МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖГАЛУЗЕВИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ
Кафедра економіки і підприємництва
Контрольна робота
З дисципліни: Економіка підприємства.
На тему: Підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності:визначення, мета та напрямки діяльності
Виконала:
студентка І курсу,2 групи
спеціальності „Правознавство” заочної форми навчання
Перевірив:
Київ 2010
Зміст
Вступ
1. Форми власності
2. Управління підприємством
3. Основні функції підприємств
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична,на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послугта заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Одним з важливих питань в розкритті суті підприємстває дослідження підприємства. До цього питання можна віднести: суть, формування, реорганізація,ліквідація, використання майна, економічна і господарська діяльність, умови, гарантіїі права підприємств, розмежування за типом власності.
Підприємництво здійснюється на основі наступнихпринципів: вільний вибір діяльності; залучення на добровільних засадах до здійсненняпідприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійнеформування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваноїпродукції, встановлення цін відповідно до законодавства; вільний найм працівників;залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природнихта інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежене законодавством;вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установленихзаконодавством; самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічноїдіяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручкина свій розсуд.
Характеристику формуваннюта створенню підприємств можна пояснити на основних положеннях Господарського кодексуУкраїни. А саме: рішення власника майна, Антимонопольного комітету, внаслідок поділушляхом виділення зі складу іншого. Реєстрація підприємства базується на місцезнаходженніпідприємства у відповідному комітеті Ради народних депутатів. Реорганізація здійснюєтьсяліквідаційним комітетом. Основою підприємства є майно, яке становлять основні фондита оборотні кошти, цінності. Джерелами формування можуть бути: грошові та матеріальнівнески, доходи, кредити банків, капітальні вкладення. Діяльність підприємства базуєтьсяна попиті продукції, матеріально-виробничому забезпеченні, збільшенні власного зиску.Умови, гарантії і права здійснюються відповідно до господарської діяльності. Двомасторонами підприємства є певна сукупність продуктивних сил та відносин власності,які виникають внаслідок привласнення засобів та результатів виробництва. Крім того,на підприємстві відбувається одиничний поділ праці. Підприємство вступає у відносиниспеціалізації, кооперування з іншими підприємствами, тобто є важливою ланкою техніко-економічнихвідносин.
Головні принципи діяльностіпідприємств втілюються в основних їх функціях. Згідно з метою підприємства існуютьголовні функції такі як техніко-економічна, організаційно-економічна, функція реалізаціївідносин економічної власності. Залежно від функцій підприємства, значною міроюформуються функції підприємця.
Також одним з важливихпитань діяльності підприємств є їх класифікація, тобто види підприємств. Від характерусоціально-економічного поєднання працівників із засобами виробництва значною міроюзалежить тип підприємства.
Будь-яке суспільство длязабезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності займаєтьсябезліччю видів конкретної праці. З цією метою працездатні люди створюють певні організації,тобто організаційні формування (трудові колективи), які спільно виконують ту чиіншу місію (організують програму або мету) і діють на основі певних правил і процедур.Проте мета і характер діяльності таких численних організацій різні.
1. Форми власності
Первинною ланкою системинародного господарства будь-якої країни є підприємства, які розмежовують за різнимиознаками, передусім за типом власності. Основними типами власності, якщо розглядатиїх з погляду еволюційного розвитку людства, є колективна, приватна, державна танаддержавна. В межах кожного з цих типів функціонують різні форми власності.
Недержавні типи власності
Колективна (групова) власність- привласнення певним колективом (групою) засобів виробництва, результатів виробництва,яке поєднується з колективним управлінням власністю.
Формами колективної власностіє сімейна, кооперативна, колективна капіталістична, колективна трудова та ін. Коженчлен колективу є співвласником засобів виробництва і виготовленого продукту і маєправо на управління власністю.
Приватна власність — привласненняокремим індивідуумом засобів і результатів виробництва та одноосібне управлінняним власністю.
В межах приватного типувласності: розрізняють приватну трудову та приватну капіталістичну форми власності.
Державні типи власності
Державна власність — привласненнядержавою, вищими чиновниками державного апарату, вищими менеджерами державних підприємствзасобів і результатів виробництва та управління ними об’єктами державної власності.
Якщо державна власністьслужить інтересам всього населення, не узурпується окремими особами у своїх вузькокорисливихцілях, вона перетворюється на суспільну власність. Формами державної власності єзагальнодержавна, регіональна, муніципальна, комунальна.
Наддержавна (інтегрована)власність — привласнення багатьма державами, міжнародними монополіями засобів тарезультатів виробництва, що поєднується з колективним управлінням цими суб’єктамиспільними об’єктами власності.
Формами цієї власностіє галузеві та міжгалузеві наддержавні об’єднання типу європейського об’єднання вугілляі сталі, регіональні інтеграційні об’єднання типу Європейського Союзу (куди входять15 країн Західної Європи) та глобальні об’єднання типу Всесвітнього об’єднання торгівлі.Наддержавна власність перебуває у зародковій формі свого розвитку.
Проте вирізняти лише приватнуі суспільну (державну) форму або типи власності науково некоректно. Щодо суб’єктівгосподарської діяльності у цьому разі ототожнюються окремий індивід і цілий трудовийколектив, який може складатися з десятків, сотень і навіть тисяч працівників зісвоїми потребами, інтересами, цілями. Коли стверджується наявність лише двох формвласності, то нелогічно говорити про плюралізм їх.
На базі чотирьох типіввласності та похідних від них форм розвиваються змішані типи та форми власності,різноманітні типи та форми підприємств.
2. Управління підприємством
Управління підприємствомздійснюється відповідно до його статуту на основі поєднання прав власника майнаі принципів самоврядування трудового колективу. Власник може здійснювати свої правапо управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Управлінськіправа можуть бути делеговані раді підприємства (правлінню). Вищим органом підприємстває загальні збори власників майна, а виконавчі функції здійснює правління. Підприємствосамостійно визначає структуру управління, встановлює штати функціональних, виробничихта інших підрозділів. Власник безпосередньо наймає керівника підприємства. При найняттівласником керівника на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якомувизначаються права, строки найняття, обов’язки і відповідальність керівника підприємстваперед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення ізвільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом (договором,угодою). Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства,за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства.
Власник майна не має прававтручатися в оперативну діяльність керівника. Керівника може бути звільнено з посадина підставах, передбачених у контракті. Заступники керівника підприємства, спеціалістипідрозділів апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів,відділень, дільниць та інших аналогічних підрозділів підприємств), а також майстрита старші майстри призначаються на посаду і звільняються керівником підприємства.
Трудовий колектив підприємствадіє за принципами самоврядування. Це означає, що він має конкретні повноваженнящодо вирішення питань господарської і соціальної діяльності підприємства; проектуколективного договору; надання пільг певним категоріям персоналу; мотивації продуктивноїпраці. Частка трудового колективу перевищує 50 відсотків; приймає рішення про орендупідприємства; його вступ до добровільного об’єднання, або вихід з нього і створеннянового підприємства.
Майно підприємства становлятьосновні форди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображаєтьсяв самостійному балансі підприємства, яке належить йому на праві власності. Підприємстворозглядає, використовує майно на свій розсуд. Фондом державного майна визначаютьсязасоби виробництва. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальнівнески засновників; доходи від реалізації продукції; кредити банків і інших кредиторів;безплатні або благодійні внески. Підприємство може надавати іншим організаціям споруди,будинки, матеріальні цінності, за винятком тих, які відповідно до законодавчих актівУкраїни не можуть бути в їх власності. Безплатна передача і надання підприємствомматеріальних цінностей громадянам здійснюється з дозволу власника або уповноваженогоним органу, крім випадків, передбачених законодавством України.
Кожне підприємство, незалежновід розмірів, форм власності та інших критеріїв, повинно за результатами своєї діяльностіотримувати прибуток. Для цього воно має діяти на засадах господарського (або комерційного)розрахунку.
Такими основними принципамиє: самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна зацікавленість,економічна відповідальність, господарська самостійність у межах чинного законодавстваі контроль державних органів за його дотриманням.
Ці принципи різною міроюстосуються крупних, середніх і малих підприємств різних галузей господарств. Так,у сільському господарстві розвинутих країн світу переважна більшість фірм датуєтьсядержавою, всебічну допомогу вона надає дрібним фірмам. Головні принципи діяльностіпідприємств втілюються в основних їх функціях.
3. Основні функції підприємств
Якщо пригадати основнумету економіки, економічної системи, то можна дійти висновку, що підприємство якосновна ланка народного господарства і покликане реалізувати цю мету, тобто випускатимаксимально можливу кількість товарів і послуг за мінімальних витрат для задоволеннясуспільних потреб. Для реалізації цієї мети підприємство повинно виконувати певніфункції. Розглянемо, який критерій треба покласти в основу класифікації функцій.Найлогічніше таку класифікацію органічно пов’язати зі структурою економічних відносинй доповнити основними аспектами власності. Оскільки в системі економічних відносинрозрізняють техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі відносини(відносини економічної власності), то відповідні функції повинні виконувати і підприємства.
Техніко-економічнафункція передбачає запровадження нової техніки і технології,впровадження досягнень науки у виробництва, придбання якісних комплектуючих виробівта предметів праці, наймання або підготовку робочої сили відповідної якості, раціоналізаціювиробничих процесів тощо.
Організаційно-економічна функція означає управління процесами виробництва та збуту товарів, раціональнуорганізацію праці найманих працівників (або асоційованих працівників на підприємствахтрудової колективної власності) шляхом впровадження прогресивних форм та методівпраці, укладання контрактів, вивчення ринку та ін. Ця функція є реалізацією такихформ організаційно-економічних відносин, як менеджмент і маркетинг.
Функція реалізаціївідносин економічної власності передбачає управління власністю,контроль за процесом ціноутворення, розподілом доходів, випуском акцій та їх продажем,залученням зовнішніх джерел фінансування тощо.
Функції, зумовлені власністю.
Якщо ці функції доповнитианалізом функцій, які впливають з основних аспектів власності, то слід вирізнитиправову, соціальну, психологічну та інші функції.
Так, виходячи з правовогоаспекту власності, підприємство через союзи підприємців повинно впливати на удосконаленнязаконодавства, економічну політику держави.
Щодо соціального аспектувласності, підприємство має створювати належні умови для підвищення загальноосвітньогорівня працівників, охорони їх здоров’я, надавати допомогу працівникам та членамїх сімей, організовувати відпочинок тощо.
Психологічний аспект власностіпередбачає створення належного психологічного клімату, формування у працівниківпочуття господаря, ставлення до власності підприємства як до своєї, набуття рисколективізму. У цьому відношенні взірцем є Японія: японець, знайомлячись, називаєне своє прізвище, а фірму, на якій він працює. Виходячи з національного аспектувласності, підприємство у своїй зовнішньоекономічній діяльності повинно піклуватисяпро інтереси своєї країни.
Залежно від функцій підприємствазначною мірою формуються функції підприємця, зміст категорії “підприємництво”.
4. КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ
Для практики господарюванняв ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємствами виключно важливим єїх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Загальна кількість відокремленихі згрупованих видів підприємств залежить від числа відібраних класифікаційних ознак.Достатньо повна класифікація підприємств має бути забезпечена за умови використаннятаких ознак:
1) мета і характер діяльності;
2) форма власності майна;
3) належність капіталу;
4) правовий статус і формагосподарювання;
5) галузево-функціональнийвид діяльності;
6) технологічна і територіальнацілісність;
7) розмір за чисельністюпрацівників.
Для переважної більшостіпідприємств властивим є комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. Донекомерційних відносяться звичайно благодійницькі, освітянські, медичні, науковіта інші підприємства невиробничої сфери народного господарства.
Приватними є підприємства,що засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили. Доцього виду відносять також індивідуальні та сімейні підприємства. Вони базуютьсявідповідно на власності майна однієї особи або членів однієї сім’ї, виключно їхособистій праці.
Ефективна робота підприємства можлива лише тоді,коли функції господаря закріплені не за однією особою, а хоча б за невеликою, алезгуртованою групою людей, що відображає інтереси всього колективу.
Господарськими товариствами визнаються підприємства,установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянамишляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Товариства є юридичними особами. Юридичними особамивизнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набуватимайнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачамив суді, арбітражі або в третейському суді.
Господарські підприємства відповідають таким ознакамюридичної особи:
─ організаційна єдність. З цієї ознаки випливає, що юридичнаособа має відповідну стійку структуру. Виступ юридичної особи, як єдиного цілогозабезпечується тим, що на чолі відповідного утворення стоять наділені визначеноюкомпетенцією органи, що здійснюють внутрішнє керування юридичною особою і діютьвід його імені зовні. Ті, хто знаходиться у середині юридичної особи — керівники,робітники, повинні знати, що являє собою відповідне утворення, чим воно буде займатися,хто і як їм управляє, що являє собою його майно й ін. Це ж важливо і для тих, хтовступає або тільки має намір вступити з даним утворенням у правові відношення.
─ майнова відособленість юридичної особи — об'єднанняматеріальної бази в один єдиний комплекс (для досягнення загальної цілі), що належитьданої організації, і відокремлення майна даної юридичної особи від майна інших осіб.Під «відособленим майном» припускається майно в його широкому змісті,тобто речі, права на речі й обов'язки з приводу речей. Дана норма припускає, щомайно юридичної особи відокремлюється від майна його засновників.
─ самостійний виступ у цивільному обороті від свого імені.Він означає, що юридична особа може від свого імені одержувати і здійснювати майновій особисті права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
─ самостійна майнова відповідальність. Мається на увазі,що юридична особа відповідає за своїми обов'язками майном, що належить йому на одніміз трьох речових прав. Проте, варто зауважити, що ні засновники, ні учасники юридичноїособи не відповідають по його боргах, якщо інше не передбачено в законі або в установчихдокументах, і точно так само юридична особа не відповідає по боргах засновників(учасників).
Господарські товариства є суб‘єктами підприємницькоїдіяльності, тому вони відповідають тим положенням які закріплені у Господарськомукодексі України.
Господарські товариства — звичайна і найбільше поширена в нормальному майновому обороті форма колективноїпідприємницької діяльності. Ця форма універсальна, у рамках її може здійснюватисябудь-яка підприємницька діяльність, яка не суперечить законодавству України. Вониявляються комерційними організаціями, вони ставлять основною задачею одержання прибуткуі розподіл її між учасниками.
До господарських товариств належать: акціонернітовариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю,повні товариства, командитні товариства (Додаток А).
Усім їм властиві деякі загальні ознаки:
─ товариство — це добровільний союз, об'єднання не меншедвох осіб. Максимальне число учасників не обмежується, але на практиці в товариствіпоєднується невелике коло осіб;
─ господарські товариства є договірними об'єднаннями.Як юридичні особи, вони створюються на підставі укладання засновницького договору;
─ забезпечення діяльності господарських товариств здійснюєтьсяна основі об'єднання майнових засобів і нематеріальних активів.
Залежно від основ виникнення господарські товаристваподіляються на договірні і статутні.
До договірних товариств належать повні ікомандитні товариства. В основі створення таких об'єднань, як відзначалося вище,є договір, що визначає права не тільки між особами, які його підписали, але такожміж учасниками і створеним ними об'єднанням — навіть у випадках, якщо об'єднанняне є юридичною особою. Особливий характер засновницького договору виявляється такожу тому, що він допускає можливість внесення змін у його зміст за рішенням не всіхучасників товариства, а їх кваліфікованої більшості.
До статутних товариств належать товаристваз обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонерні товариства. Статут визначаєправові основи організаційної форми товариства, взаємини між учасниками, органиуправління і їх функції.
Установчі документи повинні містити відомості провид товариства, предмет і мету його діяльності, склад засновників і учасників, найменуванняі місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілуприбутків і збитків, склад і компетенцію органів товариства і порядок прийняттяними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідне одноголосне рішення абокваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів,ліквідації й реорганізації товариства та інші дані, передбачені законодавством.
Усі види господарських товариств є юридичними особами,вони можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавствуУкраїни.
Товариства, що здійснюють господарську діяльність,працюють під своєю фірмовою назвою. Найменування товариства має визначати його тип,для повних і командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства,а також інші необхідні дані. Найменування товариства зберігається в установчих документахтовариства.
Засновниками й учасниками товариства можуть бутипідприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбаченихзаконодавчими актами України.
Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземніюридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками й учасникамигосподарських товариств нарівні з громадянами і юридичними особами України, крімвипадків, установлених законодавчими актами України.
Товариство здобуває права юридичної особи від дняйого державної реєстрації.
Державна реєстрація товариства проводиться за правилами,встановленими Господарським кодексом України. Товариства, що займаються банківськоюдіяльністю, реєструються Національним банком України в порядку, визначеному ЗакономУкраїни «Про банки і банківську діяльність».
Розглянемо більш детальносутність та види акціонерного товариства.
Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначенукількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуютьсяакціями.
Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннямиакціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції,що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій. Акціонери невідповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністютовариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватисябудь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариствомабо іншими акціонерами. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, визначенихстатутом товариства, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченоїчастини вартості належних їм акцій.
Акціонерне товариство може бути створене шляхомзаснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких)товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємству акціонерне товариство. Товариство створюється без обмеження строку діяльності,якщо інше не встановлено його статутом. Товариство вважається створеним і набуваєправ юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавствомпорядку.
Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичніособи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном,або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном,які є власниками акцій товариства.
Акціонерне товариство не може мати єдиним учасникомінше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Акціонерне товариствоне може мати у своєму складі лише акціонерів — юридичних осіб, єдиним учасникомяких є одна й та ж особа. Будь-які обов'язки акціонерів, що суперечать закону, неможуть визначатися статутом або іншими документами товариства.
Акціонерні товариства за типом поділяються на публічніакціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерівприватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.
Публічне акціонерне товариство може здійснюватипублічне та приватне розміщення акцій.
Приватне акціонерне товариство може здійснюватитільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватногоакціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статутутовариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства — з приватного на публічне. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічногона приватне не є його перетворенням.
Акціонерне товариство може бути створене однієюособою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіхакцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загальноговідома в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондовогоринку.
Акціонери публічного акціонерного товариства можутьвідчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Статутомприватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право його акціонерівта самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власникомдо продажу третій особі. У разі, якщо статутом приватного акціонерного товариствапередбачено таке переважне право, воно реалізовується відповідно до частин третьої- шостої цієї статті.
Акціонери приватного акціонерного товариства маютьпереважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства,за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількостіакцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій,що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дняотримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротшийстрок не передбачено статутом товариства.
Статутом приватного акціонерного товариства можебути передбачено переважне право придбання товариством акцій, що продаються йогоакціонерами, якщо акціонери не використали своє переважне право на придбання акцій.
На думку провідних економістів та юристів однимз найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товаристваз обмеженою відповідальністю, через відносну простоту у створенні, легітимізаціїта функціонування. Відповідно до ст.50 Закону України «Про господарські товариства»товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутнийфонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Називаючи цей вид товариства «товариствомз обмеженою відповідальністю», законодавець не має на увазі обмеження відповідальностітовариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірамимайна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправдійдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її ризику межах своїх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства зобмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесливклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частинивкладу.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюєтьсястатутний фонд, розмір якого має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальнимзаробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на моментстворення товариства.
Товариством з додатковою відповідальністю визнаєтьсятовариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документамирозмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внескамидо статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майномв однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачаєтьсяв установчих документах.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуютьсянорми статей 4, 11, 52-64 Закону «Про господарські товариства» тобто якізастосовуються до товариств з обмеженою відповідальністю з урахуванням особливостей,передбачених законом щодо товариств з додатковою відповідальністю.
Повним товариством згідно зі ст.66 Закону України«Про господарські товариства» визнається таке товариство, всі учасникиякого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальністьза зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Повне товариство створюється і дієна підставі установчого договору (статуту цей вид товариства не має). Крім загальнихвимог щодо змісту установчих документів господарських товариств, установчий договірпро повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір,склад та порядок внесення вкладів, форму участі у справах товариства. Такі вимогивипливають з особливого характеру товариства, зокрема з ведення його справ, якездійснюється за загальною згодою всіх учасників.
Ведення справ товариства може здійснюватися абовсіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства.Учасники, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надаватирешті учасників на їхню вимогу повну інформацію про дії, виконувані від імені тав інтересах товариства.
Учасник повного товариства має право передати своючастку або її частину іншим учасникам товариства або третім особам тільки за згодоювсіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі до останньої переходятьвсі права та обов'язки, що належали учасникові, який вибув.
Оскільки всі учасники повного товариства займаютьсяспільною підприємницькою діяльністю, вони не мають права від свого імені та в своїхінтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також братиучасть у будь-яких товариствах (крім акціонерних), які мають однорідну з повнимтовариством мету діяльності. У разі порушення цієї вимоги, учасник товариства зобов'язанийкомпенсувати збитки, заподіяні товариству. Законодавством (ст.71 Закону України«Про господарські товариства») встановлено особливий порядок виходу учасниказ повного товариства. Якщо товариство було створено на невизначений строк, йогоучасник може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніше якза 3 місяці. Вихід з товариства, створеного на визначений строк, можливий лише зповажних причин та з попередженням не пізніше як за 6 місяців. Учаснику, який вибув,сплачується вартість його частини прибутку, одержаної товариством у цьому році.
Командитне товариство можна кваліфікувати як товариствозмішаного типу, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від іменітовариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннямитовариства всім своїм майном (повні товариші), є один або більше учасників, відповідальністьяких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників або командитистів).
Якщо у командитному товаристві беруть участь дваабо більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідальність щодо боргівтовариства.
Правовий статус командитного товариства визначаєтьсянормами статей 67-74 Закону України «Про господарські товариства» (тобтозаконодавством про повні товариства) з урахуванням особливостей, передбачених успеціальних статтях (статті 78 — 83) Закону України «Про господарські товариства»,безпосередньо присвячених командитним товариствам.
Зокрема, установчий договір про Командитне товариство,крім відомостей, які містить установчий договір про повне товариство, має відображатиучасть вкладників у такому товаристві, а саме: стосовно вкладників вказується тількисукупний розмір їхніх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядоквнесення ними вкладів.
Зупинимося на особливостях участі вкладників укомандитному товаристві.
Вкладник може вступати до командитного товариствашляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариствамають право:
─ діяти від імені командитного товариства тільки у разінаявності доручення і згідно з ним;
─ вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникамз повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;
─ вимагати подання їм річних звітів і балансів, а такожзабезпечення можливості перевірки правильності їх складення.
Вкладники командитного товариства повинні вноситивклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими установчимдоговором, проте сукупний розмір їхніх часток має не перевищувати 50 відсотків майнатовариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитноготовариства кожний з вкладників повинен внести не менш як 25 відсотків свого внеску.
Таким чином, вкладники беруть участь у діяльностікомандитного товариства лише своїми вкладами, розмір яких визначає суму отримуваногоними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством вони не беруть.
/>/>Висновки
Підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична,на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послугта заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать: акціонернітовариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю,повні товариства, командитні товариства.
Усім їм властиві деякі загальні ознаки:
─ товариство — це добровільний союз, об'єднання не меншедвох осіб. Максимальне число учасників не обмежується, але на практиці в товариствіпоєднується невелике коло осіб;
─ господарські товариства є договірними об'єднаннями.Як юридичні особи, вони створюються на підставі укладання засновницького договору;
─ забезпечення діяльності господарських товариств здійснюєтьсяна основі об'єднання майнових засобів і нематеріальних активів.
Залежно від основ виникнення господарські товаристваподіляються на договірні і статутні.
До договірних товариств належать повні і командитнітовариства. В основі створення таких об'єднань, як відзначалося вище, є договір,що визначає права не тільки між особами, які його підписали, але також між учасникамиі створеним ними об'єднанням — навіть у випадках, якщо об'єднання не є юридичноюособою.
До статутних товариств належать товариства з обмеженоюта додатковою відповідальністю, акціонерні товариства. Статут визначає правові основиорганізаційної форми товариства, взаємини між учасниками, органи управління і їхфункції.
Усі види господарських товариств є юридичними особами,вони можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавствуУкраїни.
Акціонерним товариством є господарське товариство,яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальноївартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, аакціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартостіналежних їм акцій.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарськетовариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначаєтьсяустановчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тількисвоїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризикзбитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Товариством з додатковою відповідальністю є господарськетовариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документамирозмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, ав разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальністьу визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожногоз учасників.
Повним товариством є господарське товариство, всіучасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницькудіяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність зазобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитним товариством є господарське товариство,в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницькудіяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальністьусім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники),а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
/>/>Список використаних джерел
1. Горбатенко В. Акціонерні товариства: життя за новимиправилами. // Круглий стіл. — 2008. — №4 (7). — С.22.
2. Гайворонський В.М. і Жушман В.П. Господарське правоУкраїни. Підручник. — К.: ІнЮре, — 2004. — 450 с.
3. Господарське право: навчальний посібник / Жук Л.А.,Жук І.Л., Неживець О.М. — К.: Кондор, 2003. — 400 с.
4. Грідчіна М.В. Управління фінансами акціонерних товариств:Навчальний посібник: Наукове видання. — К.: А.С.К., 2005. — 384 c.
5. Грудницька С.М., Шеремет О.С. Удосконалення правовогорегулювання організації і діяльності повних товариств // Економіка та право, — 2005.- №3 (13). — С.73-81.
6. Харитонов В.Е. Хозяйственное право. — Одесса, 2005.
7. Хозяйственное право: учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский,В.В. Хахулин и др.; под ред. Мамутова В.К. — К.: Юринком Интер, 2002. — 912 с.
8. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред.А.С.Васильева, О.П. Подцерковного. — Х.: ООО «Одиссей», 2005. — 464 с.
9. Хозяйственное право: Учебник. Под общ. ред. Н.А. Саниахметовой.- Х., 2006.
10. Цивільний кодекс Украіни. Науково-практичний коментар:у 2 ч. / за заг. ред.Я.М. Шевченко. — К.: «Видавничий Дім „Ін Юре“,2004. — Ч.1. — 692 с.