Реферат
на тему: “Командитне товариство
і товариство з додатковою відповідальністю”
Командитне товариство
Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу, в якому поєднуються риси товариств повного і з обмеженою відповідальністю.
За своїми правовими характеристиками командитне товариство, як і повне, може бути віднесено до об’єднань осіб. Особливістю командитного товариства, що відрізняє його від повного, є наявність в ньому двох категорій учасників – повних товаришів (комплементаріїв)і вкладників(командитистів), яких повинно бути хоча б по одному.
Повні учасникиздійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, управління товариством і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідальність щодо боргів товариства.
Функції вкладниківполягають в наданні товариству певного капіталу в обмін на участь в прибутках товариства, а їх відповідальність обмежується вкладом у майні товариства.
Командитне товариство виникає у тих випадках, коли повні учасники не в змозі власними зусиллями сформувати необхідний для діяльності товариства капітал. Саме для акумулювання такого капіталу в склад товариства допускаються вкладники, але без права управління товариством.
Статутний фонд в командитному товаристві не формується, вклади учасників становлять складений капітал (майно товариства, зазначене в установчому договорі), розмір і порядок формування якого визначаються самими учасниками.
Командитне товариство діє на підставі установчого договору, тому що не має статуту,у зв’язку з цим право на здійснення тієї чи іншої діяльності визначається в установчому договорі. Цей договір, крім відомостей, які повинен містити установчий договір про повне товариство, має відображати участь вкладниківу такому товаристві, а саме: сукупний розмір їхніх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки повними учасниками. Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління справами він здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних товаришів з управління справами товариства. Органів управління командитне товариство не має – у відносинах з третіми особами товариство репрезентують учасники з повною відповідальністю.
Крім загальних підстав припинення діяльності господарських товариств, командитне товариство припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті з товариства всіх вкладників повні товариші мають право замість ліквідації командитного товариства перетворити його на повне товариство.
Назва командитного товариства складається з прізвища всіх або кількох дійсних членів. Якщо у назву не входять всі прізвища, то вона набуває вигляду: «Ларін і К°».
Правовий статус повних товаришів командитного товариства відповідає нормам, що застосовуються до повного товариства, тому зупинимося на особливостях участі вкладників у командитному товаристві.
Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими установчим договором, проте сукупний розмір їхніх часток має не перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менш як 25 % свого внеску.
Вкладники командитного товариства мають право:
діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;
вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;
вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забез-печення можливості перевірки правильності їх складення;
відступити свою долю іншому вкладнику, повному учаснику або третій особі зі згоди всіх інших учасників;
вийти із товариства за дотримання умов щодо виходу з повного товариства.
Незважаючи на те, що, за загальним правилом, відповідальність вкладника обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених законодавством, він також несе повну відповідальність.
Так, якщо вкладник здійснює угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з повними товаришами відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Якщо ж він не дістане схвалення, вкладник відповідатиме перед третьою особою самостійно усім своїм майном. Товариство з додатковою відповідальністю
Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ). Відносно нього застосовуються практично всі норми, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю.
Особливість його (і головна відмінність від ТзОВ) полягає в характері відповідальності учасників щодо зобов’язань товариства. Якщо учасники ТзОВ не відповідають за зобов’язаннями товариства, то в ТзДВ учасники несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них.
Відповідальність учасників має субсидіарний характер – вона настає тільки у випадку недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів. Граничний розмір відповідальності (двох-, трьох-, п’ятикратная тощо), а також її характер (часткова або солідарна) передбачається самими учасниками в установчих документах.
Товариство з додатковою відповідальністю створюється в тих випадках, коли розміри капіталу, необхідного для початку діяльності товариства і його нормального функціонування, значно менші, ніж для забезпечення інтересів кредиторів цього товариства. В подібній ситуації немає потреби акумулювати відразу великий капітал – гарантійна функція забезпечується не розміром статутного фонду, а введенням додаткової майнової відповідальності учасників.
Ця форма господарського товариства може використовуватися ще й в тому випадку, коли законом установлено заборону на здійснення певних видів діяльності товариством з обмеженою відповідальністю (наприклад, страхування). Виключно в формі товариства з додатковою відповідальністю функціонують довірчі товариства, особливості правового статусу яких визначаються Декретом КМУ «Про довірчі товариства» від 17.03.1993.
Багато важливих питань щодо взаємовідносин і відповідальності учасників ТзДВ не врегульовано законодавством, тому в установчих документах доцільно закріпити такі положення:
у випадку банкротства одного з учасників його відповідальність за борги товариства розподіляється між іншими учасниками;
учасник, що вибув, впродовж 1 року з дня вибуття несе передбачену статутом відповідальність за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вибуття зі складу товариства;
кожний учасник, що вступає в товариство, несе відповідальність також за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вступу.