Аналіз транспортних витрат

ЗМІСТ

ВСТУП

Коротка економічна характеристика підприємства

Основні фактори впливу на рівень і суму транспортних витрат підприємства

Аналіз виконання плану і динаміка транспортних витрат

Шляхи зниження транспортних витрат

Прогноз транспортних витрат на майбутній рік

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Розглянута в даній роботі тема витрат - одна з найбільш актуальних на сьогоднішніх день і саме тому це питання заслуговує детального розгляду. У роботі тема витрат виробництва і їхній ефект на масштаби виробництва розглядається як з теоретичної, так і з практичної точки зору, роблячи акцент на сьогоднішній ситуації в економіці України.

Зараз, в умовах небувалого падіння виробництва як ніколи актуально оцінка настільки немаловажного фактора, що впливає як на політику виробника, так і на орієнтацію покупця. Саме витрати виробництва лежать в основі виробничого процесу. І саме про них у першу чергу думає виробник. А хіба проблема максимізації прибутку не торкається проблеми витрат виробництва, а чи не вічний це питання: "Як збільшити число покупців, попит на свою продукцію?" Усе це говорить про те, що витрати виробництва одна з составних процесу виробництва.

У роботі використаний науковий досвід учених, що перетворили закономірності ринкової економіки в економічні закони, відповідно до яких працює протягом багатьох років не одне покоління товаровиробників. Ґрунтуючись на досвіді попередніх поколінь і керуючись економічними законами, спроектованими на сьогоднішню економічну реальність, можна прийти до висновку про необхідність комплексного вивчення фактора витрат виробництва як детермінанти покладеної в основу прогресивного розвитку економіки України.

На підставі маркетингових досліджень менеджери виробничих фірм визначають умови виробництва товарів (послуг), що будуть поставлятися на ринок. Значна увага при цьому приділяють майбутнім витратам.

Витрати виробничих факторів, використовуваних для виробничої і реалізаційної діяльності, називаються “витратами виробництва”.

З економічної точки зору витрати являють собою вартість усіх затрачуваних матеріалів і послуг. Тому кожна фірма зацікавлена в аналізі витрат у динаміку їхнього співвідношення з рівнем ціни на продукт.

Існують два підходи до оцінки витрат бухгалтерський і економічний. І бухгалтери, і економісти згодні з тим, що витрати фірми в будь-який період рівні вартості ресурсів, використаних для виробництва реалізованих у течії цього періоду товарів і послуг. У фінансових звітах фірми зафіксовані фактичні (“явні”) витрати, що являють собою грошові ресурси на оплату використовуваних виробничих ресурсів (сировина, матеріали, амортизація, праця і т.д.).

Однак економісти, крім явних, враховують і “неявні” витрати.

Будь-яка фірма прагнути повчити максимум прибутку при мінімальних сукупних витратах. Природно, що мінімальний обсяг сукупних витрат змінюється в залежності від обсягу виробництва. Однак складові сукупних витрат по-різному реагують на зміну обсягу виробництва. Це відноситься, у першу чергу, до витрат на оплату обслуговуючого персоналу й оплату виробничих робітників. Тому “сукупні загальні витрати” поділяються на “постійні” і перемінні.

У господарській практиці нашої країни для визначення величини витрат виробництва використовується категорія “собівартість”.

Собівартість відповідає розглянутим бухгалтерським витратам, тобто не враховує неявні (вменені) витрати. З розвитком підприємництва в Україні економісти переходять від використання поняття “собівартість” до використання поняття “економічні витрати”, але в даний час перше зберігає своє значення.

Будь-яка фірма, перш ніж почати виробництво, повинна чітко представити, на який прибуток вона може розраховувати. Для цього вона вивчає попит і визначає, по якій (приблизно) ціні буде продаватися її продукція. Рішення приймається після порівняння передбачуваних доходів з витратами, що має бути понести.

Сучасна економічна теорія зберігає вихідне положення про витрати виробництва: щоб одержати більшу кількість будь-якого блага, необхідно надати потенційним виробникам і постачальникам цього блага певний стимул, який би спонукав їх перекинути ресурси зі сфери їхнього поточного використання на виробництво того, чого ми хочемо. Необхідно, щоб вигоди від такого перекидання перевищили витрати на неї, тобто перевищили цінність тих можливостей, від яких прийдеться відмовлятися потенційним підприємцям.

Рішення завжди приймаються на основі зіставлення додаткових витрат з додатковими вигодами. Додаткові витрати - це граничні витрати або граничні витрати, зв'язані з виробництвом додаткової одиниці продукту найбільш дешевим способом. Слово "граничний" означає розташований на границі або краї. Ви вирішили придбати автомобіль і стати таксистом. Прикидаєте очікувані витрати: ціна автомобіля, оформлення прав, страховка, витрати на бензин, олію, техобслуговування, відсоток за кредит, оренда гаража і т.д. Орієнтовно визначаєте очікувані доходи в розрахунку на рік і одержуєте результат. Після зіставлення його з дійсною роботою і доходом приймаєте рішення: бути вам таксистом або не бути.

У більшості виробництв економія, а, отже, і вигода, досягаються на масштабах. Якщо ділові люди не бачать способу зробити великий обсяг продукції, вони не стануть робити нічого. Їхні рішення спрямовуються очікуваними граничними витратами. Підприємство направляє обмежені ресурси на ту продукцію, що необхідна споживачеві і за ціною, що вони згодні платити. Прибуток сигналізує підприємству про те, наскільки воно правильно вирішує питання "Що робити?" і "Як робити?".

Витрати завжди є результатом дії попиту та пропозиції.

На практиці прибуток є надлишок виторгу над витратами капіталу. Прибуток являє собою конкретну мету, до якої прагне кожен підприємець, а витрати виробництва - витрати на досягнення цієї мети.

Для того, щоб забезпечити випуск продукції фірма повинна здійснює цілий спектр різного роду витрат. Обсяги випуску продукції змінюються в залежності від зміни обсягів цих витрат. Обсяги деяких видів витрат піддаються досить швидкому коректуванню, у той час як інші вимагають більшого часу. Якщо розглядати витрати коректування і регулювання яких вимагає великого часу, то без порушення спільності, можна сказати, що саме вони визначають розміри фірми параметри її виробничих потужностей, тобто розміри виробничих структур і виробничий потенціал машинного парку фірми. Витрати саме такого роду відносяться до категорії постійних витрат. А витрати сполучені з забезпеченням постійних витрат, іменуються постійними витратами (див. схему 1).

Сьогодні існують, на наш погляд, дві проблеми обліку витрат:

Перша - полягає в переорієнтації вітчизняної теорії і накопиченого в цій області практичного досвіду на рішення нових задач, що стоять перед системою керування в умовах розвитку ринкових відносин у Україні.

Друга, не менш важлива проблема - вивчення закордонного досвіду організації управлінського обліку, створення нових нетрадиційних систем одержання інформації про витрати виробництва вітчизняних підприємств, застосування сучасних підходів до калькулювання собівартості продукції, визначенню фінансових результатів, а також використання цієї інформації для контролю, аналізу, прогнозування і регулювання виробничої діяльності.

Таким чином, вищесказане підтверджує актуальність обраної теми курсової роботи.

Схема 1

Загальна схема класивікації

вдатків на виробництво

За способом включення до собіварстості

За економічними елементами

За статтями калькуляції

За відношенням до технологічного процесу

1. Основні

(умовно-змінні)

а) сировина

б) зар.плата рабітників

в) начирахування на зар.плату

г) видатки на освоєння

д) знос

е) резерв на ремонт

ж) втрати від простоїв та ін.

2. Накладні

(умовно-постійні)

а) загальновиробничі видатки

б) загальногосподарські видатки

1. Елементарні

а) сировина

б) зар.платня

в) відчислення

на зар.платню

г)амортизац.

основных засобів и нематериальных

активів

д) знос МБП

е) інші видатки

2.Комплексні

а) видатки майбутніх періодов

б) резерви предстоящих видатків

в) загальновиробничі видатки

г) загальногосподарські видатки

д) втрати від браку

1. Прямі

а) сировина

б) зарплатня робітників

в) відчислення на зарплатню

г) видатки по освоєнню

д) знос

е) резерв на ремонт

ж) втрати від простоїв

2. Косвенні

а) загальновиробничі витрати

б) загальногосподарські витрати

Сировина

Покупні напівфабрикати

Возвратні відходы

Транспортно-заготовчі видатки Разом: Сировина

Зар. Платня робітників

відчисления на зар. платню робітників

Витрати на освоєння

Резерв на ремонт

Втрати від простоїв

Загальновиробничі видатки

Загальногосподарські видатки

Разом: Виробнича собівартість

Комерційні видатки

Разом: Повна собівартість

1. Коротка економічна характеристика

Для прикладу аналізу обліку і прогнозування транспортних витрат обране підприємство, діяльність якого прямим образом зв'язана з використанням транспорту – ТОВ АТП «Профтакси - 1»

Підприємство має права юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатка з указівкою свого найменування, кутовий штамп, фірмовий бланк, і інші реквізити. Може від свого імені здобувати майнові і немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах (суді, арбітражному і третейському судах).

АТП здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку, самофінансування і самооплатності.

Підприємство самостійне розпоряджається продукцією, що випускається, і прибутком отриманим в результаті діяльності підприємства, що залишився після сплати податків і внесення інших обов'язкових платежів.

У сучасних умовах розвиток виробництва залежить багато в чому від забезпеченості власними виробничими фондами.

Задача фондів – забезпечити безперервність виробництва і відтворення, тому ці фонди і називаються виробничими. Відтворення й оборотність основних фондів – фактор, що впливає на рівень рентабельності і фінансовий стан підприємства.

При переході до ринкових відносин особливо важливо оптимальне використання основних виробничих фондів.

Таблиця 1.1

Склад і структура основних засобів

	2000 р.		2001 р.		2002 р.		2002 р. у % до 2000 р.
	Тис. грн.	У % до під-сумку	Тис. грн.	У % до підсумку	Тис. грн	В % к підсумкові
Будівлі	444	40,4	500	40,6	500	46,7	112
Машини й устаткування	112	10,2	137	11,1	116	10,8	103
Транспортні засоби	515	47	762	45,7	415	38,3	80,6
Інвентар	27	2,5	25	2,0	24	2,3	90,6
Інші	-	-	5	0,4	14	1,3
Усього	1099	100	1239	100	1070	100

З приведених дані таблиці 1.1 видно, що найбільша питому вагу в структурі основних засобів у звітному році займають будівлі (46,7%), на другому місці знаходяться транспортні засоби (38,3%). В наявності вибуття транспортних засобів з 2000 по 2001 на 146 тис. грн. Керівництво підприємства рахувало доцільним з метою стабілізації фінансового стану реалізувати частину автомашин.

Також важливе значення для підприємства має забезпеченість оборотними фондами. Переважну частину оборотних виробничих фондів складають предмети праці – сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і пальне, тара і тарні матеріали. Крім того, до оборотних виробничих фондів відносяться і деякі знаряддя праці – малоцінні та ті, що швидко знашуються предмети, інструменти, спеціальні пристосування, змінне устаткування, інвентар, запасні частини для поточного ремонту, спеціальний одяг і взуття. Ці предмети і знаряддя праці складають одну групу оборотних виробничих фондів – виробничі запаси. Крім них в оборотні виробничі фонди входять незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів. Основне призначення засобів, авансованих в оборотні виробничі фонди, полягає в забезпеченні безперервного і ритмічного процесу виробництва.

Таблиця 1.2

Склад і структура оборотних коштів

	2000 р.		2001 р.		2002 р.		2002 р. у % до 2000 р.
	Тис. грн	У % до під-сумку	Тис. грн.	У % до під-сумку	Тис. грн.	В % к Підсумку
Запаси і витрати	703	70,2	1774	87	1022	88,7	145
Дебіторська заборгова-ність	85	8,5	63	7,1	79	6,9	93,6
Грошові кошти	213	21,2	52	5,8	50	4,3	23,4
Усього	1001	100	889	100	1151	100

З приведених даних таблиці 1.2 бачимо, що в звітному році найбільшу питому вагу займають запаси і витрати (88,7 %), а найменшу – грошові кошти (4,3%). У порівнянні з попереднім 2000 роком у 2002 році різко зменшився обсяг коштів. Це почасти пояснюється загальною економічною дестабілізацією в зв'язку з різким падінням курсу гривні в 2001 році. Дебіторська заборгованість у 2002 році в порівнянні з 2000 роком зменшилася на 6,4%.

Як уже говорилося, головною метою автотранспортного підприємства є задоволення потреб споживчих товариств у транспортних послугах, а також реалізація соціальних і економічних інтересів трудового колективу.

Для виконання зазначених цілей підприємство здійснює наступні види діяльності:

транспортні послуги;

ремонт транспортних засобів;

комерційну діяльність.

Усі види діяльності, що вимагають спеціального дозволу (ліцензії), здійснюються після одержання такого дозволу у встановленому законом порядку.

На підприємстві роблять:

1) Діагностику технічного стану автомобілів;

2) Регулювання і ремонт паливної апаратури;

3) Підготовка до фарбування і фарбування кузова;

4) Шиномонтаж.

Усі роботи здійснюються на власній виробничій базі.

Структура виробничої бази:

1) виробнича площа ( кв. м) – 1496,5

2) підйомники

3) зварювальне устаткування

4) компресори;

5)металооброблююче устаткування (токарські, розточувальні, фрезерні, шліфувальний верстати)

6) фарбувально-сушильна камера

7) шиномонтажна майстерня

Таким чином, на підприємстві маються всі умови для експлуатації і технічного обслуговування автомобільного транспорту.

Але відомо, що в умовах ринку основний вид діяльності автотранспортного підприємства – перевезення вантажів і пасажирів – часто не забезпечує можливостей не тільки для розширеного, але і для простого відтворення. Як вихід зі становища підприємство придбало в 1999 р. ліцензію на здійснення торгово-закупівельної діяльності. На території АТП функціонують два оптово-роздрібних магазини - із продажу автозапчастин і з продажу продуктів у промисловому упакуванні і лікеро-горілчаних виробів. На сьогоднішній день виторг від реалізації товарів у цих магазинах складає значну частину усього виторгу підприємства.

Таблиця 1.3

Склад і структура грошового виторгу

Показники.	2000 р.		2001 р.		2002 р.		У середньому за три роки
	Тис. грн.	У % до під- сумку	Тис. грн.	У % до під- сумку	Тис. грн.	У % до під-сумку	Тис. грн.	У % до підсумку
Прибуток від роздрібної торгівлі	597	27,4	824,1	39,7	1430,4	41,1	950	36,8
Прибуток по оптовій торгівлі	1222,4	56,1	976,8	47,0	1721,8	49,6	1306	50,7
Прибуток від послуг автосервісу	79	3,6	86	4,1	127	3,7	97	3,8
Прибуток по автоуслу- гамір	268,6	12,3	171,8	8,2	155,8	4,5	198,4	7,7
Прибуток від реалізації ГСМ	11,1	0,5	16,9	0,8	46,4	1,3	24,4	0,9
Усього	2178	100	2075,6	100	3480,4	100	2578	100

Діяльність будь-якого підприємства характеризують підсумкові фінансові показники, що ми можемо побачити в річній звітності. Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує головним чином від реалізації продукції, робіт і послуг, а також від інших видів діяльності (здача в оренду будинків, автомашин).

Таблиця 1.4

Основні економічні показники підприємства

Показник	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2002 р. у % до 2000 р.
Виторг від реалізації продукції, робіт , послуг	2179205	2075718	3480883	159
Повна собівартість реалізації, у тому числі:	2098103	2100943	3344430	159
Прибуток (збиток) від реалізації	81101	-25225	136452	168
Балансова прибуток	37349	33740	28452	86
Виторг на 1 грн. витрат	0,206	0,18	0,208	100
Середньорічне число працівників	84	83	78	92
Середньомісячна з/пл, грн.	164	370	417	50
Середня тривалість робочого дня,г	9,6	9,7	8,3	86

Прибуток на одного середньорічного працівника	9,3	8,9	17,0	182
Рентабельність, %	7,5	7,3	8,0	106

З вищенаведених даних таблиці 1.4 видно, що підприємство в цілому стабільно. Виторг від реалізації продукції, робіт і послуг зріс у 2002 році в порівнянні з 2000 на 59%. В наявності відсутність плинності кадрів, незважаючи на важке фінансове становище, у якому в принципі виявилася більшість підприємств автомобільної галузі. Це говорить про те, що керівництво підприємства і фахівці вчасно знайшли вихід зі скрутного становища, вишукали можливість стабільно виплачувати заробітну плату. Рівень рентабельності в звітному році вище проти 2000 року. Сильно зросла собівартість товарів і послуг. Це почасти пояснюється тим, що у серпні 2001 року відбулося різке падіння курсу гривні, через що, природно підскочили ціни на сировину і матеріали, зокрема на ПСМ.

2. Основні фактори впливу на рівень і суму транспортних видатків підприємства

Облік витрат і виконаних робіт вантажним автотранспортом ведеться на балансовому рахунку 20 «Основне виробництво». Він призначений для узагальнення інформації про витрати основного виробництва, тобто виробництва послуг автотранспорту, що стали метою створення даного підприємства. По дебету рахунка 20 «Основне виробництво» відображають прямі витрати, зв'язані безпосередньо з наданням автотранспортних послуг: витрата ПСМ, запчастин, розрахунки з персоналом по оплаті праці, а також непрямі витрати, зв'язані з керуванням і обслуговуванням основного виробництва.

По кредиту рахунка 20 «Основне виробництво» відображаються суми фактичної собівартості завершеної наданням автопослуг. Ці суми списуються з рахунка 20 у дебет рахунків 45 «Товари відвантажені», 46 «Реалізація продукції, робіт, послуг».

Аналітичний облік по рахунку 20 ведеться по видах витрат.

Таблиця 2.1

Господарські операції, здійснені в серпні 2000 року

Зміст господарських операцій	Сума, грн.	Кореспонден-ція рахунків
		Дт	Кт
Нараховано знос нематеріальних активів	2,8	20	05
2. Нараховано заробітну плату водіям	5564,2	20	70
3. Нараховано відпускні водієві Рамазанову А.Т	240,7	20	31
4. Зроблено відрахування на соц. нестатки	2407,81	20	69

5. Нараховано знос основних засобів	565,65	20	02
6. Послуги сторонніх організацій (ГТС, МТС)	156,6	20	76/1
7. Зроблено витрати по ремонту даху гаража	1386,29	20	31
8. Відпущені зі складу запасні частини	5659,25	20	10/6
9. Відпущені ПСМ	1673,36	20	10/5
10. Відпущені зі складу запасні частини	1943,47	20	10/6
11. Нараховано знос МБП	130	20	13
12. Списано загальногосподарські витрати	1329,28	20	26
13. Виконано роботи з наступною оплатою	9985,57	45	20
14. Виконані автопослуги	6576,86	46/6	20

Тому що немаловажне значення в господарській діяльності підприємства грає здача автотранспорту в оренду, необхідно вказати обов'язкові проводки по цьому виду діяльності

Таблиця 2.2

Облік прибутків від здачі автотранспорту в оренду

Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
	Дт	Кт
Здано автомобіль в оренду	01/1	01/2
Перераховано орендну плату від орендарів	51	76/1
Отримано прибуток від здачі автотранспорту в оренду	76/1	80
Нарахований ПДВ від прибутків по оренді	80	68
Перерахований ПДВ у бюджет	68	51

В умовах переходу до ринкових відносин автомобільний транспорт є найважливішою частиною виробничої інфраструктури.

Для підвищення ефективності використання автотранспорту на підприємстві необхідний комплексний підхід до оцінки виконуваних ними транспортно-технічних операцій в умовах орієнтації виробництва на кінцеві результати.

При визначенні собівартості продукції на автомобільному транспорті практикується умовний розподіл витрат на перемінні і постійні. До перемінних витрат відносять ті, котрі залежать від зміни загального пробігу автомобілів. Це витрати на паливо, мастильні матеріали, технічне обслуговування і ремонт автомобілів, амортизаційні відрахування по рухливому складі й ін. У перемінні витрати умовно включають деякі види витрат, що не залежать від пробігу автомобілів, наприклад внутрігаражна витрата палива, щоденне обслуговування, обтиральні матеріали, частина витрат по ремонті автомобілів (наприклад, витрати на фарбування)

До постійних витрат відносять ті, котрі не залежать від загального пробігу автомобілів. Вони плануються на 1 автомобіль-день роботи. Це накладні витрати і заробітна плата водіїв. Заробітна плата водіїв вантажних автомобілів при відрядній системі оплати праці включається в постійні витрати умовно, тому що її величина залежить від відстані перевезень вантажів і, отже, від пробігу автомобілів

3. Аналіз виконання плану та динаміка транспортних видатків

Основними кількісними показниками використання вантажного автотранспорту є обсяг перевезень і вантажообіг. Як уже відзначалося вище, частина машин підприємство здає клієнтам за договором оренди, тому дані нижченаведених таблиць дані по автомашинах, що знаходяться в перебігу року в розпорядженні АТП.

Таблиця 3.1

Виконання плану перевезення вантажів за 2002 р.

Показники	План.	Факт.	% виконання
Кількість машин на балансі підприємства, з них - в оренді -на підприємстві	22 12 10	22 13 9	100 108 90
Перевезено вантажів, тис.т	15,2	14,0	92,1
Загальний обсяг вантажообігу, т/км	668,8	614,6	91,9
Загальний пробіг автопарку, тис. км	356.2	307.2	86

У розрахунку на 1 а/м перевезено вантажів, т виконано т/км виконано загальний пробіг, км	1520 67020 35620	1555,5 68288 34133	102 101,9 95.8
Середня відстань перевезення, км	44	43,9	99,7

З даних таблиці 3.1 бачимо, що в звітному році в розпорядженні підприємства знаходилося фактично 9 вантажних автомобілів, що складає 40,9% від їхньої загальної кількості. План вантажообігу, що був розрахований на 10 машин, виконаний на 91.9%. План виконання перевезення вантажів виконаний на 92,1%.

За даними таблиці 3.1, використовуючи прийом елімінування, можемо визначити ступінь впливу окремих факторів на обсяг виконаних робіт вантажним автотранспортом.

Таблиця 3.2

Вплив окремих факторів на обсяг виконаних робіт вантажним автотранспортом

Показники	2002 р.		Отклонение от плана: +(-)
	План	факт
	А	б	у
1. Среднєсписочне число вантажних автомобілів	10	9	-1
2. Відпрацьовано днів у середньому на один автомобіль	236	241	+6
3. Середньодобовий пробіг автомобіля з вантажем, км	118	116	-2
4. Середня завантаженість автомобіля, т	3.6	3.8	+0.2
5. Виконано робіт, тис.т/км Відхилення обсягу виконан. робіт, тис.т/км у тому числі за рахунок зміни чисельності автомашин (стор.1у(стор.2а(3а(стор.4а) кількості відпрацьованих днів (стор.1б(стор.2у(стор.3а(стор.4а) середньодобового пробігу (стор.1бґстор.2бґстор.3уґстор.4а) середньої завантаженості автомобіля (стор.1бґстор.2бґстор.3бґстор.4в)	670.2	614.6	-55.6 -48,6 -100,2 19,1 -15,6 48,1

Таблиця 3.3

Динаміка і структура витрат на вантажні перевезення

Статті витрат	2000 р.		2001 р.		2002 р.		2002 р у % до 2000
	Тис. грн.	У % до підсумку	Тис. грн.	У % до підсумку	Тис. грн.	У % до підсумку
Заробітна плата водіїв з відрахуваннями на соц. нестатки	134,6	29,1	62,1	23,7	63,3	21,9	62
Автомобільне паливо	98,4	26,2	57,6	21,7	60	19,8	62,4
Мастильні та інші експуа. матеріали	10,6	2,8	9,9	3,6	0,9	0,3	9,0
Знос і ремонт автомобільної гуми	18,8	4,9	10,2	4,2	5,9	1,9	31,9
ТЕ і експлуата-цыйний ремонт автомобілів	42,5	11,0	20,2	7,9	25	8,6	64,2
Амортизація	60,4	15,1	38,4	14,0	13	4,2	23,4
Загальногоспо-дарські витрати	40,6	10,9	64,5	24,7	117	43,3	327,5
Разом	386,9	100	230,9	100	318,9	100	82,7
Собівартість 10 т/км	2,2	*	4,9	*	4,5		210

Як видно з даних таблиці 3.3, сума фактичних витрат на послуги вантажного автотранспорту склала 293,6 тис. грн. У структурі витрат у 2002 році переважне місце займають загальногосподарські витрати, потім йде автомобільне паливо.

4. Шляхи зниження транспортних видатків

Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах і по чинниках.

Джерела — це витрати за рахунок економії яких можуть бути знижені витрати виробництва. Чинники — це техніко-економічні умови, під впливом яких змінюються витрати.

Основними джерелами зниження витрат виробництва і реалізації продукції є :

зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю продукції;

зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на одиницю продукції ;

зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції ;

скорочення адміністративно-управлінських витрат ;

ліквідація непродуктивних витрат і втрат.

На економію ресурсів дуже впливає число техніко-економічних чинників. Найбільший вплив мають такі групи внутрішньовиробничих чинників :

підвищення технічного рівня виробництва ;

удосконалювання організації виробництва і праці ;

зміна обсягу виробництва.

Підвищення технічного рівня виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці призводить до зниження витрат сировини, матеріалів і заробітної плати.

Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їхньго використання, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва і збереження, повторне використання матеріалів, впровадження безвідходних технологій. На розмір витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. При їхньому збільшенні витрати зростають, а при зниженні - зменшуються. Відсоток зниження розміру витрат за рахунок зменшення матеріальних витрат і зміни цін на сировину та матеріали може бути розрахований по формулі:

ЗВм = ( 1 - jм x jц )Ум х 100, де

j—індекс зміни норм використання сировини і матеріалів на одиницю продукції;

jц—індекс зміни цін на сировину і матеріали;

Ум—питома вага вартості матеріальних витрат у витратах підприємства ( у відсотках ).

Зниження витрат підприємства забезпечується за рахунок зменшення витрат живої праці на одиницю продукції і темпів зростання його продуктивності стосовно темпів зростання середньої заробітної плати. Розмір зниження витрат ( у відсотках ) за рахунок росту продуктивності праці можна визначити за формулою :

ЗВзп = ( 1 - jзп : jпп )Узп х 100, де

jзп—індекс росту середньої заробітної плати;

jпп—індекс росту продуктивності праці;

Узп —питома вага заробітної плати у витратах підприємства, (у відсотках)

Існує ще один вид визначення динаміки собівартості. Він здійснюється на основі розрахунку індивідуального індексу собівартості :

is = Z 1 / Z 0 , де

Z 1 і Z 0 базова і звітна собівартості одиниці продукції

Коли на підприємстві випускається декілька видів продукції, то динаміку собівартості усього виробництва визначають на основі розрахунку загального індексу собівартості в якому фактично випущена в звітному періоді товарна продукція оцінюється по фактичній собівартості звітного періоду, а потім також продукція оцінюється по плановій собівартості або по фактичній собівартості базисного періоду :

I 2 = е Z 1 Q 1 / е Z 0 Q 0

Z 0 - собівартість одиниці продукції в базовому періоді або за планом.

Q 1 , Q 0 - кількість продукції в звітному періоді.

Z 1 - собівартість одиниці продукції в звітному періоді.

Для окремої продукції використовують показник собівартості продукції виражений у витратах на у.о. товарної продукції. Цей показник одержують шляхом ділення повної собівартості усієї товарної продукції на вартість цієї товарної продукції в оптових цінах підприємства. Він визначається в чотирьох варіантах.

1 Витрати на у.о. товарної продукції по затвердженому плані:

е Z пл Q пл / е P пл Q пл

1 Витрати на у.о. фактично випущеної товарної продукції.

а) за планом перерахованому на фактичний обсяг випуску і асортимент продукції;

Z пл Q пл / P пл Q пл

б) фактично, у цінах, що діяли в звітному році ;

Z 1 Q 1 / P 1 Q 1

в) фактично, у цінах, прийнятих у плані ;

Z 1 Q 1 / P пл Q 1 , де

Z пл - планова собівартість одиниці продукції ;

Z 1 - фактична собівартість продукції ;

P пл - планова оптова ціна одиниці продукції ;

P 1 - фактична оптова ціна одиниці продукції ;

Q пл - кількість одиниць за планом ;

Q 1 - фактична кількість одиниць продукції ;

Методи оцінки впливу техніко-економічних чинників на зниження витрат підприємства, що наведені вище, можуть використовуватися як при аналізі, так і при плануванні собівартості продукції на майбутній період.

5. Прогноз транспортних видатків на майбутній рік

Розрахунок витрат наступного року не представляє особливої складності, оскільки їхня структура на поточний період майже не зміниться. Постійні витрати виявляться незмінними, а перемінні збільшаться.

При розрахунку перемінних витрат можна знайти ставку нарахування перемінних витрат на одне замовлення використовуючи дані попереднього періоду.

Для того, щоб знайти величину перемінних витрат на 2003 рік треба визначити кількість замовлень по кожнім виді послуг, що робляться. Адміністрація АТП припускає, що кількість замовлень зросте рівномірно на 10%. Отже кількість замовлень кожного структурного підрозділу зросте на цю величину.

Перемінні витрати будуть дорівнюють добуткові кількості відвідувань відділення на відповідну їм ставку нарахування перемінних витрат.

Постійні витрати не зміняться.

Підсумовуючи витрати по кожнім підрозділі визначимо собівартість одного замовлення.

Отримані результати показують, що при збільшенні кількості замовлень АТП, знижується собівартість витрат на їхнє виконання. Це відбувається через те, що змінюються тільки перемінні витрати, у постійні залишаються незмінними, тобто збільшується тільки частина витрат.

При середній ціні замовлення 31,9$ прибуток АТП за рік складе:

Прибуток від продажів 31,9*36 190 1 154 461

Собівартість послуг 817 331

Прибуток 337 130

У порівнянні з можливим прибутком попереднього року цей прибуток здається дивно низкою. Це походить із за того, що «переплата» замовників інших підрозділів знизилася, оскільки зменшилася собівартість надання послуг у підрозділах з максимальними витратами і розривши між рівнями цін скоротився. Плату за замовлення можна запропонувати залишити максимальної з можливістю надання різних знижок.

ВИСНОВКИ

Виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість якогось товару, що фірма намагається запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі виробництва фірма-виробник поряд із витратами виробництва несе також витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки тощо.

Затрати, витрати, собівартість, є найважливішими економічними категоріями. Їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.

В залежєності від виду продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини використовують різні методи калькулювання (оцінки) витрат. До основних та найбільш практичних належать: метод прямого розрахунку, розрахунково-аналітичний метод, нормативний метод, параметричний метод, коефіцієнтний метод, метод виключення витрат, комбінований метод. Проте основним завданням економіста є не тільки підрахування вже наявних витрат, але і знаходження всеможливих шляжів зниження витрат. Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах та чинниках. В середині підприємства витрати можна знижувати за рахунок зміни норм використання сировини, зменшення витрат живої праці на одиницю продукції тощо. Для цього розроблено ряд показників (індексів), які нині широко використовуються на підприємствах. Значне зниження витрат досягається за рахунок застосування прогресивних методів організації виробництва, наприклад система “just in time”.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Анисимов А.П., Экономика, планирование и анализ деятельности автотранспортных предприятий, М.: Транспорт-2000 г.;

Белуха Н.Т. Бухгалтерский учет на автомобильном транспорте, //М.: Транспорт -1989 г.

Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет .: М. Инфра-М 1999 г.

Курс экономической теории под ред. Чепурина М.Н., Киселевой Е.А. Издательство “АСА” К.: 1994 г.

Экономика, планирование и организация предприятий автомобильного транспорта под. ред. Голованенко С.Л. //М.: «Высшая школа»»-1985 г.

Шеремет А.Д., Сайфуллин Р.С., Методика финансового анализа, М.: Инфра-М 2003. с.50-70

Абалонин С.Л.«Стратегические зоны хозяйствования АТП» //Автомобильный транспорт №6-2001 с.17-18;

Азымова Т.Н. Особенности деятельности предприятий автомобильного транспорта, //Главный бухгалтер» №4-2003 с.17-20

Вельможин А.К., Гудков В. П. «К вопросу о рынке транспортных услуг» //Автомобильный транспорт №3-2000 с.14-15.

Медведев В.Н. «Мы пережили еще один год распада автомобильной отрасли» //Автомобильный транспорт № 6-2002 г.с.8-10;

Устав ТОВ АТП „Профтакси – 1”.