Тема: ТЕОРІЇ Т. МАЛЬТУСА ВІДНОСНОНАРОДОНАСЕЛЕННЯ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Індивідуальненавчально-дослідне завдання
здисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Харків– 2011
Економічнітеорії Т. Мальтуса трактуютьсясучасними західними економістами-теоретиками як революційні для свого часу. Цестає зрозумілим, коли порівнювати ці концепції з поглядами його попередників.Важливе місце в економічній концепції Мальтуса посідає теорія народонаселення. Вивчаючиїї, слід звернути увагу на те, що ця теорія та її автор стали об’єктаминищівної критики. Мальтуса не безпідставно звинувачували в зайвому песимізмі.Однак ця критика мала дещо однобічний характер: цілком ігнорувалась таобставина, що теорія народонаселення була для Мальтуса лише передумовою длярозроблення цілої низки економічних та соціальних доктрин.Отже, неварто шукати основоположних ідей учення Мальтуса лише в його праці «Нарис прозакон народонаселення у зв'язку з майбутнім удосконаленням суспільства». Протенавіть і тут міститься кілька положень, що заперечують твердження Сміта протрудове походження суспільного багатства.
У своїх виданнях «Нарису про законнародонаселення» та інших працях питання впливу демографічних зрушень настабільність суспільного розвитку Мальтус зв'язав із проблемамивзаємозалежності економічних та природних факторів. Він визнав, що зовнішні,позаекономічні чинники значною мірою обумовлюють суспільне відтворення,впливають на економічну рівновагу. До таких чинників Мальтус відносив інародонаселення, розглядаючи його, як один із природних ресурсів – факторів економічногорозвитку.
Виходячи з кількісних характеристик,Мальтус намагається показати, як процес відтворення населення впливає наекономічні процеси в суспільстві. У природі, за Мальтусом, відповідність міжчисельністю населення і кількістю засобів існування досягається епідеміями,голодом, війнами, непосильною працею, що винищує величезну масу людей [2, с.105].
Т. Мальтус сприйняв тезу А. Сміта проте, що зростання багатства може відбуватись необмежено, однак проблему бачив уіншому ракурсі: економічне зростання обмежене небезпекою більш швидкогозростання населення, ніж це допускається зростанням виробництва предметівспоживання. Передбачаючи майбутні заперечення, Т. Мальтус не один разповторював, що він не заперечує проти зростання чисельності населення, алепропонував «встановити між населенням і продовольством таке співвідношення, якеб не викликало боротьби між ними», тобто досягти стану економічної рівновагисуспільства [1, с. 355].
Процес саморегулювання приростунаселення Мальтус ілюструє з допомогою прикладу. За сприятливих умов (якщо будутьвикоренені війни, хвороби, бідність) населення, збільшуючись за принципом геометричноїпрогресії, буде подвоюватися кожні 20—25 років, а виробництво їжі та іншихнеобхідних предметів існування, збільшуючись в арифметичній прогресії, не зможепримножуватися такими темпами. Він доводив, що оскільки розмір Землі незмінюється, а такий фактор, як праця, збільшується, то кількість продуктівспоживання може зростати лише в арифметичній, а не геометричній прогресії(порівняйте 1, 2, 3, 4,… з 1,2, 4,8,...): через два століття народонаселеннявідносилось би до засобів існування як 256 до 9; через три століття — як 4096до 13 [5, с. 106].
Мальтус уважає, щосуспільство, знаючи наслідки процесу зростання народонаселення, може й муситьвтручатись і регулювати цей процес, оскільки воно не здатне забезпечитибезмежного приросту засобів існування, у збільшенні яких бере участь і природа.Визнаючи, що людські ресурси є одним з найважливіших факторів економічногорозвитку, Мальтус указує на необхідність їх якісного відтворення і у зв'язку зцим різко засуджує державні програми підтримки бідних. Адже, оскільки чисельність населення зростає швидше, ніжпродовольчі ресурси, то, на думку Мальтуса, породжуються злидні, зменшуєтьсятривалість життя, тому треба регулювати народжуваність [4, с. 108].
Будь-яка державна чи приватнаблагодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобтоприродноекономічному обмеженню зростання населення. Крім того, ця допомогапідриває дію стимулів у економічній сфері. мальтус теорія населення продовольство
Мальтуснасамперед не приписував собі ідею про те, що зростання чисельності населеннязавжди повинно підтримуватися на нижчому рівні, ніж зростання засобівіснування, але ніхто із дослідників, на його думку, не аналізував конкретно тіфактори, які підтримують цей рівень.
Своєю заслугою щодовивчення біологічної природи людини Т. Мальтус називає два постійно діючізакони:
1) продовольство необхідне дляіснування людини;
2) пристрасть між статяминеобхідна і вічна.
Ці два закони слугуютьдля Мальтуса, на думку російського вченого С. Ковальова, головним аргументомпроти твердження про шляхи покращення людини і суспільства [3, с. 35].
Подальший розвитокекономічної думки був пов'язаний з критикою теорії народонаселення Т. Мальтуса. На думку більшостідослідників, його теорія Т. Мальтуса має наступні істотні недоліки:
1) зосередженість йогодосліджень лише на біологічній природі людини, про що він сам стверджував.Проте із найвідоміших філософів світу лише Д. Феєрбах вважав природну сторонулюдини домінуючою щодо соціальної сторони;
2) Т. Мальтус не зумів всебічнооцінити навіть біологічну природу людини і, що найважливіше у цьому контексті –тваринний і рослинний світ. Оскільки Т. Мальтус ігнорує можливість одного видуіз цього світу використовувати як їжу інший вид;
3) вважаючи своєю заслугоюаналіз механізму підтримки стабільної рівноваги щодо співвідношення чисельностінаселення і предметів існування, Мальтус надав цьому механізму хижацьку,людиноненависницьку природу, оскільки позитивними засобами стримування приростунаселення назвав війни, голод і хвороби, причому своє антилюдське обличчярозповсюдив лише на трудящі верстви населення, хоча сам був священиком.Міркуючи при цьому над наслідками підвищення розмірів допомоги бідним, вінзаявив, що це не лише зруйнує націю, але й погіршить становище нижчих класів,бо вони будуть багато днів відпочивати;
4) можливо деяким авторамподобаються сформульовані Т. Мальтусом закони, але, на наш погляд, перший з них(продовольство, необхідне для існування людини) позбавлений будь-яких ознаккатегоріальності щодо поняття «закон». В такому ж контексті можна писати, щодля існування людини потрібне повітря, вода та ін., але ніхто не називає цезаконами. Другий закон (пристрасть між статями необхідна і вічна) не маєжодного відношення до економіки, а його обґрунтування є не більш «науковим», ніжпершого закону;
5) правильно зазначаючи, щодосвід підтверджує правоту теорії, Т. Мальтус вдається до далеких від наукипрогнозів. Так, стверджуючи, що зростання кількості населення відбувається угеометричній прогресії, а засобів існування – в арифметичній (Мальтус брав прицьому за одиницю підрахунку 1 мільярд), він дійшов висновку, що через 225 роківспіввідношення між цими величинами буде складати 512:10, через 300 років –4096:13 і т.д. Цю залежність Мальтус назвав «законом необхідності, що диктуєтьсяприродою». Нині залишилося близько 20 років до періоду прогнозованої Т.Мальтусом першої дати. Проте практика, яка, на його думку, повинна булапідтвердити «теорію», вступила в антагонізм з його пророцтвом. Крім того,методологічно хибно називати цей закон законом природи, бо в дію вступаютьмогутні соціальні чинники, які в процесі еволюції суспільства від нижчих формдо вищих посилюють свій вплив порівняно з природними чинниками. Якраз внаслідоксоціальних факторів у найбідніших країнах світу голодують десятки мільйонівлюдей, але людство в цілому спроможне нині виробити стількисільськогосподарської продукції, яка здатна прогодувати не лише 6,2 млрд.населення Землі (у 2003 р.), але й значно більшу кількість. На жаль, цьому внаш час заважає найбільшою мірою дискримінаційна глобалізація та існуючих в такихкраїнах суспільний устрій;
6) Т. Мальтус абсолютизує своївисновки на історії первісного нагромадження капіталу у Великобританії, коливідбувалося тотальне зубожіння населення. Однак, і в даному разі він некоректновикористовує дані про існуючу тоді дійсність, оскільки гіперболізує рольприроди в цьому процесі. Значною мірою тотожні явища відбуваються в Україні зсередини 90-х років ХХ ст., коли сільське господарство було зруйноване івідкинуте на 50-х повоєнних років, з одного боку, і близько 80% національногобагатства України зосередилося в руках 20 кланово-олігархічних сімей – зіншого, внаслідок чого чисельність населення за роки реформ скоротилося на 4,5млн. осіб, а переважна більшість населення України опинились на межі виживанняі вживали «грубу» їжу. Тут доречно сказати, що в минулому СРСР, який унегативному контексті часто називає Президент України, переважна більшістьнаселення, за критеріями ООН, проживала не в бідності, оскільки на душу населенняспоживалось щоденно 3700 кал. (у 2000 Р. – 2560 кал., що є ознакою прихованогоголодування);
7) Мальтус зневажливовідноситься до народних мас, зокрема зводить історії людства до історії вищихверств населення. Саме тому його концепція послугувала основою праць Ніцше,Фрейда і Дарвіна. Так, З. Фрейд вважав, що «сутність маси без урахування волівождя недоступна для розуміння». Аналогічну філософію щодо народних массповідував Ніцше. Що стосується Ч. Дарвіна, то наслідування ним концепціїМальтуса цілком закономірне, оскільки він досліджував тваринний і рослиннийсвіт. Тому цілком обґрунтовано Є. Ковальов робить такий висновок: «ТеоріяМальтуса, мабуть більше адекватна по відношенню до тваринного світу, ніж долюдського суспільства, про що свідчить її разюча подібність ззагально-визначеною сучасною теорією популяції тварин»;
8) Т. Мальтус абстрагується віднауково-технічного прогресу, на що справедливо звертали увагу класикимарксизму;
9) Т. Мальтус повністю ігнорувавможливий вплив соціальних чинників на зміну «обґрунтованого» ним закону.Зокрема, він нехтував можливістю досягнення рівності в суспільстві, в томучислі перерозподілом земельної власності на дію цього закону, що охоплює всюживу природу. Як показав досвід розвитку окремих країн Європейського Союзу, атакож Швеції, Японії, в яких з них подолана значна нерівність, у них не існуєжодної проблеми з повним забезпеченням потреб всіх верств населення, не кажучивже про те, що уряди цих країн намагаються стимулювати народжуваністю.
Отже, хоча теоріянародонаселення Т. Мальтуса породила звинувачування його в зайвому песимізмі,але вона стала фундаментомдля ряду наук та поштовхом для ґрунтовного дослідження економічних проблем.
Література:
1. КовальчукВ.М. Історія економіки та економічної думки: Навч. посіб. / В.М. Ковальчук,М.В. Лазарович, М.І Сарай. – К.: Знання, 2008. – 647 с.
2. МазурокП.П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. / П.П.Мазурок. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 477 с.
3. МочернийС.В. Історія економічних вчень (Сучасна економічна думка). Навчальний посібник/ С.В. Мочерний, М.В. Довбенко / За ред. Мочерного С.В. – Львів: «Новий Світ –2000», 2006. – 488 с.
4. Проскурін П.В. Історія економіки та економічнихучень. Нариси економічної історії індустріальної цивілізації: Навч. посіб. / – К.: КНЕУ, 2005. – 372 с.
5. Юхименко П.І. Історія економічних учень. Навчальний посібник / П.І. Юхименко, П.М. Леоненко.– К.: Знання-Прес, 2005. – 583 c.