Міністерство освіти та науки України
Вищий навчальний заклад
Відкритий Міжнародний Університет розвитку людини «Україна»
Горлівська філія
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни: «ГРОШІ ТА КРЕДИТ»
Тема: «Види комерційних банків, критерії їхкласифікації та особливості побудови і функціонування»
Розробила:
Студентка 3 курсу, групи ЗФК06
Горлівська філія ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»
Факультет: _______________________________
Подгайченко Любов Миколаївна
(П.І.Б. студента)
"_____"______________________2009 р.
Викладач:
Шапко Ольга Сергіївна
(П.І.Б. професор, доцент, викладач)
"_____"______________________2009 р.
Оцінка: _______________
Підпис викладача: ___________________
"______"_______________________2009 р.
Горлівка — 2009
ЗМІСТ
Вступ… 3
Розділ 1. Видикомерційних банків та критерії їх класифікації 5
1.1. Поняття і види банків. 5
1.2. Сутність комерційних банків. 7
1.3. Класифікація видів комерційних банків. 9
1.4. Принципи діяльності комерційного банку. 14
Розділ 2. Особливостіпобудови та функціонування комерційних банків. 17
2.1. Сутність і структуракапіталу комерційного банку. 17
2.2. Ресурси комерційного банку, їх склад та структура. 21
2.3. Функції комерційнихбанків. 24
2.4. Функціонуваннякомерційних банків. 26
Висновок… 29
Список використаної літератури… 31
Вступ
Об'єктом дослідження – виступають комерційнібанки, які набувають надзвичайної ваги в суспільному житті та відіграють неостанню роль у фінансовій системі держави. Комерційні банки своєю діяльністюглибоко проникають у всі сфери економіки, обслуговують і впливають на всіекономічні та соціальні процеси в країні. Комерційні банки, як кредитніустанови, функціями яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності тагромадян за рахунок коштів клієнтів, касове та розрахункове обслуговування,виконання валютних та інших банківських операцій.
Предметом дослідження роботи є дослідженняособливості організації банківської справи, видів комерційних банків критеріїїх класифікації, особливості побудови і функціонування та основних функційкомерційних банків.
Мета визначає завдання роботи:
· з’ясувати суть, призначення та класифікаціюкомерційних банків;
· зрозуміти основи організації та специфікудіяльності комерційних банків;
· розглянути види комерційних банків критерії їхкласифікації;
· визначити особливості побудови комерційних банків;
· ознайомитися з функціями, функціонуванням тадіяльністю комерційних банків.
Теоретичне значення роботи – огляд видівкомерційних банків критеріїв їх класифікації та функціонування. Де сучаснікомерційні банки є багатофункціональними установами, які діють в різнихсекторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видамикредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарськоїдіяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодофінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх частоназивають «супермаркетами фінансового ринку».
Практичне значення роботи – розгляд шляхів практичноговикористання функціонування комерційних банків, які є основною ланкою кредитноїсистеми країни, до яких належать кредитні установи, що здійснюють різноманітнібанківські операції для свої клієнтів на принципах комерційного розрахунку.
Структура курсової роботи: титульний аркуш, зміст, вступ, основна частина – розділ 1 (підрозділів3) і розділ 2 (підрозділів 2),висновки, список використаної літератури, та компакт-диск (з текстом курсовоїроботи).
Ключові слова: комерційні банки, унітарнібанки, пайові банки, кооперативні банки,
Розділ 1. Видикомерційних банків та критерії їх класифікації1.1. Поняття і види банків
Сучасні кредитно-банківські системи мають складну,багатоланкову структуру. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, наданихклієнтам, то можна виділити три найважливіших елементи сучасної кредитноїсистеми: центральний банк; комерційні банки; спеціалізовані фінансові заснування.
Розглянемо детальніше діяльність комерційнихбанків в Україні. На відміну від центрального банку вони покликаніобслуговувати економічних суб’єктів – учасників грошового обігу: фірми,підприємства, сімейні господарства, державні структури. Саме через ці банкибанківська система обслуговує народне господарство відповідно до задач, щовипливають з грошово-кредитної політики центрального банку. Тому комерційнийбанк можна розглядати як фундамент всієї банківської системи, вершиною якої єцентральний банк. [5]
Комерційні банки відносяться до особливоїкатегорії ділових підприємств – фінансових посередників. Вони залучаютькапітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняютьсяу процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншимекономічним агентам, які потребують додатковий капітал. Фінансові посередникивиконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючисуспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілугрошового капіталу.
Комерційні банки є основою кредитної системи. Вониутворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах і є кредитними установамиуніверсального характеру. Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення.Характерна риса комерційних банків — повна самостійність підприємств у сферіторгівлі позичковим капіталом. Вони провадять кредитну політику на свій страх іризик, що сприяє оперативному впливу банків на економіку.
Комерційні банки є багатофункціональнимизаснуваннями, що оперують у різних секторах ринку позичкового капіталу. Великікомерційні банки надають клієнтам повний спектр послуг, включаючи кредити,прийом депозитів розрахунків і т.д. Цим вони відмінні від спеціалізованихзаснувань, що обмежені визначеними функціями. Комерційні банки традиційновідіграють роль базової ланки кредитної системи. Переплетення функцій різнихвидів кредитних заснувань і популярність універсального типу банку створюєпевні труднощі для визначення понять банк і банківська діяльність. Найчастішеголовною ознакою банківської діяльності вважається прийом депозитів і видачакредитів.
Поняття «банк» має економічне іюридичне значення. Загально прийняте визначення банку в юридичному аспекті — кредитнаорганізація, що має виключне право здійснювати в сукупності наступні банківськіоперації: залучення у вклади коштів фізичних і юридичних осіб, розміщеннязазначених засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення,платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних іюридичних осіб".
Банківськими операціями є операції, що можутьздійснювати винятково банки й інші кредитні організації. До таких операційвідносяться:
1) залучення коштів фізичних і юридичних осібу внески (до запитання і на певний термін);
2) розміщення зазначених вище притягнутихзасобів від свого імені і за свій рахунок;
3) відкриття і ведення банківських рахунків фізичнихі юридичних осіб;
4) здійснення розрахунків з доручення фізичнихі юридичних осіб, у тому числі банків-кореспондентів, по їхньому банківськомурахунку;
5) інкасація коштів, векселів, платіжних ірозрахункових документів і касове обслуговування фізичних і юридичних осіб;
6) купівля-продаж іноземної валюти в наявній ібезготівковій формах;
7) залучення у внески і розміщеннядорогоцінних металів;
8) видача банківських гарантій.
При цьому тільки банки мають виключне правоздійснювати в сукупності наступні операції: залучення у внески коштів фізичнихі юридичних осіб, розміщення зазначених засобів від свого імені і за свійрахунок на умовах зворотності, платності, терміновості, відкриття і веденнябанківських рахунків фізичних і юридичних осіб.
Комерційні банки — основна ланка кредитноїсистеми країни, до якої належать кредитні установи, що здійснюють різноманітнібанківські операції для своїх клієнтів на принципах комерційного розрахунку. Дляцього вони використовую не лише свій власний, а й запозичений фінансовийкапітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів інших джерел. Дотого ж запозичені кошти, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталукомерційних банк [10. ст.256]. 1.2. Сутність комерційних банків
Основною метою комерційних банків, які сталистворюватися в Україні з 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками іклієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів),розв’язання засновниками за допомогою власного банку своїх групових абоіндивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерівабо пайовиків, а також власного розвитку [10, ст.257.]
У сучасних умовах комерційні банки – це основна ланка кредитної системи країни, до якихналежать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції длясвої клієнтів на принципах комерційного розрахунку. Дляцього вони використовують не лише свій власний, а й запозичений фінансовийкапітал у вигляді векселів, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел.
Сучасні комерційні банки єбагатофункціональними установами, які діють в різних секторах ринку позичковогокапіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій,пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи,що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає самена комерційні банки, їх часто називають «супермаркетами фінансового ринку».
Спостерігаються тенденції розмежування функційта операцій комерційних банків з метою універсалізації їхньої роботи,підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків.
Різноманітність послуг, що надаютьсякомерційними банками, не означає, що всі вони виконують однаковий набіроперацій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потребклієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базових функційкомерційного банку, які дозволяють зарахувати даний фінансовий інститут доустанов банківської системи. До таких основних функцій комерційного банку, щовизначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті,посередництво в розрахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу.
У широкому розумінні комерційний банк — цебудь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Такетрактування комерційного банку характерне для української практики, в якій всібанки, крім універсальних, по суті, називаються комерційними.
У вузькому розумінні комерційний банк — цебанк, що виконує певний набір базових операцій та єдиною метою якого єотримання максимального прибутку.
Комерційні банки — це «банки для всіх».Вони мають справу з різними клієнтами — від дрібних вкладників до великих фірм.Комерційний банк — юридична особа, яка на підставі ліцензії НБУ має винятковеправо здійснювати такі операції як: залучення у внески грошових коштів фізичнихі юридичних осіб та розміщення цих коштів від свого імені, на своїх умовах і навласний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичнихосіб.
Основною метою комерційних банків, які сталистворюватись в Україні з 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками іклієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів),розв'язання засновниками за допомогою власного банку своїх групових абоіндивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерівабо пайовиків, а також для власного розвитку.
Комерційні банки не мають права здійснюватиоперації на некомерційних засадах. Не повинні використовуватися коштипідприємств, які зберігаються на рахунках у банку, на безвідплатній основі. Підприємстваммають сплачуватися проценти за користування такими коштами.
В умовах комерціалізації банківськоїдіяльності кредитні ресурси мають розміщуватися з найбільшою вигодою для банку іпозикоодержувачів за дотримання загальнодержавних інтересів. Кошти, що акумулюютьсябанками, повинні спрямовуватися передусім на здійснення ефективних проектів,які за — безпечують розвиток пріоритетних галузей і сфер економіки прискореннянауково-технічного прогресу, нарощування виробництва товарів народногоспоживання і послуг, вирішення інших соціально важливих завдань. 1.3. Класифікація видів комерційнихбанків
У сучасних умовах банки відіграють важливуроль у фінансовій системі держави. З виділенням України як незалежної державиз'являється велика кількість комерційних банків, що відіграють не останню рольу становленні держави.
Комерційні банки — економічно самостійнікомерційні підприємства, що функціонують в умовах державного контролю за їхдіяльністю з боку органів банківського нагляду.
Комерційні банки — кредитні установи, щоздійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ інаселення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у виглядівнесків і депозитів та інших джерел [4]. Комерційні банки здійснюють надоговірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківськеобслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вкладисвоїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувативсі або деякі з таких операцій:
· фінансування капітальних вкладень за дорученнямвласників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;
· випуск платіжних документів та інших цінних паперів(чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);
· купівля, продаж і зберігання державних ціннихпаперів, а також цінних паперів інших емітентів;
· видача доручень, гарантій та інших зобов'язань затретіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
· касове виконання державного бюджету;
· придбання права вимоги з постачання товарів інадання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування(факторинг);
· купівля у підприємств і громадян та продаж їміноземної валюти;
· купівля і продаж у держави і за кордономдорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;
· довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управлінняцінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
· надання консультативних та інших послуг, пов'язанихз банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю [5].
Комерційним банкам в Україні забороняєтьсязайматися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальнимицінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, їм забороняєтьсявикористовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованоїна монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок ікомісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.
Комерційні банки класифікуються за різнимикритеріями:
· за формою власності;
· залежно від організаційно-правової форми діяльності;
· від величини активів банку
· за розміром статутного капіталу;
· за секторами ринку банку
· міжфілійною мережею;
· залежно від діапазону операцій.
За формою власності комерційні банки можутьбути:
— унітарними, тобто засновані на принципахєдиновладдя;
— колективної форми власності.
Унітарні банки мають одного власника в особідержави. В Україні функціонує два унітарних комерційних банки з державноюформою власності: Український ощадний банк і Український експортно-імпортнийбанк. Статутні капітали цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів.
Інші комерційні банки мають колективну формувласності. Приватними банками вони не можуть бути, оскільки частка кожного іззасновників законодавчо обмежена — 35% статутного капіталу банку [10].
Залежно від організаційної форми комерційнібанки організаційно-правової форми діяльності комерційні банки поділяються наакціонерні банки відкритого і закритого типу, на пайові та кооперативні банки.
Акціонерні банки — це об'єднання декількохгромадян або підприємств, компаній і акціонерів, що формує свій капітал шляхомвипуску і розміщення акцій банку.
Акціонерний банк закритого типу поширює своїакції у формі закритої підписки за рішенням засновників.
Акціонерний, банк відкритого типу розподіляєсвої акції за допомогою відкритого продажу. Акціонери не мають права чекати відбанку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими.Акціонерні банки відкритого і закритого типу формують свій капітал за рахунокоб'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогоювипуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає само акціонернетовариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати відбанку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкимиі надійними. В Україні більшість комерційних банків — це акціонерні товариствавідкритого типу [6].
Пайові банки формують свій капітал за рахуноквнесків коштів (паїв) у статутний фонд. При цьому кожен з учасників зберігаєправо власності на свою частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. зколективною формою власності представлені на банківському ринку акціонернимитовариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами зобмеженою відповідальністю (пайові банки). Пайові комерційні банкиорганізовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тутвідповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку.
Залежно від розміру активів комерційні банкиподіляються на:
· малі (з активами до 50 млн. грн);
· середні (з активами з 50 млн. грн. до 100 млн. грн);
· великі (з активами від 1100 млн. грн до1 млрд. грн);
· найбільші (з активами понад 3 млрд. грн).
На банківському ринку України більшість банків- середні. Наприкладі найбільших банків (активи понад 1 млрд. грн) входять: Промінвестбанк,Укрсоцбанк, Приватбанк, Ощадбанк тощо. На ці банки припадає майже половинаактивів банківської системи України, що свідчить про високу концентраціюбанківського капіталу.
Залежно від міжфілійної мережі комерційні банкиможна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні.
Залежно від сектора ринку, де вонифункціонують, розрізняють:
· міжнародні, які здійснюють свою діяльність вУкраїні та за її межами;
· міжрегіональними, що здійснюють свою діяльність натериторії України;
· регіональні, що обслуговують, як правло клієнтіводного регіону.
Залежно від діапазону операцій, що виконуютькомерційні банки:
· універсальні (багатоопераційні) банки;
· спеціалізовані: банки з клієнтською спеціалізацією;банки з галузевою спеціалізацією;
· банки з функціональною спеціалізацією.
Універсальні банки виконують широкий спектроперацій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. До банків ізклієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких основнимизасновниками і переважними клієнтами є кооперативи. У країнах з розвинутоюринковою економікою дуже помітна деталізація і диференційність банків залежновід спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема,функціонують біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові- страхових інститутів; кооперативні — кооперативів тощо. Можна вважати, щоподальша клієнтська спеціалізація є невикористаним резервом розвитку системикомерційних банків України.
Банки із галузевою спеціалізацією обслуговуютьпереважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Ступіньспеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їх діяльності,а також особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, що можутьбути пов'язані із сезонними чи іншими процесами. Функціональна спеціалізаціяполягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке колоспеціалізованих операцій.
У цілому класифікацію видів комерційних банківможна поділити за такими параметрами (Рис.1):
Рисунок 1. Класифікаціявидів комерційних банківКласифікація видів комерційних банків
Залежно
від здійснюваних операцій
За
формами власності За організаційно-правовою формою діяльності За належністю до країн
За
територію діяльності За розміром статутного капіталу
Універсальні
Спеціалізовані
Державні
Акціонерні
Приватні
Муніципальні
Змішані
Міждержавні
Пайові
Акціонерні товариства
Національні
Іноземні
Спільні
Регіональні
Міжрегіональні
Загально-національні
Міжнародні
Малі
Середні
Великі
Найбільші 1.4. Принципи діяльності комерційногобанку
Основоположний принцип комерційного банкуполягає в роботі банку в межах наявних ресурсів. Комерційний банк можездійснювати безготівкові операції на користь інших банків, надавати інші банківськікредити і отримувати гроші готівкою в межах залишку коштів на своїхкореспондентських на розрахунковому рахунку клієнтів понад наявні в банку ресурсиобмежені.
Так, якщо комерційний банк залучає коштиголовним чином на короткі терміни (вклади короткострокові або до запитання), авкладає їх переважно в довгострокові позики, то його здатність без затримокрозраховуватися за своїми зобов'язаннями (тобто його ліквідність) буде підзагрозою.
Наявність в активах банку великої кількостіпозик з підвищеним ризиком вимагає від нього збільшити питому вагу власнихзасобів у загальному обсязі його ресурсів. Жорстка залежність активів банку відхарактеру його пасивів повинна враховуватися для визначення економічнихнормативів діяльності банку і при регулюванні його операцій. Можливістьздійснення тих чи інших специфічних банківських операцій (іпотека, інвестуванняі т.д.) детермінована структурою пасивів банку. Тому, розробляючи умови цихоперацій, необхідно першочергову увагу приділяти джерелам формування пасивів.
У межах наявних у банку ресурсів він є вільниму проведенні своїх активних операцій (за дотримання встановлених економічнихнормативів), тобто обсяг його активних операцій не може бути обмеженийадміністративними методами. Адміністративні обмеження можуть мати разовий,надзвичайний характер. Систематичне їх застосування підриває комерційні основидіяльності банків, тому пріоритет у регулюванні має надаватися економічнимметодам.
Принцип роботи в межах реально залученихресурсів як фундамент комерційної діяльності банків змінює всі її акценти:
~ зростає зацікавленість банків у залученнідепозитів;
~ розвивається конкуренція за пасивами.
Боротьба за пасиви стимулює пошук банкомнайефективніших сфер вкладання своїх засобів. Відбувається реальне переміщеннябанківського капіталу в найбільш рентабельні та Динамічні галузі (торгівлю,біржовий бізнес) та радикально змінюється кредитна політика банку, що базуєтьсяна його рейсах, а не на його вкладеннях.
Повна економічна самостійність — другийосновоположний принцип, на якому базується діяльність комерційних банків. Вінпередбачає відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічнасамостійність передбачає:
— свободу розпорядження власними засобами тазалученими ресурсами банку;
— вільний вибір клієнтів та вкладників;
— розпорядження доходами, що залишилися післясплат податків.
Економічна відповідальність комерційного банкуне обмежується поточними доходами, а поширюється і на його капітал. За своїмизобов'язаннями банк відповідає всіма належними йому засобами і майном, на якізгідно із чинним законодавством можуть бути накладені штрафні санкції. Весьризик від своїх операцій комерційний банк бере на себе.
Взаємовідносини комерційного банку зі своїмиклієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позики, комерційнийбанк орієнтується перш за все на ринкові критерії прибутковості, ризику таліквідності. Орієнтація на загальнодержавні інтереси є несумісною з комерційнимхарактером роботи банку і неминуче обернеться для нього кризою ліквідності.
Регулювання діяльності комерційного банку можездійснюватися тільки непрямими економічними методами, а не адміністративними. Держававизначає «правила гри» для комерційних банків, але не може видаватинаказів, тобто держава не може втручатися в оперативну діяльність комерційногобанку.
Розділ 2. Особливостіпобудови та функціонування комерційних банків2.1. Сутність і структуракапіталу комерційного банку
Формування банківського капіталу і шляхи йогозбільшення належать до найважливіших питань банківської діяльності. Не вдаючисьдо аналізу різних точок зору на поняття «банківський капітал», дамотаке визначення, котре, на нашу думку найкраще відбиває його суттєві риси. Отже,банківський капітал — це кошти і виражена у грошовій формі частка майна, щоперебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійсненняоперацій з розміщення коштів та надання послуг із метою одержання прибутку [10.ст. .271].
Розрізняють залучений, позичений і власнийбанківський капітал.
• Залучений капітал — це кошти юридичних іфізичних б, залучені банком на вклади. Операції, пов'язані із залученням коштівна вклади, мають назву депозитних, а саме залучення — депозитом.
• Запозичення коштів на міжбанківському ринку,у Центральному банку або шляхом продажу власних боргових зобов'язань нагрошовому ринку називають не депозитним, а отриманий у такий спосіб банківськийкапітал — позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківськогокапіталу є те, що це чужі для комерційного банку кошти й зобов'язання передвкладниками і кредиторами.
• Власний капітал, комерційного банкупредставляють кошти і виражена у грошовій формі частина майна, які належатьйого власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкістьбанку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг зметою одержання прибутку. У порівнянні з іншими сферами підприємницькоїдіяльності власний капітал комерційного банку має незначну питому вагу усукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльностікомерційних банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізаціютимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням середюридичних та фізичних осіб. Тому власний Капітал у банківській діяльності маєдещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва. Це чіткопростежується через функції, які виконує власний капітал комерційного банку.
Законом України «Про банки і банківськудіяльність» визначено, що комерційний банк — це установа, функцією якої єкредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунокзалучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та іншихкредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народногогосподарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
Залежно від економічного змісту всі видидіяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (Рис.2):
· пасивні операції;
· активні операції;
· послуги.
За рахунок пасивних операцій формуютьсяресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал длязабезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівніта отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошовікошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цихоперацій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштівюридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банківта центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та іншихзобов’язань.
Активні операції — це розміщення банкомвласних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операційналежать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінніпапери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів(придбання приміщень, обладнання тощо). Комерційний банк, розміщуючи грошовікошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у виглядіобов’язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідалитермінам залучення коштів в пасиви.
/>
До банківських послуг належать: розрахункові,касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотноюознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додатковіресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює як правило у процесіпроведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримають не увигляді відсотків, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги приносятьбанку стабільний дохід і є практично без ризиковим видом діяльності.
Кредитування є основним видом активнихоперацій комерційних банків. Конкретні сфери застосування банківського кредитувизначаються залежно від його цільового призначення та складу учасниківкредитних правовідносин.
Діяльність сучасних комерційних банків необмежується традиційними банківськими операціями, а охоплює значно ширшийдіапазон банківських послуг відповідно до потреб своїх клієнтів. Банківськіпослуги є видом діяльності комерційних банків, які виконують різні банківськіоперації за дорученням клієнтів (юридичних і фізичних осіб). Банківські послугивключають посередницькі, консультативні, розрахункові, довірчі (трастові) таінші послуги.
Серед посередницьких послуг найбільшрозповсюдженими є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях зцінними паперами, валютою та майном. Посередницькі послуги в операціях зцінні-паперами, валютою і майном здійснюються на підставі доручення від клієнтаі укладаються з емітентом.
Банківські послуги щодо торгівлі валютою маютьна надання валюти клієнтам для забезпечення їхніх платежів і підтриманняліквідності у валюті: страхування ризиків знецінення коштів внаслідок змінивалютних курсів, отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсіввалют.
Для забезпечення платіжної дисципліниважливого значення набувають розрахунково-платіжні операції банків, якіпередбачають ведення рахунків юридичних і фізичних осіб та здійсненнярозрахунків за їх дорученням, касове обслуговування клієнтів. Сьогодні всеширше застосовується автоматизоване обслуговування клієнтів із використаннямкомп'ютерної системи «Клієнт-банк», яка дає можливість контролюватистан рахунка та здійснювати платежі безпосередньо з офісу, а також одержуватирізноманітну інформацію.
Комерційні банки при наданні агентських послугздійснюють операції із зберігання майна клієнтів та управління їх власністю,проводять інвестиційні та кредитні операції за дорученням власника, організуютьоплату рахунків і податків, операції купівлі-продажу, оформлення та відновленняі страхових полісів та інше юридичне обслуговування; виконують послуги іззбереження цінностей і надають в оренду сейфи клієнтам, здійснюють операції іззбереження цінних паперів з одночасним одержанням з них доходу, проводятьпогашення облігацій із закінченим строком дії, отримують кошти за заставнимилистами, проводять обмін цінних паперів, їх купівлю та продаж.
У довірчій діяльності комерційні банки такожприділяють значну увагу обслуговуванню фізичних осіб, а саме: розпоряджаютьсяспадщиною на підставі заповіту; управляють майном клієнтів за дорученням; надаютьагентські послуги (збереження цінностей; надання в оренду сейфів клієнтам,управління активами за вказівкою клієнтів); забезпечують збереження майнанедієздатних осіб, у тому числі неповнолітніх спадкоємців, здійснюютьопікунство.
Крім довірчих послуг, пріоритетним напрямомбанківської діяльності слід вважати і консультаційно-інформаційні послуги,тобто надання клієнтам кваліфікованих консультацій та інформації з різнихаспектів управління фінансами та господарських, фінансових, правових,банківських питань, проблем ведення бізнесу тощо. 2.2. Ресурси комерційного банку, їхсклад та структура
Комерційні банки є насамперед підприємствами,що спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов’язана, з одного боку,з купівлею вільних грошових коштів на ринку ресурсів, а з другого — їх продажемпідприємствам, організаціям та населенню. За таких умов для банків є однакововажливими як операції із залучення коштів, так і з їх розміщення. Від операційіз залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів і, отже, масштабидіяльності комерційних банків. В свою чергу, вигідне розміщення ресурсів сприяєпідвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків, забезпечує їхекономічну самостійність та стабільність.
Ресурси комерційного банку — це сукупністьгрошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються нимдля здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.
Банківські ресурси з точки зору джерелутворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належатьстатутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітнихризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти надепозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, ікошти, отримані від інших кредиторів.
Головним джерелом банківських ресурсів є залученікошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% відзагальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал.
Структура ресурсів окремих комерційних банківє індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їхдіяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальнікомерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткостроковогокредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотерміновідепозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням підзаклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізаціїдовгострокових зобов’язань (іпотечних облігацій).
На рис.3 подано класифікацію ресурсівкомерційного банку залежно від джерел їх утворення.
/>
Рис. 3. Класифікація ресурсів комерційногобанку.
Операції за допомогою яких комерційні банкиформують свої ресурси, називаються пасивними. Пасивні операції забезпечуютьформування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу дляздійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання доходу.
Пасивні операції банку можуть здійснюватись уформі:
залучення коштів на депозитні рахунки — поточні,строкові, ощадні та інші;
недепозитного залучення коштів: одержанняпозичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій,векселів та інших зобов’язань.
Основний вид пасивних операцій — залученнякоштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні таінші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами,а ці операції — депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів,завдяки яким банки формують переважну частину своїх дохідних активів. Недепозитнікошти найчастіше залучаються для підтримання ліквідності банків.
2.3. Функції комерційних банків
Важлива економічна роль комерційних банківсуттєво розширила сферу їх діяльності. Вони виконують нижченазвані основніфункції, які визначають їх сутність…
1. Мобілізація тимчасово вільних грошовихкоштів і перетворення їх на капітал — банки акумулюють грошові доходи ізаощадження у вигляді вкладень. Вкладник отри винагороду у вигляді процента абопослуг, які надаються — банком. Сконцентровані на вкладеннях заощадження перетворюютьсяв позичковий капітал, що використовує банками для надання кредитівпідприємствам, підприємцям.
Використання кредиту забезпечує розвитокпродуктивних сил країни в цілому. Позичальник вкладає кошти в розширеннявиробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. У результаті за допомогоюбанків заощадження перетворюються на капітал.
Кредитні можливості банків залежать віднакопичення грошових засобів населення і зростання власних грошових засобівпідприємств. Постійне зростання цих засобів і потреба в кредитних ресурсах зісторони підприємств створюють умови для розширення кредитування.
2. Кредитування підприємств, держави танаселення — банк виступає в ролі фінансового посередника, отримуючи грошовізасоби у кінцевих кредиторів і надаючи їх кінцевим посередникам. За рахуноккредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільськогогосподарства, торгівлі, забезпечується розширення виробництва. Комерційні банкинадають кредити споживачам на придбання товарів тривалого використання, щосприяє зростанню рівня життя. Оскільки державні витрати не завжди покриваютьсядоходами, банки кредитують фінансову діяльність держави, але, як правило, нечерез пряме кредитування.
3. Випуск кредитних інструментів обігу(кредитних грошей) є специфічною функцією, яка відрізняє комерційні банки відінших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов'язаний здвома поняттями: банківська і депозитна емісія. Відповідно, грошова масавиступає як готівка (банківські білети і розмінні монети) і безготівкові кошти(грошові засоби на рахунках і депозитах у комерційних банках та інших кредитнихустановах). Банківську емісію здійснює емісійний (Центральний) банк.
Комерційні банки здійснюють депозитну емісію –випуск кредитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів(депозитів), які утворюються в результаті видачі кредиту клієнту. Грошова масазбільшується, коли банки видають позики клієнтам, і зменшується, колиповертаються отримані від банків позики. Але комерційні банки функціонують урамках обмежень, передбачених державою в особі Центрального банку. Ці обмеженняповинні регулювати процес кредитування і відповідно, процес створення грошей таздійснювати контроль за цим процесом.
4. Забезпечення розрахунково-платіжного механізми.Більша частина розрахунків між підприємствами здійснюється безготівковим шляхом.Як посередники в платежах банки виконують для своїх клієнтів операції,пов'язані з проведенням розрахунків і платежів. Необхідність проведення увстановлені строки кожного платіжного документа, безперебійність і розрахунківі їх прискорення вимагають від банків розробки методології організації розрахунківз метою їх удосконалення і відповідного контролю.
5. Емісійно-засновницька функція здійснюєтьсякомерційними банками шляхом випуску і розміщення цінних паперів (акцій,облігацій). Виконуючи цю функцію, банки є каналами, які забезпечуютьспрямування заощаджень для виробничих цілей. Ринок цінних паперів доповнюєсистему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, комерційні банкинадають посередникам ринку цінних паперів (компаніям-засновникам) позики дляпідписки на цінні папери нових випусків, а ті продають цінні папери дляперепродажу вроздріб.
Якщо компанія-засновник, на ім'я якоїзареєстровані цінні папери, сама продає їх, то банк може забезпечувати тих, хтопідписується на випущені цінні папери. Як правило, банк при цьому організовуєконсорціум з розміщення цінних паперів. Зобов'язання на значні суми, випущенівеликими компаніями, можуть бути розміщені банком шляхом продажу своїмклієнтам, а не через продаж на фондовій біржі.
6. Консультативна та інформаційна функція. Володіючиможливостями постійно контролювати економічну ситуацію, комерційні банкинадають клієнтам консультації з широкого кола проблем (щодо злиття і поглинаннянових інвестувань і реєстрації підприємств, складання річних звітів). Сьогоднізросла роль банків щодо надання клієнтам економічної інформації.
Розширення діяльності клієнтів на міжнароднихринках спонукало банки більше уваги приділяти послугам консультативногохарактеру, включаючи складання детальних фінансово-економічних звітів про стансправ у країні, якою цікавиться клієнт, пошук потенційних партнерів, наданняінформант юридичного характеру тощо.
Основними функціями комерційного банку, щовизначають сутність, місце і роль у кредитній системі, є:
— прийняття депозитів від юридичних і фізичнихосіб;
— кредитування підприємств і населення;
— випуск кредитних засобів обігу;
— організація і здійснення розрахунків ународному господарстві.
Докладніше операції функціонування комерційнихбанків розглядаються в наступному розділі. 2.4. Функціонування комерційнихбанків
Комерційні банки є суб’єктами підприємницькоїдіяльності та функціонують згідно з такими принципами:
1. Комерційний розрахунок: доходи покриваютьвитрати, відсутнє право на отримання державних субсидій, безпосередньою метоюдіяльності є отримання прибутку при розумному ризику. Основним джереломприбутку є банківський процент. Першоосновою процента є додатковий продукт,створений у виробництві, а на поверхні явищ прибуток банків виступає переважнояк різниця між сумою процентів, отриманих за надані банком кредити і виплаченихпо внесках клієнтів.
2. Автономія: банки отримали право самостійноздійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобтосамостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміритарифів на розрахунково-касове обслуговування тощо.
3. Самоуправління: банки самостійно визначаютьстратегію і тактику свого розвитку, своєї діяльності без втручання держави.
4. Комерційні банки належать до категоріїпідприємств — фінансових посередників і працюють за принципом: «Подешевшекупити — подорожче продати». Виходячи з цього банк з повним правом можнаназвати спекулятивним підприємством. Певна річ, спекуляція зі сторони банку маєсвої межі. Будь-хто має право торгувати, але для цього спекуляція повиннаносити «цивілізований» характер. Для приборкання її аморальнихякостей вона повинна спиратись на законодавство, не суперечити йому, дляздійснення комерції кожен банк повинен мати рівні інформаційні можливості прокон’юнктуру ринку. В таких умовах спекуляція втрачає свій кримінальний відтінокі стає нормою підприємництва. Від того наскільки успішно «спекулює»банк, залежить його дохідність та ефективність діяльності.
5. Всі гроші, всі ресурси банку повиннімаксимально працювати. З позиції комерції не повинно бути ресурсів, які даремнолежать. Реальність однак така, що якась частина коштів знаходиться в резервах,обертається повільно, або не обертається зовсім. З позиції бізнесу це неприродно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища часткакредитів по відношенню до банківських резервів.
6. Банківська комерція повинна діяти запринципом — все для клієнта. Це означає, що банк несе повну відповідальність заклієнта, забезпечує його прибуток. На перший погляд здається, що даний принципне узгоджується з принципом дохідності самого банку. Разом з тим ніякогопротиріччя між цими принципами не існує. На практиці все повинно бути навзаємовигідній основі: перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банка. Вірноі те, що прибуток клієнта — це не єдина мета, а основа для одержання прибуткубанка. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізовує і свій власний інтерес.
/>Висновок
Сьогодні, в умовах розвитку товарного істановленні фінансового ринку, різко міняється структура банківської системи. З'являютьсянові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговуванняклієнтів. Йде пошук оптимальних форм пристрою кредитної системи, ефективнопрацюючого механізму на ринку капіталів, нових методів обслуговуваннякомерційних структур. Створення стійкої, гнучкої й ефективної банківськоїінфраструктури — одна з найважливіших задач економічної реформи в країні. Вартомати на увазі, що банки не просто сховища грошей і каси для їхньої видачі інадання в кредит. Вони представляють могутній інструмент структурної політики ірегуляції економіки, здійснюваної шляхом перерозподілу фінансів, капіталу уформі банківського кредитування інвестицій, необхідних для підприємницькоїдіяльності, створення і розвитку виробничих і соціальних об'єктів. Банки можутьнаправляти кошти, фінансові ресурси у виді кредитів у ті галузі, сфери,регіони, де капітал знайде краще, ефективне застосування.
Таким чином, можна зробити висновок, що усистемі грошово-кредитних відносин ключове місце займають банки. Комерційнібанки класифікуються за різними ознаками і критеріями. Вони виконуютьрізноманітні операції, які поділяються на традиційні і нетрадиційні. До першихналежать кредитування, розрахунки, залучення вкладів тощо. До других — різноманітніпослуги (лізингові, факторингові, консультативні тощо). Традиційні операціїбувають активними й пасивними.
В Україні комерційні банки активно почалистворюватися після проголошення незалежності (з 1992 p). Реєстраціюновостворених комерційних банків здійснює Національний банк України.
Для успішної діяльності банків велике значеннямає їх стабільність. Вона означає постійну здатність банку відповідати засвоїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому длянормального функціонування у конкретному середовищі. Забезпечити стабільністьможна за допомогою дотримання системи економічних параметрів, що встановленіцентральним банком, і підтримання оптимального рівня прибутковості.
Банківська система України майже за останні 16років пройшла певний шлях розвитку. Досягнуті значні здобутки, але є й проблеми,які виникли у період фінансової кризи з 2008-2009 рр., що вказало на головнупроблему втрати певною групою банків платоспроможності. Та з’ясувалось, що багатьомбанкам притаманна фінансова слабкість й стабільний та ефективний розвитокбанківської системи значною мірою залежить від державної політики в сферібанківської діяльності.
Розглянувши практичне значення роботи ми:
· з'ясували суть, призначення та класифікаціюкомерційних банків та зрозуміти основи організації та специфіку діяльностікомерційних банків;
· розглянули організаційну та функціональну структурикомерційного банку та зрозуміли, як формуються ресурси комерційного банку, їхсклад і призначення;
· ознайомитися із загальною характеристикою операційкомерційних банків, що підлягають ліцензуванню з боку НБУ, розглянули функціїта функціонування комерційних банків.
Список використаної літератури
1. Господарський кодекс України [Текст]:витяги: № 436 – іvвід 16.01. 2003 р.
2. Про Національний банк України [Текст]: [закон України: офіц. текст за станом на 20.05. 1999 р.] — К., Мін-во Фінансів України, 1999. — 42 с.
3. Про банки і банківську діяльність [Текст]: [закон України(зі змінами і доповненнями):офіц. текст за станом на 07.12. 2000 р] – К.,Мін-во Фінансів України, 2000. – 40 с.
4. Васюренко, О.В. Банківські операції [Текст]: Навчальний посібник. – К.: Тов. “Знання”,КОО, 2001р. – 255с.
5. Мороза, А. М Банківські операції [Текст]: Підручник / За ред. проф. Мороза А.М. -К.:КНЕУ, 2000. — 384с.
6. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі[Текст]. Київ: Алерта, 2004, 478 с.
7. Міщенка, В.І. Банківські операції [Текст]: Підручник / Під ред… В.І. Міщенка, і Н.Г.Словянської. – К.: Знання, 2006. –ь722 с.
8. Мороза, А.М. Банківські операції [Текст]: Підручник /Під ред… А.М. Мороза. – К.: КНЕУ,2002. – 476 с.
9. Славука, М.І. Гроші та кредит [Текст]: Підручник. — 4-те вид., перероб. І доп. / За аг. Ред… М.І. Савлука. –К.: Знання, КНЕУ, 2006. – 740 с.
10. Михайленко, В.С. Гроші та кредит [Текст]: Навч. посібникдля дистанційного навчання/ За наук. ред.А.А. Чухна. – К.: Вид-во «Університет»україна", 2006. – 372 с.
11. Аванесова, І.А. Інструментарій регулювання кредитної діяльностікомерційного банку [Текст] / І.А. Аванесова // Проблеми і перспективи розвиткубанківської системи України. Т.9. — Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2004. — C.316-329.
12. Гриньова В.М., Колодізєв О.М. Проблеми та перспективи структурноїперебудови банківської системи України [Текст] / В.М. Гриньова, О.М. Колодізєв// Фінанси України. — 2006. — № 1. -C.94-101.