Антикризове управ.doc

КУРСОВА РОБОТАНА ТЕМУ Антикризове фінансове управління підприємства ЗМІСТ. Вступ . 3 Розділ 1. Сутність та методи антикризового фінансового управління 1. Економічний зміст та принципи антикризового фінансового управління 2. Форми санації підприємства 15 1.3. Політика антикризового фінансового управління 28 Розділ 2. Діагностика фінансового стану підприємства

ТОВ Добробуд Інвест 1. Загальна характеристика результатів діяльності підприємства 34 2.2. Оцінка фінансового стану а фінансової стійкості підприємства 40 2.3. Діагностика можливості банкрутства .54 Висновки .67 Список використаних джерел 70 ВСТУП. Відхід суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові відносини дуже сильно змінили умови функціонування підприємств.

Підприємства, для того щоб вижити, повинні проявити ініціативу, підприємливість і бережливість з тим, щоб підвищити ефективність виробництва. В іншому випадку вони можуть опинитися на межі банкрутства. В співвідношення з діючим законодавством під банкрутством підприємства розуміється ситуація, повязана з недостатністю активів в ліквідній формі, неспроможність підприємства задовольнити в установлений для

цього термін висунуті до нього зі сторони кредиторів вимоги а також виконати зобовязання перед бюджетом. Банкрутство є кризовим станом та його подолання потребує спеціальних методів фінансового управління. Ринкова економіка виробила широку систему фінансових методів діагностики банкрутства та виробила методику прийняття управлінських рішень в умовах загрози банкрутства. Ця методика призначена не тільки для підприємств, де криза очевидна

і необхідне прийняття невідкладних заходів по стабілізації, а й для всіх підприємств, що працюють в ринкових умовах, оскільки її особливості такі, що дозволяють виявити на ранній стадії та усунути негативні фактори розвитку підприємства, намітити шляхи їх усунення. Метою магістерської роботи являється висвітлення проблем антикризового управління фінансами при загрозі банкрутства, викладення методики, розробки програми антикризового управління фінансами.

Серед сучасних науковців, які займаються проблемами кризових явищ в економіці, доцільно відзначити як зарубіжних Ю. Розенталя, Б. Піджненбурга 1 , Л. Бартона 2 , П.С. Гріна 3 , К. Хермана, так і вітчизняних вчених С.М. Іванюти 4 , С.А. Бурого, Д.С. Мацехи 5 , В.О. Василенко, Є. Короткова, К.В. Балдина, В.С. Зверева,

А.В. Рукосуєва 6 7 , З.Є.Шершньової, Н.Д. Багацького 8 , Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюка, О.О. Хіленко 9 , А.Д.Чернявського 10 , А.М.Штангрет, О.І.Копилюка 11 , О.П.Жарковської, Б.Е. Бродського 12 . Незважаючи на велику кількість наукових та практичних розробок у сфері антикризового управління, більшість яких зосереджена на мікрорівні, тобто на рівні підприємства,

у вітчизняній науці відсутні комплексні теоретичні та методологічні дослідження антикризового управління розвитку сфери послуг. Розділ 1. Сутність та методи антикризового фінансового управління. 1. Економічний зміст та принципи антикризового фінансового управління. Практично всі автори, які досліджували проблематику антикризового фінансового управління, мають власний методологічний погляд до визначення категорії криза табл.

1 . На сьогоднішній день в науковій літературі, присвяченій проблемам типізації криз, зустрічається багато різноманітних класифікацій, які сформовані на основі широкого кола критеріїв, до яких належать масштабність, сфера виникнення причини виникнення, характер протікання, характер прояву, тривалість, наслідки, ступінь прогнозованості, рівень системності, адекватність тощо. При цьому варто зазначити, що кризи, це комплексно складні явища, тому однією класифікацією не можливо

охопити усі її аспекти, риси та специфіку. З метою запобігання кризових явищ та ситуацій на сьогоднішній день активно використовується механізм антикризового управління. Таблиця 1. Методичні підходи до визначення категорії криза Автори, які досліджували категорію криза Визначення категорії криза 1 2 Ю. Розенталь, Б. Піджненбург Криза - це ситуація, позначена високою небезпекою, станом непевності, відчуттям

невідкладності 1, с. 3 Л. Бартон Криза - це широкомасштабна, непередбачена подія, яка веде до потенційно негативних результатів. Ця подія та її наслідки можуть завдавати серйозної шкоди усій організації працівникам, продукції, звязкам, фінансам та репутації 2, с. 2 П.С. Грін Криза - це подія втрати контролю над ситуацією 3, с. 97 С.М. Іванюта Криза - це складний загострений стан, різкий перелом або занепад 4, с.

283 С.А. Бурий, Д.С. Мацеха Криза - це перелом, будь-яка якісна зміна процесу, перехід від існуючого положення до іншого, яке суттєво відрізняється за основними параметрами 5, с. 19 В.О. Василенко, Коротков Є Балдин К.В Зверев В.С Рукосуев А.В. Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі організації , що загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі 6, с.

12 7, с. 19 З.Є. Шершньова, Н.Д. Багацький Криза - це загальна універсальна фаза будь-якого циклу, період порушення рівноваги різкий крутий перелом у чому-небудь, тяжкий перехідний стан гостре утруднення з будь-чим, тяжке становище 8, с. 143 Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко Криза - це різкий перелом, тяжкий перехідний стан, крайня точка падіння, гостра нестача, невідповідність 9, с. 15 Чернявський

А.Д. Криза - це переломний етап функціонування будь-якої системи, коли вона піддається впливу або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування 10, с. 4 М Копилюк О.І. Криза - це зростання кількості взаємоповязаних кризових явищ, які призводять до незначного погіршення окремих показників діяльності підприємства, але не спричиняють руйнації системи самозбереження 11, с. 52 Херман К. Криза - це несподівана

і непередбачувана ситуація, яка загрожує пріоритетними цілями організації при обмеженому часі для прийняття рішень 7, с. 40 П Бродский Б.Е. Криза - це крайнє загострення внутрішньовиробничих і соціально-економічних відносин, а також відносин організації з зовнішньоекономічним середовищем 12, с. 10 Джерело складено автором За останні роки у країнах СНД видано значну кількість спеціалізованих колективних та

індивідуальних монографій, науково-методичних видань, присвячених проблемам антикризового фінансового управління, в яких поряд з іншими питаннями знайшли висвітлення і змістовні ознаки цього терміну. Основні концептуальні положення антикризового фінансового управління викладені в працях російських вчених В. І. Кошкіна, Г. П. Іванова, Е. С. Мінаєва та В. П. Панагушина та

ін. Найбільш послідовно і повно сутність антикризового фінансового управління розкрита в монографіях українських вчених Л. О. Лігоненко та І. О. Бланка 9 . Кожен науковець, який займається проблематикою запобігання кризових явищ має власну авторську точку зору на зміст категорії антикризове фінансове управління . Професор Н. В. Туленковим пропонується диференціювати антикризове фінансове управління залежно від

стадії глибини кризи на такі підвиди передкризове управління, яке здійснюється для своєчасного виявлення та розвязання проблем прийняття рішень з метою запобігання кризі управління в умовах кризи, метою якого визнається стабілізація нестійких станів та збереження керованості системи управління процесами виходу з кризи, яке здійснюється з метою мінімізації втрат та втрачених можливостей під час виведення організації зі стану кризи. Переважна більшість поглядів на необхідність антикризового фінансового управління повязана

із практикою управлінської діяльності на підприємствах. С. Білаєва та В. Кошкіна стверджують, що антикризове управління -це мікроекономічна категорія, яка відображає виробничі відносини, що складаються на рівні підприємства при його оздоровленні або ліквідації. Під антикризовим фінансовим управлінням вони розуміють сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно конкретного підприємства-боржника.

У даному визначенні автори обмежилися тільки одним видом криз - мікрокризами, свідомо відкинувши інші види криз, які постійно виникають в економічних системах. З. Є. Шершньова та Н. Д. Багацький стверджують, що антикризове фінансове управління - це аналіз становища мікро- та макросередовища і вибір місії, яка є найбільш підходящою це система заходів та засобів, спрямованих на недопущення банкрутства, забезпечення процвітання підприємств, що були у важкому фінансовому становищі 8

. Дане визначення також є дещо вузьким, оскільки розглядає тільки особливості антикризового управління на мікрорівні. Схожу думку висловлює колектив авторів Л. О. Лігоненго, М. В. Тарасюк та О. О. Хіленко, які трактують антикризове фінансове управління як спеціальне, постійно організоване управління, спрямоване на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєдіяльності

окремого підприємства, недопущення його банкрутства і ліквідації 9 . Отже, серед зарубіжних і вітчизняних науковців, які займаються проблемами антикризового управління, домінує точка зору, що антикризове фінансове управління необхідне та доцільне тільки на рівні підприємства. Автори свідомо звужують проблематику антикризового фінансового управління, оскільки окрім підприємств, під вплив криз попадають і національні економіки,

їх окремі галузі та сфери. Нині в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств. Так, наприкінці 2008 року збитковими були кожний дев ятий суб єкт підприємницької діяльності. А на початок 2009 року та протягом усього року на підприємствах відбувалися зміни, а саме досудова санація, мораторії на задоволення вимог кредиторів, можлива домовленість підписання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, та інші міри, які можуть допомогти підприємству вийти з кризового

стану. Наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств стало катастрофічне збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. Таким є наслідок неплатоспроможності більшості суб єктів господарювання. Неплатоспроможність, у свою чергу, є підставою для оголошення підприємства банкрутом.

Відтак найбільше позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв язку з банкрутствами підприємств. Водночас банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, що теж може стати одним із факторів макроекономічної нестабільності. Суттєвим є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом, значний відсоток

таких, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації оздоровлення чи реструктуризації такі підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте, через недосконале законодавство, брак належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та

інші суб єктивні та об єктивні причини, багато із потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарств України, стають потенційними банкрутами. У ринковій економіці банкрутство підприємств - нормальне явище. Банкрутство - це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість

уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до 30. Найбільший у світі кредитний страховик Euler Hermes застерігав, що, в 2009 р. банкротство чекає рекордно велику кількість компаній. За даними його аналітиків, тільки в Європі 200 тис. підприємств будуть вимушені визнати свою нестійкість, а в

США взагалі відбудеться бум банкрутства. В опублікованому звіті Euler Hermes в відділі німецької страхової компанії Allianz написано, що в 2009р. в США зазнають краху 62 тис. компаній. Для порівняння, в 2008 р. така доля спіткала 42 тис. американських підприємств, а 2007 р 28 тис. В даний час економічна криза все більше охоплює інші розвинуті країни, а також країни які в стадії

розвитку. У світі де кордони мають все менше значення, криза не обходить нікого. А швидкість з якою хаос поширюється, не залишає сумнівів, що найближчим часом він охопить у весь світ. Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило,

ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами джерела фактори виникнення вид

кризи стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів. Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб єкта господарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, заведено поділяти на зовнішні, або екзогенні які не залежать від діяльності підприємства , та внутрішні, або ендогенні

що залежать від підприємства . Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути спад кон юнктури в економіці в цілому зменшення купівельної спроможності населення значний рівень інфляції нестабільність господарського та податкового законодавства нестабільність фінансового та валютного ринків посилення конкуренції в галузі криза окремої галузі сезонні коливання посилення монополізму на ринку дискримінація підприємства органами влади та управління політична нестабільність у країні місцезнаходження

підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини споживачів продукції конфлікти між засновниками власниками . Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства чи така система функціонує недосконало.

Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації, їх можна згрупувати в такі блоки 1. Низька якість менеджменту. 2. Дефіцити в організаційній структурі. 3. Низький рівень кваліфікації персоналу. 4. Недоліки у виробничій сфері. 5. Прорахунки в галузі постачання. 6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.

7. Прорахунки в інвестиційній політиці. 8. Брак інновацій та раціоналізаторства. 9. Дефіцити у фінансуванні. 10. Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб. У цілому всі ці причини кризи створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але

всі вони, як правило, обмежуються переліченими вище. Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є утрата клієнтів та покупців готової продукції зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових

запасів виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності кадрів зростання тиску на ціни суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції. Виходячи з вище перерахованих наслідків впливу на фінансово-господарський стан підприємства виділяють такі види криз стратегічна криза коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху криза прибутковості перманентні збитки з

їдають власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу криза ліквідності коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрат платоспроможності . Між різними видами кризи, як уже було сказано, існують тісні причинно-наслідкові зв язки стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, у свою чергу, призводить до втрати підприємством ліквідності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи

є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства. Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи а фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства за умови переведення його на режим антикризового управління б фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації в кризовий

стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації. Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї. З позиції фінансового менеджменту можливе настання банкрутства являє собою кризовий стан підприємства, при якому воно не в змозі виконувати фінансове забезпечення господарської діяльності. Подолання такого кризового стану, який діагнозується як загроза банкрутства , потребує розробки та

втілення спеціальних методів фінансового управління підприємством. Ринкова економіка розробила широку систему фінансових методів попередньої діагностики та можливого захисту підприємства від банкрутства, котра отримала назву Система антикризового фінансового управління . Ця система базується на певних принципах, до числа основних із котрих відносяться 1. Постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства.

Теорія антикризового фінансового управління виходить з того, що фінансова рівновага підприємства, яка досягається в результаті ефективного фінансового менеджменту, дуже мінлива в динаміці. Можлива її зміна на любому етапі економічного розвитку підприємства визначається реакцією на зміну зовнішніх та внутрішніх умов його господарської діяльності. Ряд цих умов збільшує конкурентну позицію та ринкову вартість підприємства.

Інші навпаки, викликають кризові явища в його фінансовому розвитку. Обєктивність проявлення цих умов в динаміці визначає необхідність постійно бути напоготові фінансових менеджерів що до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства на будь-якому етапі його економічного розвитку. 2. Рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. Зважаючи на те, що загроза банкрутства підприємства реалізує самий високий рівень катастрофічного ризику,

притаманного фінансовій діяльності підприємства, та повязана з найбільш відчутними втратами капіталу його власників, вона повинна проявлятися на самих ранніх стадіях з метою своєчасного використання можливостей її нейтралізації. 3. Диференціація індикаторів кризових явищ що до ступеня їх загрози для фінансового розвитку підприємства. Фінансовий менеджмент використовує в процесі діагностики банкрутства підприємства широкий арсенал індикаторів його кризового розвитку.

Ці індикатори фіксують різні аспекти фінансової діяльності підприємства, характер котрих з позиції генерування загрози банкрутства неоднорідний. В звязку з цим, в процесі антикризового управління підприємством необхідно певним чином поділити на групи індикатори кризових явищ по ступеню їх небезпеки для фінансового розвитку підприємства. 4. Терміновість реагування на окремі кризові явища в фінансовому розвитку підприємства.

В відповідності з теорією антикризового фінансового управління кожне кризове явище не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом підприємства, але й породжує нові супутні йому кризові фінансові явища. Виходячи з цього, чим раніше будуть включені антикризові механізми по кожному виявленому кризовому явищу, тим більше можливостей до відновлення порушеної фінансової рівноваги буде мати підприємство. 5. Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі.

Система механізмів, що використовується по нейтралізації загрози банкрутства, в подальшій своїй частині повязана з фінансовими затратами та витратами, що викликані обємом операційної діяльності, призупиненням реалізації інвестиційних проектів и т.п. При цьому рівень цих затрат знаходиться в прямій залежності від ціленаправленності механізмів такої нейтралізації та масштабів їх використання. Виходячи з цього включення окремих механізмів нейтралізації загрози банкрутства повинно

виходити з реального рівня цієї загрози та бути адекватним цьому рівню. В іншому випадку або не буде досягнуто очікуємого ефекту якщо дія механізмів не достатня , або підприємство понесе невиправдано високі витрати якщо дія механізму збиткова для даного рівня загрози банкрутства . 6. Повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового фінансового стану. В боротьбі з загрозою банкрутства, особливо на ранніх стадіях

її діагностики, підприємство повинно розраховувати виключно на внутрішні фінансові можливості. Досвід показує, що при нормальних маркетингових позиціях підприємства загроза банкрутства повністю може бути нейтралізована внутрішніми механізмами антикризового фінансового управління та в межах фінансових можливостей підприємства. Тільки в цьому випадку підприємство може уникнути болючих для нього реорганізаційних процедур. 7. Використання при необхідності відповідних форм санації підприємства для попередження його

банкрутства. Якщо загроза банкрутства виявлена лише на пізній її стадії та носить катастрофічний характер, а механізми внутрішньої її нейтралізації не дозволяють достигнути необхідного ефекту у відновленні фінансової рівноваги підприємства, вона повинна ініціювати свою санацію, вибрав для цього найбільш ефективні її форми. Така міра приймається як крайня в системі заходів по антикризовому фінансовому управлінню

підприємством в цілях попередження його реального банкрутства. Розглянуті принципи є основою організації антикризового фінансового управління підприємством за умови загрози банкрутства. Узагальнюючи наведене вище можна дати наступне тлумачення терміну антикризове фінансове управління - постійно організоване спеціальне управління, в основу якого покладена система методів та принципів розробки та реалізації специфічних управлінських рішень, що приймаються відокремленим субєктом

в умовах суттєвих ресурсних та часових обмежень, підвищеного ризику, фінансових та інтелектуальних витрат для відновлення життєздатності та недопущення ліквідації. Обєктом антикризового фінансового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку, що має негативні наслідки для діяльності підприємства, її усунення та запобігання. 1.2. Форми санації підприємства. Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству

підприємства є фінансова санація. В чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін санація походить від латинського sanare і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією з допомогою випуску нових

акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. Проте таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутству

ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації. Деякі із вітчизняних авторів наприклад І. А. Бланк із санацією ототожнюють лише заходи щодо залучення зовнішньої фінансової допомоги, які спрямовані на запобігання оголошенню підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації.

З цим не можна погодитись, оскільки невід ємною складовою частиною процесу оздоровлення будь-якого підприємства є мобілізація внутрішніх фінансових резервів. Відомий фахівець у галузі банкрутства М. І. Тітов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує таке законодавче визначення санації санація - це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому з боку власника майна, кредиторів та

інших юридичних і фізичних осіб у тому числі зарубіжних фінансової допомоги, спрямованої на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству. Однак це визначення також не вільне від розуміння санації тільки як інституту фінансової підтримки боржника. Згідно із Законом України Про банкрутство 1992 p під санацією розуміють задоволення вимог кредиторів та виконання

зобов язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Згідно з таким підходом санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж аж ніяк не можна погодитися. Новий Закон про банкрутство, ухвалений 1999 року, розрізняє поняття санація та досудова санація . Згідно із Законом Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом санація - це система заходів,

що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та або зміну організаційної чи виробничої структури суб єктів підприємницької діяльності. Досудова санація - система заходів для відновлення платоспроможності

боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і провадяться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство. Власне тлумачення поняття санація має і Національний банк

України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації - це система не примусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень. Використавши все раціональне, що

є в кожному з цих трактувань, можна сформулювати одне універсальне визначення. Найближче до цього підійшли кілька зарубіжних економістів Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг . Вони вважають, що санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому

періоді. Інакше кажучи, санація - це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики чи на умовах власності

на поворотній або безповоротній основі. За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну та гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами без залучення в санаційний процес сторонніх осіб . Гетерономна зовнішня санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та

інших кредиторів, клієнтів, держави. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру. В умовах ринкової економіки санація підприємства має значний економічний потенціал,

є важливим інструментом регулювання структурних змін та входить систему найбільш діючих механізмів фінансової стабілізації підприємств. Економічно розвинуті країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їхніх складових - фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства

є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою. Додаток 1 Санація підприємства проводиться в трьох основних випадках 1 до порушення кредиторами справи про банкрутство. Якщо підприємство в спробі виходу з кризового стану звертається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи 2 якщо саме підприємство, звернувшись в арбітражний

суд з заявою про своє банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації такі випадки санації найбільш характерні для державних підприємств 3 якщо рішення про проведення санації виносить арбітражний суд. Дякуючи надійшовши пропозиціям від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника та погасити його зобовязання перед бюджетом. У двох останніх випадках санація здійснюється в процесі впровадження справи про банкрутство підприємства за умови узгодження на зборах кредиторів строків виконання

їх вимог та на переказ боргу. Найбільш широкий діапазон форм має санація, що ініціюється самим підприємством до збудження кредиторами справи про його банкрутство. В цьому випадку вона носить упереджений характер, повністю узгоджується з ціллю та інтересами підприємства, підпорядкована задачам антикризового його управління та поєднується з втілюваними заходами внутрішньої фінансової стабільності. Створена самим підприємством санація представляє складний

та в багатьох відносинах болючий для нього процес, потребуючий ефективного фінансового управління на всіх стадіях його втілення. Таке управління втілюється на підприємстві по наступним основним етапам 1. Визначення доцільності та можливості проведення санації. На цьому етапі управління на основі результатів діагностики банкрутства та моніторингу втілення заходів по внутрішній фінансовій стабілізації підприємства приймається принципове рішення щодо проведення санації.

Доцільність проведення санації обумовлюється тим, що використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства не досягло своїх цілей та кризове фінансове положення підприємства продовжує поглиблюватися. Можливість втілення санації визначається перспективами виходу з кризового фінансового стану та успішного розвитку підприємства при наданні йому істотної зовнішньої допомоги на своєчасному етапі.

Якщо по результатам обєктивної оцінки така перспектива має місце, то відтворена самим підприємством санація має шанс на успіх. 2. Обумовлення концепції санації. Концепція відображає ідеологію втілювання припустимої санації, визначає її майбутні напрями та форми. В залежності від принципового підходу розрізняють оборонну та наступаючу концепцію втілювання санації підприємства. Оборонна концепція санації направлена на скорочення обємів

операційної та інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збалансованість грошових потоків на більш низькому обємному їх рівні. Ця концепція передбачає залучення зовнішньої фінансової допомоги для відповідної реструктуризації підприємства, в процесі якої воно позбавляється від ряду виробничих структурних підрозділів, незавершених реальних інвестицій та інших видів активів в цілях фінансової стабілізації.

Наступаюча концепція санації направлена на диверсифікацію операційної та інвестиційної діяльності підприємства, що забезпечує збільшення розміру чистого грошового потоку в наступному періоді за рахунок ефективності господарської діяльності. В цьому випадку зовнішня фінансова допомога та інші реорганізаційні заходи, що здійснюються в процесі санації, використовуються в цілях розширення асортименту конкурентноспроможної продукції, виходу на

інші регіональні ринки, швидкого завершення початих реальних інвестиційних проектів. Наступаюча концепція санації не суперечить основним параметрам загальної стратегії економічного розвитку підприємства. 3. Визначення напрямків втілення санації. В залежності від масштабів кризового стану підприємства, ідентифікованих в процесі діагностики банкрутства, та прийнятої концепції санації розрізняють два основних

напрямки її здійснення Санація підприємства, направлена на рефінансування його боргу. Така санація здійснюється зазвичай для допомоги підприємству в усуванні його неплатоспроможності, якщо його кризовий стан ідентифіковано як тимчасове та таке що не носить катастрофічний характер. Це направлення санації не змінює статус юридичної особи, де проводиться санація підприємства. Санація підприємства, направлена на його реструктуризацію реорганізацію .

Така санація здійснюється при більш глибоких масштабах кризового фінансового стану підприємства та потребує втілення деяких реорганізаційних процедур, що забезпечують більш ефективні організаційні форми його господарської діяльності. Як правило, цей вид санації повязані з змінами статусу юридичної особи, де проводиться санація підприємства. 4. Вибір форми санації. Форма санації безпосередньо характеризує той механізм, за допомогою якого досягається

її основні цілі. Ці форми визначаються в рамках конкретного направлення санації, обраного підприємством, з умовами особливостей його кризового стану. Санація підприємства, направлена на рефінансування його боргу, може носити наступні основні форми Дотації та субвенції за рахунок коштів бюджету Державне пільгове кредитування Державна гарантія комерційним банкам по кредитам, що видаються підприємствам де проводиться санація Цільовий банківський кредит

Переказ боргу іншій юридичній особі Реструктуризація короткострокових кредитів в довгострокові Випуск облігацій та інших боргових цінних паперів під гарантію санатора Відстрочка погашення облігацій підприємства Списання санатором - кредитором частини боргу Дотації та субвенції за рахунок коштів бюджету. В такій формі сануються в основному державні підприємства хоча законодавчо не заборонена державна фінансова підтримка підприємств та альтернативних форм власності

. Ця форма санації повязана з наступними основними умовами необхідністю забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки галузева та міжгалузева переорієнтація діяльності підприємства втілювання антимонопольних заходів з іншими цілями по ініціативі органів, уповноважених керувати державним майном. Державне пільгове кредитування. Воно здійснюється, як правило, в такій же групі підприємств та при таких же умовах, що і в попередніх випадках. Відміною такої форми санації

є лише зворотній характер не фінансових ресурсів, що надаються та значно більший пільговий режим кредитування в порівнянні з умовами фінансового ринку. Державна гарантія комерційним банкам по кредитам, що видається підприємству на якому проводиться санація. При відсутності у держави можливостей здійснювання пряме фінансування або кредитування сануємого підприємства, а також в випадках, якщо фінансова криза носить тимчасовий характер та може бути подолана підприємством при наданні йому фінансової допомоги, використовується

дана форма санування раніше розглянутої категорії підприємства. Цільовий банківський кредит. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, після ретельного аудиту останнього. Так як надання такого цільового санаційного кредиту має дуже високий рівень ризику, ставка процента звичайно досягає максимального рівня, використовуємого в кредитній політиці банка. Для здійснення контролю та допомоги підприємству комерційний банк при високому

розмірі кредиту в списку умов санації може вимагати введення в склад його керівництва свого представника або уповноваженою особи. Переказ боргу на іншу юридичну особу. Такою юридичною особою може бути будь-який господарюючий обєкт, котрий побажав прийняти участь в санації підприємства-боржника. Умови такого переказу боргу обговорюються спеціальним договором. Але для цієї фірми рефінансування боргу потребує обовязкової згоди кредитора якщо кредитор не дає згоди

на переказ боргу на іншу особу, то підприємство-боржник не може використовувати цю форму санації, так як це значило б односторонню зміну узгоджених умов кредитного договору . В випадку згоди кредитора на переказ боргу іншій особі, новий боржник має право висунути проти вимог кредитора всі його заперечення, основані на договірних відносинах між кредитором та першим боржником. Реструктуризація короткострокових кредитів в довгострокові.

Ця форма санації використовується звичайно тільки по фінансовим кредитам, де кредитором виступає комерційний банк, який здійснює обслуговування підприємства. В процесі такої форми реструктуризації боргу по довгостроковому кредиту значно збільшуються ставки відсотка. Випуск облігацій та інших довгострокових цінних паперів під гарантію санатора. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, що обслуговує підприємство, якщо по

яким-небудь причинам надання йому прямого банківського кредиту або реструктуризація його боргу не можлива. В ролі гаранта-санатора може виступати та страхова компанія. Відстрочка погашення облігацій підприємства. Однією з необхідних умов такої форми санації є відносно невисоке коло інвесторів, вклавши свої кошти в облігації підприємства. Ці умови визначаються тим, що рішення про таку санації повинно бути прийнято великим

інвестором - кредиторів даного підприємства по даному виду його боргового зобовязання. Списання санатором-кредитором частини боргу. Ця форма санації підприємства приймається кредитором в тому випадку, якщо вимоги про повне погашення боргу нереально та призведе підприємство до фінансового краху. Звичайно санація в формі списання частини боргу супроводжується угодою між кредитором та підприємством про інші формі його компенсації на наступних етапах.

Санація підприємства, направлена на його реструктуризацію реорганізацію , може носити наступні основні форми Злиття. Така форма санації здійснюється шляхом обєднання підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством. В результаті такого обєднання підприємство-боржник втрачає свій самостійний юридичний статус. Розрізняють - горизонтальне злиття, в процесі якого обєднуються підприємства однієї галузі - вертикальне злиття, яке обєднує підприємства суміжних галузей наприклад, виробників

та споживачів - конгломератне злиття, в процесі котрого обєднуються підприємства, не повязані між собою ні галузевими, ні технологічними особливостями. Для підприємства - санатора збуджуючим мотивом цієї форми санації звичайно є досягнутий ефект синегризма спільна дія для досягнення загальної мети , а для сануємого підприємства - можливість збереження робочих місць та направленості виробничої діяльності. Поглинання. Ця форма санації здійснюється шляхом придбання підприємства-боржника підприємством - санатором

для останнього це є однією з форм інвестицій - придбання цілісного майнового комплексу або основної частини його активів . Для санатора ефект поглинання також пов язаний з синергізмом. Сануєме підприємство при поглинанні звичайно втрачає всій самостійний статус, хоча як юридична особа може зберегтися у вигляді дочірнього підприємств Розділення. Така форма санації може бути використана для підприємств, здійснюючих багатогалузеву господарську виробничу

діяльність. Ефект даної форми санації є в тому, що за рахунок значного скорочення загальногосподарського управлінського апарата, невиробничих та допоміжних служб значно скорочується сума постійних витрат, в звязку з чим за рахунок ефекту операційного лівериджа кожний новий виділений підрозділ швидше може досягти моменту беззбитковості своєї діяльності. Виділені в процесі розділення підприємства отримують статус нової юридичної особи, а майнові права та обовязки переходять до кожного з них на основі розподільчого

балансу Перетворення в відкрите акціонерне товариство. Така форма санації, що здійснюється по ініціативі групи засновників, дозволяє істотно розширити фінансові можливості підприємства, забезпечити шляхи його виходу з кризи та дати новий імпульс його економічного розвитку. Умовами такої санації виступає необхідність забезпечення засновниками мінімального розміру статутного фонду, встановленого законодавством.

Передача в оренду. Ця форма характерна для санування державних підприємств, при яких вони передаються в оренду членам робочого колективу. Умовами здійснення такої форми санації є прийняття на себе колективом орендаторів боргів сануємого підприємства. Принципово така форма санації може бути використана та для підприємств недержавних форм власності. Приватизація. В цій формі сануються державні підприємства

В теперішній час ця форма санації отримала великий розвиток. Умови та форми приватизації державних підприємств регулюються обширною системою законодавчих актів. 5. Підбір санатора. Такий підбір здійснюється виходячи з вибраних форм санації та попередній розробці бізнес-плану санації підприємства, в якому сенатор повинен приймати обовязкову участь. В реальній практиці розробка бізнес-плану санації часто здійснюється до вибору санатора та лише надається

йому на розгляд. При формах санації, направлених на рефінансування боргу підприємства, основними санаторами можуть виступати Власники підприємства в тому числі і державні органи - по підприємствам державної форми власності Кредитори підприємства Комерційний банк, що обслуговує підприємство. При формах санації, направлених на реструктуризацію реконструкцію підприємства.

Основними санаторами можуть бути Власники підприємства Підприємство-кредитор Сторонні господарюючі субєкти - юридичні особи Трудовий колектив санує мого підприємства. 6. Підготовка бізнес-плану санації. Він являє собою основний документ, визначаючий цілі та процес здійснення санації підприємства-боржника. Бізнес-план санації розробляється звичайно представниками санатора, підприємства-боржника та незалежною

аудиторською фірмою. В бізнес-плані санації міститься наступні основні розділи Загальні відомості про сануєме підприємство Оцінка кризисного стану підприємства Обґрунтування концепції та форми санації підприємства Система передбачуваних заходів по фінансовому оздоровленню підприємства Очікуємі результати санації. 7. Розрахунок ефективності санації.

Цей розрахунок дозволяє визначити доцільність всього процесу санації, оцінити різні альтернативні його форми. Ефективність санації визначається шляхом відношення результатів ефекту та затрат на її втілення в запропонованій формі. Результати санації хоча і направлені на усування неплатоспроможності та відновлення фінансової стійкості підприємства в кінцевому результаті можуть бути оцінені розміром додаткового прибутку різницею між

її сумою після та до здійснення санації . Додатковий прибуток в цьому випадку виходить за рахунок нормалізації господарської діяльності підприємства при відповідній фінансовій підтримці в порівняні з сумою прибутку, отриманого в умовах кризисного його розвитку . В процесі розрахунку ефективності санації сума додаткового прибутку підприємства приводиться до теперішньої вартості. Затрати на здійснення санації визначаються шляхом розробки спеціального бюджету бюджет санації .

Принципово ці затрати можуть роздивлятися як інвестиції санатора в сануєме підприємство з метою отримання прибутку в наступному періоді. Такий підхід дозволяє застосовувати для оцінки ефективності санації ті ж методи, котрі використовують при оцінці ефективності реальних інвестицій. Визначений нюанс в розрахунках ефективності санації має визначення ефекту синергизму, котрий відповідає таким її формам як злиття та поглинання.

Цей ефект розраховується по наступній формулі ЄСс РСо - РС1 РС2 , де ЄСс - сума ефекту синергизму, що досягається в процесі злиття поглинання РСо - прогнозована ринкова вартість знову утвореного підприємства в процесі злиття поглинання РС1, РС2 - оцінка ринкової вартості окремих обєднаних підприємств. Порівнювання ефективності різних форм санації дозволяє вибирати найбільш оптимальний варіант

ї здійснювання. 8. Затвердження бізнес-плану санації. Після розглядання проекту бізнес-плану санації з розрахунком її ефективності всіма зацікавленими сторонами підприємством-боржником, його кредиторами та санаторами він затверджується їх представниками та приймається до виконання. 9. Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації.

Такій моніторинг включається в систему поточного та оперативного фінансового контролінгу та забезпечується фінансовою службою підприємства. Як уже зазначалося, у процесі реалізації плану санації важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг, який з допомогою свого методичного та функціонального інструментарію координує діяльність різних підрозділів, здійснює контроль за якістю реалізації запланованих заходів, проводить аналіз відхилень, ідентифікує та нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси

та можливості. Отже мета санації вважається досягнутою, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи нормалізує виробничу діяльність та уникає банкрутства і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. 1.3. Політика антикризового фінансового управління.

Перехід до ринкових механізмів господарювання привів до появи нового для України механізму - механізму банкрутства. Умови та порядок визнання підприємства банкрутом ґрунтуються на певних законодавчих процедурах. Так, рішення про визнання підприємства банкрутом може винести тільки арбітражний суд. Підставою для порушення судового виробництва по справі про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів самого підприємства-боржника прокурора.

Кредитор може звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство підприємства в випадку, якщо воно не в змозі задовольнити на протязі одного місяця визнані ним претензійні вимоги або сплатити борг по виконавчим документам. Підприємство-боржник може звернутися в арбітражний суд по власній ініціативі в випадку його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. В сучасній політиці більшість справ про банкрутство порушується по

ініціативі комерційних банків та податкових інспекцій. С позиції менеджменту можливе банкрутство являє собою кризовий стан підприємства, при якому воно неспроможне здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Подолання такого стану, що діагнозується як загроза банкрутства , потребує розробки спеціальних методів фінансового управління підприємства. Враховуючи різноманітність кризових явищ та наявність багатоваріантності

в їх прояві, можуть реалізовуватися різні концепції моделі здійснення антикризового фінансового управління по відношенню до окремих параметрів кризи рис. 3.1. 1 залежно від впливу на початок кризового періоду наближення -суть якої полягає у створенні умов для прискорення настання кризи, у тому числі за рахунок відповідного впливу на фактори-провокатори кризи віддалення - яка передбачає створення передумов для відстрочки прояву кризи перенесення тяжкості втрат на майбутні періоди невтручання - у перебігу якої

відсутні управлінські зусилля, спрямовані на початок кризового періоду Рис. 3.1. Класифікація концепцій моделей здійснення антикризового фінансового управління по відношенню до окремих параметрів кризи 2 залежно від впливу на кінцевий результат запобігання виникненню - сутність якої полягає в підготовці та реалізації таких управлінських фінансових заходів, які унеможливлюють виникнення кризових явищ стабілізація положення - при реалізації якої головна увага приділяється забезпеченню керованості

системи в перебігу проходження кризового стану пристосування - сутність якої полягає в забезпеченні мінімізації зовнішніх негативних впливів та використання переваг позитивних впливів вихід з кризи - метою якої є завершення кризового періоду незалежно від його наслідків, у тому числі негативних 3 залежно від характеру поведінки протягом кризового періоду сприяння розгортанню - сутність якої полягає в реалізації спеціальних дій та заходів, спрямованих на найбільш швидке визрівання протиріч, що обумовили виникнення

кризи, та активізацію їх прояву нейтралітету - сутність якої полягає в неприйнятті будь-яких управлінських фінансових заходів, а лише в накопиченні ресурсів боротьба з негативними проявами та наслідками - при реалізації цієї концепції антикризове фінансове управління орієнтується на переборення кризи 4 залежно від обєкта управлінських зусиль наслідки кризи - при використанні якої антикризове фінансове управління орієнтоване на наслідки розгортання кризи з метою їх мінімізації причини кризи - при використанні якої

антикризове фінансове управління спрямовується на локалізацію або усунення причин виникнення кризи тривалість кризи - метою якої визнається скорочення терміну проходження кризи комбіноване антикризове фінансове управління , яке передбачає використання різноманітного інструментарію залежно від обєкта управлінських зусиль 5 залежно від залучення зовнішніх ресурсів та фахівців зовнішнє антикризове фінансове управління, яке здійснюється за

ініціативою зовнішніх агентів кредиторів, держави тощо та з залученням зовнішніх ресурсів внутрішнє антикризове фінансове управління, яке здійснюється виключно за ініціативою власників та керівництва організації та базується на використанні внутрішніх ресурсів та резервів комбіноване антикризове фінансове управління, в перебігу якого використовуються різноманітні джерела ресурсів. Ринкова економіка розробила широку систему фінансових методів попередньої діагностики

та можливого захисту підприємства від банкротства, котра отримала назву системи антикризового фінансового управління . Для реалізації цієї системи управління в країнах з розвинутою ринковою економікою готуються особливі спеціалісти - менеджери по антикризовому управлінню компанією. Сутність цієї системи управління полягає в тому, що загроза банкрутства діагнозується ще на ранніх стадіях її виникнення, що дозволяє своєчасно ввести в дію спеціальні фінансові механізми захисту або

обґрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур. Якщо ці механізми і процедури в силу несвоєчасного або недостатньо ефективного їх втілення не привели до фінансового оздоровлення, воно стоїть перед необхідністю в добровільному або примусовому порядку зупинити свою господарську діяльність та почати ліквідаційні процедури. Основною метою антикризового управління є швидке відновлення платоспроможності та відновлення достатнього

рівня фінансової стійкості підприємства для уникнення його банкрутства. Враховуючи ці цілі на підприємстві розробляється спеціальна політика антикризового фінансового управління при загрозі банкрутства. Вано може бути сформульована наступним чином політика антикризового фінансового управління являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що базується на розробці та використанні системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства та механізмів фінансового

оздоровлення підприємства, що забезпечують його захист від банкрутства. Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємством при загрозі банкрутства передбачає 1. Втілення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з цілю раннього виявлення ознак його кризового розвитку. В цих цілях в системі загального моніторингу фінансового стану підприємства виділяється особова група обєктів спостереження, що формує можливе кризове поле , яке реалізує загрозу його банкрутства.

В процесі спостереження використовуються як традиційні, так і спеціальні показники - індикатори кризового розвитку . 2. Визначення масштабів кризового стану підприємства. При виявленні в процесі моніторингу істотних відхилень від нормального ходу фінансової діяльності, що визначає напрямки його фінансової стратегії та системою планових та нормативних фінансових показників,

виявляються масштаби кризового стан підприємства, тобто його глибина з позиці загрози банкрутства. Така ідентифікація масштабів кризового стану підприємства дозволяє втілювати певний селективний підхід до вибору системи механізмів захисту від можливого банкрутства. 3. Вивчення основних факторів, що обумовлюють кризисний розвиток підприємства. Розробка політики антикризового фінансового управління визначає необхідність попереднього групування

таких факторів по основним критеріям вивчення ступеня впливу окремих факторів на форми та масштабі кризового фінансового розвитку прогнозування розвитку факторів, що мають такий негативний вплив. 4. Формування системи виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам. Мета антикризового фінансового управління конкретизуються в відношенні з масштабами кризового стану підприємства. Вони повинні враховувати також прогноз розвитку основних факторів.

Що визначають загрозу банкрутства підприємства. З врахуванням цих умов фінансовий менеджмент на даному етапі може бути направлений на реалізацію трьох принципових цілей, адекватних масштабам кризового стану підприємства Усування неплатоспроможності підприємства Відновлення фінансової стійкості підприємства забезпечення його фінансової рівноваги в короткостроковій перспективі Зміна фінансової стратегії с метою забезпечення стійкості економічного зросту підприємства

досягнення його фінансової рівноваги в довгостроковій перспективі . 5. Вибір та використання діючих внутрішніх механізмів фінансової стабільності підприємства, що співпадають з масштабами його кризового фінансового стану. Внутрішні механізми повинні забезпечувати реалізацію строкових мір по відновленню платоспроможності та відновленню фінансової рівноваги підприємством за рахунок внутрішніх резервів. Ці механізми основані на послідовному використанні визначених моделей управлінських

рішень, що вибрані в відношенні зі специфікою господарської діяльності підприємства та масштабами його кризового розвитку. В системі антикризового фінансового управління підприємством цьому напрямку політики приділяється найголовніша увага. 6. Вибір ефективних форм санації підприємства. Якщо масштаби кризового фінансового стану підприємства не дозволяють вийти з нього за рахунок використання внутрішніх механізмів та фінансових резервів, підприємство вимушене вдаватися до зовнішньої допомоги,

яка звичайно приймає форму його санації. Санація підприємства може призвести як до так і в процесі виробництва справи про банкрутство. В першому випадку підприємство саме може виступити ініціатором своєї санації та вибрати її форми. В процесі санації необхідно обґрунтувати вибір найбільш ефективних її фор включаючи форми, повязані з реорганізацією підприємства з тим, щоб в якомога короткі строки досягнути фінансового оздоровлення та не допустити оголошення банкрутом підприємства.

7. Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів по виходу з фінансової кризи. Враховуючи важливість реалізації розроблених заходів для наступної життєдіяльності підприємства такому контролю приділяється безпосередня увага. Він покладається, як правило, безпосередньо на керівника підприємства. Основна частина цих заходів контролюється в системі оперативного контролінгу, організованого на підприємстві. Визначені критерії можуть стати підґрунтям побудови системи локальних та загальних показників ефективності

антикризового управління, за допомогою яких можуть оцінюватися альтернативні антикризові пропозиції та формуватися висновок стосовно ефективності системи антикризового управління організацією в цілому. Розділ 2. Діагностика фінансового стану підприємства ТОВ Добробуд Інвест 2.1. Загальна характеристика результатів діяльності підприємства Учасники за рахунок обєднаного майна, що їм належить на праві власності, створюють

Товариство з обмеженою відповідальністю Добробуд Інвест . Воно створене відповідно до рішення зборів Учасників в 2001 року шляхом реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Добробуд Інвест . Засновниками товариства являються дві фізичні особи, статутний внесок кожного з яких - 50 . Товариство створене з цілями ведення господарської діяльності, отримання прибутку та реалізації

на цій основі інтересів учасників та членів трудового колективу. Предмет та цілі діяльності ТОВ визначені його статутом. ТОВ є юридичною особою, має право від свого імені укладати договори та інші угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав, вступати в зобовязання, виступати в суді, арбітражному та третейському суді. Товариство у своїй діяльності керується

Законом України Про підприємництво , Про власність та іншими законодавчими актами України. Для забезпечення діяльності Товариства, за рахунок внесків учасників, створюється Статутний фонд у розмірі 261700 тис. грн. і включає такі внески учасників Козлов Миколай Михайлович - 65425грн. 25 статутного фонду

Бабров Анатолій Васильович - 65425грн. 25 статутного фонду Ткачук Василь Петрович - 65425грн. 25 статутного фонду Камінський Кирило Федорович - 65425грн. 25 статутного фонду. Рис.2.1 Розподіл внесків ТОВ Добробуд Інвест Виходячи з вище наведених даних та рис. 2.1 установчий капітал підприємства розподіл порівну між його засновниками, а отже голоси поділені

порівну. Його формування здійснюється згідно з чинним законодавством України. Учасники зобовязані повністю внести до статутного фонду внески не пізніше року після реєстрації товариства. В товаристві створюється вищий, виконавчий та контролюючий орган. За рішенням вищого органу можуть бути створені та інші органи товариства. Вищим органом товариства є

Збори учасників, до якого входять Учасники товариства або призначені ним представники. Рішення зборів Учасників приймаються голосуванням у порядку встановленому статутом товариства. Учасники товариства є його засновниками. Виконавчим органом товариства є Директор. Він вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу чистини своїх повноважень до компетенції

виконавчого органу товариства. Директор підзвітній зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Контроль за фінансовою та господарською діяльністю товариства виконує ревізійна комісія, утворена зборами учасників. Товариство здійснює свою діяльність на підставі поточних та перспективних планів. Плани господарської та фінансової діяльності розробляються виконавчим органом товариства і затверджуються зборами учасників. Ці плани складаються на кожний календарний рік.

Фінансові результати діяльності товариства встановлюються на сонові бухгалтерського обліку. Предметом діяльності ТОВ Добробуд Інвест є проектування, будівництво, реконструкція, реставрація, ремонт будівельних споруд, а також наступна експлуатація обєктів промислового, агропромислового, громадського, культурно-побутового та іншого призначення, виконання функцій Замовника та Генерального підрядника табл. 2.2 Таблиця 2.2

Структура виконання робіт підприємства Назва обєкта 2006р. 2007р. 2008р. Кількість, шт. Будівництво котеджних будинків 10 5 - Будівництво складских приміщень - 2 - Реконструкція будівель та приміщень 6 4 3 Ремонтні роботи 4 - 10 Надання вище вказаних послуг відбувається на території Україні. Будівнича галузь, в якій здійснює свою діяльність підприємство,

є основним заняттям підприємства. Особливостями стану розвитку галузі є залежність від економічних факторів країни як зовнішніх так і внутрішніх, міжнародних відносин. Прибуток є одним із узагальнюючих показників, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежить формування оборотних коштів, виконання зобовязань

перед бюджетом та контрагентами фінансового ринку, платоспроможність підприємства, розмір коштів на оплату праці працівників та ін. Оцінимо зміни обсягу та складу фінансового результату підприємства за аналізований період, згідно з розрахунковими показниками аналітичної табл. 2.3 Таблиця 2.3 Динаміка результатів діяльності підприємства Найменування статей Абсолютні величини Питома вага статей у виручці від реалізації,

2006р 2007р 2008р 2006р 2007р 2008р Дохід виручка від реалізації продукції, робіт та послуг 10 5239,8 5831 5016,1 100 100 100 ПДВ 15 873,3 971,8 836 16,67 16,67 16,67 Чистий дохід 35 4366,5 4859,2 4180,1 83,33 83,33 83,33 Собівартість реалізованої продукції 40 3606,7 4206,2 3445,1 68,83 72,14 68,68 Валовий прибуток 50 збиток 759,8 653 735 14,50 11,20 14,65 Інші операційні доходи 060 2 616,2 10,3 0,04 10,57 0,21

Адміністративні витрати 70 197,7 252,8 303,9 3,77 4,34 6,06 Витрати на збут 80 345,8 344,9 416,1 6,60 5,91 8,30 Інші операційні витрати 90 109,8 147,4 53,6 2,10 2,53 1,07 Фінансові результати від операційної діяльності прибуток 100 збиток 108,5 524,1 -28,3 2,07 8,99 0,56 Інші доходи 120,130 - 42,3 113 0 0,73 2,25 Фінансові

і інші витрати 140,150,160 78,3 611,3 140,1 1,49 10,48 2,79 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування прибуток 170 збиток 30,2 -44,9 -55,4 0,58 0,77 1,10 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 49,9 12 4,2 0,95 0,21 0,08 Фінансові результати від звичайної діяльності прибуток 190 збиток -19,7 -56,9 -59,6 0,38 0,98 1,19 Чистий прибуток 220 збиток -19,7 -56,9 -59,6 0,38 0,98 1,19

Джерело складено автором за даними додатків .В, Г Як показують дані з таблиці, з 2006-2008рр. підприємство в результаті своєї діяльності отримувало чисті збитки, які мають тенденцію до збільшення. Так, якщо в 2006р. чисті збитки ТОВ Добробуд Інвест склали 19,7 т. грн, то у 2008р цей показник становив 59,6 т. грн. У 2006р. підприємство здійснило фінансові витрати, внаслідок чого отримало збитки від звичайної діяльності, і, відповідно, чистий збиток у сумі 19,7т.грн.

В 2007р проведена ТОВ Добробуд Інвест операційна діяльність принесла підприємству 524,1т.грн операційного прибутку. Підприємство спрямувало в фінансову діяльність 601,6т.грн, але й отримало від вкладених у попередньому році коштів дохід 42,3т.грн. Отже, в результаті звичайної діяльності ТОВ Добробуд Інвест отримало чистий збиток 56,9т.грн, що на 37,2т.грн майже втричі більше за чистий збиток попереднього року. У 2008р операційна діяльність принесла підприємству збитки у розмірі 28,3т.

грн. Крім того, підприємство знову витратило у ході проведення фінансової діяльності 140,1т.грн. При цьому ТОВ Добробуд Інвест отримало додаткові доходи у сумі 113т.грн, у т.ч. фінансові доходи у розмірі 30т.грн, і в результаті отримало чистий збиток 59,6т.грн. Щоб краще знати про наявні зміни у фінансових результатах необхідно їх розрахувати, що дасть змогу побачити повну ситуацію на підприємстві табл.

2.4 Таблиця 2.4 Зміни у фінансових результатах ТОВ Добробуд Ін вест за 2006-2008рр Найменування статей код рядка За 2006-2007рр. За 2007-2008рр. В абсол. величинах У структурі Темпи зростання В абсол. величинах У структурі Темпи зростання 1 2 3 4 5 6 7 Дохід виручка від реалізації продукції, робіт та послуг 10 591,2 0 111,28

-814,9 0 86,02 Продовження табл. 2.4 1 2 3 4 5 6 7 ПДВ 15 98,5 0 111,28 -135,8 0 86,03 Чистий дохід 35 492,7 0 111,28 -679,1 0 86,02 Собівартість реалізованої продукції 40 599,5 3,30 116,62 -761,1 -3,45 81,91 Валовий прибуток 50 збиток -106,8 -3,30 85,94 82 3,45 112,56 Інші операційні доходи 060 614,2 10,53 30810 -605,9 -10,36 1,67

Адміністративні витрати 70 55,1 0,56 127,87 51,1 1,72 120,21 Витрати на збут 80 -0,9 -0,68 99,74 71,2 2,38 120,64 Інші операційні витрати 90 37,6 0,43 134,24 -93,8 -1,46 36,36 Фінансові результати від операційної діяльності прибуток 100 збиток 415,6 6,92 483,04 -552,4 -8,42 -5,40 Інші доходи 120,130 42,3 0,73 - 70,7 1,53 267,14 Фінансові

і інші витрати 140,150,160 533 8,99 780,72 -471,2 -7,69 22,92 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування прибуток 170 збиток -75,1 0,19 -148,7 -10,5 0,33 123,39 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 -37,9 -0,75 24,048 -7,8 -0,12 35,00 Фінансові результати від звичайної діяльності прибуток 190 збиток -37,2 0,60 288,83 -2,7 0,21 104,75 Чистий прибуток 220 збиток -37,2 0,60 288,83 -2,7 0,21 104,75

Джерело складено автором за даними додатків В, Г Звертає на себе увагу зростання частки собівартості продукції у доході від реалізації продукції при збільшенні виручки від реалізації табл. 2.4 . Так, у 2007р в порівнянні з 2006р. виручка від реалізації продукції продовжувала зростати і становила 111,28 від аналогічного показника попереднього року, але і собівартість зросла на 16,62 . В 2008р, навпаки, виручка від реалізації знизилась на 13,98 , тобто

на 814,9т.грн при цьому собівартість реалізованої продукції також знизилась і склала 3445,1т.грн, це на 18,09 менше від собівартості попереднього року. Отже, підприємству необхідно проаналізувати склад і структуру витрат на виробництво продукції, виявити причини виникнення даної негативної тенденції та розробити шляхи оптимізації виробничих витрат ТОВ Добробуд

Інвест . Можна зробити висновок, що зміни фінансових результатів підприємства можна охарактеризувати як негативні. Підприємство намагалося виправити своє становище за рахунок фінансової діяльності, але при цьому вилучення коштів з операційної діяльності призвело до зростання збитковості ТОВ Добробуд Інвест . Підприємству слід переглянути політику щодо спрямування фінансових ресурсів у фінансову діяльність. 2.2. Оцінка фінансового стану та фінансової стійкості підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об

єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку доходу фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в

чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок. Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентноспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та

іншими відносинами. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов язань перед бюджетом, банком та іншими установами. На основі даних фінансового аналізу можна своєчасно виявити та усунути ризики банкротства.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити больові точки у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Основним змістом внутрішнього традиційного аналізу фінансового стану підприємства

є - аналіз майна капіталу підприємства - аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства - оцінка ділової активності підприємства - аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають - аналіз кредитоспроможності підприємства - оцінка використання майна та вкладеного капіталу - аналіз власних фінансових ресурсів - аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства - аналіз самоокупності підприємства. Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства

і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів цікавить не процес, а результат, тобто самі показники фінансового стану за звітній період, можна визначити на базі публічної офіційної звітності Стійка діяльність підприємства залежить як від обґрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики,

від внутрішніх можливостей ефективно використовувати всі існуючі в його розпорядженні ресурси, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносяться податкова, кредитна, цінова політика держави та конюктура ринку. Через це в якості інформаційного аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі

потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень. Аналізом фінансової стійкості будь-якого господарюючого підприємства є важливою характеристикою його діяльності та фінансово-економічного добробуту, характеризує результати його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвестора, а також відображає здатність підприємства відповідати по своїм боргам та зобовязанням

та нарощувати свій економічний потенціал в інтересах акціонерів. Фінансовий стан підприємства оцінюється, насамперед його фінансовою стійкістю та платоспроможністю. Платоспроможність відображає здатність підприємства платити по своїм боргам та зобовязанням в конкретний період часу. Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об

єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства. Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише зробивши розрахунки використовуючи певні показники з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Першим етапом оцінки фінансового стану є проведення вертикального і горизонтального аналізу. Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень. Горизонтальний динамічний аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний структурний аналіз балансу - зробити висновки про

співвідношення власного і позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність. Для зручності проведення горизонтального та вертикального аналізу складемо агреговані аналітичні баланси за аналізовані періоди табл. 2.5 . Таблиця 2.5 Агрегований аналітичний баланс підприємства за 2007-2008рр Стаття балансу На 31.12.2007 На 31.12.2008 Зміни за звітний період т.грн до підсумку т.грн до підсумку

Абсол. т.грн темп, Структури Частка пунктів 1 2 3 4 5 6 7 8 9 А К Т И В И Майно разом 1891,6 100 2189,2 100 297,6 15,733 100 0 Необоротні активи 1234,4 65,257 1190,4 54,376 -44 -3,564 -14,785 -10,881 Основні засоби за залишковою вартістю 1234,4 65,257 1187,2 54,230 -47,2 -3,824 -15,860 -11,027 Довгострокові фінансові інвестиції 0 0,000 3,2 0,146 3,2 -

1,075 0,146 Оборотні активи 657,2 34,743 998,8 45,624 341,6 51,978 114,785 10,881 Запаси 430,6 22,764 800,3 36,557 369,7 85,857 124,227 13,793 Дебіторська заборгованість 186,1 9,838 166,4 7,601 -19,7 -10,586 -6,620 -2,237 Продовження табл. 2.5 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Грошові кошти та їх еквіваленти 25,6 1,353 13,7 0,626 -11,9 -46,484 -3,999 -0,728

Інші оборотні активи 14,9 0,788 18,4 0,840 3,5 23,490 1,176 0,053 П А С И В И Джерела майна разом 1891,6 100 2189,2 100 297,6 15,733 100 0,000 Власний капітал 1423,2 75,238 1330,4 60,771 -92,8 -6,521 -31,183 -14,467 Статутний капітал 261,7 13,835 261,7 11,954 0 0,000 0 -1,881 Нерозподілений прибуток 91 4,811 31,4 1,434 -59,6 -65,495 -20,027 -3,376

Інші джерела 1070,5 56,592 1037,3 47,383 -33,2 -3,101 -11,156 -9,210 Позиковий капітал 468,4 24,762 858,8 39,229 390,4 83,348 131,18 14,467 Довгострокові зобовязання Короткострокові кредити і позики 216 11,419 705 32,204 489 226,389 164,31 20,785 Кредиторська заборгованість і поточні зобовязання 252,4 13,343 153,8 7,025 -98,6 -39,065 -33,132 -6,318 Джерело складено автором за даними додатків А, Б На кінець 2007р. залишки товарних запасів зменшилися

на 56,182 на 552т.грн , що вплинуло на зменшення майна підприємства на 19,052 на 445т.грн . В 2008р. підприємство збільшило товарні запаси на кінець року на 85,857 , що призвело до збільшення валюти балансу на 15,733 . Ці дані можуть свідчити про непродуману політику підприємства щодо формування товарних запасів відповідно до норм і нормативів. Це призводить до заморожування наявних фінансових ресурсів підприємства у товарних запасах або до збільшення кредиторської заборгованості.

В 2007р. необоротні активи збільшилися на 16,048 на 17,07т.грн . На підприємстві спостерігається перевищення темпів приросту всіх активів над темпами приросту необоротних активів, що позитивно характеризує діяльність підприємства. Оборотні активи підприємства збільшились у 2008 р. на 51,978 . В 2007р. спостерігалося зменшення суми оборотних активів на 48,378 на 616т.грн , що відбулося внаслідок

зменшення запасів на 552т.грн, дебіторської заборгованості на 59т.грн і грошових коштів підприємства на 11,1т.грн. В 2008р. продовжувалося зменшення дебіторської заборгованості і грошових коштів підприємства на 19,7т.грн і 11,9т.грн у порівнянні з 2007р що свідчить про зниження поточної платоспроможності підприємства. В 2007р. вартість майна підприємства підвищилася завдяки збільшенню позикового капіталу. В 2007р. до зменшення вартості майна на 19,052 445т.грн призвело зменшення позикового

капіталу на 45,325 388т.грн . Протягом даного періоду спостерігається зменшення власного капіталу підприємства за рахунок постійного зменшення нерозподіленого прибутку. Спостерігається тенденція щодо зростання темпів зміни нерозподіленого прибутку. У 2007-2008рр. підприємство не мало довгострокових зобовязань, що негативно характеризує роботу підприємства, так як підприємству необхідно постійно вилучати з обороту частину грошових ресурсів для погашення своїх

поточних зобовязань. Спостерігається зменшення питомої ваги власного капіталу у загальній вартості пасивів підприємства, збільшення частки позикових коштів у пасивах. Дані зміни свідчать про зниження фінансової стійкості підприємства. На підприємстві протягом аналізованого періоду спостерігається значна розбалансованість темпів приросту дебіторської і кредиторської заборгованості. Так, у 2007р. темп приросту дебіторської заборгованості

склав -24,072 , тоді як кредиторська заборгованість зросла на 139,924 відповідно. В 2008р. відбулося зменшення сум дебіторської і кредиторської заборгованості на 10,586 і 39,065 відповідно. Суттєва розбалансованість темпів зміни дебіторської і кредиторської заборгованості свідчить про невміле управління ними і необхідність збалансування їх та визначення оптимального співвідношення для даного підприємства.

Отже, у ТОВ Добробуд Інвест на кінець 2008р. погіршилася структура балансу. Важливим індикатором результатів діяльності підприємстває його майновій стан табл. 2.6 . Таблиця 2.6 Розрахунок показників майнового стану ТОВ Добробуд Інвест Показники Формула для розрахунку 2006 2007 Абсолютне відхилення 2008 Абсолютне відхилення Частка оборотних засобів в активах

Оборотні засоби Активи 54 35 -20 46 11 Частка основних засобів в активах Залишкова вартість основних засобів Активи 46 65 20 54 -11 Коефіцієнт зносу основних засобів Знос основних засобів Первісна вартість основних засобів 35 34 -1 37 3 Коефіцієнт оновлення основних засобів Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів

Первісна вартість основних засобів 3 15 12 1 -14 Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах Довгострокові фінансові інвестиції Активи 0 0 0 0 0 Частка оборотних виробничих активів Оборотні виробничі фонди Активи 14 10 -4 25 15 Коефіцієнт мобільності активів Мобільні активи Немобільні активи 120 53 -67 84 31

Джерело складено автором за даними додатків А, Б, В, Г З даних, представлених у таблиці 2.2 можна зробити висновки, що, у 2007 р. в порівнянні з 2006 р. частка основних засобів в активах зросла на 19,74 і становила 65,26 , знос основних засобів знизився і склав у 2007 р. 33,82 . Це зниження відбулося за рахунок оновлення основних засобів, що зросло у 2007

р. порівняно з 2006 р. на 11,78 . У 2007 р. знизилась частка оборотних засобів в активах на 19,71 , тобто з 54,47 у 2006 р. до 34,76 у 2007р. частка оборотних виробничих активів також у 2007 р. знизилась на 4,26 до 10,17 порівняно з 14,43 у 2006 р. Коефіцієнт мобільності зменшився у 2007 р. в порівнянні з 2006 р. і становив 0,5324 у 2007р. проти 1,1969 у 2006р. У 2008 році в порівнянні з 2007р. частка основних засобів в активах знизилась на 11,03

і становила 54,23 проти 65,26 у 2007 р. Це сталось за рахунок збільшення зносу основних засобів за цей же період на 3,17 з 33,82 у 2007 р. до 36,99 у 2008 р. і зменшення оновлення основних засобів на 13,66 з 14,68 у 2007 р. до 1,02 у 2008р. У 2008 р. порівняно з 2007 р. зросла частка оборотних засобів в активах на 10,87 , тобто з 34,76 у 2007 р. до 45,63 у 2008р. Частка оборотних виробничих активів також зросла на 15,23 до 25,40 порівняно з 10,17

у 2007р. Коефіцієнт мобільності зріс і становив 0,8390 у 2008р. проти 0,5324 у 2007р. У 2007 році на підприємстві відбулося введення у дію нових основних засобів, які у попередніх періодах обліковувались на підприємстві як незавершене будівництво. У 2008 р. підприємство доповнило свої активи оборотними засобами, особливо виробничими. У майбутньому підприємству необхідно знайти оптимальну структуру своїх активів, забезпечивши ефективне

налагодження випуску продукції. На фінансовий стан підприємства значний вплив має табл. 2.7 оборотність оборотного капіталу та швидкість погашення дебіторської і кредиторської заборгованості. Таблиця 2.7 Розрахунки показників ділової активності ТОВ Добробуд Інвест Показники Одиниця виміру Коефіцієнти Відхилення 2006р 2007р. 2008р. 2007р 2008р Абсол. Відн.

Абсол. Відн. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Чистий дохід від реалізації продукції товарів, робіт, послуг т.грн 4366,5 4859,2 4180,1 492,7 11,284 -679 -13,98 Продовження табл. 2.7 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Собівартість реалізованої продукції товарів, робіт, послуг т.грн 3606,7 4206,2 3445,1 599,5 16,622 -761 -18,09 Середня сума дебіторської заборгованості т.грн 207,7 215,6 176,3 7,9 3,804 -39,4 -18,25 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості стр1 стр3 обороти 21,0 22,5 23,7 1,515 7,206 1,179 5,230

Строк кредиту покупцям днів 17 16 15 -1,167 -6,722 -0,8 -4,97 Середня вартість запасів т.грн 774,3 706,65 615,45 -67,65 -8,737 -91,2 -12,91 Коефіцієнт оборотності запасів обороти 4,7 6,0 5,6 1,294 27,786 -0,35 -5,958 Період оборотності запасів днів 78 61 65 -17,04 -21,74 3,885 6,335 Рентабельність продажів 2,485 10,786 -0,677 8,3009 334,06 -11,5 -106,3

Середна вартість майна т.грн 2117,9 2114,2 2040,4 -3,7 -0,175 -73,8 -3,491 Віддача капіталовкладень в підприємство грн грн 2,062 2,298 2,049 0,237 11,478 -0,25 -10,86 Середня вартість власного капіталу т.грн 1496,5 1451,65 1376,8 -44,85 -2,997 -74,8 -5,156 Віддача власного капіталу грн грн 2,918 3,347 3,036 0,430 14,722 -0,31 -9,299 Середня вартість кредиторської заборгованості т.грн 153,5 101,55 89,5 -51,95 -33,84 -12,1 -11,87

Сума закупівель за період т.грн 6090,82 3619,13 881,29 -2472 -40,58 -2738 -75,65 Оборот кредиторської заборгованості обороти 39,68 35,64 9,85 -4,041 -10,18 -25,8 -72,37 Період обороту креди-торської заборгованості днів 9 10 37 1,0429 11,338 26,83 261,93 Тривалість операційного циклу днів 96 78 81 -18,21 -19,02 3,08 3,973 Джерело складено автором за даними додатків А, Б, В,

Г Виходячи з вищенаведених розрахунків, можна відмітити наступне, що виручка від реалізації збільшувалась протягом 2006-2007рр на 3 127,2т.грн та на 11,28 492,7т.грн , але у 2008р. вона скоротилась на 13,98 679т.грн . Собівартість реалізованої продукції при цьому збільшувалась у 2006-2007рр. на 7,3 245,4т.грн і на 16,62 599,5т.грн . У 2008р. собівартість реалізованої продукції скоротилась на 18,09 на 761т.грн . Отже, можна зробити висновок, що зростання обсягів реалізованої продукції призводить до зростання

питомої собівартості одиниці продукції підприємства. Середня сума дебіторської заборгованості також зростала протягом 2006-2007рр. на 33,1т.грн і 7,9т.грн відповідно і зменшилася у 2008р. на 39,4т.грн. У 2007 та 2008рр. відбулося зниження середньої вартості товарних запасів на 8,737 та на 12,91 відповідно, що вплинуло на оборотність запасів. У 2007р. період оборотності запасів зменшився.

Крім того, у 2008р. собівартість реалізованої продукції знизилася на 761т.грн 18,09 , що спричинило зростання періоду оборотності запасів, що є негативним моментом. Отже, відбулося зниження кількості обертів запасів на підприємстві. Підприємству необхідно прискорити оборотність запасів, проаналізувавши резерви скорочення операційного циклу за рахунок інтенсифікації виробничого процесу, раціоналізації складського господарства, прискорення

розрахункових операцій тощо. В результаті підприємство зможе збільшити обсяги виробництва при цьому ж рівні запасів. Головним свідченням успішності діяльності підприємства є наявність у нього прибутку також важливо, щоб наявний прибуток забезпечував належний рівень рентабельності табл. 2.8 . Таблиця 2.8 Динаміка прибутку ТОВ Добробуд Інвест за 2006-2008рр Показники 2006р. 2007р. 2008р.

Абсол. 2007р. Абсол. 2008р. 1 2 3 4 5 6 Валовий прибуток 759,8 653 735 -106,8 82 Операційний прибуток 2 616,2 10,3 614,2 -605,9 Продовження табл. 2.8 1 2 3 4 5 6 Прибуток від фінансової операційної діяльності 108,5 524,1 -28,3 415,6 -552,4 Прибуток до оподаткування 30,2 -44,9 -55,4 -75,1 -10,5 Чистий прибуток -19,7 -56,9 -56,9 -37,2 0 Джерело складено автором за даними додатків

В, Г Як видно з розрахунків, у табл. 2.8 практично усі показники підприємства з 2007-2008рр. порівняно з 2006р. призвели підприємство до збитків, що свідчить про неефективну операційну діяльність підприємства. Стабілізуючими методами в цій ситуації можуть бути зменшення прямих і непрямих витрат. Важливою умовою мінімізації ризику виникнення банкрутства є забезпечення нормального рівня фінансової стійкості підприємства фінансову стійкість можна охарактеризувати

через показники табл. 2.9 Зробивши розрахунки, ми можемо простежити фінансовий стан підприємства в розрізі 2-х років. Відтак з 2007 року по 2008 р. ми спостерігаємо поступове зниження коефіцієнта концентрації власного капіталу коефіцієнт автономії загалом на 14 . Це свідчить, що підприємство зменшує частку власного капіталу у своїй діяльності і підпадає під фінансову залежність від кредиторів. Але підприємство ще певний час буде більш-менш стабільно

існувати, тому що частка власного капіталу більше рівня критичного показника - 0,6. Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників. Розглянемо у таблиці 2.9 порядок розрахунку нормативних значень коефіцієнта співвідношення позикових та власних коштів, тобто коефіцієнта структури коштів підприємства Коефіцієнт фінансової залежності збільшується, що означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні

підприємства. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показав, що для фінансування поточної діяльності залучається з кожним роком все більше власних оборотних коштів. Коефіцієнт довгострокового фінансування на підприємстві має такі ж показники, що й коефіцієнт автономії. ТОВ Добробуд Інвест не залучає довгострокових кредитів, тобто розраховує на власні сили і заощадження. Коефіцієнт покриття є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості.

Проаналізувавши дане підприємство, спостерігаємо нестабільність показників, збільшення і зменшення в динаміці але загалом, зниження цього показника свідчить про самостійність підприємства і незалежність від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Розрахунок коефіцієнта забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами показав нам, що так як мінімальне значення цього показника - 0,1, то підприємство

є поки що платоспроможним. Поступове зниження цього показника свідчить про поганий фінансовий стан або неефективний менеджмент. З розрахунку співвідношення необоротних і власних коштів спостерігаємо загальне його покращення значення його 0,8, то його підвищення свідчить, що підприємство свій власний капітал використовує не лише для формування оборотних коштів, а й піклується про оновлення своєї виробничої бази, тобто для формування частини необоротних активів.

Зростання коефіцієнта вказує на те, що підприємство стає залежним від залученого капіталу, тобто зменшує свою фінансову самостійність. Аналізуючи фінансовий стан підприємства в залежності від забезпеченості власними засобами, можна зробити висновок, що стан підприємства поки що є стійким, проте в кінці аналізуємого періоду спостерігається зниження показників фінансової стійкості, що може негативно відбитись на підприємстві з огляду на те, що почне бракувати власних оборотних засобів

і позичкових джерел для формування запасів і витрат. Загалом фінансову стійкість підприємства можна вважати задовільною. Частка власного капіталу, яка використовується для фінансування поточної діяльності знаходиться в теоретично виправданих межах, хоч і знижується. Співвідношення власних і залучених коштів погіршилося, а залежність підприємства від кредиторів зросла співвідношення необоротних

і власних коштів оптимальне, а рівень забезпеченості необхідних активів власними коштами достатній табл. 2.9 Таблиця 2.9Аналіз фінансової стійкості підприємства за 2007-2008рр.Показники На кінецьперіоду 31.12.07р На кінець періоду 31.12.08р Відхилення Абсолютне тис. грн. Відносне 1 2 3 4 5 Всього капіталу 1891,6 2189,2 297,60 15,73 Власний капітал 1423,2 1330,4 -92,80 -6,52 Залучені кошти

Позиковий капітал 467,00 857,5 390,50 83,62 Довгострокове зобовязання Необоротні активи 1234,4 1190,4 -44,00 -3,56 Власні обігові кошти 657,2 998,8 341,60 51,98 Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів 657,2 998,8 341,60 51,98 Короткострокові кредити і позики 216 705 489,00 226,39 Загальний розмір основних джерел покриття запасів 873,2 1703,8 830,60 95,12

Запаси 430,6 800,3 369,70 85,86 Надлишок або нестача - власних обігових коштів 226,6 198,5 -28,10 -12,40 Надлишок або нестача - власних коштів і довгострокових кредитів і позик 226,6 198,5 -28,10 -12,40 Надлишок або нестача - основних джерел покриття запасів 442,6 903,5 460,90 104,13 Тип фінансової стійкості Абсолютний Абсолютний Запас стійкості фінансового стану, днів 32,79 77,81 45,02 137,30 Надлишок або нестача - коштів на 1 грн запасів 1,03 1,13 0,10 9,71

К. Автономії 0,75 0,61 -0,14 -18,67 К. Фінансової залежності 1,33 1,65 0,32 24,06 К. Фінансування 0,25 0,39 0,14 56,00 Продовження табл. 2.91 2 3 4 5 К. маневрування власним капіталом 0,46 0,75 0,29 63,04 К. Покриття 3,05 1,55 -1,50 -49,18 К. забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами 0,29 0,14 -0,15 -51,72 К. Довгострокового фінансування 0,75 0,61 -0,14 -18,67

К. співвідношення необоротних і власних коштів 0,87 0,89 0,02 2,30 Джерело складено автором на основі додатків А, Б, В, Г Фінансова стійкість підприємства тісно пов язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об

єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності. Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства 1 абсолютна фінансова стійкість трапляється на практиці

дуже рідко - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати 2 нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами 3 нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів

і витрат 4 кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства. Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов язаннями. Запорукою відновлення та збереження фінансової стійкості

є належний рівень ліквідності. Аналіз ліквідності передбачає два основні етапи складання балансу ліквідності та розрахунок і аналіз основних показників ліквідності. 2.3. Діагностика банкрутства на основі багатофакторних моделей та аналіз ліквідності підприємства Головною метою існування кожного підприємства, організації, звісно, крім благочинних чи подібних їм, є отримання прибутку. Це основна рушійна сила ринкової економіки, головний показник успішності діяльності.

Саме за можливості отримання прибутків і розгортається конкурентна боротьба між підприємствами, але, як відомо, переможцями у цьому змаганні виходять далеко не всі. На найневдаліших представників ділового класу у разі неспроможності закріпитися на ринку чекає банкрутство і санація, щоб цього уникнути необхідно провести розрахунки для визначення ліквідність підприємства. Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко

і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти. Ліквідність активів - характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства. З цієї точки зору можна виділити ліквідні і важко ліквідні активи. До ліквідних активів відносяться оборотні активи підприємства грошові кошти

та короткострокові фінансові вкладення дебіторська заборгованість запаси. До важко ліквідних активів відносяться необоротні активи підприємства. Аналіз ліквідності активів підприємства допомагає визначити можливість покриття зобов язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов язань. Аналіз ліквідності балансу показує, у якій мірі підприємство здатне розплатитися по короткострокових

зобов язаннях поточними активами табл. 2.10 . Таблиця 2.10 Баланс ліквідності підприємства Актив 2006р. 2007р. 2008р. Пасив 2006р. 2007р. 2008р. А1 150 220 230 240 36,7 25,6 13,7 П1 530 540 550 560 570 580 590 600 610 104,8 251 87,8 А2 160 170 180 190 200 210 245,1 186,1 166,4 П2 500 510 520 751,5 216 769,7

А3 100 110 120 130 140 250 991,3 445,5 818,7 П3 480 0 0 0 А4 080 1063,7 1234,4 1190,4 П4 380 430 630 1480,4 1424,6 1331,7 Баланс 2336,8 1891,6 2189,2 Баланс 2336,7 1891,6 2189,2 Джерело складено автором на основі додатків А, Б Оскільки баланс протягом всього періоду не задовольняє умові А1 П1, то фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Отже підприємство не здатне покрити свої зобовязання активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобовязань. Це спричинене головним чином недостатністю найбільш ліквідних активів. Хоча за останній рік спостерігається різке зменшення поточних пасивів, що може скоро призвести до покращання ліквідності балансу. За рахунок збільшення короткострокових кредитів банку та виданих векселів, збільшились короткострокові пасиви, що із зменшенням активів, що швидко реалізуються, не сприяє покращанню ліквідності

балансу. Другим етапом аналізу ліквідності є аналіз показників ліквідності табл. 2.11 . Коефіцієнт покриття загальної ліквідності розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов язань. Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості до поточних зобов язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов

язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

Чистий оборотній капітал, розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов язання та розширювати подальшу діяльність. Збільшення в 2008 році оборотних активів супроводжувалось збільшенням поточних зобовязань та запасів в 2 рази. Таблиця 2.11 Оцінка показників ліквідності Показники 2006р.

2007р. 2008р. Відхилення 2007 Відхилення 2008 Абсолютні Відносні Абсолютні Відносні Оборотні активи 1273,1 657,2 998,8 -615,9 -48,38 341,6 51,98 Поточні зобовязання 856,3 467 857,5 -389,3 -45,46 390,5 83,62 Запаси 982,7 430,6 800,3 -552,1 -56,18 369,7 85,86 Грошові кошти 36,7 25,6 13,7 -11,1 -30,25 -11,9 -46,48

Коеф. покриття 1,49 1,41 1,16 -0,08 -5,37 -0,25 -17,73 Коеф. швидкої ліквідності 1,06 0,97 0,43 -0,09 -8,49 -0,54 -55,67 Коеф. абсолютної ліквідності 0,04 0,05 0,02 0,01 25 -0,03 -60 Чистий оборотний капітал, тис. грн. 416,8 190,2 141,3 -226,6 -48,90 -54,37 -25,71 Джерело складено автором за даними додатків А, Б, В,

Г Дані розрахунки свідчать про те, що коефіцієнт покриття, швидкої ліквідності, абсолютної ліквідності та чистий оборотний капітал протягом 2006-2008рр. кожного року погіршувалися, але на кінець 2008р. підприємство було достатньо ліквідним, оскільки коефіцієнт загальної ліквідності та коефіцієнт швидкої ліквідності відповідали нормативним значенням і навіть перевищували їх. Підприємство мало значні оборотні кошти, сформовані в основному за рахунок власних джерел.

Відставання коефіцієнта абсолютної ліквідності від нормативного значення майже в 5 разів вже у 2006р. мало насторожити керівництво підприємства. Різке скорочення поточних зобовязань та запасів в 2007 році не змінили суттєво значення показників, оскільки різко зменшились і оборотні активи. Збільшення в 2008 році оборотних активів супроводжувалось збільшенням поточних зобовязань та запасів в 2 рази. Таким чином протягом трьох років, починаючи з 2006 , коливання оборотних активів,

поточних зобовязань та запасів призводили тільки до погіршення ситуації та зниження ліквідності підприємства. Отже, на кінець 2008 року підприємство спроможне погасити - за рахунок грошових коштів - тільки 2 короткострокових зобовязань, що майже в 10 разів нижче оптимального значення коефіцієнта абсолютної ліквідності за рахунок грошових коштів та коштів в розрахунках з дебіторами - тільки 23 короткострокових зобовязань - за рахунок всіх оборотних активів - 116 короткострокових зобовязань.

Таким чином, можна стверджувати, що підприємство погіршило показники ліквідності внаслідок неоптимального управління запасами та залишками грошових коштів на рахунку. Для більш чіткого визначення фінансового стану ТОВ Добробуд Інвес необхідно проаналізувати платоспроможність підприємства. Економічним показником ознак поточної платоспроможності

Пл при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між є сума наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобовязань, що визначається за формулою Пл А040 А045 А230 А240 - П620, де А040, А045, А230, А240 - відповідні рядки балансу П620 - підсумок ІV розділу пасиву балансу.

Відємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність субєкта підприємницької діяльності. Ознаки критичної неплатоспроможності. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного періоду, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття Кп і коефіцієнт забезпечення власними засобами

Кз у кінці звітного періоду менше їх нормативних значень - 1,5 і 0,1 відповідно. Коефіцієнт покриття визначається за формулою Кп А260 - П620, де А260 - підсумок ІІ розділу активу балансу. Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається так Кз П380 - А080 А260, де П380 - підсумок І розділу пасиву балансу

А080 - підсумок І розділу активу балансу. Розрахунки за даними вище перерахованих формул відображені у табл. 2.13. Таблиця 2.13 Аналіз економічних показників Назва моделі 2006 р. 2007 р. 2008р. Зміни р.3-р.2 Зміни р.4-р.3 1 2 3 4 5 6 Поточна платоспроможність -819,9 -441,4 -841 378,5 -399,6 Коефіцієнт покриття 1,487 1,407 1,165 -0,08 -0,242

Коефіцієнт забезпечення власними засобами 0,327 0,287 0,140 -0,04 -0,147 Однак аналізуючи структуру балансу було виявлено, що вона є незадовільною як така. Показник поточної неплатоспроможності набирав протягом 2006-2008 років також відємне значення, що свідчить про поточну неплатоспроможності підприємства. Аналіз критичної платоспроможності представлена двома показниками

Коефіцієнт покриття протягом 2006-2008 років постійно зменшувався і становив значення, менше за нормативне. Це свідчить про неплатоспроможність. Коефіцієнт забезпечення протягом 2006-2008 років хоч і був вищим за нормативне значення у 0,1 і складав відповідно 0,327 0,287 0,140 але в той же час він мав тенденцію до зменшення, що також може свідчити про критичну неплатоспроможність.

Загалом можна зазначити, що при відсутності у найближчому майбутньому відповідних дій щодо оптимізації структури балансу та забезпечення платоспроможності підприємства ТОВ Добробуд Інвест загрожує ймовірність настання банкрутства. На це впливає багато факторів як зовнішніх, або екзогенних які не залежать від діяльності підприємства , та внутрішніх, або ендогенних що залежать від діяльності підприємства .

Крім того, важливо враховувати галузеві особливості діяльності підприємств, які теж накладають свій відбиток на процес функціонування. А як було раніше зазначено підприємство ТОВ Добробуд Інвест працює у будівничій галузі яка на 90 залежить від зовнішнього фінансування. Таким чином, можна підсумувати, що процес діагностики банкрутства на підприємстві є важливим блоком аналітичної роботи, проведенням якого не можна нехтувати.

При цьому варто обирати не просто найбільш прийнятну модель оцінювання вірогідності банкрутства з існуючих, враховуючи стан економіки в Україні загалом і в галузі зокрема, але й застосовувати ряд експертних методів для врахування чинників, які не можливо обчислити інфляція, світова фінансова криза, нестабільність законодавства тощо . За своєю суттю банкрутство як цивільно-правова категорія

є невідємною частиною ринкової економіки, природним процесом конкурентної боротьби, у ході якої слабкі підприємства вибувають з цього процесу, а натомість держава отримує економічно міцних, конкурентноздатних субєктів господарювання, зазначає П. Т. Гега 3 . Однією із складових антикризового управління підприємства є система діагностики ймовірності банкрутства для різних країн розроблено велику кількість дискримінантних

багатофакторних моделей наприклад, Альтмана для США, Тоффлера і Тішоу для Великобританії, Беєрмана для Німеччини, Давидової та Бєлікова для Росії, Терещенка для України, модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану, двохфакторна модель оцінки імовірності банкрутства, оцінка фінансового стану по показниках

У. Бівера, метод рейтингової оцінки фінансового стану рейтингове число , модель Фулмера, модель Спрингейта тощо . В основі цих моделей лежить задача класифікації підприємств за імовірністю їх банкрутства з використанням багатьох незалежних змінних факторів впливу 5 . На окремих підприємствах розробляються власні моделі діагностики банкрутства. На аналізованому підприємстві така робота не проводилася, тому оцінку ймовірності банкрутства будемо

проводити за допомогою наявних теоретичних напрацювань у цій сфері. 1. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана. а 2-факторна модель оцінки вірогідності банкрутства підприємства. Вважається однією з простіших моделей прогнозування можливості банкрутства. Вона заснована на двох ключових показниках - коефіцієнті поточної ліквідності

Кп і показникові частки позикових коштів Кз Z -0,3877 -1,0736 Кп 0,0579Кз Якщо результат виявляється від ємним, то вірогідність банкрутства невелика. Позитивне значення Z вказує на високу імовірність банкрутства. б 5-факторна модель Альтмана Дана модель має наступний вигляд Z 1,2К1 1,4К2 3,3 К3 0,6 К4 К5 де К1 - відношення оборотного капіталу до суми активів

К2 - відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів К3 - відношення операційного прибутку до суми пасивів К4 - відношення ринкової вартості акцій до заборгованості К5 - відношення виручки до суми активів. Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник може приймати значення в межах -14 22 , при цьому підприємства,

для котрих Z?2,99 потрапляють в число фінансово стійких, підприємства, для яких Z 1,81 є безумовно нестабільними, а інтервал від 1,81 до 2,99 складає зону невизначеності. 2. Тест Е. Альтмана для українських підприємств Дана модель має наступний вигляд Z 3,10Х1 0,995Х2 0,42Х31 0,847Х4 0,717 Х5 де Х1 - відношення обігового капіталу до суми активів Х2 - відношення операційного прибутку до суми пасивів

Х31 - відношення власного капіталу до залученого капіталу Х4 - відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів Х5 - відношення власного капіталу до позикового. 3. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану. Дана модель має наступний вигляд Z 0,063Х1 0,092Х2 0,057Х3 0,001Х4 де Х1 - відношення обігового капіталу до суми активів

Х2 - відношення операційного прибутку до суми пасивів Х3 - відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів Х4 - відношення власного капіталу до позикового. Граничне значення тут складає 0,037. 4. R-модель прогнозу ризику банкрутства. Вченими Іркутської державної економічної академії була запропонована власна 4-факторна модель пронозу ризику банкрутства, котра має наступний вигляд

Z 8,38 К1 К2 0,054К3 0,63К4 де К1 - відношення обігового капіталу до активів К2 - відношення чистого прибутку до власного капіталу К3 - відношення виручки від реалізації до активів К4 - відношення чистого прибутку до інтегральних витрат підприємства. Вірогідність банкрутства підприємства у відповідності до значення моделі визначається наступним чином Зони банкрутства

Значення R Вірогідність банкрутства, Менше 0 Максимальна 90-100 0-0,18 Висока 60-80 0,18-0,32 Середня 35-50 0,32-0,42 Низька 15-20 Більше 0,42 Мінімальна до 10 5. Універсальна дискримінантна функція Дана модель має наступний вигляд Z 1,5 К1 0,08 К2 10 К3 5 К4 0,3 К5 0,1К6 де К1 - відношення чистого грошового потоку до зобовязання

К2 - відношення валюти балансу до зобовязання К3 - відношення прибутку до валюти балансу К4 - відношення прибутку до виручки від реалізації К5 - відношення виробничих запасів до виручки від реалізації К6 - відношення виручки від реалізації до валюти балансу. Можливі значення показника Z інтерпретуються так Z 2 - підприємство вважається фінансово стійким

і йому не загрожує банкрутство 1 Z 2 - фінансова рівновага фінансова стійкість підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому загрожує 0 Z 1 - підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів Z 0 - підприємство є напівбанкрутом. Розрахунки за вище перерахованими моделями зображені у таблиці 2.12. Таблиця 2.12 Назва моделі Розр-ва формула Критичне значення

Напрямок позитивних змін 2006 р. 2007 р. 2008р. Зміни р.6-р.5 Зміни р.7-р.6 1 2 3 4 5 6 7 8 9 2-во факторна модель Е. Альтмана Z -0,3877 -1,0736 Кп 0,0579Кз Z 0 р 0,5 р- ймовірність банкрутства Z 0 -1,773 -1,808 -1,428 0,04 -0,38 5-ти факторна модель Е. Альтмана Z 1,2К1 1,4К2 3,3К3 0,6К4 К5 Z 1,81 Z ?

2,99 6,08 13,692 6,766 7,61 -6,926 Тест Е. Альтмана для укр. підприємств Z 3,10Х1 0,995Х2 0,42Х31 0,847Х4 0,717 Х5 Z 1,23 Z 1,23 10,05 19,73 11,781 9,68 -7,949 Модель Романа Ліса Z 0,063Х1 0,092Х2 0,057Х3 0,001Х4 Z 0,037 Z 0,037 1,733 1,012 0,606 -0,721 -0,406 R-модель прогнозу ризику банкрутства Z 8,38К1 К2 0,054К3 0,63К4 R 0 R 0,42 4,672 3,015 3,91 -1,66 0,89

Універсальна дискримінантна функція Z 1,5К1 0,08К2 10К3 5К4 0,3К5 0,1К6 Z 0 Z 2 3,875 9,122 6,031 5,247 -3,091 Джерело складено автором на основі додатків Ф, Б, В, Г Провівши діагностику можливості банкрутства ТОВ за різними моделями, можна помітити, що за двофакторною моделлю Альтмана показник протягом трьох останніх років є нижчим за 0, що говорить про ймовірність банкрутства

ТОВ 50 , але треба звернути увагу на зростання цього показника на 0,04 у 2007р а зменшилося 0,38 у 2008 р. Це свідчить про тенденцію ймовірності банкрутства підприємства протягом довгострокового періоду. Показник Z за 5-ти факторною моделлю Альтмана протягом 2006-2008 років також мав значення, що перевищує критичний показник у 2,99 і свідчить про низьку ймовірність банкрутства ТОВ Добробуд Інвест . Але треба відмітити про зменшення показника

Z за 5-ти факторною моделлю у 2008 році в порівнянні з 2007 роком, що є негативною тенденцією, і сталось це за рахунок зменшення надходжень чистого доходу на одиницю капіталу, а також зменшення показника співвідношення власного та залученого капіталу. Але хоча зменшення показника співвідношення власного та залученого капіталу негативно вплинуло на динаміку показника Z 5-ти факторної моделі Альтмана, то ж загалом воно може свідчити про більш ефективне використання

власного капіталу у 2008 році в порівнянні з 2007 роком. Зробивши розрахунки за моделлю Романа Ліса ми бачимо, що показники протягом 2006-2008рр. погіршувалися, але не перейшли критичної межі, а це свідчить про те, що керівництво не робило нічого для покращення фінансового стану підприємства. Аналізуючи динаміку показника R-рахунку, можна зазначити, що протягом 2006-2008 років він значно перевищував значення у 0,42, тому

ймовірність банкрутства за R-рахунком є мінімальною і становить менше 10 . Показники розраховані по універсальній дискримінантній функції свідчать, що підприємство на протязі 2006-2008рр. вважається фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство, тому що показники Z більше за критичне значення. Отже, отримавши розрахунки за всіма моделями можна зробити висновок, що підприємство протягом усього

аналізуючого періоду не покращувала свій фінансовий стан, а тільки погіршувала, що мало стривожити керівництво ТОВ Добробуд Інвест , але відомий такий факт, що на прикінці 2008р. в Україні розпочалася фінансова криза яка і призвела до незадовільного фінансового стану підприємства. Висновки Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентноспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює

в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами. Стійке фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської або комерційної діяльності підприємства. Однак партнерів та акціонерів підприємства цікавить не процес, а результат, тобто саме показники фінансового стану за звітний період, які можна визначити на базі публічної офіційної звітності. Необхідно вжити заходів 1 Для уникнення заморожування коштів у запасах потрібно

вводити на підприємстві систему управління запасами, що передбачає визначення оптимального розміру запасів для даного підприємства на основі формул та розрахункових показників. 2 Зменшення питомої ваги власного капіталу до 60 можна тлумачити як позитивне явище, оскільки підприємство в управлінні власним капіталом наближається до моделі 50 50, яка вважається традиційною і найбільш сприятливою для розвитку підприємства. Проте, зменшення власного капіталу може свідчити про

погіршення фінансової стійкості підприємства. Необхідно слідкувати за тим, щоб частка власного капіталу не була меншою за 50 , оскільки таку прогресивну модель співвідношення власного і залученого капіталу можуть дозволити собі лише підприємства фінансово стійкі, з великим рівнем доходів і великим оборотом. 3 Суттєва розбалансованість темпів зміни дебіторської і кредиторської заборгованості свідчить про невміле управління ними

і необхідність збалансування їх та визначення оптимального співвідношення для даного підприємства. Більшість підприємств прагнуть до досягнення співвідношення між даними показниками 50 50, тобто, щоб кредиторська заборгованість повністю покривалась дебіторською. Для нашого підприємства таке співвідношення також було б прийнятним. Згідно із золотим правилом економіки підприємства необхідно постійно підвищувати ефективність використання

фінансових ресурсів, вкладених в оборотні кошти, тоді і прибуток зростатиме вищими темпами, ніж зростання обсягів реалізації та активи. Негативні показники ділової активності нашого підприємства необхідно покращити таким чином 1 Зменшувати суму дебіторської заборгованості для прискорення її обороту або збільшувати виручку від реалізації продукції.

2 Зменшення середньої вартості кредиторської заборгованості може свідчити з одного боку про покращання управління кредиторською та дебіторською заборгованістю, а з іншого - втрати довіри кредиторів до підприємства. Тож необхідно зважено підходити до цього показника і не допускати як значного його перевищення, так і незадовільно малого значення.

Відповідно до показників ліквідності, підприємство не є ліквідним, воно має недостатній запас грошових коштів, збільшення запасів та поточних зобовязань також не сприяють поліпшенню стану. Для підвищення ліквідності необхідно визначати оптимальний рівень грошових коштів для даного підприємства, зокрема для цього застосовують моделі Баумоля та Мілера-Орра. Зменшення поточних зобовязань та запасів також сприятиме підвищенню ліквідності.

Оскільки на ТОВ Добробуд Інвест має на меті свого розвитку покращення розрахунків зі своїми партнерами, на що вказує погашення протягом 2008 року заборгованості за товари, роботи, послуги, то недоцільно впроваджувати мораторій на погашення боргів. Фінансова реструктуризація передбачає наступні заходи Зміна кредитної політики, зокрема використання у майбутньому за потребою довгострокових позик, що має на меті покращення забезпеченості поточних зобовязань

Для притоку грошових коштів на підприємство здійснити комплекс заходів з подальшого скорочення дебіторської заборгованості. Показник співвідношення власного і позикового капіталів протягом 2008 року хоча і зменшився майже у 2 рази і на кінець 2008 року становив 1,55, але це є наближеним до оптимального 1,0 , то ж загалом воно може свідчити про більш ефективне використання власного капіталу у 2008 році в порівнянні з 2007 роком.

Доцільно також продати частину основних фондів, оскільки вони вже застарілі, а отриману суму спрямувати на покупку нового обладнання чи на розширення виробничої діяльності. Пошук ефективних механізмів управління фінансовими ресурсами та забезпечення їх реальної інтеграції в систему ринкових відносин зумовлює необхідність розробки певної фінансової стратегії на даному етапі розвитку підприємства. СПИСОК

ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Баланс Положення стандарт бухгалтерського обліку 2. Загальні вимоги до фінансової звітності Положення стандарт бухгалтерського обліку 1 3. Національні стандарти бухгалтерського обліку та звітності 4. Звіт про рух грошових коштів Положення стандарт бухгалтерського обліку 4 www.rada.gov.ua 5. Звіт про фінансові результати Положення стандарт бухгалтерського обліку 3 www.rada.gov.ua 6.

Закон України Про оподаткування прибутку підприємств www.rada.gov.ua 7. Бандурка О.М Коробов М.Я Орлов П.І Петрова П.Я. Підручник Фінансова діяльність підприємств 2-е вид перероб. і доп К. Либідь, 2002 384 с. 8. Балдин К.В Зверев В.С Рукосуев А.В. Антикризисное управление макро- и микроуровень

Учеб. пособие 2-е изд М. Издательсько-торговая корпорация Дашко и Ко , 2007 280 с. 9. Болюх М.А Бурчевський В.З Горбаток М.І. За ред. Чумаченка М.Г. Економічний аналіз Навч. посібник К. КНЕУ, 2001 540 с. 10. Бурий С.А Мацеха Д.С. Антикризове управління та управлінські рішення - проблеми підприємств малого бізнесу

Монографія Хмельницький ТОВ Тріада-М , 2006 93 с. 11. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством Навч. посібник 2-ге вид виправл. і доп - К. Центр навчальної літератури, 2005 507 с. 12. Жарковская Е.П Бродский Б.Е. Антикризисное управление Учебник М. Омега-Л, 2004 336 с. 13. Іванюта С.М. Антикризове управління

Навч. посібник К. Центр учбової літератури, 2007 288 с. 14. За ред. Г.К. Кірейцева. Фінанси підприємств Навч. посібник6 Курс лекцій - К. ЦУЛ, 2002 268 с. 15. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз субєктів господарювання К.КНЕУ, 2001 389 с. 16. Ліоненко Л.О Тарасюк М.В Хіленко О.

О. Антикризове управління підприємством Навч. посібник К. КНТУ, 2005 377 с 17. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством Навч. посібник К. МАУП, 2006 256 с. 18. Шершньова З.Є Багацький В.М Гетманцева Н.Д. Антикризове управління підприємством Навч. посібник К. КНЕУ, 2007 680 с. 19. Штангрет А.

М Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством Навч. посібник К. Знання, 2007 335 с. 20. Гега П. Т. Деякі особливості банкрутства в Україні та недоліки правового регулювання http bankrotam.net ua prints article1 21. Матвійчук А. Діагностика банкрутства підприємств http me.kmu.gov.ua file link 99747 file matvijchuk 4 07 U.pdf search param E1 E0 ED EA F0 F3

F2 F1 F2 E2 E0 searchPublishing 1. 22. Бланк И.А. Финансовый менеджмент Учеб. курс К. Ника-Центр, Эльга, 2001 528 с. Додатки Додаток А Фінансова звітність ТОВ Добробуд Інвест Баланс на31 Грудня, 2007 р. Форма 1 Код за ДКУД Одиниця виміру тис.грн. A К Т И В Код рядка 31 Грудня, 2006 р. 31 Грудня, 2007 р.

1 2 3 4 A К Т И В І. Необоротні активи Нематеріальні активи залишкова вартість 010 первісна вартість 011 знос 012 Незавершене будівництво 020 Основні засоби залишкова вартість 030 1063,7 1234,4 первісна вартість 031 1626,5 1865,2 знос 032 562,8 630,8 Довгострокові фінансові інвестиції які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 інші фінансові інвестиції 045 Довгострокова дебіторська заборгованість 050 Відстрочені податкові активи 060

Інші необоротні активи 070 Усього за розділом І 080 1063,7 1234,4 ІІ. Оборотні активи Запаси виробничі запаси 100 337,3 192,3 тварини на вирощуванні та відгодівлі 110 незавершене виробництво 120 готова продукція 130 29,6 15,7 товари 140 615,8 222,6 Векселі одержані 150 Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги чиста реалізаційна вартість 160 234,8 166,9 первісна вартість 161 234,8 166,9 резерв сумнівніх боргів 162

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 170 3,3 9,2 за виданими авансами 180 з нарахованих доходів 190 із внутрішніх розрахунків 200 Інша поточна дебіторська заборгованість 210 7 10 Поточні фінансові інвестиції 220 Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті 230 36,7 25,6 в іноземній валюті 240 Інші оборотні активи 250 8,6 14,9 Усього за розділом ІІ 260 1273,1 657,2 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270

Баланс 280 2336,8 1891,6 П А С И В Код рядка 31 Грудня, 2006 р. 31 Грудня, 2007 р. 1 2 3 4 І. Власний капітал Статутний капітал 300 261,7 261,7 Пайовий капітал 310 Додатковий вкладений капітал 320 Інший додатковий капітал 330 1048,2 1048,2 Резервний капітал 340 22,3 22,3 Нерозподілений прибуток непокритий збиток 350 147,9 91

Неоплачений капітал 360 Вилучений капітал 370 Усього за розділом І 380 1480,1 1423,2 ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення виплат персоналу 400 0,4 1,4 Інші забезпечення 410 Цільове фінансування 420 Усього за розділом ІІ 430 0,4 1,4 ІІІ. Довгострокові зобов язання Довгострокові кредити банків 440

Інші довгострокові фінансові зобов язання 450 Відстрочені податкові зобов язання 460 Інші довгострокові зобов язання 470 Усього за розділом ІІІ 480 ІV. Поточні зобов язання Короткострокові кредити банків 500 751,5 216 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов язаннями 510 Векселі видатні 520 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 23,8 179,3

Поточні зобов язання за розрахунками з одержаних авансів 540 - 0,1 з бюджетом 550 17,3 5,4 з позабюджетних платежів 560 зі страхування 570 21,1 22,8 з оплати праці 580 42,5 42,7 з учасниками 590 із внутрішніх розрахунків 600 Інші поточні зобов язання 610 0,1 0,7 Усього за розділом ІV 620 856,3 467 V. Доходи майбутніх періодів 630 Баланс 640 2336,8 1891,6 Додаток Б Баланс на31 Грудня,

2008 р. Форма 1 Код за ДКУД Одиниця виміру тис.грн. A К Т И В Код рядка 31 Грудня, 2007 р. 31 Грудня, 2008 р. 1 2 3 4 A К Т И В І. Необоротні активи Нематеріальні активи залишкова вартість 010 первісна вартість 011 знос 012 Незавершене будівництво 020 Основні засоби залишкова вартість 030 1234,4 1187,2 первісна вартість 031 1865,2 1884,2 знос 032 630,8 697 Довгострокові фінансові інвестиції які обліковуються за методом участі в капіталі

інших підприємств 040 інші фінансові інвестиції 045 - 2,8 Довгострокова дебіторська заборгованість 050 Відстрочені податкові активи 060 - 0,4 Інші необоротні активи 070 Гудвіл при консолідації 075 Усього за розділом І 080 1234,4 1190,4 ІІ. Оборотні активи Запаси виробничі запаси 100 192,3 556 тварини на вирощуванні та відгодівлі 110 незавершене виробництво 120

готова продукція 130 15,7 73,8 товари 140 222,6 170,5 Векселі одержані 150 Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги чиста реалізаційна вартість 160 166,9 129,9 первісна вартість 161 166,9 129,9 резерв сумнівніх боргів 162 Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 170 9,2 4,2 за виданими авансами 180 з нарахованих доходів 190 із внутрішніх розрахунків 200 Інша поточна дебіторська заборгованість 210 10 32,3

Поточні фінансові інвестиції 220 Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті 230 25,6 13,7 в іноземній валюті 240 Інші оборотні активи 250 14,9 18,4 Усього за розділом ІІ 260 657,2 998,8 ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 Баланс 280 1891,6 2189,2 П А С И В Код рядка 31 Грудня, 2007 р. 31 Грудня, 2008 р. 1 2 3 4 І. Власний капітал

Статутний капітал 300 261,7 261,7 Пайовий капітал 310 Додатковий вкладений капітал 320 Інший додатковий капітал 330 1048,2 1015 Резервний капітал 340 22,3 22,3 Нерозподілений прибуток непокритий збиток 350 91 31,4 Неоплачений капітал 360 Вилучений капітал 370 Накопичена курсова різниця 375 Усього за розділом І 380 1423,2 1330,4 Частка меншості 385

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення виплат персоналу 400 1,4 1,3 Інші забезпечення 410 Вписуваний рядок - сума страхових резервів 415 Вписуваний рядок - сума часток перестраховиків у страхових резервах 416 Цільове фінансування 420 Усього за розділом ІІ 430 1,4 1,3 ІІІ. Довгострокові зобов язання Довгострокові кредити банків 440

Інші довгострокові фінансові зобов язання 450 Відстрочені податкові зобов язання 460 Інші довгострокові зобов язання 470 Усього за розділом ІІІ 480 ІV. Поточні зобов язання Короткострокові кредити банків 500 216 705 Поточна заборгованість за довгостроковими зобов язаннями 510 Векселі видатні 520 - 64,7 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 179,3 -

Поточні зобов язання за розрахунками з одержаних авансів 540 0,1 - з бюджетом 550 5,4 25 з позабюджетних платежів 560 зі страхування 570 22,8 25,6 з оплати праці 580 42,7 36,5 з учасниками 590 із внутрішніх розрахунків 600 Інші поточні зобов язання 610 0,7 0,7 Усього за розділом ІV 620 467 857,5 V. Доходи майбутніх періодів 630 Баланс 640 1891,6 2189,2 Додаток В ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ

РЕЗУЛЬТАТИ за 2007р. Форма 2 Код за ДКУД 1. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТ Стаття Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Доход виручка від реалізації продукції товарів, робіт, послуг 010 5831 5293,8 Податок на додану вартість 015 971,8 873,3 Акцизний збір 020 025 Інші вирахування з доходу 030 Чистий доход виручка від реалізації продукції товарів, робіт, послуг 035 4859,2 4366,5

Собівартість реалізованої продукції товарів, робіт, послуг 040 4206,2 3606,7 Валовий Прибуток 050 653 759,8 Збиток 055 Інші операційні доходи 060 616,2 2 Адміністративні витрати 070 252,8 197,7 Витрати на збут 080 344,9 345,8 Інші операційні витрати 090 147,4 109,8 Фінансові результати від операційної діяльності прибуток 100 524,1 108,5 збиток 105 Доход від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120

Інші доходи 130 42,3 Фінансові витрати 140 611,3 78,3 Витрати від участі в капіталі 150 Інші витрати 160 Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування прибуток 170 30,2 збиток 175 44,9 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 12 49,9 Фінансові результати від звичайної діяльності прибуток 190

Збиток 195 56,9 19,7 Надзвичайні Доходи 200 Витрати 205 Податки з надзвичайного прибутку 210 Чистий прибуток 220 збиток 225 56,9 19,7 Додаток Г ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ за 2008р. форма 2 Код за ДКУД 1. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТ Стаття Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Доход виручка від реалізації продукції товарів, робіт,

послуг 010 5016,1 5831 Податок на додану вартість 015 836 971,8 Акцизний збір 020 025 Інші вирахування з доходу 030 Чистий доход виручка від реалізації продукції товарів, робіт, послуг 035 4180,1 4859,2 Собівартість реалізованої продукції товарів, робіт, послуг 040 3445,1 4206,2 Валовий Прибуток 050 735 653 Збиток 055 Інші операційні доходи 060 10,3 616,2

Адміністративні витрати 070 303,9 252,8 Витрати на збут 080 416,1 344,9 Інші операційні витрати 090 53,6 147,4 Фінансові результати від операційної діяльності прибуток 100 524,1 збиток 105 28,3 Доход від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 Інші доходи 130 113 42,3 Фінансові витрати 140 140,1 611,3 Витрати від участі в капіталі 150 Інші витрати 160

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування прибуток 170 збиток 175 55,4 44,9 Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 4,2 12 Фінансові результати від звичайної діяльності прибуток 190 Збиток 195 59,6 56,9 Надзвичайні Доходи 200 Витрати 205 Податки з надзвичайного прибутку 210 Чистий прибуток 220 збиток 225 59,6 56,9

Додаток 3. Таблиця 7. Система важливих індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства в розрізі окремих обєктів спостереження кризового поля . Обєкти спостереження Показники - індикатори Обємні Структурні 1. Чистий грошовий потік підприємства 1. Сума чистого грошового потоку по підприємству в цілому2. Сума чистого грошового потоку по операційній діяльності 1.Коефіцієнт достатності чистого грошового потоку 2.Коефіцієнт

ліквідності грошового потоку 3.Коефіцієнт ефективності грошового потоку 4.Коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку 2. Ринкова вартість підприємства 1. Сума чистих активів підприємства по ринковій вартості 1.Ринкова вартість підприємства по коефіцієнту капіталізації прибутку 3. Структура капітала підприємства 1. Сума власного капіталу підприємства 2. Сума запозиченого капіталу підприємства 1.Коефіцієнт автономії 2.Коефіцієнт

фінансового лівериджа 3.Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності. 4. Склад фінансових зобовязань підприємства по терміновості погашення 1. Сума довгострокових фінансових зобовязань 2. Сума короткострокових фінансових зобовязань 3. Сума фінансового кредиту 4. Сума товарного кредиту 5. Сума внутрішньої кредиторської заборгованості 1.Коефіцієнт співвідношення довгострокових та короткострокових

фінансових зобовязань 2. Коефіцієнт співвідношення залученого фінансового та товарного кредиту 3. Коефіцієнт невідкладних фінансових зобовязань в загальній їх сумі 4.Період обертання кредиторської заборгованості. 5. Склад активів підприємства 1. Сума необоротних активів 2. Сума оборотних активів 3. Сума дебіторської заборгованості - всього, в т.ч. простроченої 4.

Сума грошових активів 1. Коефіцієнт маневреності активів 2.Коефіцієнт забезпеченості високоліквідними активами 3.Коефіццієнт забезпеченості готовими засобами платежу 4.Коефіцієнт поточної платоспроможності 5.Коефіцієнт абсол. платоспроможності 6.Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості. 7.Період обертання дебіторської заборгованості. 8. Протяжність операційного циклу. 6.Склад поточних затрат підприємства 1.

Загальна сума поточних затрат 2. Сума постійних поточних затрат 1.Рівень поточних затрат до обєму реалізації продукції 2. Рівень змінних поточних затрат 3. Коефіцієнт операційного лівериджа 7.Рівень концентрації фін. операцій в зонах збільшеного ризику 1. Коефіцієнт вкладення капіталу в зоні критичного ризику 2. Коефіцієнт вкладення капіталу в зоні катастрофічного ризику