Контрольна робота
на тему:
«Ціноутворення»
Вступ
Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулюванняекономіки, її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків. Зокрема,за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим уформі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво іреалізацію товарів, запровадження досягнень науково-технічного прогресу,підвищення якості товарів і тощо.
Усі ці регулюючі функції ціна може виконувати найбільш ефективнолише за умов вільного ціноутворення, тобто тоді, коли вона формується тількипід впливом ринкових чинників.
Процесвстановлення і розробки ціни називається ціноутворенням.
Метоюрозрахункової роботи є поглиблення теоретичних знань і набуття практичнихнавичок з предмету «Ціноутворення», можливості застосування набутих знань зметодики ціноутворення, узагальнення цифрового матеріалу.
Основними завданнями розрахункової роботи є:
- продемонструвати вміння підбирати, опрацьовувати матеріал, формуватипідсумки проведеної роботи;
- застосувати набуті знання з методики ціноутворення;
- узагальнення цифрового матеріалу.
Методологічною основою розрахункової роботи єнормативні та інструктивні документи, зокрема Закони України «Про ціни іціноутворення», «Про податок на додану вартість», «Про збір на обов’язковедержавне пенсійне страхування», «Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов’язкове державнесоціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов’язкове державнесоціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням» та інша рекомендованалітература.
Принципиціноутворення в умовах ринку
Ціно- і тарифотворення – це процесвстановлення цін і тарифів, продуктом або результатом якого є ціна і тариф.
Суб'єктами ціно- і тарифотворення є юридичні іфізичні особи, яким надано право встановлення цін і тарифів. Отже, суб'єктиціно- і тарифотворення одночасно є суб’єктами цін (тарифів) і ціно- ітарифотворення. Водночас фізичні особи, які не мають статусу підприємців, неможуть бути суб'єктами ціно- і тарифотворення, крім випадків реалізаціїсільськогосподарської продукції присадибними (подвірними) господарствами,членами садівничих і огородніх товариств.
Важливо відзначити, що ціно- і тарифотворення – цезавжди плановий, прогнозний процес, спрямований у майбутнє (прийдешнє), хоч битому, що деякі складові цін (тарифів), такі як операційний прибуток і ПДВ,закладені у них, витрачатимуться, відповідно, суб'єктами господарювання ідержавою у майбутньому. Та і власне витрати, передбачені у складі цін і тарифівна час їх формування, здебільшого істотно відрізняються від поточних(теперішніх) витрат, бо теж спрямовані у майбутнє,
Процес ціно- і тарифотворення упланово-директивній економіці був зосереджений у державних цінових центрах,через столиці союзних республік і завершувався на обласному рівні, від чогоотримав назву централізованого ціно- і тарифотворення, і грунтувався назастосуванні витратної методології ціно- і тарифотворення, тому встановленіціни і тарифи були нереальними.
У ринковій економіці (в Україні – теж) процесціно- і тарифотворення децентралізований – здійснюється безпосередньосуб'єктами господарювання у сферах виробництва і обігу та за ринковоюметодологією. Тому в ринковій економіці нереальні ціни і тарифи виключені, вУкраїні – загалом близькі до реальних.
З ціною люди знайомі ще з дошкільного віку,купуючи за батьківські гроші товари за дитячими уподобаннями. Висока цінаозначає, що товар дорогий і для його придбання потрібно багато грошей, інавпаки, товари з низькими цінами сприймаються як дешеві, для купівлі якихпотрібно менше грошей. Такий дилетантський підхід не тільки у дітей, а і вдорослих до сприйняття ціни зумовив появу спрощеного, можна сказати,вульгарного визначення ціни як кількості грошей, за яку продавець бажає продатитовар, а покупець – купити його.
Ціна – складна і багатогранна суспільнакатегорія. Вона одночасно виступає у двох іпостасях: у наукових публікаціях, аіноді у навчальній літературі як абстрактна категорія, не прив'язана доконкретного місця і часу формування, сфери та галузі економіки, видугосподарської діяльності, свого статусу тощо, та як конкретна категоріяпрактичного ціноутворення, для якої притаманні всі вищезазначені та Іншінезазначені ознаки.
Кожній економічній системі властива певна методологіяціноутворення як система загальних принципів, концептуальних засад, що слугуютьпідставою для опрацювання конкретних методів ціноутворення і є спільними для всіхвидів цін і кожної конкретної ціни даної економічної системи.
В економічній літературі радянської доби ринковеціноутворення являло собою «білу пляму»: на ринок і ринкове ціноутворення булонакладено табу, ринкове ціноутворення перебувало під «сімома замками». Такоюплямою ринкове ціноутворення, правда, без табу залишалось в Україні у першихроках її незалежності. Ми не мали ні підручників з ціноутворення (їх не маємо ідотепер), ні монографій, ні посібників.
У перші роки незалежності джерелом інформації проринкове ціноутворення служила перекладна література (російською мовою) змаркетингу фінансів, економіки та інших дисциплін, у якій ціноутворенняподавалось у «розчиненому» вигляді серед інших економічних проблем. У країнах зринковою економікою підручників з ціноутворення не було, нема їх і тепер.
Для розгляду методологічних засад ринковогоціноутворення найперше треба визначитися з тим, що собою являє ринок. Ринок –велике досягнення світової цивілізації, яке, завдячуючи системі вільнихсоціально-економічних відносин, спроможне усім суб'єктам господарюваннязабезпечити рентабельну роботу, а громадянам – високий життєвий стандарт. Ринокможе функціонувати і успішно розвиватися за таких умов:
– суб'єкти економічних відносин мають вільнорозпоряджатися своїм майном (капіталом), своїми доходами і плодами праці(фізичною і інтелектуальною власністю);
– суб'єкти економічних відносин вільновибирають собі партнерів по бізнесу;
– у ринку панує вільна конкуренція;
– у ринку домінує вільне ціноутворення.Останню умову нормального функціонування ринку чомусь замовчують авторипублікацій про ринок і апологети ринкових відносин.
Всі умови функціонування ринку перебувають міжсобою у певній гармонії. Жодна із них не є зайвою, але за відсутності хоч биоднієї з них ринок не функціонуватиме.
Характерно, що жодна з наведених умовфункціонування ринку не діяла у планово-директивній економіці.
Україна з перших же днів поновлення своєї державностісамостійно і самочинно, хоч не дуже цілеспрямовано, готовила ґрунт підперехідну (до ринку) економіку, як певну реакцію на кризу і розвалпланово-директивної економіки. У перехідній економіці постійно і невпиннонарощували силу всі умови функціонування ринкової економіки, зокрема ринкове(вільне) ціноутворення. Правда, це нерідко відбувалось із силовим форсуваннямперехідних процесів, а також з їх таким же гальмуванням. В кінці 2005 рокуУкраїна отримала статус держави з ринковою економікою. Її ціноутворення ужедавно стало вільним, ринковим.
Методологія ринкового ціноутворення полягає в тому,що ціна формується у ринковій економіці як справді об'єктивна суспільнакатегорія (у плановій економіці об'єктивність ціни визнавалась тільки насловах) під дією попиту і пропозиції і на противагу до планово-директивноїекономіки у практичному ціноутворенні, тобто на мікрорівні, уособлює не грошовевираження вартості, як витрату абстрактної праці на одиницю продукції, агрошове вираження мінової вартості цієї одиниці, яка виникає у процесі обмінупродукції і формується не без участі багатьох суб'єктивних факторів, таких якмода, смаки, традиції, чутки серед споживачів тощо. Адже ринкова економіка,образно кажучи, повернута своїм обличчям до споживачів, покликана задовольнятирізноманітні їх запити у товарах, роботах і послугах.
У теоретичному плані, тобто на макрорівні,допускаємо визначення ціни ринкової економіки як абстрактної категорії, щообслуговує суспільство в цілому. На мікрорівні ціна є категорією приземною, боїї завданням є служити конкретним суб'єктам цін і ціноутворення, а також черезних – суспільству.
Формування конкретних цін і на конкретнупродукцію за ринковою методологією у стислому вигляді можна виразити здопомогою такого виразу:
Ц=Вз+Вn+Н,
деЦ – ціна конкретного виробу;
Вз – планові витратизасобів виробництва на конкретний виріб;
Вn – планові витрати зоплати праці на конкретний виріб;
Н – планове нагромадженняна конкретний виріб.
У ринковій економіці ціна конкретного товарувизначається в процесі його обміну, одразу і без урахування її складових, тобтопланових конкретних витрат засобів виробництва і витрат на оплату праці (Вз,і Вп), а також конкретних планових нагромаджень (Н).Процес формування конкретних цін переноситься із сфери виробництва у сферуобміну, тобто ближче до сфери споживання, де формується попит. Проте це неозначає, що у ринковому ціноутворенні ігноруються суспільні витрати звиробництва і обігу всієї продукції, товарів, послуг суспільства. Адже вони євсією сукупністю конкретних витрат на конкретну продукцію, товари, послуги.Однак у практичному ринковому ціноутворенні вони не відіграють помітної ролі. Упланово-директивному ціноутворенні їх роль була вирішальною, оскільки все цеціноутворення, в тому числі практичне, починалося зі спроб визначення суспільнонеобхідних витрат. Достовірної методики їх визначення не існувало ні тоді (запланово-директивної економіки), ні не існує тепер. А головне, що дляпрактичного ціноутворення–це марна трата інтелектуального потенціалу. Від цьогопрактичне ціноутворення не отримує ніякої користі.
Характерно, що у ринковому ціноутворенні цінипропозиції, сформовані у сфері виробництва, не завжди збігаються з цінамипопиту, сформованими переважно у сфері обігу. На час проектування випуску новихвиробів надто складно детально визначити мінову вартість одиниці виробу (цінупопиту) у сфері виробництва, яка часто відмежована від сфери його споживаннянизкою посередницьких виробничо-збутових структур. Тому ціну политу у такихвипадках можна лише прогнозувати. І чим віддаленіший момент вихід нового виробуна ринок, тим більша ймовірність втрати прогнозованою ціною попиту своєїреальності.
Суміщення цій пропозиції з цінами попиту можливелише за умов урахування в них як умов виробництва продукції, так і умов збутута споживання.
Оскільки у ринковій економіці конкретна ціназалежить від попиту і пропозиції, то побіжно розглянемо ці категорії.
Попит – це платоспроможне бажання покупця купитипевний товар за ціною, яку він спроможний заплатити. На попит, своєю чергою,діє багато чинників різноманітного характеру, серед яких головний – економічний,що свідчить про наявність у покупця платіжних засобів, але не завжди. Попитувідповідає ціна попиту, яка збігається із максимальною сумою грошей, щоспроможний заплатити покупець за куплений товар.
Пропозиція – це спроможність продавця товарупродати його за мінімально можливою ціною. На пропозицію, у свою чергу,впливають внутрівиробничі та зовнішні чинники, серед яких пріоритетними євиробничі: витрати виробництва, наявність виробничих потужностей і стан таефективність їх використання, ліквідація виробничого та управлінськогохарактеру тощо.
У ринковому ціноутворенні пункт рівноваги попитуі пропозиції дуже динамічний і залежить від змінності попиту і пропозиції тачинників, що їх формують.
Крива попиту показує взаємозв'язок між кількістютовару, який буде проданий, і ціною його продажу. Чим вища ціна, тим меншийбуде обсяг продажів, і навпаки.
Крива пропозиції характеризує зв'язок між ціною ікількістю товару, яка може бути запропонована для продажу за певною ціною. Міжціною і пропозицією встановлена прямопропорційна залежність: чим вища ціна, тимбільша буде його пропорція.
У теоретичному та у перспективному прогнозуваннізалежність ціни попиту від доходів та інших факторів її формування прийнятовизначати з допомогою коефіцієнтів еластичності, під якими розуміютькоефіцієнти, що показують відносну зміну ціни у відсотках від доходу чи іншихчинників на відсоток.
Високою еластичністю цінових очікувань вважаєтьсятака еластичність, коли коефіцієнт вищий від одиниці, що означає очікуваннявисокого росту цін. У таких умовах підприємства – продавці товарів зацікавленіпритримувати товар для його збуту, коли ціни виростуть, а підприємства-покупці –у негайному придбанні товару, поки ціни ще не змінились. Аналогічна ситуація зцінами на ринку нафтопродуктів простежувалась в Україні уже декілька останніхроків поспіль у період весняно-осінніх робіт, хоч не завжди з видимих для цьогоекономічних причин.
Ціна у ринковій економіці, будучи об'єктивною ісамовизначальною категорією, не терпить ніякого адміністративного, тобтосилового чи ручного, втручання у процеси ціноутворення. Якщо таке втручання (збоку державних органів) відбуватиметься, то ціна неодмінно буде множитись наодин і той же товар в одному і тому ж місці його реалізації. Внаслідок цьоговиникне одна ціна, визнана «деюре», а решта цін – «дефакто». Такий станповсюдно спостерігався у плановому ціноутворенні та на початкових етапахреформи цін в Україні. Він створював ідеальні умови для розквіту тіньовоїекономіки. Такі явища періодично спостерігаємо в Україні і тепер, особливо вперіоди кризи на ринку продовольства і нафтопродуктів, коли уряд і місцевіоргани влади запроваджують адміністративні методи регулювання цін.
У планово-директивній економіці ціни формувалисяна базі властиво осереднених суспільних витрат, тому відхилення індивідуальнихвитрат як у сфері виробництва, так і у сфері обігу, від суспільних принезмінному попиті на товари стимулюють збільшення обсягу виробництва і продажівабо, навпаки їх скорочення.
У ринковій економіці ціни пропозиції формуютьсяна базі саме індивідуальних витрат, які на різних підприємствах сферивиробництва і обігу неоднакові. За незмінного попиту на одноіменні товари низьківитрати підприємств формують вищий операційний прибуток, у такий спосібстимулюючи збільшення обсягів виробництва і продажів і, навпаки, вищі витратистимулюють їхнє скорочення і торують таким підприємствам шлях до банкрутства ізникнення з ринку товарів і послуг.
У плановій економіці повсюдно застосовуваливитратну методологію ціноутворення. В Україні, де чинні три види цін, застатусом (державні, регульовані і вільні) мають практичне застосування двіметодології ціноутворення – витратна і ринкова.
На початкових етапах перехідної економікипанівною була витратна методологія ціноутворення, за якою формувались залишкидержавних цін та регульовані ціни, які слугували немов би тимчасовим місткомтрансформування державних цін у вільні ціни. Вільні ціни, що прийшли на змінурегульованим цінам, уже стали формуватись за ринковою методологією. Отже, уміру лібералізації ціноутворення планово-директивне ціноутворення сталовтрачати свої позиції, а ринкове, навпаки, свої позиції зміцнювало.
Нині ринкове ціноутворення, що формується назасадах ринкової методології, у національній економіці домінує. В Україні є всіпідстави вважати, що національне ціноутворення повністю увійшло в ринок,доказом чого є надання Україні статусу держави з ринковою економікою.
Витратна методологія ціноутворення в Українівитіснена на узбіччя ціно- і тарифотворчих процесів і обмежено застосовуєтьсядля встановлення:
– державних (фіксованих) цін (тарифів),якими охоплено менше ніж 1% всього обсягу ціно- і тарифотворення;
– регульованих цін (тарифів) на обмеженийасортимент сільськогосподарської та промислової продукції, споживчих товарів тадеяких послуг, обсягом приблизно до 10% всього ціно- і тарифотворення;
– закупівельних цін на продукціюрослинництва нового врожаю, як цій пропозиції, до часу виходу продукції наринок, де формуватиметься нова реальна ціна – ціна попиту;
– тимчасових цін пропозиції на новупродукцію промислового виробництва до часу встановлення на неї реальних цінпопиту;
– гуртових цін на продукцію індивідуальногоі дрібносерійного виробництва та кошторисних цін на продукцію індивідуальногобудівництва, в процесі якого ціни пропозиції збігаються з цінами попиту,оскільки їх рівень заздалегідь узгоджується між виробниками (будівельниками) ізамовниками продукції ще до початку виробництва чи будівництва тощо.
Ціноутворення як процес формування цінвідбувається за певними принципами.
Принцип ціноутворення – це основні положення зформування цін. У ринковому ціноутворенні до основних принципівціноутворення належать принципи:
– наукового обґрунтування цін;
– системного підходу;
– цільового спрямування цін;
– безперервного ціноутворення;
– моніторингу цін.
Суть наукового обґрунтування ціни полягає в тому,що при визначенні ціни на виріб або послугу необхідно використовувати діючі в суспільствізакони розвитку економіки та особливості їх дії залежно від часу, а такожзовнішніх і внутрішніх чинників. Встановленню ціни має передувати глибокийнауковий аналіз кон'юнктури ринку та всіх його чинників,чинногозаконодавства, технології виробництва товару та можливостей її зміни, прогнозузміни рівня цін на сировину, матеріали, напівфабрикати та комплектуючі.Застосування цього принципу передбачає наявність достатньої інформаційної бази,передусім стосовно економічної ситуації, а також зовнішнього та внутрішньогосередовища.
Принцип системного підходу передбачає контрольціноутворенням з боку державних органів. В умовах ринкової економіки контрольздійснюється насамперед щодо товарів і послуг, які мають соціально-економічнезначення для населення й регулюються державою (наприклад, ціни на газ, нафту,окремі види сировини, електроенергію, комунальні послуги тощо).
Реалізація принципу цільового спрямування цінпередбачає визначення економічних і соціальних проблем, які необхіднорозв'язати. Держава загалом окреслює напрямки розвитку й встановлює ціну, якастимулювала б розвиток підприємств або галузей, що виробляють лев-ний товар.Передусім це стосується виробництва нової продукції з використанням новітніхтехнологій, що вкрай потрібні державі на певному етапі. Однак потрібновраховувати, що цільова спрямованість цін змінюється на кожному етапі розвиткуекономіки.
Згідно із принципом безперервного ціноутворенняпередбачається, що ціна на виріб має визначатися протягом усього періоду йоговиробництва. Це означає, що на кожному етапі руху товару встановлюється певнаціна. З переходом до подальшого етапу постійно вносяться зміни й доповнення зурахуванням особливостей виробництва товару, і в кінцевій ціні це має бутивраховано. Крім того, цей принцип передбачає можливість виробництва новихвиробів, зняття застарілих, удосконалення технологій.
Принципипланово-директивного ціноутворення мали ідеологічний зміст. Це партійність,демократичний централізм, згідно з якими все ціноутворення в країні мало обов'язководотримуватись ідеологічних настанов партії комуністів та фактично бути повністюцентралізованим.
Система цін як будь-яка система створюється,будується за певними принципами, відмінними від принципів ціноутворення, хоч зними тісно пов'язана.
Принципи побудови системи цін розкриваютьмеханізм функціонування самої системи. Система цін нерозривно пов'язана з рухомвалового внутрішнього продукту (ВВП). Ціни є його носієм.
Система цін побудована за такими принципами:
– ланковості;
– нарахуванняабо вирахування витрат кожної сфери товарного обміну.
Принцип ланковості єдиний для кожної економічноїсистеми і полягає а тому, що вся система цін пов'язана міцними економічнимиланцюгами між підприємствами різних сфер товарного обміну (виробництва іобігу), кожне кільце яких являє собою конкретне підприємство ланки (сферитоварного обміну), зі своїми конкретними цінами, без яких не може відбутисятоварний обмін.
ВВП у своєму русі проходить початкові ланки(сфери товарного обміну), де він зароджується (сільське господарство і добувнігалузі промисловості), проміжні (для різних видів продукції кількість їхнеоднакова) і кінцеву (для споживчих товарів – роздрібна торгівля і громадське(масове) харчування, для засобів виробництва – в основному виробничі галузіекономіки), де ВВП обриває свій рух і переходить у сферу особистого споживання(у частині споживчих товарів) та виробничого (у частині засобів виробництва).
Другийпринциппобудови і функціонування системи цін має докорінні, відмінності у різнихекономічних системах. У планово-дирекгивній економіці відповідно до панівноїметодології ціноутворення полягало у тому, що до ціни попередньої ланки (сферитоварного обміну) за ходом ВВП нараховувались витрати наступної ланки і в такийспосіб формувалась ціна для підприємств кожної ланки.
Витратна методологія стимулювала включення у цінузавищених витрат, реальних і надуманих, що робило ціноутвореннябезвідповідальною практикою державних органів і підприємств всіх сфер товарногообміну. Все це зумовлювало непомірно високу ціну кінцевого продукту, значначастина вартості якого (у 1990 році – 112,7 млрд. руб.) дотувалась впродовжтрьох десятиліть з державного бюджету. Але цей колись потужний стабілізаторсистеми цін нарешті не витримав непосильного цінового пресу і держава, а разомз нею і планово-директивна система цін, зазнала фінансового краху.
Витратна природа планової системи цін призвела добезмірної марнотратності матеріальних, трудових і фінансових ресурсів ідуховної деградації радянського суспільства.
Можна згадати злочинне ставлення споживачів дохліба, хлібопродуктів та багатьох інших продовольчих і непродовольчих товарів,стимульоване державою встановленням надто низьких цін, а на деякі – простосимволічних (сіль, сірники, свічки, світильний газ, бензин тощо).
У ринковій економіці, де кінцева (роздрібна) цінаВВП встановлюється за ринковою методологією, система цін побудована напринципово інших засадах, якщо не протилежних до планово-директивної системи.
Першою за часом формування і вирішальною длянормального функціонування всієї системи цін ринкової економіки є роздрібнаціна. Починаючи від цієї ціни, підприємства кожної ланки (сфери) товарногообміну вираховують свою частину витрат, тобто витрати та операційний прибуток іПДВ, починаючи від роздрібної торгівлі через проміжні ланки товарного обміну аждо сільського господарства або базових галузей промисловості, де зароджується ізвідки починає свій рух ВВП. У такий спосіб визначаються ціни для всіхпроміжних ланок (сфер) товарного обміну і початкової ланки (сфери), дезароджується ВВП.
В економіці України співіснують три види цін застатусом: вільні, регульовані і державні. Державні та регульовані цінивстановлюють за планово-директивною, тобто витратною методологією, вільні – заринковою. Тому сучасна система цін в Україні побудована за змішанимипринципами, у якій поєднано засади планово-директивної і ринкової системи цін.
Оскільки на завершальному етапі реформи цін вУкраїні в системі цін домінують вільні ціни і незначне місце відведенодержавним і регульованим цінам, то вітчизняна система цін побудована зперевагою ринкових принципів побудови і функціонування. На засадахпланово-директивної економіки залишились тільки державні та регульовані ціни.
Практична частина
Підприємство «Керол» планує виробляти в IVкварталі 2008 року вироби А, Б (цех №1 – основне виробництво), В, Г (цех №2 –основне виробництво).
Вихіднідані:
1) Плановийрівень рентабельності – 25%.
2) Плановіобсяги виробництва виробів у місяць:
ВирібА – 80 шт.
ВирібБ – 70 шт.
ВирібВ – 55 шт.
ВирібГ – 20 шт.
3)Основні планові витрати сировини і матеріалів в розрахунку на 1 виріб наведенів таблиці 1.
Таблиця 1. Основні планові витрати сировини іматеріалів в розрахунку на 1 виріб
Назва матеріалу
Одиниці виміру
Ціна
Кількість
Планові витрати
Виріб А ДСП ламінована
м2 50,0 4,2 210,00 ДВП 2750*1830
м2 24,0 6,1 146,40 Поролон меблевий кг 20,0 9,0 180,00 Шкіра оббивна
м2 3,8 5,9 22,42 Тканина обробна
м2 19,0 5,5 104,50 Нитки, 200 м моток 24,0 2,0 48,00 Клей БТ-99 кг 12,0 0,02 0,24 Лак, 88 СА кг 16,0 0,7 11,20
Всього по виробу А - - -
722,76
Виріб Б Брус дубовий, 10 мм
м3 720 0,04 28,80 Дошка обрізна, дубова
м2 33 0,4 13,20 Дуб-кругляк, d =50
м3 580 0,06 34,80 Налічник дубовий п. метр 8 0,2 1,60 Штапік дверний п. метр 3 0,09 0,27 Скло візерункове
м2 45 1,4 63,00 Шліф шкурка п. метр 25 0,2 5,00 Клей DEN BRAVEN кг 10 0,08 0,80 Лак БТ-99 кг 21 1,2 25,20
Всього по виробу Б - - -
172,67
Виріб В Труба стальна, d = 10 т 140 0,01 1,40 Проволка стальна кг 6,4 5,2 33,28 Круг відрізний шт. 9 2 18,00 Круг шліфувальний шт. 8 1 8,00 Полоса стальна кг 1,75 10,5 18,38 Сітка РАБІЦА
м2 6,6 1,9 12,54 Балон кисневий шт. 16,8 1 16,80 Електроди АНО-4 кг 15 1,3 19,50 Фарба Суперлекс кг 17 3,2 54,40 Оліфа Оксоль кг 11 2,1 23,10
Всього по виробу В - - -
205,40
Виріб Г Лист броньований т 980 0,05 49,00 Дріт зварювальний кг 11 3,5 38,50 Кутний стальний кг 3,56 5,5 19,58 Круг відрізний шт. 8,9 2 17,80 Електроди АНО-6 кг 14,5 2,5 36,25 Балон кисневий шт. 172 1 172,00 Круг шліфувальний шт. 7,8 2 15,60 Фарба цинкова кг 8,1 2,5 20,25
Всього по виробу Г - - -
368,98 /> /> /> /> /> /> /> />
Показникпланові витрати сировини і матеріалів в розрахунку на один виріб Арозраховувався наступним чином:
А=50*4,2+24*6,1+20*9+3,8*5,9+19*5,5+24*2+12*0,02+16*0,7=722,76грн. Аналогічно розраховуються показники для виробів Б, В, Г.
4) Основніпланові витрати покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів наведені втаблиці 2.
Таблиця 2. Основні планові витрати покупнихкомплектуючих виробів та напівфабрикатів в розрахунку на 1 виріб
Назва матеріалу
Одиниці виміру
Ціна
Кількість
Планові витрати
Виріб А Решети – саморізи кг 21 0,22 4,62 Цвяхи меблеві кг 5,4 0,28 1,51 Болти меблеві, 8 мм кг 4,7 0,75 3,53 Гайки, 8 мм кг 3,2 0,5 1,60 Замки диванні шт. 12 2 24,00
Всього по виробу А - - -
35,26
Виріб Б Замки врізні шт. 45 1 45,00 Шпінгалети шт. 5 4 20,00 Петлі дверні шт. 2,1 4 8,40 Цвяхи меблеві кг 5,2 0,5 2,60 Ручки дверні шт. 12 2 24,00
Всього по виробу Б - - -
100,00
Виріб В Засуви воротні шт. 6,9 2 13,80 Замок навісний шт. 17 2 34,00 Петлі завісні шт. 7 4 28,00 Петлі армовані кг 25 0,6 15,00
Всього по виробу В - - -
90,80
Виріб Г Засуви закривні шт. 16 2 32,00 Замок шліфовий шт. 21 1 21,00 Ручка для сейфу шт. 19 2 38,00 Завіси шт. 12 2 24,00
Всього по виробу Г - - -
115,00 /> /> /> /> /> /> /> />
Показникпланові витрати покупних комплектуючих виробів та напівфабрикатів в розрахункуна один виріб А розраховувався наступним чином:
ВирібА=21*0,22+5,4*0,28+4,7*0,75+3,2*0,5+12*2=35,26 грн.
Аналогічнорозраховуємо по виробах Б, В, Г.
5) Основназаробітна плата виробничих робітників в розрахунку на 1 виріб наведена втаблиці 3.
Годиннатарифна ставка = мінімальна заробітна плата
середнятривалість роб. міс.
/>
Тарифні коефіцієнти по розрядах складають:
1 розряд – 1,0;
2 розряд – 1,187;
3 розряд – 1,385;
4 розряд – 1,577;
5 розряд – 1,813;
6 розряд – 2,073.
Годинна тарифна ставка 1 розряду =3,4375*1,0=3,4375;
Годиннатарифна ставка 2 розряду = 3,4375*1,187=4,0803;
Годиннатарифна ставка 3 розряду = 3,4375*1,385=4,7609;
Годиннатарифна ставка 4 розряду = 3,4375*1,577=5,4209;
Годиннатарифна ставка 5 розряду = 3,4375*1,813=6,2322;
Годиннатарифна ставка 6 розряду = 3,4375*2,073=7,1259.
Таблиця3. Основна заробітна плата в розрахунку на один виріб
Види робіт
Розряд
Час на виготовлення, год.
Сума заробітної плати, грн.
Виріб А заготівельні ІІ 6,0 4,0803*6,0=24,48 збиральні ІV 10,0 5,4209*10,0=54,21 фрезерні V 1,5 9,35 малярні ІІІ 0,5 2,38 столярні ІV 2,0 10,84
Всього по виробу А - -
101,26
Виріб Б заготівельні ІІ 6,0 24,48 збиральні ІV 2,0 10,84 фрезерні V 8,0 49,86 малярні ІІІ 0,5 2,38 столярні ІV 3,0 16,26
Всього по виробу Б - -
103,82
Виріб В заготівельні ІІ 1,0 4,08 збиральні ІV 2,0 10,84 слюсарні ІV 10,0 54,21 зварювальні ІV 12,0 65,05 столярні ІV 1,0 5,42
Всього по виробу В - -
139,60
Виріб Г заготівельні ІІ 0,5 2,04 збиральні ІV 3,0 16,26 слюсарні ІV 4,0 21,68 зварювальні ІV 12,0 65,05 столярні ІV 1,0 5,42
Всього по виробу В - -
110,46
6)Додаткова заробітна плата виробничих робітників складає 10% від суми основноїзаробітної плати:
длявиробу А – 101,26*10%=10,13 грн.;
длявиробу Б – 103,82*10%=10,38 грн.;
длявиробу В – 139,60*10%=13,96 грн.;
длявиробу Г – 110,46*10%=11,05 грн.
7)Розрахунок відрахувань від основної та додаткової заробітної плати для кожноговиробу окремо наведені в таблиці 4.
Таблиця4. Відрахування
Показник
Вироби
А
Б
В
Г Основна заробітна плата 101,26 103,82 139,60 110,46 Додаткова заробітна плата 10,13 10,38 13,96 11,05 Заробітна плата, всього 111,39 114,21 153,56 121,50 Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування 36,98 37,92 50,98 40,34 Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 1,67 1,71 2,30 1,82 Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 1,45 1,48 2,00 1,58 Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (1,08%) 1,20 1,23 1,66 1,31
8)Загальновиробничі витрати для цеху 1, 2 підприємства наведені у додатку 1.
Потрібнозауважити, що:
– у другому місяці передбачаєтьсязростання заробітної плати на 10%;
– у третьому місяці прогнозуєтьсязростання тарифів на комунальні послуги на 20%.
9) Адміністративні витрати підприємстванаведені в додатку 2.
Потрібно зауважити, що:
– в другому місяці кварталу будепроводитись аудиторська перевірка, плата за ці послуги буде становитиме 4000грн.;
– в третьому місяці кварталуочікується збільшення заробітної плати на 20%.
10) Витрати на збут підприємства наведенів додатку 3.
Потрібно зауважити, що:
– у другому місяці передбачається зростаннязаробітної плати на 10%.
11) База розподілу загальновиробничих,адміністративних витрат, витрат на збут – основна заробітна плата виробничихробітників.
Коефіцієнтрозподілу
/>=/>
ЗВВА=1,41053*101,26=142,83грн.
ЗВВБ=1,41053*103,82=146,45грн.
Коефіцієнтрозподілу
/>=/>
ЗВВВ=2,39127*139,60=333,83грн.
ЗВВГ=2,39127*110,46=264,14грн.
Коефіцієнтрозподілу
/>=
=/>
Адмін.витрати виробу А=2,70601*101,26=274,02 грн.
Адмін.витрати виробу Б=2,70601*103,82=280,95 грн.
Адмін.витрати виробу В=2,70601*139,60=377,77 грн.
Адмін.витрати виробу Г=2,70601*110,46=298,90 грн.
Коефіцієнтрозподілу
/>=
=/>
Витратина збут виробу А=0,88920*101,26=90,04 грн.
Витратина збут виробу Б=0,88920*103,82=92,32 грн.
Витратина збут виробу В=0,88920*139,60=124,14 грн.
Витратина збут виробу Г=0,88920*110,46=98,22 грн.
Необхіднорозрахувативідпускну оптову ціну виробів А, Б, В, Г у вигляді калькуляції ціни кожноговиробу окремо.
Розрахуноквідпускної оптової ціни виробу А представимо у таблиці 5, виробу Б – у таблиці6, виробу В-у таблиці 7, виробу Г – у таблиці 8.
Таблиця5. Розрахунок відпускної оптової ціни виробу А
Показники
Сума, грн. 1. Сировина і матеріали 722,76 2. Покупні вироби і напівфабрикати 35,26 3. Основна заробітна плата 101,26 4. Додаткова заробітна плата 10,13 5. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування 36,98 6. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 1,67 7. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 1,45 8. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності 1,20 9. Загальновиробничі витрати 142,83 10. Виробнича собівартість (п. 1+ … +п. 9) 1053,54 11. Адміністративні витрати 274,02 12. Витрати на збут 90,04 13. Загальні витрати (п. 10+ п. 11+ п. 12) 1417,60 14. Прибуток (п. 13*Рент.)/100% 354,40 15. Оптова ціна п. 13+ п. 14 1772,00 16. ПДВ (п. 15*20%) 354,40 17. Відпускна оптова ціна п. 15 + п. 16 2126,40
Таблиця6. Розрахунок відпускної оптової ціни виробу Б
Показники
Сума, грн. 1. Сировина і матеріали 172,67 2. Покупні вироби і напівфабрикати 100,00 3. Основна заробітна плата 103,82 4. Додаткова заробітна плата 10,38 5. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування 37,92 6. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 1,71 7. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 1,48 8. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності 1,23 9. Загальновиробничі витрати 146,45 10. Виробнича собівартість 575,67 11. Адміністративні витрати 280,95 12. Витрати на збут 92,32 13. Загальні витрати 948,94 14. Прибуток 237,24 15. Оптова ціна 1186,18 16. ПДВ 237,24 17. Відпускна оптова ціна 1423,42
Таблиця7. Розрахунок відпускної оптової ціни виробу В
Показники
Сума, грн. 1. Сировина і матеріали 205,4 2. Покупні вироби і напівфабрикати 90,8 3. Основна заробітна плата 139,60 4. Додаткова заробітна плата 13,96 5. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування 50,98 6. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 2,30 7. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 2,00 8. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності 1,66 9. Загальновиробничі витрати 333,83 10. Виробнича собівартість 840,53 11. Адміністративні витрати 377,77 12. Витрати на збут 124,14 13. Загальні витрати 1342,44 14. Прибуток 335,61 15. Оптова ціна 1678,05 16. ПДВ 335,61 17. Відпускна оптова ціна 2013,66
Таблиця8. Розрахунок відпускної оптової ціни виробу Г
Показники
Сума, грн. 1. Сировина і матеріали 368,98 2. Покупні вироби і напівфабрикати 115,00 3. Основна заробітна плата 110,46 4. Додаткова заробітна плата 11,05 5. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування 40,34 6. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 1,82 7. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 1,58 8. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності 1,31 9. Загальновиробничі витрати 264,14 10. Виробнича собівартість 914,68 11. Адміністративні витрати 298,90 12. Витрати на збут 98,22 13. Загальні витрати 1311,80 14. Прибуток 327,95 15. Оптова ціна 1639,75 16. ПДВ 327,95 17. Відпускна оптова ціна 1967,70
Данінаведені в таблицях 5–8 беремо з вище наведених таблиць, а саме:
1. Сировина і матеріали – таблиця 1.
2. Покупні вироби і напівфабрикати – таблиця 2.
3. Основна заробітна плата – таблиця 3.
4. Додаткова заробітна плата – пункт 6.
5. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування – таблиця 4.
6. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування узв’язку з тимчасовою втратою працездатності – таблиця 4.
7. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування навипадок безробіття – таблиця 4.
8. Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиниливтрату працездатності – таблиця 4.
9. Загальновиробничі витрати – пункт 11.
10. Адміністративні витрати – пункт 11.
11. Витрати на збут – пункт 11.
Висновки
Наоснові виконаної роботи можна зробити наступні висновки:
1.Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, їїрегулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків.
2.Процес встановлення і розробки ціни називається ціноутворенням.
3. Ціноутворення якпроцес формування цін відбувається за певними принципами. Принцип ціноутворення– це основні положення з формування цін.
4. Уринковому ціноутворенні до основних принципів ціноутворення належать принципи:
– наукового обґрунтування цін;
– системного підходу;
– цільового спрямування цін;
– безперервного ціноутворення;
– моніторингу цін.
5. Принцип наукового обґрунтування ціни полягає втому, що при визначенні ціни на виріб або послугу необхідно використовуватидіючі в суспільстві закони розвитку економіки та особливості їх дії залежно відчасу, а також зовнішніх і внутрішніх чинників.
6. Принцип системного підходу передбачає контрольціноутворенням з боку державних органів. В умовах ринкової економіки контрольздійснюється насамперед щодо товарів і послуг, які мають соціально-економічнезначення для населення й регулюються державою.
7. Реалізація принципу цільового спрямування цінпередбачає визначення економічних і соціальних проблем, які необхіднорозв'язати. Передусім це стосується виробництва нової продукції з використаннямновітніх технологій, що вкрай потрібні державі на певному етапі.
8. Згідно із принципом безперервногоціноутворення передбачається, що ціна на виріб має визначатися протягом усьогоперіоду його виробництва. Це означає, що на кожному етапі руху товарувстановлюється певна ціна.
9. Принцип моніторингу цін передбачає постійнеспостереження за цінами, їх зміною.
10. У практичній частині потрібно булорозрахувати відпускну оптову ціну виробів А, Б, В, Г у вигляді калькуляції ціникожного виробу окремо.
Врезультаті розрахунків відпускна оптова ціна становить:
ВирібА – 2126,40 грн.
ВирібБ – 1423,42 грн.
ВирібВ – 2013,66 грн.
ВирібГ – 1967,70 грн.
11. Упроцесі виконання розрахункової роботи було вирішено наступні завдання: продемонструвативміння підбирати, опрацьовувати матеріал, формувати підсумки проведеної роботи;застосувати набуті знання з методики ціноутворення; узагальнення цифровогоматеріалу.
Списоквикористаної літератури
1. Про ціни і ціноутворення. Закон України від 3.12.1990 р.№508–12 (кодифікований)
2. Верхоглядова Н.І., Ільїна С.Б., Іванніекова Н.А., Слабка Я.Я,Лисенко Ю.В. Основи ціноутворення: Навчальний посібник. – К.: Кондор,2007.
3. Колесников О.В.Ціноутворення: Навч. посібник – К.: Центр учбової л-ри, 2007.
4. Корнєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. – К.:КНЕУ, 2001. – 257 с.
5. Литвнненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Навч.посіб. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.
6. Пінішко В.С. Ціни іціноутворення. Навчальний посібник. – Львів: «Інтелект-Захід», 2006. – 488 с.
7. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика: Навч. – метод.посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2006.
8. Ушакова Н.Г., Савицька Н.Л. Міжнароднеціноутворення: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2004.
9. Шкварчук Л.О. Ціни і ціноутворення: Навч. посібник. –К.: Кондор, 2004.