття банківськихустанов та інші перетворення.

Таблиця 2.2
Завантаженість СЕП у розрізі моделейобслуговування консолідованого коррахункуМодель 2007р. 2008р. Відхилення Модель Кількістьпочатко-вих платежів (тис.шт.)
Сума початко-вих платежів
(млн.грн.) Кількість початко-вих платежів (тис.шт.)
Сума початко-вих платежів
(млн. грн.) Кількість початко-вих платежів (тис.шт.) Сума початко-вих платежів (млн.грн.) За не зале-жним кор.-рахунком 15201 221220 20632 359725 5430 138505 1 модель 6590 65951 6704 93630 114 27678 2 модель 11969 12475 13600 21895 1630 9420 3 модель 30392 103355 36403 220095 6011 116739 4 модель 2809 31163 3430 58662 621 27499 5 модель 021 6 модель 21688 108905 23428 180468 1740 71562 7 модель 1786 14979 2245 29764 459 14785 Усього 90435 558048 106442 964239 16005 406188
Аналіз завантаженості СЕП у розрізімоделей обслуговування консолідованого коррахунку (табл. 2.2) свідчить, що заостанні два роки найбільшу кількість платіжних трансакцій (приблизно 34%)виконали комерційні банки, які працюють у СЕП за 3 моделлю обслуговуванняконсолідованого коррахунку. Кількість установ цих банків становить третину відїх загального числа, а сума виконаних ними початкових платежів збільшиласябільш як удвічі. За цією моделлю працюють в основному банки з розгалуженоюмережею філій (такі, як Укрсоцбанк, Промінвестбанк), які здійснюють платежічерез власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС). Основною перевагоюцієї моделі є те, що головний банк має змогу повністю контролювати розрахункисвоїх підвідомчих установ.
Близько 33% від загальної кількостібанківських установ працюють за 2 моделлю обслуговування консолідованогокоррахунку. Кількість платіжних трансакцій, виконаних ними за 2007 рік порівняно з2006роком, збільшилася на 14%, а сума платежів – на 76%. За цією моделлю працюютьусі установи Ощадного банку України. Консолідовані кореспондентські рахункивідкрито його обласним дирекціям, які ведуть рахунки і контролюють розрахункифілій на регіональному рівні за допомогою ВПС. Нині до роботи за цією моделлюприєднується Державне казначейство України, яке поступово переводить своїустанови на роботу в СЕП.
За незалежним кореспондентськимрахунком у СЕП працюють близько 17% банківських установ. Кількість обробленихними платіжних трансакцій у 2008р. порівняно з 2007 роком. збільшилася на 36%, сума початковихплатежів – на 63%.
За 6 моделлю обслуговуванняконсолідованого коррахунку за станом на 1 січня 2002 року працюють близько 6%від загальної кількості банківських установ. Сума виконаних ними початковихплатежів за звітний період збільшилася на 66%, а кількість трансакцій — на 8%.За цією моделлю працюють комерційні банки, які не мають ВПС, але мають доволірозгалужену систему філій у регіонах України і надають своїм обласним дирекціямправо організовувати їх роботу.
За 4 моделлю працює майже 5%банківських установ. Сума початкових платежів, оброблених ними за 2007 рік порівняно зпопереднім роком зросла на 88% при збільшенні кількості платіжних трансакцій на22%. Робота за цією моделлю дає змогу головному банку керувати процесом обмеженняна початкові платежі філій у масштабах усієї країни.
Близько 4% банківських установ Українипрацює за 1 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку. Торік вонивиконали на 1% більше початкових платежів, ніж у 2006 році. При цьомусума початкових платежів зросла на 42%. Ця найпростіша модель роботи в СЕП непотребує великих капіталовкладень.
Значно зросла (на 99%) сума початковихплатежів, здійснених банками, які працюють за 7 моделлю, хоча ці установиналічують лише 3% від загалу учасників СЕП; кількість виконаних ними початковихплатежів збільшилася на 26%. Ця модель — поєднання третьої і четвертої:головний банк має змогу контролювати значні фінансові операції філій, яківодночас є відносно незалежними у розпорядженні дрібними сумами.
Вже сім років система електроннихплатежів Національного банку України успішно виконує покладені на неї функціївітчизняної платіжної системи. Протягом цього часу спостерігається тенденція дозростання загального обсягу платежів (табл. 2.3 ).
Таблиця 2.3
Завантаженість СЕППоказник 2002р. 2003р. 2004р. 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. Кількість початкових платежів(тис. шт.) 31043 59581 68052 76104 82545 90435 106442 %до попереднього року - 192 114 112 108 110 118 Сума початкових платежів (млн… грн.) 47719 288852 479265 565805 387191 558048 964239 %до попереднього року - 605 166 118 68 144 173
Аналізуючи динаміку кількості та сумплатежів, встановлено стрімке збільшення обсягу платежів у вересні 2003 року. Цепов'язано передусім із грошовою реформою, головною метою якої було введеннязамість тимчасової грошової одиниці (карбованця) національної валюти — гривні.
Із табл. 2.3 видно, що постійнозростають загальні обсяги платежів із 31 млн. трансакцій на суму 48 млрд. грн.у 2002-мудо 106 млн. на суму 964 млрд. грн., у 2008 році. Збільшення кількості платежів більш якутричі, а суми — у 20 разів свідчить про те, що потреба суб'єктівгосподарювання у послугах банків зростає, а діюча система електронних платежівзручна для її учасників і на сьогодні цілком задовольняє їхні потреби.
За період реформи — з 2 по 16 вересня1996 року — банківською системою було вилучено карбованців на загальну суму327,9 трлн. (97% емітованої до реформи готівки), в тому числі з обігу — 309,5трлн. крб. (97%), із кас банків — 18,4 трлн. крб. (96,3%). Навантаження на СЕПзбільшилось у 2—3 рази, зросли вимоги щодо швидкості та регламенту виконанняплатежів.
Надійність і гнучкість системиелектронних платежів сприяла проведенню грошової реформи у вересні 1996 року,коли у зв'язку із запровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківськихрозрахунків подвоївся, а то й потроївся, і висуваються підвищені вимоги щодошвидкості виконання платежів.
1997 року СЕП реформовано у зв'язку зпереходом банківської системи України на світові стандарти бухгалтерськогообліку та звітності і з початку 1998 року вона почала працювати по-новому.
1998 рік порівняно з попереднімхарактеризувався зменшенням загальної суми платежів. Однак, починаючи з 1999року спостерігається збільшення обсягу платежів комерційних банків, щопояснюється піднесенням економіки України та зростанням реального ВВП у січні —жовтні 2000 року на 5% відносно відповідного періоду попереднього року.
Зазначимо, що середньодобовазавантаженість системи зросла з 336 тис. у січні до 514 тис. платежів у грудні2000 року.
Збільшення кількості платіжнихтрансакцій та суми платежів свідчать про пожвавлення економічної активності,стійку тенденцію до збільшення фінансових потоків у господарському оборотіУкраїни та спроможність системи електронних платежів забезпечити належнеобслуговування її учасників. Надійність роботи СЕП повсякчас підвищується,розширюється спектр її послуг, розвивається бухгалтерська модель.
Національний банк намагаєтьсямаксимально використати можливості системи, дбає про поширення моделейкерування ресурсами через консолідовані кореспондентські рахунки, прооптимальне їх використання. Фахівці НБУ підвищують рівень надійності й безпекивиконання платежів, захисту конфіденційної банківської інформації;удосконалюють систему резервування та відновлення діяльності системиелектронних платежів у разі порушення її роботи або виникнення надзвичайнихситуацій.
Загальний обсяг виконаних через СЕПплатежів зріс із 31 млн. трансакцій на суму 48 млрд. гри. у 1995-му до 106 млн.трансакцій на суму 964 млрд. грн. у 2001 році.
Зважаючи на світові тенденції розвиткуплатіжних систем. Національний банк створює у рамках СЕП систему терміновихпереказів (СТП). Відомо, що СЕП функціонує в режимі «оф-лайн», тобтоз точки зору користувача, виконання його платежу відсувається упродовж певногопроміжку часу (хвилин, годин), а результат оформлено у вигляді окремоїтехнологічної дії. А СТП працює в режимі “он-лайн”, тобто, з точки зорукористувача, реагує на ініційовану трансакцію практично миттєво (за часткисекунди), результат оформляється технологічно як невід'ємна складова самоїтрансакції, причому між й ініціюванням і отриманням результату не можуть бутивиконані дії, що не стосуються цієї трансакції.
Протягом другого півріччя 2000 року вході тестових випробувань СТП за участю ряду комерційних банків через системупроводилися тільки інформаційні трансакції. Почалася її дослідна експлуатація.Електронний документ з інформацією про переказ банком грошових коштів через СТПприрівнюється до аналогічного документа, за яким перекази проходять через СЕП,а сума відображається і на коррахунках банків, і на рахунках їхніх клієнтів СТПупроваджується поетапно водночас із функціонуванням діючої СЕП, що забезпечуєвід порушень у діяльності банківської системи України.
Наступним етапом розвитку платіжноїсистеми України стало поступове впровадження безготівкових форм розрахунківнаселення, зокрема платіжних карток та інших електронних платіжних засобів.
Вітчизняний ринок платіжних карток закороткий час почав набувати рис, притаманних західному картковому бізнесу,головні з яких — різноманітність форм і поширеність Відтак можна було бговорити про широкі перспективи цієї справи. Втім, навіть побіжний аналізукраїнського карткового ринку наводить на думку, що подані вітчизняними банкамидані про показники, досягнуті в цій сфері діяльності носять рекламний характері швидше анонсують проектну потужність їхніх карткових програм. Схоже на те щопревалює прагнення перетопити споживача та обійти конкурентів.
Міжнародні експерти зазначають, що вкраїнах Європейського Союзу обслуговування готівки щорічно обходиться банкам ікомпаніям роздрібної торгівлі в 45 млрд. доларів США. Вартість річної підтримкиНаціональним банком готівково-грошового обігу в Україні становить не менше 120млн. грн.
Отже, за умови зацікавленості державизниження навіть на 20—25% потреби в готівці за рахунок запровадження картокможе дати близько 25-30 млн. грн. щорічної економії коштів держбюджету.
Внутрішні міжбанківські платіжнісистеми — лише на початковій стадії становлення. Вони організовані застандартами і правилами міжнародних систем, що гарантує надійність їх роботи ібізнесу. Банки — члени міжнародних систем, використовуючи наявні програмнетехнічні рішення, не несуть додаткових витрат і заощаджують на платі заміжнародну торгову марку, а банки, які приєднуються до цих систем, можутьобробляти їхні картки заробляючи відразу ж на еквайрінгу.
Внутрішні локальні монобанківськіплатіжні системи мають швидше характер систем доступу до рахунку оскільки сферавикористання таких карток як платіжних обмежена. Часто вони не можуть працювати навіть на міжфілійному рівні.Тому найвірогіднішою є їх міграція або заміна на інші (НСМЕП внутрішніміжбанківські платіжні системи або міжнародні).
Для організації розрахунків у гривняхза внутрішніми платежами, які виконуються за допомогою карток VISAInternational, 1998 року в НБУ вперше у світі створено і впровадженопрограмно-технічний комплекс ТОПАЗ, що ефективно виконує функції маршрутизаціїповідомлень, авторизації, клірингу і розрахунків, а також управління ризиками всистемі. Розрахунковим банком за внутрішніми платежами системи VISAInternational є Національний банк, який використовує систему електроннихплатежів Комплекс ТОПАЗ і міжбанківський процесинговий центр НБУ дають змогустворювати в Україні внутрішні платіжні системи, використовуючи та розвиваючидосвід і правила роботи міжнародних систем.
Сьогодні в нашій країні операції закартками міжнародних платіжних систем обробляються за допомогою п'яти процесинговихцентрів, не рахуючи міжбанківського процесингового центру ТОПАЗ.
2.2 Аналіз безготівковогообороту АСУБ «Грант»
В сучасному комерційному банку фінансовийаналіз являє собою не стільки елемент фінансового управління, а складаєоснову, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є провідною в банку.Управління нею неможливе без аналізу — будь то традиційне здійснення кредитнихоперацій, зберігання грошей, нові види діяльності, чи проведення платежів ірозрахунків. Останні й розглянуті.
Зміст, місце і роль фінансового аналізубезготівкового обслуговування банку залежить від специфіки діяльності банку вгалузі посередництва між економічними суб'єктами, високою мірою залежності відклієнтської бази.
Важливість аналізу виявляється в тому,що високоякісне безготівкове обслуговування — це розширення клієнтської бази іотримання дешевих грошових ресурсів на поточних рахунках.
Для того, щоб виявити значення безготівковогообслуговування клієнтів для банку, необхідно розглянути питому вагу доходів івитрат від розрахункового обслуговування в загальній їх сумі. Структура доходівАСУБ «Грант» за 2007 та 2008 роки представлена в табл. 2.4:

Таблиця 2.4
Аналіз доходів АСУБ «Грант»Показник 2007рік 2008 рік Темп росту суми Сума, грн. Питома вага, % Сума, грн. Питома вага, % Процентні доходи 98287,62 11,70 614346,30 29,81 6,25 Комісійні доходи від розрахункового обслуговування 741117,15 88,10 1421573,20 69,12 1,92 Прибуток від торгівельних операцій 1500,85 0,14 761,33 0,04 0,51 Інші банківські операційні доходи 483,80 0,06 21154,41 1,03 43,73 Доходи по балансу 841389,42 100 2056585,30 100 2,44
З табл. 2.4 видно, що загальний темпприросту доходів у 2008 році становить 2,44%, що є позитивною тенденцією. Доходивід розрахункового обслуговування займали вагоме місце в структурі доходів в2007році — 88,10%, а у 2002 — 69,12%, що дорівнює 1421,57 тис. грн. протиминулорічних 741,12 тис. грн. Зменшення питомої ваги комісійних доходів взальній структурі доходів відбулося за рахунок збільшення питомої вагипроцентних доходів. Але в той же час абсолютний приріст комісійних доходів відрозрахункового обслуговування склав 680,45 тис. грн., а темп росту цьогопоказника у 2008 р. становить 1,92 разів, тобто відбулося його збільшеннямайже в два рази. Структура витрат банку представлена в табл. 2.5:
Таблиця 2.5
Аналіз витрат АСУБ «Грант»Показник 2007 рік 2008 рік Темп росту суми Сума, грн. Питома вага, % Сума, грн. Питома вага, % Процентні витрати 36419,93 5,19 114443,37 8,68 3,14 Комісійні витрати від розрахункового обслуговування 3900,60 0,56 68977,16 5,23 17,68 Інші банківські операційні витрати 38772,23 5,52 30160,70 2,29 0,78 Інші небанківські операційні витрати 508379,54 72,41 753417,25 57,11 1,48 Податок на прибуток 114550,50 16,32 352083,21 26,69 3,07 Витрати по балансу 702022,80 100 1319081,70 100 1,88
За даними табл. 2.5 можна зробити висновок, що витрати по розрахунковомуобслуговуванню займають незначну питому вагу в витратах банку — 0,56% та 5,23%в 2007 та 2008 роках відповідно. Приріст витрат по розрахунковомуобслуговуванню на 65,08 тис. грн. пояснюється значним розширенням обсягубезготівкових розрахунків. Порівнюючи названі показники з відсотками доходу відрозрахункових операцій помітне позитивне співвідношення. В 2007р. доходиперевищили витрати на 16,56%, а в 2008 — на 35,86%. Темп росту доходівперевищує темп росту витрат за 2007 та 2008 роки.
Таким чином проаналізувавши структуру доходів і витрат АСУБ«Грант» за 2007 та 2008роки можна сказати, що обслуговування безготівкового платіжного оборотуклієнтів банку є ефективною і прибутковою операцією, що робить її найважливішоюдля даного банку. Це пояснюється специфікою роботи банку, в основі якоїобслуговування розрахунків сільськогосподарського сектору економіки та багатьохсередніх підприємств регіону.
Шляхом збільшення доходів від обслуговування безготівковихрозрахунків є зменшення витрат на здійснення цих операцій. Для цього необхіднопроаналізувати структуру вартості розрахункових операцій АСУБ «Грант»,що дасть можливість виявити резерви для економії коштів (табл.2.6). З цієї таблицівидно, що витрати на утримання персоналу складають 27,04% у 2007 році та 44,67%у 2008 році в собівартості розрахункових операцій. Це є найвагомішою статтеювитрат в загальній структурі витрат банку. Серед можливих шляхів економіївитрат на здійснення розрахункових операцій є зменшення витрат на утриманняосновних засобів та нематеріальних активів, велике значення яких (у 2007 році –42,23% в загальній структурі видатків, у 2008 році – 39,46%) пояснюється тим щобанк проводив капітальний ремонт в серпні 2007 року, що зумовило значні видаткина придбання обладнання, ремонт приміщення тощо.
 Таблиця 2.6
Вартість розрахункових операцій АСУБ «Грант»Стаття витрат 2007р. 2008р. Темп росту суми Сума, грн. Питома вага, до загальних витрат, % Сума, грн. Питома вага, до загальних витрат, % 1 2 3 4 5 6 Витрати на утри-мання персоналу 137456,33 27,04 336556,76 44,67 2,45 Сплата податків (крім податку на прибуток) 10182,40 2,00 6036,52 0,80 0,59 Витрати на утримання основних засобів та нематеріаль-них активів 214692,16 42,23 297257,97 39,46 1,38 Інші експлуатаційні витрати 118309,47 23,27 72871,69 9,67 0,62 Витрати на телекомунікації 15518,51 3,05 30502,87 4,05 1,97 Супутні небанківські операційні витрати 12211,23 2,41 10187,61 1,35 0,83 Інші небанківські операційні витрати 9,44 - 3,89 - 0,41 Витрати 508379,54 100 753417,70 100 1,49
Також треба відмітити надзвичайний рісткомісійних витрат, в 17,68 разів (табл. 2.7). Це свідчить про необхідністьдетальнішого розгляду всіх статей витрат банку, для розширення можливостей їхзменшення. Майже в 2 рази зросли витрати на телекомунікації. Виходячи з цього внаступному розділі наведений розрахунок зниження витрат на обслуговування банкув системі електронних платежів. Спостерігається збільшення в 1,38 разів витратна утримання основних засобів та нематеріальних активів. Але це пояснюєтьсяактивною роботою АСУБ «Грант» в сфері розширення своєї діяльності вХарківському регіоні, введення в експлуатацію безбалансового відділення.
Підсумком аналізу безготівковогоплатіжного обороту АСУБ «Грант» є аналіз ефективності цієїдіяльності, тобто розрахунок показника рентабельності (див. табл. 2.7). В цій таблиці розглянуто рентабельність безготівкового обслуговування — 19000,08% в 2007 році та 2060,93% в 2008 році рентабельність спала, але це в відносних величинах. В абсолютномувигляді ці цифри дуже вражають своїм зростом, тому банку дуже вигіднерозрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів. Банк отримує надприбутки заданою послугою. Це пояснюється тим що банк займає майже монопольне становище наринку обслуговування клієнтів, які пов'язані з охороною об'єктів та службоюінкасації.
Таблиця 2.7
Рентабельність розрахункових операцій АСУБ «Грант»Показник Значення показників по роках Темп росту 2007р. 2008р. Комісійні доходи, грн. 741117,15 1421573,20 1,92 Комісійні витрати, грн. 3900,60 68977,16 17,68 Рентабельність, % 19000,08 2060,93 0,11
 
З проведеного аналізу ефективностібезготівкового обслуговування АСУБ «Грант» можна зробити висновок:левову долю своїх прибутків банк отримує від операції по обслуговуваннябезготівкового платіжного обороту (додаток Е).
Перспективою розвитку безготівковогообслуговування клієнтів може бути введення нових зарплатних проектівпластикових карток для робітників великих підприємств Харківського регіону. (наданий момент введено в експлуатацію ВАТ «Харківгаз»., ВАТ«Харківобленерго»., УДСО при УМВС України., ВАТ «Стома».
2.3 Аналіз впровадження пластикових карток міжнародних розрахункових систем в Харківському регіоні
В умовах розвитку ринкових відносин в Україні пластиковікартки стали одними із найбільших зручних інструментів здійснення безготівковихрозрахунків. Одночасно пластикові картки є необхідним атрибутом світовогофінансового ринку.
У країнах із розвинутою ринковою економікою платіжна карткастала лише формою однієї з банківських послуг, які надаються вкладнику,оскільки існує розгалужена інфраструктура безготівкових платежів з розрахункамиза допомогою пластикових карток.
На жаль, події 17 серпня 1998 року та економічна криза, щовиникли після цього, дуже пригальмували темпи розвитку карткових проектів як вРосії, так і в Україні. В Україні процес розвитку ринку пластикових карток почавсядещо пізніше.
Відставання України в сфері розвитку карткового бізнесувикликано рядом об'єктивних причин.
По-перше, російські банки (особливо московські) порівняно зукраїнськими мають більший капітал та широкі міжнародні зв'язки, оскільки сформованіще в Радянському Союзі за централізованої й адміністративної системи.
По-друге, завдяки тій же системі в Україні менш розвинутамережа торгівлі та послуг, у тому числі й мережа організацій, що ранішеприймали картки за угодами з "Інтуристом".
По-третє, економіка України більшою мірою постраждала впроцесі розпаду колишнього Союзу. Окремо слід згадати про гіперінфляцію в1992-1994 роках, яка практично цілком виключила можливість розвитку картковогобізнесу.
Одними із перших стали приймати до оплати картки VISА банки Укрінбанк, Приватбанк,"Інко", «Аваль» (початок 1995 року). Приблизно в той же часбуло розпочато випуск карток інших систем.
Як свідчить статистика, найпоширенішими в Україні (невраховуючи спеціалізованих телефонних карток ї проїзних у метро) єідентифікаційні картки з магнітною смугою.
У березні 1997 року Національний Банк України зажадав відукраїнських комерсантів обслуговуватися за картками тільки в українськихбанках.
В Україні є значний прошарок осіб, котрим банківські карткинеобхідні для використання за кордоном. Це дипломатичні працівники,представники державної влади, приватного бізнесу, великих громадських організацій,фондів та ін…
Студенти та молодь взагалі, котрі сьогодні не так уже рідкобувають за кордоном, є потенційними споживачами карткових проектів. Зникнення"інфляційного прибутку" та нерозв'язані проблеми із залученням новихклієнтів змусили банки звернутися до карткового бізнесу як до нового інструментубанківського маркетингу.
Спосіб участі в платіжній системі значно варіюються. Банки,що оперують незначними фінансовими ресурсами, звичайно, обирають роль агента зпоширення карток іншого, більш значного банку-емітента. Також на агентськихугодах з іншим банком може бути побудовано й еквайрінг – тобто банк одержуєкомісію від банку-еквайєра за притягнення до розрахунків пластиковими карткамиторгових точок та підприємств сервісу.
Дуже поширена також операція видачі готівки за угодою збанком-еквайєром. Робота за агентським договором може стати першим кроком нашляху до власної карткової програми — так сталося з банком «Аваль».
Наступний етап карткової програми — розв'язання питання пробезпосередній вихід на розрахункові й авторизаційні мережі міжнародних системабо роботу з ними через посередника – процесинговий центр. Середфірм-процесорів виділяється «ЕСР» (Іспанія), що обслуговує картки Еurocard /Маstercard. Так через ЕСР працюють Приватбанк. Користується популярністюлатвійська фірма «Банк Сервіс» (Укрінбанк, Укрексімбанк), оскількипропонує консультації російською мовою, дещо меншу вартість послуг, ніжзахідноєвропейські процесингові центри, а також комбіноване обслуговування задекількома міжнародними системами.
Власний процесинг поки що не під силу більшості українськихбанків. Поки що його реалізує тільки Промінвестбанк.
Щодо випуску карток найбільш активно працюють Приватбанк,«Аваль», Перший український міжнародний банк, Промінвестбанк,Укрексімбанк. Обслуговування карток здійснюється головним чином Приватбанком, «Авалем», Укрексімбанком. В обігувітчизняної банківської системи на даний час знаходиться близько 500 тис.платіжних карток до найбільших емітентів пластикових карток можна віднести такібанки, як АППБ «Аваль», Приватбанк, Промінвестбанк, ПУМБ та інші.
На цей час ситуація на українському ринку еквайрінгуміжнародних платіжних карток також істотно зміниться у зв'язку з придбаннямПромінвестбанком, «Авалем», Приватбанком, а також Укрексімбанкомзначного числа банкоматів та пост-терміналів,
У конкурентній боротьбі банки швидко знизили тарифи домінімально можливих, і зараз тарифи з випуску й обслуговування карток істотноне відрізняються. Комісія за обслуговування торгових точок і підприємств сервісуколивається від 3 до 4 відсотків при різних умовах надання пост-терміналів тавидатків терміналів. Спочатку всі банки орієнтувалися на випуск карток длявикористання за кордоном та на еквайрінг карток, емітованих іноземними банками.Одержання карток громадянами України в значних кількостях створило фактичноповторну хвиля еквайрінгу, коли підприємства торгівлі та сервісу масовоприймають картки, полюючи вже за внутрішнім споживачем. Це, в свою чергу,викликає додатковий попит на картки і т.д.
Комерційні банки дуже швидко переконаються, що застосуванняпластикових карток як засобу платежу — річ вигідна. Масштабності ж у справізабезпечення платіжних процесів на основі карткових технологій в Україні можнадосягти, лише збалансувавши інтереси всіх учасників розрахунків. Сутність цихінтересів полягає в тому, що держава зацікавлена у залученні до банківськихустанов коштів населення.
Таким чином, ринок пластикових карток в Україні можнавважати перспективним і багатообіцяючим, якщо економічна ситуація в країні залишитьсябільш-менш стабільною або поліпшиться. Цілком можливе вибухове зростаннякількості та грошового обсягу операцій за платіжними картками у найближчі 1,5-2роки. Підтвердженням цього може служити приклад таких країн, як Чехія, Польща,Словенія, де споживач банківських послуг уже розглядає платіжну картку якзвичайний інструмент доступу до свого рахунку в банку.
В сучасних умовах особливого значення набуває впровадженняпередових методів управління окремими видами банківських операцій, зокремаоперацій, пов’язаних з безготівковими розрахунками на базі пластикових карток.Все більшого значення набуває наукова система обґрунтування управлінськихрішень, яка базується на статистичній інформації. Актуальним є створення івикористання автоматизованої бази даних на основі інформаційних систем окремихбанків, асоціації банків, Держкомстату України, підприємств і установконтрагентів банків.
Для прийняття рішень з використанням інструментівмаркетингу про розробку нових послуг і про установку і зміну тарифів на послугибанку; про відкриття філіалів будь-якому банку необхідно прогнозуватирезультати своїх дій. Щоб підвищити ефективність карткового обслуговування,залучити додаткових клієнтів банк має вибрати наступні інструменти: змінутарифів, рекламу чи розширити сітку філій.
Так як предметом дослідження виступає послуга з наданнякарткового обслуговування клієнтам АСУБ «Грант», для більш повного та детального аналізу нарозгляд взято декілька таких крупних банків Харківського регіону станом на01.03.2002 р., як: «Укрсоцбанк», «Надра»,«Приватбанк», ХВ УАК ПІБ.
Цілі дослідження:
–    визначити параметри конкурентоспроможностікарткового обслуговування;
–    оцінка привабливості послуги;
–    принципи оптимізації тарифної політики.
Вибір послуги того чи іншого банку визначається іміджембанку, тарифною політикою та територіальною доступністю відділень:
Pr = f ( Im, Tr, D) (2.1)
де Pr — міра привабливості послуги;
Im — міра іміджу;
Tr — міра сприятливості тарифної політики;
D — міра доступності.
Так як оперуємо безособовими величинами, призначеними дляякісних оцінок та порівняння конкурентоспроможності карткового обслуговування,то в якості узагальненого показника конкурентоспроможності (Pr) може бути запропонованалінійна залежність:
Pr = K1*Im + K2*Tr + K3*D (2.2)

де К1, К2, К3 — коефіцієнти, що визначають значимістьвказаних параметрів у споживацьких мотиваціях.
В результаті кінцева залежність має вигляд:
Pr = 0,5*Im + 0,2*Tr + 0,3*D (2.3)
Імідж – суспільна уява про якість банку, включаючи довготривалість безконфліктного існування на ринку, позитивні відгуки влади (ЗМІ, влади,реклама та ін.), престижність. Головною складовою іміджу є довіра клієнту. Вданому проекті імідж визначений через довіру клієнтів у вигляді співвідношеннякоштів юридичних і фізичних осіб до пасивів балансів відповідних банків.
В табл. 2.8 наведений рівень довіри клієнтів, банкамХарківського регіону.
Таблиця 2.8
Ступінь довіри клієнтів деякими банками Харківського регіону станом на1.03.2008 р.Назва банку Питома вага коштів клієнтів в пасиві банку Імідж банку з урахуванням коефіцієнту значення Рейтинг іміджу «Укрсоцбанк» 0,77 0,3850 2 «Надра» 0,58 0,2900 4 АСУБ «Грант» 0,63 0,3150 3 Приватбанк 0,52 0,2600 5 ХВ УАК ПІБ 0,89 0,4450 1
З табл. 2.8 видно, що найвищою довірою серед у клієнтівсеред Харківських банків користуються банки Промінвестбанк, Укрсоцбанк, добанків з середнім рівнем довіри можна віднести АСУБ «Грант», АКБ «Надра».
Сприятливість послуги розраховується за формулою 2.4.

Tr = (t min – tr) / (t min – t max) (2.4)
де Tr — сприятливість тарифної політики;
tr — діючий тариф;
t min — найменш вигідний тариф для клієнта;
t max — найбільш вигідний тариф для клієнта.
При розгляді тарифів має сенс аналізувати лише тарифи, якіпідтверджують зацікавленість банку в виконанні даної послуги.
Таблиця 2.9
Розрахунок міри сприятливості тарифної політики з картковогообслуговуванняНазва банку Тариф, % Коефіцієнт сприятли-вості тарифної політики Рейтинг банків за привабли-вістю тарифів діючий найбільш вигідний для клієнта найменш вигідний для клієнта «Укрсоцбанк» 0,5000 0,1800 1,1000 0,1304 1 «Надра» 0,7500 0,4500 1,1000 0,1077 3 АСУБ «Грант» 0,6000 0,3000 1,1000 0,1250 2 Приватбанк 1,0000 0,4200 1,1000 0,0294 4 ХВ УАК ПІБ 1,0000 0,4000 1,1000 0,0286 5
Наступною складовою інтегрального показника є сприятливістьтарифної політики послуг (Tr). Сприятливість визначається співвідношенням діючоготарифу з найбільш вигідним для клієнта на аналогічну послугу на ринку.Розрахунок ступеню сприятливості тарифної політики з карткового обслуговуванняпо банкам Харківської області представлений в табл. 2.9.
З табл. 2.9 видно, що ринок названої послугихарактеризується високою конкуренцією між банками. Про свідчить доситьоднорідний тариф у банків, які розглянуто. Тариф відрізняється максимум на0,5%.
Наступним параметром в функції для визначенняконкурентоспроможності послуги є доступність (D). При визначенні міридоступності використовується припущення раціональності розміщення мережі філійбанків по території, що обслуговується. При цьому доступність хоч івизначається кількістю філіалів банків, не пов’язана лінійно з розвитком мережіфілій.
Шляхом експертних оцінок встановлено, що доступністьпослуги (D) в залежності від кількості філій (N) визначається так:
в діапазоні від 0 до 20 філій D1 = 0,025*N;
в діапазоні від 21 до 40 філій D2 = 0,015*N + 0,2;
в діапазоні від 41 до 200 філій D3 = 0,00125*N + 0,75;
в діапазоні від 200 і більше філій D4 = 1,0.
Як видно доступність, яку приносить кожна додаткововідкрита філія у мережі банку з більше ніж сорока філіями, знижується.Розрахуємо доступність послуги з карткового обслуговування клієнтів банківХарківського регіону в табл. 2.10.
Таблиця 2.10
Доступність карткового обслуговування для клієнтівНазва банку Кількість відділень Рівень доступності послуги Рейтинг за рівнем доступності «Укрсоцбанк» 19 0,1425 1 «Надра» 3 0,0225 4 АСУБ «Грант» 3 0,0225 4 Приватбанк 4 0,0300 3 ХВ УАК ПІБ 16 0,1200 2
Табл. 2.10 показує рейтинг банків по ступеню обхватутериторії філіями. Найбільш доступна послуга обслуговування карток клієнтів є вУкрсоцбанку (0,1425) та в Промінвестбанк (0,12). З середнім рівнем доступностіможна назвати Приватбанк (0,03). Інші до низького рівня доступності.
Зіставляючи табл. 2.9 та 2.10 можна зробити висновок проте, що найвищі тарифи у банків з розвиненою мережею філій – Укрсоцбанк. АлеПромінвестбанк, напроти, має самий низький тариф з однією найрозвинутішоюфілією. Банки з вузькою мережею філій ведуть політику завоювання клієнтів нижчимитарифами.
Розрахувавши складові параметри інтегрального показникапривабливості послуги карткового обслуговування можна визначити сам показник.Він показує рейтинг кожного банку Харківської області щодо даної послуги (табл.2.11)
Таблиця 2.11
Визначення конкурентоспроможності карткового обслуговування станом на1.03.2008 р.Назва банку Im Tr D Pr Рейтинг конкурентоспроможності карткового обслуговування «Укрсоцбанк» 0,3850 0,1304 0,1425 0,6579 1 «Надра» 0,2900 0,1077 0,0225 0,4202 4 АСУБ «Грант» 0,3150 0,1250 0,0225 0,4625 3 «Приватбанк» 0,2600 0,0294 0,0300 0,3194 5 ХВ УАК ПІБ 0,4450 0,0286 0,1200 0,5936 2
Як бачимо, конкурентоспроможність карткового обслуговуванняв Харківському регіону характеризується певною однорідністю. Немає банків звеликим відривом від загального рівня.
Розрахунок показав, що найбільша міра привабливості вУкрсоцбанку, на другому місці Промінвестбанк та ін… Можна зробити висновок,банкам необхідно розвивати мережу філій і знижувати вартість послуг, якіпредставляються, лише за такої умови буде отримано більший прибуток, розширитьсяколо клієнтів та підвищиться рівень довіри до банку.

Розділ 3. Шляхи вдосконаленнябезготівкового платіжного обороту на сучасному етапі розвитку банківськоїсистеми України
3.1 Введення програми розвиткусистеми масових безготівкових платежів в Україні – шлях до вдосконаленняплатіжного обороту держави
Протягом останніх десятиліть світовакредитно-фінансова система пройшла складний шлях від застосування готівковихкоштів у різній формі до переважно безготівкових електронних розрахунків.
В Україні також зроблено чимало: створеносистему електронних міжбанківських платежів, впроваджено систему типа «клієнт-банк»,використовуються банківські платіжні картки, як вітчизняних, так і міжнароднихплатіжних систем для безготівкових та готівкових розрахунків юридичних тафізичних осіб.
Нині у банківській сфері України застосовуютьсячотири основні групи платіжних карток різних платіжних систем:
-    відомих міжнародних систем (Віза, Європей,Мастеркард);
-    внутрішніх локальних (запроваджених вітчизнянимибанками);
-    Національної системи масових електронних платежів.
У першій групі лідирують такі банки, як «Аваль», Приватбанк український міжнароднийбанк, Укрексімбанк та деякі інші. Аналіз їх роботи свідчить, що ринок в Українідля емісії міжнародних карток обмежений
Дві інші групи платіжних систем розвиваютьсяшляхом упровадження «зарплатних» проектів. Однак, ці картки не можна назвати платіжними, бо вонивикористовуються лише для виконання основних банківських функцій – видачі таприймання готівки.
Застосуванню їх, як засобу платежу в торгівлічи сфері послуг перешкоджають такі фактори:
–    немає домовленості між банками про взаємний прийомкарток;
–    бракує інфраструктури;
–    висока собівартість операцій, а отже вузька сферазастосування;
–    високі ризики;
–    не розроблені технології взаємодії із супутнімисистемами та відповідна нормативна база.
Зважаючи на ці реалії, НБУ створює Національнусистему масових електронних платежів, покликану усунути основні перешкоди нашляху запровадження справді масової платіжної системи.
Із цією метою НБУ разом із вітчизнянимипартнерами розробив технологію, що ґрунтується на застосуванні старт-карток.Нею передбачене застосування офлайнових технологій, що значно зменшуєсобівартість операцій, а крім того дає змогу рентабельно виконувати навітьнезначні за сумами операції.
Національний банк фінансував лише розробкубазових складових НСМЕП:
–    системи безпеки;
–    програмного забезпечення старт-карток;
–    процесингових центрів.
Роль НБУ полягла в розробці технічних вимог,консультуванні та сертифікації завершених робіт.
 НБУ наприкінці 1999 р. підписав залікову угодуз німецькою компанією, яка входить до групи компаній Siemens, про постачаннядвох мільйонів чипів із вітчизняним програмним забезпеченням для виготовленнястарт-карток.
У червні 2000 р. НБУ розпочав впровадженняпілотних проектів НСМЕП.
Основними завданнями пілотного проекту було відпрацювання організаційних, нормативних, технічних і технологічнихпитань. НБУ постановою № 161 від 24.04.2000 р. затвердив “Тимчасове положенняпро національну систему масових електронних платежів” для якого поширюєтьсястан пілотного проекту НСМЕП. НБУ оперативно доводитиме рішенняКоординаційної ради до відома банків та інших учасників системи. Пілотнийпроект по введенню національної картки, на сьогоднішній день вже закінчився.Цей факт найближчим часом буде оформлений рішенням НБУ. З самого початку вНСМЕП було заплановано задіяти десять банків з трьох міст України (Київ,Харків, Одеса), але кордон проекту значно розширився. Згідно з даними, які булиопубліковані 13 лютого 2003року після всеукраїнського семінару у м. Харкові, насьогоднішній день в проекті НСМЕП вже беруть участь 26 банківських установ з 52міст країни.
Сумарно емітовано біля 148 тис. Карток (в томучислі в м. Харків – більш, як 33 тис), а грошовий оборот системи з початкуреалізації проекту склав 290,8 млн. грн. (доля Харкова 62,7 млн. грн.)Процесінгових центрів два:
–    облуправління НБУ у м. Харків, який обслуговує АСУБ“Грант”, Мегабанк та філію Експрес–Банку;
–    Центральна Розрахункова Палата у м. Київ.
В 2002році відбувалась масова експлуатаціясистеми усі технології та програмне забезпечення працюють стійко та надійно. Зарік ні разу не відбулось збою процесінгу, не було несанкціонованого доступу досистеми.
Цей платіжний інструмент є привабливим длябанків. На сьогоднішній день в систему можна вступити безкоштовно, а вподальшому, коли мова піде про промислову експлуатацію, сума буде, скоріш завсе символічною – 1 тис. грн. А за вступ до VISA банк повинен заплатити 50 тис. дол… США та відволікати кошти надепозитні вкладення у зарубіжному банку. На Україні депозитний страховий вкладзберігається на рахунках НБУ, як частина обов'язкових резервів.
Перевагами національної карти над зарубіжнимианалогами: більш висока степінь захисту від підробок, багатофункціональність;більший строк використання (5 років навпроти 1-2); більша швидкістьвикористання (карта має функцію ²електронний гаманець², тому не витрачається час на зв'язок з банком та авторизацію).
Перед національною картою не стоїть задачаконкурувати з іноземними платіжними системами. ЇЇ основна задача – витісненняготівкових грошей. По-перше, обслуговування готівки обходиться НБУ дуже дорого:наприклад, строк використання однієї купюри номіналом 1 грн. складає 7 місяців.По-друге, стоїть задача легалізації тіньового сектора, котрий поповнюється,головним чином від готівкового обороту.
Якщо на першому етапі впровадження НСМЕП щеможна застосувати існуючу технологію залучання коштів працюючих громадян шляхомдосягнення домовленостей між банками і трудовими колективами підприємств («зарплатні проекти»),то надалі цього буде недостатньо. Необхідно вносити зміни до чинногозаконодавства, або поступово перевести всі виплати громадянам через банківськірахунки. І передусім – працівникам державних установ, пенсіонерам тощо.
Над механізмамистворення широкої інфраструктури із залученням недержавних джерел фінансуванняНБУ вже працює з двома фірмами. Основна ідея полягає в тому, що Інвестор (необов’язково банк) встановлює термінами торгівлі, сфери послуг, на транспортіпевного регіону і надає їх у користування за орендну плату (чи за лізинговоюсхемою). Крім того, на певних умовах він надає банку (банкам) у користуваннясвою еквайрінгові інфраструктуру. За економічними оцінками, ця технологія дужеперспективна. Вже сьогодні комерційні структури пропонують співробітництво затакою схемою. НБУ готовий до широкої співпраці із цими фірмами, аж до можливоїпередачі їм для впровадження та наступної експлуатації регіональнихпроцесінгових центрів.
Допомогтизаручитися нормативною та законодавчою підтримкою впровадження НСМЕП покликанаКоординаційна рада.
Крім того, НБУповинен подбати про те, щоб застосування безготівкових форм розрахунків булофінансово привабливим для населення та організацій, які продають товари йнадають послуги за готівку. Можна запровадити різні зі величиною нормативиоподаткування (для готівкових розрахунків норматив оподаткування повинен бутибільшим) або змінити цінову політику НБУ стосовно готівки. Готівка має статидорогою. Крім того, варто ввести до порядку ліцензування торговельноїдіяльності диференційовані вимоги щодо обов’язкового прийому платіжнихінструментів НСМЕП.
Національнийбанк України працює також над низкою супутніх програм, з упровадженням якихпідвищиться ефективність і привабливість усієї системи. Йдеться насамперед проосвоєння технології електронного чека для розрахунків між юридичними особами.Мегабанк нинішнього року почав впроваджувати нову технологію і вже замовив дляцього невелику кількість корпоративних карток. На мій погляд, це перспективнийнапрям, який дасть змогу банку при незначних затратах окупити власнікапіталовкладення.
Крім того, НБУта ряд фірм розробляють технології для обслуговування і пільгових категорійгромадян (на транспорті, в аптеках, при розрахунках за комунальні платежітощо). Ця робота проводитиметься у тісній взаємодії з місцевимиадміністраціями.
Простір длярозширення сфери застосування платіжних карток НСМЕП відкривають дисконтнісистеми, функція яких поєднується у платіжний картці.
Великі перспективиНБУ вбачає також у впровадженні електронної комерції. Сучасні клієнти зкартками НСМЕП матимуть змогу користування послугами Інтернет-магазинів,отримувати банківські послуги та сплачувати комунальні послуги через Інтернет.
Цей проект єдуже перспективним, але й дуже складним для втілення його в життя. Насьогоднішній час існує багато перешкод, які необхідно подолати для того, щобпроект почав ефективно функціонувати. Перш за все потрібно покращитимакроекономічну обстановку в країні, тобто покращити рівень життя населення.Лише коли у населення підвищиться рівень доходів та з’являться вільні кошти,тоді банки можуть розраховувати ці кошти, і на те, що платежі будутьздійснюватися не готівковим шляхом, а через платіжні картки. По друге, допроекту потрібно залучити якомого більше підприємств,установ, організацій у сфері торгівлі та надання послуг, тому що саме вони єтим ланцюгом у системі, який буде безпосередньо приймати до оплати розрахунковікартки. А для цього необхідно забезпечити їх системою терміналів дляобслуговування системи, що потребує у свою чергу великого вкладення коштів.Лише при наявності всіх цих умов система зможе працювати та розвиватися.
Впровадження та розвиток НСМЕП домірно змінитьстан масових безготівкових розрахунків в Україні.
3.2 Впровадження найсучасніших банківських технологій вплатіжному обороті України
На даному етапі розвитку України стає дуже актуальним івигідним використання всіх можливостей сучасного розвитку технологій, в усіхсферах економіки, господарства, тощо. Так, не можна не помічати необхідності використанняукраїнськими банківськими структурами нового інформаційного середовища — глобальної мережі Інтернет, яка стрімко перетворюється в «абсолютний»ринок. Правильно використовуючи надані Інтернетом можливості, можна прискоритирозвиток практично будь-якого виду бізнесу, зокрема оптимізувати і вдосконалитиздійснення безготівкових платіжних розрахунків. Це призведе до підвищенняшвидкості та якості обслуговування безготівкових платежів клієнтів, та, якнаслідок, банки, які будуть мати розвинену та сучасну систему обслуговуванняклієнтів звичайно підвищать свій рейтинг на рівні всіх банків України.
Складовими цієї сфери бізнесу є електронна комерція таінтернет-банкінг.
Термін «електроннакомерція» означає «здійснення бізнесу електронним шляхом». Укладаючи угоди, сторони замість фізичногообміну або безпосереднього контакту вдаються до електронного способу взаємодії.Компанії можуть вибрати кращих постачальників не переймаючись їх географічнимрозташуванням та віддаленістю, вийти на глобальний ринок зі своїми товарами тапослугами (додаток Ж). Це ж відноситься і до клієнтів банків у яких єможливість роботи в Інтернеті, вони виберуть той банк, який може запропонуватиїм послуги даного виду, що призведе до економії часу, коштів, енергіїпрацівників, які повинні ходити до установи банку навіть щоб провести один платіж.
Важливою складовою електронного бізнесу є інтернет-банкінг- управління банківським рахунком через Інтернет. Це — найдинамічніший інайпрогресивніший напрям фінансових інтернет-рішень. Як засвідчив досвідамериканських і європейських банків, він дає змогу банку продавати, а клієнту — одержувати максимальний спектр послуг. Значний їх набір містить класичнийваріант системи інтернет-банкінгу. Звичайно ж, можна дізнаватися про стан свогорахунку та операції за ним протягом будь-якого проміжку часу. Однією з перевагінтернет-банкінгу є те, що він не потребує спеціалізованих програм: можнавикористовувати звичайний «броузер» — стандартні інтернетівські програми.
За даними, отриманими компанією «Faulkner& Gray» (США) безпосередньо відфінансових інститутів, у Сполучених Штатах наприкінці 1999року понад 4,5 млн.американських родин (це близько 5% американських домогосподарств) здійснювалибанківські операції через Інтернет. Число користувачів послуг «онлайнових банків»у країні в 2001 році сягнуло 22 млн. чоловік, що становить близько 10%населення країни. Уже сьогодні 15% операцій за рахунками приватні клієнтибанків США здійснюють зі свого персонального комп’ютера. Нині 95% банківФінляндії Швеції надають інтернет-послуги, якими користуються 25% клієнтів. УАнглії статистика дещо інша: 65% банків і 4-5% клієнтів. Але на сферуфінансових послуг припадає 60% електронної комерції Великобританії.
Хоча електронна комерція в сучасному світі стала глобальноюі розгалуженою, далеко не всі відносини між її учасниками регулюються спеціальнимизаконами або іншими юридичними документами. Розвиток електронної комерції,пов’язаний не лише з технологією, але й з правом. Вона потребує професійнихпідходів, чіткої взаємодії традиційно далеких одна від одної галузей знань.
У розвинутих країнах електронна комерція вже сталасамостійною цариною юридичних взаємовідносин у внутрішній і міжнароднійторгівлі, що спричинило кілька принципових правових наслідків:
–    з’явиласяоднойменна правова категорія і ціла сукупність пов’язаних із нею понять:електронна угода, електронний підпис, електронні платежі, електронні грошітощо;
–    електронніповідомлення (або електронний обмін даними), що застосовуються для укладення тавиконання угод, замінюють паперову договірну документацію, традиційну длякомерційних операцій. Виникла проблема в розробці критеріїв обов’язкової формиелектронних угод та необхідних вимог до процедури їх укладення;
–    природаугоди принципово не змінилась — іншим став тільки спосіб її укладення іздійснення;
–    на рівнізвичаїв ділового обороту утвердився основний правовий принцип електронноїкомерції, який полягає в тому, що сторони не вправі ставити під сумнівзаконність ї дійсність угоди лише на тій підставі, що вона здійсненаелектронним способом.
Однак, досягнути гарантованого дотримання цього принципу незавжди вдається, що часто породжує значні юридичні труднощі. Зокрема, не має впевненостів тому, що всі положення такої угоди матимуть рівну юридичну силу в разісудового розгляду.
Нині найбільш значущими міжнародними правовими документамиу сфері електронної комерції є:
–    Модельний закон ЮНСІТРАЛ “Про електронну торгівлю”;
–    Директива Європейського парламенту та Ради Європивід 13.12.1999 року про політику ЕС щодо електронних підписів;
–    Директива Європейського парламенту та Ради Європивід 08.06.2000 року про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг.
Модельний закон “Про електронну комерцію”. Це модель за допомогоюякої країни у національному законодавстві можуть вирішити основні проблеми,пов’язані з юридичною значимістю договору, що укладається з допомогою ЕОМ, зобов’язковою письмовою формою, підписом, оригіналом і копіями зберіганнядоговірної документації в електронному вигляді, а також визнанням останньої, яксудового доказу. Правовий режим електронного обміну даними, передбачений узаконі, ґрунтується на принципі так званого функціонального еквівалента.
Ідеться про те, що, включивши в національне законодавствопроцедури, передбачені Модельним законом для врегулювання ситуацій, коли сторониобирають електронні засоби передачі даних, держава створює правове середовище,нейтральне без будь-яких переваг стосовно різних носіїв інформації.
Директива Європейського парламенту та Ради Європи від13.12.1999 року про політику ЕС щодо електронних підписів. Цей документ створюєправові передумови для широкого використання електронного підпису (ЕП) українах Європейського союзу. Серед приоритетних — надання електронному підписуюридичної та доказової сили. (Юридичні наслідки має викликати не сам фактвикористання ЕП, а обмін електронними документами, які містять ЕП, при чому цінаслідки залежать від змісту документів. Отже, визначення юридичної силинеобхідне щодо електронного документа. Стосовно ж доказової сили ЕП можнапогодитися з підходом, відповідно до якого саме він може слугуватипідтвердженням істинності електронного документа.) При цьому в преамбулінаголошено, що в законодавчому регулюванні не має потреби, якщо ЕПвикористовується виключно в рамках систем заснованих на угодах між обмеженоюкількістю учасників.
Згідно зі статтею 5 зазначеної директиви держави учасниціповинні забезпечити умови, за яких ЕП задовольняв би юридичні вимоги до даних велектронній формі тією ж мірою, якою власноручний підпис задовольняє вимоги доданих на паперовому носії. Крім того, держави учасниці повинні в законодавчійформі визнати правомірність використання ЕП як доказу при судовому розгляді.
Директива Європейського парламенту та Ради Європи від08.06.2000 року про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг,зокрема електронної комерції, на внутрішньому ринку (Директива щодо електронноїкомерції). Цей документ регулює окремі види діяльності в мережі Інтернет навнутрішньому ринку ЕС. Зокрема, в ньому розглядається державне регулювання, атакож питання стосовно поширення комерційної та іншої інформації з мережіІнтернет, договори, які укладаються в електронній формі, та відповідальністьінформаційних посередників.
Директива забезпечує правовий захист угод, укладених велектронній формі. так, договір не може бути визнаний не дійсним лише на тійпідставі, що його укладено через мережу Інтернет.
Усі названі документи є рамковими, тобто переважно вказуютьнапрями розробки правового забезпечення та обмеження щодо правового регулювання,а не встановлюють конкретні норми. Принципи, закладені в цих документах, можутьбути використані при розробці українського законодавства з урахуваннямвітчизняних реалій.
Цікавим для України може виявитися досвід регулюванняелектронної комерції в Росії, оскільки у цій країні економічне і правовесередовище та рівень поширення нових продуктів в Інтернеті є досить подібним знашим.
Російське законодавство досить оперативно, хоча водночаслише частково і суперечливо «сприйняло» електронну комерцію. Остання подана в основномуу вигляді чотирьох юридичних конструкцій: «електроннийдокумент», «електроннаформа угоди», «електроннийцифровий підпис» та електроннірозрахунки.
Розвиток електронної комерції та інтернет-банкінгу в нашійкраїні поки що стримується через нечисленність аудиторії користувачівІнтернету. В Україні їх нині 200-500 тисяч. Не густо порівняно з 6 млн. росіянабо 50 млн. американських шанувальників “всесвітньої павутини”. На жаль, не маєвідомостей про платоспроможність українських користувачів Інтернету. Експертивважають її досить низькою.
Гальмує роботу над новими технологіями, зокрема,електронною комерцією та інтернет-банкінгом, відсутність відповіднихзаконодавчих актів та належного захисту в цій сфері. Немає внаслідок цього іструктур які б надавали послуги із сертифікації ключів для забезпечення сувороїавтентифікації (тобто встановлення справжності) торговців і покупців.
Усі банки прагнуть обслуговувати клієнтів з максимальнимкомфортом та наблизитися до нього у просторі і часі. Традиційно за для цьоговони збільшують мережу філій і подовжують час для обслуговування. Однак,сучасні технології дають змогу досягти кращих результатів. Йдеться мова провіддалене (дистанційне) банківське обслуговування фізичних осіб та за допомогоюбанкоматів, управління рахунком (інтернет-банкінг) через Інтернет. Справді,дуже зручно не встаючи з крісла, здійснити із комп’ютера на робочому місці чивдома платіж або дізнатися про залишок на рахунку. Але для цього клієнт повиненмати підключений до Інтернету комп’ютер, оплатити послуги провайдера та послугизв’язку. На жаль, мало хто сьогодні в нашій країні має такі можливості. Втім, єще один вид віддаленого банківського обслуговування — найперспективніший інайзручніший для України — дистанційне управління рахунком по телефону.
Технологією дистанційного управління рахунком побагатоканальному телефону передбачається, що клієнт у режими тонованого набору,дає розпорядження банківському комп’ютеру.
Такий вид обслуговування давно став звичним у західнихбанках. Деякі з них (наприклад, First Direct в Англії) тепер обходяться взагалібез філій.
Система платежів по телефону «Телебанк-24» — це новітній банківський продукт, який немає аналогів в Україні, тому розробку складного та багатогранного проектупочали з налагодження контактів та обміну досвідом з іноземними банками, атакож із порівняння вихідних умов розвитку цієї послуги на Заході та в нашійкраїні.
Цю програму почали розробляти у червні 2000 року. Тоді жбуло створено спеціальну проектну групу. Розробку і впровадження банківського обслуговуванняпо телефону вели за трьома головними напрямками: банківська технологія,інформаційна технологія та маркетинг.
Уперше скористатися системою «Телебанк-24» та оцінити її переваги клієнти змогли ужовтні 2000 року, це були клієнти «Укрінбанку», коли почала функціонувати автоматичнадовідкова система. Вона дає змогу отримати оперативну інформацію щодо всіхвидів діяльності банку, офіційних та комерційних курсів іноземних валют напоточну дату. На час її впровадження проектна група вже підготувала до роботиплатіжну систему, яка почала функціонувати у пілотному режимі з листопада 2000року.
Із 1 лютого 2001 року система «Телебанк-24» доступна для всіх бажаючих. Як же працює цясистема? Уклавши угоду на обслуговування клієнт отримує номер у системі таПІН-код. Зателефонувавши до «Телебанку-24» він переключає телефон у режим тонованогонабору, вводить свій номер та кілька цифр із ПІН-коду. Від шахрайства з бокубудь-яких третіх осіб клієнта забезпечує багаторівневий захист, а саме:
–    1 рівень — лише клієнт та працівники банку знаютьномер договору в системі «Телебанк-24»;
–    2 рівень — лише клієнт знає свій особистий ПІН-код;
–    3 рівень — клієнт сплачує лише обумовлені угодоюплатежі (навіть знаючи пароль або його номер у системі), ніхто не зможетепереказати кошти на свій рахунок;
–    4 рівень — сума платежу не перевищує встановленогоклієнтом ліміту;
–    5 рівень — завдяки роботі в автоматичному режиміконфіденційну інформацію клієнта не може отримати жоден співробітник банку, чиінша особа;
–    6 рівень — під час роботи з оператором клієнтповідомляє тільки частину пароля, а отже його реквізитами не скористаєтьсяжоден співробітник банку, чи інша особа.
Якщо авторизація пройшла успішно, клієнту відразуповідомляють поточний залишок на рахунку в системі (інформація з бази данихозвучується платою голосової обробки). Увівши код необхідної операції, він можедізнатися про залишки на своїх рахунках (карткових, депозитних), провести платіжза попередньо обумовленим договором на обслуговування реквізитами, отриматиінформацію про виконані операції, замовити виписку тощо. Щомісяця безпосередньов банку або поштою за вказаною в договорі адресою клієнт може отримати докладнувиписку і проконтролювати стан свого рахунку та платежі.
Розпорядження обробляються без участі людини. Томутелефонувати можна цілодобово. Вказівки клієнта виконуються протягом поточногоабо наступного операційного дня. Якщо користувач не зміг переключитись у тонованийрежим, система підкаже, як це зробити, або після паузи, не дочекавшисьвідповіді, автоматично з’єднає з оператором. На нього в разі потреби можнапереключитись під час сеансу зв’язку.
Користувач має змогу здійснювати практично всі повсякденніоперації, пов’язані з банківським обслуговуванням: від контролю за рахунком, поповненнякарткового рахунку до сплати комунальних платежів.
Виконати всі ці операції можна, перебуваючи будь-де і вбудь-який час, аби лише був під рукою телефон. Досвід засвідчує, що клієнтиздійснюють їх навіть із таксофонів нового типу.
Приблизно, кожна операція триває дві хвилини.
На прикладі «Укрінбанку», можна зробити висновок, що впровадивши цюсистему банк отримує змогу на якісно новому рівні обслуговувати клієнтів, чогоне вдалося б досягти навіть маючи мережу філій. Система працює майже так, якінтернет-банкінг, але клієнт несе менші витрати, “інтерфейс” для нього значноспрощений.
Завдяки автоматичній обробці заявок можна обслужити більшеклієнтів за тієї ж чисельності персоналу. Відтак зменшується собівартістьоперації, вплив “людського фактора”, тобто робота банку з клієнтом стаєбезперебійною і надійнішою [48]. Головна перевага для банку — залучення черезсистему «Телебанк-24» нових клієнтів, збільшення обсягів продажубанківських продуктів і послуг.
Упровадження новітніх банківських технологій є запорукоюсталого розвитку українського фінансового ринку, довіри населення довітчизняних банків та широкого його залучення до розрахунків у безготівковійформі, спрощення і прискорення комунальних та інших платежів.
3.3 Введення нових послуг в АСУБ "Грант"на підставі досвідувикористання безготівкових розрахунків в розвинених країнах світу
Економічні зміни і нові напрями торгових потоків дозволяютьпередбачити, що потреба в належному забезпеченні платежів і договірнихзобов'язань буде зростати. В зв'язку з цим, на фоні існуючої нестабільностіістотно зростає значення і потреба в ефективних і надійних інструментахбезготівкових розрахунків.
На сьогоднішній день головною задачею банків євдосконалення існуючих послуг та введення в експлуатацію нових. При достатньовеликій конкуренції між банками потрібно шукати нові шляхи здешевлення послуг.
Одним за напрямків роботи АСУБ «Грант» є успішне співробітництво з системою грошовихпереказів «АНЕЛІК».Це система, яка оперує в основному серед країн СНД, принципово відрізняєтьсявід системи «WESTERN UNON» та «MONEY GRAM» низькою вартістю послуг для клієнтів, що допомагає її активномурозвитку. За 7 місяців після введення цієї системи в дію, послугами банку зпереказів через дану систему, скористалось більш ніж 2500 клієнтів, оборотсклав більше ніж 700 тис. дол. США. Витрати несе відправник у розмірі 3-4% відсуми переказу. Одержувач не несе ніяких витрат. Відправити й одержати переказможна у будь-якій точці системи протягом 3-24 години після відправлення. АСУБ «Грант» єпершим банком в Україні, який підключився до міжнародної системи грошовихпереказів «АНЕЛІК».Тому протягом 2002 року робота банку в якості клірингового центру даної системистала однією з пріоритетних напрямків діяльності, за минулий рік банком булопідключено 8 українських банків, що дозволило збільшити обслуговуючу сіткусистеми більш ніж на 150 відділень. Пункти обслуговування «АНЕЛІК»відкриті у всіх регіонах України. Об'єм переказів, які поступили в Україну за2002 рік склали більше 8 млн. дол. США, а середньомісячні обороти перевищили2,4 млн. дол. США.
Перспективним напрямком розвитку безготівкових розрахунківможна вважати систему «Bank WORKS». Дана система включає в себе всі етапи оплатипо картам, починаючи з етапу здійснення трансакцій та закінчуючи кінцевоюобробкою даних пов¢язаних з випуском карток та операціями заними. «Bank WORKS»включає в себе всеохоплюючі функції управління з перевірки ризиків танесанкціонованого втручання в систему, а також систему управління інформацієюдля прийняття найкращих бізнес-рішень та покращання обслуговування клієнтів.Недавно випущені продукти дозволяють скористатись новими можливостями бізнесу,який пов'язаний з електронною комерцією (електронні платежі та покупки ), старт– карти, В2В, здійснення банківських операцій за допомогою мобільних пристроївта послуги, які надаються через Інтернет.
«Bank WORKS» забезпечує повну підтримку різноманітнихвалют, включаючи Євро. Система підтримує крос – курси різноманітних валют і длякожного рівня конвертації встановлюються окремі правила конвертації обмінувалют. Усі бухгалтерські дані, які відносяться до обміну валют, генеруютьсяавтоматично у відповідності до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.Також забезпечується повна підтримка міжнародних виплат та міжнародного випускукарт.
Сильними сторонами даної системи є:
–    скорочення часу покупок;
–    доступ через Інтернет;
–    різноманітні види валют;
–    обновлення та обробка в системі реального часу;
–    підтримка системи міжнародних карток.
Отже система «BankWORKS» забезпечує детальне управлінняінформацією. Вона являється принципово новим шляхом для розвитку кожного банку.Вона дозволяє вдосконалювати існуючі послуги банку, допомагає збільшитиприбутковість операцій завдяки професіональному обслуговуванню клієнтів.
Одна з принципово нових технологій — це запуск та введенняв АСУБ «Грант» послуги «мобільногобанкінга». Клієнти, які володіютьмобільними телефонами можуть отримувати виписку зі свого рахунку безпосередньона свій телефон у вигляді SMS – повідомлень. Це зовсім новий спосіб доступу добанківських продуктів та послуг, який містить в собі переваги двох каналів:Інтернет та мобільного зв'язку.
Сьогодні мобільний телефон, що підтримує WAP- стандарт (наприклад, Нокіа 7110, Еріксонр320), по суті є терміналом, за допомогою якого клієнт може отримати доступ добанківських послуг, які раніше вимагали його візиту до філії банку; цейтермінал завжди знаходиться з клієнтом, отже банківські послуги доступні 24години на добу та 365 днів на рік, з будь-якої точки – в цьому, зокрема,полягає відмінність від традиційного доступу до Інтернет, коли вимагаєтьсяперсональний комп'ютер та постійний зв'язок з постачальником сервісу Інтернет.
АСУБ «Грант», як будь-який універсальний банк впроцесі свого розвитку так чи інакше намагається охопити весь спектрдистанційного банківського обслуговування (рис. 3.1). Система дистанційного обслуговування
/>/>/>/>
Підсистема
«Клієнт-банк»
Підсистема
"Інтернет-клієнт" Комп'ютерна телефонія
/>/> />Транспортні шлюзи />Інтернет-інформ сервер Голосова плата
/>
/> Інтернет
/> Робочі станції Інтернет-броузер клієнта Міські та сотові телефони, факси
Рис. 3.1. Схема системи дистанційного обслуговування банку
Якщо системи «клієнт-банк» вже знайшли впровадження і навіть частковопорядок їх застосування визначено в Інструкції НБУ № 7 «Проздійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті України», то "Інтернет-банк-клієнт" та комп'ютерна телефонія є достатньо новиминапрямками і нормативно-правова база поки що не визначена.
Проте центри телефонних дзвінків (комп'ютерна телефонія)стають важливим каналом маркетингу та сервісу для багатьох банків ірозвиватимуться разом з розвитком електронної комерції. Підготовленістьперсоналу, доступність інструментів та собівартість операцій – ось що визначаєефективність центру телефонних дзвінків. Банк, який забезпечить найкращийзв'язок представників служби підтримки клієнтів з інформацією про клієнтів таінструментами вирішення проблеми, матиме явну конкурентну перевагу.
Персонал, що безпосередньо контактує з клієнтами, маєшвидко отримувати всі дані про нього, а отже представники банку потребуютьможливості заглибитися в деталі в міру взаємодії з клієнтом, що телефонує, щобзапропонувати найкращу комбінацію продуктів та послуг. Відповіді клієнтамповідомляються факсом чи електронною поштою того ж дня, для зменшення вартостіце має здійснюватися автоматично.
Що стосується сервісу "Інтернет-банк-клієнт",виконання грошових зобов'язань з використанням мережі Інтернет можездійснюватися шляхом використання платіжної картки чи її реквізитів дляпереказу грошових коштів та шляхом використання електронних грошей та іншихпередплачених фінансових продуктів.
Сьогодні міжнародний банківський сектор також вивчаєможливості використання всесвітньої мережі Інтернет для автоматизованогооформлення корпоративних та синдиційованих кредитів. Результатом роботи можутьстати реверсивні (оборотні) аукціони, в ході яких корпорації висувають своїспецифічні вимоги за необхідними кредитами, а банки беруть участь в торгах направо виділення таких кредитів. Не дивлячись на те, що проведення електроннихторгів в Інтернеті ще не ввійшло в повсякденну практику, ринок активнопідштовхує банківський сектор до використання такої системи, якщо банки неоцінять таку ідею, то її реалізують небанківські установи.
На оформлення комерційного кредиту можуть витрачатися дня інавіть тижні – численні телефонні переговори, обмін повідомленнями по факсу,електронній пошті, а також величезний об'єм канцелярської роботи, все цезатримує узгодження видачі кредиту. З настанням епохи Інтернет у банківз’являється готовий спосіб скорочення часових та грошових затрат.
Проведення кредитних аукціонів в Інтернеті відкриваєможливості для бізнесу. Банки, наприклад, зможуть брати участь в торгах заправо організації та наступного пошуку потенційних учасників синдиційованогокредиту. Використання центрального сайта дозволить банкам здійснювати відправкудокументів та вносити в них необхідні зміни в режимі реального асу.
Система кредитних аукціонів може бути корисною і в іншихсферах корпоративного фінансування, наприклад, в проведенні документарнихоперацій.
Аукціонний Інтернет-сайт може використовуватись длявідправки, обробки та продажу таких експортно-імпортних документів якакредитиви. Окрім зменшення витрат на оформлення кредитів, головним чином, зарахунок зменшення витрат на оплату праці, система електронних аукціонівдозволить компаніям швидко отримувати кредити. Виділення комерційних кредитівчерез Інтернет може дозволити середнім банкам, які, як правило, не маютьможливості для створення власних внутрішньобанківських кредитних схем, отриматидоступ до раніше недосяжних для них крупних клієнтів з числа національнихкомпаній.
В Україні сьогодні найрозвинутішими каналами електронногообслуговування є банкомати та POS,а системи «клієнт-банк» має практично кожен банк, однак кінцеве числокористувачів не перевищує, як правило, декількох сотень. Отримання банківськихпослуг дома ще не отримало широкого застосування, проте останнім часом банкивиявляють інтерес до обслуговування по телефону та створення телефоннихцентрів. Отже запити про стан рахунку, переказ коштів, електронна оплатарахунків – це лише окремі послуги, які сьогодні можуть бути запропоновані здопомогою нових технологій.
Важливо, що «віртуальне» банківське обслуговування дає можливістьклієнту виконувати операції в будь-який час доби з будь-якої точки. Традиційнопрактика обмеження доступності системи для нічної обробки пакетних трансакційбуде не прийнятна в майбутньому. Всі можливості мають бути доступні безперервнодля того, щоб забезпечити необхідний рівень сервісу.
На мій погляд, для покращення стану безготівковихрозрахунків в АСУБ «Грант» необхідно втілювати все більше і більше новихпослуг. Наприклад, за допомогою платіжних карток через мережу банкоматіввпровадити оплату послуг українських компаній – операторів мобільного зв'язку «Київстар GSM» та UMS. Також можна запропонувати клієнтам і іншіпослуги: оплату комунальних послуг через Інтернет та банкомати банку, відкриттякарткових рахунків в євро.
Взагалі, на сучасному стані АСУБ «Грант»активно розвиває програми та нові послуги по платіжним карткам. Востанній час було втілено багато нових «зарплатних» картковихпроектів, розширено систему міжнародних переказів «АНЕЛІК». Введенийцілодобовий он-лайн-моніторинг трансакцій по платіжним карткам.

Висновки
Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступнівисновки.
Ефективність функціонування економіки в цілому і кожногосуб’єкта господарювання зокрема залежить від організації безготівковихрозрахунків у господарському обороті.
Тепер розрахунки між економічними суб’єктами здійснюютьсяпереважно у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів із рахунківплатника на рахунок отримувача, а також за заліком взаємних вимог. Безготівковірозрахунки становлять приблизно 50 відсотків усіх розрахунків у господарськомуобороті.
В країні згідно з Інструкцією НБУ № 135 «Пробезготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2001року застосовуються наступні основні інструменти безготівкових розрахунків:платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; платіжними вимогами;чеками; акредитивами; інкасовими дорученнями (розпорядженнями). Такожпроводяться розрахунки векселями, які регламентуються Законом України «Процінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991 року.
На даний час найпоширенішим видом безготівкових розрахунківв Україні є платіжні доручення, вони займають 81% всіх розрахунків, які проходятьбезготівковим шляхом.
Фінансовий аналіз проведено на базі Акціонерного Східно-Українського банку «Грант», який почав діяльність 26 липня 1991 року.Банк є універсальним інститутом, який концентрує свої активні та пасивніоперації з метою охоплення сегменту ринку. Проведений аналіз показав, щопротягом двох останніх років своєї діяльності банк досяг позитивних результатівроботи в сфері обслуговування безготівкового обігу своїх клієнтів, найбільшимисеред яких є підприємства сільськогосподарської галузі, ВАТ «СТОМА»,УДСО при УМВСУ в Харківській області, ВАТ «Хартрон» та інші.Рентабельність безготівкових операцій банку у 2002 році досягла високихпоказників, що пояснюється стійким становищем АСУБ “Грант” на ринкуобслуговування клієнтів. Слід зазначити, що левову долю своїх прибутків філіяотримує від операцій по обслуговуванню безготівкового платіжного обороту(69,12% у 2002 р.). Це пояснює актуальністю даного виду банківських послуг, яківзаємовигідні як для клієнта, так і для банку. Дані операції є прибутковими длябанку і необхідними для клієнта, за умови якісного та ефективногообслуговування. Для проведення аналізу використовувалась бухгалтерськазвітність АСУБ «Грант».
Розглянуто перспективні напрямки розвитку систем банку,таких як інтернет-банкінг та телебанк. Виділені перспективи набуття законності„електронного підпису”. Проведено розрахунок оптимальної організації роботи банкув системі електронних платежів. Це підвищить інтерес клієнтів до банку тапринесе додаткові прибутки банку.
Також слід відмітити, що АСУБ«Грант» являється в Україні, кліринговим центром, міжнародної системигрошових переказів «АНЕЛІК». Це є перспективним напрямком розвитку тавідіграє дуже важливу роль у подальшому розвитку банківської системи країни.
Не залишились без уваги і питанняохорони праці АСУБ «Грант». Визначено стан санітарно-гігієнічних умов праці,техніки безпеки, пожежної безпеки.
Всі ці заходи неодмінно сприятимуть розвитку організаціїбезготівкового банківського обслуговування в фінансово-кредитних інститутахУкраїни та збільшать кількість послуг, які пропонуються клієнтам (це понад 30видів натомість, як на Заході, їх кількість налічує тисячі).
Звісно ж жоден захід не можливо робити без попередньогоретельного аналізу, не виняток і безготівкове обслуговування. В роботіпроведено аналіз розрахунок конкурентоспроможність карткового обслуговування вХарківському регіону показав певну однорідність. Немає банків з великимвідривом від загального рівня. Найбільша міра привабливості в«Укрсоцбанку», на другому місці Промінвестбанк та ін… Можна зробитивисновок, що АСУБ «Грант», який на третьому місці, необхіднорозвивати мережу філій і знизити вартість послуг, які надаються. Лише за такоїумови буде отримано більший прибуток, розшириться коло клієнтів та підвищитьсярівень довіри до банку.
Взагалі організація безготівкових розрахунків угосподарському обороті є однією з найважливіших складових банківськоїдіяльності. Широке їх застосування дає змогу скоротити готівковий обіг вУкраїні, надійніше захиститися від можливих зловживань юридичних та фізичнихосіб в усіх галузях діяльності.

Список використаних джерел
1.     Конституція України: Прийнята на п'ятій сесіїВерховної Ради України 28.06.1996р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2.     Закон України “Про банки і банківську діяльність”від 17.12.2000р. №2121-ІІІ // www.rada.kiev.ua.
3.     Закон України “Про Національний банк України” від07.12.2001р. // www.rada.kiev.ua.
4.     Закон України “Про охоронупраці” від 14.10.1992р. № 2695-12.
5.     Закон України “Про платіжнусистему та переказ грошей в Україні” від 05.04.2001р. № 2343-ІІІ зі змінами тадоповненнями // www.rada.kiev.ua.
6.     Інструкція НБУ “Пробезготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” від 29.03.01р. № 135 // www.rada.kiev.ua.
7.     Інструкція НБУ “Про порядоквідкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті” від18.12.98р. за № 527 // www.rada.kiev.ua.
8.     Положення НБУ “Про порядоквидачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій” від 20.02.92р. № 105// www.rada.kiev.ua.
9.     Анализ экономической деятельности клиентов банка // Под ред.Лаврушина О.И. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 86 с.
10.   Анализ финансово-хозяйственной деятельностипредприятий и объединений / Под ред. Рыбина В.И. – М.: Финансы и статистика,1996. – 399 с.
11.    Банківська енциклопедія / Під ред. Мороза А.М. –К.: Фірма Ельтон, 1998. – 328 с.
12.   Банківські операції: Підручник / А.М. Мороз, М.І.Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф… А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. –384 с.
13.   Банки и банковские операции / Под ред.Жуковой Е.Ф. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 417 с.
14.   Банківська справа: Навчальний посібник / За ред.проф. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.
15.   Банковское дело: Учебник / Под ред. О.Н. Лаврушина. – М.: Финансыи статистика, 199. – 576 с.
16.   Банковское дело: Справочное пособие / Под ред. Ю.А.Бабичевой.– М.: Экономика, 1993. – 397 с.
17.   Банковское дело: Стратегическое руководство/ Подред. Платонова В., Хиписа М. –М.: АО КонсалтБанкир, 1998. – 432 с.
18.   Банковское дело: Учебник / Под ред. В.И.Колесникова и Л.П.Кроливецкой. – М.: Финансы и статистка, 1997. – 368 с.
19.   Банковское дело / Под ред. Петрова О.И. –М.:Перл, 1997. – 208 с.
20.   Белоусов Л.Ю. Основы банковского дела: Учебное пособие. – К.:Т-во «Знання», КОО, 1999. – 390 с.
21.   Білецька Н. Розрахунок доходів і витрат банкувнаслідок впровадження НСМЕП // Банківська справа. – 2002. — № 4. – С.49-57.
22.   Богатин Ю.В. Экономическая оценка качества и эффективности работыпредприятия. – М.: Издательство стандартов, 1997. – 216 с.
23.   Бойчук І.М., Хопчан М.І. Економіка підприємства.–К.: МП Сирин, 1997. – 224 с.
24.   Бор З. Петенко В. Менеджмент банков:организация, стратегия, планирование. – М.: ДИС, 1997. – 284 с.
25.   Бровкова Е.І., Продиус М.П. Фінансово-кредитнасистема держави. – К.: МП Сирин, 1997. – 224 с.
26.   Бургіна Є. Сучасні технології у міжбанківськихплатіжних системах Туреччини та Південно-Африканської Республіки // Віснк НБУ.– 2002. — № 11. – С.57-62.
27.   Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальнийпосібник – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 255 с.
28.   Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. –К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 320 с.
29.   Ващенко Т.П. Математика финансовогоменеджмента. – М.: Перспектива, 1996. – 80 с.
30.   Гальчинський А. Теорія грошей: Навчальний посібник.– К.: Основи, 1998. – 415 с.
31.   Гігієнічна класифікація умов праці за показникамишкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості танапруженості трудового процесу. – К.: МОЗ України, 1998. – 34 с.
32.   Глухов В.В., Бакрамов Ю.М. Финансовыйменеджмент. – Санкт-Петербург: Специальная литература, 1995. – 429 с.
33.   Гнедиш І. Актуальність використання платіжнихкарток в Україні. – 2002. — № 9 (476). – С.16.
34.   Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С.Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с.
35.   Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие. – М.: Высш. шк.,1985. – 319 с.
36.   Деньги, кредит, банки / Под ред. Кравцовой Г.И.– Минск: Меркаванне, 1994. – 288 с.
37.   Джигирей В.С., Житецький В.Ц. Безпекажиттєдіяльності. – Львів: Афіша, 1999. – 254 с.
38.   Долин П.А. Справочник по техникебезопасности. – М.: Энергоиздат, 1984. – 824 с.
39.   Егорова В.Н., Ступов А.М. Модели и методыанализа финансовых инструментов кредитной политики банка и динамики егоразвития в условиях переходного периода. – М.: ЦЭМК, 1997. – 52 с.
40.   Едронова В.Н., Миреновский Е.А. Учет и анализфинансовых активов. – М.: Финансы и статистика, 1995. –267 с.
41.   Єрохіна Н.А. Електронні гроші в платіжній системідержави // Фінанси України. – 2002. — № 3. – С.39.
42.   Жидецький В.Ц., Джигерей В.С., Мельников О.В.Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 1999. – 348 с.
43.   Жидецький В.Ц. Охорона праці в застосуваннікомп'ютерної техніки. – Київ: Палітра друку, 1997. – 67 с.
44.   Жидецький В.Ц. Джигерей В.С., Мельников О.В. Основиохорони праці. – Вид. 3-є, доповнене. – Львів: Афіша, 2000. – 350 с.
45.   Иванов И.А. Банковское дело. – М.: Перл, 1997. – 208 с.
46.   Ілляшенко С. Кредитні ризики та створення резервівдля їх покриття // Вісник НБУ. 1997. — №7. – С.39-42.
47.    Иокин В.Я. Экономическая теория: введение врынок и микроэкономический анализ. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 512 с.
48.   Ипатов А.И. Банковское дело. – М.: Перл,1997. – 208 с.
49.   Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.:Финансы и статистика, 1997. – 512 с.
50.   Корчинський В.Є. Вдосконалення вексельного обігу –спосіб вирішення проблеми неплатежів у народному господарстві: Збірник науковихпраць. Том 5. – Луцьк.: Вежа ВДУ, 1999 – 517 с.
51.   Коцовська Р.Є., Ричаківська В.І. Операціїкомерційних банків. – 2-ге вид., доп. – Львів: ЛБІ НБУ, 2001. – 516 с.
52.   Кравець В.М. Перспективи здійснення безготівковихрозрахунків в Україні: Збірник наукових праць. Том 3. – Луцьк.: Вежа ВДУ, 1999–520 с.
53.   Кравець В. Розвиток платіжної системи України задесятиріччя // Вісник НБУ. – 2001. — № 5. – С. 10-18.
54.   Кредитный процесс коммерческих банков /Под Ред. Абалкина А.И. –М.: ДЕКА, 1998. – 200 с.
55.   Кредит і кредитні правовідносини: економічнаприрода і практика законодавчого регулювання / Під ред. М. Олексієнко. – К.:Козаки, 1996. – 144 с.
56.   Кредитный процесс коммерческого банка / Подред. А.Г.Грязновой – М.: ДЕКА, 1995. – 112 с.
57.   Мазурова И.И., Романовский М.В. Вариантыпрогнозирования и анализа финансовой устойчивости организации: Учебное пособие.– Санкт-Петербург: УЭФ, 1995. – 112 с.
58.   Маркова О.В. Коммерческие банки и ихоперации. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 288 с.
59.   Методичний посібник з питань експлуатації тазастосування вогнегасників / Під ред. Л.А. Присяжнюк. – К.: Либідь, 1998. – 152с.
60.   Мірошниченко Т. СЕП НБУ: міжбанківські розрахунки у2001 році // Вісник НБУ. – 2002. — № 3. – С.55-56.
61.   Облік та аудит у комерційних банках. Під ред. д-раекон. наук, проф. А.М. Герасимовича. – Львів: Видавництво “Фенікс”, 1999. – 512с.
62.   Общая теория денег и кредита: Учебники / Под ред.Жукова Е.Ф. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1995. – 304 с.
63.   Ольшанский А.И. Банковское кредитование. –М.: Русская деловая литература, 1997. – 308 с.
64.   Ольшанский А.И. Кредитование в банках. – М.: РОЛ,1998. – 350 с.
65.   Организация и планирование кредита / Под ред.Лаврушина О.И. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 336 с.
66.   Основы банковского дела / Под ред. А.П.Мороза. – К.: МП Лиора, 1994. – 330 с.
67.   Охорона праці користувачів комп'ютерів: Навчальнийпосібник / В.Ц. Житецький. – Л.: “Афіша”, 2000. – 174 с.
68.   Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка.– М.: ИКЦ ДИС, 1997. – 464 с.
69.   Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.:ТОВ Лібра, 1998. – 338 с.
70.   Петрина А.А. Проблеми та особливості розвитку INTERNET-BANKING як нової банківської послуги: Збірник наукових праць. Том 4. – Луцьк.:Вежа ВДУ, 1999. – 517 с.
71.   Пожежна безпека. Нормативні акти та інші документи;у 4-х томах; т.3. – К.: Основа, 1998. – 234 с.
72.   Правила пожежної безпеки в Україні. – К.:Укрархбудінформ, 1995. – 195 с.
73.   Радионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятияв условиях инфляции. – М.: Перспектива, 1995. – 112 с.
74.   Реформа фінансово-кредитної системи перехідноїекономіки України: Збірник наукових праць. – Луцьк: ВДУ, 1998. – 351 с.
75.   Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційнісистеми у фінансово-кредитних установах: Навч. посібник. – 2-ге видання,перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 239 с.
76.   Родзинский Ю.Л. Банковская деятельность.Регулирование и надзор. Сравнительный анализ денежно-кредитного регулирования иконтроля США и России. – СПб.: «Альфа», 2000. – 112 с.
77.   Рожков А.П. Пожежна безпека на виробництві. – К.:Либідь, 1997. – 448 с.
78.   Роль фінансово кредитної системи у стимулюванніекономічного зростання в Україні: Збірник наукових праць. – Луцьк.: Вежа ВДУ,1999. – 517 с.
79.   Романенко Л.Ф. Особливості використанняукраїнськими комерційними банками пластикових карток у зарплатних проектах //Фінанси України. – 2002. — № 6 – С.104-107.
80.   Сапкина М.А., Чибриков Г.Г. Экономическая теория. – М.: ИНФРА-М,1998. – 456 с.
81.   Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Сало І.В., КандибаО.М., Савченко А.С., Бірюков А.В. Економічна інформатика. – Суми: Видавництво“Слобожанщина”, 2000. – 260 с.
82.   Сулла М.Б. Охрана труда: пособие для студентов. – М.:Просвещение, 1989. – 272 с.
83.   Тимоли У.Кох. Управление банком: Пособие; Пер. сангл. В 5-ти книгах; Часть V. – Уфа:Спектр, 1993. – 192 с.
84.   Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управлениеи операции. – М.: Антидор, 1998. – 320 с.
85.   Фінансова стійкість комерційних банків та шлях їїзміцнення. – К.: Наукова думка, 1998. – 159 с.
86.   Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебникидля вузов / Под ред. Дробозиной Л.А. – М.: Финансы ЮНИТИ, 1997. – 479 с.
87.   Финансовый менеджмент: Теорія и практика: Учебники/ Под ред. Стояновой Е.С. – М.: Издательство Перспектива, 1997. – 574 с.
88.   Харченко В.А. Регулювання функціонування платіжноїсистеми та процесу переказу грошей в Україні з використанням платіжних карток// Вісник НБУ. – 2002. — № 7. – С.62.
89.   Шкодун Д. Моделювання роботи банку в системіелектронних платежів // Вісник НБУ. – 2001. — № 1. – С.41-48.
90.   Шульга Н. Конкурентна позиція банку на ринкуплатіжних карток // Вісник НБУ. – 2002. — № 3. – С.50-54.
91.   Щедрій Я.І., Джинцей В.С., Кидисюк А.І. Безпекажиттєдіяльності. – Львів: Афіша, 1997. – 275 с.
92.    Экономика: Учебник / Под ред. доц. Булатова А.С. – М.: БЕК, 1997. – 816 с.
93.   Юргелевич С. Правові аспекти електронної комерції// Вісник НБУ. – 2001. — № 4. – С.32-41.
94.   Ющенко В.А., Савченко А.С., Цокол С.Л., Новак І.М.,Страхарчук В.П. Платіжні системи. – К.: Національний банк України, 1998.

Додаток А
 />Обіг коштів у системі електронних міжбанківських платежів
/>

Додаток Б
Частка безготівкових та готівкових розрахунків у платіжномуобороті держави
/>

Додаток Д
Розподіл учасників за моделями роботи в СЕП (станом на01.01.2008 р.)
/>

Додаток Г
Питома вага основних розрахункових документів у комерційнихбанках України
/>/>

Додаток Е
Використанняформ безготівкових розрахунків в АСУБ “Грант” Форма розрахунків Період Платіжне доручення Вимога-доручення Розрахункові книжки Чеки фіз. осіб Акредитиви Кількість Сума грн. Кількість Сума грн. Кількість Сума грн. Кількість Сума грн. Кількість Сума грн. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 2007 р. 30600 95792584 90 281742 150 91370 3247 8200940 4 1430 2008 р. 36764 130809613 75 266856 82 36662 3482 12400257 4 1430

Додаток ВСтруктура форм розрахунків
ОЗНАКА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ
/>/>/>/>/>/>
Форми розрахунку
 
Спосіб платежу
 
Джерело платежу
 
Вид операції
 
Порядок оплати
 
Порядок розрахунку
/>
/>
/>
/>
/>
/> Платіжними доручен-нями Готівкою Власні кошти Розрахунки за товарними операціями Попередня Прямий перерахунок коштів
/>
/>
/>
/>
/>
/> Платіжними вимогами-доручен-нями Безготів-ково Кредит
Розрахунки за нетовар-
ними операціями За кожною окремою поставкою Залік зустрічними вимогами
/>
/> Чеками З відстроч-кою платежу
/> Акредити-вами
/> Векселями
/> Платіжними вимогами
/> Інкасовими доручен-нями