ПІДПРИЄМСТВО ЯК ТОВАРОВИРОБНИК. ПІДПРИЄМНИЦТВО
Основноюорганізаційною ланкою економіки країни є підприємство, яке веде господарськудіяльність.
Під господарськоюдіяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільноговиробництва, спрямована на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робітабо надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність.
Господарськадіяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальнихрезультатів з метою отримання прибутку, є підприємництвом, а суб'єктипідприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і безмети отримання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Сферугосподарських відносин складають господарсько-виробничі,організаційно-господарські та внутрішньогосподарчі відносини.
Господарсько-виробничимиє майнові та інші відносини, які виникають між суб'єктами господарювання прибезпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Підорганізаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, які складаютьсяміж суб'єктами господарювання і суб'єктами організаційно-господарськихповноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарчимиє відносини, які складаються між структурними підрозділами суб'єктагосподарювання і відносини суб'єкта господарювання з його структурнимипідрозділами.
Суб'єктамигосподарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюютьгосподарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупністьгосподарських прав і обов'язків), мають відокремлене майно і несутьвідповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.
Суб'єктамигосподарювання є:
1) господарськіорганізації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексуУкраїни, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно доГосподарського Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюютьгосподарську діяльність і зареєстровані у встановленому законом порядку;
2) громадяниУкраїни, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарськудіяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
3) філіали,представництва, інші підрозділи господарських організацій (структурні одиниці),утворені ними для здійснення господарської діяльності.
Суб'єктигосподарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі прававласності, права господарського ведення, права оперативного управління і праваоперативно-господарського використання майна.
Суб'єктигосподарювання – господарські організації, які діють на основі права власності,права господарського ведення або оперативного управління, мають статусюридичної особи, яка визначається цивільним законодавством і Господарськимкодексом.
Суб'єктигосподарювання – виділені підрозділи (структурні одиниці) господарськихорганізацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарськоговикористання майна, без статусу юридичної особи.
Підприємство –самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державноївлади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами длязадоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійсненнявиробничої, науково-дослідницької, торгової, іншої господарської діяльності.
Підприємстваможуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційноїгосподарської діяльності.
Підприємство,якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
Підприємство єюридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, рахунки вустановах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.Підприємство не має в своєму складі інших юридичних осіб.
Залежно від формвласності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства такихвидів:
— приватнепідприємство, яке діє на основі приватної власності громадян або суб'єктагосподарювання (юридичної особи);
— підприємство,яке діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
— комунальнепідприємство, яке діє на основі комунальної власності територіальної общини;
— державнепідприємство, яке діє на основі державної власності;
— підприємство,засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних формвласності).
В Україні можутьдіяти також інші види підприємств, передбачені законом.
У випадку, якщо встатутному фонді підприємства іноземна інвестиція складає не менше, ніж десятьвідсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями.Підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція складає стовідсотків, вважається іноземним підприємством.
Залежно відспособу заснування і формування статутного фонду, в Україні діють підприємстваунітарні і корпоративні.
Унітарнепідприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цьогомайно, формує відповідно до закону статутний фонд, не розділений на частини(паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника,який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив наосновах трудового найму, вирішує питання реорганізації і ліквідаціїпідприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства,засновані на власності об'єднання громадян, релігійних організацій або наприватній власності засновника.
Корпоративнепідприємство створюється, як правило, двома або більше засновниками за їхзагальним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна і/абопідприємницької або трудової діяльності засновників (учасників), їх загальногоуправління справами, на основі корпоративних прав, зокрема через органи, якіними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиківпідприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, якістворюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства,зокрема засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Підприємствазалежно від кількості працюючих і об'єму валового доходу від реалізаціїпродукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежновід форми власності) визнаються підприємства, в яких середньообліковачисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесятичоловік, а об'єм валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) зацей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро засередньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великимипідприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельністьпрацюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу чоловік, а об'ємвалового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму,еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банкуУкраїни щодо гривні.
Всі іншіпідприємства визнаються середніми.
У випадкахіснування залежності від іншого підприємства, підприємство признаєтьсядочірнім.
Для підприємствпевного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливостігосподарювання.
Підприємство можескладатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень,ділянок, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурнихпідрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлюєчисельність працівників і штатний розклад.
Підприємство маєправо створювати філіали, представництва, відділення та інші відокремленіпідрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства звідповідними органами місцевого самоврядування у встановленому законодавствомпорядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діютьна підставі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можутьвідкривати рахунки в установах банків відповідно до закону.
Управлінняпідприємством здійснюється відповідно до його засновницьких документів наоснові об'єднання прав власника щодо господарського використання свого майна іучасті в управлінні трудового колективу.
Власник здійснюєсвоє право щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноваженіним органи відповідно до статуту підприємства або інших засновницькихдокументів.
На всіхпідприємствах, які використовують найманих робітників, між власником абоуповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органоммає укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові ісоціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Трудовий колективпідприємства складають всі громадяни, які своєю роботою беруть участь в йогодіяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, якірегулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудовогоколективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутомабо іншими засновницькими документами відповідно до вимог законодавства.
Рішення зсоціально-економічних питань, які стосуються діяльності підприємства,виробляються і приймаються його органами управління за участю трудовогоколективу та уповноважених ним органів.
Майно підприємстваскладають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість якихвідображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майнапідприємства є:
— грошові іматеріальні внески засновників;
— доходи,одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарськоїдіяльності;
— доходи відцінних паперів;
— кредити банківта інших кредиторів;
— капітальнівкладення і дотації з бюджетів;
— майно, придбанеу інших суб'єктів господарювання, організацій і громадян у встановленомузаконодавством порядку;
— інші джерела,не заборонені законодавством України.
Цілісний майновийкомплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктомкупівлі-продажу та інших угод.
Володіння ікористування природними ресурсами підприємство здійснює у встановленомузаконодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, – напільгових умовах.
Підприємствовипускає, реалізує і купує цінні папери відповідно до законодавства.
Держава гарантуєзахист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, якеним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбаченихзаконом.
Відносинипідприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферахгосподарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємствавільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умовгосподарських взаємин, які не суперечать законодавству.
Господарськимитовариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створеніюридичними особами і/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі впідприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку.
До господарськихтовариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженоювідповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства,командитні товариства.
Акціонернимназивається товариство, що має статутний фонд, поділений на певну кількістьакцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннямитільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товаристватільки в розмірах акцій, що належать їм.
Товариством зобмеженою відповідальністю називається товариство, що має статутний фонд,розділений на частини, розмір яких визначається статутними документами.Учасники товариства несуть відповідальність у розмірі власного внеску.
Товариством здодатковою відповідальністю називається товариство, статутний фонд якогоподілений на частини, визначені статутними документами. Учасники такоготовариства відповідають за його борги своїми внесками у статутний фонд, а забраком цих сум, майном, що додатково належить їм пропорційно розмірам внескукожного.
Товариством зповною відповідальністю називається таке товариство, всі учасники якогозаймаються загальною підприємницькою діяльністю і несуть солідарнувідповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.
Командитнимназивається таке товариство, в якому разом з одним або декількома учасниками,що несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном,присутні один або декілька учасників, відповідальність яких обмежується внескому майно товариства.
Підприємстваможуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та іншіоб'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.
Об'єднаннямпідприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більшепідприємств з метою координації їх виробничої, наукової та інших видівдіяльності для вирішення загальних економічних і соціальних завдань.
Об'єднанняпідприємств є юридичною особою.
Залежно відпорядку заснування об'єднання підприємств можуть бути як господарськимиоб'єднаннями, так і державними або комунальними господарськими об'єднаннями.
Господарськеоб'єднання – об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств,незалежно від їх вигляду, які на добровільних засадах об'єднали своюгосподарську діяльність.
Господарськіоб'єднання діють на основі засновницького договору і/або статуту, якийзатверджується їх засновниками.
Асоціація –договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарськоїдіяльності підприємств, які об'єдналися шляхом централізації однієї абодекількох виробничих і управлінських функцій, розвитку спеціалізації ікооперації виробництва, організації загальних виробництв на основі об'єднанняучасниками фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення переважногосподарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації має бути вказано,що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися вгосподарську діяльність підприємств – учасників асоціації. За рішеннямучасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси увідносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Корпорацією єдоговірне об'єднання, створене на основі об'єднання виробничих, наукових ікомерційних інтересів підприємств, які об'єдналися, з делегуванням ними окремихповноважень централізованого регулювання діяльності будь-якого з учасниківорганам управління корпорації.
Консорціум –тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певноїзагальної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних,будівельних проектів тощо). Консорціум використовує засоби, якими йогонаділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансуваннявідповідної програми, а також засоби, які надходять з інших джерел у порядку,визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціумприпиняє свою діяльність.
Концерном єстатутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їхфінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання зцентралізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку,інвестиційною, фінансовою, зовнішньоекономічною та іншою діяльністю. Учасникиконцерну наділяють його частиною своїх повноважень, зокрема правом представлятиїх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами таорганізаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншогоконцерну.
Підприємство можебути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональноїпромислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські таіноземні юридичні особи).
Промислово-фінансовагрупа є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України напевний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетнихобластей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючипрограми відповідно до міжнародних договорів України, а також з метоювиробництва кінцевої продукції.
До складупромислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства,наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності.У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке маєвиняткове право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасникагосподарських відносин.
Промислово-фінансовагрупа не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єктгосподарювання.
Асоційованіпідприємства (господарські організації) – це група суб'єктів господарювання –юридичних осіб, зв'язаних між собою відносинами економічної і/абоорганізаційної залежності у формі участі у статутному фонді і/або управлінні.Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.
Проста залежністьміж асоційованими підприємствами виникає у випадку, якщо одне з них маєможливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, якіповинні прийматися відповідно до закону і/або засновницьких документів цьогопідприємства кваліфікованою більшістю голосів.
Вирішальназалежність між асоційованими підприємствами виникає у випадку, якщо міжпідприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунокпереважаючої участі контролюючого підприємства у статутному фонді і/абозагальних зборах інших органів управління іншого (дочірнього) підприємства,зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежностіможуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органівАнтимонопольного комітету України.
Найбільшефективною формою реалізації власності є підприємницький бізнес яквиробничо-господарська діяльність, що приносить дохід.
Це обумовленотакими обставинами:
1) бізнесзаснований на економічній свободі господарювання суб'єктів у рамках чинногозаконодавства і спрямований на отримання максимального можливого доходу;
2) коженгосподарюючий суб'єкт вступає в економічні зв'язки з йому подібнимибізнесменами, тому всі економічні зв'язки між бізнесменами є взаємовигідними імістять взаємну зацікавленість в їх якнайкращій реалізації.
Підприємництвоісторично і логічно виникає на основі індивідуальної приватної власності назасоби виробництва.
З індивідуальноюприватною власністю, як власністю однієї особи, зв'язаний дрібний бізнес, а вкрупному бізнесі – вона явище доволі рідкісне.
Підприємницькийбізнес у малих фірмах є загальнодоступною справою, він всіляко заохочується іпідтримується державою. У США і Германії мале підприємництво забезпечуєробочими місцями 60-70% всіх зайнятих громадян.
Бізнесмени-підприємці,реалізовуючи власні інтереси, хочуть вони того чи ні, зрештою працюють наповніше задоволення суспільних потреб, забезпечення ефективного функціонуваннявсього суспільного виробництва.
Підприємницькийбізнес у крупних і середніх фірмах грунтується на акціонуванні. У зв'язку з циму крупному бізнесі має місце розмежування підприємницької економічної влади іуправління у формі менеджменту. Менеджмент – поточне управління і координаціяоперацій підприємства, здійснюваних відповідно до поставленихпідприємцями-власниками цілей. Функції менеджерів виконують наймані фахівці, апідприємці-власники зберігають за собою лише обмежене коло доленоснихобов'язків і прийняття остаточних рішень.
Менеджментпокликаний доводити в конкретизованій формі задуми підприємців-власників добезпосередніх виконавців.
Духпідприємництва, який підтримується вищим керівництвом, має пронизувати всювиробничо-господарську атмосферу і сприяти високій результативності роботипідприємства.
З метою створенняподібної атмосфери в акціонерних товариствах практикується наділення менеджерівта інших працівників певною кількістю акцій, тим самим:
1) мобілізуютьсяїх особисті доходи як підприємницький капітал;
2) досягаєтьсясоціальне партнерство, тобто певна єдність інтересів і власників, і менеджерів,і працівників.