ЗМІСТ
Вступ
Теоріяраціональних очікувань
Висновок
Списокджерел
Вступ
Важливу роль у русі економіки відіграють очікування людейщодо зарплати, цін тощо. Однак теорії, яка б пояснювала, як формуютьсяочікування не було, незважаючи на те що проблема очікувань є багатогранною ісуперечливою. Економісти-кейнсіанці взагалі не брали до уваги очікування усвоїх моделях, хоча у теорії Дж.-М. Кейнса йшлося про очікувану граничну ефективністькапіталу (єдину ставку дисконту, що може зробити дисконтну вартість очікуванихчистих прибутків від капітального активу рівною його ціні пропозиції, якщо цяціна не зростає). Монетаристи, зокрема М. Фрідман, сформулювали теоріюадаптивних очікувань. Вчені виходили з того, що фірми коригують свої очікування(і дії) з огляду на події, тенденції минулого, а також підтверджень або помилокминулих прогнозів. У такий спосіб оцінюється ймовірна ситуація на ринкахтоварів, динаміка цін, зміна кон'юнктури.
На таких судженнях ґрунтується теорія адаптивних очікувань,яка домінувала до початку 60-х років XX ст.
Теоріяраціональних очікувань
Теорія адаптивних (лат. adapto — пристосовую)очікувань — теоретичний засновок, згідно з яким формування очікуваньгосподарських суб'єктів відбувається шляхом екстраполяції тенденцій розвиткупроцесу в минулому.
Ознайомлення з механізмом формування очікувань необхідне,оскільки воно дає змогу збагнути вплив економічної політики на розвитокгосподарського процесу. Американський економіст Р.-Е. Лукас, глибокопроаналізувавши теорії своїх попередників і здійснивши дослідження сучасноїситуації, запропонував теорію раціональних очікувань.
Лукас (Lucas) Роберт-Емерсон (нар. 1937) — американськийекономіст, лауреат Нобелівської премії (1995). Народився в м. Якіма (штатВашингтон,США).Закінчив історичний факультет Чиказького університету. Однак ознайомлення зкурсом економічної історії спрямувало інтерес Р.-Е. Лукаса до питань економіки,і він вступив на економічний факультет Чиказького університету. У 1964 р. здобувступінь доктора економічних наук. У цьому університеті почалася його трудовадіяльність на посаді лектора економічного факультету. У 1963 р. він — асистент професораекономіки в Університеті Карнегі— Меллона. У той час там зібралася група молодихекономістів (Дж. Мут, Т. Сарджент, Е. Прескотт та ін.), яка започаткувала першідослідження утворення та динаміки очікувань. Саме тут сформовано основи йогосвітогляду: у 1967 р. — доцент, а в 1970 р. — професор економіки.
З 1975 р. Р.-Е. Лукас працює професором економіки Чиказького університету.Упродовж восьми років був заступником керівника економічного факультету, а у 1986— 1988 pp. — очолював його. В цейперіод він активно співпрацює з авторитетними науковими виданнями. У 1972— 1978 pp. — помічник редактора«Журналу економічної теорії», з 1977 р. — заступник редактора «Журналу монетарної економіки», а протягом 1978—1988 pp. — редактор «Журналуполітичної економії». Водночас продовжує активну наукову діяльність.
У 1979—1982 pp. Р.-Е. Лукаса обрано членом виконавчого комітетуАмериканської економічної асоціації, а в 1987 р. — її віце-президентом. У 1982—1984 pp. — член ради Американськогоеконометричного товариства, а з 1991 р. — її віце-президент. Член багатьох професійних тагромадських організацій, редколегій наукових журналів.
Теоретичний доробок Р.-Е. Лукаса великий, зокрема праці«Очікування і нейтральність грошей» (1972), «Рівноважна модель в економічномуциклі» (1975), «Нариси з теорії економічного циклу» (1981), «Нова класичнамак-роекономіка» (1984), «Модель ділових циклів» (1987), «Раціональні очікуванняі економічна практика» (у співавторстві з Т. Сарджентом, 1991) та ін.
Р.-Е.Лукас — член Американської академії мистецтв і наук, Національної академії наукСША, почесний доктор Паризького університету та Арійського університетуекономіки і бізнесу.
Теорія раціональних очікувань Р.-Е. Лукаса розглядає реакціюучасників економічної діяльності на зміни кон'юнктури, на заходи економічноїполітики.
Теорія раціональних (лат. rationalis — розумний)очікувань — теоретичний засновок, згідно з яким формування очікуваньмайбутнього економічної системи відбувається не лише на основі екстраполяціїтенденцій розвитку в минулому, ай на основі аналізу майбутніх можливостей.
На противагу адаптивним очікуванням раціональні очікуваннязорієнтовані більше на майбутнє, ніж на минуле. Р.-Е. Лукас виходить з того, щоекономічні суб'єкти не схильні пасивно очікувати змін економічного курсу.Спираючись на широку інформацію, вони передбачають імовірні наслідки грошово-кредитноїта фінансово-бюджетної політики, приймають раціональні рішення, здатніврівноважити дії державних структур. Підприємці, домашні господарства не простоекстраполюють процеси і тенденції, а прагнуть осягнути суть і логіку дій тих,хто здійснює регулювання економіки. Вчений вважає, що не можна розглядатиспоживачів і підприємців лише об'єктами макрорегулювання. «У них є свої мізки, іочікування людей такі ж важливі для економіки, як і економічна політика уряду».
Раціональні очікування базуються на достатньо повнійінформації, на аналізі, оцінках майбутніх подій, на прогнозах, тобто напередбаченні економічних подій. Як зазначав американський економіст Г.-А.Саймон, «класичний спосіб включити очікування в економічну теорію — цепередбачити, що той, хто приймає рішення, може оцінити загальний імовірнийрозподіл майбутніх подій».
Оскількипри формуванні своїх очікувань економічні суб'єкти використовують наявнудоступну інформацію оптимально (раціонально), й очікування їхні, вважає Р.-Е.Лукас, слід розглядати як раціональні. Отримуючи інформацію, наприклад, пронесподіване зростання цін на готову продукцію, підприємці розширюють виробництво,зростає попит на додаткову робочу силу. Згідно з теорією раціональних очікуваньпідприємці одразу реагують на це зростання: збільшують свої інвестиції увиробничий капітал. Товарно-грошові запаси зменшуються і поступово ринковаситуація стабілізується. Господарські суб'єкти, які найшвидше і кращим чиномвикористовують отриману інформацію, можуть вжити заходи, що здатні збалансувативиробництво і зайнятість, внаслідок чого циклічні коливання припиняються.
Р.-Е. Лукас у своїй теорії виходить не з того, що люди завжди точно передбачають,а з того, що вони не роблять постійно помилкових передбачень, які можутьвикористовувати політики. Крім того, ключові інституції, що приймають рішення(великі фірми, головні фінансові установи і профспілкові організації), наймаютьдо штату економістів, які допомагають передбачити результати нової державноїполітики. Отже, постійно обманювати основні інституції економіки (які приймаютьрішення) неможливо.
Раціональні підприємці використовують всю наявну інформацію,у т. ч. й про те, як функціонує економіка і як здійснюється економічнаполітика. Це дає змогу їм передбачати наслідки змін в економіці, незалежно відїх причини, і відповідним чином приймати рішення, які максимізують їхнійдобробут.
Теорія раціональних очікувань передбачає невтручання державив економіку. Висновок про те, що держава не повинна втручатися в економіку випливаєіз функції пропозиції Р.-Е. Лукаса, сутність якої полягає в тому, що оскількиучасники господарського процесу поінформовані про державні заходи, тоочікуваний ними рівень цін збігається з фактичним рівнем, і, відповідно,економічна політика не впливає на реальне виробництво продукції. Зміни увиробництві наявні лише в тому випадку, коли учасники господарського процесустикаються з несподіваними заходами або припускаються помилок.
Р.-Е. Лукас вважає, що не бажано здійснювати жоднихнесподіваних для суб'єктів господарювання заходів з боку держави, навітьефективних, оскільки вони породжують додаткову непевність. Держава може тількиконтролювати рівень цін і пропозицію, причому друге — шляхом зниженняподатків. Тобто йдеться про безперспективність, безплідність командних дій збоку держави.
Втручання держави в економічне життя Р.-Е. Лукас вважаєнеприйнятним не тільки в довгостроковому періоді, а й у короткостроковому. Найого думку, великі корпорації володіють достатньо повною інформацією і швидкореагують на рішення керівництва. Корпорації здатні не лише прогнозувати«економічну погоду», а й передбачити імовірні дії правлячих кіл. Грошова «підкачка» попитупризводить не до зростання виробництва, а до інфляційного сплеску цін. Р.-Е.Лукас виходить з того, що ринкова економіка сама здатна відновити порушенурівновагу. Ціни досить гнучкі і рухливі, їх коливання відбуваються на рівніфірм. На макрорівні ціни вирівнюються. Втручання держави лише порушує процесринкового саморегулювання. Для забезпечення адекватної реакції економічнихагентів на зміни господарської політики необхідно, щоб вони були завчасноповідомлені про ці зміни і довіряли прогнозам та оцінкам державних структур.Проблема обліку раціональних очікувань — це проблема дієвості економічноїполітики, її здатність впливати на хід економічних подій.
Теорія раціональних очікувань Р.-Е. Лукаса ознаменувалапереосмислення макроекономічної політики, а практичне застосування її даловагомі результати. Практика підтвердила, що при оцінюванні та розрахункахрезультатів нової економічної політики держави (наприклад, реформи податковоїсистеми, зміни режиму зовнішньої торгівлі, нової грошово-кредитної політики,нової системи обмінних курсів тощо) слід обов'язково враховувати і ефект змінираціональних очікувань. На основі цієї теорії було розроблено декількаеконометричних моделей функціонування ринкової економіки, сформульованоправила, які дають змогу об'єктивно оцінити економічну політику держави.
Підтвердженням практичної значущості теорії раціональнихочікувань було проведення ряду досліджень на матеріалі дефляційних процесів вамериканській економіці 80-х років XX ст. Попередня інфляція в економіці США не досяглагіперстадії і тому її наслідки не були чітко виражені. Однак дефляція початку80-х років знизила реальний обсяг виробництва, значно більше, ніж передбачаєтеорія адаптивних очікувань. Деякі економісти вважають, що позитивні зміни векономіці СІЛА відбулися на основі «кредиту довіри», виявленого вищимиполітичними і фінансовими колами. Тобто крива сукупного попиту американськоїекономічної системи зсунулася вниз завдяки вірі народу в те, що адміністраціяпрезидента Р. Рейгана та керівники Федеральної резервної системи вирішилививести країну з інфляції. Такий ефект відповідав теорії раціональнихочікувань.
Особливістю підходу Р.-Е. Лукаса була його спрямованість наформування макроекономіки на «здоровій» мікроекономіці. Отже, теорія раціональнихочікувань зорієнтована на встановлення зв'язку між макро- і мікротеоріями.
Продовжуючидосліджувати формування очікувань, Р.-Е. Лукас фактично відкрив новий напрямдосліджень —«критику Лукаса». Вчений вважавнедосконалими традиційні макроекономічні моделі, оскільки в них не враховуєтьсяможливість зміни режиму економічної політики.
Він показав, що звичайні способи оцінювання макроекономічнихфункцій, які описують поведінку неурядового сектору економіки, дають неадекватнірезультати через зміни режиму економічної політики. Р.-Е. Лукас довів, щоочікування залежать від багатьох факторів, в т. ч. від економічної політикиуряду. Це необхідно брати до уваги при оцінюванні передбачуваних результатівкоригування цієї політики.
Одним з прикладів «критики Лукаса» є оцінювання впливу затрат на зниженнятемпів інфляції. Звичайний метод розрахунку співвідношення втрат (кількостівідсоткових пунктів ВНП, якими доведеться жертвувати для зниження інфляції наодин відсотковий пункт) базується на передбаченні залежності очікуваних темпівінфляції від їх минулих значень. Р.-Е. Лукас вважає, що зміна очікувань, якапов'язана з імовірними змінами економічної політики, може значно знизитизатрати на боротьбу з інфляцією. Іншими словами, традиційна методика розрахункуспіввідношення втрат не дає достовірних результатів, оскільки підпадає під«критикуЛукаса».
Важливим доробком Р.-Е. Лукаса в економічному аналізі є нове теоретичнеобґрунтування «кривої Філіпса», суть якої полягає в існуванні позитивноїзалежності рівня зайнятості від рівня інфляції. Ще в 60-ті роки «крива Філіпса»вважалася найстійкішою залежністю в економічній теорії, що певною міроювиправдовувало дії урядів країн, які для поліпшення ситуації в економіцівдавалися до експансіоністської грошово-кредитної політики. Однак така політикачасто призводила до негативних наслідків.
На початку 70-х років Р.-Е. Лукас довів, що «крива Філіпса» вкороткостроковому періоді має позитивний нахил, а в довгостроковому — вона вертикальна. Цезумовлено тим, що серед економічних суб'єктів панують раціональні очікування;господарські органи оперативно формують свої очікування відповідно до новоїполітики держави, що автоматично позначається на процесі формування заробітноїплати і цін.
Висновок
Отже,ця теорія націлює на ґрунтовне вивчення психології і поведінки людей, надосягнення органічного зв'язку між макроуправлінням і мікроекономікою. Науковідослідження Р.-Е. Лукаса дали поштовх розвитку нової галузі економетрики, за основуякої взято теорію раціональних очікувань.
Списокджерел
1. Абрамова, М.А. Экономическаятеория / М.А. Абрамова, Л. С. Александрова. – М.: Юриспруденция, 2001. – 400 с.
2. Архипов, И.И.Экономика: учебник для вузов / И. И.Архипов, А. К. Большаков. – М.: Проспект,2006. – 840 с.
3. Корниенко, О.В.Экономическая теория: практикум / О. В. Корниенко. – Ростов н/Д: Феникс, 2008.– 320 с.
4. Макконнел, К. Р.Экономикс: принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконне, С. Л. Брю. – М.:Республика, 2003. – 486 с.
5. Микроэкономика:учебное пособие для вузов / под ред. М. И. Плотницкого.- Минск: Новое знание,2005.
6. Мицкевич, А.А.Сборник заданий по экономике с решениями / А. А, Мицкевич. – М.: Вита-Пресс, 2001. – 592 с.