Рівень життя характеризує народний добробут поряд іздоходами і витратами. Він відображає також умови праці й побуту, обсяг іструктуру робочого і вільного часу, показники культурного та освітнього рівнянаселення, а також здоров'я, демографічної та екологічної ситуації.
Рівень життя показує ступінь розвитку і задоволення потреблюдини.
За рекомендаціями ООН рівень життя — це сукупність таких показників, як: здоров'я, зокрема демографічні умови, їжа,одяг, фонди споживання і нагромадження, умови праці, зайнятість, організаціяпраці, освіта, зокрема письменність, житло та його благоустрій, соціальнезабезпечення.
Рівень життя у вузькому розумінні — це характеристика рівнів споживання населення і ступеня задоволення його потреб(вимірювання доходів, витрат і споживання благ та послуг). Під рівнем життя вширокому розумінні розглядають рівень людського розвитку (стан здоров'я,можливості населення для задоволення своїх потреб) та умови життєдіяльностінаселення (стан навколишнього середовища та безпека населення). У статистиціООН з 1978 р. використовуються 12 груп показників рівня життя:
— народжуваність, смертність та іншідемографічні показники;
— санітарно-гігієнічні умови життя;
— споживання продовольчих товарів;
— житлові умови;
— освіта й культура;
— умови праці та зайнятість;
— доходи й витрати населення;
— вартість життя і споживчі ціни;
— транспортні засоби;
— організація відпочинку;
— забезпечення;
— свобода людини.
Що стосується методики визначення рівня життя, то єдиної думки щодо неїпоки що не вироблено.
Інтегрувальною оцінкою рівня та умов життя населення виступає показник якостіжиття. Останній містить велику кількість різних показників, які не завждипіддаються кількісному оцінюванню. Це поняття аналізується за такими основниминапрямками: здоров'я, освіта, зайнятість, якість трудового життя, навколишньогосередовища, споживання, особиста безпека, соціальні можливості і соціальна активність.
Для характеристики рівня життявикористовується також показник якості трудового життя. Складовими останньогоє: праця, фізичне й соціальне оточення на підприємстві, система управління,співвідношення між трудовою і нетрудовою сферами ( тобто все, що впливає напрацівника). Якість трудового життя проявляється у справедливій і відповіднійоплаті праці, безпечних умовах праці, гнучкості трудового життя, гуманізаціїпраці, демократизації трудового життя.
Вперше категорія «рівень життя» була введена К. Марксом і розглядалася яксоціально-економічна характеристика рівня і ступеня задоволення матеріальних,духовних і соціальних потреб населення окремих територій, класів і соціальнихгруп, сім'ї та окремої людини. Тобто, життєвий рівень у своїй основі визначаєтьсярівнем розвитку матеріального виробництва, сфери послуг та економіки в цілому.
Нині найбільш важливимивзаємопов'язаними характеристиками рівня життя вважають часткунизькооплачуваних працівників і малозабезпечених сімей. Основною причиноюнизькооплачуваних працівників є низький рівень оплати у невиробничій сфері,існування певних диспропорцій в оплаті праці зайнятих в основних галузяхнародного господарства.
Забезпечення народного добробутупередбачає надання населенню безкоштовних послуг закладами освіти, зокремадошкільними, охорони здоров'я, культури, безкоштовних послуг особам похилоговіку, непрацездатним членам суспільства. У більшості економічно розвинутихкраїн переважна більшість витрат на освіту, медицину, соціальне обслуговуваннянепрацездатних покривається за рахунок колективних джерел фінансування.
Рівень життя населення і державнасоціальна політика в Україні
Економічні перетворення в Україні задесять років державного будівництва супроводжувались не лише класичнимиекономічними кризами (гіперінфляція 1992-1994 років, стагнація виробництва аждо 1998 року, розбалансованість економіки, платіжна криза), але йкриміналізацією економіки, глибокою диференціацією доходів населення, в томучислі заробітної плати, зміною соціальної структури суспільства, виникненням«тіньової» економіки, зрештою гострою соціальною кризою. Валовийвнутрішній продукт в Україні скоротився у 2,3 рази, а реальні грошові доходинаселення і реальна заробітна плата зайнятих в офіційному секторі економіки — у3,4 рази, тобто темпи зниження реальних доходів населення у півтора разиперевищували темпи зниження ВВП. Рівень життя в країні катастрофічно знизився.Споживання основних продуктів харчування за цей період скоротилось: м'яса — у2,1 рази, молока і молочних продуктів — у 1,9 рази, яєць — 1,7, риби — 2,1,фруктів — в 1,6 рази. У декілька разів скоротилась також забезпеченістьнаселення товарами тривалого користування. Навіть економічне зростання2000-2001 років не сприяло підвищенню середнього рівня споживання населеннямматеріальних благ. Стали реаліями для нашого суспільства явне і прихованебезробіття, дитяча бездоглядність, поширення до рівня епідемій небезпечнихінфекційних хвороб, жебрацтво, криміналізація суспільства. За оцінками, рівеньбідності в Україні складає майже 30 відсотків, крайньої бідності — 14відсотків, тобто майже 15 млн. осіб в Україні перебувають за межею бідності.
Різко — на 4 відсоткові пункти — скоротилася народжуваність (при збільшенні чисельності жінок фертильного віку),натомість в результаті постаріння збільшується навантаження на економічноактивне населення.
За індексом людського розвитку (ІЛР), який розраховано ПРООН, у 1992 році показники, нижчі як в Україні, мали 60%країн світу, в 1997 році — 52 % і у 1999 році — 51 відсоток.
Разом з тим комплексної, стратегічновиваженої соціальної політики в Україні не визначено до цього часу. Всізаконодавчі рішення з соціальних питань прийняті без бачення стратегіїсоціальних реформ в контексті загальноекономічних і суспільних перетворень, безсерйозних фінансових обґрунтувань, імпульсивно, під впливом ейфорії відотриманої незалежності.
В державі до цього часу недостатнєрозуміння значення соціальної політики, від ефективності якої повністю залежитьполітична, соціальна та економічна стабільність, як власне і сама державність.
Протягом десяти років рівеньзростання доходів громадян і, передусім, заробітної плати, у кілька разіввідстає від росту цін на товари і тарифів на послуги. За 1990—1999 роки призниженні ВВП у 2,5 разу, продуктивності праці — у 1,5 разу, реальні грошовідоходи зменшилися у 4,4 разу, реальна пенсія — у 6,5 разу, реальна заробітнаплата — у 4 рази
У цей період відбулисясуттєві зміни в структурі доходів населення: значне скорочення частки оплатипраці — з 70,7 % у 1990 р. до 48,9 % у 2000 р., зростання питомої ваги пенсій,допомог, стипендій — відповідно з 15,8 % до 21 %. Інші надходження в грошовихдоходах становили 8,1 % у 1990 р. і 20 % у 2000 р.
Відбувається різкаполяризація населення за доходами. Якщо у 1990 р. середній дохід 10 %найзаможніших громадян України у 4 рази перевищував відповідний показник 10 %найбідніших, то у 1996 році — вже у 67 разів. 10 % населення Україниконцентрують сьогодні 40 % доходів всього населення країни, причому, заекспертними оцінками, 2/3 цих доходів мають кримінальне походження. Поляризаціянаселення за доходами призводить до зростання соціальної напруги у суспільстві.
Майже чверть працівниківотримують заробітну плату, нижчу за межу бідності, а близько 70 % — меншу запрожитковий мінімум. За підрахунками, середня зарплата працюючих, яказабезпечувала б прожитковий мінімум всім членам домогосподарств, мала бскладати 824 грн. У грудні 2000 р. таку зарплату отримали менше 6 % працюючих,а середня зарплата за грудень 2000 р. (296 грн) складала 36 % цієї величини.Розмір середньомісячної номінальної заробітної плати протягом 2000 р. становив45 доларів США, що нижче відповідних показників Казахстану в 2,1 разу, Росії —1,8 разу, Білорусі — у 1,6 разу.
Серед найважливіших причин,які зумовили різке падіння реальної заробітної плати, слід відзначитивипереджаюче зростання цін на товари і послуги при відсутності механізмівзахисту доходів від інфляції, різку трансформацію безкоштовних соціальних благв платні, масові й довготривалі затримки виплати зарплати, підвищення рівняреального безробіття. Загроза безробіття змушує людей погоджуватися на мізернузаробітну плату, навіть із затримками.
Позитивні тенденції розвиткуекономіки у 2001 р. сприяли певному поліпшенню становища. За січень—липень 2001р. реальні грошові доходи громадян збільшилися на 8,7 %, порівняно звідповідним періодом 2000 р. У липні 2001 р. середня заробітна плата становила327,31 грн і зросла в номінальному вимірі на 37,2 %, порівняно з липнем 2000р., та на 29,2 % з початку року. Реальна заробітна плата за 7 місяців 2001 р.зросла на 17,7 % проти відповідного періоду 2000 р.
Зниженню рівня життянаселення сприяє поширення безробіття — перехід працюючих до категоріїбезробітних з відповідним зменшенням рівня доходу та перебування у цьому станідосить тривалий час. Вже у 2000 р., за даними щоквартальних обстеженьдомогосподарств, рівень безробіття населення України склав 11,7 % проти 10,2 %,за тими ж даними 1999 р., що майже у 3 рази перевищує офіційний. Прогнознірозрахунки, зроблені Інститутом реформ, передбачають зростання навітьофіційного рівня безробіття, який, враховуючи вказане співвідношення офіційногота неофіційного показників, буде значно вищим. Не дивлячись на деякепідвищення, все ще низьким залишається рівень допомоги по безробіттю. У грудні2000 р. допомогу з безробіття отримувало 627,3 тис. осіб в середньому у розмірі59,4 гривень.
Аналізуючи основні показникирівня життя населення за останні 5 років (у доларовому еквіваленті длязбереження порівняльності), можна зробити однозначний висновок про тотальнепогіршення якості життя населення України — удвічі для пенсіонерів, 1,5 разудля працюючих (табл. 1).
Таблиця 1
Основні показники рівня життянаселення України ВВП, ціни, доходиВВП, ціни, доходи 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Зміна реального валового внутрішнього продукту, % -12,2 -10,0 -3,0 -1,9 -0,4 6,0 Індекс споживчих цін, % за рік 281,7 139,7 110,1 120,0 119,2 125,8 Доларовий (США) еквівалент (за готівковим курсом): — середньої заробітної плати (грудень) 67,26 80,15 86,94 49,17 39,81 42,05 — середньої пенсії 26,28 28,32 28,05 24,76 16,68 13,40 — середніх грошових доходів на душу населення на місяць 28,98 35,77 44,03 36,63 24,89 26,69
Продовжується зниження рівняжиття населення, про що свідчать також дані структури грошових доходівнаселення, в якій скорочується частка оплати праці та пенсій. Натомість зростаєчастка “інших доходів”, виручки від реалізації сільськогосподарської продукціїта доходів фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності. Це одне зсвідчень “тінізації” економіки, глибокого розшарування суспільства. Застатистичними даними, лише 2 % населення володіють доходами тіньової економіки,поряд з цим 22,3 % працівникам, зайнятим у легальному секторі економіки, у 2000р. нараховано заробітну плату менше 118 грн. на місяць, тобто нижче законодавчовстановленого мінімального рівня заробітної плати. Як наслідок, в країніпоширюється і поглиблюється бідність. За даними Стратегії подолання бідності,до категорії бідних в Україні у 2000 р. належали 26,7 % населення, до категоріївкрай бідних — 14,7 %. Тобто, відповідно до встановленого критерію бідності,більше половини населення України проживає на 56,6 % обсягу встановленогопрожиткового мінімуму
Обсяги та динаміка доходівнаселення формують рівень його життя. Рівень життя можна також достовірнооцінити за показниками структури сукупних доходів і витрат населення. Так, у2000 р. питома вага грошових доходів займала в структурі загальних доходіводного домогосподарства 72,4 %, в містах 75,3 %, у селах — 54,0 %, а часткаотриманої у підсобних господарствах продукції — 18,2 %, 8 % та 34,9 %,відповідно. Оскільки в аграрних регіонах існують зазначені вищесоціально–економічні проблеми (затримки з виплатами зарплат і пенсій тощо)грошові доходи не є визначальними в структурі загальних доходів, отримуванихдомогосподарствами.
Скорочення реальних грошовихдоходів більшості населення, його платоспроможного попиту зумовило погіршенняструктури споживання населення. Основною статтею витрат сучасних домогосподарств,значення якої у кілька разів перевищує всі інші, є витрати на придбанняпродуктів харчування, що свідчить про нераціональну та дефіцитну їхнюструктуру. Так, у домогосподарствах, розташованих у міських поселеннях, часткасукупних витрат на харчування у 2000 р. становила 64,5 %, витрати нанепродовольчі товари складали — 13,7 %, а оплата послуг — 16,4 % (цей рівеньпов’язаний з неадекватним рівню доходів підвищенням плати за житлово-комунальніпослуги). В той же час, в сільській місцевості частка витрат на харчуваннястановила 57,2 %, витрати на непродовольчі товари — 16,1 %, а витрати на оплатупослуг — 10,2 %.
Державна політика доходів населення визначена низкою Законів, УказівПрезидента України, інших законодавчих актів. Основними з них є закони «Прооплату праці» (1995 ), «Про індексацію грошових доходів населення» (1998), прозатвердження мінімальних рівнів заробітної плати на відповідний рік, УказиПрезидента України «Про основні напрями політики щодо грошових доходівнаселення України» (1999), «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму таставки прогресивного оподаткування доходів громадян» (1994), «ПроКонцепцію дальшого реформування оплати праці в Україні » (грудень 2000).
В країні стало нормою невиконаннязаконодавчих актів з питань грошових доходів населення, оскільки їх виконанняне забезпечено джерелами фінансування. Так, у вересні 2001 року 12,2% всіхпрацюючих отримували заробітну плату нижче встановленого законом мінімальногорозміру, в т.ч. в сільському господарстві — 32,8%, громадському харчуванні — 31,7, в культурі -25,7, соціальному забезпеченні — 15,7%.
Прожитковий мінімум, як соціальнийнорматив, що гарантується державою, затверджено на 2002 рік у розмірі 342 грн.на місяць при середній заробітній платі у лютому 2002 року в розмірі 328,7грн., середніх грошових доходах населення — 201,3 грн. і сукупних витратах наодного члена домогосподарства у Ш кварталі 2001 р. — 221 гривня.
Алезавдяки реалізації політики Уряду та виконанню комплексних заходів Стратегіїподолання бідності поступово покращуються основні показники рівня життянаселення.
У 2005 р. порівняно з 2004 р.:
- номінальнідоходи населення зросли на 38,4 %, наявні доходи, які можуть бутивикористані населенням на придбання товарів та послуг, – на 36,4 %, ареальні, визначені з урахуванням цінового фактору, – на 20,1 %;
- витратинаселення збільшились на 33,8 %;
- прирістзаощаджень становив майже 33 млрд. гривень.
/>
Середньомісячна заробітна плата штатних працівників за видами економічноїдіяльності у 2005 р. зросла на 36,7 % і становила 806,18 грн., реальназаробітна плата порівняно з попереднім роком збільшилась на 20,3%.
/>
Наявний дохід, у розрахунку на одну особу, починаючи з квітня 2005 р.,перевищував законодавчо встановлений прожитковий мінімум у розрахунку на однуособу на 2005 р. (423 грн.), зокрема, у листопаді – на 32,1 %.
Підвищення доходів населення було забезпечено за рахунок зростання рівняосновних державних соціальних гарантій:
- мінімальназаробітна плата підвищилася з 57,8 % (262 грн.) до 73,3 %(332 грн.) від прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- мінімальнийрозмір пенсії з січня 2005 р. підвищено до 100 % від прожиткового мінімумудля осіб, які втратили працездатність.
Значно зросли соціальні виплати сім’ям з дітьми, допомога інвалідам здитинства та дітям інвалідам, малозабезпеченим сім’ям.
У 2005 р. на всіх підприємствах вдалося забезпечити виплату заробітноїплати не нижче її мінімального розміру, встановленого законодавством.
Таблиця. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯПоказники 2005 рік січень лютий Індекс споживчих цін (у відсотках до попереднього періоду) 101,7 101,0 Наявні доходи у розрахунку на одну особу, грн. 336,1 351,3 Заробітна плата, грн. 640,86 666,76 Мінімальна заробітна плата, грн. 262 262 Середній розмір пенсії разом з цільовою грошовою допомогою станом на 1 число кожного кварталу, грн. (форма № 5-ПФ – квартальна)
316,23
(станом на 1 січня
2005 р.) 316,23
Мінімальний розмір допомоги по безробіттю, грн.
— для застрахованих осіб (в залежності від страхового стажу) та незастрахованих осіб (звільнених військовослужбовців)
— для інших застрахованих та незастрахованих осіб
125
108
125
108
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, грн. :
- для працездатних осіб
- для непрацездатних осіб
- для інвалідів
80
120
130
80
120
130
Прожитковий мінімум (ПМ) в середньому на одну особу в місяць, грн.
у тому числі : 423 423 ПМ для працездатних осіб, грн. 453 453 ПМ для осіб, які втратили працездатність, грн. 332 332
Співвідношення :
наявних доходів у розрахунку на одну особу до ПМ в середньому на одну особу 0,79 0,83 заробітної плати до ПМ для працездатних осіб 1,41 1,47 середньої пенсії до ПМ для осіб, які втратили працездатність 0,95 0,95
Рівень забезпечення до ПМ державних соціальних гарантій (%):
мінімальної заробітної плати до ПМ для працездатних осіб 57,8 57,8
мінімального розміру допомоги по безробіттю до ПМ для працездатних осіб
— для застрахованих осіб (в залежності від страхового стажу) та незастрахованих осіб (звільнених військовослужбовців)
— для інших застрахованих та незастрахованих осіб
27,6
23,8
27,6
23,8
Номінальні доходи населення за січень-лютий 2005 року склали 43,6 млрд.грн., що на 41,8 % більше порівняно з відповідним періодом 2004 року. Наявнідоходи, які можуть бути використані населенням на придбання товарів та послуг,збільшились на 41,3 %, а реальні наявні, визначені з урахуванням ціновогофактору, — на 25,1 %.
Номінальні доходи населення у лютому 2005 р. склали 22,6 млрд. грн., щона 7,4 % більше порівняно з січнем п.р., а наявні та реальні наявні доходинаселення збільшились відповідно на 4,5 % та 3,5 %.
Наявні доходи у розрахунку на одну особу за лютий 2005 року становили351,3 грн.
Заробітнаплата штатних працівників у лютому 2005 р. становила 666,76 грн., що на 30,7 %більше, ніж у відповідному місяці минулого року.
Реальна заробітна плата за січень–лютий 2005 р. зросла на 14,3 % впорівнянні з відповідним періодом 2004 року.
У моніторингу доходів та рівня життя населення особливо важливогозначення набувають соціальні обстеження. Наприклад, незважаючи на описані вищепрогресивні тенденції, за даними соціологічних опитувань, що проводятьсяІнститутом соціології НАН України та фірмою «Соціс», у 2002 р. 72 %громадян України відчували себе «найнижчим прошарком» суспільства (6% — злиденними, 40 % — бідними і 27 % — біднішими за середніх), 22 % —середніми і лише 5 % зараховували себе до трохи заможніших середніх (4 %),заможніх (1 %) і багатих (0,1 % ). При цьому 3 % опитаних часто не мали грошейна їжу, іноді жебракували, ще 10 % — не вистачало продуктів харчування, вониіноді голодували, ще 49 % вистачало коштів лише на продукти харчування1.
Підвищеннярівня життя людей
Для цьогонеобхідне створення умов для підвищення добробуту населення:
— підвищенняпенсій, зарплат та прожиткового мінімуму до рівня розвинених країн з ринковоюекономікою;
— збільшеннярівня витрат та підвищення стандартів споживання для задоволення життєвихпотреб людей;
— забезпеченнязайнятості населення.
Створення умовдля гармонійного розвитку людини:
— забезпеченнядоступної та якісної медичної допомоги, введення медичного страхуваннягромадян;
— запобіганнязахворюваності, стимулювання здорового способу життя, сприяння продовженнютривалості життя;
— зміцненняінституту сім'ї, викорінення безпритульності і бездоглядності дітей, поліпшеннястановища молоді;
— забезпеченняумов для отримання освіти, ефективна підготовка молоді до самостійного життя;
— забезпеченнягарантованого Конституцією України та визначеного законом всебічного розвитку іфункціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всійтериторії України, вільний розвиток і використання інших мов національнихменшин України;
— покращанняумов для творчої діяльності, зміцнення позитивного культурно-мистецького іміджуУкраїни в світі;
— реалізаціяправа громадян на свободу світогляду і віросповідання, створення сприятливихумов для діяльності релігійних організацій на засадах світоглядної терпимості,підвищення рівня довіри між державою і церквою, подолання міжконфесійнихсуперечностей;
— реформуванняіснуючої системи фізичного виховання населення, створення сприятливихподаткових та економічних умов для розвитку в Україні олімпійського інеолімпійського спорту, відновлення інфраструктури, — звільнення інвесторів відоподаткування шляхом зменшення суми оподатковуваного валового доходу інвесторівна суму інвестованих у розвиток галузі коштів;
— забезпеченнякомплексного розвитку туристичної і рекреаційно-курортної галузі.
ВИСНОВОК
Добробут суспільства визначається рівнем добробуту кожного йогогромадянина. Сьогодні більшість українських громадян почувають себе приниженимичерез надзвичайну бідність і неможливість забезпечити собі й своїй сім'їнормальні умови життя. Доходи значної частини населення не досягаютьпрожиткового мінімуму, що негативно відбивається на соціальному самопочутті,психічному і фізичному здоров'ї людей. При цьому розрив у рівні доходівнайбільш і найменш забезпечених груп населення досягнув критичного рівня.
Це суттєво гальмує процеси соціальної трансформації українськогосуспільства, створення середнього класу, котрий у розвинених країнах є гарантомсоціально-політичної стабільності, головною продуктивною силою суспільства.
Україна лише тоді стане сучасною демократичною державою з розвиненоюекономікою і культурою, коли у складі українського середнього класу будуть нелише бізнесмени і комерсанти, але й учені, лікарі, працівники освіти, культури,інженерно-технічні працівники, кваліфіковані робітники, трудові доходи якихдозволять забезпечити високі життєві стандарти та якість життя.
Політика доходів в умовах перехідного періоду повинна спрямовуватися нарозв'язання двоєдиного завдання: подолання надмірної диференціації доходіврізних соціальних груп і зростання реальних доходів більшості українськихгромадян.
У соціальній сфері головним завданням має стати цілеспрямованезабезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян у всіх їхвиявах, утвердження середнього класу – основи політичної стабільності тадемократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходівнаселення та подолання бідності. Ідеться не лише про істотне посиленнясоціальної спрямованості курсу реформ, а й про її перетворення на важливийінструмент прискорення економічного зростання, зміцнення злагоди і порозумінняв суспільстві. Побудова в Україні соціально орієнтованої ринкової економікиєвропейського типу – визначальний чинник посилення суспільної привабливостіреформ, забезпечення їм широкої громадської підтримки, утвердження сучаснихєвропейських стандартів якості життя.
Перелік використаних джерел:
1. Конституція України. Україна. 1996р.
2. Господарський кодекс України.Редакція 2004р.
3. Закон України „Про державні соціальністандарти та державні соціальні гарантії”, 5 жовтня 2000 р.
4. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основиекономіки праці: Навч. посібник. – К.: Знання – Пресс, 2000.
5. Махсма М. Б. Економіка праці тасоціально-трудові відносини: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 304 с
6. Журнал «Підприємництво,господарство і право» N 12 2004р. с. 100-103.