--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--3) необхідність мати значний запас сировини та матеріалів, що сповільнює швидкість обігу коштів;
4) нестабільність технологічних процесів, пов'язаних з коливанням природнокліматичних умов, що потребує додаткових витрат;
5) потреба швидкої реалізації або переробки виробленої продукції [1]. Наявність цих факторів викликає необхідність залучення додаткових коштів
для здійснення процесу виробництва. Соціально-економічні та політичні фактори визначають також ряд особливостей галузі. Одна з них — низький рівень фондоозброєності праці аграрного сектору при значному моральному та фізичному зношенні засобів виробництва. Політичним фактором є нееквівалентний обмін продукції сільського господарства з іншими галузями народного господарства [19].
Незалежно від напрямів одержання виробничих ресурсів та особливостей їх формування результативність господарювання великою мірою залежить від раціонального використання створених запасів товарно-матеріальних цінностей, недопущення при цьому безгосподарності та марнотратства. Актуальність вирішення цих питань посилюється у зв'язку із зростанням темпів їх недопостачання, різким підвищенням цін, зниження економічного потенціалу підприємства, необхідністю збільшення частки коштів на соціальні потреби і охорону навколишнього природного середовища.
Завданням аналізу є виявлення причин незадовільного забезпечення підприємства окремими видами ресурсів, розробка конкретних організаційно-технологічних та економічних заходів мобілізації виявлених резервів, спрямованих на поліпшення забезпеченості необхідними товарно-матеріальними цінностями та підвищення віддачі від них.
Для аналізу використовуються такі джерела: відповідні розділи річного звіту підприємства, прогнози, плани і програми економічного та соціального розвитку, нормативно-довідкова література, дані бухгалтерського обліку, лімітно-забірні картки, інвентаризаційні відомості, книги складського обліку [14].
2.2. Склад і структура оборотних засобів
В курсовій роботі для аналізу використання господарством кредиту потрібно попередньо зробити аналіз структури оборотних засобів, тобто визначити для чого надається кредит.
Оборотні засоби є однією із складових частин майна підприємства. Стан та ефективність їх використання — одна із головних умов успішної його діяльності. Оборотні засоби являють собою авансовану у грошовій формі вартість для планомірного створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу у мінімально необхідних розмірах, які забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасного здійснення розрахунків.
Склад оборотних засобів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.
Структура оборотних засобів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу [11].
Поділ оборотних засобів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу — це їх класифікація за функціональною роллю. Виробничі оборотні фонди поділяються на такі групи:
-виробничі запаси — насіння і садивний матеріал, корми і підстилка, нафтопродукти, запасні частини, мінеральні добрива, біопрепарати і пестициди, тара, сировина і матеріали, покупні напівфабрикати для підсобних підприємств, паливо, малоцінні та швидкозношувані предмети, інструменти, змінне обладнання, інвентар, спеціальний одяг, взуття;
-молодняк і тварини на відгодівлі;
-незавершене виробництво — витрати, які відносяться на ще не вироблену продукцію рослинництва, тваринництва, промислових, допоміжних та інших виробництв
-витрати майбутніх періодів [18].
Фонди обігу включають такі групи оборотних засобів:
-товарна (готова) продукція, що призначена для реалізації і оплати праці — кошти в розрахунках — заборгованість заготівельних організацій та інших покупців, окремих осіб, інші види дебіторської заборгованості;
-грошові кошти — готівка в касі, гроші на поточному рахунку, акредитиви, чеки, інші кошти [15]. Основне призначення засобів, авансованих в оборотні виробничі фонди, полягає у забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва. Основне призначення фондів обігу полягає в забезпеченості ресурсами процесу обігу (реалізації) продукції. Розглянемо структуру оборотних засобів у досліджуваному господарстві.
Таблиця 2.1.
Структура оборотних засобів ТОВ «АФ Україна» за 2005 рік.
Складові оборотного капіталу
Структура оборотного капіталу
Структура оборотних фондів і фондів обігу, %
Млн.грн.
%
Оборотні фонди — всього
5194,9
83,04
100
виробничі запаси
634,8
10,15
12,2
тварини на вирощуванні та відгодівлі
1310,9
20,9
25,2
незавершене виробництво
3249,2
51,9
62,6
Фонди обігу — всього
1061,0
16,9
100
готова продукція
448,9
7,2
42,3
товари
2,0
0,032
0,2
векселі одержані
-
-
-
Дебіторська заборгованість усіх видів
605,5
9,7
57,1
Грошові кошти та їх еквіваленти
4,6
0,07
0,4
Оборотний капітал господарства — всього
6255,9
100
X
Оскільки безперервність виробничого процесу можна забезпечити при різному запасі матеріальних ресурсів, то доцільно мати мінімально необхідний їх, запас. У сільськогосподарських підприємствах основна частина (80%) оборотних засобів знаходиться у сфері виробництва. Сфера обігу має набагато меншу питому вагу (20%).
Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна сказати, що найбільшу частку в структурі оборотного капіталу займають оборотні фонди (83%), в тому числі незавершене виробництво (51,9%), тобто посіви зернових (озима пшениця, ячмінь) та багаторічних трав, витрати по обробітку землі, внесення мінеральних та органічних добрив. 20,9% займають тварини на вирощуванні та відгодівлі. Виробничі запаси в структурі оборотних фондів складають лише — 12,2%. Щодо структури фондів обігу, то тут вагому частку (57,1%) займає дебіторська заборгованість.
2.3. Джерела формування оборотних засобів
Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.
Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів сприяє створенню надлишкових запасів ТМЦ, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і запозичених коштів. До того ж, сьогодні кон'юнктура ринку постійно змінюється, тому потреба підприємства в оборотних коштах не є стабільною. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання запозичених коштів є більшою, ніж така власних коштів.
Нормативна потреба агропромислового підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал, додатковий капітал; відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих, міжгалузевих позабюджетних фондів); приріст сталих пасивів.
Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та ін. На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування є прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних — сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають в обігу підприємства, але йому не належать (мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців). Нині в бухгалтерському балансі не відокремлюють сталі пасиви [11].
Власні оборотні кошти призначені для покриття лише мінімальних запасів товарно матеріальних цінностей. В силу ряду причин (сезонність виробництва, інфляція, ріст обсягів виробництва, ріст дебіторської заборгованості тощо) підприємства змушені залучати кошти зі сторони — формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.
Через сезонність сільськогосподарського виробництва аграрні підприємства вимушені в окремі періоди року авансувати у виробництво значні оборотні засоби, для створення яких нерідко не вистачає власних коштів. У таких випадках закономірним є використання підприємством кредиту, тобто капіталу кредитних установ за умови його повернення в установлені строки з одночасною виплатою процентів. Таким чином, позикові кошти — є одним із зовнішніх джерел формування оборотних коштів. Взагалі, потреба в зовнішніх коштах визначається як різниця між необхідними і наявними власними оборотними коштами [9]. До позикових оборотних коштів належать довгострокові та короткострокові кредити банку, кредити банків для робітників, комерційні кредити, інвестиційний податковий кредит (відстрочка сплати податків), інвестиційні внески робітників (грошовий внесок під певний відсоток).
Додатково залучені — це кредиторська заборгованість по оплаті праці, постачальникам і підрядчикам, по страхуванню, бюджету та іншим кредиторам; фонди споживання та нагромадження, резерви майбутніх втрат і платежів, резерви за сумнівними боргами; інші короткострокові зобов'язання; благодійні та інші надходження [21]. Іноді ще залучають кошти прострочених та пролонгованих позик банку, простроченої кредиторської заборгованості постачальникам.
Розрахуємо джерела формування оборотних засобів в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Наявність власного та позикового капіталу в ТОВ «АФ Україна» за період 2003- 2005 pp., тис. грн..
Показники
2003 р.
2004 р.
2005 р.
+,-
%
Джерела власного капіталу (Ф№1, ряд.380+ряд.430+ряд.630)
12378,1
12920,8
10685,8
-1692,3
86,3
Позиковий капітал (Ф№1, ряд.480+ряд.620)
996,3
1431,4
2744,1
1747,8
275,4
Коефіцієнт фінансової стійкості
0,08
0,11
0,26
0,18
3,25
З таблиці 2.2 бачимо, що джерела власного капіталу зменшились у 2005
році на 1692,3 тис. грн., або на 13,7% порівнюючи з 2003 роком. З цього виходить, що позиковий капітал ТОВ «АФ Україна» збільшився. Якщо порівняти величини позикового капіталу 2005 і 2003 років, то маємо зростання у 2,7 рази. Але все ж таки, сума власних коштів перевищує позиковий капітал, що свідчить про фінансову стійкість господарства і відносну незалежність від зовнішніх джерел фінансування. Підтвердженням цьому є також розрахований коефіцієнт стійкості (критичне значення — менше 0,7), який зріс у 3,25 рази порівнюючи звітний 2005 і базисний 2003 роки.
Особливістю об'єктів фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб — результати аналізу були предметними з точки зору можливості вжиття певних конкретних заходів для підвищення ефективності роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений вплив на кінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що зумовлюють цей результат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований об'єкт з метою визначення впливу інших є однією з центральних в аналізі. За допомогою методу ланцюгових підстановок встановимо вплив кожного з факторів (власного та позикового капіталів) на результативний показник — коефіцієнт фінансової стійкості.
Табл.2.3.-
Визначення впливу факторів на зміну результату.
Власний капітал
Позиковий капітал
Коефіцієнт стійкості
Відхилення
план
факт
план
факт
план
умов ний
факт
всього
За рахунок І фактору
За рахунок II фактору
12378,1
10685,8
996,3
2744,1
0,08
0,22
0,26
0,18
0,14
0,04
В результаті проведеного факторного аналізу встановила, що у 2005 році коефіцієнт стійкості господарства більший на 0,18 за 2003 рік. Цей показник підвищився в результаті зменшення власного капіталу на 0,14 і дуже незначного збільшення позикового капіталу — на 0,04, тобто власний капітал має більший вплив на зміну коефіцієнта фінансової стійкості.
Раціональне формування всіх названих вище джерел має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.
2.4. Аналіз структури поточних зобов'язань
Для прийняття рішення про взяття кредиту необхідно проаналізувати структуру поточних зобов'язань. Зробимо це за допомогою таблиці....
Табл.2.4.
Структура поточних зобов'язань ТОВ «АФ Україна» за 2005рік, тис.грн.
Стаття балансу
Значення
Структура,
%
Короткострокові кредити банків
950,0
34,6
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
-
-
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
557,3
20,3
Поточні зобов'язання за розрахунками: 3 одержаних авансів
79,6
2,9
3 бюджетом
229,1
8,3
Зі страхування
50,4
1,8
3 оплати праці
57,8
2,1
3 учасниками
16,6
0,6
Із внутрішніх розрахунків
803,3
29,4
Усього по господарству
2744,1
100
У статті Короткострокові кредити банків відображається сума поточних зобов'язань господарства перед банками за отриманими від них позиками. Кредити складають найбільшу частку поточних зобов'язань — 34,6%, так як господарство щойно взяло новий кредит на рік.
Стаття «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» показує суму довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Ця стаття відокремлена для формування та відображення інформації про поточну частину довгострокових зобов'язань. Але, як бачимо з таблиці 2.4, у ТОВ «АФ Україна» така заборгованість відсутня.
У статті «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги. Вона складає 557,3 тис. грн., або 20,3%. Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних коштів.
Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить проучасть угосподарському обороті підприємства коштів інших суб'єктів господарювання. Основними кредиторами є: ТОВ «Агро-Сервіс» — за запчастини; ЗAT «Гібрид -С» -за насіння соняшнику; ТОВ «АФ Дари України» — за авто послуги, зернофураж; РК Профсоюзу за фінансову допомогу; РЕС — за електроенергію; ФГ «Степове» — за агро-послуги; ЗАСТ «Чорноморець» — за насіння пшениці; а також ТОВ «Мелітопольагроекспорт», ТОВ «Тур».
Поточні зобов'язання за розрахунками — це сума поточних зобов'язань з одержаних авансів, з нарахованих сум платежів до бюджету та позабюджетних фондів, зі страхування, з оплати праці, з розрахунків з учасниками та із внутрішніх розрахунків.
Заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, показані в статті «Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом» і складають 229,1тис. грн. або 8,3%.
У статті «Поточні зобов'язання зі страхування» відображається сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників, яка дорівнює 50,4 тис. грн., що за структурою склало 1,8%.
продолжение
--PAGE_BREAK--