--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--Страховики вважають, що масштабна стратегія є необхідною тому, що більшість українських компаній з іноземними інвестиціями мають намір розвиватись „агресивно та амбіційно”. НАСК „Оранта” є лідером на страховому ринку України (см. рис. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).
Рис. 2.1 — Показники страхових платежів конкурентів ( „Еталон”, „АСКА”, „ІНГО Україна”, „Гарант Авто”) за кварталами у 2005–2006 рр.
Рис. 2.2 — Показники страхових платежів конкурентів („Кредит-Класік”, „УПСК”, „ТАС”, „Універсальна”, „ PZU Україна”) за кварталами у 2005 – 2006 рр.
Рис. 2.3 — Показники страхових виплат конкурентів ( „Еталон”, „АСКА”, „ІНГО Україна”, „Гарант Авто”) за кварталами у 2005 – 2006 рр.
Рис. 2.4 — Показники страхових виплат конкурентів („Кредит — Класік”, „УПСК”, „ТАС”, „Універсальна”, „ PZU Україна”) за кварталами у 2005 – 2006 рр.
Рівень страхових платежів та виплат страхових компаній на страховому ринку за період 9 місяців 2006 р. може бути наданий в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Рівень страхових платежів та виплат страхових компаній на страховому ринку за період 9 місяців 2006 р.
компанія
Страхові платежі
Страхові виплати
I кв. 2006
I півріччя 2006
9 місяців 2006
зміна місця
1 кв 2006
I півріччя 2006
9 місяців 2006
зміна місця
частка, %
місце
частка, %
місце
частка, %
місце
частка, %
місце
частка, %
місце
частка, %
місце
Оранта
2,42
4
2,81
4
2,88
4
0
5,82
3
6,50
4
8,55
1
↑
3
Гарант Авто
1,50
8
1,60
8
1,74
7
↑
1
2,42
5
2,90
7
3,50
7
0
АСКА
1,36
9
1,50
10
1,48
8
↑
2
1,68
8
2,00
10
2,41
9
↑
1
ІНГО Україна (Остра-Київ)
1,15
10
1,30
11
1,36
10
↑
1
3,05
4
3,90
5
4,37
6
↓
1
Універсальна
0,96
11
1,10
12
1,10
12
0
1,68
9
2,10
9
2,66
8
↑
1
Еталон
0,76
13
1,10
13
1,05
13
0
1,57
11
2,90
6
5,23
5
↑
1
Кредо-Класік
0,72
15
1,00
14
1,30
11
↑
3
0,86
17
1,30
16
1,29
14
↑
2
УПСК
0,85
12
1,00
15
1,01
14
↑
1
0,74
20
1,00
17
1,07
20
↓
3
PZU Україна (Скайд Вест)
0,57
18
0,70
17
0,85
15
↑
2
1,78
7
2,00
11
2,40
10
↑
1
ТАС
0,47
24
0,60
20
0,62
20
↑
0
0,82
18
1,00
19
1,08
19
0
Всього ринок
100
100
100
100
100
100
На ряду з рівнем страхових виплат та платежів страхових компаній на страховому ринку України за аналізуючий період слід розглянути основні показники платоспроможності, а саме активів та капіталу (см. табл. 2.2).
Табл. 2.2
Основні показники платоспроможності конкуруючих страхових компаній на страховому ринку України за період 9 місяців 2006 року
компанія
Активи
Капітал
I кв. 2006
I півріччя 2006
9 місяців 2006
зміна місця
1 к. 2006
I півріччя 2006
9 місяців 2006
зміна місця
доля, %
місце
доля, %
місце
доля, %
місце
частка, %
місце
частка, %
місце
частка, %
місце
Оранта
1,20
10
1,30
10
1,16
10
0
0,52
22
0,47
25
0,43
24
↑
1
Гарант Авто
0,70
18
0,80
17
0,79
14
↑
3
0,58
19
0,55
20
0,52
19
↑
1
АСКА
1,00
11
1,00
11
0,95
11
0
1,05
11
0,97
11
0,96
12
↓
1
ІНГО Україна (Остра-Київ)
0,50
23
0,50
25
0,54
22
↑
3
0,26
37
0,25
45
0,25
43
↑
2
Універсальна
0,50
22
0,70
18
0,64
19
↓
1
0,39
32
0,34
37
0,28
38
↓
1
Еталон
1,70
5
1,70
6
1,60
6
0
1,69
7
1,80
6
1,62
9
↓
3
Кредо-Класік
0,80
13
0,80
12
0,88
12
0
0,95
14
0,89
14
0,90
14
0
УПСК
0,50
25
0,50
23
0,52
24
↓
1
0,42
29
0,44
27
0,43
23
↑
4
PZU Україна (Скайд Вест)
0,60
19
0,50
22
0,57
21
↑
1
0,58
21
0,47
24
0,36
35
↓
11
ТАС
1,50
8
1,40
8
1,58
7
↑
1
1,88
6
1,71
7
1,64
8
↓
1
Всього ринок
100
100
100
100
100
100
2.2 Вплив макроекономічних показників на діяльність Компанії
Держава планує змінити податковий режим для страховиків і юридично закріпити професійну відповідальність брокерів. Ступінь розвитку українського страхового ринку адекватна загальноекономічному положенню в країні. Якщо серйозно подивитися на цю формулу, то ви заметете, що в ній викладена дуже проста, але правильна думка: «Страхування — це завжди похідна від тих процесів, що відбуваються в країні». Висока інфляція — знижуються темпи розвитку страхування. Знижується інфляція — розвивається страхування. Є доходи в підприємств — вони думають про збереження своїх активів. Немає доходів – не думають. Збільшується обрій планування, здатність вибудовувати довгострокову стратегію — компанії і люди починають звертатися до страховиків. Якщо вони живуть сьогоднішнім днем, то страхування їм у загалі не потрібно. Зараз склалася дуже позитивна ситуація і страхування розвивається динамічно, темпи росту в класичних видах страхування перевищують 25% річних. Одночасно відбувається різке зниження в тих секторах страхування, що експерти звичайно зв'язують з різного роду схемами податкової оптимізації. Обсяги страхування життя упали в шістьох разів. Колись страхування життя займало майже 50% всього обсягу страхового ринку. Зараз це незначний сегмент. І цей процес буде продовжуватися. Сьогодні страхування намагаються використати за для наживи. Прикладом цього може бути використання системного страхування.
Системне страхування зараз не заохочується. Заборонено страхування протиправних дій. Та й уявному виді є заборона «схемного» страхування, тому що розмір страхової премії за законом повинний бути адекватний розміру ризику страхуємої події. Усі схеми засновані на тім, що гроші попадають до страховика, а величина страховки не адекватна відповідальності, прийнятої на себе страховиком. Потім ці гроші ідуть шляхом перестрахування в різні місця, де вони можуть обналичиваться чи звертатися в якісь активи. Ключове питання в тім, хто виявиться більш наполегливим, — податківці, представники МВС чи страховики. На Заході системне страхування має питому вагу. Страховики можуть робити різні послуги, у тому числі і по поліпшенню балансу свого клієнта. Тільки не треба показувати їх як страхові послуги. Якщо це зробити саме так, то такі послуги автоматично вийдуть з – під того податкового режиму, що існує в страховиків. Страховик не платить ПДВ із премій і компенсацій. Тому якщо страхова компанія хоче зробити своєму клієнту послуги по поліпшенню балансу, нехай робить, але тільки в іншому податковому режимі, заплативши ПДВ. Але страховикам це не цікаво. І на Заході такого роду схеми не заборонені тільки тому, що для них теж існує свій, окремий від класичного страхування податковий режим. Питання в тім, наскільки гарно держава вміє керувати фінансовими потоками, що проходять через це страхування. У яких ось випадках держава дійсна може бути зацікавлене в стимулюванні напрямку частини засобів страхувальників на рішення стратегічних задач. На мій погляд треба розвивати медичне страхування. За допомогою медичного страхування, за рахунок засобів підприємств, при правильному оподатковуванні, ми могли б відродити систему профілактичних оглядів, диспансеризацій, ранньої діагностики захворювань, яка б зберігала потенціал здоров'я самої креативної і продуктивної частини населення. У цьому випадку страховики допомагають оптимізувати податки підприємцям, однак не у своєкорисливих цілях, а для рішення державних соціально — значимих задач. Тому завжди потрібно проводити розходження між цілями оптимізації.
Також слід розвивати страхування професійної відповідальності. У міру усвідомлення того, що нам потрібна стійке економічне середовище, кількість видів обов'язкового страхування професійної відповідальності буде збільшуватися. Обсяг обов'язкових видів страхування на сьогодні надзвичайно далекий від того рівня, що забезпечує безперебійні господарські зв'язки. Це стосується не тільки відносин між великими корпораціями, але звичайних побутових послуг. Слюсар зробив свою роботу не якісно, квартиру залило, а одержати компенсацію в належному обсязі одержати не вдається. Безумовно, діяльність такого роду повинна бути застрахована. І це стосується не тільки служб ЖКГ. Це стосується і лікарів, рієлторів, і оцінювачів. Страхувати професійну відповідальність потрібно тим фахівцям, чия діяльність може привести до значимого збитку, при цьому практично не існує ніяких механізмів, ніяких серйозних фінансових гарантій того, що ці рієлтори, водопровідники і подібні їм зможуть самостійно компенсувати нанесений збиток.
В Україні зараз діє близько 1300 страхових брокерів. Однак в Україні цей ринок не дуже розвитий. Частково в цьому винне законодавство, що недостатньо точно визначає обов'язку брокера, його повноваження, його відповідальність і адекватний податковий режим їхньої діяльності. Для того щоб брокер став повноцінним представником клієнта і працював би не тільки в момент продажу йому поліса, а відслідковував би всю історію цього поліса аж до врегулювання збитків, роблячи в тому числі і юридичній підтримці клієнту, вимагаються серйозні виправлення в законодавство.
Сьогодні зі страхових премій ПДВ не виплачується. Однак якщо спробуємо передати цю премію страховику через брокера, податкові органи зажадають сплатити ПДВ, причому не тільки з плати за послуги брокеру, але і із самої премії. ПДВ прийдеться заплатити з усієї суми. Вхідного ПДВ у брокера не буде, тому він не зможе компенсувати сплату цих податків. І це стосується не тільки брокерів. Якщо ми хочемо, щоб інфраструктура страхового ринку розвивалася, необхідно для всіх учасників цього ринку установити єдиний податковий режим, що дозволив би всім плідно співробітничати. Крім того, необхідно визначити зміст договору брокера і клієнта. Зараз у законі про це не визначено. Там визначено лише, що брокер може представляти інтереси страхувальника чи страховика, але не того й іншого одночасно. Однак у законі конкретно не визначено, у чому ж складається це представлення інтересів і за що брокер несе відповідальність. Необхідно вказати, що брокер не просто може, а зобов'язаний супроводжувати клієнта на всіх етапах взаємодії останнього зі страховиком, і тим більше під час врегулювання випадків страхового відшкодування. Тоді стане зрозуміло, що брокер повинний робити. Так само погано визначене питання професійної відповідальності брокерів, як це зроблено в багатьох країнах. Що найменше двічі під час проведення брокером операцій по виконанню договору з клієнтом на ньому «повисає» дуже серйозна фінансова відповідальність. У момент передачі страхової премії від клієнта страховику і під час передачі страхового відшкодування від страховика клієнту.
Існує думка, що перестрахування на 90% працює на оптимізацію податків. Але я з цим погодитися не можу. Класичне страхування розвивається досить динамічно, відповідно, класичне перестрахування існує і росте. По перевазі великі серйозні компанії не опускаються до участі в податкових схемах, тому що миттєва вигода сьогодні завтра може обернутися втратою ліцензії, що нанесе компанії непоправний збиток. Хоча, безумовно, проблеми й у цьому сегменті теж є. Перестрахування — це похідна від страхування. Хвороби, що маються в останнього, виявляються й у першого.
Зараз у багатьох секторах економіки виникають саморегульовані організації. Вони також виникають і на страховому ринку. У тих випадках, коли саморегулювання полягає тільки у встановленні деяких норм, обов'язкових і значимих лише для учасників якогось об'єднання, те такі само регульовані організації не заслуговують окремого згадування в законі. Чи мало з яких причин люди вирішать об'єднатися і почнуть себе само обмежувати. Згадування в законі заслуговують тільки ті само регульовані організації, діяльність і правила яких торкають інтереси третіх осіб. Тим часом у нас тільки держава має право встановлювати правила, обов'язкові для третіх осіб. І ось де встає питання, у яких випадках держава вважає за можливе передачу само регульованим організаціям права встановлювати норми, обов'язкові для третіх осіб.
Зараз перед Україною постає питання що до відкриття ринку. На мій погляд, гостроту проблемі створюють не об'єктивні обставини чи процеси, а той факт, що ми можемо не встигнути законодавчо підготуватися до відкриття свого ринку. Наприклад, у Німеччині до цієї проблеми відносяться дуже спокійно. Якщо компанія набудована на довгострокову роботу, то вона завжди прагне створити дочірню організацію, відповідно до цього і налагоджене законодавство Німеччини: робота філії економічно менш приваблива, чим робота дочірньої організації. У підсумку ще рік назад у країні було шість філій швейцарських компаній, а тепер тільки одна. При цьому ринок формально відкритий. Якщо ми підемо цим шляхом, то в нас не буде особливих проблем, навіть якщо буде прийняте політичне рішення про безмежне відкриття ринку.
Щоб зрозуміти, що відбувається сьогодні на страховому ринку України, треба вивчити страхування взагалі. Сучасний ринок базується на трьох основах: виробництво товарів, послуг; фінансовий сектор — грошовий обіг і регулювання; керування ризиками — це, у тому числі, страхування й оцінка об'єктів страхування. Якщо немає третьої складовий – керування ризиками, то вступає в дію другий закон термодинаміки, перекладений на економічний ґрунт – всяка економічна система без впливу на неї з поза інструментами фінансового керування і контролю прагне до саморуйнування. Одним з інструментів керування як окремого бізнесу-процесу, так і макроекономіки є страхування. По своїй суті страхування – це продаж (чи покупка) імовірності одержання обговореної в полісі вигоди при настанні якої-небудь події. Причому ж одна зі сторін угоди незацікавлена в настанні страхової події: страхова компанія — щоб не понести збиток у виді страхової виплати; страхувальник так само незацікавлений у настанні страхової події, оскільки, як правило, страхова сума апріорі не компенсує всіх понесених їм утрат. Прикладами страхування можуть служити поліси страхування майна — руйнування, крадіжки, псування; страхування фінансових ризиків-ризик неплатежів по угоді, невиплат при кредитуванні, збитки розкрадання грошей. Це в теорії. На практиці послугами реального страхування користаються близько 7% учасників ринку. По оцінках експертів, ринок страхування України не є прозорим і стабільним. Вважається, що тільки 30% страховиків сумлінно працюють із клієнтами. В основному страхування використовують для сірих зарплатних схем і зниження оподатковуваної бази. Пояснення задоволене простої: про яке керування ринком може йти мова, якщо обсяг «чорного» готівково-грошового обороту в Україні за різними оцінками складає від 80 до 150 відсотків ВВП? Застосування страхування як інструмента керування бізнесом має на увазі, що бізнес ведеться легальними способами. Сьогодні в Україні таке можуть дозволити собі лише «державні» компанії або компанії в великою часткою іноземного капіталу.
продолжение
--PAGE_BREAK--2.3 Державне регулювання діяльності НАСК «Оранта»
В кожній країні держава намагається регулювати будь-який вид людської діяльності. В новому тлумачному словнику української мови термін «регулювати» визначається як «застосовувати, впорядковувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючись його відповідним правилам, певній системі». У відповідності до зазначеного розуміння терміну „регулювати" кожна держава має свою створену систему регулювання в країні внутрішніх та міжнародних економічних відносин.
Державне регулювання страхування, як і економіки загалом, є науково обґрунтованим самозахистом суспільного ладу від властивих механізму ринкової економіки тенденцій, що саморуйнуються, які зумовлені наявністю позитивних зворотних зв'язків. Визначальними структурними ознаками ринкової економіки є:
— основні форми власності;
— спосіб координації господарських економічних інтересів.
Координація — це механізм впливу соціально-економічної системи на дії господарюючих суб'єктів у відповідності до пріоритетних цілей цієї системи. Такий вплив здійснюється як адміністративними, так і економічними засобами, на пріоритетну користь останніх. Тобто регулювання фінансово-господарського механізму у сфері страхування з боку держави направлено на реалізацію головної сучасної цілі суспільного ладу — стабілізацію економіки держави за допомогою організаційного, юридичного, фінансового та мотиваційного впливу на суб'єктів фінансово-господарських відносин.
Система правового регулювання в Україні включає в себе наступну ієрархію нормативно-правових актів:
— Конституція України — основний закон;
— Міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада і які в силу цього є частиною національного законодавства України;
— Цивільний Кодекс України;
— Закони України — акти вищої юридичної сили;
— Декрети Кабінету Міністрів;
— усі інші нормативно-правові акти — є підзаконними, видаються для конкретизації законодавчих розпоряджень або їх трактування, також мають юридичну обов'язковість; їх ієрархія залежить від становища, компетенції та повноважень органів, що видають ці акти: укази й розпорядження Президента, постанови Кабінету Міністрів, акти Міністерств і відомств, акти регіональних органів влади й місцевого самоврядування.
Документи, прийняті державними органами у формі листів, методичних рекомендацій, роз'яснень тощо не є нормативно-правовими. В умовах створення правової держави та розвитку ринкової економіки в Україні визначення основ регулювання страхової діяльності має важливе значення. Можна зазначити основні причини необхідності державного регулювання страхової діяльності в Україні. А саме:
— по-перше, гроші за страховку платяться сьогодні, а потенційна вигода буде отримана в майбутньому, а отже, страховики можуть покористуватися та витягнути несправедливий дохід;
— по-друге, страхування є дуже складним предметом, інформаційна асиметрія між страхувальниками та страховиками може призвести до того, що споживачі придбають не той страховий продукт чи заплатять за нього дуже дорого;
— по-третє, страхування — це досить прибутковий вид бізнесу, який повинен підлягати оподаткуванню;
— в-четвертих, страхування має великі можливості інвестиційної діяльності, в якій кровно зацікавлена держава.
Державне регулювання страхування можна представити наступним чином (см. рис. 2.5):
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис — 2.5. Етапи державного регулювання страхової діяльності в Україні
У зв'язку із зазначеними етапами можна визначити об'єкт державного регулювання страхової галузі — система соціально-економічних відносин з приводу організації захисту від ризиків та здійснення страхового бізнесу за допомогою об’єднання коштів суб’єктів цих помічних відносин з приводу організації захисту від ризиків та здійснення страхового бізнесу за допомогою об'єднання коштів суб'єктів цих відносин. Суб'єктом державного регулювання виступає держава в особі її різноманітних інститутів.
Правові основи страхування визначаються Законом України „ Про внесення змін до Закону України „Про страхування" від 04.10.2001рр., Кодексом професійної етики страховиків, а також низкою інших законів і підзаконних актів.
Страхування, як бізнес, в кожній державі має корпоративну форму. Тому майже всі країни світу ввели монополію резидентів на проведення страхових операцій, крім перестрахування. Законодавче регулювання страхового бізнесу перш за все передбачає захист інтересів громадян своєї країни.
Безпосередньо страхова справа в Україні регламентується Законом України «Про внесення змін до Закону України „Про страхування“ від 04.10.2001 р. № 2745-ПІ, який:
• встановлює понятійно-термінологічний апарат з питань страхової справи;
• визначає вимоги до страховика при його створенні, реєстрації;
• регулює порядок проведення страхування;
• визначає умови забезпечення платоспроможності страховиків;
• формує принципи державного нагляду за страховим бізнесом та порядок ліцензування видів страхової діяльності;
• передбачає врегулювання основних питань взаємовідносин сторін договору страхування з урахуванням міжнародного права.
Також даний закон встановлює, що предметом діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і операції, пов'язані з розміщенням страхових резервів та управління ними.
Велике значення для подальшого формування страхового ринку має встановлення Законом про страхування положення про спеціалізацію страхових компаній на ті, що здійснюють страхування життя і ті, що займаються іншими видами страхування. Такий порядок розповсюджений в багатьох країнах світу.
Нормативними актами міністерств і відомств — інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Міністерстві юстиції України, деталізуються відповідні законодавчі норми та механізм страхової діяльності, встановлюється певний порядок проведення страхування для галузей або суб'єктів господарювання.
Враховуючи, що регламент — це сукупність правил та постанов, що регулюють роботу, то страхова діяльність також регламентується і внутрішніми документами страховика, такими як:
• засновницькі документи страхової організації;
• правила та умови страхування;
• договір страхування;
• розпорядження й накази керівників та головних спеціалістів страхової організації.
Страхування є об'єктом контролю з боку державних органів, починаючи ще з XV — XVI ст. Насамперед комерційна діяльність страхової компанії повинна регулюватись з метою створення гарантій достатності коштів у страхових товариств для виплати страхових відшкодувань при настанні страхових випадків, а платоспроможність компанії — головна ціль контролю з боку державних страхових наглядів.
На мій погляд, система державного регулювання страхової діяльності, що існує в Україні, за ступенем впливу на розвиток ринку та за методами, що при цьому застосовуються займає проміжне положення між німецькою та французькою. На кожний конкретний вид страхування страхова компанія повинна отримати ліцензію. Законодавчі та нормативні акти встановлюють чіткі вимоги до платоспроможності страховиків (розміру Статутного капіталу, кількості, порядку формування, нормам відрахування та порядку „розміщення страхових та вільних резервів тощо). Разом з тим держава гарантує захист інтересів страхових компаній, а також забезпечує умови вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності. Не дозволяється (за винятком страхування життя та обов'язкових видів страхування) будь-яке централізоване регулювання розмірів страхових тарифів, страхових сум, страхових виплат та інших умов договорів страхування, якщо вони не суперечать законодавству України. Не припускається також втручання з боку держави та інших структур в роботу страхових компаній, за винятком здійснення своїх повноважень органами державного нагляду.
Страховий нагляд — це контроль за діяльністю страхових установ, який здійснюється державними органами. Органи страхового нагляду здійснюють перевірку страхових організацій за їх платоспроможністю, надають рекомендації по використанню вільних коштів та страхових резервів, видають ліцензії на здійснення певних видів страхування, затверджують тарифи премій тощо.
Раціональний механізм державного регулювання страхової діяльності в ринкових умовах ґрунтується на певних принципах (см. табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Принципи регулювання страхової діяльності в ринкових умовах
Враховуючи світовий та вітчизняний досвід, можна виділити три форми здійснення державного нагляду за діяльністю страхових організацій в Україні: 1) ліцензійна; 2) контрольна; 3) статистична.
Мета ліцензування — формування інституту страховиків, який відповідає встановленому законодавством України стандарту підприємницької діяльності.
Ціллю контрольної форми державного нагляду є дотримування інтересів суб'єктів страхової діяльності. Предмет зазначеного контролю — ведення страховиком фінансових операцій, пов'язаних з формуванням страхових резервів, розміщенням активів, забезпечення наявності вільних активів в розмірах не менше встановленого нормативу, а також відповідність діяльності виданій ліцензії.
Статистична форма державного нагляду здійснюється на основі перевірки фінансової звітності, що надається страховиком. Склад і форми бухгалтерської звітності, принципи бухгалтерського обліку та план рахунків затверджується відповідними нормативними документами. Страховики зобов'язані оприлюднювати річну звітність про свою діяльність, бухгалтерський баланс та фінансові результати діяльності за підсумком фінансового року.
Аналіз розвитку страхової діяльності в багатьох країнах дозволяє вітчизняним дослідникам дійти до висновку про те, що практично у всіх них діє система державного регулювання, хоча форми та методи, рівень розповсюдження такого регулювання різняться в залежності від особливостей конкретного ринку. Окрім того, кожна країна має свою систему страхового нагляду. У Великобританії, наприклад, функції страхового нагляду виконує з 1998 р. Державне казначейство (тривалий час функцію нагляду виконував Департамент торгівлі та промисловості), в Австрії — Міністерство фінансів, у Франції — комісія з контролю за страхуванням; в Італії — Державний інститут контролю за діяльністю страхових компаній; в Нідерландах — Палата страхових справ; в Китаї — Китайський комітет по страховому регулюванню, в Росії — Федеральна служба з нагляду за страховою діяльністю, в Латвії — Державна страхова Інспекція та інше.
Узагальнюючи та систематизуючи світовий історичний досвід з організації національного страхового нагляду, у відповідності до типів державного регулювання страхової діяльності, можна виділити його основні моделі:
— самостійний орган державної виконавчої влади (Португалія, Німеччина, Франція, Азербайджан);
— орган нагляду, як підрозділ більш великого органу державної виконавчої влади (Україна, Росія, Великобританія);
— орган державної влади, що виконує інші наглядові функції (Південне-Африканська Республіка, Росія та Україна до 1917 року).
В сучасних умовах Україна, як і кожна держава, має орган з нагляду за страховою діяльністю. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 166 від 14.03.93 р. був створений Укрстрахнагляд, який підпорядковувався Кабінету Міністрів і забезпечував реалізацію державної страхової політики. До 01.03.2000 р. з боку держави наглядом і контролем у страхуванні займався Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.
В Законі України про страхування від 04.10.01 р. передбачено здійснення державного нагляду за страховою діяльністю в Україні Уповноваженим органом та його органами на місцях.
Сьогодні в нашій країні органом, який регулює страхову діяльність, є Департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України. До складу цього Департаменту входять наступні Управління:
— кредитних і небанківських фінансових установ;
— страхової діяльності;
— контролю фінансових ринків, ліцензування та нагляду.
Кожне Управління складається з відділів. Відповідно, до Управління страхової діяльності входять такі відділи, як:
— розвитку страхової справи та законодавчого забезпечення;
— методології, обліку та аналізу страхування;
— накопичувального страхування;
— нагляду за страховою діяльністю;
— ліцензування та ведення справ страховиків.
В багатьох країнах світу створюються спеціальні органи по захисту прав страхувальників. Так, наприклад, в Данії створено Комітет по захисту прав страхувальників, який розглядає претензії, скарги в галузі страхування, іпотечного кредитування, банківської справи, туризму. В Україні в 2001 році низкою міністерств та відомств (наприклад, Міністерством транспорту, фінансів, охорони здоров'я) була активно підтримана можливість створення Міжвідомчої Координаційної Ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України.
Роль держави в регулюванні страхової діяльності досить значна і, на мій погляд, повинна зводитись до наступного:
— встановлення норм та вимог до функціонування страхових компаній;
— використання фінансового механізму в регулюванні страхової справи;
— контролю за виконанням суб'єктами страхового ринку чинного законодавства України;
— визначенню обов'язкових видів страхування.
Головними „регулювальниками“ компромісу інтересів суб'єктів страхових відносин в Україні є органи трьох гілок влади, що побудовані за ієрархічною ознакою, а також Національний банк України. Законотворча влада представлена Кабінетом Міністрів України, де вирішальну роль відіграють комітети, підкомітети, комісії з економічних питань. Саме тут досягається компроміс між групами економічних інтересів, узгоджуються регіональні програми розвитку страхової галузі з іншими програмами економічної діяльності. Судова влада покликана слідкувати за суворим дотриманням законів, постанов, положень тощо. До органів, які відповідальні за економічну ситуацію відносяться Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Національний банк.
продолжение
--PAGE_BREAK--Досить важливими є питання регулювання фінансово-господарської діяльності страховика: встановлення мінімального розміру статутного капіталу, визначення правил формування та розміщення страхових резервів, затвердження правил страхування та розрахунку страхових тарифів, страхових виплат тощо. Однак є ще одна проблема регулювання страхової діяльності. Оскільки суспільство довіряє страховим компаніям великі грошові ресурси, то гарантувати виконання своїх зобов'язань без підготовлених професіоналів неможливо. Частково це знайшло відгук у вимогах для отримання ліцензії на той чи інший вид страхування необхідність мати диплом про вищу освіту (економічну чи юридичну) директора страхової компанії або його першого заступника, а також головному бухгалтеру (спеціальну економічну). Проте немає законодавче закріплених вимог до кваліфікації актуаріїв, андерайтерів, інших спеціалістів, що є дуже важливим в сучасних умовах.
Поступово в Україні створюється достатнє правове поле страхової діяльності, яке базується на законодавчій базі та раціональному державному регулюванні, контролі в цій галузі економіки. Хоча говорити про розвиток страхового ринку та страхової справи в Україні ще досить рано.
Отже, здорова макроекономічна і структурна державна політика є суттєвою передумовою стабільності системи страхування й запобігання серйозним викривленням страхового ринку.
Як відомо, страхування є процесом економічних відносин, який передбачає наявність двох сторін — страхувальника та страховика. Страховика в Україні можна розглядати з двох позицій:
— установа, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику завданий страховий збиток або здійснити виплату страхових сум;
— структура певної організаційної форми, передбаченої законодавством даної країни.
Страхові організації розрізняються за різними ознаками:
— за належністю (урядові, державні, колективні, взаємні, приватні);
— за територією діяльності (місцеві, регіональні, національні, транснаціональні або міжнародні);
— за спеціалізацією (спеціалізовані — здійснюють певний вид страхування, універсальні — здійснюють різні види страхування, перестрахувальні);
— здійснюють перестрахування найбільш великих та небезпечних ризиків);
— за організаційною формою (акціонерні, товариства взаємного страхування, кооперативні тощо).
На вітчизняному страховому ринку переважно діють дві форми акціонерних страхових компаній:
— закриті акціонерні страхові компанії, акції яких розповсюджуються серед засновників;
— відкриті страхові компанії, акції яких вільно продаються та купуються на фондовому ринку країни. Крім того, в Україні існують страхові організації у вигляді товариств з додатковою відповідальністю, які є господарськими товариствами, статутний фонд яких поділено на частки, визначені статутними документами. В свою чергу зазначені товариства можуть утворюватись у вигляді:
— товариств з повною відповідальністю (кожний з учасників товариства несе повну відповідальність за зобов'язаннями страхової компанії усім своїм майном);
— командитних товариств (одні учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями страхової компанії усім своїм майном, а інші — відповідають тільки своїм вкладом).
Серед вітчизняних страхових компаній можна виділити й таку організаційну форму, як кептивні страхові компанії, які створюються потужними корпораціями, фінансовими групами, та діяльність яких обмежується інтересами засновників.
Мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється в сумі еквівалентній 1 млн. ЄВРО для страховиків, що займаються ризиковими видами страхування, та 1,5 млн. ЄВРО для страховиків, що здійснюють операції по страхуванню життя.
Статутний капітал страховика має бути сплачений виключно у грошовій формі. Граничний розмір внесків до статутного капіталу інших страховиків не може бути більшим за 30 % власного статутного капіталу, а розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 % власного статутного капіталу.
Крім того, статутний капітал страхових компаній не може формуватися за рахунок:
— кредитів;
— коштів, що отримані під заставу;
— страхових резервів;
— векселів.
Слід підкреслити, що на відміну від інших господарських товариств, внески засновників до статутного капіталу не можуть здійснюватись у формі нематеріальних активів.
Отже, в Україні організація діяльності страховика досить жорстко регламентується з боку держави законодавчими та нормативними актами, Уповноваженим органом державного нагляду за страховою діяльністю, внутрішніми документами страхової організації (установчими документами та правилами страхування), вимогами ліцензування.
В світовій практиці інститут страхування розвивається як органічний елемент соціальне-економічної системи, де активи страхових компаній та пенсійних фондів перевищують активи банків. Проте в Україні розвиток страхування відбувався в значній мірі спонтанно. Тому сьогодні існує необхідність розробки сталої концепції та комплексної програми розвитку українського страхового ринку. А відтак, з метою регулювання страхового ринку в Україні страхова діяльність підлягає ліцензуванню.
Ліцензування того чи іншого виду господарської діяльності відноситься до методів впливу держави на економічний розвиток країни, є засобом втручання держави в суспільно-економічні відносини. Тому ліцензування має відкритий характер адміністративного втручання та є особливим режимом дозволу.
В Україні під страховою діяльністю, котра ліцензується, розуміють діяльність страхових організацій, що пов'язана з формуванням спеціалізованих грошових фондів (страхових резервів), які необхідні для майбутніх страхових виплат.
3. Рекомендації щодо розвитку страхового ринку України
3.1 Вдосконалення інноваційної політики страхових компаній
Страхові компанії освоюють Інтернет. Страховики переконані, що такий спосіб продажів рятує компанії від безлічі турбот, а клієнтам допомагає заощадити гроші. На Заході покупка страхових послуг через Інтернет стає усе більш популярною. Однак в Україні всі спроби компаній налагодити інтернет-продажу поки терплять фіаско. Просуванню страхових продуктів через мережу заважають технічна відсталість і страхова «безграмотність». За останні кілька років Інтернет досить серйозно змінив страховий бізнес у багатьох країнах. Сьогодні страхові премії, зібрані через мережу, досягають декількох десятків відсотків від сумарної страхової премії, одержуваної страховиками в розвитих країнах. Пропоновані через Інтернет продукти залучають споживачів низькими цінами (як правило, вони на 10-15% дешевше) і швидкістю висновку угоди. Інтернет-продаж допомагає знизити накладні витрати компаній, зв'язані з орендною платою, комісійною винагородою посереднику, агенту і т.д., тому клієнт платить за послугу по «собівартості», що для нього більш вигідно. На Заході продаж через інтернет-магазини конкуруює зі страховими агентами і брокерами, що традиційно є основними продавцями страхових послуг. Найбільше масово через мережу продаються такі продукти, як автомобільне страхування, страхування особистого майна і життя. Наприклад, у сусідній Польщі, за словами експертів, через Інтернет активно продаються поліси цивільної автовідповідальності, страховки від нещасливого випадку, поліси туристичного страхування, накопичувального страхування життя. КАСКО також може продаватися через Інтернет, але при цьому страхові компанії перед висновком договору воліють зробити експертизу автомобіля, для чого надсилають свого співробітника для експертної оцінки. Утім, як показує практика, інтернет-продажі прижилися не у всіх країнах. Наприклад, у Великобританії, де дух традицій надзвичайно сильний, такий спосіб продажу полісів не одержав широкого поширення. Для англійців важлива особиста зустріч зі страховим агентом, що запропонує потрібний продукт, приділить увагу, реалізує "індивідуальний підхід". Це не виходить, що нові технології там не використовуються: агент може, наприклад, у режимі on-lіne одержати моментальне підтвердження страховки, роздрукувати поліс, підписати його і вручити клієнту. Але особистий контакт для британців дуже важливий. Захоплені прикладом закордонних колег, практику продажів продуктів через мережу починають впроваджувати і вітчизняні страховики. З одного боку, поповнювати перелік нових послуг компанії змушує зростаюча конкуренція. З іншого боку — СК сподіваються, що в такий спосіб зможуть знизити витрати на пошук і обслуговування клієнтів. Ще одна причина, що підштовхує страховиків до впровадження нових технологій — бажання більш активне працювати на ринку фізичних осіб, збільшивши відсоток останніх у своїх клієнтських портфелях. Але, незважаючи на старання компаній, продажу через мережу поки приносять їм скоріше моральне задоволення від упровадження ноу-хау. Пільги не передбачені Справедливості заради варто відзначити, що сайти більшості страхових компаній як і раніше виконують лише інформаційні функції. Там головним чином розміщається тільки загальна інформація про компанії, опис діяльності і пропонованих продуктів страхування. Однак деякі страховики не полінувалися організувати і дійсні інтернет-магазини. Правда, їхні комп'ютерні крапки продажів поки ще далекі від класичного варіанта. Наприклад, у США процедура покупки страхового поліса полягає в тім, що клієнт заходить на сайт, вибирає необхідну йому програму, оплачує її карткою й одержує по e-maіl страховий поліс з цифровим підписом, якім можна просто роздрукувати на принтері — і ти вже застрахований. В українських інтернет-магазинах клієнту надається в основному лише можливість прорахувати вартість необхідного поліса й оформити попередню заявку. Але для підписання договору йому все рівно необхідно відвідати офіс СК чи ж запросити страхового агента. При цьому купити поліс клієнту прийдеться по повній вартості. Одна з головних причин низького рівня розвитку Інтернет-продаж в Україні — досить низька інформованість громадян про страхові послуги як таких. Сьогодні фізичні особи прибігають до послуг СК в основному лише тоді, коли них до цього змушують банки (при видачі авто- чи іпотечного кредиту) чи законодавство (як, наприклад, у випадку з автовідповідальністю). Ще один камінь спотикання — нерозвиненість у країні засобів дистанційних платежів. В Україні поки ще недостатньо поширені навіть пластикові карти, не говорячи вже про интернет-банкінг для приватних осіб. До того ж навіть найбільше «просунуті» в інтернет-технологіях громадяни відносяться до електронних платежів з великою обережністю. Адже ризики, зв'язані з інтернет-розрахунками, усе ще залишаються досить високими. Та й електронним цифровим підписом у нас поки користаються лише одиниці. А тому компанії просто змушені для остаточного оформлення договору прибігати до послуг страхових агентів. Є й інші обмежники, що лімітують обсяги інтернет-продажу. Так, страхова компанія може продати через мережу далеко не кожен продукт. Щоб СК могла автоматизувати процес обробки заявок, прийняті на страхування ризики повинні бути типовими для широкого кола користувачів, а тарифи — фіксованими. Як об'єкти страхування придатні лише ті, котрі не мають потребу в безпосередньому огляді страховиком. Досить багато компаній відкрило свої інтернет-магазини саме після вступу в силу закону про автовідповідальність. Найчастіше в "інтернет-набір" страховиків також входять поліси експрес-страхування майна (недорогі договори, що найбільше підходять для страхування недорогого майна і полягають без його огляду) і автокаско. Страховики розраховували на масовий попит з боку водіїв, однак останні не виправдали їхнього чекання. Тим часом продажу через мережу розраховані на розширення клієнтського кола саме за рахунок фізичних осіб. Організації і підприємства, що купують в основному комерційні страхові продукти і пакети страхових пільг для працівників компаній, бажають особисто спілкуватися зі страховиком і вимагають спеціальної адаптації страхових продуктів. У Польщі 12 компаній продають страхові поліси (як non-lіfe, так і lіfe) у режимі on- lіne. Цікавий той факт, що компанії продають страхові поліси не тільки через свої веб-сайты, але і через веб-сайты банків-партнерів. Що стосується України, то тут, скоріше, більш актуальне питання "інтернетізації". Адже не секрет, що сьогодні Інтернетом користаються лише 5-7% українців. І хоча ця цифра незмінно росте, до рівня активного споживання страхових послуг за допомогою мережі нам ще далеко. Незважаючи на те що послугами e-bankіng користаються вже багато українців, вони ще не готові купувати страховки через Інтернет. Також необхідний розвиток мережних платіжних систем і їхнє активне використання. Але, з огляду на розвиток інтернет-технологій, можливість використання електронного підпису, розвиток e-bankіng, ми, безумовно, прийдемо до розвитку інтернет-страхування. Продаж страхових полісів через Інтернет — це порівняно нові технології. Такий підхід до збуту страхових послуг припускає відносно стандартизовані продукти і високий ступінь розвитку страхової культури на ринку. Клієнт повинний мати достатню компетенцію, щоб при виборі придатного продукту обійтися без підтримки професійних консультантів в особистій бесіді. В Україні продаж полісів через Інтернет розвита надзвичайно слабко, але має, на мій погляд, шанси на швидкий розвиток. У першу чергу це буде стосуватися ризикового страхування, що користається в населення активним попитом. У даному випадку відіграє роль те, що клієнт усвідомлено відчуває потребу до страхування й активно шукає страховика. У той же час для страхування життя, що є об'єктом дуже пасивного попиту, продажу через Інтернет не стануть ефективним каналом збуту найближчим часом. Сьогодні на Заході продукти страхування життя також продаються переважно класичним шляхом, тобто через страхових чи посередників агентів страховика. Тут важливий прямий контакт страхувальника з представником компанії. Майже завжди придбанню поліса по страхуванню життя передує інтенсивна консультація з професіоналом.
3.2 Шляхи розвитку страхування в Україні
Протягом усього історичного шляху розвитку суспільного виробництва розвиваються і суперечності між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами виробничих відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокремлюються події як природного, так і антрогенного характеру (стихійні явища, нещасні випадки). Такі відносини мають об'єктивний характер та формують зміст категорії «страховий захист», якому притаманні такі ознаки:
— випадковість характеру настання надзвичайних подій;
— нерівномірність настання збитку;
— необхідність попередження наслідків подій;
— відшкодування завданих збитків.
«Страховому захисту» підлягають централізовані, натуральні та грошові резерви держави, децентралізовані фонди (у частині, що використовується на покриття шкоди, завданої стихійними та іншими непередбаченими подіями — самострахування), а також фонди, створені методом страхування.
У період децентралізації сфери виробництва та виникнення приватної власності все більше навантаження припадає на фонди, які створюються методом страхування. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, освіта) на страхові засади, то посилення ролі страхування в системі страхового захисту стає очевидною.
Страхування виконує такі функції: ризикову, створення і використання страхових фондів (резервів), превенцію страхових подій, інвестування, заощадження коштів, проводить компенсаційні виплати по відшкодуванню збитків чи виплати страхових сум по подіях, які обумовлені у договорі страхування чи чинним законодавством.
Зазначені функції страхування є специфічними. Проте діяльними виявляються й інші функції страхування, а саме: наприклад, контрольна, вартісна (ціна при формуванні страхових тарифів) і т. інше, притаманне фінансам у цілому.
Головні напрями прояву позитивного впливу страхування у формуванні ринкової економіки такі:
— дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки;
— забезпечує раціональне формування й використання коштів, «створюючи значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку.
Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувати проблеми кожного асоціаційного чи індивідуального власника.
Ризик у страхуванні це:
— певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;
продолжение
--PAGE_BREAK--