Україна: кам’яний вік біотехнології.
Озернімося навколо. Ми живемо в унікальний час. Відбувається чергова революція в житті людства. Вже давно говорилося, що ХХ ст. було віком ядерної фізики і хімії, а ХХІ стане віком молекулярної генетики.
Тепер уже очевидно, що у людства існують певні механізми, завдяки яким воно вирішує питання кризи чисельності. Саме у зв’язку із збільшенням кількості людей виникла техногення революція, яка спричинила бурхливий розвиток фізики і хімії. Саме в кінці ХХ ст. очевидною стала вичерпність можливостей експлуатації зовнішнього середовища за рахунок винаходів нового палива і нвих хімічних засобів для інтенсифікації сільського господарства і медицини. Пам’ятайте лозунг: “Ми не будемо чекати милостині від природи, ми все у неї візьмемо самі”. Але виявилося, що це, по- перше, не нескінченно, а по-друге, змінюючи природу, зменшуємо власні можливості для виживання. Ми її частина, як виявилося.
І що тепер? Само собою, без лозунгів почали розвиватися методи не експлуатації природи а імітації певних її прийомів, щоб забезпечувати виживання людини. Людина просто стала сама створювати потрібні їй нові види рослин і тварин, нові методи власного лікування, імітуючи те, що біологічна еволюція створювала протягом мільйонів років. За неймовірно короткий час створено безліч, переважно нових рослин з новими генетами, які якісно міняють всі аспекти життєдіяльності людини. Отримано безліч трансгенних росли, стійки до гербіцидів, до різних патогенних агентів, до комах, до високих і низьких температур, до засухи і засоленості. Створюють трансгенні рослини, що несуть гени, які продукують певні гормни, необхідні для гормонотерапії людей. Бурхливо розвиваються методи генної терапії – генної корекції тих або інших захворювань людини, використовується генетично модефіковані тварини для трансплантації органів людині.
Звісно викликає стурбованість широке використання трансгенних рослин. Справді, недостатньо вивчено зміни видових зв’язків, видових складів при їх широкомасштабному використанні. Це є предметом неспокою і досліджень всіх цивілізованих країн до яких, нажаль, Україна не належить. У нас таких досліджень не проводять. У нас активно обговорюють небезпеку харчових трансгенних рослин, створених на Заході. Мабуть, передбачаючи, що на харчову токсичність на Захлді вони проходять менш ретельну, ніж інші культурні рослини в Україні, вирощені на наших грунтах, навантажених різними гербіцидами, политих інсектицидами, не кажучи вже про радіонукліди. У глобальних масштабах стає вже очевидним, що насичення навколишнього і внутрішнього середовища людини продуктами штучного і хімічного синтезу перестала відповідати своєму завданню – забезпеченню його виживання за сучасної чисельності і його відтворювання. Дивна таємниця полягає в тому, що методи отримання трансгенних організмів з бажаними властивостями зародилися і стали розвиватися за довго до того, як стало зрозуміло, що шлях хімізації всього і вся вичерпаний. Тобто, людство, як вид, як єдине співтовариство організмів передчувало майбутній тупик свого розвитку і почало заздалегідь відпрацьовувати методи виходу з ноього. Очевидно, що саме ті країни, які є лідерами у використанні трансгенних організмів, будуть мати принципово іншу якість життя, інший рівень тиску генотоксичних речовин, а, значить, і інший інтелектуальний рівень. Таким чином, буде більшати розрив між країнами, між рівнями життя в них. Весь світ заклопотаний, що через трансгенну картоплю всі колорадські жуки вимруть, а отже можуть постраждати деякі види пташо. А що робимо ми? П’ємо і їмо вітчизняну й зарубіжну продукцію, і як правило, з невідомим рівнем забрудненості. Особливо улюблені овочі, насичені азотистими добривами. З’ївши все це, починаємо задумуватися – а чи досить високий кконтроль харчових якостей трансгенної продукції в тих західних країнах де ми їх закуповуємо?
Очевидно, що ніякі чиновницькі постанови, спеціальні програми і підрозділи не допоможуть Україні вписатися в ХХІ сторіччя, у вік молекулярної генетики без відповідної підготовки фахівців. А де підручники, де курси сучасної молекулярної генетики? Чи можуть вони виникнути в країні, де немає активної експерементальної роботи в цьому напрямі? Хто ж вчити буде і підручники писати?
Може, почне хтось і в Україні фінансувати переклад сучасних наукових англомовних видань хоча б зарас? Адже дичавіємо, співвітчизники, дичавіємо на очах…
Екологічні проблеми рік та морів в Україні.
Ці проблеми належать до найпекучіших. Дніпро і Дністер – головні водні, життєдайні артерії нашої держави, в басейнах яких проживає майже 80% населення.
Колись Дніпро – одна з найбільших рік Європи – був чистоводним, зі стабільною екосистемою, що нормально функціонувала тисячоліттями, мала велику біологічну продуктивність, годувала й поїла мільйони людей, що жили в його басейні.
Сьогодні ж через грубі порушення людиною протягом останніх десятиліть всіх правил і принципів раціонального природокористування екосистема Дніпра цілком деградована, порушені всі вертикальні й горизонтальні зв’язки між біотичними і абіотичними елементами. Основними причинами кризової ситуації, що склалася, є: будівництво на Дніпрі каскаду водосховища, які повністю змінили динаміку стоку; великомасштабні меліорації; будівництво ряду великих промислових комплексів у басейні; величезні об’єми водовідбору для промисловості зрошення; надзвичайно сильні забруднення. З таких же причин деградувала й екосистема річки Дніпра, де також вимерли цінні риби, на дні акумулюється велика кількість теригенних відкладів, важких металів, радіонуклідів, гумосових речовин, ерудують береги.
З Дніпра для потреб промисловості і сільського господарства щорічно відбирають близько 15 млрд м3води, а в атмосферу басейну Дніпра викидається близько 10 млн т газо-пилових забруднень. Щорічно з різними стоками в Дніпро і водосховища потрапляє близько 500 тис. т азотних сполук, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних, 1 тис. т заліза, 40 т. нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому. В басейні Славутича діють сім АЕС.
Дуже небезпечним явищем є постійне підвищення радіаційної забрудненості донних відкладів Дніпра, особливо Київського водосховища.
Втрати від затоплення чорноземів Дніпровських заплав, як підрахували, становлять до 18 млрд крб.щорічно, а прибуток від всіх шести ГЕС на Дніпрі дорівнює 25- 28 млн крб. на рік.
Наша красуня Десна теж потребує термінової й серйозної допомоги, бо її чисті і цілющі колись води сьогодні вже не відповідають навіть третій категорії джерел питної води і забруднюються все більше. Найголовнішу роль у цьому відіграє Шосткинський хімкомбінат, промпідприємства Чернігова й Сум, Смоленська й Курська АЕС.
У дуже тяжкому екологічному стані перебуває Азовське море, без перебільшення, це – зона екологічної катастрофі. Якіхось 40 –50 років тому в ньому віловлювали риби в 35 разів більше, ніж в Чорному морі, в 12 разів більше, ніж в Балтійському.У басейні раніше водилося 114 видів риб і загальний вилов у кращі роки перевищував 300 тис т. на рік. З них більша частина – цінні породи. Сьогодні ж вилови риби впали в шість разів, а та риба, що виловлюється, забруднена отрутохімікатами настільки, що споживати її небезпечно.
Як і деснянські води, води Азову колись славилися цілющими якостями, але в результаті антропогенних забруднень у 1987 р. концентрація в них тільки пестицидів зросла в 20 разів. Сьогодні в донних відкладах моря вміст отрутохімікатів, важких металів набагато перевищує норми.
Екологічна ситуація в басейні Чорного моря не набагато краща. Поки що його рятують розміри і глибина. Як згадувалось вище, і вцей басейн води Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дунаю щорічно виносять мільйони кубометрів стоків, забруднених десятками токсикантів.мають місце величезні об’єми забрудненьшельфових зон побутовими каналізаційними стоками, пов’язаними з індустрією туризму, і рекреації. Через це в останні роки десятки разів звкривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси.
В останні роки значно підвищився в водах моря ідонних відкладах вміст радіонуклідів. Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансу водних мас моря поступово піднімається межа насичених сірководнем глибинних врд моря, і тепер вона вже досягла глибин 80 –110 м.
Порятунок Дніпра можливий лише за умови прийняття й реалізації комплексної програми національного рівня, обов’язковою складовою якої має бути система заходів для екологічного оздоровлення й відтворення малих річок, а також співробітництво зРосією і Білоруссю в цих питаннях.
Необхідно також щонайшвидше розробити концепцію розвитку водного господарства України на майбутнє десятиліття, виконати водогосподарське екологічне районування басейнів річок України.