Вступ.
Малий і середній бізнес в ринковій економіці відіграєпровідну роль, визначає темпи економічногозростання, структуру і якість валового національного продукту (ВНП). В усіхрозвинених країнах на частку малого бізнесу доводиться 60-70% ВНП.
В більшості країн, таких як США.Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, величезну частку — 99,3-99,7% відкількості підприємств складають так звані малі і середні підприємства (МСП).Вони виділяються серед інших за чисельністю зайнятих (наприклад, не більше 500чоловік) або розміром основного капіталу. На них припадає майже половина об'ємупродукції, що випускається. Як правило, такі підприємства створюють 75—80%нових робочих місць на відміну від крупних виробництв, де спостерігаєтьсяскорочення зайнятості.
Але справа не тільки в кількіснихпоказниках. Цей сектор за своєю суттю є типово ринковим і складає основусучасної ринкової інфраструктури.
Підприємництво процвітає в багатьох країнах світу. Більше 20років тому відбувся вибух активності малого бізнесу, особливо в західнійекономіці. А 90-е рр. ознаменувалися переходом до ринкової економіки і країнСхідної Європи. В якій би країні уряд не ухвалював рішення лібералізуватиекономічні умови, в найкоротші терміни виникала велика кількість малихпідприємств.
Розвиток малого бізнесу відповідає загальносвітовим тенденціямдо формування гнучкої змішаної економіки, поєднанню різних форм власності іадекватної їм моделі господарства, в якій реалізується складний синтезконкурентного ринкового механізму і державного регулювання крупного, середньогоі дрібного виробництва. І якщо крупний бізнес – це скелет сучасної економіки,то все різноманіття дрібного і середнього підприємництва – м'язи, жива тканинагосподарського організму. Саме цей факт спонукав автора вибрати для випускноїроботи тему «Малий бізнес», яку він вважає найактуальнішою на сьогоднішнійдень.
Сутність і роль малогобізнесу в умовах переходу до ринкових відносин
Підприємство малого бізнесу, за визначеннямУправління малого бізнесу, — це незалежно керована, не домінуюча в областісвоєї діяльності фірма, що відповідає певним стандартам розмірів в планікількості працівників і річного об'єму надходжень. Існує і інше визначення,більш адаптоване до українських умов: «малий бізнес» – цепідприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринкової економіки при певних встановленихзаконами, державними органами або іншими представницькими організаціями критеріях.
Значення малого бізнесу в ринковій економіці, дуже велике. Без малогобізнесу ринкова економіка ні функціонувати, ні розвиватися не в змозі.Становлення і розвиток його є однією зосновних проблем економічної політики в умовах переходу відадміністративно-командної економіки до нормальної ринкової економіки. Малийбізнес в ринковій економіці — ведучий сектор, визначаючий темпиекономічного зростання, структуру і якістьвалового національного продукту.
Тому абсолютна більшість розвинених держав всемірно заохочує діяльність малого бізнесу.
В світовій економіці функціонує величезнакількість малих фірм, компаній і підприємств. Наприклад, в Індії число МП перевищує12 млн., а в Японії 9 млн. Цей малий бізнес, наприклад, тільки в США дає майже половину приросту національного продукту ідві третини приросту нових робочих місць.
Але справане тільки в цім… Мале підприємництво,оперативно реагуючи на зміну кон'юнктурі ринку,додає ринковій економіці необхідну гнучкість.
Істотний внесоквносить малий бізнес у формування конкурентного середовища,що для нашої високомонополізованої економікимає першорядне значення.
Не можна також забувати, що малі підприємства надають менше дію і на екологічну обстановку.
Важлива роль малого бізнесу в здійснення проривупо ряду найважливіших напрямівНТП, перш за все в області електроніки,кібернетики і інформатики. В нашій країні цю роль важкопереоцінити, маючи у на увазі, процесконверсії, що розвернувся. Всі ці і багато інших властивості малого бізнесу роблять його розвиток істотнимчинником і складовою частиноюреформування економіки Росії.
Щоб глибше і докладніше розібратися і зрозумітинеобхідність малого бізнесу, безумовно, необхідно розглянутидосвід провідних зарубіжних країн по розвиткумалого бізнесу.
У всіх зарубіжних країнах знормально розвиненою ринковою економікою існує могутня державна підтримкамалого бізнесу. Наприклад, в Німеччинісубсидії малим підприємствам складають близько 4 млрд. марок щорічно.
В конгресі США проблемами малого бізнесу зайнято два комітети. На чолі стоїть Адміністрація усправах малого бізнесу. В кожному штаті є регіональні відділення по 30-40чоловік. Мета Адміністрації — підтримка малогобізнесу на державному рівні.
В Японії, де особливо висока кількість малихпідприємств, спеціально виділені ті з них, яків умовах ринкової економіки без допомоги держави розвиватися не можуть.
Світовий досвід і практика переконують, що важливим елементомринкової економіки є існування і взаємодія великих, середніх і малихпідприємств. При цьому мале підприємництво розглядається не тільки якдоповнення до великого виробництва, а як самостійна форма функціонування ірозвитку сучасних продуктивних сил – гнучка, життєздатна, ефективна,прогресивна.
Особливе значення малого бізнесу в період переходу доринкових відносин виявляється в структурній перебудові економіки, прискореннінауково-технічного процесу, формуванні нового соціального простору.
Особливо актуальна проблема упровадження на ринок малихпідприємств в світлі останніх змін в економіці нашої країни. В умовах виходу зекономічної кризи не можна не пригадати про підтримку малого бізнесу. Появавеликого числа фірм приведе до появи нових робочих місць, малим підприємством легшеуправляти в умовах нестабільного курсу національної валюти, та і це принесереальні гроші до бюджету не тільки центру, але і регіонів, що особливо важливе.
Але щоб уникнути багатьох помилок, які неминучі при утвореннінової течії в економіці України, спочатку слід повчитися на зльотах і падінняхінших країн в цій області і зрозуміти, які ж умови необхідні для розвиткудрібного підприємництва в нашій країні.
Активнезростання частки малих підприємств в структурі економіки західних країн почаловідбуватися з середини 70-х років. На сьогоднішній день в найрозвиненішихкраїнах Заходу малі фірми складають 70-90% від загального числа підприємств. Дляпорівняння можна узяти, наприклад, США — де в дрібному підприємництві зайняте53% всього населення, Японію — з її 71,7% і країни ЄС, де на аналогічнихпідприємствах трудиться приблизно половина працюючого населення.Тільки ці цифри говорять про важливість підприємств малого бізнесу дляекономіки цих країн.
Нарешті,розвиток дрібного підприємництва необхідний тільки тому, що вони дають життястарим великомасштабним підприємствам і в союзі з ними одержують значну вигоду якдля себе, так і для ринкової економіки в цілому. Про це говорять наступніцифри: в США на малий бізнес доводиться 34,9% чистого доходу, а в Японії 56,6%всієї продукції в оброблювальній промисловості проводять підприємства малогобізнесу. В наступній таблиці приведені деякі статистичні дані, що показуютьрівень розвитку малого і середнього підприємництва в деяких зарубіжних країнах.
Таблиця1.1.
Рівеньрозвитку малого і середнього підприємництва в деяких зарубіжних країнах.
Країни
Кількість малих і середніх підприємств (тис.)
Кількість малих і середніх підприємств на 10 тис. жителів
Зайнято на малих і середніх підприємствах
(млн. чіл.)
Частка малих і середніх підприємств в загальній чисельності занять (%)
Частка малих і середніх підприємств у ВВП
(%, оцінний) Великобританія 2630 460 13,6 49 50-53 Німеччина 2290 370 18,5 46 50-52 Італія 3920 680 16,8 73 57-60 Франція 1980 350 15,2 54 55-62 Країни ЄС 15770 450 68,0 72 63-67 США 19300 742 70,2 54 50-52 Японія 6450 496 39,5 78 52-55
Що стосується України, то розвиток малого підприємництвапочався ще в умовах соціалістичної економіки і свого найбільшого розмаху досягв період ринкової трансформації. Так, за період з 1991 до 2001 року загальнакількість підприємств які можна віднести до сфери малого підприємництва,виросла у декілька разів. В цьому секторі економіки працює більш 12% загальноїкількості працівників, і який формує біля 8% валового внутрішнього продуктукраїни.
II. Аналіз малогопідприємництва. Організаційно-правові форми підприємства.
2.1.Визначення поняття малого підприємництва.
Як виявляється з самого визначення, «мале підприємництво» –це підприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринкової економіки припевних встановлених законами, державними органами або іншими представницькимиорганізаціями критеріях (показниках), конституциирующих єство цього поняття.
Малепідприємництво — невід'ємний елемент сучасної ринкової системи господарювання, безякого економіка і суспільство в цілому не можуть нормально існувати і розвиватися.Незалежні підприємці є найчисленнішим шаромприватних власників і через свою масовість грають значну роль не тільки в соціально-економічній, але і вполітичному житті країни.
Малепідприємництво забезпечує зміцнення ринкових відносин, заснованих на демократіїі приватній власності. По своєму економічному стану і умовам життя приватніпідприємці близькі до більшої частини населенняі складають основу середнього класу, що єгарантом соціальної і політичної стабільності суспільства.
Західні економісти визначають підприємництво як процес пошукунових можливостей, упровадження нових способів виробництва, відкритість донових перспектив, подолання старих обмежень. Підприємництво, вважають вони, єчетвертим чинником виробництва, що є невідчутним.[1]
Вітчизняні психологиубачають в підприємництві особливий, пов'язаний з ризиком вид діяльності зорганізації нового потенціалу, прибуткової справи, а також творчу активність векономіці, що вимагає специфічних особових якостей. Як правило, самимизагальними критерійними показниками, на основі яких суб'єкти господарськоїдіяльності відносяться до суб'єктів малого підприємництва, є чисельністьперсоналу (зайнятих працівників), розмір статутного капіталу, величина активів,об'єм обороту (прибули, доходу). За даними Світового банку, загальне числопоказників, за якими підприємства відносяться до суб'єктів малогопідприємництва (бізнесу), перевищує 50. Проте часто найвживанішими критеріями єнаступні: середня чисельність зайнятих на підприємстві працівників, щорічнийоборот, одержаний підприємством, як правило, за рік, і величина активів.
Але у всіх розвинених країнах першим критерієм віднесенняпідприємств до суб'єктів малого підприємництва є чисельність працюючих.Приведемо критерії віднесення підприємств до суб'єктів малого підприємництва,які застосовуються в країнах з розвиненою ринковою економікою. Отже, вєвропейському співтоваристві з 1 січня 1995 р. до малих підприємств відносятьсяпідприємства при неперевищенні ними наступних показників:
§ Кількість зайнятих працівників до 50 чоловік;
§ Річний оборот менше 4 млн. ЕКЮ;
§ Сума балансу менше 2 млн. ЕКЮ;
При визначенні заходів підтримки суб'єктам підприємництва нарівні ЄС можуть застосовуватися і інші показники, а країни, що входять в ЄС,можуть використовувати і свої показники при віднесенні підприємств до малих.Запропонованими Комісією ЄС критеріями віднесення фірм до малих підприємств єнаступні: число зайнятих працівників не повинне перевищувати 100 чол., розмірвласних основних засобів повинен бути менше 75 млн. ЕКЮ за умови, що часткабільш крупної компанії в статутному капіталі компанії не перевищує однутретину.
Як наголошувалося вище, в окремих розвинених країнахкількісний розмір показників віднесення підприємств до суб'єктів малогопідприємництва може відрізнятися від загальноприйнятого в ЄС:
Таблиця 2.1.
Показники, за якими відносять підприємство до СМП
Країна
Чисельність
працюючих
Річний оборот Великобританія 24-99 (до 200 чіл. в промисловості) 400 тис. фунтів
Франція не понад 200 (до 500 в промисловості) нижче 200 млн. франків
ФРН не більше 500 (до 49 офіційно)
не понад 500 млн. ЕКЮ (менше 1 млн. марок офіційний)
Швеція до 200 чіл.
Японія до 100 (не понад 300 в промисловості) до 30 млн. ієн (до 100 млн. в промисловості)
США не понад 500 чола. не понад 5 млн. доларів
ВУкраїні маліпідприємства — це не організаційно-правова форма, термін «мале»характеризує лише розмір підприємства, а критеріями віднесення підприємства домалих є численность працюючих і частка державної, муніципальної власності івласності суспільних об'єднань в статутному капіталі цих підприємств, якаповинна складати не більш 25%. Чисельність працюючих на МП визначається за середньосписочноючисельністю основного виробничого персоналу і співробітників, що працюють задоговорами і сумісницею. До малого бізнесу відносяться підприємства зчисельністю працюючих не більше 200 чоловік в промисловості і будівництві, до100 чоловік — в науці і науковому обслуговуванні, до 50 чоловік — в іншихгалузях виробничої сфери, до 15 чоловік — в невиробничій сфері.
III. Досвід розвитку малогопідприємництвав зарубіжних країнах
3.1.Сучасне підприємництво: синтез дрібного і великоговиробництва: зарубіжний досвід.
Мале підприємництво грає виключно важливу роль в економічномуі соціальному житті промислово розвинених країн.
Однією з перших західноєвропейських країн, що звернула увагуна роль малого бізнесу, була Великобританія. Дослідження, проведені там,показали, що найбільш ефективні фірми з числом зайнятих 1–19 чоловік. Такіфірми складали 96% від загального числа дрібних фірм Великобританії (2,4 млн.).На початку 90-х років на частку малого бізнесу доводилося 21% загальноготоварообігу, в ньому було зайняте 36% всіх найманих працівників.[1] Зараз у Великобританіїкожний восьмий дорослий зайнятий власним бізнесом.
В США функціонує більше15 млн. малих підприємств, які виробляють біля 40% ВВП і 50% валового продуктуприватного сектора і забезпечують зайнятість майже половини працездатногонаселення.[1] Малий бізнес освоює в США удвічі більше нововведень, ніж крупнікорпорації.
В Німеччині налічується близько 2 млн. дрібних і середніхпідприємств (більш 99% всіх підприємств країни), які виробляють до 50% ВВП. Усфері дрібного і середнього бізнесу зайнято 2/3 всього економічно активногонаселення. За останнє десятиріччя на малих підприємствах (з чисельністю менше20 чоловік) число зайнятих зросло на 600 тис. чоловік, тоді як на більш крупних(з чисельністю 21–100 працюючих) – лише на 90 тис.[2]
В Японії на початок 90-х рр. малі і середні підприємства вгалузях виробничої і невиробничої сфери складали 99,1%, а чисельність зайнятихна них – 79,2%. На частку подібних фірм доводиться 78% річної виручки вроздрібній торгівлі і 62,1% — в оптовій торгівлі.[1] Малі підприємства граютьважливу роль в механізмі саморегулювання ринкової економіки розвинених країн.Це обумовлено їх тісними зв'язками з крупним бізнесом як по лінії субпоставок,так і по лінії розробки нововведень. Серійне виробництво і організація збутунового продукту, що вимагає крупних капіталовкладень, відповідних виробничихпотужностей і ресурсів, не під силу малому бізнесу, і вони передають їх для вупровадження крупним фірмам. Підраховано, що малий бізнес США дав біля 50% всіхнововведень і більшість новітніх технологій, які визначають обличчя сучасногонауково-технічного прогресу. 48 з 61 крупних відкриттів XX в. булизроблені в малих і середніх фірмах. Малі підприємства вперше розробили іупровадили: персональний комп'ютер, копіювальну техніку, крекінг нафти,кулькову ручку. За даними Національної наукової фундації США з розрахунку на 1долар, вкладений в науково-дослідні роботи, малі підприємства дали в чотирирази більше новинок, ніж середні, і в 24 рази більше, ніж крупні корпорації. Наодного співробітника малого підприємства за статистикою доводиться в 2,5 разибільше інновацій, ніж на працівника крупного підприємства.[3]
В ринковій економіці розвинених країн підприємництвопобудовано на принципі кооперації крупних і малих підприємств, причому крупніпідприємства орієнтуються не на придушення малого бізнесу, а навпаки, навзаємовигідну співпрацю з ним. Тому крупні і малі підприємства взаимодоповнюютьодин одного, особливо у сфері спеціалізації окремих виробництв і в інноваційнихрозробках. Якщо велике виробництво орієнтується на масовий відносно одноріднийпопит, випуск великих партій стандартної продукції, то малі підприємствафункціонують на невеликих сегментах ринку, у вибраних ними нішах з обмеженоюноменклатурою виробів. Ринкові ніші є ринками готової продукції, перш за всевисокої технології, які утворюються в тих випадках, коли попит на певному ринкуне може бути задоволений крупним виробництвом через малу місткість самого ринкуабо через те, що виробництво не може досягти такого розміру, при якому вонопокрило б весь попит на даному ринку. Тенденції сучасного виробництва іміжнародної торгівлі сприяють виникненню подібних ніш.
Наростає диференціація і індивідуалізація попиту. У сферіособистого споживання все більшу роль грають специфічні потреби порівняноневеликих груп покупців. Задовольняти такий попит можуть тільки невеликі фірми,оскільки для компаній-гігантів при випуску багатосерійної або навіть замовленоїпродукції це може бути малорентабельним. Якщо йдеться про ринок новогопродукту, що розширяється, мала фірма може перетворитися на Крупну. Якщо попитвідносно стабільний, вона може контролювати свою нішу протягом достатньодовгого часу, як наприклад, у випадку з виробництвом медичного устаткуванняфірмами Данії.
Для крупних підприємств необхідні і вигідні: ємкий ринок ізстабільним і тривалим попитом; продукція масового виробництва, що відповідаєвимогам ринку; акумуляція значних фінансових коштів; дешева робоча сила. Маліпідприємства мають нагоду швидше і краще пристосовуватися до вимог ринку іконкретних споживачів завдяки простоті управлінської структури, що забезпечуєшвидке ухвалення рішень, у тому числі і з коректування цілей. Крім того,собівартість продукції в малих підприємствах нижче, ніж в крупних, при більшвисокій якості продукції і послуг.
Малі підприємства і їх технічне оснащення багато в чомузалежать від крупних виробничо-господарських комплексів. По відношенню до нихмалі підприємства виступають як постачальники комплектуючих виробів, щодозволяє їм використовувати спеціалізацію і кооперацію не тільки в областівиробництва, але і у сфері збуту продукції і її технічного обслуговування.Дрібні і середні підприємства — субпідрядники крупних компаній працюють наоснові подетальної, модульної або іншої спеціалізації, де вони досягаютьвисоких результатів за рахунок ефекту технологічного розподілу праці. Воничасто беруть на себе виконання однієї-двох операцій в складному технологічномупроцесі, який в комплексі здійснюється крупною компанією. В рамках технічноїспівпраці крупні фірми-замовники, що випускають дорогу готову продукцію на базікомплектуючих виробів, надають своїм субпоставщикам-виконавцям в орендуприміщення, первинні засоби виробництва, поставляють їм на пільгових умовахсировину і матеріали, забезпечують реалізацію більшої частини комплектуючоїпродукції на своїх складальних заводах, дають дозвіл на використовування своєїторгової марки.
Широке поширення в співпраці крупних і малих підприємствнабула в сучасних умовах система контрактних відносин на основі франчайзингу.Її суть полягає в тому, що крупна фірма надає малій фірмі виняткове правовикористовувати свій технологічний досвід і знання, а також торгову марку. Крупнафірма звичайно надає також кредит на пільгових умовах, надає різного родуконсультаційні послуги і здає в оренду устаткування. Франчайзинг сприяєосвоєнню малими фірмами нових технологій, розширенню сфери малого бізнесу.
Особливістю малого бізнесу в розвинених країнах в сучаснихумовах є його інтеграція у виробничі мережі крупних промислових структур.Організаційними формами такої інтеграції є лізинг, франчайзинг, довгостроковіконтракти, що фінансується, на поставки комплектуючих виробів під певні фінансовігарантії. Число дрібних і середніх підприємств, охоплених такою формоюгосподарських відносин, склало в США в кінці 80-х років 50 тис. з об'ємомпродажів 632 млрд долл. За оцінками оборот фірм на основі франчайзингу може зрости в2005 р. до 1 трлн долл.[3]
Малі підприємства в процесі технологічного і фінансовогозростання, звичайно переходять в розряд середніх підприємств. Саме субпідряднізв'язки малих підприємств служать неодмінною умовою їх подальшого виходу наарену самостійної конкурентної діяльності. Малі підприємства, що не пройшлиетап субпідрядної діяльності, навпаки, не змогли піднятися до високого рівнямеханізації і випуску продукції. Малі підприємства, будучи мобільними, легкопереміщаються в перспективні ніші економіки. Вони відіграють важливу роль увирішенні проблем зайнятості і безробіття. Малі підприємства грають важливуроль в регіональній політиці розвинених країн, сприяючи розвитку промислововідсталих регіонів. Вони організовуються з метою розробки місцевих ресурсів,освоєння яких крупними підприємствами є нерентабельним. Малі підприємствастворюються з урахуванням місцевих традицій, з використанням новітніхтехнологій і розвиненої інформаційної мережі.
3.2. Роль малого бізнесув економіці зарубіжних країн
Малі підприємства в порівнянні з крупними мають ряд переваг.
Дрібносерійна виробництва малого бізнесу дає можливість швидкореагувати на зміну ринкового попиту.
Розвиток мережі малихпідприємців дозволяє широко використовувати місцеві сировинні ресурси і відходивиробництва.
Малі фірми більшконкурентоздатні. Це пов'язано з відсутністю зайвого бюрократичного апарату,зниженням невигідних витрат. Крім того легше і з мінімальними втратамивирішуються трудові конфлікти між адміністрацією і робітниками.
Для малих фірмхарактерна простота управління, короткі терміни будівництва і освоєнняпроектних потужностей, швидка окупність.
Мале підприємництвосприяє розвитку людини, дає можливість кожному проявити себе. Тут можливевикористовування фахівців високої кваліфікації, досвіду немолодих працівників,яким важко пристосовуватися до умов автоматизованого великосерійноговиробництва.
Малі і середні фірмибезпосередньо впливають на рівень безробіття.
Малі підприємствасприяють встановленню тісних контактів із споживачами.
На малих і середніхфірмах проходить підготовку велика частина контингенту майбутніх кадрів.
Малі підприємства більшгармонійно вписуються в екологічне середовище малих міст і селищ.
Малі підприємствасполучають в одних руках власність і управління.
Розвиток малих ісередніх підприємств стимулюється пільговим оподаткуванням.
На малих підприємствахстворюється сприятливий клімат для інтенсифікації праці: у великому колективізрівнялівка в оплаті праці, тоді як в малих фірмах легше оцінювати внесоккожного і диференціювати оплату праці, внаслідок цього зростає рівеньефективності праці.
Розглянемо внесокмалого бізнесу і створення валового національного продукту в РосійськійФедерації і в розвинених зарубіжних країнах: в РФ – 22%, в США – 40%, вІндії-60%, в Японії –79%.
Однієї з центральнихпроблем, пов'язаних з чисельністю дрібного бізнесу, є його виживання. Основноюхарактерною рисою є висока вірогідність банкрутства МП. У Великобританіїбізнес з оборотом менше 13 тыс.фунтов стерлінгів в 6 разів частіше терпить банкрутство, ніж крупнийбізнес. Причому серед фірм, потерпілих катастрофу, 50% банкрутств доводиться наперші 2,5 роки, 33% — на наступні 2,5 роки і лише 17% — на наступні 5 років. Причиною цього західні економісти вважають недостатністькапіталу при організації бізнесу і небажання або боязнь пошуків фінансування настороні, оскільки широко поширена думка, що зовнішнє фінансування підриває абоослабляє контроль над фірмою її власників.
За даними Міжнародноїфедерації дрібних і середніх промислових підприємств, на частку дрібних ісередніх підприємств в країнах — учасницях цієї організації доводиться 50%продукції і чисельності зайнятих і більше 30% капіталовкладень і експорту.
Згідно данимАдміністрації малого бізнесу (США) налічується:
§ в США 13 млн. невеликих фірм;
§ в Англії — 2,37 млн.;
§ в Японії — 6,5 млн.
Таблиця3.1.
ЧАСТКАДРІБНИХ ПІДПРИЄМСТВ В ЗАГАЛЬНІЙ КІЛЬКОСТ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ %
Країна Найдрібніші Дрібні підприємства США 26 28 Японія 49 28 Великобританія 26 23 Франція 32 28
У Великобританії найбільший приріст підприємств малого бізнесудоводиться на сферу послуг, фінансування, будівництво. В США малий бізнесдомінує в таких галузях, як сільське господарство, оптова торгівля, сферапослуг. Разом з тим, досить значна питома вага малих підприємств в США в іншихгалузях: швейної, взуттєвої, гумотехнічної і пластмасової, а також вмашинобудуванні. Кількісне зростанняневеликих компаній в промисловості в країнах Заходу обумовлено спеціалізацією ідиференціацією суспільного виробництва, що заглиблюється, відмовою відвеликомасштабного масового виробництва на користь дрібносерійного,індивідуального. Спеціалізоване виробництво виявляється часто не тількирентабельним, але і високоприбутковим. Приведений аналіз діяльності різнихпідприємницьких структур в економіці країн з розвиненими ринковими відносинамипереконує в особливій мобільності, гнучкості і високій ефективності підприємствмалого бізнесу, які є невід'ємною частиною сучасної ринкової системигосподарства.
3.3. Роль жінок в розвитку малого підприємництва
Економічний вплив і майбутні тенденції
Чи знаєте ви, що в даний час 80% всіх покупок скоюють жінки?Сьогодні вони купують більше половини всіх автомобілів, що продаються в США.Вони придбавають набагато більше бакалійних товарів, предмети одягу і товаритривалого користування, ніж чоловіки, а в 75% американських сімей саме вони восновному ухвалюють рішення, що стосуються витрат на медичне обслуговування.Жінки також складають 41 відсоток з тих, чий річний дохід не опускається нижчеза 500.000 долари, а до двохтисячного року їм належатиме зверху 50% всіх малихпідприємств!
Ці цифри ілюструють лише малу частину того впливу, яке жінки надають на ринок.Жінки-підприємці з такою швидкістю змінили обличчя американської економіки, щовсі дослідники, що займаються демографією американського підприємництва, простовражаються. Всі останні десятиріччя в США постійно збільшувалося числокомерційних підприємств, що належать жінкам. В даний час в країні жінкамналежить майже 8 млн. малих комерційних фірм, і вони створюють нові компанії вдва рази частіше, ніж чоловіки. Жінки перетворилися на справжніх героїньнинішнього періоду оздоровлення економіки.
Жінки не просто стаютьголовною силою нашої економіки, вони вже стали нею. В цілому по країні крупні корпораціїскорочують прийом на роботу нових співробітників, і лише в компаніях, якіналежать жінкам, кількість найманих працівників росте. Ось конкретний приклад:американські компанії, якими володіють жінки, приймають сьогодні на роботу на35% більше людей, ніж компанії групи «Fortune 500» — у всьому світі.
Жінки-власниці компаній- це «мушкетери» нинішнього часу. Як правило, їм не дістаютьсясімейні компанії по спадку і вони не придбавають раніше створені фірми. Частішеза все вони відкривають свою власну справу, оскільки відчувають в цьомувнутрішню потребу, оскільки їх можливості зробити кар'єру на ринку традиційнимспособом вельми обмежені. Часто вони створюють компанії в таких областях, якохорона здоров'я, догляд за дітьми, освіта і модельний бізнес, лише для того,щоб вирішити проблеми, з якими стикаються жінки і яким ринок не надає достатньоуваги.
Компанії, якимиволодіють жінки, звичайно не дуже крупні. Вони більш оперативні, більшефективні і в них більше порядку. Недавно проведені дослідження показали, що, впорівнянні з іншими американськими фірмами, в компаніях, які належать жінкам,працівникам частіше пропонують гнучкий графік роботи, компенсацію при оплаті занавчання і частку від прибутку. Сьогодні жінки вирішують проблеми, якітрадиційно обмежували їх конкурентоспроможність на ринку, і вонипродовжуватимуть робити це і в ХХI-м столітті. Іншими словами, компанії, чиїмивласниками є жінки, перетворилися на силу, з якою суспільству доведетьсявважатися.
IV. Підтримкамалого бізнесу з боку держави
4.1. Міжнародний досвід підтримкималого бізнесу
Увсіх країнах з розвиненою ринковою економікою здійснюється державне регулюванняі підтримка малого підприємництва. Для цього створені спеціальні державніорганізації, що виражають і захищаючі інтереси малого підприємництва, щостежать за виконанням намічених урядових програм. Державна підтримка малогопідприємництва спирається на законодавчу правову і фінансову базу, а також наорганізаційно-методичну систему і систему різних досліджень.
Особливуцікавість держава виявляє до тієї частини малого бізнесу, яка веде інтенсивнунауково-виробничу діяльність. З середини 70-х рр однією з найважливіших задачдержавного регулювання і сприяння розвитку малого бізнесу є задача створенняновітніх технологій, які вимагають великомасштабних, міждисциплінарнихдосліджень, і отже, великих витрат фінансових коштів, які малі підприємствасамостійно здійснювати не взмозі. Самі технології і процес їх виникнення сталів сучасних умовах не менш важливим об'єктом промислової політики, ніж галузі ітоварні ринки.
Державне регулювання і сприяння розвитку малогопідприємництва має на меті:
§ створення правових і організаційних умов для зростання діловоїактивності малих підприємств;
§ реалізацію економічної політики, включаючи науково-технічну,інноваційну, інвестиційну, цінову;
§ реалізацію податкової і кредитно-фінансової політики длязабезпечення ефективного розвитку малого бізнесу;
§ надання малим підприємствам сприяння в здійсненнізовнішньоекономічної діяльності;
§ вживання по відношенню до малих підприємств спеціальних заходівпідтримки з урахуванням особливостей кожної галузі і регіону, окремих группідприємців і видів діяльності: заохочення ремесел, сезонних робіт, артільних ісімейних форм організації діяльності;
§ спрощення порядку реєстрації і форм звітності, скорочення перелікуліцензійованих видів діяльності. Наприклад, в США для відкриття одноосібноїфірми достатньо мати дозвіл (сертифікат) від місцевих властей або властей штатуі зареєструвати торгову назву;
§ зниження витрат з соціального страхування.
Сприяннярозвитку малого підприємництва покликане забезпечити реалізацію цілей державноїполітики регулювання, а саме:
§ підтримка зайнятості, соціально-економічної стабільності,зростання загального добробуту населення;
§ інтенсифікацію інвестиційних процесів;
§ стимулювання інновацій шляхом фінансування розробок новоїпродукції.
Вкраїнах з розвиненою ринковою економікою державна підтримка підприємництваспирається на відповідне законодавство. Набули поширення дві форми державноїпідтримки МП:
§ законодавче встановлення довгострокових програм розвитку малогобізнесу;
§ включення малого бізнесу складовою частиною в державні економічніі соціальні програми.
В СШАмалий бізнес інтегрований до державних структур через спеціальні комітетиКонгресу, Адміністрацію у справах малого бізнесу, систему регіональнихасоціацій, інкубаторів малого бізнесу. В Японії регулююча роль державивідображена в законах про основи політики по відношенню до малих і середніхпідприємств, сприянні їх модернізації, керівництві їх діяльністю; в Законі проЦентральний кооперативний банк для торгівлі і промисловості і ряду інших. УВеликобританії законодавчо прийнятий ряд програм, зокрема, програма розширеннябізнесу, що передбачає заходи з податкової підтримки малого підприємництва, іПрограма гарантованого проекту, що полегшує малим фірмам доступ до банківськихкредитів.
Більшість іноземних держав для сприяння розвитку малогобізнесу прагне привернути засоби не ззовні а за рахунок мобілізації навнутрішньому ринку використовуючи системи пільг і державної допомоги. Фінансовастабільність країни безпосередньо залежить від реалізації економічногопотенціалу малих підприємств, можливостей і умов їх фінансового забезпечення.Ефективна система державної фінансової підтримки має велике значення не тількидля підприємств, а і для економіки країни.
Заслуговує увагу досвід США, що стосуєтьсярозвитку малого бізнесу, за рахунок системи державних контрактів, даючіможливість одержати гарантований ринок збуту продукції, прискоритинагромадження приватного капіталу, збільшити виробничі потужності. Органидержавної влади затверджують перелік робіт і послуг, замовлення на який надаютьтільки малим підприємства. При державному замовленні компании- монополістичасто вимушені частину замовлення (біля 10%) передавати в субпідряд малимпідприємствам.
В Японії для прискорення якісногорозвитку підприємства практикується компенсація всіх витрат малих підприємств,пов'язаних з підготовкою кадрів, і 2/3 витрат на підвищення кваліфікаціїпрацівників.
Місцевим органам влади буде цікавий досвід Великобританії,де муніципальна влада оголошує конкурс на виконання різних видів робіт.Переможець одержує не тільки вигідне замовлення але і стартовий капітал.Підтримка малого підприємництва на місці може стати основою розвитку регіоніві соціально-економічного забезпечення їх населення.
В Німеччині за рахунок засобів Банкукредитних гарантій малі підприємства мають нагоду одержати комерційний кредит,скласти лізинговий договір. Також в Німеччині застосовується система пільговогокредитування при освоєнні високотехнологічних виробництв, створенню малихприватних підприємств. В цьому випадку платня за користування кредитнимиресурсами, як правило не перевищує 6% річних, а термін надання кредиту 10-15років.
В Канаді для надання позик малимпідприємствам існує понад 200 центри розвитку. У Франції з цією ж метоюутворені суспільства взаємного поручительства.
В світовій практиці відомі такі форми підтримкималого підприємництва як повернення пільгових позик у разі успіхів і позики зпільговими процентними ставками. Наприклад, в Японії надаються довгостроковіпозики на пільгових умовах для розвитку малого бізнесу в певних регіонахкраїни, стимулювання виробництва нових видів продукції і поповнення основного іоборотного капіталу підприємницьких структур. При цьому держава гарантуєкомерційним банкам своєчасне повернення підприємствами позик.
В Італії практикують наданняпільгових довгострокових кредитів. Наприклад, під 3-5% річних при ринковійпроцентній ставці біля 15%. Підприємства можуть одержати додаткову пільгу в20-30% компенсації вартості позики при довгостроковому поверненні кредиту.
Державнесприяння розвитку малого підприємництва здійснюється за наступними основниминапрямками:
§ створення стабільних державних і недержавних джерел асигнувань напідтримку малого бізнесу;
§ використовування раціональних механізмів контролю за витрачаннямвиділених коштів;
§ забезпечення діяльності контрольних і судових органів по захистуінтересів малих підприємств;
§ створення мережі спеціалізованих інститутів, що забезпечуютьреалізацію державної політики сприяння малому підприємництву, включаючої:державні органи влади; неурядові об'єднання і організації; спеціалізованіорганізації інфраструктури; фундації, кредитні, страховкі і гарантійніустанови, технологічні парки, бізнес-інкубатори, промислові зони і полігони,учбові, консультаційні, інформаційні і обслуговуючі структури;
§ здійснення прямого фінансування діяльності малих підприємств наоснові спеціальних законів шляхом надання субсидій, дотацій, податкових іінвестиційних пільг, компенсацій, виплат з фундацій підтримки підприємництва,розміщення державних замовлень:
§ розробка цільових програм державної підтримки малого бізнесу на довгостроковуперспективу;
§ надання консультаційної допомоги підприємцям;
§ організація системи підготовки і перепідготовки підприємців;
§ надання малим підприємствам в оренду на пільгових умовахприміщень, устаткування, земельних ділянок.
§ сприяння зовнішньоекономічній діяльності малих підприємств.
4.2. Фінансово-кредитнапідтримка малого підприємництва.
Необхідністьу фінансових ресурсах – це об'єктивне явище в умовах розвитку економіки,оскільки зростає потреба в поповненні оборотних коштів, оновленні імодернізації основних фундацій, використовуванні новітніх технологій іматеріалів. По цьому держава, як основа розвитку національної економіки,повинна сприяти в розвитку підприємницьких структур.Узагальнення результатів опиту підприємців приводить довисновку, що однією з найгостріших проблем діяльності більшої частини суб'єктівмалого підприємництва є проблема пошуку і отримання фінансових ресурсів,необхідних для авансування процесу господарювання. По цьому особливо значеннядля розвитку сектора малого бізнесу має проблема державного сприяння уфінансовому забезпеченні підприємства малого бізнесу. В цьому напрямі можнавиділити наступні види фінансово-кредитної допомоги.
Тепер розглянемо ці види детальніше з погляду діючих і рекомендованих методів їх вживання (рисунок 1). Види фінансово- кредитної підтримки малого підприємництва
/>/>/>/>/>
Недержавне гарантування кредитів
Державне гарантування кредитів
Пряме державне кредітування
Пряме державне кредітування />
Пряме державне фінансування />/>
/>/>/>/>/>
Рисунок 1. Видифінансово-кредитної підтримки малого підприємництва.
В системі финасово-кредитної підтримки підприємстванайважчим для бюджету країни є безповоротне фінансування окремих суб'єктівмалого підприємництва і оподаткування. Взагалі фінансування підприємництвадержавою вважається неринковим і тому недоцільним способом державного впливу нарозвиток економічних процесів. Проте на практиці дотування залишається одним знайпоширенішим важелем економічної політики багатьох країн. Наприклад, сумащорічних дотацій з бюджету США малому бізнесу складає 300 млрд. доларів. В тежчас навіть у високорозвинутих країнах пряма державна підтримка або надається,тим підприємствам, діяльність яких є важливої для розвитку національноїекономіки, або має соціальне забарвлення.
Одним з важливихчинників дії на розвиток підприємництва з боку держави є податковий режим, наоптимізацію якого направлені значні зусилля.
Наприклад, у Франції вновому плані сприяння малому і середньому бізнесу передбачені наступніподаткові пільги:
звільнення від податкучастини прибутку, одержаного від операцій з нерухомістю, за умови їїреінвестування в підприємство;
· податкове стимулюваннядострокового розірвання деяких договорів оренди будов;
· відміна податку напривернутий капітал і пом'якшення податкового режиму на прибуток, одержаний врезультаті його використовування;
· зниження податку надіяльність компаній до 33,3%.
Слід зазначити, що останнім часом найбільша увага з боку урядіввиявляється заохоченню інноваційної діяльності.
Наприклад, в Німеччинідержавне сприяння фінансуванню діяльності таких фірм ведеться на різних стадіяхстановлення і розвитку, починаючи з періоду накопичення стартового капіталу, вперіод організації фірми, її пускового періоду і в подальші роки розвиткуфірми, її модернізації, розширення і т.ін. В таких випадках широкозастосовуються прямі заходи допомоги (безвідплатні субсидії) і непрямі(пільгові кредити, податки).
Так, цільові субсидіїнадаються (можлива участь держави в ризиковому капіталі) підприємствам, щоосвоюють нову технологію.
Державні дотаціїнадаються на всіх етапах створення підприємства з передовою технологією.Держава бере на себе 80% витрат фірми на технічну експертизу проекту створенняпідприємства, оцінку можливостей збуту освоюваного продукту, можливостейпатентування результатів проведення НІОКР.
Особливе місце займаютьдержавні субсидії, пов'язані із заходами, малими підприємствами, що займаютьсязахистом навколишнього середовища і що надаються в рамках різних економічнихпрограм: з відчистці стічних вод, очищенню повітря від шкідливих домішок,знищенню і переробці відходів і сміття.
Крім того, існують таківиди дотацій:
· дотації на капітальнівкладення в НІОКР при придбанні патентів і рухомого майна, а також привкладеннях в нерухоме майно, що використовується для НІОКР. Дотації складають20% вартості майна в межах його вартості, що придбавалося або створюваного, 500тисяч марок;
· дотації в розмірі 30% віддоговірної або контрактної суми проекту в межах 120 тисяч марок в рік — по контрактах, укладених малими фірмами на наукові дослідження ірозробку удосконалень, направлених на створення продукції за новою технологією;
· дотації до заробітної платніперсоналу, запрошуваного для проведення наукових дослідженні або досвідченихробіт, заробітну платню, що субсидується, знов прийнятий персонал одержуєпротягом 15 місяців, фірма має право одержувати субсидії на ці цілі протягом 6років — протягом перші 5 років дотації складають до 40% заробітноїплатні, а на 6-у році — 25%;
· засоби з бюджету Міністерстванаукових досліджень і технології для підвищення кваліфікації науково-технічногоперсоналу шляхом стажування їх у вузах, наукових інститутах, інших державних іприватних дослідницьких організаціях.
В Україні ж у зв'язку з відсутністю у держави можливостейпряма фінансова допомога практично відсутня. На сьогоднішній день основнимспособом фінансової підтримки малого бізнесу є банківський кредит.
Що стосується кредитування в цілому, то можнасказати, що банківські установи не хочуть мати справи з таким клієнтом, якмалий бізнес. Причин цьому дещо: відсутність застави, дуже малий розмір позикиі на короткий термін, значний ризик, і незначний прибуток в абсолютному виразів порівнянні з кредитуванням серйозних позичальників. Таким чином, самі по собімалі підприємства не є сьогодні привабливими клієнтами для банків. На ряду зцим, ставки кредитних ресурсів, які діють на ринках, дуже високі для малихпідприємств, що робить банківські кредити неприступними для цього сектораекономіки. По цьому в ситуації, що склалася, державні позики повинні стати реальнимджерелом формування фінансових ресурсів малого підприємництва.
Проте це – в довгостроковій перспективі за умовидостатніх бюджетних засобів. А поки що на державному рівні фінансовоюпідтримкою підприємництва займається всього лише декілька структур, таких як,Ощадний банк України, українська фундація підтримки підприємництва, Державнийкомітет сприяння розвитку підприємництва.
В реалізації державної політики сприяння в розвиткупідприємництва активна роль належить також Державному центру зайнятостіУкраїни, який згідно чинному законодавству надає безпроцентні кредитибезробітним для заняття підприємницькою діяльністю. На жаль, як довелапрактика, ці структури і об'єми їх кредитування не можуть задовольнити наявногопопиту з боку суб'єктів малого підприємництва щодо отриманняфінансово-кредитної допомоги.
Враховуючи обмежені фінансові можливості нашоїдержави, фінансово-кредитна політика може здійснюється на принципах широкогозалучення різних недержавних джерел фінансування. недержавні організації, місіяяких полягає у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва,створюються за рахунок нагромадження капіталів підприємців, підприємницькихструктур комерційного характеру, комерційних банків і т.д. Задача держави –стимулювати цей процес і створювати для нього відповідні умови.
Одним з важливих напрямів підтримки малого бізнесуможе стати упровадження державного механізму стимулювання комерційних банків довидачі позик (пільгових позик) малим підприємствам. Його важливим елементомможе бути звільнення від оподаткування банківських засобів, направлених дофонду кредитів малому бізнесу, і надання державної гарантії повернення позики.Варто розповсюдити на сектор малого підприємництва також новітні банківськіпослуги, а саме, факторинг, фінансовий лізинг і овердрафт.
Окрім банківських установ, необхідно такожстимулювати розвиток фінансового небанківського сектора в Україні, щоформується на основі розвитку фундацій підтримки підприємництва, разом зінноваційними і інвестиційними фундаціями, і лізингових компаніями страховок,фінансово-кредитними установами, гарантійними фундаціями т.д.
Зокрема, фінансові і кредитні ринки, щосформувалися за останні роки в Україні, не забезпечують потреби підприємницькихструктур у фінансово-кредитних ресурсах. По цьому для вирішення проблемифінансового забезпечення суб'єкти підприємницької діяльності повиннісамоорганізовуватися, наприклад, в товариства взаємного фінансування. Такітовариства створюються за рахунок добровільних внесків і грають значну роль врішенні проблеми покриття тимчасових фінансових потреб суб'єктів малогопідприємництва своїми силами, без залучення бюджетних засобів.
Світова спільнота також бере участь в процесіінвестування малого бізнесу. В цьому плані велике значення надається співпраціз Світовим банком, європейським банком, банком реконструкції і розвитку,Фундаціям «Євразія», Фундаціям «Відродження», Фундаціям «Ноу-хау». Серед країн,що надають фінансово-технічну допомогу українським підприємствам,найактивнішими є США, Німеччина, Великобританія, Канада. Таким чином,міжнародна фінансова допомога Україні поступає і це є важливим напрямом врозвитку міжнародних економічних зв'язків, і українська сторона повиннаефективно використовувати іноземну допомогу і активніше визначати свою позицію увзаємостосунках з міжнародно-фінансовими організаціями.
Важливим чинником, позитивно впливаючий наформування фінансового забезпечення малого підприємництва, може стати вживаннярізних форм державного і недержавного забезпечення гарантій возращения позиковихзасобів підприємницькими структурами. Механізм державного гарантування кредитівдля малого підприємництва базується переважно на авторитеті держави, якбезумовно платоспроможного і відповідального гаранта позик.
Недержавне гарантування може здійснюватися різнимиустановами, гарантуючих кредит:
· комерційними організаціями;
· банками;
· частими фінансовими установами;
· іноземними інвесторами;
· товариствами взаємногогарантування;
· суспільними організаціями іт.д.
Підводячи підсумки, можна констатувати, що не дивлячись напозитивні зсуви в розвитку малого підприємництва в Україні, існують проблеми,перешкоджаючі його повноцінному розвитку. Однієї з найгостріших проблем вдіяльності більшості суб'єктів малого підприємництва – проблема пошуку і отриманняфінансових ресурсів.
Фінансово-кредитна допомога малому підприємництву можеформуватися по таких напрямах:
· стимулювання комерційних банківі інших фінансових небанківських установ до надання позик і розширення послугмалим підприємствам шляхом звільнення від оподаткування засобів, щонаправляються до фонду кредитів малому підприємництву, і надання державноїгарантії повернення позик;
· переорієнтація бюджетнихзасобів, направлених на фінансово-кредитну підтримку малого сектора економікиза рахунок прямого забезпечення фінансовими ресурсами на формування фундаційдля надання послуг з метою стимулювання процесів кредитування малогопідприємництва;
· активізація процесу освіти ідіяльності недержавних гарантійних і страховок установ для обслуговуваннямалого бізнесу по засобах утворення відповідальних мотиваційних механізмівзацікавленості в цій діяльності і наданням пільгових умов для їхфункціонування;
· більш ефективневикористовування іноземної допомоги і активне визначення своєї позиції у взаємостосункахз міжнародними фінансовими організаціями;
· сприяння процесусамоорганізації суб'єктів малого підприємництва в рішенні своїхфінансово-кредитних проблем шляхом організації установ взаємного фінансування ігарантування.
Основними виробниками продукціїв нашій країні залишаються крупні підприємства (часто монополісти). Слідзазначити також, що малі підприємства, що створюються, займаються в основномупосередницькою діяльністю, підготовкою кадрів і в значно меншому ступенівипуском продукції і наданням послуг населенню.
Основними причинамитакого становища є:
· нестабільність законодавчихактів, регулюючих господарську діяльність малих підприємств, податкову політикуі т.д.;
· нерозвиненість ринковоїінфраструктури.
Найістотнішою лінією дії на процес розвитку малого підприємництває і відробіток оптимальних форм стимулювання праці. Проблема ця украй складна івимагає спеціального аналізу.
Висновок.
Розвиток МСП має ряд переваг порівняно з крупнимвиробництвом, а саме: активізує структурну перебудову економіки, надає широкусвободу ринкового вибору і додаткові робочі місця, забезпечує швидку окупністьвитрат, оперативно реагує на зміну споживацького попиту. Малий бізнес допомагаєнаситити ринок товарами і послугами, долати галузевий і територіальниймонополізм, розширити конкуренцію.
Він володіє значним потенціалом у сфері трудовлаштуваннянаселення, залучення у виробництво резервів робочої сили, які не можуть бутивикористані в крупному виробництві через його технологічні і інші особливості.Це пенсіонери, що вчаться, домохазяйки, інваліди, а також особи, охочітрудитися після основного робочого часу ради отримання додаткових легальнихдоходів. Нарешті, створення цього сектора економіки — позитивна альтернативапідпільному бізнесу, усуває його монопольне положення на ринку шляхомвдосконалення юридичних умов діяльності легально працюючих МП.
Динамізм, розвиток і диверсифікація форм малого бізнесу даютьпідстави припускати, що в осяжному майбутньому цей сектор господарювання вкраїнах Заходу розвиватиметься.
Хотілося б сподіватися, що найближчим часом і наша країна,враховуючи зарубіжний досвід, піде по шляху адаптації підприємств малогобізнесу до сьогоднішніх економічних умов господарювання в України.
Мале підприємництво веде до оздоровлення економіки в цілому,що наочно видне з даної роботи. Отже кращим виходом з кризової ситуації, щостворилася в Україні, була б державна політика уряду, направлена на розширенняі розвиток підприємств малого підприємництва в нашій країні.
Хотілося б помітити, щобезперечна перспективність сектора малого і середнього підприємництва всучасній економіці і, отже, великий інтерес до нього не слід розглядати лише якчергову компанію в системі антикризових заходів, але і як довготривалий напрямструктурної політики, що природним чином забезпечує органічну змичкувідтворювальних і ринкових процесів в украінському господарстві, реалізаціюсучасної стратегії економічного зростання протягом довготривалого переходу. Бо,саме малі підприємства, особливо у разі задовільної розробки нової державноїполітики в області малого підприємництва, можуть стати основою ринковихструктур в багатьох галузях, забезпечити перелив інвестицій в сферинайефективнішого додатку ресурсів і тим самим з'єднати процеси структурноїполітики і формування всеросійського ринку.
Слідзазначити, що відкрите акціонерне суспільство традиційно вважається формоюорганізації крупного бізнесу, а для середнього і дрібного підприємництванайбільш прийнятні такі структури, як товариство з обмеженою відповідальністю ізакрите акціонерне суспільство. Що ж до повного і командитного товариств, то напрактиці вони зустрічаються досить рідко.
Необхідно підкреслити основні характеристики, що дозволяютьмалому бізнесу динамічно розвиватися. До них відносяться:
швидкереагування на кон'юнктуру;
рішеннясоціальних питань, наприклад, можливість швидко створювати нові робочі місця;
протидіямонополізму в економіці;
активізаціяструктурної перебудови економіки.
Таким чином, важко переоцінити значущість розвитку малогобізнесу для нашої країни, де воно здатне корінним чином і без істотнихкапітальних вкладень розширити виробництво багатьох споживацьких товарів іпослуг (в першу чергу – для малозабезпеченої більшості населення) звикористанням місцевих джерел сировини, розв'язати проблему зайнятості,прискорити науково-технічний прогрес і скласти позитивну альтернативукримінальному бізнесу.
Об'єктивності радинеобхідно відзначити, що економічний ризик у сфері малого підприємництва якправило вище, і «життєвий цикл» малих підприємств звичайно коротше, ніж крупнихкомпаній. Навіть в благополучних промислово розвинених країнах невеликіпідприємства випробовують цілий ряд характерних труднощів. От чому всюди: вЄвропі, Японії, США, країнах Південно-східної Азії – дрібне і середнє підприємництвознаходить все більш широку підтримку держави. Дана підтримка надається увигляді:
організаційно-інфраструктурноїформи (спрощений порядок реєстрації, навчання і перепідготовка кадрів,стимулювання зв'язків між крупним і малим бізнесом на основі механізмівфранчайзингу, субпідряду і лізингу і т. д.);
фінансової форми(введення пільгового режиму оподаткування і кредитування, забезпеченнядержзамовленням, стимулювання банків і компаній страховок до кредитування істрахування малих підприємств і т. д.);
майнової форми(науково-технологічна підтримка, пільгування умов надання в оренду приміщень іустаткування, що знаходиться в державній власності, а також формуваннядержавних лізингових компаній і т. д.).
Підводячи підсумки, можна констатувати, що не дивлячись напозитивні зсуви в розвитку малого підприємництва в Україні, існують проблеми,перешкоджаючі його повноцінному розвитку. Однієї з найгостріших проблем вдіяльності більшості суб'єктів малого підприємництва – проблема пошуку іотримання фінансових ресурсів.
Отже, розвитокпідприємницької діяльності в Україні – складний і суперечливий процес, що маєряд специфічних особливостей. Поки він йде шляхом проб і помилок. Інодінамагається перейняти зарубіжний досвід. Такі спроби бувають успішними тільки уразі обліку специфіки нашої країни. Найефективніший спосіб рішення будь-якоїпроблеми – її чітке визначення на основі системи цінностей і недвозначноїконцепції. Це задача теоретичного дослідження української економіки.
Списоклітератури.
1. Відягин В. И. Экономическаятеорія (політекономія): підручник для Вузів. – М., 2000. – 546 з.
2. Мурашок А. І. Іін. Малий бізнес: економіка, організація, фінанси. – М., 1999. – 428 з.
3. Оніщук Я.В.Фінансове забезпечення діяльностімалого бізнесу. //Фінанси України. 7, 2003. – С.51-59.
4. Гончарова Н. В.Напрямки розвитку інтеграційнихпроцесів у сфері фінансової підтримки малого підприємництва. //Фінанси України.7, 2003. – З. 75-83.
5. Романів М. В.Фінансова підтримка підприємництва. //Фінанси України. 9, 2003. – З. 32-35.
6. Упрощенная системаналогообложения, учета и отчетности для организаций – субъектов малогопредпринимательства / Состав. О.В. Кратт. – М.: Экзамен, 2002.
7. Шестоперов О. Современныетенденции развития малого предпринимательства в России// Вопросы экономики, №4,2001
8. Шеховцов А.Законодательство и развитие малого бизнеса в регионах// Вопросы экономики, №4,2001
9. www.mb-gov.ru/worktext/
10. www.sbcnet.ru/news/
11. www.smb-support.org/news/
12. Лапуста М.Г.Предпринимательство: Учебное пособие. – М.: ИНФА-М, 2002.
13. Муравьев А. И. И др.Малый бизнес: экономика, организация, финансы. – М., 1999.