Моніторинг фінансових операцій комерційного банку «Фінансита кредит»
До моніторингу фінансових операцій КБ «Фінансита кредит» відносяться запобігання та захист з метою боротьби звідмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Методи і способи відмиваннягрошей змінюються відповідно до розвитку контрзаходів. Останніми роками група зрозробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) виявляладедалі складніші комбінації способів, зокрема такі, як активізація використанняюридичних осіб для приховання справжньої власності і контролю за доходами,одержаними злочинним шляхом, та активізація використання професіоналів длянадання консультацій і сприяння у відмиванні кримінальних доходів. Ці фактори,що поєднуються з досвідом, набутим у країнах і на територіях, які неспівпрацюють у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,одержаних злочинним шляхом, а також ряд національних та міжнародних ініціативзумовили перегляд і перевірку сорок рекомендацій FATF з метою посиленняпротидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму в нових умовах. Нині FATFзакликає всі країни вжити необхідних заходів для приведення їх національнихсистем стосовно боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, іфінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF таефективного їх здійснення.
FATF — міжурядовий орган, який визначає стандартита розробляє політику з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуваннямтероризму. На сьогодні до його складу входить 33 члени: 31 країна та 1 уряд, 2міжнародні організації, а також понад 20 спостерігачів: 5 регіональних органівFATF та більше як 15 інших міжнародних організацій або органів. Процесперегляду сорок рекомендацій, який проводився з метою вищезгаданої перевірки,був широким, відкритим для членів FATF, не членів цієї організації,спостерігачів, фінансового та інших секторів заінтересованих сторін. Цейконсультаційний процес дав змогу накопичити великий обсяг інформації, яку булоповністю враховано в процесі перегляду. Переглянуті сорок рекомендаційзастосовуються не тільки до відмивання грошей, а й до фінансування тероризму, іразом з вісьмома спеціальними рекомендаціями з боротьби з фінансуваннямтероризму створюють розширену, вичерпну і послідовну структуру заходів уборотьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. FATF визнає, що країнимають різні правові та фінансові системи, а отже, не можуть вживати ідентичнихзаходів для досягнення спільної мети, особливо що стосується деталей. Томурекомендаціями встановлюється мінімум стандартів для імплементації рішеннявідповідно до умов країни і конституційних рамок. Рекомендаціями охоплюютьсяусі заходи, які повинні вживатися в межах системи кримінальної юстиції ірегулятивної системи, а також превентивні заходи для фінансових установ тадеяких інших підприємств і сфер діяльності, а також у сфері міжнародногоспівробітництва. Базові сорок рекомендацій FATF були розроблені у 1990 році якініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових системособами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 роцірекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмиваннягрошей, які змінюються. Сорок рекомендацій у редакції 1996 року були схваленібільш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиваннямгрошей. У жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансуваннятероризму і зробила важливий крок, підготувавши вісім спеціальних рекомендаційщодо боротьби з фінансуванням тероризму. Ці рекомендації містять комплексзаходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів татерористичних організацій, і доповнюють сорок рекомендацій.
Сорок рекомендацій визначають загальні засадизаходів боротьби з відмиванням грошей і призначені для універсальногозастосування. Вони дають повний набір контрзаходів щодо відмивання грошей іохоплюють систему кримінального законодавства та систему примусового виконаннязаконодавства, фінансову систему та її нормативно — правову базу, а такожміжнародне співробітництво.
Сорок рекомендацій визнані, прийняті іухвалені багатьма міжнародними органами. Рекомендації не є складними і невикликають труднощів, вони не обмежують свободу здійснення законних операцій іне загрожують економічному розвитку. Згадані рекомендації визначають принципидій і надають країнам певну гнучкість у реалізації цих принципів згідно з їхспецифічними умовами та конституційною базою. Хоча рекомендації не єміжнародною конвенцією, обов’язковою для виконання, багато країн світу взяли насебе зобов’язання боротися з відмиванням грошей шляхом реалізації Сорокарекомендацій.
Серед основних зобов’язань, уміщених в Рекомендаціях,які необхідно ефективно реалізувати, такі:
Криміналізація відмивання грошей, отриманих врезультаті тяжких злочинів (рекомендація 4) та прийняття законів про арешт таконфіскацію коштів, отриманих злочинним шляхом (рекомендація 7).
Зобов’язання для фінансових установздійснювати ідентифікацію всіх своїх клієнтів, у тому числі будь-яких осіб, дояких перейшла певна власність, та належне ведення обліку (рекомендації 10 та 12).
Вимога до фінансових установ повідомлятикомпетентним національним органам про підозрілі операції (рекомендація 15) тазапроваджувати широке коло заходів внутрішнього контролю (рекомендація 19).
Адекватні системи контролю та нагляду задіяльністю фінансових установ (рекомендації 26-29).
Необхідність підписання міжнародних угод таприйняття національного законодавства, яке би дало змогу країнам здійснюватиоперативну і ефективну співпрацю на всіх рівнях (рекомендації 32-40)
Сорок рекомендацій та вісім спеціальнихрекомендацій FATF були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком,як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуваннямтероризму.
Основним елементом у боротьбі з відмиваннямгрошей і фінансуванням тероризму є необхідність моніторингу систем країн напредмет їх відповідності вимогам міжнародних стандартів. Взаємна оцінка,проведена FATF та відповідними регіональними організаціями стосовно розробкифінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, а також оцінки, проведеніМіжнародним валютним фондом та Світовим банком, є надзвичайно необхідниммеханізмом забезпечення ефективної імплементації рекомендацій FATF всімакраїнами. Уповноваженим банкам не рекомендується встановлення кореспондентськихвідносин з відкриттям кореспондентських рахунків в будь-якій валюті з банкамизареєстрованими в офшорних зонах:
1. Для забезпечення належної реалізаціїфункції суб'єкта первинного фінансового моніторингу банк створює програмуідентифікації і вивчення банків-кореспондентів (далі клієнтів) банку, яка першза все може включати:
а) порядок здійснення первинної ідентифікаціїклієнта під час встановлення відносин з ним;
б) заходи по уточненню інформації про клієнтаі порядок їх проведення;
в) порядок забезпечення документальногофіксування інформації про клієнта;
г) порядок та критерії класифікації банківвідповідно оцінці ризику проведення ними операцій, які можуть бути пов'язані злегалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом чифінансуванням тероризму;
д) порядок проведення заходів по перевірціінформації про клієнта чи особу, яка діє від його імені, у випадку виникненнясумнівів її достовірності з врахуванням ризику проведення таким клієнтомоперацій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом;
є) заходи по додатковому вивченню клієнта тапорядок їх проведення.
Під час реалізації програми ідентифікації тавивчення своїх клієнтів банк відносно своїх клієнтів формує та веде відповідніанкети. Банк може прийняти рішення відносно недоцільності ведення анкетвідносно категорій клієнтів, що здійснюють операції, які складають низькийризик їх використання з метою легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом.Анкета є внутрішнім документом банку і може містити інформацію, отриману банкомпо результатам ідентифікації та вивчення клієнта, результати аналізу йогооперацій, а також висновки банку відносно репутації клієнта та оцінки ризикуздійснення ним операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом. Анкетаформується по результатам здійснення початкової ідентифікації клієнта на етапівстановлення відносин з ним. Інформація, яка міститься в анкеті, уточнюється впроцесі вивчення клієнта в порядку встановленому банком. Банк отримує відклієнта відомості та документи, що дають змогу ідентифікувати та вивчитиклієнта. Ці документи повинні бути діючими та містити достовірну інформацію начас їх пред'явлення банку. Ідентифікація клієнта здійснюється на основіоригіналів документів, пред'явлених клієнтом, або належним чином завіренихїхніх копій, а також у випадку необхідності на основі інформації, отриманої відорганів державної влади, банків, інших юридичних осіб і по результатампроведення заходів по збору інформації про клієнта з інших джерел. Наданняклієнтом належним чином завірених копій документів, копій наданих ниморигіналів документів, та інші документи, які є основою для його ідентифікаціїповинні знаходитись в справі клієнта і зберігатись на протязі термініввизначених законодавством України. У випадку виникнення сумнівів відноснодостовірності відомостей або документів, наданих клієнтом банк з урахуваннямступеню ризику здійснених цим клієнтом операцій по легалізації прибутків,отриманих злочинним шляхом. Приймає міри відносно перевірки наданих клієнтомвідомостей та документів. Під час встановлення кореспондентських відносин банкз'ясовує, чи виконує кореспондент належним чином міри по попередженнюлегалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом. Банку нерекомендується встановлювати кореспондентські відносини з фінансовимиустановами-нерезидентами, які не приймають належні міри для попередженнялегалізації (відмивання) прибутків, отриманих злочинним шляхом.
Банк оцінює ризики проведення кореспондентомоперацій по легалізації (відмиванню) прибутків отриманих злочинним шляхом іфінансуванням тероризму. За основу оцінки такого ризику взяті критерії: наявністьконтрагенів-резидентів країн, про яких з достовірних джерел відомо, що вони:
не дотримуються загальноприйнятих стандартів уборотьбі з легалізацією (відмиванням) прибутків, отриманих злочинним шляхом;
не передбачають розкриття чи наданняінформації відносно фінансових операцій;
не виконують рекомендацій групи розробкифінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей (FATF);
є країнами в яких проходять військові дії;
є офшорними територіями;
є країнами (територіями) які не приймаютьучасті у міжнародній співпраці у сфері запобігання та протидії легалізаціївідмиванню прибутків отриманих злочинним шляхом і фінансування тероризму.
У фінансовій операції приймає участь особа, щовиступає особою, яка займає (займала) посаду, що має великі владні повноваження(керівний склад центральних та місцевих органів державної виконавчої влади,місцевого самоврядування, комірок політичних партій), чи виступає членом сім'їтакої особи: (є юридичною особою, яка не будучи фінансовим підприємством надаєпослуги про здійснення грошових переказів, операції по оплаті чеків грошовоюготівкою; є юридичною особою, яка займається туристичною діяльністю; єюридичною особою, яка здійснює зовнішньоекономічні операції; є юридичноюособою, що виступає благодійною громадською організацією (крім організацій, якідіють під гаслом відомих міжнародних організацій); є юридичною особою, якаотримує фінансову допомогу від нерезидентів України, чи надає фінансовудопомогу нерезидентам України).
Класифікація клієнтів відносно ризикуздійснення ними операцій по легалізації прибутків отриманих злочинним шляхом,здійснюється банком з врахуванням їх репутації, сфери та періоду діяльності наринку. Банк уточнює інформацію стосовно ідентифікації та вивчення клієнта нерідше одного разу в рік, якщо ризик проведення клієнтом операцій по легалізації(відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, оцінюється банком яквеликий. Для інших клієнтів термін уточнення інформації не повинен перевищуватитрьох років. Обов'язкове уточнення інформації стосовно ідентифікації тавивчення клієнта проводиться банком у випадку:
а) зміни власника важливої участі;
б) зміною місцеперебування власника рахунку;
в) внесення змін в установчі документи;
г) закінчення терміну дії поданих документів.
Якщо ризик проведення клієнтом операцій полегалізації (відмиванню) прибутків, отриманих злочинним шляхом, оцінюєтьсябанком як високий, то операціям такого клієнту приділяється підвищена увага.
Під час ідентифікації та вивчення клієнтаризик здійснення яким операцій по легалізації прибутків отриманих злочиннимшляхом оцінюється банком, як високий, банк приймає міри відносно перевіркинаданої клієнтом інформації. Якщо клієнт відповідає відмовою надатипредставнику банку інформацію для його ідентифікації чи навмисне надаєнеправдиві свідчення про себе, то банк відповідає йому відмовою вобслуговуванні.
З метою ідентифікації та вивчення клієнта — юридичноїособи банк може ідентифікувати яка приймає важливу участь в цій юридичнійособі, має прямий або посередній вплив на неї, а також осіб, які мають праводавати обов'язкові для юридичних осіб вказівки або іншим чином мають можливістьвизначати його рішення (реальні власники) і отримують економічну користь від їїдіяльності. У випадку ненадання клієнтом необхідної інформації чи документівнавмисного пред'явлення неправдивих відомостей про себе банк відповідаєвідмовою клієнту у відкритті рахунку чи його обслуговуванні. Якщо під часздійснення ідентифікації клієнта виникає мотивований сумнів стосовно наданняним недостовірної інформації, чи навмисного надання з метою введення в оману,то банк може надати інформацію про фінансові операції цього клієнтауповноваженому органу.
Порядок реєстрації фінансової операції, якапідлягає фінансовому моніторингу: якщо працівник банку до або після здійсненняфінансової операції з'ясовує, що вона підлягає фінансовому моніторингу, то вінне пізніше закінчення робочого дня, відповідно внутрішнім процедурам банкуповідомляє про це відповідальному працівнику (особі, яка виконує його функції) якийприймає рішення про необхідність реєстрації цієї операції.
Реєстрація фінансових операцій, які підлягаютьфінансовому моніторингу, здійснюються у відповідному реєстрі, який формуєтьсята ведеться банком і є електронним документ ом визначеної структури. Формат іструктура реєстру та порядок реєстрації фінансових операцій реєстріввизначаються відповідальним працівником банку з врахуванням вимог діючогозаконодавства України.
Реєстр фінансових операцій, які підлягаютьфінансовому моніторингу є документом з обмеженим доступом. Порядок та режимдоступу працівника банку в реєстр встановлюється відповідальним працівникомбанку. Відповідальний працівник банку (філіалу) несе особисту відповідальністьза захист реєстру від знищення, несанкціонованого доступу, модифікації абовикривлення даних.
Корегування даних, які внесені в реєстр недопускається. У випадку необхідності виправлення помилково внесених в реєстрданих стосовно окремої фінансової операції в інформаційному рядку реєстру вякому містяться відомості про цю операцію, робиться відмітка про йогоанулювання, а реєстр доповнюється новим записом про цю операцію.
Для реєстрації фінансової операції, якапідлягає фінансовому моніторингу, в реєстр вносяться такі дані, пов'язані зцією операцією: (порядковий номер реєстрації фінансової операції в реєстрі зпочатку календарного року; унікальний номер операції в системі автоматизаціїбанку (за його наявності); дата поступлення розрахункових або інших документів,які є підставою для здійснення операцій; сума операції у валюті її проведеннята її еквівалент в національній валюті по офіційному курсу гривні до іноземноївалюти, встановленому НБУ на день проведення операції; назва юридичної особи,яка здійснює операцію та ідентифікаційний номер (код) цієї особи; ПІБ фізичноїособи або назва юридичної особи-контрагента (за його наявності); вид операції; назва,номер та дата первинного документу на основі якого здійснюється операція; ознака(ознаки) операції по якій вона підлягає фінансовому моніторингу; ПІБ працівникащо повідомив про цю операцію; ПІБ працівника який вніс інформацію про цюоперацію в реєстр.
Вказана інформація про фінансову операціюповинна бути внесена в реєстр якомога швидше, але не пізніше наступногоробочого дня з часу отримання банком розрахункових чи касових документів або виявленняпрацівником банку факту проведення операції, яка підлягає фінансовомумоніторингу.
За результатами вживання заходів по з'ясуваннюсуті та мети проведення клієнтом операцій, яка підлягає внутрішньомуфінансовому моніторингу, данні про цю операцію, доповнюються інформацією проприйняте відповідальним працівником рішення стосовно: проведення або відмовивід її проведення; надання або ненадання уповноваженому органу інформації процю операцію.
Рішення про надання або ненаданняуповноваженому органу інформації про фінансову операцію, яка підлягаєфінансовому моніторингу, приймається відповідальним працівником банкувідповідно внутрішнім процедурам банку, закріпленого в правилах внутрішньогофінансового моніторингу банку.
Література
1. Гуржій, О. Копиленко,Я. Янушевич Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний тапрактичний аспект: Посібник. — К.: Парлам. в-во. 2005. — 216 с.
2. О. Романченко Рольсучасного банку в боротьбі з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом// Вісник НБУ. — 2004 р. — №1. — C.55-57.
3. По матеріалам сайта sdfm.gov.ua/.
4. По матеріалам сайта www.oecd.org/fatf/.
5. Наказ № 785 від 16.06.2004р.«Про затвердження Програми здійснення фінансового моніторингу, Програмиідентифікації клієнта, Програми навчання та Правил внутрішнього фінансовогомоніторингу в банку».