Філософія абсурду Альбера Камю

Флософя абсурду Альбера Камю З М С Т 1. Вступ 2. Роздл . Концепця абсурду у теоретико - флософськй спадщин А.Камю есе Мф про Сзфа. 3. Роздл . Абсурд у драматург та проз Камю 4. Висновки 5. Список використано лтератури В С Т У П У французькй флософ середини ХХст. проблема абсурду ста чи не одню з найважливших.

Ця проблема повязана, в першу чергу, з флософю екзистенцалзму, а насамперед творчстю Ж. П. Сартра та А.Камю. Саме з хньо легко руки флософя екзистенцалзму знайшла втлення в лтератур. Таке поднання лтератури флософ явищем невийнятковим, адже лтература Франц, як жодна нша, змогла наблизитися до флософ. Флософчнсть лтератури - це давня традиця, яка розвиваться ще з часв

Середньовччя та Вдродження, а в епоху Просвтництва вона досягла значного злету, варто назвати хоча б мена Ж Ж. Руссо, Монтеск , Д. Ддро, Вольтера та н. Саме у Франц зародився жанр есе, який функцону на стику флософ та лтератури а Камю був митцем - есестом. Д. Наливайко зауважив, що навдмну вд Марселя Сартра, Камю не прагнув до витворення флософських систем.

Камю тяж до образного типу мислення, що простежуться в його есестиц.1 Камю неодноразово повторював, що вн не флософом. Ще в молодому вц Камю записав у свох записниках Думають тльки образами. Хочеш бути флософом - пиши романи. Проблема абсурду у Камю розкриваться у його флософських працях, а також у художнх творах драматург та проз.

Сам лише флософськ прац не дають достатнього розумння ц проблеми флософом. Лише розглянувши в комплекс усю творчсть Камю, можна мати достатнй матерал для аналзу. Творчсть А. Камю можна подлити на клька етапв. Еволюцю творчост Камю простежити не важко змна його флософських поглядв безпосередньо 1.Див. Наливайко Д. нтелектуальна проза Альбера Камю А. Камю.

Твори у 3-х т. Т.З Харкв, 1997 С.593. пов язана з сторичними обставинами. Камю сам зробив спробу подлити власну творчсть на певн етапи Записники, 1947р Перший етап сво творчост Камю менував етапом Абсурду. Це твори написан пд час вйни до початку. До них належать Калгула, Стороннй, Мф про Сзфа. С. Великовський бачить такий подл на етапи у форм спрал.2

Отже, першим витком спрал коло Абсурду. Другим витком Бунт. Цей етап утворюють твори Чума, Праведн, Бунтуюча людина. Третй виток - твори написан у 50-т роки. У записниках А. Камю вн ще не ма назви. Це твори Падння, Вигнання царство. С. Великовський вважа найвдповдншою назвою для цього заключного витка назву

Вигнання.3 Поза триптихом залишились лише ранн лричн есе Камю вважав х незрлими. Оскльки тема обмежена лише флософю абсурду, то до розгляду ми взьмемо твори першого етапу, але у контекст ус творчост А. Камю. Проблемою абсурду у творчост А. Камю цкавились, починаючи з часу написання його раннх творв. По-перше, це була не тльки досить нова проблема, а й актуальна, по-друге, у

Камю проблема абсурду знайшла досить цкаве й неоднозначне тлумачення. Камю пднс проблему абсурду до рвня найважливших проблем людства. У флософський науц уже певна кльксть дослджень флософ абсурду у Камю. Багато дослджень стоять, як сама творчсть Камю, на меж флософ та лтературознавства, прагнуть охопити при аналз усю творчсть в усх аспектах. Серед найвдомших дослдникв 2.Див.

Великовський С.И. Проклатые вопросы Камю А.Камю. Избранное М 1988 С.9. 3.Див. Там же С.9. слд згадати мена С. Великовського, В. Карпушина, Н. Маньковсько, С. Семеново, А. Руткевича та н. Найбльш нтенсивно займалися цю проблемою у 70, 80 рр. На сучасному етап, а особливо в укранськй науц ця проблема недостатньо широко дослджуться.

Дана робота складаться з двох роздлв дослдження поняття абсурду у теоретичних працях Камю зокрема у Мф про Сзфа та дослдження флософ абсурду у драматург та проз. Роздл Концепця абсурду у теоретико-флософськй спадщин Альбера Камю есе Мф про Сзфа. Альбера Камю разом з Сартром прийнято визначати як найвизначнших екзистенцалств у

Франц та й у всй Захднй вроп. Сам Камю заперечував свою приналежнсть до екзистенцалзму. Насправд погляди Камю екзистенцалств Сартра Хайдеггера у багатьох питаннях швидше опозицйними. Але, як стверджу Д. Наливайко, особливо зближу Камю мислителя з екзистенцалстами дея абсурдност буття.4 Оскльки одним з основних завдань екзистенцалзму встановлення змсту людського снування, то природньо, що кожен з флософв - екзистенцалств висував свою концепцю сенсу буття - релгйну, або, навпаки, атестичну.

Серед мислителв, стверджу Камю, нема жодного, хто б заперечував сенс життя. Камю вважа, що найважливш стини щодо самого себе свту людина вдкрива за допомогою почуттв. Вн посилаться на тривогу Хайдеггера нудоту Сартра, звертаться до флософ С. К ркегора розкрива фундаментальн питання людського снування. Слдом за своми попередниками Камю визнача дине вдчуття, яке характеризу буття людини таким вдчуттям

вдчуття абсурдност. Це вдчуття здатне народитися раптово, варто лише людин випасти з щоденного механчного снування увдомити сво життя, у ндивда неодмнно виника питання, чи варте життя того, щоб його прожити Вдчуття абсурдност, захопивши свдомсть людини хоч раз, може перекреслити вс нш вдчуття. Що ж таке абсурд 4.Наливайко Д. нтелектуальна проза А. Камю А.Камю. Вибран твори у 3х т. т.3 Харкв, 1997

С.600. Саме поняття абсурд у його сучасному флософському значенн ввв флософський письменник А. Мальро, тобто абсурд, як характеристика снування людини в сучасному свт. У певному розумнн Камю, Сартр вважали Мальро свом наставником. Камю перетворив абсурд на фундаментальне поняття сво флософсько системи. Сам термн абсурд вд лат. absurdus означа безглуздя, нсентницю, неможливсть.

Камю визначив абсурд як метафзичний стан людини в свт, отже як основну проблему людського буття. Для Камю абсурднсть не онтологчною категорю, манентною свтобудов вона породженням самоусвдомлення людини в свт.5 Поняття абсурду у Камю у Сартра вдмнн уже в самй свой основ. Ще в 1938 р. у свой реценз на роман Сартра Нудота Камю писав Виявити абсурднсть життя - аж няк не завершення, а тльки початок

Нас цкавить не це вдкриття як таке, а його наслдки й правила поведнки, що з нього випливають 6. А уже в 1940-41 рр слдом за Стороннм Камю взявся за флософську працю Мф про Сзфа, щоб викласти в логчних викладках свй задум - проаналзувати абсурднсть життя як початок усього, вдправну точку абсурд, з якого дос все висновувалося, в мому есе розглядаться як вдправна точка.7 5.Див. Наливайко Д. нтелектуальна проза А. Камю А.Камю. Вибран твори у 3-х т. т.3

Харкв, 1997 С.600. 6. Див.Там же С.602. 7. Камю А. Вибран твори у 3-хт. Т.3 Харкв, 1997 С.72 Дал цитуватиму за цим виданням, у дужках зазначатиму лише том сторнку. Абсурд розглядаться Камю не як висновок з аналзу дйсност, а як вихдний постулат, з яким треба спвставити дйснсть, включаючи в не людину.8 У цьому випадку абсурдним слд вважати не лише свт, а й ус категор людського буття абсурдне життя, абсурдне самогубство, абсурдна свобода т. д.

А.Камю ще на початку сво прац зауважу, що мова йтиме про абсурдну чутливсть, а не про флософю абсурду , 72. Вдчуття абсурду з являться з усвдомленням дйсного мсця людини у свт, за Камю, абсурд - метафзичний стан людини в свт. У першу чергу Камю звертаться до проблеми самогубства. Ця проблема цкавила Камю ще з студентських рокв, а в кнц 30х р. для Франц вона стала особливо актуальною, тому

Камю у Мф про Сзфа акценту сну лише одна по-справжньому поважна флософська проблема - проблема самогубства. Виршити, варте чи не варте життя того, щоб бути прожитим отже, вдповсти на головне питання флософ ,72. У Камю самогубство тлумачиться як явище соцальне, але причини його захован у глибоко суб ктивних переживаннях. Почуття абсурду, до якого людина здатна дйти внаслдок розладу мж самою собою свом життям, на зразок розладу мж актором його лаштунками ,74, може стати для людини причиною самогубства.

Саме зв язку мж абсурдом та самогубством присвячене есе Мф про Сзфа. Камю найперше розгляда питання, чи спонука абсурд до смерт висува на перший план питання про виходи з цього метафзичного стану. Абсурд за Камю - це розлад. Сам по соб свт не абсурдним, людина 8.Див. Москвина Р.Р. Метод абсурда А. Камю как феномен неклассического философствования

Вопросы философии 1974 N10 С.137. також. Абсурд народжуться стверджу Камю з хнього зткнення ,91. Тобто, абсурд не мститься н в людин, н в свт, а лише в хнй спльнй присутност. Поза людським розумом абсурд не може снувати, бо сам по соб свт не ма сенсу - сенсу нада йому людський розум. Якщо на початку дослдження Камю ще пробу константувати абсурднсть свту, то у процес роботи вн все-таки доходить до висновку, що сам по соб свт нерозумний, це все, що про нього можна сказати ,85,

а абсурд однаковою мрою залежить вд людини, вд свту. Людина, яка усвдомила абсурд, на думку Камю, уже навки вд нього залежна. У таких ситуацях флософи - екзистенцалсти пропонують втечу. Ясперс знаходить вихд в акт ври, у Шестова - це також стрибок до Бога т.д. На думку А. Камю з стану абсурду лише два виходи самогубство фзичне самогубство флософське.

Жоден з цих виходв не для Камю правомрним, тому вн не прийма жодного з них. Поза людським розумом пише Камю нема абсурду. Отже, разом з смертю зника й абсурд, як все нше. Абсурд сну лише в людськй свдомост, вн виника з протистояння людсько свдомост нерозумному свтов, з усвдомленням людиною сво закинутост минущост. Зника людська свдомсть сама людина - зника абсурд, але це не той вихд, який прагне знайти Камю. Камю вивв з абсурду три наслдки, якими бунт, свобода, жага.

Одню лише грою свдомост читамо у Камю я перетворюю в правило життя те, що було запрошенням до смерт, вдкидаю самогубство ,114. Флософ розгляда абсурд як самоочевидний факт людського снування. Усвдомлення абсурду для Камю - це стан людини, яка усвдомила, що життя не варте того, щоб бути прожитим. Без цього усвдомлення нема абсурду. Але важливше нше - якщо життя не ма сенсу, то який нший вихд, крм самогубства Цьому питанню Камю присвятив останнй роздл сво прац - притчу про

Сзфа. Метод Камю, який виходить з нездоланност абсурду, з початкового розумння абсурдност буття отримав назву абсурдного методу.9 У флософських дослдженням Мф про Сзфа нердко називають манфестом флософ абсурду. Камю вдалося розробити детальний аналз явища абсурду в усх сферах буття, вн надав йому унверсального характеру. Мф про Сзфа - теоретичн роздуми про абсурд.

У цьому флософському есе Камю розглядя вс аспекти вдчуття абсурду, обгрунтову поняття абсурду, тракту проблеми абсурдно творчост нарешт, завершу притчею про Сзфа - свордною мфологемою абсурду.9 У свому роман Нудота Сартр також впритул пдйшов до дей абсурду. Його Антуан Рокантен для Сартра гером абсурду, тобто людиною, яка пзнала абсурднсть життя вже не може вдвернутися

вд усвдомлення цього. Камю визнача людину абсурду як людину, яка нчого не робить задля вчност й не заперечу , 115. Це людина, яка вдда перевагу здоровому глуздов. Камю зупинив свй вибр лише на тих людях, котр ставлять соб за мету вичерпати себе до решти. Що ж це за люди У Камю це Дон Жуан, Кирилов, Сзф та актор. Коротко зупинимось на кожному з них. На приклад Дон

Жуана Камю показу, що абсурдна людина вдкида сум. Дон Жуан не вда, що таке сум, печаль чи журба. Його генальнсть проста його розум нколи не переступа свох меж. Абсурдна людина не врить у глибокий змст речей, вн здатен лише колекцонувати сво минуле без жалю врити у майбутн. Оскльки Камю вважа, що абсурд протилежнстю над, то людина 9.Див. Семенова С. Метафизика искусства А.Камю Теории, концепции, школы

M 1975 С.92. абсурду починаться там, де закнчуться людина, яка плека надю. Ще одним лицарем абсурду Камю назива актора, визначаючи абсурдним не стльки самого актора, скльки його долю акторов вдведено три години, щоб побути Яго або Альцестом, Федрою або Глостером. У цьому куцому промжку часу, на п ятдесяти квадратових метрах кону вн вдиха в них життя й змушу вмерти. Нколи ще абсурд не демонструвався так вдало ,

124. Дон Жуан, актор можуть змиритися з свою долею, адже навть звичайн люди вряди-годи кнчають тим, що погоджуються на люзю. Але, зауважу дал Камю Завойовник або актор, творець або Дон Жуан можуть забути, що хнй спосб життя неможливий без усвдомлення властиво йому безглуздост , 139. У свой робот Камю звертаться до творчост Ф. Достовського, бо ус геро Достовського запитують себе про смисл людського буття.

Герой Бсв Достовського ван Кирилов ставить питання про самогубство, вище самогубство заради де. Кирилов теж людиною абсурду, вн не врить у майбутн, але врить у вчне тепершн. Камю доходить до висновку, що тема самогубства у Достовського темою абсурду, його геро у щоденних вчинках втлюють абсурдн стини. На думку Камю, твори Достовського не абсурдними творами, а лише творами як пднмають проблеми абсурду. Яку ж творчсть вважа абсурдною Камю

Творчсть, яка твориться не для майбутнього ,яка може бути будь-яко мит зруйнована, знищена, забута водночас вльна, яка не належить часов, абсурдною. Людина абсурду аж до Мфа про Сзфа швидше камнь у груп камнв. Вн спорднений з ншими хба що свом випадковим снуванням 10. У Мф про Сзфа зявляться, як ми уже простежили, цлком нове тлумачення 10.Див. Великовський С.И. Грани несчастного сознания М.1973

С.88. абсурдно людини. Абсурдною людиною поста у флософ Камю античний Сзф, покараний богами на довчну даремну працю - викочувати велетенський валун на вершину гори, звдки вн пд власною вагою щоразу котився донизу , 149. Сзф гером абсурду як у свох пристрастях, так в свох муках. Сзф цкавить Камю саме в перод мж пдйомами на вершину гори, коли камнь черговий раз скочуться вниз

Сзф спускаться до пднжжя, щоб знову викотити камнь. Саме тод, переконаний Камю, Сзф вивищуться над свою долею. Але така участь не лише Сзфа, звичайний робтник впродовж свого життя працю так само як Сзф - щодня монотонна марна праця, якй не видно кнця. Його доля, на думку Камю, не менш абсурдна. Але висновок, який робить флософ - оптимстичний

Нема тако дол, яка б не перевершила себе завдяки зневаз , 151. До того часу, поки людина не усвдомлю сво дол, вона не усвдомлю абсурду. Трагедя починаться з моменту пзнання. Але з моменту усвдомлення абсурду починаться щастя. Камю наводить приклад царя Едпа у драм Софокла, який попри ус випробування визна, що все гаразд. Камю доводить, що коли людина залишаться сам-на-сам з свою трагедю, вона вдкида будь-як вищ сили, примушу

замовкнути усх богв та долв визна лише одну долю, фатальну долю, яка варта зневаги, а не поклонння. Сзф, у розумнн Камю, теж стверджу, що все добре, вн заперечу богв нада нового сенсу свому життю свой приреченост. Само боротьби за вершину пдсумову флософ досить, аби сповнити вщерть людське серце. Треба уявляти Сзфа щасливим , 152. Сзф зумв повернути свою кару у звинувачення богв, у засвдчення сили непокрного духу. У безглуздя вн внс змст свом викликом дина правда це непокрнсть.11

Сзфов Камю уподбню мислячу людину, яка приречена на вчне протистояння абсурду. Усвдомлення абсурду у даному випадку приводить не до самогубства, про яке Камю говорив на початку есе, а, навпаки, до перемоги, до щастя. Отже, як вдало зауважив Д. Наливайко яснсть розуму вдкрива людин трагзм снування, ала й ста диною опорою джерелом сили, що дозволя кидати виклик богам. Одне слово, в заключному нарис

Мфа про Сзфа екзистенцалзм обертаться на трагчний стоцизм.12 У свому дослдженн про Камю А. Моруа писав Мф про Сзфа - символ людського життя. Щож ми робимо на земл, якщо не виконумо безнадйну роботу Коли нам вдаться з неймоврною працею пдняти камнь на вершину, хвороба чи вйна знову скида його до пднжжя щоб там не було, життя все рвно закнчуться смертю, паднням.

Усвдомити безглузднсть ц сути - означа побачити абсурднсть людського життя. В цьому свт, де нема над, нема люзй, людина почува себе сторонньою13. Камю не прийма вдчаю, тому, як визначив Моруа, велич людини в знанн, що вона смертна. вдповдно велич Сзфа в знанн, що камнь неодмнно скотиться вниз. У свому есе Камю стверджу, що абсурд може заполонити будь-яку людину, навть рядову, звичайну, яка особливо перейматься

сенсом буття. Абсурд - це доля не лише таких як Сзф, Дон Жуан та нших. Але абсурд ма сенс лише настльки, наскльки з ним не згоджуються. На вдмну вд флософв, 11. Великовський С.И. Грани несчастного сознания М.1973 С.88. 12. Див. Наливайко Д. нтелектуальна проза А. Камю А.Камю. Вибран твори у 3х т. Т.3 Харкв, 1996

С.602. 13.Див. Моруа А. От Монтеня до Арагона М 1990 С.355. як у принцип не визнають пзнаваност свту, Камю вважа його пзнаваним, але це пзнання завжди буде гпотетичною теорю людсько свдомост, ншого результату досягти неможливо. Пзнання свту межу з пзнанням абсурду. В 1939 - 1940рр працюючи одночасно над Калгулою, Стороннм Мфом про Сзфа, Камю закнчу перший етап сво творчост, першу частину за його словами,

який вн назива циклом абсурду. А у лютому 1941 року Камю з полегшенням вдзначить у свому щоденнику Закнчив Сзфа. Три абсурди закнчено. Початок свободи.14 Окремим додатком до прац А. Камю його дослдження Надя абсурд у творчост Франца Кафки. У свох дослдженнях як лтературознавств так науковц-флософи неодноразово звертали увагу на спльнсть

свтоглядних позицй творчого методу у А.Камю та Ф.Кафки. Кафквськ геро так ж вдчужен вд суспльства, як камюсвськ, х переслду таке ж трагчне вдчуття абсурду. У прац Камю тем абсурду у Кафки присвячене окреме дослдження. У першу чергу Камю зверта увагу на символи у Кафки, оскльки саме за допомогою символзац письменник переда сво розумння абсурду життя. Метод Кафки вдмнний вд методу

Камю, для нього не важливе реалстичне зображення, правдоподбнсть подй т.д. Для Кафки ма значення нше - правдивсть, натуральнсть оповд. Ситуац абсурду, як створю Кафка нчим не вдрзняються вд щоденних, побутових. Кафка вважа щоденне життя людини таким же абсурдом, який прийматься як норма. Саме в цьому поляга абсурд. Персонаж Кафки навть не намагаються знайти пояснення, тим бльше - якось

дяти. Вони не здатн навть усвдомити проблеми, яка перед ними стоть. Його геро, потрапляючи в абсурдну ситуацю, поводяться ще абсурднше. 14.Див. Кушкин Е.П. Альбер Камю. Ранние годы Л 1982 С.153. Сам же автор створю ситуац, як неможливо пояснити, вони здатн розчавити будь-якого персонажа, особливо якщо вн не усвдомлю того абсурду, який на нього звалився.

Як правило, геро Кафки ще й не знають причини того, що вдбуваться, у них вдсутня логка пояснення тих чи нших явищ це Йозеф К. у Процес Грегор Замза у Перевтленн. Камю зверта увагу, що чим незвичайнш пригоди героя, тим краще видно природнсть, натуральнсть ,154. Окрм цього, Камю стверджу, що у послдовност творв Кафки своя логка, що вдповда К ркегоровому Треба завдати смертельного удару земнй над, бо лише тод порятутеся в над стиннй

Чистота серця. З цього виплива, що необхдно було написати Процес, щоб узятися за Замок ,159. У свй час Камю писав Не сну любов до життя без вдчаю вд життя. Так поряд з абсурдом з являться надя. Надя як завершення абсурду наявна в К ркегора, у Шестова. Камю теж шукав виходу з абсурду. Як уже було сказано вище, флософ не приймав ан самогубства фзичного,

ан самогубства флософського. У Камю флософя абсурду знайшла логчне завершення у бунт. Бунт народжуться усвдомленням побаченого абсурду, усвдомленням несправедливо незрозумло дол людини. Камю приходить до усвдомлення, що для того, щоб жити, людина повинна бунтувати. З усвдомленням прийняттям бунту творчсть Камю набува нового характеру. Це вже новий виток спрал, цлком вддмнний вд етапу абсурду, але саме в абсурд корен бунту.

Етап бунту логчним продовженням абсурду, його новим переосмисленням. У свому дослдженн творчост Камю С. Великовський зазначив Вс книги Камю претендують на те, щоб бути трагедями метафзичного прозрння в них розум намагаться пробитися крзь товщу минущого, крзь житейсько сторичний пласт до якось життво правди снування призначення особистост на земл. До правди споконвчно кнцево, на рвн мфа правди заповд, завту14. 14

Великовський С.И. Проклятые вопросы Камю Камю А. Избранное М 1988 С.11. Роздл Абсурд у драматург та проз Камю. Мф про Сзфа та роман Стороннй були надрукован у 1942-1944рр. Вони були написан у часи, коли Франця була у вдча. Тод ц твори були сприйнят як екзистенцалстськ. Для французв у роки катастрофи вдчаю виклик, який кида

абсурдов мисляча людина у Камю, був явищем на яке чекали сподвалися. Вище ми уже розглянули основн положення есе Мф про Сзфа. Сартр назвав Мф про Сзфа теорю роману Стороннй. хоча у Сторонньому нема жодних прямих роздумв про абсурд, але у ньому передаться безпосередн переживання абсурду окремою особистстю.15 Камю дослджу абсурд у двох романах -

Щаслива смерть Стороннй, але перший свй роман вн не дозволив друкувати. Щаслива смерть дослджу щоденний абсурд, адже саме щоденне життя людини, приречено померти, позбавлене сенсу, воно абсурдне. Мерсо з Щасливо смерт вдчува монотоннсть непотрбнсть сво прац, а це причиною, грунтом для абсурду. Перший твр не реалзував задум Камю, але продовження образу головного героя Мерсо у роман

Стороннй. Саме цей роман ми розглянемо детальнше. Герой роману реалзацю де абсурдно людини в абсурдному свт. Головною характеристикою цього образу вдчуження, характерне для екзистенцалств. Таке вдчуження переживають геро Ф.Кафки, Ж.П. Сартра та н. У Камю- це вдчуження вд суспльства. Герой надлений вдчуттям абсурду, вн байдужий до усього замкнений у соб. Формування тако особистост Камю нам не да можливост простежити, а лише показу кнцевий результат 15

Долгов К.М. От Киркегора до Камю М 1990 С.348. людину абсурду. Вдчуженсть Мерсо ма сво пдстави. Вн вдчужений вд суспльства, бо не може прийняти його законв правил, вн вдмовляться говорити неправду, вдмовляться поводитися згдно норм морал суспльства, бо усвдомив х абсурднсть. Мерсо нби вдкрилась вища стина як Калгул, що людина смертна, а життя абсурдне, тому усвдомлення абсурду змнило Мерсо. З флософ абсурду виплива, що ус вибори, як б не зробила людина, по сут однаков.

Мерсо вдходить вд суспльства, вдчужуться, його сплкування з людьми ста сухим, байдужим, вн поводиться абсурдно в очах суспльства. А. Камю писав Вн вдмовляться вд брехн. Брехати - це не просто говорити те, чого не було насправд. Це також головним чином - говорити бльше нж було насправд, а в тому, що стосуться людського серця говорити бльше нж почуваш Всупереч видимост, Мерсо не хоче спрощувати життя.

Вн говорить те, що насправд, вн вдмовляться вд фальшу, ось усе суспльство почува себе пд загрозою. Стороннй - життва реалзаця Мфа про Сзфа. Його герой - людина приречена на смерть за абсурдний злочин врятована тим, що його згубило. У роздл ми уже згадували, що на думку Камю абсурд фатумом не тльки вибраних людей, вн може звалитися на будь-яку людину, навть рядового службовця. Такими маленькими людьми геро Кафки, що потрапляють в абсурдн ситуац, таким дрбним чиновником

Мерсо у повст Камю. Найяскравше абсурднсть реалзуться у поведнц героя, який не пдкоряться абсурдним законам суспльства, вн вльний вд моральних норм цього суспльства. Головне, що визнача поведнку Мерсо, як вважав сам письменник це вдмова вд брехн. Для молодого Камю жити правдою - означа жити абсурдом.17 У свому роман Камю свдомо пдтриму враження Розладу мж людиною життям, мж актором дикорацями, йому це

послугову для передач вдчуття абсурду. В основ правди Мерсо лежить факт смерт. .Кушкн приходить до висновку, що якщо у суспльному середовищ людина свдомо вдяга маску, яка врешт заважа й жити руйну природу, то у Сторонньому Камю, навпаки, де шляхом роздягання особистост, щоб показати природу.18 Герой Камю - природня людина. Хоча вн вдчужений вд суспльства, але вн близький до природи.

Фокн зауважив, що думка Камю сильно позначена настальгю за дохристиянською щасливою днстю людини свту в природ нколи не заперечуючи природу, вона тим самим зумла зберегти поняття природи людини, його сут, знищене в екзистенцалзм Сартра. Абсурд, як вихдне положення думки Камю означа переживання цього розладу мж свтом людиною.19 Якщо порвняти естетику Камю Сартра, то вони у свой флософ розходяться у першу чергу у ставленн до абсурду

та у ставленн до природи. Геров Сартра, Антуану Рокантену, свт природи не тльки втратив органчний зв язок з людиною, а й бунту проти людини. Бунт речей як реакця абсурдно людини на свт. Головне - це вдраза огида, яку вдчува герой до довколишньо дйсност, як наслдок - нудота. Найхарактерншою рисою героя Камю у його стосунках з суспльством байдужсть йому байдуже де жити, з ким одружитися, йому байдуже до смерт його матер, йому байдуже до морал суспльства

Але йому не чужий не байдужий свт природи, вн обожню сонце. Мерсо живе у свт елементарних почуттв , 603. 18.Див. Кушкин Е. П. Альбер Камю. Ранние годы Л 1982 С.153. 19.Див. Фокин С.Л. Камю и Сартр Весник Ленинград. унив. Серия2. История, языкозн литерат 1991р Вып. 4 С.76. Камю ставить свого героя в абсурдн ситуац, вбивство, суд,

вирок, хоча вони не схож на ситуац Кафки, вони мають спльну мету - викриття абсурдного свту. Але це неодносторонн явище - ми мамо ще й абсурдну людину. Мерсо живе не за тими законами, як сповду суспльство. Вн усвдомлю, що його вдмова грати за правилами вилзе йому боком ,41, але не прийма . Проте сам герой протягом д роману прагне довести, що вн такий як ус

В мене було бажання переконати його, що я такий самий, як ус, зовсм такий самий,як ус. Але, власне, це було марно. я махнув рукою - мен стало лньки , 42. Мерсо не цну життя, вн мислить як людина, що не ма сенсу життя, вже нчого не чека вд майбутнього. Його мислення позначене трагзмом Ну що ж, я умру. Ранше нж нш, це безперечно. Таж усякий зна життя не варте того, щоб чплятися за нього.

Власне, не ма велико ваги, помреш ти в тридцять чи в смдесят лт - все одно нш люди, чоловки жнки, житимуть, так трива вже багато тисячолть. А як усе одно доводиться помирати, то, очевидно, нема велико ваги, як коли ти помреш. А отже пам ятай, який висновок тягне за собою це слово, отже, я мушу змиритися з тим, що мен вдмовлять у помилуванн ,69. Не вживаючи слова абсурд Камю втягу читача в саму атмосферу насичену абсурдом, який усе згущаться.

Тут нема н правих, н винних, Камю не ста на жодну з сторн, вн нкого не звинувачу, але нчого не поясню. Як справедливо пдсумував Великовський В оповдач Стороннього почергово вдкривали злодя великомученика, нерозумну тварину мудреця, виродка робота, недолюдину надлюдину.20 А може усе це разом дине, що тут неможливе - це середина. Подбно до того, як Сзф змг пднестися над свом стражданням до вдчуття щастя

Сзфа слд уявити щасливим 20.Див. Великовский С.И. Грани несчастного сознания М 1973 С.48. А.Камю, Мерсо теж пдноситься до сточно велич людини абсурду - радти життю навть страждаючи. Герой Камю пройшов через ус етапи абсурду, вн збагнув свт, уже вдчуваючи усвдомлюючи смерть. Але вн теж прийшов до щастя я вдчуваю - я був щасливий, я щасливий зараз. Для повного завершення сво дол, для того, щоб я вдчув себе не таким самотнм мен залишаться побажати

лише одного хай у день мо страти збереться багато глядачв - хай вони зустрнуть мене криками ненавист. Так завершив свй твр А.Камю. Оскльки Камю вважа, що людина першою диною причиною сво трагед, то звсно виплива, що стороннй Камю не лише був, а й хотв бути стороннм суспльству, вн не лише вдчував абсурд, але й не пдкорявся йому. Ще одним гером Камю який повстав проти безглуздя абсурду Калгула. Саме п сою Калгула вдкриваться у творчост

Камю коло Абсурду. У драм протест проти абсурдно дол концентруться у винятковй ситуац. Якщо у Сторонньому автор не да нам причини перетворення Мерсо у людину абсурду адже у молод роки вн був звичайною людиною, то причини змни у свтогляд поведнц Калгули Камю поясню пзнанням стини. У чому ж поляга стина Калгули Це стина проста Люди помирають тому вони нещаслив ,

13, але саме вона стала причиною безглуздя, яким Калгула хотв пояснити людям х участь. Абсурд, який Калгул вдкрився першому, втлився у насильство вбивство задля щастя. Ус знущання, вбивства та н. злочини Калгула робить лише для того, щоб люди зрозумли абсурднсть свтобудови, щоб м вдкрилась стинна, що вони смертн, приречен нещаслив, що життя не таке, яким ма бути, Калгула прагне зробити абсурд, який йому вдкрився очевидним, адже це стина, яку мусять зрозумти люди.

Хаос, який Калгул вдкрився, пану скрзь - на земл, на неб, тому вн прагне неможливого Я хочу небо розчинити в мор,змшати красу потворнсть, щоб горе пирхало реготом ,20. У Калгули раптом прокинулося бажання возвеличитися над усма усм, керувати всм на свй лад. Вн прагне зруйнувати абсурдний свт у самй його основ. Калгула розгру виставу, жорстоку криваву, щоб вбити в туп голови правду цього свту, яка поляга в тому,

що в ньому нема. С.Великовський зазначив, що Калгула - вбивця не за натурою, а з флософського принципу. Калгула у Камю парадоксальний вн правий проти всх у думках, але злочинець перед усма на дл.21 Калгула у Камю не ма намру коритися абсурднй дол, вн сам прагне стати долею божеством, вн одержимий дею просвтити слпцв як довкала нього, у тому що життя абсурдне. Але ще абсурднше те, що Калгула так не змг нчого х навчити, навть цей жорстокий абсурд його жертви

приймали як норму. Чи змг Калгула зняти з неба мсяць, тобто досягти неможливого у свому повстанн проти абсурду Н Камю приводить свого героя до висновку Я не знайшов стинного шляху, н до чого не прийшов. Моя свобода була не повна ,67. Уже новим етапом у свтогляднй еволюц Камю ста етап Бунту, вн послдовно виводиться з абсурду, його наслдком, новим переосмислен- ням. Це трактат Бунтвна людина, роман Чума драма Праведн.

Чума роман флософський. За звичкою, лтературн твори Камю мають жанрове визначення роману, хоча сам письменник шукав для них якихось нших визначень, наприклад, мф, хронка, притча, адже художня творчсть була для Камю справжньою флософю. Для роману притч характерне узагальнено унверсальне трактування зла в контекст людського буття чума для геров роману це зло, абсурд, щось невддльне вд снування людини.

Але на цьому етап творчост для Камю важливим ста бунт, тобто боротьба проти зла. Величезне значення тут мають паралел , проведен до стор, фашизму як найбльшо чуми ХХ ст. У цьому випадку Камю цкавить уже не кнцевий результат, адже зло незнищенне, а сама позиця людини , коли вона опиняться перед обличчям зла. Бунт, вважа Камю, породжуться усвдомленням побаченого абсурду, усвдомленням несправедливо, незрозумло дол.

А його метою перетворення. Естетика бунту, яка прийшла на змну естетиц абсурду, перейняла досвд розвинула з мркування у дю. Бунт у Камю це дя. У трактат Бунтвна людина Камю дослджу сторю бунту протягом двох столть. Це сторичний бунт метафзичний бунт. Я бунтую, значить ми снумо для того, щоб жити людина повинна бунтувати. Метафзичний бунт це повстання людини проти сво дол, свого призначення, це бунт проти самого свтопорядку,

це виклик несправедливост, це виклик абсурдов. Таким чином геро Камю лтератора, сама флософя Камю логчно виводять з абсурду дею бунту як дино можливу правомрну. 21.Див. Великовский С.И. Грани несчастного сознания М 1973 С.35. В И С Н О В К И Уся рання творчсть А. Камю аж до 1941р включаючи флософськ прац художн твори, присвячена проблем абсурду.

Кожен з етапв творчост Камю, як уже зауважили науковц, включа в себе певний триптих флософське есе, роман драму. Камю зумв поднати для реалзац свого задуму флософю, лтературу театр. Ми розглянули лише перший триптих, присвячений абсурдов. Абсурд як флософське поняття, як основа буття розглядаться не лише А.Камю, але таке значення, якого надав абсурдов Камю, не ма аналогв.

Теоретичною розробкою флософ абсурду Мф про Сзфа, у якому Камю розгляда зв язок абсурду самогубства, абсурдну людину, абсурдну творчсть, абсурдну свободу. Камю визначив абсурд як фундаментальну проблему буття. Флософ стверджу, що абсурдним не н свт, н людина - абсурд виника лише у хнй взамнй присутност, адже це метафзичний стан людини в свт. Головна вдмннсть

Камю у пдход до проблеми абсурду поляга в тому, що абсурд розглядаться не як висновок, а як початок роздумв. Камю прагне не просто константувати факт абсурду, а саме т наслдки, до яких вн приводить. Камю також шука виходи з стану абсурду. Таким виходом з абсурду став бунт. Бунт як логчне продовження флософ абсурду. На особливу увагу у камюсвському Есе про абсурд заслугову Мф про Сзфа. Нове тлумачення образу абсурдного героя зводиться у

Камю до висновку, що Сзф змг пднятися над свою долею Сзфа слд уяляти щасливим- стверджу Камю. Реалзаця теор абсурду у лтератур - роман Стороннй. Флософя абсурду у роман ма неоднозначне тлумачення. З одного боку, створений флософом образ втлю дею абсурдно людини, з ншого - викрива абсурднсть свту. Але, як уже згадувалось, Камю вважа, що абсурд народжуться з зткнення людини свту, вн розладом мж людиною

свтом. Свою реалзацю абсурд ма у театр. Абсурд втлився в п с Калгула, яка власне, хронологчно першою з творв абсурду. герой, усвдомивши абсурднсть життя прагне вдкрити оч усм пдлеглим методи, як використову для цього просвтлення Калгула не приносять нчого крм лиха. Калгул не вдалося стати божеством, вн не змг досягти неможливго. Концепця абсурду А.Камю поста цлсно лише при розгляд усх творв циклу, вони не тльки доповнюють один

одного, але взамоповязан, так само як цикли творчост Камю. Логчне завершення цикл абсурду знайшов у творах етапу творчост - другого витка спрал, який ма назву Бунт. СПИСОК ВИКОРИСТАНО ЛТЕРАТУРИ 1. Борев Ю. Спор идет о смысле жизни Иностранная литература 1960 5. 2. Великовский С Вд анархчного бунтарства до моралстичного гуманзму

Всесвт 1972 8. -С.142 -154. 3. Великовський С.И. В поисках утраченого смысла - М 1979. 4. Великовський С.И. Грани несчастного сознания театр, проза, философская эссеистика, эстетика А. Камю М 1973. 5. Великовський С.И. Проклятые вопросы Камю. КамюА. Избранное М 1988р. 6. Долгов К. Красота и свобода в творчестве Альбера Камю Камю А. Творчество и свобода. Сборник

М 1990. 7. Долгов К.М. От Киркегора до Камю. Философия. Эстетика. Культура М 1990. 8. Зарубжна флософя ХХст. у 6 кн. Кн.6 Пд ред. Волинки Г - К 1993. 9. Евнина Е. Судьбы экзистенциалистского романа Вопросы литературы 1959 4 10. Камю А. Вибран твори у 3-х т Харкв, 1996 -1997, т.1 Проза, т.2 Театр, т.3 - Есе 11.

Камю А. Диалог с глухими Слово 1991 3 12. Карпушин Б.А. Концепция личности у Альбера Камю Вопросы философии 1967 2. 13. Кутасова И.М. Альбер Камю нигилист против нигилизма Вопросы философии 1975 7 14. Кушкин Е.П. Альбер Камю. Ранние годы Л 1982 15. Маньковская Н.Б. Проблема человек и природа в философии

Камю Весник МГУ Сер.8. Философия 1973 4. 16. Маньковская Н.Б. Счастливая смерть постороннего Вестник МГУ 1973 2. 17. Моруа А. Од Монтеня до Арагона М 1990. 18. Мотылева Т. Альбер Камю и его концепция романа Мотылева Т. Зарубежный роман сегодня М 1966. 19. Москвина Р.Р. Метод абсурда А.Камю как феномен неклассического философствования.

Вопросы философии 1974 10. 20. Наливайко Д. Трагчний гуманзм А.Камю Камю А. Вибран тв К. 1991. 21. Наливайко Д. нтелектуальна проза А.Камю Камю А. Вибр. твори у 3-х т. Т.3- Харкв, 1997. 22. Попович М. Бунтвливий Камю Зарубжна лтература 1998 Ч.20 84. 23. Попович М. Похд проти розуму К 1960. 24.

Руткевич А.М. Философия А. Камю А.Камю. Бунтующий человек М 1991. 25. Сартр Ж П. Нудота. Слова. Мур - К 1993. 26. Семенова С. Метафизика искусства А.Камю Теории, концепции, школы М 1975. 27. Сучасна зарубжна флософя. Теч напрями К 1996. 28. Унамуно М.де. О трагическом чувстве жизни у людей и народов

Философские науки 1991 10. 29. Философский словник К 1986. 30. Фокин С. Л. Камю и Сартр Начало трудного диалога Вестник ЛГУ. Сер2. История, языкознание, литература 1991 Вып.4.