Кафедра міжнародноїекономіки
Контрольнаробота
здисципліни:
«Міжнароднірозрахунки і валютні операції»
Загальна характеристика валютнихопціонів. Види опціонних угод. Специфічні види опціонів. Схема відносин міжпродавцем та покупцем опціону
Ринок похідних фінансовихінструментів (деривативів) є вагомим сегментом фінансового ринку, який заостаннє десятиліття визначає розвиток світової економіки. Деривативипереорієнтують потоки грошових коштів від одних учасників ринку до інших припроведенні операцій хеджирування, спекуляціях на курсах цінних паперів,крос-курсах валют, тощо.
Похідні фінансові інструментизнижують витрати проведення фінансових операцій. За їхньою допомогоюмінімізується об’єм первинних вкладень, які необхідно здійснити для придбанняякогось активу. У конструкцію цих контрактів, як правило, закладається леверидж,який дозволяє при збігу обставин мати прибуток, вкладати кошти менші, ніж об’ємпервинних вкладень на момент купівлі контракту. Неабияка величина грошовогопотоку може залежати від одного або кількох параметрів, таких, як процентніставки, курсова вартість акцій та ін.
Деривативи широко використовуютьсяу біржовій торгівлі. До більш відомих похідних відносять опціони, ф’ючерси,форварди, свопи, а також структуровані векселі та цінні папери, що забезпеченізаставою. Їхні котирування визначають ціну основної сировини: нафти, газу,вугілля, електроенергії, а також фінансових складових – цінних паперів, валюти,дорогоцінних металів.
В Україні до найбільш відомихпохідних можна віднести опціони. Вони впроваджуються в державі на біржовихринках.
Досліджуючи використання валютнихопціонів у країні, можна зазначити, що, в основному, їх розглядають втеоретичному плані. У роботах під редакцією Мозгового О.М., Ющенка В.А.,Міщенка В.І. та інших відображено основні поняття та категорії, методикинеобхідних розрахунків застосування деривативів і, зокрема, валютних опціонів.На практиці валютні опціони застосовуються тільки НБУ у міжнароднихрозрахунках, хоча в країні прийнято відповідні нормативні та інструктивніматеріали, що дозволяють використовувати валютні опціони. Але досконалогодослідження світової практики застосування валютних опціонів в умовахобмеженості ресурсів недостатньо, хоча в державі фінансово-кредитні установизаймаються валютними операціями. При цьому інвестори, які вкладають кошти в активиза кордоном або займаються експортно-імпортними операціями, несуть додатковийризик, пов’язаний із коливанням валютного курсу. Згідно з класифікацією, йоговідносять до валютних ризиків. Цей вид ризику пов’язаний зі зміною валютнихкурсів, тобто з втратою купівельної спроможності валюти. Через це вінбезпосередньо залежить від розриву в часі між терміном укладання угоди тамоментом платежу.
Валютний опціон є своєрідноюформою термінової угоди 2-х сторін – продавця і власника опціону, внаслідокякої власник опціону отримує право, а не зобов’язання, купити у продавцяопціону або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншуза обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Залежновід місця продажу опціони поділяються на біржові, що вільно перебувають вобігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купуютьопціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід’ємноюскладовою фінансового ринку економічно розвинутих країн (Лондонська фондовабіржа, Європейська опціонна біржа в Амстердамі, Філадельфійська, Чиказька,Монреальська та ін.).
Позабіржові опціони(over-the-counter option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вонипродаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивід угодою надоговірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. У світовійпрактиці залежно від характеру валютообмінної операції розрізняють опціон «кол»(дає право його власникові купити певну суму однієї валюти в обмін на ін.) іопціон «пут» (дає власникові право продати певну суму однієї валюти в обмін наін.). Залежно від термінів завершення опціону розрізняють «американські» та «європейські»опціони. «Європейський» опціон може бути виданий тільки в останній деньопціонного періоду; «американський» – будь-коли протягом всього опціонногоперіоду. Перевагою використання опціонів є те, що власник опціону може уникнутизначних збитків від різких змін валютних курсів, заздалегідь зафіксувавшиприйнятний для себе рівень обмінних курсів.
Основними елементами біржовогоопціонного контракту є:
- тип опціонну («пут»або «кол»);
- стиль («амер»чи «європ»);
- вид валюти;
- дата виконанняабо тривалість опціонного періоду.
Валютний опціон є своєрідноюформою термінової угоди двох сторін – продавця і власника опціону, внаслідок якоївласник опціону отримує право, а не зобов'язання, купити у продавця опціону абопродати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національнугрошову одиницю) за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на деньобміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.
Власник опціону має право виборуреалізувати опціон або ж відмовитися від нього залежно від того, наскількисприятливими будуть коливання валютного курсу.
Продавець опціону зобов'язанийвиконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), встановленим заопціонною угодою, та забезпечити власникові опціону виконання умов угоди до завершеннявстановленого терміну. Якщо угоду здійснено, то вживають терміни «опціонздійснено» або «опціон виконано».
Валютний опціон – це контракт,який надає право покупцеві (але не зобов’язує) купівлі або продажу обумовленоїсуми валюти за фіксованим курсом на визначену дату або протягом визначеногоперіоду в майбутньому в обмін на опціонну премію, виплачену продавцеві опціону.
Призначення валютних опціонівполягає в захисті власника від несприятливих коливань валютних курсів.Водночас, якщо валютний курс змінився у сприятливому для власника напрямку, тоопціон дає можливість скористатись перевагами. У цьому разі власник можеобміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, не користуючись опціоном.Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку, пов’язаний зі змінамивалютних курсів. Розмір ризику при використанні опціону як інструментустрахування валютних ризиків обмежується розміром опціонної премії. Премія,тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсу валюти в моментукладення угоди та курсу опціону, а також від тривалості періоду дії опціону.
Якщо опціон дає право продажувизначеної валюти, то це опціон PUT за даною валютою. При наданні права купівлівалюти опціон називається CALL за даною валютою. Вказування виду валюти зназвою опціону обов’язкове, оскільки опціон PUT є одночасно опціоном CALL затією валютою, за яку продається опціонна валюта, і навпаки. Наприклад, опціонPUT за доларами США, який передбачається здійснити за євро, одночасно єопціоном CALL за євро.
Узагальнена схема наданнябанківських гарантій. Основні способи виставлення гарантій у світовій практиці.Ризики гарантійних операцій банку та шляхи їх зниження
Гарантійні послуги полягають узобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе(не захоче) виконати свої зобов'язання. До цієї групи операцій належать:гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають зневиконання клієнтом умов контракту. Плата за надання гарантійних послуг – цекомісія. Банківські гарантії, особливо відомих своєю платоспроможністю банків,фактично означають доступ клієнта до кредиту.
На сьогоднішній день конкуренція міжбанками сприяє універсалізації банківської справи, розширенню та розвитку яктрадиційних, так і нових операцій та послуг. До таких послуг, наприклад,належать гарантійні послуги. Надання цих послуг дає змогу банкам розв'язуватинизку завдань, зокрема, поліпшити обслуговування своїх та залучити новихклієнтів, удосконалити власну ресурсну базу. Останнє досягається різнимишляхами, наприклад, одержанням комісійних доходів від надання гарантійнихпослуг, прийняттям у їхнє забезпечення гарантійних депозитів. Наданнягарантійних послуг, на відміну від видачі кредиту, дає можливість банкам завідсутності вільних ресурсів мобілізувати їх пізніше тим чи іншим чином,причому за інших однакових, привабливіших умов. Крім того якщо надані гарантіїне використані, то банк одержує комісійні доходи, які за інших однакових умоввпливають на збільшення його власного капіталу. У разі жнеобхідності виконати зобов’язання по гарантії банк отримує комісійні, а іноді ще й процентні доходи.
Гарантії є способом забезпечення виконання зобов'язань, щозастосовуються у стосунках між будь-якими суб'єктами правовідносин.
Учасникамигарантійних операцій є:
- Гарант (банк-гарант, банк-емітент) – банк, що надає гарантію задорученням принципала на користь бенефіціара.
- Принципал– юридична особа, що уповноважує банк-гарантнадати гарантію на користь бенефіціара в забезпечення виконання контрактнихзобов'язань принципала перед бенефіціаром.
- Бенефіціар – особа, на користь якої випускається гарантія.
Одним із способів забезпечення приздійсненні гарантійних операцій є банківська гарантія. Банківськагарантія – платіжне зобов'язання, надане в письмовій формі гарантомбенефіціару, що припускає здійснення платежу при наданні бенефіціаром письмовоївимоги платежу у випадку дотримання умов, передбачених гарантією.
Банківська гарантія є специфічнимзасобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмовогооголошення банком (гарантійного листа) про задоволення вимог управленої сторониу розмірі повної грошової суми, зазначеної у гарантійному листі, якщо третяособа (зобов'язана сторона) не виконає вказане в ньому певне зобов'язання абонастануть інші умови, передбачені у гарантійному листі банку.
Банківськагарантія вигідно відрізняється від інших способів забезпечення тим, щоорганізації, на користь якої вона видана, не доведеться стягувати з боржниканеустойку через суд або продавати закладене майно. Вона може відразу одержатиналежні їй гроші, пред'явивши гарантію в банк, що її видав.
Дляорганізації-контрагента, що одержала банківську гарантію на користь свогопартнера, це теж досить вигідно. Вона підтверджує свою платоспроможність і можепрацювати без попередньої оплати. Оскільки банк зі своєю гарантією бере на себебезвідкличне зобов'язання здійснити платіж, він візьме на себе це зобов'язаннялише в тому випадку, якщо ретельно перевірить репутацію свого клієнта і заумови надання клієнтом забезпечення, прийнятного для банку.
Крімтого, банківська гарантія дозволяє купувати товари, роботи або послуги звідстрочкою платежу. Так, якщо організація одержить на користь своїхконтрагентів таку гарантію, вони можуть передати їй товар на реалізацію.
Принципалузагрожує втрата гарантійної суми, якщо він не виконує умов укладеного договору.Це є для нього суттєвим стимулом виконати записане в договорі зобов'язаннясамостійно, навіть якщо інтерес його до даної угоди слабшає.
Якщопринципал по гарантії порушує свої зобов'язання, бенефіціар вправі зажадативиплати гарантійної суми. Тим самим він може цілком або частково компенсуватифінансові наслідки порушення договору.
Виходячи з вище сказаного варто сказати, що останнім часом багатоукраїнських і російських організацій, переконавшись в надійності і зручностіцього виду забезпечення, стали використовувати його у внутрішніх розрахунках.Але більш широкого застосування банківська гарантія набула взовнішньоекономічній діяльності, безпосередньо у розрахунках та платежахв міжнародній торгівлі.
Банківські гарантії використовуються для забезпечення якфінансових операцій (кредити, овердрафти, участі, у спільних підприємствах,випуск облігацій, перестрахування тощо), так і нефінансових (контрактикупівлі-продажу, лізингу та промислові).
Метою банківських гарантій є додаткове забезпечення фінансовихінтересів сторін (експортерів та імпортерів), що беруть участь узовнішньоторговельних угодах.
На перший погляд зовнішньоторговельний контракт, який докладновизначає зобов'язання сторін, застосування різних санкцій за їх невиконання, порядокрозгляду претензій і спорів, є достатнім забезпеченням виконання контрагентамисвоїх зобов'язань. Однак на практиці, навіть при самій ретельній розробці умовдоговору, деякі особливості поставок товарів, надання послуг або здійсненняплатежів, які впливають на реалізацію даної угоди, проявляються тільки впроцесі виконання контракту і, як правило, не можуть бути завчасно враховані.Крім того, процес розгляду претензій в арбітражі займає багато часу іпризводить до значних втрат, особливо при розгляді справи в арбітражі третьоїкраїни.
Навіть можливий виграш справи в арбітражі або у суді ще неозначає, що питання остаточно врегульоване. Кредитору необхідно здійснитистягнення коштів з боржника, що не завжди можливо (наприклад, якщо останнійвиявився банкрутом). Саме тому експортери (підрядники, кредитори) та імпортери(замовники, позичальники) прагнуть додаткового забезпечення своїх інтересів.При цьому контрагенти прагнуть, щоб ці забезпечення або взагалі виключалиможливість понесення ними будь-яких збитків, або дозволяли швидко задовольнитиїх вимоги контрагенту, за договором. Такого роду додаткові забезпеченнянадаються банками у вигляді письмових односторонніх зобов'язань і називаютьсябанківськими гарантіями, або гарантійними листами, оскільки часто виступають увигляді листів, адресованих безпосередньо особам, на користь яких вонивиставлені (бенефіціарам).
Такимчином, гарантію можна визначити як доручення банка-гаранта, що приймається повідношенню до будь-якої особи (бенефіціару) за дорученням іншої особи(принципала), в забезпечення виконання останнім своїх зобов'язань передбенефіціаром. Змістом зобов'язання по гарантії завжди є виконання іншогодоговору, до якого відсилається гарантія. Реалізація гарантії здійснюється втой момент, коли банк-гарант виконує свої зобов'язання перед бенефіціаром.
У багатьох випадках гарантія банку є неодмінною умовою вигіднихкомерційних пропозицій. Як згадувалося вище, у міжнародній торгівлі метою гарантій єдодаткове забезпечення фінансових інтересів сторін, що беруть участь узовнішньоторговельних угодах (як експортерів, так і імпортерів). Тому данимзабезпеченням в міжнародній торгівлі є основні види гарантій, до якихвідносять:
- Гарантія оферти (Віd Воnd)
- Гарантія митної очистки (тимчасового ввезення)
- Гарантія виконання (Регrfomanсе Воnd)
- Гарантія авансу (Аdvanсе Рауment Guarante)
- Гарантія платежу (Рауmentі Guarantее)
- Гарантія в забезпечення позики
- Гарантія митної очистки (тимчасового ввезення)
- Резервний акредитив («стенд-бай» (Stendby) акредитив).
У банківській практиці гарантії класифікуються в залежності відрізних ознак, наприклад, таких як: підстава для реалізації, ціль використання,забезпеченість, порядок виконання, можливість чи неможливість відкликання таінше.
З точки зору підстави для реалізації, гарантії поділяються на безумовніі умовні. При наданні безумовної гарантії, банк-гарант здійснює платіжбенефіціару проти його нічим не обумовленої простої першої вимоги, навіть якщовона і не підтверджена наданням будь-яких додаткових документів.
Дані гарантії найбільш вигідні бенефіціару, оскільки максимальнозабезпечує його інтереси. Виконання гарантії відбувається в результатіодностороннього прийняття рішення бенефіціаром, тобто виключається можливістьвиникнення будь-яких спорів. Як правило, вимога бенефіціара повинна бутипред'явлена в межах суми та строку дії гарантії. При виставленні безумовнихгарантій банки, як правило, використовують формулювання: «Безумовно гарантуємоза першою вимогою бенефіціара». Безумовні гарантії виставляються банкамипереважно за дорученням великих постійних клієнтів, але за ними можуть вимагативнесення забезпечення. Реалізація умовної гарантії може залежати від виконанняпевних умов, більш-менш вигідних для бенефіціара. Наприклад:
- бенефіціар повинен вказати причину заяви своєї вимоги загарантією. Наприклад, приклавши сертифікат про те, що він виконав своїзобов'язання, обумовлені контрактом, а його контрагент не здійснив увстановлені строки платіж;
- до вимоги бенефіціара оплати в рахунок гарантії повинні бутидодані документи, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань законтрактом. Гарантії, які передбачають надання комплекту товаророзпорядчихдокументів, називаються документарними.
Вимога бенефіціара в рахунок гарантії повинна бути підтверджена спеціальнимдокументом – свідоцтвом уповноваженої третьої особи (торгово-промисловоїпалати, арбітражу) про те, що контрагент-наказодавець по гарантії) не виконавсвої зобов'язання. Така умова менш вигідна бенефіціару, так як потребує багаточасу.
Найменш вигідними для бенефіціара умовні гарантії, що ставлятьздійснення платежу в пряму залежність від згоди на це принципала.
В міжнародній практиці застосовуються прямі гарантії іконтргарантії. За прямими гарантіями банк-гарант приймає на себе зобов'язаннябезпосередньо перед бенефіціаром. При видачі контргарантій гарантом є, якправило, банк в країні бенефіціара (або третій банк), до якого звертається банкпринципала (банк-поручитель). Банк-поручитель виставляє контргарантію і проситьсвого кореспондента видати гарантію на користь бенефіціара під повнувідповідальність поручителя. Такі гарантії пов'язані з додатковими витратамидля поручителя.
Так само, як і акредитиви, гарантії можуть бути відзивними ібезвідзивними. В останньому випадку зобов'язання банка-гаранта не може бутискасоване або анульовано без попереднього попередження бенефіціара.
Гарантії також поділяються на платіжні і договірні. Платіжнігарантії виставляються банками в забезпечення платіжних зобов'язань покупців(боржників) по відношенню до продавців (кредиторів). Такі гарантії забезпечуютьінтереси експортерів; вони видаються перш за все при здійсненні розрахунків закомерційними кредитами. Вони є, як правило, безумовними, такими що передбачаютьплатіж проти простої першої вимоги бенефіціара, і видаються на повну сумукредитної частини угоди і на весь строк погашення кредиту.
Із збільшенням використання в розрахунках на умовах платежуготівкою банківських переказів і інкасо, зростає роль банківських гарантійсвоєчасної сплати товару імпортером. Такі платіжні гарантії можуть бути якбезумовними, так і умовними. При виставленні документарних гарантійбанки-гаранти, як правило, вимагають виписувати товаророзпорядчі документи їхнаказу. Більшість банків проводить операції за документарними гарантіямианалогічно операціям за документарними акредитивами, але за рівнем забезпеченнявони поступаються останнім.
В розрахунках за інкасо або банківськими переказами з вітчизнянимекспортером на умовах сплати готівкою забезпечення у вигляді і безумовнихплатіжних гарантій повинно бути передбачено договором, особливо в тих випадках,коли покупець має можливість отримати товар до його сплати. В такій ситуаціїуповноваженим банкам слід виставляти гарантії тільки після ретельного розглядув кожному конкретному випадку так як це пов'язано із значним ризиком, а увипадку найменших сумнівів уникати таких операцій або здійснювати підвідповідне забезпечення.
Виходячи із порядку виконання зобов'язань перед кредитором,розрізняють солідарні та субсидіарні гарантії. Залежно від категорії гарантавиділяють персональні, корпоративні та державні гарантії.
З точки зору валюти, в якій видається гарантія, розрізняютьгарантії, видані в національній та іноземній валюті. Видаваючи валютнігарантії, слід враховувати положення чинного валютного законодавства. Зокрема, якщопри забезпеченні наданого комерційним банком кредиту в іноземній валютіпоручителем є третя особа-резидент, то у разі невиконання боржником своїхзобов'язань за основним договором, вони покладаються на поручителя. При цьомуумови основного договору щодо розміру та валюти кредиту, які підлягаютьповерненню кредиторові, залишаються незмінними і обов'язковими як для самогоборжника, так і для його поручителя. Поручитель повинен сплатити кредитору звласного поточного рахунка в іноземній валюті суму боргу в тій самій валюті, щообумовлена кредитним договором.
Виходячи із відображення у бухгалтерському обліку банкурозрізняють надані та отримані гарантії, а зважаючи на спосіб видачірозрізняють гарантії прямі та непрямі.
Іншим різновидом банківських гарантій, які використовуються вміжнародних розрахунках, є договірні гарантії. Такі гарантії виставляютьсябанками в забезпечення інтересів імпортерів (замовників). До договірнихгарантій відносять, перш за все, гарантії повернення авансу і гарантіїналежного виконання контракту, а також тендерні гарантії (гарантії участі вторгах) та гарантії на тимчасовий ввіз (гарантії митного очищення)./> Зазначені гарантіїможуть видаватися як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа,укладення договору поруки), так і шляхом спеціального напису на векселі(акцепт, аваль). Головне, щоб із цих документів можна було зрозуміти: хто самеі за кого є поручителем (гарантом), перед ким, яке конкретно зобов'язаннязабезпечується яким чином, в якому обсязі.
Такимчином, банківські гарантії можуть класифікуватися в залежно від різноманітнихознак. Вони можуть визначатися можливістю чи неможливістю відкликати гарантію(відкличні та безвідкличні); з погляду підстави для реалізації гарантії поділяютьсяна умовні і безумовні. Також в даному випадку має місце застосуваннябанківських гарантій у міжнародній практиці, де застосовуються, в основному,прямі і контргарантії. До основних видів банківських гарантій належать:гарантії платежу, повернення авансового платежу, пропозиції(тендерна гарантія); за типами вони поділяються на гарантії забезпеченнякредиту, належного виконання контракту та інші.
У міжнародній торгівлі ризик стає фактором підвищеної значимості.Ризики невиконання зобов'язань урегульовуються такими інструментами, якдокументарні акредитиви й банківські акцептування чи гарантування (авалювання)векселів. Ці методи відомі здавна. Однак труднощі виникають щодо ризикуневиконання зобов'язань інших, окрім платіжних. Традиційні механізми забезпеченнявиконання зобов'язань (умовні (або додаткові) гарантії та поручительства) надтогроміздкі й невигідні кредитору (бенефіціару), тому що умовний (додатковий)гарант може не виконати своїх зобов'язань з оплати гарантії, скориставшисьвідмовою боржника (принципала). Це часто змушує кредитора розпочинати судовіпроцеси, що спричинює подальші незручності та ризики. Банки не прагнуть діятияк додаткові гаранти (поручителі), оскільки їм дуже важко визначити, в якійситуації вони повинні платити за гарантією, а також щоб не бути втягнутими усуперечки між партнерами стосовно виконання основного контракту. Аби уникнутицих незручностей, винайдено незалежні гарантії, які випускаються надійними тафінансово здоровими інститутами, такими, як банки. Цей новий вид гарантій дієаналогічно документарним акредитивам.
Банківські гарантії використовуються для забезпечення якфінансових операцій (кредити, овердрафти, участі, у спільних підприємствах,випуск облігацій, перестрахування тощо), так і нефінансових (контракти купівлі-продажу,лізингу та промислові).
Практичне завдання
При здійсненнізовнішньоекономічної торговельної угоди експортером та імпортером був обранийвідкличний акредитив для проведення розрахунків. У зв'язку з випередженнямстроків поставок товарів морем на 2 доби товари були доставлені на склад29.10.2006 а не 31.10.2006, як було обмовлено в договорі. Після поставкитовару, згідно умовам акредитиву, транспортна компанія надалатоварно-транспортні документ банку уповноваженому здійснювати платіж. Згідноумовам акредитиву уповноважений банк в день надання відповідних документів(29.10.2006) здійснив платіж в розмірі 50% від вартості угоди.
30.10.2006 банк-емітент приймаєрішення про відзив акредитива, але уповноважений банк відмовляється повернути всюсуму оскільки 50% вартості товару вже сплачено.
Вкажіть якими документами регулюєтьсяпорядок розв'язання відповідної ситуації між банком-емітентом та уповноваженимбанком.
Відповідь
З метою впорядкування здійсненняуповноваженими банками операцій за документарними акредитивами у розрахунках зазовнішньоекономічними операціями, правління Національного банку України своєюпостановою №514 від 3 грудня 2003 р. затвердило Положення про порядокздійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами врозрахунках за зовнішньоекономічними операціями.
Положення №514 встановлює загальніправила Національного банку щодо відкриття, авізування, супроводження,виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноваженібанки для клієнтів під час їх розрахунків за зовнішньоекономічними договорами(контрактами).
Під час здійснення розрахунків зазовнішньоекономічними договорами (контрактами) в іноземній та національнійвалюті українські фірми можуть використовувати всі види акредитивів, щопередбачені відомими і чинними на сьогодні Уніфікованими правилами та звичаямидля документарних акредитивів, що розроблені Міжнародною торговельною палатою,а з 1 січня 1994 р. запроваджені Міжнародною торговельною палатою за №500,редакція 1993 р.
Можна використовувати й іншіміжнародні документи, які регулюють питання проведення розрахунків заакредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою. Проте українськимсуб’єктам ЗЕД та банкам слід ураховувати важливе правило: ці міжнародні акти можутьзастосовуватись лише в тій частині, в якій вони не суперечать правиламПоложення №514 та інших актів законодавства України.
Згідно із Положенням №514 акредитив– це умовне грошове зобов’язання, що надається банком-емітентом за дорученнямта з інструкціями клієнта – наказодавця акредитива (та від його імені) або відвласного імені здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної нимособи бенефіціара або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказнівекселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, абоакцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваженняіншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі)проти передбачених документів із урахуванням дотримання умов акредитива.
По суті, акредитив є договором, щовідокремлений від зовнішньоекономічного контракту, на якому він базується. Підчас здійснення операцій за акредитивами всі сторони мають справу лише здокументами (проти яких здійснюватиметься платіж), а не з товарами або іншимивидами виконання зобов’язань. І про це прямо зазначається в Положенні №514.
Незалежно від виду акредитива, вньому має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива (шляхом платежу запред’явленням або платежу з розстрочкою, або акцепту чи негоціації, абозмішаного платежу). Платіж за акредитивом здійснюється в безготівковій формішляхом перерахування коштів відповідно до умов акредитива.
Положення №514 розрізняє кількавидів акредитивів, які може відкривати банк-емітент. В нашому завданні йдетьсяпро відкличний акредитив: відкличний акредитив – акредитив, який може бутизмінений або анульований банком-емітентом без попереднього повідомленнябенефіціару.
Будь-який акредитив, якщо його невизначено як безвідзивний, є відзивним акредитивом. Відзивний акредитив нестворює ніяких правових зобов'язань між банком, який його відкриває, табенефіціаром (тим, хто отримує платіж), тому в останнього немає повноївпевненості щодо одержання коштів.
Насамперед це зумовлюється тим, щотакий акредитив може в будь-який час бути відізваний чи замінений банком аботим, хто його виставив. Згідно з правилами відзив акредитива дозволяється безповідомлення бенефіціара.
Оплата коштів за акредитивомздійснюється уповноваженим банком-емітентом іноземному (авізуючому,виконуючому, підтверджуючому, рамбурсуючому) банку відповідно до умовакредитива та інструкцій, отриманих від іноземного банку.
Акредитив закривається вуповноваженому банку-емітенті, якщо банк виконав усі зобов’язання заакредитивом.
Список літератури
1. Арчакова, О. Деякі особливості національного регулювання валютногоризику [Текст] / О. Арчакова // Финансовые риски. – 2007. – №2. – C.67–73
2. Банковское дело [Текст]: учебник / Финансовая академия приправительстве РФ; ред. О.И. Лаврушин. – Изд. 4-е, стер. – М.: КНОРУС,2006. – 768 с.
3. Бездітко, Ю.М. Валютне регулювання [Текст]: навчальнийпосібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко, Г.А. Стасюк. – Херсон:Олді-плюс, 2004. – 272 с.
4. Валютне регулювання [Текст]: навчальний посібник / Ю.М. Бездітко, О.О. Мануйленко,Г.А. Стасюк. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 272 с.
5. Віднійчук-Вірван, Л.А. Міжнародні розрахунки і валютні операції[Текст]: навчальний посібник / Л.А. Віднійчук-Вірван. – Львів: Магнолія 2006,2007. – 214 с.
6. Декрет КМУ «Про систему валютного врегулювання і контролю»
7. Єпіфанов, А.О. Операції комерційних банків [Текст]: навчальнийпосібник / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетськакнига», 2007. – 523 с.
8. Закон України «Про банки і банківську діяльність»
9. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
10. Закон України«Про Національний банк України»
11. Закон України«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»
12. Международнаяторговля: Финансовые операции, страхование и другие услуги: Пер. с англ. – К.:Торг.-изд. бюро BHV, 1994. – 480 с.