Приватизація – основа роздержавлення

ПРИВАТИЗАЦІЯ –ОСНОВА РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ

Вступ
У світовій практиці приватизаціярозглядається як ефективний інструмент здійснення структурної перебудовиекономіки, підвищення рівня ефективності функціонування підприємств, а також якджерело додаткових коштів до державного бюджету з метою наступного їх використаннядля вирішення соціальних питань та реформування виробничого потенціалу держави.
Саме цим ікерувалися вітчизняні фахівці під час розроблення концептуальних підходів доздійснення приватизації в Україні. Перші політичні засади в цьому напрямі булипроголошені наприкінці 1991 року, коли парламент затвердив Концепціюроздержавлення та приватизації державних підприємств, житлового фонду і землі. Відповіднодо неї головна мета роздержавлення та приватизації державної власності полягалау створенні багатоукладної соціально-орієнтованої економіки.
Досвід розвинутих країн підтверджує, щонауково-технічний прогрес також залежить від різноманітності формгосподарювання. Тому, цей фактор є властивістю не лише сьогоднішнього, а йзавтрашнього дня.
Це свідчить про об’єктивнунеобхідність реформування відносин власності в Україні. Реальні процеси такоїтрансформації, її напрями, сутність та механізми, визначаються в ході гостроїборотьби.
В умовах формування реальногоринку методологічна спрямованість реформування відносин власності закріплена вКонституції України. В статті 41 зазначено: “Кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися власністю. Право приватної власності набуваєтьсяв порядку визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можутькористуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно дозакону.”
Початком реформування державноївласності в Україні слід вважати затвердження Верховною Радою України Постанови“Про концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житловогофонду” від 31 жовтня 1991 року. Нею передбачено широкомасштабну трансформаціюдержавного сектору в ринкову економічну систему через приватизацію і створенняпідприємств різних форм власності. Для реалізації цієї концепції було виданоУкази Президента України: “Про комерціалізацію державної торгівлі тагромадського харчування” від 31 січня 1992 р. і “Про комерціалізацію діяльностіпідприємств і організацій сфери послуг” від 18 квітня 1992 р., а також декретКабінету Міністів України “Про заходи щодо завершення комерціалізаціїпідприємств і організацій державної торгівлі, громадського харчування та сферипослуг” від 15 лютого 1992 р. Відповідно до чинного законодавства було створеносотні самостійних підприємств. Наступним кроком стала приватизація на основіЗаконів України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня1992 р. та “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малуприватизацію)” від 6 березня 1992 р. Таким чином, приватизацію було поділено:мала приватизація та велика приватизація.
Період 1991-2003 років позначенийдокорінною зміною соціально-економічних відносин, утворенням принципово новоїекономіки. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності.Нині понад 75% від загального обсягу промислової продукції, виробляється недержавнимипідприємствами. Здійснено роздержавлення сфери будівництва та транспорту, наприватних засадах розвиваються підприємства торгівлі. Кардинальні змінивідбулися на селі, де з 1994 року розпочато земельну реформу. Протягом 90-хроків сформовано основний каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів,затверджено основи відповідної законодавчої бази.
Перехід до ринкової економіки – це докоріннаперебудова суспільно-економічної структури економіки, системи господарювання.Величезна складність і глибина цього процесу вимагають здійснення широкого комплексузаходів, серед яких чільне місце посідають роздержавлення власності, демонополізаціяекономіки шляхом перетворення державної власності у багатоманітну системурівноправних форм власності і господарювання, деконцентрація виробництва,перехід до організаційно-економічної структури виробництва, в якій поряд ізвеликими підприємствами значно поширені середні та, особливо, дрібні замасштабами підприємства.
У курсовому проекті досліджується приватизаціяяк основа роздержавлення та описуються моделі та напрями приватизаціїдержавного майна за його критеріями, класифікацією та способами. Проводитьсяаналіз ефективності реформування відносин власності у Дніпропетровськійобласті. Визначаються проблемні питання та пропонуються шляхи їх вирішення.
Актуальність дослідження визначається тим, щоформування недержавних форм власності та ринкових форм господарювання триває вдержаві та в Дніпропетровській області понад 12 років. Це досить великийтермін, який дозволяє проаналізувати зроблену в цій сфері роботу та виявитипевні закономірності. Важливим є те, що приватизація стала чи не єдинимнайбільш послідовним напрямом реформування економіки та суспільства в цілому.Досягнуті результати вимагають більш ефективно та більш цілеспрямовано будуватиподальші процеси реформування відносин власності.
На початок 2004 року в Дніпропетровській областізмінили форму власності 1685 об’єктів державної та 4575 об’єктів комунальноївласності.
Переважна більшість приватизованихоб’єктів – понад 4,6 тис. (82,3% від загальної кількості) відносяться до групиА (мала приватизація). Головним чином продаж об’єктів малої приватизаціїздійснювалася у торгівлі та громадянському харчуванні, житлово-комунальномугосподарстві, побутовому обслуговуванні. Більше половини зазначених об’єктівреалізовано у 1995 – 1996 роках.
В області змінили форму власностібіля 800 об’єктів великої приватизації. Відповідно до існуючого порядкуприватизацію значної кількості таких підприємств здійснює центральний апаратФонду державного майна України.
Зміна форм власності в областівідбувалась переважно засобом викупу державного майна (41,59% від загальноїкількості приватизованих об’єктів). При цьому понад 2 тис. об’єктів буливикуплені товариствами покупців – членів трудових колективів та організаціямиорендарів орендних підприємств.
В області приватизовано переважнобільшість агропідприємств державної форми власності, які не заборонено доприватизації.
В аграрному секторі областінатомість 450 колгоспів створено понад тисячу нових агроформувань, понад тритисячі фермерських господарств.
Докорінна перебудова економічної структури дає вагомірезультати. Постійно зростає загальний обсяг промислової тасільськогосподарської продукції. Більше ніж у середньому, зросли обсягивиробництва в галузях, де переважають приватизовані підприємства. Це – легка,хімічна та нафтохімічна промисловість, харчова промисловість та переробкасільськогосподарських продуктів, целюлозно-паперова і поліграфічнапромисловість, видавнича справа.
Значна частина роздержавленихпідприємств працює досить ефективно. Разом с тим, багато приватизованихпідприємств знаходяться в кризовому стані. Ніяке виробництво не можерозвиватись без інвестицій, кредитів, зацікавленості працівників в кінцевихрезультатах роботи. Не завжди нові власники, у тому числі трудові колективи,спромоглись стати ефективними господарями.
Одночасно, життя вимагає надатиприватизації нової якості, забезпечити подальше підвищення її ефективності заумов переходу до виключно грошової приватизації, у тому числі стратегічноважливих для економіки країни та регіону підприємств.
Питання про те, скількипідприємств має бути приватизовано, а скільки має залишитися у державнійвласності, є актуальним не лише для України але й для всіх країн.
Об’єкт дослідження – процесиреформування державної власності у Дніпропетровській області.
Предмет дослідження – діяльністьрегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровськійобласті.
Мета роботи – аналіз досвіду,закономірностей та динаміки приватизаційних процесів в економіці області зметою розробки заходів для покращення діяльності Фонду державного майна Українита регіональних відділень.
Для досягнення цієї мети у роботітреба вирішити наступні завдання:
–         всебічно розглянути етапи,історію розвитку та нормативно правову базу реформування відносин власності вУкраїні.
–         дослідити процесиприватизації об’єктів в Дніпропетровській області.
–         розглянути ефективністьреформування відносин власності та управління майном і майновими правами.
–         підготувати пропозиціїщодо вдосконалення на законодавчому рівні процесів роздержавлення та управліннядержавним майном.
 

1. Класифікаціяоб’єктів приватизації
Основним завданнямефективного роздержавлення було визначення моделі та напрямків приватизаціїдержавного майна за його критеріями. Все державне майно було поділено на окремігрупи, кожна зі своїми властивостями.
В 1992 році було розроблено іприйнято першу державну програму приватизації. Вказана Державна програмаприватизації майна державних підприємств була спрямована на забезпечення у 1992році організаційно-економічних умов для реалізації державної політикиприватизації у 1993-1994 роках. Цією Програмою визначена така класифікаціядержавного майна:
а) група А – об'єкти,вартість яких не перевищує 20 млн. крб. (крім підприємств групи Г;
б) група Б – об'єкти,вартість яких становить від 20 до 1500 млн. крб., а частка відновної вартості фондів,що припадає на одного працюючого, не перевищує номінальної вартостіприватизаційного сертифіката більш як у 1,5 рази (крім підприємств групи Г);
в) група В – об'єкти,вартість яких становить від 20 до 1500 млн. крб., а частка відновної вартості фондів,що припадає на одного працюючого, перевищує номінальну вартістьприватизаційного сертифіката більш як у 1,5 рази;
г) група Г –підприємства-монополісти, визнані такими згідно з Законом України «Прообмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції упідприємницькій діяльності», незалежно від їх вартості;
–         підприємствавійськово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідноюпрограмою, незалежно від їх вартості;
–         підприємства,приватизація яких здійснюється з залученням іноземних інвестицій за міжнароднимидоговорами України, незалежно від їх вартості;
–         підприємства,вартість яких перевищує 1500 млн. карбованців;
д) група Д – законсервованіоб'єкти та об'єкти незавершеного будівництва; майно ліквідованих підприємств;
е) група Е – частки (паї,акції), що належать державі у майні підприємств із змішаною формою власності.
Цією Програмою також буловизначено такі способи приватизації цих об'єктів:
–         викупоб'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цихоб'єктів; викуп державного майна підприємства за альтернативним планомприватизації;
–         викупдержавного майна, зданого в оренду з викупом;
–         викупдержавного майна зданого в оренду;
–         продаж нааукціоні;
–         продаж занекомерційним конкурсом;
–         продаж закомерційним конкурсом;
–         продаж звідстрочкою платежу;
–         продажакцій відкритих акціонерних товариств.
Розглянемо застосування цихспособів приватизації.
–         викупоб'єктів малої приватизації – спосіб приватизації, за яким власником об'єктастає товариство покупців, створене його працівниками. (цей спосіб приватизаціїне передбачає конкуренції покупців).
–         викупдержавного майна підприємства згідно з альтернативним планом приватизації –спосіб приватизації, за яким власником об'єкта (або його частки) стаєтовариство покупців, створене його працівникам згідно з розробленим товариствомпокупців планом, що є альтернативним до плану, запропонованого комісією зприватизації.
–         викупдержавного майна, зданого в оренду з викупом – спосіб приватизації, за якимвласником об'єкта стає орендар, відповідно до договору оренди.
–         продаж нааукціоні – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який запропонуваву ході аукціону максимальну ціну.
–         продаж занекомерційним конкурсом – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стаєпокупець, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта абопри рівних умовах – найвищу ціну.
–         продаж закомерційним конкурсом – спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець,який при фіксованих початкових умовах запропонував найвищу ціну.
–         продаж законкурсом з відстрочкою платежу – спосіб приватизації, за яким власникомоб'єкта стає покупець, який на конкурсних засадах здобув право оплати запридбаний об'єкт з відстрочкою платежу на 3 роки за умови попереднього внесення30 відсотків його вартості.
–         продажакцій відкритих акціонерних товариств – спосіб приватизації, за яким власникамиакцій перетворених у відкриті акціонерні товариства державних підприємств наконкурсних засадах стають покупці, які запропонували найвищу ціну за найбільшукількість акцій після реалізації акцій на пільгових умовах.
Обґрунтовуючи викладене,способи приватизації для різних груп об'єктів можна об'єднати в таблицю(таблиця 1).
Таблиця 1. Способиприватизації для різних груп об'єктів№ п/п Способи приватизації Група А Група Б Група В Група Г Група Д Група Е 1 Викуп об'єктів приватизації товариством покупців * 2
Викуп підприємств за альтернативним планом
Приватизації * * * * * 3 Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом * * * * * 4 Продаж на аукціоні * * * * * 5 Продаж за некомерційним конкурсом * * * * * * 6 Продаж за комерційним конкурсом * * * * * * 7 Продаж за конкурсом з відстрочкою платежу * * * * * * 8 Продаж акцій відкритих акціонерних товариств * * *
Але до класифікації об’єктівв цій програмі не входила група Ж (соціальна сфера). Вперше ця група з’явиласьв програмі приватизації на 1998 рік, в якій було наголошено на приватизаціюоб’єктів групи Ж (соціальної сфери), що зумовило активізацію роботи державнихорганів приватизації у цьому напрямі.
У 1999 році продовжуваласяприватизація об’єктів за грошові кошти переважно із застосуванняміндивідуальних процедур. Приватизації процеси здійснювалися згідно з Державноюпрограмою приватизації на 1999 рік, затвердженою Указом Президента України від24 лютого 1999 р. № 209/99.
У зв'язку з поступовим завершенням у1999 році етапу приватизації з використанням приватизаційних паперів тасертифікатів, що видавалися на суму індексації грошових заощаджень громадянУкраїни в установах Ощадного банку України і колишнього Укрдержстраху, групу Бпри класифікації об'єктів приватизації не передбачено.
На теперішній час, починаючи з 2000року напрями діяльності у сфері приватизацію та завдання державних органівприватизації стосовно її здійснення визначені Указом Президента України від 29грудня 1999 р. № 1626/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизаціїмайна в України” та Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки,затвердженою Законом України від 18 травня 2000 р. № 1723-111 “Про Державнупрограму приватизації”. Уперше було прийнято широкомасштабну трирічну програмугрошової приватизації, яка існує майже 4 роки.
Згаданою програмою приватизаціївизначена така класифікація об'єктів приватизації, що мають державну формувласності:
1. Група А – об’єктиприватизації, які не підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства,а саме:
–         цілісні майнові комплексидержавних підприємств, та їх структурних підрозділів, виділені в самостійніпідприємства (далі – цілісні майнові комплекси), у тому числі ті, щознаходяться в оренді, та виділені в результаті реструктуризації державнихпідприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно абопонад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формуваннястатутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі – ВАТ), а також готелі;
–         окреме індивідуальновизначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ),будівлі, споруди та нежилі приміщення; майно підприємств, ліквідованих зарішенням суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу,уповноваженого управляти державним майном, майно підприємств, які не будипродані як цілісні майнові комплекси, а також майно мобілізаційного запасу тамобілізаційного резерву, після прийняття рішення про передачу такого майна в приватизацію;
–         майно підприємств охорониздоров’я, освіти, культури, фізичної культури і спорту, відпочинку та туризмувидавничої справи та преси, телебачення та радіомовлення, які невикористовувались за прямим призначенням більше 3-х років або виключені зреєстру відповідної групи (закладів освіти, охорони здоров’я і т.і).
Група В:
–         цілісні майнові комплексипідприємств, у тому числі ті, які знаходяться в оренді, із середньообліковоючисельністю працюючих понад 100 осіб (крім об’єктів групи Г);
–         акції ВАТ ( крім ВАТ,створених на базі підприємств групи Г), а також ВАТ, створених на базіпідприємств агропромислового комплексу;
–         науково-дослідні тапроектно-конструкторські організації та установи незалежно від вартостіосновних фондів (крім віднесених цією Програмою до групи Г);
–         непродані акції ВАТ,продаж яких здійснювався до 2001 року включно (в тому числі підприємств групиГ, у випадку, коли продаж акцій здійснювався неодноразово і які не користуютьсяпопитом)
–         пакетиакцій тих ВАТ, які вилучені з переліку підприємств групи Г.
3. Група Г – цілісні майновікомплекси державних підприємств або ВАТ, які:
–         на момент прийняттярішення про приватизацію є монополістами на загальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг);
–         визначені підпрограмамиринкової трансформації та приватизації особливо важливих народногосподарськихкомплексів, а саме:
1)        виробничими комплексами –підприємствами, які забезпечують:
а) конкурентні переваги країни у виробництвіскладної техніки;
б) економічну незалежність країни;
2)        унікальними виробництвами(які використовують рідкі ресурси або їх комбінацію – нематеріальні активи, кориснікопалини, кадри, ноу-хау), включаючи науково-дослідні та проектно-конструкторськіорганізації та установи, які відповідають цій ознаці;
3)        підприємствами, приприватизації яких може виникнути ризик того, що ринкові механізми незабезпечать сталий доступ всіх споживачів до соціально значущих товарів чипослуг.
4. Група Д – об'єктинезавершеного будівництва, у тому числі законсервовані об'єкти.
5. Група Е – акції (частки, паї), що належать державіу статутних фондах господарських товариств (у тому числі підприємств зіноземними інвестиціями та міжгосподарських товариств), розташованих на територіїУкраїни або за кордоном.
6. Група Ж – незалежно від вартостіоб’єкти охорони здоров’я, освіти, культури, фізичної культури і спорту,відпочинку та туризму видавничої справи та преси, телебачення та радіомовленняякі перебувають на самостійних балансах, а також ті, що не увійшли до статутнихфондів господарських товариств в процесі приватизації та корпоратизації, крімтих, які не використовувались за прямим призначенням більше 3-х років абовиключені з реєстру відповідної групи (закладів освіти, охорони здоров’я таінші).
Порівняно з першою програмоюприватизації в теперішній класифікації відсутня група Б та з’явилась додатковогрупа Ж, яка об’єднала об’єкти соціальної сфери. Відсутність групи Б зумовленатим, що на сьогодні об’єкти вартість основних фондів перевищує 1 мільйонгривень об’єднані в одну групу приватизації – групу В. Вперше ця група зникла вДержавній програмі приватизації на 1999 рік.
Класифікація об'єктів приватизаціїздійснюється з метою раціонального та ефективної приватизації державного майна ззастосування способів приватизації відповідно до діючого законодавства.
Способи приватизації передбачають:
Приватизація об’єктів групи А.Правовий механізм приватизації об’єктів (невеликих підприємств або окремих структурнихпідрозділів підприємств) торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговуваннянаселення, легкої промисловості (текстильної, шкіряної, харчової), переробноїпромисловості, а також окреме індивідуально визначене майно (будівлі, спорудита нежилі приміщення) незалежно від його вартості, визначений Законом України “Проприватизацію невеликих державних підприємств” (малу приватизацію) від 06.03.92№ 2171-ХІІ. Важливим положенням цього закону є те, що за бажанням покупцябудівлі можуть приватизуватися разом із розміщеними в них об’єктамиприватизації, якщо на це не має прямої заборони приватизаційного органу чимісцевої ради народних депутатів. На відміну від цього, у більшості інших країнмала приватизація звичайно включає оренду промислових приміщень.
Порядок продажу об’єктів малоїприватизації, описаний у другому розділі закону, такий самий, як і порядокпродажу великих підприємств. Процедура розпочинається з погодженнямприватизації об'єктів з їх органами управління – міністерствами та відомствами,а також публікації переліку об’єктів, що підлягають продажу на аукціоні, законкурсом чи шляхом викупу працівниками даного підприємства.
Необхідно зупинитись на питаннівіднесення до об’єктів приватизації окремих будівель, споруд, приміщень, які невходять до складу цілісного майнового комплексу невеликого державногопідприємства, тобто не знаходяться на його балансі, а орендуються на підставіокремого договору оренди.
Згідно з Законом про малуприватизацію будівлі, споруди, приміщення за бажанням покупця приватизуютьсяразом з розташованими в них об’єктами приватизації. Однак, в 1992 – 1993 р.р.зміна форми власності державного майна об’єктів такої приватизації проходилабез приватизації будівель, споруд, приміщень. Розпочинаючи з 1995 року колибула започаткована масова приватизація об'єктів малої приватизації значнийвідсоток об'єктів, які були приватизовані склали саме об'єкти нерухомості. Насьогодні така тенденція зберігається.
Приватизація об'єктів малоїприватизації здійснюється переважно конкурентними способами.
Початок процесу приватизаціїрозпочинається з рішення Фонду державного майна України, Верховної Радиавтономної республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів про затвердженняпереліків об’єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Перелікипідприємств затверджуються окремо в залежності від способу приватизації.
На підставі затверджених переліківоргани приватизації приймають рішення про приватизацію відповідним способом. Заприйняття рішення про приватизацію орган приватизації повинен визначити абоціну продажу (при викупі), або початкову ціну для продажу на аукціоні чи законкурсом. Визначення вказаної ціни проводиться у відповідності до Методики,яка затверджується Кабінетом міністрів України.
Порядок проведення аукціону таконкурсу регламентований нормативними документами. Однак хотілося б зробитиодне зауваження щодо поняття комерційний та некомерційний конкурс. Умовиконкурсу визначає конкурсна комісія, яка створюється органом приватизації.Умови конкурсу повинні визначатись, виходячи з планів подальшого використанняоб’єкта. Якщо за мету ставити найкращі умови експлуатації об’єкта, то умови конкурсурозробляються виходячи з цієї мети при фіксованій ціні продажу об’єкта, або приумові, що ціна може бути підвищена, але не відіграє вирішальну роль привизначенні переможця конкурсу. В даному випадку маємо некомерційний конкурс.
Якщо ж об’єкт функціонуєнормально, але необхідно зберігати умови його подальшої експлуатації та наконкурсних засадах визначити його ціну, конкурсна комісія повинна зафіксуватибажані умови подальшої експлуатації та встановити умови продажу за найвищуціну. В даному випадку ми маємо комерційний конкурс.
Таким чином, враховуючи думкуспеціалістів, експертів, органів місцевої влади та органів управління, самеконкурсна комісія, створена органом приватизації, визначає на комерційний чи некомерційній основі буде проводитися конкурсний продаж об’єкта малоїприватизації.
Об’єкти малої приватизації, це впереважній більшості об’єкти, що відносяться до сфери комунальних послуг. Томуне є таємницею, що Фонд державного майна до вересня 1994 року регулярно німетодологічно, ні практичним забезпеченням процесу малої приватизації незаймався. Нею займались підпорядковані місцевим Радам Фонди комунального майна,та інші організації централізоване керівництво яким не проводилось. Тільки починаючиз осені 1994р. Фонд державного майна України розпочав створення єдиної системиорганів приватизації та взяв на себе повністю методологічне забезпечення малоїприватизації.
При розробленні методології Фондомвизначено дві головні мети:
–         пошук ефективного власникапри приватизації державного майна та проведення приватизації прискоренимитемпами;
–         забезпечення механізмупоповнення державного бюджету за рахунок приватизації .
Проведена методологічна,організаторська та практична робота по приватизації призвела до того, щопочинаючи з червня 1995 р. темпи малої приватизації почали зростати.
Одним ізважливих напрямів приватизації об'єктів групи А є виділення в окремі об’єктиприватизації структурних підрозділів інших підприємств, що можуть бути виділенів самостійні підприємства. Законодавчою основою зазначеного положення УказуПрезидента України є ч.2 ст.2 Закону “Про приватизацію невеликих державнихпідприємств (малу приватизацію)”, якою, зокрема, встановлюється, що у випадках,коли до складу підприємств входять структурні підрозділи, які можуть бутивиділені в самостійні об’єкти приватизації, об’єктами малої приватизації є самеці структурні підрозділи. Виділення структурних підрозділів, що входять доскладу державних підприємств, здійснюється за рішенням органу приватизації,який зобов’язаний та має право прийняти таке рішення в будь який час післязатвердження переліку об’єктів. Керівник державного підприємства зобов’язанийвиконати рішення органу приватизації щодо реорганізації підприємств і несеперсональну відповідальність за його належне виконання.
Вищезазначене положення УказуПрезидента України застосовується також щодо орендних підприємств. Виділенняструктурних підрозділів, що входять до складу орендних підприємств, не можездійснюватися лише за рішенням органу приватизації – цьому повинна передувати згодаорендаря. Проте така згода є обов’язковою умовою в разі приватизації орендногопідприємства (його структурних підрозділів) шляхом прямого викупу
На сьогодні Державною програмоюприватизації на 2000-2002 роки визначено ще одне право орендаря. У разі прийняття рішення про приватизаціюорендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержуєправо на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено зарахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремитивід відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі,споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разіздійснюється із застосуванням експертної оцінки.
На сьогоднітаким правом користуються значна кількість орендарів. Оскільки державне майно,яке передається в оренду не завжди відповідає санітарно-технічним нормам, якіпередбачені для його використання під той чи інший вид діяльності, передбаченийорендарем та потребує значних матеріальних вкладень. Згадана можливість,передбачена законодавством, дала змогу орендарям вкладати свої кошти назаконному підґрунті та мати гарантоване право на викуп орендованого державногомайна. Крім того при визначенні вартості майна такого об'єкта приватизації,кошти, які фактично затрачені орендарем та підтверджені документально, такожвраховуються.
Приватизація об’єктів соціальноїсфери (група Ж). Першочерговій приватизації підлягають об'єкти групи Ж, яківикористовуються не за призначенням, перебувають в оренді або не функціонують.Покупцями об'єктів приватизації групи Ж можуть бути особи, визначені статтею 8Закону України «Про приватизацію державного майна». Приватизаціякнижкових, газетно-журнальних видавництв, підприємств поліграфії такнигорозповсюдження загальнодержавного значення здійснюється з урахуваннямвимог Закону України «Про видавничу справу» та Закону України«Про бібліотеки і бібліотечну справу». Органи, уповноважені управлятимайном об'єктів групи Ж, подають до державних органів приватизації перелікиоб'єктів, що підлягають приватизації. Одночасно з поданням на включення допереліку він подає до органу приватизації пропозиції щодо терміну збереженняпрофілю об'єкта або щодо можливості його перепрофілювання, реструктуризації.
Включення об'єктівсоціально-побутового призначення, які не ввійшли до статутних фондівпідприємств, створених в процесі приватизації, до переліку об'єктів, щопідлягають приватизації, здійснюється за ініціативою органу приватизації.Ініціатива щодо включення об'єктів групи Ж, які використовуються не запризначенням, передані в оренду або не функціонують, до переліку об'єктів, щопідлягають приватизації, може виходити від державних органів приватизації,орендарів або підприємств, на балансі яких вони перебувають. Регіональневідділення, або інший орган приватизації погоджує такі пропозиції з органами,уповноваженими управляти майном таких об'єктів. Державні органи приватизаціїформують переліки об'єктів групи Ж, що підлягають приватизації. При цьомуоб'єкти, що розташовані на території міст обласного підпорядкування, підлягаютьпогодженню обласною державною адміністрацією. Приватизація підприємств, щозаймають монопольне становище на загальнодержавному або регіональному ринках,здійснюється за погодженням з відповідними органами Антимонопольного комітетуУкраїни в порядку, затвердженому спільним наказом Фонду державного майнаУкраїни та Антимонопольного комітету України від 8 вересня 2000 р. N 1877/13,зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000 р. за N 651/487
Державна адміністрація розглядаєподані документи та за результатами розгляду погоджує їх. У разі незгоди ззапропонованим до приватизації переліком або окремими об'єктами в ньому,деякими умовами продажу державна адміністрація подає обґрунтовані зауваження докожного з таких випадків.
Переліки об'єктів, яківикористовуються не за призначенням, передані в оренду або не функціонуютьбільше ніж 3 роки та умовою продажу яких передбачається можливістьперепрофілювання об'єктів, крім погодження місцевою державною адміністрацієюпідлягають погодженню місцевим органом самоврядування у частині зазначеноїумови. Переліки таких об'єктів направляються на погодження до зазначенихорганів одночасно. В інших випадках переліки об'єктів групи Ж державної формивласності погодженню органами місцевого самоврядування не підлягають.
Якщо місцеві органи виконавчоївлади, органи місцевого самоврядування не надають згоди на приватизаціюоб'єктів групи Ж, то зазначені органи надають державному органу приватизаціїінформацію про джерела фінансування об'єкта та відповідні гарантії щодонадходження коштів. Указані гарантії полягають у поданні письмових зобов'язаньпідприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка безпосередньо будездійснювати фінансування об'єкта групи Ж, щодо обсягів та терміну фінансування.Фінансування такого об'єкта не надає особі, що його здійснює, першочерговеправо на викуп цього об'єкта. Контроль за надходженням зазначених коштівздійснює орган, уповноважений управляти майном такого об'єкта. Мінімальніобсяги фінансування таких об'єктів визначаються за погодженням з органами,уповноваженими управляти майном цих об'єктів.
З метою залучення потенційних покупців,вивчення попиту на конкретний об'єкт приватизації та для забезпеченняінформаційної відкритості процесу приватизації переліки об'єктів, що підлягаютьприватизації, публікуються в інформаційних бюлетенях органів приватизації тамісцевій пресі. Зазначена інформація публікується протягом 20 днів з днязатвердження переліку. Рішення про приватизацію об'єктів групи Ж, внесених допереліків, приймається органом приватизації на підставі заяв покупців або завласною ініціативою.
Якщо об'єкт групи Ж, стосовноякого прийнято рішення про приватизацію, є самостійним суб'єктомгосподарювання, орган приватизації зобов'язаний в місячний термін з дняприйняття рішення про приватизацію повідомити в письмовій формі про прийняте рішенняадміністрацію цього об'єкта.
Приватизація об'єктів групи Жздійснюється шляхом:
–         продажу за некомерційнимконкурсом,
–         продажу на аукціоні,
–         викупу.
Приватизація об'єктів незавершеногобудівництва (група Д). Включення об'єктів до переліку об'єктів незавершеногобудівництва, що підлягають приватизації, здійснюється за поданням органівприватизації та органів, що вповноважені управляти державним майном.
Фонд державного майна Українисвоїми наказами включає об'єкти до переліку об'єктів незавершеного будівництва,що підлягають приватизації та надає їх до регіонального відділення дляподальшої роботи з приватизації. У місячний термін регіональне відділення повідомляєпро включення об'єктів до переліку органи, у сфері управління яких ці об'єкти перебувають.
Регіональне відділення після отриманнявід Фонду державного майна України переліків об'єктів незавершеногобудівництва, що підлягають приватизації, видають наказ про приватизаціюоб'єктів незавершеного будівництва (рішення про приватизацію) та розпочинаютьроботу по підготовці об'єкту до приватизації.
Роботи зпідготовки об'єктів незавершеного будівництва до приватизації складаються з такихетапів:
–         визначення способуприватизації;
–         визначення вартостіоб'єкта незавершеного будівництва;
–         підготовка інформації прооб'єкт незавершеного будівництва, що приватизується, для опублікування уінформаційних бюлетенях державного органу приватизації та місцевій пресі.
Державнийорган приватизації у 5-денний термін після видання наказу про приватизацію
Об'єкти незавершеного будівництваприватизуються шляхом:
–         продажу на аукціоні, законкурсом – за наявності двох і більше покупців;
–         продажу за наявностіодного покупця – безпосередньо цьому покупцеві при забезпеченні ним умов, наяких продається об'єкт;
–         внесення об'єктанезавершеного будівництва до статутного фонду господарського товариства яквнеску держави з наступною приватизацією в порядку, встановленому установчимидокументами товариства та законодавством України, після завершення будівництвавідповідного об'єкта;
–         продажу під розбирання.
Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:
–         громадяни України,громадяни іноземних держав, особи без громадянства;
–         юридичні особи,зареєстровані на території України, у статутному фонді яких державна частка неперевищує 25 відсотків;
–         іноземні юридичні особи.
Обов'язкові умови приватизаціїоб'єктів незавершеного будівництва:
–         установлення термінузавершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва (у разі продажу підрозбирання – терміну розбирання);
–         заборона продажу об'єктанезавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цейоб'єкт, до моменту завершення будівництва і введення об'єкта в експлуатацію (уразі продажу під розбирання – на термін розбирання, якщо покупець відмовляєтьсявід права придбання земельної ділянки) та до моменту здійснення покупцем повнихрозрахунків за придбаний об'єкт. У разі неможливості завершення будівництва вустановлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершеннябудівництва можуть змінюватися за рішенням органу приватизації та органумісцевого самоврядування з укладенням додаткового договору;
–         у разі продажу підрозбирання – додержання умов здачі земельної ділянки органам місцевогосамоврядування, якщо покупець відмовляється від права придбання земельноїділянки;
–         забезпечення вимогекологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під часдобудови та подальшого введення в експлуатацію (у разі продажу під розбирання –під час розбирання).
Органи приватизації мають правоприйняти рішення про проведення аукціону за методом зниження ціни лота допридбання об'єкта та здійснити його відповідно до Порядку проведення аукціонуза методом зниження ціни лота, затвердженого наказом Фонду державного майнаУкраїни від 15.08.2000 N 1695 та зареєстрованого в Мінюсті 31.08.2000 за N569/4790.
Будівельніматеріали, які знаходяться на будівельному майданчику об'єкта незавершеногобудівництва, або невстановлене устаткування, придбане для функціонування об'єктапісля завершення будівництва, можуть бути продані на аукціоні, за конкурсом,шляхом викупу як разом з об'єктом незавершеного будівництва, так і окремо.
У разівідсутності заяв на приватизацію об'єкта незавершеного будівництва, якийпропонується для продажу на аукціоні, за конкурсом або продажу іншимиспособами, орган приватизації може прийняти рішення про продаж на аукціоні, законкурсом під розбирання. Продаж об'єктів незавершеного будівництва підрозбирання може бути визначений органом приватизації як самостійний спосібприватизації без попередніх пропозицій для продажу іншими способами. Передачаоб'єкта незавершеного будівництва до статутного фонду господарського товаристваоформлюється наказом державного органу приватизації, в якому вказуються:вартість об'єкта незавершеного будівництва, що передається як державна частка(відповідно до акта оцінки об'єкта незавершеного будівництва); назвагосподарського товариства, до статутного фонду якого передається майно об'єкта;термін підготовки проекту змін установчих документів господарського товариства,і яким призначається представник державного органу приватизації, відповідальнийза підготовку вищезазначених змін до статутних документів.
Приватизаціяоб’єктів груп В та Г. Для усунення знеособлення власності, забезпеченнягосподарського ставлення до засобів виробництва, що дозволяють їх власникутурбуватись не лише про високий поточний результат використання засобіввиробництва та його ефективне самоврядування, 04 березня 1992 року булоприйнято Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств”.
Цей Закон з чисельнимизаконодавчими та нормативними актами встановлює основні поняття та принципиприватизації, визначає об’єкти та суб’єкти приватизації, порядок і способиприватизації об’єктів, фінансові, соціальні та інші питання цього процесу.
Однак досвід практичного здійсненняприватизації показав, що відрегулювання всієї різноманітності процесуприватизації повинен щорічно корегуватися Державною програмою приватизації.
Якщо, власне, процес приватизаціїсередніх та великих підприємств зведений до продажу належних державі акційвідкритих акціонерних товариств, то процедура підготовки підприємств зазнала зчасом певних змін, в основному в напрямку спрощення. Це викликано тим, що напочатку приватизації остання відбувалася переважно за бажанням покупців абокерівництва підприємств, а наприкінці 1994 р. воно було вичерпане. Почався, такби мовити, етап “примусової” приватизації, на якому, в першу чергу, виниклапотреба заохотити трудові колективи та керівництво підприємств, а такожмаксимально спростити і стиснути в часі підготовчі дії.
Комісія з підготовки об’єкта доприватизації створюється з мінімального числа осіб: керівника підприємства,головного бухгалтера, представника органу приватизації, а у випадку, якщопідприємство є монополістом (визнаним таким відповідно до законодавства), докомісії додатково включається представник Антимонопольного комітету України.Указом Президента України від 19.06.95 № 459 “Про забезпечення управліннямайном, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі йогоприватизації” встановлено, що до цієї комісії ще включається представникоргану, який здійснює управління майном підприємства, що приватизується.
В певних випадках умовиприватизації об’єктів приватизації підлягають погодженню з Кабінетом МіністрівУкраїни. Погодження здійснюється відповідно до Постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 18.09.97 № 1035 “Про затвердження Порядку погодження з КабінетомМіністрів України приватизації об’єктів державної власності”.
Найважливішим аспектом вирішенняпроблеми переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки є акціонуваннядержавних підприємств – провідна форма приватизації великих та середніхоб’єктів промисловості, які, в основному, і визначають сучасну економікуУкраїни. Поняття акціонування підприємств охоплює комплекс питань, пов’язаних зпроцесом трансформування цілісних майнових комплексів з державною формоювласності.
Одним з засобів підготовки доприватизації є процедура корпоратизації. Указом Президента України від 15.06.93№ 210/93 “Про корпоратизацію підприємств” встановлюється, що корпоратизацією єперетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а такожвиробничих і науково-виробничих об’єднань, правовий статус яких раніше не бувприведений у відповідність з чинним законодавством (далі – підприємства), увідкриті акціонерні товариства.
Оскільки корпоратизаціяздійснюється з метою реформування управління державним сектором економіки тапідготовки до приватизації державної власності, до поняття корпоратизації слідвіднести й перетворення цілісних майнових комплексів державних підприємств таїх структурних підрозділів, переданих в оренду, а також підприємств зі змішаноюформою власності, де є частка державної власності. Розміщення акцій. Планрозміщення акцій є результатом здійснення всіх робіт по перетворенню державногопідприємства у відкрите акціонерне товариство. Процедура планування розміщенняакцій охоплює такі основні стадії:
–         передача пакету акцій насуму вартості майна, що було недержавною власністю на момент перетворенняпідприємства (вартість майна, що належить організації орендарів);
–         визначення розміру пакетуакцій, який необхідно залишити у державній власності на деякий термін (увипадках умови приватизації об’єктів приватизації що підлягають погодженню зКабінетом Міністрів України);
–         пільговий продаж акцій;
–         конкурентний продаж акцій.
Фонд державного майна України увідповідності з діючим законодавством реалізує акції ВАТ, що належать державі, різнимиспособами: продаж за приватизаційні майнові сертифікати та компенсаційнісертифікати (до 2000 року); продаж за грошові кошти; безоплатна передача(особливості приватизації підприємств агропромислового комплексу).
Керуючись Законом України “Проприватизацію майна державних підприємств” від 04.03.92, Законом України “Проособливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10.07.96,державні органи приватизації здійснюють пільговий продаж акцій працівникам таприрівняним до них особам приватизованих підприємств, а також організуютьвідкритий продаж акцій ВАТ за конкурсом, аукціоном або через системуорганізаційно-оформленого ринку цінних паперів.
В Дніпропетровській області впроцесі приватизації створено 532 відкритих акціонерних товариств, в т. ч.регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській областіздійснювало продаж по 472 товариствах, по 50 – здійснював центральний апаратФДМУ.
Пільговий продаж акцій ВАТ в періодсертифікатної приватизації передбачав придбання акцій за приватизаційні майновісертифікати, а також власні кошти і компенсаційні сертифікати в розмірі, що неперевищує половини вартості приватизаційного майнового сертифікату.
Після завершення сертифікатноїприватизації пільговий продаж акцій ВАТ, створених в процесі приватизації,державні органи приватизації здійснювали у відповідності з підпунктом 1 ст. 60Закону України “Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки”, шляхомпродажу акцій, сума номінальних вартостей яких становить 45 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян кожному з тих, хто має право на пільги. Ціна однієїакції при пільговому продажу, передбаченому цим підпунктом, встановлюється нарівні половини номінальної вартості акції.
Як наголошувалось раніше, крімпільгового продажу державні органи приватизації реалізують акції шляхом:
а) продажу пакетів акцій законкурсом відповідно до Положення, затвердженого Фондом державного майнаУкраїни, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку таАнтимонопольним комітетом України,
б) продажу акцій черезорганізаторів торгівлі цінними паперами (наприклад, такі, як регіональні фондовібіржі) відповідно до правил їх діяльності та в порядку, що встановлюєтьсяФондом, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку таАнтимонопольним комітетом України,
в) продажу за кошти громадянам тафінансовим посередникам пакетів акцій об’єктів групи В через Державнуакціонерну компанію “Національна мережа аукціонних центрів” у порядку,встановленому Фондом,
г) продажу пакетів акцій наміжнародних фондових ринках відповідно до законодавства та норм і правилфункціонування зазначених ринків, у тому числі через депозитарні розписки, атакож із залученням радників,
д) продажупакетів акцій на відкритих торгах у порядку, що встановлюється Фондом запогодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку таАнтимонопольним комітетом.
Важливе місце серед способівпродажу акцій відкритих акціонерних товариств, що приватизуються, посідає їхреалізація на фондових біржах. В 1995 році торги на фондовій біржі були новимвидом продажу. На біржу виставлялись лише пакети акцій, які залишились нереалізованими після проведення сертифікатних аукціонів за приватизаційні майновісертифікати.
Таблиця 2 Показники продажу пакетів акцій порегіональному відділенню ФДМУВиди продажу 1998р. 1999 р. 2000 р. 2001р. 2002 р. 2003 р. Всього за 6 років На фондових біржах, тис.грн. 2966,9 6596,5 8177,4 353,0 6170,3 - 24264,1 На аукціонах, тис.грн. 435,1 929,5 490,2 119,0 1859,0 139,7 3972,5 Пільговий та ін. Продаж, тис.грн. 619,1 3663,0 472,5 492,7 1541,3 - 6788,6 Разом 4021,1 11189,0 9140,1 964,7 7787,6 139,7 35025,2
Важливе місце серед способівпродажу акцій відкритих акціонерних товариств, що приватизуються, посідає їхреалізація на фондових біржах. В 1995 році торги на фондовій біржі були новимвидом продажу. На біржу виставлялись лише пакети акцій, які залишились нереалізованими після проведення сертифікатних аукціонів за приватизаційні майновісертифікати.
Перехід в2000 році в Україні виключно до грошової приватизації обумовив активізаціюбіржової торгівлі акціями приватизованих відкритих акціонерних товариств. Внаслідок цього вже в 2000 році сумарний об’єм надходжень від біржової торгівлібув вдвоє вищий, ніж в попередньому 1999 році и склав 750 млн.грн.
Фонд затверджує перелік тих ВАТ,створених в процесі приватизації або корпоратизації державних підприємств, чиї пакетиакцій підлягають продажу на біржі, копію якого направляє в Антимонопольнийкомітет України.
Державними органами приватизації нафондових біржах України і в Першій фондовій торгівельній системі (ПФТС) в 2000році було продано 416 пакетів акцій на суму 439,3 млн. грн. (в т.ч. 8,2млн.грн.– регіональне відділення по Дніпропетровській області), в 2001 році–228 пакетів на суму 150,6 млн.грн. (в т.ч. 0,4 млн.грн.– регіональне відділенняпо Дніпропетровській області), в 2002 році – 106 пакетів на суму 117 млн.грн.(в т.ч. 6,2 млн.грн.– регіональне відділення по Дніпропетровській області). Найбільшпривабливі для покупців пакети акцій належать відкритим акціонерним товариствамгруп В і Г.2.        Ефективністьреформування відносин власності наприкладі Дніпропетровської області
Успішне вирішення завдань подальшого реформуванняекономіки регіону забезпечують 15 відділів регіонального відділення:
–         індивідуального продажу;
–         оренди;
–         з питань майна;
–         продажу акцій тареформування підприємств;
–         по управлінню державнимикорпоративними правами та економічного аналізу;
–         контролю договорівкупівлі-продажу та інвестиційних зобов’язань;
–         прав власності та оцінкимайна;
–         планування, звітності таінформатики;
–         режимно-секретний;
–         контрольно-ревізійний;
–         юридичний;
–         фінансової роботи;
–         організаційної та кадровоїроботи;
–         взаємодії з місцевимиорганами влади та інформаційного забезпечення;
–         господарський.
Сьогодні в регіональному відділенні працює 146чоловік, у т.ч.120 спеціалістів – державних службовців. Середній вік службовцівскладає 39 років, що свідчить про наявність значного професійного досвіду.Серед службовців 68% жінки, 85% мають вищу освіту, у тому числі 32 –економічну, 9 – юридичну, 12 – мають по 2 вищі освіти, 8 – здобувають другувищу освіту, у тому числі 3 працівника навчаються в Дніпропетровськомурегіональному Інституті державного управління Української Академії державногоуправління при Президентові України.
Основні завдання та головні напрямки діяльностірегіонального відділення за період 1992 – 2001 років визначались відповідними нормативнимиактами. У 1992 – 1994 роках це були Державні програми приватизації, прийнятіПостановами Верховної Ради. У 1995, 1996, 1999 роках Державні програмиприватизації були визначені відповідними Указами Президента України. У 1997,1998, 2000 роках прийнято Закони України про державні програми приватизації.
Величезнезначення мало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, якоюзаконодавче закріплено створення в державі ринкової економіки.
Позитивнимфактором стало прийняття Закону України від 9 квітня 1999 року № 586 «Промісцеві державні адміністрації». В області традиційно мала місце пліднаспівпраця регіонального органу приватизації з облдержадміністрацією тамісцевими органами виконавчої влади. З введенням у дію зазначеного законувзаємодія по реформуванню відносин власності набула нових змісту та якості.
Процеси, якімали місце у сфері приватизації в Україні в цілому, були також характерні й вДніпропетровській області. В 1992 – 1997 роках, особливо характерними булинеконкурентні способи продажу об’єктів приватизації. Превалювала оренда звикупом організацією орендарів або товариством покупців. У випадку приватизаціїчерез акціонування пільги, передбачені законодавством, та політична підтримказабезпечили одержання трудовими колективами контрольних пакетів акційвідповідних підприємств.
Під часпроведення комерціалізації торгівлі та громадського харчування, розпочатої в1993 –1994 рр., було забезпечено приватизацію переважної більшості підприємствцих галузей.
З початку 1995 року постійно зростала кількістьоб’єктів «малої» приватизації, що продавалися на аукціонах. З 1998 рокуконкурентні способи приватизації починають дедалі більш помітно переважати наднеконкурентними. З 1996 по 1999 роки мав місце етап сертифікатної приватизації.З початку 2000 року продаж об’єктів приватизації здійснюється виключно загрошові кошти. Характерною ознакою є фактичне завершення “малої” приватизаціїоб’єктів державної власності та високі темпи реформування у сфері АПК.
Усі закономірності та часом суперечливі процеси, яківідбувалися у державі характерні для зміни форми власності в Дніпропетровськійобласті з урахуванням особливостей нашого індустріального краю.
Розглянемо динаміку приватизаційних процесів векономіці області (додатки А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж, К, Л, М) .
За темпами, динамікою, способамиприватизації, процес реформування відносин власності в області, в ціломуспівпадає з загальнодержавними, з урахуванням специфіки регіону. Щодо якіснихта кількісних показників приватизації, область посідає передові позиції вУкраїні. На 1.01.2004р. форму власності в області змінили 6260 об’єктів. Узагальній кількості роздержавлених 4575 ( 73,1%) складали об’єкти комунальноїта 1685 (26,9%) – державної форми власності. Переважна більшість об’єктів 5321(85%) відноситься до групи А, інші об’єкти – до груп Б, В, Г 799 (12,7%), групи Д126 ( 2% ) та групи Ж 24 (0,3%) (додатки Г, Д, Е, Є).
Під час роздержавлення об’єктів в цілому переважалиспособи викупу об’єкта приватизації (41,59%) та продаж на аукціоні (21,43%).Роздержавлення шляхом оренди з викупом здійснило 15,4% усіх об’єктів, щороздержавлені, продажу акцій – 10,51 відсотка (додаток Л).
Об’єкти великої приватизації (групи Б, В, Г) в основномуроздержавлені способом продажу акцій ВАТ – 658 об’єктів.
В області в першу чергу процес реформування власностіпочався з підприємств галузей, які найбільше впливають на розвиток споживчогоринку, а саме: об’єкти торгівлі та громадського харчування (2495 об’єктів),житлово-комунального та побутового обслуговування (2194), промисловості (459об’єктів), будівництва (262 об’єкти), сільського господарства (165 об’єктів) таінші (354 об’єкти).
Хоча питома вага підприємств агропромисловогокомплексу в загільній кількості приватизованих об’єктів складає біля 7%, вобласті вже приватизовано до 90% агропідприємств державної форми власності.Головною проблемою цієї галузі є збереження певного обсягу державних підприємствАПК, приватизацію яких заборонено відповідно до рішень Верховної Ради.
В цілому по області при реформуванні власностіоб’єктів державної форми власності головним чином застосовувався продаж акційвідкритих акціонерних товариств (87,9%), а об’єктів, що належали до комунальноївласності – викуп товариством покупців (48,1%).
Важливим механізмом приватизації стало акціонування такорпоратизація. У промисловості найбільша частка об’єктів реформувала власністьшляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств (66% від загальноїкількості роздержавлених об’єктів у цій галузі економіки). Більшість об’єктівчорної металургії (85,2% від загальної кількості об’єктів, роздержавлених у ційгалузі промисловості), машинобудування і металообробки (74,8%), харчової промисловості(73,2%), промисловості будівельних матеріалів (68,3%) роздержавлена шляхомстворення відкритих акціонерних товариств.
Реформовані підприємства за роки приватизації уструктурі товарного виробництва переважали державний сектор за обсягамипродукції (робіт, послуг) у 1,8 рази.
Значна кількість об’єктів заготівлі (96,6%),транспорту (70,7%), матеріально-технічного постачання (69,5%), будівництва(69,2%) змінила форму власності також через продаж акцій відкритих акціонернихтовариств.
З 1993 по 2003 роки приватизовано 126 об’єктівнезавершеного будівництва. Здійснювалося це в основному шляхом продажу їх нааукціоні (77,8%). Роздержавлення об’єктів незавершеного будівництва дозволяєстворити нові робочі місця у різних сферах виробництва, сприяє вирішеннюпроблем забезпечення житлом, поліпшується екологічна ситуація та значнопокращується зовнішній вигляд міст та сіл Дніпропетровської області. Крім того,приватизація об’єктів незавершеного будівництва сприяє забезпеченню надходженнякоштів до Державного бюджету України. При цьому слід зазначити, що зурахуванням специфіки регіону понад 1000 “довгобудів” було приватизовано у складіцілісних майнових комплексів.
Щодо об’єктів групи Ж, то їх приватизацію в областірозпочато з 1998 року. Раніше об’єкти соціально-культурної сфериприватизувалися як об’єкти групи А. З урахуванням специфіки об’єктів, а такожнеобхідністю збереження рівня обслуговування населення, завдання по групі Жвизначаються в обмежених обсягах.
Процесом приватизації більш всьогоохоплені об’єкти таких видів економічної діяльності, як оптова й роздрібнаторгівля, включаючи торгівлю транспортними засобами та послуги з їх ремонту(2173 об’єкти), операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги користувачам(1626), колективні, громадські та особисті послуги (660), промисловість (362),готелі та ресторани (310), будівництво (261 об’єкт).
Післяприватизації, колективної форми власності набули 4918 об’єкти (78,6% відзагальної кількості реформованих), об’єктами приватної власності стали 1341об’єкти (21,4%), до власності міжнародних організацій та юридичних осіб іншихдержав перейшов 1 об’єкт.
У структуріобсягів промислової продукції, виробленої підприємствами, які змінили формувласності, продукція підприємств обробної промисловості становила майже тричверті (72,6%), добувної – майже чверть (24,4%), підприємств з виробництва ірозподілення електроенергії, газу та води – 3 відсотка.
Реформовані підприємства у структурі товарноговиробництва переважали державний сектор за обсягами продукції (робіт, послуг) у1,8 рази.
Роздержавленимипідприємствами, які складають 13,3% від усіх, що звітують по області,використано 7864,1 тис.тонн палива в умовному вимірі, що становило 42,1% відзагального обсягу споживання палива по області.
Як і вминулі роки, основним джерелом інвестицій в основний капітал підприємств, якізмінили форму власності, залишаються власні кошти – 99,1% від усіх освоєних капітальнихвкладень.
У звітномуперіоді значну частку (39,9% від усіх капітальних вкладень по області) освоєнореформованими підприємствами в обробній промисловості. Водночас, питома вагаінвестицій в основний капітал таких підприємств у розвиток окремих виробництвбула ще вищою. Так, на підприємствах з виробництва машин та устаткування вонастановила 88,5%, транспортного устаткування – 81,6%, з виробництва гумових тапластмасових виробів – 72,9 відсотка.
Більшеполовини (60,3%) від усіх вкладень освоєно роздержавленими підприємствами звиробництва та розподілення електроенергії, газу та води.
Капітальні вкладення реформованих підприємств значнопереважали обсяги, освоєні підприємствами державної та комунальної формвласності, в таких видах економічної діяльності, як харчова промисловість таперероблення сільськогосподарських продуктів (у 230,4 рази); оптова та роздрібнаторгівля, торгівля транспортними засобами (у 223,3 рази); виробництво машин таустаткування (у 194,1 рази).
Таким чином, в головному завдання державної політики всфері реформування відносин власності в регіоні виконано. Створено вагомийдієвий блок недержавної власності, який вже зараз визначає стан справ векономіці регіону.
Постійноздійснюється контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу об’єктівприватизації загальнодержавної та комунальної власності.
Офіційнозавдання державним органам приватизації по здійсненню контролю за виконаннямпокупцями державного майна умов договорів купівлі-продажу було поставленезаконодавством України по питанням приватизації в 1997 році. Важливість цієїділянки роботи обумовлена тим, що у державній програмі приватизації на 2000 –2002 роки питання контролю за виконанням договірних умов присвячено окремийрозділ.
Приукладанні договорів купівлі-продажу регіональне відділення розробляє умови покожному об`єкту приватизації, так як досвід роботи показав, що типові договорина теперішній час не відповідають сучасним вимогам існуючої законодавчої бази.
На сьогодні у регіональномувідділенні діє автоматизована система моніторингу реалізації умов договорівкупівлі-продажу пакетів акцій – інформаційно-пошукова система “Етап”(інвестиційні зобов’язання).
Перевірки виконання умов договорівкупівлі-продажу здійснюються безпосередньо з виїздом на підприємства, вприсутності представника юридичної особи – покупця.
При перевірці виконання умов договорівкупівлі-продажу особлива увага приділялася питанню ефективності умов продажудержавного майна, яке розглядається в контексті аналізу впливу приватизаціїпідприємств на зміну їх економічного та господарського стану, підвищеннюобсягів робіт по відновленню і модернізації технології виробництва.
Зарезультатами перевірок зроблено такі висновки:
–         збереглася тенденція допоступового поліпшення стану виконання умов договорів купівлі-продажу;
–         зменшилась кількістьдоговорів, у яких зафіксовано порушення покупцями термінів реалізації взятихзобов’язань або неналежне їх виконання;
–         зменшилась кількістьпорушень умов договорів щодо збереження кількості робочих місць;
–         збільшилась кількістьпозачергових перевірок, проведених за окремими дорученнями вищих органівдержавної влади, та обсягів роботи по інформуванню цих органів, щодо стануреалізації умов договорів купівлі-продажу і вжитих органами приватизаціїзаходів, що свідчить про підвищення уваги до цього напрямку діяльності.
У разі коли умови договорівкупівлі-продажу виконані, договори знімаються з контролю по підсумках року.
У зв’язку з об’єктивноюнеобхідністю, викликаною ринковими умовами господарювання, органамиприватизації – шляхом внесення змін та доповнень уточнено умови 37 договорів.
Проведена робота по створенню базиданих укладених договорів купівлі-продажу по об’єктах незавершеногобудівництва.
Основними умовами договорівкупівлі-продажу об’єктів незавершеного будівництва, які не виконуються, є:
–         врегулювання питаннякористування земельною ділянкою;
–         здійснення переоформленняправа власності забудовника;
–         дотримання строківдобудови об’єктів незавершеного будівництва.
–         будівництво окремихоб’єктів за початковим призначенням або зі зміною профілю не проводилось і непроводиться.
Відповідно до вимог чинногозаконодавства, на обліку регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровськійобласті перебуває 67 договорів купівлі-продажу пакетів акцій акціонернихтовариств, в тому числі 55 – з інвестиційними зобов’язаннями.
Їх умовамипередбачено внесення до підприємств протягом 1995-2002 років інвестицій назагальну суму 38,8 млн. грн. та 32,9 млн. дол. США. Фактично станом на01.01.2003 інвестиції надійшли на загальну суму 45,3 млн. грн. та 22,9 млн.дол. США.Таблиця 3. Надходження інвестицій заперіод з 1995 по 2002 рокиПеріод Фактично внесено за договором Фактично внесено за договором Фактично внесено за договором по стратегічним підприємствам Фактично внесено за договором по стратегічним підприємствам тис.грн. тис.USD тис.грн. тис.USD 1995 53,0 1996 5596,480 4200,424 1996 513,000 2700,000 11969,179 6356,380 1997 1479,536 4241,058 16845,806 5751,920 1998 23424,532 2476,466 2046,804 2237,627 1999 1155,334 12400,000 1360,000 1371,000 2000 5579,932 1150,000 1240,812 2001 1200,000 6197,276 2002 5000,000 Всього 38352,334 22967,524 45309,357 19917,351
Внесення інвестицій сприялополіпшенню економічного стану деяких підприємств.
Так, наприклад, в ВАТ“Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” за 1999- 2002 роки внесено 8210,0 тис.грн. інвестицій, з яких згідно умов договорувикористано 2867,0 тис.грн. на придбання необхідного сучасного обладнання, 1000тис.грн. – на погашення заборгованості по заробітній платі та перед бюджетом,4343,0 тис. грн. – сплачено за активну енергію та природний газ. Освоєно тавпроваджено у виробництво нові види продукції, які відповідають профілюдіяльності.
Триває претензійно-позовна робота подоговорах купівлі-продажу пакетів акцій, по об`єктах малої приватизації таоб`єктах незавершеного будівництва. Зокрема розірвано та повернуто в державнувласність пакети акцій по 3 договорах купівлі-продажу: ВАТ“Арматурно-механічний завод”, який вже перепроданий на фондовій біржі загрошові кошти, ВАТ “Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів”та ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерна”.
За порушення виконання умов,виявлених у 2002 року, по 35 договорах купівлі-продажу пакетів акцій, малоїприватизації та об’єктів незавершеного будівництва були підготовлені танаправлені позовні заяви, щодо їх розірвання та повернення об`єктівнезавершеного будівництва до державної власності.
Необхідно зазначити, що досягненнюподібних результатів значною мірою сприяли постійні увага та ефективна допомогаз боку керівництва та центрального апарату ФДМУ, плідна співпраця зоблдержадміністрацією, іншими органами виконавчої влади, місцевогосамоврядування, прокуратурою, правоохоронними, податковими таконтрольно-ревізійними органами, регіональними засобами масової інформації,комерційними структурами, які приймали участь в процесі реформування відносинвласності. Особлива увага приділялась відносинам з керівниками та колективамиприватизуємих підприємств, профспілками.
Зараз регіональне відділення єпотужною організацією, яка забезпечує реалізацію в Придніпров’ї головнихзавдань політики Президента України Л.Д.Кучми в сфері реформування державноївласності. Накопичений досвід дозволяє вирішувати питання, які стоять передорганами приватизації сьогодні і на майбутнє.

3. Проблемніпитання реформування відносин власності та шляхи їх вирішення
Навіть після 12 років процесів приватизації і насьогодні є проблемні питання, які потребують вивчення та вирішення.
Збільшенню темпів підготовкиоб’єктів до приватизації заважає те, що переважна більшість об’єктів, якіподаються на приватизацію, потребують реєстрації закріплених за ними об’єктівнерухомості в бюро технічної інвентаризації, виготовлення інвентарних справ,оформлення актів користування займаними ними земельними ділянками тощо. Вумовах недостатнього фінансування робіт, пов’язаних з підготовкою об’єктівприватизації до продажу, їх обсяг не може суттєво збільшитися.
Типовими є випадки, коли керівникипідприємств, на балансах яких перебувають об’єкти, що пропонуються доприватизації, незважаючи на рішення органів, уповноважених управляти майномтаких об’єктів, відмовляють органам приватизації в наданні необхідної технічноїдокументації, в проведенні інвентаризації майна, яке приватизується, вживають іншихзаходів, які призводять до зриву підготовки об’єкта до продажу. Зверненняорганів приватизації за сприянням до органів, до сфери управління яких належатьтакі підприємства, частіше за все не дають позитивного результату.
Основні перешкоди під час проведенняприватизації об’єктів державної власності групи А:
–         велика кількість об'єктів,це нежитлові приміщення вбудовані в житлові будинки, на приміщення відсутнятехнічна документація, а виготовлення технічної документації затримує строкиприватизації, з введенням в дію з 01.003р. “Тимчасового Положення про порядокреєстрації прав власності на нерухоме майно”, ще більше ускладнило роботу зпідготовки об’єктів до приватизації. Виготовлення технічної документації сягає2-3 місяці при умові своєчасної оплати, що негативно впливає на терміниприватизації передбачені законодавством;
–         законодавчоневрегульований процес матеріальної відповідальності учасників аукціону занавмисний зрив аукціону та покупців, що відмовляються від підписання договорукупівлі-продажу об’єкта приватизації.
–         для приватизаціїпропонуються підприємства з великою заборгованістю перед бюджетами всіх рівнів;
–         накладання податковоїзастави та виконавчого провадження на більш ліквідні об’єкти, в тому числі наоб’єкти, щодо яких прийняте рішення про приватизацію.
При проведенні приватизаціїоб'єктів соціальної сфери (група Ж) виникають такі проблеми: в зв'язку з тим,що об'єкти соціальної сфери, як правило продаються зі збереженням профілюдіяльності, важко знайти ефективного власника. оскільки соціальна сфера(дитсадки, клуби, будинки культури та інші), як правило збиткові.
На приватизацію дитячих садківнегативно впливають вимоги Закону України “Про дошкільну освіту” стосовновикористанні будівель та майна ліквідованих дитячих садків, які перебувають вдержавній власності, виключно для роботи з дітьми. Така умова негативнопозначилася на попиті потенційних покупців.
Негативно впливають на приватизаціюоб’єктів санаторно-курортного призначення обмеження встановлені ст. 26 ЗаконуУкраїни “Про курорти”:
–         в процесіприватизації об'єктів соціальної сфери виявляється, що балансоутримувач не ввівсвоєчасно в експлуатацію об'єкт приватизації, із-за чого відсутній акт вводу вексплуатацію та рішення виконкому про виділення земельної ділянки під об'єкт,що потребує додаткових рішень від регіонального відділення по виготовленнютехнічної та правоустановчої документації;
–         визначення терміну поданнязаяв покупцем для участі в торгах конкурентними способами не менш 50 днів.Такий термін не дає можливості використати витяг з реєстру прав власності наоб’єкт соціальної сфери (строк його дії 3 місяця), а також у разі повторногопродажу значно збільшується період продажу об’єкта (строк проведення двохторгів 130-150 діб);
–         низька ліквідністьоб’єктів (об’єкти перебувають в поганому технічному стані, їх будівельніпараметри не віповідають вимогам сьогодення);
–         невідповідність профілюоб’єктів вимогам теперішнього часу;
–         неспроможністьбалансоутримувачів забезпечити належне збереження об’єктів.
При проведенні приватизації об'єктівнезавершеного будівництва виникає дефіцит ефективного власника. Ця проблемавиникає із-за того, що:
–         всі об'єкти потребуютьзначних капітальних вкладень на їх добудову;
–         об'єкти незавершеногобудівництва, які планувались використовуватись багато років тому, не завжди, а навітьв більшості не відповідають вимогам сучасності по економічним та технічнимпараметрам
–         значна кількість об'єктівне була законсервована відповідним чином, що сприяло їх руйнації та втраті технічнихта фізичних якостей;
–         значна кількість об'єктівнезавершеного будівництва мають низький рівень готовності, що не завждивідповідає сумі затрат віднесених балансоутримувачами на їх будівництво. Вбагатьох випадках на підприємствах не збереглась проектна та кошториснадокументація, що також впливає на привабливість об'єктів;
–         законодавчо неврегульовано використання експертної оцінки при визначенні вартості об’єктанезавершеного будівництва щоб дало змогу визначати ринкову вартість об’єкта зурахуванням його стану на дату оцінки.
Длявирішення вищезазначених питань необхідно здійснити низку заходів:
–         необхідно в законодавчомупорядку визначити засоби впливу на керівників підприємств, які відмовляютьсявід оформлення технічної документації або вирішити питання щодо фінансуванняорганами приватизації підготовки зазначеної вище документації;
–         для підвищенняпривабливості об’єктів незавершеного будівництва, по яким прийняте рішення щодоїх продажу на аукціоні за методом зниження ціни лоту, та залучення потенційнихпокупців до приватизації, вважаємо за доцільне повністю зняти обмеження назниження ціни лоту відносно стартової ціни, визначеного п.1. Порядку проведенняаукціону за методом зниження ціни лоту, затвердженого наказом ФДМУ від15.08.2000 №1695;
–         передбачити визначеннявартості об’єктів незавершеного будівництва шляхом проведення оцінки для всіхвидів продажу;
–         з метою прискоренняпроцесу приватизації об’єктів соціальної сфери (група Ж) та забезпеченнявикористання документів, які мають обмежений строк дії, вважаємо за доцільнезмінити термін публікації інформації про проведення торгів в інформаційнихбюлетнях та місцевій пресі з 50 на 30 календарних днів до дати проведенняаукціону, конкурсу (п.3.5 Положення про порядок приватизації об’єктів групи Ж,затвердженого наказом ФДМУ від 14.08.2000 №1693);
–         внести зміни до ЗаконуУкраїни “Про дошкільну освіту” в частині можливості перепрофілювання колишніхдитячих закладів;
–         внести зміни до ЗаконуУкраїни “Про курорти” щодо можливості акціонування та корпоратизації державнихсанаторно-курортних закладів;
–         своєчасно відокремлюватиоб’єкти соціальної сфери, інших об’єктів невиробничого призначення відпідприємств, на балансах яких вони перебувають, що зніме можливість їх внесенняу податкову заставу з метою погашення податкового боргу таких підприємств.Наявність такого боргу суттєво залежить від необхідності сплати земельногоподатку за користування земельними ділянками, займаними об’єктами соціальноїсфери та об’єктами невиробничого призначення, та від необхідності відволікатиобігові кошти підприємств на їх утримання.
При проведенні конкурсів з продажу пакетів акцій ВАТважливою перепоною є реалізація майна ВАТ поза межами приватизації. Відкритіакціонерні товариства, які пройшли через такі процедури, втрачають своюпривабливість для покупців та інвесторів. Ця проблема вимагає законодавчогорішення, щодо заборони продажу будь-якого майна ВАТ виконавчими службами іподатковими органами до завершення приватизації або визнання ВАТ банкрутом.Необхідно внести зміни в Закон України “Про виконавчу службу” відносно продажу майнаВАТ, що знаходиться в виконавчому провадженні, тобто заборонити продаж майнаВАТ, яке знаходиться в процесі приватизації.
При проведенні продажу пакетів акцій ВАТ за конкурсомвиникає питання: чи може регіональне відділення укласти договір купівлі-продажупакета акцій ВАТ за конкурсом стратегічно важливих підприємств, коли розміртакого пакета акцій перевищує 50 відсотків статутного фонду ВАТ, без отриманнядозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб’єктомгосподарювання, відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету Українивід 19.02002 № 33-р, якщо сукупна вартість активів або сукупний обсягреалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю заостанній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, згідно відомостей, наданихпотенційним покупцем цього пакета, не перевищує суму, еквівалентну 12 млн.євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній деньфінансового року.
В зв’язку з обмеженістю термінупроцедури санації відкритих акціонерних товариств виникають труднощі зприскоренням продажу консолідованих пакетів акцій, які виставлені на торги нафондових біржах і не користуються попитом. Зволікання з реалізацією консолідованогопакету акцій відкритих акціонерних товариств ставить під загрозу виконаннязаходу плану санації, без чого відновлення платоспроможності ВАТ не можливе, апотім і повне припинення діяльності підприємства. При процедурі санаціїнеобхідно обмежити терміни продажу пакетів акцій ВАТ, які виставлені на торгина фондових біржах і не користуються попитом.
При додатковій безоплатній передачіакцій ВАТ, створених в процесі приватизації радгоспів, що приватизувались запогодженням з Кабінетом Міністрів України та інших державнихсільськогосподарських підприємств, у відповідності до ст.113 Державної програмиприватизації на 2000-2002 рр., залишились такі проблемні питання:
–         чи маютьправо на додаткове безоплатне отримання акцій особи, що мали право на безоплатнучастку акцій на момент приватизації підприємства і створення ВАТ та невикористали її в повному обсязі, але на теперішній час вже не працюють напідприємстві ?
–         чи маютьправо на одержання цих акцій особи, що стали членами трудового колективу післястворення ВАТ?
–         чипередбачається проведення якої-небудь роботи по розкріпленню державних пакетівакцій у розмірі 25%, до прийняття нової Державної програми приватизації?
Регіональним відділенням незакінчена приватизація 11 відкритих акціонерних товариств, на нереалізовані пакетиакцій яких розповсюджується дія ст.57 Державної програми приватизації на2000-2002 роки. Загальна номінальна вартість цих пакетів акцій становить біля17000,00 тис. грн., очікується надходження коштів від продажу біля 2000 тис.грн.
Оскільки вказаною статтею подальший продажакцій не заборонений, механізм зменшення статутних фондів та анулювання такихакцій законодавчо не визначений, вважаємо за доцільне прийняти рішення продостроковий подальший відкритий продаж нереалізованих пакетів акцій, за умовиякщо акціонери, які придбали акції відповідних ВАТ на пільгових умовах,відмовились від запропонованих пакетів за ціною на рівні половини номінальноївартості акцій. На нашу думку у разі вирішення питання про подальший продажзазначені пакети акцій будуть користуватись попитом у потенційних покупців.
З метою завершення процесу приватизації зазначенихпідприємств та надходження коштів до Державного бюджету України, до прийняттянової державної програми приватизації необхідно прийняти рішення з даногопитання.
ПостановоюКабінету Міністрів України від 29.08.2000 №1346 затверджений перелікпідприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.Відповідно до ст.59 діючої Державної програми приватизації на 2000-2002 рікпродаж контрольного пакету акцій підприємств, які мають стратегічне значеннядля економіки та безпеки держави здійснюється за конкурсом. Для ВАТ, створенихдо набрання чинності цією Програмою, пакети акцій яких у розмірі 25 або 50відсотків статутного фонду плюс одна акція закріплені у державній власностіФонд самостійно визначає способи продажу та розмір пакета акцій, щопропонується до продажу, виходячи з кон’юнктури ринку та кількості непроданихакцій. Положення про проведення конкурсу затверджено спільним наказом Фондудержавного майна України, Антимонопольного комітету України та Державноїкомісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.09.2000 №1908/11/271.Відповідно до п.10.2 цього положення у разі повторного продажу пакета акцій наконкурсі його початкова ціна може бути зменшена не більш як на 30 відсотків відпочаткової ціни за попереднім конкурсом, який не відбувся.
Алевиникають випадки коли і після зниження ціни на повторному конкурсі пакет акційне користується попитом у потенційних покупців. Подальше його розміщенняможливо лише на конкурсних засадах. В зв’язку з чим підприємство не можеотримати потенційного інвестора а держава коштів на поповнення Державногобюджету. Цю проблему можливо було б вирішити у разі зміни способу продажу цих пакетівакцій.
Виходячи звищевикладеного можливо запропонувати такі альтернативи у вирішенні цієїпроблеми (таблиця 4).
Таблиця 4. Пропозиції щодо внесення змін способупродажу пакетів акцій№ п/п Опис альтернативи Переваги Недоліки А1 Зміна способу продажу пакетів акцій вищевказаних ВАТ, застосувавши механізм їх реалізації на фондових біржах та аукціонах
Надасть змогу реалізувати пакети акцій державна частка в яких становить менше 50%;
Отримати реального інвестора для підприємств, які знаходяться у стадії банкрутства. Не дає змоги отримати реального інвестора для цих підприємств. А2 Вивести ці підприємства з переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави Надає можливість продажу пакетів акції ВАТ державна частка в яких становить менше 50% використовуючи інші механізми. Виведе з під контролю держави підприємства, які внесені до переліків стратегічно важливих. А3 Залишити все без змін Залишає державі контроль за стратегічно важливими підприємствами
Не дає змоги отримати реального інвестора для цих підприємств;
В подальшому може призвести до банкрутства цих підприємств та втрати контролю за ними з боку держави;
Не дозволяє поповнити державний бюджет додатковими коштами.
Вирішення питання щодо зміниспособу продажу пакетів акцій ВАТ, які мають стратегічне значення для економікита безпеки держави можливо лише після перегляду вищевказаного перелікупідприємств або вирішення питання щодо механізму виведення цих підприємств зпереліку стратегічно важливих..
Продаж пакетів акцій ВАТ, які вжебули запропоновані до продажу на Фондовій біржі і не користувались попитомпротягом певного часу, реалізуються через мережу спеціалізованих аукціонів. Допродажу пропонуються пакети акцій ВАТ з обмеженням їх розміру, тобто по 10відсотків від статутного фонду. Відповідно до наказу Фонду державного майнаУкраїни від 29.04.03 №724 єдиним пакетом, незалежно від його розміру, дозволенопродаж лише акцій ВАТ агропромислового комплексу тимчасово залишених(закріплених за державою).
Для більш швидкої реалізації пакетівакцій де державна частка становить менш ніж 25% можливо теж передбачитиреалізацію їх єдиним (консолідованим) пакетом, незалежно від його розміру.Продаж пакетів акцій таких підприємств єдиним пакетом дозволить цимпідприємствам отримати ефективного власника у найкоротші терміни і буде сприятипоповненню Державного бюджету України. Цю проблему можливо було б вирішити уразі зміни способу продажу цих пакетів акцій.
Виходячи звищевикладеного можливо запропонувати такі альтернативи у вирішенні цієїпроблеми (таблиця 5):
Таблиця 5. Пропозиції щодо змінпродажу пакетів акцій№ п/п Опис альтернативи Переваги Недоліки А1 Здійснити продаж пакетів акцій таких ВАТ єдиним пакетом, незалежно від його розміру.
Дозволить залучити потенційного інвестора;
Дозволяє поповнити державний бюджет додатковими коштами. Обмежує коло потенційних покупців А2 Передбачити реалізацію пакетів акцій ВАТ де частка держави складає більше 50% пакетами по 25%.
Дозволить залучити потенційного інвестора;
Після придбання пакета 25%+1 акція дозволить здійснювати ефективне корпоративне управління. Зниження ціни пакету акція ВАТ А3 Залишити все без змін Не визначені Не дозволяє поповнити державний бюджет додатковими коштами.

Вирішення питання проблеми продажупакетів акцій ВАТ де державна частка становить менше 25% через мережуспеціалізованих аукціонів єдиним пакетом, можливо у разі прийняття відповідногонаказу Фондом державного майна України.
При проведенні претензійно-позовної роботи,виконанні рішень та наказів судів стосовно повернення об`єктів приватизації додержавної власності у регіонального відділення виникають проблемні питання:
–         згідноп.35 ст.4 Декрету КМУ “Про державне мито” зазначено, що органи приватизації (далі – ОП) звільняються від сплати державного мита при подачі позовних заяв.Але в багатьох судових справах за участю ОП, вони виступають відповідачами. Вразі винесення рішення не на користь ОП, останні змушені звертатись за захистоммайнових прав до апеляційних та касаційних інстанцій. Дніпропетровськийарбітражний господарський суд та особливо Вищий господарський суд Україниповертають дані скарги у зв’язку з несплатою державного мита, хоча ч.8 листаВищого арбітражного суду України від 15.10.93 №01-8/1076 арбітражним судом булозазначено, що у зв’язку з тим, що державні органи приватизації можуть виступатив арбітражному процесі як позивачі або відповідачі у спорах різних категорій, –названі органи звільняються від сплати державного мита в усіх справах,пов’язаних із здійсненням ними функцій, передбачених законодавством проприватизацію майна та про оренду державного майна. Нажаль, судові органи неберуть до уваги даний лист;
–         у зв’язкуіз немалою кількістю договорів купівлі-продажу з порушенням термінів сплати заоб’єкт приватизації та відмовою покупців від добровільної сплати штрафнихсанкцій, регіональне відділення вимушене проводити претензійно-позовну роботу,брати участь у судових справах, що потребує тривалого часу. У зв’язку зчисленними судовими справами та в результаті їх тривалого розгляду, приповерненні приватизованого майна до державної власності, даному майну задаєтьсязначна шкода, тому необхідно врахувати інтереси держави з цього питання;
–         випадки, коли покупцімають прострочення оплати за об´єкт приватизації близько 1-3 днів. Удеяких випадках покупці згодні сплатити суму неустойки за затримку сплати заоб´єкт приватизації, але не бажають розірвати договір купівлі-продажу,однак згідно п.4 ст.29 Закону України “Про приватизацію державного майна” таПостанови КМУ від 21.08.1997р. №910 “Про порядок сплати і розмір неустойки заповну, або часткову несплату покупцями коштів за об’єкти приватизації”неможливо стягнути тільки одну неустойку не розриваючи договір купівлі-продажу,так як стягнення неустойки тягне за собою анулювання рішення про викуп об’єкта,або результати конкурсу, аукціону;
–         встановленнявласників (фізичних осіб) – покупців акцій. Так як згідно договорів купівлі –продажу пакетів акцій стороною від покупця виступали товариства покупців членівтрудових колективів, але у реєстрі власників акцій акціонерного товариства,пакет акцій реєструється не на товариство покупців членів трудового колективу,а на фізичних осіб. У регіонального відділення виникають проблеми у відношеннівстановлення реквізитів вищевказаних фізичних осіб, так як регіональномувідділенню невідомі ні прізвища, ім’я та по батькові покупців, ні їх адресимешкання, ні якої другої інформації, яка б допомогла повернути такі пакетиакцій до державної власності, тому що самі товариства покупців членів трудовихколективів на теперішній час вже не існують, а кількість акціонерів власниківакцій складає більш ніж декілька тисяч громадян України. Відповідно до розд.5,ст.27, п.2 Закону України “Про приватизацію державного майна” емітент абореєстратор повинен надавати органу приватизації інформацію про власників акцій,як правило на практиці цю інформацію не надають.
Для вирішення зазначених питаньпропонуємо:
–         з ціллю забезпеченнязбереження бюджетних коштів під час оформлення апеляційних та касаційних скаргпропонуємо внести зміни до п.35 ст.4 Декрету КМУ “Про державне мито”, добавившипісля слів “позовних заяв”, ще й апеляційних та касаційних скарг, що допоможезберегти державні кошти;
–         внести зміни до п.6 ст.23Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малуприватизацію)”, передбачивши, що акт приймання-передачі приватизованого об’єктапідписується та надається покупцю після виконання ним обумовленого законом(договором) терміну сплати за об’єкт приватизації, а також до п.4.ст.27 ЗаконуУкраїни “Про приватизацію державного майна” і п.1 ст.23 Закону України “Проприватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” про те, щоправо власності на приватизований об’єкт переходить до покупця з моментупідписання акта прийому-передачі, як то передбачено цивільним кодексом України.Визначити подальшу процедуру продажу приватизованого майна в разі йогоповернення до державної власності;
–         переглянути п.4 ст.29закону України “Про приватизацію державного майна" та внести деякі змінищодо залежності стягнення неустойки та розірвання договору, так як покупці восновному добросовісні та виконують подальші зобов’язання, покладені на нихдоговором купівлі-продажу. А у разі розірвання договору купівлі-продажу зарезультатами таких порушень, як несвоєчасна сплата за об’єкт приватизації надекілька днів, договір з покупцями може бути розірвано, та регіональневідділення буде вимушено знов проводити дії щодо повторного продажу об’єктаприватизації з витратами, передбаченими цими діями;
–         необхідно передбачити мірувідповідальності до незалежних реєстраторів, які ведуть реєстр акціонерівобтяжених відповідними зобов`язаннями, при укладанні договорів купівлі-продажу.