Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра регіонального управління
Індивідуальна робота
з дисципліни ”Регіональна економіка"на тему:
“Основні напрямки використанняземельних ресурсів ”
Підготувала:
студентка другогокурсу
ФМ, групи МО-21
Борисюк Анна
Перевірила:
Антонова С.Є.
Рівне-2011
Зміст
Вступ
1. Правове регулювання охорони та використання земельнихресурсів
Класифікація земель України та їхвикористання
2. Аналіз використанняземель у Рівненській області
3. Охорона земель у Рівненській області
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
/>/>Вступ
Територія України характеризується унікальним комплексомфізико-географічних, ландшафтних, гідрологічних, структурно-геологічних і іншихпараметрів, що зумовило формування в її межах значної кількості видів та об'єктівприродних ресурсів. За оцінками Ради по вивченню продуктивних сил України найбільшцінними серед природних ресурсів є земельні (72%).
Земля — головна умова існування людського суспільстваі найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основасуспільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини. Воназі своїми ґрунтами, надрами, лісами, водними екосистемами, в наслідок прикладаннядо неї живої і уречевленої праці, стає основною продуктивною силою.
Місце і роль землі в галузях матеріального виробництварізні. В промисловості, за винятком добувної, вона є фундаментом, просторовою базоюдля розміщення її галузей і окремих підприємств, в гірничій промисловості вона єкоморою мінерально-сировинних ресурсів, арсеналом засобів і предметів праці. У сільськомугосподарстві земля є основним засобом виробництва і головною продуктивною силою,завдяки своїй родючості, тобто здатності забезпечувати рослини всіма необхіднимипоживними речовинами, обмеженості в розмірах, просторовості. Земля вимагає особливогопідходу до організації її використання. Маючи обмежені розміри, вона є предметомконкуренції різних галузей господарського комплексу. Тому проблема їх оптимальногорозподілу між ними набуває особливо важливого значення
1. Правове регулювання охорони та використанняземельних ресурсів
Державний комітет України із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України [1].
Держкомзем очолює Голова, якого призначає на посадуі звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра Українивідповідно до пропозиції Міністра охорони навколишнього природного середовища.
Основними завданнями Держкомзему є:
· розроблення пропозицій щодо формування державної політикиу сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведеннямоніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою,встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпеченняїї реалізації, проведення земельної реформи та подання їх Кабінетові Міністрів Україничерез Міністра охорони навколишнього природного середовища;
· координація роботи з проведення земельної реформи;
· здійснення державного контролю за використанням та охороноюземель;
· організація і забезпечення ведення державного земельногокадастру, підготовка земельно-кадастрової документації;
· здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель;
· розроблення державних, галузевих і регіональних програмз питань регулювання земельних відносин, встановлення меж області, району, міста,району в місті, села і селища, раціонального використання земель, їх відтвореннята охорони, проведення моніторингу земель, відтворення родючості ґрунтів, веденнядержавного земельного кадастру і територіального планування;
використання охорона земельний ресурс
· проведення державної експертизи програм і проектів зпитань землеустрою, ведення державного земельного кадастру, охорони земель, реформуванняземельних відносин, а також техніко-економічного обґрунтування таких програм і проектів.
Держкомзем у своїй діяльності керується Конституцієюта законами України, постановами Верховної Ради України та указами Президента України,прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету МіністрівУкраїни, а також Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів.
Переважна більшість земелькраїни перебуває у власності або користуванні громадян, а також приватних, державнихта комунальних юридичних осіб. Тому законодавство надає важливої ролі у галузі використаннята охорони земель саме власникам та користувачам земельних ділянок. Законодавствовизначає загальні обов'язки насамперед суб'єктів права власності та права користуванняна землю. Так, згідно зі статтями 91 та 96 ЗК України власники і користувачі земельнихділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачуватиземельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок таземлекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивостіземлі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевогосамоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів упорядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень,пов'язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігатигеодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.[2, ст.32]
Зазначені обов'язки суб'єктівправа власності та права користування землею є загальними, оскільки поширюютьсяна використання та охорону всіх земель України. Однак земельний фонд нашої країнине є однорідним. Він поділяється на 9 категорій земель. Використання кожної категоріїземель має здійснюватися з дотриманням певних правових вимог, які відображають соціально-економічнета екологічне її призначення.
Використання та охоронакожної із зазначених категорій земель регулюються як загальними, так і спеціальниминормами земельного права, які враховують соціально-економічну та екологічну специфікуземель кожної категорії. Причому питома вага спеціальних норм земельного права врегулюванні суспільних відносин щодо використання земель різних категорій є доситьвеликою. Тому закріплені у статтях 91 та 96 ЗК України обов'язки власників та користувачівземельних ділянок не є вичерпними. Законодавчими актами передбачені й інші їх обов'язкищодо використання та охорони земель земельних ділянок.
Отже, правове регулювання використання та охорониземель України враховує поділ її земельного фонду на окремі категорії земель. Крімтого, в межах кожної з категорій земель можуть бути землі, вимоги щодо використаннята охорони яких істотно відрізняються від вимог, що поширюються на всі землі відповідноїкатегорії. Так, у складі земель сільськогосподарського призначення виділяються меліорованісільськогосподарські угіддя, тобто угіддя, на яких штучно регулюється водний режим(шляхом зрошення посушливих земель, осушення перезволожених земель тощо). У зв'язкуз необхідністю проведення на таких землях штучного регулювання їх водного режимумеліоровані землі виділяються як окремий об'єкт правової охорони у складі земельсільськогосподарського призначення.
Цільове призначення земельнихділянок встановлюється уповноваженими державою органами і не може змінюватися власникамиземлі та землекористувачами самостійно. Згідно зі ст.2 ЗК України віднесення земельдо відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадитьсяорганами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або наданняїх у користування, а в інших випадках — органами, які затверджують проекти землеустроюі приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурногота іншого призначення. Крім того, законодавство забороняє змінювати цільове призначеннята переведення до інших категорій особливо цінних земель, до яких віднесені земліз чорноземними ґрунтами, коричневими ґрунтами Південного узбережжя Криму, земліз дерновими глибокими ґрунтами Закарпаття, землі дослідних полів науково-досліднихустанов і навчальних закладів, землі природно-заповідного фонду та землі історико-культурногопризначення. Вилучення особливо цінних земель для інших потреб не допускається,за винятком випадків, визначених законом.
Отже, цільове призначенняземель є ефективним засобом впливу держави на використання та охорону земель, задопомогою якого держава регулює процес розподілу земель країни на категорії та відповіднохарактер використання земельного фонду для задоволення різних суспільних потреб.
Класифікація земель України та їх використання
Земельні ресурси являють собою сукупний природнийресурс поверхні суші як просторової основи для розселення і господарської діяльності.Земельні ресурси розглядаються як просторово-територіальний базис розвитку продуктивнихсил і розселення, як головний засіб виробництва і предмет праці в сільському і лісовомугосподарстві. Одночасно земельні ресурси завжди залишаються надійною основою економічногорозвитку.
Згідно із класифікацією загального фонду України,що передбачає господарське використання землі, всі земельні угіддя діляться на двігрупи:
• сільськогосподарські, які використовуються для виробництвасільськогосподарської продукції: рілля, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження;
• несільськогосподарські, тобто землі, які не залученів сільськогосподарське використання: землі населених пунктів, доріг, об'єктів промисловості,енергетики, ділянки під лісом, будівлями, болота тощо.
Більш детальна класифікація земель за їх основнимцільовим призначенням дається в «Земельному Кодексі України». Це:
землі сільськогосподарського призначення;
землі житлової та громадської забудови;
землі природно-заповідногота іншого природоохоронного призначення;
землі оздоровчого призначення;
землі рекреаційного призначення;
землі історико-культурного призначення;
землі лісового фонду;
землі водного фонду;
землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетикига іншого призначення.
Землями сільськогосподарського призначення визнаютьсяземлі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарськоїнауково-дослідної роботи, розміщення відповідної виробничої інфраструктури. Територія України характеризується незвичайно високим показником сільськогосподарськоїосвоєнності, оскільки сільськогосподарські землі становлять 72,1% від загальноїплощі держави. У складі сільськогосподарських земель 97,2% займають сільськогосподарськіугіддя, решта (2,8% — сільськогосподарські угіддя (землі зайняті під господарськимидворами, шляхами та прогонами, землі, які знаходяться в стадії меліоративного будівництва).Станом на 1.01.20010 р. площа сільськогосподарських угідь України становила 41569,4тис.га (68,9% від загальної площі держави).
До земель житлової та громадської забудови належатьземельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщенняжитлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Надання земельних ділянок житлово-будівельним(житловим) кооперативам, підприємствам, організаціям, які здійснюють експлуатаціюбагатоквартирних жилих будинків, а також належні до них будівлі та споруди, здійснюєтьсявідповідно до «Земельного Кодексу України».
Землі природно-заповідного фонду — це ділянки сушіі водного простору з природними комплексами та об'єктами, то мають особливу природоохоронну,екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким надано статустериторій та обкатів природнозаповідного фонду. До земель природно-заповідного фондувключаються:
• природні території та об'єкти: природні заповідники,національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки,заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища;
• штучно створені об'єкти: ботанічні сади, дендрологічніпарки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
До земель іншого природоохоронного призначенняналежать:
• земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесенідо земель лісового і водного фонду;
• земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, щомають п опливу наукову цінність.
До земель оздоровчого призначення належать землі,що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватисядля профілактики захворювань і лікування людей. На землях оздоровчого призначеннязабороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативновплинути на природні лікувальні властивості цих земель.
На територіях лікувально-оздоровчих місцевостейі курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельнихділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціямі громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостейі відпочинком населення.
До земель рекреаційного призначення належать землі,які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведенняспортивних заходів. Це земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст таінших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, земельні ділянки,зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культуриі спорту, туристичних баз, кемпінгів, туристично-оздоровчих таборів.
До земель історико-культурного призначення належатьземлі, на яких розташовані:
• історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальніпарки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальнісадиби, пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;
• городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури,наскальні зображення, залишки фортець, військових таборів тощо;
• архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри,площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів,споруди архітектури, народного зодчества тощо.
Навколо історико-культурних заповідників, меморіальнихпарків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охороннізони
з забороною діяльності, яка шкідливо впливає абоможе вплинути на додержання режиму використання цих земель.
До земель лісового фонду належать землі, вкритілісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, якінадані та використовуються для потреб лісового господарства. Це землі зайняті:
• зеленими насадженнями у межах населених пунктів, якіне віднесені до категорії лісів;
• полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнямина смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільнихдоріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд таводних об'єктів;
• окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарськихугіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органіввиконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користуванняспеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а наумовах оренди — іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створеноспеціалізовані лісогосподарські підрозділи для ведення лісового господарства, дляпотреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих. рекреаційних, спортивних,туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
До земель водного фонду належать землі, зайняті:
• морями, річками, озерами, водосховищами, іншими воднимиоб'єктами, болотами, а також островами;
• прибережними захисними смугами вздовж морів, річок танавколо водойм;
• гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудамита каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
• береговими смугами водних шляхів.
Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,оборони та іншого призначення визначаються земельні ділянки, надані в установленомупорядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
До земель промисловості належать землі, наданідля розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та спорудпромислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів,інженерних мереж, адміністративно — побутових будівель, інших споруд.
До земель транспорту належать землі, надані підприємствам,установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства,морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспортудля виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктівтранспорту.
До земель зв'язку належать земельні ділянки, наданіпід повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.
Землями енергетичної системи визнаються землі,надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанціїз використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортуванняелектроенергії до користувача.
Землями оборони визнаються землі, надані для розміщенняі постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів,підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань.
Сільськогосподарська освоєність земельного фондуна території окремих регіонів наведена в табл.1.
На території усіх регіонів розташовані великі площісільськогосподарських угідь із значними можливостями для їх використання. Найбільшіземельні площі на території Степового регіону — 27,3% від загальнодержавної площіземлі, придатної для сільськогосподарського виробництва; на території Поліськогорегіону — 25,9%, Подільського регіону — 18,4%. У загальній площі сільськогосподарськихугідь найбільша їх частка (32%) зосереджена в Степовому регіоні. На території Поліськогорегіону ця площа складає 21,7%, на території Подільського регіону — 20%. Площа рілліна території Степового регіону складає 34.2% від загальної площі ріллі, на територіїПоліського та Подільського регіонів площа ріллі складає відповідно 21% від загальноїплощі ріллі.
Таблиця 1
Площа сільськогосподарських земель на територіїрегіонівРегіони Загальна площа земель, тис. га У т. ч. сільгосп. угідь, тис. га 3 них ріллі.тис. га Поліський 14 993 9 084 6 790 Подільський і 0 680 8 292 6 989 Степовий 15 820 13 382 11 348 Карпатський 5 554 2 857 1 803 Донбаський 8 337 6 390 5 008 Крим 2 480 1 823 1 249 м. Київ 80 6 2 Усього по Україні 57 944 41 834 33 189
Більш повне уявлення про наявність земельних ресурсівокремих регіонів та областей дає використання питомих показників „загальна площаземель, що приходиться на одного жителя”, „площа сільськогосподарських угідь, щоприходиться на одного жителя” та „площа ріллі, що приходиться на одного жителя",значення яких наведені в табл.2.
Використовуючи вказані показники можна зробитивисновок, що до кращих регіонів, де вказані показники перевищують загальнодержавні,належать Поліський регіон із відповідними значеннями вказаних показників 1,88га/чол.,1,14 га/чол., 0,85 га/чол., особливо Чернігівська область (2,51; 1,7; 1,21), Житомирськаобласть (2,12; 1,13; 0,87); Подільський регіон (1,45; 1,12; 0,95), особливо Полтавськаобласть (1,67; 1,34; 1,12), Вінницька область (1,47; 1,14; 0.98); Степовий регіон(1,37; 1.16; 0,98), особливо Кіровоградська область (2,1; 1,8; 1,57), Херсонськаобласть (2,05; 1,68; 1,51), Миколаївська область (1,84; 1,6; 1,35).
Таблиця 2
Питомі показники освоєння земельного фондуРегіони та області Загальна площа земель Площа у т. ч. сільгоспугідь Рілля Поліський регіон 1,88 1,14 0,85 Волинська 1,86 1,00 0,65 Рівненська 1.67 0,80 0,56 Житомирська 2,12 1,13 0,87 Чернігівська 2,51 1,70 1,21 Сумська 1,81 1,32 1.02 Київська 1,44 0,92 0,77 Подільський регіон 1.45 1,12 0,95 Тернопільська 1, 19 0,93 0,77 Хмельницька 1,41 1,10 0,88 Вінницька 1,47 1,14 0,98 Черкаська 1,40 1,04 0.92 Полтавська 1,67 1,34 1,12 Степовий регіон 1,37 1,16 0,98 Кіровоградська 2,10 1,80 1,57 Дніпропетровська 0,85 0,71 0,59 Одеська 1,26 1,05 0,84 Миколаївська 1,84 1,60 1,35 Запорізька 1,32 1,16 0,99 Херсонська 2,05 1,68 1,51 Карпатський регіон 0.89 0,46 0,29 Закарпатська 1,00 0,37 0,16 Івано-Франківська 0,97 0.45 0,29 Львівська 0,81 0,49 0,32 Чернівецька 0,86 0,52 0,37 Донбаський регіон 0,81 0,62 0,49 Харківська 1,06 0,83 0,67 Донецька 0,54 0,42 0,34 Луганська 1,04 0,75 0,55 Крим 1,07 0,74 0,51 Усього по Україні 1, 20 0,86 0,68
Функціональні особливості використання землі визначаютьїї важливе місце в складі природних ресурсів. Земля являє собою первинною матеріальноюосновою економічного забезпечення суспільства, просторовим базисом для розміщенняпродуктивних сил, розселення людей.
Як матеріальна основа економічного стану суспільстваземля виступає головним засобом виробництва у сільському господарстві та й у всьомуагропромисловому комплексі, враховуючи вплив земельних ресурсів на виробництво сировинита товарів з її використанням іншими галузями економіки.
При вивченні стану земельних ресурсів важливо враховуватирегіональні особливості їх використання:
• земельні ресурси різних регіонів значною мірою відрізняютьсясвоєю продуктивністю із-за природних особливостей, складу ґрунтів, клімату, рельєфу,забезпеченості водними ресурсами тощо. Дослідженнями виявлено на
території України близько 650 видів ґрунтів, ґрунтовийпокрив має виразно територіальні особливості;
• обсяг земельних ресурсів просторово обмежений, їх неможливозбільшити як це можна здійснити з іншими засобами виробництва;
• земельні ділянки належать певному регіону і їх неможливопереміщувати із одного регіону в інший, що викликає необхідність створення спеціальнихзасобів обробітку землі, впровадження притаманних певному регіону засобів родючості,продуктивності;
Використання земельних ресурсів сільськогосподарськогопризначення залежить від результатів сільськогосподарського виробництва, правовогозабезпечення власності на землю.
Після проголошення незалежності України розпочаласяземельна реформа, основним завданням якої була передача земель у власність колективнихсільськогосподарських підприємств та інших сільськогосподарських формувань. В результатіпроведення земельної реформи виконано значний обсяг робіт: проведено роздержавленняземель і сформовано землі запасу та резервного фонду; передано землі у власністьнедержавних сільськогосподарських підприємств; визначено грошову оцінку сільськогосподарськихземель; розпайовано землі недержавних сільськогосподарських підприємств, чим вирішенопитання надання земель у власність тим. хто на ній працює; започатковано процесвидачі державних актів на право на земельну частку (пай). На базі земель, переданихв оренду землевласникам, створено нові агроформування — товариства з обмеженою віддаленістю,акціонерні товариства, колективні господарства тощо. Селянські (фермерські) господарстваведуть виробництво на індивідуальній основі. [1, ст.33-42]
2. Аналіз використанняземель у Рівненській області/>
Рівненська область розташована в північно-західній частині Українина території трьох природних зон — Лісостепу, Полісся та Малого Полісся у межахводорозділу басейну річок Горинь та Стир, що впадають у р. Прип'ять.
Земельний фонд Рівненської області станом на 01.01.2008 року складає2005,1 тис. га, з них 934,6 тис. га (46,6%) займають сільськогосподарські угіддя,що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель.
До складу агропромислового комплексу області входять 340 приватнихсільськогосподарських формувань в тому числі 4 державних сільськогосподарських підприємств.Крім того, функціонує 558 фермерських господарств та понад 200 тис. особистих селянськихгосподарств.
Усі селяни одержали земельні сертифікати, 93 відсоткам виготовленодержавні акти на землю.
Сільське господарство області складає майже четвертину її валовоговнутрішнього продукту, забезпечує сировиною переробну промисловість, створюючи основуекспортного потенціалу.
В агропромисловому комплексі області зайнято понад 40 відсотківсільського населення. [5].
Рівненщина має значний виробничий потенціал. Пріоритетними напрямкамирозвитку аграрного сектору економіки області є виробництво зерна, цукрових буряків,картоплі, овочів, молока та м'яса.
В області налічується 171 річка, природні водойми площею 26,6 км2,водосховища площею 32,98 км2 та ставки площею 70,72 км2.
На території Рівненщини поширені ландшафти двохтипів: поліського, з переважанням боліт, лук, соснових, дубово-соснових та дрібнолистнихосиково-березових лісів, і лісостепового, з домінуванням переважно орних земель.
Природні ландшафти Рівненщини являють собою дужескладні поєднання комплексів, що неодноразово повторюються. У зоні Полісся це — місцевості болотних та лучних заплав, верхових та низинних міжрічкових боліт, піщаних(борових) масивів, межиріч на палеогенових пісках й кристалічних породах. У зоніЛісостепу — місцевості кінцево-моренних горбів і гряд, залишкових горбів, першоїнадзаплавної лесової тераси, другої надзаплавної лесової тераси та високих яро-балковихмежиріч. У Малому Поліссі — місцевості межиріч на супіщано-суглинистих озерно-алювіальнихвідкладах й денудаційних межиріч з близьким заляганням крейдових мергелів. Такерозмаїття ландшафтів зумовило своєрідну структуру землекористування, де сільськогосподарськіземлі займають майже 969,4 тис. га, що становить 48,4% загальної площі області.У структурі сільськогосподарських угідь переважає рілля — 69,1% площі угідь, сіножаті- 13,7, пасовища — 14,4, багаторічні насадження — 1,3, перелоги — 1,5%.
Виходячи з вищенаведених характеристик структури,визначено економічну ефективність використання сільськогосподарських земель, якупокладено в основу економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земельРівненської області. Економічна ефективність була визначена, як результативністьпроцесу виробництва сільськогосподарської продукції з врахуванням екологічного станудовкілля. Виходячи з того, що зміна екологічного стану сільськогосподарських угідьй довкілля відбувається в різних напрямах і з різною інтенсивністю, встановлено,що в даний час проявлення природно-антропогенних процесів, які формують агроландшафтив районах області, істотно відрізняється.
На основі проведеного аналізу в межах вказанихгруп районів, показників вартості валової продукції рослинництва на 1 га ріллі та на 1 грн витрат й урожайності основних вирощуваних в області сільськогосподарських культуру середньому за 1986 — 2006 рр., встановлено наступну тенденцію: максимальні економічніпоказники — 109,3% вартості валової продукції на 1 га ріллі й 102,3% окупності витрат середніх по області; найвищі значення урожайності основних культурзернових (з кукурудзою), цукрових буряків, картоплі, — відповідно 124,6, 124,9 і113,2% від середньообласних показників, притаманні третій групі районів. Економічніпоказники використання сільськогосподарських земель — 105,7% вартості валової продукціїна 1 га ріллі й 99,2% окупності витрат середніх по області; значення урожайності:зернові (з кукурудзою), цукрові буряки, картопля — відповідно 94,6, 100,4 і 97,3% від середньобласних, властиві другій групі районів. Економічні показники валовоїпродукції й окупності витрат 95 та 97,4%; урожайності зернових (з кукурудзою), цукровихбуряків, картоплі — відповідно 80,7, 74,7 і 89,3% від середньообласних, визначеноу першій групі районів. Отже, вказана економічна ефективність використання земельнихресурсів у сільському господарстві засвідчує: на території земель першої групи,до якої віднесено чотири адміністративні райони, вона найнижча, але при цьому станземельних ресурсів оцінюється як екологічно стійкий. На території земель другоїгрупи — економічна ефективність визначена як середня, а їх стан оцінюється як екологічносередньостійкий. До цієї групи віднесено п’ять районів. На території земель третьоїгрупи економічна ефективність найвища по області. До цієї групи віднесено сім районів.
3. Охорона земельу Рівненській області
В області проводиться планомірна робота щодо виконанняробіт з охорони земель та впровадження заходів із збереження та підвищення родючостіґрунтів згідно з Регіональною програмою розвитку земельних відносин у Рівненськійобласті на 2006-2009 роки.
У 2009 році для захисту земель від водної ерозіїпобудовано 5 протиерозійних водозатримуючих валів довжиною понад 500 м, здійснено комплекс меліоративних заходів щодо захисту земель від підтоплення на території Острозькогорайону. Проведено рекультивацію порушених земель на території Симонівської сільськоїради Гощанського району, поліпшено кормових угідь на площі 195,9 га, створено захисні лісові насадження на малопродуктивних деградованих землях, ярах, балках загальноюплощею 503 га, проведено вишукувальні та проектні роботи для реалізації заходівз охорони земель [10].
За кошти державного бюджету у 2009 році по бюджетнійпрограмі «Збереження, відтворення та забезпечення раціонального використанняземельних ресурсів» виконано роботи з поліпшення 119,2 га малопродуктивних кормових угідь (пасовищ) на території 4-х сільських рад Здолбунівського та Острозькогорайонів, проведено рекультивацію 4,7 га порушених видобуванням піску земель на територіїСимонівської сільської ради Гощанського району та розроблено робочий проект рекультиваціїпорушених в результаті забору води земель на території Красносільської сільськоїради Гощанського району.
Виконанням зазначених робіт забезпечено використанняв повному обсязі коштів, передбачених державним бюджетом, на виконання робіт з охорониземель в 2009 році.
В результаті вжитих заходів у 2009 році виконанороботи з охорони земель на загальну понад 700 тис. грн., що у 2 рази більше ніжу 2008 році, зокрема, на: поліпшення кормових угідь — 65,0 тис. грн.; розробленняробочих проектів з охорони земель — 133,4 тис. грн.; освоєння земель для сільськогосподарськихта лісогосподарських потреб, впровадження заходів з охорони земель (реконструкціямеліоративних систем, створення захисних лісових насаджень, рекультивація порушенихземель тощо) — 505,6 тис. грн.
Органам виконавчої влади та місцевого самоврядуванняслід прикласти максимум зусиль для забезпечення виконання робіт з охорони земельза кошти, які надійшли в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарськоговиробництва та наявні на спеціальних рахунках місцевих рад. Зокрема, на розробкусхем із землеустрою щодо використання та охорони земель на території відповіднихадмінутворень (район, місцеві ради). Важливим елементом використання та охорониземель є схеми і проекти землеустрою, які дають змогу враховувати конкретні умовиземлекористування, його ґрунтово-кліматичні ресурси і на цій основі диференційовановизначати комплекс взаємозв'язаних збалансованих заходів щодо використання та охорониземель, підвищення родючості ґрунтів, формування екологічно безпечних агроландшафтів.
Законом України від 4 червня 2009 року № 1443-VІ«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючостіґрунтів» внесено зміни до ряду законодавчих актів, які регулюють використанняземель сільськогосподарського призначення. Зокрема, статтю 22 Земельного кодексуУкраїни доповнено новою частиною такого змісту: «Земельні ділянки сільськогосподарськогопризначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуютьсявідповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою,що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідьі передбачають заходи з охорони земель» [1]. Тобто від часу набуття чинностізазначеним законом 29 липня 2010 р. за використання земельних ділянок сільськогосподарськогопризначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджениху випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічнеобґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, у відповідності до ст.55 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення, тягне за собою накладення штрафу нагромадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і напосадових осіб — від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Впровадження зазначених регуляторних норм дастьможливість знизити антропологічне навантаження на землі сільськогосподарського призначення,унеможливить використання земель методами, які погіршують стан угідь.
Для забезпечення дотримання суб’єктами господарськоїдіяльності вимог чинного законодавства, з врахуванням внесених змін, їм слід передбачитикошти на виготовлення вищезазначених проектів у 2010 році.
З метою напрацювання досвіду з розробки схем землеустроюі техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель у 2009 році укладенодоговір на виконання зазначених робіт на території Урвенської сільської ради Здолбунівськогорайону.
Крім того, для виконання у 2009 році укладено договорина виконання робіт з будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд на територіїМаломощаницької сільської ради Здолбунівського району та Марининської сільськоїради Березнівського району залучено кошти від втрат сільськогосподарського та лісогосподарськоговиробництва обласного бюджету загальною сумоюпонад 230 тис. грн.
Висновок
За своєю площею Україна є найбільшою державою Європи.Станом на 1.01.2010 р. площа її земельного фонду становить 60354,8тис. га. Земельнийфонд України характеризується надзвичайно високим показником сільськогосподарськоїосвоєності (71,2%). У структурі сільськогосподарських земель переважну частку займаютьсільськогосподарські угіддя (69,12% від загальної площі), а розораність територіїУкраїни становить 53,8%. Значна протяжність території України з заходу на схід іпівночі на південь, розташування в декількох природно-географічних зонах обумовлюєсуттєві відмінності у структурі земельних ресурсів у різних адміністративних утвореннях.
Найвищими показниками сільськогосподарської освоєностіхарактеризуються області Степової зони (Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська,Одеська, Донецька), де цей показник перевищує 80%. Найнижчі значення сільськогосподарськоїосвоєності характерні для Закарпатської (37,03%) Івано-Франківської (46,51%), Рівненської(48,33%) областей. [9] Земля — найважливіша складова природних ресурсів; основарослинного і тваринного світу; вмістилище природних багатств; операційний базиспромисловості, населених пунктів і доріг; головний засіб виробництва в сільськомугосподарстві. Тому раціональне землекористування є обов’язковою складовою комплексноїсистеми експлуатації та охорони природних ресурсів.
Список використаної літератури
1. Земельний Кодекс України
2. Зінь Е.А. Регіональна економіка та управління: Навчальнийпосібник. — Рівне: НУВГП, 2007. — 286 с.
3. Соціально-економічна географія України/ за редакцієюО.І. Шаблія — Львів: ”Світ”, 2004
4. Заблоцький Б.Ф. та інші. Економіка України: Національнаекономіка України. — Львів: ЛБК НБУ, 1997. — 580ст
5. Статистичний щорічник України за 2009 рік / Державнийкомітет статистики України
6. Масляк П.О., Олійник Я.Б. Географія — навчальний посібник- .: ”Знання”, 2001
7. Заставний Р.Д. Географія України: Навчальний посібникдля географічного факультету та економічних спеціальностей. — Львів: Світ, 2004- 740 с.
8. zakon. rada.gov.ua/
9. www.rv.gov.ua/
10. www.zemres. rv.ua/
Додатки
Додаток 1
Департамент державного земельного кадастру оприлюднюєдані щодо земельного фонду України станом на 1 січня 2010 року згідно з розподіломпо основних видах земельних угідь і економічної діяльності та подає динаміку змінземельного фонду України за період з 01.01.2006 по 01.01.2010 на діаграмах.
Земельний фонд України за станом на 01.01.2010 Основні види земельних угідь та економічної діяльності Площа земель
всього,
тис. га % до загальної площі території України Сільськогосподарські землі 42813,7 71,0
у тому числі: сільськогосподарські угіддя 41569,4 68,9
з них: рілля 32478,4 53,8 перелоги 320,8 0,5 багаторічні насадження 897,7 1,5 сіножаті 2409,8 4,0 пасовища 5489,7 9,1 інші сільськогосподарські землі 1244,3 2,1 Ліси та інші лісовкриті площі 10591,9 17,6
утому числі: вкриті лісовою рослинністю 9675,4 16,0 не вкриті лісовою рослинністю 198,9 0,4 інші лісові землі 314,9 0,5 чагарники 402,7 0,7 Забудовані землі 2499,1 4,1
у тому числі: під житловою забудовою 384,5 0,6 землі промисловості 222,0 0,4 землі під відкритими розробками, картерами, шахтами та відповідними спорудами 150,7 0,2 землі комерційного та іншого використання 52,1 0,1 землі громадського призначення 281,8 0,5 землі змішаного використання 28,9 0,1 землі, які використовуються для транспорту та зв’язку 493,4 0,8 землі, які використовуються для технічної інфраструктури 65,1 0,1 землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі 743,9 1,3 Відкриті заболочені землі 979,4 1,6 Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом 17,6 Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші) 1029,9 1,7 Води (території, що покриті поверхневими водами) 2423,5 4,0
Разом (територія України)
60354,8 100,0
За чотири роки починаючи, з 1 січня 2006-го, структураземельного фонду змінилася по основних видах угідь, зокрема, площа сільськогосподарськихземель зменшилася на 128,9 тис. гектарів (лише за 2009 рік — на 31,1 тис. га); позитивнудинаміку мають ліси та лісовкриті території, площа яких протягом зазначеного періодузбільшилася на 88,2 тис. га; забудованих земель стало на 31,6 тис. га більше; відкритихзаболочених — на 13,4 тис. га; і, не зважаючи на негативні тенденції, зокрема такіяк намивні піски і висихання річок, територія суші зменшилася на 6,6 тис. га, аводи відповідно збільшилася на таку ж площу.
Додаток 2
На діаграмах відображено динаміку змін структуриземельного фонду України з 2006 по 2010 роки по основних видах угідь та економічноїдіяльності
/>1 Сільськогосподарські землі; 2 Ліси та інші лісовкриті площі; 3 Забудовані землі; 4 Відкриті заболочені землі; 5 Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом; 6 Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші); 7 Води (території, що покриті поверхневими водами).