Державні закупівлі

Зміст: 1.Виробництво….……2.Конкурентоспроможність продукції….….7 а) Крива життєвого циклу товару….….7 б) Критерії і фактори конкурентоспроможності продукції….…8 в) Формування конкурентоспроможності…9 Література….13 Виробництво і конкурентоспроможність продукції Виробництво – це доцільна діяльність людей, спрямована на задоволення їхніх потреб. В цьому процесі взаємодіють основні фактори виробництва – праця, капітал,

земля, підприємництво. Результатом виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, що задовольняють людські потреби. Для того щоб почати виробництво, необхідна наявність, принаймні, того, хто буде робити, і того, з чого будуть робити. Тому у відомому змісті можна говорити про два фактори виробництва – людину і природу. Однак таке визначення було б занадто узагальненим.

Звичайно в економічній науці виділяють чотири фактори виробництва: праця, капітал, землю і підприємництво. Праця. Праця є доцільна діяльність людини, за допомогою якої він перетворить природу і пристосовує її для задоволення своїх потреб. Капітал. Наступним фактором виробництва є капітал. Слід помітити, що термін «капітал» має багато значень: він може трактуватися і як деякий запас матеріальних благ,

і як щось, що включає в себе не тільки матеріальні предмети, але і нематеріальні елементи, такі, як людські здібності, освіта. Визначаючи капітал як фактор виробництва, економісти ототожнюють капітал із засобами виробництва. Погляди на капітал різноманітні, але усі вони єдині в одному: капітал асоціюється зі здатністю приносити доход.

Капітал можна було б визначити як інвестиційні ресурси, які використовуються у виробництві товарів і послуг та їх доставка споживачу. Земля. Третім фактором виробництва є земля. Однією з важливих характеристик землі є її обмежена площа. Людина не в змозі змінити її розміри по своєму бажанню, землю неможливо «виробляти». Використання визначеної ділянки землі представляє початкову умову всього, що людина може робити.

Визначені ділянки земної поверхні сприяють якійсь визначеної виробничій діяльності людини: наприклад, моря і ріки використовують для рибальства; ділянки, багаті корисними копалинами, необхідні для видобувної промисловості; якусь частину суші використовують для будівництва (правда, у цьому випадку вибір робить не природа, а людина). Але, все ж таки, говорячи про землю, у першу чергу маємо на увазі її використання в сільському господарстві. Підприємництво

Четвертим фактором виробництва є підприємництво. Феномен підприємництва виступає як невід'ємний атрибут ринкового господарства. Хоча історія підприємництва їде всередину століть, сучасне його розуміння склалося в період становлення і розвитку капіталізму. Інформація Ще одним фактором найбільш важливим на сьогоднішній день, і без якого не представляється можливим процес виробництва,

є інформація. Інформація виступає посередником і сполучною ланкою між усіма факторами виробництва. Інформація сьогодні являє собою відокремлений вид товару, на який завжди є і можливо буде попит. Так без наявності інформації про цінові сигнали на ринку, про суспільно-політичний стан тієї чи іншої країни, а також без інформації про платоспроможність того чи іншого клієнта нинішній процес виробництва представляється дуже скрутним, якщо не неможливим.

І однією з численних особливостей цього фактора виробництва, що визначає його вартість, є форма і швидкість її подачі. Інформація як швидкопсувний продукт, який потрібно подавати свіжим і гарячим. Наприклад, інформаційні агентства, в яких основним товаром збуту, є саме інформація. Джерела цього фактора можуть бути різними, від каналів інтернет, де інформація йде гігантськими і практично нерегульованими

і неконтрольованими потоками до великих засобів мас-медіа, де в основному вся інформація ретельно перевіряється і лише потім йде в «продаж». В умовах товарного виробництва та ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота або надана послуга є товаром, котрий має не лише споживну вартість, але й вартість (мінову вартість). Для постійного і повного задоволення потреб ринку планування та облік виготовлюваних для продажу товарів

здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. При цьому важливо зважувати на те, що ступінь задоволення потреб ринку характеризує насамперед обсяг товарів певної номенклатури і асортименту у натуральному вигляді. Номенклатура продукції — це перелік найменувань виробів, завдання по випуску яких передбачається планом виробництва продукції. Асортимент являє собою сукупність різновидів продукції кожного найменування,

що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо). Номенклатура і товарний асортимент включають вироблювану у минулі роки продукцію, попит на яку зберігається, а також нову освоювану продукцію, дослідні зразки нових виробів. Вимірниками обсягу продукції у натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці — штуки, тонни, метри тощо.

У практиці планування та обліку обсягу продукції в окремих випадках використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу та штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами і метрами, тканин ~ погонними і квадратними метрами). Обсяг продукції у вартісному вираженні на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається

показниками товарної, валової, чистої продукції. Товарна продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дозволяє підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи іншому підприємстві, а також обчислювати ряд макроекономічних та узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Вона являє собою загальну вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів,

робіт і послуг виробничого характеру, що призначені для продажу або реалізації різним споживачам. Показник валової продукції, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи в залежності від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. Причому динаміка залишків незавершеного виробництва враховується на тих підприємствах

машинобудування і металообробки, де тривалість виробничого циклу по "переважній більшості видів продукції перевищує два місяці. Слід також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробничого об'єднання, у складі якого підприємства або інші виробничі ланки знаходяться на самостійному балансі, визначається шляхом підсумовування відповідних їх показників. З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції та показників його

ефективності (перш за все продуктивності праці) при складанні виробничої програми підприємства роблять також розрахунки чистої продукції. Вихідною базою для її обчислення слугує обсяг товарної продукції, з вартості якої виключають матеріальні витрати і суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так званої уречевленої праці і цим самим елімінують вплив останньої на величину загальної вартості вироблюваної підприємством продукції.

За своїм економічним змістом показник чистої продукції відбиває наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання виключно власного трудового потенціалу. Саме тому показник чистої продукції доцільно застосовувати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства. Ступінь задоволення попиту ринку у вироблюваній тим чи іншим підприємством продукції відбивають не самі розміри

її виробництва у натуральному і вартісному вираженні, а обсяги фактично реалізованих (проданих) виробів за умови їх конкурентоспроможності за якістю (технічним рівнем) і відповідними цінами. З огляду на цю важливу обставину варто визначити і контролювати також планові (очікувані) і фактичні обсяги реалізованої продукції. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають, виходячи з обсягу товарної продукції,

передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік, з урахуванням зміни залишків нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактичний — після оплати вартості одержаної споживачем, (замовником) продукції і надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника. Найважливіша характеристика виробництва – ефективність. В загальному виді ефективність можна визначити як відношення між результатом

і витратами на цей результат. Якщо підприємство здійснює свою діяльність з мінімальними витратами усіх факторів виробництва, то прийнято говорити про ефективність виробництва даного господарського суб'єкта. Іншими словами, чим менше обсяг витрат і чим більше величина, в якій втілений результат господарювання, тим вище ефективність. Ефективність виробництва в більшому ступені залежить від технологічного вибору виробництва. Технологія виражає взаємодію між основними факторами виробництва, а відкриває також наукою

і практикою способи впливу людини на предмети праці, засновані на механічних, фізичних і хімічних властивостях засобів виробництва. Осягаючи усі відомі раніше властивості речей, люди опановують секретами виготовлення нових видів продукції, застосовують нові прогресивні технології, використовують якісно нові матеріали. Це у свою чергу висуває нові вимоги і до робочої сили, кваліфікації працівників. Одночасно виміряється організація виробництва, що забезпечує

єдність, злагодженість, функціонування всіх його факторів, взаємодія людей, що беруть участь у ньому. Поглиблюється поділ праці, галузева диференціація суспільного виробництва, ускладнюється його структура, одержують розвиток такі форми організації, як спеціалізація і кооперація, відбувається концентрація виробництва. Налагодження більш гнучкої і складної системи організації відносин стає усе більш важливим фактором

розвитку виробництва. Продукт у певній формі характеризує результат виробництва, його ефект. Порівняння результатів виробництва з витратами суспільної праці на їхнє одержання характеризує ефективність виробництва: вона показує відношення маси створених і визнаних суспільством споживчих благ до сукупних витрат живої і суспільної праці чи факторів, витрачених у процесі виробництва.

Ефективність = Результати виробництва / Витрати факторів виробництва. Ефективність – найважливіша характеристика виробництва. Саме ріст ефективності, одержання більшого результату при менших витратах характеризує економічний прогрес суспільства в умовах обмеженості ресурсів Технічний прогрес є важливим двигуном економічного росту. Технічний прогрес містить у собі не тільки нові методи виробництва,

але також і нові форми керування й організації виробництва. Під технічним прогресом мається на увазі відкриття нових знань, що дозволяють по-новому комбінувати дані ресурси з метою випуску кінцевого продукту. Конкурентоспроможність товару – сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця. Конкурентоспроможнім є той товар, комплекс споживчих

і вартісних характеристик якого визначає його успіх на ринку, тобто здатність даного товару бути обміняним на гроші в умовах широкої пропозиції до обміну інших конкуруючих товарів-аналогів. Конкурентноздатний товар (КТ) – синтетичний показник, який відбиває в собі підсумки багатьох складників: ефективності роботи конструкторських бюро; виробничої діяльності підприємств, їхніх суміжників; роботи зовнішньоекономічних організацій по реалізації експортних товарів на зовнішніх

ринках. Крива життєвого циклу товару Життєвий цикл товару (ЖЦТ) – це період життя товару на ринку від моменту його появи до моменту його витиснення більш досконалим товаром, тобто фактично до його повного морального зносу. (мал.1) v Обсяг продаж t впровадження зріст зрілість старіння час Рисунок 1. Крива життєвого циклу товару В своєму житті товар переживає кілька етапів, як правило, які плавно переходять один в іншій. По-перше, це етап впровадження, коли товар

є новинкою на ринку і потрібно певний час і значні грошові витрати (особливо на рекламу), щоб переконати споживача в його комерційних достоїнствах. По-друге, етап росту, коли визнання товару на ринку супроводжується швидким збільшенням попиту на нього. По-третє, етап зрілості, коли обсяг продажів товару, досягши свого максимального значення, починає поступово знижуватися. І нарешті, по-четверте, етап старіння, коли попит на товар на ринку неухильно падає.

Облік ЖЦТ дозволяє оцінювати конкурентноздатність товару в динаміці, що особливо важливо при розробці товарів-аналогів і принципово нових товарів. Якщо передбачається почати розробку того чи іншого товару, необхідно, насамперед, з'ясувати, в якій стадії ЖЦТ знаходяться його аналоги, вже представлені на ринку. Щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового товару доцільно починати ще до того моменту, коли

попередній товар вступає в стадію зрілості. Необхідно підтримувати обсяг продажів на визначеному досить стабільному рівні. Для цього варто забезпечувати впровадження і зріст модифікованого чи іншого товару, розробленого до наступу старіння вихідного товару. В противному випадку буде безповоротно упущений час і знижений потенціал конкурентноздатності. Критерії

і фактори конкурентноздатності продукції. Критерій конкурентноздатності – це якісна і (або) кількісна характеристика продукції, яка служить підставою для оцінки її конкурентноздатності. Одиничний критерій конкурентноздатності відноситися до однієї з простих характеристик, що визначають конкурентноздатність. Прикладом є продажна ціна, ступінь автоматизації приладу. Комплексний критерій конкурентноздатності відноситься до сукупності характеристик, що визначають конкурентноздатність.

Різновидами комплексного критерію є груповий і узагальнений критерії. Груповий критерій конкурентноздатності – це комплексний критерій, що відноситься до групи характеристик, що визначають конкурентноздатність товару з тієї чи іншої сторони. Приклади групового критерію : Груповий критерій може містити в собі :Рівень якості Імідж Рівень новизни Ціна споживання

Інформативність товару Поняття одиничного і групового критеріїв трохи умовні: в різних умовах оцінки, що оцінюють конкурентноздатність. Деякі критерії можуть виступати в ролі одиничних чи групових критеріїв. Наприклад, продажна ціна з позиції споживача одиничний критерій, з позиції підприємства - виробника – груповий. Узагальнений критерій конкурентноздатності – це комплексний критерій конкурентноздатності, по якому приймають рішення про результати оцінки конкурентноздатності продукції.

Прикладом є рівень конкурентноздатності продукції, рейтинг товару. Фактор конкурентноздатності – безпосередня причина, наявність якої необхідно і досить для зміни одного чи декількох критеріїв конкурентноздатності. Аналіз причин зниження значення окремих критеріїв конкурентноздатності продукції і установлення факторів, що підвищують конкурентноздатність, так званий факторний аналіз важливий момент

у діяльності підприємств – виробників і підприємств продавців. Факторний аналіз є частиною загальної схеми оцінки конкурентноздатності, яка проводиться при освоєнні нової продукції. Формування конкурентноздатності Встановлення, забезпечення і підтримка необхідного рівня конкурентноздатності товару на всіх етапах його створення і просування до споживача. Так, для забезпечення необхідної якості товарів здійснюють вплив на: виробничі

фактори (сировина, конструкція, рецептура, технологія), збутові фактори (умови транспортування, збереження), сервісні фактори (дегустація товару та інша допомога у виборі товару, установка виробу вдома). Для забезпечення необхідного рівня ціни товару впливають також на: виробничі, збутові ( вибір транспортних засобів, числа посередницьких організацій) сервісні фактори (умови реалізації і технічного обслуговування). Відхилення, що виявляються при оцінці конкурентноздатності, (у негативну

сторону) від товарів – конкурентів спонукають виробника (продавця) здійснювати коригувальні дії, тобто впливати на фактори з метою поліпшення значення критеріїв. Рисунок 2. Загальна схема оцінки конкурентноздатності товарів. Рисунок 3. Макроекономічні фактори конкурентноздатності товару Кінцевою метою функціонування будь-якої економіки є задоволення потреб суспільства та

індивідів. Саме на це спрямовано процес виробництва, який нерозривно зв'язаний із споживанням товарів і послуг, витратою наявних у розпорядженні суспільства товарів і послуг для їх виробництва. Література: 1.Чепурина М.Н Киселева Е.А «Курс экономической теории» Киров – 1998 г. 2.Камаев В.Д. «Экономическая теория», М – 1998 г. 3.Видяпина

В.И Журавлева Г.П. «Общая экономическая теория» М – 1995 г. 4.Брагинский С.В Певзнер Я.А «Политэкономия дискуссионные проблемы» М – 1992 г. 5.Лившиц А «Введение в рыночную экономику» М – 1992 г. 6.Самуэльсон П «Экономика», М – 1992 г. Internet,http://www.referats.corbina.ru/ up/08/, 7.Ю.

В. Мишин «Экономические основы организации конкурентоспособного производства» 2000 г. 8.Економіка підприємства: Підручник // За заг. ред С.Ф. По кропивного. – Вид. 2-ге, переоб. та допов. – К. : КНЕУ, 2000. – 528с. 9.Финансы / Под ред. А.М.Ковалёвой. – М.:Финансы и статистика, 1996 – 860с.