Міністерствоосвіти і науки України
Харківськанаціональна академія міського господарства
Кафедраменеджмента и маркетинга в МГ
Індивідуальнезавдання
Тема:” Соціально-економічне значенняремонту у вирішенні функціональних завдань розвитку ЖКГ”
Виконав: ст.4 курсу
гр.МОМГ2007-2
Харків2010
Зміст
Введення
1) Поняття, характеристика й структура основних фондівжитлово-комунального господарства
2) Соціально-економічне значення ремонту у вирішенніфункціональних завдань розвитку ЖКГ
3) Сутність зносу й відтворення основних фондів ЖКГ
Висновок
Введення
З підвищеннямрівня життя зростають вимоги населення до умов життя. Важливу роль взабезпеченні базових потреб населення в житлі та комунальних послугах відіграє житлово-комунальнегосподарство — найбільша частина міського господарства, — до складу якоговходить житловий фонд, комунальні підприємства, споруди зовнішнього міського благоустроюта багато іншого.
Рівень розвиткужитлово-комунального господарства (ЖКГ) залежить, в першу чергу, від стану йогоосновних фондів, тобто будівель, споруд, інженерних мереж і т.п.
Процеси відтворенняосновних фондів ЖКГ проходять під впливом економічних, соціальних,містобудівних, екологічних, технічних, архітектурних та інших факторів і потребуютькомплексного підходу в процесі прийняття рішень в сфері ремонту об’єктівгалузі. В зв’язку з обмеженими обсягами нового будівництва і погіршенням стану діючихоб’єктів особливого значення набуває відповідна технічна експлуатація і підвищенняфункціональних характеристик основних фондів ЖКГ міст.
Для забезпечення сталогорозвитку функціонування основних фондів ЖКГ в містах необхідно проводитиобґрунтовану ремонту політику і залучати з цією метою значні ресурси. Але, нажаль, в більшості міст України, особливо великих, планова ремонтна політика не проводиться.В результаті обсяги ремонтних робіт незначні, а експлуатація основних фондів ЖКГзначно погіршується. Погіршується також технічний стан і споживча якістьбудівель і споруд, зростає число відмов і аварійних об’єктів ЖКГ.
1. ПОНЯТТЯ,ХАРАКТЕРИСТИКА Й СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ФОНДІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
Міське господарство являє собою комплекс розташованихна території міста підприємств, організацій й установ, які обслуговують матеріально-побутовій культурні потреби населення.
Житлово-комунальнегосподарство (ЖКГ) — одна з важливих галузей міського господарства, що забезпечує життєдіяльністьміста, зокрема: забезпечення населення, підприємств й організацій необхідними житлово-комунальнимипослугами. В складі житлово-комунального господарства виділяють житловий фонд, комунальніпідприємства та споруди зовнішнього міського благоустрою.
Житлове господарство, його функціональне призначення-
обслуговування житловогофонду міста, проведення робіт безпосередньо в житлових будинках і прибудинковихтериторіях, а також ремонтно-будівельних, спеціалізованих і монтажно-налагоджувальнихробіт як у житловому, так і в нежитловому фонді.
Водопровідно-каналізаційнегосподарство– здійснення водопостачання і водовідведення міста; забезпечення ремонтно-будівельнихробіт на своїх об'єктах, а також роботи з перебудови як водопровідних, так іканалізаційних мереж.
Теплопостачання – об'єкти галузі надають послугицентралізованого теплопостачання. До складу об’єктів входять централізовані ТЕЦ,а також локальні котельні, відомчі об'єкти.
Електропостачання– ця галузь представленаспеціалізованими
підприємствами, якіздійснюють виробництво й розподіл електроенергії, а також лініямиелектропередач, мережею підстанцій різної потужності.
Газопостачання– підприємствагалузі, провадять газифікацію й
газопостачання міста,контролюють потребу в споживанні газу, а також займаються будівельно-монтажнимий ремонтними роботами. Система газового господарства являє собою комплекс споруд,що складається з газової мережі високого, середнього й низького тиску, а також газорозподільнихстанцій, пунктів й установок.
Дорожнє господарство. До головних функцій підприємстввідносять виконання комплексу робіт з утримання, нагляду й ремонту автомобільнихдоріг, мостів і шляхово-транспортних споруд, а також утримання техніки дляприбирання вулиць і площ.
Зелене господарство – важлива складова архітектурно-просторовоїорганізації і системи оздоровлення навколишнього природного середовища міста. Розвитокзеленого господарства залежить від географічного положення міста, йогоприродно-кліматичних умов.
Благоустрій і санітарнеочищення – контролюєутримання будинків і споруд усіх форм власності, а також проводить заходи щодо санітарногоочищення території, приймання і перевезення на утилізацію та знищенняпобутових, промислових і будівельних відходів. Проводить нагляд і контроль засмітниками й полігонами утилізації відходів.
Зовнішнєосвітлення –установка й утримання світло точок, у тому числі архітектурно-декоративного призначення;диспетчеризація; управління освітленням; проведення ремонтно-будівельних робіту мережі освітлення.
Ритуальне обслуговування – включає до свого складу спеціалізованіпідприємства ритуального обслуговування; крематорії, цвинтарі, автотранспортніпідприємства.
Система аварійнихситуацій – обумовленаприродними умовами, рельєфом і геологічною структурою території міста.
Загальне управлінняжитлово-комунальним господарством міста, незалежно від того, в чиєму розпорядженніперебувають житловий фонд, комунальні підприємства й споруди міського благоустрою,виконують виконкоми міських Рад народних депутатів. Вони видають постанови, яківизначають порядок роботи й умови санітарного й технічного утримання комунальнихпідприємств, споруд благоустрою й житлових будинків, розробляють проекти плануванняй забудови міст й умови використання міських земель.
Більшість комунальнихпідприємств і житлових організацій міст і селищ України підпорядковані місцевимРадам народних депутатів. Податки з доходів комунальних підприємств зараховуютьсядо місцевого бюджету. У той же час із останнього здійснюються асигнування напокриття збитків підприємств житлово-комунального господарства й фінансуєтьсябудівництво нових об'єктів.
Послугипідприємств ЖКГ
Підприємства ЖКГнадають більше 40 видів послуг.
Комунальні послугимають ряд специфічних особливостей від інших видів послуг, які надаютьсяспоживачам, а саме:
1. Безперервністьвиробництва.
2. Локальнийхарактер надання послуг.
3. Одночасністьвиробництва й споживання послуг.
4. Неможливість, убільшості випадків, складування і нагромадження послуг комунальних підприємств.Залежність попиту на комунальні послуги від кліматичних умов, сезонних коливань,а також від періодичних коливань (місячних, тижневих й добових).
Комунальнапослуга може бути особистісною, виробничою і суспільною. Особистісна має споживчийхарактер й оплачується населенням, виробнича надається як населенню, так і виробничимпідприємствам і організаціям, суспільні послуги надаються для створення комфортнихумов проживання в місті.
Класифікаціяпідприємств ЖКГ
З огляду наспецифіку й розмаїтість комунальних підприємств, а також на різноманітністьпослуг їх можна класифікувати на дві групи:
1. Комунальні підприємствай організації, які виробляють матеріальну продукцію (наприклад, електростанції,котельні).
2. Комунальніпідприємства й організації, які надають послуги або виконують певні роботи(наприклад підприємства МЕТ, санітарного очищення, готелі). Підприємства, які входятьдо складу ЖКГ, розрізняються також за ознаками організації виробничоїдіяльності, тобто за галузевими ознаками. Крім того, ЖКГ має також спеціальну(за формами власності) і відомчу (за ознаками підпорядкованості) структуру.
За призначенням іфункціями комунальні підприємства поділяють на такі групи:
— санітарно-технічні(водопроводи, каналізація, підприємства з
санітарногоочищення);
— транспортні(трамвайні й тролейбусні депо, АТП, метрополітен та ін.);
— комунальноїенергетики (електричні, газові, теплові мережі та ін.);
— комунальногообслуговування (готелі та ін.);
— підприємства зовнішньогоміського (селищного) благоустрою (підприємства дорожного господарства,озеленення, вуличного освітлення та ін.).
Особливостіскладу і структури основних фондів ЖКГ
Організаціябудь-якого процесу виробництва передбачає наявність засобів виробництва, які включаютьзасоби праці, предмети праці і працю людини, тобто її цілеспрямовану діяльність.Засоби і предмети праці виступають на підприємствах як виробничі фонди (основній оборотні).
Основні фонди – засоби праці, які беруть участьу процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натурально-речовиннуформу й поступово, у міру свого зносу переносять свою вартість на вартістьвиробленої продукції або наданих послуг.
Специфічна особливістькомунального господарства – більшість комунальних підприємств не створюють матеріальнупродукцію, а надають послуги. Специфіка виробництва в ЖКГ зумовлює високу фондоємністьцієї галузі. Із загальної вартості основних й оборотних коштів питома вагаперших в цілому по галузі становить близько 98 %.
Залежно від призначенняосновні фонди розділяють на виробничі й невиробничі. До складу виробничих основнихфондів включають ті основні фонди, які беруть участь у виробничих процесах, створюютьумови для їх здійснення або служать для збереження й транспортування продукції.Доскладу невиробничих основних фондів належать об'єкти тривалого користування,які задовольняють побутові й культурні потреби людей. ЖКГ включає як виробничі,так і невиробничі підприємства. На виробничих підприємствах (електростанції, водопроводий ін.) — виробничі основні фонди. До невиробничих основних фондів відносяться,в першу чергу, житловий фонд і споруди зовнішнього міського благоустрою, атакож основні фонди лазень, пралень та ін. підприємств, які надають послугиперсонального й господарсько-споживчого характеру. Ці невиробничі основні фонди,у свою чергу, підрозділяються на основні фонди експлуатаційного призначення(безпосередньо беруть участь у наданні послуг) і на основні фондикультурно-побутового призначення (житлові будинки, гуртожитки й ін., якіналежать цим підприємствам).
Незважаючи на суттєвівідмінності, виробничі й невиробничі основні фонди мають багато загального заформою:
— подібніелементи — будівлі, споруди, машини, устаткування та ін.;
— і виробничі, і невиробничіосновні фонди довговічні, поступово зношуються, мають потребу в ремонті (частковомувідшкодуванні) і повній заміні після закінчення терміну служби.
Таким чином, якдля виробничих, так і для невиробничих основних фондів необхідно розглядати питанняїх використання, структури, оцінки, зносу, амортизації та ремонту.
Структураосновних фондів галузей ЖКГ – розподіл основних фондів за видами (групами), відображенийу відсотках до їх загальної вартості по галузі, підприємству або ЖКГ в цілому.
Основним фактором,що визначає структуру основних фондів
підприємства в галузі,слід вважати техніко-економічні особливості, які зумовлюють певне сполучення натурально-речовиннихелементів, необхідних для здійснення виробничо-експлуатаційної діяльності. Ці співвідношенняможуть коливатися на окремих підприємствах під впливом місцевих й інших умов,але вони досить стійко виражають характерну структуру основних фондів галузі.
Висока питома вагаспоруд у складі основних фондів комунального господарства (близько 60 %) здебільшогомірою є наслідком однієї з особливостей виробничо-експлуатаційної діяльності, якаполягає в тому, що виробничий процес на багатьох комунальних підприємствахвиходить за межі власне самого підприємства й охоплює значні міські території відповіднимикомунікаціями, за допомогою яких це підприємство обслуговує споживачів. Питома вагавиробничого й силового устаткування в порівнянні з іншими галузями не висока, значнапитома вага транспортних засобів — до 10 % (для порівняння: у промисловостіостання складає близько 4 %).
Питома вага основнихфондів за галузями ЖКГ: водопровідно-каналізаційне господарство — 40 %, газове господарство- 12 %, комунальна енергетика — 18 %, МЕТ — 10 %, готельний комплекс — 4 %,зелене господарство — 1 % і т.д. Структура основних фондів не однакова і по різнихгалузях ЖКГ. При незначній питомій вазі машин й устаткування в більшості галузейкомунального господарства в складі основних фондів значне місце займають:
— у водопровідно-каналізаційному,газовому господарствах, на підприємствах електро- і теплопостачання –передавальні пристрої (від 50 до 70%);
— на підприємствахміського електричного транспорту — транспортні засоби (майже 40 %);
— у житловомуфонді – будівлі (більше 90%).
За натурально — речовим складом основні фонди ЖКГ представляють всі їх види (будівлі, споруди, передавальніпристрої тощо). Видова структура основних фондів розрізняється залежно від призначеннятого чи іншого
підприємства. Якщоу структурі основних фондів промислових підприємств переважає такий вид, як машинита обладнання, то в житлово-комунальному господарстві провідними є:
— ”передавальні пристрої”– для підприємств водо-, газо-, тепло-, електромереж;
— “транспортнізасоби” – для транспортних підприємств,
— “будівлі” – длянадання послуг і експлуатації житла,
— “споруди” – дляпідприємств міського благоустрою і підприємств з виробництва комунальної продукції(якщо функції транспортування передані окремому підприємству);
— “господарчийінвентар” для готельних підприємств (по – перше, в цій галузі до основних фондіввідносять постільну білизну; по – друге, включаються меблі, килими, дзеркала, картини,скульптури, гардини та інше обладнання номеру),
— “зеленінасадження ”- для підприємств міського озеленення.
Розмаїття видовоїструктури основних фондів різних галузей міського господарства впливає і на складосновних фондів, що відносяться до активної частини. Крім того, технологічна структураосновних фондів, яка у загальному вигляді передбачає переважну більшість активнихосновних фондів (≥50 %), на експлуатаційних підприємствах невиробничоїсфери діяльності не відповідає такому співвідношенню. Оскільки на цих підприємствахневиробничі основні фонди займають іноді до 90%, а на активні й пасивніподіляються тільки виробничі основні фонди, то для оцінки прогресивності структурислід орієнтуватись не на величину питомої ваги, а на тенденцію зміни частки активнихфондів за період (якщо вона збільшується, то структура є прогресивною). Взагалізміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основнихфондів, про технічний рівень виробництва. Наприклад, збільшення питомої ваги елементівактивної частини основних фондів сприяє зростанню випуску продукції на кожнугривню основних фондів, і навпаки.
2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕЗНАЧЕННЯ РЕМОНТУ У ВИРІШЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ РОЗВИТКУ ЖКГ
Сучасне місто представляєсобою складний механізм по забезпеченню життєдіяльності великої кількості людейв умовах трансформаційної економіки, коли кардинально змінились соціально-економічнівідносини в українському суспільстві та створився ринок нерухомості. Плановогорозвитку містобудівних структур більш не існує, а нові принципи довгострокових програмрозвитку міст ще потребують свого наукового обґрунтування та розвитку. Насьогоднішній день спостерігаємо різке зниження бюджетних коштів на новебудівництво житлових будівель та громадських споруд і зростання приватнихінвестицій. Особливо відчутна роль останніх була в так званий «докризовий»період. Таким чином, управління процесом розвитку міських територій в сучасних умовахмає ряд особливостей, так як приватна власність на нерухомість диктує своїзакони міського розвитку.
При реконструкціїжитлових кварталів необхідно всебічно враховувати як містобудівні аспекти, такі соціально-функціональні завдання покращення умов проживання населення в старомужитловому фонді. Виділити тут пріоритет одного з факторів неможливо, хочавирішення соціальних питань дуже важливо для покращення умов проживаннянаселення міст. Містобудівний аспект, хоча і непрямо, але також важливий для міськогонаселення, так як модернізація центральних кварталів може призвести до зміни улюбленоїчастини міста майже всіх мешканців міст – історичного центра.На окрему увагу заслуговуєпитання ремонту та реконструкції основних фондів комунальних підприємств та громадськихбудівель. Соціально-економічні зміни призвели до появи нових функціональних процесів,які не були притаманні соціалістичному устрою. Ряд цих функцій, особливокомерційних, відвоювали собі місце на заміну старих. Але без комплексногонаукового підходу здійснити відповідну програму ремонту і реконструкції міськогогосподарства неможливо.
На порядкуденному гостро стоїть питання проведення обстеження стану і придатності старогофонду житлових і громадських будівель, а також комунальних підприємств дляпроцесу їх реконструкції під нові функції. Все вищевикладене свідчить про необхідністьнауково-обґрунтованого підходу до планування і організації ремонтного процесуміста, який дозволить забезпечити врахування важливих факторів відтворенняосновних фондів ЖКГ.
Проведений аналізлітературних джерел показав, що проблеми відтворення основних фондів, а також питанняпланування і фінансування ремонту основних фондів ЖКГ досліджувалися багатьма вченими:Л.М. Кантором, П.М. Павловим, В.М. Красовським, М.В. Фроловою та ін. Питанняморганізації і планування капітального ремонту житлового фонду і об’єктівкомунального господарства присвячені роботи В.В. Бузирьова, Г.Ф. Кузнєцової, А.П.Прокопишина, В.С. Чекаліна, Н.П. Шепелєва, та ін. вітчизняних і зарубіжнихвчених.
Але, не дивлячисьна широке коло уже досліджених питань, задачі науково-обґрунтованого підходу допланування і організації ремонтних робіт в ЖКГ ще далекі від завершення. В сучаснихумовах не розроблений чіткий механізм планування капітального ремонту основнихфондів ЖКГ, не повною мірою вивчені інтереси учасників ремонтного процесу міста,недостатньо досліджені питання координації капітального ремонту з іншими формамивідтворення основних фондів ЖКГ, не розроблений механізм фінансуваннякапітального ремонту об’єктів ЖКГ в умовах обмеженого бюджетного фінансування, неприділяється достатньої уваги механізму амортизації основних фондів ЖКГ і т.п.
3. СУТНІСТЬЗНОШЕННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ЖКГ
Як вже відмічалося,першочерговою ланкою будь-якого ремонтного процесу об’єктів ЖКГ є дослідження рівнязношення та процесу відтворення основних фондів.
Відтворенняосновних фондів ЖКГ – процес безперервного відновлення виробничих фондів відповідної галузі.Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють просте і розширеневідтворення основних фондів.
Просте – оновлення основних фондів здійснюєтьсяв такому ж самому обсязі, тобто відбувається заміна окремих зношених частин основнихфондів, або заміна обладнання в цілому, відновлюється попередня виробничапотужність.
Розширене – в кожному наступному цикліздійснюється кількісне та якісне збільшення діючих та створення нових основних фондівза умови більш високого рівня розвитку продуктивних сил. Найважливішим етапом відтворенняосновних фондів є перший етап – “надходження”, формами якого можуть бути: купівляосновних фондів, створення основних фондів власними силами, безоплатне їх отримання,отримання основних
фондів у оперативнеуправління, одержання за умов інвестиційної участі або надходження основнихфондів за умов фінансового лізингу. На даний час підприємства ЖКГ знаходяться вважкому фінансовому становищі, тому вони не є привабливими для інвесторів. Залишаєтьсямайже
єдине джерело фінансування– собівартість. Враховуючи монопольну діяльність окремих підприємств, величина собівартостікомунальної продукції знаходиться під особливим контролем антимонопольногокомітету, комітету з цін та органів місцевого самоврядування, що не дозволяє в значніймірі збільшити собівартість і направити її на придбання основних фондів.
Частина собівартостіу вигляді амортизації також не вирішує питання оновлення основних фондів, оскількичастина основних фондів є повністю зношеною і амортизаційні відрахуваннянараховуються тільки на витрати з їх капітального ремонту і модернізації, що непокриває витрати на повне оновлення. Крім того, з 1997 р. введено новий порядокамортизаційних відрахувань, з собівартості продукції було виключено відрахуванняна капітальний ремонт, який передбачалось здійснювати за рахунок прибутку. В окремихвипадках підприємства використовують для оновлення основних фондів фінансовий лізинг.Характерним є і отримання асигнувань з бюджету місцевих органів влади.
Для підприємствміського благоустрою це є єдиним джерелом надходження основних фондів, оскількиці підприємства є бездохідними і їх діяльність здійснюється на основі фінансуванняз бюджету. Це стосується і житлових організацій, на балансі яких знаходитьсяжитловий фонд, що ними обслуговується. Брак коштів місцевого бюджету робитьнезначною цю форму фінансування. Таким чином, в сучасних економічних умовах основнийнаголос в збереженості основних фондів доцільно ставити на своєчасному проведенніремонтних робіт. Економічний зміст зношення полягає у втраті основними фондамисвоєї споживчої вартості. Розрізняють два види зношення основних фондів:фізичне і моральне.
Фізичне зношенняосновних фондів ЖКГ є одним з найголовніших факторів, які визначають їх збереженість. Фізичнезношення являє собою втрату споживчої вартості основними фондами в процесі їх експлуатації,яка проявляється у втраті конструктивними елементами первинних технічних іексплуатаційних характеристик. Ознаками фізичного зносу в ЖКГ стають будь-які дефекти,деформації, відмови конструктивних елементів, погіршення експлуатаційних якостейосновних фондів. На фізичне зношення впливають різноманітні фактори, основнимисеред яких є:
• вид основнихфондів (житлові будинки, будівлі соціально-культурного абокомунально-побутового призначення);
• типи основнихфондів (конструктивний тип будівлі, споруди);
• матеріали, конструкції,з яких виконані фонди (їх характеристики і строки служби);
• природно-кліматичніумови і особливості експлуатації.
Фізичне зношення основнихфондів виявляється в їхньому частковому руйнуванні. Аварії, стихійне лихо,“форсмажорні” обставини можуть призвести до повної втрати споживчих якостей ікорисності або знешкодження фондів. Особливістю фізичного зношення є той факт,що він нагромаджується з часом і з його ростом погіршуються експлуатаційні характеристикиосновних фондів. В зв’язку з цим їх подальша експлуатація може виявитисяекономічно недоцільною, а в ряді випадків недопустимою за умовами технічноїбезпеки.
Моральне зношення – це передчасне (до закінченнястроку фізичної служби) знецінення основних фондів, викликане:
1) здешевленнямвідтворення основних фондів;
2) використаннямбільш продуктивних засобів праці.
Моральне зношеннядругої форми виникає в сфері функціонування фондів, яка різна для об’єктів міськогогосподарства. Загальним для всіх галузей ЖКГ є те, що вони не приймають участь устворенні матеріальних цінностей і не переносять на них свою вартість, а їх функціонуваннянаправлено на задоволення потреб населення в житлі, в різних видах послугсоціально-культурного і комунально-побутового характеру.
Відносно об’єктівЖКГ моральне зношення другої форми проявляється у невідповідності об’ємно-планувальнихі конструктивних рішень, рівня благоустрою, інженерного, технологічного і енергетичногоустаткування сучасним стандартам і потребам населення. Таким чином, моральне зношеннядругої форми розрахувати іноді неможливо внаслідок того, що одні і ті ж основніфонди можуть у різній мірі задовольняти або не задовольняти потреби конкретнихспоживачів, тобто мати різну споживчу цінність, корисну вартість, термінкорисного використання тощо.
Грошовим виразомфізичного і морального зносу основних виробничих фондів є амортизація. Згідно законодавстваУкраїни, амортизація основних виробничих фондів – це поступове перенесення витратна їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибуткупідприємства, будівельної організації (платника податку) у межах нормамортизаційних відрахувань.
Тобто варто наголосити,що діючим законодавством передбачається нарахування амортизації тільки навиробничі основні фонди. Для невиробничих норми амортизації використовуютьсядля визначення величини зношення.
Амортизаціїпідлягають витрати, пов'язані з:
— придбанням тавведенням в експлуатацію основних фондів;
— самостійнимвиготовленням основних фондів;
— проведеннямусіх видів ремонту, реконструкції;
— модернізацієюта інших видів поліпшення основних фондів;
— поліпшеннямземель.
Не підлягаютьамортизації:
— житловібудинки;
— спорудиблагоустрою міста;
— бібліотечні іархівні фонди.
Відновлення фізичногозношення і підтримання засобів праці у
працездатному станіпротягом терміну їхньої служби відбувається у процесі ремонту.
Висновок
Процеси відтворенняосновних фондів ЖКГ проходять під впливом
економічних,соціальних, містобудівних, екологічних, технічних, архітектурних та інших факторіві потребують комплексного підходу в процесі прийняття рішень в сфері ремонтуоб’єктів галузі. Офіційно визнано, що ЖКГ є найбільш технічно відсталою галуззюекономіки. Невирішеними залишаються питання утримання, оновлення, розвитку імодернізації діючих потужностей, насамперед водопостачання і водовідведення,санітарної очистки та переробки сміття, міського електротранспорту.
Дійшов критичної межітехнічний стан мереж і споруд. У аварійному стані перебувають 30% водопровіднихі 27% каналізаційних мереж, 14 тис. км теплових мереж ЖКГ нашої країни. Планово-попереджувальніремонти поступилися місцем аварійно-відбудовним роботам, витрати на які у 2 – 3рази вищі. Постійно погіршується стан житлового фонду. Близько 40 тис. будинків(близько 4% житлового фонду України) належать до категорії ветхих та аварійних.Кількість повністю амортизованих основних фондів у 2 рази більша, ніж в іншихгалузях народного господарства країни.
Тобто на сьогоднішнійдень серед найважливіших напрямків багатогранного процесу соціально-економічнихперетворень особливе місце займає реформування житлово-комунального господарства,оскільки саме тут тісно переплелися нагромаджені роками функціонування народногогосподарства в умовах адміністративно-командної економіки велика кількістьекономічних і соціальних проблем. Вирішити їх можливо лише на основі реалізаціїцілого комплексу заходів по створенню правових, економічних і організаційних передумовроботи підприємств галузі в нових економічних умовах.