Грошова система України

ВСТУП Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня. Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і публікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній.

Видами грошей, що мають законну платіжну силу, є банкноти і металеві монети, що забезпечуються всіма активами Національного банку. Крім готівки функціонують і безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках у кредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації і їхнього обертання і вилучення володіє НБУ. На Національний банк

України покладені такі обов'язки:  прогнозування й організація виробництва, перевезення і збереження банкнот і монет, а також створення їхніх резервних фондів;  установлення правил збереження, перевезення й інкасації готівки для кредитних організацій;  визначення ознак платоспроможності грошових знаків і порядку заміни і знищення ушкоджених;  розробка порядку ведення касових операцій для кредитних організацій;

 визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення безготівкових розрахунків;  ліцензування розрахункових систем кредитних установ. З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти: ставки облікового відсотка; норми обов'язкових резервів кредитних установ; операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних нормативів для кредитних заснувань. Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, à також

інших юридичних осіб, на території України створюються розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ. Ці центри формують оборотну касу по прийомі і видачі готівки, à також резервні фонди грошових банківських квитків і монет. Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації

і централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в оборотній касі лімітується і при перевищенні ліміту надлишки грошей передаються з оборотної каси в резервні фонди. Об'єктивна потреба в резервних фондах обумовлена необхідністю: задоволення потреб економіки в готівці; відновлення грошової маси в обігу в зв'язку з приходом у негодність окремих банкнот; підтримки обов'язкового покупюрного складу грошової маси в цілому по країні

і регіонам; скорочення витрат на перевезення і збереження грошових знаків. Готівка випускаються в обіг на основі емісійного дозволу - документа, що дає право НБУ підкріплювати оборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот і монет СУТНІСТЬ І ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ Суспільний поділ праці (виділення землеробства і скотарства, а потім і ремесел) зажадало постійного обміну продуктами праці.

Товар - це продукт праці, зроблений для продажу. Товари мають споживчу вартість і ціну. У цьому їх протиріччя: закон єдності і боротьби протилежностей. Обмін, тобто рух товарів від одного товаровиробника до іншого, припускає порівняння різноманітних по виду, якості, призначенню товарів. Основою порівняння товарів є їхня вартість (не ціна!) - тобто суспільно-необхідна праця, витрачена

на виробництво товару. З метою забезпечення порівнянністі різноманітних витрат праці з'являється поняття мінової вартості. Мінова вартість - це спроможність товару обмінюватися на інші товари у визначених пропорціях. Існують дві концепції походження грошей: раціоналістична й еволюційна. Перше нагадування про раціоналістичну теорію походження грошей дається в роботі Аристотеля, що називається “Нахомахова етика”. Ця теорія пояснює появу грошей як результат угоди (або

змови) людей, що переконалися в тому, що для просування вартості в міновому обороті необхідні спеціальні інструменти. Ця теорія безроздільно панувала аж до XVIII сторіччя. Відповідно до другої, еволюційної теорії, гроші з'явилися в результаті еволюційного процесу. У “Капіталі” К. Маркс, на основі аналізу товарного обігу, це переконливо доказує. Еволюція обміну товарів припускає розвиток форм вартості:

1) Проста, або випадкова, форма вартості. Наприклад, зустрілися хлібороб і скотар: 1 вівця = 1 мішку зерна. Особливості:- споживча вартість зерна для скотаря служить формою прояву вартості вівці; -індивідуальна праця хлібороба виражає свою протилежність - суспільна праця; конкретна праця, укладена у зерні, служить формою прояву абстрактної праці. 2) Розгорнута форма вартості:1 мішок зерна = 1 вівці,

1 аршину полотна, 1 сокирі 3) Загальна форма вартості: загальний загальновизнаний еквівалент = 1 вівці, 1 сокирі, 1 аршину полотна, мішку зерна 4) Грошова форма вартості. Для перетворення товару в гроші необхідно: а) загальне визнання за цим товаром ролі загального еквівалента; б) тривале виконання цим товаром ролі загального еквівалента; в) наявність особливих фізичних властивостей, придатних для постійної обмінності. Найбільше придатними для виконання ролі грошей виявилися золото

і срібло. Гроші по своєму походженню - це товар. Вони також володіють двома властивостями товару:  споживчою вартістю (у виді прикраси - задовольняють естетичену потребу, у виді молотка - потреба в забиванні цвяхів);  ціною, оскільки на добування золота також витрачається визначена кількість суспільно-необхідної праці. Гроші - це особливий товар:  крім споживчої вартості (див. вище) вони мають загальну споживчу вартість, оскільки за допомогою грошей людина може задовольнити будь-яку

потребу;  вартість грошей має зовнішню форму прояву до їхнього обміну на ринку, тоді як вартість звичайного товару прихована і виявляється тільки в момент покупки-продажу, тобто якщо товар купується, то працю, витрачену на його виробництво, признається товариством, стає суспільно необхідним; отже, товар має вартість. Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва: між споживчою вартістю

і ціною, тобто той самий товар для однієї людини не може володіти одночасно і споживчою вартістю і ціною. З появою грошей товарний світ розколовся на дві частини: -це гроші як товар і всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована на стороні всіх товарів, а вартість - на стороні грошей. Гроші стають виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою ціну. У висновку: гроші - це товар, особливість якого полягає в тому, що: -це стихійно (історично) своїх

фізичних властивостей, що виділилася за рахунок, товар; -це особливий привілейований товар, що грає роль загального еквівалента; -це товар, що об'єднує в собі дві економічні категорії: споживчу вартість і вартість ( у відмінності від інших товарів). Три основних властивості грошей, що розкривають їхню сутність. 1) Гроші забезпечують загальну безпосередню обмінюваність. На них купується будь-який товар; 2) Гроші виражають мінову вартість товару.

Через них визначається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчій вартості товари; 3) Гроші виступають матеріалізацією загального суспільно-необхідного робочого часу, укладеного в товарі. 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ В УКРАЇНІ Грошовий обіг здійснюється в готівковій і безготівковій формах. Готівково- грошовий обіг - прямування готівки в сфері обігу і виконання ними 2-х функцій: засобу платежу і засобу обігу.

Готівка використовуються: для оплати товарів, робіт, послуг; для розрахунків, не пов'язаних із рухом товарів і послуг( розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, посібників, стипендій, пенсій, по виплаті страхових відшкодувань по договорах страхування, при оплаті цінних паперів і виплаті прибутку по ним, по платежах населення, на господарські потреби, на оплату відряджень, на представительські витрати, на закупівлю сільгосппродукції

і т.д). Готівково-грошовий рух здійснюється за допомогою різноманітних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). У Україні починаються спроби обмежити готівково-грошовий обіг, тому що воно дозволяє йти від контролю держави за діяльністю юридичних і фізичних осіб. Безготівковий обіг - рух вартості без участі готівки. Частка безготівкових розрахунків у Україні раніш складала біля 80 %, сьогодні трохи збільшилась .

Високий рівень безготівкових розрахунків у будь-якій країні говорить про правильну, грамотну організаціїю всього грошового обігу. Між готівковим і безготівковим обігом існує тісний взаємозв'язок: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, вони утворюють загальний грошовий обіг, у якому діють єдині гроші. У залежності від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового обігу: по товарних

операціях, тобто безготівкові розрахунки за товари і послуги; по фінансових зобов'язаннях, тобто платежі в бюджет і в позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за кредит, розрахунки зі страховими компаніями. Значення безготівкових розрахунків складається в тому, що вони прискорюють обертальність засобів, скорочують абсолютний розмір готівки в обороті, скорочуються витрати на друкування

і доставку готівки. У 1993 р. НБУ почав роботу з впровадження автоматичної системи міжбанківських розрахунків на базі розрахунково-касових центрів РКЦ і комерційних банків, що дозволяє відмовитися від пересилки паперових документів і прискорює розрахунки (рахунок йде на часи і хвилини, і в ідеалі робота може відбуватися в режимі реального часу). Безготівковий оборот в Україні характеризується обов'язковим відкриттям розрахункового або поточного

рахунка в установі банку; платежі відбуваються за згодою покупця або з доручення платника; підставою для перерахування засобів є фінансові платіжні документи (платіжні доручення, рахункові чек, договори); при порушенні умов договору існує можливість повної або часткової відмови від оплати у відповідності і “Правилами здійснення безготівкових розрахунків”; готівка в касі підприємства знаходяться в межах установлених лімітів; самостійність у витраті засобів на рахунках відповідно до “Порядку ведення касових

операцій в Україні” від 1993 р. У Україні відповідно до правил НБУ визначено, що розрахунки підприємств за своїми обов'язками, а також між юридичними і фізичними особами за товарно-матеріальні цінності провадяться в безготівковому порядку через установи банку. Визначено такі форми безготівкових розрахунків в Україні визначено такі форми безготівкових розрахунків: - розрахунки платіжними дорученнями; - розрахунки

платіжними вимогами-дорученнями; - інкасові розрахункі; - розрахунки з застосуваннями акредитивів; - розрахунки з використанням чеків; - розрахунки з використанням векселів; - клірінгові розрахунки; - розрахунки за допомогою пластикових карток. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. М. К. Букина “Деньги, банки, валюта”. ( популярный очерк ). 2. Эдвин Дж. Долан. “Микроэкономика” С П. 1994г. 3.

Эдвин Дж. Долан “Макроэкономика” С П. 1994г. 4. Эдвин Дж. Долан “Деньги, банки и денежно-кредитная политика” С П. 1994г. 5. Банковские опеpации. // Часть II. // Учетно-ссудные опеpации и агентские услуги. // Учебное пособие. // Под pед. Лавpушина О.И М.: ИНФРА-М, 1996 С. 208. 6.

Галицькi контpакти, 1997 № 3. 7. Бизнес, 1997 № 3;4.