КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
з мікроекономіки на тему:
Теорія виробництва
Виконала:студентка
факультетуаграрного менеджменту
спеціальності:«менеджмент зовнішньо-економічної діяльності»
2курсу 6 групи
БенедишинаН. О.
Науковийкерівник:
доцентРудий М. М.
Київ — 2007
Зміст
ВСТУП
Розділ І Виробництво та виробнича функція
Розділ ІІ Виробництво в короткостроковомуперіоді
2.1 Стадії виробництва
2.2 Закон спадної граничної продуктивності
РОЗДІЛ ІІІ Виробництво в довгостроковому періоді. Ефект масштабувиробництва
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Теоріявиробництва є однією з центральних в економічній теорії.
Виробництво– основа бізнесової діяльності. Фірми використовують виробничі фактори, якіназиваються також вхідними факторами виробництва. Виробництво визначається, якпроцес в результаті якого, вхідні виробничі фактори трансформуються у вихіднупродукцію.
В курсовійроботі розкривається ринкова пропозиція і поведінка виробника, показується, якфірми можуть ефективно організовувати виробництво залежно від зміни вхіднихфакторів виробництва і вихідної продукції. Звертається увага на масштабидіяльності фірми; на зв’язки між усіма вхідними факторами і обсягамивиробництва.
Ученіекономісти вважають, що існують деякі загальні закони виробництва, які можнабільш-менш точно описати. Найважливіші серед них – закон спадної граничноїпродуктивності і закон ефекту масштабу – які розкриваються у роботі.
Розглядаютьсядеякі проблеми, які мусить виконувати кожна фірма. Наприклад, якщо фірма хочезбільшити виробництво, то як їй діяти: найняти більше працівників, чипобудувати новий цех? Що доцільніше: щоб одне підприємство випускало різні видипродукції, чи щоб кожна модель вироблялася на окремому підприємстві?
Такожз’ясовується процес взаємодії факторів виробництва у формі виробничої функції;досліджуються взаємозв’язки між загальним, середнім та граничним продуктом наоснові застосування графічних моделей, з чого можна буде зробити висновок, щовиробничий процес фірми має свою внутрішню логіку, закономірні стадії, беззнання яких неможлива організація ефективного й оптимального виробництва.
Розділ ІВиробництво та виробнича функція
Виробництво— це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природнимиресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг.
Разомз тим, виробництво можна охарактеризувати як певну систему відносин між людьми.Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир — робітник, директорпідприємства — начальник цеху, робітник — робітник тощо) абосоціально-економічний (власник — не власник, акціонер — акціонер) характер.Наочно виробництво як поєднання продуктивної системи та системи відносин можнарозглянути на рис. 1.1. [1, 59-61]
/>
Рис. 1.1. Виробництво як продуктивнасистема та система відносин
Факторивиробництва або ресурси – це блага, які потрібно придбати фірмі для забезпеченнявипуску інших благ – готової продукції. Основні види факторів такі: капітал,праця, земля (природні ресурси), підприємницькі здібності.
Здатністьвиробництва продукувати товари при відповідних затратах факторів виробництвавизначається передусім технологією, що використовується у ньому. [2, 109]
Технологія— це практичне застосування знань про способи виробництва продуктів і послуг.Вона матеріалізується:
- у нових зразках обладнання;
- у нових методах виробництва;
- у новій організації праці;
- у підвищенні загальноосвітнього та професійного рівня підготовкипрацівників.
Уреальному житті технологія постійно вдосконалюється, що приводить до змін увиробничому процесі. Однак для спрощення моделі поведінки виробника на цьомуетапі нашого аналізу припустимо, що технологічні зміни не відбуваються. Цеприпущення не змінить мотивів поведінки виробника, однак спростить процеспізнання. [1, 59-61]
Виробництвопотребує не тільки ресурсів, але й часу. Щоб пояснити роль часу у виробництві, требарозрізняти три різні часові періоди.
Миттєвийперіод – це проміжок часу, протягом якого всі фактори виробництва залишаютьсянезмінними, тобто виробництво є сталим.
Короткостроковийперіод – час, протягом якого фірма може змінити обсяги використання лише деякихіз ресурсів, що забезпечують випуск продукції. Протягом цього періоду змінніфактори, такі, як матеріали або праця, можна пристосувати до нових умов. Протецей період недостатній, щоб змінити усі фактори.
Довгостроковийперіод – це такий проміжок часу, протягом якого можна змінити обсягивикористання всіх без винятку факторів виробництва. [2, 109-110]
Технологічназалежність між структурою затрат ресурсів (факторів виробництва – працею Lта капіталом K) і максимально можливим випуском продукції (Q)описується виробничою функцією:
Q=f(J,K)
Виробничафункція показує, який максимальний обсяг випуску Q може бути одержаний прикожному конкретному наборі (L, K) витрачених ресурсів і незміннійтехнології. Зміна технології веде до зміни самої функціональної залежності.
Взалежності від кількості факторів, виробнича функція визначається як однофакторна,двофакторна, багатофакторна. [3, 65]
Втеорії виробництва традиційно використовується двофакторна виробнича функція.
Двофакторнавиробнича функція у табличній формі подається у вигляді так званої виробничоїсітки (таблиця 1.1). Кожна клітинка таблиці відображає максимальний обсяг випуску,який забезпечується відповідними обсягами факторів.
Таблиця1.1Кількість затрат праці, люд. год (L) Затрати капіталу, машино-годин (K) 1 2 3 4 1 2 4 6 8 2 4 8 10 20 3 6 10 20 30 4 8 12 26 40
Дляпобудови графіка двофакторної функції слід вибрати в таблиці всі комбінаціїресурсів, що забезпечують один і той самий обсяг випуску, і нанести точки звідповідними координатами на координатну площину (рис. 1.2). Так, випуску Q=8відповідають точки А (1, 4), В (2, 2), С (4, 1). З’єднавши ці точки плавноюкривою, отримаємо лінію, яка називається ізокванта. [2, 110-111]
/>
Рис. 1.2. Карта ізоквант
Ізокванта– це крива, що показує всі можливі комбінації ресурсів, які дозволяють отриматипевний фіксований обсяг виробництва.
Сукупністьізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягувипуску продукції, називається картою ізоквант.
Ізоквантимають певні властивості:
- дві ізокванти, що відповідають різним обсягам випуску, не можутьперетинатись;
- чим далі розташована ізокванта від початку координат, тим більшийвипуск Q відповідає цій лінії;
- ізокванти опуклі в бік початку координат;
- ізокванта не дотинається до осей координат;
- нахил ізокванти до відповідної осі збільшується (зменшується) призбільшенні (зменшенні) відповідного фактора виробництва;
- при збільшенні фактора виробництва ізокванта наближається довідповідної осі. [3, 66]
Дляпобудови виробничої функції в аналітичній формі, слід на основі використаннявідповідних економічних процедур обрати конкретний вид функціональноїзалежності та оцінити параметри обраної функції.
Ізоквантина рис. 1.2 найповніше можна описати за допомогою показникової виробничоїфункції:
/>
де a,b, c – додатні постійні числа, що характеризують технологію виробництва.Кожний з показників степеня менший за одиницю. Виробнича функція, в якій b+c=1,має назву виробничої функції Кобба-Дугласа. [5, 213]
Лінійнавиробнича функція (рис. 1.3) передбачає повне заміщення виробничихресурсів, отже даний обсяг продукції може бути отриманий за допомогою абопраці, або лише капіталу, або ж з використанням безлічі можливих комбінаційобох ресурсів:
/>/>
/>
Рис. 1.3. Ізоквантилінійної виробничої функції
Ізокванта,зображена на рис. 1.4, характерна для функції з фіксованими пропорціямивикористання виробничих факторів. Ця функція відома під назвою виробничоїфункції Леонтьєва:
/>[2, 112]
/>
Рис. 1.4. Ізоквантивиробничих функцій з фіксованими пропорціями.
Виробнича функція Леонтьєвамає встановлені незмінні коефіцієнти технології для поєднання вхідних факторіву певних пропорціях, щоб виробити певний рівень вихідної продукції. Лише однепоєднання вхідних факторів, одна технологія, однофакторна пропорція можутьзабезпечити виробництво даного обсягу продукції Q.
Якщо взяти два вхіднихфактори К і L, то лише одна пропорція К/L, щовідображає коефіцієнт технології, забезпечить виробництво даного обсягупродукції Q. [4, 114-115]
Увиробничій функції Леонтьєва неможлива заміна факторів, вхідні факторивикористовуються разом тільки у фіксованій пропорції.
На рис.1.5 представлена ламана ізокванта, яка відображає обмежену можливість заміщенняресурсів (лише в точках зламу) і наявності лише декількох методів виробництва.
Багатовчених і практиків вважають, що ламана ізокванта найбільш реалістичнопредставляє виробничі можливості більшості сучасних виробництв. Однактрадиційна економічна теорія зазвичай використовує плавні ізокванти, оскількиїх аналіз не вимагає застосування складних математичних методів. [6, 68]
/>
Рис. 1.5.Ламані ізокванти
Розділ ІІВиробництво в короткостроковому періоді
Призміні обсягів виробництва відбувається перехід від однієї комбінації ресурсівдо іншої, що розміщені на різних ізоквантах. В короткостроковому періодічастина ресурсів (наприклад, капітал) залишається незмінною, тоді збільшенняобсяг виробництва можна досягти лише завдяки нарощуванню змінних ресурсів(наприклад, праці). Тому обсяги виробництва можуть пересуватися вздовж лініїфіксованого капіталу K1A (рис. 2.1). Фірма може використовувати більшепраці, рухаючись від однієї ізокванти до іншої. Співвідношення K/Lвздовж цієї лінії зменшується, оскільки обсяг K на все більшу кількість L. [9, 120]
/>
Рис. 2.1.Зміна обсягів виробництва
2.1 Стадії виробництва
Втеорії виробництва є три важливі показники: загальний, граничний та середнійпродукти.
Загальнийпродукт (ТР) – загальна кількість продукту, виробленого при використаннівизначеної кількості змінного фактора і при незмінних інших факторах.
ТР=f(х, у, z...), або Q =/(К, L, М...),
де у— змінний фактор;х, z… — сталі фактори.
Загальний продукт,виготовлений на основі наявних ресурсів, відображає продуктивність як сталих,так і змінних вхідних факторів. Кількість виготовленої продукції, отриманої запевної комбінації вхідних факторів, залежить від:-поточногостану вибраної технології;-загальноїефективності, властивої тій чи іншій фірмі;-величинидіючого підприємства або абсолютної кількості вхідних факторів;-пропорціївикористання ресурсів (відношення сталих факторів до змінних).Середній продукт (АР) — цевідношення загального продукту до використаної кількості певного вхідноговиробничого фактора:/>./>Для праці формула середнього продуктуматиме такий вигляд:/>,а для капіталу:
/>Середній продукт праці (АРL)фактично являє собою продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРK)є показником продуктивності капіталу.Цей показник значно відрізняється нарізних підприємствах. Наприклад середній продукт праці на великихсталепрокатних заводах США у 1985 р. становив 0,2 т сталі за годину праці. Утой самий рік японські сталепрокатні заводи, які застосовували більш сучаснутехнологію і більші розміри капіталу, ніж американські, мали середній продукт0,25 т сталі за годину праці. Однак невеликі розміром сталеливарні заводи, яківиробляють сталь із вторинної сировини (металобрухт), мають середній продуктпраці 0,29 т сталі за годину праці. Отже такі заводи можуть успішно конкуруватиіз сталепрокатними гігантами, оскільки їхня продуктивність праці сприяєзниженню цін виробництва.Граничний продукт (МР) змінногофактора виробництва – це приріст загального продукту, досягнутий за рахунокприросту цього фактора на одну додаткову одиницю:/>,Відповідно граничний продукт працірозраховуємо за формулою:/>,а граничний продукт капіталу:
/>. МРналежить до змінних факторів, бо лише вони спричинюють зміни у ТР. МРможе бути від’ємним, додатнім і рівним нулеві. Динаміка МР базується назаконі спадної граничної продуктивності. [4, 119-121]
Стадіївиробництва
Стадія1.
Стадіязростання середньої продуктивності:
- APL зростає до максимуму;
- MPL додатній і MPL=APL;
- TPL є зростаючим.
Стадія2.
Стадіямаксимальної загальної продуктивності:
- починається з точки, де MPL=APL і продовжується до точки, в якійTPL досягає максимуму;
- APL спадає, але ще високий;
- MPL спадає, але MPL >0 (додатній).
Стадія3.
Стадіявза’ємної граничної продуктивності:
- починається з точки, де TPL є максимальним і MPL=0 тапродовжується до точки, де TPL= APL=0;
- TPL спадний і досягає нуля;
- APL спадний і досягає нуля;
- MPL від’ємний і спадає. [4, 128]
Взаємозв’язкиміж показниками TP, AP і MP можна побачити на рис. 2.2 де зображено, як будутьзмінюватись криві TPL, APL, MPL при збільшенні обсягу використання праці (упевних одиницях виміру, наприклад, L – годин за місяць, Q – одиниць продукціїза місяць). Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням L до певної межіQ3, у точці С досягає найбільшого значення Q3, при L=L3, а потім зростанняприпиняється; це є проявом закону спадної віддачі факторів виробництва, згідноз яким при збільшенні обсягу використання певного фактора і незмінних обсягахінших факторів, починаючи з певного моменту (на рис. 7б при L=L1), граничнапродуктивність MP цього фактора спадає. Середній продукт зростає, доки L>L2,сягає найбільшого значення у точці ВМ при L=L1, потім МР спадає: MPL=0 приL=L3, MPLL3.
/>
Рис.2.2. Криві граничного та середнього продуктів
2.2 Закон спадної граничної продуктивності
Цейзакон сформульований англійським економістом Давидом Рікардо на початку XIX ст.Його суть полягає в тому, що коли величина одного змінного фактора зростаєвідносно всіх інших сталих факторів, то додатковий випуск продукції можеспочатку зростати, але рано чи пізно почне спадати. Ця спадна гранична віддачаможе навіть набути від’ємного значення. Спочатку зі збільшенням заданогозмінного фактора отримуємо зростання граничної віддачі, яке поступово зподальшим зростанням величини заданого змінного фактора стане від’ємним за умови,що кількість інших вхідних факторів – величина стала. [4, 121]
Наприклад, якщо прифіксованій кількості капіталу (наприклад верстатів) будуть постійно найматисядодаткові робітники, то їхній граничний продукт спочатку зростатиме, далізменшуватиметься і врешті дійде до нуля. Причина ефекту спадної віддачі достатньоочевидна. Оскільки всі фактори виробництва використовуються разом, то необхіднодотримуватись визначеного співвідношення між ними. Зміна одного виробничогофактора при фіксованому значенні інших породжує диспропорції. Кількістьпрацівників, наприклад, уже не відповідає кількості устаткування, а кількістьустаткування – виробничим площам тощо. В таких умовах збільшення одного видуресурсу не викликає адекватного збільшення загального продукту. Віддачазмінного ресурсу зменшується. [8, 110]
Даний закон діє лише укороткому періоді часу, коли хоча б один виробничий фактор є незмінним. Діяназваного закону передбачає також незмінний стан технологій і технікивиробництва. У довгостроковому періоді будь-який з факторів може бути змінений.Технічний прогрес може змінити межі дії цього закону. Якщо у виробництві будутьзастосовуватися нові технології, то зростання обсягу випуску може бутидосягнуте при використанні тих самих виробничих факторів. Отже, закон спадноївіддачі в довгостроковому періоді не діє.
Проілюструємо це на рис.2.3. Максимально можливе використання змінного фактора в технології 1 позначимочерез L. Очевидно, що перехід до технології 2 дозволяє збільшити кількістьзмінного фактора до L2, перехід до технології 3 – до L3 і т.д.
/>
Рис. 2.3. Впливтехнологічного процесу на загальний продукт
Розділ ІІІ Виробництвов довгостроковому періоді. Ефект масштабу виробництва
У довгостроковому періоді обсяги всіх виробничих факторівзмінюються. Тому фірма може обрати таке їх поєднання, що дасть змогу вироблятимаксимальний обсяг продукції з мінімумом витрат. Адже ізокванта ілюструєможливість заміщення одного фактора виробництва іншим при збереженні незмінноговипуску. Числовою характеристикою властивості заміщення факторів є граничнанорма технічного заміщення (MRTS) капіталу працею, що являє собоювеличину, на яку може бути скорочений капітал за рахунок використаннядодаткової одиниці праці при фіксованому обсягові виробництва продукції (Q=const).[7,32]
На відміну від короткостроковогоперіоду в довгостроковому періоді всі фактори виробництва змінні. Якщо зберегтиприпущення, що для виробництва використовується тільки два фактори (праця такапітал) і технологія залишається незмінною, то зростання виробництва в довгостроковомуперіоді можна розглядати як таке, що відбувається при незмінному співвідношенніфакторів виробництва. Це означатиме, що виробництво збільшуватиметься тоді,коли використання його факторів зростатиме за променем, спрямованим від початкукоординат (рис. 3.1). При цьому можливі кілька варіантів реакції середньогопродукту на збільшення масштабів виробництва:
1) зростаюча;
2) нейтральна;
3) спадна.
Тут проявляються різнінаслідки так званого ефекту масштабу виробництва.
Зростаюча реакція середньогопродукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробництва. Вінможе досягатися за рахунок таких факторів:
- Поділ праці. На більшихпідприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація, що дає ефект зростанняпродуктивності праці і, отже, зменшення затрат.
- Поліпшення управління.Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність. Появауправлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, постачанням,організацією науково-технічних робіт тощо, допомагає збільшити ефективністьдіяльності підприємства в цілому, що проявляється в зростанні середньогопродукту.
- Збільшення масштабіввиробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів.Скажімо, витрати часу лектора не збільшаться, якщо в аудиторії на лекції будене одна, а дві групи студентів.
/>
Рис. 3.1. Збільшеннявиробництва у довгостроковому періоді
Нейтральна реакціясереднього продукту на зростання масштабів виробництва означає, що незалежновід розмірів підприємства та обсягів продукції, яка на ньому виробляється,середня продуктивність факторів залишається незмінною.
Разом з тим, можлива й такаситуація, коли зростання масштабів виробництва негативно позначається на середньомупродукті: його рівень зменшується. Справа в тому, що збільшення виробництваможе призвести до виникнення проблем, з якими стикається підприємство. Ценасамперед значна інерція великих систем і втрата ними гнучкості, вкрайнеобхідної в умовах нестабільного ринку. Крім того, фірма може вийти за межіпорогу керованості: занадто великі розміри створюють громіздку системууправління, розвивають бюрократичні тенденції, що негативно позначається наефективності управлінських рішень.
При аналізі динамікисереднього продукту в довгостроковому періоді для одного й того самого підприємствана різних дільницях збільшення обсягів виробництва, як правило, виявляються всіз перелічених реакцій, їх комбінація багато в чому залежить від специфікигалузі, ринкової ситуації тощо.
Головним у плануванні розвитку виробництва фірми на довгостроковийперіод є визначення зростання обсягу продукції, пов'язаного із збільшеннямкількості усіх ресурсів. Адже при збереженні незмінної технічної бази розширитивиробництво можна лише таким чином. При цьому відбувається збільшення масштабіввиробництва, а для його аналізу використовується поняття ефект масштабу. Вкороткостроковому періоді можна збільшити обсяг застосування тільки змінногоресурсу. В цьому разі маємо зміни пропорцій, в яких застосовуються виробничіресурси. Розширення виробництва в короткостроковому періоді досліджується задопомогою поняття спадної віддачі (чи спадної продуктивності) змінного ресурсу.Можливе також розширення виробництва за рахунок зміни його технічної бази,тобто науково-технічного прогресу.
Ефект масштабу. При виборі ефективного методу виробництвазбільшення випуску можливе за рахунок пропорційного зростання всіх виробничихресурсів. Це і є зміни масштабу виробництва.
Нехай початкове співвідношення між випуском і застосовуванимиресурсами описується виробничою функцією:
Q=f(L, К).
Якщо збільшити обсяги застосування ресурсів (масштаб виробництва)в к разів, то новий обсяг випуску становитиме:
Q1=F(k L, k K).
В результаті отримаємо:
- позитивний ефект масштабу, коли випуск зросте також в k разів(Q1>k Q0);
- постійний ефект масштабу, коли випуск збільшиться також в к разів(Q1=k Q0);
- негативний ефект масштабу, коли випуск зросте менше, ніж в к разів(Q1
Закон ефекту масштабувиражає зміни економічної ефективності при зростанні масштабів господарськоїдіяльності. Цей закон відіграє важливу роль у мікроекономічному аналізі. Вінпояснює траєкторію кривої випуску продукції; виражає зв'язки між усіма вхіднимифакторами та обсягом виробництва; показує, що буде з рівнем виробництва, якщо пропорційнозмінюється (збільшується чи зменшується) рівень вхідних факторів.
Залежно від характерузв'язків між ефектом і обсягом діяльності в довгостроковому періоді часу можнавиділити зростаючий, незмінний і спадний ефекти масштабу.
Зростаючий ефект масштабу
Зростаючий ефект масштабувідображає зростання економічної ефективності при збільшенні масштабівгосподарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання усіх вхіднихфакторів спричиняє більше ніж пропорційне зростання рівня виробництва. Інакшекажучи: подвоєння всіх вхідних факторів зумовлює більше ніж у два разизростання рівня виробництва.
Зростання середньоїпродуктивності виробництва приводить до того, що кожен вхідний фактор стаєпродуктивнішим. Зростання середнього випуску продукції на одиницю вхіднихфакторів спричинює більше ніж пропорційне зростання загальної кількостіпродукції.
На рис. 3.2. вздовж променя ОRпраця і капітал витрачаються у пропорції К:L=1:3. При 10 одиницяхкапіталу і 10 одиницях праці випуск продукції становить 20 одиниць. Коли обсягвипуску збільшується у пропорції, яка перевищує пропорцію збільшення вхіднихфакторів, має місце зростаючий ефект масштабу Тут після подвоєння кількостівхідних факторів випуск продукції збільшився більше як удвоє (90: 20 = 4,5).
/>
Рис. 3.2. Зростаючий ефектмасштабу
Однією з причин виникненнязростаючого ефекту масштабу виробництва може бути підвищення продуктивностіфакторів унаслідок спеціалізації та поділу праці. Робітник, який має можливістьзосередитися на виконанні одного завдання, працюватиме значно продуктивніше.
Друга причина зростаючогоефекту масштабу виробництва полягає в тому, що малі фірми нерідко виявляютьсянеспроможними ефективно використовувати виробниче обладнання. Тільки великіфірми можуть купити сучасне дороге обладнання й ефективно його експлуатувати.Так, в автомобілебудуванні найбільш ефективні методи роботи передбачаютьвикористання робототехніки. Ефективна експлуатація робототехніки, за оцінкамиспеціалістів, можлива при обсязі виробництва 200-400 тис. автомобілів на рік.
Зростаючий ефект масштабузумовлений і тим, що великі фірми володіють більшими можливостями длявиробництва побічної продукції та ефективної утилізації відходів, ніж маліфірми. Так, на м'ясокомбінатах виготовляють клей, добрива, лікарські препаратитощо з відходів виробництва.
Причиною зростаючого ефектумасштабу є також те, що збільшення обсягу виробництва часто не вимагаєпропорційного збільшення всіх вхідних факторів. Так, при збільшенні виробництватруб у два рази споживання металу збільшиться менше ніж удвоє. Адже відомо, щопри подвоєнні площі круга довжина кола збільшиться менше, ніж удвоє.
Незмінний ефект масштабу
Незмінний ефект масштабуполягає у відсутності зростання економічної ефективності при збільшеннімасштабів господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростаннязатрат усіх вхідних факторів виробництва приводить до пропорційного зростаннярівня виробництва. Іншими словами, подвоєння всіх вхідних факторів подвоює ірівень виробництва. Середня продуктивність вхідних факторів при цьому залишаєтьсяпостійною, незмінною є і продуктивність кожного із вхідних факторів, тобтосередній випуск продукції на одиницю вхідних факторів залишається незмінним.
/>
Рис. 3.3. Незмінний ефектмасштабу
На рис. 3.3 показано, що подвоєнняспоживання праці та капіталу (з 10 до 20 одиниць) привело до збільшення у дварази випуску продукції (з 20 до 40 одиниць) за певний період часу.
Спадний ефект масштабу
Спадний ефект масштабувідображає зниження економічна ефективності при збільшенні масштабівгосподарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання витрат усіхвхідних факторів дає менше, ніж пропорційне зростання вихідної продукції.
Іншими словами, подвоєннявсіх вхідних факторів веде до меншого, ніж у два рази, зростання рівнявиробництва. Середня продуктивність вхідних факторів і продуктивність кожноговхідного фактора падає, хоч загальне виробництво збільшується. Незважаючи назростання обсягу виробництва, зменшується і середня кількість продукції наодиницю вхідних факторів. Падіння середнього продукту призводить до меншого,ніж пропорційного, зростання рівня виробництва. Водночас подальше зростаннявиробництва продовжується.
/>
Рис. 3.4. Спадний ефектмасштабу
На рис. 3.4 показано, що подвоєння вхіднихфакторів виробництва (з 10 до 20 одиниць праці та капіталу) зумовило збільшенняобсягу продукції у 1,5 раза (з 20 до ЗО одиниць), тобто має місце спадний ефектмасштабу.
Причиною появи спадногоефекту масштабу є додаткові витрати на управління в умовах зростання розмірівфірми. На великій фірмі виникають труднощі, пов'язані з координацією,контролем, організацією виробничої діяльності, які зменшують середню продуктивність.Фірма дедалі більше залежить від ієрархічних методів координації діяльності їїперсоналу. Із нарощуванням ієрархічної драбини зростають витрати на переданняінформації, необхідної для прийняття ділових рішень, втрачається оперативність.Стимули проявляти особисту ініціативу мають тенденцію до зниження, бо працівникперетворюється на гвинтик величезної машини. Тому для підтримання певного рівнялояльності та мотивації потрібна чимдалі більша управлінська майстерність.Зростає ризик того, що відділи та підрозділи будуть діяти, виходячи із груповихінтересів, відмінних від інтересів фірми в цілому Все це спричиняєнеефективність і падіння продуктивності праці.
Усі ці непропорційні змінипродуктивності вхідних факторів при зростанні випуску продукції і відображаєзакон ефекту масштабу.
Висновки
Теоріявиробництва є однією з центральних в економічній теорії.
Процесвиpoбництвa в мікросистемі розглядається як перетворення ресурсів у кінцевіпродукти.
Виробництво- це процес використання робочої сили; обладнання у сполученні з природними іматеріальними ресурсами для вигoтoвлення товарів, послуг, інформації.
Факторивиробництва — виробничі послуги праці, капіталу і природних ресурсів. Кожна зцих категорій включає в себе більш вузьке групування:
=>Праця як виробничий фактор за показниками трудомісткості поєднує кваліфіковану,некваліфіковану працю, а також підприємницькі зусилля керівників фірм.
=>Капітал: включає в себе споруди, обладнання, товарно-матеріальні елементи(реальний) та фінансові ресурси (фіктивний).
=>Природні ресурси і матеріали — мають багато різновидів.
Підприємницькадіяльність пов'язана з пошуком найкращих взаємозв'язків між набором економічнихресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цихресурсів.
Основноюметою підприємницької діяльності є максимізація прибутку.
=;>Максимізація прибутку вимагає здійснення вибору:
· що виробляти ?
· яким чином виробляти?
· хто повинен виробляти?
· для кого призначені результати виробництва?
=;>головним способом досягнення максимізації прибутку є ефективність виробництва.
· технологічна
· економічна ефективність
Виробничівідносини на мікрорівні — це передусім технологічні відносини. Вонивизначаються не тільки технічною стороною процесу виробництва, але йінтелектуальними, фізичними можливостями персоналу фірми.
Списоквикористаних джерел
1. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій:Навч. посібник. – Київ: “Знання”, КОО, 2000. – 211 с.
2. Рудий М.М., Михайлов С.І.Мікроекономіка (Навч. посібник для студентів економ. спеціальностей). – К.:“Юні вест Медіа”, 2005. – 312 с.
3. Мікроекономіка і макроекономіка:Підруч. для студентів економ. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін. За заг. редакц. С. Будаговської – К.: Вид-во СоломіїПавличко “Основи”, 2003. – 517 с.
4. Економічна теорія: У 2-х кн. Кн. 2.Мікроекономіка: Навч. посібник/ За ред. З. Г. Ватаманюка та С. М. Панчишина –К.: Заповіт, 1997. – 280 с.
5. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основимікроекономіки Підручник. К.: товариство “Знання”, КОО, 1998. – 714 с.: табл.,граф., рис..
6. Базілінська О.Я., Мініна О.В.Мікроекономіка. Навчальний посібник за редакцією Базілінської О.Я. – Чернігів:ЧДТУ, 2004. – 186 с.
7. Рудий М.М., Ожелевська Т.С. (навч. посібник довивч. курсу для студ. економ. спец.)К.: вид. центр НАУ, 2005. – 155 с.
8. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы,проблемы и политика: В 2-х томах./ Пер. с англ. 2-го изд. –М.: Республика, 1992– т.2 -399 с.
9. Самюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д.Мікроекономіка/ Пер. з англ. С. Панчишина, -К.: Основи, 1998. -676 с.