Надання першої медичної допомоги 2

Назва реферату: Надання першої медичної допомоги
Розділ: БЖД
Надання першої медичної допомоги
Загальна ціль заняття: набути практичні навики в наданні першої
медичної допомоги:
— вивчити принципи надання першої долікарської допомоги;
— вивчити особливості травматизму ;
— вивчити загальні міроприємства по попередженню
професійних захворювань в сільському господарстві.
Практична частина
1. Вивчити теоретичну частину.
2. Відповісти письмово на вказані викладачем не менше як на 8
питань.
Теоретична частина
Види травм на сільськогосподарських роботах
Гру-па
Характер робіт
Причини травм
Види пошкодження
1
Робота на сільськогоспо-дарських і інших машинах
Падіння з тракторів і машин в разі спроби сісти або зіскочити на ходу, захват одягу і частини тіла незахищеними рухливими частинами машин. Попадання частин тіла в ріжучі і подаючі механізми комбайнів. Наїзд на відпочиваючих на території робіт. Ремонт і регулювання тракторів і інших машин з незаглушеним двигуном, попадання на небез­печну територію гвинта літака. Чистка різних машин руками без вичищувачів. Робота на крутих схилах (перекидання машин). Необстеження необроблюваного поля (камінням, балки, ями). Недостатнє і неправильне освіт­лення при нічних роботах. Необережне викручування кришок радіаторів.
Поранення, удари, переломи кінцівок, травматичні ампутації.
2.
Робота з ручним інструментом
Необережне і неуміле користування підру­чним інструментом. Неузгодження
дій між робітниками. Несправність інструментів.
Удари, пошкоджен-ня кінцівок, чужорідне тіло.
3.
Транспорт
Падіння вантажу з транспорту, перевезення людей в транспортних прицепах і на с-г машинах. Алкогольне сп'яніння водія, недотримання правил вуличного руху. Недостатня підготовка тракторів і механізаторів в зимових умовах. Не дотри­мування правил перевезення людей у вантажних автомобілях.


4.
Навантажу-вально-розвантажу-вальні роботи
Піднімання великих вантажів вручну. Перебу­вання людей під вантажем і в радіусі дії підйо­мних механізмів. Не використання рукавиць при навантажувальних роботах.
Удари, пере-ломи кінці-вок і хребта. Пошкодження кісток.
5.
Догляд за тваринами
Необережність, незнання характеру тварин. Порушення техніки безпеки при подрібнен-ні кормів, при термічні обробці і митті доїль­них апаратів.
Удари і поранення грудної клітки, черевної порожнини і внутрішніх органів, роз-дроблення, ампутації кінцівок.
6.
Робота в майстернях
Некористування захисними засобами (рука­вицями, окулярами, спецодягом) ушкодженність ручних інструментів, погане освітлен­ня. Ненадійні підставки ма­шин, які перебувають в ремонті. Відсутність захисних кожухів.
Поранення і чужорідне тіла кисті і ока. Обгортання кисті і обличчя.
7.
Ремонтно-будівельні лісозаготівельні роботи
Падіння з висоти на будівництві. Відсутність загоро­жі. Порушення правил штабелювання буд­матеріалів. Перебування під грузом і підйо­мними механізмами. Неправильне розбиран­ня старих будівель. Пошкодження в лісі при неправильному користуванні пилою або при валенні дерев.
Удари і переломи кінцівок, хребта і черепа. Поранення ніг.
8.
Проїзд з роботи і на роботу
Дорожньо-транспортні пригоди (наїзд, падіння з транспортних засобів). Недостатнє обладнання автомобілів для перевезення людей. Травми при падінні на нерівній і слизькій дорозі.
Удари і переломи. Розтягнення м'язів нижніх кінцівок. Удари всього тіла.
9.
Травми, отримані внаслідок дії електричного струму
Відсутність і несправність заземлення, ізоляції електрич-них моторів, інструментів, проводів та ін. Невикористання захисних засобів (гумові рукавиці). Допускання високої напруги струму для переносних ламп і іншого електрооблад-нання. Обірваний вітром струмопровідний дріт. Необережна робота під повітряними електродротовими лініями з високо-габаритними машинами і кранами.
Удар струмом. Смертельні електро-травми.
10.
Інші
Вибухи. Невикористання правил експлуатації котлів під тиском. Гострі отруєння ядохімікатами і газами. Робота без взуття.
Багаторазові поранення, гострі отруєння, поранення стопи.
Професійні хвороби і причини їх виникнення.
Професійними називаються хвороби, виникнення яких пов'язане з певною трудовою діяльністю і впливом на організм конкретних несприятливих умов праці, так званих шкідливих виробничих чинників.
До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслі­док безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Найпоширенішими професійними чинниками, які впливають на організм робітників сільського господарства є:
-хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань;
-вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження;
-перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на три­вале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи;
-біологічні чинники ( мікроорганізми)- збудники заразних хвороб, що пере­даються від тварини людині.
У разі тривалої дії на організм високих концентрацій пилу можуть розвину­тися хвороби легенів і дихальних шляхів; під впливом високих рівнів вібрації, виникає вібраційна хвороба, внаслідок дії шуму — захворювання органів слуху — неврит, хімічних речовин — отруєння.
До професійних хвороб, які в умовах виробництва зустрічаються частіше, ніж звичайно, належать бруцельоз, сибірка, сап, ящур та інші, що передаються лю­дям від тварин; бронхіальна астма, хвороби шкіри
(дерматози, екземи), хроні­чні захворювання нервово-м'язового апарату тощо. Як відомо, ці хвороби можуть бути і непрофесійними. Визначити їх походження може тільки лікар, який при обстеженні хворого обов'язково враховує його трудову діяльність.
Розрізняють гострі і хронічні професійні захворювання та отруєння. Хворо­би, зумовлені тривалим, протягом багатьох років, вдиханням невеликих конце­нтрацій пари хімічних речовин, пилу, газів, впливом на організм вібрації і шу­му, як правило, мають хронічний характер і виникають поступово — через 10-15 і більше років роботи в
несприятливих умовах. Наприклад, вібраційна хво­роба розвивається за 15-20 і більше років у разі нехтування гігієнічними реко­мендаціями.
Прояви перших ознак хронічного отруєння пестицидами при кон­такті з ними без суворого виконання профілактичних заходів можуть
спостері­гати вже через 2-3 роки.
У тих рідкісних випадках, коли працюючі протягом одного
робочого дня за­знають короткочасного, часто випадкового, впливу
великих концентрацій хімі­чних речовин або якогось іншого
шкідливого чинника ( високої температури, випромінювання тощо) і при цьому не користуються засобами індивідуального захисту або
порушують інші правила безпеки, може виникнути так зване гостре
професійне отруєння або захворювання. Так, у працівників сільського
господа­рства можливе гостре отруєння пестицидами, сонячний удар
під час польових робіт, електроофтальмія на зварювальних роботах.
Проте робота в умовах впливу на організм шкідливих професійних чинників не завжди супроводиться розвитком професійної хвороби. У виникненні її віді­грають кількість (доза) шкідливих речовин, які потрапляють в організм або рівень вібрації, шуму тощо; тривалість дії їх на працюючих; умови праці й по­буту, які можуть зменшити вплив шкідливостей на здоров'я; індивідуальна чу­тливість сприймання людьми тих чи інших виробничих чинників.
Негативні зміни в організмі відбуваються тільки в тому випадку, якщо вплив несприятливого виробничого чинника перевищує безпечний для здоров'я пра­цюючого рівень.
Для шкідливих хімічних речовин встановлено гранично допустимі концент­рації у повітрі робочої зони і в атмосферному повітрі, у воді, продуктах хар­чування, грунті.
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони- це такі концентрації, які при щоденній восьмигодинній дії на працюючих усього о робочого стажу не викликають у них захворювань або відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними обстеженнями, безпосередньо в процесі або у віддалені строки.--PAGE_BREAK--
При обгрунтуванні гранично допустимих концентрацій хімічних речовин враховується безпечність їх не тільки для нинішніх, а й для майбутніх поко­лінь.
Встановлено гранично допустимі концентрації для всіх хімічних речовин, що використовуються з метою захисту сільськогосподарських рослин від шкідни­ків і хвороб, визначено гранично допустимі рівні для різних видів вібрації та шуму, які створюються сільськогосподарськими машинами. За додержанням цих гігієнічних нормативів повинні стежити не тільки органи державного санітарного нагляду (санітарно-епідеміологічні станції), а й власник с-г підприємства. Суворе дотримання гранично допустимих концентрацій хімічних речовин у повітрі робочої зони та рівнів шуму і вібрації, інших шкідливих для здоров'я чинників дає змогу запобігти виникненню професійних захворювань серед працівників сільського господарства.
Шкідлива дія виробничих чинників на організм людини посилюється при по­єднанні їх з так званими супутніми несприятливими умовами праці і побуту, під якими розуміють увесь комплекс негативних соціально-економічних умов. До них насамперед належать шкідливі звички — вживання алкогольних напоїв, куріння, неправильна організація відпочинку, нераціональне харчування тощо.
Нераціональне неповноцінне харчування (порушення режиму, харчування, одноманітність їжі, недостатнє споживання вітамінів), ослаблюючи захисні си­ли організму, знижує його опір шкідливим професійним чинникам. Особливо, це слід пам'ятати тим, хто часто цілий день перебуває у полі (трактористам, рі­льникам та ін). Цих працівників треба регулярно забезпечувати гарячими стра­вами, безпосередньо на робочому місці. Їди всухом'ятку їм потрібно уникати. Перед вживанням їжі (особливо у випадках роботи з пестицидами) слід мити руки і полоскати рот, щоб запобігти потраплянню шкідливих речовин у трав­ний тракт.
Важливу роль у профілактиці професійних хвороб відіграє правильна органі­зація відпочинку трудівників під час і після роботи, в тому числі й у вихідні дні.
Нерідко виникненню професійного захворювання сприяє індивідуальна чутливість організму, тобто чутливість людини до дії тих чи інших факторів зо­внішнього середовища. Поняття індивідуальної чутливості організму включає, з одного боку — алергічні його реакції, а з другого — загальнобіологічну відпо­відь на дію тих чи інших чинників.
Ослаблюють організм хвороби, нераціональне харчування, зловживання спи­ртними напоями, порушення режиму праці та відпочинку. Наприклад, не можна допускати до роботи з пестицидами осіб з органічними захворюваннями це­нтральної нервової системи, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки. Професія тракториста не рекомендується особам, які мають радикуліт чи порушення опорно-рухового апарату.
Наслідки дії спиртних напоїв на організм людини загальновідомі — це тяжкі хронічні захворювання, втрата працездатності, передчасна старість і народжен­ня неповноцінних дітей.
Нині точно встановлено, що будь-які дози алкоголю згубні для нервової сис­теми та інших життєво важливих органів людини, але особливо вони небезпеч­ні для осіб, які працюють в умовах дії несприятливих чинників. Вплив шуму, вібрації, пестицидів, мінеральних добрив на організм людини у разі вживання алкоголю різко посилюється, часто призводить до безповоротних змін у стані здоров'я. Так само, як і алкоголь, на внутрішні органи, особливо на печінку, діють хімічні речовини, спричиняючи хронічні захворювання (гепатит, холе­цистит, ангіохоліт). Під впливом алкоголю прискорюються всмоктування шкідливих хімічних речовин у травному каналі. В цьому випадку дія однієї ре­човини різко посилюється за рахунок дії іншої
(потенційний ефект). Ось чому у людей, які часто вживають спиртне, професійні хвороби розвиваються шви­дше і перебіг їх тяжчий, а в разі гострого отруєння може навіть настати смерть.
Слід окремо розглянути питання про вплив алкоголю на водіїв автомобілів, трактористів, комбайнерів, операторів інших сільськогосподарських машин (йдеться не лише про шкідливість алкоголю для здоров я, але і працездатності.) Людина у нетверезому стані за кермом стає надзвичайно небезпечною для нав­колишніх. Відомо, що обов'язковою вимогою до водіїв є здатність концентру­вати та швидко переключати увагу, швидкість реакції, нормальна координація і точність рухів. Під впливом алкоголю всі ці якості різко знижуються, а при си­стематичному вживанні спиртних напоїв взагалі втрачаються. Невипадково бі­льшість нещасних випадків стається з причини нетверезого стану водіїв.
Треба знати, що при систематичному пияцтві людина деякий час вже спро­можна виконувати звичні професійні обов'язки, але не здатна сприймати нове, погано запам'ятовує, втрачає інтерес до роботи.
Гігієна праці при роботі з пестицидами і
міне­ральними добривами.
Пестициди, якими користуються в сільському господарстві для боротьби з шкідниками і хворобами рослин і тварин, належать до різних груп хімічних сполук (хлорорганічних, фосфорорганічних, ртутєвмісних, карбамідових, пре­паратів міді, цианідів та інших). Застосовують їх на різних етапах сільськогос­подарського виробництва, починаючи від підготовки насіння до висіву (прот­руювальні роботи) й до обприскування рослин у період їх вегетації.
Пестициди можуть потрапляти в організм людини не тільки через дихальні шляхи, а й безпосередньо через неушкоджену шкіру і слизові оболонки очей, через травний канал. Деякі з них мають здатність нагромаджуватись в органі­змі і через тривалий період часу спричиняти хронічні отруєння. Потрапивши в організм, пестициди можуть уражати центральну нервову систему, печінку, нирки та інші внутрішні органи. Це треба знати і враховувати не тільки спеці­алістам сільського господарства, які зобов'язані раціонально вирішувати пита­ння конкретного застосування пестицидів на практиці, а й усім тим, хто працює з ними.
Серед профілактичних заходів важливе значення має недопущення до робо­ти з пестицидами осіб, які мають протипоказання за станом здоров'я. Це забез­печується проведенням попередніх медичних оглядів осіб, які мають працюва­ти з пестицидами незалежно від того, постійна ця робота чи тимчасова, сезон­на. Так, категорично забороняється допускати до роботи з пестицидами вагіт­них, жінок-годувальниць, підлітків до 18 років, чоловіків понад 55 і жінок ві­ком понад 50 років, а також осіб, які мають різні хронічці недуги.
До заходів медичного характеру належить також виявлення у працюючих з пестицидами початкових ознак, змін в організмі під їх дією. З цією метою один раз на рік проводяться медичні огляди осіб, які постійно контактують з пести­цидами.
Зокрема, таким періодичним медичним оглядом підлягають ті с-г робітники, яких спеціально виділяють для постійної тривалої роботи з хімічними речовинами (наприклад: на складах пестицидів, тракторних обп­рискувачах, на приготуванні робочих розчинів пестицидів тощо), а також ті, хто працює на станціях захисту рослин.
В умовах сільського господарства люди можуть контактувати з пестицидами під час виконання різних трудових операцій (перевезення, їх зберігання і від­пускання на складах, застосування для обробки рослин, виконання сільського­сподарських робіт на раніше оброблених пестицидами ділянках). Залежно від цього вони повинні дотримуватись конкретних гігієнічних вимог і відповідних заходів безпеки. Так, перевозити пестициди треба на спеціальному транспорті у міцній, надійній упаковці, щоб вони не розливалися чи не розсипалися. Од­нією з категоричних вимог є заборона перевезення на тому ж самому транспорті харчових продуктів, оскільки потрапляння пестицидів в їжу може спри­чини отруєння і навіть смерть.
Пестициди потрібно тримати в герметичній упаковці на спеціальних скла­дах, де має бути обладнане відділення для їх зберігання з вентиляцією або при­родним провітрюванням і «чисте» відділення де знаходяться спецодяг, респіра­тори, документація. Тут повинні бути рукомийник, мило і рушник, аптечка пе­ршої допомоги. Територію складу слід обгородити й озеленити неплодоносни­ми деревами.
Перед роботою щоразу склад потрібно провітрювати, двічі на місяць старан­но його прибирати (видаляти пил і мити все приміщення). Тару з-під пести­цидів необхідно здавати на склад, де її знезаражують або знищують. Часом, не розуміючи небезпеку, люди використовують цю тару для зберігання води і їжі, що абсолютно неприпустимо.
Застосування хімічних препаратів (обприскування, обпилювання, протрую­вання тощо) має бути механізоване за допомогою спеціальної апаратури (на­земної чи авіаційної), з суворим додержанням усіх технологічних регламентів. У польових умовах під час літньої спеки пестициди можна використовувати ті­льки вранці і ввечері, щоб уникнути їх швидкого випаровування і можливого отруєння людей.
На місцях праці з пестицидами забороняється зберігати і вживати їжу, пити, курити, працювати без спецодягу і засобів індивідуального захисту (респіра­торів, протигазів, окулярів). Щоб уникнути потрапляння хімічних речовин на шкіру, потрібно надягати спецодяг — комбінезон із щільно прилягаючими зас­тібками; для захисту органів дихання треба використовувати спеціальні респі­ратори (наприклад РУ-60М і патроном відповідної марки, «Астра»-2) або про­тигази. Звичайні протипилові респіратори не запобігають проникненню пести­цидів в організм.
Після роботи з пестицидами засоби індивідуального захисту треба старанно очищати, прати, знезаражувати за допомогою дезінфікуючих речовин і зберіга­ти не вдома, а в спеціальних приміщеннях.
Під час робот з мінеральними добривами в зону дихання працюючого мо­жуть потрапляти різні хімічні речовини, в тому числі пара аміаку, окиси азоту, сірчистий ангідрид, фтор, пил та інші, які шкідливо впливають на здоров'я лю­дини.
Дія мінеральних добрив на організм людини може бути загального і місце­вого характеру (подразнення верхніх дихальних шляхів слизових оболонок очей, шкіри) так, наприклад, у разі використання аміачної води виділяється аміак, вдихання пари якого, спричиняє кашель, різь в очах, нудоту, блювання, запалення дихальних шляхів; вдихання суперфосфату викликає подразнення шкіри і очей.
Принципи надання першої долікарської допомоги.
Перша допомога — це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. По-перше: якщо є потреба і можли­вість, необхідно винести потерпілого з місця події. По-друге: оглянути ушко­джені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, зупинити кровотечу і обробити ці ділянки. Потім необхідно іммобілізувати і запобігти травматичному шокові.
При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими прин­ципами:
1. правильність і доцільність;
2. швидкість;
3. продуманість, рішучість, спокій.
Надання першої допомоги при нещасних випадках.
1. При поранені необхідно зняти чи розірвати одежу, щоб виявити рану, витер­ти кров навколо рани і краї її змастити йодом, а після — накласти ватний тампон і забинтувати. Сильний крововилив зупинити за допомогою джгута. Коли не­має джгута можна користуватися ремінцем, хусткою чи косинкою. Джгут на­кладається літом на 2 години, зимою на 1 годину.
2. При ударі слід застосувати лід, холодні компреси, стягуючі пов'язки.
3. При розтягненні м'язів кладуть холодні компреси в область суглоба.
4. При вивиху руки в ліктьовому суглобі необхідно прибинтувати руку до ту­луба, не міняючи того кута, який виник в суглобі в результаті вивиху. Вправляти вивих без лікаря не можна.    продолжение
--PAGE_BREAK--
5. Основне завдання першої допомоги при переломах — створити спокій поте­рпілому, для чого необхідно накласти шину з дощок, прутів, картону і т.п. При відкритому переломі спочатку накладають стерильну пов'язку на рану, а піс­ля уже бинтують шину. Шину слід покрити товстим шаром вати чи матерії, а після перебинтувати.
Втрата свідомості (ВС) -це стан, коли потерпілий не реагує ні на що, нерухомий, не відповідає на запитання.
Причини можуть бути різні, але всі вони пов'язані з ураженням центру сві­домості мозку ( при травмах, шоці, невистачанні кисню, замерзанні тощо). Ознаки ВС виявляються у широкому спектрі симптомів, починаючи від шоку, непритомності, закінчуючи станом клінічної смерті. При ВС велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.
Допомога. В першу чергу необхідно винести потерпілого з місця події, потім вивільнити дихальні шляхи, покласти на бік. У випадку зупинки дихання і серцебиття треба розпо­чати оживлення методом штучного дихання і закритого масажу серця. Людину, що втратила свідомість, не можна поїти. Транспортувати її треба у фіксованому стані на боці. До оживлення входить проведення двох основних процедур: за­ходів щодо відновлення дихання (штучне дихання) та серцевої діяльності (зо­внішній масаж серця). Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти життя і смерть. Так, серцебиття визначається рукою або на слух зліва, нижче соска, а також на шиї, де проходить найбільша сонна артерія або ж на внутріш­ній стороні передпліччя. Наявність дихання встановлюється за рухами грудної клітки, за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, за звуже­нням зіниць при раптовому освітленні очей або після їх затемнення рукою. При встановленні ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги. Але навіть при відсутності перелічених ознак до тих пір, поки немає повної впевне­ності у смерті потерпілого, необхідно надавати йому допомогу у повному обся­зі. Смерть складається з двох фаз: клінічної та біологічної. Клінічна смерть триває 5-7 хв, але незворотні явища в тканинах ще відсутні. У цей період, поки ще не сталось тяжких уражень мозку, серця та легень, організм можна оживи­ти. Першими ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки та її висихан­ня, деформація зіниць при здавлюванні, трупне задубіння, трупні синюваті плями.
Штучне дихання (ШД). Найефективнішим способом ШД є дихання «з легень у легені», яке проводиться " з рота в рот" або " з носа в ніс". Для цього відводять голову потерпілого максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому в рот. Вдування повторюють кілька ра­зів, з частотою 12-20 раз на хв. З гігієнічною метою рекомендується рот потер­пілого прикрити шматком тонкої тканини. Якщо пошкоджено і обличчя прово­дити ШД з «легень в легені» — неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки.
Зовнішній масаж серця. Здійснюється у випадку його зупинки. При цьому робиться ритмічне стиснення серця між грудиною та хребтом. На нижню частину грудини кладуть внутрішньою стороною зап'ястя одну руку, на яку з силою надавлюють з частотою 60 разів на хв. покладеною зверху другою ру­кою. Сила здавлювання повинна бути такою, щоб грудина зміщувалась вгли­бину на чотири, п'ять см., масаж серця доцільно проводити паралельно з Ш Д для чого після двох — трьох штучних вдихів роблять 15 здавлювань грудної клітки.
При правильному масажі серця під час натискання на грудну клітку відчува­тиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіри обличчя і губи, з'являться самостійне дихання. Не втрачайте пильності. Не забувайте про можливість зупинки серця або дихання. Ви тільки почали надавати першу допомогу. Будьте готові до рапто­вого другого приступу. Щоб його не пропустити, треба стежити з зіницями, ко­льором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.
Шок. Причини — сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснажування захисних мо­жливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихан­ня, обміну речовин.
Ознаки — блідість, холодний піт, розширені зіниці, корот­кочасна втрата свідомості, посилене дихання і пульс, зниження АТ. При важ­кому шоці — блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, інколи може спостерігатися мимовільне сечовиділення .
Допомога: для запобігання і розвитку шоку є ефективна та своєчасна допо­мога, яка надається при будь-якому пораненні. Якщо шок посилився, необхід­но надати першу допомогу, яка відповідає пораненню. Потім потерпілого заку­тують у ковдру, кладуть у горизонтальне положення з дещо опущеною голо­вою. У разі спраги, коли не має пошкоджень внутрішніх органів, дають пити воду. Заходами, що перешкоджають виникненню шоку, є тиша, тепло, зменше­ння болю, пиття рідини.
Непритомність. Причини — раптова недостатність кровонаповнення, мозку під впливом нервово — емоційного страху, вертикального прискорення тіла, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють реф­лекторному розширенні м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок.
Ознаки — звичайно непритомність настає раптово, але інколи перед нею буває блідість, блювання, позиви до блювання, слабкість, позіхання, посилене пото­виділення. У цей період пульс прискорюється, АТ знижується. Під час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів за хвилину.
Допомога. При непритомності треба покласти хворого на спину, трохи підняти ( на 15-20 см ) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку. Потім вивільнюють шию і груди від одягу, який їх здавлює, поплескують по щоках, поливають обличчя, груди холодною водою, дають нюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба думати про западання язика. У крайньому разі вживають заходи до оживлення.
Струс мозку. Причини — травматичне пошкодження тканин в діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і забитті голови. При цьому можуть виникати дрібні крововиливи і набряк мозкової тканини.
Ознаки — мо­ментальна втрата свідомості, яка може бути короткочасна або тривати кілька годин. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання.
Допомога. Для запобігання удушенню потерпілого у несвідомому стані від за­падання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернута на бік. На голову кладуть охолоджувальні компреси, при відсутності або порушенні дихання проводять штучне оживлення. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості потерпілого треба негайно госпіталізувати до лікувального закладу у супрово­ді особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.
Кровотечі. Причини — пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення.
Ознаки — артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові. Кров б'є фонта­ном. При капілярній кровотечі вона виділяється краплями. Венозна кров має темно-червоне забарвлення.
Допомога. Артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою давлючої пов'язки. При кровотечі з великим припливом крові — передавлюють артерію пальцем вище місця поранення, а потім накладають давлючу пов'язку. При кровотечі стегнової артерії накладають джгут вище від місця кровотечі. Під джгут кладуть шар марлі, щоб не пошкодити шкіру і нер­ви, і вставляють записку із зазначеним часом його накладання. Тривалість ви­користання джгута обмежується двома годинами, інакше омертвіє кінцівка. Якщо протягом цього періоду немає можливості забезпечити додаткову допо­могу, то через 1,5-2 год. джгут на кілька хвилин відпускають, кровотечу при цьому зменшують іншими методами (давлячим тампоном), а потім знову за­тягують джгут. При кровотечі сонної артерії рану по можливості здавлюють пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампо­нування.
Капілярна кровотеча добре зупиняється давлючою пов'язкою. Для цього шкі­ру навколо обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону. Якщо з ра­ни виступає посторонній предмет, в місці локалізації його треба зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути в середину і викликати ускладнення. Венозну кровотечу зупинити легше, ніж артеріальну. Для цього досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, накласти давлючу пов'язку.
Якщо потерпілий відкашлює яскраво червоною спіненою кров'ю — легенева кровотеча. При цьому дихання затруднене. Хворого кладуть у напівлежаче по­ложення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Хворому забороняється говорити і рухатись, необхідна госпіталізація.
Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася. Потерпілому забезпечують напівлежаче положення, ноги згинають в колінах. При значній крововтраті може розвинутись шок. Перш за все треба зупинити кровотечу, по можливості напоїти чаєм. Потерпілому на­дають положення, при якому голова, для нормального її кровозабезпечення має бути дещо нижче тулуба.
Переохолодження. Наступає в наслідок порушення процесів терморегу­ляції при дії на організм холодового фактора і розладу функцій життєво важли­вих систем організму, який настає при цьому. Цьому сприяє втома, малорухомість.
Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення диха­ння серце може ще деякий час скорочуватись. При зниженні температури тіла до 34-320С затьмарюється свідомість, припиняється вільне дихання, мова стає неусвідомленою.
Допомога. При легкому ступені переохолодження розігріва­ють тіло шляхом розтирання. Дають випити кілька склянок теплої рідини.
При середньому і важкому станах енергійно розтирають тіло шерстяною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цук­ром, 100-150г 40% спирту-ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає роблять штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.
Відмороження. Виникає тільки при тривалій дії холоду, при дотиканні ті­ла до холодного металу на морозі, і з зрідженим повітрям або сухою вуглекис­лотою, при підвищеній вологості і сильному вітрі, при не дуже низькій темпе­ратурі повітря (ОС). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму в наслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожуються пальці рук і ніг, ніс, вуха, щоки.
Розрізняють 4 ступеня відмороження тканин:
1. Почервоніння і набряк.
2. Утворення пухирів.
3. Утворення струпа.
4. Омертвіння частин тіла.
Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано помістити потерпіло­го біля джерела тепла і тут продовжити розтирання. Краще розтирати відморо­жену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а також рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають до суха, змочують
спиртом, горілкою або одеколоном. Взуття з відморожених частин тіла треба дуже акуратно зняти, якщо це не вдається зробити, треба розпороти ножем ті частини одягу або взуття, які утру­днюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.
Перегрівання. Настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Легкий ступінь — загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, по­силена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання приско­рені, температура тіла 37,5 — 38,9°С. Середній ступінь — температура тіла 39 — 40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум в вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділе­ння, посиніння губ, прискорення пульсу до 120 — 130 ударів за хвилину, часте і поверхневе дихання. Тяжкі ступені перегрівання тіла кваліфікуються по різно­му: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, говорять про тепловий удар. Якщо довго діяли сонячні промені — сонячний удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судороги, порушується серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне сечовиділення, припиняєть­ся дихання     продолжение
--PAGE_BREAK--
Допомога. Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне мі­сце. Обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянки серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зу­пиняється дихання, треба налагодити штучне дихання.
Термічні опіки. Виникають при дії високої температури (полум'я, попада­ння на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів, тощо). Ознаки — залежать від тяжкості. Розрізняють
4 ступені опіків:
І — почервоніння шкіри і набряк;
II — пухирі наповнені жовтуватою рідиною;
III — утворення некрозу шкіри (струпів);
IV — обвуглювання тканин;
При великих опіках виникає шок.
Допомога. Необхідно швидко винести або вивести потерпілого з зони вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна гасити водою, за­сипати піском, гасити своїм тілом (якщо качатися по землі).
При опіках першого ступеня треба промити уражені ділянки шкіри асеп­тичними засобами, потім обробити спиртом — ректифікатом. До обпечених ді­лянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місця опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порошки. По­печену поверхню накривають чистою марлею. Якщо потерпілого морозить треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати 100-150мл вина або горілки. При втраті свідомості в результаті отруєння чад­ним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання треба зробити ШД.
Хімічні опіки. Виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіри і слизо­ву оболонку концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфо­ру. При загоранні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.
Ознаки — за глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на 4 ступені:
1 — чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що
супроводиться болем і почуттям опіку.
2 — великий набряк, утворення пухирів різного розміру і форми;
3 — потемніння тканин або побіління через кілька хвилин, годин.
Шкіра набря­кає, виникають різкі болі;
4 — Глибоке змертвіння не лише шкіри, а й підшкірне жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату суглобів.
Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіку лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кис­лотами.
Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною речовиною, його тре­ба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змивають їх струменем во­ди не менше як 10-15 хв, поки не зникне специфічний запах. При попаданні хі­мічної речовини в дихальні шляхи необхідно прополоскати горло водним 3% розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при дотиканні з вологою. Якщо не відомо яка хімічна речовина викликала опік і немає нейтралізуючого засобу, на місце опіку необхідно накласти чисту суху пов'язку, після чого треба спро­бувати зняти або зменшити біль.
Ураження електричним струмом. Причина — робота з технічними електричними засобами, пряме дотикання до провідника або джерела струму і непряме — за індукцією. Змінний струм уже під напругою 220 В викликає дуже тяжке ураження організму, яке посилюється при мокрому взутті і руках. Елект­ричний струм викликає зміни в нервовій системі, її подразнення, параліч, спазм м'язів, опіки. Може статися судорожний спазм діафрагми головного дихально­го м'яза і серця. Внаслідок цього відбувається зупинка серця і дихання.
Допомога При пораненні електричним струмом необхідно швидко обезточити електролінію. Коли не можливо цього зробити, то для звільнення потерпілого від дії електроструму необхідно користуватися матеріалом, який знаходиться поблизу — сухою палкою, дошкою, одягом, гумовими рукавицями. Не можна брати металеві і мокрі предмети, а також торкатися до ділянок тіла потерпіло­го, яке не вкрите одягом.
Коли потерпілий при пам'яті, його треба покласти зручно і до прибуття лікаря забезпечити спокій, розстебнути одяг, забезпечити приплив свіжого повітря. При втраті свідомості необхідно провести додаткові міроприємства: скропити водою обличчя, розстебнути і зігріти тіло, дати понюхати нашатирний спирт. При відсутності чи слабкому нерівному диханні треба зробити штучне дихан­ня. Штучне дихання необхідно проводити до повного його встановлення чи прибуття лікаря.
Ураження блискавкою. Ознаки подібні до ознак ураження електричним стру­мом і явищ електроопіку.
Допомога. Дії аналогічні діям при ураженні електричним струмом. Закопува­ти потерпілого в землю не можна: грудна клітка, здавлена землею не може ро­зширюватись, навіть коли з'являється самостійне дихання.
Тривале здавлення тканин. Причина — падіння тягарів при обвалах, придавлювання в інших ситуаціях.
Ознаки — через кілька годин після здавлення тканин розвиваються тяжкі за­гальні порушення, схожі до шоку, сильний набряк здавленої кінцівки. Різко зменшується виділення сечі, вона стає бурою. З'являються блювання, марення пожовтіння, потерпілий втрачає свідомість, навіть може померти. Допомога. Постаратися звільнити від здавлення. Обкласти уражене місце льодом, холодними пов'язками, на кінцівку накласти шинну пов'язку, не туго бинтуючи пошкоджені ділянки тіла.
Попадання стороннього тіла в око. Причини — попадання пилинок, дрібних комах, рослинних часток, тощо. Ознаки — біль, різь, сльозотеча і почервоніння ока, сильне подразнення.
Допомога. Для видалення стороннього тіла необхідно відтягнути або виверну­ти повіку. Стороннє тіло видаляють кінчиком чистого носовика або тканини.
Надання першої допомоги при утопленні. При справжньому (мокрому) утопленні рідина обов'язково потрапляє в легені ( 75-95% всіх утоплень ). При ре­флекторному звуженні в голосову щілину ( сухе утеплення) вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії ( 5-20% утоплень). Зустрічаються утеплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, темпера­турного шоку. Утеплення може наступити при тривалому пірнанні, коли кіль­кість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.
Ознаки — у випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують зразу пі­сля занурення в воду, у початковий період після його підняття на поверхню ві­дмічається загальмований або збуджений стан, шкіра і видимі слизові бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, потерпілого морозить. Верхній відділ живота — здутий, нерідко буває блювання шлунковим вмістом з проковтнутою водою. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігається протягом кількох днів. Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого становило не більше кількох хвилин і після витягнення з води не було свідомості, шкіра синюшна, з рота і з носа витікає піна рожевого кольору, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабий не рит­мічний. Стан організму характеризується як агональний.
У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду на 2-3 хв самостійне дихання і серцева діяльність як правило, відсутні, зіниці роз­ширенні і не реагують на світло, шкіра синюшна. Всі ці ознаки свідчать про на­стання клінічної смерті. При сухому утопленні посиніння шкіри виражене ме­нше, в атональному періоді відсутнє витікання піни з рота, у випадку ж клініч­ної смерті її тривалість становить 4-6 хв.
Утоплення, що розвинулось внаслідок первинної зупинки серцевої діяльності, характеризується різкою блідістю шкіри, відсутністю рідини в порожнині рота і носа, зупинкою дихання і серця, розширення зіниць. У таких утоплеників клі­нічна смерть може тривати до 10-12 хвилин.
Допомога. Рятувати утопленика треба швидко, бо смерть настає через 4-6 хвилин після утоплення. Підпливши до потопаючого ззаду, треба взяти його під пахви так, щоб голова була над водою, повернута обличчям, і пливти з ним до берега. Потім якнайшвидше треба очистити порожнину рота і глотку утоп­леного від слизу, мулу та піску, швидко видалити воду з дихальних шляхів: пе­ревернути хворого на живіт, перегнути через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів надавити на спину. Після цього потерпілого повертають обличчям догори і починають робити оживлення. Коли утоплений врятований у початко­вому періоді утоплення, треба перш за все вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, до суха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потер­пілий без свідомості при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонта­льно, піднімають на 40-50 градусів ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітки, розтира­ють руки і ноги.
Отруєння загального характеру. Причина — вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів. Захворювання, як правило починаєть­ся через 2-3 год. після вживання заражених продуктів, інколи через 20-26 год.
Ознаки: загальна слабість. Нудота, блювота (неодноразова), переймоподібний біль в животі, блідість, підвищення температури тіла до 38-400С, частий слаб­кий пульс, судоми. Блювання і пронос зневоднюють організм, сприяють втраті солей.
Допомога. Потерпілому негайно кілька разів промивають шлунок (примушу­ють випити 1,5-2 л води, а потім викликають блювоту подразненням кореня язика) до появи чистих промивних вод. Потім дають багато чаю, соків, але не їжу. В перший час необхідний постійний нагляд за хворим, щоб запобігти зу­пинці дихання і кровообігу.
При отруєнні ядохімікатами потерпілого треба негайно винести з зараже­ної зони, звільнити від забрудненого і тісного одягу. Попавши в очі чи на шкіру ядохімікати потрібно змити великою кількістю води. Очі промити 2% розчи­ном харчової соди чи борної кислоти. При попаданні ядохімікатів в шлунок по­терпілому дати випити кілька склянок води чи слаборожевого розчину марган­цю. Після блювання дати випити півсклянки води з 2-3 ложками активованого вугілля. Ввести слабкі засоби (100-150 мл 30% розчину сірчанокислої магнезії чи гірської солі 20 г на півсклянки води ) .
При гострому отруєнні чадним газом потерпілого необхідно винести з зони зараження. Ліквідувати все, що затруднює дихання, забезпечити тілу зручний стан. При втраті свідомості дати вдихнути нашатирний спирт, намочити груди і обличчя холодною водою і розтерти.
Коли дихання не порушено, необхідно негайно зробити інгаляцію киснем; при зупинці дихання інгаляцію киснем вводити разом з штучним диханням.
Всі міроприємства першої допомоги проводити до встановлення нормального дихання і кровообігу.
Гіпоксія (кисневе голодування). Головною причиною виникнення розла­дів діяльності організму є зниження напруги кисню у крові — гіпоксія. Виникає у всіх випадках, коли зменшується парціальний тиск кисню у дихальному се­редовищі, також при запаленні легень, інших порушеннях легеневої тканини, редукції гемоглобіну, при отруєнні чадним газом. Гостра гіпоксія може виник­нути при тривалій затримці дихання, під час пірнання, при інтенсивному фізи­чному навантаженні.     продолжение
--PAGE_BREAK--
Ознаки: вираженість прояву залежить від швидкості па­діння парціального тиску кисню у дихальній суміші. Розрізняють 4 стадії:
1. Збільшення легеневої вентиляції, прискорення пульсу, легке
запаморочен­ня. Підвищення артеріального тиску.
2. Послаблюється мислення, дихання і пульс часті, стук у скронях,
запа­морочення, інколи настає періодичне дихання ( Чейн-
Стокса)
3. Посиніння шкірних покривів, плутаність мислення, нудота,
блювота, клінічні судоми, втрата свідомості.
4. Втрата свідомості, можлива зупинка дихання, після чого серце
ще деякий час продовжує скорочуватись.
Відсутність чітких ознак кисневого голодування робить його особливо небез­печним.
Допомога. Максимально швидко забезпечують умови для нормального диха­ння — атмосферним повітрям, при можливості дають вдихати чистий кисень. Якщо гіпоксія супроводиться втратою свідомості, зупинкою дихання, роблять штучне дихання, непрямий масаж серця. Після успішного здійснення реаніма­ційних заходів — створюють спокій, зігрівають потерпілого.
Отже, описані причини, ознаки і необхідні дії щодо надання першої допомо­ги потерпілим в умовах боротьби за виживання, ми сподіваємося, відіграють свою позитивну роль у складних і екстремальних ситуаціях виробничої сфери, а також у побуті. Але треба завжди пам'ятати, що важливо точно визначити симптоми, прийняти правильні рішення і, не втрачаючи часу, починати надава­ти допомогу, чітко додержуючись основних принципів: правильність і доціль­ність, швидкість, продуманість, рішучість і спокій.
Термінові міри після укусу комара, москіта. Витяжкою з нагідок змащувати місце через кожні 15-20 хв. Посипати порошком фурациліну місце укусу після змащування витяжкою нагідок.
— Мазь з олії богульника — змастити місце укусу.
— Намочити місце укусу 5% содовим розчином, після цього помазати дитя­чим кремом.
— Вкушене місце протерти розчином аміаку.
— Компрес з тертої сирої картоплі.
— Область укусу змастити 1-2% розчином калію перманганату, спиртово-ефірної суміші.
— Соком листя петрушки змастити місце укусу.
При укусі бджіл і ос. Добре допомагає змащування місця укусу свіжим со­ком цвіту нагідок чи витяжки нагідок.
— Богульник -витяжка, 2ст. ложки на склянку окропу.
— Відвар з коріння череди.
— Листя петрушки — сік листя тертого коріння петрушки, як знеболюючий засіб.
— Подорожник широколистий — свіжі порізані листя прикладені до місця укусу, висмоктують отруту, обезболюють, попереджують появу пухлин.
— Ріпчаста цибуля, розрізана навпіл — прикласти до місця укусу.
— Цвіт малини — змастити настоєм.
— Таблетка валідолу — прикласти до місця укусу.
— Розтерте листя м'яти.
— Розтерте листя кульбаби.
— Пижма, цвіт розтертий. При багаторазових укусах — ванни з свіжого коріння і плодів бузини.
Перелік медичних засобів першої допомоги
Медичні засоби
Призначення
Кількість
Власні перев'язочні антисептичні засоби
Для накладання пов'язок
5 шт.
Бинти
-//-//-
5 шт.
Вата
-//-//-
5 пач.
Ватно-марлевий бинт
Для бинтування при переломах
3 шт.
Джгут
Зупинка кровотечі
1 шт.
Шини
Закріпити кінцівки при переломах і вивихах
3-4 шт.
Гумовий міхур для льоду
Охолодження пошкод-женого місця при переломах і ударах
1 шт.
Чайник
Приймати ліки і промивати очі
1 шт.
Настойка йоду
Змащувати навколо рани; свіжі синяки, подряпини
10 ампул
Нашатирний спирт
Для приведення в свідомість при обмороках, втраті свідомості
1 флакон або 10 ампул
Краплі валеріани
Для захисту нервової системи і серцевої нестачі
1 тюб.
Валідол
Застосовувати при сильних болях в області серця по 1 табл. під язик
1 пак.
Борна кислота
Для приготування розчинів
1 пак.
Сода питна
Для приготування розчинів
1 пакет
Розчин борної кислоти (2-4%)
Для промивання очей, полоскання рота
250 мл.
Розчин питної соди
(2-4%)
Промивати очі і полоскати рот при опіках кислотою
500 мл.
Розчин оцтової кислоти (3%)
Промивати шкіру при опіках лужною содою
500 мл.
Марганцевокислий калій
Промивати шкіру при опіках кислотою і лужними содами, промивати шлунок при отруєнні
15 г.
Вазелін
Змащувати шкіру при опіках І ступеня
2 короб.
Борна мазь
Змащувати обморожені ділянки шкіри
1 банка
Мило і рушник




Контрольні питання.
1. Методи надання першої допомоги при отруєнні.
2. Надання першої допомоги при отруєні пестицидами.
3. Надання першої допомоги при переохолодженні і перегріванні.
4. Надання першої допомоги при отруєнні чадним газом.
5. Міри профілактики при роботі з пестицидами і мінеральними добривами.
6. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.
7. Надання першої допомоги при вивихах, переломах, розтягу м'язів.
8. Професійні захворювання і причини їх виникнення.
9. Основні види травм в сільському господарстві.
10. Надання першої допомоги при струсу мозку.
11. Надання першої допомоги при втраті свідомості.
12. Надання першої допомоги при утепленні.
13. Наведення переліку медичних засобів для надання першої допомоги і опи­сування їх призначення.
14. Загально прийняті міри надання долікарської допомоги.
15. Надання першої допомоги при укусі бджіл і ос.