Регіональні ринки праці: сегментація та управління
В.С. П’янківський, Тернопільський національний економічний університет, Вінницькийінститут економіки.
Важливим завданням сучасної економічної думки єформування нових підходів до управління розвитком регіональних ринків праці(РРП). Методологічні, методичні і прикладні питання регулювання розвиткурегіонального ринку праці вже тривалий час перебувають в полі зору науковихдискусій.Регіональнийподіл ринку праці базується на теорії нодального району французькихрегіоналістів (Ж.-Р. Будвіль) і теорії «центр-периферія» американця Дж.Фрідмана. Зокрема, французькі регіоналісти за допомогою визначення нодальногорайону (Nodus — ядро) поділяють великий регіон на відносно ціліснізамкнуті територіальні сукупності, кожна з яких складається з ядра (центра) іпов'язаної з ним місцевості (периферії). Дж. Фрідман пояснив еволюціютериторіальних систем і визначив універсальний характер їх змін під впливомрозвитку продуктивних сил. РРП є відкритою системою, якафункціонує не відокремлено, а у взаємодії з усіма соціально-економічнимисистемами, в т.ч. з системою зайнятості. В основі цих взаємодій лежать взаємозв’язки, вяких перетинаються чи змикаються інтереси мікро- та макросередовища.
Теоріюсегментації ринку праці доповнили і розвинули наприкінці 70-х років німецькірегіоналісти. Взявши за основу зв'язки по трудовикористанню, вони розробилитеорію досяжності, сегментації та двоїстого ринку праці. Перша визначає центрипритягання трудових ресурсів і їх потенційну зовнішню межу залежно від розвиткутранспортної мережі, якісного складу населення, наявності різних сферзайнятості. Друга, на основі відмінностей у складі трудових ресурсів і робочихмісць, а також їх взаємоспіввідношення, поділяє загальнонаціональний ринокпраці на відносно замкнуті територіальні ринки. Згідно з теорією двоїстогоринку праці усі працівники, які беруть участь у трудових поїздках, поділяютьсяна дві великі групи за їхньою мобільністю. В першу групу входятьвисококваліфіковані працівники з високим заробітком і надійними робочимимісцями, у другу — працівники нижчої кваліфікації з нижчим заробітком іобмеженими можливостями для працевлаштування. У 1970 р. у ФРН для з'ясуванняієрархії ринку робочої сили використовувався показник, одержаний шляхом діленнякількості тих, що виїжджають з міста, на його трудові ресурси, а у 1988 р.одиниці поселень ранжирувалися за показниками, розрахованими як відношеннязагальної кількість робочих місць до трудових ресурсів і результату від діленнясальдо маятникового міграційного приросту до центра на загальну кількість робочихмісць. На відміну від світової практики, в Україні становленнямоделі ринку праці відбувається емпіричним шляхом, через пристосування до вжескладеної економічної ситуації. За умов соціально-економічної ситуації, щосклалася в Україні, слід узяти орієнтацію на соціально-орієнтовану економіку,тобто таку модель регулювання ринку праці, за якої мінімальні соціальнігарантії гарантуються державою, економічно регулюється структура зайнятості.
Регіональніособливості зайнятості і функціонування ринку праці витікають із рівнядемографічного і соціального розвитку територій, специфіки формуванняекономічно активного населення, існуючого рівня і структури зайнятості,обумовлених специфікою і комплексністю господарства, його конверсійнимнавантаженням, забезпеченістю сировинною базою, динамікою і ефективністювиробництв», інвестиційною активністю і цікавістю території. Наявність робочихмісць у селі також має великий вплив на хід міграційних процесів та формуваннязайнятості в регіоні.
Вирішити проблему зайнятості в кожному регіоні і селі можна, якщооб'єктивно підійти до питання досягнення оптимальної зайнятості прицілеспрямованому регулюванні економічного розвитку і поліпшенні соціальноїсфери існування людини в кожному конкретному випадку, розв'язуючи суто конкретнізавдання своєї території. За такої умови програми зайнятості, розроблені дляобластей і районів, вже не будуть такими подібними одна на одну.
В процесіуправління територіями необхідно врахувати, що трудові ресурси мають своїособливості, про які не можливо забувати ні в якому разі. Вихідною стадією врусі трудових ресурсів району є їх формування, яке визначається співвідношеннямі структурою природного і міграційного джерел. Розподіл робочої сили по галузяхекономіки і підприємствах — серединна стадія в системі управління. В її рамкахздійснюється процес повторного розподілу (перерозподілу) діючої робочої сили.Відбувається рух робітників між підприємствами і галузями економіки, між видамизайнятості і територіями. Фаза використання робочої сили в системі управління євизначаючою. Від того, наскільки ефективно при даному рівні техніки ітехнології виробництва використовується робоча сила, залежить рістпродуктивності праці, вивільнення кадрів (фактичне і умовне). Управліннятрудовими ресурсами і зайнятістю в регіоні, як цілісна система, включаєневиробничу і внутрівиробничу ланку.
Слід відзначити,що оцінка ситуації на регіональних ринках праці лише з позиції спадувиробництва чи зростання безробіття в сучасних умовах є низько результативною.Це відбувається тому, що під визначення гостро кризових підпадає досить великакількість територіальних структур. Тому прийнятним можна вважати підхід, якийдосить коректно реалізується за допомогою таких груп оцінок:
1. Зрушення векономічній базі територіального розвитку та їх вплив на економічну місткістьринку праці.
2. Загальнікількісно-якісні зміни у сфері докладання праці.
3. Динамікаобсягів та інтенсивності територіально-галузевого руху робочої сили(міграційного, міжсекторного, міжгалузевого і професійно-кваліфікаційного).
4. Масштабипропозиції робочої сили з боку різних категорій працездатного населення.
Кожна з наведенихгруп може розгортатися в досить деталізовану систему показників. Однак особливусоціальну значимість для всіх регіонів має аналіз змін у структурі потребиробочої сили, зумовленої приватизацією підприємств. Такий аналіз спирається наінформацію стосовно скорочення чи зростання кількості робочих місць,інтенсивності очікуваного вивільнення робочої сили з приватизованихпідприємств, можливих масштабів працевлаштування населення з обмеженоюпрацездатністю.
За сучасних умовосновним об’єктом аналізу мають стати процеси деструктивного ідезінтеграційного характеру в сфері зайнятості населення регіону (непропорційновисоке відносно темпів падіння обсягів виробництва реальне вивільнення робочоїсили, швидке зростання явного і прихованого безробіття, суттєве перевищеннямасштабів реального вивільнення робочої сили порівняно з очікуваним), а методомпроведення аналізу може бути аналітичне зіставлення територіальних показників зсередніми по регіону і визначення відповідних коефіцієнтів відхилення(випередження).