Сукупний попит та пропозиція

Зміст
Вступ
1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту та її переміщення
1.1 Крива сукупного попиту
1.2 Переміщення кривої сукупного попиту
2. Сукупна пропозиція
2.1 Сукупна пропозиція в довгостроковому періоді
2.2 Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді
2.2.1 Причини жорсткості цін
2.2.2 Цінові фактори сукупної пропозиції
2.2.3 Нецінові фактори сукупної пропозиції
3. Рівновага сукупного попиту і пропозиції
Висновок
Список використаних джерел

Вступ
Криві попиту і пропозиції дляіндивідуальних благ допомагають зрозуміти, чому рівноважна ціна одного благаістотно відрізняється від рівноважної ціни іншого. Однак модель попиту іпропозиції для окремого блага не дає відповіді на цілу низку важливихекономічних питань. Наприклад, які чинники визначають усю рівноважну кількістьпевних благ на ринку, тобто реальний обсяг національного продукту? Чому в певніперіоди цей обсяг зменшується порівняно з попереднім рівнем, а в інші періодишвидко збільшується? Щоб відповісти на ці та інші запитання, необхіднопоєднати, або агрегувати, всі окремі ринки в єдиний загальний ринок, тобтопроаналізувати сукупні пропозицію та попит.
 

1. Сукупний попит. Крива сукупного попитута її переміщення
Сукупний попит – це шкала, що графічнопредставлена у вигляді кривої, яка показує величину реального обсягу продукції– різні кількості товарів і послуг, що їх покупці бажають придбати за кожногоможливого рівня цін (інші умови залишаються незмінними).
Основними покупцями товарів та послуг,вироблених національною економікою, є домогосподарства, фірми, уряд та зарубіжніпокупці. Тому існують чотири складові сукупного попиту:
1. Споживання – сума видатківдомогосподарств на різні товари і послуги (С).
2. Інвестиції – видатки фірм на купівлюустаткування, виробничих будівель та видатки домогосподарств на купівлю житла(І).
3. Державні видатки – уряд на різних йогорівнях купує певні товари і послуги – танки й автомобілі, оплачує працю суддів,викладачів держаних закладів освіти тощо (G).
4. Чистий експорт дорівнює різниці міжвартістю експорту та імпорту товарів та послуг (К – М). Інакше кажучи, чистийекспорт – це різниця між видатками іноземців на вітчизняні товари і послуги(експорт) і видатками на іноземні товари і послуги (імпорт).
Позначивши сукупний попит AD (відангл.aggregate demand), його можна записати так :
AD = C + I + G + (K – M).
Як нам уже відомо, вітчизняні покупці –домогосподарства, фірми та уряд – купують як вітчизняні товари та послуги (C +I + G)і. Звідси:
AD = (C + I + G)в + (C + I + G)i + (K – M).

Оскільки (C + I + G)i є імпортом країни(М), то сукупний попит дорівнює:
AD = (C + I + G)в + К,
де (C + I + G)в – внутрішній попит; К –зовнішній попит.
Отже, сукупний попит є сумою внутрішнього ізовнішнього попиту на вітчизняні товари та послуги. Сукупний попит має грошовуформу. Зрозуміло, що чим нижчий рівень цін у вітчизняній економіці, тим більшреальний обсяг національного продукту захочуть придбати покупці (за іншихнезмінних умов). І чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національногопродукту вони готові купити. Отже, між рівнем цін і обсягом національногопродукту існує обернена залежність (Закон сукупного попиту).
 
1.1 Крива сукупного попиту
Покажемо цю залежність графічно. Відкладемопо горизонтальній осі обсяг національного продукту, а по вертикальній – рівеньцін. Крива сукупного попиту, як показано на малюнку мал. 1, як і крива попитуна окремий товар, має від’ємний нахил. Спадна траєкторія кривої попиту дляіндивідуального блага зумовлюється ефектами доходу і заміщення.
Однак форму кривої сукупного попиту не можнапояснити ні ефектом доходу (коли зі зниженням ціни на певне благо грошовийдохід має змогу придбати більшу його кількість, не відмовляючись від іншихблаг), ні ефектом заміщення (коли зі зниженням ціни на певне благо в покупця єстимул купувати це дешеве благо замість тих, які тепер відносно дорожчі).
Від’ємний нахил кривої сукупного попитупояснюється в макроекономіці впливом так званих цінових чинників. По-перше,ефектом багатства (майна). Зі зростанням цін зменшується купівельнаспроможність фінансових активів. Припустімо, що ціни зросли на 10% і водночасна 10% збільшилися поточні доходи. На перший погляд може здатися, що сукупнийпопит залишається на попередньому рівні. Проте це не так. Зростання цінозначає, що купівельна спроможність майна, яка існує у грошовій формі,зменшується; відбувається ерозія купівельної спроможності нагромадженихфінансових активів. Покупці стають немовби біднішими і змушені скорочувати своївидатки. Тому сукупний попит звужується. І навпаки, коли рівень цінзнижується, то купівельна спроможність фінансових активів, зокрема грошей,збільшується. За гроші, якими володіють споживачі, вони можуть купити більшетоварів і послуг. Отже, зі зниженням рівня цін споживачі відчувають себебагатшими, що відповідно стимулює їх збільшувати видатки. На ефекті майнанаголосив Артур Пігу, і тому цей ефект називають ефектом Пігу.
/>
Другим ціновим чинником є ефект процентноїставки. Рівень цін істотно впливає на величину попиту на гроші. Зі зниженнямцін домогосподарства потребують меншої кількості грошей для купівлі потрібноїкількості товарів та послуг. Тому в них виникають надлишкові гроші, які можнапокласти на заощаджу вальні рахунки в банк або купити на них активи, що приносятьдохід тощо. У будь-якому разі, коли домогосподарства перетворюють свої гроші вактиви, що приносять процент, вони знижують процентні ставки. За нижчихпроцентних ставок фірми збільшують обсяг інвестицій, а домогосподарства купуютьбільше товарів тривалого користування. Отже: нижчий рівень цін знижує процентніставки, стимулює до збільшення видатків на інвестиційні блага і розширюєсукупний попит. І навпаки, зі зростанням цін процентна ставка підвищується.Зросла процентна ставка зменшує видатки на інвестиції та споживчі товари, аотже звужує сукупний попит. Інакше кажучи, вищий рівень цін, збільшуючи попитна гроші, підвищує процентну ставку і скорочує попит на реальний обсягнаціонального продукту. На ефекті процентної ставки наголосив Джон МейнардКейнс, тому його називають ефектом Кейнса.
По-третє, це ефект обмінного курсу. Вінозначає, що зі зниженням рівня цін у країні знижується процентна ставка. Цеведе до знецінення національної грошової одиниці щодо інших валют, унаслідокчого іноземні товари дорожчають порівняно з вітчизняними. Покупці даної країникупуватимуть більше вітчизняних виробів і менше імпортних. Іноземці такожкупуватимуть більше товарів цієї країни. Тому за рівних інших умов чистийекспорт збільшиться і відповідно зросте сукупний попит. Отже, падіння рівня ціну країні знижує в ній процентні ставки та реальний обмінний курс. Знеціненнянаціональної грошової одиниці стимулює експорт і стримує імпорт, що розширюєчистий експорт, а отже й сукупний попит.
По-четверте, чимало економістів вважають,що найважливішим (і навіть єдиним) чинником спадної траєкторії кривої AD єефект пропозиції грошей. Цей ефект означає, що зростання цін за сталоїномінальної кількості грошей супроводжується зменшенням реального попиту натовари та послуги.
Для простоти аналізу припустімо, щоцентральний банк так управляє грошовим обігом країни, що кількість грошей вобігу не змінюється за різних рівнів цін. Відтак навіть коли індекс споживчихцін міг би збільшитися зі 100 до 150, пропозиція грошей у країні залишиласянезмінною.
Однак за сталої пропозиції грошей ізростання рівня цін реальна пропозиція грошей має зменшитися. Реальнапропозиція грошей – це їх номінальна пропозиція, поділена на рівень цін. Якщо,наприклад, реальна пропозиція грошей становила, скажімо, 9 млрд. грн. у першомуперіоді і рівень цін зріс зі 100 до 150, то реальна пропозиція грошей у другомуперіоді впала б до 6 млрд. грн.
Зауваження реальної пропозиції грошейвпливатиме на сукупний попит через монетарний механізм. Коротко суть цього явищаможна пояснити так. Зменшення реальної пропозиції грошей означає, що вонистають відносно рідкіснішими й починається період «дорогих грошей». У цьомуперіоді процентні ставки зростають і кредити є менш доступними, курси ціннихпаперів знижуються, обмінний курс валюти зростає. «Дорогі гроші» ведуть дозменшення обсягів інвестицій, чистого експорту і споживання, а отже й сукупногопопиту.
 
1.2 Переміщення кривої сукупного попиту
Для розуміння динаміки обсягу національноговиробництва, потрібно розрізняти зміни у величині сукупного попиту нанаціональний продукт, викликані коливанням цін, і зміни сукупного попиту,зумовлені дією одного або кількох нецінових чинників, які впливають на сукупнийпопит.
Збільшення сукупного попиту переміщує кривуAD вправо в положення AD1, що показано на малюнку мал. 2. Це означає, що запевного рівня цін бажаний обсяг товарів і послуг зросте. І навпаки, зменшеннясукупного попиту переміщує криву AD вліво у положення AD2. Це показує, щопокупці купуватимуть менший обсяг національного продукту. Отже, коли змінюєтьсяодин або декілька нецінових чинників сукупного попиту, крива AD переміщується.
Які ж основні нецінові чинники спричиняютьзміни в сукупному попиті? Їх можна поділити на три групи. Перша – основніполітико-економічні чинники, або змінні, що перебувають під контролем уряду: цепередовсім монетарна і фіскальна політика. До другої групи належать зовнішнічинники: обсяг виробництва в зарубіжних країнах, динаміка вартості активів тацін на ресурси тощо. Третю групу становлять сподівання споживачів тапідприємців.
/>
Ці три групи чинників позначаються наповедінці основних покупців, а отже й на сукупному попиті.
Монетарна політика буває стримувальною істимульованою. Остання сприяє збільшенню пропозиції грошей, зниженню процентнихставок та полегшенню доступу до кредитних ресурсів. За стимульованої монетарноїполітики зростають обсяги інвестицій та споживання товарів тривалого користування,що збільшує сукупний попит і переміщує криву AD вправо. Стримувальна монетарнаполітика зменшує сукупний попит, і крива AD переміщується вліво.
Фіскальна політика, як відомо, пов’язана іздержавним бюджетом. Збільшення державних видатків на товари і послуги пряморозширює сукупний попит, крива AD переміщується вправо. Зменшення ставокприбуткового податку з громадян збільшує їхній використовуваний дохід і обсягзакупівель за даного рівня цін. Це означає, що зниження податків переміщуватимекриву сукупного попиту вправо. Водночас підвищення прибуткового податку згромадян зменшить видатки на споживання і переміщуватиме криву сукупного попитувліво.
Підвищення податків з прибутку підприємствзменшуватиме їхній нерозподілений прибуток, а отже, зменшуватиме обсягінвестицій і сукупний попит. Навпаки, зниження податків збільшуватименерозподілений прибуток та видатки на інвестиції, що переміщуватиме кривусукупного попиту вправо.
Вагомий вплив на сукупний попит справляютьзовнішні чинники. Серед них важливе місце належить величині національногодоходу інших країн. Крива сукупного попиту країни переміщуватиметься, якщозмінюватиметься обсяг товарів і послуг країни, який купуватимуть іноземніфізичні та юридичні особи незалежно від рівня в останній.
Підвищення темпів економічного зростання вінших країнах збільшує попит на товари і послуги даної країни, якщо вонавходить у систему міжнародного поділу праці і є торговельним партнером цихдержав. Чому розширюється попит у даній країні? Прискорення економічного зростанняв інших країнах збільшує доходи громадян і фірм цих країн, які можуть більшекупувати товарів і послуг як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Отже,експорт країни збільшується з поліпшенням стану ділової активності їїторговельних партнерів. Уповільнення темпів економічного зростаннязовнішньоторговельних партнерів країни зменшує її чистий експорт, і кривасукупного попиту переміщується вліво.
Зміни в динаміці курсів цінних паперів тавартості нерухомого майна істотно позначаються на сукупному попиті. Майноспоживачів складається з різних активів, у тому числі нерухомості (будинки,земля) та фінансових активів (акції, облігації). Падіння реальної вартостіактивів споживачів зробить їх біднішими, тому вони зменшать закупівлі споживчихблаг. Скорочення видатків на споживання перемістить криву сукупного попитувліво. Зростання реальної вартості фінансових активів або нерухомого майназбільшуватиме споживчі видатки за даного рівня цін. Ці зміни у вартості активівпозначатимуться також на обсязі ділових інвестицій, а отже й на сукупномупопиті.
Важливим зовнішнім чинником сукупногопопиту є стан світового виробництва ключових продуктів економіки, зокремаенергоносіїв. Збільшення світового виробництва, наприклад нафти, зменшитьсвітову ціну на неї. Тому в країнах – імпортерах нафти зростуть прибутки фірм,реальні доходи споживачів, посиляться довір’я бізнесу до стану діловоїактивності. Споживчі та інвестиційні видатки збільшаться, і крива сукупногопопиту переміститься вправо.
Вагомим чинником сукупного попиту єсподівання населення і фірм. Коли люди сподіваються, що їхні реальні доходи вмайбутньому зростатимуть, вони витрачають більше свого поточного доходу.Поточні видатки на споживання зростають (поточні заощадження зменшуються), ікрива сукупного попиту переміщується вправо. Песимістична оцінка людьми своїхмайбутніх доходів зменшить їхні поточні споживчі видатки (заощадженнязростатимуть), а отже, крива сукупного попиту переміщуватиметься вліво.Очікування високої інфляції в майбутньому підвищує сукупний попит сьогодні, боспоживачі купують продукти, доки ціни на них не зросли.
Сподівання підприємців щодо поліпшеннястану ділової активності й підвищення прибутків від інвестиційних проектівзбільшать попит на капітальні блага і перемістять криву сукупного попитувправо. Навпаки, якщо перспективи отримання прибутків від можливихінвестиційних проектів нерайдужні, інвестиційні видатки зменшаться. Внаслідокцього впаде й сукупний попит.
Конкретні чинники сукупного попитурозглядають як цінові або нецінові залежно від причини, що викликають їхнюзміну. Наприклад, чистий експорт країни може збільшитись унаслідок як зниженнявнутрішніх цін, так і зниження курсу її валюти. У першому випадку простежуєтьсявплив цінового чинника. Збільшення сукупного попиту буде пов’язане зпереміщенням вниз по кривій AD. У другому випадку фіксується вплив неціновогочинника: сукупний попит зростатиме внаслідок переміщення кривої AD вправо.Інакше кажучи, за даного рівня цін сукупний попит буде більший.
Макроекономічні криві сукупного попиту ADвідрізняють від мікроекономічних кривих попиту DD. Макрокрива відображає змінив цінах та обсязі виробництва для всієї національної економіки, тоді якмікрокрива – для окремого блага. Крива AD має від’ємний нахил внаслідок ефектупропозиції грошей, тоді як крива DD – у результаті ефектів заміщення та доходу.
 

2. Сукупна пропозиція
Сукупна пропозиція (AS) — загальний обсягтоварів та послуг в економіці, який може бути запропонований фірмами припевному рівні внутрішніх цін. На зміни в сукупному попиті виробництво можевідреаґувати як зміною рівня цін, так і обсягу випуску. Зв'язок між рівнем цінта обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якоговзаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.
 
2.1 Сукупна пропозиція в довгостроковомуперіоді
Довгострокова крива сукупної пропозиціїLRAS показана на моделі ADAS вертикальною лінією (мал. 4.3).
Обсяг сукупного випуску (У) визначаєтьсякількістю капіталу (К), праці (L) та їхньою спільною продуктивністю (A):Y=Y(A,K,L). Всі наявні фактори виробництва використовуються повною мірою, аїхні значення при побудові кривої LRAS вважаються незмінними. Томудовгостроковий обсяг сукупного випуску, якому відповідає крива сукупноїпропозиції (YLRAS), є постійним і дорівнює потенційному випуску:
Y = YLKAS * Г
У довгостроковому періоді ціни на всітовари, номінальна заробітна плата і процентні ставки абсолютно гнучкі і здатнівільно зростати або знижуватись до будь-яких значень, необхідних дляврівноваження попиту і пропозиції. Тому рівноважний рівень цін довгостроковоїсукупної пропозиції тако>й абсолютно гнучкий і може змінюватись у будь-якомунапрямку.
Довгострокова гнучкість цін і витративиробництва: Звичайно, після потрясінь на ринках ціни на товари і ресурси невідразу реаґують на зміни в сукупному попиті або в умовах виробництва. Післяшоку ціни і витрати виробництва можуть, наприклад, залишатись незмінними. Алепотім їхня гнучкість відновлюється, і вони починають змінюватись. Цінипристосовуються до нових умов на боці сукупного попиту або пропозиції невідразу безпомилково. Втім, з часом ціни, заробітна плата й процентні ставкистають на «правильний» шлях і завдяки гнучкості змінюються так, що вновій рівновазі сукупного попиту і пропозиції відновлюється ситуація найкращогорозподілу та використання ресурсів. У довгостроковій тенденції економіка завждипрагне до найкращого використання ресурсів, отже — до повної зайнятості івикористання всього наявного капіталу. Якщо обсяги капіталу та праці,технологічні та природні умови виробництва не змінюються, довгостроковий обсягсукупної пропозиції теж залишатиметься незмінним.
Рівень цін виробництва в моделі AD-ASвизначається обсягом номінальних доходів капіталу та праці, витрачених усуспільному виробництві при виготовленні як проміжної, так і кінцевоїпродукції. Найкращий розподіл і повне використання факторів виробництвадосягаються в тому випадку, коли власники факторів виробництва розподіляютьнаціональний доход пропорційно загальному внескові капіталу та праці устворення кінцевого продукту. Такий найкращий розподіл доходу забезпечуєтьсятоді, коли реальна заробітна плата робітників дорівнює граничному продуктовіпраці, а реальний прибуток на капітал — граничному продукту капіталу. Якщообсяги факторів виробництва та їхня технологічна віддача незмінні, то граничніпродукти капіталу і праці — також величини постійні. В довгостроковому періодіціни та заробітна плата змінюються таким чином, щоб встановити оптимальнуреальну заробітну плату і прибутковість капіталу, які забезпечують повнузайнятість. Оскільки, за припущенням, вони є незмінними, то ціни, заробітнаплата і витрати виробництва в довгостроковому періоді змінюються пропорційно.Пропорційна зміна номінальної заробітної плати й цін не впливає на реальніприбутки та обсяг капіталу у виробництві, реальну заробітну плату і зайнятість.
Збільшення заробітної плати збільшуєвитрати підприємств, зменшує прибутки власників капіталу і підвищує рівень цін.Але підвищення рівня цін означає, що прибутки капіталу зростають у мірупідвищення заробітної плати, і прибутковість капіталу відновлюється. Зниженнярівня цін в умовах досконалого Ьинку також не впливає на реальну заробітнуплату і прибутковість (капіталу, оскільки конкуренція змушує підприємствазнижувати ціни на всі товари, а власників праці та капіталу — ціни на всіфактори виробництва. Зниження рівня цін зменшує прибутки на капітал і змушуєробітників погоджуватись на зниження номінальної заробітної плати або назвільнення. Зниження номінальної заробітної плати відновлює прибутковістьвиробництва при попередньому рівні випуску, але не означає зменшення реальнихдоходів робітників, оскільки ціни знижуються на таку саму величину. Незважаючина коливання номінальних змінних, реальна заробітна плата і реальні доходивласників капіталу залишаються постійними. В довгостроковому періоді відносніціни, реальна заробітна плата, прибутковість капіталу і питомі витрати факторіввиробництва не зазнають змін. Довгостроковий обсяг сукупного випускувиявляється найкращим для всіх учасників суспільного виробництва і тому незмінюється.
Виробництво в довгостроковій рівновазі. Уситуації, коли випуск дорівнює потенційному, всі, бажаючи працювати за оплату,що склалася на ринку праці, мають роботу. Виробництво безперебійнозабезпечується всіма необхідними ресурсами і працює ритмічно. Структуравиробництва відповідає структурі сукупного попиту. Дефіцити та надлишкивідсутні, і вся призначена для продажу продукція реалізується. Обсяг товарнихзапасів відповідає запланованим потребам виробництва і збуту. Функціонуваннявиробництва не веде до підвищення або зниження середніх витрат на одиницюпродукції. Тому тенденції до підвищення або зниження рівня цін при незмінномусукупному попиті також не спостерігається. Виробництво прибуткове у всіхгалузях. Хоча прибутковість окремих галузей може бути різною, але вонавлаштовує всіх і стабільна, тому що не виникає тенденції до міжгалузевогоперетоку капіталу та перерозподілу ресурсів. Стан економіки в цілому можнавизнати не лише стабільним, але й оптимальним.
/>
Класична модель сукупної пропозиції.Поведінка сукупної пропозиції у довгостроковому періоді найбільше відповідаєкласичним уявленням про взаємозв'язок між загальним обсягом виробництва іцінами. Згідно з класичною теорією, економіка — це сукупність досконалих ринківз гнучкими цінами та заробітною платою. Номінальні величини (ціни, номінальназаробітна плата, процентні ставки) абсолютно гнучкі. Вони можуть не тількипідвищуватись, але й знижуватись, залежно від співвідношення попиту іпропозиції на ринках. Через це номінальні змінні (скажімо, ціни), які залежатьвід інших номінальних змінних (наприклад, від пропозиції грошей і заробітноїплати), а також від реальних факторів (наприклад, від обсягу виробництва), невпливають на реальні змінні (продуктивність праці, граничні витрати і обсягвиробництва, капітал, інвестиції, реальну заробітну плату, рівень безробіття).Реальні величини в економіці визначаються лише реальними змінними. Незалежністьреальних змінних від номінальних відома в теорії як класична дихотомія. Вдовгостроковому періоді вона проявляється в нейтральності грошей. Збільшенняабо зменшення пропозиції грошей змінює сукупний попит, але в кінцевому рахункувпливає лише на рівень цін, заробітної плати і процентних ставок. Обсягсукупного випуску визначається реальними факторами і за інших рівних умовзалишається незмінним (мал. 4.3). Збільшення пропозиції грошей пересуває кривуAD праворуч вгору з рівня AD0 на рівень ADr Рівновага сукупного попиту йсукупної пропозиції переходить з точки А в точку В. Рівень цін зростає з Р0 доРг Але рівноважний обсяг виробництва YF залишається незмінним.
Скільки триває довгостроковий період?Найчастіше в макроекономічних дослідженнях довгостроковим періодом вважаєтьсяпроміжок часу тривалістю 10 років і більше. Але насправді довгостроковий ікороткостроковий періоди не є хронологічними визначеннями. Короткостроковийперіод — це період довгострокової нерівноваги, час після шоку сукупного попитуабо сукупної пропозиції, протягом якого рівноважний обсяг сукупної пропозиціївідхиляється від потенційного випуску, а рівноважний рівень цін нестабільний,тому що не відповідає своєму довгостроковому значенню. Довгостроковий період-це проміжок часу, протягом якого величина сукупної пропозиції відновлюється нарівні потенційного випуску, а рівноважний рівень цін змінюється на потрібну дляцього величину. Довгостроковий період триває стільки часу, скільки потрібноцінам, заробітній платі і процентним ставкам для відновлення довгостроковоїрівноваги.
У класичній моделі AD-AS зміни номінальнихвеличин відновлюють довгострокову рівновагу відразу після шоку, швидко. Періоддовгострокової нерівноваги практично відсутній. Тому короткостроковий період увищезазначеному визначенні відсутній, а довгостроковий надзвичайно стислий.Короткостроковим у класичній моделі вважається період, протягом якого реальніфактори виробництва і потенційний випуск залишаються незмінними.
Насправді ціни інертні. Крім того, вонинабагато менш гнучкі до зниження, ніж до підвищення. Тому тривалістьдовгострокового періоду залежить від конкретних обставин і може бути різною.Принаймні час, якого вимагає відновлення довгострокової рівноваги AD-AS зарахунок підвищення цін, набагато коротший, ніж час, потрібний для відновленнярівноваги за рахунок зниження.цін.
Фактори довгострокової величини сукупноїпропозиції. Потенційний випуск зростає при збільшенні обсягів капіталу та праціабо при зниженні питомих витрат в результаті застосування у виробництвідосягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва,підвищення рівня освіти населення і кваліфікації робочої сили. При збільшенніпотенційного випуску довгострокова крива сукупної пропозиції пересуваєтьсяправоруч. Збільшення потенційного випуску під впливом зазначених факторівназивається економічним зростанням.
Зменшення капіталу, скорочення чисельностінаселення, зниження рівня кваліфікації робочої сили, вичерпання природнихресурсів та інші несприятливі фактори зменшують потенційний випуск іпересувають вертикальну криву LRAS ліворуч. Потенційний випуск зменшуєтьсявнаслідок не тільки фізичного зносу капіталу, але й морального старіннявиробництва. Здатність випускати неконкурентоспроможну продукцію з допомогоютехнічно відсталого капіталу означає лише можливість збільшення витрат наодиницю продукції, яка реально задовольняє кінцевий попит. Фізичні обсягисуспільного капіталу і праці можуть залишатись незмінними або навіть зростати,та коли вони морально застарівають — частина виробничого капіталу
все одно що виходить з ладу або руйнуєтьсяі робить зайвою відповідну частку робочої сили. Обсяг потенційного випускузменшується, і крива довгострокової сукупної пропозиції пересувається ліворуч.
2.2. Сукупнапропозиція в короткостроковому періоді
У довгостроковому періоді виробництвореаґує на зміни в сукупному попиті виключно зміною цін, а обсяг виробництва прицьому не змінюється. Але чи такою ж є короткострокова реакція виробництва назміни в сукупному попиті?
Найчастіше після збільшення пропозиціїгрошей або державних видатків певний час в економіці спостерігаються іншіситуації.
1. Рівень цін може залишатись незмінним, аобсяг виробництва збільшуватись (крива SRASt на мал. 4.4).
2. Рівень цін підвищується у мірузбільшення сукупного випуску (крива SRAS2 на мал. 4.4).
/>
Перша крива сукупної пропозиції є крайнімвипадком кейнсіанської моделі AS з абсолютно жесткими цінами і заробітноюплатою і незмінним рівнем середніх витрат. Друга крива є кейнсіанською моделлю,в якій середні витрати і ціни виробництва при збільшенні сукупного випускузростають. На протилежність класичній теорії, кейнсіанський підхід виходить зжорсткості номінальних і гнучкості реальних величин у короткостроковомуперіоді. Кейнсіанська модель ґрунтується на припущенні, що економікаскладається з недосконалих ринків і функціонує в умовах неповного використанняфакторів виробництва. Обсяг сукупної пропозиції звичайно нижчий відпотенційного випуску і залежить не від факторів виробництва, яких достатньо, авід сукупного попиту. Тому кейнсіанську модель іноді вважають моделлю сукупноїпропозиції для депресивної економіки.
Причиною збільшення сукупної пропозиції вкороткостроковому періоді є незмінність середніх витрат виробництва,відповідних кожному можливому обсягу сукупного випуску. Короткострокова кривасукупної пропозиції SRAS будується для даного рівня середніх витрат виробництвапри кожному можливому значенні випуску.
При незмінних витратах та цінах стимуломдля розширення виробництва є зростання сукупного попиту і можливість збільшитиприбуток за рахунок продажу додаткової кількості продукції. Якщо
рівень цін при незмінних витратахпідвищується, це означає збільшення прибутковості виробництва і додатковостимулює його розширення.
Виробництво реаґує на збільшення сукупногопопиту збільшенням випуску, а на скорочення сукупного попиту — зменшенням обсягіввиробництва. При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції вкороткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, а прискороченні сукупного попиту — бути меншим.
У короткостроковому періоді між сукупнимпопитом, цінами і обсягом виробництва встановлюється позитивний взаємозв'язок,який порушує класичну дихотомію і нейтральність грошей. На відміну віддовгострокового періоду, рівень цін може впливати на обсяг виробництва, а обсягвиробництва — на рівень цін. Підвищення цін при незмінних середніх витратахстимулює збільшення виробництва. А збільшення сукупного випуску, як правило,призводить до підвищення рівня середніх витрат і стає причиною підвищення цін.
Якщо середні витрати при збільшенні чизменшенні сукупного випуску не змінюються або ціни інертні, — короткостроковакрива сукупної пропозиції буде горизонтальною, як крива SRAS1 на мал. 4.4. Якщопри збільшенні виробництва і середніх витрат ціни зростатимуть, — кривакороткострокової сукупної пропозиції набуде позитивного нахилу, як крива SRAS2на мал. 4.4. У графічній моделі SRAS підвищення рівня цін внаслідок збільшеннявиробництва означає пересування умов рівноваги виробництва уздовж кривоїсукупної пропозиції праворуч. Зниження цін внаслідок скорочення обсягіввиробництва пересуває точку рівноваги вздовж короткострокової кривої сукупноїпропозиції ліворуч. Більша чутливість цін і витрат до обсягу сукупного випускуозначає крутішу короткострокову криву сукупної пропозиції.
Збільшення рівня середніх витрат внаслідокзагального підвищення цін, заробітної плати або зростання інших витрат, непов'язаних із розширенням виробництва, означає підвищення рівня середніх витратдля кожного можливого обсягу сукупної пропозиції. На графіку моделі AD-AS цепризводить до зсуву короткострокової кривої сукупної пропозиції SRAS вгору навеличину підвищення середніх витрат. Зменшення середніх витрат і цін, непов'язане із скороченням виробництва, пересуває короткострокову криву сукупноїпропозиції SRAS на відповідну величину вниз. Чинники, що викликають підвищенняабо зниження очікуваного рівня середніх витрат при кожному можливому обсязісукупного випуску називаються неціновими факторами сукупної пропозиції.
 
2.2.1 Причини жорсткості цін
Побудова короткострокової кривої сукупноїпропозиції ґрунтується на припущенні про тимчасову незмінність рівня середніхвитрат виробництва при підвищенні рівня цін. Досліджуючи випуск окремої фірми,ми можемо припустити, що ціни на її продукцію зростають, а ціни на ресурси ісередні витрати виробництва залишаються незмінними. Реалістичним буде йпротилежне
припущення. Обидва припущення не потребуютьпояснень на мікроекономічному рівні. Але незмінність витрат при підвищенні цінв економіці загалом вимагає обґрунтування, оскільки рівень цін та рівеньсередніх витрат у суспільному виробництві повинні змінюватись однаково.
Резерви капіталу. В розпорядженні фірм єзначні резерви капіталу у вигляді незадіяних виробничих потужностей. Навіть уперіоди циклічних піднесень ділової активності наявні виробничі потужностісучасних індустріальних країн використовуються лише на 70-80%. Головнимипричинами збільшення резервів капіталу є зростання технологічних резервів,прискорення морального старіння та збільшення масштабів вибуття капіталувнаслідок науково-технічного прогресу, інтенсивні структурні зміни увиробництві. Значні обсяги непрацюючого капіталу підвищують жорсткість цін,тому що при розширенні сукупного попиту випуск може збільшуватись за рахуноктимчасового використання амортизованого обладнання як додаткового капіталу.
Резерви праці. Жорсткості цін сприяють:значна чисельність робочої сили, що зайнята неповний робочий день або не маєпостійної роботи, міжнародна міграція робочої сили, а також мобільна часткадобровільно незайнятого населення, яка при розширенні сукупного попиту входитьдо складу робочої сили. Навіть в умовах повної зайнятості чисельністьзазначених категорій потенційної робочої сили залишається значною. Причинамиіснування резервів робочої сили є жорсткість заробітної плати, дискримінаціяпри працевлаштуванні та недосконалість статистики зайнятості (див. част. II,тема 3). Одночасна наявність резервів капіталу і праці додатково посилюєкороткострокову жорсткість цін та гнучкість сукупного випуску, оскількидозволяє пропорційно збільшувати працю і капітал при тимчасовому розширеннівиробництва без збільшення питомих витрат.
Товарні запаси. Для забезпеченняритмічності виробництва фірми підтримують певний запас палива, сировини,витратних матеріалів, комплектів для ремонту обладнання. Для надійногозабезпечення контрактів на поставку вони утримують також певний запас готовоїпродукції. Обсяг товарних запасів нормується кількістю днів виробництва тазбуту продукції, забезпечуваних запасами. Товарні запаси є витратами,зробленими за вчорашніми цінами. Тому певний час підприємства можуть працюватиза рахунок зменшення товарних запасів без зростання витрат. Завдяки товарнимзапасам ціни на ресурси і навіть загальний рівень цін можуть певний часзалишатись незмінними. Там, де утворення товарних запасів неможливе або їхнєутримання коштує надто дорого, фірми прагнуть замінити нерухомі товарні запаси«запасом» термінових контрактів на поставку і збут продукції зафіксованими цінами.
Контракти з фіксованими цінами. Поширеннятермінових угод, ціни яких не переглядаються протягом обумовленого періоду,сприяє тому, що при скороченні або розширенні сукупного попиту ціни на ресурсизалишаються незмінними, а сукупний випуск у цей час відповідно зростає абозменшується. Жорсткість рівня цін залежить від поширеності угод з фіксованимицінами серед економічних аґентів, терміну укладання і залишкового строку діїконтрактів на момент шоку. Чим більша частка угод між фірмами, а такожвласниками факторів виробництва передбачає фіксовані ціни, тим жорсткішим будерівень цін у короткостроковому періоді. Як правило, довгострокові контракти зфіксованими цінами на збут продукції балансуються з кількістю терміновихконтрактів на постачання ресурсів, що додатково посилює жорсткість цін.Найчастіше фіксовані ціни передбачаються контрактами на поставку палива таелектроенергії, природної сировини, надання комунальних та транспортних послуг,оренди приміщень, землі, кредиту та найму робочої сили. За звичайних умовтермін фіксації цін в таких угодах, як правило, один рік. Тривала інфляція,ділова та фінансова нестабільність скорочують термін фіксації цін в угодах іпідвищують гнучкість цін. Тому довгострокові контракти з фіксованими умоваминайпоширеніші в країнах з упорядкованими фінансами і помірною інфляцією,значними розмірами та масштабами виробничо-збутової діяльності провідних фірм,жорсткими бюджетними обмеженнями підприємств, високим рівнем правовоїзахищеності угод.
Державне регулювання цін на визначальніресурси. Ціни на такі ресурси, як нафта, газ, бензин, комунальні послуги таелектроенергія, важливі для стану всіх секторів економіки і звичайноконтролюються урядами. Підвищення цін на такі ресурси відбувається одразушляхом значного підвищення, після чого вони тривалий час знову залишаютьсяжорсткими, навіть коли витрати на їхнє виробництво та імпорт зростають.
Жорстка заробітна плата. Одна з основнихпричин негнучкості цін є жорсткість заробітної плати, частка якої у більшостікраїн складає близько 70% суспільних витрат (ВВП). У період дії контрактів понайму праці ставки заробітної плати не змінюються. Тому при збільшеннісукупного попиту виробництво протягом залишкового строку контрактіврозширюється, а при зменшенні сукупного попиту — скорочується. Чим довші строкипередбачаються контрактами по найму праці, тим жорсткішими є середні витрати йціни.
Важливою особливістю номінальної заробітноїплати є її жорсткість до зниження. Причинами негнучкості заробітної плати єпорушення умов конкуренції на ринку праці: застосування мінімальних тарифівоплати праці, вплив профспілок^, конкуренція підприємців за кваліфіковануробочу силу шляхом встановлення стимулюючої заробітної плати. Важливимипричинами жорсткості заробітної плати залишається соціальна дискримінація припрацевлаштуванні (расова, за статтю та за віком), а також дискримінаціяаутсайдерів (претендентів на робочі місця) інсайдерами (власниками фірм,менеджерами, профспілками та найманими робітниками, що зайняли робочі місця).Конкуренція на ринку праці між інсайдерами та аутсайдерами, хронічне таприховане безробіття є додатковими причинами короткострокової жорсткостізаробітної плати у періоди циклічних підйомів. Жорсткості
1 У США, наприклад, колективні угоди понайму робочої сили з профспілками укладаються строком на 3 роки. Індивідуальніконтракти по найму праці укладаються, як правило, на 1 рік.
заробітної плати протидіютьантипрофспілкові заходи, спрямовані на демонополізацію ринку праці, ізастосування фірмами систем участі найманих працівників у прибутках.
Ринкові умови. Жорсткості цін сприяютьжорсткість інституційних бюджетних обмежень та конкурентна боротьба на ринках.Інституційні бюджетні обмеження визначають майнову та фінансовувідповідальність економічних аґентів за результати господарювання. Жорсткістьбюджетних обмежень забезпечується інститутами приватної власності,самофінансування, банкрутства та ін. Інституційні обмеження створюютьпередумови для конкуренції. Відсутність інституційних бюджетних обмежень робитьціни гнучкими до підвищення і жорсткими до зниження, незалежно від наявностіінших факторів. Надмірно м'які бюджетні обмеження підприємств, обумовленівідсутністю інституційних основ ринкової конкуренції, залишаються однією зголовних причин високої гнучкості цін, інфляції та взаємозаборгованості векономіках колишніх радянських республік. При жорстких інституційних бюджетнихобмеженнях гнучкість цін залежить від гостроти і форм конкурентної боротьби наринках. Конкуренція між значною кількістю невеликих фірм посилює жорсткість ціну напрямку зростання і послаблює жорсткість цін до зниження. Але якщо на ринкахконкурує обмежена кількість великих фірм, то причинами жорсткості цін сукупноїпропозиції можуть бути інші фактори. Перегляд цін в окремих випадках пов'язанийз чималими витратами на заміну прейскурантів, передрукування і розсилку каталогів,переорієнтацією збуту продукції. Тому при підвищенні рівня цін фірми певний часможуть продавати продукцію за старими цінами. При підвищенні або зниженніфірмами індивідуальних цін можуть створюватись вигоди для конкурентів. Для тогощоб уникнути подібних зовнішніх ефектів, їхньої зволікають з переглядомзаробітних плат і цін, що є однією з причин короткострокової жорсткості. Вумовах недосконалої інформації про ринки і можливі дії конкурентів учасникиринку незалежно один від одного обирають, як правило, однаковий, найменшризикований варіант поведінки, безпрограшний для фірми, але не обов'язкововигідний для споживачів. Описана ситуація, відома під назвою «провалкоординації», також є причиною жорсткості цін.
Відкритість економіки. Міжнародний розподілпраці, високий рівень спеціалізації та кооперації національних економік усвітовому господарстві роблять їх залежними від міжнародної конкуренції,світових цін та процентних ставок. Відкритість економіки і лібералізаціязовнішньої торгівлі в цілому підвищують жорсткість цін, особливо у напрямкузниження. Жорсткості цін однозначно сприяють міжнародна конкуренція,міжнародний кредит та міграція робочої сили. Внутрішні ціни і процентні ставкивідкритої економіки йдуть за світовою тенденцією. Стабільність світових цінробить внутрішні ціни жорсткішими, а нестабільність навпаки — гнучкішими.Короткострокове зниження міжнародної вартості вітчизняних товарів досягається,як правило, за рахунок девальвації внутрішньої валюти, а не
зниження рівня цін. Сучасна системавалютних курсів збільшує гнучкість цін сукупної пропозиції у бік підвищення,але зменшує їхню гнучкість до зниження.
 
2.2.2 Цінові фактори сукупної пропозиції
Цінові фактори визначають нахилкороткострокової кривої сукупної пропозицій. До цінових факторів належатьрізноманітні причини, які сприяють або, навпаки, протидіють зростанню середніхвитрат і підвищенню рівня цін при збільшенні сукупного випуску. Чим більшоютенденцією до зростання рівня середніх витрат і рівня цін при збільшеннівипуску характеризується суспільне виробництво, тим більшим кутом нахилу догоризонтальної осі сукупного випуску характеризується крива SRAS.
Цінові фактори сукупної пропозиціїподіляються на дві основні групи:
1. Головною причиною підвищення рівня цінпри збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницюпродукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупноїпропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств прирозширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурнідиспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсіввиробництва. Загальним макроекономічним наслідком дії зазначених факторів єпоступове збільшення частки проміжного споживання вироблених товарів та послугу виробництві і зменшення частки продукції, що залишилась для кінцевоговикористання. Обсяг продукції кінцевого споживання (ВВП) в результатізбільшення виробництва зростає, але проміжне споживання і попит зростаютьшвидше. Тому суспільні витрати і рівень цін виробництва при цьому такожпідвищуються.
Фактори зростання середніх витратвиробництва при збільшенні сукупного випуску наведено нижче.
Цінові фактори сукупної пропозиції: факторизростання середніх витрат виробництва при збільшенні випуску:
1. Індивідуальні середні витрати приперевищенні оптимального випуску
• Виникнення «вузьких місць» призабезпеченні додаткового випуску сировиною, приміщеннями, комплектуючимивиробами, технологічним обладнанням, фахівцями потрібних професій, транспортом.
• Використання резервних потужностей знижчою ефективністю.
• Заміщення технологій, обладнання таскладових матеріальних витрат.
• Збільшення та інтенсифікація праці принезмінних обсягах капіталу.
• Зростання середніх витрат внаслідок зниженнявіддачі обладнання та матеріальних ресурсів при збільшенні інтенсивності працій використання обладнання.
• Залучення додаткової робочої сили знижчим рівнем кваліфікації.
2. Структурні зміни та природні умови
• Нерівномірне досягнення повної зайнятостів окремих галузях.
• Утворення структурних диспропорцій паринку ресурсів, підвищення ціп на відносно дефіцитні ресурси і факторивиробництва.
• Розширення сукупного попиту за рахуноктоварів з більшими питомими витратами праці, капіталу й матеріальних ресурсів.
• Розширення випуску за рахунок збільшеннякількості діючих підприємств.
• Розширення випуску па менш ефективнихпідприємствах.
• Збільшення масштабів перерозподілуресурсів.
• Використання дорогих природних ресурсів,які звичайно не використовуються.
• Виробництво за межами сезонного періоду,порушення ритмічності виробництва.
3. Зовнішньоекономічні фактори
• Розширення збуту па дорогих ринках(нових, віддалених, нсосвоєних, зайнятих, захищених тарифами, регульованих такорумпованих).
• Імпортні тарифи, податки та квоти патовари, що є ресурсами виробництва.
• Плата за перевищення експортних тавнутрішніх квот па реалізацію.
• Антидемпінгові включення в цінивітчизняних експортерів.
4. Інституційні фактори
Ставки податків на додану вартість та зобігу.
Обмежувальні нормативи використанняресурсів і техногенного навантаження.
• Прогресивні ставки рентних платежів завикористання природних ресурсів.
• Прогресивні тарифи за понаднормовеспоживання палива та електроенергії.
• Екологічні нормативи та санкції.
• Штрафи за порушення норм санітарної,трудової, технічної та пожежної безпеки.
2. Іншою причиною підвищення цін призбільшенні випуску є введення додаткових витрат у ціни. Внаслідок конкуренції,державного регулювання та інерційності цін у короткостроковому періоді далеконе всі додаткові витрати вводяться в ціни одразу. Тому більшість факторівжорсткості цін є одночасно факторами нечутливості цін сукупної пропозиції досередніх витрат при збільшенні випуску протягом короткострокового періоду. Жорсткістьцін зменшує чутливість їх до випуску і робить короткострокову криву сукупноїпропозиції SRAS похилішою.
/>
Механізми впливу більшості факторівзростання середніх витрат при збільшенні випуску, добре знайомі і не потребуютьособливих коментарів. Детальніше розглянемо лише вплив непрямих податків напідприємства.
Податки та обов'язкові платежі, якінараховуються на додану вартість, фонд заробітної плати або вартістьреалізованої продукції, є обов'язковими додатковими витратами фірм, якізакладаються ними в ціни і підвищують рівень цін сукупної пропозиції прикожному можливому обсягу ВВП. Оскільки непрямі податки й платежі змінюютьсязалежно від номінального доходу, їхнє впровадження не лише пересуває кривусукупної пропозиції ліворуч (див. «Нецінові фактори сукупноїпропозиції»), але й змінює кут нахилу короткострокової кривої SRAS: криваSRAS^ на мал. 4.5 є кривою SRAS із нарахованим податком на додану вартість TAVу ціні Р. Прогресивні та пропорційні ставки непрямих податків підсилюютьчутливість цін до збільшення випуску і роблять криву сукупної пропозиціїкрутішою (крива SRAS2 на мал. 4.5). Чим вищі ставки непрямих податків, тимближча крива сукупної пропозиції до класичної вертикальної лінії.
Ставка непрямого податку за доходомвідіграє роль коефіцієнта, що підсилює чутливість цін короткострокової сукупноїпропозиції до випуску, обумовлену впливом інших факторів. Непрямі податкизмінюють нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції тільки в томувипадку, коли остання має позитивний нахил. Якщо ж ціни в короткостроковомуперіоді абсолютно гнучкі або, навпаки, абсолютно жорсткі, то непрямі податки незмінюють нахил кривої сукупної пропозиції (мал. 4.6).
/>
2.2.3 Неціновіфактори сукупної пропозиції
Неціновими факторами називаються причинипідвищення або зниження рівня середніх витрат виробництва, не пов'язані іззміною обсягів випуску. Основні нецінові фактори наведені в таблиці 1.
Вплив нецінових факторів на сукупнупропозицію залежить від того, до якого типу змінних —реальних чи номінальних —вони належать.

Таблиця 1- Вплив нецінових факторів накриву сукупної пропозиції.
/>
Реальні змінні одночасно.впливають як навеличину потенційного випуску, так і на короткострокову криву сукупноїпропозиції SRAS, пересуваючи її ліворуч або праворуч (мал.4.7) разом здовгостроковою кривою сукупної пропозиції LRAS. Нецінові фактори, що єреальними змінними, представлені в таблиці 4.3 стрілками, які означають зсуввідповідної кривої сукупної пропозиції ліворуч "", як на мал. 4.7. Реальні змінні, які чинять на сукупнупропозицію короткочасний вплив, практично не впливають на обсяг довгострокової сукупноїпропозиції.
/>
Номінальні змінні впливають лише накороткострокову криву сукупної пропозиції SRAS, пересуваючи її догори«Т» або донизу "і", як на мал. 4.8, а обсяг потенційноговипуску і довгострокова крива LRAS залишаються при цьому незмінними. Призростанні рівня середніх витрат, обумовлених впливом номінальних неціновихфакторів (наприклад, зміною рівня цін, заробітної плати або інфляційнихочікувань), рівень цін виробництва при кожному можливому обсягу випускупідвищується, і короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS0 на мал. 4.8пересувається вгору на величину зростання середніх витрат (SRAS^. Зниженнясередніх витрат під впливом нецінових факторів знижує рівень цін виробництвадля кожного можливого обсягу випуску. Відповідно, короткострокова кривасукупної пропозиції SRASg пересувається вниз на величину зниження рівнясередніх витрат (SRAS2).

/>
Втім, номінальні змінні не впливають наобсяг потенційного випуску лише на досконалих ринках, де виконуються умовикласичної дихотомії і принаймні в довгостроковому періоді ціни та заробітнаплата є абсолютно гнучкими не лише в бік підвищення, але і в напрямку зниження.Насправді ціни та заробітна плата виявляють значну негнучкість до зниження вдовгостроковому періоді. Тому при відсутності цілеспрямованої політики доходів,що кориґує негнучкість номінальних змінних, зміни «витратних»номінальних величин, які відзначаються довгостроковою стабільністю (наприклад,ставки податків на підприємства), можуть вести до скорочення або до збільшенняпотенційного випуску: разом пересувати криві LRAS та SRAS ліворуч " ", впливаючи як реальні змінні.
В групі інституційних чинників додатковихвитрат виробництва слід звернути увагу на видатки підприємницької діяльності — типові в конкретних умовах даного суспільства трансакційні та чисті видаткиздійснення підприємницької діяльності. Обов'язкові амортизаційні відрахування іподатки на підприємства є, власне кажучи, офіційною складовою суспільнихвидатків бізнесу при здійсненні угод. Спільна риса зазначених факторів така, щовони є обов'язковими загальними додатковими витратами підприємств, якіздебільшого закладають у ціни. Відмінність полягає в тому, що амортизаційні таподаткові фактори додаткових витрат меншою мірою скорочують довгостроковий обсягпотенційного випуску, ніж набагато менші за розмірами інші трансакційні тачисті видатки бізнесу, особливо тіньового характеру. Значні видатки «входуі виходу» (витрати часу і коштів на одержання дозволу, реєстрацію,ліцензування діяльності, придбання документації, відкриття банківськогорахунку, оренду приміщення, звільнення співробітників при ліквідації фірмитощо) зменшують масштаби приватної підприємницької діяльності, особливо в сферідрібного бізнесу. Високі трансакційні та чисті видатки бізнесу, пов'язані збюрократичними перешкодами, втраченими вигодами та прямими збитками відвтручання органів влади, з правовою нестабільністю, роблять бізнес важкою ідорогою справою. В умовах відкритої економіки платою за високі витрати наведення бізнесу стає відсутність іноземних інвестицій, втеча капіталу, вивізресурсів, іміграція найіні-ціативнішого та кваліфікованого населення.
 

3. Рівновага сукупного попиту і пропозиції
Стимулювальна політика розширення сукупногопопиту. Уряд може стимулювати збільшення виробництва і національного доходу здопомогою заходів, які збільшують сукупний попит. При збільшенні пропозиціїгрошей, зниженні податків або збільшенні державних закупівель крива сукупногопопиту AD зсувається праворуч. Умови початкової рівноваги порушуються, іекономіка зазнає шоку попиту.
Розглянемо, як буде змінюватись при цьомурівновага у моделі AD—AS для кейнсіанської моделі короткострокової сукупноїпропозиції, у якій припускається абсолютна жорсткість цін та заробітної плати вкороткостроковому періоді. На мал. 4.9 вона показана горизонтальною кривоюSRASg.
/>
Початкова рівновага. Крива сукупного попитуAD0, довгострокова крива сукупної пропозиції LRAS і короткострокова кривасукупної пропозиції SRASg перетинаються в точці А, де спостерігаєтьсядовгострокова рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. В точці Азаплановані видатки домогосподарств, підприємств, уряду та іноземців (сукупнийпопит) дорівнюють запланованим доходам виробників від продажу товарів та послуг(сукупній пропозиції). При сукупному випуску Y0=YF та рівноважній ціні векономіці спостерігається повна зайнятість, найкращий розподіл та використанняресурсів у виробництві.
Короткострокова рівновага. Розширеннясукупного попиту з ADg до AD1 порушує довгострокову рівновагу. Але жорстказаробітна плата залишається незмінною. Найближчим часом підприємства непередбачають загального підвищення цін. Тому рівень цін і витрат сукупноїпропозиції Рд у точці А також не змінюється. Розширення сукупного попиту даєзмогу фірмам збільшити прибутки за рахунок додаткового випуску продукції істимулює збільшення виробництва товарів. Залежно від гнучкості цін і витрат прирозширенні сукупного випуску, економіка може досягти нової точкикороткострокової рівноваги при вищих або незмінних цінах. В крайнійкейнсіанській моделі з абсолютно жорсткими цінами рівень цін не зростає тому,що середні витрати виробництва при збільшенні випуску залишаються незмінними івиробництво виявляється набагато гнучкішим за ціни. Протягом короткого часу,поки заробітна плата і ціни залишаються незмінними, обсяг виробництва товарів іпослуг збільшується з Y0 до Yf і додатковий сукупний попит повністюзадовольняється виробництвом при попередньому рівні цін Р0. Рівень витратматеріальних ресурсів та праці на одиницю виробленої продукції при збільшеннівипуску вище його потенційного рівня підвищується, але внаслідок інертності ціні жорсткості заробітної плати не відбивається на цінах продукції, і, фактично,середні витрати виробництва залишаються незмінними протягом усьогокороткострокового періоду. Точка рівноваги пересувається на кривій сукупноїпропозиції SRAS0 з точки А в точку короткострокової рівноваги В. Можливістьрозширення сукупного випуску в точці корокострокової рівноваги В обмежуєтьсясукупним попитом AD1 і припиняється.
Відновлення довгострокової рівноваги. Уточці В рівновага AD-AS нестабільна: попит на ресурси з боку підприємств зріс,безробіття знизилось нижче природного рівня. Заробітна плата й ціни на ресурсипочинають зростати, і ціни втрачають жорсткість. Прибутковість виробництвазменшується, і сукупний випуск починає скорочуватись. У момент, коли гнучкістьцін за витратами відновлюється й ціни починають зростати, а випускскорочуватись, короткостроковий період закінчується. Підвищення цін на ресурсивикликає додаткове підвищення загального рівня цін і середніх витрат. Кривакороткострокової сукупної пропозиції SRAS0 піднімається вгору. Підвищення рівняцін і витрат припиняється в точці нової довгострокової рівноваги С. У новійдовгостроковій рівновазі обсяг випуску скорочується до потенційного (F0=Ff), арівень цін підвищується з Р0 до Рг У новій точці довгострокової ікороткострокової рівноваги С, як і в точці А, рівень цін відповідає очікуваномурівневі середніх витрат при потенційному обсягу виробництва.
Інфляція попиту. Довгостроковим наслідкомстимулювальної політики є підвищення рівня цін. Якщо припустити, щостимулювальна політика буде тривати далі, то криві сукупного попиту і сукупноїпропозиції на мал. 4.9 почнуть рухатися вгору, і в економіці виникне інфляція,обумовлена розширенням сукупного попиту.
Інфляція витрат. Ринок може зазнаватипотрясінь не лише внаслідок змін у сукупному попиті, але і внаслідок шоківсукупної пропозиції, коли зміни у витратах виробництва (вплив неціновихфакторів) пересувають криву сукупної пропозиції (мал. 4.10). Припустімо,внаслідок підвищення світових цін на паливо та електроенергію середні витрати івнутрішні ціни виробництва зросли. Крива SRASg піднялась угору до рівня SRASr Укороткостроковому періоді рівновага переходить по новій кривій сукупного попитуз точки А в точку В. Обсяг виробництва скорочується з Yg=YF до Yr Рівень цінпідвищився з Р0 до Рг Якщо зовнішній ціновий шок тимчасовий, то вдовгостроковому періоді зовнішні ціни, витрати виробництва та рівень внутрішніхцін знизяться до попереднього рівня, і на ринку відновиться початковадовгострокова рівновага в точці А. Якщо шок пропозиції довготривалий, але ціний заробітна плата абсолютно гнучкі до зниження, то з часом заробітна плата,витрати й ціни почнуть скорочуватись. Виробництво пристосується до нових цін наімпортні ресурси. Крива SRAS1 знизиться до рівня SRAS0, і обсяг випуску в новійдовгостроковій рівновазі досягне потенційного.
/>
Негнучкість цін до зниження. Алеприпустімо, що ціни виробництва й заробітна плата виявились негнучкими дозниження в довгостроковому періоді. В умовах довгострокової жорсткості цінилегко зростають, але потім не знижуються. Тому відновлення потенційного випускупри нижчому рівні цін неможливе. Зменшення сукупного попиту або інфляція витратв умовах довгострокової негнучкості цін ведуть до скорочення довгостроковогорівноважного випуску нижче потенційного. Рівень витрат виробництва ікороткострокова крива сукупної пропозиції SRAS1 на мал. 4.10 не знизяться.Довгостроковий обсяг сукупної пропозиції залишиться на рівні меншому відпотенційного, і виробництво зазнає довгострокового спаду — депресії.
Стабілізація виробництва. Відновленнядовгострокової рівноваги на рівні потенційного випуску в умовах жорсткості ціндо зниження потребує збільшення сукупного попиту (мал. 4.10). Для цього урядзбільшує сукупний попит з ADg до AD1 і дає виробництву можливість повернутисьдо потенційного випуску. Якщо крива SRAS1 не посунеться вгору під впливомінфляційних очікувань або чергового зростання витрат на імпортні ресурси, тополітика стабілізації буде вдалою.
Стагфляція. Але якщо інфляція попитудоповниться інфляцією витрат, то при збільшенні сукупного попиту з AD0 до AD1крива SRAS1 підвищиться до SRAS2. Рівень цін зросте з Р1 до Р2, адовгостроковий випуск так і залишиться на рівні Yr меншому від потенційного.Повторна спроба стабілізації може посилити інфляційні очікування підприємствнастільки, що підвищення кривої SRAS буде постійно випереджати розширеннясукупного попиту. Інфляція у довгостроковій рівновазі прискориться, адовгостроковий обсяг сукупної пропозиції ще більше скоротиться. Таке поєднанняінфляції і спаду виробництва у довгостроковому періоді (стагнації) називаєтьсястагфляцією.
 

Висновок
У точці пеоетину кривих сукупного поиту ісукупної пропозиції досягається макроекономічна рівновага – рівноважний рівеньцін і рівноважний реальний обсяг національного продукту в короткостроковомуперіоді. Макроекономічна рівновага може досягатися на буд’якому відрізковікривої AS. Національну економіку, що вийшла за межі природнього обсягувиробництва, називають «перегрітою». Зменшення обсягу національноговиробництва, що супроводжується зростанням рівня цін, називають стагфляцією.
У макроекономіці існують два основніпідходи до проблеми макроекономічної рівноваги — класичний і кейнсіанський.Класичний підхід ґрунтується на законі Сея, згідно з яким «пропозиція творитьсвій власний попит». Прихильники цього підходу вважають, що гнучкі ціни і заробітнаплата швидко усувають з ринку буд’який надлишок або нестачу попиту і пропозиціїта поновлюють повну зайнятість за повного використання виробничих потужностей,а в національній економіці відсутні будь-які втрати, пов’язані знедовикористанням ресурсів або з недостатнім сукупним попитом. На їхню думку,макроекономічна політика не може спричинювати реальні макроекономічні зміни.
Кейнсіанський підхід базований на тому, щоціни і зарплата негнучкі в короткостроковому періоді. За таких умов обсягнаціонального виробництва позитивно реагує на більший обсяг сукупного попиту,особливо за низьких рівнів національного продукту. Щодо безробіття, то вономоже значно перевищувати природну норму, бо відсутній механізм самокоригування,який автоматично спрямовує економіку до повної зайнятості. Кейнсіанці вважають,що макроекономічна політика може компенсувати негнучкість цін і зарплати,стимулюючи націонаольну економіку в роки спаду та уповільнюючи темпи їїзростання у фазі буму.
Аналіз сучасної ринкової економіки передбачаєзастосування і класичної, і кейнсіанської моделей. Для короткостроковогоперіоду використовують кейнсіанську модель, а для довгострокового – класичну.

Список використанихджерел
1. Макконелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. —М.: Республика, 1992.
2. Мэнкыо Н. Г. Макроэкономика. — М.:Изд-во МГУ, 1994.
3. Сакс Дж. Д., Ларреп Ф. Б.Макроэкономика. Глобальный подход. — М.: Дело, 1996. (Пер. с англ.)
4. Семюелсоп П., Нордгауз В.Макроекономіка. — К.: Основи, 1997.
5. Фишер С., Дорибуш Р., Шмалепзи Р.Экономика. — М.: Дело, 1993.
6. Степан Панчишин, Макроекономіка: Навч.посібник. Вид. 3-тє, стереотипне. – К.: Либідь, 2005. – 616с.
7. Базилевич В. Д., Базилевич К. С.,Баластрик., Макроекономіка: Підр./ За ред. В. Д. Базилевича. – 3-тє вид., випр.– К.: Знання, 2006. – 623с.