Джерела доходу та витрат страховика Оподаткування страхової діяльності в Україні

Реферат на тему: “Джерела доходу та витрат страховика. Оподаткування страхової діяльності в Україні” ПЛАН 1. Фінанси страхових організацій 2. Управління надходженнями й виплатами коштів страховій компанії 3. Забезпечення збалансування або перевищення доходів над витратами страховика цілому по страховому фонду
4. Використана література 1. Фінанси страхових організацій
Для забезпечення діяльності страховика по наданню страхового захисту він повинен формувати й використовувати кошти страхового фонду з метою покриття збитків страхувальників, компенсації власних затрат по веденню страхових операцій, а також одержання прибутку. В умовах розвинутих ринкових відносин страхова компанія, як правило, вкладає тимчасово вільні кошти в інвестиційну діяльність. Тому рух готівкових, та безготівкових коштів страховика досить складний і включає в себе два від­носно самостійних грошових потоки: оборот засобів, що є джерелом страхового захисту, і оборот ресурсів, по­в'язаних з веденням страхових операцій. Певні особливості властиві й руху частини засобів страхового фонду, що інвестуються з метою одержання прибутку. Всe це зумовлює специфіку фінансових форм страхової організації.
Найважливішою особливістю грошового обороту, пов'язаного з наданням страхового захисту, е ризиковий, ймовірний характер руху коштів. Якщо в основі форму­вання страхового фонду лежить ймовірність збитку, що вимагає вивчення статистичних даних й застосування відповідних розділів теорії ймовірності, то використання коштів з страхового фонду залежить від фактичним збитків страхувальників в певному році. Різниця між обсягом сформованого страхового фонду й потребами у виплаті страхового відшкодування також породжує специфічні особливості організації фінансів страхової організації.
Можлива невідповідність між очікуваним й фак­тичним збитком зумовлює певні вимоги, насамперед, до величини й структури тарифу. В її основну частину (нетто-ставку) повинна включатись ризикова надбавка, що відображає вірогідну ймовірність відхилення вели­чини фактичного збитку від очікуваного — ж в часі, так і в просторі.
Чим вища ймовірність того», що сформований стра­ховою організацією фонд буде достатнім для повного відшкодування збитків страхувальників, тим вища її фі­нансова стійкість.
Як і для будь-якої підприємницької структури, діяльність страхової компанії спрямована не тільки на відшкодування витрат, а й на одержання прибутку. Разом з тим, страховик не повинен намагатись отримати надвисокий прибуток від страхових операцій, бо така практика порушує принцип еквівалентності його від­носин зі страхувальником. Взагалі, у страхуванні засто­сування поняття «прибуток» досить умовне, бо тут не створюється національний доход, а лише відбувається його перерозподіл. Для страховика прибутком є такий позитивний фінансовий результат, який забезпечує перевищення його доходів над витратами.
До доходів від страхової діяльності відносяться:
1) страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування та перестрахування;
2) комісійні винагороди за перестрахування;
3) частка від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками;
4) повернуті суми спеціальних страхових резервів попередніх періодів;
5) інші доходи від страхової діяльності.
Витратами страховика, крім витрат на проведення страхування, є виплата страхових сум і страхового від­шкодування, відрахування в страхові резерви і на за­побіжні засоби.
Об'єктом оподаткування страховиків є прибуток, одержаний від страхової, перестрахувальної і фінансової діяльності, що може здійснюватись згідно законодавства.
Прибуток страховика, що залишається після сплати податків (чистий прибуток), є його власністю, і порядок його використання встановлюється страховиком самостійно.
Важлива сфера руху коштів страхової організації пов'язана з формуванням страхових резервів. Вони передбачені для забезпечення майбутніх виплат стра­хових сум та страхового відшкодування. Резерви утво­рюються окремо по договорах страхування життя, медичного страхування та по ризикових видах страхування. *1
Резерви створюються страховиками шляхом відпо­відних відрахувань від надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), а також від доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів.
До складу резервів входять:
а) технічні резерви — страхові резерви, які створю­ються для забезпечення виконання страховиками взятих зобов'язань по підписаних договорах страхування;
б) вільні резерви — страхові резерви, які виконують функції додаткового забезпечення платоспроможності страховиків, і не зв'язані конкретними зобов'язаннями по підписаних договорах страхування.
У випадку недостатніх резервів для здійснення стра­хових виплат, вони повинні поповнюватись за рахунок прибутку.
Звертаємо увагу на те, що забороняється здійснюва­ти виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів страхування життя і медичного страхування.Недозволяється використання (зменшення) обсягів ре­зервів для будь-яких цілей, крім страховик виплат.
Встановлені певні зобов'язання для страховиків. Вони повинні створювати такі технічні резерви з рин­кових видів страхування:
— резерви премій (резерви незароблених премій) ~ по договорах, термін дії яких ще не минув;
— резерви збитків (зарезервовані сплачені суми страхового відшкодування по відомих вимогах страху­вальників).
Страховики можуть також самостійно створювати інші резерви відповідно до прийнятої технології формування страхового портфеля.
Для страховиків встановлені зобов'язання створю­вати такі технічні резерви по страхуванню життя і медичному страхуванню:
— резерви довгострокових зобов'язань;
— резерви належних виплат страховим сум.
Резерви довгострокових зобов'язань розраховуються окремо по кожному договору.
З обов'язкових видів страхування технічні резерви створюються окремо від інших видів страхування.
Не рідше, ніж один раз на місяць, страховики зобов’язані самостійно здійснювати необхідний пере­розподіл створених резервів відповідно до страхових подій, що настали.
При здійсненні операції перестрахування ризиків у страховика (цедента) обсяг страхових резервів не змен­шується після передачі ризику перестраховику. При цьому в активі балансу суми, передані в перестрахування, відображаються по статті активу «Участь перестраховиків у технічних резервах». При здійсненні страхових виплат по ризиках, що передані в перестрахування, відповідні резерви зменшуються на суму виплат.
При реформації балансу на звітну дату страховики зобов'язані здійснити поповнення відповідних резервів та відобразити їх використання для страхових виплат.
Умовами забезпечення виконання своїх зобов'язань страховою організацією є наявність у неї сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також система перестрахування.
Мінімальний розмір статутного фонду, згідно Декре­ту Кабінету Міністрів України «Про страхування», уста­новлюється в сумі, еквівалентній 5 тисяч доларів США за курсом Національного банку України.
Страховики зобов'язані дотримуватись нормативних співвідношень між сумою власного статутного фонду і страхових резервів та обсягом прийнятих страхових зобов'язань.
Страхові зобов'язання залежно від страхування (пе­рестрахування), крім обов'язкових, щодо суми статутно­го фонду і страхових резервів, не повинні перевищувати:
— з особистого страхування, крім страхування жит­тя, — 40-кратної її величини;
~ з страхування всіх видів відповідальності — 20-кратної й величини;
— з перестрахування — 10-кратної її величини.
Вказані співвідношення можуть змінюватися Кабі­нетом Міністрів України за поданням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.
Звертаємо увагу на те, що максимальний обсяг стра­хових зобов'язань за окремим договором страхування не може перевищувати 10 відсотків від суми статутного фонду і страхових резервів.
Для забезпечення страхових зобов'язань а страхуван­ня життя страховики повинні утворювати окремі резерви за методикою, встановленою Комітетом у/ справах нагля­ду за страховою діяльністю.
Страховики, що прийняли» на себе страхові зо­бов'язання в обсягах, які перевищують, можливість їх виконання за рахунок власних засобів, повинні застраху­вати ризик виконання власних зобов'язань у перестраховиків. --PAGE_BREAK--
Резервні фонди утворюються страховим товариством з метою забезпечення майбутніх виплат і необхідного страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування) шляхом відрахувань до 50 відсотків від страхових платежів з цих видів страхування та інших доходів. Страхові фонди утворюються у ті й валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Резерви з страхування життя формують­ся окремо від резервів з ризикових видів страхування.
Страхові організації мають право утворювати ре­зервні фонди для фінансування заходів щодо запобігання нещасних випадків, втрат та пошкоджень застрахованого майна, також шляхом відрахувань від страхових платежів у межах, встановлених нормативними актами.
Обов'язком страховиків є розміщення страхових резервів, інших тимчасово вільних коштів з урахуванням безпечності, прибутковості та ліквідності.
Для забезпечення вимог безпечності,, прибутковості та ліквідності активів страхової компанії, достатніх для виконання прийнятих зобов'язань, сума її наявних тех­нічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного» фонду повинна бути представлена (покрита) активами таких категорій (допустимими активами):
— грошові кошти на розрахунковому рахунку;
—банківські вклади (депозити);
— нерухоме майно;
— цінні папери і права участі, що передбачають одержання доходів;
— державні цінні папери;
— іноземна валюта, що віднесена до цієї категорії Національним банком України;
— грошові позики за договорами боргу юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам;
— готівка;
— права вимоги до перестраховиків (участь перестра­ховиків. у технічних резервах).
Резерви не можуть бути розміщені (інвестовані) в цінні папери та права участі інших страховиків.
Видані позики фізичним особам-страхувальникам, які заключили договори страхування життя, повинні бути в.межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій по цих договорах.
При визначенні рівня покриття до заліку приймають­ся (в обмежених обсягах) такі активи у відсотках до суми, рівній величині наявних технічних резервів і 50 відсотків сформованого статутного фонду:
— банківські вклади (депозити) —не більше 30 в одному банку;
— нерухоме майно — не більше 10;
— іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів — не більше 5;
—цінні папери (крім державних цінних паперів) і права участі не більше 40, в тому числі:
а) акції, які не котируються на фондовій біржі,— не більше 15, з них акцій одного емітента — не більше 2;
б) акції, які котируються на фондовій біржі,— не більше 5 одного емітента;
в) облігацій — не більше 5;
— грошові позики юридичним особам і фізичним особам-страхувальникам — не більше 30, в тому числі:
а) позики юридичним особам, не забезпечені бан­ківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків,— не більше 5, з них розмір позики окремому позикоодержу-вачу не повинен перевищувати 1 відсотка;
б) позики юридичним особам, які забезпечені бан­ківськими або страховими гарантіями, не повинні пе­ревищувати 5 відсотків окремому позикоодержувачу;
— права-вимоги до перестраховиків (участь перестра­ховиків у технічних резервах) — не більше 50 відсотків обсягів страхових зобов'язань, переданих в перестраху­вання.
Не менше 90 відсотків резервів повинні бути роз­міщені (інвестовані) на території України, якщо іншене передбачене чинним законодавством та міжнародними угодами, що підписані Україною.
Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю» може дозволити страховикам іншу структуру покриття створених обов'язкових резервів та сформованого ста­тутного фонду. Для одержання індивідуального дозволу страховики повинні подати необхідне обґрунтування доцільності запропонованої структури такого покриття» в якому підтверджується підвищення безпечності й лік­відності допустимих активів. 2. Управління надходженнями й виплатами коштів страховій компанії
Обсяг зібраних страхових платежів є найбільш за­гальним показником діяльності страховика, на який впливає величина, структура й якість страхового порт­феля, обсяг й асортимент надання страхових послуг, розміри страхового фонду. Враховуючи, що сума пла­тежів — величина абсолютна, для прийняття менед­жерських рішень вона аналізується або в порівнянні з обсягом надходжень по області, району, або в динаміці. Динаміка величини платежів, які надійшли, визначає процес формування страхового фонду, кількість та якість наданих послуг страхувальникам. Залежно від поставле­ного завдання зміни в структурі платежів вивчаються як в цілому, так і по галузях і видах страхування.
Кількість діючих договорів, які прийняв на себе стра­ховик, що свідчить про число страхувань, характеризує не лише страховий портфель, а й попит на страхову послугу. Поряд з показником обсягу одержаних платежів, показник числа діючих договорів аналізується в динаміці з метою регулювання структури страхового портфеля в бік збільшення частки найбільш прибуткових операцій.
Показники середньої страхової суми й середнього платежу на один договір відображають суттєві аспекти договорів страхування, причому страхова сума характеризує рівень страхового забезпечення по одному стра­хуванню, а середній платіж на один догові]? — величину витрат страхувальника на один договір. Щоб визначити середній тариф, що має неабияке значення в управлінні діяльністю страховика, необхідно співставити середній платіж з середньою страховою сумою. Названі показ­ники, як правило, вивчаються в порівняння з попереднім періодом або середніми величинами, що характерні для страхових компаній-конкурентів.
Надходження платежів по добровільному страхуван­ню залежить від ряду факторів соціального й еко­номічного характеру. До них відноситься кількість укладених договорів, середній платіж на один договір. На кількість заключених договорів, в свою чергу, впливає розмір страхового поля та його охоплення, чисельність страхових агентів і навантаження на кожного з них по кількості договорів. Середній платіж по одному договору залежить від середньої страхової суми по oswwy догово­ру й середнього страхового тарифу.
Визначення політики страхової організації буде більш виваженим, якщо до уваги будуть, братись такі фактори, як зміна вартісної структури страхового портфеля в майновому страхуванні та зростання реаль­них доходів населення в особистому страхуванні. На обсяг страхового тарифу впливає зміна рівня ризику структури об'єктів майнового страхування, зміна ризикової й вікової структури страхового портфеля особис­того страхування, зростання чи зниження частки небезпечних професій в страхуванні від нещасних ви­падків.
Суттєві особливості властиві аналізу й наступним менеджерським рішенням по надходженню платежів та зростанню договорів по страхуванню життя, що витікає з довгострокового характеру договорів цієї підгалузі стра­хування. Зокрема, на зростання страхових внесків впливає їх виплата наперед, а на збільшенні кількості договорів з врахуванням раніше зазначених факторів, чинить стримуючий вплив дострокове їх припинення та природні причини (закінчення строку страхування в зв'язку з дожиттям, смерть страхувальника, зміна страху­вальниками місця проживання).
Схвалюючи рішення про напрями вдосконалення роботи страхової компанії, необхідно враховувати, що кількість й динаміка діючих договорів в значній мірі залежать від навантаження на одного страхового агента. Тому при аналізі тенденцій розвитку страхування життя значне місце повинно відводитись вивченню роботи стра­хових агентів по укладанню нових й продовженню існу­ючих договорів, забезпеченню чистого приросту сумі місячного внеску, скороченню числа й зниження частки достроково припинених договорів. Для виявлення причин дострокового припинення договорів проводяться зустрічні перевірки безпосередньо у страхувальників.
Одним з головних напрямів менеджменту страхових операцій є контроль за статтями витрат страховика, зокре­ма, виплатами страхових сум й страхового відшкодування. Спочатку розробляються й виявляються динамічні ряди обсягу виплат. Потім визначаються темпи росту й приросту Цих величин, ланцюгові й базисні індекси. Тут важливо встановити галузі і види страхування, виплати по яких зростають найбільш високими темпами. Це необхідно для обґрунтованого фінансового планування, складання плану доходів і витрат страхової компанії.
Здійснюючи управління особистим страхуванням, необхідно враховувати, що один вид його може передба­чати декілька форм відповідальності. Наприклад, змі­шане страхування життя такі форми відповідальності: на дожиття, на випадок смерті, за втрату здоров'я; інди­відуальне страхування від нещасних випадків передбачає відповідальність страховика на випадок смерті й втрати Здоров'я. В зв'язку з цим слід не лише обмежитись вивченням динаміки виплат в цілому по виду страхуван­ня (хоч це й необхідно для встановлення тенденцій динаміки ризику), а й дослідити динаміку виплат по кожній із форм відповідальності, що дозволить визна­чити обсяги фінансових результатів і збитковості страхо­вої суми по даному виду страхування.
Необхідною умовою обґрунтованого менеджменту страхових операцій є обчислення величин середньої виплати на один договір по кожному виду страхування і по кожному виду відповідальності. Динаміка цього показника відображає, насамперед, зростання страхової суми (тобто страхового захисту), а в майновому страху­ванні, крім того, ще й ступінь пошкодження об'єкта. Середня виплата в зв'язку з втратою здоров'я свідчить про рівень травматизму, а на вішалок смерті — про середню страхову суму по даному виду страхування.
Динаміку виплат можна проаналізувати за допомо­гою розрахунку відносних показників, насамперед, рівня виплат й норми виплат.
Рівень виплат встановлюється у процентному відно­шенні шляхом ділення суми виплат по даному виду страхування за тарифний період на обсяг платежів по цьому ж виду страхування за цей же період.
Незважаючи на те, що показник рівня виплат досить стійкий, однак, обчислюючи його, слід пам'ятати про вимоги територіального рознесення збитку. При вста­новленні рівня виплат по страхуванню життя необхідно врахувати, що в страхових внесках тут передбачені відрахування в резерв внесків.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Виплачені страхові платежі виражають собою сукупність брутто-ставок. Страхові ж суми і страхове відшкодування виплачуються лише за рахунок нетто-ста­вок. Тому, крім показника рівня виплат, в менеджменті страхових операцій розраховується норма виплат.
Під цим відносним показником розуміється частка нетто-ставки в обсягу брутто-ставки, виражена у відсот­ках. В процесі прийняття менеджерських рішень рівень виплат зіставляється з нормою виплат. Якщо перший показник перевищує другий або ж має тенденцію до цього, необхідно встановити причини Високого рівня виплат.
З цією метою здійснюється аналіз збитковості стра­хових сум та її елементів.
Для відрахувань в запасні фонди й резерви внесків використовується нормативна структура тарифної ставки. По такому ж принципу визначається розмір відрахувань на попереджувальні заходи по настанню страхових випадків. Управління цією групою витрат страховика передбачає вивчення її доцільності, ефективності, а також основних напрямів, використання коштів.
Важливою ділянкою управління страховими опера­ціями є створення умов для досягнення стабільно зрос­таючих фінансових результатів, що зумовлює постійну увагу до їх аналізу.
Одним з таких результатів є витрати страховика на здійснення страхових операцій, тобто їх собівартість у вузькому розумінні. Дослідження витрат на ведення справи передбачає з'ясування динаміки цього показника і його структури по основних статтях затрат. Зазначимо, Що склад витрат (групування статей, рівень деталізації) залежать від конкретного завдання, яке необхідно вирішити.Важливо співставити фактичний розмір витрат на ведення страхових операцій по певному виду страху­вання з нормативним, який передбачений тарифом,
Дослідження собівартості страхових операцій спи­рається на вивчення динаміки відносних показників за­трат на одиницю страхових платежів. Ці показники відображають собівартість операцій по формуванню стра­хового фонду і обчислюються шляхом ділення сукупних витрат страховика на забезпечення страхових операцій за рікабо витрат, що стосуються страхування конкретного виду до надходжень страхових платежів за цей же період всього чи лише по даному виду страхування.
Зменшення собівартості конкретної страхової пос­луги чи операції можливе лише при скороченні затрат на окремі її елементи. Очевидно, що вагомий результат в зниженні собівартості можливий при скороченні їх по найбільш значимій статті витрат. Відомо, що дуже значна частка у витратах страхових організацій відображає витрати на утримання страхових працівників. Тому ме­неджмент собівартості страхових операцій повинен бути доповнений аналізом раціональності використання тру­дових ресурсів страхової компанії. З цією метою ана­лізується динаміка чисельності страхових працівників (співвідношення штатних і позаштатних страхових агентів, їх кваліфікаційний склад), навантаження на одного страхового агента по кількості укладених договорів. Обсяги страхових платежів (на одного страхо­вого агента і на один договір) вивчаються в динаміці та в співставленій з страховими компаніями-конкурентами,
Найважливішим підсумковим фінансовим результа­том діяльності страхової організації, як і будь-якої іншої підприємницької структури, є прибуток. По страхових операціях прибуток обчислюється шляхом співставлення відповідних доходів і витрат. Менеджмент прибутку Передбачає встановлення відносного показника,— рента­бельності страхових операцій. Він розраховується шля­хом співставлення величини прибутку, одержаного за рік від страхових операцій, з їх собівартістю.
Для прийняття управлінських рішень, які сприяли б підвищенню рентабельності страхових операцій, не­обхідно провести аналіз деяких процесів.
По-перше,досліджуються динамічні ряди показника рентабельності в цілому по страхових операціях і по кожному виду страхування. При такому підході аналізрентабельності в часі дозволяє встановити тенденції її динаміки.
По-друге,цінну інформацію дає порівняння по­казників рентабельності окремих страхових операцій чи галузей і підгалузей страхування по періодах з рівнями таких же показників, що досягнуті страховими компаніями-конкурентами. Це надасть необхідну інформаційну базу для прийняття менеджерських рішень як тактичного, так і стратегічного плану. 3. Забезпечення збалансування або перевищення доходів над витратами страховика цілому по страховому фонду
Зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгод­женість її доходів та витрат в цілому по страховому фонду. Особливо привабливим є стабільне перевищення обсягів доходів над витратами, чим досягається фінан­сова стійкість всіх або переважної більшості страхових операцій. В основі її забезпечення лежать, насамперед, раціональні величини тарифних ставок (вигідні стра­ховику й прийнятні для страхувальників), а також необхідний рівень концентрації коштів в страховому фонді. Саме при цій умові досягається необхідне територіальне і в часі рознесення збитку.
На концентрацію засобів страхового фонду безпосе­редньо впливає постійно зростаюче число страхуваль­ників й застрахованих об'єктів.
Забезпечення фінансової стійкості страхового фонду може аналізуватись з боку встановлення ймовірності недостатності коштів для страхових виплат в певному році та в аспекті співвідношення доходів й витрат страхівника за звітний період.
Ступінь ймовірності недостатності коштів в перс­пективному періоді обчислюється на основі коефіцієнта Ф.В Коньшина, який по природі є коефіцієнтом варіації *2
/>
в якому: q — середня тарифна ставка по всьому страхо­вому портфелю;
п ~ число застрахованих об'єктів.
Очевидно, що фінансова стійкість страхових операцій зростає зі зниженням значення К, ідо зумовлює зменшення ступеня варіації загального страхового фонду. З формули видно, що на рівень показника К не впливає розмір страхової суми застрахованих об'єктів (ці дані не беруться до уваги при розрахунку К) однак, він знаходиться в зворотній залежності від кількості об'єктів страхування й величини середньої тарифної ставки. Це означає, що фінансова стійкість страховка операцій зростає при збільшенні числа застрахованих об'єктів й підвищенні розміру страхових тарифів.
Зазначимо, однак, що коефіцієнт Ф.Б. Коньшина можна використовувати в тих випадках, коли страховий портфель включає об'єкти з близькими по значенню страховими сумами.
Щоб оцінити фінансову стійкість страхового фонду в цілому, необхідно співставити загальну величину доходів страховика за тарифний період і обсяг коштів в запасних фондах з сумою витрат за цей же період Вважається нормальним, коли результат від такого співставлення буде перевищувати одиницю.
Очевидно, що для стійкого перевищення доходів над витратами страховика за тарифний період (при ви­користанні оптимальних тарифів) необхідна суттєва концентрація коштів страхового фонду, а також засобів в запасних фондах. Це дозволяє відшкодувати навіть над. звичайний збиток, забезпечуючи розміщення його в часі.
Показник збитковості страхової суми виражає собою відношення виплат страхового відшкодування або стра­хової суми до страхової суми всіх застрахованих об'єктів. Приведений показник дозволяє співставити витрати на виплату страховика з прийнятою ним страховою від­повідальністю.
Дослідження динаміки показників збитковості стра­хової суми переслідує мету встановити відповідність фактичної збитковості тарифному рівню. Якщо буде ви­явлено, що фактична збитковість перевищує норматив, що включений до тарифної ставки, то необхідно вста­новити роль у цьому окремих елементів збитковості.
Розглянемо збитковість страхової суми в майновому страхуванні.
По-перше,при обов'язковому й добровільному стра­хуванні майна колгоспів та радгоспів застраховані об'єкти враховуються лише у вартісному виразі. Тому можливий аналіз лише загального показника збитко­вості, зокрема, в розрізі груп майна, що дозволить вста­новити по них фінансову стійкість операцій.
По-друге,при обов'язковому страхуванні будівель в господарствах громадян зіставляється число постраждалих страхувальників, що отримали страхове відшкоду­вання (ці дані містяться в річному статистичному звіті), і число господарств, що мають застраховані будівлі.
По-третє,в разі добровільного страхування засобів транспорту, домашнього майна й будівель для з'ясування впливу збитковості страхової суми на фінансову стійкість страхових операцій досліджується відношення числа виплат до кількості укладених договорів, а також відношення ризиків як співставлення середньої страхо­вої виплати по одному договору і середньої страхової суми по одному ж договору.
По-четверте,при добровільному страхуванні майна державних підприємств, кооперативних й громадських організацій, враховуючи лише вартісне відображення в статистичній звітності застрахованих об'єктів, можливий аналіз впливу на фінансову стійкість страхових операцій лише синтетичного показника збитковості в розрізі видів кооперації чи громадських організацій.
Взагалі, по страхуванню майна зміст елементів збитковості страхової суми дає широкі можливості для з'ясування причин підвищення збитковості. Наприклад, підвищений рівень частоти та спустошувальності стра­хових випадків, пов'язаних з пожежею, свідчить, насам­перед, про недостатню якість протипожежних заходів. В тому разі, коли відношення ризиків перевищує одиницю по обов'язковому страхуванню, є підстави перевірити роботу страхових фахівців по переоцінці будівель з тим, щоб звести до мінімуму післяпожежні переоцінки будівель в напрямку підвищення їх страхової оцінки. Якщо ж йдеться про добровільне страхування, то високий рівень відношення ризиків свідчить про завищені розміри страхових сум.
Збитковість страхової суми по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та вплив цього показника на фінансову стійкість страхових операцій встановлюється через відношення страхового відшкодування до певної вартості врожаю по державних цінах. Це й показник можна порівняти з тарифним рівнем.
Аналіз проводиться по кожній сільськогосподарській культурі та однорідних групах культур. Розміри страхово­го відшкодування знаходяться в річному статистичному звіті.
Елементи збитковості при цьому виді страхуванню суттєво трансформовані. Наприклад, при розрахунку спустошливості страхового випадку знаменник дробової величини нерідко становить одиницю (відбулась одна повінь чи засуха). Навіть при декількох страхових випад­ках важко виділити ступінь впливу одного з них нa величину збитку. Чисельник дробової величини (число постраждалих об'єктів) перетворюється в суму страхово­го відшкодування.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Для з'ясування фінансової стійкості страхових операцій по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур можна визначити й аналізувати синтетичний показник збитковості й відсоток недобору нормативного врожаю. Порівняння цих показників здійснюється як в часі, так і в регіональному аспекті. Аналіз їх динаміки за декілька років дозволяє зробити висновки щодо причин підвищення збитковості окремих страхових операцій.
Певні особливості в забезпеченні «фінансової стійкості страхових операцій по страхуванню сільськогоспо­дарських тварин. Тут синтетичний показних збитковості страхової суми може вивчатись по категоріях госпо­дарств, видах й формах страхування. Елементи збитко­вості певною мірою змінюються. Так, частота страхових випадків відображає відношення числа страхових випадків до кількості застрахованих об'єктів. Якщо цей показник перевищує середній рівень в даній місцевості, це свідчить про незадовільне ветеринарно-зоотехнічне забезпечення тварин, про їх безгосподарне утримання.
Такий елемент збитковості, як спустошливість, пока­зує, скільки в середньому тварин гине від настання одного страхового випадку. Виходячи з рівня цього по­казника, можна робити висновки щодо ефективності заходів по локалізації епізоотій, наслідків стихійного лиха, пожеж. Якщо від одного страхового випадків середньо­му гине одна тварина, то замість двох елементів збитко­вості (частота страхових випадків та їх «спустошливість) можна використати відсоток (К) падежу тварин. В цьомуразі спустошливість дорівнює одиниці й не впливає на збитковість. Такі обставини можуть мати місце, насам­перед, в особистій власності громадян, де від одного страхового випадку настає падіж однієї (часто єдиної) тварини. В державних і недержавних сільськогоспо­дарських підприємствах при епізоотіях, стихійних чинниках, пожежах настання одного страхового випадку може зумовити загибель значної кількості тварин, тобто спустошливість буває більшою одиниці.
В роботі по забезпеченню фінансової стійкості стра­хових операцій по страхуванню тварин слід розмежову­вати загальний відсоток падежу від відсотка страхового падежу тварин. Обмежений обсяг страхової відпо­відальності по умовах конкретних видів страхування може приводити до того, що при загальному високому відсотку падежу загибель застрахованих тварин буде не­значною.
Важливе значення має вивчення показника відно­шення ризиків. Він показує відношення середньої суми страхового відшкодування по одному об'єкту до се­редньої страхової суми однієї тварини. Якщо цей показник перевищує одиницю, це свідчить про падіж більш цінних тварин в порівнянні з загальним середнім рівнем їх страхової оцінки.
Відношення ризиків при загибелі не племінної про­дуктивної худоби в сільськогосподарських підприємствах може виражати ступінь непридатності м'яса для спо­живання людей. У цьому разі показник менший одиниці. В зв'язку з тим, що в діючій статистичній звітності особливо цінні племінні тварини, занесені в Державну племінну книгу з властивою їм високою балансовою вартістю, не виділяються із загального поголів'я, відно­шення ризиків може перевищувати одиницю. В цьому випадку показник відношення ризиків вказує на падіж високопорідних племінних тварин і вимагає ретельного з'ясування причин цього випадку.
В дослідженні збитковостісум по особистому страху­ванню необхідно розрахувати цей показник окремо по кожному виду страхової відповідальності Потім одер­жані дані порівнюються з середніми нетто-ставками, які закладені в тарифах. Якщо показники збитковості суттєво не відрізняються під нетто-ставок або перевищують їх, необхідно провести аналіз елементів збитко­вості. За допомогою його встановлюються фактори, що визначають високий рівень збитковості. В результаті одержують необхідні дані для підвищення 4інансової стійкості страхових операцій.
Поняття «страховий портфель» вживається для вста­новлення фактичної кількості застрахованих об'єктів або діючих договорив страхування на певній території. Йдеть­ся про підприємство, дільницю страхового агента, район, тощо. Під страховим портфелем в особистому страху­ванні може також матись на увазі сума місячного стра­хового внеску по діючих договорах довгострокового страхування життя на встановлену дату на певній території. Вся поточна й перспективна діяльність страхо­вої організації спирається на страховий портфель, струк­тура якого в кінцевому підсумку визначає фінансову стійкість страхових операцій. Адже від величини й якості страхового портфеля залежать величини надходжень страхових платежів, обсяги й коливання виплат стра­хових сум й страхового відшкодування.
Структура й якість страхового портфеля можуть аналізуватись за допомогою деяких показників. Ве­личина ж його виражається або числом застрахованих об'єктів, або загальною страховою сумою, тобто обсягом страхової відповідальності.
Для структури страхового портфеля властиве спів­відношення окремих видів страхування, а такожміждобровільними й обов'язковими формами. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті пито­мої ваги діючих договорів і знову укладених договорів з мінімальними (низькими) і максимальними (високими) страховики сумами, групових та індивідуальних страхувань. Структура страхового портфеля складається під впливом асортименту страхових послуг, тобто системи видів і форм страхування. Особливе значення для забезпе­чення фінансової стійкості страхових операцій має опе­ративне реагування на задоволення попиту в тих страхових послугах, які в ринкових умовах відповідають інтересам страхувальників.
При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, що вже закінчуються.
Договорами, які знову укладаються. Для перспек­тивного забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливо намагатись досягти й зберігати Рівновагу портфеля. Цей стан характеризується, як мінімум, компенсацією знову укладеними договорами тих, строк дії яких закінчується. Разом з тим така компенсація повинна розповсюджуватись не лише на кількість договорів й обсяг внесків по них, але й бути Узгодженою з страховою сумою, строком страхування і суттєво не відрізнятись від ймовірності збитку, яка переважала в попередніх договорах.
Певні особливості властиві страховому портфелю по договорах страхування життя. В цьому виді страхування на структуру страхового портфеля впливає так зване «сторно». Під ним розуміється відмова страхувальника від виконання умов договору ще до закінчення строку його дії. Сторно в соціальному аспекті показує, що попит страхувальника на певну страхову послугу даним стра­ховиком не може бути задоволений.
Для збалансованого страхового портфеля як основи забезпечення фінансової стійкості страхових операцій важливе значення має його однорідність по обсягу стра­хової суми об'єктів та по відповідній їм сукупності ризиків. По величині страхової суми однорідність стра­хового портфеля встановлюється досить просто — по близьких в грошовому виразі страхових сумах різних об'єктів. У відношенні ймовірності збитку необхідні роз­рахунки, що спираються на показник розсіювання страхової суми, яка відображає частку договорів з максимальною і мінімальною сумою.
Чинним законодавством встановлено обмеження щодо видів діяльності, якими можуть займатися страхові компанії (страховики).
Згідно зі ст. 2 Закону про страхування предметом безпосередньої діяльності страховика може бути тільки:
1) страхування,
2) перестрахування,
3) фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Виходячи з норм Закону про страхування до фінансової діяльності, пов’язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, можна віднести такі види діяльності:
– кредитну (кредитування житлового будівництва при розміщенні резервів зі страхування життя);
– інвестиційну (при розміщенні резервів страхування життя і медичного страхування);
– іншу фінансову діяльність (вкладення коштів у цінні папери, розміщення депозитних внесків тощо).
Для страховиків чинним законодавством України передбачено різні механізми оподаткування зазначених видів діяльності.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі – Закон про податок на прибуток) для операцій зі страхування і перестрахування передбачено особливий порядок оподаткування, що регламентується п. 7.2 цього закону. Інші доходи, одержувані страховиками, обкладаються податком на прибуток у загальному порядку.
Для цілей податкового обліку операції зі страхування поділяються на операції зі страхування життя та операції, пов’язані зі здійсненням інших видів страхування.
Оподаткування інших операцій зі страхування, ніж операції зі страхування життя
Згідно з пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів обкладаються податком за ставкою 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. При цьому такі доходи не підлягають оподаткуванню на прибуток за ставкою 30 %.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих на перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України чи за її межами.
Датою збільшення валових доходів страховика відповідно до п. 3.1 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом ДПАУ від 29.07.97 р. № 265 (далі – Порядок № 265) є дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбулася одна з подій, що сталася раніше:
– або дата зарахування коштів на банківський рахунок, оприбуткування в касу;
– або дата виникнення у страховика зобов’язань, тобто дата набрання чинності договором страхування і перестрахування.
Сума валових доходів, отриманих (нарахованих) страховиками за договорами страхування і перестрахування ризиків (крім страхування ризиків життя) відображається в рядку 1 розділу I Декларації про доходи страховика.
Слід звернути увагу, що для визначення розміру прибутку від страхової діяльності в бухгалтерському обліку, що розраховується як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами на надання страхових послуг, страховикам необхідно використовувати визначення доходу від страхової діяльності, наведене в Законі про страхування. Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до доходів від страхування належать:
1) зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування і перестрахування;
2) комісійні винагороди за перестрахування;
3) частки від страхових сум і страхових відшкодувань, сплачені перестрахувальниками;
4) повернені суми з централізованих страхових резервних фондів;
5) повернені суми технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства.     продолжение
--PAGE_BREAK--
Оподаткування операцій зі страхування життя
Згідно з пп. 7.2.4. Закону про податок на прибуток для цілей оподаткування операцією зі страхування життя фізичної особи вважається операція, що передбачає страхову виплату при таких страхових випадках:
– смерть застрахованої особи;
– рішення суду про оголошення застрахованої особи померлою;
– дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування або досягнення нею віку, визначеного договором страхування.
Для того, щоб операція страхування фізичної особи вважалася для цілей оподаткування операцією страхування життя, у випадку укладання договору, що передбачає дожиття застрахованої особи до певного віку, термін дії договору не може бути меншим 120 календарних місяців. Крім того, таким договором не можуть передбачатися часткові виплати до закінчення терміну такого договору або настання страхового випадку. На перехідний період до 2003 року термін дії договору зі страхування життя громадян віком понад 50 років установлюється від 60 календарних місяців.
Облік операцій зі страхування життя фізичних осіб ведеться страховиками окремо, і відповідно до пп. 7.2.2 ст. 7 Закону про податок на прибуток доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді сум страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, накопичених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами, не включаються до складу валових доходів, установлених підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону про податок на прибуток і не підлягають оподаткуванню. У декларації про доходи страховика такі доходи не відборажаються.
Доходи, отримані від здійснення операцій зі страхування і перестрахування життя, обкладаються податком за ставкою 30 % у випадках, передбачених п. 13.3 Закону про податок на прибуток.
У разі дострокового (раніше, ніж через 120 або 60 календарних місяців) розірвання договору страхування чи перестрахування життя, не пов’язаного зі смертю застрахованої особи (у випадку укладання договору страхування життя, що передбачає дожиття особи до певного віку) доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню в порядку, передбаченому пп. 7.2.1 Закону про податок на прибуток, за підсумками звітного періоду, протягом якого відбулося розірвання договору, із застосуванням ставки податку 6 %. У Декларації про доходи страховика такі доходи відображаються в рядку 3 розділу I.
Доходи операцій зі страхування і перестрахування життя фізичних осіб на умовах інших, ніж передбачені Законом про податок на прибуток, обкладаються податком за ставкою 3 %. Такі доходи знайдуть відображення в рядку 2 розділу I Декларації про доходи страховика.
Отже, доходи страховика від операцій зі страхування життя можуть обкладатися в такому порядку:
– не обкладатися податком у разі дотримання умов віднесення договору страхування до договору страхування життя фізичної особи згідно із Законом про податок на прибуток;
– обкладатися податком за ставкою 6 % від суми валового доходу у разі дострокового розірвання договору страхування життя, що не передбачає смерті застрахованої особи;
– обкладатися податком за ставкою 3 % від суми валового доходу у разі укладання договору страхування життя на умовах інших, ніж передбачені Законом про податок на прибуток (наприклад, укладання договору страхування життя, що передбачає виплату страхової суми у випадку дожиття застрахованої особи до певного віку на термін до 10 років, що дозволяється Методикою № 46, але не відповідає умовам віднесення договору до договорів страхування життя відповідно до Закону про податок на прибуток).
Оподаткування доходів страховика від операцій, не пов’язаних зі страхуванням або перестрахуванням
Як було зазначено вище, доходи страховиків, не пов’язані зі здійсненням операцій зі страхування або перестрахування обкладаються податком на прибуток в загальному порядку.
При цьому згідно з пп. 7.2.3 Закону про податок на прибуток до категорії валових витрат страховика, пов’язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій зі страхування (перестрахування).
Згідно зі ст. 31 Закону про страхування, до складу витрат страховика, пов’язаних зі страховою діяльністю, належать:
1) виплати страхових сум і страхових відшкодувань;
2) відрахування до централізованих страхових резервних фондів;
3) відрахування до технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;
4) витрати на проведення страхування;
5) інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.
Якщо на практиці достатньо просто відстежити витрати, перелічені в перших трьох пунктах цього переліку, то з витратами, зазначеними в четвертому і п’ятому пунктах, можуть виникнути деякі проблеми.
Відповідно до п. 5.1 Порядку № 265 платник податку веде окремий облік витрат, пов’язаних з одержанням доходів, інших, ніж суми валових внесків. Згідно ж з п. 5.2 цього порядку, у разі неможливості шляхом прямого підрахунку визначити розмір витрат, пов’язаних з одержанням доходів від страхової діяльності і доходів з інших джерел, він визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов’язаних зі страховою діяльністю. Те ж стосується й амортизації за основними фондами і нематеріальними активами, використовуваними для одержання доходів як від страхової діяльності, так і від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням (перестрахуванням).
Що стосується податку на додану вартість, то згідно з пп. 3.2.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.98 р. № 168/97-ВР операції з надання послуг зі страхування і перестрахування, передбачені Законом про страхування, не є об’єктом оподаткування. У той же час страхова компанія повинна зареєструватися як платник ПДВ, якщо обсяг оподатковуваних операцій із продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61200 грн.).
З метою доведення до органів Державної влади України, ЗМІ та суспільства обґрунтованої позиції страхового ринку України щодо можливих негативних наслідків, які можуть виникнути у зв’язку із збільшенням податкового навантаження на сектор страхування, Ліга страхових організацій України провела 10 березня відкриту нараду за участю учасників страхового ринку, народних депутатів та органів державної влади.
З доповідями виступили як представники Держфінпослуг, МТСБУ, ЛСОУ, Верховної ради, так і представники страхових компаній, так як питання оподаткування страхування на сьогодні є найгострішою проблемою розвитку страхової діяльності.
Нагадаємо, що нещодавно Держфінпослуг оприлюднив проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в якому було запропоновано оподатковувати прибуток від страхової діяльності за 25% ставкою. Така зміна системи оподаткування страхової діяльності є економічно необґрунтованою, може призвести до дестабілізації ринку класичного страхування і підвищення цін у багатьох важливих сферах народного господарства.
Правління Ліги страхових організацій України прийняло рішення відстоювати діючу систему оподаткування страхової діяльності за ставкою 3% від валових надходжень страхових премій.
Використана література:
Закон України “Про страхування” (зі змінами). – К., 2001.
Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник. -К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 2000.
Словник-довідник страховика. – К., 2002.