Світова організація торгівлі

Міністерствоосвіти і науки України
Львівський військовийінститут НУ “Львівська політехніка”
СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ
(Курсова робота)
                                                                                  Виконав:
ст.групи 31-ВПс
                                                                                         Бураков А.О.
                                                                                   Керівник:
                                                                                             п-к Власюк С.І,
Львів-2004
ЗМІСТ
Вступ… с.
РОЗДІЛ 1. Історична основаСОТ… с.
1.1. ІсторіяГАТ… с.
1.2. Торговельні переговори в рамках ГАТТ… с.
РОЗДІЛ 2. Правові основи і структураСОТ… с.
2.1. Історія СОТ… с.
2.2. Структура СОТ… с.
РОЗДІЛ 3. Перспективи вступу України доСОТ… с.
Висновок… с.
Список використаних джерел… с.
ВСТУП
 
Насучасному етапі розвитку жодна країна не може бути повноцінним учасникомміжнародних економічних відносин без членства у Світовій органіцації торгівлі(СОТ).Сучасна економіка інтегрує у світову торгівлю, розвиваєтьсясвітовий ринок і кожна країна прагне зайняти свою нішу в міжнароднихекономічних відносинах. Сьогодні усе більше саме економічний потенціал країни,ступінь її економічного розвитку визначають положення цієї країни у світі,добробут громадян, взаємовідносини з іншими країнами.
Вибір мною цієї теми пояснюється тим, щоостаннім часом активізувалися переговори щодо приєднання України до СОТ. Язнайшов необхідним поглиблено вивчити дану організацію, її структуру, функціїі, особливо, роль у міжнародній торгівлі. Саме значимість цієї організації длясвітової економіки і визначає актуальність обраної теми.
Уданій роботі я визначив цілі:
1.  Розгляд сутностей, механізмів функціонування СОТ;
2.  Визначення “плюсів” і “мінусів” вступу України у СОТ.
РОЗДІЛ1. ІСТОРИЧНА ОСНОВА СОТ
1.1. ІСТОРІЯ ГАТТ
 
ГАТТ(Генеральна угода з тарифів і торгівлі) була створена на тимчасовій підставіпісля Другої світової війни слідом за іншими новими міжнародними організаціями,які мали за мету сприяти економічному співробітництву.
Споконвічнов ГАТТ входили 23 країни – майже половина з яких раніше підписала “чорновий”,попередній статут ITO, що був спеціалізованою установою Організації Об'єднанихНацій. Статут ГАТТ повинен був не тільки встановлювати визначений порядокміжнародної торгівлі, але, також, і містив правила у відношенні трудових угод,обмежувальних методів бізнесу, міжнародних капіталовкладень і послуг.
Щобдати поштовх до лібералізації торгівлі після Другої світової війни і виключитиперевагу протекціоністських заходів над ліберальними у світовій торгівлі, у 1946р.були відкриті тарифні переговори між 23-ма країнами, тобто «договірнимисторонами», що надалі об'єдналися в ГАТТ.
ФункціямиГАТТ були:
1.Вплив на державну торговельну політику шляхом встановлення правил світовоїторгівлі;
2.Виконання функцій форуму для переговорів, що роблять торговельні відносинибільш ліберальними і передбачуваними;
3.Врегулювання спорів.
Такимчином, метою ГАТТ було забезпечення безпеки і передбачуваності міжнароднихторгових відносин шляхом ліквідації митних і інших торгових обмежень; усуненняусіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя ізабезпечення повної зайнятості; підвищення реальних доходів і попиту,поліпшення використання сировини, зростання виробництва і торгового обміну.
ГАТТґрунтувалася на наступних принципах:
1.Торгівля без дискримінацій;
2.Захист за допомогою митних зборів;
3.Стабільна основа для торгівлі шляхом заморожування митних ставок;
4.Заохочення справедливої конкуренції;
5.Кількісні обмеження на імпорт;
6.Консультації і вирішення спорів;
7.Регіональні торгові угоди;
8.Пільговий режим для країн, що розвиваються.
СистемаГАТТ розвивалася за допомогою проведення торгових угод (тобто “раундів”).
Першийраунд переговорів завершився сорока п'ятьма тисячами (!) тарифних знижок, назагальну суму в 10 мільярдів доларів, що було приблизно п'ятою частиною обсягусвітової торгівлі. Було також обговорено, що значення цих поступок повинно бутизахищено тимчасовим прийняттям деяких з торгових правил із проекту статуту ITO.Прийняті тоді тарифні знижки і правила стали відомі як Генеральна угода зтарифів і торгівлі, що вступила в силу в січні 1948 року.
Незважаючина тимчасовий характер, ГАТТ залишалась єдиним інструментом, що керувавміжнародною торгівлею з 1948 по 1995 рік, коли було заснована Світоваорганізація торгівлі. Однак, за 47 років базисний статут ГАТТ залишився багатов чому таким, яким він був у 1948 році, хоча і був спрямований на зменшеннятарифів додавання у формі “добровільних угод”, встановлених відносною більшістюголосів.
Першіраунди стосувалися зниження тарифів, але більш пізні угоди були присвяченітаким питанням, як антидемпінгові і нетарифні заходи.

1.2. ТОРГОВЕЛЬНІ ПЕРЕГОВОРИ В РАМКАХ ГАТТ
 
Найбільший прогрес улібералізації міжнародної торгівлі був досягнутий у ході міжнароднихторговельних переговорів або «торгових раундів», які проводилися підегідою ГАТТ. Останнім і самим тривалим з них був Уругвайський раунд.
Хоча торгові раундинайчастіше носили затяжний характер, проте, вони являли собою комплекснийпідхід до торгових переговорів, тобто підхід, що має ряд переваг передпереговорами, на яких кожне питання обговорюється не в «пакеті» чикомплексно, а окремо від інших. По-перше, торговий раунд дозволяє учасникамодержати гарантовані переваги по широкому колу питань. По-друге, поступки, накотрі необхідно піти тим чи іншим країнам, найчастіше нелегко обґрунтувати навласній території з розумінь внутрішньої політики, але ці ж самі поступкиприймаються більш охоче, якщо вони представлені в одному контексті чи«пакеті» з відчутними політичними й економічними вигодами. По-третє,країни, що розвиваються  й інші менш впливові учасники переговорів мають більшешансів вплинути на міжнародну систему в контексті раунду, ніж якби на все впливалидвосторонні відносини між основними торговими державами. Нарешті, загальнареформа в політично чуттєвих секторах світової торгівлі може виявитися більшдоцільної, якщо її розглядати в глобальному контексті чи «пакеті». Якприклад можна привести реформування торгівлі сільськогосподарською продукцією,саме це рішення було прийнято в ході Уругвайського раунду.
Більшість торгових раундівГАТТ на початкових етапах були присвячені продовженню процесу зниження тарифів.У той же час, у ході раунду Кеннеді, що проходив у середині шістдесятих років,була укладена нова антидемпінгова угода ГАТТ. Токійський раунд, що проходив усімдесяті роки, характеризувався більш рішучими зусиллями подальшого розвитку йудосконалюванню системи.
Таблиця 1. Торгові раунди ГАТТ Рік Місце проведення Питання, що обговорювалися
Кількість країн-
учасниц 1947 Женева Тарифи 23 1949 Аннесі Тарифи 13 1951 Торкве Тарифи 38 1956 Женева Тарифи 26 1960-1967
Женева
 (раунд Діллона) Тарифи 26 1973 — 1979
Женева
(раунд Кеннеді) Тарифи й антидемпінгові заходи 62 1973 -1979
Женева
(Токійський раунд) Тарифи, нетарифні заходи і «рамкові» угоди 102 1986 — 1993
Женева
 (Уругвайський раунд) Тарифи, нетарифні заходи, правила, послуги, права інтелектуальної власності, врегулювання спорів, текстиль і одяг, сільське господарство, створення СОТ та інші питання 123
 
 
Коротко розглянемо деякіраунди.
У Токійському раунді, щопроходив з 1973 р. по 1979 р., брали участь 102 країни. На повістці цьогораунду розглядалися питання, які були спрямовані на поступове зниження тарифів.Серед досягнутих результатів можна назвати зниження в середньому на однутретину митних зборів на дев'ятьох найбільших світових ринках, у результатічого середня величина тарифів на промислові вироби знизилася до 4,7 % упорівнянні з приблизно 40 % на момент створення ГАТТ. Зниження тарифів, якепроходило поступово протягом восьми років, містило в собі елемент гармонізації,у результаті чого найбільш високі тарифи знижувалися пропорційно в більшомуступені, ніж низькі тарифи.
По інших напрямках,результати Токійського раунду були неоднорідні. Так, учасники Токійськогораунду не змогли вирішити фундаментальні проблеми торгівлі сільгосппродукцією йукласти нову угоду про «захисні заходи». Проте, у результатіпереговорів, було досягнуто ряд угод про нетарифні заходи. Деякі з цих угодбули присвячені інтерпретації діючих правил ГАТТ; інші ж охоплювали зовсім новінапрямки. У більшості випадків до цих угод приєдналося лише відносно невеликечисло держав-членів ГАТТ, насамперед – найбільш розвинуті країни. Тому ці угодинайчастіше називають «кодексами». До них відносяться:
1. Угода про субсидії ікомпенсаційні заходи — інтерпретація Статей VI, XVI і XXIII Генеральної угоди зтарифів і торгівлі;
2. Угода про технічнібар'єри у торгівлі (іноді називається кодексом по стандартах);
3. Угода про процедуриліцензування імпорту;
4. Угода про державнізакупівлі;
5. Угода про митну оцінку — інтерпретація Статті VII ГАТТ;
6. Угода про антидемпінговізаходи — інтерпретація Статті VI ГАТТ і заміна антидемпінгового кодексу, якийбуло прийнято в ході раунду Кеннеді;
7. Міжнародна угода проторгівлю яловичиною;
8. Міжнародна угода проторгівлю молочною продукцією;
9. Угода про торгівлюцивільною авіатехнікою.
У деякі з вищезгаданихкодексів у ході Уругвайського раунду були внесені виправлення і зміни, щорозширюють сферу їхньої діяльності. Так, кодекси, які присвячені питаннямсубсидій і компенсаційних заходів, технічним бар'єрам у торгівлі, ліцензуваннюімпорту, митній оцінці й антидемпінговим заходам, сьогодні перетворилися вміжнародні зобов'язання в рамках Угоди про заснування СОТ. Іншими словами, їхберуть на себе всі члени СОТ. Інші ж кодекси, присвячені державним закупівлям,яловичині, молочній продукції і цивільній авіатехніці, залишаються угодами,участь у яких носить добровільний характер.
Однак погіршення обстановкив сфері світової торгівлі на початку 80-х років призвело до того, що Генеральнаугода перестала відповідати реальності світової торгівлі, як це було в 40-ихроках. По-перше, світова торгівля перетворилася в більш складний механізм, ніжсорок років тому, і стала відігравати набагато важливішу роль: світоваекономіка розвивалася шляхом глобалізації, міжнародні інвестиції переживалибум, а торгівля послугами, яка не були охоплена правилами ГАТТ, виявилася вцентрі підвищеної уваги й інтересу ще більшого числа країн. Більш того,торгівля послугами все тісніше перепліталася з торгівлею промисловими товарами.В інших областях ГАТТ не могла похвастатися своїми успіхами, наприклад, усільському господарстві, де лазівки, які існували в системі світової торгівлі,використовувалися країнами повною мірою, а тому всі зусилля з лібералізаціїторгівлі не давали бажаних результатів. Навіть організаційна структура ГАТТ ісистема врегулювання спорів під егідою організації викликали сумніви.
Члени ГАТТ переконалися втому, що необхідно докласти нових зусиль для зміцнення і подальшого розвиткусистеми міжнародної торгівлі. Так почався Уругвайський раунд (1986-1994).
ВУругвайському раунді брало участь 125 країн. Це сама велика торговельна угода усвіті, яка стосується практично всіх груп товарів.
Вперше про Уругвайський раунд заговорили в листопаді 1982 р. нанараді міністрів держав-членів ГАТТ у Женеві. Хоча міністри ставили перед собоюзавдання почати нові великі переговори, нарада зайшла в кут з питання проторгівлю сільськогосподарською продукцією. На ділі ж, робоча програма,погоджена міністрами, заклала ті основи, на яких надалі був сформований порядокденних переговорів у рамках Уругвайського раунду.
Проте, треба було ще чотирироки для вивчення й уточнення питань у важких переговорах, у ході якихстворювався консенсус, перш, ніж міністри змогли зустрітися знову у вересні1986 р. у Пунта-дель-Есте (Уругвай), де домовилися про початок Уругвайськогораунду. На цій зустрічі міністри змогли прийняти порядок денних переговорів, уяких охоплювалися практично всі питання торгової політики, включаючи розширеннясистеми торгівлі. Насамперед, мова йшла про торгівлю послугами йінтелектуальною власністю. По суті справи, це був самий великий мандат з числатих, який узгоджувався на переговорах з питань торгівлі.
 Переговори, які відбулисяна нараді міністрів у Монреалі (Канада)  досягли стадії «підведенняпроміжних підсумків». На цій нараді мандат переговорів був дороблений, щодозволило перейти до другого етапу раунду. Міністри затвердили пакет першихрезультатів, включаючи поступки, які стосуються доступу до ринків тропічнихпродуктів, прийняття яких було націлено на надання допомоги країнам, щорозвиваються, а також більш чітку систему врегулювання спорів і механізм оглядуторгової політики, що передбачав проведення на регулярній основі всеосяжних,систематичних оглядів національної торгової політики і заходів, що реалізуютьдержави-члени ГАТТ.
Розбіжності щодо характерумайбутніх зобов'язань по відношенню до  реформи торгівлі сільськогосподарськоюпродукцією, що проявилися на нараді міністрів, яка проходила в Брюсселеві вгрудні 1990 р., привели до того, що було прийнято рішення про продовженняраунду.
До грудня 1991 р. був підготовленийвсеосяжний проект («Заключний акт»), який був обговорений напереговорах у Женеві і прийняття якого означало виконання кожного розділу змандата переговорів, за винятком рішень, що стосуються питання про доступ доринків. Наступні два роки обстановка на переговорах безупинно коливалася то водну, то в іншу сторону: сьогодні їм пророкували неминучий провал, а завтра — неминучий успіх. Делегати періодично встановлювали крайній термін закінченняраунду, але ці терміни постійно порушувалися. Перелік розбіжностей зростав ізростав: слідом за торгівлею сільськогосподарською продукцією до нього додалисяпитання торгівлі послугами, доступ до ринків, антидемпінгові правила і,нарешті, пропозиція про створення нової організації. Від вирішення ключових розбіжностейміж Сполученими Штатами Америки і Європейським Співтовариством залежали всінадії на успішне завершення переговорів. До 15 грудня 1993 р. усі питання булиостаточно вирішені. Тоді ж завершилися і переговори про доступ на ринки товаріві послуг. Міністри з 125 країн, що приймали участь у переговорах, підписализаключний документ 15 квітня 1994 р. на нараді в Марракеші (Марокко).
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ОСНОВИ І СТРУКТУРА СОТ
2.1. ІСТОРІЯ СОТ.
 
Світоваорганізація торгівлі (СОТ) являє собою організаційно-правову основу системиміжнародної торгівлі. Її документи визначають ті ключові договірнізобов'язання, якими повинні керуватися уряди держав при створенні і практичномузастосуванні національних законодавчих і нормативних актів у сфері торгівлі.Крім того вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами впроцесі колективних обговорень і переговорів. 
СОТ буластворена 1 січня 1995 року. Уряди завершили “Уругвайський раунд” переговорів 15грудня 1993 р., а в квітні 1994 р. Міністри надали політичну підтримкудосягнутим у ході цих переговорів результатам, підписавши “Заключний Акт” наконференції, що відбулася в Марракеші (Марокко). «МарракеськаДекларація» від 15 квітня 1994 р. підтвердила, що результати Уругвайськогораунду будуть сприяти «зміцненню світової економіки і зростанню торгівлі,інвестицій, зайнятості і доходів в усьому світі». СОТ являє собою втіленнярезультатів Уругвайського раунду і є спадкоємцем Генеральної угоди з тарифів іторгівлі (ГАТТ).
Для проведення багатобічних переговорів у рамках“Уругвайського раунду” була створена досить складна організаційна структура вскладі: спеціального органу – Комітету з нагляду – який мав спостерігати завиконанням взятих учасниками на себе зобов'язань не вводити нові торговіобмеження, що суперечать ГАТТ; 15 переговорних робочих груп – з митних тарифів;з нетарифних заходів,  з тропічних товарів; з продукції, виробленої на базіприродних ресурсів; з текстилю й одягу; з сільськогосподарських товарів; зсубсидій і компенсаційних заходів; з торгових аспектів прав на інтелектуальнувласність, включаючи торгівлю підробленими товарами; з функціонування системиГАТТ; з угод і домовленостей ММТП; з врегулювання спорів; з торгівлі послугами.
У ході роботи офіційнихпереговорних груп і численних неофіційних робочих груп були розроблені новіпідходи до вирішення актуальних проблем.
Потенційно членами СОТможуть бути 152 країни і території, з яких 76 є членами СОТ з першого дня їїіснування. Ще приблизно 50 країн знаходяться на різних етапах ратифікаціїдокументів, що стосуються їхньої участі у СОТ, а інші держави ведуть переговорищодо умов їхнього приєднання до цієї організації.
СОТ відрізняється від ГАТТ не тільки тим,що в ній представлено більше держав-членів, ніж у ГАТТ (140), але і більшширокими масштабами тієї комерційної і торгово-політичної діяльності, у якійвона задіяна, а також своїм юридичним статусом (СОТ є юридичною особою, ікожний з її Членів надає їй таку право спроможність, яка може бути необхідноюдля виконання її функцій. СОТ через Генеральну раду може укладати необхідніугоди про співробітництво з міжурядовими та неурядовими організаціями). ГАТТдіяла винятково в сфері торгівлі товарами, а сфера діяльності  СОТ:
1.        СОТ забезпечує загальну інституціональну основу для здійсненняторговельних відносин між її Членами з питань, які регулюються угодами тапов’язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї Угоди:
Додаток 1A — Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:
Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994року
Угода про сільське господарство
Угода про застосування санітарних тафітосанітарних заходів
Угода про текстиль та одяг
Угода про технічні бар'єри у торгівлі
Угода про пов'язані з торгівлеюінвестиційні заходи
Угода про застосування Статті VIГенеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року
 Угода про застосування Статті VIIГенеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода пропередвідвантажувальну інспекцію
Угода про правила визначення походження
Угода про процедури ліцензування імпорту
Угода про субсидії та компенсаційні заходи
Угода про захисні заходи
Додаток 1B — Генеральна угода про торгівлю послугами
Додаток 1C — Угода про торговельні аспекти правінтелектуальної власності
Додаток 2 — Домовленість про правила і процедури врегулюваннясуперечок
Додаток 3 — Механізм огляду торговельної політики
Додаток 4 — Багатосторонні торговельні угоди з обмеженоюкількістю учасників:
Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою
Угода про державні закупівлі
Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами
    Міжнародна угода про торгівлю яловичиною
2.        Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додатки 1,2 і 3 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди”), єневід’ємними частинами цієї Угоди, обов’язковими для всіх Членів СОТ.
3.        Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додаток 4(які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди з обмеженоюкількістю учасників”), також є частиною цієї Угоди для тих Членів СОТ, які їхприйняли, і є обов’язковими для таких Членів. Багатосторонні торговельні Угодиз обмеженою кількістю учасників не утворюють ні зобов’язань, ні прав для тихЧленів СОТ, які їх не прийняли.
4.        Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року, наведена у Додатку1а (яка у подальшому іменується ”ГАТТ 1994”) юридично окремою від Генеральноїугоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 року, доданої до Заключного акту,прийнятого на завершення другої сесії Підготовчого комітету конференції ООН зторгівлі та зайнятості, з подальшими уточненнями, поправками чи змінами (уподальшому – “ГАТТ 1994”).
 СОТрозташовується в Женеві (Швейцарія). Основними функціями організації є:
·    сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненнюцілей правових документів, включених у Додатки до Угоди про СОТ, а такожрезультатів подальших багатосторонніх переговорів;
·    є форумом для переговорів з питань, які регулюються діючимибагатосторонніми торгівельними угодами, а також щодо подальшого розвиткубагатосторонніх торгівельних відносин між її Членами ;
·    керує  врегулюванням суперечок між членами СОТ;
·    керує періодичним оглядом торгівельної політики Членів;
·    співробітничає з МВФ та Світовим банком.

2.2 СТРУКТУРА СОТ
 
1.     Засновується Конференція Міністрів, що складається з представниківусіх Членів СОТ, яка проводиться не рідше одного разу кожні два роки.Конференція Міністрів виконує функції СОТ і вживає необхідних для цьогозаходів. На вимогу Члена СОТ Конференція Міністрів має повноваження приймати рішенняз усіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними угодами,відповідно із конкретними вимогами прийняття рішень, встановленими цією Угодоюта відповідною багатосторонньою торговельною угодою.
2.   Засновується Генеральна рада, що складається з представників усіхЧленів СОТ, засідання якої проводяться у міру необхідності. У проміжках часуміж засіданнями Конференції Міністрів функції останньої виконуються Генеральноюрадою. Генеральна рада також може виконувати функції, покладені на неї цією Угодою.Генеральна рада повинна встановити свій регламент, а також затвердити регламентзасідань Комітетів, передбачених параграфом 7.
3.  Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності длявиконання обов’язків Органу врегулювання суперечок, передбаченого Домовленістюпро врегулювання суперечок. Орган врегулювання суперечок може мати своговласного голову і встановлює такий регламент, який він вважає необхідним длявиконання своїх обов’язків.
4.  Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності длявиконання функцій Органу по огляду торговельної політики, передбаченого ТПРМ.Орган по огляду торговельної політики може мати свого власного голову івстановлює такий регламент, який він вважає необхідним для виконання своїхобов’язків.
5.  Засновується Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугамита Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (яка уподальшому іменується “Рада ТРІПС”), які функціонують під загальнимкерівництвом Генеральної ради. Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд зафункціонуванням багатосторонніх торговельних угод, які включені у Додаток 1А.Рада з торгівлі послугами здійснює нагляд за функціонуванням Генеральної угодипро торгівлю послугами (яка у подальшому іменується “ГАТС”). Рада ТРІПСздійснює нагляд за функціонуванням Угоди про торговельні аспекти правінтелектуальної власності (яка у подальшому іменується “Угода ТРІПС”). Ці Радивиконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою.Вони встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженнюГенеральною радою. Членство в цих Радах відкрито для представників усіх ЧленівСОТ. Для виконання своїх функцій ці Ради скликають свої засідання в мірунеобхідності.
6.  У разі необхідності Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівліпослугами та Рада ТРІПС засновують допоміжні органи. Ці допоміжні органивстановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженнювідповідними Радами.
7.  Конференція Міністрів засновує Комітет із торгівлі та розвитку,Комітет із обмежень, пов’язаних із платіжним балансом, а також Комітет ізпитань бюджету, фінансування та управління, які виконують функції, покладені наних цією Угодою та багатосторонніми торговельними угодам, а також будь-якідодаткові функції, покладені на них Генеральною радою. Конференція міністрівможе також засновувати такі додаткові Комітети і з такими функціями, які вонаможе вважати необхідними. Однією з функцій Комітету з торгівлі та розвитку єперіодичний перегляд спеціальних положень багатосторонніх торговельних угодщодо найменш розвинених країн-Членів СОТ і представлення Генеральній радідоповідей з метою вжиття необхідних дій. Членство в цих Комітетах відкрито дляпредставників усіх членів СОТ.
8.  Органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами зобмеженою кількістю учасників, виконують функції, покладені на них цимиугодами, і функціонують у рамках інституціональних рамок СОТ. Ці органи повиннірегулярно інформувати Генеральну раду про свою діяльність.   
РОЗДІЛ 3.ПЕРСПЕКТИВИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ
Проблеми вступу до Світової організаціїторгівлі (СОТ) виходять сьогодні для України на перший план. Подальша неучастьУкраїни у цій глобальній економічній організації не має раціональнихобґрунтувань в умовах, коли наприкінці 2001р. до цієї організації приєднавсяКитай. Початок нового раунду багатосторонніх торгових переговорів у рамках СОТ,очевидно, приведе до піднесення на новий рівень системи глобальногоекономічного регулювання і чинитиме значний вплив на Україну. Нарешті, вступ доСОТ — обов’язкова передумова для реальної, а не декларативної інтеграціїУкраїни до Європейського Союзу
Саме відносинам України з СОТ, оцінці умовта наслідків вступу до неї був присвячений «круглий стіл», організований уКиєві 3 липня 2002р. Українським центром економічних і політичних дослідженьімені Олександра Разумкова спільно з Київським регіональним представництвомФонду «Євразія», в якому взяли участь близько 150 представників органівдержавної влади та управління, посольств ряду країн, співробітників Національноїакадемії наук та експертів недержавних науково-дослідних організацій,представників засобів масової інформації.
Нові перспективи розвитку СОТ визначено вДекларації IV Конференції міністрів СОТ у м. Доха (Катар), яка передбачаєпроведення до 1 січня 2005р. переговорів із широкого кола питань, щостимулюватиме значний розвиток механізмів міжнародного економічногорегулювання, подальше розширення сфери їх дії та поглиблення впливу на окремінаціональні економіки. Для України надзвичайно багато важить можливістьбезпосередньо взяти участь у таких переговорах з метою відстоювання власнихнаціональних інтересів. Водночас початок нового раунду переговорів ускладнюєзавдання пристосування до параметрів багатосторонньої торгової системи. І зацих обставин Україні навряд чи можна розраховувати на істотні послаблення вумовах приєднання.
Досвід ведення іншими країнами переговорів щодо набуттячленства в СОТ свідчить, що конкретні умови приєднання можуть істотномодифікуватися залежно від рівня професіоналізму та політичної волі тих, хтоведе переговори. Саме тому в результатах домовленостей про умови приєднання доСОТ різних країн спостерігаються разючі відмінності, коли окремі країни, щоперебувають в істотно кращому макроекономічному становищі та мають вищий рівеньрозвитку, отримують згоду на застосування, наприклад, вищих рівнів імпортноготарифу.
При цьому дуже короткий термін веденняпереговорів може бути пов’язаний зовсім не з ефективністю переговорногопроцесу, а з наміром країни-претендента набути членства за будь-яку ціну, зішвидкою здачею нею позицій на переговорах. Тривалість же переговорного процесуможе свідчити або про принципове відстоювання країною своїх позицій, або,навпаки, про слабкість процесу реформ у ній чи невміння послідовно тацілеспрямовано вести переговори. У випадку України на різних етапахпереговорного процесу ми могли спостерігати дію всіх згаданих чинників.
 Ключовим у контексті приєднання до СОТвиступає питання: як максимізувати потенційні переваги участі в багатостороннійторговельній системі та мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання донеї?
Можливі наслідки приєднання України до СОТ
Зараз в Україні побутують переважнорозрізнені, несистематичні оцінки можливих наслідків її приєднання до СОТ. Навідміну від Росії, в країні не проводився конкурс на підготовку незалежногодослідження цієї проблеми. Уряд не проводив належним чином консультацій зпитань формування умов вступу до СОТ з представниками вітчизняного бізнесу; доцієї роботи на систематичній основі не залучалися науковці. В тій таки ж Росії,навпаки, лише протягом 2001 р. Міністерство економічного розвитку та торгівліРФ провело понад 260 зустрічей з різними спілками та об’єднаннями виробників,на яких обговорювалися позиції Росії на переговорах з приєднання до СОТ.
Безумовно, такийстан речей негативно позначається на спроможності уряду об’єктивно оцінитичисленні позитивні та негативні чинники впливу майбутнього членства в СОТ наекономіку й соціальну сферу України.
Теоретично приєднання України до СОТ можестворити для України низку нових можливостей. Українські споживачі маютьвиграти від розширення внаслідок більш ефективної конкуренції на ринкуасортименту та якості товарів і послуг, зниження їх ціни. Зниження цінстосуватиметься не лише готових імпортних товарів та послуг, а й вітчизняних, увиробництві яких використовуються імпортні компоненти. Водночас відбудутьсявідповідні зміни в обсягах і структурі споживання, яке наближатиметься достандартів розвинених країн. Підвищення платоспроможного попиту позитивнопозначатиметься на зростанні виробництва, свідчитиме про покращаннясоціально-економічного становища населення.
Для виробників потенційні вигоди будутьпов’язані з отриманням полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг,капіталів, міжнародно визнаних прав для захисту національних економічнихінтересів на цих ринках. Відбудеться зниження комерційних ризиків — внаслідоквстановлення більш стабільного режиму торгівлі, а також зменшення транспортнихвитрат — внаслідок гарантування свободи транзиту товарів територієюкраїн-членів СОТ. Усе це загалом сприятиме зниженню собівартості українськоїпродукції і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності українськихкомпаній.
Експортоорiєнтовані галузі економікиможуть виграти від зменшення втрат від дискримінаційних заходів (які сьогодністановлять $2—3 млрд. на рік), зокрема через отримання недискримінаційногоставлення в рамках антидемпінгових розслідувань. З’являться нові можливості длявідстоювання національних інтересів через застосування багатосторонніхмеханізмів справедливого вирішення торговельних спорів, що діють у рамках СОТ.
Водночас слід зазначити, що головніпозитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведеннянеобхідних внутрішніх реформ. Впровадження цивілізованих умов конкуренції іпрозорого правового поля стимулюватиме загальне прискорення структурних реформі створить стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Цьомусприятиме приведення національного законодавства (зокрема у сфері оподаткування,митного регулювання, стандартизації та сертифікації, регулювання сфери послуг,конкурентної політики, охорони інтелектуальної власності) у відповідність донорм і правил СОТ. Підвищення прозорості державної політики, усунення значноїкількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі відадміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіюваннякорпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою дляефективнішої боротьби з корупцією.
Практичний досвід багатьох країн світу,які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, щобільшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробниківреалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створюєпотенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТодним з найуживаніших термінів став «capacity building», тобто створенняпотенціалу використання можливостей.
Як підвищити можливості використання Україною переваг членства вСОТ?
Для того, щоб оптимально використатипотенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які самеіснують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговійсистемі.
Переваги вільного доступу на ринки, якінадасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків з переважно ціновоюконкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масовихготових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічнихвиробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК тамінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Отже, якщо Українапокладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалийчас вона буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькимирівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємоперед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічноїполітики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторахпотенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов дляформування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальномуекономічному середовищі.
Можливість нарощування обсягів продажуукраїнських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністюсучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі.Так, за підсумками 2001р., в структурі українського експорту переважалинедорогоцінні метали та вироби з них (41,3%), продукція АПК (близько 11%),хімічна продукція (близько 9%), текстиль (3,8%); продукція машино- таприладобудування, виробництва транспортних засобів становила лише 14,3%. Зовсімінша ситуація, за даними WTO International Trade Statistics 2001, на світовомутоварному ринку, де частка чорних металів за 1990—2000 рр. зменшилася з 3,1 до2,3% (до $144 млрд.), текстильних виробів — з 3,1 до 2,5% (до $157 млрд.),сільськогосподарських продуктів — з 9,3 до 7,2% (до $558 млрд.), а, наприклад,частка офісного та телекомунікаційного обладнання, навпаки, зросла з 8,8 до15,2% (до $940 млрд.). Схожа ситуація спостерігається у сфері експорту послуг,де найбільша питома вага в 2001р. в Україні належала транспортним послугам(83,5%) — тоді як у світовому експорті вони не перевищують 23%. З другого боку,експорт туристичних послуг України становить 2,3%, а в світовому експортіпослуг — 23%.
Отже, без структурної адаптації допріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційноїта інвестиційної стратегії (і не тільки держави, а й передусім сфери бізнесу!)нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи.
Не варто гадати, що вступ до СОТ повністюусуває загрозу антидемпінгових розслідувань, хоч він і потенційно покращуєпозиції країни, проти якої вони ініціюються. Кількість таких розслідувань тареалізованих антидемпінгових заходів членів СОТ має тенденцію до зростання.Так, за даними Секретаріату СОТ, за 1995—2001рр. було порушено 1845антидемпінгових розслідувань і зареєстровано 1066 випадків накладенняантидемпінгового мита — причому кількість таких випадків у 2001р. зросла,порівняно з 1995р., зі 157 до 330 та зі 118 до 163, відповідно.
Успішне використання існуючих у СОТмеханізмів багатостороннього врегулювання спорів може стримуватися відсутністюв різних сферах економіки належної кількості добре підготовлених, досвідченихфахівців у галузі міжнародного торгового права. За наявності дефіциту такихфахівців, Україні буде непросто скористатися перевагами членства в СОТ ізапобігти невиправданим витратам у процесі приєднання.
Як мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання до СОТ?
Приєднання до СОТ може загострити рядвнутрішніх економічних проблем України, що зараз є менш вираженими, з огляду нанаявність певних бар’єрів для торгівлі та використання заходів державної підтримкиокремих виробництв. Найбільш істотними напрямами такого несприятливого впливуможна вважати наступні.
Подальша лібералізація торгівлі поступовопосилить вплив світової кон’юнктури на економіку України, зумовить підвищенняекономічних ризиків у періоди глобальної економічної нестабільності. Ці ризикиможуть неадекватно компенсуватися позитивним впливом світової кон’юнктури вперіоди її сприятливого розвитку, — зважаючи на те, що лібералізація івключення до глобальних процесів автоматично не призводять до виправленняструктурних вад менш розвинених країн.
Негативний вплив світової кон’юнктуриздатен інколи істотно зменшити переваги від лібералізації доступу до ринків.Так, можна було б очікувати, що за рахунок скорочення та поступового скасуваннякількісних обмежень відбудеться збільшення обсягів українського експорту до ЄСпродукції чорної металургії. Проте цю можливість навряд чи можна будереалізувати в умовах структурної кризи ринку чорних металів у світі таперспективи скоординованого країнами ОЕСР вимушеного згортання виробничихпотужностей у цій сфері.
Концентрація на потенційних довгостроковихперевагах членства в СОТ може спричинити недооцінку наслідків початковогоперіоду. Отже, можуть своєчасно не бути передбачені дії уряду за несприятливих умов(що цілком можливі, особливо при неправильному підході до формулювання умов танеадекватному відстоюванні національних інтересів у процесі приєднання).
Цілком можливі тимчасові ускладнення усфері державного регулювання економічного розвитку, спричинені необхідністю (а)переходу на нові, міжнародно погоджені умови державного регулювання економікита (б) відмови від використання традиційних важелів економічної і, перш за все,вертикальної промислової політики, а саме: можливості застосовувати пільги дооподаткування, мита та інших платежів, списувати заборгованість підприємствперед державою, використовувати державні закупівлі як інструмент стимулюваннявітчизняного виробництва, контролювати та регулювати фінансові потоки, висуватидо іноземних інвесторів вимоги стосовно джерел придбання ними комплектуючих(вимога місцевого компоненту виробництва) та напрямів збуту товарів. Потрібнобуде відмовитися від багатьох положень, закріплених в існуючих галузевихпрограмах (зокрема відповідно до законів про підтримку вітчизнянихгірничо-металургійного комплексу, суднобудування, автомобілебудування,літакобудування), які несумісні з нормами СОТ. І хоча в більш довгостроковомуконтексті всі ці зрушення можна розглядати як позитивний фактор, укороткостроковому це може викликати проблеми для секторів, які користуютьсязначними державними субсидіями. Певні ускладнення можуть виникнути і длявиробників, які підпадають під дію системи державних закупівель, що заразздійснюються за відсутності відкритої конкуренції.
Одним з найістотніших негативних чинників,дія якого активізується при вступі до СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробникиможуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції. Україна маєсьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності.Так, за індексом поточної конкурентоспроможності, що складається в рамках«Глобального звіту про конкурентоспроможність» (World Economic Forum. GlobalCompetitiveness Report 2001—2002), у 2001р. Україна за рейтингомконкурентоспроможності зростання посіла серед 75 країн лише 69-те місце.
Результати експертного опитування ЦентромРазумкова у період з 28 травня по 14 червня 2002 р. 83 українські та зарубіжніексперти підтверджують правомірність сумнівів у високому рівні готовності багатьохвітчизняних виробників вистояти в майбутній конкурентній боротьбі. Жодна зпотенційних проблем, що фігурували в опитуванні, не зібрала такої кількостіголосів, як «загострення проблем, пов’язаних з неконкурентоспроможністю окремихгалузей національної економіки, скорочення в них виробництва, зростання рівнябезробіття»: на це вказали 58,5% респондентів стосовно періоду до одного рокупісля вступу, 59,8% — стосовно періоду до п’яти років після вступу та 30,5% —щодо періоду понад п’ять років після приєднання до СОТ.
Водночас немає достатніх підстав вважатитакий негативний вплив всеохоплюючим. Це слід підкреслити, маючи на увазі появуостаннім часом деяких майже апокаліптичних прогнозів нібито руйнівного впливуприєднання до СОТ на українську економіку. Насправді навряд чи є достатніпідстави очікувати шокового впливу приєднання до СОТ на ринок товарів.
Так, за даними Міністерства економіки та зпитань європейської інтеграції України, рівень тарифного захисту внутрішньогоринку України вже сьогодні перебуває на рівні країн, що вступили до СОТ після1995р., причому 80% ставок мита — на рівні країн, які приєдналися нещодавно(Албанія, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Китай, Китайський Тайвань,Хорватія), близько 7% ставок — нижчі зазначеного рівня і лише 13% ставокперевищують цей рівень. Більше того, за підрахунками фахівцівУкраїнсько-європейського консультативного центру, реальні адвалорні митнітарифи в Україні можна визначити на рівні 1–2% — тобто вони вже зараз, а непісля вступу до СОТ, нижчі, ніж у ЄС, США чи Японії. Такий низький показникспричинений тим, що значна частина імпортерів споживчих товарів в Українувзагалі сьогодні уникає сплати мита. Отже, не можна всерйоз очікувати істотногозменшення рівня тарифного захисту за умов вступу країни до СОТ, коли правила тавимоги СОТ, зокрема стосовно процедур митної оцінки товарів та щодо скасуванняпільг окремим підприємствам та галузям, спрямовані саме на протилежне —збільшення рівня збирання мита.
Зважаючи на ці аргументи та на результатидокладного опитування експертів, можна стверджувати, що вплив приєднання до СОТбуде для різних галузей економіки досить різним. Але в будь-якому разі цейнегативний вплив зменшуватиметься з часом, що засвідчують експерти, рівеньпесимізму яких стосовно довгострокового періоду після набуття членства в СОТмайже вдвічі нижчий.

ВИСНОВОК.
 Світова організація торгівлі – сама значнаекономічна організація. Вплив СОТ на світову економіку настільки велик, щобудь-яка країна, що вважає себе розвнутою і цивілізованою, або є членом СОТ,або прагне їм стати. Членство у СОТ, по суті, необхідна умова повноправноїучасті держави у світовій торгівлі і міжнародній економіці. Крім того, що СОТ ємогутньою економічною базою, що надає інформацію про економічні ситуації у всіхкраїнах, про економічні перетворення і їхні наслідки, вона безпосередньовпливає на кожну країну окремо і на всі країни разом, не дивлячись на те, єкраїна членом СОТ чи ні.
Безперечно, усі прогнозищодо ціни, що прийдеться заплатити за “зоряну годину” досягнення наміченої мети(а саме вступу у СОТ), дуже різноманітні, однак сьогодні усе більшеусвідомлюється необхідність вступу України в цю організацію.
Повноправна участь у СОТ припускаєприйняття нормативно-правовової бази і розробку механізму державногорегулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Як уже показав досвід, міжнароднеправо сприяє промисловому росту по засобах збільшення зовнішньоторговельногообороту. Ставши повноправним членом СОТ, Україна зможе значно збільшити доступдо ринків інших країн-членів СОТ, буде мати право захищати свої інтереси, будекористатися режимом найбільшого сприяння і т.п.
Ніхто не каже, що процесвходження в цю багатобічну систему буде швидким і безболісним, але ті вигоди,що одержить Україна від вступу у СОТ, з лишком покриють можливі витрати. І,нарешті, Україна зможе проводити ту торгову політику, що їй найбільш вигідна,що незмінно приведе до розвитку всіх галузей промисловості, соціальної й іншоїсфер життя суспільства.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1.   Международные экономическиеорганизации./ И.Н.Герчикова.-М.: “Консалтинг”, 2000.-389с.
2.   Світоваекономіка: Підручник / А.С.Філіпченко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та інші.-К.:Либідь, 2000.-582с.
3.   Світоваорганізація торгівлі./ Осика С.Г., Пятницький В.Т.-К: ”К.І.С”, 2001.-491с.
4.   Система світовоїторгівлі ГАТТ/СОТ в документах.-К.: УАЗТ, 2000.-598с.
5.   www.agris.com (Дзеркало офіційного сайтуСОТ в інтернеті)
6.   www.agris.ru/ICSAIS/WTO (ІсторіяГАТТ/СОТ)
7.   www.ueplac.kiev.uam (Українсько-європейський консультативний центр (Ukrainian-European Policy and Legal Advice Centre))
8.   www.wto.org (Світоваорганізація торгівлі (World Trade Organization))