Назва реферату: Вплив природних катастроф
Розділ: Екологія
Вплив природних катастроф
1.1. Вплив природних катастроф
Проблема точного визначення наслідків впливу на людину малих доз була і залишається актуальною і не розв'язаною до кінця. На жаль, окрім наукового значення і змісту, вона з самого початку містила небажані додатки, була «забруднена» політичними й ідеологічними аспектами.
Кілька десятиліть з політичних міркувань у Радянському Союзі висвітлення питань біологічної дії іонізуючого випромінення було неповним і однобоким. Аж до кінця його нічого не повідомлялося про нещастя, аварії і катастрофи, рівні забруднення і ризику для населення. Мотивація була досить «оригінальною» бо мовчання виправдовувалося гострою потребою захистити людей від радіофобії, небезпечної панічної поведінки, неврозів, розладів психіки тощо.
Одночасно в пресі й науково-популярній літературі постійно наголошувалося, що навіть одиночна швидка і заряджена частинка може викликати непоправне пошкодження молекул ДНК і народження нащадка з невиліковними клітинними дефектами. У шкільному курсі фізики кілька уроків відводилося на виклад питань ядерної фізики, критику США, але не давалося жодних знань з основ дозиметрії, не формувалося правильного уявлення про дію іонізуючого випромінювання на людину.
Утримання практично всього населення у мороці незнання дуже придалося керівництву СРСР у момент катастрофи на ЧАЕС, коли необхідно було послати сотні тисяч людей під комплексний обстріл всіма можливими видами випромінювання. [1]
Катастрофічні наслідки чорнобильського лиха призвели до остаточної втрати гармонії взаємин людини і світу, природне середовище перетворилося на джерело небезпеки настільки неприродної, що її ознаки не сприймають органи чуття, а вироблені століттями захисні реакції виявились непридатними для виживання.[2]
Якщо людина отримує дозу 1Гр, то в кожному кілограмі її тіла іонізуючі агенти виділяють енергію 1Дж. Стільки ж виділяє камінчик масою 1 кг, впавши з висоти 10 см. Тому може видатися, що це мала енергія, шкідливі наслідки малоймовірні, адже тіло нагріється ледь на 0,00024 оС.
На жаль це не так, і така доза негативно відіб'ється на здоров'ї. Причиною є особлива токсичність вторинних продуктів дії радіації, своєрідне біологічне підсилення фізичної дії іонізуючого випромінювання.
Постає необхідність встановлення критеріїв малих доз і визначення межі чи порогу реальної небезпеки для здоров'я як однієї особи, так і всього людства.
«Малими дозами» умовно називають ті дози, які в 2-3-4 (5) разів перевищують отримані населенням різних ділянок поверхні Землі внаслідок зовнішнього і внутрішнього опромінення, спричиненого наявними у довкіллі природніми радіонуклідами. Практично немає серйозних практичних зауважень стосовно даних, які входять у наступну таблицю для джерел природнього іонізуючого випромінювання та їх відносного значення, а також для середньої дози за рік майже для всіх людей на Землі.
Таблиця
Джерела і дози природнього опромінення людини
Джерело опромінення
Доза (бер за рік)
Частка цього джерела у річній дозі, %
1. Радон
2. Калій-40
3. Космічні промені
4. Уран + радій
5. Торій + радій
Разом
0,09 — 0,11
0,024 — 0,036
0,028
0,026
0,016
0,20
45-55
12-18
14
13
8
100
Проблемою є рівні перевищення наведеної середньої дози в багатьох місцях Землі. Вона у 2-3 рази більша у багатьох гірських зонах (виходи збагачених ураном порід і посилення потоку від позаземних джерел). На меншій площі спостерігається ще більша середня річна доза для постійного населення з десятків тисяч осіб. Добре відома «торієва смуга» у штаті Керала (Індія), де подекуди дози сягають 0,8-1,2 бор. У Бразилії (зона міста Гуаканара) ще більше: від 1,5 до 2 бер. Під час інтенсивних пошуків родовищ урану і торію геологи знайшли місця локального перевищення середнього природного фону мало не в кожній країні (відомі такі зони й на території України).
Уважне дослідження стану здоров'я населення цих «опромінюваних» місцевостей і порівняння із здоров'ям сусідів, що живуть в тих же кліматичних умовах, але в слабшому радіаційному полі, не виявило помітного негативного впливу підвищеного в кілька разів фону іонізуючої радіації. Саме ця обставина й ускладнює визначення «малих» доз, встановлення тієї порогової дози, розпочинаючи з якої чітко виявляється негативний вплив радіації природного типу на здоров'я людей.[1]
Вивченню адаптації людини до стресових умов за останнє десятиліття приділяється багато уваги у зв'язку із збільшенням числа екстремальних ситуацій природнього походження, а також масштабів і числа промислових катастроф. [ 8,9, 52, 69].
Дестабілізація природнього і соціального середовища в місці постійного проживання людини, яка виникає в результаті якої-небудь крупномасштабної аварії, виявляє особливий вплив на стан здоров'я і самопочуття, психологічний статус постраждалого населення [2, 29, 31, 58, 71, 101].
В даний час доведеним є положення про те, що виникнення порушень психічної адапатції у жертв стихійних лих і катастроф можна розглядати як єдиний процес, динаміка і структура якого визначається особливостями екстремальної ситуації і реагуючої людини. [7, 8, 10, 11, 12, 71, 168].
Аварія на ЧАЕС в травні 1986 р. є прикладом естремальної ситуації, яка повністю відповідає характеристиці катастрофічної події, яка визначається ВОЗ як ситуація з непердбачуваними серйозними і безпосередніми загрозами суспільному здоров'ю. Як і будь-яка інша, Чорнобильська катастрофа характеризувалась базовим стресором (радіацією) з подальшим каскадом опосередкованих дистресів, які напротивагу — за уповільненим темпом розвитку процесів психічної дезадаптації послідовно втягуваних в нього груп населення, хронізації ситуації [16, 155]. Особи, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, підпали під багатофакторний вплив радіаційного і нерадіаційного характеру [37, 43, 72, 103, 104, 111, 121, 128].
Екстрасенсорний характер впливу радіації, відсутність чітко визначеної нижньої границі збитків дозволило класифікувати Чорнобильську катастрофу як таку, що розпливається, з тривалим психологічним ефектом [149, 163].
Динамічне вивчення психічного здоров'я різних континентів постраждалих в роки аварії на ЧАЕС дозволило виділити три етапи розвитку екстремальної ситуації, який супроводжувався різними психологенними і біогенними впливами [6, 7, 8].
Гострий період катастрофи продовжувався з моменту аварії до завершення евакуації з небезпечної зони ( з 26 квітня по 5 травня 1986) і характеризувався недостатнім усвідомленням того, що сталося, що було пов'язано з відсутністю сенсорно відчутних проявів катастрофи для переважної більшості населення.
На 2 етапі (ближніх наслідків, з травня по жовтень 1986 р.) під гострими стресогенними факторами, які визначали екстремальні ситуації, були невизначеність побуту, працевлаштування, втрата дому, майна, зміни життєвого стереотипу.
Третій етап ( період віддалених наслідків, який почався з жовтня 1986 р.) характеризувався появою побоювання можливості розвитку наслідків променевого впливу труднощами адаптації і швидше умовами життя і праці, неоднаковістю наданих соціальних пільг.
В перший період екстремальний вплив зачіпав вітальні основи, в якості відповіді формувалися відносно однотипні реакції, які визначалися тривогою й страхом різного ступеня вираженості. На відміну від першого, в другому періоді при формуванні психічної дезадаптації значно більше значення мали преморбідні особливості особистості. Суттєвим механізмом психічної адаптації і дезадаптації була невизначеність ситуації в часі при розумінні обов'язкового її завершення, гарантованого державою. В третьому періоді найбільш інтенсивними було і психогенний вплив фактору загрози здоров'ю. Збережені довший час негативні фактори ніби входять в структуру існування людей, у зв'язку з чим у них появляється можливість помітної переробки ситуації, власних переживань і відчуттів.
Відносно повільний розвиток естремальної поставарійної ситуації призвів до виникнення психотичних психічних порушень, облігатним прикладом яких були аффект тривоги, який складав основу для подальшого розвитку невротичних розладів і особистісних декомпенсацій. Психологічні і пихосоціальні скрінніг-дослідження контингентів потерпілих на різних етапах виявили універсальну реакцію у вигляді підвищеної тривожності як стійкої риси особистості, характерної для стану хронічного комбінованого стресу з усіма трьома його компонентами: психосоматичним, аффектно-вольовим, поведінковим [15, 26, 107, 104, 123]. Клінічно-інструментальні, лабораторні дослідження цих контингентів свідчили про типові ознаки хронічного стресу.[124].
Аварія на ЧАЕС була великою радіаційною катастрофою. Радіаційний фактор, який є основним стресором з потужним поетапним потенціалом, реалізувався в декількох напрямках: як біогенний і психогенний [29, 100, 106, 136].
Реалізація біогенного потенціалу радіаційного фактору на рівні цілісного організму супроводжувалось, основним чином, нейровегетативними розладами функціональними змінами діяльності основних фізіологічних систем [20, 27].
У дорослих і дітей, евакуйованих з 30-ти км зони і тих, які проживають на забруднених територіях, ознаки астенізації нервової системи, поряд з порушенням вегетативної регуляції, реєструвались значно частіше, ніж в контрольних групах [41, 63, 75, 76, 77, 87, 91, 104]. Як ефект «малих доз» з опромінених без ознак гострої променевої хвороби оцінювались не лише астеноневротичні, але мнестичні порушення, різна соматична патологія [78, 95, 129, 130].
Описуючи вплив малих доз на здоров'я людини, були спроби трактувати вегето-судинну дистонію, нейроциркуляторну дистонію, астено-вегетативні стани як «неспецифічній радіаційний синдром» (64). Аналіз даних клінічного динамічного спостереження за учасниками ліквідації наслідків (ЛПА) дозволив зафіксувати трансформацію нейрофункціональних порушень (вегетативної дистонії) і розлади психоорганічного характеру. [88, 96, 156].
Комплекси дослідження в області неврології показали, що кількісні і якісні характеристики здоров'я осіб, які потрапили під вплив іонізуючої радіації та інших біогенних і психогенних факторів, відрізняються зрушеннями в сторону передхвороби наявністю функціональних і функціонально-органічних порушень центральної і периферичної нервової системи, психосоматичними ефектами [19, 20, 22, 32, 33, 59, 105, 108, 122, 127, 133, 135, 191].
За даними пс/д обстеження з церебро-васкулярними порушеннями, які попали під вплив радіаційного опромінення, відрізнялися різного ступеня вираженості розладів уваги і пам'яті, різних сторін мислення, деформація системи відношень у вигляді формування залежності від найближчого оточення, невпевненості в майбутньому, звуженні життєвого простору, збідненні мотивації, фіксації на своєму захворюванні при одночасній дефіцитарності основних ресурсів переборення хвороби. [39, 158, 159].--PAGE_BREAK--
Реалізація психогенного потенціалу радіаційного фактору відбувалося на особистісному рівні в рамках проблеми психологічних наслідків радіаційного впливу [29].
Перші дослідження психологічних наслідків масового радіаційного опромінення було проведено після атомного бомбардування Хіросіми [18]. З того часу і до аварії на ЧАЕС психологічні наслідки ядерних і радіаційних аварій розглядались як винятковий, незвичайний, унікальний досвід тих, хто переніс унікальний вплив. І в силу цього такий досвід представлявся не просто як неприйнятний, але й чимось таким, що має бути вижито. «Очевидно, міф про унікальність, екзотеричність людського досвіду переживання радіаційного впливу був розвіяний Чорнобильським викидом [29 ст. 13]. Радіація тісно ввійшла у повсякденне життя людей, стала фактом їх необхідного існування, який вимагає особливого освоєння.
Слід відзначити, що в аналізі літературних робіт по вивченню феноменології переживання радіаційного впливу і поведінкових проявів перенесеного впливу мають виражену соціально-психологічну спрямованість і пов'язані з проблемою сприйняття постраждалим населенням ризику і атрибуції порушень здоров'я дії радіації. [13, 14, 93, 142, 146, 149].
Вивчення питань сприйняття населенням радіаційного ризику показала що аварії на ядерних реакторах можуть викликати надзвичайно складну? стресову реакцію. Сукупність факторів в поєднанні із впливом малих доз іонізуючого випромінення може представляти загрозу здоров'я населення і бути пусковим механізмом виникнення і ускладнення протікання на доназологічному рівні. Встановлено, що особливого значення набуває думка постраждалого населення про вплив на його здоров'я радіаційної обстановки [38, 104, 141, 147, 150].
За даними Ференц В.П. і співавторів (1991) більшість обслідуваних ними осіб, які проживають у забруднених районах, вважали створену ситуацію небезпечною для здоров'я і тільки 19 осіб із 10 000 не відчували тривоги, так як розуміли, що для здоров'я небезпеки немає. У 87,5% опитаних сформувалася тривога про своє здоров'я у зв'язку із складеною ситуацією. Проведені в подальшому дослідження [72] підтвердили, що радіаційний фактор малої інтенсивності набрав соціального забарвлення.
І.М.Хавенаар у співавторстві (1993) при обслідуванні жителів територій Білорусії, які належали до зони Чорнобиля відзначає тенденцію до приписування виникнення різних елементів (втомленість, проблеми із зором, незначні інфекції, неспецифічні скарги) впливу радіації. На думку авторів, скарги на зміни фізичного самопочуття посилюються у зв'язку з їх віднесеністю на рахунок впливу радіації.
Виявлені реакції потерпілих в результаті аварії на ЧАЕС виявились аналогічними до реакцій, які спостерігалися у людей, які переживали атомне бомбардування Хіросіми і Нагасакі.
Lifton R. вважав, що ці люди були схильні „пов'язувати найнезначніші щоденні переживання і недомагання з можливим ефектом радіації“, вважав дані особливості проявами „неврозу атомної бомби“. Крім того, проблеми осіб, які проживають в забруднених зонах, нагадують „синдром інформації про радіоактивне забруднення“ / „Informed of Radioactive Contamination Syndrome“/, описаний американськими авторами у людей, які проживають поряд з місцями захоронення радіоктивних відходів, а також серед населення, яке проживає поряд з заводами по виробництву ядерного палива [177].
На всіх етапах після аварії відзначаються гостра залежність населення від інформації про її ближні і віддалені наслідки. Інформаційна странгія?? постчорнобильського періоду, зміна інформаційної бокади інформаційним хаосом оцюється як одна з причин психоемоційного напруження серед потерпілого населення [38, 54, 94, 98, 134, 157].
З цих позицій в динаміці Чорнобильської катастрофи виділяються три періоди [16]. Перший період ( з моменту аварії до першої половини 1987 р.) характеризувався забороною на інформацію, засекречуванням даних про радіаційну обстановку, справжніх масштабів і наслідків аварії. В другому періоді (проміжному) відбувалося нагромадження патогенного потенціалу посередництвом атрогенного механізму і альтернативної інформації. Третій період, який почався восени 1988 р. ознаменувався потоком суперечливої інформації про аварію і її наслідках на „радіаційно? нсибілізоване“ населення і формуванням впевненості у переважної більшості потерпілих в абсолютній патогенності радіаційного фактору. За даними Нагороної А.І. (1995 р.), одержаними при соціологічному дослідженні репрезинтативної сукупності населення України, основними причинами незадоволеності від інформації, що надходить є неправдоподібність (45%), замовчування окремих фактів (48%), відсутність конткретних порад (63%).
Одержані на сьогодні дані не дозволяють достовірно пов'язати порушення здоров'я з безпосереднім впливом іонізуючої радіації. Більше того, ріст і характер соматичної патології співвідноситься з гіпотезою про їх психогенну природу і є результом росту невротизації і психо? атизації населення [14, 74]. Тобто, ситуація ризику розвитку різних форм психічної дезадаптації в значній мірі створена існуючим багатофакторним хронічним стресом. У людей, що постраждали в результаті аварії, традиційна біологічна модель хвороби зливається з психосоціальною моделлю здоров'я і хвороби, зумовленої радіацієї та іншими факторами.
Тому лікування слід пов'язувати із заходами по покращенню соціального середовища на основі вивчення психосоціальних факторів і аналізу ситуацій соціального ризику [34, 120, 121, 125, 161].
Формування „соціально-психологічного“ синдрому Чорнобиля [122] визначається техногенним походженням катастрофи, глобальністю її наслідків, масовістю впливу, складністю оцінки поставарійного радіаційного ризику, спрямованістю наслідків аварії в майбутнє і стійкою сформованістю у масовій свідомості негативного сприймання впливу іонізуючої радіації, накладанням віддалених наслідків стресу на складну екологічну ситуацію в країні, формальним виділенням Ч. співдружності з поступовим включенням в нього нових когорт.
В результаті дії сукупності цих факторів у потерпілих сформувалась реакція на ситуацію у вигляді „комплексу жертви“, яка включає в себе радіотривожність (підвищену оцінку радіаційної небезпеки), зовнішню атрибуцію відповідальності (покладання відповідальності за поставарійні події свого життя в основному на зовнішні обставини і державу), решти? Установок (підвищення вимог до суспільства), деформацію інформаційного простору ос-?? ні (активна недовіра до інформації (92).
Вказані особливості в різноманітних сферах, негативно впливають на адаптаційні процеси і становить проблему розробки концепції ц? ентів соціально-психологічної реабілітації в районах, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС [42, 46, 84, 99].
?? Катастрофічні наслідки Чорнобильського лиха призвели до суттєвої деформації самого способу життя мільйонів людей та спричинили низку небажаних змін у психіці. Спостерігаються випадки хронічного стресу, дипресії. Поширеності набувають неконструктивні подолання життєвих утруднень (алкоголізм, прояви аутоагресії), виграшу життєвої перспективи, агресивність в одних і пасивність, споживацтво інших. [Яковенко, дис.] ??
Далі йде опис впливу катастроф різного класу на психіку… П РТЗД-синдром (с.пос???? стресових порушень), землетруси, паводки, ?? танізми.
Спільним для всіх категорій потерпілих в результаті аварії на ЧАЕС було те, що був відсутній гострий стрес, так як більшість не бачило самої аварії і відповідно в них не могло бути яскравих спогадів про саму подію. Тому психотравмуючий ефект Чорнобильської катастрофи не є наслідком самого вибуху, а пов'язаний з його наслідками, які в значній мірі протягаються до майбутнього.
1.1/продовження/
Вплив природних та антропогенних катастроф на психічний розвиток та емоційні стани дітей та підлітків.
Психічну травму можна визначити як хворобливу зміну у психічному житті людини, що виявляється в більш чи менш помітних і тривалих змінах функціонального стану, емоційного настрою, супроводжується більш-менш усвідомленими неприємними переживаннями, зміною поведінки, яка стає подекуди неадекватною ситуації. Про людину з „психічною травмою“ кажуть — вона не в ладах з собою та навколишнім світом, вона не живе, а страждає.
Вперше психічний розлад як наслідок тяжкої травми був описаний у 1867 році англійським хірургом Джоном Еріксоном в праці „Залізничні та інші травми нервової системи“, в якій наводилися деякі симптоми психічних розладів в осіб, які постраждали під час залізничних катастроф. Впродовж кількох тижнів після трагічної події потерпілі постійно відчували „душевний дискомфорт“, в них були кошмарні сновидіння, тематично пов'язані з пережитою трагедією. Об'єктивно в них відзначали певні порушення пам'яті та здатності до концентрації уваги. Ці симптоми Дж.Еріксон намагався пояснити „молекулярним ураженням спинного мозку“ і навіть запропонував термін „rail??ocy spine“ (»залізничний спинний мозок").
Майже через 20 років, в 1888 році німецьких невролог Герман Оппенгейм вперше використав термін «травматологічний невроз», який включив до назви своєї книги, в якій наголошував на емоційному аспекті психічної травми.
Швейцарський дослідник Е.Стрелінг проаналізувавши психічний стан жертв залізничних катастроф, дійшов до висновку, що провідним чинником в розвитку психічного розладу є емоційний шок, який притуплює резистентність нервової системи і стає засадовим для розвитку неврозу. Дослідник довів спільність закономірностей в механізмі розвитку психічних розладів у жертв залізничних катастроф та землетрусу в Італії (1908 р): в обох випадках близько 25% потерпілих скаржилися на порушення сну, нав'язливі спогади й думки про пережите [213].
Пізніше Е.Кренелін виділяє травматичний невроз в окрему ?? ологічну одиницю загальної ??? матики психопатології. Харакетризуючи травматичний невроз, Е.Кренелін відзначає, що не лише після тяжких, але й після зовсім незначних нещасних випадків, навіть без будь-яких ушкоджень, можуть залишатися постійні, з часом навіть прогресуючі розлади. Найчастіше скарги про погіршення стану здоров'я (болі, труднощі при засинанні, в роботі) пов'язуються безпосередньо з наслідками нещасного випадку. Настрій хворих звичайно пригнічений, можливі прояви роздратування, плачу. Хворі не здатні до значних зусиль, швидко втомлюються. Їм важко сприймати нову інформацію і навіть пригадувати вже відоме, але про свої негаразди вони розповідають охоче, з усіма деталями [260].
Деякі автори [272, 285], зокрема Р.Лефтон і В.Недерленд приходять до висновку, що стресові події виникають в тих, хто вижив після катастрофи, тривалі психічні порушення, які пояснюються процесом «асиміляції травматоичного досвіду». Ло??????? (впродовж 15 років) дослідження психічного розвитку дітей, що народилися в Японії в 1945 р. і постраждали від наслідків ядерного бомбардування, проведені під керівництвом О.Тсузуні, виявили значні відмінності в їхньому фізичному і розумовому розвитку. У порівнянні з контрольною групою кількість олігофренів серед таких дітей зросла на 11%, хронічно хворих виявилося більше на 50%.
Дослідження аналогічної групи «чорнобильських» дітей, які зазнали іонізуючого опромінення "іn vitro", показала, що їхній фізичний розвиток відповідає нормі, а психічний у 50% випадків відхиляється від неї і може оціюватися як «дезонтогенетична форма межової інтелектуальної недостатності» [202, Смекалова Є.І.].
За даними спостережень С.І.Яковенка, для такої категорії дітей більше характерні ???? у формуванні емоційно-вольової, ніж інтелектуальної сфери, де можлива достатня компенсація за рахунок підвищеної уваги батьків до розумового розвитку дітей, проте така увага може призвести до індукції тривоги [244].
Про психологічні наслідки інших ядерних катастроф (Челябінськ 1957, Три-Майя-Айленд, США, 1979) або вплив викидів радіоактивних речовин на психічний стан населення (Семипалатинська, Томськ) науковій громадськості майже не відомо, крім константування зростання рівня тривоги населення, зворотно пропорційне відстані від джерела небезпеки, підвищена чутливість жінок, що мають маленьких дітей, до радіаційної загрози / Яковенко. Психол. людини за умов радіоекологічного лиха. — К., 1996, ст.28-44 /.
Дослідження стану «стресової ????» дітей та підлітків Чорнобильського району свідчить, що їх перевантаження створює передумови для виникнення психічних розладів, збільшення кількості психосоматичних захворювань і порушень у статевому дозріванні [154]. продолжение
--PAGE_BREAK--
Аналізуючи проблему посттравматичного стресу, слід відзначити, що його викликають і інші чинники. Дослідники стресу застосовують поняття «синдром згвалтованих» (rape-trauma syndrom), визначаючи його як специфічний психосоматичний синдром, що спостерігається через певний час у третини потерпілих від насильства. В розвитку синдрому ці дослідники виокремлюють «гостру фазу дезорганізації» (desorganization phase), яка проявляється в дезорганізації поведінки (імпульсивні дії, стан шоку, страху, тривоги, звуження свідомості), емоційної сфери (прагнення власноручно покарати насильника, самозвинувачення, почуття провини тощо), в соматичних розладах, та «віддалену фазу реорганізації особистості та її поведінки» (reorganization process), що супроводжується втратою звичайної емоційності, «травмофобією» (в тому числі агаро- та клаустрофобіями тощо), вразливістю, розладами сну, зниженням сили лібідо / Яковенко. Психол. людини за умов радіоекологічного лиха. — К., 1996, ст.34 /.
При психічних розладах, віддалених в часі від екстримальної ситуації, що їх спричинила, найчастіше спостерігалися:
— нав'язливі пригадування найнеприємніших епізодів, супроводжувані почуттями пригніченості, страху, соматичними розладами;
— стан відчуження, почуття провини, втрата звичайних інтересів;
— нічні кошмари, пов'язані з подіями;
— підвищена збудливість, дратівливість, спроможна призвести до емоційного вибуху.
Наявність спільних симптомів при різних за походженням психічних травмах з однієї сторони і їх невідповідність жодній із загальновизнаної ?? ологічних форм з іншої, виявила необхідність згрупувати їх в окремий синдром. М.Горвіц запропонував виділити їх під назвою «посттравматичний стрес» (РТSD), який можна визначити як "?? альну реакцію на ненормальну ситуацію" [262].
Епідеміологічна оцінка поширеності РТSD, що грунтується на результатах психіатричних обстежень потерпілих внаслідок масштабних екстремальних ситуацій (катастроф, війн тощо), свідчить, що це захворювання може охопити від 15% до 40% потерпілих — залежно від рівня їхньої соцальної захищеності.
При стихійних лихах кількість осіб з симптомами посттравматичного розладу становить від 10% до 50% жертв. Так, серед мешканців Мехико Сіті після відомого катастрофічного землетрусу було виявлено 49-52% осіб з ознаками РТSD.
За даними Глезер (1981), у 30% потерпілих від повені симптоми психічного розладу спостерігалися через 4-5 років. Серед потерпілих вживання алкоголю зросло на 30%, а тютюнопаління — на 44%.
Що стосується дітей, то за даними Е.Деблінгера, посттравматичні стресові розлади спостерігалися у 6-20% потерпілих від сексуальної агресії; в 72 із 100 школярів, за даними К.Нідер, які перебували під обстрілом снайпера і були обстежені через 14 місяців після інциденту [273].
Узагальнення даних багатьох дослідників дозволило Дж.Халзеру дійти висновку, що кількість хворих на РТSD серед громадян США на 1987 рік (звичайний за кліькістю екстремальних подій) становить 1-2% всього населенння країни, тобто 2,4 млн — 4,8 млн чол. Скільки таких хворих на терені колишнього СРСР, зокрема в Україні, — можна лише здогадуватися.
На думку більшості дослідників РТSD, цей розлад психічної діяльності є наслідком екстраординарної психотравмуючої події (life stress ivent), яка перевищує адаптаційні можливості людини і супроводжується відчуттям страху, безпорадності.
Психотравмуюча подія може стосуватися окремої людини (через смерть близького, згвалтування тощо), групи або всього населення (земля, війна).
Певні психічні травми завжди виникають РТSD (тортури, знущання), інші — тільки в окремих випадках (значні пожежі, аварії на транспорті). Чим тривалішим є вплив травмуючої ситуації, тим більша ймовірність розвитку РТSD.
Масові лиха є найпоширенішою і найнебезпечнішою причиною виникнення РТSD.
Т.Молес запропонував таку класифікацію масових лих:
Природні:
1) кліматичні (урагани, смерчі, повені);
2) сейсмічні (землетруси, виверження вулканів, цунамі).
Штучні (антропогенні):
1) нещасні випадки, в тому числі:
— транспортні (автомобільні, залізничні, авіаційні та водні);
— промислові, в тому числі вибухи, пожежі, викиди біологічно та хімічно актвино небезпечних речовин, зокрема радіоактивних.
2) навмисні небезпечні дії, зокрема терористичні акції, соціальні потрясіння, воєнні дії.
Слід зазначити, що більш тяжкі психологічні наслідки звичайно мають ті нещасні випадки, які є антропогенними, а не природними.
В розвитку посттравматичного стресового розладу провідну роль відіграють такі чинники:
1) непередбачуваність травмуючої дії (вибуху, катасрофи чи стихійного лиха);
2) жорстокість, брутальне поводження терористів, злочинців;
3) тривалість напруження, наявність загрози для здоров'я і самого життя (хронічний страх) при перебуванні в контраційному таборі, на окупованій чи екологічно забрудненій території, в зоні воєнних дій;
4) почуття психічної та/або фізичної безпорадності, комплекс жертви;
5) виснаження, наявність поранень, захворювань, що виникли внаслідок лиха;
6) недостатній рівень соціального захисту потерпілих.
Спостереження свідчать, що тривалість проявів симпотоматичним РТSD може становити від одного тижня до 30 і більше років. За даними Г.Каплан, вони повністю зникають у 30% потерпілих, у 40% симптоми психічного розладу залишаються у стерпній формі, у 20% потерпілих, незважаючи на надану допомогу, симптоми РТSD зберігаються, в 10% психічний стан з часом навіть погіршується. Сподіватися на повну реабілітацію варто за умов одночасного і гострого прояву симптомів захворювання, короткочасні (до 6 місяців) психічного розладу, наявності здорового ???????, активності соціально-психологічної підтримки потерпілих, відсутності в них інших психологічних, психіатричних чи соматичних проблем, ускладнень, зумовлених конфліктами з навколишніми.
Щодо психологічних наслідків чорнобильської катастрофи, то варто наголосити на поширеності таких внутрішньоособистісних конфліктів, які пов'язані з боротьбою мотивів (наприклад, між обов'язком і прагненням безпеки), виникають при необхідності приймати рішення за умов дефіциту часу, інформації та зачіпають суперечливі (професійні, відомчі, територіальні) інтереси різних осіб чи груп.
Закордонний і відчизняний досвід психологічної допомоги потерпілим в екстримальних ситуація свідчить про труднощі у створенні теорії або, принаймні, системи категорій, адекватної завданням практики.
Згідно з «теорією криз» Дж.Якобсон — людина має розглядатися у власній екологічній перспективі, в природному людському оточенні не тільки як індивід, а й як елемент більшої соціальної системи (сім'ї, групи). Ця теорія наголошує на можливості уникнення «фатальних паталогічних наслідків» і завершенні кризи полягають у проблемі, яку неможливо ігнорувати, розв'язати швидко та у звичний спосіб [39]. Йдеться про такі складні життєві ситуації, як смерть близької людини, тяжке захворювання, зміна соціальної ролі (ув'язнення, одруження, зміна роботи) та статусу тощо, тобто про зміну звичного способу життя.
Ця зміна за Дж.Каплан, проходить такі етапи:
1) зростання психічного напруження, що стимулює спроби розв'язати проблеми у звичний спосіб;
2) подальше нарощування напруження через безрезультатність звичних дій;
3) ще більше напруження, яке стимулює мобілізаціцю внутрішніх та зовнішніх ресурсів, змушує вишукувати інноваційні засоби виходу із кризи. Якщо ці спроби виявляються марними, криза переходить у 4 стадію;
4) стан депресії, втрата надій і дезорганізація особистості.
Яковенко. Психологія людини (ст.72).
Починаючи з 1987 р. НДІ психології МНО України розпочато виявлення впливу чорнобилької катастрофи на психічний стан дітей та підлітків різних територіальних та вікових груп. Це було перше масштабне експериментальне дослідження психологічних наслідків аварії на ЧАЕС, проведене на 1200 учнях 3-х, 5-х, 7-х, 9-х класів, в тому числі:
а) евакуйованих із зони відчуження до Києва;
б) мешканців районів, прилеглих до зони відчуження (в Житомирській, Київській та Чернігівській областях);
в) киян;
г) контрольної групи з Полтавської області.
В результатах даного обстеження наводяться досить тривожні дані щодо погіршення показників розвитку вищих психічних функцій школярів, які проживали в районах, прилеглих до зони відчуження, наявності ускладнень при адапатації до нових умов життя переселенців і психологічних проблем в учнів, що постійно мешкають в Києві.
Варто пригадати, що потерпілі не являють собою однорідної спільноти. Вони належать до різних категорій, територіальних і професійних груп. Зокрема, серед «дітей Чорнобиля» можна виділити принаймні дев'ять підгруп, відмінних за чисельністю, місцем проживання, співвідношенням негативних чинників, характером переживання стресової ситуації.
Яковенко. Психологія людини.
ст.76
1.2. Психологічні та соціально-психологічні наслідки аварії на ЧАЕС. Узагальнення матеріалів дослідження, що виконувалися в Інституті психології України під керівництвом О.В.Киричука продовж 1991 р., дає підстави констатувати, що аварія на Чорнобильській АЕС і пов'язані з нею наслідки значно вплинули на ситуацію життєдіяльності дітей і підлітків, які безпосередньо проживали і продовжують проживати в зонах радіоекологічного контролю. Ці зміни спричинили порушення систем соціальних відносин, стереотипів екологічної поведінки та землекористування, що склалися впродовж генерацій, відпрацьованих і перевірених на практиці форм відтворення і розвитку соціальної взаємодії, в тому числі й у вихованні підростаючих генерацій.
Психотравмуюча ситуація, що склалася після чорнобильської катастрофи, посилила «відцентрові» тенденції в психіці дітей і підлітків, активізувала негативні прояви індивідуальних відмінностей, загострила тенденції розвитку окремих рис характеру, які набули рівня акцентуацій. Останнє підвищило ймовірність конфліктів, ускладнень в адаптації дітей і підлітків до соціального оточення, призвело до зниження рівня психосоціальної активності — з одного боку, та збільшення алкоголізації і вживання наркотиків — з іншого. продолжение
--PAGE_BREAK--
Загалом для всіх обстежених категорій дітей і підлітків були характерні певні відхилення в розвитку і поведінці:
— у сфері фізичного розвитку — хронічне захворювання, зниження показників фізичної підготовленості;
— в психічному розвитку — стрес, від якого не можна «втекти» навіть при переїзді на нове місце проживання, фрустрація, гальмування розвитку вищих психічних функцій, деформація емоційного стану, мотивів діяльності і поведінки;
— у сфері соціально-психологічного розвитку — соціальна дезадаптація, агресивність, схильність до конфліктів;
— у сфері духовного розвитку — екзистенційна криза, втрата сенсу життя, дедвальвація загальнолюдських, культурно-національних та індивідуальних цінностей.
Серед детермінант відхилень в розвитку і поведінці дітей Чорнобиля, С.І.Яковенко називає такі:
1. Шкідливий вплив радіоактивного опромінення дітей, що призводить до погіршення здоров'я і загалбьної сптенізації психіки. Стосовно цього й досі не вивчене питання про наслідки «взаємодії» радіонуклідів та інших шкідливих речовин (пестицидів, нітратів тощо), які використовуються у сільському господарстві.
Виходячи з відповідей учнів, тільки 13% школярів відчувають себе практично здоровими.
Деякі експерти схильні пояснювати такі відчуття і самооцінки як стумульовані засобами масової інформації. Проте аналіз, проведений соціологами Мінська, дає підставу взяти під сумнів тільки таке пояснення фактів. Крім легкої простуди та інфекцій у багатьох школярів звичними є: головний біль (у 37%), швидка і часта перевтома ( у 33%), слабкість (у 20%), запаморочення (у 10-16%), нудота ( у 10%), кровотеча з носа (у 6%), шум у вухах (у 4%). При цьому кількість школярів, які відчувають значні недуги, зростає зі збільшенням рівня радіоактивного забруднення.
2. Серед зовнішніх чинників, що актуалізують психологічний стрес, — низька якість медичного обслуговування, незадовільна організація постійного медичного спостереження та оздоровлення дітей. За свідченням 45% батьків, медичне спостереження за дітьми взагалі не ведеться. Загальним медичним оглядам піддана лише третина дітей. На диспансерний облік поставлено тільки 15% дітей з тих, хто має хронічні захворювання.
Про незадовільний стан медичного обслуговування і профілактичної роботи в ЗРК свідчать факти масового самолікування: домашніми засобами при хворобах і частих недугах обходяться (за даними соціологі Мінська) 66% російських школярів та їхніх батьків, 50% — в Україні; 62% — в Бєларусі. Тільки близько третини опитаних в Росії і Бєларусі і близько 40% в Україні звертаються при захворюваннях в медичні установи за місцем проживання. В школах медпункти працюють слабо, в багатьох випадках вони взагалі відсутніц, їхніми послугами користуються тільки 2,5% дітей, що викликано недостатністю, а переважно й відсутністю необхідних медичних препаратів.
3. Переважна більшість дорослого населення перебуває в незнанні щодо екологічної обстановки, власної долі, об'єктивних даних про власне здоров'я та здоров'я своїх дітей. При цьому відсутня будь-яка організація елементарного екологічного всеобучу.
4. Психологічна актуальність аварії для дітей підтримується негативною інформацією з боку батьків і засобів масової інформації. Надмірність негативної інформації перешкоджає формуванню «позитивного мислення», здатності помічати позитивні моменти життя, жити без стресів.
Соціальне середовище, де постійно актуалізуються неспокій, страх, конфліктність, негативно відбивається на психічному здоров'ї, на повердінці загалом. Тривожні переживання близьких про здоров'я дитини, які відкрито виявляються при дітях, часто є причиною різних страхів у дітей, формування негативних очікувань з боку оточуючих. В системі «Я» дитини відзначається поява неспецифічних?? для цього віку елементів. Тривожні очікування дорослих, немов би через збільшувальне скло, посилюються дитиною і стають одним з провідних мотивів її поведінки.
5. Одним із зовнішніх чинників відхилень в розвитку і поведінці дітей ЗРК є погіршення соціально-демографічного складу населення зони: виїжджають з неї (чи намагаються виїхати) в першу чергу більше освічені або ті, хто краще усвідомлюють небезпеку; на їхнє місце приїздять ті, хто сподівається мати тут житло і високий заробіток.
6. Стресові ситуації часто виникають у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, зміною соціального середовища, шкільного і класного напливу, із сталвенням навколишніх до переселенців як до «приречених» чи «конкурентів», що часто веде до конфліктів. Стресові ситуації пов'язані також з тривалим перебуванням дітей поза сім'єю (під час різних лікувальних та оздоровчих заходів), втратою батьків, суб'єктивним переживанням втрати життєвої перспективи; невизначеністю прогнозу на майбутнє, відсустністю достатньої інформації про стан здоров'я — як свого, так і своїх близьких (або її спотворення); невірою в соціальну справедливість; недовірою до влади.
7. Одним із стресогенних чинників впливу на дітей і підлітків, що виникає на перехресті об'єктпивних і суб'єктивних детермінант, є процес взаємодії в педагогічних системах, що акумулюють в собі вплив екологічних, макросоціальних і мікросоціальних чинників. Йдеться про взаємодію таких педагогічних систем: «батьки — дитина», «контактний колектив — особистість», " референтна група — індивід", «масова комунікація — споживач», «педагог — вихованець».
Саме ця взаємодія формує систему ставлення дитини до дійсності: ієрархію значущих цінностей, що складаються в тій чи іншій системі; ставлення до себе, яке формується через систему стосунків з дитиною; впливає на життєвий сценарій конкретної дитини чи підлітка через прийнятий алгоритм у цій педагогічній системі, а також визначає загальну емоційну забарвленість життєдіяльності.
8. Один з чинників, що, з одного боку, посилює відхилення в розвитку та поведінці дітей Чорнобиля, а з іншого — значно ускладнює процес їх соціально-психологічної реабілітації, — є моносуб'єктивний, авторитарно-маніпулятивний навчально-виховний процес в закладах народної освіти — в дитячих садках, школах, позашкільних установах, оздоровчих таборах, лікувальних закладах тощо. Характерними особливостями його є:
— підганяння виховання, його якостей, поведінки, світосприйняття та світогляду на певні жорсткі соціальні норми, заідеологізовані схеми, сформовані бюрократичною системою і нав'язувані учням;
— зосередження уваги лише на процесі засвоєння знань, формування вмінь і навичок без зв'язку з потенційним розвитком дитини чи підлітка як суб'єкта власної життєдіялності;
— монологічна форма організації навчально-виховного процесу.
9. Одним з сильнодіючих внутрішніх чинників є образ чорнобильської ктастрофи. У дітей різних зон він має свої особливості. Так, якщо для дітей селища Поліське чорнобильська катастрофа пов'язана з погіршенням стану здоров'я, необхідністю переїздуц, страхом за себе, своїх близьких і своїх майбутніх дітей, неможливістю ходити в ліс, ловити рибу, купати тощо, то для дітей, наприклад, м.Урпенья?? наслідки катастрофи найчастіше пов'язуються з виїздом до оздоровчих таборів, будинків відпочинку, поїздками за кордон.
10. Одним з провідних стресогенних чинників є відсутність скоординованих дій уряду України з ліквідації соціально-психологічних наслідків аварії.
У 1990-1991 рр. жодне з рішень, програм, розпоряджень (від урядових до органів місцевого самоврядування) не зазнавало гуманітарної соціально-психологічної експертизи.
Помилки влади в роботі місцевих органів влади породжують негативне ставлення населення до влади взагалі, асоціальну і навіть антисоціальну поведінку, сприяють формуванню песимістичних прогнозів щодо подальшого життєвого шляху.
Таким чином, найбільш болючими соціально-психологічними наслідками аварії на ЧАЕС є:
— незадоволення медичним обслуговуванням;
— затримки з переселенням, труднощі працевлаштування;
— напруженість в суспільстві через «несправедливий» розподіл пільг;
— недовіра до влади, засобів масової інформації, вчених, спеціалістів;
— практична відсутність державної соціально-психологічної і правової допомоги.
Ст.77-80
1.2./продовження/ Проблема дослідження впливу природних та антропогенних катастроф...??
Проблема дослідження психічних процесів, станів та властивостей у дітей та підлітків, які постраждали внаслідок аварії.
Надто вузьке тлумачення наслідків аварії призвело до концентрації уваги передусім на екологічних та медичних проблемах. Але, як відомо, здоров’я – це не тільки відсутність хвороб чи інвалідності, це поняття включає в себе, крім соматичного, також психічне благополуччя населення, зокрема дітей.
Згідно з проведеними після чорнобильської аварії науковими дослідженнями, у дітей та підлітків із зон радіаційного забруднення сталися помітні зміни у фукціонуванні пізнавальної сфери та в якостях особистості. Серед них значне місце займають непатологічні форми психогеній, які виявляються в тимчасовій емоційній напруженості, функціональних розладах ЦНС з появою синдрому екологічної дезадаптації, основними проявами якого є підвищена збудливість, рухова гіперактивність аж до рухової розгальмованості, швидка втомлюваність, що призводить до зниження успішності навчання, поведінкових розладів, невротичних реакцій.
Особливості функціонування емоційної сфери у дітей, що
мешкають у зоні посиленого
радіоекологічного контролю Прикарпаття.
Зростання загального рівня соматичної і психічної патологїї серед дітей радіаційно забруднених територій зумовлюють необхідність раннього виявлення психічних розладів непсихотичного рівня в осіб, що зазнали впливу комплексу факторів Чорнобильської катастрофи (1, с.26).
Сьогодні існують суперечливі погляди, що стосуються змін стану здоров`я у мешканців забруднених територій і причин, які викликали ці зміни. Висновки про те, що різке підвищення психопатологічних розладів пов`язане з впливом радіаційного фактору, навіть у мінімальних дозах (Напрієнко О.К. Логановський К.М., Чуприков А.П. та ін.) протиставляються результатам досліджень, що заперечують погіршення здоров`я у таких осіб (Гуськова А.К., Шакірова І.Н.).
Проблема порушень психіки після дії радіації вперше була висвітлена японськими спеціалістами, які займались вивченням медичних і психологічних наслідків атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Були виявлені «звуження» особистості, пригнічення емоційного стану, нестійкість настрою з рисами дратівливості, зниження інтелектуального рівня, слабовілля, встановлено зв`язок деяких захворювань (синдром Дауна, інших вроджених патологій розвитку) з рівнями радіоактивності зовнішнього середовища (Touiki Sh., Keno K ., 1952, Archer 1980 ).
Починаючи з 1987 року проводилось вивчення станів психічної дезадаптації, нервово-психічні розлади у мешканців районів, забруднених радіоактивними опадами. В результаті виявлено чітко виражені розлади настрою, що виникали без видимих причин, спонтанно. Така неадекватність емоційних ексцесів зовнішнім подразникам свідчить про наявне порушення пристосувальної діяльності (1, с.14). продолжение
--PAGE_BREAK--
У хворих з органічним ураженням головного мозку відзначалося підвищення рівня стану ситуативної тривоги, показники нижче середнього рівня самооцінки, які свідчать про песимізм по відношенню до майбутнього, відсутність повноцінної життєвої перспективи. Характерна позиція «жертви» з орієнтацією на зовнішню допомогу. У досліджуваних відзначалося загальне погане самопочуття, слабкість, підвищена психічна і фізична втомлюваність, відсутність бадьорості, енергійності, розбитість, небажання що-небуть робити. У переважної більшості осіб діагностовано низьку самооцінку, психічну і соціальну дезадаптацію (1, с.20).
Що стосуеться дитячого населеня, то багато авторів, які вивчають наслідки впливу Чорнобильської катастрофи на психічне здоров`я людей, відзначають несприятливу динаміку.
Зросла психічна захворюваність дітей, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Так, за даними Бугайова В.Н., Тріскунова Т.В., Бомка Є.І., середній приріст захворюваності по Іванківському, Поліському районах Київської області, Народицькому, Овруцькому районах Житомирської області за три роки після аварії склав 26,0%. Максимальний рівень поширеності психічних розладів у 1988 році зареєстрований у Народицькому районі.
В результаті обслідування підлітків в 1987 і1989 рр., які проживають у районах, які постраждали від аваріїї на ЧАЕС, виявлене достовірне зростання рівня невротизму, життєва перспектива була скорочена в часі і в ній часто були присутні можливі хвороби і смерті близьких (3, с.14).
Згідно з проведеними після Чорнобильської аварії науковими дослідженнями, у дітей та підлітків із зон радіаційного забруднення сталися помітні зміни в навчальній діяльності та якостях особистості. Серед них значне місце займають непатологічні форми психогеній, які виявляються в тимчасовій емоційній напруженості, психомоторних, психовегетативних відхиленнях ( при яких особистість ще зберігає здатність до критичної оцінки та до цілеспрямованої діяльності і може коригувати свою поведінку під впливом сприятливих умов), простежується значний рівень емоційної нестійкості, тривожності (5, с.5).
Несприятливий вплив радіаційно забрудненого довкілля на психічний розвиток дітей та підлітків підтверджують дані інших авторів про порушення психоемоційного стану, наявність фобічної настроєності, труднощі соціальної адаптації(9, с.8).
Доцільність вивчення особливостей функціонування емоційної сфери школярів проявляється в тому, що дитячий вік взагалі характеризується підвищеною чутливістю до впливу зовнішнього середовища, крім того, дія на цьому фоні додаткових негативних факторів (в даному разі підвищеного радіаційного фону) робить деяку частину дітей схильними до нервово-психічних порушень різного ступеня глибини.
В дитинстві існує особливо тісний зв`язок між здоров`ям і психічними станами. Накопичуеться все більше даних про те, що рівень нервово-психічної і фізичної працездатності особистості, стійкість до цілого ряду захворювань залежить від стану центральної нервової системи, від характеристики «емоційного фону» .
У дітей емоції проявляються набагато виразніше, ніж у дорослої людини. Дитинству властива особлива безпосередність і повнота відчуттів, яскравість їх вираження. Будь-які емоції невідривно пов`язані з напруженістю в роботі серця, ендокринної системи та іншими життєво важливими внутрішніми органами, які включаються в емоційне збудження автоматично, мимоволі і зумовлюють характерний прояв синдрому емоційного стресу. Негативні емоції мають властивість довго утримуватися в центральній нервовій системі і переходити в «застійні» стани (4, с.10).
За даними Іваніва М.Я. [194] cеред мешканців зони РЕП? Були характерні певні відхилення в психічному розвитку — стрес, від якого не можна «втекти» навіть при переїзді на нове місце проживання, фрустрація. Гальмування розвитку вищих психічних функцій, деформація емоційного стану, мотивів діяльності поведнки.
Вплив Чорнобильської катастрофи викликає певні зміни в структурі рис особистості, самосвідомості. Особливості міжособистісного спілкування та конфліктів в групах дітей і підлітків досліджувалися Б.П.Жизневським [125 по Яковенку] В регіонах з складною екологічною обстановкою статистично значуще збільшується кількість конфліків учнів з учителями при зниженні кількості благополучно звершених конфліктів.
За даними досліджень, понад 50% обстежених школярів мають нервово-психічні порушення, що є свідченням їх соціально-психологічної дезадаптації. Типовими проявами неблагополуччя є астенізація, тривожність, роздратованість, емоційна нестабільність. Негативні тенденціх найбільш виразно виявилися у дівчат, для яких типові прояви радіофобії, на відміну від хлопців — більш агресивних і одночасно невпевнених у собі. (Лисенко В.І. [192] по Яковенку).
Проведені Яковенком С.І. дослідження показали, що для потерпілих, зокрема для підлітків, Чорнобильська катастрофа є важливою віхою на життєвому шляху. Вони очікують в майбутньому події, про які їх балагополучні однолітки і не згадують. Очікувана ними тривалість життя виявилася меншою на 11,6 р. Формування у багатьох «комплексу жертви», «приреченого» робить суб'єктивно недоцільними набуття освіти, професії, створення сім'ї і народження дітей — всього того, що входить до поняття «нормального» життєвого шляху.
Встановлено зниження вольового самонастрою??, підвищення реактивної тривожності, сильна збудливість і схильність до вибухових емоцій при одночасному зниженні комунікабельності, зниження механізмів психічної компенсації. (Карпухіна, М.-Л.Чепа. Лазеро???? корекція...)Збірник мат.конф. — 1992 р.
Прояви емоційно-вольової постійності збільшують ризик алкоголізаці
і вживання наркотичних речовин, зниження інтересу до навчання.
Перечисленні фактори ?? мативно відображаються на продуктивності навчальної діяльності. Т.В.Жук. Принципи роботи психолого-медико-педагог. кон?? Збірник*.
* У дітей і дорослих спостерігається деформація самооцінки та уявлення про себе, зниження рівня домагань.
* Погіршення психічного та психофізіологічного стану дітей негативно відбивається на результатах навчально-виховної роботи.
Розширення тлумачення наслідків Чорнобильської катастрофи з гуманістичних позицій становить на порядок денний необхідність психологічної допомоги дітям шкільного віку, така допомога має здійснюватись на базі належної комплексності з академічною, прикладною, медичною психологією, враховуючи фундаментальні узагальнення з позицій загальної психології [3].
Особливо важливим являється психологічне вивчення і виявлення легких, допатологічних відхилень у психічному стані дітей, які не досягли ступеня хвороби, але в значній мірі визначають психічний розвиток і стан психічного здоров'я в подальшому житті особи. [вст.2].
Дис.Євчуна
Екзогенні шкідливості малої і середньої інтенсивності ведуть до дестабілізації функціонування психіки, яка проявляється на допо? зологічному рівні неспецифічними екстра?? зологічними реакціями психічної адаптації — дезадаптації. Механізми формування адаптаційних і дезадаптаційних етапів, представлених, в основному, екстрапо? зологічними утвореннями шляхом системного аналізу, який поєднує клінічний, експериментально-психологічний та інші методи. Це дозволяє на допо? зологічному рівні виявляти певні зрушення ву стані психічного здоров'я, провести корекцію цих порушень і розробити профілактичні і реабілітаційні програми для осіб, які знаходяться під дією психогенних, радіаційних шкідливостей [Дис. Евчуна].
Труднощі у вивченні початкових невротичних розладів визначаються недостатньою виражністю, можливістю до самокорекції, природністю і психологічною зрозумілістю. Вони викликають в умовах індивідуально значущих, виснажуючих чи травмуючих психіку ситуаціях.
б) Механізм формування початкових проявів психічної дезадаптації в найбільш загальному вигляді може бути сформований наступним чином: певна актуальна проблема викликає поведінкову реакцію, яка супроводжується відповідним емоційним фоном. Відсутність задоволення потреби викликає напруження функціональних механізмів, що фізіологічно проявлється феноменом психоемоційного напруження.
Проте задоволення актуальних потреб в більшості буває сильно обмежена, що сприяє витісненню, але не зменшенню мотивації. Цей процес не роходить миттєво, а спочатку, за рахунок додаткових резервів, формуються різні механізми психологчіного і біологічного захисту, тобто відбувається напруження індивідуального бар'єру психічної адаптації (Александровський Ю.А. 1976).
Напруження бар'єру психічної адаптації феноменологічно визначається виникненням непаталогічних психічних проявів, які по суті. Можна розцінити як реакції психологічного і біологічного компонентів цього бар'єру. Існує три можливих шлях трансформації тривожного напруження: соматизації, невротизації, девіації поведінки [11, Євчун].
Дослідження впливу антропогенних катастроф на психоемоційний та розумовий розвиток дітей і підлітків. Встановлено зокрема ученими дезадаптації школярів-«мігрантів» (Кукуруза Г.В, Игумнов С.О., Яковенко С.І., М.Л.-А.Чепа?, А.М.Карпухіна, Н.О.Цир???, В.І.Лисенко, Б.П.Жизневський, М.Я.Іванов,?.. А.Гриценко, Л.А.Головай, В.К.Горбачевський, Тоаіkі Sh., Кено К., Archer...).
Сердпаковская Г.Н. 1993 ??
Доп? озологічні форми нервово-психічних відхелень супроводжуються стійкими деформаціями особистісних властивостей дітей і підлітків, що значно порушує їх адаптацію до вимог життя на етапах онтогенезу.
Актуальність проблеми первинної профілактики нервово-психічних вдіхилень в стані здоров'я підростаючого покоління підкреслюється фактом їх росту за останні роки.
В зв'язку з вищевказаним гостро стоїть питання про своєчасну психогігієнічну корекцію доклінічних порушень, значна частина яких в противному випадку переходить в паталогію позологічного кола.
В зв'язку з тенденцією роста негативних екологічних, соціальних, психологічних і багато інших факторів, які є причинами виникнення допозологічних порушень нервово-психічного здоров'я, назріла необхідність широкого розгортання і організації практичних органів психогігієнічних обстежень. Саме в дитячому і підлітковому віці, коли процеси аномалії формування особистості можуть стати основою порушень нервово-психічного здоров'я.
Вміння вловити перші ознаки відхилень від норми психічного розвитку — необхідна умова попередження небажаних явищ в формуванні особистостей, а також ???? психосоматичні паталогії.
Однак практично не досліджено психологічні закономірності емоційного та інтелектуального розвитку школярів, які проживають в зоні ПРЕК. Тим часом з'ясування цієї проблеми становить не лише ??????? інтерес, а й має практичне значення. Якою буде ?????? зв'язок між емоційними етапами, розумовою працездатністю та інтелектуальним рівнем учнів в залежності від екологічних умов проживання, це дає? можливість ще в процесі навчально-виховного процесу в початковій школі звернути увагу на тих, в кого проявляються проблеми соціальної дезадаптації.
Виходячи з акутальності зазначеної проблеми, недостатньої її розробленості, було обрано тему дисертаційної роботи «Особливості функціонування пізнавальної та емоційної сфери дітей та підлітків, що мешкають в зоні посиленого радіоекологічного контролю».
У зв'язку з цим існує необхідність діагностики передпатологічних нервово-психічних порушень у дітей та підлітків, які постійно проживають на радіаційно забруднених територіях.
1. 4. Гіпотеза, мета і завдання дослідження.
Враховуючи вищевикладене, метою дослідження є встановити психічні закономірності емоційного та інтелектуального розвитку школярів, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, визначити шляхи підвищення ефективності психологічної допомоги дітям та підліткам даного регіону. продолжение
--PAGE_BREAK--
Об’єкт дослідження – емоційна сфера та інтелектуальний розвиток школярів – мешканців радіаційно забрудненої та екологічно чистої території.
Предметом дослідження виступають особливості емоційного стану та інтелектуального розвитку школярів різних вікових груп.
Гіпотеза дослідження.
Вплив радіаційного забруднення довкілля обумовлює появу характерних проявів початкових змін в умоційному та інтелектуальному розвитку дітей в залежності від екологічних умов проживання на різних етапах онтогенезу.
Мета і гіпотеза визначають наступні завдання дослідження:
Проаналізувати вплив природних та антропогенних катастроф на психічний розвиток та емоційні стани дітей та підлітків.
Порівняти прояви функціонування емоційної сфери школярів та особливості інтелектуальних показників у школярів зони посиленого радіологічного контролю та на екологічно чистій території.
Встановити характер взаємозв’язків між емоційною та пізнавальною сферою у школярів зони РЕК.
Розробити систему психодіагностичних методів виявлення () відхилень в психічному розвитку дітей та ефективності психологічної допомоги дітям та підліткам зони посиленого радіоекологічного контролю.
Методологічну основу дослідження становили:
Методи дослідження
Методичний інструментарій дослідження складався з методу спостереження, опитувальників, психометричних та проективних методів. З метою дослідження емоційного стану дітей використовували методику «Дім-Дерево-Людина», яка дозволяє встановити цілий ряд емоційних симтомокомплексів. Іншим проективним методом, який дав можливість дослідити інтенсивність тривожності, був тест вибору кольору Люшера. Рівень невротизації та психопатизації встановлювався за допомогою медико-психологічного опитувальника Санкт-Петербурзького інституту ім.В.М.Бехтерєва.
З метою порівняння рівнів розвитку інтелекту дітей у віці 7-14р. використовувалися показники коефіцієнту розумового розвитку (IQ), що визначалися з допомогою методики Д.Векслера, адаптованої і стандартизованої Ю.З.Гільбухом (1992). З метою економії часу при проведенні скрінінгового масового обстеження, в ході практичного використання, шкали Векслера скорочено до 10 субтестів з 12 (5 вербальних і 5 невербальних субтестів). Рівень уваги досліджувався за допомогою табл. Анфімова. Для вимірювання сили нервових процесів застосовувався теппінг-тест.
Крім того, використовувались психодіагностичні методи дослідження самооцінки Т.В.Дембо — С.Я. Рубінштейн в модифікації А.М.Прихожан, яка базується на прямому рівні оцінювання школярами ряду особистісних якостей, таких як здоров'я, здібності, характер і т.д.
Дослідження рівня домагань проводилося з допомогою моторної проби Шварцландера.
Особливості функціонування емоційної сфери у дітей, що
мешкають у зоні посиленого
радіоекологічного контролю Прикарпаття.
Зростання загального рівня соматичної і психічної патологїї серед дітей радіаційно забруднених територій зумовлюють необхідність раннього виявлення психічних розладів непсихотичного рівня в осіб, що зазнали впливу комплексу факторів Чорнобильської катастрофи (1, с.26).
Сьогодні існують суперечливі погляди, що стосуються змін стану здоров`я у мешканців забруднених територій і причин, які викликали ці зміни. Висновки про те, що різке підвищення психопатологічних розладів пов`язане з впливом радіаційного фактору, навіть у мінімальних дозах (Напрієнко О.К. Логановський К.М., Чуприков А.П. та ін.) протиставляються результатам досліджень, що заперечують погіршення здоров`я у таких осіб (Гуськова А.К., Шакірова І.Н.).
Проблема порушень психіки після дії радіації вперше була висвітлена японськими спеціалістами, які займались вивченням медичних і психологічних наслідків атомного бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Були виявлені «звуження» особистості, пригнічення емоційного стану, нестійкість настрою з рисами дратівливості, зниження інтелектуального рівня, слабовілля, встановлено зв`язок деяких захворювань (синдром Дауна, інших вроджених патологій розвитку) з рівнями радіоактивності зовнішнього середовища (Touiki Sh., Keno K ., 1952, Archer 1980 ).
Починаючи з 1987 року проводилось вивчення станів психічної дезадаптації, нервово-психічні розлади у мешканців районів, забруднених радіоактивними опадами. В результаті виявлено чітко виражені розлади настрою, що виникали без видимих причин, спонтанно. Така неадекватність емоційних ексцесів зовнішнім подразникам свідчить про наявне порушення пристосувальної діяльності (1, с.14).
У хворих з органічним ураженням головного мозку відзначалося підвищення рівня стану ситуативної тривоги, показники нижче середнього рівня самооцінки, які свідчать про песимізм по відношенню до майбутнього, відсутність повноцінної життєвої перспективи. Характерна позиція «жертви» з орієнтацією на зовнішню допомогу. У досліджуваних відзначалося загальне погане самопочуття, слабкість, підвищена психічна і фізична втомлюваність, відсутність бадьорості, енергійності, розбитість, небажання що-небуть робити. У переважної більшості осіб діагностовано низьку самооцінку, психічну і соціальну дезадаптацію (1, с.20).
Що стосуеться дитячого населеня, то багато авторів, які вивчають наслідки впливу Чорнобильської катастрофи на психічне здоров`я людей, відзначають несприятливу динаміку.
Зросла психічна захворюваність дітей, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях. Так, за даними Бугайова В.Н., Тріскунова Т.В., Бомка Є.І., середній приріст захворюваності по Іванківському, Поліському районах Київської області, Народицькому, Овруцькому районах Житомирської області за три роки після аварії склав 26,0%. Максимальний рівень поширеності психічних розладів у 1988 році зареєстрований у Народицькому районі.
В результаті обслідування підлітків в 1987 і1989 рр., які проживають у районах, які постраждали від аваріїї на ЧАЕС, виявлене достовірне зростання рівня невротизму, життєва перспектива була скорочена в часі і в ній часто були присутні можливі хвороби і смерті близьких (3, с.14).
Згідно з проведеними після Чорнобильської аварії науковими дослідженнями, у дітей та підлітків із зон радіаційного забруднення сталися помітні зміни в навчальній діяльності та якостях особистості. Серед них значне місце займають непатологічні форми психогеній, які виявляються в тимчасовій емоційній напруженості, психомоторних, психовегетативних відхиленнях ( при яких особистість ще зберігає здатність до критичної оцінки та до цілеспрямованої діяльності і може коригувати свою поведінку під впливом сприятливих умов), простежується значний рівень емоційної нестійкості, тривожності (5, с.5).
Несприятливий вплив радіаційно забрудненого довкілля на психічний розвиток дітей та підлітків підтверджують дані інших авторів про порушення психоемоційного стану, наявність фобічної настроєності, труднощі соціальної адаптації(9, с.8).
Доцільність вивчення особливостей функціонування емоційної сфери школярів проявляється в тому, що дитячий вік взагалі характеризується підвищеною чутливістю до впливу зовнішнього середовища, крім того, дія на цьому фоні додаткових негативних факторів (в даному разі підвищеного радіаційного фону) робить деяку частину дітей схильними до нервово-психічних порушень різного ступеня глибини.
В дитинстві існує особливо тісний зв`язок між здоров`ям і психічними станами. Накопичуеться все більше даних про те, що рівень нервово-психічної і фізичної працездатності особистості, стійкість до цілого ряду захворювань залежить від стану центральної нервової системи, від характеристики «емоційного фону» .
У дітей емоції проявляються набагато виразніше, ніж у дорослої людини. Дитинству властива особлива безпосередність і повнота відчуттів, яскравість їх вираження. Будь-які емоції невідривно пов`язані з напруженістю в роботі серця, ендокринної системи та іншими життєво важливими внутрішніми органами, які включаються в емоційне збудження автоматично, мимоволі і зумовлюють характерний прояв синдрому емоційного стресу. Негативні емоції мають властивість довго утримуватися в центральній нервовій системі і переходити в «застійні» стани (4, с.10).
Патогенний вплив екологічно несприятливої ситуації на дитячий організм проявляється переважно функціональними розладами центральної нервової системи з появою синдрому екологічної дезадаптації, підвищеною збудливістю, руховою активністю, швидкою втомлюваністю, зниженням інтересу до навколишнього, до навчання, вегетативною дистонією, невротичними реакціями, поведінковими розладами і труднощами адаптації, що являється відображенням порушень психофізіологічного «субстрату» (Студьонкін М.Я., Вельтіщев Ю.Є., Чур`янова М.І.).
Несприятливий вплив радіаційно забрудненого довкілля на психічний розвиток дітей та підлітків підтверджують дані інших авторів про порушення психоемоційного стану, наявність фобічної настроєності, труднощів соціальної адаптації (9, с.8).
У зв`язку з цим існує необхідність діагностики передпатологічних нервово-психічних порушень у дітей та підлітків, які постійно проживають на радіаційно забруднених теритеріях.
З метою встановлення залежності емоційних станів школярів від екологічної ситуації проводилось експериментальне дослідження в рівнинній клімато-географічній місцевості Прикарпаття с.Стецева Снятинського району Івано-Франківської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. За даними радіологічного відділу Івано-Франківської СЕС в 1990 році щільність забруднення с.Стецева складала Сs-137 — 5,06 Кі/км кв, Sr-90 — 0,31Кі/км кв; в 1992 році Cs-137 — 4,96 Кі/км кв, Sr-90- 0,31 Кі/км кв. Населення с.Стецева виділене в 4 категорію потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС і вимагає пріоритетного медичного спостереження ( Постанова Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року). Контрольними являлись результати аналогічного дослідження в с. Кутище Тлумацького району, в якому, за даними радіологічного відділу Івано-Франківської обласної СЕС забруднення радіонуклідами не виявлено.
Досліджуваний нами контингент становив 176 учнів перших-восьмих класів с.Стецева (експериментальна група ) і 148 учнів перших-восьмих класів с. Кутище (контрольна група ). Дослідження проводилось серед спеціально відібраної категорії «практично здорових» учнів, що являється однією з умов вивчення впливу екологічного фактору на функціональний стан організму дітей при масових обстеженнях (8, с.6).
Враховуючи, що психічне здоров`я дітей зумовлене не тільки екологічними та біологічними факторами, однорідність порівнюваних учнівських колективів визначалось також за однією з важливих соціальних ознак — їх приналежністю до сільського населення із спільними соціально — економічними і етно-культурними особливостями Прикарпатського регіонуУкраїни.
Методичний інструментарій дослідження складався з методу спостереження, опитувальників, психометричних та проективних методів. З метою дослідження емоційного стану дітей використовували методику «Дім-Дерево-Людина», яка дозволяє встановити цілий ряд емоційних симтомокомплексів. Іншим проективрим методом, який дав можливість дослідити інтенсивність тривожності, був тест вибору кольору Люшера. Рівень невротизації та психопатизації встановлювався за допомогою медико-психологічного опитувальника Санкт-Петербурзького інституту ім.В.М.Бехтерєва.
Розглянемо отримані результати експериментальних досліджень (див. таблицю 1).
Характеристика емоційних станів школярів продолжение
--PAGE_BREAK--
в зоні посиленого радіоекологічного контролю
Зона РЕК
Контроль
Емоційні
симптомо-
комплекси
заг к-сть
Позит рез
% + m
заг к-сть
позит рез
% + m
t
P
1. незахищеність
145
114
78,6±3,4
178
47
26,4±3,3
11,1
0,001
2. тривожність
145
105
72,4±3,7
178
51
28,6±3,4
8,7
0,001
3. недовіра до себе
145
32
22,1±3,4
178
2
1,1±0,8
6
0,001
відчуття
неповноцінності
145
16
11,0±2,6
178
7
3,9±1,5
2,3
0,01
5. ворожість
145
43
29,7±3,8
178
20
11,2±5,6
2,7
0,001
6. конфліктність
145
32
22,1±3,4
178
18
10,1±5,1
1,9
_
труднощі
спілкування
145
25
17,2±3,1
178
37
20,8±9,6
1,1
_
8. депресивність
145
13
8,9±5,6
178
2
1,1±0,8
1,4
_
Як видно з приведених в таб.1 даних, в зоні посиленого радіоекологічного контролю (РЕК) у школярів простежується наявність таких негативно забарвлених емоційних симптомокомплексів: незахищен³сть (87,3+4,0 і 34,2+5,4; р тривожність (86,3 4,0 і 51,3 5,7; р 0,001), недовіра до себе
(12,3 3,8 і 2,6 1,8; р 0,.01), відчуття неповноцінності (16,4 4,3 і 3,9 2,2; р 0,01), ворожість (29,7 3,8 і 11,2 5,6; р 0,001). Дещо вищими показниками вирізняється конфліктність (22,1+3,4 і 10,1+5,1) та депресивність (8,9 5,6 і 1,1 0,8), хоча результат не досягає статистично значущого рівня, В той же час простежується високий показник симптомокомплексу, пов`язаного із труднощами спілкування у контрольній групі (17,2 3,1 і 20,8 9,6), хоча результат також не досягає статистично значущого рівня. Таке явище, на наш погляд, може бути зумовлене соціальними факторами і не пов`язане із впливом навколишньго середовища.
Якщо прослідкувати динаміку розвитку симптомокомплексів, то побачимо, що показники по таких симптомокомплексах як незахищеність (81,9 4,5 і 75,3 3,4 ), тривожність (58,3 5,8 і 86,3
3,7), ворожість (31,9 5,4 і 27,4 3,8) залишаються відносно стабільними як в молодшому так і в середньому шкільному віці. Виходячи з цього, можна зробити попередній висновок про те, що дані негативно забарвлені симптомокомплекси виникли під впливом несприятливої екологічної ситуації, тобто підвищеного радіаційного фону і є результатом реагування психічної сфери школярів у відповідь на забруднене довкілля.
В той же час такі симптомокомплекси як відчуття неповноцінності (5,5 2,6 і 16,4 4,3; р 0,01), конфліктність (15,2+ 4,2 і 28,7 5,3; р 0,001), труднощі спілкування і (5,5 2,6 і 28,7 5,3; р 0,001), депресивність (0 і 17,8; р 0,001) в середньому шкільному віці достовірно зменшуються. На нашу думку, таке явище пов`язано із психологічними особливостями дітей молодшого шкільного віку. В цей період надзвичайно актуальними є проблеми адаптації до вимог шкільного режиму, побудови міжособистісних стосунків тощо. Пізніше, в міру особистіного зростання, такі проблеми стають більш.збалансованими. З іншого боку, наявність недовіри до себе (12,3 3,8 і 31,9 5,4; р 0,01) у середньому шкільному віці може свідчити про відсутність впевненості у своїх силах. На наш погляд, це спричинено відсутністю позитивної життєвої перспективи, яка породжується перебуванням у ситуації хронічного стресу.
Розглянемо інші показники, отримані за допомогою тесту Люшера. Тут надзвичайно часто зустрічається ситуація заперечення основних (1,2,3,4) кольорів, наданння переваги додатковим, (5,6,7,0), використання останніх у групі компенсації.
7 5 1 2 3 6 4 0 7!
+ + х х = = — -
5 1 7 4 6 2 3 0 4!
+ + х х = = — -
Крім того, високий рівень емоційного напруження у школярів зони РЕК зустрічається достовірно частіше (8,9+2,3 і 2,2 +1,1; р
Такі дані дають підставу стверджувати про вплив екологічної ситуації на психоемоційну сферу дітей. Слід підкреслити, що наявність відносно стійких високих та середніх показників рівня емоційного напуження у школярів молодшого та середнього шкільного віку зумовлена саме впливом підвищеного радіаційного фону, оскільки інші фактори, що зумовлюють емоційне напруження, впливали на дітей експериментальної та контрольної груп в однаковій мірі.
Підвищений рівень емоційної напруги може призвести до невротизації дітей. Про це свідчить наявність негативної тенденції емоційного реагування дітей, виявленої за допомогою спеціальної медико-психологічної методики вивчення рівня невротизації (опитувальник Санкт-Петербурзького інституту ім.В.М.Бехтерєва). В зоні посиленого радіоекологічного контролю переважав такий рівень невротизації, який оцінюється як передпатологічний, передневротичний (27,8 6,1 і 9,5 4,5; р
Таким чином, результати нашого дослідження суперечать даним офіційної статистики, де зазначається, що після Чорнобильсткої катастрофи в Україні не виявлено вірогідних змін рівня нервово-психологічної патології (2, с.14). Проте, при спеціально проведеному психологічному обстеженні школярів в зоні посиленого радіоекологічного контролю встановлено вірогідне переважання патологічних форм нервово-психічних розладів.
Чорнобильська катастрофа призвела в Україні до забруднення радіонуклідами з рівнем більше 1 Кі/км кв близько 35млн. га з населенням приблизно 5 млн осіб, при чому чверть з них — діти, організм в цілому і психіка яких є особливо чутливими до радіаційного впливу (2, с.13).
До недавнього часу в променевій патології основну увагу приділялося великим дозам загального опромінення ( більше 1 Гр), що викликали гостру променеву хворобу, яка безпосередньо загрожувала життю потерпілого ( Єрмолаєва-Маковська А.П.в співавт.1983). Оцінка впливу малих доз радіації залишається суперечливою.
Однак, протягом останніх років у світовій літературі простежується схилення в сторону визнання можливої шкідливої дії доз опромінення менших 5 сГр/рік (Коноплянников А.Т. в співавт.1983, Борисова В.В.1984).
Малими вважаються дози одноразової радіаційної дії, які не перевищують 100 Рад (1Гр). Але відносно до аварії на ЧАЕС такими слід вважати в основному дози, менші 20 Рад або 0,2 Гр (Брилліант М.Д. в співавт.1987.
Узагальнення результатів нашого дослідження свідчить про те, що радіаційне забруднення довкілля після аварії на ЧАЕС призвело до погіршення умов для повноцінного психічного розвитку дітей та підлітків. У зв`язку з цим особливої важливості набирає психологічне вивчення і виявлення граничних станів, тобто допатологічних змін у психічному стані дітей, які не досягли ступеня хвороби, але в значній мірі негативно впливають на психічний розвиток.
Оскільки фізичне здоров`я у значній мірі залежить від душевного стану, врівноваженості почуттів, своєчасного вирішення внутріособистісних конфліктів, від формування гармонійних стосунків, важливу роль відіграє попередження станів, які викликають надмірну емоційну напруженість.
Діти та підлітки, у яких виявляється підвищений рівень невротизації, емоційна нестабільність та негативні емоційні симтомокомплекси, становлять «групу ризику» відносно розвитку психічної, психосоматичної патології та соціальної дезадаптації. Отже, можна зробити висновок, що відхилення в емоційній сфері являються своєрідними індикаторами впливу радіаційного забруднення довкілля на психічний розвиток школярів. Тому необхідно своєчасно виявити дітей, що потребують психологічної допомоги з метою психокорекційної роботи.
В світовій практиці, вивчення впливу навколишнього середовища на здоров`я дитини, функціонування емоційної сфери, проводиться шляхом попереднього виявлення незначних відхилень та найбільш ранніх симптомів невротизації, які в значній мірі визначають стан здоров`я у подальшому житті особи (7, с.79). продолжение
--PAGE_BREAK--
Відповідно до завдань збереження психічного здоров`я дітей, що мешкають у зоні посиленого радіаційного контролю, нами визначені концептуальні підходи та розробляються програми психолого-педагогічної допомоги дітям «групи ризику».
ІІ. Результати психічного розвитку школярів, що мешкають в зоні посиленого РЕК.
2.1. В результаті за даними порівняльної характеристики показників проективної методики Д-Д-Л у школярів зони РЕК постежуються наступні показники.
За параметром «незахищеність» у вікових групах 7-13 р. достовірно переважають високі показники у порівнянні з котрольним. Паралельно наявні достовірні показники тривожності, яка присутня у дітей молодшого (6-10 р.) та середнього (11 і 14 р.) шкільного віку, відсутні високі показники тривожності у 12 і 13 р.
В той же час за даними тесту Люшера достовірно високий рівень емоційного напруження присутній саме в 13 р. і 6 р.
Висновок/коментарі ??
Ми вважаємо, що така ситуація може...??
Слід відзначити, що дані по інших симптомокомплексах спостерігається дещо краща ситуація. Так, показники симп-ксу недовіра до себе у дітей зони РЕК достовірно відрізняються лиш у 8 р. (2,3? 0,3 і 0,4? 0,2; t = 5,3) та 13 р. (4,1? 0,4 і 1,0? 0,2; t = 6,8). Однак, якщо брати до уваги, що дані вікові групи співвідносяться відповідно з молодшим та середнім шкільним віком, то є право стверджувати про присутністьт недовіри до себе у дітей початкових та середніх класів зони РЕК.
Наявність недовіри до себе у дітей і підлітків зони РЕК може бути пов'язана саме з проблемою неблагополучності екологічної ситуації, зокрема з інформацією про наслідки Чорнобильської катастрофи. Мається на увазі власна безпомічність, зневіра у своїх можливостях, зокрема в проблемі навчальної діяльності, у підлітків, яким виповнилося 3-4 роки в момент вибуху на ЧАЕС.
Фрейд — характеристика 3-4 віку!
Формування комплексів.....
Що стосується підлітків комплексу неповноцінності, то достовірні результати наявні в молодшому шкільному віці 7 і 8 років, відповідно 2,3? 0,3 і 0,7? 0,3 в контролі та 3,2? 0,4 і 1,4? 0,3 в контролі.
За параметрами «ворожість» і «конфліктність», достовірно високі показники також простежуються лише в молодшому шкільному віці (7-10 р.) і знижуються починаючи з 11 р.
При цьому… [стор. 5 ---]
На нашу думку, таке явище пов'язано із психологічними особливостями дітей молодшого шкільного віку. В цей період надзвичайно актуальними є проблеми адаптації до вимог шкільного режиму, побудови міжособистісних стосунків тощо. Пізніше, в міру особистісного зростання, такі проблеми стають більш збалансованими.
З іншого боку, наявність недовіри до себе, стійка тривожність [незахищеність] у середньому шкільному віці свідчить про відсутність виявленості у своїх силах внаслідок постійного перебування в умовах хронічного стресу.
Наявність незахищеності у всіх вікових групах може свідчити про невпевненість школярів не лише у постійних надходженнях матеріальної допомоги, яку здійснює місцева влада і уряд з метою покращення умов проживання і харчування, а й недостатньо корекційну і роз'яснувальну роботу вчителів, психологів, засобів масової інформації.
Кукуруза Г.М.
Результати ряду досліджень стану психічного здоров'я дітей та підлітків в зонах, які постраждали від аварії, демонструють значне збільшення поширеності пограничних нервово-психічних розладів у цих дітей порівняно з контролем [21]. В таких дітей частіше відзначалися стійкі астенічні стани, іпохондричний синдром, фобічний синдром, депресивна симптоматика, які поєднувалися із вегетативними порушеннями. Виявлена відсутність чіткої залежності між межовими нервово-психічними розладами і рівнем радіаційного впливу дозволила авторам прийти до висновку про те, що проживання в умовах хронічної психотравмуючої ситуації зумовлює формування у ряду дітей і підлітків стани психічної дезадаптації, клінічні особливості яких відповідають особливостям психогенній. Обидва фактори (радіаційне ураження і емоційний стрес) взаємодоповнюють, підсилюють один одного і у в сукупності ведуть до зниження адаптаційного потенціалу і погіршення здоров'я дітей і підлітків [43]/
В результаті дворазового обстеження в 1987 і 1989 рр. підлітків, які проживають в районах постраждалих від аварії на ЧАЕС, А.І.Негу?? і спів. Авт. (1991) виявили достовірне зростання рівня невроматизму. Життєва перспектива школярів-підлітків із Народичівського р-ну була скорочена в часі (56,2 роки порівняно з 76,4 р. в контрольній групі) і в ній часто були присутні можливі власні хвороби, і смерті близьких. При поглибленому психоневрологічному тестуванні лише у 16% дітей, які пред'явили скарги на своє здоров'я, це було підтверджено об'єктивно. Автори пояснюють цей факт певною тенденцією до аггравації??, інду??? ваної напруженістю соціально-психологічної ситуації.
Результати вимірювання самооцінок підлітків — жителів Гомельської обл. свідчать про більшу, в порівнянні з контролем, нестійкість емоційної сфери, вираженості тривожно-депресивного компоненту, невпевненості в собі, більш низької оцінки своїх можливостей. В міжособистісній взаємодії їх відрізняє більша замкнутість, обережність у спілкуванні [45]/
Аналіз емоційної сфери підлітків, які проживають на забруднених територіях, виявив з них наявність симптомів «позиції жертви» і елементи аутодеструктивної поведінки, переважання негативних життєвих перспектив [137].
У школярів, які проживають в зонах радіаційного забруднення, зафіксований так званий «стрес безпомічності в обтяжливій ситуації», який проявляється почуттям безпомічності, подавленим настроєм, прагненням до розрядки, спокою, тривожним станом у зв'язку з негативними змінами в житті [119]. До 1994 р. головними цінностями для них є «життя» і «здоров'я близьких» [53].
Комплекси психологічне обслідування 6-7-річних дітей, які проживають в Гомельській області, порівняно з контролем виявило у дітей основної групи в середньгому більш низькі показники по всіх інтелектуальних функціях [18].
Аналіз психологічного статусу дітей з районів з радіонуклідним забрудненнями, які поступають на санаторно-курортне лікування в екологічно «чисті» зони, дозволило виділити в числі домінуючих фактор тривожності, встановити прояви незахищеності, ворожості, конфліктності, почуття неповноцінності. В процесі санаторно-курортного лікування зафіксована тенденція до нормалізації психологічного статусу дітей [68, 82, 160].
Таким чином, при списанні особливостей характеру та емоційного реагування в різних категоріях дітей і підлітків, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС, відзначалися порушення, які виражалися в зниженні загального емоційного фону, висока тривожність, нестабільність адекватних реакцій. Неадекватна самооцінка, що трактувалася як вторинні зміни особистісних особливостей під впливом психотравмуючої постчорнобильської ситуації /Кукуруза/.
Яковенко
ст.10
Отримані дані, завдяки яким можна дійти до останнього оптимістичного висновку про те, що радіоактивний чинник, котрий тривалий час діє на старшокласників — мешканців зони радіаційного забруднення не спрямував свою руйнівну дію на особистість, зокреима комунікативну сферу, а торкнувся переважно показників розвитку вищих психічних функцій на відміну від учнів-переселенців, в яких переважно постраждала емоційно-вольова сфера.
Самооцінка та рівень домагань старшокласників, що живуть у зоні жорстокого радіоекологічного конфлікту, статистично достовірно відрізняються в гірший бік тільки за одним параметром — самооцінка здоров'я /Кукуруза Г.В. 1996/ (пересел. зони відчуж. м.Прип'ять до Харкова).
Узагальнення матеріалів досліджень, що виконувались в 1991 р. дають підстави констатувати, що аварія на ЧАЕС і пов'язані з нею наслідки значно вплинуло на ситуацію життєдіяльності дітей і підлітків, які безпосередньо проживали і продовжують жити в зонах радіологічного контролю. Ці зміни спричинили порушення систем соціальних відносин, стереотипів соціальної поведінки та землекористування, що складалися впродовж поколінь, відпрацьованих і перевірених на практиці форм відтворення і розвитку ???? поколінь.
Психотравмуюча ситуація, що склалася після аварії на ЧАЕС активізувала негативні прояви індивідуальних відмінностей, загострила тенденції розвитку окремих рис характеру, які набули рівня акцентуацій. Останнє підвищило вірогідність конфліктів, утруднень в адаптації дітей і підлітків до соціального оточення, призвело до зниження рівня їх психоціальні?? Активності (астмо-невротичні прояви) — з одного боку та ....???
ст.12
У підлітковому віці відбувається професійне самовизначення людини, вимальовуються обриси майбутнього "????" життя — формується життєвий «сценарій». Його зміст значною мірою залежить від самооцінки, рівня домагань, ціннісних орієнтацій, позиції особистості та навколишніх.
Проведені Яковенком С.І. дослідження показали, що для потерпілих, зокрема для підлітків, чорнобильська катастрофа є важливою віхою на життєвому шляху. Вони очікують у майбутньому надії, про які їх благополучні однолітки і не згадують. Це тяжкі захворювання, смерть батьків. власні хвороби, інвалідність, смерть. Очікувана ними тривалість життя, виявилась меншою на 11, 6 років. Формування у багатьох з них комплексу «жертви», «приреченого» робить суб'єктивно недоцільними набуття освіти, професії, створення сім'ї і народження дітей — всього того, що входить до поняття «нормального» життєвого шляху.
За даними досліджень В.І.Лисенка [192], понад 50% обстежених школярів моють нервово-психічні порушення, що є свідченням їх соціально-психологічної дезадаптації. Типовими проявами психічного неблагополуччя є астенізація, тривожність, роздратованість, емоційна нестабільність. Негативні тенденції найбільш виразно виявились у дівчат, для яких типові прояви радіофобії, на відміну від хлопців — більш агресивних і означали? невпевнених в собі.
Психологічна адаптація дітей до нових умов життя і діяльності в місцях переселення досліджували Л.А.Пергаменщиком?? [252]. Було встановлено, що:
— структура ціннісних орієнтацій «аборигенів» і «мігрантів» суттєво не розрізняються, на першому плані у старшокласників така цінність як «здоров'я»;
— найбільш вразливими до впливу негативних факторів виявилися дівчата, саме вони потребують постійної психологічної підтримки.
Вплив чорнобильської катастрофи викликає певні зміни в структурі рис особистості, у самосвідомості, а статус мігранта «нав'язує» особливі моделі поведінки.
Особливості міжособистого спілкування та конфліктів в групах дітей і підлітків досліджувалися Б.П.Жизневським [125]. В регіонах з тяжкою екологічною обстановкою статистично значуще збільшується кількість конфліктів учнів із вчителями при зниженні кількості благополучно завершених конфліктів.
Провідними формами поведінки в конфлікті були «агресія» та «у????? ння» при статистично значущому зниженні частки проявів «пристосування», що можна розглядати як прояв синдрому соціально-психологічної дезадаптації. продолжение
--PAGE_BREAK--
Л.Н.Рожко було проведено аналіз уявлень молодших, середніх та старших підлітків про чорнобильську катастрофу та її наслідки. Вивчено собливості самопочуття, активності, настрою (???????) зростання проявів ситуативної та особистісної тривоги (за Спілбергером). ???? ро «зняття» станів напруження, тривоги, страху.....???
??ІІ. Характеристика району та методів дослідження.
2.1.Загальна характеристика району дослідження.
Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення значної кількості населених пунктів Івано-Франківської області. На основі спостережень, виконаних спеціалістами “Спецатому” та обласної санітарно-епідеміологічної станції радіоактивне забруднення території з рівнем від 1 до 5 Кюрі/км2 по Цезію – 237 має місце у таких районах та населених пунктах:
Верховинський район
І.
1
Буркут
1,86
5
Бережниця
2.22
2
Зелене
1,46
6
Криворівня
1,50
3
Топільче
1,30
7
Буковець
1,00
4
Явірник
1,20
8
Верховина
1,80
Городенківський район
1
Незвисько
1,36
10
Олієво-Королівка
1,33
2
Воронів
1,11
11
Вільховці
2.18
3
Лука
1,63
12
Новоселівка
1,50
4
Корнів
2,20
13
Копачинці
2,10
5
Улиж
1,92
14
Репуженці
1,30
6
Монастирок
1,58
15
Ясенів-Пільний
1.20
7
Кунисовці
2,94
16
Топорівці
2,50
8
Раковець
4,61
17
Назаренково
1,20
9
Семенівка
2,68
Коломийський район
1
Черемхів
1,00
2
Станіславівка
1,00
3
Грабич
1,00
Косівський район
1
Старий Косів
1,06
8
Гуцулівка
1,04
2
Вербовець
1,01
9
Спас
1,01
3
Хімчин
1,10
10
Шешори
1,07
4
Річка
1,24
11
Яблунів
1,56
5
Яворів
1,03
12
Уторопи
1,32
6
Кривоброди
2,07
13
Розтоки
1,32
7
Корости
1,53
14
Кобаки
1,03
Снятинський район
1
Русів
3,00
14
Олешків
2.42
2
Стецівка
4,00
15
Прутівка
1,27
3
Стецева
4,60
16
Видинів
2,82
4
Потічок
2,20
17
Устя
2,86
5
Підвисоке
3,30
18
Х. — Будилів
1,00
6
Красноставці
1,63
На основі даних про радіаційне дозове навантаження по Івано-Франківській області зробили висновок, що у переважній більшості населених пунктів зростання рівнів радіації зумовлене випаданням штучних радіонуклідів після аварії на ЧАЕС.
2.2. Підбір контингенту дослідження.
З метою встановлення залежності емоційних станів школярів від екологічної ситуації проводилось експериментальне дослідження в рівнинній клімато-географічній місцевості Прикарпаття с.Стецева Снятинського району Івано-Франківської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. За даними радіологічного відділу Івано-Франківської СЕС в 1990 році щільність забруднення с.Стецева складала
Сs-137 — 5,06 Кі/км кв, Sr-90 — 0,31Кі/км кв; в 1992 році Cs-137 — 4,96 Кі/км кв, Sr-90- 0,31 Кі/км кв. Населення с.Стецева виділене в 4 категорію потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС і вимагає пріоритетного медичного спостереження ( Постанова Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року). Контрольними являлись результати аналогічного дослідження в с. Кутище Тлумацького району, в якому, за даними радіологічного відділу Івано-Франківської обласної СЕС забруднення радіонуклідами не виявлено.
Досліджуваний нами контингент становив 176 учнів перших-восьмих класів с.Стецева (експериментальна група) і 148 учнів перших-восьмих класів с. Кутище (контрольна група). Дослідження проводилось серед спеціально відібраної категорії «практично здорових» учнів, що являється однією з умов вивчення впливу екологічного фактору на функціональний стан організму дітей при масових обстеженнях (8, с.6).
Враховуючи, що психічне здоров`я дітей зумовлене не тільки екологічними та біологічними факторами, однорідність порівнюваних учнівських колективів визначалось також за однією з важливих соціальних ознак — їх приналежністю до сільського населення із спільними соціально — економічними і етно-культурними особливостями Прикарпатського регіону України.
2.2.
У 1963 р. Р.Г.Голодець із спіавт. представили дані комплексного патопсихологічного дослідження групи осіб, які зазнали дії підвищених доз опромінення у зв'язку з порушенням санітарно-гігієнічного режиму. Дослідники дійшли висновку, що особливістю астенічного стану у даних хворих були виражені ознаки зниження розумової працездатності: послаблення, неможливості концентрації уваги і підвищена стомлюваність, а також непродуктивність інтелектуальної діяльності та інертність психічних процесів.
Інтерес до вивчення психологічних наслідків радіаційного ураження підвищився після аварії на ЧАЕС. За роки, що пройшли після неї, накопичено дані, які дозволяють робити висновки відносно особливостей пізнавальної діяльності і зміни особистості у тих, хто потерпів внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Перш за все, привертає увагу відзначена рядом авторів поширеність інтелектуально-мнестичних порушень. Так, В.Ф.Вишневська виділяла низькі показники стійкості, концентрації, переключення, розподілу обсягу уваги, зниження короткострокової та довгострокової пам'яті, зменшення здатності до логічного мислення [126-128]. За даними В.Н.Краснова з співавт., фіксашина гіпомнезія зустрічалася у 65,8% обстежених, порушення концентрації уваги — у 54,7, утруднення у відтворюванні — у 40,2, у розумінні змісту тексту, мовлення — у 35,9, послаблення навичок письма, лічби — у 14,5% [56].
За даними А.М.Морозова, на порушення пам'яті — утруднення при згадуванні раніше добре знайомих прізвищ, телефонних номерів, назв міст — скаржилися практично усі обстежувані. Виявлялося зниження як запам'ятовування, так і утримування у пам'яті довільнох ретенції, своєрідний симптом «розбігання думок», коли хворі були неспроможними утримувати вольовим зусиллям логічний хід бесіди [76, 77], 172 (68,8%) ліквідатори відзначали зниження ефективності процесів мислення, напруженість при прийнятті рішень, 80 (32%) особам важко давалося осмислення прислів'їв та приказок, 26 (10,9%) не змогли пояснити їх переносний зміст, як і найростіших логічних задач та арифметичних дій. У 188 (75,5%) чоловік виявлено порушення уваги, а у 11 (4,4%) — діагностовано лакунарну деменцію з частковою втратою критичності щодо свого стану. Порушення пам'яті у побуті відзначено у 98,2% обстежених, у побуті та на роботі — у 100%, тенденцію до прогресування погіршення — у 75,2%.
Якщо у перші роки після аварії при оцінці інтелектуальної сфери обстежених статистично вірогідні відхилення від норми не виявлялися [122], то до 1992 за даними А.М.Морозова, у 40% ліквідаторів наростав психоорганічний синдром, у 4,2% діагностовано лакунарну деменцію.
За даними Л.Ф.Шестопалової, у структурі нейропсихологічного синдрому домінували ознаки недостатності активного забезпечення психічних процесів, що проявлялися переважно у вигляді виснаження уваги, звуження обсягів оперативної вербальної пам'яті [132, 133].У хворих з дисциркуляторною енцефалопатією при збереженні активаційних дефектів у структурі синдрому істотно зібльшувалася питома вага порушень операційних компонентів (праксису, гнозису, пам'яті, зорово-просторових операцій, мислення); розширювався спектр регуляторних розладів — знижувалися динамічні параметри діяльності (інертність, важке переключення з однієї програми на іншу, підвищення швидкісних характеристик перебігу процесів), утруднення довільної регуляції діяльності, її програмування і контролю.
Зниження загального інтелектуального коефіцієнту у дітей зони РЕК пов’язано з низьким рівнем працездатності та уваги. Це підтверджують отримані нами дані за допомогою таблиць Анфімова і теппінг-тесту.
За даними порівняльного аналізу високі показники рівня уваги в основній групі в 1,5 рази нижчі, ніж в контролі (р › 0,001). Середні показники достовірно вищі в основній групі 45,5±4,1 і 31,7±3,8 в контролі (р › 0,001). Що стосується рівня працездатності, то показники високого рівня у дітей основної групи у 2 рази нижчі, ніж у дітей контрольної групи (р › 0,001). В результаті дослідження виявлено, що в основній групі переважають статистично достовірні дані по низьких показниках 39,3±4,1 і 22,9±3,4 в контролі.
Домінування середнього рівня уваги та низького рівня працездатності у школярів зони РЕК, на наш погляд, є наслідком негативного емоційного реагування, наявністю високого рівня тривожності, емоційної напруженості, викликаної несприятливим впливом навколишнього середовища, зокрема підвищеного радіаційного фону, оскільки інші фактори, що зумовлюють емоційне напруження, впливали на дітей експериментальної та контрольної груп в однаковій мірі.
Таким чином всі наявні дані та результати нашого дослідження вказують на наявність прямої дії малих доз іонізуючого випромінювання, яке зумовлює патологічні зміни в організмі та відхилення у психічному розвитку особи.
Виявлені зміни та відхилення у психічному розвитку пов'язані з безпосереднім переживанням загрози, що раптово виникла внаслідок Чорнобильської катастрофи і продовжує діяти за умов відсутності повної достовірної інформації про загрозу. З іншого боку появилися фактори, пов'язані із зміною традиційних соціальних і психологічних зв'язків, труднощами адаптації до нових умов життя, необхідністю підкорятися вимогам екологічної безпеки, зміною укладу, способу життя [10].
В радіаційній медицині існує ефект залежності стійкості до радіоактивного впливу від віку. Крива цієї залежності має назву «трапецієподібної» і означає зростання, стабілізацію та зниження толерантності до радіації в залежності від віку (від утробного розвитку до смерті) [11].
За визначенням деяких авторів [7], встановлення індивідуальних доз іонізуючого випромінення для кожної дитини, народженої з 26 квітня 1986 р. по 25 лютого 1986р. є більш складним, ніж аналогічні дослідження в Японії. Перш за все, одержання індивідуальних доз в результаті бомбардування Хіросіми та Нагасакі знаходилося в прямій залежності від відстані між людиною і епіцентром вибуху. В нашому випадку такої залежності немає. Україні, зокрема на Прикарпатті забруднення території носить характер «радіаційних плям».
Унікальністю постчорнобильської ситуації для психічного розвитку дітей є тривале проживання у стресогенному середовищі і необхідність регулярно отримувати відновлювальне санаторно-курортне лікування. [14]
Психологічний стрес у дітей призвів не тільки до стану психологічної дезадаптації, що проявляється в емоційній та поведінковій сферах, але й до формування комплексу сомато-вегетативних порушень.
Патогенний вплив екологічно несприятливої ситуації на дитячий організм проявляється переважно функціональними розладами центральної нервової системи з появою синдрому екологічної дезадаптації, підвищеною збудливістю, руховою активністю, швидкою втомлюваністю, зниженням інтересу до навколишнього, до навчання, вегетативною дистонією, невротичними реакціями, поведінковими розладами і труднощами адаптації, що являється відображенням порушень психофізіологічного «субстрату» (Студьонкін М.Я., Вельтіщев Ю.Є., Чур`янова М.І.).
Психоемоційне та фізичне перенапруження, зміна сталого життєвого стереотипу та побоювання наслідків радіаційного опромінення є чинниками ризику різних патологічних змін (О.Г.Антонова-Гурченко, А.І.Нягу).
В результаті досліджень, проведених в Інституті експериментальної радіології НЦРМ в діапазоні доз до 1 Гр встановлено, що крім змін у кров'яній системі, спостерігається зниження реакції показників працездатності (загальний об'єм роботи, максимальна сила, продовженість праці), пригнічення біоелектричної та скорочувальної активності нервово-м'язевого апарату.
Багато авторів вказує на небезпеку і недопустимість проживання дітей на забрудненій радіонуклідами зоні. [13, ст. 48]
У незадовільних соціально-екологічних умовах шляхи подолання негативних наслідків є: поглиблення освіченості батьків у питаннях впливу радіаційного забруднення на дитячий організм, якісна виховна робота дитячого садка та школи, психологічна допомога, позитивні міжособові стосунки можуть компенсувати вади розвитку дітей.
Відповідно до завдань збереження психічного здоров'я, та психологічної корекції психічного розвитку дітей, що мешкають у зоні посиленого радіаційного контролю, нами визначені концептуальні підходи та розробляються програми психолого-педагогічної допомоги дітям, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.
2.3. Особливості загального інтелектуального розвитку школярів в залежності від екологічної ситуації.
За даними сучасних дослідженнь, антропогенне забруднення довкілля, негативно впливає на психічний розвиток дітей, що свідчить про збільшення частоти виявлень затримки інтелектуального розвитку та недорозвитку.
Така закономірність спостерігається в ряді екологічно неблагополучних районів Білорусії, Росії та України, особливо у зв'язку з Чорнобильською катастрофою.
ІІ.Псих.розв.
Малими вважаються дози одноразової радіаційної дії, які не перевищують 100 Рад (1 Гр). Але відносно аварії на ЧАЕС, такими слід вважати дози менші 20 Рад або 0,2 ГР.
Показано, що зміни стану здоров’я, що пов'язані з впливом малих доз радіації, проявляються у найрізноманітніших порушеннях, зокрема емоційно-особстісної та інтелектуально-мнестичної сфери. [4, ст. 50]
Вивченням особливостей інтелектуального статусу дітей та підлітків, які проживають на радіаційно забрудненій території, займались А. А. Крилов, Р.О.Серебрянникова та ін. (1992). У 24% школярів виявлено гранично низькі значення інтелектуального статусу. Аналогічні дослідження були проведені Н.А.Грищенко, Л.А.Головай, В.К.Горбачевським (1992) та ін.
Дослідження психічного розвитку дітей, які потрапили під вплив іонізуючого опроміненя у пренатальному періоді, були проведені на забруднених територіях Білорусі Ігумновим С.О. При вивченні основних якісних характеристик інтелектуального розвитку дітей зазначеного контигенту (темпу психічної діяльності, активної уваги, пам'яті, перцепції, регулювання діяльності, аналітико-синтетичної діяльності, запасу знань, мовленнєвої функції і моторного розвитку) в основній групі виявлено достовірне переважання оцінок, які відображають різні ступені відставання цих показників від вікових нормативів [5, ст. 16 ].
Клініко-психологічне дослідження 478 внутріутробно опромінених дітей м. Прип'яті показало, що близько половини дітей мали виражені відхилення у психічному розвитку. У таких дітей страждала пам'ять, активна увага була знижена працездатність. Діти виявлялися нездатними до занять, які вимагають вольового зусилля і уваги [6, ст.230].
В результаті проведених досліджень вербального інтелекту дітей Брянської області було вирахувано IQ кожної дитини. В чистих районах число дітей з IQ менше 70 складало 8. У забруднених їх було значно більше – 94 особи. Між цим розподілом існує статистично достовірна різниця (р› 0, 05). В результаті, в забруднених районах інтелектуальні порушення спостерігалися у 43 дітей (5, 9%), в чистих — 6 (2%). Кількість дітей, які мають інтелектуальні порушення в забруднених районах майже в 3 рази вищі, ніж в чистих [7, ст. 71]
Комплексне психологічне обстеження дітей 6-7 років, які проживають в Гомельській області, виявило в середньому більш низькі показники по всіх інтелектуальних функціях. Різним виявився і психомоторний розвиток. При цьому більш низькі показники сили рук і симетричності розвитку сили рук можуть вказувати на сповільнене формування латералізації, а виявлений більший відсоток дітей з високим тремором – свідчить про підвищену збудливість нервової системи (Артамонов С.В. у співавт., 1992).
Зміни розумової діяльності, працездатності та особистісного профілю, істотне зниження показників розумової працездатності в обстеженій групі ліквідаторів виявлено Н.А. Меньшовим і співавт. Найбільше падіння лічильно-логічної діяльності свідчило про переважне послаблення функцій короткострокової пам'яті та оперативного мислення.
Розумовий розвиток дітей 4-6 років (сенсорна та розумова сфера, пам'ять, увага, мовлення), що знаходиться під впливом радіації, вивчався під керівництвом Н.О.Циркун. В ході дослідження виявлено зниження інтелектуального розвитку дітей як із забруднених, так і відносно чистих реґіонів; ця тенденція найбільш помітна у дітей 1985-1986 р. р. народження.
При радіоактивному ураженні малими дозами радіації із всіх психічних процесів найбільш страждає увага. В залежності від віку школярів виявлено, що чим менший вік учня, тим більше страждає його увага. [11 ст. 13]
Розклади пам'яті в осіб з органічним ураженням мозку, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС виявлялися ускладненнями згадування і відтворення добре відомих раніше імен, цифр. Для запам'ятовування будь-яких даних вимагалися багаторазові повторення. Тривке, тривале утримання нової інформації частіше було неможливим. Про порушення інтелекту свідчить збідніння суджень та умовиводів з втратою спроможності розуміти в повному об'ємі одержані відомості, неспроможність сполучення, аналізу і синтезу інформації, що надходить. Не дуже значні зміни інтелекту слід визначити як органічне зниження рівня особистості, що не досягає ступеня органічної деменції [2, ст. 12].
Відмічаються також зміни у психофізіологічній сфері (А.М.Карпухіна, М.–Л.А.Чепа) старшокласників. Виявлено тенденції до зниження показників оперативної пам'яті, уваги, погіршення стабільності та рухливості нервових процесів, переважання процесів збудження над процесами гальмування, точності реакції на об'єкт, що рухається, рівня продуктивності та швидкості інтелектуальних показників, функціональних можливостей центральної нервової системи, фізичної витривалості, часу додержання рівноваги тіла, збільшення динамічного тремору. Останні три ознаки свідчать про погіршення показників моторики. [13].
У світовій практиці вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я дитини, її психічний розвиток проводиться шляхом попереднього виявлення незначних симптомів відставання у розвитку психічних функцій найбільш ранніх симптомів хронічних захворювань, які в значній мірі визначають стан здоров'я у подальшому житті особи (8, ст. 79).
У зв'язку з тим, що в окремих роботах, проведених після чорнобильської аварії вказується на особливий патогенний вплив радіоекологічного фактору на психічний розвиток «дітей Чорнобиля», а також з метою діагностики психічного розвитку у дітей та підлітків, які постійно проживають на радіаційно забруднених територіях нами проведено дослідження динаміки розумового розвитку школярів в залежності від їх віку і впливу.
Для інтегральної оцінки основних компонентів психологічної сфери школяра необхідно отримати інформацію про стан 3 основних груп психічних явищ, якими являються:
— психічні процеси (функції);
— психічні властивості особистості;
— психічні стани (К.К.Платонов, Г.Г.Голубєв, 1977).
Досліджувались, головним чином, ті функції і властивості особистості, на які накладається основне навантаження в процесі навчання школяра.
Аналіз ???? позволив виділити мінімальну сукупність психологічних характеристик, які дозволяють отримати повноцінний психологічний портрет особистості учня, до якої відноситься: інтелект, пам'ять, мотивація, самооцінка, сущність рис особистості (характер), навчання, поведінка (за допомогою опитування вчителів).
Для розпізнання інтелекту використо...??
В відповідності з розробленим алгоритмом оцінки отриманих даних було виділено 3 групи учнів:
1) групу ризику (15%);
2) з наявним фактором ризику (45%);
3) благополучну групу (40%) /за даними школи №613 м.Москви/.
Можна отримати інформацію
1) індивідуальну;
2) групову;
3) масове обстеження.
Для інтегральної оцінки психічного розвитку при масовому ????? огляді школярів необхідно було отримати інформацію про інтелектуальний розвиток та емоційний стан школярів, які проживають в зонах РЕК.
Для дослідження інтелекту дітей у віці 7-14 рр. використовувався коефіцієнт розумового розвитку (IQ), який визначався з допомогою методики Д.Венснера, адаптованої і стандартизованої Ю.З.Тілобухом (1992) для вимірювання інтелекту дітей. З метою економії часу при проведенні ?????? масового обстеження практичне використання шкали скоротили до 10 субтестів з 122 (5 вербальних і 5 невербальних субтестів).
Опис процедури
Після завершення процедури тестування за спеціальною таблицею первинні («сирі») оцінки результатів виконання кожного із субтестів переводяться в уніфіковані, шкальні, які дозволяють аналізувати отримані дані. Підраховуються окремо вербальні і невербальні показники, після чого встановлюється загальний інтелектуальний показник з поправкою на вік.
Оцінку величини коефіцієнту інтелектуальності, а також порівняльне вивчення розприділення дітей з різними інтелектуальними показниками в обстежених групах дітей проводили за таблицею / Тільбух Ю.З., 1992/:
Таблиця
Процентне розприділення дітей з різними інтелектуальними
показниками
/>У зв'язку з тим, що у практичних роботах, проведених після Чорнобильської аварії, вказується на особливий патогенний вплив антенатального періоду радіоекологічного фактору на психічний розвиток «дітей Чорнобилю», нами проведено вивчення розумового розвитку школярів в залежності від їх віку і тривалості несприятливих екологічних факторів, викликаних наслідками аварівї на ЧАЕС на території Івано-Франківської області:
В таблиці приведено порівняльну характеристику рівнів загального інтелектуального розвитку в залежності від екологічних умов проживання.
Таблиця.
Порівняльна характеристика рівнів інтелектуального розвитку в залежності від екологічних умов проживання
/>7 років t1 = 7,9; t3 = 8,7.
8 р. t2 = 5,2; t3 = 7,8.
9 р. t1 = 14; t2 = 5,4.
10 р. t1 = 8,2; t2 = 6,6; t3 = 4,9.
11 р. t0 = 4,5.
12 р. t1 = 4,3; t2 = 3,2; t3 = 4,4.
13 р. t0 = 5,3; t1 = 4,0; t3 = 9,0.
14 р. t1 = 3,7; t3 = 4,9.
Як видно з приведених в табл. даних, у дітей, які народилися після аварії на ЧАЕС. Тобто починаючи з 1986 р. народження — відповідно до 10 років, простежується достовірно вищий показник рівня розумової відсталості, тобто менший 69. Так, в 6 р. рівень розумової відсталості складає 30,0? 3,0 і 7,7? 2,1 в котролі ( t = 6,0);
в 7 років достовірно нижчий показник нормативного інтелектуального показника, який знаходиться в межах (109-90 по Венснеру), тобто 6,25? 1,5 і 35,7? 3,4 в контролі ( t = 7,9). Рівень розумової відсталості залишається попереднь вижчим ( t = 8,7).
Слід відзначити, що в дітей 8-річного віку взагалі відсутні показники нормального інтелектуального показника, в той час як в чистій екологічно території він складає 50,0? 3,1. Натомість достовірно високий показник пограничної норми, яка знаходиться в межах 89-70 (по Венснеру), тобто 66,7? 3,1 і 43,8? 3,1 ( t = 5,2).
Попередньо високим залишається відсоток розумової відсталості 33,3? 3,1 і 6,3? 1,5 в контролі ( t = 7,8).
В дітей 9-річного віку в загальному також достовірно нижчий рівень загального інтелектуального коефіцієнту 83,7? 2,7 і 74,9 ?2,2 в контролі ( t = 2,5).
В дітей 10 років, тобто тих, хто народився безпосередньо в 1986 р., матері яких були вагітними, спостерігається наступна закономірність:
відсоток нормального інтелектуального показника є достовірно нижчим, ніж в контролі, відповідно 5,9? 1,4 і 50,0? 3,1 ( при t = 8,2).
Переважає вищий відсоток пограничного рівня 64,7? 2,8 і 37,5? 3,0 в нотролі ( t = 6,6 ), і високий відсоток розумової відсталості 29,4? 2,7 і 12,5? 2,1 — в контролі ( t = 4,9).
Якщо прослідкувати рівень інтелектуального розвитку в підлітковому віці, то простежуються приблизно однакові відсотки нормального інтелектуального розвитку 40,0? 2,4 і 42,9? 3,5 в контролі, межової норми ( 55,0? 2,5 і 57,1? 3,5 в контролі), відсутні показники розумової відсталості. Крім того, в с.Стецева спостерігається наявність високого інтелектуального розвитку (більше 110) тобто 5,0? 1,1 при відсутності такого в контролі ( t = 4,5).
Необхідно відзначити, що в 12 років простежується достовірно вищий відсоток нормального інтелектуального показника в с.Стецева 63,6? 4,4 і 42,1? 2,4 в контролі, при t = 4,3, достовірно нижчим є відсоток пограничної норми інтелектуального розвитку 36,4? 4,4 і 52,6? 2,6 в контролі (t = 3,2).
Слід зазначити, що в 11 і 12 рр. взагалі відсутні показники розумової відсталості, в той час, як в контролі у 12 р. він складає 5,3? 1,2 ( t = 4,4). На наш погляд це зумовлено певного роду педагогічною недбалістю учнів, що в сільській місцевості навчальний процес, частіше, ніж у містах, здійснюється слабше.
Тому в результаті дослідження загального рівня інтелектуального розвитку в с.Кутище педагогічна запущеність проявляється сильніше в 13 років 35,3? 2,8 порівняно із с.Стецевою 8,3? 1,1 ( t = 9,0).
В той час, як у с.Стецева педагогічно запущених підлітків більше в 14 р. — 15,8? 1,9 і 5,0? 1,1 в контролі ( t = 4,9).
Педагогічна занедбаність яскраво починає проявлятися в 7-9 класах.
Отже, в результаті порівняльної характеристики рівнів загального інтелектуального розвитку школярів в залежності від екологічних умов проживання можна зробити висновок про вплив екологічно забрудненого довкілля на психічний розвиток дітей.
В підлітків, які проживали на даній території до аварії достовірно переважає нормальний інтелектуальний показник ( 63,6? 4,4 і 42,1? 2,4 в контролі t = 4,3); спостерігається відносна стабільність інтелектуального розвитку порівняно з контрольним в 11-літніх 40,0? 2,4 і 42,9? 3,5, наявний вищий інтелектуальний показник у с.Стецева 5,0? 1,1 ( t = 4,5); межової норми 55,0? 2,5 і 57,1? 3,5 в контролі; відсутність в обидвох районах розумової відсталості.
Отже, до аварії на ЧАЕС, до моменту, коли радіаційний пил, перенесений атмосферними фронтами, не випав на території різних регіонів (включаючи і країни Європи), зокрема територію с.Стецева Снятинського району Івано-Франкіської області рівень інтелектуального розвитку школярів 1-8 класів залишався нормальним, нічим не відрізнявся від такого в контролі.
В той час як в дітей, народжених в 1986 р., і подальші роки після вибуху, спостерігається надзвичайно раптове зниження нормального інтелектуального показника, на натомість, зростання межової норми, збільшення кількості розумово відсталих дітей, відзначається у молодшому шкільному віці. І хоч в 10 років він мінімальний 29,4? 2,7 і 12,5? 2,1 в контролі, при t = 4,9, то в 7 років він є максимальним 37,5? 3,0 і 7,1? 1,8 при t = 8,7.
Така ситуація пояснюється на мою думку власне віддаленими наслідками катастрофи. Підтверджується думка багатьох дослідників [..............], котрі вважають, що вплив малих доз радіактивного випромінення відображається на майбутньому поколінні, зокрема на інтелектуальному розвитку дітей.
Таким чином відсоткове розприділення школярів з різними інтелектуальними показниками суттєво відрізняється в зонах впливу негативних екологічних факторів в порівнянні з контрольними показниками на екологічно незабруднених місцевостях Івано-Франківської області з аналогічними природно-кліматичними умовами проживання.
В таблиці 1 представлені результати виміру загального інтелектуального коефіцієнту дітей та його динаміка в залежності від впливу екологічної ситуації (за Д. Векслером).
Таблиця 1.
/>Отже, як свідчать результати дослідження, у дітей молодшого шкільного віку, що мешкають у забруднених територіях дефекти розумового розвитку зустрічаються у 3,2 рази частіше, ніж в контролі. Зустрічається достовірно велика кількість дітей з пониженими розумовими здібностями (р>0,01), та вдвічі нижча кількість дітей з нормальними розумовими здібностями.
В результаті дослідження виявлено, що у дітей та підлітків зони радіаційного забруднення виявлено помітні порушення психічного розвитку, що проявляються зокрема в різних ступенях розумової дефективності (13,0±2,4 і 2, 7 ±1,3 ), понижених розумових здібностях (49, 4±3, 6 і 18, 9±3,2).
В 1,8 рази рідше в порівнянні з контролем спостерігається нормальний розумовий розвиток (35, 2±3, 4 і 63, 5±3, 9).
Підвищення розумових здібностей простежуються у 2, 2±1, 0% при 14, 8±2, 9 у контролі (р>0, 001). Отже надзавичайно актуальними є питання, пов'язані з факторами, які можуть впливати на інтелектуальний розвиток дитини при опроміненні.
Відомо, що у плода з 12 тижня розвитку починає функціонувати щитовидна залоза. Тому для нього може мати значення надходження радіоактивного йоду через організм матері.
Отримані нами дані дають можливість прослідкувати динаміку інтелектуального розвитку 10-літніх школярів, матері яких були вагітними в момент катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Вст. 1
На думку експертів Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ), найбільша імовірність прояву патогенних радобіологічних ефектів можлива серед дітей, які підпали під радіаційний вплив у пренатальному періоді, особливо на 8-15 тижнях внутріутробного розвитку — в «критичний період раннього цереброгенезу». Ідентифікація порушень розвитку серед дітей, опромінених пренатально, дозволить закласти основи для можливих досліджень генетичних ефектів в майбутніх поколінь.
Як свідчать дані, отримані Ігумновим, у дітей 6-7 років, які були опромінені пренатально, виявлено достовірне збільшення поширення психічних відхилень, основним чином за рахунок збільшення частоти ЗПР, резидуально-органічних нервово-психічних розладів, невротичних та неврозоподібних порушень, частіше, ніж в контролі, зустрічались показники вербального, невербального і загального інтелекту, які відповідали «заниженій нормі», ЗПР, а також якісні типи порушень окремих компонентів інтелектуального розвитку (темпу психічної діяльності, уваги, короткочасної пам'яті, перцепції, аналітико-синтетичної діяльності, запасу знань про навколишнє, мови і моторики).
В підгрупах дітей, де вплив радіаційного фактору припав на критичний період раннього цереброгенезу (8-15 тижнів гестації) і кортикогенезу ( 16-25 тижнів гестації), виявлена тенденція до збільшення форм порушень психічного розвитку в порівнянні з підгрупами дітей більш ранніх (0-7 тижнів) і пізніших (? 26 тижнів) строків гестації. [Ігумнов. Автореферат дис.канд.мед.наук. — Минськ, 1994].
Патогенні радіоембріологічні ефекти проявляються та інтенсифікуються на фоні несприятливої соціально-демографічної обстановки в районах, постраждалих від аварії на ЧАЕС, що призводить до соціально-психологічної депривації дітей. В той же час несприятлива соціпальна ситуація призводить до формування тривожних станів у батьків, які відіграють важливу роль в ??7 порушень емоційного розвитку в дітей. Останні, в свою чергу знижуть рівень психічної адаптації дітей, їх стійкість до психосоціальних стресорів, що призовдить до виникнення невротичних розладів.
,
??2.3. Загальна характеристика методів дослідження.
Методичний інструментарій дослідження складався з методу спостереження, опитувальників, психометричних та проективних методів. З метою дослідження емоційного стану дітей використовували методику «Дім-Дерево-Людина», яка дозволяє встановити цілий ряд емоційних симтомокомплексів. Іншим проективним методом, який дав можливість дослідити інтенсивність тривожності, був тест вибору кольору Люшера. Рівень невротизації та психопатизації встановлювався за допомогою медико-психологічного опитувальника Санкт-Петербурзького інституту ім.В.М.Бехтерєва.
З метою порівняння рівнів розвитку інтелекту дітей у віці 7-14р. використовувалися показники коефіцієнту розумового розвитку (IQ), що визначалися з допомогою методики Д.Векслера, адаптованої і стандартизованої Ю.З.Гільбухом (1992). З метою економії часу при проведенні скрінінгового масового обстеження, в ході практичного використання, шкали Векслера скорочено до 10 субтестів з 12 (5 вербальних і 5 невербальних субтестів). Рівень уваги досліджувався за допомогою табл. Анфімова. Для вимірювання сили нервових процесів застосовувався теппінг-тест.
Крім того, використовувались психодіагностичні методи дослідження самооцінки Т.В.Дембо — С.Я. Рубінштейн в модифікації А.М.Прихожан, яка базується на прямому рівні оцінювання школярами ряду особистісних якостей, таких як здоров'я, здібності, характер і т.д.
Дослідження рівня домагань проводилося з допомогою моторної проби Шварцландера.
???????
ІІІ. Особливості емоційних станів дітей, що мешкають в зоні посиленого радіологічного контролю Прикарпаття.
3.1. Особливості рівня емоційної напруженості школярів зони РЕК.
У школярів зони РЕК високий рівень емоційного напруження зустрічається достовірно частіше (8,9+2,3 і 2,2 +1,1; р
Наявність відносно стійких високих та середніх показників рівня емоційного напруження у школярів молодшого та середнього шкільного віку зумовлена саме впливом підвищеного радіаційного фону, оскільки інші фактори, що зумовлюють емоційне напруження, впливали на дітей експериментальної та контрольної груп в однаковій мірі. З іншого боку, простежується наявність стійких симптомокомплексів незахищеності, тривожності, ворожості, недовіри до себе. Така ситуація спричинена відсутністю позитивної життєвої перспективи, яка породжується перебуванням в ситуації хронічного стресу.
За допомогою спеціальної медико-психологічної методики визначення рівня невротизації також виявлена переважно негативна тенденція емоційного реагування підлітків досліджуваної групи (учні 7 і 8 класів).
В зоні посиленого радіоекологічного контролю переважав такий рівень невротизації, який оцінюється як передпатологічний, передневротичний (27,8 + 6,1 і 9,5 +4,5; р
2.4. Особливості вербального та невербального інтелектального розвитку.
В результаті проведеного дослідження, вербального інтелекту дітей, які проживають в забруднених районах Росії І.А.Козловою та співавт [Козлова // Наслідки Ч.к.] з використанням спрінінг-методики визначених словникового запасу з допомогою картинок було вирахувано ІQ кожної дитини. В забруднених районах число дітей з ІQ менше 70 становило 94 особи, в той час, як в контролі — 8 ( р? 0,045).
Інтелектуальні порушення спостерігалися у 43 (5,9%) дітей, порівняно з контролем 6 (2%). Кількість дітей з відхиленнями інтелектуального розвитку в забрудненних районах вища в 3 рази, ніж в чистих.
Дослідження дітей в забруднених районах Брянської області, проведені І.А.Козловою стосуються оцінки зниження лише вербального чи невербального інтелекту. Однак, низькі показники як вербальної так і невербальної сфери, може вказувати на зниження загального інтелекту.
Продовження на стор.7 (// Психічний розвиток «Як свідчать результати, отримані за допомогою тесту3 Венснера...)
?? Вставка
Як свідчать порівняльна характеристика вербального інтелектуального коефіцієнту, у дітей молодшого шкільного віку зони РЕК спостерігаються достовірно геопоказники??, ніж в контролші:
в 6 років 77,0? 4,3 і 96,4? 3,0 при t = 3,7;
в 7 років 72,1? 2,7 і 94,5? 3,0 t = 5,6;
8 років 73,3? 2,3 і 90,2? 3,3 t = 4,2.
?? Особливості психічного розвитку у дітей та підлітків,
що мешкають у зоні посиленого
радіоекологічного контролю Прикарпаття.
Чорнобильська катастрофа своїми наслідками зачепила долі сотень тисяч людей і посіяла тривогу про майбутнє нашої країни, основою якої є діти. Внаслідок аварії великий контингент дитячого населення потрапив під вплив екологічно несприятливих факторів [2, ст. 63].
Особливий неспокій викликають зміни у психічному розвитку дітей, які перебувають під впливом малих доз радіації. Діти більш вразливі до опромінювання, оскільки що клітини підростаючого організму більш радіочутливі, ніж зрілі (Baredsen Q. W.1982). Існування суперечності деяких даних, імовірно, пов'язана з природньою фазністю біологічних процесів, яка визначає чутливість суб'єкта.
Протягом багатьох років існувала думка про резистентність ЦНС до дії іонізуючого опромінення. Досі вважалося загальновизнаним, що лише високі дози радіації здатні уразити клітинні структури мозку. Це узгоджувалося з відсутністю видимих морфологічних і виражених функціональних змін. [2, ст.69]
Однак дані вітчизняної і зарубіжної літератури 30-50-их років вказують на те, що нервова система на дію іонізуючого опромінення звичайно реагує вегетативними змінами навіть від малих доз опромінення. [3, ст. 69]. Зокрема Ліванов М.Н. вказує на існування реакції ЦНС людини на дію малих доз радіації (0,06-0,65Рад) змінами судинного тонусу, зниженням артеріального тиску, тенденцією до брадикардії. Хворі скаржаться на швидке наростання слабості, погіршення пам'яті, дратівливість. [3]
Показано, що зміни стану здоров’я, що пов'язані з впливом малих доз радіації, проявляються у найрізноманітніших порушеннях, зокрема емоційно-особстісної та інтелектуально-мнестичної сфери. [4, ст. 50]
Вивченням особливостей інтелектуального статусу дітей та підлітків, які проживають на радіаційно забрудненій території, займались А. А. Крилов, Р.О.Серебрянникова та ін. (1992). У 24% школярів виявлено гранично низькі значення інтелектуального статусу. Аналогічні дослідження були проведені Н.А.Грищенко, Л.А.Головай, В.К.Горбачевським (1992) та ін.
Дослідження психічного розвитку дітей, які потрапили під вплив іонізуючого опроміненя у пренатальному періоді, були проведені на забруднених територіях Білорусі Ігумновим С.О. При вивченні основних якісних характеристик інтелектуального розвитку дітей зазначеного контигенту (темпу психічної діяльності, активної уваги, пам'яті, перцепції, регулювання діяльності, аналітико-синтетичної діяльності, запасу знань, мовленнєвої функції і моторного розвитку) в основній групі виявлено достовірне переважання оцінок, які відображають різні ступені відставання цих показників від вікових нормативів [5, ст. 16 ].
Клініко-психологічне дослідження 478 внутріутробно опромінених дітей м. Прип'яті показало, що близько половини дітей мали виражені відхилення у психічному розвитку. У таких дітей страждала пам'ять, активна увага була знижена працездатність. Діти виявлялися нездатними до занять, які вимагають вольового зусилля і уваги [6, ст.230].
В результаті проведених досліджень вербального інтелекту дітей Брянської області було вирахувано IQ кожної дитини. В чистих районах число дітей з IQ менше 70 складало 8. У забруднених їх було значно більше – 94 особи. Між цим розподілом існує статистично достовірна різниця (р› 0, 05). В результаті, в забруднених районах інтелектуальні порушення спостерігалися у 43 дітей (5, 9%), в чистих — 6 (2%). Кількість дітей, які мають інтелектуальні порушення в забруднених районах майже в 3 рази вищі, ніж в чистих [7, ст. 71]
Комплексне психологічне обстеження дітей 6-7 років, які проживають в Гомельській області, виявило в середньому більш низькі показники по всіх інтелектуальних функціях. Різним виявився і психомоторний розвиток. При цьому більш низькі показники сили рук і симетричності розвитку сили рук можуть вказувати на сповільнене формування латералізації, а виявлений більший відсоток дітей з високим тремором – свідчить про підвищену збудливість нервової системи (Артамонов С.В. у співавт., 1992).
Зміни розумової діяльності, працездатності та особистісного профілю, істотне зниження показників розумової працездатності в обстеженій групі ліквідаторів виявлено Н.А. Меньшовим і співавт. Найбільше падіння лічильно-логічної діяльності свідчило про переважне послаблення функцій короткострокової пам'яті та оперативного мислення.
Розумовий розвиток дітей 4-6 років (сенсорна та розумова сфера, пам'ять, увага, мовлення), що знаходиться під впливом радіації, вивчався під керівництвом Н.О.Циркун. В ході дослідження виявлено зниження інтелектуального розвитку дітей як із забруднених, так і відносно чистих реґіонів; ця тенденція найбільш помітна у дітей 1985-1986 р. р. народження.
При радіоактивному ураженні малими дозами радіації із всіх психічних процесів найбільш страждає увага. В залежності від віку школярів виявлено, що чим менший вік учня, тим більше страждає його увага. [11 ст. 13]
Розклади пам'яті в осіб з органічним ураженням мозку, що зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на ЧАЕС виявлялися ускладненнями згадування і відтворення добре відомих раніше імен, цифр. Для запам'ятовування будь-яких даних вимагалися багаторазові повторення. Тривке, тривале утримання нової інформації частіше було неможливим. Про порушення інтелекту свідчить збідніння суджень та умовиводів з втратою спроможності розуміти в повному об'ємі одержані відомості, неспроможність сполучення, аналізу і синтезу інформації, що надходить. Не дуже значні зміни інтелекту слід визначити як органічне зниження рівня особистості, що не досягає ступеня органічної деменції [2, ст. 12].
Відмічаються також зміни у психофізіологічній сфері (А.М.Карпухіна, М.–Л.А.Чепа) старшокласників. Виявлено тенденції до зниження показників оперативної пам'яті, уваги, погіршення стабільності та рухливості нервових процесів, переважання процесів збудження над процесами гальмування, точності реакції на об'єкт, що рухається, рівня продуктивності та швидкості інтелектуальних показників, функціональних можливостей центральної нервової системи, фізичної витривалості, часу додержання рівноваги тіла, збільшення динамічного тремору. Останні три ознаки свідчать про погіршення показників моторики. [13].
У світовій практиці вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я дитини, її психічний розвиток проводиться шляхом попереднього виявлення незначних симптомів відставання у розвитку психічних функцій найбільш ранніх симптомів хронічних захворювань, які в значній мірі визначають стан здоров'я у подальшому житті особи (8, ст. 79).
У зв'язку з тим, що в окремих роботах, проведених після чорнобильської аварії вказується на особливий патогенний вплив радіоекологічного фактору на психічний розвиток „дітей Чорнобиля“, а також з метою діагностики психічного розвитку у дітей та підлітків, які постійно проживають на радіаційно забруднених територіях нами проведено дослідження динаміки розумового розвитку школярів в залежності від їх віку і тривалості дії несприятливих екологічних факторів, викликаних Чорнобильською аварією на території Івано-Франківської області.
З метою встановлення залежності психічного розвитку школярів від екологічної ситуації експериментальне дослідження проводилось в рівнинній клімато-географічній місцевості Прикарпаття с. Стецева Снятинського району Івано-франківської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. За даними відділу Івано-Франківської СЕС в 1990 році щільність забруднення с. Стецева складала Cs-137 =5,06 Кі/км кв, Sr-90=0,31 Кі/км кв; в 1992 році Сs-137=4,96 Кі/км кв, Sr-90=0,31 Кі/км кв. населення с. Стецева виділене в 4 категорію потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС і вимагає пріоритетного медичного спостереження (Постанова Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року).
Контрольними являлись результати аналогічного дослідження в с. Кутище Тлумацького району, в якому, за даними радіологічного відділу Івано-Франківської обласної СЕС забруднення території радіонуклідами не виявлено.
Всього під спостереженням знаходилось 176 учнів 1-8 класів с. Стецева (основна група) і 148 учнів 1-8 класів с. Кутище (контрольна група). Дослідження проводились в спеціально відібраній категорії „практично здорових“ учнів, що являються однією з умов вивчення впливу екологічного фактору на функціональний стан організму дітей при масових обстеженнях [9, ст. 37.]
Зважаючи на те, що психічне здоров'я дітей зумовлене не тільки екологічними, біологічними, а й соціальними факторами, однорідність порівнюваних учнівських колективів визначалось також за однією з важливих соціальних ознак- їх приналежністю до сільського населення із спільними соціально-економічними і етно-культурними особливостями Прикарпатського регіону України.
Методичний інструментарій дослідження складався з методу спостереження тестових методик та міокенетичних методів.
З метою порівняння рівнів розвитку інтелекту дітей у віці 7-14р. використовувалися показники коефіцієнту розумового розвитку (IQ), що визначалися з допомогою методики Д.Векслера, адаптованої і стандартизованої Ю.З.Гільбухом (1992). З метою економії часу при проведенні скрінінгового масового обстеження, в ході практичного використання, шкали Векслера скорочено до 10 субтестів з 12 (5 вербальних і 5 невербальних субтестів). Рівень уваги досліджувався за допомогою табл. Анфімова. Для вимірювання сили нервових процесів застосовувався теппінг-тест.
В таблиці 1 представлені результати виміру загального інтелектуального коефіцієнту дітей та його динаміка в залежності від впливу екологічної ситуації (за Д. Векслером).
Таблиця 1.
/>Як свідчать результати дослідження, у дітей молодшого шкільного віку, що мешкають у забруднених територіях дефекти розумового розвитку зустрічаються у 3,2 рази частіше, ніж в контролі. Зустрічається велика кількість дітей з пониженими розумовими здібностями (р>0,01), та вдвічі нижча кількість дітей з нормальними розумовими здібностями.
В результаті дослідження виявлено, що у дітей та підлітків зони радіаційного забруднення виявлено помітні порушення психічного розвитку, що проявляються зокрема в різних ступенях розумової дефективності (13,0±2,4 і 2, 7 ±1,3 ), понижених розумових здібностях (49, 4±3, 6 і 18, 9±3,2).
В 1,8 рази рідше в порівнянні з контролем спостерігається нормальний розумовий розвиток (35, 2±3, 4 і 63, 5±3, 9).
Підвищення розумових здібностей простежуються у 2, 2±1, 0% при 14, 8±2, 9 у контролі (р>0, 001). Отже надзавичайно актуальними є питання, пов'язані з факторами, які можуть впливати на інтелектуальний розвиток дитини при опроміненні.
Відомо, що у плода з 12 тижня розвитку починає функціонувати щитовидна залоза. Тому для нього може мати значення надходження радіоактивного йоду через організм матері.
Отримані нами дані дають можливість прослідкувати динаміку інтелектуального розвитку 10-літніх школярів, матері яких були вагітними в момент катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Як свідчать результати, отримані за допомогою тесту Векслера в 10-ти літньому віці показники невербального інтелекту як в основній так і в контрольній групі залишаються практично тотожними – відповідно 80 і 81. Найвищий показник невербального інтелекту школярів в основній групі простежується в 11р. і становить 99. У дітей, народжених після вибуху на ЧАЕС виявлено значне зниження рівня невербального інтелекту в основній групі: 1987р – 87, 1988р – 73, 1989 – 68. ?????
???? Якщо середні показники невербального IQ знаходяться в межах від 86 (14р.) до 77 (6р.), з найвищим рівнем 99 в 11р., то вербальний IQ знаходиться на помітно нижчому рівні 71 (14р.) і 77 (6р.). Слід відзначити, що зниження вербального IQ простежується в обидвох групах після вибуху на ЧАЕС. У дітей, народжених в 1987 р. основної групи цей показник становив 80, а в контролі 77.
Протягом наступних років відбувається помітне зниження середніх показників вербального IQ у школярів основної групи: 1988 р. – 72, 1989 р. – 75, 1990р. – 76.
В результаті узагальнення даних видно, що середні показники загального рівня IQ в основній групі знаходяться в проміжку у 14-ти літніх переважає 80, а в 6-ти літніх – 75.
Пік інтелектуального розвитку в основній групі припадає на 11 років, тобто найвищі розумові здібності наявні в дітей, народжених в 1985 р., до аварії на ЧАЕС, причому даний показник перевищує такий в контролі: 94 і 87. Найнижчі показники загального рівня IQ спостерігаються у дітей молодшого шкільного віку 1987р. народження і становлять 69, в той час, як у дітей, народжених у 1986 р. безпосередньо після аварії на ЧАЕС цей показник становить 71.
Отже, як свідчать результати проведеного скрінінгового дослідження, рівень інтелектуального розвитку школярів, що проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю Прикарпаття є помітно нижчим, ніж в екологічно благополучному районі.
Таким чином отримані нами дані свідчать про негативний вплив екологічно несприятливого довкілля на психічний та розумовий розвиток дітей та підлітків, що мешкають в цих районах. Це явище особливо небезпечне для нації, оскільки тенденція до зниження інтелектуального потенціалу в нашій країні спостерігалася і раніше. Так, за даними ООН, коефіцієнт інтелектуальності молоді в СРСР помітно погіршився: у 50-х роках СРСР за цим показником посідав третє місце у світі, у 1985 – 42, а 1987 – 57 місце. За рейтингом якості людських ресурсів 1995 році Росія посідала 97 місце в світі, Україна – 53-тє. [10].
Зниження загального інтелектуального коефіцієнту у дітей зони РЕК пов’язано з низьким рівнем працездатності та уваги. Це підтверджують отримані нами дані за допомогою таблиць Анфімова і теппінг-тесту.
За даними порівняльного аналізу високі показники рівня уваги в основній групі в 1,5 рази нижчі, ніж в контролі (р › 0,001). Середні показники достовірно вищі в основній групі 45,5±4,1 і 31,7±3,8 в контролі (р › 0,001). Що стосується рівня працездатності, то показники високого рівня у дітей основної групи у 2 рази нижчі, ніж у дітей контрольної групи (р › 0,001). В результаті дослідження виявлено, що в основній групі переважають статистично достовірні дані по низьких показниках 39,3±4,1 і 22,9±3,4 в контролі.
Домінування середнього рівня уваги та низького рівня працездатності у школярів зони РЕК, на наш погляд, є наслідком негативного емоційного реагування, наявністю високого рівня тривожності, емоційної напруженості, викликаної несприятливим впливом навколишнього середовища, зокрема підвищеного радіаційного фону, оскільки інші фактори, що зумовлюють емоційне напруження, впливали на дітей експериментальної та контрольної груп в однаковій мірі.
Таким чином всі наявні дані та результати нашого дослідження вказують на наявність прямої дії малих доз іонізуючого випромінювання, яке зумовлює патологічні зміни в організмі та відхилення у психічному розвитку особи.
Виявлені зміни та відхилення у психічному розвитку пов'язані з безпосереднім переживанням загрози, що раптово виникла внаслідок Чорнобильської катастрофи і продовжує діяти за умов відсутності повної достовірної інформації про загрозу. З іншого боку появилися фактори, пов'язані із зміною традиційних соціальних і психологічних зв'язків, труднощами адаптації до нових умов життя, необхідністю підкорятися вимогам екологічної безпеки, зміною укладу, способу життя [10].
В радіаційній медицині існує ефект залежності стійкості до радіоактивного впливу від віку. Крива цієї залежності має назву „трапецієподібної“ і означає зростання, стабілізацію та зниження толерантності до радіації в залежності від віку (від утробного розвитку до смерті) [11].
За визначенням деяких авторів [7], встановлення індивідуальних доз іонізуючого випромінення для кожної дитини, народженої з 26 квітня 1986 р. по 25 лютого 1986р. є більш складним, ніж аналогічні дослідження в Японії. Перш за все, одержання індивідуальних доз в результаті бомбардування Хіросіми та Нагасакі знаходилося в прямій залежності від відстані між людиною і епіцентром вибуху. В нашому випадку такої залежності немає. Україні, зокрема на Прикарпатті забруднення території носить характер „радіаційних плям“.
Унікальністю постчорнобильської ситуації для психічного розвитку дітей є тривале проживання у стресогенному середовищі і необхідність регулярно отримувати відновлювальне санаторно-курортне лікування. [14]
Психологічний стрес у дітей призвів не тільки до стану психологічної дезадаптації, що проявляється в емоційній та поведінковій сферах, але й до формування комплексу сомато-вегетативних порушень.
Патогенний вплив екологічно несприятливої ситуації на дитячий організм проявляється переважно функціональними розладами центральної нервової системи з появою синдрому екологічної дезадаптації, підвищеною збудливістю, руховою активністю, швидкою втомлюваністю, зниженням інтересу до навколишнього, до навчання, вегетативною дистонією, невротичними реакціями, поведінковими розладами і труднощами адаптації, що являється відображенням порушень психофізіологічного «субстрату» (Студьонкін М.Я., Вельтіщев Ю.Є., Чур`янова М.І.).
Психоемоційне та фізичне перенапруження, зміна сталого життєвого стереотипу та побоювання наслідків радіаційного опромінення є чинниками ризику різних патологічних змін (О.Г.Антонова-Гурченко, А.І.Нягу).
В результаті досліджень, проведених в Інституті експериментальної радіології НЦРМ в діапазоні доз до 1 Гр встановлено, що крім змін у кров'яній системі, спостерігається зниження реакції показників працездатності (загальний об'єм роботи, максимальна сила, продовженість праці), пригнічення біоелектричної та скорочувальної активності нервово-м'язевого апарату.
Багато авторів вказує на небезпеку і недопустимість проживання дітей на забрудненій радіонуклідами зоні. [13, ст. 48]
У незадовільних соціально-екологічних умовах шляхи подолання негативних наслідків є: поглиблення освіченості батьків у питаннях впливу радіаційного забруднення на дитячий організм, якісна виховна робота дитячого садка та школи, психологічна допомога, позитивні міжособові стосунки можуть компенсувати вади розвитку дітей.
Відповідно до завдань збереження психічного здоров'я, та психологічної корекції психічного розвитку дітей, що мешкають у зоні посиленого радіаційного контролю, нами визначені концептуальні підходи та розробляються програми психолого-педагогічної допомоги дітям, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.
ІІІ.
3.1.
В результаті проведеного дослідження виявлено, що відносно високий загальний інтелектуальний показник породжує низьку розумову працездатність (r = — 0,60) в дітей шестирічного віку та низький рівень стійкості та переключення уваги в 7-річних (r = — 0,67) та 10 років (r = — 0,55). Схожа ситуація також простежується і в підлітковому віці, зокрема в 13 років, коли високий інтелектуальний показник не сприяє високому рівню розумової працездатності.
Виявлені психологами типові порушення вищих нервових функцій — уваги, пам'яті та ін. у потерпілих від чонобильської катастрофи, які спочатку намагалися пояснити впливом стресу, не віднолюються до нормативного рівня навіть через декілька років після аварії.
Проблема співвідношення морфологічних та функціональних порушень психічної діяльності залишається дискусійною і потребує подальшого вивчення.
Дослідження „чорнобильських“ дітей (які зазнали іонізуючого опромінення „іn virto“), проведене під керівництвом Є.І.Степанової (332) показало, що їхній фізичний розвиток відповідає нормі, а психічний у 50% випадках відхиляється від неї і може оцінюватися як „дезонтогенитична форма межової інтелектуальної недостатності“.
Слід врахувати, що як в молодшому шкільному віці, так і в підлітковому простежується ситуація, при якій високий інтелектуальний показник сприяє низькому емоційному напруженню (r = -0,53; r = -0,58). Таким чином, школярі з більш високим рівнем інтелектуального розвитку характеризуються більш високим рівнем емоційної стабільності, що можна розглядати як ознаку особистісної адаптації до несприятливих екологічних умов. Однак школярі з низьким інтелектуальним розвитком, навпаки, проявляють високий рівень емоційного напруження.
В той же час існування іншого кореляційного взаємозв'язку свідчить, що в молодшому шкільному віці, де високий рівень емоційного напруження тягне за собою зниження самооцінки (r = -0,51).
Такі обставини можуть бути причиною порушення шкільної адаптації категорії учнів, які проживають на радіаційно забрудненій території, найвищий відсоток у школярів зони РЕК (28,6? 3,4 при Р? 0,001).
Таким чином наше дослідження підтверджує думку Яковенка С.І, який відзначає, що перебування дітей та підлітків у зоні посиленого радіоекологічного контролю в умовах хронічного стресу викликає певні відхилення в особистісній та поведінковій сферах.
За даними Яковенка С.І. для даної категорії дітей більш характерні дефекти у формуванні емоційно-вольової, ніж інтелектуальної сфери, де можлива достатня компенсація за рахунок підвищеної уваги батьків до розумового розвитку дітей, але така увага може призвести до індукції тривоги.
Іонізуюче опромінення викликає у мешканців радіаційно забруднених регіонів крім небезпечного катастрофічного зниження імунітету, багаторазового зростання захворюваності і психосоматичні ефекти, які проявляються у погіршенні функціонального та психічного стану потерпілих (хронічна втома, тривожність, еспресивний стан тощо).
Опосередкований вплив радіаційних інцидентів пов'язаний з такими психотравмуючими чинниками, як ???????? інформація про радіаційну загрозу та ??? масового ядерного жаху; „вторинна травматизація під час евакуації та переселення, руйнування ???? життєвого устрою, деформація образу “я» та довкілля; незадоволення компенсацією радіаційного ризику на віддаленому етапі інциденту; відчуття соціальної незахищеності та втрата впевненості у майбутньому.
продолжение
--PAGE_BREAK--