Фактори ризикулізингової угоди в умовах
трансформаційноїекономіки
ВСТУП
Аналіз чинниківризику, з якими можуть зіштовхнутися лізингодавець і лізингоодержувач, маєважливе значення у зв'язку з необхідністю опрацьовування різних варіантівлізингової угоди, розподілу ризику між партнерами, дослідження чинників, котріформують їх конкретні позиції. Лізингові компанії пред'являють високі вимоги докредитоспроможності своїх потенційних лізингоодержувачів. Думка, що лізинг,ніби «якір порятунку для хворих підприємств», на практиціспростовується. Так само, як і кредитні установи при видачі кредиту перевіряютьплатоспроможність своїх клієнтів, так і лізингові компанії виходять зекономічних, потенційних можливостей своїх клієнтів. У зв'язку із цим слідзазначити, що критерії оцінки кредитних і лізингових установ достатньо близькі.
Поглибленняекономічної реформи, формування ринкових відносин, загострення конкуренції,зниження передбачуваності результатів, збільшення тягара економічних наслідків,викликаних управлінськими помилками, пред'являють суворіші вимоги до оцінкиризиків у всіх сферах підприємницької діяльності.
Підприємницькадіяльність пов’язана з ризиками і здатність підприємця прогнозувати ситуації якполітичні так і економічні може у майбутньому зменшити збитки.
Ризик це євірогідність чи можливість збільшення витрат або втрати економічного ефекту,пов'язаних з невизначеністю підприємницької діяльності. Вони виникають, колиреальні умови діяльності відрізняються від тих, при яких результат діяльностібув би оптимальним. Отже, ризик – це є міра невідповідності між ідеальними (увигляді мети) і фактичними результатами підприємницької діяльності
Один з основнихпринципів діяльності підприємців – прагнення до отримання максимально можливогоприбутку, що неминуче пов'язане з ризиком, оскільки ринкова ситуація носитьімовірний характер. Що вище прибуток, то більше ризик, пов'язаний з ним.
Унайзагальнішому сенсі підприємницький ризик як відхилення реальної дійсностівід ідеальної мети, обумовлений впливом у тому числі і зовнішніх чинників,таких як ринкові, політичні та інші. Непередбачуваність їх розвитку і зумовлюєможливість їх впливу на відхилення результатів у підприємницькій діяльності віднамічених на початку цілей. Що достовірніше прогнози розвитку цих чинників, тонижче ступінь їх впливу на дане відхилення. Позитивне відхилення означає шансотримати додатковий, у порівнянні з первинними розрахунками, прибуток.Негативне відхилення означає шанс зазнати збитків.
З поняттямпідприємницького ризику безпосередньо пов'язане поняття збитку (збитків). Череззбиток, понесений підприємцем, реалізується ризик, набуваючи конкретногореального виразу.
Наприклад,лізингова компанія вирішує придбати дороге обладнання і передати його в лізинг.З якоїсь причини (не пов'язаною з отриманням хабара чи іншою протиправною дією)лізингоодержувач не зміг виплачувати лізингові платежі. У результаті лізинговійкомпанії і її засновникам були завдані серйозні збитки. Необхідно визначити: чилежало рішення, що призвело до таких негативних наслідків, у рамкахнормального, прийнятного, допустимого, правомірного ризику чи воно виходило заці рамки, було неправомірним, граничило з авантюризмом або навіть з халатністю?Від цього залежить відповідь на питання: чи повинен підприємець нестивідповідальність, передбачену кримінальним, цивільним або трудовимзаконодавством, за ухвалене ним рішення? Передбачається, що з найбільш високимступенем достовірності дана проблема може бути вирішена за допомогоюспеціальних розрахунків.
Раніше, колипідприємствам зверху в директивному порядку наказували, що і як робити, відступвід нормативних розпоряджень, хоч і з благими намірами, вважався серйознимправопорушенням. Тепер необхідні інші підходи. Адже навіть професіонал високогокласу, котрий ухвалює рішення в процесі підприємницької діяльності, не завжди взмозі передбачити наслідки його реалізації внаслідок недостатності інформаціїпро економічну, політичну, соціальну, природну і так далі обстановку іневизначеність ситуації.
Чи маютьпідприємці право на помилку, на ризик, і якщо мають, то в якому ступені?Теоретично сумнівів у необхідності надання підприємцям такого права немає. Аджерішення, здатні забезпечити високі результати, зазвичай, найризикованіші, атому велика готовність іти на ризик стимулюється більшою надією на успіх.Характерно, що підприємець, не схильний до ухвалення ризикованих рішень,визнається небезпечним для своєї фірми, таким, що прирікає її на застій. Разоміз тим, важливо провести чітку грань між ризиком виправданим, розумним,прийнятним (правомірним ризиком) і ризиком неприпустимим, таким, що неузгоджується з логікою професійного і відповідального управління (неправомірнимризиком), за допомогою наукового обґрунтованого й економічно точного визначенняпоняття «підприємницький ризик» і класифікації його.
Ризик видаєтьсялише можливістю, загрозою передбачуваної події, що несе шкоду, яка моженастати, а може і не настати. Ризиком може бути і відсутність події. Крім того,у ньому не позначений негативний характер передбачуваної події, а також йогозв'язок з можливим збитком. Ризик розуміється як небезпека; що загрожує об'єктуабо суб'єкту шкодою. Саме у сенсі небезпеки, страху, загрози, пов'язаних знеминучістю нанесення невигідних матеріальних наслідків, це слово в йогоспеціальному значенні уживається стосовно економічних відносин. Навіть укласичній римській термінології, що використовує в цих випадках найчастішеслово periculum,воно означає небезпеку, біду. У цьому загальному сенсі підприємницький ризикможна визначити як небезпеку, загрозливу успішному підприємництву.
Конкретнішепідприємницьким ризиком можна вважати діяльність підприємця на ринку в ситуаціїневизначеності щодо вірогідного отримання прибутку або збитків, коли той, щовирішує, не в змозі однозначного передбачити, доб'ється він прибутку чи зазнаєзбитків, постає перед вибором будь-якого з альтернативних варіантів рішення.
Лізинговимвідносинам ризик властивий, як і будь-якому виду підприємницької діяльності,Лізингоодержувач і лізингодавець здійснюють свою діяльність з метою отриманнямаксимального прибутку, але що більше прибуток – то вище і ризик. Оцінюючи тойабо інший проект щодо його прибутковості лізингодавець і лізингоодержувачвизначають для себе необхідну норму прибутку, який залежить від багатьохчинників: рівень цін на ринку, інфляція, відсотки за кредитами і так далі. Крімтого, на прибуток можуть вплинути і нововиниклі чинники, наприклад неврожай,банкрутство постачальників тощо. Отже, неможливо передбачити, як і які чинникивплинуть зрештою на підсумковий прибуток. Невизначеність чинників є причиною непередбачуваностінаслідків, які вони викликають, що у свою чергу зумовлює можливість відхиленняреального прибутку від необхідного. Проте ризик виникне у разі, якщо реальнийприбуток буде меншим за планований.
Лізингодавецьзацікавлений у скороченні своїх ризиків за проектами. Цього добитися можнавзагалі не ризикуючи, тобто відмовлятися від прибутку лізингових операцій, деприсутній будь-який ризик, але тоді взагалі не слід займатися лізинговимиопераціями. Інший варіант – це зниження ризику лізингової операції шляхомрозподілу його між усіма учасниками. Саме тут і відбувається зіткненняінтересів – кожен прагне максимізувати свій прибуток і мінімізувати своїризики. Отже, що більше обсяг ризиків буде покладений на лізингоодержувача,то менше ризикуватиме лізингодавець.
Для оцінкивартості ризику в умовах ринку необхідні дані реальної вартості об’єктулізингу, розмір можливого прибутку чи збитку. Якщо розмір такої реальноївартості об’єкту лізингу відомий на момент ухвалення рішення, то розмірочікуваного прибутку чи можливих втрат може бути визначений лише з відомимступенем достовірності. Що досконалішими є вживані методи дослідження ризику,то більшою мірою може бути зменшений чинник невизначеності.
Однак неможливоврахувати всі чинники, та це і не потрібно. Необхідно обмежити облікзовнішнього оточення тільки тими, від яких вирішальним чином залежить успіхорганізації які впливають на лізингові операції.
До цих чинниківслід віднести: політичну і економічну нестабільність перехідної економіки,непостійність законодавчої бази, низьку кваліфікацію трудових ресурсів,позичальників і конкурентів. Під середовищем непрямої дії розуміють чинники,які можуть не надавати прямої негайної дії на операції, однак позначаються наних – це кризові явища в економіці, політичні зміни, події в інших країнах.
Залежно відсфери впливу або виникнення, ризики бувають зовнішні і внутрішні. До зовнішніхналежать ризики, не пов'язані безпосередньо з діяльністю лізингових компаній,їх клієнтів і контрагентів (стихійні явища природи, техногенні катастрофи,зловмисні дії третіх осіб, рівень інфляції, політичні події і так далі).Внутрішні ризики виникають у результаті конкретної діяльності лізингодавця ілізингоодержувача (рівень собівартості продукції, її якість і надійність, умовизбуту, передпродажний і після продажний сервіс, якість реклами, технічнийрівень лізингового устаткування, рівень забезпеченості оборотним капіталом,співвідношення між власними і позиковими коштами, відбір клієнтів, професійнийрівень робітників та службовців і так далі).
За можливостямиі методами регулювання ризики підрозділяються на відкриті, які неможливорегулювати, і закриті. Методом регулювання закритих ризиків у лізингодавця можебути перерозподіл лізингових контрактів у дрібних сумах, за якими надають обладнаннязначному числу клієнтів при тому ж обсязі операцій, укладання великихлізингових контрактів на основі спільної участі кількох лізингових фірм,страхування лізингових операцій.
У загальномувигляді аналіз ризиків можна підрозділити на два взаємно доповнюючих одинодного види: кількісний і якісний. Кількісний аналіз ризиків означає чисельневизначення розмірів окремого ризику і ризику-проекту в цілому, він провадитьсяз використанням різних методів. Якісний аналіз дозволяє визначити чинники ризику,а також встановити потенційні сфери ризику, тим самим, ідентифікувавшивсі можливі ризики. Найпоширенішими методами аналізу ризиків є: статистичний,аналітичний, метод експертних оцінок, аналіз доцільності витрат і методвикористання аналогів.
Ризики в діяльностіукраїнських суб'єктів лізингових відносин додатково посилюються спадомвиробництва, кризою неплатежів, законодавчою і політичною нестабільністю. Зіншого боку, рішення часто ухвалюються безсистемно, хаотично, через невмінняабо технічну неспроможність прорахувати наслідки своїх дій, знайти найкращийчи, принаймні, прийнятний варіант.
Розподіл ризиківза часом – важливий чинник в умовах ринкової економіки. Основні операції як лізингодавця,так і лізингоодержувачасхильні до минулого і поточного ризику, ряд з них – до майбутнього. До минулогоризику схильні такі, наприклад, етапи лізингової операції, як встановленняграфіка і обсягів лізингових платежів, оцінка кредитоспроможностілізингоотримувача, вибір необхідного обладнання. При цьому одна і та ж операціяможе включати як поточний, так і майбутній ризик.
У цілому можнанавести таку класифікацію ризиків лізингових відносин. Ризикнеплатоспроможності лізингоодержувача. Для подолання цього виду ризикулізингодавець повинен всебічно вивчити кредитоспроможність лізингоотдержувача,передбачити заставне забезпечення виконання контрактних зобов'язань. У разі,якщо лізингоодержувач є дочірньою фірмою або філією, бажано отримати гарантіюматеринської компанії. Практикується отримання гарантії незалежної авторитетноїорганізації, Передбачаються штрафні санкції (неустойки, пені та ін.) запростроченими платежами. Пріоритетним джерелом інформації прокредитоспроможність лізингоотримувача є висновок аудиторської фірми. Іншимджерелом інформації може бути бізнес-довідка, яку можна замовити організаціям,що спеціалізуються на формуванні бази даних про фірми. Це новий дляукраїнського ринку вигляд інформаційних послуг. Лізингодавець може скористатисядумкою банку, який обслуговує лізингоодержувача, з приводу угоди й інформаціїщодо практики і термінів здійснення фірмою платежів. Можливість задоволеннятакого запиту залежить від отримання банком письмових вказівок лізингоодержувачанадати необхідні дані лізингодавцю.Підтвердження банку повинно включати такі дані: найменування і місцезнаходженнябанку; позики, надані лізингоотримувачем третім фірмам; позики, отриманілізингоотримувачем; пунктуальність виконання зобов'язань при передніх позиках;тривалість договору на банківське обслуговування; максимальна сума позик, якідавалися раніше; випадки списання безнадійного боргу; проведення лізинговихоперацій через банк. Важливим джерелом підтвердження платіжної позиціїлізингоодержувача є інформація про проведення ним раніше лізингових операцій зіншими лізинговими фірмами. Проте реально отримати такі дані часто буває важко.
Кредитний ризикпов'язаний з використанням значних позикових коштів. Лізингова компанія не маєправа пов'язувати свої виплати за отриманими позиками з регулярністю отриманнялізингових платежів від лізингоодержувача.
Управлінськийризик пов'язаний з великою схильністю лізингової угоди до небезпекинекомпетентного адміністрування. Від управлінських підрозділів, зайнятихлізингом, потрібне ретельне опрацьовування питань, пов'язаних зіструктуризацією операції, кредитуванням, фінансовим обліком і звітністю.Зовнішні ризики – це сукупність чинників зовнішнього характеру, що можутьперешкоджати або сприяти виконанню планів лізингоодержувача. Наприклад, якщо лізингоодержувачорієнтується в маркетинговій політиці на одного крупного покупця, то зовнішнійризик зростає в протилежність кредитоспроможності.
Ризик випадковоївтрати об'єкта лізингу, який може виникнути на таких етапах лізинговоїоперації: при транспортуванні об'єкта лізингу від виробника до лізингоодержувача;у процесі експлуатації об'єкта лізингу лізингоотримувачем упродовж усьоготерміну лізингового договору; при транспортуванні від лізингоодержувача долізингодавця у разі дострокового розірвання лізингового договору. Цей ризикзменшується шляхом страхування об'єкта лізингу.
Лізингодавцютреба адекватно оцінювати можливість невдалого фіналу операції. Необхідновизначити якнайгірший результат і потім виявити ступінь вірогідності такогорозвитку подій. Для оцінки ризику лізингові фірми часто використовують різніприйоми моделювання ситуацій. На нашу думку, для оцінки якостей лізингоодержувачаможна застосувати одну з таких систем: номерну або бальну(матричну). Після оцінки ступеня ризику невдалої операції лізингодавецьвиставляє вимогу лізингоодержувачу надати відповідне гарантійне забезпеченняоперації.
Матричний (бальний)метод аналізу схвалюваних рішень полягає в наступному: показники ризикукласифікують у міру убування значущості. Значущість показників ризику оцінюютьу балах, потім виводять загальний сумарний результат бальнихоцінок у вигляді матриці, ухвалення рішень. Розробка ризикової матриці носитьсуб'єктивний характер для лізингодавця, оскільки саме він, виходячи з власногодосвіду й оцінок, надає те або інше значення змінним, аналізує їх і так далі.Тому за інших рівних умов матриці мають своє значення у кожного лізингодавця.
Ступіньсуб'єктивності аналізу значно менше у фірм, які мають великий досвід роботи усфері лізингу, ніж у тих компаній, що тільки починають лізингову діяльність.Лізингові фірми з великим досвідом роботи мають розгорнений аналіз минулихоперацій, комп'ютеризовані програми аналізу матричних структур ризиковихскладових. Це дозволяє їм здійснювати універсальний підхід до різнихлізингоодержувачів та швидко видавати свої висновки і комерційні пропозиції позапитах, що надходять.
Наведемо дляпорівняння номерну систему. При її використанні визначається класкредитоспроможності лізингоодержувача, який, як правило, визначається на основітрьох показників фінансового стану: коефіцієнта абсолютної ліквідності;коефіцієнта покриття (загальної ліквідності); питомої ваги власних засобів умайні організації. Типові значення цих коефіцієнтів стосовно світової практикипредставлені в таблиці(табл.1.).
Таблиця 1
Типовізначення фінансових коефіцієнтів для визначення класу кредитоспроможностілізингоодержувача [120]Коефіцієнти клас 1 клас 2 клас 3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0,4 0,25-0,4 2 1-2 0,5 0,2-0,4 0,2
Лізингоодержувачповинен мати чіткий, заздалегідь спланований бюджет, стратегічний (3-5 років)та оперативний (1 рік) плани роботи. Стратегічний план включає цільовіустановки напрямів і масштабів зростання, інформацію про підприємницьку ідею,опис процесу виробництва (способів виконання робіт, послуг) та ін., географіюпродажів, концепцію маркетингу, інформацію про персонал (передбачуванучисельність співробітників за категоріями, рівень заробітної плати, політику зудосконалення і навчання персоналу). Після ухвалення стратегічного плану фірмарозробляє проект балансу капіталовкладень, визначаються джерела фінансування.Потім розробляється оперативний план і річний баланс, які відзначаються високимступенем деталізації. Лізингові фірми, як правило, цікавляться, для яких цілейбуде використано майно, котре поставляється по лізингу. У разі відсутностібізнес-плану в користувача, лізингодавціне схильні укладати угоду, оскільки вважають ризик дуже високим.
Прагнучизахистити свій бізнес від різних негативних соціальних і природних явищ,підприємців, лізингодавець, і лізингоодержувач здійснюють різні заходи,спрямовані на зменшення підприємницького ризику до мінімально можливого рівня.Іншими словами, підприємець мінімізує підприємницькі ризики. Хоча в економічнійнауці в цьому сенсі іноді застосовується термін «управління»ризиками, видається, що точнішим є термін «мінімізація».
Таклізингодавець використовує кілька способів мінімізації ризиків, пов'язаних іззалишковою вартістю майна, що здається в лізинг:
1) страхуваннясуми залишкової вартості в страхових компаніях;
2) організаціяспеціально підготовлених груп комерційних працівників, у чию функцію входитьтермінова реалізація уживаного майна у разі виникнення непередбачених обставин;
3) завчасненалагодження контактів з потенційними споживачами, а також посередниками, якийспеціалізуються на торгівлі уживаним майном;
4) установленнятісних зв'язків з виробниками майна (лізингові фірми, зв'язані з виробниками,ефективніші в питаннях відновлення, техобслуговування і зниження витрат,пов'язаних з перепродажем майна);
5) організаціяспільних проектів з метою розподілу ризиків;
6) оцінказалишкової вартості з використанням прийомів і методів теорії ймовірності.
На наш погляд,заходи чи способи мінімізації можуть бути технічними (неекономічними) йекономічними. До перших належать способи, що ґрунтуються на впровадженні різнихтехнічних пристроїв, а також які спираються на загальні (неекономічні) принципиі правила, вироблені практикою. Це скасування ризиків, тобто спроба їхусунення, наприклад, заборона палити у вогненебезпечних місцях; поглинанняризиків, тобто визнання можливого збитку в разі неможливості використання іншихметодів мінімізації ризиків або у разі малої вірогідності шкідливої події тадеякі інші.
До економічнихможна віднести страхування, неустойка (штраф, пеня),поручительство (гарантія), завдаток. Правильне, комплексне застосування данихметодів на практиці дозволяє істотно знизити рівень підприємницьких ризиків.
Страхування, щоґрунтується на солідарному розподілі можливого збитку між лізингодавцем талізингоодержувачем і здійснюється спеціалізованими страховими компаніями,дозволяє з достатньо високим ступенем надійності мінімізувати природні,катастрофічні, політичні, транспортні і деякі інші ризики, пов'язані злізинговими відносинами.
Як правило,страхова відповідальність ділиться таким чином: при транспортуванні відвиробника до місця доставки об'єкта лізингу і до підписання акту його прийманнявсі ризики його загибелі, втрати, псування, розкрадання і передчасного зносунесе лізингодавець. Від дати підписання акту приймання і до кінця терміну діїдоговору про лізинг вищезазначені ризики несе лізингоодержувач. При цьому нетак важливо, хто з них отримає прибуток, оскільки виплата страхового відшкодуваннябуде зрештою спрямована на виправлення заподіяного збитку.
Також виникатимеінтерес щодо збереження об'єкта лізингу в кредитної організації, яка надалакошти для його оплати, за умови, якщо лізингодавець для забезпечення поверненнякредиту передав придбане обладнання в заставу. Відповідно кредитна організаціянаполягатиме на укладанні договору страхування об'єкту лізингу.
Новий страховийпродукт, пропонований, зокрема, промислово-страховою компанією, це страхуванняризику збитків лізингодавця від підприємницької діяльності, здійснюваноївідповідно до договору лізингу. Під збитками розуміється несплата лізингоодержувачемчергових лізингових платежів повністю або частково у встановлений термін.
Страхувальникомі одержувачем прибутку за договором страхування підприємницького ризику є лізингодавець.Проте є в цьому й інтереси лізингоодержувача, оскільки у нього відпадаєнеобхідність у наданні дорогої банківської гарантії.
Страховакомпанія оцінює фінансовий стан лізингоодержувача на даний момент і тенденціїйого розвитку (розширення або спад виробництва, збільшення чи зниженняплатоспроможності). У разі отримання позитивних результатів аналізуплатоспроможності лізингоодержувача, з лізингодавцем укладається договірстрахування ризику збитків від підприємницької діяльності.
Фінансовий стан лізингоодержувачвпливає на розмір страхового тарифу, який коливається від 7 до 10% страховоївартості. Первинний внесок становить зазвичай до 25% страхового внеску івноситься при підписанні договору страхування, інша частини сплачуєтьсячастками.
У разі настаннястрахового випадку страхова компанія виплачує страхове відшкодування у розмірінесплаченого в строк лізингового платежу. Після чого до страхової компаніїпереходить право вимоги, яку лізингодавецьмає до лізингоодержувача, відповідального за збитки, відшкодовані в результатістрахування.
Проте ринковіризики, і перш за все договірні, мінімізуються методом страхування не завждиефективно, насамперед, через недосконалість страхового законодавства.
Оскільки лізингналежить до операцій з високим рівнем ризику, то страхування його буде дорогим.По-друге, при настанні страхового випадку через недосконалість, зокрема, ст. 25Закону України «Про страхування» («Відмова у страховійвиплаті») страховик може не відшкодувати збиток. Наприклад, згідно п. 1зазначеної статті, підставою для відмови страховика провести страхову виплату єумисні дії страхувальника, застрахованої особи або одержувача прибутку,спрямовані на настання страхового випадку.
Чи можна церозуміти так, що страхувальник (лізингоодержувач), діючи в умовахневизначеності на ринку і свідомо ризикуючи лізинговим устаткуванням (а ринкубез ризику не буває), здійснює умисні дії, спрямовані на збитковість своїх дій?У разі відмови страховика відшкодувати збиток і неможливості стягнення боргу злізингоодержувача, лізингодавець буде змушений звернутися до арбітражного судуз позовом до страховика. Але цей шлях наразі явно непривабливий черезтривалість розгляду справ в арбітражних судах в умовах сильної інфляції,значних судових витрат і недосконалості механізму виконання судових рішень.Оскільки повернення стягнення на предмет застави, неустойку, завдаток, а такожстягнення збитків з поручителя відбувається найчастіше за рішенням суду,останнє твердження справедливе і щодо інших методів мінімізації.
Неустойка (уформі пені і штрафу), тобто визначена законодавством чи договором грошова сума,яку лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю у разі невиконання абоненалежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення сплатилізингових платежів, застосовувана тільки для мінімізації деяких договірнихризиків.
Насправді, якщопідстава виникнення ризику криється не в лізинговій операції, а, приміром, унестійкому політичному становищі суспільства, то неустойка не може стягуватисяз лізингоодержувача. Це стосується і завдатку, коли грошова сума видається лізингоодержувачему рахунок тих лізингових платежів лізингодавцю,що належать з нього за договором на доказ його укладення і забезпечення йоговиконання.
Через поручительствопоручитель зобов'язується перед лізингодавцемвідповідати за виконання зобов'язання лізингооодержувачаповністю або частково. При недостатності коштів у лізингоодержувачапоручитель несе відповідальність за його зобов'язаннями перед лізингодавцем.Даний вид мінімізації підприємницького ризику широко застосовується як узовнішньому, так і у внутрішньому торговому обороті фірми з будь-якоїрозвиненої в промисловому відношенні держави, Беручи участь у торгових та іншихопераціях з контрагентами з країн з нестійкою політичною ситуацією, у деякихпередбачених відповідними міжнародними угодами випадках такі фірми отримуютьгарантії своїх урядів. Ще один метод зниження ризику лізингових відносин стаєможливим у результаті надання гарантій постачальником лізинговій компанії.Загалом збільшення ризиків, пов'язаних з кризою, негативно позначається напритоці інвестицій, зокрема шляхом лізингових відносин. Для постачальникаобладнання, як наголошувалося вище, лізинг є ефективним способом збутупродукції. Тому постачальник не зацікавлений у зниженні активності на ринкулізингових послуг через те, що лізингодавецьне готовий нести підвищені ризики. Відповідно постачальник буде готовий узятина себе частину ризиків лізингодавця, що досягається шляхом надання постачальникомлізингової компанії гарантій, які дозволяють їм мінімізувати свої ризики, ісприяє укладанню угод.
На нашу думку,можна виділити три основні види гарантій постачальника: гарантія повторноїреалізації; гарантія подальшого викупу; гарантія відшкодування.
Гарантіяповторної реалізації має на увазі, що постачальник бере на себе зобов'язанняперепродати обладнання після його вилучення у лізингоодержувачау разі порушення умов договору лізингу. Після перепродажу обладнанняпостачальник виплачує лізингодавцю виручку від продажу за вирахуванням витратна демонтаж і зберігання обладнання та невеликої комісії за повторнуреалізацію, Ця гарантія сприяє укладенню постачальникові угоди купівлі-продажуз лізинговою компанією, оскільки у разі зриву лізингоодержувачем виконаннясвоїх зобов'язань перед лізингодавцем обладнання повертається до останнього. Урезультаті виникає проблема ліквідності даного обладнання, яка вирішуєтьсязавдяки гарантії повторної реалізації
Наочнішемінімізацію ризиків лізингодавця і постачальника за допомогою гарантіїповторної реалізації продемонструємо прикладі.
Укладеналізингова угода з лізингоодержувачемна придбання зернозбирального комбайну, загальною вартістю 540000 грн. Терміндоговору – 84 місяці. Лізингові платежі – щоквартальні, по 13660,71 грн., ПДВ –2732,14 грн., всього – 16392,85 грн., сума попередньо платежу 15% — 81000 грн.,сума платежу у частковій винагороді 7% — 32130 грн., сума порічної винагороди –84318,50 грн.
Загальний дохід –656448,30 = 28 х 16392.85 + 84318,50 + 32130
Інвестиції –540000грн.
Прибуток –116448,30грн. = 656448,30 -540000
Після виплативосьми лізингових платежів – 131142,80 грн. лізингоодержувач відмовився відсвоїх зобов'язань і повернув зернозбиральний комбайн.
У результатілізингова компанія має збиток у сумі 359846,18 грн. = 656448,30 -(131142,80 +81000+32130+52329,32)
У разі, якщопостачальник надав лізингодавцю гарантію повторної реалізації, то лізингодавецьповерне постачальникові зернозбиральний комбайн, який його реалізує з 50%знижкою. Тоді лізингодавець отримає:
Сумарний дохідвід повторної реалізації – 179923,09 грн.
Отриманілізингові платежі – 131142,80 грн. =16392,85 х 8
Сумапопереднього платежу – 81000 грн.
Сума винагороди– 32130 грн.
Загальний дохід –424195,89 = 179923,09+131142,80+81000+32130
Інвестиції –540000грн.
Загальний обсягвитрат – 656448,30 = 540000 + 116448,30
Втрати –232252,41 грн. = 656448,30 — 424195,89
У результатігарантія повторної реалізації мінімізує ризик лізингодавця, і щонайгіршийрезультат загрожує йому збитками в сумі 232252,41 грн. а не 359846,18 грн.
Гарантіяподальшого викупу передбачає, що лізингодавець обчислює мінімальний рівеньприбутку від кожної операції. Після цього постачальник і лізингодавецьскладають таблицю співвідношення між вартістю лізингового договору і вартістюгарантії чи компенсації у разі дефолту лізингоодержувача. Згідно із цієютаблицею, вартість гарантії зменшується слідом за зменшенням суми лізинговогодоговору, після виплати кожного лізингового платежу. У разі невиконаннялізингових платежів постачальник викупає обладнання у лізингодавця заобумовленою в таблиці ціною (табл. 2).
У постачальникатут більший ризик, ніж у попередньому разі, тому він дасть гарантію подальшоговикупу тільки в тому випадку, якщо упевнений, що ризик невиконання лізинговихплатежів буде компенсований додатковим прибутком від операції. Ця гарантіядозволяє постачальникові повторно реалізувати обладнання.
Таблиця2
Таблицяузгоджених втратПеріод Вартість; грн.. Компенсація, грн.. 1 квартал 426870 427000 2 квартал 410507 411000 3 квартал 394114 395000 4 квартал 377721 378000 5 квартал 361328 362000 6 квартал 344935 345000 7 квартал 328542 329000 8 квартал 312149 313000
Якщо в нашомуприкладі таблиця матиме такий вигляд, то компенсація після восьми кварталів лізингодавцюбуде наступною:
Зобов'язання постачальника погарантованому викупу – 313000грн. Отримані лізингові платежі – 131142,8грн.
Загальний дохід –557272,80 =313000+131142,80+81000+32130
Загальні витрати –5400000
Прибуток –17272,8грн. = 540000 – 557272,80
У результаті гарантіяподальшого викупу у разі щонайгіршого результату забезпечить лізингодавцюприбуток у сумі 17272,8грн.
Третій вид – цегарантія поручительства постачальника, вона полягає в тому, що постачальникзобов'язується виплачувати справжню вартість лізингових платежів, щозалишилися, у разі невиконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань. Перепродажобладнання постачальником не передбачається. Гарантія поручительства надаєтьсяпостачальником у тому разі, якщо лізингоодержувачстановить для нього стратегічний інтерес. Лізингодавець часто висуває вимогинадання гарантії поручительства за ситуації, коли ризик сторони настількивисокий, що відлякує навіть найсміливіших інвесторів.
У нашомуприкладі у разі гарантії поручительства постачальника будуть досягнуті такірезультати;
Чистий дохід(справжня вартість не виплачених лізингових платежів ) –339653,33 грн.
Отриманілізингові платежі – 131142,80грн.
Сумапопереднього платежу – 81000грн.
Сумапопереднього платежу у частковій винагороді – 32130грн.
Загальний дохід– 636255,45 = 339653,33 + 131142,80 +81000+32130+52329,32
Загальний обсягвитрат – 540000
Прибуток –96255,45 = 636255,45 — 540000
У результатігарантія поручительства постачальника у разі щонайгіршого результатузабезпечить лізингодавцю прибуток у сумі 96255,45 грн., що значно мінімізуєризики лізингодавця, в підсумку він може за даною угодою надати більш пільговіумови лізингоодержувачу.
З позиціїпостачальника наш приклад виглядатиме таким чином:
Договір купівлі-продажузернозбирального комбайна.
Вартість –540000 грн.
Прибуток –157500 грн.
Гарантія наповторну реалізацію.
Первиннийприбуток – 157500 грн
Сумарнийприбуток –157500
Гарантіяподальшого викупу.
Первиннийприбуток – 157500грн
Викуп у лізингодавця: – -313000грн
Втрати – -155500= 157500-313000
Гарантіяпоручительства.
Первиннийприбуток –157500 грн.
Викуп у лізингодавця– -339653,33 грн.
Втрати – -182153,33= 157500 — 339653,33
Аналізуючи нашприклад, можна зробити такий висновок. Для лізингодавцягарантія поручительства постачальника найвигідніша, тому що у разі щонайгіршогорезультату лізингодавець отримує майже всю суму запланованого прибутку.Гарантія повторної реалізації постачальника є для лізингодавцянайбільш невигідним варіантом, але, навпаки, буде вигідна постачальникові.Відповідно і лізингодавець, і постачальник прагнуть мінімізувати свої ризикишляхом вибору тієї або іншої гарантії.
Додатковіможливості мінімізації ризиків надає ще один вид гарантії – гарантія сумарногопоручительства. Цей вид гарантії дозволяє постачальникові встановити відсотоккомпенсації лізингодавцю від кожної операції за умови, що таких операційукладається декілька. Наприклад, 20% від суми договору за кожною операцієюпостачальник підсумовує в гарантійний пул, що і становить вартість сумарногопоручительства. Загальна сума поручительства в пулі стає доступна лізингодавцюу разі неплатоспроможності одного з лізингоодержувачів.Граничний обсяг зобов'язань постачальника перед лізингодавцемвизначається розміром суми пулу.
При складаннісумарного поручительства лізингодавецьвіднімає обумовлену суму поручительства з кожної операції з виручкипостачальника при укладенні угоди купівлі-продажу. Отриманий гарантійний пулзалишається у розпорядженні лізингодавцядля компенсації можливих втрат. Після закінчення кожної операції лізингодавецьперераховує постачальникові суму поручительства з даної операції,зарезервованої в пулі.
Гарантіясумарного поручительства дозволяє постачальникові встановити граничний розмірсвоїх зобов'язань і, разом із тим, мінімізує ризики лізингодавця, оскількидозволяє отримати повне відшкодування можливих збитків. Усе це сприяє укладеннюугоди купівлі-продажу між лізингодавцемі постачальником. Складністю даного виду гарантії може бути тільки умованаявності великої кількості лізингоодержувачів, котрі потребують обладнанняданого постачальника і здійснюють лізингові операції через одного лізингодавця.
Усі перерахованіметоди зменшують ступінь ризику, але не завжди повністю усувають його, часторизики діляться між суб'єктами лізингових відносин. Тому при розрахунку рівняпідприємницького ризику методи мінімізації слід розглядати як чинники(коефіцієнтів), що знижують ступінь ризику.
ВИСНОВКИ
У цілому, длялізингових компаній як інвесторів лізинг забезпечує необхідний прибуток навкладений капітал при меншому ризику (в порівнянні із звичайним кредитуванням)за рахунок дієвого захисту від неплатоспроможності клієнта. До завершальногоплатежу компанія залишається юридичним власником обладнання, що перебуває влізингу, і у разі зриву розрахунків, може затребувати це обладнання іреалізувати його для погашення збитків. У разі банкрутства лізингоодержувачаобладнання також в обов'язковому порядку повертається лізинговій компанії.
Лізинг зменшуєризики інвестора. На відміну від кредиту, обладнанням неможливо маніпулювати,його доводиться використовувати за призначенням, У разі ж порушення договорулізингодавець (який юридично зберігає права власності) його просто вилучить іздасть у лізинг іншому. Операції лізингу скорочують підприємству витрати зпостачання і монтажу обладнання до 25 відсотків у порівнянні з тим, якбиобладнання купувалося за рахунок кредиту.
лізингризик мінімізація гарантія
ЛІТЕРАТУРА
1. Аграрна реформа в Україні / П.І.Гайдуцький, П. Т. Саблук, Ю.О.Луценко та ін.; за ред. П. І. Гайдуцького. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с.
2. Аграрнаяреформа в Украине: региональные аспекты:моногр./подобщ. ред. проф. В.Г.Ткаченко, проф.В.И.Богачева. – Луганск:Книж. світ, 2003. –128 с.
3. Аграрнойреформе – комплексное решение: моногр./ подобщ. ред. проф. В. Г. Ткаченкоипроф. В. И.Богачева. – Луганськ:Книж.світ, 2001. – 146 с.
4. Агропромисловий комплекс України: стан,тенденції та перспективи розвитку. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 292 с.
5. Агропромисловий комплекс України: стан,тенденції та перспективи розвитку / за ред. П. Т. Саблука. – К.: ІАЕ, 2000. –601 с.
6. Агурбаш Н. Лизинг и его перспективы врегулировании развития малых предприятий / Н. Агурбаш // Управление риском. –2005. – № 3. – С. 17–24.
7. Акбердин Р. З. Экономикаобновления парка оборудования в машиностроении/ Р. З. Акбердин. –М.:Машиностроение, 1987. – 183 с.
8. АмуржуевО. Лизинг: перспективы развития / О. Амуржуев//Хозяйство и право. – 1993.– №9. – С. 46–52.
9. АндреевП. А.Созданиелизинговых предприятий в АПК: метод.пособие / П. А. Андреев, В. М. Баутин, Р. П. Голиков.– М.: Ин-т “Информагротех”, 1994.–68 с.
10. Андрійчук В. Г.Ефективністьдіяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз: моногр. / В. Г.Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2005. – 292 с.
11. Арендапредприятий / [В. Ф. Новиков, В. М. Рутгайзер, А. Г. Игудин и др.;подред.В.Ф.Новикова,Т.В.Рысиной]. – М.: Экономика,1990. – 155 с.
12. АрхангельскийВ. Согласование финансовых операций –путь к преодолению трудностей / В. Архангельский//Экономикаи жизнь. – 1995.– №35. – 2 сент. (№ 35). –С.9.