Резерви збільшення виробничих потужностей промислового підприємства

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА
Курсоваробота
З економікипідприємства
Натему: Резерви збільшення виробничих потужностей промислового підприємства
                                                          Виконала:
Студентказаочного
                                                              факультету
                                                             гр. ЗЕ-61
                                                                 Максимова Н.М.
Науковийкерівник:
                                                              Боженко О.М
ЛьвівЗміст
Вступ                                                                                         3
1. Виробнича потужність: суть, визначальніфактори             6
2. Методичні підходи до визначення виробничоїпотужності в різних типахвиробництва                                                         9
2.1. Розрахунок виробничої потужностіпідприємства             9
2.2. Вдосконаленняметодики розрахунку виробничої потужності15
3. Резерви збільшення виробничоїпотужності                        17
Висновки                                                                                30
Списоквикористаної літератури                                       32Вступ
Виробнича потужність — вихідний елемент планування виробничої програмипідприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств,цехів з випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності посідаєпровідне місце в виявленні і оцінці резервів виробництва.
Спроможність галузей промисловості, підприємств і їхніх підрозділіввиробляти максимальну кількість продукції залежить від кількості і дієздатностізасобів праці, якими вони забезпечені. Засоби праці, передовсім їх активнучастину — знаряддя праці, слід вважати основним чинником формування виробничоїпотужності підприємств. Однак з цього не варто робити висновок, що виробничупотужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобівпраці без врахування конкретних обставин, які оточують підприємство.
Технічний підхід до визначення виробничої потужності засобів праці маєпевні недоліки. Головний — це відрив їх від виробничих відносин, умов в якихвони функціонують. Отже, для розуміння суттєвості і пізнання поняття виробничоїпотужності необхідно враховувати суспільно-економічні умови, в якихвикористовуються засоби праці.
Сучасні знаряддя виробництва, в будь-якому вигляді (систем машин,комплексів машин), використовуються людьми в процесі праці. Процес праці,відповідно, завжди протікає при певній суспільній формі, що визначаєтьсяхарактером власності на засоби виробництва. Отже, виробничі відносинискладаються на основі певної форми власності на засоби виробництва.
Основною метою споживання засобів праці є виробництво матеріальних благ.Воно здійснюється сукупністю, що відображається в створенні і функціонуванніліній, дільниць, цехів і підприємств. В складі таких організаційних побудовзасоби праці виступають речовинними носіями їхньої виробничої потужності. Внайбільш загальному вигляді, потужність кожної виробничої одиниці визначаємаксимальну кількість продукції, що потенційно може бути вироблена, абомаксимальна кількість сировини, що потенційно може бути перероблена з допомогоюданої сукупності засобів праці за одиницю часу. І відповідно — потужність, яккількісна характеристика, найбільш повно відображає економічний зміст засобівпраці, виступає в якості організаційної форми їхнього виробничого споживання.Вона відображає суспільні відносини людей з метою використання знарядь праціпри здійсненні процесу виробництва продуктів. Таким чином, виробничу потужністьстворюють не засоби праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких організаційнофункціонують дані засоби праці. Це дозволяє зробити висновок про те, щопотужність відображає економічні відносини і можливості кожної виробничоїодиниці як частини суспільного виробництва і являє собою економічну категорію.
Таким чином, як економічна категорія виробнича потужність відображаєвиробничі відносини з метою використання сукупності, що організувалася знайбільш активного виду засобів праці — машин і обладнання для забезпеченнямаксимального випуску продукції.
Виробнича потужність об'єднання, підприємства (підрозділу) — це йогопотенційна спроможність випускати максимальну кількість продукції за одиницючасу роботи на встановлену дату з допомогою сукупності, що зорганізувалася знаявних у нього засобів праці, здатних погоджено функціонувати в часі іпросторі, при досягнутому рівні їх технологічного засвоєння робітниками. Отже,сутність виробничої потужності розкривається повністю лише тоді, коли їїрозглядають як функцію сукупності, що зорганізувалася із засобів праці. Тодівона буде характеризувати не тільки потенційну спроможність випускатимаксимальну кількість продукції підприємством, але і економічний потенціал цієїсукупності, що зорганізувалася із засобів праці.
Під впливом науково-технічного прогресу в розвитку техніки відбуваютьсязначні якісні зміни. Вони проявляються, в ускладненні техніки, збільшенні їїодиничної потужності. Створюються і впроваджуються великі системи машин, здатнізначно покращити ефективність підприємств і прискорити виробничий процес зарахунок його поточності, безперервності і гнучкості. В результаті, виникаютьякісно нові можливості формування і зростання виробничих потужностей діючихпідприємств. Тому на даному етапі розглядається механізм зв'язку, щоб найбільшефективно керувати цими процесами.
Система машин — сукупний механізм, що складається з різноріднихвиробничих машин, що взаємодіють при виготовленні одного або декількох видіввиробів на різних стадіях виробничого процесу.
Система машин підприємства складається з ряду підсистем, що мають своюспецифіку в процесі виробництва і  виконують певні функції в її межах. Тому наформування виробничої потужності підприємства значно впливає  структура системимашин.
Аналіз системи машин надасть інформацію про кількісний склад підсистеми,їхні якісні особливості, а також про організацію їхнього розташування впросторі і функціонування в часі. Необхідність такої організації зумовлюєтьсятим, що система машин підприємства має динамічний характер, в ній відбуваютьсяякісні і кількісні зміни, що безпосередньо відбиваються на обсязі виробничоїпотужності. Так, заміна зношеного або модернізація діючого обладнання, якщойого виробляти без врахування особливостей побудови даної системи, може взначній мірі вплинути на тривалість функціонування системи в цілому і їїокремих елементів.
Аналіз практики побудови окремих систем машин, формування виробничоїпотужності підприємства, вдосконалення організаційної побудови системи машинзалежать від рівня пропорційності пропускної спроможності між машинами вокремій підсистемі… Отже, кількість, структура і продуктивність машин впідсистемах повинні бути підібрані так, щоб за одиницю часу вони могливиготовляти однакову кількість продукції.1.Виробнича потужність: суть, визначальні фактори
Виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції,передбачений на певний період (декаду, місяць, квартал, рік) при заданійноменклатурі і асортименті з урахуванням оптимального використання наявногообладнання і виробничих площ, прогресивної технології, передової організаціївиробництва і праці.
Економічне обгрунтування виробничої потужності — найважливіший інструментпланування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливістьвалового випуску промислової продукції.
При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких чинників,як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічногообладнання, середній вік обладнання і ефективний річний фонд часу його роботипри встановленому режимі, розмір виробничих площ і т. п.
Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту,що може змінюватися від обсягу, номенклатури і асортименту, тому виробничапотужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобтоможливість вчасно перебудувати виробничий процес в залежності від зростанняконкурентноспроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури і асортименту.
Виробнича потужність розраховується по повному переліку номенклатури іасортименту продукції що випускається. В умовах багатономенклатурноговиробництва, коли продукція, що випускається характеризується сотняминайменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки за призначенням абоконструктивними особливостями, але і технологією виготовлення, здійснюютьсязгруповування всієї номенклатури створюваної продукції і вибірвиробу-представника.
Виробнича потужність розраховується по ведучих виробничих цехах,дільницях і обладнанні з урахуванням кооперації, що склалася і заходів поліквідації “вузьких місць”.
До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, в яких виконуються основнітехнологічні операції з виготовлення планової продукції.
Під “вузьким місцем” розуміють невідповідність потужності окремих цехів,дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу,дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця є наслідкомнеспівпадіння між цехами, дільницями або групами обладнання. Коефіціентспівпадіння розраховується за формулою:
/>                          (1.1)
ДеКс — коефіціент співпадіння;M1 іМ2 — потужністьведучих цехів і дільниць, од.;Ру питомі витрати продукції першоїоперації (цеху, дільниці) для виготовлення продукції другої, шт., т, і т. П.
Усунення вузького місця здійснюється під впливом організаційно-технічнихзаходів, що розробляється в двох напрямках, тобто з врахуванням і безврахування здійснення додаткових капітальних вкладень. До другого напрямкувідносять заходи з введення невстановленого обладнання, збільшення змінностіроботи обладнання, залучення додаткової робочої сили, розширеннябагатостанкового обслуговування, скорочення внутрізмінних простоїв,перерозподілу деталей на взаємозамінне обладнання з меншим рівнем йоговикористання.
Розрахунок виробничої потужності здійснюється також за всіма виробничимипідрозділами промислового підприємства починаючи з нижчої виробничої ланки довищої, тобто від верстату до групи взаємозамінного обладнання, далі додільниці, від дільниці до цеху основного виробництва, від цеху до підприємствавцілому.
При визначенні виробничої потужності не враховуються простої обладнання абонедовикористання виробничих площ, викликане дефіцитом робочої сили і виробничихзапасів, відхиленнями в організації виробництва і т. п. Виробнича потужність —величина змінна. Вона змінюється протягом звітного періоду і визначається, якправило, на початок і кінець року.
Виробнича потужність визначається в одиницях, в яких і вимірюється обсягвиробництва продукції. Широка номенклатура приводиться до одного або декількохвидів однорідної продукції.
Виробнича потужність залежить від ряду чинників. Найважливіші з нихнаступні:
— кількість і продуктивність обладнання;
— якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
— ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;
— якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поступлень;
— рівень спеціалізації підприємства;
— рівень організації виробництва і праці;
— фонд часу роботи обладнання.
Вибуття потужності відбувається за наступними причинами:
— знос обладнання;
— зменшення годин роботи обладнання;
—  зміна номенклатури;
—  збільшення трудомісткості продукції;
— закінчення терміну лізингу обладнання.
Для аналізу виробничої потужності використовуються наступні показники:
Зміна фондовіддачі як різниця між фондовіддачею проектною (ФОПР) ірозрахованою виходячи із середньорічної потужності (ФОПМ).
Зміна випуску продукції на одиницю встановленого парку основноготехнологічного обладнання, тобто відношення товарної (валової) продукції досередньорічної кількості встановленого обладнання за планом і фактичні;
Зміна рівня використання виробничих потужностей як наслідок поліпшеннявикористання виробничих площ на основі зіставлення планової і фактичноївартості валової (товарної) продукції, що припадає на одиницю виробничої площі.
Для покращення використання і подальшого нарощення виробничих потужностейнеобхідно:
Скоротити внутризмінні і цілозмінні простої парку основноготехнологічного устаткування;
Підвищити фондоозброєнність шляхом впровадження нових, більш прогресивнихобладнання і технології;
Модернізувати діючий парк основного технологічного обладнання;
Поглибити спеціалізацію і поширити кооперацію.2. Методичні підходи до визначення виробничої потужності врізних типах виробництва2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Розрахунок виробничої потужності підприємства ведеться по всіх йогопідрозділах в наступній послідовності:
— по агрегатах і групах технологічногоустаткування;
— по виробничих дільницях;
— по основних цехахзаводу вцілому.
Виробнича потужність підприємства визначається відповідно до потужностіведучих цехів, дільниць, агрегатів. До ведучих відносяться цехи, дільниці,агрегати, в яких виконуються основні найбільш трудомісткі технологічні процесиі операції по виготовленню виробів або напівфабрикатів. Перелік ведучих цехів,дільниць і агрегатів в основному виробництві, а також оптимальні рівнізавантаження опубліковуються в галузевих рекомендаціях з розрахунку виробничоїпотужності. Вимірюється виробнича потужність, як правило, в натуральних абоумовно-натуральних одиницях. Так потужність текстильних підприємств визначаєтьсямаксимально можливим випуском тканин в погонних і квадратних метрах, прядильныхфабрик — в тонах пряжі, цегляних заводів — в тис. штук умовної цегли,металургійних комбінатів — в тонах виплавленої сталі і т. п.
Однак вимірювання виробничої потужності лише кількістю продукції, щовипускається не є єдиним. На підприємствах, що переробляютьсільськогосподарську продукцію обсяг випуску кінцевої продукції залежить відякості вхідної сировини або вмісту в ній корисного компоненту. Чим гірша якістьсировини, що переробляється, тим менший буде вихід кінцевої продукції принезмінних або навіть більших витратах праці і капіталу. Тому потужністьподібних підприємств вимірюється не обсягом випуску продукції, а кількістюсировини, що переробляється. Наприклад, потужність гірничих комбінатіввизначається тонами руди, що переробляється, цукрових заводів — тони буряку, щопереробляються за добу.
Використання натуральних показників для вимірювання виробничої потужностіможливо тільки на вузькоспеціалізованих підприємствах, що випускають одноріднунескладну продукцію. При багатономенклатурному виробництві сумарна потужністьпідприємства визначається в грошовому виразі.
При розрахунку виробничої потужності потрібно виходити з наявногообладнання і площ, передової організації виробництва, застосування повноцінноїсировини, найбільш досконалих інструментів і пристроїв, режиму роботипідприємства.
Виробнича потужність підприємства визначається потужністю ведучихпідрозділів (цехів, дільниць) або агрегатів. Сюди відносять прозділи, агрегатиі настанови, де виконуються основні технологічні процеси, найбільшатрудомісткість робіт і зосереджена найбільша кількість машин і обладнання. Так,на швацьких фабриках до них відносять швацькі цехи, на текстильних комбінатах —прядильне і ткацьке виробництва, на машинобудівних заводах — механічні іскладальні цехи, в чорній металургії — доменні, мартенівські, электроплавильніпечі. Такий підхід до визначення виробничої потужності дозволяє виявитинеспівставимість ведучих і допоміжних виробництв і агрегатів і розробити планорганізаційно-технічних заходів по їх вирівнюванні.
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні вихіднідані:
— плановий фонд робочого часу одного верстату:
— кількість машин;
— продуктивність обладнання;
— трудомісткість виробничої програми;
— досягнутий відсоток виконання норм виробітку.
Виробнича потужність ведучих підрозділів визначається за формулою:
/>                               (2.1)
ДеПМ — виробнича потужність підрозділу (цеху, дільниці);n— кількість одиниць однойменного ведучого обладнання, од.;Нт — годиннатехнічна (паспортна) потужність одиниці обладнання, од.;Ф — фонд часуроботи обладнання, годин.
При цьому необхідно врахувати все обладнання, закріплене за цехом,включаючи і недіюче внаслідок несправності, знаходиться в ремонті і що підлягаєвстановленню в плановому періоді. Не враховується тільки обладнання, щознаходиться в резерві, а також на дослідно-експериментальних і спеціальнихдільницях для професійно-технічного навчання.
При розрахунку виробничої потужності підприємств машинобудування, заводівз виробництва будівельних матеріалів, текстильних, швацьких і взуттєвих фабрик,підприємств харчової промисловості і деяких інших, також необхідно враховувативиробничі площі. Так на швацьких фабриках в основу розрахунку виробничоїпотужності шиттєвих цехів покладена кількість робочих місць (без врахуваннярезервних), що може бути розміщена на виробничій площі, що виділяється для розміщеннявиробничих потоків. Розрахунок виконується за формулою:
/>                           (2.2)
ДеS — виробнича площа цеху, що виділена для організаціївиробничих потоків, кв. м;Sн — виробнича нормативна площа (зурахуванням проходів) на одне робоче місце, кв. м;Т — режимний часроботи, год.;t — витрати часу на виготовлення одного виробу, годин.
В короткостроковому періоді виробнича потужність  постійна величина. Вдовгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виходу з виробництвафізично і морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшенашляхом технічного переоснащення виробництва, реконструкції і розширенняпідприємства. В зв'язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничимипотужностями розраховуються вхідна, вихідна і середньорічна виробничапотужність.
Вхідна виробнича потужність — це потужність на початок звітного абоперіоду, що планується.
Вихідна виробнича потужність — це потужність підприємства на кінецьзвітного або періоду, що планується. Вихідна потужність попереднього періоду євхідною потужністю наступного періоду. Вихідна потужність розраховується заформулою:
ПМВИХ=ПМВХ+ПМТ+ПМР+ПМНС – ПМВИБ         (2.3)
ДеПМВИХ — вихідна виробнича потужність;ПМВХ — вхіднавиробнича потужність;ПМТ — приріст виробничої потужності за рахуноктехнічного переозброєння виробництва;ПМР — приріст виробничоїпотужності за рахунок реконструкції підприємства:ПМНС — приріствиробничої потужності за рахунок розширення (нового будівництва) підприємства;ПМВИБ — вибуваюча виробнича потужність.
Оскільки введення і вибуття потужностей відбувається не одномоментно, апротягом усього періоду, що планується, то виникає необхідність розрахункусередньорічної виробничої потужності. Вона визначається за формулою:
/>       (2.4)
ДеПМС — середньорічна виробнича потужність; ПМввед— введенаi-а виробнича потужність;tм — кількістьмісяців в році, протягом яких буде діяти введенаi-а потужність;ПМвивед— виведеннаj-а виробнича потужність;tм1 — кількістьмісяців в році, протягом яких не буде діяти виведенаj-а потужність; 12— кількість місяців в році.
Наведена методика визначення середньорічної потужності можевикористовуватися в випадках, коли в плані розвитку підприємства передбаченийконкретний місяць введення нових виробничих потужностей. Якщо поточним планомкапітального будівництва або організаційно-технічних заходів передбачаютьсятерміни введення потужностей не по місяцях, а по кварталах, то при розрахункусередньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися в серединікварталів, що плануються.
При розробці середньо- і довгострокових планів неможливо передбачити нетільки місяць, але й квартал, в якому будуть введені додаткові потужності. Вцьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин період чинності цихпотужностей приймається в розмірі 0.35 року.
Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю здійснюється в 4етапи.
На 1 етапі аналізується коефіціент використання середньорічної виробничоїпотужності в звітному періоді. Він розраховується як відношення фактичноговипуску продукції до середньорічної потужності.
/>                               (2.5)
ДеКвп — коефіціент використання виробничої потужностів звітному періоді, од.;ОП — фактичний випуск продукції в звітномуперіоді, од.;ВП — середньорічна виробнича потужність підприємства взвітному періоді, од.;
Оскільки виробнича потужність вмражає максимально можливий обсяг випускупродукції при найкращих умовах виробництва, то коефіціент її використання неможе бути більшим за одиницю. Недодержання цієї умови означає, що розрахунковавиробнича потужність підприємства занижена і вимагає уточнення розрахунків.
На другому етапі здійснюється планування зростання коефіціентавикористання виробничої потужності в наступному періоді. Воно грунтується навиявленні внутрішньовиробничих резервів збільшення випуску продукції бездодаткового введення постійних чинників виробництва. Внутрішньовиробничірезерви поліпшення використання діючих виробничих потужностей поділяються наекстенсивні і інтенсивні.
До екстенсивних відносяться резерви збільшення корисного часу роботиобладнання в межах режимного фонду. Вони включають усунення внутризмінних іцілоденних простоїв обладнання, а також скорочення тривалості плановихремонтів. Група інтенсивних резервів включає заходи із зростання завантаженняобладнання за одиницю часу, підвищення кваліфікації робітників, більш повневикористання продуктивності машин, збільшення випуску придатної продукції.
Коефіціент використання середньорічної потужності в плановому періодівизначається за формулою:
Квп=Квп×J                             (2.6)
ДеКвп — коефіціент використання виробничої потужності в плановомуперіоді, од.; J — індекс зростання коефіціента використання виробничоїпотужності в плановому періоді.
На третьому етапі визначається можливість виконання виробничої програми вкороткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливий випускпродукції на діючих виробничих потужностях шляхом множення їхньої величини наплановий коефіціент використання середньорічної потужності
ОПД=ПМВХ×Квп                            (2.7)
ДеОПД — можливий випуск продукції з діючих виробничихпотужностей, од. Після цього цей випуск зіставляють з плановим завданням.Виробнича програма буде виконана в короткостроковому періоді в тому випадку,якщо можливий обсяг випуску продукції з діючих виробничих потужностей будебільшим або рівний плановому обсягу.
ОПД >ОПП                                    (2.8)
ДеОПП — обсяг випуску продукції, що планується, од. Якщо ця умоване дотримується, та необхідно введення додаткових виробничих потужностей.
На четвертому етапі здійснюється розрахунок необхідного введення в діюнових потужностей в довгостроковому періоді, що планується.
При обгрунтуванні потреби нових виробничих потужностей велике значеннямають терміни їхнього засвоєння. При їх зменшенні підприємство випустить більшепродукції в плановому періоді, більшм буде його валовий прибуток і зиск ішвидше окуплятся інвестиції в розвиток виробництва.
При введенні  потужностей державних підприємств застосовуються галузевінорми тривалості засвоєння проектних потужностей. Вони диференціюються взалежності від величини потужності, що засвоюється і міри новизни продукції (щовперше освоюється або аналогічна, що випускалася раніше). Підприємстванедержавного сектору промисловості терміни (норми) засвоєння проектнихпотужностей планують самостійно.
Норми засвоєння проектних потужностей використовуються при визначенніпотреби нових виробничих потужностей для забезпечення планового випускупродукції. Розрахунок здійснюється за формулою:
/>                          (2.9)
ДеПМН — необхідне введення в дію нових виробничихпотужностей, од.;Ко — коефіціент засвоєння нових виробничихпотужностей;Кс — коефіціент середньорічної потужності.
Заключним етапом обгрунтування виробничої програми виробничимипотужностями є розробка балансу виробничої потужності. Він грунтується назабезпеченні рівності між плановим завданням і можливим сумарним випускомпродукції з діючих і нових виробничих потужностей з урахуванням запланованихтермінів їхнього введення і засвоєння. Формула балансу виробничої потужностіпідприємства має наступний вигляд:
ОПД+ПМН ×Ко×Кс=ОПП                        (2.10)
Збільшення виробничої потужності можливе за рахунок:
— введення в дію нових і розширення діючих цехів;
— реконструкції;
— технічного переозброєння виробництва;
— організаційно-технічних заходів, серед них:
— збільшення годин роботи обладнання;
— зміна номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;
— використаннятехнологічного обладнання за умов лізингу з поверненням в терміни, встановленілізинговою угодою.2.2. Вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності
Розрахунки виробничої потужності залежать від галузевої належностіпідприємства. Проте існують підстави для вдосконалення методичних передумов івибору вихідних даних. В перелік невирішених методичних питань входятьнаступні.
1. Яку номенклатуру обрати для вираження показника виробничої потужності— планову чи оптимальну.
2. Якими вимірниками оцінювати виробничу потужність — натуральними,вартісними чи трудовими.
3. Який фонд часу приймати в розрахунок — календарний, режимний чиплановий.
Різноманітний методичний підхід до визначення виробничої потужності має іпереваги, і також містить потенційну можливість появи небажаних економічнихявищ. Суть дискусії по перерахованих питаннях зводиться до наступного.
Якщо розрахунок вести за плановою номенклатурою, то в умовах ринковоїекономіки не можливо сформувати виробничу програму на рік. Якщо розрахуноквести за оптимальною номенклатурою, то розрахунки будуть значно відрізнятисявід реальних умов, бо відірвані від потреби покупців конкретних виробів. Прирозрахунку потужності за плановою номенклатурою основою для визначеннявиробничої потужності приймають виробнича програма, а не навпаки. Аджевиробнича потужність — основа формування плану виробництва[1].
Деякі автори вважають, що питання про вибір номенклатури продукції, щоприймається в розрахунок потужності, можна вирішити, якщо останню вимірювати нев натуральному або вартісному вигляді, а нормативною трудомісткістю або внормо-станко-годинах. В такому випадку потужність можна одержати до формуванняплану виробництва. Але виробнича потужність переходить з поняття, пов'язаного зринковою економікою, в абстрактну категорію, що вимірюється працею. Не можливовизначити, скільки і якої продукції можна виготовити з допомогою даних засобівпраці.
Наступне методологічне питання — що приймається за фонд часу в розрахункувиробничої потужності? Якщо розрахунок вести за плановим фондом, то коефіціентвикористання потужності може бути більше 1 (що суперечить економічній логіці)за рахунок роботи в деякі вихідні дні і скорочення часу на ремонт. Отже, врозрахунок потужності потрібно приймати календарний фонд часу. Запереченнямпроти такої пропозиції завжди був рівень використання потужності в перервномувиробництві, який буде вкрай низьким (причому не тільки фактичний, алеплановий). Однак реальне завантаження обладнання на основі якого  сформувавсяпортфель замовлень не зменшиться, а показник використання потужності будевідображати справжній стан справ, а також резерви.
Невирішенні питання методології планування призводять до того, що напрактиці розраховують не виробничу потужність, а пропускну спроможність. Вякості ведучої ланки приймають ту дільницю (цех, обладнання), що є найбільшважливим для підприємства.
Вдосконалення методики внутрішньофірмового планування виробничоїпотужності маєбезпосереднє відношення до зміцнення фінансової дисципліни іполіпшення якості продукції.3. Резерви збільшення виробничої потужності
Процес формування і організації використання виробничої потужностісучасного підприємства залежить від багатьох чинників. Під чинниками розуміютьумови, необхідні для здійснення цих процесів, а також причини, що виявляютьвплив на їхні результати.
Розробка класифікатора, що комплексно відображає кількість і складчинників, що впливають на величину і рівень використання виробничої потужності,має не тільки  теоретичне, але і велике практичне значення. Зростання масштабіввиробництва і підвищення його ефективності висувають завданння пошуку резервівзбільшення і поліпшення використання виробничих потужностей діючих підприємств.Тому вимагається визначити ряд чинників, що служили б основою для визначеннявеличини виробничої потужності діючого підприємства і рівня її використання.Чинники, що впливають на величину виробничої потужності і її використання, взаємозв’язані,тому що обидва мають єдиний об'єкт впливу — виробничу потужність підприємства(підрозділу). Відмінність між ними полягає в тому, що перша частина чинниківвизначає резерви збільшення виробничої потужності, а друга — резерви поліпшенняїї використання. Викладене створює необхідність застосування системного підходудо розгляду цих чинників.
Цей підхід означає, що всі питання і проблеми, що вивчаються повиннірозглядатися у взаємозв'язку між собою. Він дозволяє найкращим чином виявитичинники, впливати на величину і використання виробничих потужностей, встановитиіснуючі між ними зв'язки і джерела утворення резервів підвищення ефективностівиробничих потужностей діючих підприємств.
Системний підхід до вивчення чинників, впливати на величину і використаннявиробничої потужності, передбачає розгляд наступних основних положень:визначення впливу на величину виробничої потужності і використання ввиробництві ресурсів, що споживаються і процесів їхнього перетворення.
Основні ресурси виробничого процесу виражаються трьома елементами:працею, знаряддями праці і предметами праці. Отже, споживання і перетворенняцих ресурсів є основою визначення обох видів чинників[2].
Проаналізуємо склад і їх характерні риси, впливати на величину виробничоїпотужності. Як було відображено вище, між поняттями “виробнича потужність” і“засоби праці” існує тісна функціональна залежність. Вона виявляється в тому,що кожному окремо взятому засобу праці відповідає певна величина виробничоїпотужності. А відповідно головним чинником, впливати на величину виробничоїпотужності, є наявна сукупність засобів праці. Причому цей вплив напідприємствах машинобудування виявляється шляхом розширення фронту робіт іпідвищення продуктивності технологічного обладнання (робітничих місць).
Розширення фронту робіт залежить від кількості технологічного обладнанняі виробничих площ. Із збільшенням кількості обладнання і робочих місцьстворюються умови для розширення виробництва. Однак це розширення звичайнолімітується розмірами виробничих площ будинків (існує виняток для тихвиробництв, потужності яких залежать від величини площ, наприклад складальних,котельно-зварочних). Самі виробничі площі, як правило, безпосереднього впливуна предмет праці не виявляють. Вони обмежують масштаб виробництва просторово,тому є одним з чинників, що визначає величину виробничих потужностей.
Виробнича потужність не відображає сумарну енергетичну потужністьпідприємства і не складається з суми потужностей окремих робітничих машин. Воназалежить від рівня відповідності структури обладнання і робітничих місцьструктурі машиноємності[3] (трудомісткості) виробів, що виготовляються.Тому, щоб її структура відповідала структурі виробів, що виготовляються, тобтов їхній пропускній спроможності повинен бути досягнутий максимальний рівеньпогодженості. Повне співвідношення повинно бути досягнуте і між виробничимипотужностями дільниць і цехів підприємства. Отже, одним з важливих умоввиробництва є дотримання норм і пропорций між їх кількістю, розмірами іробочими швидкостями.
Таким чином, теза про те, що величина виробничої потужності залежить відкількості і продуктивності засобів праці, повинна бути істотно доповнена. Так,важливим чинником, що визначає величину виробничої потужності, є передусімсистема машин як сукупний механізм, побудований на основі принципупропорційності.
Чинники підвищення продуктивності машин (робітничих місць) зв'язаніголовним чином з поліпшенням якісного складу технологічного обладнання,збільшенням в його складі високопродуктивних верстатів, автоматів і напівавтоматів,автоматичних ліній. Чим вища якість машини і обладнання,  тим більша їхняпродуктивність в одиницю часу роботи, і відповідно більша виробнича потужністьпідрозділів і підприємства в цілому.
Продуктивність машин і обладнання також залежить від якості предметівпраці. З якістю сировини змінюється технологія його обробки, що безпосередньовідбивається на продуктивності засобів праці і їхньому вдосконаленні.
Значний вплив на збільшення продуктивності машин виявляє вдосконаленнятехнологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дасть можливістьінтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальнийчас виготовлення виробу.
Збільшення продуктивності машин в значній мірі залежить від ступенядосконалості конструкції виробів, що виготовляються, їхньої уніфікації істандартизації, зниження кількості і суміщення операцій при їхньомувиготовленні.
Продуктивність машин залежить також від кваліфікації робітників.Систематичне підвищення їхньох загальної і технічної творчості, вдосконаленнявиробничих навиків і на цій основі підвищення рівня кваліфікації створюютьсприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці.Укомплектування промислових підприємств кваліфікованими робітниками прискорюєтехнологічне засвоєння сучасної техніки, дозволяє значно перевищити їїпаспортну продуктивність шляхом переходу до швидкісних засобів обробки деталей,використання спеціального ріжучого інструменту, модернізації окремих агрегатівверстатів і впровадження спеціального оснащення.
Класифікація чинників, що впливають на величину виробничої потужностіпідприємства, побудована за ознакою їхньої деталізації. Основною передумовою їхздійснення є наявність капітальних вкладень.
По іншому выглядають чинники, що впливають на використання виробничихпотужностей. Вони охоплюють заходи, пов'язані з використанням резервів, щомають організаційний характер, і не вимагають більших капітальних вкладень восновне виробництво. За змістм ці чинники можна поділити насоціально-економічні і організаційно-технічні, а за місцю виникнення — назовнішні і внутрішні.
Основний свій прояв вони знаходять в поліпшенні використання встановленоїабо прийнятої величини виробничої потужності, а також в співвідношенні часуроботи і часу витрат засобів праці, тобто охоплюють область їх функціонування.
Основними чинниками, що впливають на рівень використання обладнання, євдосконалення організації обслуговування виробництва, підвищення якості іорганізації планування виробництва, технічного розвитку підприємств ітехнологічного планування завантаження обладнання, більш широке впровадження впрактику виробництва сучасних прогресивних форм організації праці,вдосконалення матеріального стимулювання поліпшення використання обладнання,вдосконалення структури парку обладнання шляхом раціонального розподілувиділеного підприємству і перерозподіл недогруженного, підвищення коефіціентазмінності роботи обладнання, скорочення часу простоїв обладнання в ремонтах.
З врахуванням зазначених вище ознак побудована класифікація чинників, щовпливають на використання виробничих потужностей підприємств.
В узагальненому вигляді класифікація обох чинників представлена в таблиці1.
Наведена класифікація обох видів чинників являє собою теоретичний аналізкількісних і якісних ознак підвищення ефективності використання виробничихпотужностей. Результативність аналітичної оцінки багато в чому залежить відобгрунтування системи показників, з допомогою яких можна визначити рівеньінтенсивності використання виробничих потужностей. При Цьому важливе значеннямає розробка засобів розрахунку показників, а також засобів визначеннянормативних значень кожного з показників.
Таблиця1
КласифікаціячинниківЧинники, що впливають на величину виробничої потужності Чинники, що впливають на використання виробничої потужності
Width3Width4563Width3Width4536 1. Кількість машин (робочих місць) і їхній технічний рівень
2. Розмір виробничих площ
3. Рівень пропорційності в пропускній спроможності між групами машин
4. Прогресивна технологія
5. Механізація і автоматизація
6. Якість матеріалів, досконалість конструкцій виробів, підвищення ступеня уніфікації і стандартизації
7. Ступінь засвоєння техніки робітниками
1. Народногосподарська потреба в продукції
2. Матеріально-технічне постачання підприємств
3. Забезпечення робітниками підприємства
4. Комплексне введення в дію нових потужностей
5. Забезпечення енергетичними ресурсами
6. Структура парку обладнання
7. Понаднормативні простої обладнання в ремонті
8. Підвищення змінності роботи обладнання
9. Організація обслуговування виробництва
10. Ступінь вдосконалення планування виробництва і завантаження обладнання
11. Організація праці і її стимулювання
12. Організація кооперування використання потужностей
Width3Width4563Width3Width4536