Курсоваробота
на тему: «Призначеннята сутність обліку затрат на виробництво. Місце обліку в управлінні поточнимивитратами»
Вступ
Актуальність теми. Одним ізреальних шляхів виходу нашого суспільства із кризисного стану, оновлення нелише економічної, але і соціальної сфери життя є радикальна реформагосподарського механізму. У зв'язку з цим доцільно підкреслити, що дляекономіки, яка стала на шлях розвитку здорових ринкових стосунків, відповіднихіснуючим в розвинутих країнах, і в якій кардинально змінюються форми і методигосподарювання, актуальною проблемою стає оптимізація виробничих процесів і,зокрема, вдосконалення процесу управління поточними витратами.
Утеперішній час умови діяльності виробничих підприємств істотно змінилися.Зростання конкуренції різко підвищили вимоги до ефективності управління ними.При цьому оптимальна величина поточних витрат має забезпечувати підприємствуодержання достатньої суми прибутку, яка б забезпечила умови для його подальшогорозвитку, задоволення соціальних запитів працівників. З одного боку, зменшеннявитрат підвищує економічну ефективність діяльності виробничого підприємства,але з іншого – може призвести до погіршення якості пропонованих послуг, щовикликає зниження конкурентоспроможності і скорочує обслуговуваний секторспоживчого ринку. Усе це потребує необхідність вдосконалення механізмууправління поточними витратами на рівні виробничого підприємства, чим іобумовлюється актуальність обраної теми.
Теоретичніі методологічні основи управління витратами знайшли своє відображення в роботахО.Ф. Аксененка, М.І. Баканова, П.С. Безруких, А.Р. Бернвальда,В.Б. Івашкевіча, М.В. Кужельний, С.О. Ніколаєвої, П.П. Новіченка, В.А. Павлової,С.С. Сатубалдіна, Я.В. Соколова, С.А. Стукова і ін. Ряд питань потемі дослідження викладені в роботах зарубіжних учених: К. Друрі, Б. Нідлза, Г.Сігела, Ч. Хорнгрена і ін.
Мета і завданнядослідження. Метою курсової роботи є обґрунтування науково-методичних іпрактичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму управління поточнимивитратами.
Длядосягнення поставленої мети в рамках дослідження сформульовано і вирішенонаступні наукові завдання, які визначили логіку та структуру курсової роботи:
· дослідження сутностіпоточних витрат виробничих підприємств;
· аналіз наукових підходів доуправління поточними витратами;
· дослідження стану управлінняпоточними витратами в виробництві;
· комплексна оцінкаефективності управління поточними витратами на підприємствах;
· обґрунтування механізмуприйняття рішень щодо управління поточними витратами на основі моделюванняситуацій;
· розробка механізмууправління поточними витратами із застосуванням універсальних нормованихграфічних моделей.
Об'єктомдослідження є процес управління поточними витратами на підприємстві ВАТ «Черкасихліб».
Предметомдослідження виступають теоретичні положення, методи та методичні підходи щодоформування механізму управління поточними витратами виробничих підприємств наоснові універсальних нормованих графічних моделей.
Структура курсової роботи.
Роботавиконана на 50 сторінках машинописного тексту, містить 12 таблиць, 5 рисунків,список використаних літературних джерел становить 15 найменувань.
Інформаційно-методологічнабаза досліджень курсової роботи– звітні документи ВАТ «Черкасихліб» за2009–2010 роки, інформація Інтернет-сайтів підприємств України по виробництвута реалізації хліба в Україні.
1. Теоретичні аспекти обліку витрат на виробництво
1.1 Призначення та сутність витрат на виробництво продукції
Усучасних економічних умовах особливе значення має своєчасне, повне й достовірневизначення фактичних витрат на виробництво та збут продукції, а також контрольза використанням ресурсів і грошових засобів.
Собівартістьпромислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточнівитрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюютьвиробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут – повнусобівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточнихвитрат визначено статтею 9 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств».
Витратина виробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції) характеризуютьвитрати поточного періоду на виробництво промислової продукції (робіт, послуг).[4]
Метоюобліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначенняфактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчисленняфактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль завикористанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.
Даніобліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання плановихпоказників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів тапідприємств в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів,спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічнихта аналітичних розрахунків.
Узв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітнихданих щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методіврозподілу витрат за планованими (звітними) періодами. [6]
Витратина виробництво класифікуються за такими ознаками:
Таблиця№1 Ознаки Витрати 1 За місцем виникнення витрат Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби 2 За видами продукції, робіт, послуг Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію 3 За видами витрат Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції 4 За способами перенесення вартості на продукцію Витрати прямі, непрямі 5 За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат Витрати умовно-змінні, умовно-постійні 6 За календарними періодами Витрати поточні, одноразові
Замісцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями,службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділамивиробництв.
Залежновід характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на:основне, допоміжне і непромислове господарство.
Доосновного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участьу виготовленні продукції.
Допоміжневиробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва:виконання робіт по ремонту основних фондів. забезпечення інструментом,запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії,транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи,експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.
Донепромислового господарства належить: незаводський транспорт,житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобнісільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не берутьучасті у виробництві товарної продукції.
Усівитрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції,робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальнимизамовленнями) чи груп однорідних виробів.
Завидами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтямикалькуляції.
Піделементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.
Витратиза статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати наосновне і допоміжне виробництво.
Заспособами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі танепрямі. [9]
Допрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видівпродукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикатитощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.
Донепрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видівпродукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування,загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включають до собівартостіза допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статтікалькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), яківідрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі. [10]
Заступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються назмінні (умовно-змінні) та постійні (умовно-постійні). До перших належатьвитрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випускупродукції і зменшується із його зниженням.
Доних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби,напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників,зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальнізаходи, а також інші витрати.
Постійні(умовно-постійні) – це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням(зменшенням) випуску продукції істотно, не змінюється. До них належать витрати,пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а такожвитрати на забезпечення господарських потреб виробництва.
Витратина виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.
Поточні,тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніжмісяць.
Одноразові,тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично(періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесувиробництва протягом тривалого часу.
Витрати,що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такимиелементами [7]:
ü матеріальні витрати;
ü витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи;
ü амортизація основних фондів та нематеріальних активів;
ü інші витрати.
Доелемента «Витрати на оплату праці» належать:
1)витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно зприйнятими підприємством системи оплати праці, включаючи будь-які види грошовихі матеріальних доплат,
2)Виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований навиробництві (неявочний) час.
3)витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;
4)виплати громадянам за виконання робіт, послуг, згідно з договорами,цивільно-правового характеру,
5)виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку,
Витратина оплату праці поділяються на основну та додаткову заробітну плату.
Доелемента «Амортизацій основних фондів та нематеріальних активів» належать:
1)витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у виглядіамортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів нареконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належатьпідприємству;
2)амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крімтих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем івикористовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належнихйому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг)орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахуваньна надані в оренду основні фонди; [1]
3)амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а такожна надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної формивласності, нараховуються арендарем і використовуються ним включно на повневідновлення орендованої частки основних фондів;
4)витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень)нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг)щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;
5)амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), щонадаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуютьсяпідприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємствому трудових відносинах та інші.
В управлінніпоточними витратами виробничої діяльності, крім зазначених класифікаційнихознак, можна застосовувати додаткові ознаки класифікації – за ступенемреагування на зміну обсягів діяльності, за періодами, за центрамивідповідальності чи місцем виникнення, за ступенем однорідності, за можливістюконтролю в конкретному структурному підрозділі, за принципами організації управління.[8]
Поточнівитрати підприємств за видами діяльності класифікуються за такими групами:
· витрати операційноїдіяльності;
· витрати фінансовоїдіяльності;
· витрати інвестиційноїдіяльності;
· інші витрати звичайноїдіяльності;
· надзвичайні витрати.
Витратиопераційної діяльності поділяють на: витрати, які включають до собівартостіреалізованих товарів (продукції); адміністративні витрати; витрати на збут;інші операційні витрати.
Доскладу поточних витрат підприємства виробництва та торгівлі належать витрати обігу– представлені в грошовій формі витрати підприємства на здійснення процесуреалізації товарів, які за своєю сутністю становлять собівартість послуг із доведеннятоварів від виробника до споживача та пов’язаних зі зміною форм вартості.
Доних належать операційні витрати, транспортно-заготівельні витрат и, щоприпадають на реалізовані товари, та відсотки за кредит, які відносять до витратфінансової діяльності.
1.2 Особливості бліку затрат на виробництво продукції
Виробничасобівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується усистемі таких розрахунків [6]:
а)на державному підприємстві: №20 «Основне виробництво», №21 «Напівфабрикативласного виробництва», №23 «Допоміжні виробництва», №24 «Витрати на утриманнята експлуатацію машин та обладнання», №25 «Загальновиробничі витрати», №26 «Загальногосподарськівитрати», №28 «Брак у виробництві», №29 «Обслуговуючі виробництва та господарства»,№31 «Витрати майбутніх періодів». Всі рахунки активні;
б)на малих підприємствах затрати на виробництво доцільно облічувати накалькуляційному рахунку №20 «Основне виробництво» і збирально-розподільчому, №26«Загальногосподарські витрати», що не виключає використання інших рахунків (№23,24,25,31тощо).
Собівартістьпродукції основного виробництва. На дебеті рахунку №20 «Основне виробництво»відображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випускомпродукції, виконанням робіт та наданням послуг, також затрати допоміжнихвиробництв, непрямі затрати, пов'язані з управлінням, та обслуговуваннямосновного виробництва, втрати від браку, на кредиті – списування фактичноїпродукції. Сальдо на рахунку №20. «Основне виробництво» тільки дебетове,показує фактичну собівартість незавершеного виробництва.
Собівартість напівфабрикатів власного виробництва.
Надебеті рахунку №21 «Напівфабрикати власного виробництва» відображають затратизвітного періоду пов'язані з виготовленням напівфабрикатів. На кредиті рахунку №21«Напівфабрикати власного виробництва» відображається вартість напівфабрикатівпереданих в подальшу переробку основному виробництву (в кореспонденції зрахунком №20 «Основне виробництво») та реалізованих іншим підприємствам (вкореспонденції з рахунком №46 «Реалізація»).
Собівартість продукції допоміжних виробництв.
Надебеті рахунку №23 «Допоміжні виробництва» відображають прямі затрати звітногоперіоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт наНаданням послуг, а також непрямі затрати, пов'язані з управлінням таобслуговуванням допоміжних виробництв, втрати від браку.
Накредиті рахунку №23 «Допоміжні виробництва» відображаються суми фактичноїсобівартості закінченої виробництвом продукції, виконаних робіт та наданихпослуг (в кореспонденції) з дебетом рахунку №20 «Основне виробництво» і дебетомрахунку №46 «Реалізація». Залишок на рахунку №23 «Допоміжні виробництва» накінець звітного періоду показує вартість незавершеного виробництва. [13]
Стаття калькуляції «Витрати на утримання та експлуатаціюобладнання».
Надебеті рахунку №24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання» відображаютьвитрати звітного періоду по утриманню та експлуатації обладнання. До цих витратналежать витрати по утриманню та ремонту виробничого обладнання робочих місць,а також засобів цехового транспорту; амортизація обладнання і транспортнихзасобів, сплачувана вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів(інструментів, пристосувань), витрати по їх ремонту та ін. з цього рахункусписуються на затрати. Наприклад, на ремонт при кредитуванні рахунківматеріальних цінностей (№05, 06, 08 та ін.), розрахунків по оплаті праці(рахунки №70, №69), з постачальниками та підрядчиками (рахунок №60), витратмайбутніх періодів згідно з їх розподілом (рахунок №31).
Витратипо експлуатації машин та обладнання обліковуються у розрізі виробничихструктурних підрозділів – бригад, цехів, дільниць, технологічних фаз, а іноді іагрегатів, і тому списуються з кредиту рахунку №24 «Витрати на утримання таексплуатацію машин та Обладнання» цілеспрямовано на ці виробничі структурніпідрозділи.
Обчисленнявеличини витрат на утримання та експлуатацію устаткування, що включається дособівартості одиниці продукції (виробу), проводиться так [10]:
групуєтьсяустаткування (машини, верстати, молоти, преси, тощо);
кожномуцеху підприємства з урахуванням його технічного призначення і величини витратна утримання та експлуатацію за годину роботи:
визначаєтьсянормативна величина витрат за годину на утримання та експлуатацію одиниціустаткування характерної для тієї чи іншої груп.
Наоснові технологічної документації визначається необхідна для виробництва виробукількість годин роботи кожної групи устаткування. За допомогою одержанихкоефіцієнтів обчислюється загальна кількість приведених машино-годин роботиустаткування на один виріб.
Уразі значної зміни кількості машино-годин, необхідних для встановлення окремихвиробів до кошторисних (нормативних) ставок вносяться необхідні корективи. Длярозрахунку кошторисних (нормативних) ставок використовуються єдині групуванняустаткувань і коефіцієнт приведення витрат на експлуатацію відповідної групиустаткування.
Витратина управління розподіляють на дві групи: управління виробничими структурнимипідрозділами – загальновиробничі (бригадою, дільницею, цехом, технологічноюлінією – фазою, переділом тощо) та господарством у цілому – загальногосподарські.Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок №25 «Загальновиробничівитрати», на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремийсубрахунок. Для обліку другої групи – рахунок №26 «Загальногосподарські витрати».
Стаття калькуляції «Загальновиробничі витрати»
Надебеті рахунку №25 «Загальновиробничі витрати» відображають такі витратизвітного періоду: по утриманню апарату управління цехом (п1дрозділом тощо);ремонт будівель, споруд, інвентаря, що облічуються у складі основних засобівцеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів,заробітна плата і відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих на цихроботах; витрати по охороні праці; знос малоцінного та швидкозношуваногоінвентаря, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальнихцінностей при зберіганні в цехах, збитки від недовикористання деталей, вузлівта технологічної оснастки; нестачі (на дебеті рахунку №28) і лишки (на кредитірахунку №25) матеріальних цінностей незавершеного виробництва; іншінепродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виниклавнаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень).
Стаття калькуляції «Загальногосподарські витрати». На дебеті рахунку №26 «Загальногосподарські витрати» відображаютьтакі затрати звітного періоду: заробітна плата апарату управлінняпідприємством; позавідомча пожежна охорона; норма витрат на підставі укладенихдоговорів; інші витрати по управлінню (канцелярські, друкарські,поштово-телефонні затрати заводоуправління, цехів, основного та допоміжноговиробництв; витрати по утриманню телефонних станцій тощо); амортизаційнівідрахування від вартості основних засобів загальногосподарського характеру, вт.ч. відрахування по амортизації будівель і приміщень, зайнятих управлінцямипідприємства, а також для ведення культурно-просвітньої, оздоровчої,фізкультурної, спортивної роботи серед робітників і службовців підприємства ічленів їх родин: амортизаційні відрахування від вартості основних засобів;наданих підприємствам громадського харчування, утримання і ремонт будівель,споруд та інвентаря загальногосподарського призначення.
Методиката техніка обліку усіх видів витрат на управління єдина, тобто витратиформуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементіввитрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл,перерозподіл та списування витрат на управління по кожному з рівнів управліннямають свої особливості.
Витратина рівні бригади всередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують запростим методом, тобто тільки на види продукції.
Нормативнийметод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюєтьсяаналогічно витратам на утримання та експлуатацію машин та обладнання.
Дещоскладніший облік перерозподілу витрат на управління господарством. Обліченівитрати на дебетів рахунку №26 «Загальногосподарські витрати» наприкінці місяцяможна розподілити, перерозподілити, списати.
Стаття калькуляції «Витрати від неминучого і технічного браку».
Брак– це продуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тихвипадках, коли є можливість переробити брак у новий продукт праці або виправитинедоліки.
Дляпобудови обліку браку його класифікують за такими ознаками:
Замісцем виявлення є внутрішній, тобто виявлений до відвантаження (або передачі)покупцеві, та зовнішній, який виявлено уже в покупця,
Захарактером дефектів є остаточний, який неможливо виправити, і такий, який щеможна виправити,
Запричинами виникнення є неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо;
Винуватцямиє робочий, постачальник, служба постачання тощо.
Виникненнябраку у виробництві документально оформляють актом на брак, повідомленням аболистом на брак. У цих документах вказують дані про забраковану продукцію,винуватця причини браку, використані матеріали або працю та ін. Для облікувитрат від забракованої продукції передбачено рахунок №28 «Брак у виробництві».
витрата виробництвопродукція собівартість
1.3 Формування витрат за місцями і центрами відповідальності
Результатомвивчення теми має стати розуміння понять «місце витрат», «центрувідповідальності», усвідомлення мети і принципів організації управліннявитратами за центрами відповідальності, оволодіння методичними основамипланування витрат підрозділів підприємства, прийомами розподілу витратдопоміжних та обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами за складаннякошторисів і визначення собівартості продукції.
Концепціюцентрів відповідальності, на якій базується сучасний підхід до організаціїуправління витратами на підприємстві, вперше було сформульовано Джоном А.Хігінсом. На початку 50-х років ХХ ст. вона поширюється в США, азгодом і в інших країнах. [2]
Появаконцепції центрів відповідальності в цілому пов’язана з потребою ефективнішогоуправління підприємством в умовах ринкової економіки, а конкретніше – зпотребою посилення контролю за використанням ресурсів. У подальшому ідеїконцепції центрів відповідальності розвиваються і знаходять своє втілення вметодах ТГМ (тариф–година–машина), «SIT» (System-in-time, тобто вчасно).Результати досліджень психологічних аспектів поведінки людини приводять дотого, що з часом значний акцент за побудови управління за центрамивідповідальності починають робити на формуванні механізму самоконтролюпрацівників підприємства (керівників, спеціалістів, робітників) під часздійснення ними своїх обов’язків.
Засучасним тлумаченням центром відповідальності є сегмент діяльностіпідприємства, який очолює певна особа, що несе персональну відповідальність завстановлені показники роботи за даним сегментом.
Формуванняцентрів відповідальності можна розглядати за ознаками обсягу повноважень івідповідальності, за функціональною та територіальною ознаками.
Запершою ознакою серед центрів відповідальності звичайно виділяють:
· центри витрат (контролюютьсялише витрати);
· центри прибутку (керівникцентру відповідає за доходи і витрати);
· центри інвестицій (керівникцентру відповідає за витрати, надходження та інвестиції). [4]
Функціональнийі територіальний аспекти побудови центрів відповідальності унаочнює рис. 1.1.
/>
Рис. 1.1.Функціональний і територіальний аспекти формування центрів відповідальності
Створенняцентрів витрат за побудови управління витратами на підприємстві на засадахперсональної відповідальності здійснюється за відповідними місцями витрат,тобто за сегментами їх формування. Первинним місцем витрат є робоче місце. Якмісце витрат може розглядатися й сукупність організаційно поєднаних робочихмісць (дільниці, відділення тощо). Отже, центри відповідальності за витрати (центривитрат) – це місце витрат або організаційна єдність декількох місць, за якимиконтролюються витрати і встановлено персональну відповідальність за їх рівень.
Системауправління витратами за центрами відповідальності дає змогу [2]:
· скористатися всіма вигодамидецентралізованого управління об’єктом (вивільнення вищого керівництва, що даєйому можливість зосереджуватися на глобальних питаннях; прийняттякомпетентніших рішень, оскільки управлінці на місцях більш інформовані, частокраще розуміють проблему; можливість оперативно, а отже, й своєчасно прийматирішення на відповідних рівнях управління; посилення мотивації та управлінськийрозвиток керівників середньої і нижньої ланок);
· зробити контроль дієвішимзавдяки персоніфікації відповідальності;
· підвищити точністьобчислення витрат за носіями. [Грещак, с 46–50]
Формуванняцентрів відповідальності (за витрати) має здійснюватись із дотриманням такихвимог:
· порівнянність планових ізвітних результатів виконання роботи за певний період;
· однозначне обчисленняпланових і фактичних витрат за розрахунковий період на основі обґрунтованихметодик і раціональної системи обліку;
· чітке визначення межповноважень і відповідальності керівника центру відповідальності. Керівник можевідповідати лише за ті витрати, на які він може впливати (які для нього єрегульованими);
· персоніфікація документаціївнутрішньої звітності;
· участь керівників центріввідповідальності у складанні планів (кошторисів).
Функціяпланування у разі формування витрат за місцями і центрами відповідальностіреалізується у формі складання кошторисів відповідних сегментів діяльності(структурних одиниць) підприємства. Серед функцій, виконуваних кошторисами,слід виокремити організуючу, контрольну та стимулюючу.
Фіксуючирежим виконання робіт і необхідний для них рівень витрат, кошториси задають«траєкторію» функціонування підрозділу, показників якої має дотримуватисявідповідальна особа. Кошториси дають змогу здійснювати контроль діяльностіпідрозділів, забезпечувати планову дисципліну. Оскільки кошторис є основою дляоцінювання виконання плану підрозділом, він також стимулює відповідальноговиконавця до належного виконання кошторису, пошуку шляхів зниження рівнявитрат.
Важливезначення за формування кошторисів має поділ витрат підрозділів на прямі танепрямі. Об’єктом формування прямих витрат є певний вид продукції, а непрямих –сам підрозділ (центр відповідальності).
Складвитрат підрозділу (центру відповідальності) залежить від особливостей йогодіяльності та його місця у структурі підприємства.
Дляпідрозділів, що випускають готову продукцію на ринок, склад витрат єнайповнішим і наближується до складу витрат підприємства загалом. Дляпідрозділів, наприклад, рівня цеху він визначається цеховими прямими інепрямими витратами. Для виробничих дільниць і бригад плануються окреміелементи витрат (матеріали, енергія, витрати на інструмент тощо).
Кошторисивитрат підрозділів розробляються на основі їх виробничих програм, норм витратресурсів
Загальнусхему складання кошторису витрат підрозділу підприємства (цеху) наведено нарис. 1.2.
/>
Рис. 1.2.Складання кошторису витрат підрозділу підприємства (цеху)
Визначеннясобівартості продукції підприємства потребує точного обчислення всіх витрат,пов’язаних з її виробництвом. При цьому непрямі витрати, які виникають упідрозділах основного виробництва, з допомогою обґрунтованого методу розподілуможуть бути відразу віднесені на окремі вироби. Складніше врахувати усобівартості продукції підприємства витрати підрозділів допоміжного таобслуговуючого виробництв. Вагома частка їх продукції, робіт і послуг можеспрямовуватися на задоволення виробничих потреб цих підрозділів. Віднесення тихвитрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів, які пов’язані з наданням нимивзаємних послуг, на підрозділи основного виробництва здійснюєтьсяопосередковано, з виконанням операції перерозподілу цих витрат між відповіднимипідрозділами допоміжного та обслуговуючого виробництв.
2. Характеристика обліку витрат на підприємстві ВАТ «Черкасихліб»
2.1 Організаційно-економічна характеристика
ВАТ «Черкасихліб»входить до складу торгової марки «Формула смаку», яка об'єднує виробниківхлібобулочних та кондитерських виробів у чотирьох регіонах. Загальнийасортимент підприємств, які працюють під торговою маркою «Формула Смаку»,складає більше 300 видів хлібобулочних та 400 – кондитерських виробів.
Черкаськийхлібокомбінат – одне з найсучасніших підприємств галузі в СНД і на Україні. [14]
З1960 року розпочалося будівництво хлібзаводу по вул. Чигиринській потужністю112 тонн хліба подового на добу. Завершилось будівництво в 1966 році.Хлібопекарна промисловість м. Черкаси продовжувала розвиватись. В 80-х рокахпобудовано завод булочних виробів потужністю 40 тонн на добу. В даний чассередньодобовий випуск хліба та хлібобулочних виробів складає 116,4 тонн,питома вага випуску хліба сягає до 99,6%. Наказом регіонального відділення ФДМУз 01.11.1996 року державне підприємство «Черкаський хлібокомбінат» перетворенона відкрите акціонерне товариство «Черкаський хлібокомбінат». На 01.01.2003року акціями ВАТ «Черкасихліб» володіють 158 акціонерів, з них 8 юридичних осібта 150 фізичних. Статутпідприємства дає можливість займатись і іншимивидами діяльності, які дають прибуток. Збут продукції – хліба, булочнихвиробів, борошняних кондитерських виробів, відбувається також на місцевомурівні – в основному в Черкасах та прилеглих районах області.
Організаційно-правовий статус підприємства – відкрите акціонерне товариство(ВАТ).
Форма власності –колективна.
Підприємство діє на основі статуту.
ВАТ «Черкаськийхлібокомбінат» нараховує три хлібзаводи, які спеціалізуються на виробництвіхліба, хлібобулочних виробів і борошняних кондитерських виробів.
Ознайомившисьіз структурою виробничих підрозділів підприємства, службами невиробничогохарактеру, механізмами їх взаємозв’язку, а також з організаційною структуроюуправління підприємством, всі отримані дані можна представити у виглядінаступних схем.
/>
Рис. 2.1.Виробнича структура ВАТ «Черкасихліб»
Нижченаведена організаційна структура ВАТ «Черкасихліб».
Напідприємстві представлена лінійна організаційна система управління(між керівниками виробництва). Керівництво здійснює директор, якомупідпорядковані всі відділи та цехи, що сприяє швидкому реагування на зміни вринковому середовищі. [4]
2.2 Фінансові показники діяльності підприємства
Узвiтному періоді надійшло основних засобів на загальну суму 14954,0 тис. грн.,вибуло 384,0 тис. грн. Виробничi потужностi обладнання становлять 129 тоннпродукції на добу, фактично використовується обладнання на 83%.
Первiснавартiсть основних засобiв та iнших необоротних матерiальних активiв станом на31 грудня 2008 року складає 110739,0 тис. грн., знос основних засобiв на кiнець2008 року становить 63586,0 тис. грн. Нарахування амортизацiї основних засобiвздiйснюється за методом, передбаченим податковим законодавством. Структуракапiталу вiдкритого акцiонерного товариства у 2009 роцi становила 6,73% простихакцiй за фiзичними особами, 93,27% простих акцiй за юридичними особами.Технічне переозброєння пiдприємства в 2009 роцi виконувалось за рахунок власнихкоштів.
Джерелами формування майна є:
- внески засновників;
- доходи підприємства від виробничої діяльності;
- отримання майна інших підприємств, установ, організацій;
- іншого джерела, не заборонені чинним законодавством.
Основніфонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом йоговдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощуванняпотенціалу основних фондів (екстенсивно), так і через підвищення ефективностіїх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих фондівпризводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального іфізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання таможливість конверсії. Тому більш економічно виправданим є збільшення часуроботи устаткування, повне завантаження його наявного парку, кваліфікованийдогляд за його роботою. [5]
Амортизаціянематеріальних активів здійснювалась прямолiнiйним методом. Мета економічногоаналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основнимифондами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервівпідвищення фондовіддачі.
Показникифондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності наведені в таблиці 2.1.
Табл.2.1.Основні виробничі фондиПоказники Формула 2009 р. 2010 р. Відхилення Абс. Відносні, % ∆ росту ∆ приросту Фондовіддача
Фв=ТП/Фк 5,73 2,96 -2,76 51,77 -48,23 Фондомісткість
Фм=1/Фв 0,17 0,34 0,16 193,15 93,15 Фондоозброєність
Фо=Фк/Чпвп 22,00 63,21 41,2 287,25 187,25
Висновок:фондовіддача показує наскільки ефективно відбувається виробнича діяльністьпідприємства. Чим більший цей показник, тим краще функціонує підприємство.
Виходячиз цих даних, можна сказати що, забезпеченість підприємства основними фондамидостатня. За 2009 р. фондовіддача становить – 5,73, фондомісткість – 0,17,фондоозброєність – 22, 00 грн./особу. За 2010 р. фондовіддача становить –2,96, фондомісткість – 0,34, фондоозброєність – 63,21. Отже, фондовіддачазменшилась на 2,76 од., фондомісткість зросла на 0,16 од., фондоозброєність тежзбільшилось на 41,2 грн./особу. З цих даних можна зробити такі висновки:фондовіддача зменшилася за рахунок введення ОВФ; фондомісткість оберненийпоказник до фондовіддачі, відповідно він зріс через наведену вище причину;фондоозброєність формується під впливом двох факторів: залишкова вартістьосновних виробничих фондів і чисельності виробничого персоналу, кількість якогозменшилась, отже діючи обернено пропорційно, фондоозброєння збільшилось на 187,25%.
Граничнийрівень рентабельності як виробництва, так і продукції ВАТ «Черкасихліб» встановлений≤ 5% згідно з розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації №207від 24.07.2007 «Про граничні рівні рентабельності виробництва борошна і хлібата декларування змін цін на основні продовольчі товари».
Аналізпоказників рентабельності проведений нижче в табл. 2.2.
Табл.2.2.Аналіз показників рентабельностіПоказники 2009 2010 Абсолютні відхилення Рентабельність продукції 22,65 17,24 -5,41 Рентабельність за ЧП -2,60 -8,67 -6,07 Рентабельність власного капіталу -39,82 -65,86 -26,04 Рентабельність підприємства 79,63 40,75 -38,88
/>
/>
/>
/>
Отже,не дивлячись на вище сказане розпорядження рентабельність продукції завищенабільш як на 15%. Різницю в рентабельності підприємство повинне віддавати державі,але подальша доля цих коштів для практикантів не може бути відома.
Взагалі,рентабельність продукції і підприємства є доволі високою, але не звертаючиуваги на ці показники ВАТ «Черкасихліб» зазнає збитків через надмірні витратина збут, адміністративні та інші операційні витрати.
Табл.2.3. Аналіз видів прибутку в динаміціПоказники, тис. грн. 2009 р. 2010 р. Відхилення, тис. грн тис. грн Абсол., тис. грн. Відносні, % Виручка 121684 169909 48225 139,63 Чистий дохід 101403,33 141727 40323,67 139,77 Валовий прибуток 18711 24105 5394 128,83 Прибуток(збиток) від опер. д-ті 2865 3279 414 114,45 Податок на прибуток від звич. д-ті 50 316 266 632 Чистий збиток 1689 9590 7901 567,79
Висновок:за даними таблиці 2.3 можна сказати, що підприємство ВАТ «Черкасихліб» за 2010рік отримали великий збиток, більш ніж на 7000 тис. грн. в порівняно зпопереднім періодом. Хоча чистий дохід збільшився близько 40000 тис. грн. Вкінцевому результаті це не дало позитивних результатів за рахунокадміністративних, фінансових витрат, витрат на збут та інших операційнихвитрат, а також збитку від операційної діяльності.
Iстотнимифакторами, якi можуть позитивно вплинути на дiяльнiсть ВАТ «Черкасихліб» єстабiлiзацiя курсу iноземної валюти до гривнi, зменшення кредитних ставок,зменшення цiн на сировину, енергоносiї, встановлення пiльгових цiн наенергоносiї, iстотне розширення ринку збуту, стабiлiзацiя економiчного таполiтичного становища в країнi в цiлому, можливiсть отримання відстроченняплатежу по сплаті за сировину, енергоносiї, природний газ, тощо.
2.3 Облік затрат на виробництво на підприємстві ВАТ «Черкасихліб»
Привстановленні цін на продукцію ВАТ «Черкасихліб» використовує метод «витратиплюс». Приклад калькуляції наведений у таблиці 2.2. [11]
Доосновних ризикiв в дiяльностi пiдприємства вiдноситься пiдвищення вiдсотковихставок по кредиту; рiвень ринкових цiн, який може призвести до неможливостiпiдприємству реалiзовувати продукцiї пiдприємства за запланованою собiвартiстю;збiльшення вiдстрочення платежу контрагентами за договорами, що може призвестидо неможливостi повернення грошових коштiв за вiдпущену ним продукцiю;обмеження з боку держави щодо встановлення регульованих цiн. Для зменшенняризикiв в звiтному роцi ВАТ «Черкасихлiб» вимушено було по укладеним зконтрагентами договорами, зменшувати термiн вiдстрочення платежу; обмежувативiдкриття нових кредитних лiнiй з банкiвськими установами, залучати коштиiнвесторiв для вкладання їх в розвиток пiдприємства тощо.
Калькуляціяна продукцію деяких видів товару наведена нижче в таблиці 2.4.
Табл.2.4.Калькуляція на продукцію деяких видів товаруПоказник Хлiб європейський в упаковцi Хліб бенкетний формовий нарізаний упакований Хліб білозірський подовий Факт, кг 1 1 1 Борошно 1,64 3,38 1,08 Накладні витрати на борошно 0,04 0,09 0,03 Інша сировина 0,52 1,06 0,34 Накладні витрати на іншу сировину 0,01 0,02 0,01 Пакувальні матеріали 0,10 0,21 0,07 Відходи борошна (вираховуються) 0,00 0,00 0,00 Паливо 0,27 0,55 0,18 Електроенергія 0,06 0,13 0,04 Зарплата основна і додаткова 0,16 0,32 0,10 Відрахування на соцзах. 0,06 0,12 0,04 Поточний ремонт виробництва 0,02 0,04 0,01 Загально-виробничі витрати 0,36 0,74 0,24
Фабрично-заводська собівартість 3,24 6,65 2,14 Позавиробничі витрати 0,10 0,20 0,06 0,41 0,85 0,27 Фінансові витрати 0,11 0,22 0,07
Повна собівартість 3,86 7,92 2,54
Вартість в оптов. цінах (+5%) 4,06 8,33 2,68
Всяпродукція ВАТ «Черкасихліб» відповідає державним стандартам якості, а такожпроходить обов’язковий контроль якості під час якого перевіряєтьсявідповідність нормам: вологість, кислотність або лужність в ОН, кількість цукрута жиру.
Напідприємстві ВАТ «Черкасихліб» 100% якісна продукція, це підтверджуєтьсяякісними посвідченнями.
Плануваннядіяльності підприємства здійснюється щорічно з поквартальним та помісячнимрозподілом. Зокрема планується об’єм випуску продукції, чисельність працюючих,фонд оплати праці та середня заробітна плата.
Випускпродукції в натуральних величинах за 2010 рiк становить 47331,4 тонн, з них45825,8 тонн хлібобулочні вироби; 1468 тонн сухарів панiрувальних.
Домiнуючапозицiя в асортиментному перелiку – хлiб, питома вага в обсязi виробництваякого становить 75,8%; кондитерськi – 1,53%; сухарi – 0,4%; соломка – 1,11%;бараночні вироби – 0,16%. Ці дані наведені нижче:
Табл.2.5. Аналіз виконання плану за 2009 р.Показники 2009 р. % виконання плану план факт Об’єм виробництва продукції в діючих цінах з ПДВ, тис грн. 134054,5 150819,4 112,51 Середньозважена вартість 1 тонни продукції з ПДВ, грн. 3018,8 3186,5 105,56 Вироблено продукції всього, тонни: 44406,2 47331,37 106,59 в.т.ч. – хліб 31958,2 35863,15 112,22 – булочні вироби 10790 10005,36 92,73 – сушка 170 82,92 48,787 – сухарики 201 171,59 85,37 – соломка 600 527,65 87,94 – кондитерські вироби 687 680,7 99,08 Середньоденне виробництво продукції, т. 121,33 129,32 106,59
Висновок:з даних таблиці можна сказати, що виконання плану по ВАТ «Черкасихліб» взагальному обсязі виконується, хоча по деяких видам продукції спостерігаєтьсянедовиконання. Це пов'язане з тим що на хліб, булочні та кондитерські виробимають більший попит ніж на інші подібні товари.
Ефективністьта продуктивність праці на підприємстві та його підрозділах (цехах) оцінюєтьсяза показниками прибутку або витрат. Показник прибутку характеризує ефективністьдіяльності тих підрозділів, які виготовляють і постачають продукцію на ринок.Він може застосовуватись і для оцінки роботи внутрішньо коопераційнихпідрозділів, які виготовляють і постачають продукцію на ринок. Він може застосовуватисьі для оцінки роботи внутрішньо коопераційних підрозділів як умовний показник. Вусіх цих випадках обсяг і динаміка прибутку однозначно характеризуютьефективність діяльності. Проте в більшості випадків внутрішні підрозділи ємісцями витрат, а не центрами прибутку. Тому й ефективність їх діяльностівизначається за рівнем витрат на певний обсяг виробництва. Економія витрат умісцях їх формування веде до зменшення собівартості продукції і збільшенняприбутку підприємства як головної кінцевої мети його діяльності.
Аналіззниження собівартості по видах продукції за 2009 рік наведений в таблиці 2.6.
Табл.2.6. Аналіз зниження собівартості по видах продукціїСобівартість по видам продукції, грн. Собівартість Відхилення, % Планова Фактично Хліб Європейський упакований 3,25 3,35 103,08 Хліб Європейський нарізний в упаковці 3,52 3,86 109,66 Хліб білий подовий упакований 2,94 3,07 104,42
Висновок:за даними таблиці собівартість по видам продукції відрізняється відфактичної максимум на 10%. В основному це спричинено підвищенням вартостісировини. В майбутньому планується проведення засобів не по зниженнюсобівартості а залишення її на теперішньому рівні.
Табл.2.7. Аналіз зниження собівартості по підприємствуПоказники, тис. грн 2010рік Відхилення План Факт Абсолютні Відносні, % ∆ росту ∆ приросту Товарна продукція, тис. грн. 148489,5 169909 21419,5 114,42 14,42 С/в реалізованої продукції 97804,9 115695 17890,1 118,29 18,29 Витрати на 1 грн. ТП 0,66 0,68 0,02 103,38 3,38
Висновок:за даними таблиці зниження собівартості продукції на підприємстві невідбулося. Плановий показник собівартості реалізованої продукції становив97804,9 тис.грн, фактичний показник – 115695 тис.грн. Він збільшився на 17890,1тис.грн, що склало 118,29% виконання плану. Темп приросту становить 18,29%. Восновному це спричинено інфляцією і світовим кризовим становищем. Чим меншийцей показник тим менше витрат несе підприємство на виробництво продукції
Важливоюскладовою в аналізі по зниженню собівартості продукції по підприємству євитрати на одиницю продукції, яка в 2010 році склала 0,68 грн., порівняно зпланом вони збільшилися на 0,02 грн.
3. Бізнес-план зниження собівартості деякої продукції ВАТ «Черкасихліб»
3.1 Шляхи і напрямки розвитку підприємства, їх значення вуправлінні витратами
Основнимиособливостями роботи хлібопекарських підприємств є:
– ненадійністьринку зерна, який залежить від реалізації кліматичних умов та щорічного врожаюзерна не тільки на Україні, але і в зернових зонах світу; [12]
– необхідністьреалізації основного обсягу виробленої продукції на протязі 24 годин, щопотребує оперативного керування територіальними ринками збуту продукції тацінами реалізації; хлібобулочні вироби відносяться до продукції, яка швидкопсується, тому від швидкості її доставки залежить обсяг збуту та рівеньприбутку підприємства;
– конкурентнесередовище хлібного ринку виробників у Черкаській області за результатамианалізу діяльності 2003–2010 років характеризується підвищенням монополізаціївиробництва великими хлібозаводами та банкрутством районних хлібозаводів, якіне витримали підвищення цін на борошно у 2003 році, оскільки виробляли сортихліба, віднесені до «соціальних», тобто з регульованою державою ціною;
– недостатнянормативно – правова база, яка б регулювала вартість сировини і матеріалів нахлібобулочну продукцію.
На рис. 3.1наведена асортиментна структура реалізації хліба по Україні.
/>
Рис. 3.1.Валова долі асортименту хліба та хлібобулочних виробів на ринку хліба України
Основнимиконкурентами ВАТ «Черкасихліб» на 2011рік залишаються ВАТ «Київський хлібозавод»та ВАТ «Ватутінський хлібозавод», а також дрібні приватні хлібопекарні.
Можливимишляхами розвитку ВАТ «Черкасихліб» може бути диверсифікація їх діяльності всфера, які пов’язані, частково пов’язані або не пов’язані з основною діяльністюпідприємства.
Такожможливе захоплення нових ринків шляхом розширення асортименту продукціх або змінирецептури (харчові добавки, які сприяють продовженню свіжості продукції), щодопоможе налагодженню експорту.
Такішляхи розвитку допоможуть не лише надійно закріпитьсь на ринку як лідер, а йзавоювати прихильність нових споживачів і держави. В першому випадку цезбільшить наш прибуток від діяльності, в другому – можливість надання пільг тадержавних замовлень на продукцію.
Такожрекомендовано підприємству ВАТ «Черкасихліб»:
1)брати кредити лише в національній валюті, це застрахує від різких змін(особливо від збільшення) відсоткових ставок;
2)тісно і напряму співпрацювати з виробниками обладнання та постачальникамисировини, це забезпечить певними привілеями, спеціальними договорами на купівлюсировини, матеріалів, напівфабрикатів та дасть змогу запобігти від співпраці зперекупщиками, а отже зменшить витрати;
3)переглянути свою контрагентську базу відповідно до нового податкового кодексу,в основному відмовитись від послуг приватних перевізників продукції – це сприятимезменшенню виплат податку на прибуток та збільшенню чистого прибутку;
4)всіляко сприяти зниженню собівартості виробленої продукції – це запоруказахоплення основної частки ринку.
Iстотнимифакторами, якi можуть позитивно вплинути на дiяльнiсть ВАТ «Черкасихліб» є:
§ стабiлiзацiя курсу iноземноївалюти до гривнi,
§ зменшення кредитних ставок,
§ зменшення цiн на сировину,енергоносiї,
§ встановлення пiльгових цiнна енергоносiї,
§ iстотне розширення ринкузбуту,
§ стабiлiзацiя економiчного таполiтичного становища в країнi в цiлому,
§ можливiсть отриманнявiдстрочення платежу по сплаті за сировину, енергоносiї, природний газ, тощо.
3.2 Методи удосконалення обліку витрат на підприємстві
Наразіми стаємо свідками інформатизації всіх сфер економічної діяльності. Сьогодніспостерігається застосування інформаційних технологій на усіх ділянкахуправління підприємством. Значне місце в цьому процесі відіграє впровадженняавтоматизованої форми організації обліку, аналізу контролю витрат напідприємствах. Це дає змогу збільшити точність розрахунків, зменшити час їхвиконання. Так, на ВАТ «Гайсинський маслосирзавод» для ведення бухгалтерськогообліку застосовують 1С. За допомогою цієї програми на підприємстві ведетьсяоблік витрат та калькулювання собівартості продукції. [3]
Зручнимпри виконанні різноманітних розрахунків є табличний процесор Excel. Задопомогою Excel можна не тільки створювати різні таблиці чи оформляти фінансовідокументи, але й програмувати складні обчислення, моделювати різноманітніпроцеси, а також будувати на основі числових даних будь-які види діаграм таграфіків.
Програматакож має різні інструменти форматування, що дозволяють зобразити дані втаблицях у найбільш зрозумілому та зручному для сприйняття вигляді.
3.3Інвестиційний проект зниження собівартості продукції у 2011 році
Пропонуюінвестиційний проект з модернізації обладнанняза рахунок впровадженнянової автоматичної енергозберігаючої хлібонарізної машини, яка зображена нарис. 3.1. [15]
/>
Рис. 3.1.Автоматична енергозберігаюча хлібонарізна машина
Вартістьданого обладнання складає 62 698,483 грн. з можливістю розстрочки виплат на 12місяців, що надається виробником
Особовостіта переваги:
· Хлібобулочні виробиподаються за допомогою стрічкового конвеєра.
· Плавне регулювання конвеєрадозволяє встановити оптимальну продуктивність хлеборізки, яка забезпечуєнайкращу ефективність різки.
· Хліборізка виготовлена звисокоякісних матеріалів и спроектована з використанням найновіших технологій.
· Хліборізка оснащенаповітредувкой для надува пакетів, назначених для упаковки нарізаниххлібобулочних виробів.
· Хліборізка оснащена двомадвигунами – механізм різки і конвеєр подаючий хлібобулочні вироби.
· Машина відрізняється тихою істабільною роботою.
· Машина оснащенависокоякісними ножами з нержавіючої сталі.
Параметрита характеристики пропонованого обладнання наведено в таблиці 3.1.
Табл.3.1. Параметри характеристики автоматичної енергозберігаючої хлібонарізноїмашиниХарактеристика Значення Напруга мережі, В 220 / 380 Встановлена потужність, кВт 1,47 Кількість ножів, шт. 30 Товщина нарізки, мм 6–10 Довжина хлібу, мм, не більше 450 Продуктивність, вир/год, не більше 1450 Ножі нержавіюча сталь Габаритні розміри установки, мм довжина: 1740 ширина 1850 висота 1230 маса нетто, кг 253
Запровадившидане обладнання ми зможемо скоротити витрати на заробітну плату та відрахуванняна соціальні заходи, тому що з його використанням відпаде потреба в двох робітниках,які зараз займаються нарізкою за упаковкою хлібобулочних виробів.
Такожнове обладнання економить електроенергію, тому витрати на енергоносії такожзменшуються.
Такяк автоматична енергозберігаюча хлібонарізна машина дуже тихо працює цепідвищить загальну працездатність персоналу, його здоров’я та ентузіазм.
Собівартістьготової продукції знижується на 0,10 грн. в оптових цінах та на 0,12 грн. вроздрібних. Це зробить продукцію дуже конкурентоспроможною, а також, зарезультатами маркетингових досліджень, підвищить попит на 30%. Деякі економічнірозрахунки, представлені в таблиці 3.2.
Табл.3.2.Дані по нарізному хлібу, млн. грнПоказник Факт План Різниця Виручка від реалізації 42477,25 53379,74 10902,49 Інші вирахування 428,22 428,22 Собівартість 28923,75 31816,13 2892,38 Валовий прибуток 4629,83 10459,45 5829,62
Аналізуючи дані з таблиці 3.2 можна побачити, що виручка відреалізації нарізної продукції збільшиться на 10902,49 млн.грн, а валовийприбуток збільшиться на 5829,62 млн. грн.
Інші вирахування залишаються незмінними на рівні 428,22 млн.грн.
Собівартість реалізованої продукції збільшиться на 2892,38 млн. грн.
Дане обладнання допоможе підприємству конкурувати в ринковомусередовищі, захопити нові ринки збуту і збільшити об’єми реалізованоїпродукції.
В таблиці 3.3. наведений звіт про фінансові результати по нарізніпродукції.
Табл. 3.3. Звіт про фінансові результати по нарізні продукціїПоказник Факт План Різниця Виручка від реалізації 42477,25 53379,74 10902,49 ПДВ 8495,45 10675,95 2180,50 Інші вирахування 428,22 428,22 0,00 Собівартість 28923,75 31816,13 2892,38 Валовий прибуток 4629,83 10459,45 5829,62 Адміністративні витрати 1005,25 1005,25 0,00 Витрати на збут 4794,00 4794,00 0,00 Фін результати від ОД -3300,42 2529,20 5829,62 Інші фінансові доходи 8,50 8,50 0,00 Інші доходи 23,50 23,50 0,00 Фінансові витрати 402,00 402,00 0,00 Інші витрати 44,50 44,50 0,00 Фін результати від ЗД до оп. -3714,92 2114,70 5829,62 ПП -126,68 72,11 198,79 Чистий прибуток (збиток) -3841,60 2042,59 5884,19
В результаті впровадження нового обладнання підприємство зможепокрити свої витрати і отримати чистий прибуток в розмірі 2042,59 млн. грн., цяцифра відрізняється від фактичної на 5884,19 млн.грн.
Розглянемо дану ситуацію як інвестування.
Необхідний обсяг інвестицій 62698,48 грн, ставка дисконту 20%, заперший рік використання обладнання ми отримаємо 2042590 грн чистого прибутку. Розрахункинаведені в таблиці нижче.
Табл. 3.4. Дисконтовані грошові потоки за рікКвартали ГП ДМ ДГП 1 510648 0,9524 486330,95 2 510648 0,907 463172,34 3 510648 0,8638 441116,51 4 510648 0,8227 420110,96 Сума 1810730,8
Період окупності за методом середньо квартального грошового потокускладає:
ПО=62698,48/452682,69= 0,14 кварталу.
Тобто, за перший квартал користуванням обладнанням ми зможемо повністюоплатити його та надалі отримувати прибуток.
Також пропоную списану хлібонарізну машину продати по залишковійвартості.
Висновки
Ефективністьуправління витратами є одним з вирішальних факторів успішності функціонуванняпідприємств в умовах ринкової економіки.
Витрати,як керована категорія мають досить широку класифікацію, мають різнеспрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні тапоточні.
Управліннявитратами – це комплексний процес, який полягає в цілеспрямованому формуваннівитрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат істимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізмубудь-якого підприємства. Система управління витратами має функціональний таорганізаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук івиявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів, плануваннявитрат за їхніми видами; облік і аналіз витрат; нормування витрат ресурсів;планування витрат за їхніми видами; стимулювання економії ресурсів і зниженнявитрат.
Чинникамизниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконаленняорганізації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузевіта інші фактори. Зниження собівартості продукції закладається в плані пособівартості продукції і є окремим розділом цього плану.
Метоюпланування витрат підприємства є економічно обґрунтоване визначення величинивитрат, необхідних в плановому періоді для виробництва кожного виду та всієїпродукції підприємства. У процесі планування витрат встановлюються граничні(допустимі) загальні витрати і підрозділах і в цілому по підприємств(кошториси) та на одиницю продукції.
Визначенняпотреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсівздійснюється за певними нормами їх витрат. Ці норми розробляються самимпідприємствами або ж на їх замовлення галузевими науково-досліднимиорганізаціями.
Упрактиці господарювання використовують три основні методи нормування витратматеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний тазвітно-статистичний.
Ефективністьсистеми управління витратами багато в чому залежить від форми і методу облікувитрат, які застосовують на підприємстві. У нашій країні в даний час основніметоди обліку затрат класифікуються:
стосовнотехнологічного процесу – за замовленнями, за переділами;
заоб'єктами калькуляції – деталь, вузол, виріб, процес, переділ, виробництво,замовлення;
заспособом збору інформації, що забезпечує контроль за затратами,
заспособом попереднього контролю – нормативний метод.
Ефективністьсистеми управління витратами багато в чому залежить від організації їхньогоаналізу. Об’єктами аналізу собівартості продукції є такі показники:
абсолютнасума операційних витрат у цілому і за елементами
витратина гривню продукції;
собівартістьокремих виробів;
окремістатті витрат;
витратив центрах відповідальності.
Дляпідприємства ВАТ «Черкасихліб» питання вдосконалення системи управління витратамиє вельми актуальним, так як підприємство функціонує в умовах жорсткоїконкуренції на ринку хлібобулочних продуктів. Постійне зростання закупівельноїціни борошна та цін на енергоносії вимагає жорсткої економії ресурсів та їхраціонального використання. На протязі досліджуваного періоду (2009–2010 роки)спостерігається падіння рентабельності продукції підприємства, зростання їїсобівартості та зниження прибутку від реалізації. В 2010 році підприємство малозбиток від операційної діяльності.
Підприємствунеобхідно шукати шляхи зниження собівартості продукції. Так, запланованезбільшення випуску продукції на 20% та технічне вдосконалення діючої лінії повиробництву сиру за проведеними розрахунками призведе до зниження витрат на 1грн. товарної продукції на 4.17%. Запланованих на підприємстві заходів позниженню собівартості продукції в ситуації, що склалася недостатньо.Підприємству потрібно шукати інвесторів для здійснення технічногопереобладнання підприємства, вдосконалювати асортиментну структуру продукції.
Сьогодніспостерігається застосування інформаційних технологій на усіх ділянкахуправління підприємством. Значне місце в цьому процесі відіграє впровадженняавтоматизованої форми організації обліку, аналізу контролю витрат напідприємствах. Використання інформаційних технологій підвищує ефективністьуправління витратами.
Можливимишляхами розвитку ВАТ «Черкасихліб» може бути диверсифікація їх діяльності всфера, які пов’язані, частково пов’язані або не пов’язані з основною діяльністюпідприємства.
Такожможливе захоплення нових ринків шляхом розширення асортименту продукції абозміни рецептури (харчові добавки, які сприяють продовженню свіжості продукції),що допоможе налагодженню експорту.
Такішляхи розвитку допоможуть не лише надійно закріпитьсь на ринку як лідер, а йзавоювати прихильність нових споживачів і держави. В першому випадку цезбільшить наш прибуток від діяльності, в другому – можливість надання пільг тадержавних замовлень на продукцію.
Перелік використаних джерел літератури
1. Господарський Кодекс Українивід вiд 01.01.2011 напiдставi 2457–17, 2756–17.
2. Грещак М.Г., Коцюба О.С.Управління витратами: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ,2006. – 131 с. knigi.tr200.ru/v.php? id=185441
3. Microsoft Excel 2003. Стислийкурс.: – М.: Видавничий дім «Вільямс», 2007. – 288 с.
4. Покропивний С.Ф. Економікапідприємства: Підручник. За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2007.– 528 с.
5. Савицька Г.В. Економічнийаналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник – К.: Знання, 2008. – 654 с.
6. Ткаченко Н.М. Бухгалтерськийфінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. – К. Алерта, 2006.– 1080 с.
7. Хаврова Е.С. Методымеханизма управления текущими затратами: нормированные эталоны, зоныприбыльности и убыточности / Е.С. Хаврова: сб. науч. тр. по материаламМеждунар. науч.-практ. конф. «Современные направления теоретических иприкладных исследований '2008». – Т.7. Экономика. – Одесса: Черноморье, 2008 –С. 55–61
8. Хаврова К.С. Концептуальнийпідхід до управління поточними витратами / К.С. Хаврова // Проблемисталого розвитку: економічне зростання та соціалізація: Міжнар. паук.-практ.конф. (30–31 жовт. 2008 р.): редкол.: О.О. Шубін [та ін.]. – Донецьк:ДонНУЕТ, 2008. – С. 224–226
9. Хараман К.С. Поточнізатрати або витрати обігу / К.С. Хараман, М.І. Головінов // Торгівляі ринок України: зб. наук. пр. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2007. – Вип. 19, т. 3. – С. 195–202
10. Шершньова З. Є. Стратегічне управління – Підручник. – 2-ге вид.,перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 699 с.
11. http://buklib.net/component/option,com_jbook/Itemid, 36/catid, 79/ (Осовська Г.В.)
12. http://buklib.net/component/option,com_jbook/Itemid, 99999999/catid, 191/ (Михайлова Т.П.)
13. http://buklib.net/component/option,com_jbook/Itemid, 36/catid, 264/
14. http://formula-smaku.com/
15. http://www.gimak.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=151&Itemid=126