ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Відокремленийпідрозділ у м. Вінниці
КАФЕДРА ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ТА
СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН
КО Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А
з дисципліни
«м і к р о е к о н о м і к а»
Варіант: 2
Виконав: студентгрупи 34 п/м
Воронюк В.Г.
Перевiрив:
Кульбіда Л.С.
Вiнниця 2004 р.
Т Е М А
1.Предмет і метод мікроекономічного аналізу
2. Фірма в умовах досконалоїконкуренції
В с т у п
Людинідля існування необхідно виробляти життєві блага: продукти харчування, одяг,взуття, житло, транспортні засоби, меблі, засоби зв'язку, ліки та ін. Длявиробництва благ потрібні економічні ресурси: сировина, земля, робоча сила,обладнання, приміщення, підприємницькі здібності. Їх запаси завжди лімітовані,тому обмежені і можливості виробництва всіх благ. Крім того, потреби людинибезмежні, вона бажає покращувати своє забезпечення благами без кінця. Ці двіособливості людської поведінки вступають у гостре протиріччя між собою, тому влюдей залишається лише один вихід — економити.
Отже, предметом вивчення економічної теорії є діяльність людей,пов'язана з досягненням ефективного використання обмежених ресурсів длянайкращого задоволення потреб у життєвих благах. Економічні явища можнадосліджувати на різних рівнях. Якщо в якості об'єкта дослідження взятинаціональну економіку, то такий підхід називають макроекономічним.
Засновниками мікроекономіки вважаються вчені Жан Батіст Сей іТомас Мальтус. Теорія трьох факторів виробництва Сея та закон спадноїдоходності Мальтуса досі використовуються в мікроекономіці
У кінці XIX ст. з'явилась ціла плеяда економістівнеокласичного напряму: А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Дж.Б. Кларк,
Е. Бем-Беверк та інші. Неокласики істотно модифікували теорію цін.
Зокрема, ними були введені такі поняття, як попит, пропозиція,ціна
рівноваги та інші. Покупець займає у неокласиків важливе місце вціноутворенні, у класичній же школі акцентувалась увага на головній ролівиробника у процесі ціноутворення. До мікроекономіки у цей період активноввійшли математичні методи, графіки, психологія.
У процесі вибору, що нав'язаний суспільству обмеженістю
ресурсів, люди постають перед необхідністю розв'язання трьох основнихпроблем, вирішити які допомагає наука мікроекономіка.
Мікроекономіка розкриває основні закономірності
функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживачаі показує механізм прийняття рішень господарюючими суб'єктами, які прагнутьдосягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмеженихресурсів.
Основна проблема економічної теорії та господарської
практики — розв'язання протиріччя між бажанням індивідів
задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, якізнаходяться в Їх розпорядженні .
Методи мікроекономічного аналізу
Сукупність засобів та прийомів пізнання суті економічнихпроцесів на рівні окремих господарюючих суб'єктів.
Загальнонауковіметоди:
* порівняльнийаналіз;
* синтез;
* індукція;
* дедукція;
* науковаабстракція;
* аналогія;
* графічнезображення;
* моделювання;
* абстрагування;
* функціональнийаналіз;
* припущення при інших умовах;
* рівноважний підхід ;
Методи статистики і динаміки:
* граничний аналіз;
* економічна модель;
* економічні змінні;
Моделювання економічних явищ та процесів визначення ключовихзмінних, що характеризують сутність економічного процесу, який досліджується, висування припущень щодо умов існування моделі та визначенняповедінкових передумов;
Важливе припущення«при іншихпостійнихумовах»: тобто допускається, що всізмінні, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаютьсянезмінними. Головна поведінкова передумова - гіпотеза прораціональну поведінку економічних суб'єктів. Раціональна поведінка —намагання досягти максимальных результатів за наявних обмежень. В мікроекономічному аналізі припускають, що індивідимаксималізутоть корисність, фірми — прибуток, держава — суспільний добробут. Формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних тапрогнозування реальних економічних подій;
• Гіпотеза— попередній, неперевірений практикою принцип, що спирається наспостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію. Сформульовані гіпотезиправлять економістові за орієнтир при доборі та систематизації емпіричних даних. Перевіркагіпотези методом зіставлення передбачення та події, що відбувалась.
У мікроекономіцівикористовують моделі двох типів: оптимізаціині та рівноважні.Оптимізаційні моделі застосовують при дослідженні поведінки окремих економічнихсуб'єктів. Основний метод граничнийаналіз, розроблений теорією маржиналізму.
Засновниками цієї теорії вважаються економісти австрійської школи Карл Менгер (1840—1921),Фрідріх фон Візер (1851-1926), Зйген фон Бем-Баверк (1851-1914), а такожанглієць Уільям Стенлі Джевонс (1835—1882).
Маржиналізм — теорія, що вважає економіку системою взаємозв'язанихгосподарюючих суб'єктів, а всі економічні процеси пояснює за допомогою використанняграничних (тах або тіп) величин, які характеризують не стількисутність явищ, скільки їх кількісну зміну.
Формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних тапрогнозування реальних економічних подій.
Мікроекономічні моделі
Досягнення цілей мікроекономіки пов'язане з використаннямпевних методів пізнання економічного життя суспільства. Одними з основнихметодів дослідження в мікроекономіці є методи індукції дедукції.
Індукція — це хід дослідження від окремих фактів дозагальних висновків і узагальнень. Економіст у даному випадку починає звивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, результати анкет,спостереження та ін.
Дедукція — це висування гіпотез на основі не систематичнихспостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів із подальшою їхперевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків(гіпотез) до фактів.
Абстрагування — це навмисне спрощення досліджуваногооб'єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Наприклад, прирозгляді домогосподарства ми не враховуємо смаки, уподобання та перевагикожного члена сім'ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільноюодиницею.
Аналогічно при дослідженні споживчого кошика ми вважаємо, щоспоживач
робить вибір не з кількох десятків товарів, а лише з двох. Саме так прививченні ринку праці ми для спрощення ситуації не будемо враховуватиіндивідуальні особливості кожного працівника,
його рівень кваліфікації вмінь та навичок припущення «при інших рівнихумовах». Мікроекономіка формулює економічні закони, в яких вказується, щонастання одного явища викликає інше, але тільки при інших рівних умовах.
Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути надане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення цінипризводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних іншихфакторах, бо якщо при зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, щопопит зросте, не можна.
Функціональний аналіз має велике значення в мікроекономіці. Уході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється головна риса, яка насцікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Післявстановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеноюголовною рисою, тобто функція. Необхідно зазначити, що з'ясуванняфункціонального взаємозв'язку важливе навіть тоді, коли чітке визначенняпричинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними явищами ускладнене.Рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів — важлива рисамікроаналізу. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ,Мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризуєтьсявідносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немаєвнутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінахзовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівноваганазивається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системіз'являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Змінизовнішніх умов
можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одногорівноважного до іншого аналогічного стану. Методи статики і динаміки особливошироко використовуються у мікроекономічних дослідженнях. Метод статикипередбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієїрівноваги до іншої залишається поза аналізом.
Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від
одного стану рівноваги до іншого.
Граничний аналіз — це технічний прийом, що широковикористовується в побудові мікроекономічних моделей. Це ефективність діїринкового механізму в основному залежить від волі і бажань людей. У суспільствівідносини між людьми
координуються через структуру прав, морально етичних норм, економічнихстимулів і т. д. Тобто існує система інститутів, які дають змогу людямкоординувати та структурувати свою діяльність. Інститути — це формальні інеформальні норми та правила поведінки, що розробляються та встановлюютьсядержавою і суспільством.
Інституціональне середовище функціонування економічних суб'єктівв основному визначається правами власності. Права власності — це санкціонованінорми поведінки, щоб регулюють відносини між людьми з приводу використання нимиекономічних благ. Ефективність цих норм залежить від панівної
в суспільстві форми власності і від структури форм власності (державна,комунальна та приватна), що склалася, та тенденцій її розвитку.
На зміст інституціональної системи впливають також зовнішніефекти (витрати або вигоди від ринкових операцій, що не отримали відображення вцінах) і громадські блага (блага, споживання яких не можна обмежити лише дляосіб, що платять за них).
Фірмав умовах досконалої конкуренції
Програмна анотація
1. Умови формування ринку досконалої конкуренції.
2 Конкурентна фірма.
3. Попит на продукцію конкурентної фірми.
4. Пропозиція конкурентної фірми.
5. Ринкова пропозиція.
6. Рівновага на ринку досконалої конкуренції.
7. Короткострокова рівновага.
8. Довгострокова рівновага.
9. Досконала конкуренція та ефективність.
Досконала конкуренція є найбільш виразною схемою ринковоїструктури, яку можна використовувати для аналізу економічних процесів.Вонає ідеальним типом ринкової структури, перевага якого полягає в тому, що завдякийого існуванню стає можливим чітке визначення системи обмежень, з якимистикається фірма на шляху до максимізації прибутку.
Ринок досконалої конкуренції — це ринок, який відповідає умовам досконалоїконкуренції.
Умови формування ринку досконалоїконкуренції
1. Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з якихпродає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.
2.Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному
випуску продукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1%загального продажу.
3. Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів. Вона
не розглядає конкурентів як таких, що можуть обмежити її ринкову часткупродажу.
4. Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток
легко доступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.
5. Входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякимиперешкодами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує повнумобільність у використанні ресурсів.
Конкурентна фірма
Підприємницька фірма — це самостійно діючий
суб'єкт ринку, метою діяльності якого є отримання прибутку черезвиробництво одного або більше товарів для продажу на ринку.
Конкурентна фірма — це фірма, яка продає свою
продукцію на ринку досконалої конкуренції.
Мета діяльності конкурентної фірми максимізаціяприбутку.
Припущення про максимізацію прибутку продавцями лежить в основі моделіпропозиції конкурентної фірми, її раціональної економічної поведінки.
Попит на продукціюконкурентної фірми
В умовах досконалої конкуренції ні одна з фірм не може
впливати на ринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовамиформування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну ринкову часткупродажу.
Тому таку фірму можна охарактеризувати як фірму,
що приймає ціну як задану (price-taker).
Крива попиту досконало конкурентної фірми — це крива, яка відображає попит на продукцію окремої фірми, обсяг продажу якої ніяк не впливає на зміну ринкової ціни.Графічно попит конкурентної фірми зображається у вигляді
горизонтальної лінії, він досконало еластичний за ринковою
ціною (графік 1.1, а). На графіку 1.1,6 зображена крива ринковогопопиту.
/>
Графік 1.1. Крива попиту на продукцію конкурентноїфірми.
а — попит з точки зору конкурентної фірми;
б — ринковий попит;
P— ціна;
Q — обсяг ринкового попиту;
q— обсяг попиту конкурентної фірми;
P1 — ринкова ціна.
Конкурентна фірма — це фірма, що приймає ціну.
Фірма, що приймає ціну, — це продавець такого обсягу товарів чи послуг,який є занадто малим відносно їх загальної кількості на ринку, щоб вплинути наринкову ціну. Конкурентна фірма може продати стільки, скільки бажає, поринковій ціні P1 тому граничний доход конкурентної фірми будедорівнювати ціні.
МR=Р,
МR— граничний доход;
P— ціна.
/>
Графік 1.2. Граничний доход конкурентної фірми.
Фірма зацікавлена в додатковомудоході, який може бути
отриманий від продажу додаткової одиниці товару.
Приріст валового доходу відпродажу кожної додаткової одиниці продукції — цеграничний доход (графік 1.2).
МR = (q2-q1)
Граничнийдоход — це зміна валового доходу відповідно до
зміни кількості товару, що продається:,
/>
де МR- граничний доход;
DTR- зміна валового доходу;
DQ- зміна обсягу попиту.
Оскільки конкурентна фірма можепродати стільки, скільки бажає (будь-яку кількість товарів), поринковій ціні, то додаток до валового доходу від продажу додатковоїодиниці товару буде такий самий, як ринкова ціна, або:
MR=P1
MR-граничний доход;
Р1 — ринкова ціна.
Граничний доход в умовах досконалої конкуренції незмінний
З'ясувавши таким чином, якзростає доход конкурентної фірми по мірі продажу додаткової одиницітовару, можна перейти до розгляду того, якими є умови визначення конкурентноюфірмою обсягу пропозиції її продукції (що лежить в основі рішенняконкурентної фірми щодо кількості товару на продаж).
Пропозиція конкурентної фірми
Модельпропозиції конкурентної фірми виходить з припущення заданості її економічноїповедінки (раціональної поведінки виробника) на максимізацію прибутку.
Крива пропозиціїконкурентної фірми показує, який обсяг випуску продукції будевиробляти та пропонувати фірма, щоб максимізувати прибуток.
Вона буде співпадати з тією частиною кривої граничних витрат фірми, якарозташована вище кривої її середніх змінних витрат.
Крива пропозиції конкурентної фірми — це частина
кривої її граничних витратМС (MarginalCosts), що розташована вище заАVС.
/>
Графік 1.3. Крива пропозиції конкурентної фірми.
А — точка припинення операцій;
В — точкасамоокупності.
Там, де граничні витрати (МС)дорівнюють середнім сукуп-
ним витратам(АТС), визначається точка самоокупності(точкаВ) ( графік 1.3).
Там, де граничні витрати (МС)дорівнюють середнім змінним витратам (АVС), визначається точкаприпинення операцій (точка А), при будь-якій ціні, що нижча заР,фірма припиняє виробництво.
Для визначення обсягу випуску прибудь-якій ціні (Р1,Р2),вищійза мінімальні середні змінні витрати (АVС), проводиться горизонтальналінія до кривої граничних витрат (МС). Якщо із точки її перетину з кривоюграничних витрат (МС) провести вертикальну лінію до осі абсцис, отримаємоточку, яка визначить той обсяг випуску продукції(q1, q2), який фірма по відповідній ціні пропонує до продажу.
Ринкова пропозиція
Ринкова пропозиція (пропозиціягалузі) складається з обсягів пропозиції всіх фірм, що пропонують своюпродукцію не ринку по будь-якій можливій ціні.
Крива ринкової пропозиції може бути одержана як результатдодавання кривих пропозицій всіх індивідуальних фірм по кожнійможливій ціні.
Оскількикрива пропозиції кожної фірми — це частина кривої її граничних витрат (МС), якалежить вище кривої середніх змінних витрат (АVС), токрива ринкової пропозиції 8 буде отримана як результат додаваннякривихМС1, МС2
МСз.( графік 1.4).
/>
Графік 1.4. Крива ринкової пропозиції.
Q — обсяг випуску галузі;
q1, q2 , q3 -обсяг випуску фірм 1, 2, 3;
S— результат додаваннякривих МС1, МC2 , МС3.
Детермінанти ринковоїпропозиції:
* Кількість фірм у галузі.
* Середній розмір фірми в галузі.
* Ціни змінних ресурсів ,що використовуються фірмами.
* Технологія.
Якщо поєднати пропозицію конкурентної фірми з її кривою попиту, стаєможливим визначення рівноважного обсягів виробництва товару, який виробляєфірма.
Рівновага на ринку досконалої конкуренції
У процесі свого функціонування конкурентна фірма має прийнятирішення:
1) здійснювати виробничудіяльність чи ні;
2) якщо здійснювати, тоскільки продукції виробляти і продавати.
По-перше фірмабуде здійснювати виробництво, якщо ринкова ціна буде дорівнювати цініРо,що відповідає точці припинення операцій точка
(А на графіку 1.3.)
З моменту, коли ринкова ціна перевищить цінуРо, фірмаготова прийняти
рішення щодо здійснення виробничої діяльності.
По-друге фірма має вирішити, який обсяг продукції вона маєвиробляти.
Фірма, яка в своїй діяльності додержується правила раціональноїповедінки, буде розширювати випуск продукції до точкиЕ, в якій її граничні витрати (МС) будуть дорівнювати граничному доходу(МR) (графік1.5).
Якщо граничні витрати (МС) менші,ніж ціна (Р), продаж
додаткової одиниці товару збільшує доход. Тому прибуток збільшується(або збитки зменшуються) з розширенням виробництва товару до того моменту, покиграничний доход(МR) не стане дорівнювати граничним витратам (МС).
Короткостроковарівновага
Для конкурентної фірми стан, вякому кількість товарів та послуг, що нею виробляється, визначається рівняннямР = МС = МR,називається рівноважним.
Виходячи з того що в умовахдосконалої конкуренції граничний доход фірми дорівнює ціні (МR = Р),стан рівноваги може бути також визначений рівнянням
Р== МС.
Таким чином, конкурентна фірмадосягає стану короткострокової рівноваги, коли Р = МК = МС.
/>
Графік 1.5. Рівновага конкурентної фірми.
Максимізація прибуткуконкурентною фірмою
Мета фірми —максимізація прибутку.
Прибуток — це різниця між сукупним доходом(ТR)і
сукупними витратами (ТС) за період продажу.
Прибуток = ТК — ТС.
Фірма прагне максимізуватиприбуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом(ТК) іваловими витратами (ТС).
Максимізаціяприбутку— це максимізація
різниці між валовим доходом і валовими витратами:ТК -ТС.
Для конкурентної фірми валовийдоход дорівнює ціні проданого товару (Р), помноженій на обсяг продажу (О);
ТR= Р* Q. Оскільки конкурентна фірма — це фірма, що приймаєціну, а не встановлює її, ціна знаходитьсяпоза впливом конкурентноїфірми.
Тому конкурентна фірма можевплинути на величину |
валового доходутільки змінюючи обсяг продажу.
Передбачається, що фірма враховує зміни величини витрат упроцесі випуску продукції і вибирає той його обсяг, який дастьмаксимумприбутку, що і буде відповідати максимальній різниці (ТR— ТС),
Основні підходидовизначеннямаксимізаціі прибутку
Сукупнийаналіз— використовує зіставлення сукупнихвеличин.
Граничний aналіз використовуєзіставлення граничних величин.
/>
Графік 1.6. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.
TR— валовий доход;
ТС— валові витрати;
Q—обсяг випуску продукції.
Максимізація прибутку досягається, коли водлзок міжТR і ТСнайбільший (відрізокАВ (ТR >ТС), обсяг випускуQ*). Точки С іD — точки критичного обсягу випуску продукції, коли(ТС = ТR) (див.графік 1.6).
Коли обсяги виробництва менші,ніжО1, або більші, ніж О2, виробництво стає збитковим(ТС > ТR).
При випускуО*, щовідповідаєmах прибутку, нахил кривої валовихвитрат (ТС) дорівнює нахилу кривої валового доходу (ТR). Оскільки нахил кривоїТС — це граничнівитрати (МС), а нахил кривоїТR—це граничний доход(МR),то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу виробництва
О*,означає і рівність їх граничних витрат і граничного доходу
(тобто МС=МR).
Граничний аналіз
/>
Графік 1.7. Максимізація прибутку конкурентною фірмою
Q,—обсяг випуску продукції;
Р— ціна;
МR— граничний доход;
МС— граничні витрати.
Обсяг виробництваQ*, який максимізує прибуток,визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу(МR) в точці Е (точці максимізації прибутку). (Див, графік 1.7).
МR= МС;
DTR
MR = ¾ ;
DQ
DTR = D(RQ);
DTR=RDQ — вплив конкурентної фірми на ціну Р відсутній;
MR== P(DQ)/DQ= P
Тому граничною умовою для фірми,що максимізує прибуток на ринку досконалої конкуренції,буде:
Р==MС.
Варіанти рівновагиконкурентноїфірми в короткостроковомуперіоді
/>
Графік1.8. Рівновага конкурентної фірми
в короткостроковому періоді.
Для конкурентної фірми, що отримуєприбуток(графік 1.8, а) ринкова ціна(Р) на продукцію фірми більша, ніж середні витрати на її виробництвоАС при
тому його обсязі (Q*), який максимізує прибуток. Фірма отримуєекономічний прибуток:
Прибуток = (Р -АС) * Q*.
Дляконкурентна! фірми на рівні самоокупності(графік 1.8,6)ринкова ціна (Р) на продукцію фірмидорівнює мінімальним середнім витратам (АС) при обсязі випускуQ*. Цедозволяє їй лише покрити витрати. Фірма отримує нульовийекономічний прибуток.
Р= МС = тіп АС.
Конкурентна фірма, що несезбитки
Для конкурентної фірми, що несезбитки (графік 1.9, а)
ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливі середні витрати (АС)при обсязі випуску продукціїQ* (АС>Р)\ фірма не покриває своївитрати на виробництво продукції і несе збитки.
Збитки =(АС — Р) * Q*
/>
Конкурентна фірма, щомінімізує збитки
/>
Графік 1.9. Рівновага конкурентної фірми в короткостроковому періоді.
Для конкурентної фірми, що мінімізуєзбитки(графік 1.9,6), ринкова ціна (Р) нижча за мінімально можливісередні витрати (АС) при обсязі випуску продукції (Q*) (Рале перевищує мінімум середніх змінних витрат (АVС)при цьому ж обсязі випуску (Р > АVС). Мінімізуючи збитки, фірмакоригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був встановленийвідповідно до точки (Р = MC) що забезпечить їй покриття змінних витрат(VС) і частково постійних
витрат (FС).
Конкурентна фірма, що припиняє виробництво
/>
Графік 1.10. Конкурентна фірма, що припиняє виробництво.
Якщоринкова ціна (Р) буде нижчою, ніж мінімальні змінні
витрати (АVС), фірма припинить виробництво (графік 1.10).
Ціна припинення виробництва:
Р=МС=тіпАVС
Довгострокова рівновага
Досконало конкурентна фірмавиробляє продукцію на довгостроковому Інтервалі тільки у тому випадку, колиціна Р буде не нижчою, ніж довгострокові середні витрати(LАС) (див.графік1.11).
Р=LАС.
/>
Графік 1.11. Рівновага конкурентної фірми
в довгостроковому періоді.
LМС —довгострокові граничні витрати;
LАС —довгострокові середні витрати.
Довгостроковийперіод— це період, достатній для
входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. В довгостроковомуперіоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковомуперіоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; вгалузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.
Конкурентна фірма знаходиться в станікороткострокової рівноваги,коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна Р дорівнює граничнимвитратамМС, і тоді досягається ефективність розподілу:
Р=МС.
Конкурентна фірма знаходиться встанідовгострокової рівноваги,коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна (Р) дорівнює граничнимвитратам (МС), а також дорівнює середнім сукупним витратам (АС). Коли цевідбувається, фірма також досягає виробничої ефективності:
Р=МС=АС.
Пропозиція фірми в довгостроковому періоді
/>
Графік1.12.Крива пропозиції конкурентної фірми в довгостроковомуперіоді.
LMC —довгострокові граничні витрати;
LAC —довгострокові середні витрати.
Кривапропозиції конкурентної фірмив довгостроковому періоді — це крива, що показує обсяг випуску продукції, який фірма будевиробляти при кожному значенні ціни, щоб досягти максимізації прибутку надовгостроковому інтервалі. Крива пропозиції конкурентної фірми вдовгостроковому
інтервалі буде визначатисячастиною кривої довгостроковихграничних витрат фірми (LМС), яка розташована вище кривоїдовгострокових середніх витрат
(LАС), що відповідає ціні беззбитковості на довгостроковому інтервалі (гр.1.12).
Довгостроковаціна беззбитковості– ценайменша ціна, при якій фірма можелише покрити свої витрати в довгостроковому періоді. Вона відповідаємінімальному рівню довгострокових середніх витрат фірми.
Рівновага галузів довгостроковому періоді
Рівновага галузі спостерігається тоді, коли конкурентні фірми непрагнуть ані вступити в галузь, ані покинути її, а також не намагаютьсязбільшити чи скоротити масштаби виробництва. Це відбувається, коли всі фірми вгалузі мають середні витрати (АС), що дорівнюють ціні (Р), тобто кожна фірмаповністю покриває свої витрати. У цьому випадку економічний прибуток фірмдорівнює нулю, а це означає, що відсутні мотиви, які б спонукали фірми виходитиз галузі чи входити до неї. У довгостроковому плані за умов конкурентної
рівноваги економічний прибуток дорівнює нулю. Це так званий
Парадокс прибутку це:
1 Позитивний економічний прибуток заохочуєнові фірми вступати в галузь
досконалої конкуренції. Це збільшує пропозиціюі знижує ціну на продукцію до тих пір, поки економічнийприбуток у галузі не стане дорівнювати нулю.
2 Від'ємний економічнийприбуток примушує фірми виходити з галузі.
Внаслідокцього пропозиція зменшується, і економічний прибуток знову стає нульовим.
Економічнийприбуток: збільшує абозменшує випуск продукції, повертаючись до нуля. Нульовийекономічний прибуток означає, що досягнена
конкурентна рівновага галузі в довгостроковому періоді. Довгостроковарівновага галузі відповідає вимозі рівності ціни(Р) довгостроковим граничним витратам(LМС) в точці мінімального рівня довгостроковихсередніх витрат(LАС):
Р== LМС = тіп LАС.
За таких умов досягаєтьсядовгостроковий стан беззбитковості галузі. Коли цевідбувається, фірми в галузі отримують нормальний прибуток. Якщо кожна фірма вгалузі отримує нормальний прибуток, вона задовольняється існуючим рівнемвипуску І не виявляє ініціативи ані його змінити, ані залишити галузь.
Жодна фірма поза галуззю невиявляє ініціативи щодо входження
до цієї галузі. Галузь і кожна фірма в галузі будутьпродовжувати
здійснювати виробництво на тих самих рівнях, поки не зазнають впливузміни одного з факторів попиту чи пропозиції.
Ринкова пропозиціяв довгостроковому періоді
Ринковапропозиція визначається шляхом складання обсягів пропозиції всіх фірм, якіпотенційно існують на ринку, і дорівнює сумарному обсягу продукції, щовиробляється та поставляється на ринок фірмами по будь-якійможливій ціні. Довгострокова крива ринкової пропозиціїзалежить від зміни на довгостроковому інтервалі рівня витратгалузі по мірі розширення обсягів випуску продукції. Взалежності від цього вона може мати додатний або від'ємнийнахил. Якщо середні витрати не змінюються залежно від зміни кількостіфірм, що входять в галузь і виходять з неї, то в іншому випадкупропозиція галузі буде абсолютно еластична, і крива пропозиції, відповідно,буде горизонтальною.
Галузь з незмінними витратами —це галузь, в якій ціни на фактори виробництва не залежать від зміни обсягувипуску продукції. Фірми в галузі мають незмінні
середні витрати. (Незмінний ефект масштабу.) Довгострокова кривапропозиції галузі з незмінними витратами — горизонтальна (графік1.13, а). Галузь із зростаючими витратами цегалузь, в якій ціни на ресурси в довгостроковому періоді зростають
Фірми в галузі мають зростаючі середні витрати. (Від'ємний ефектмасштабу.)
Довгострокова крива пропозиціїгалузі із зростаючими витратами має додатний нахил. (Нахил втору.)(Графік1.13,6).
Галузь зі спадними витратами — цегалузь, в якій ціни на фактори виробництва зменшуються помірі розширення випуску продукції. (Додатний ефект масштабу.)
Довгострокова крива пропозиції втакій галузі буде мати від'ємний нахил. (Нахил вниз.) (Графік1.ІЗ.в).
/>
a) в) с)
а) Галузь з незмінними витратами
б) Галузь зі зростаючими витратами
в) Галузь зі спадними витратами
Графік1.13. Довгострокові криві пропозиції в галузях з незмінними, зростаючими іспадними витратами.
SL— крива пропозиції в галузях з незмінними,зростаючими та спадними витратами в довгостроковому періоді. Конфігураціядовгострокової кривої пропозиції галузі залежить від рівня довгостроковихсередніх витрат (LАС), які впливають на рівень ціни (Р), збільшуючи її (Р1-> Рг) (графік 1.13,6)
або зменшуючи її (P1> Р2)(графік 1.13, в). Якщо довгострокові середнівитрати не змінюються, ціна (Р) залишається незмінною(графік 1.13, а) — у цьому випадку довгострокова кривапропозиції галузі — горизонтальна.
Досконала конкуренція таефективність
Досконала конкуренція обумовлюєефективний розподіл ресурсів.
Ресурси розподілені ефективно в тому разі, коли жоден з суб'єктів немає можливості покращити економічний стан без погіршення економічного стануінших суб'єктів. Парето-ефективний стан економіки виключає неефективне
використання ресурсів. Граничні умови ефективності виробництвабудь-якого блага:
MB= MC,
де МC—гранична корисність споживача;
МС — граничні витрати виробництва.
Рівноважна ціна на досконало конкурентному ринку дорівнює, з одногобоку, цінності для споживача кожної додаткової одиниці блага, з іншого,витратам виробництва цієї додаткової одиниці блага (графік 1.14).
/>
Графік 6.14. Попит, пропозиція та ефективність на досконало
конкурентному ринку.
МС— граничні витрати;
МВ— граничнакорисність споживача;
D — крива попиту;
S —крива пропозиції.
Вточці Е конкурентна рівновага ефективна тому, що
PE=MB-MC
При ефективному випускуQEплощаАFЕвідображає максимально можливу вигоду споживача та виробника. Вдосконало конкурентній економіці дії виробників, що прагнутьприбутку, приведуть до такого розподілу ресурсів,
який максимізує задоволення потреб споживача.