Державний режим

Реферат на тему:
ДЕРЖАВНИЙ (ПОЛІТИЧНИЙ) РЕЖИМ
Державний (політичний) режим — спосіб здійснення державної влади певними методами і способами.
1. Деспотія як політичний режим означає наявність само­державної необмеженої влади (Ассірія, Вавілон).
2. При аристократії (олігархічний режим) влада належить представникам родової знаті.
3. Тоталітарний (диктаторський) режим означає, що влада знаходиться в однієї особи і супроводжується порушен­ням прав людини.
4. Фашизм — це відкрита терористична диктатура найбільш реакційних сил (гітлерівська Німеччина).
5. Диктаторський режим може бути расистсько-націоналіс­тичним, військово-диктаторським, характеризується необ­меженістю влади диктатора.
6. Демократичний ~ державна влада здійснюється з дотри­манням основних прав людини, із забезпеченням легаль­них можливостей вільного виявлення і врахування інте­ресів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми), діяльність різноманітних громад­ських об'єднань, які представляють ці інтереси і вплива­ють на вироблення і здійснення політики держави.
Різновиди демократичного режиму:
а) демократично-ліберальний;
б) демократично-консервативний;
в) демократично-радикальний.
Прихильники ліберального режиму надто поблажливі, ра­дикального — за рішучі зміни, консервативного — захисни­ки старого, противники змін.
Отже, усі види державних (політичних) режимів можна розділити на дві великі групи— демократичнийрежим і ав­торитарний(недемократичний).
Сучасні державні режими: демократичний (найбільш по­ширений у державах Європи, Америки), тоталітарний (збе­рігається в окремих країнах Близького Сходу, Африки).
З другої половини 80-х років в Україні відбувається посту­повий перехід від тоталітарного режиму до демократичного.
Політичних режимів багато, але основними з них є демократія (влада народу), авторитаризм (абсолютна влада однієї людини), теократія (влада, що спирається на церкву та її вчення), тоталіта­ризм тощо.
Демократія
Більшість держав сьогодні прагне діяти відповідно до вимог, що характеризують демократичне суспільство.
Демократією називають державний устрій, в якому забезпе­чується реальна влада народу або безпосередньо (народні збо­ри, раніше віче, сьогодні референдум — загальнонародне голосу­вання — сьогодні) — так звана пряма (чи безпосередня) демократія, або опосередковано — через обрання представників до органів влади — представницька демократія.
У демократичній державі повинно бути гарантовано і забезпе­чено реальну рівність усіх громадян перед законом, реалі­зацію проголошених прав і свобод. Це завдання Конституції — Основного Закону, який закріплює права громадян і порядок їх взаємовідносин з державою. Щоб надати можливість для участі всіх громадян в економічному і політичному житті, демократична держава забезпечує існування різних форм власності, свободу діяльності політичних та інших об'єднань, розмаїття політичного життя (або плюралізм).
У демократичній країні створено умови для верховенства права і незалежності правосуддя.
На відміну від демократичної держави в антидемократичних суспільствах громадяни позбавлені можливості брати участь у роз­в'язанні державних питань або їх участь є формальною. Здебіль­шого в таких країнах утверджується влада однієї особи (або групи осіб), партії, ідеології, інші зазнають переслідувань. В антидемо­кратичних державах права особи не гарантовані, постійно об­межуються.
• Держава посідає центральне місце в політичній системі суспільства. Вона має певні ознаки — відокремлену те­риторію, державний апарат, зокрема органи примусу, по­даткову систему та систему права. Важливою ознакою дер­жави є її суверенітет.
• Держава виконує внутрішні і зовнішні функції.
• Усі держави можна поділити за формою правління, держав­ного устрою та політичного режиму.
• Більшість країн світу сьогодні прагне побудувати демокра­тичне суспільство. У демократичних державах є система поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судо­ву, забезпечується верховенство права і незалежність пра­восуддя, політичне й економічне розмаїття. У таких держа­вах додержують права і свободи всіх людей.
Демократія у перекладі з грецької — влада народу, народовладдя. Одне з найпоши­реніших сучасних понять "демократії"говорить про неї як про форму політичної організації сус­пільства, що характеризується реальною участю народу в керуванні державними справами. За лаконічним висловом видатного громадсько-політич­ного діяча США Авраама Лінкольна, демократія —це уряд «народу, з народу і для народу».
Демократія як народовладдя на сьогоднішній день має дві загальновизнані форми: пряму (або безпо­середню) демократію та представницьку демократію. Пряма демократія —це безпосередня участь громадян у вирішенні державних справ (прийняття рішення на референдумі, вирішення питань на загальних зборах тощо). Представницька демократія — це вирішення державних питань представницькими органами (парламентом, місцевими Радами тощо), управління державними справами не безпосередньо, а через обраних депутатів парламенту чи місцевого представ­ницького органу.
Демократичною відповідно називають державу, в якій народ реально бере участь в управлінні її справами. Положення ст. 1 Конституції України проголошує нашу державу демократичною; частина друга ст. 5 говорить, що "...єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпо­середньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування". Відповідно обидві форми демократії якнайширше представлені в Конституції України.
Пряма демократія — це насамперед інститут референдумів в Україні та інші передбачені чинним законодавством форми безпосередньої демократії. Представницька демократія — це можливість гро­мадян брати участь у формуванні парламенту України, а також представницьких органів на місцях — сільських, селищних та міських, районних та обласних Рад.