1. Поняттяпраці
Праця –цілеспрямована діяльність людини, що реалізує свої фізичні та розумовіздібності для отримання певних матеріальних або духовних благ, іменованих навиробництві продуктом праці, продуктом виробництва.
Технічнаорганізація праці — це, по-перше, зв'язок людини у процесі спільної праці з знаряддямипраці, технікою, матеріалами, технологічним процесом, по-друге, відображенняставлення людини до природи, ступінь впливу на неї при використанні її втрудовій діяльності. Технічна органи організація праці правом не регулюється,для неї існують технологічні інструкції, правила. Тому технічна організаціяпраці, тобто як керувати технікою, як робити одяг, взуття, той чи іншийпродукт, в різних країнах, у різних суспільствах може бути однаковою. Цестосується, наприклад, технологій вироблення літаків, машин, цукру, хліба і т.д. Обидві названі боки громадської організації праці знаходяться у зв'язку і увзаємодії, впливаючи один на одного.
Громадськаорганізація праці — існуюча в даному суспільстві, державі зв'язок між людьми впроцесі спільної праці, що включає їх відносини з власності до середовищзасобів виробництва і до продукту праці. Ці історично розділені для кожноїдержави, суспільства ставлення людей, тобто їх зв'язку з участі в громадськоїорганізації праці, і є предметом правового регулювання, тобто предметом галузітрудового права.
Праця — доцільна,формально матеріальна (прямо-фіксований — фізична праця) і нематеріальна(побічно-фіксований — розумова праця), гарматна діяльність особи, спрямована назадоволення потреб індивіда і суспільства.
В процесі працілюдина опосередковує, регулює і контролює обмін між собою і природою. Змінюючив процесі праці природні умови свого життя, людина змінює і свою власнуприроду, розвиває свої творчі сили і здібності. Праця являє собою як спосібвідчуження людини від природи, так і форму зв'язку людського суспільства зприродою.
Як економічнакатегорія, праця являє собою один з факторів виробництва.
В історичномуматеріалізм працю розглядається як своєрідна субстанція історії, якфундаментальний спосіб людського життя, як «клітинка» усьогорізноманіття форм ставлення людини до світу. В процесі цілеспрямованої трудовоїдіяльності осіб (суб'єкт праці) за допомогою створених ним знарядь праціперетворює предмет праці в необхідний йому продукт. Продукт праці обумовленоспецифікою предмета (матеріалу), рівнем розвитку знарядь, метою і спосіб йогоздійснення [6].
В мети продуктпраці існує до його створення в голові людини ідеально. Хоча мета організуєпроцес праці, підпорядковуючи волю чинного суб'єкта, проте головним критеріємрозвиненості праці є знаряддя праці. У них опредмечений (виражений у предметнійречової формі) рівень розвитку матеріального виробництва, тип суспільногоподілу праці. Крім того, в процесі праці виникають особливі відносини міжлюдьми — виробничі відносини. Оскільки праця — громадська діяльність,колективна, виникає потреба в коштах її організації. Таким організуючим і контролюючимзасобом стала членороздільна мова [1].
Подальшийрозвиток суспільства значною мірою залежить від вдосконалення знарядь праці івиробничих відносин. Ці характеристики праці істотно відрізняють характерлюдської діяльності від інстинктивного поведінки тварин, що дозволило КарлуМарксу і Фрідріха Енгельса розглянути працю в якості своєрідного«творця» людської історії, створити «трудову гіпотезу»походження людини і суспільства (антропосоціогенез). Проблема виникнення людинимислячого, що творить, здатного до трудової діяльності, спільно з собіподібними, була розглянута Енгельсом в роботах «Діалектика природи»,«Роль праці в процесі перетворення мавпи до людини». Енгельсзапропонував існування складного маятнико-образного руху від біологічних доякісно новим соціальним закономірностям і назад в процесі антропогенезу.Чинності зміни природних умов життя майбутній чоловік став частішевикористовувати природні об'єкти (каміння, палиці) у своїй предметноїдіяльності; він змушений був розпрямитися для кращої орієнтації в умовахзмінився рельєфу; шукати захист від холоду при зміні клімату. Ці природніпередумови стимулювали розвиток найпростіших трудових навичок, які, у своючергу, призвели до зміни будови руки. Звільнена від участі в пересуванні, рукастала органом і одночасно продуктом праці. Рука як біологічний орган втратиласвою природну спеціалізацію, що створило умови для вдосконалення їїнеспеціалізованих навичок для розширення кола предметів, за допомогою якихможна впливати на природу. Все це призводить до того, що людина змогла діяти«за міркою будь-якого виду» (К.Маркс).
Розвитоксуспільства і людини тепер прямо пов'язане з удосконалюванням знарядь праці.Виробництво знарядь праці — процес колективний, який є найважливішим,визначальною ознакою. Тварини можуть використовувати природні предмети увласних діях, але ніколи не виготовляють знаряддя праці з допомогою знарядьпраці. Навіть найпримітивніші знаряддя праці закріплювали і передавали іншимособам інстинктивно незакріплені «схеми діяльності». У знаряддяпраці, їх форми і функції закріплені ідеальні, історично вироблені, узагальненіспособи трудової діяльності. Знаряддя праці змушують людину діяти за логікоюзагальної схеми праці. В процесі навчання оволодіння знаряддями праці стаєнайважливішим засобом соціалізації осіб, залучення їх до норм культури.Знаряддя праці були першими предметними, матеріальними «абстракціями»,що зробило вплив на процеси становлення і розвитку власне мислення [2].
У процесіколективного діяльності у людей виникає і «потреба щось сказати одинодному», і предмет розмови, тобто з'явилося, що сказати іншим. Потребастворила свій орган. Гортань мавпи змінила свою структуру, це і сталобіологічної передумовою виникнення мови.
Маятнико-образнийрух від біологічного до соціального, від соціального до біологічногоприскорюється. Причини практично неможливо відокремити від наслідків. Врезультаті природно-біологічні закономірності відходять на другий план, людинанабуває закінчену соціальну форму, біологічна еволюція закінчена і відтеперлюдина живе за новим, громадським законами, він навіть їсть і п'є «по-людськи».В силу вступає соціальний відбір, що проявляється в удосконаленні процесупраці, в передачі трудових навичок наступним поколінням. Праця стає регуляторомстосунків людини з природою, процесом, що відокремлює людини від природи ізв'язує його з нею. Ускладнюються в процесі праці форми спілкування, мова ймислення призводять до появи нового типу організації життя — до суспільства.
Мова не простофіксує (для запам'ятовування) певні смисли предметів, він активно бере участь впроцесі породження цих значень. Таким чином, виникає нова надбіологічна,протосоціальна цілісність. Праця пов'язує учасників спільної діяльності вспільність, опосередковує їх спілкування. Подальший розвиток людинипредставлено розвитку суспільних відносин і культурних форм їх збереження ірозвитку. У процесі створення форм культури, культурних способів саморегуляціїсуспільного життя людей і себе створює як її суб'єкта і творця, тобто якгромадського людини [1].
У працю і задопомогою праці задовольняються всі потреби людини. Праця стає основнимспособом самоствердження людини у світі. Виробництво, таким чином, єосновоположний, сутнісний ознака людини і суспільства. У працю удосконалюютьсяфізичні і духовні якості людини, формуються власне людські культурні потреби.Таким чином, в працю створюються не тільки продукти споживання, але і сам діяч,суб'єкт праці — людина. У цьому плані з повною підставою можна сказати — «праця створив людину». Тварина лише користується природою і виробляєу ній зміни тільки в силу своєї присутності. Людина змушує природу служитисвоїм цілям і тим самим панує над нею. У розвитку форм праці від примітивних,нав'язаних зовнішньої необхідністю, до вільно-творчих знайшов своє відображенняпроцес прогресивного розвитку людства. Хоча «трудова» гіпотеза пояснюєбагато аспектів антропосоціогенезу, сучасними вченими, у тому числі івітчизняними, вона визнається недостатньою. Одним з істотних аргументів є те,що генетика заперечує спадкування придбаних ознак. Ця ситуація стимулює вченихдо пошуку нових версій виникнення людини.
Праця, цевластивість винятково людини розумного, у складі структурованих громадськихструктур. Мета праці — зменшити ентропію навколишнього світу.
Хоча є й іншіточки зору. Так Ф.Н. Ільясов дає наступне визначення: «праця — цедіяльність суб'єкта, спрямована на випереджальне задоволення його потреб»[1]. Тобто основним критерієм є факт «випереджає діяльності», тобтопотреба ще не актуалізована, а дії за її випереджувального задоволенню вжевідбуваються. Тоді, наприклад, діяльність білки, що робить на зиму запасигоріхів, може бути названа працею, а коли голодний вовк наздогнав і з'їв зайця- немає.
2. Соціальнасутність праці, її характер і зміст
Праця є основа інеодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природнесередовище, змінюючи і пристосовуючи її до своїх потреб, люди не тількизабезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресусуспільства[3].
Будь-який процеспраці передбачає наявність предмета праці, засоби праці і самого праці якдіяльності з надання предмета праці необхідних людині властивостей.
Предмети праці — це все те, на щоспрямований працю, що зазнає зміни для придбання корисних властивостей ізадоволення тим самим людських потреб.
У результатізавершення процесу праці утворюються продукти праці — речовина природи,предмети або інші об'єкти, що володіють необхідними властивостями іпристосовані до людських потреб.
Процес праці — складне явище,багатоаспектне. Основними формами прояви праці є:
— Витратилюдської енергії. Це психофізіологічна сторона трудової діяльності, щовиражається у витраті енергії м'язів, мозку, нервів, органів почуттів. Витратиенергії людини визначаються ступенем важкості праці та рівнемнервово-психологічної напруги, вони формують такі стани як стомлення і втому.Від рівня витрат людської енергії залежать працездатність, здоров'я людини ійого розвиток.
— Взаємодіяпрацівника із засобами виробництва — предметами і засобами праці. Цеорганізаційно-технологічний аспект трудової діяльності. Він визначається рівнемтехнічної оснащеності праці, ступенем його механізації та автоматизації,досконалістю технології, організацією робочого місця, кваліфікації працівника,його досвідом, застосовуваними їм прийомами і методами праці і т.д.Організаційно-технологічні параметри діяльності висувають вимоги до спеціальноїпідготовки працівників, до їх кваліфікаційного рівня.
— Виробничевзаємодія працівників один з одним як по горизонталі (відношення співучастів єдиному трудовому процесі), так і по вертикалі (відносини між керівником іпідлеглим) визначає організаційно-економічну сторону трудової діяльності. Воназалежить від рівня розподілу і кооперації праці, від форми організації праці — індивідуальну або колективну, від чисельності працюючих, відорганізаційно-правової форми підприємства (установи).
Праця, перш завсе, процес, який чиниться між людиною і природою, процес, в якому людина своєївласної діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою іприродою. Також потрібно враховувати, що людина, впливаючи на природу,використовуючи і змінюючи її в цілях створення споживацьких вартостей,необхідних для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, не тількистворює матеріальні (їжу, одяг, житло) і духовні блага (мистецтво, літературу,науку), але і змінює свою власну природу. Він розвиває свої здібності італанти, виробляє у себе необхідні соціальні якості, формує себе як особистість[3].
Праця — першопричина розвитку людини. Чоловік зобов'язаний праці в розподілі функційміж верхніми і нижніми кінцівками, розвитку мови, поступове перетворення мозкутварини в розвинений мозок людини, вдосконалення органів почуттів. В процесіпраці у людини розширювався коло відчуттів і подань, його трудові дії поступовостали носити свідомий характер.
Виконуючи трудовіфункції, люди взаємодіють, вступають у відносини один з одним, і саме праця єтією первинної категорією, у якої укладено все різноманіття конкретнихсуспільних явищ і відносин.
Громадський працяє загальною базою, джерелом всіх соціальних явищ. Він змінює положення різнихгруп працівників, їх соціальні якості, в чому і проявляється сутність праці якбазового соціального процесу. Найбільш повно соціальна сутність працірозкривається в категоріях «характеру праці» і «зміступраці» [4].
Характер працівідображає в основному його соціальну сутність, по якій праця завжди єсуспільним. Проте громадський працю складається з праці осіб, а у різнихсуспільно економічних формаціях зв'язок між індивідуальними і громадськимпрацею різна, що і визначає характер праці. Він висловлює соціально-економічнийспосіб з'єднання працівників із засобами праці, тобто процес взаємодії людини зсуспільством і залежить від того, на кого людина працює. Характер працівизначається особливостями виробничих відносин, при яких праця відбувається, івисловлює ступінь їх розвитку. Він відображає соціально-економічний стантрудящих в суспільному виробництві, відношення між працею всього товариств іпрацею кожного окремого працівника. Але громадські форми праці обумовлені типомвиробничих відносин і в різних громадських формаціях різні. Для більш повногорозуміння соціальної сутності праці необхідно розглянути зміну його характерупри зміні громадських формацій.
До показниківхарактеру праці відноситься форма власності, ставлення працівників до засобіввиробництва і своїй праці, перерозподільні відносини, ступінь соціальнихвідмінностей в процесі праці та ін. [3].
Зміст працівисловлює розподіл функцій (виконавських, реєстрації і контролю, спостереження,налагодження та ін.) на робочому місці і визначається сукупністю виконуванихоперацій. Воно відображає виробничо-технічну сторону праці, показує рівеньрозвитку продуктивних сил, технічних способів з'єднання особистого та речовогоелементів виробництва, тобто розкриває працю насамперед як процес взаємодіїлюдини з природою, засобами праці в процесі трудової діяльності.
При цьому маєтьсяна увазі саме функціональне взаємодія без урахування тих соціальних відносин,які люди обов'язково вступають в процесі праці. Зміст праці індивідуально накожному робочому місці, дуже рухливі та мінливе. Воно характеризуєтьсяструктурою виконуваних функцій, різноманітністю (монотонністю), співвідношеннямвиконавських і організаторських елементів, фізичними і нервово психічнінавантаженнями, ступенем інтелектуальної напруги, самостійності діяльності,самоорганізацією праці, наявністю новизни (творчості) у прийнятих рішеннях щодовиробничого процесу, кваліфікованістю, складністю праці (обсяг знань загальноїосвіти та професійної підготовки), соціально-економічною оцінкою працівників,що виконують даний вид праці.
Досягнутий рівеньсуспільного поділу праці породжує повну взаємозв'язок товаровиробників івимагає всебічної зв'язку між ними. Праця приватного виробника стає громадськимтоді, коли при обміні отримує визнання на ринку.
По відношенню дохарактеру праці його зміст є більш приватним поняттям. Це знаходитьобґрунтування навіть в тому, що характер праці (зокрема, поділ між фізичним ірозумовою працею) висловлює класові відмінності, а зміст – лише внутрішньокласову диференціацію.
Зміст працізалежить від того, що людина робить і які знаряддя для цього використовуються,які функції виконує і як вони поєднуються при цьому, які зусилля (фізичні абопсихічні) переважають.
Різний по зміступрацю вимагає від працівників неоднакового рівня професійних знань, різногоступеня участі в управлінні виробничим процесом, різного рівня загальноїкультури, відображається на структурі його потреб. Відмінності у змісті праціпороджують відмінності в кваліфікації працівників, впливають на їхнє ставленнядо праці, рівень трудової активності. Збагачення змісту праці, поліпшення йогоумов полегшують працю людини, створюють для нього емоційний і інтелектуальнийстимул, збільшують тим самим його виробничу віддачу і задоволеність працею,сприяють розвитку особистості.
У всіх галузяхвиробництва, на кожному підприємстві зміст праці втілено в ті або іншіпрофесії, що розрізняються функціями і використовуваними при цьому знаряддямипраці. Чисто кількісне розподіл фізичних і психічних функцій не може бутивирішальним критерієм для визнання того чи іншого виду праці розумовим абофізичним. Кожен процес праці вимагає певних розумових і фізичних зусиль.Різниця в змісті праці засноване на виділення тієї функції, яка длярезультативності цього виду праці має вирішальне значення [3].
Трудова активність- основний, що визначає вид соціальної активності. Вона виражається в залученніпрацівника в суспільне виробництво і постійне зростання продуктивності праці,ступеня реалізації ним своїх фізичних і розумових можливостей, знань, умінь,здібностей при виконанні конкретної трудової діяльності. Рівень трудовоїактивності характеризується досягнутими результатами виконання встановленихвиробничих завдань (норм), підвищення якості продукції, суміщення професій іфункцій за власною ініціативою, перехід на багатостаночне обслуговування погалузевих та міжгалузевих норм, освоєнні других і суміжних професій, поліпшеннявикористання засобів праці (обладнання, сировини, матеріалів), скороченнятермінів освоєння нових видів продукції і устаткування, надання допомоги товаришампо роботі, дотримання і зміцнення дисципліни праці та ін.
Роль праці врозвитку людини і суспільства проявляється в тому, що в процесі працістворюються не тільки матеріальні і духовні цінності, призначені длязадоволення потреб людей, але і розвиваються самі працівники, які набуваютьнові навички, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання.Творчий характер праці знаходить своє вираження у народження нових ідей, появіпрогресивних технологій, більш досконалих і високопродуктивних знарядь праці,нових видів продукції, матеріалів, енергії, які, у свою чергу, ведуть дорозвитку потреб [4].
Таким чином,наслідком трудової діяльності стає, з одного боку, насичення ринку товарами,послугами, культурними цінностями, з іншого — прогрес виробництва, поява новихпотреб і їх подальше задоволення.
Розвиток івдосконалення виробництва благотворно позначається на відтворенні населення,підвищення його матеріального і культурного рівня.
3. Види праціі трудових процесів
працясоціальний розумовий
Існують різнівиди праці, і всі їх різноманіття можна класифікувати за наступними критеріями:змістом праці, характером праці, продукту праці, часу витрати праці, ступеняучасті людини в процесі праці, методів залучення людей до праці, предметапраці, умовами праці, приналежності до носія трудових функцій. Зазначимохарактерні властивості й види праці [6, 8].
· Усвідомленнядій. Цеозначає, що, перш ніж почати працювати, людина створює у своїй свідомостіпроект, тобто подумки уявляє собі результат праці. Наприклад, як товаровиробниквін визначає, які продукти, в якій кількості і коли треба робити.Неусвідомлені, інстинктивні дії не є працею. Щоб проілюструвати це, ДО. Маркспорівняв дії архітектора і дії бджоли. Найгірший архітектор, відзначав Маркс,від найкращою бджоли з самого початку відрізняється тим, що перш ніж будуватикомірку з воску, він вже побудував її в своїй голові. Бджола ж здійснює своїдії інтуїтивно.
· Доцільністьдій. Післятого, як створений проект, людина продумує модель дій, а вже потім приступає доздійснення заздалегідь вироблених намірів. У нашому прикладі це означає: як ціпродукти треба проводити, які ресурси використовувати, за допомогою якоїтехнології.
· Результативністьдій.Будь-яка діяльність завершується певним результатом, але праці властивий непросто результат, а суспільно корисний результат.
· Громадськакорисність дій. Люди роблять блага не поодинці, не ізольовано один від одного, аспільно, об'єднавшись в трудові колективи або на основі більш або менш міцнихконтактів між собою. Вони виробляють ці блага для себе і для суспільства.
· Енерговитратністьдій.Проявляється в тому, що на здійснення трудової діяльності витрачається певнафізична та розумова енергія.
Зміст праці залежить від наявності тихабо інших функцій в процесі праці і характеризує працю в структурному плані.Воно показує рівень розвитку продуктивних сил. З точки зору змісту праці,процес праці є взаємодія людини з гарматами та предметами праці, своєріднеповторення трудових циклів, кожний з яких завершується виготовленням певногопродукту [8].
Характер праці показує, як виявляєтьсяпрацю, які його риси, ознаки, характерні властивості і особливості. Вінзалежить від з'єднання працівника із засобами праці і визначає його соціальнуструктуру. Характер праці виражає те особливе, що притаманне праці в кожнійсуспільно-економічної формації та зумовлене типом пануючих відносин. Зазначимо,що зміст і характер праці є двома сторонами однієї монети, вони відображаютьвідповідно сутність і форми громадського праці. Ці дві соціально-економічнікатегорії знаходяться в діалектичної взаємозв'язку, і зміна однієї з нихнеминуче призводить до зміни інший.
За змістом працірозрізняють:
· фізичната розумова праця. Фізична праця — найпростіший вид праці, що вимагає в основномувитрат м'язової енергії працівника. Розумова праця — розумові зусиллялюдей, спрямовані на виробництво товарів і надання послуг. Він характеризуєтьсявідсутністю прямої взаємодії працівника із засобами виробництва і забезпечуєпотреби виробництва в знаннях, організації, управлінні і т.п. Поділ праці напсихічний і фізичний носить умовний характер, тому йдеться про переважаннярозумових і фізичних зусиль у праці;
· творчаі репродуктивна. Творча — це творча праця, в процесі якого створюється щосьякісно нове, неповторне, оригінальна, унікальне. Результати творчої працізалежать від здібностей до даного виду творчості, захопленості роботою, їїважливість, необхідних умов. Репродуктивна праця — це відтворений,заздалегідь відомий, що не містить творчих елементів працю;
· простаі складна працю. Простий праця — це некваліфіковану працю, не вимагає відпрацівника спеціальної професійної підготовки. Складна праця — цекваліфікована праця, який створює в одиницю часу більшу вартість, ніж простийпрацю.
Залежно від характерупраці розрізняють [8]:
· приватнаі громадська працю. У товарному виробництві, коли окремі виробники виготовляють певнітовари, індивідуальна працю виступає як приватна праця у зв'язку згосподарською, виробничої та юридичної відособленість власників засобіввиробництва. Кожен виробник виробляє далеко не всі продукти, необхідні длязадоволення його потреб, а спеціалізується на виготовленні лише частину з них.Тому в будь-якому суспільстві приватний праця завжди реалізується як часткасуспільної праці і носить суспільний характер, який проявляється на ринку черезприрівнювання товарів один до одного і їх обмін;
· індивідуальнийі колективна праця. Індивідуальна праця — це праця окремих працівників (менеджерів,токарів) або підприємців. Колективна праця — це така праця, коли людипрацюють не ізольовано, а спільно, об’єднуючись в трудові колективи(підприємство, відділу, лабораторії, цех, бригаду), причому розмір колективу немає значення;
· найманапраця. Найманапраця, — це відносини, що виникають між власниками засобів виробництва іпрацівниками, особисто вільними, але не мають засобів виробництва і продаютьсвою робочу силу в обмін на певну вартість у формі заробітної плати.Підприємець, який відкрив свою справу, створює можливість для програми своєї праці,що можна назвати самонаймом характер такого праці якісно відрізняється відхарактеру найманої праці. Саме така праця є можливість для розвитку ініціативилюдини, сприяє бережливого, хазяйському відношенню до власності, формуваннятаких якостей, як самостійність, підприємливість, творчість;
· конкретнаі абстрактна праця. Як особлива доцільна діяльність людини працю виступає в певній корисноїформі, і його підсумком є різні споживчі вартості. Працю, спрямовану на їхстворення, називається конкретна праця. Приведення різних конкретнихвидів праці до однакового і порівнянного увазі передбачає необхідністьабстрагуватися від якісних характеристик, звести окремі види праці до простимвитрат робочої сили, до витрат фізичної, нервової та іншої енергії. Цей знеособленаі зрівняна праця називається абстрактною працею. Конкретний працю створюєспоживацька вартість, а абстрактна — вартість товару [7, 8].
По продукту працірозрізняють продуктивну і непродуктивну працю. Продуктивна праця — це праця, який безпосередньо бере участь у створенні натурально-дійсної формисуспільного багатства, сукупного суспільного продукту, національного доходу. Цепраця, в процесі якого виробляються матеріальні блага, послуги та що приноситьприбуток. Процес праці, надає послуги, і процес їх споживання злиті воєдино.Послуги існують у формі діяльності, їх не можна накопичити. Непродуктивнапраця — це праця, що створює соціальні та духовні блага. Така працясуспільно корисний, але не є продуктивним, так як не матеріалізується і невтілюється в окремому продукті.
В залежності відчасу витрати праці розрізняють жива і минула працю. Жива праця — це праця, що витрачається в даний момент і результати його ще невизначені.Працівник, виконуючи якийсь обсяг робіт, витрачає на це якийсь робочий час, такзваний живий працю. Але виготовляючи продукцію, працівник витрачає ще й минулийпрацю. Минула праця втілює в собі раніше створений результат — цесировина і матеріали, енергія, обладнання, комп’ютери, технічні засобиуправління і т.д. При переході від ручної праці до механізованого витрати живоїпраці різко знижуються, а витрати минулого зростають.
За ступенемучасті людини в процесі праці розрізняють [8]:
· ручнапраця, яказдійснюється або повністю вручну, або за допомогою ручних знарядь праці;
· механізованапраця, якийздійснюється з допомогою механізованих знарядь праці (наприклад, зварювання задопомогою спеціального апарата);
· машиннапраця, колиосновна робота виконується машиною, керованої працівником без безпосередньогопрограми їм фізичних зусиль. Працівник вручну виконує лише допоміжну роботу зуправління машиною і її обслуговування;
· автоматизованапраця, колиосновна робота повністю автоматизована, а допоміжна робота автоматизованачастково. Працівник контролює правильність і стабільність налаштуванняобладнання та його завантаження;
· комп'ютеризованапраця, колиробота виконується за допомогою спеціально розроблених комп'ютерних програм, апрацівник здійснює лише управління і контроль за роботою комп'ютера;
· високотехнологічнапраця класифікуєтьсяв залежності від ступеня прогресивності застосовуваних у процесі працітехнологій. Залежно від методів залучення людей до праці розрізняють:
· примусовапраця, колиє пряме примус. Така праця характеризується обмеженням особистої свободи, іприкладом може служити пряме і боргове рабство. Крім безпосереднього примусу,подібний праця може бути наслідком кримінальних, адміністративних або іншихзакріплених в законодавчому порядку норм;
· необхіднапраця — цепраця за необхідності, щоб заробити кошти для існування. Така праця характернийдля переважної маси людей;
· добровільнапраця — цепраця за бажанням. Така праця має місце, коли людина економічно забезпечений,може не працювати, але працює, щоб реалізувати свій потенціал. Робота для нього- це засіб самовираження і самоствердження. Іноді для здійснення подібноїроботи люди використовують власні кошти, наприклад, створюють благодійні,громадські фонди і т.д.
З предмета працірозрізняють:
· управлінськапраця — видтрудової діяльності по виконанню функцій управління в організації, призначеннямякого є забезпечення цілеспрямованої і скоординованої діяльності трудовогоколективу за рішенням що стоять перед ним завдань;
· науково-технічнапраця — видтрудової діяльності з проведення наукових досліджень, розробки конструкторськоїі технологічної документації, забезпечення конструкторського технологічногосупроводу виробництва продукції, випробування, технічного контролю, ремонтуенергетичного устаткування, обслуговування і т.п.;
· виробничапраця — видтрудової діяльності, безпосередньо пов'язаний з виробництвом продукції абонадання послуг;
· підприємницькапраця — цесамостійний працю, здійснюваний на свій ризик, спрямований на систематичнеотримання прибутку від користування майном, продажу товару або надання послугособами, зареєстрованими в цій якості в установленому законом порядку.
Залежно від умовпраці розрізняють [5, 6,8]:
· стаціонарната пересувна праця. Перший здійснюється у приміщеннях та на території підприємств іорганізацій. Другий пов'язаний, як правило, з роботою на транспортних,туристичних та інших підприємствах та організаціях;
· наземнаі підземна працю. Першим займається більшість трудящих. Другий пов'язаний з роботою увидобувних галузях народного господарства, а також з роботою в метрополітені;
· легка,середньої тяжкості і важка праця. Така градація здійснюється залежно від розміру програмифізичних зусиль в процесі його протікання;
· нешкідлива,середньої шкідливості та шкідлива праця характеризується залежністю відступеня впливу умов праці на здоров'я людини;
· привабливаі неприваблива праця. Як правило, важкий і шкідливий для здоров'я людини праця єнепривабливим;
· регламентованаі нерегламентована праця. Перша відноситься до переважної частини що працюють у всіхсферах людської діяльності. Друга пов'язана з творчою, розумовою роботоюперсоналу.
За належністю доносія трудових функцій розрізняють [8]:
· працюкерівника — розумова праця, пов’язаний з управлінням трудовим колективом, що поєднуютьлюдей різних спеціальностей, робота яких націлена на створення певногорезультату (продукту, послуги і т.п.). Керівником стає, як правило, найбільшздатний спеціаліст;
· працюспеціаліста — розумова праця, що відрізняється професійній змістовністю, складністю іінтелектуальністю, що вимагає для свого виконання спеціальної освіти;
· працювиконавця — працю працівника, який виконує роботу або надає послуги за завданням іншогопрацівника (керівника).
Слід зазначити,що дана класифікація носить умовний характер і призначена для того, щоб виділитиістотні ознаки праці. У реальному житті в кожному конкретному працю вищеперелічені ознаки можуть бути присутніми в різних комбінаціях [7, 8].
Переліквикористаної літератури
1. Ф.Н.Ильясов. Удовлетворенность трудом (анализ структуры, измерение, связь спроизводственным поведением). Ашхабад: Наука, 1988. С. 11.
2. С. А.Подолинский. Труд человека и его отношение к распределению энергии. М., 2005.
3. Экономическаятеория. Учебник. /Под общей ред. Видяпина В. И., Журавлевой Г. П. – М., 2000.
4. БорисовЕ. Ф. Экономическая теория. Учебник. – М.: Юрайт, 2001.
5. Иохин В.Я. Экономическая теория. Учебник. – М., 2000.
6. Маркс К.Капитал. /Пер. с нем.
7. Камаев В.Д. Экономическая теория. Учебник. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1998.
8. Електроннийресурс: www.e-college.ru/xbooks/xbook148/book/index/index.html?go=part-005*page.htm