/>/>РЕФЕРАТ
Курсова робота: 48ст., 1 рис., 2 табл., 18 джерел.
Об’єктдослідження: Відкрите акціонерне товариство «Виробничо торгівельна фірма«Селена».
Мета роботи –дослідження особливостей системи управління підприємством в умовах ринковогосередовища.
Методидослідження – описовий, порівняльний,
В умовах ринковихвідносин центр економічної діяльності переміщається до основної ланки всієїекономіки – підприємству. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільствупродукція, виявляються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільшкваліфіковані кадри. Тут зважуються питання ощадливої витрати ресурсів,застосування високопродуктивної техніки і технології. На підприємствідомагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції.Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективнекерування – менеджмент.
В умовахринкової системи господарювання підприємство стає основним ланцюгом усієїекономіки. Справа у тому, що воно не тільки виробляє продукцію, якакористується попитом на ринку, але і створює робочі місця, забезпечуєзайнятість населення, нараховує заробітну плату та ін. Сплачуючи податки, вонобере участь в утриманні державних органів та підтримці соціальних програм(освіта, культура та ін.).
РИНОК, РИНКОВЕСЕРЕДОВИЩЕ, ПІДПРИЄМСТВО, РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА.
/>/>/> ВСТУП
Докорінні змінив економіці України, зумовлені переходом її до ринку, визначили необхідністьстворення такого господарського механізму, який дасть змогу підприємствам реалізуватипринципи ринкових відносин, сприятиме підвищення їх конкурентоспроможності,забезпечить динамічний розвиток.
В умовах ринкукожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно прийматибудь-які рішення у межах чинного законодавства. Водночас підприємство у своїйдіяльності зазнає впливу макроекономічних чинників, зовнішнього середовища,воно відповідальне за свої дії перед державою, діловими партнерами, передкінцевим споживачем своєї продукції.
Задоволенняпотреб споживача – основна мета ринкової економіки. Але фірми, які виробляютьпевні товари чи надають послуги, у своїх бажаннях далекі від альтруїстичнихмотивів. Кожне підприємство прагне мати прибуток, одержання якого потребуєзнань та досвіду з економіки підприємства.
Підприємство яксуб’єкт господарювання водночас є основною ланкою народного господарства, отже,від результатів його діяльності залежить і загальний стан економіки країни,добробут її населення. Вивчення економіки підприємства дає можливість з’ясуватиосновні принципи формування і використання його виробничого потенціалу,опанувати форми і методи господарювання і на цьому ґрунті розробити конкретнірекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства всучасних ринкових умовах. Досягти позитивних результатів господарськоїдіяльності можна за допомогою правильної організації виробничих відносин напідприємстві, а також оптимального розподілу матеріальних, трудових тафінансових ресурсів.
В умовахринкової системи господарювання підприємство стає основним ланцюгом усієїекономіки. Справа у тому, що воно не тільки виробляє продукцію, якакористується попитом на ринку, але і створює робочі місця, забезпечуєзайнятість населення, нараховує заробітну плату та ін. Сплачуючи податки, вонобере участь в утриманні державних органів та підтримці соціальних програм(освіта, культура та ін.).
/>/> 1. РИНКОВЕСЕРЕДОВИЩЕ — ОСНОВА ДЛЯ ІСНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА/>/>1.1 Ринок:поняття, структура та ринкова інфраструктура
Поняття «ринок» сьогодні є чи не найпопулярнішим внашому суспільстві. Зумовлено це переходом України до ринкової економіки,ринкових відносин.
У чому полягає зміст цих понять? В економічній літературінаводяться різні визначення ринкy. Його визначають як сферу обмiну або місцезустрiчi покупців i продавцiв товарiв i послуг, або сукупність угод купiвлi iпродажу товарiв тощо. Ці визначення обмежують ринок виключно сферою обмiну,купiвлi-продажу, що не вiдображає його дiйсної сутi.
Як економічна категорія, поняття «ринок» вiдображаєсутнiсть економiчних вiдносин, що виникають мiж суб'єктами економiчної системи(виробниками i покупцями) з приводу обмiну результатами i умовами (факторами)виробництва.
Економiчнi вiдносини завжди проявляються як економiчнiiнтереси (усвiдомленi людиною потреби, спонукальнi мотиви господарськоїдiяльностi). Тому ринок — поняття, яке вiдображає процес взаємодiї економiчнихiнтересiв суб'єктiв господарської системи. Отже, поняття «ринок»тотожне поняттю «ринковi вiдносини». [5]
Економiчна система, що функцiонує на засадах ринковихвiдносин, у реальнiй дiйсностi є формою органiзацiї господарської дiяльностiсуспiльства, яку називають по-рiзному: ринкова система, система вiльногопiдприємництва або ж просто — ринок.
Таким чином, поняття ринок можна розглядати як у вузькому,так i широкому розумiннi. У першому — це форма економiчного обмiну, в другомусистема вiдносин господарювання, здатна вирiшувати життєво важливi завдання усферах суспiльного виробництва, обмiну, розподiлу та споживання. [12]
Бiльш повно i глибоко сутнiсть ринку можна розкрити черезфункцiї, якi вiн виконує. До основних функцiй слід віднести: регулюючу,стимулюючу, економічного відбору, iнтегруючу.
Регулююча функція забезпечуєпостійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринкувстановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві таобміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниженнявитрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягненьнауково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення.Ринок — найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва.
Стимулююча функціяполягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовуєфактори виробництв для одержаннянайкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки,техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому,що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.
Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництвозвільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств.
Ринок також «зшиває» економіку в єдине ціле,розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств,галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруючафункція ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу.
Отже, відзначені умови існування та функціонування ринку, атакож його функції визначають ринок, як конкретну форму господарськоїдіяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, аборинкової економіки.
Ринок можна характеризувати відповідно до чинногозаконодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структураринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою:місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожнийвид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічновзаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає перебоїв роботі інших ринків і системи в цілому.
Табл. 1.1 Структуризація і види ринків за ознаками Ознаки структуризації ринків Вид ринку · Суб’єктний склад
¨ споживачів
¨ виробників
¨ проміжних продавців
¨ державних установ
¨ міжнародних виробників, продавців і посередників · Продуктово-ресурсне наповнення
¨ продовольчих і непродовольчих товарів
¨ знарядь і предметів праці та інших товарів виробничого призначення
¨ житла, землі, природних багатств і корисних копалин
¨ побутових, транспортних, комунальних та інших послуг
¨ валюти, грошей і цінних паперів · Елементно-технологічні зв’язки
¨ засобів виробництва
¨ предметів споживання
¨ інновацій та інформації
¨ інвестиційних ресурсів
¨ робочої сили
¨ валютний
¨ грошово-кредитний · Територіально-просторова організація
¨ місцевий (локальний)
¨ регіональний
¨ національний
¨ транснаціональний
¨ світовий
Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу,за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сферазабезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім'ї, кожноїлюдини.
Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів,їхня самостійність залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливостівільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладання договорів.Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа маєможливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.
Фінансовий ринок — цепевна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажувільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами цихвідносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки,фінансово-кредитні організації та ін. Об'єктами фінансового ринку є особливостізаощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі оборотупромислового і торговельного капіталу та ін.
Ринок праці — цесаморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторамиконкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, атакож між працедавцями — за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили.Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці)- «покупці» і окремі особи (працеємці) — «продавці».
Ринок інформації — цесукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизаціїінформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформаціїзалежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, дляотримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринкуінформації є посередники, основне завдання яких — збирання і продаж інформації.Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливостіреальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.
Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних,приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів,що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхнюефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків. Розрізняютьорганізаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідну інфраструктуруринку.
До організаційно-технічної інфраструктури ринку належатьтоварні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові йброкерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різногороду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засобиоперативного зв'язку.
Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові таінвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це — всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільнихгрошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.
Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем,інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальнінавчальні заклади. Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку.Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.
Біржа (гол. «beurs»,нім. «borse») — це установа, де здійснюється купівля-продаж масовихтоварів (товарна біржа), цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютнабіржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна), робочої сили (біржа праці).Як правило, біржа — це приватне, акціонерне товариство, акції якого застандартом не приносять дивідендів, а лише надають право здійснювати торговіоперації.
Гуртова торгівля — цечастина внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так імалими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання. Гуртоваторгівля здійснюється за цінами, які нижчі від роздрібних цін, але вони повиннізабезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємствувідшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічногостимулювання та прибуток.
Торговельні фірми — цефірми, які займаються здійсненням операцій в основному по купівлі-продажутоварів. Торговельні фірми бувають або вузькоспеціалізованими тауніверсальними, які торгують широкою номенклатурою виробів.
Торговий дім — цеторговельна фірма, яка закуповує товар у виробників або гуртовиків своєї країниі перепродує їх за кордон, або закуповує іноземні товари за кордоном таперепродує їх місцевим гуртовим і роздрібним торговцям, а також споживачам.Їхня діяльність дуже широка: вони здійснюють операції за свій рахунок і задорученням клієнтів, за внутрішньою, гуртовою і роздрібною торгівлею, працюютьза широкою номенклатурою товарів, беруть участь у виробництві продукції. Длявиконання своїх функцій торгові доми мають сітку магазинів, складськіприміщення, транспортні засоби тощо.
Дистриб'ютер (відангл. «distributer» — розподільник) — окрема фірма або агентпромислового підприємства, які здійснюють реалізацію продукції і виступають якторгівці за договором на основі угоди про право на продаж в окремому регіоні.Угода фірми передбачає виконання дистриб'ютором ряду функцій, пов'язаних зреалізацією товару: організацію реклами в даному регіоні, передпродажнупідготовку технічно складних товарів, наданням покупцям сервісних послуг,аналіз кон'юнктури ринку та відгуків покупців про придбані ними вироби фірмитощо.
Аукціон (відлат. «auctio (auctionis)» — продаж з публічних торгів) — цеспеціально організований ринок товарів з визначними властивостями, що дієперіодично у певному місці і в наперед обумовлений час на умовах змагання міжпокупцями. Право придбання товарів на аукціоні надається покупцям, якізапропонували вищу ціну. На відміну від інших форм реалізації (через магазини,ярмарки і т. п.) аукціон передбачає не одночасне, а почергове пропонуваннятоварів: до реалізації пропонується один товар (лот), після його продажу (абозняття з аукціону) — наступний і т.д.
Ярмарок (віднім. «jahrmakt» — щорічний ринок) — це ринок оптової торгівлі, якийорганізовується регулярно, періодично і функціонує в певному місці, увстановлений час, а також сезонна розпродажа одного або багатьох видів товару.Ця своєрідна форма ринку має можливість при порівняно невеликих витратах укороткий термін на невеликих площах здійснювати плідні контакти між партнерамиз метою укладення угод, обміну інформацією, реклами фірми та її продукції
Лізинг (відангл. «leasing» — оренда, майновий найм) — угода між орендарем,власником майна (машин, устаткування, транспортних засобів і т.д.) і орендаторомпро передачу майна в оренду на визначений строк за певну плату. За своїмекономічним змістом лізинг являє собою специфічну форму кредитування продажубез передачі права власності на товар орендарю.
Інжиніринг (відангл. «engineering» — інженерно-консультаційні послуги) — цевиділений у самостійну сферу діяльності комплекс інженерно-консультаційнихпослуг комерційного характеру щодо підготовки, забезпечення процесу виробництвата реалізації продукції, щодо обслуговування будівництва та експлуатації промислових,інфраструктурних сільськогосподарських та інших об'єктів.
Аудиторська фірма — ценезалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення клієнта та за йогокошти здійснює ревізію його господарської діяльності з метою виявленняпрорахунків та резервів вдосконалення, контролює й аналізує фінансовудіяльність підприємств і організацій різних форм власності, бухгалтерські звітита баланси.
Холдингова компанія- акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбанняконтрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю заїхньою діяльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характеромдіяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції.Вона тримає контрольні пакети акцій інших фірм і діє через свої філії.
Функціонування і дієздатність усіх елементів ринковоїінфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформаціїекономіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідногозаконодавства, юридичних гарантій й матеріально-фінансового забезпечення./>/>1.2 Принципита ознаки існування підприємства в ринковому середовищі
ринок ризик управління підприємство
Порядіз визначеними законодавством України нормами і правилами господарювання таюридичної відповідальності за порушення таких у ринковій економіці сформувалисяй широко використовуються в підприємницькій діяльності загальновизнані принципиповедінки суб'єктів господарювання на ринку. Особливе місце займає принципсоціального партнерства, який, виходячи із широти охоплення поведінковихаспектів і напрямків їхньої реалізації, належить до базових, а відтак визначаєбудь-яку розвинуту ринкову економіку як соціальне орієнтовану.
Колективно-договірнерегулювання дозволяє на основі компромісу погоджувати інтереси найманихробітників, роботодавців та держави і є важливим доповненням ринковогомеханізму регулювання соціально-трудових відносин, що носить назву«соціальне партнерство». Існує ще три визначення суті цього поняття.
Перше.Соціальне партнерство — це є система взаємовідносин між найманими працівникамиі роботодавцями, що приходить на зміну класовій боротьбі. Згідно з цим втеперішній час в країнах з розвиненою системою ринкових відносин з'являєтьсяможливість відійти від класових протиріч. Класовий конфлікт перетворюється наконфлікт між організаціями, що представляють різні інтереси у суспільстві, якіможна загасити шляхом переговорів та досягнення компромісів.
Друге.Соціальне партнерство — це є спосіб узгодження протилежних інтересів, методвирішення соціально-економічних проблем і регулювання протиріч між класомнайманих робітників та класом власників.
Третє.Соціального партнерства як способу регулювання соціально-трудових відносин неіснує, оскільки відсутні об'єктивні умови для його існування. Таку точку зоруподіляють ті, хто вважає, що ринковий механізм сам по собі, без втручаннядержави та будь-яких суб'єктів здатен регулювати всю систему відносин,включаючи і соціально-трудові відносини.
/>
Рис. 1.2Загальнаструктурно-логічна схема системи соціального партнерства
Цей принцип випливає з того, що підприємство як соціально-економічнацілісність водночас є складовою частиною свого зовнішнього оточення. Тому разоміз суто економічними функціями з виробництва продукції і послуг та одержаннязавдяки цьому максимально можливого прибутку підприємство зобов'язане постійноопікуватися питаннями соціального розвитку не тільки свого трудового колективу,а й місцевого населення. Соціальне відповідальна поведінка всіх суб'єктівгосподарювання уможливлює необхідний громадський консенсус, надійне партнерствопідприємців та інших суверенних соціальних верств і груп, державних і громадськихорганізацій.
Іншим важливим принципом поведінки на ринку є принцип свободипідприємництва. Останній забезпечується певними правами підприємства, а саме:
– по-перше,можливістю ініціативної, самостійної, здійснюваної на свій ризик і під своюмайнову відповідальність економічної діяльності будь-якого дієздатногогромадянина держави, громадян інших держав у межах правових повноважень, атакож будь-якої групи громадян (партнерів), що об'єднуються для колективногопідприємництва (акціонерні товариства, орендні колективи, спілки, спільніпідприємства тощо);
– по-друге,самостійністю в організації виробництва (вибір напрямків діяльності,постачальників, посередників, споживачів ви-готовлюваної продукції чи послуг)та його ресурсному забезпечуванні (використання з цією метою власного майна,залучення на добровільних засадах майна (коштів) юридичних осіб і громадян, атакож будь-яких інших матеріальних, трудових, інтелектуальних і природнихресурсів за винятком тих, застосування яких заборонене чи обмеженезаконодавством);
– по-третє,самостійністю у прийнятті будь-яких господарських рішень, комерційною свободоюціноутворення, виходячи з економічної вигоди і ринкової кон'юнктури, правомвизначення шляхів і способів реалізації продукції, у тім числі експортованихтоварів і послуг;
– по-четверте,реальним правом розпорядження майном, а також прибутком, що залишається післясплати податків та інших платежів, установлених законом.
Ці принципи конкретизуються через певні локальні засади саморегуляції господарськоїповедінки. Основними з них є:
– спільністькомерційних інтересів і постійний пошук засобів максимального задоволенняпотреб споживачів;
– взаємовигідністьділових стосунків, що передбачає забезпечення достатнього прибутку партнерам загосподарськими угодами;
– рівноправність увзаємовідносинах, що означає однакову відповідальність за порушення умов угоди,альтернативу у виборі контрагентів господарських зв'язків;
– відповідальністьперед кінцевим споживачем продукції всіх суб'єктів господарювання (виробників,продавців, торгових посередників), що беруть участь у виробництві та обігутоварів;
– самообмеженняособистого споживання, добровільне прагнення постійного виробничогоінвестування, якісного задоволення нових суспільних потреб, створеннядодаткових робочих місць;
– підпорядкуваннявиробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, азабезпеченню стійкого економічного стану підприємства в тривалій перспективі;досягнення комерційної переваги тільки завдяки інноваційним перетворенням в усіхсферах діяльності [4].
З метою формування сприятливого економічного середовища треба розробити йдотримувати також певних етичних норм поведінки суб'єктів господарювання набудь-якому ринку. Вони поряд із загальними етичними цінностями (взаємна довіра,порядність, сумлінність, чесність, повага до людини та віра в її сили, високамотивація творчої праці) включають також правила етичної поведінки в бізнесі:вірність слову та послужливість у взаємостосунках, ділова чесність і партнерськанадійність, збереження комерційної таємниці та інші правила, що відповідаютьвищим стандартам ділової честі. Усе це разом сприяє формуванню іміджу фірми якпартнера, з яким можливе тривале, надійне і взаємовигідне співробітництво, що єжиттєво важливим у швидкомінливому ринковому середовищі./>/>
2. ПІДПРИЄМСТВОВ СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН/>/> 2.1Організаційно-економічна характеристика підприємства
Повненайменування: Відкрите акціонерне товариство «Виробничо торгівельна фірма«Селена», скорочено — ВАТ «ВТФ «Селена».
Інформація продержавну реєстрацію підприємства: номер свідоцтва 13-р. Дата видачі: 24.01.1994року. Орган, що видав свідоцтво: Жовтнева районна адміністрація м. Запоріжжя.
Місцезнаходження підприємства: 69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Жовтневийрайон, вул. Артема, буд. 6; www.selene.com.ua/.
Відкритеакціонерне товариство «Виробничо-торгівельна фірма «Селена» заснованевідповідно до рішення Регіонального відділення фонду Державного майна Українипо Запорізькій області від 01.06.1993 року № 60, шляхом перетворення державногопідприємства «Запорізька швейна фабрика» у відкрите акціонерне товариство.Після проведення останньої індексації розмір статутного капіталу Товариствастановить 4919298,40 грн., поділений на 311348 простих іменних акційномінальною вартістю 15,8 грн. кожна.
Сьогодні ВАТ«ВТФ «Селена» — сучасне високомеханізоване виробництво, на якому працюютьблизько 1000 працівників. За рік випускається близько 500 тисяч одиницьпродукції. Головні види виробів – пальто зимові та демісезонні із вовнянихтканин; костюми, штани, жакети із вовняних та змішаних тканин; сукні, блузки,спідниці, комплекти, сарафани із шовкових та синтетичних тканин.
Висока якість,надійність, гнучкі ціни – все це дозволило фірмі завоювати довіру зарубіжнихпартнерів. Протягом кількох років ВАТ «ВТФ «Селена» здійснює прямі експортніпоставки до двадцяти країн Європи.
Бізнес-стосункиохоплюють провідні фірми Франції, Англії, Німеччини, Австрії, Швейцарії,Італії, США. Понад 90% від загальної кількості товарної продукції становитьекспорт та виконання замовлень іноземних покупців.
ВАТ «ВТФ«Селена» нагороджена двома Почесними дипломами: за перемогу в конкурсі «Кращаторгова марка» та «За найвищий стабільний рейтинг споживацького попиту». Високаякість продукції «Селена» підтверджена нагородами таких престижних конкурсів як«Вища проба», «Золота Байда». За підсумками рейтингу Національногоорганізаційного комітету підготовки до святкування в Україні початку третьоготисячоліття «Імена Мілленіума» «Селена» визнана дипломантом у номінації « Одяг– 2000». Продукція підприємства гідно представляла Україну на різнихміжнародних виставках.
Очолює ВАТ «ВТФ«Селена» Генеральний директор. Організаційна структура ВАТ «ВТФ «Селена» складаєтьсяіз дирекції, до якої входять директори, що очолюють відповідні напрямидіяльності підприємства, відділів, цехів, інших допоміжних підрозділів.Генеральному директору підпорядковуються комерційний директор, директор зекономіки та фінансів, технічний директор, провідний інженер з охорони праці,провідний юрисконсульт, відділ технічного контролю. [18]
До структурнихпідрозділів ВАТ «ВТФ «Селена» входять сім цехів: два швейних, експериментальнийцех, підготовчий цех, розкірний цех, ремонтно-майстерний цех, цех скла іготової продукції.
Органамиуправління ВАТ «ВТФ „Селена“ згідно зі Статутом, затвердженимзагальними зборами акціонерів (протокол № 3 від 31.05.2006 року), є: загальнізбори акціонерів, наглядова рада, виконавчий орган, ревізійна комісія. Загальнізбори акціонерів є вищим органом управління товариства. Наглядова рада єорганом товариства, який захищає права акціонерів та представляє їхні інтересиу період між проведенням загальних зборів, а також контролює діяльністьвиконавчого органу товариства. Дирекція на чолі з Генеральним директором євиконавчим органом, що здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства.Ревізійна комісія здійснює перевірки фінансово-господарської діяльностіТовариства.
Станомна 31.12.2006 року ВАТ „ВТФ “Селена» не має відокремленихструктурних підрозділів.
Згідноз наказом ВАТ ВТФ «Селена» від 01.02.1995 р. за № 30 створено дочірнепідприємство соціально-побутовий комплекс «Радуга» (СПК«Радуга»), юридична адреса: 69054, м. Запоріжжя, вул. Українська, 4.Статутний фонд СПК «Радуга» становить 20 000 грн. і сформованийшляхом передачі ВАТ «ВТФ „Селена“ основних засобів та оборотнихактивів на суму 20 000 грн. На момент складання звіту СПК „Радуга“ нездійснює діяльності у зв'язку із збитковістю.
Статутнийкапітал ВАТ „ВТФ “Селена» станом на 31.12.2006 р. становить4919298,40 грн., поділений на 311 348 штук простих іменних акцій, номінальноювартістю 15,8 грн. кожна. Власний капітал ВАТ «ВТФ „Селена“станом на 31.12.2006 р. становить 3504,3 тис.грн. 3.5. Станом на 31.12.2006 р.ВАТ „ВТФ “Селена» не входило до жодних об'єднань підприємств. [16]
Минулий2007 рік був для ВАТ «ВТФ „Селена“ складним, особливо уфінансовому відношенні.
Доходинаселення зростали повільно, прискорилася інфляція споживчих цін, індексінфляції відповідно до офіційних статистичних даних склав 116,6%, значно зрославартість різноманітних послуг, енергоносіїв тощо. Діяльність ВАТ „ВТФ“Селена» здебільшого залежала від поставок на переробку давальницькоїсировини, оскільки 60% виробничих потужностей були нею завантажені.
У2007 році підприємством випускався традиційний асортимент жіночого одягу. Всівиробничі цехи працювали у двозмінному режимі, за виключенням однієї бригади, якапрацювала в одну зміну. За звітний період виробничі потужності підприємствавикористовувалися на 63,2%, що дещо більше ніж у минулому 2006 році.
За2007 рік вироблено товарної продукції на 22 379 тис. грн. Обсяг продукції, щовипускається по відношенню до рівня 2006 року зменшився на 10%. На текстильнихі швейних підприємствах України збереглось відставання від минулорічних обсягівна 0,3%. За 2007 рік підприємство випустило продукції у натуральному виразі 2071,1 тис. штук або на 88,4 тис. штук (30%) менше, ніжу попередньому році.Структура випуску у натуральному виразі за видами бізнесу:
— експорт- 61,2 тис. штук (29,5%);
— давальницькасировина -121,1 тис. штук (58,5%);
— внутрішнійринок- 24,7 тис. штук (12,0%).
Обсягреалізації за 2007 рік зменшився на 2 814 тис. грн. (11,6%) у порівнянні зминулим роком і склав 24 963 тис. грн.
У2007 році в порівнянні з попереднім роком зменшився випуск на експорт на 15,3тис. штук (20,0%), з давальницької сировини на 70,0 тис. штук (37,6%) і тількина внутрішній ринок випущено приблизно таку ж кількість виробів як і в 2006році.
Узвітному році продукція випускалася по 311 моделях, у тому числі на внутрішнійринок по 112 моделях, на експорт — 82 і з давальницької сировини 1034,0 шт.
Зазвітний період середньоспискова чисельність усього персоналу зменшилася на 203особи, у тому числі робітників — відрядників швейного цеху на 95 осіб.
Проведенийаналіз показників фінансової (ринкової) стійкості і ліквідності разом ідинаміці протягом 2007 року дозволяє зробити висновок, що фінансова стійкістьакціонерного товариства не погіршилася за звітний рік, але рівень ризику ізалежність від позикового капіталу ще є.
Ліквідністьбалансу, платіжні можливості ВАТ «ВТФ «Селена», що прогнозуються, стосовнопогашення своїх фінансових зобов'язань за 2007 рік є задовільними.
Табл.2.1. Основні показники господарської діяльностіпідприємства (крім банків) за останні три звітні роки (тис. грн.)Найменування показника 2005 2006 2007 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 31252 24280 21466 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 27785 22632 19592 Валовий прибуток(збиток) 3467 1648 1874 Інші операційні доходи 2910 2434 15097 Адміністративні витрати 2190 2584 2838 Витрати на збут 1065 918 768 Інші операційні витрати 2242 3113 16715
Фінансовий результат від операційної діяльності:
Прибуток (збиток) 879 (2533) (3350) Інші доходи 24 9 322 Інші витрати 556 761 1259
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
Прибуток (збиток) 347 (3285) (4287) Податок на прибуток від звичайної діяльності 342 1 2
Прибуток до оподаткування, виплати
відсотків та амортизації (ЕBITDA) Чистий прибуток (збиток) 5 (3287) (4289) Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію (грн.) Всього активів, у т.ч. 11561 13207 24895 Оборотні активи 7014 8920 9052 в т.ч. грошові кошти та їх еквіваленти 199 598 1348 Необоротні активи 4547 4287 15843 Всього пасивів, в т.ч. 11561 13207 24895 Зобов'язання 4178 9703 13179 Короткотермінові зобов'язання 2842 5410 3601 Довготермінові зобов'язання 1876 4293 9578 Забезпечення наступних витрат та платежів Власний капітал, у т.ч. 6844 3504 11715 Статутний капітал 4919 4919 4919 Пайовий капітал Додатковий вкладений капітал Інший додатковий капітал 1222 1169 13669 Резервний капітал 109 109 109 Неоплачений (вилучений) капітал (6982) Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 593 (2693) (6982) Розрахункова вартість чистих активів 4718 3504 17693
ВАТВТФ «Селена» не володіє патентами на об'єкти права інтелектуальноївласності.
ВАТ«ВТФ «Селена» здійснює свою діяльність у трьох основних напрямках (продаж на експорт,виробництво продукції з давальницької сировини, та продаж продукції навнутрішньому ринку).
Фірмаздійснює прямі експортні поставки своєї продукції у більш ніж десять країнЄвропи. Основні наші партнери — це Karstadt, Quelle, Neckermann, Sinn Leffers,Kaufhof, Halon та інші. Крім цього фабрика виконує замовлення на пошиттявиробів з давальницької сировини для фірм західної Європи та Північної Америки.Особлива увага також приділяється пошиттю одягу для вітчизняного споживача.
Структуравипуску продукції в натуральному виразі (одиниць виробів) у 2006 році буланаступна:
— продаж на експорт — 76,5 тис. шт. (25.9% від загального випуску продукції внатуральних одиницях);
— виробництвопродукції з давальницької сировини — 194.1 тис. шт. (65.7%);
— продажпродукції на внутрішньому ринку — 24.9 тис. шт. (8.4%).
Востанні роки більше уваги приділяється випуску на продажу продукції навітчизняному ринку.
У2006році продукція випускалась по 425 моделях (в 2005 році — 384 моделях), в томучислі на внутрішній ринок по 134 моделях, на експорт — 74 моделях, здавальницької сировини — 217 моделях.
Протягом2006 року було вироблено товарної продукції на суму 24 млн. 863 тис. грн., об'ємреалізації за цей період склав 24 млн. 383 тис. грн.
Унатуральномувиразі підприємством було випущено 295.5 тис. штук виробів.
Всьогодохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2006 рік увідпускних цінах з ПДВ складає 24 882.9 тис. грн., чистий дохід (без ПДВ)складає 24 279.9 тис. грн., втому числі:
— відекспорту продукції — 16 323.4 тис. грн. (67.2% від загальної суми доходу);
— послугз переробки давальницької сировини — 4941.3 тис. грн. (20.3%);
— відреалізації продукції на внутрішньому ринку — 2 233.1 тис.грн. (9.2%);
— іншареалізація — 782.1 (3.3%) тис. грн.
За2006 рік на експорт відправлено 76 480іштук пальто (на 2 млн. 538тис. євро)
Упорівнянні з 2005 роком дохід від реалізації зменшився на 6 972.5 тис. грн. абона 22.3%.
Майжевся реалізована на внутрішньому ринку продукція була оплачена грошовими коштами(97.4%), крім того на суму 9.3 тис. грн. (або 0.4%) проведений обмін продукцією(бартер), та видано продукції робітникам за рахунок заробітної плати на суму50.2 тис. грн. (2.2%).
Всьогоза 2006 рік було повернено з торгівельної мережі 11.2.тис. шт. нереалізованихвиробів на суму 1 924.8 тис. грн. або 33% від загальної суми продукції, що булапередана на продаж.
Крімцього, протягом року збільшилась кількість залишків непотрібної продукції наскладі підприємства. Станом на 31.12.2006 року це було 8 964 штук виробів насуму 1 667.6 тис.2.2 Система управління підприємством вумовах ринкового середовища
Протягом2006 року ВАТ «ВТФ „Селена“ працювала як з українськими, так і ззакордонними постачальниками. Українські підприємства в основному постачаютьаксесуари та фурнітуру. [17]
Так,основними постачальниками аксесуарів та фурнітури в 2006 році були:
1. ТОВ«Мабо Україна», м. Київ — пряжки, комплектуючі, ґудзики;
2. ППТимощено Н.М., м. Запоріжжя — ґудзики, етикетки, блискавки;
3. ТОВ«Таврида — Снаб», Запорізька область, смт. Якимівка -тканина;
4. ТОВ«Талкомпласт», м. Львів — ґудзики, блискавки;
5. ПП«Сатем Інтернешнл», м. Київ — тканина;
6. ТОВ«Поліпласт», м. Львів — ґудзики;
7. ТОВ«Поділля», м. Вінниця — послуги по вишивці.
Електроенергіюпостачало ВАТ «Запоріжжяобленерго». З підприємством КП «Водоканал» бувукладений договір по відпуску води та приймання стоків. Природний газпоставлявся від ВАТ «Запоріжгаз». ПМП «Теремок» постачав дизпаливо та бензин. У2006 році були укладені договори на постачання обладнання:
1. ТОВВКФ «Солій», м. Харків — машина швейна промислова;
2. ТОВ«Сервіс — тяжмаш», м. Київ — човники, апарат ґудзиковий, апарат для пласкихґудзиків, голки, ніж;
3. ТОВ«Ротонд — Україна» — прес кнопочний.
81,5%тканини в 2006 році було закуплено в Італії (компанії «Баланд», «Понтеторго», «Нотабене»),Болгарії (компанія «Міроліо»), Німеччині (компанії «Корнет», «Lanficio ThimSPL»).
Основнимиклієнтами ВАТ „ВТФ “Селена» по виготовленню одягу здавальницької сировини у 2006 році були фірми з Німеччини, Франції,Великобританії:
1. Samooncollection fashion concept Gerry Weber, Німеччина.
Договірбув укладений в жовтні 2006 року. Згідно з цим договором виконавець (ВАТ«ВТФ „Селена“) надає необхідне обладнання та робочу силу, азамовник забезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками.Поставка початкових матеріал в здійснюється на умовах СРТ (Фрахт/перевозкаоплачені до...) м. Запоріжжя. Виконавець виготовляє та поставляє Замовникуготові вироби на умовах поставки «Франко -Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя.Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюєтьсяв Євро та здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на валютнийрахунок Виконавця. Оплата вартості переробки кожної відвантаженої партіїздійснюється Замовником за фактично виготовлені вироби.
2. Фірма«Ленер Кордєр», Франція.
Контрактбув укладений в 1996 році. Предмет контракту: виконавець бере на себезобов'язання виконати замовлення по виготовленню одягу на виробничій базі ВАТ«ВТФ «Селена». Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу, а Замовникзабезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками. Поставкапочаткових матеріалів здійснюється на умовах СРТ (Фрахт/перевозка оплаченідо...) м. Запоріжжя згідно з Інкотермс — 2000. Виконавець виготовляє тапоставляє Замовнику готові вироби на умовах поставки «Франко — Перевізник»(FСА) м. Запоріжжя. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готовихвиробів встановлюється в французьких франках за виконану роботу і здійснюєтьсяв грошовій формі шляхом перерахування на валютний рахунок Виконавця, а також побажанню.
3. Reggiedesigns LTD, Великобританія.
Контрактбув укладений у 2006 році. Предмет контракту: виконавець бере на себезобов'язання виконати замовлення з виготовлення одягу з давальницької сировини.Замовник забезпечує Виконавця необхідними сировиною, матеріалами татехнологічними розробками. Виконавець надає необхідне обладнання та робочусилу. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовахпоставки «Франко-Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Замовник зобов'язуєтьсяздійснити розрахунок з Виконавцем за виконану роботу у відповідності з умовамиКонтракту. Поставка початкових матеріал в здійснюється на умовах ДДУ(Поставлено без оплати мита в названому пункті) м. Запоріжжя згідно з Інкотермс– 2000.
4. Магсоna– Kleidung Heinz Ostermann, Німеччина.
Контрактбув укладений в 2006 р. Предмет контракту: Виконавець бере на себе зобов'язаннявиконати замовлення по виготовленню одягу виготовленого з давальницькоїсировини. Замовник забезпечує Виконавця необхідними сировиною, матеріалами татехнологічними розробками. Виконавець надає необхідне обладнання та робочусилу. Виконавець виготовляє та поставляє Замовнику готові вироби на умовахпоставки «Франко-Перевізник» (FСА) м. Запоріжжя. Замовник зобов'язуєтьсяздійснити розрахунок з Виконавцем за виконану роботу у відповідності з умовамиКонтракту. Ціна виконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробіввстановлюється в Євро, ціни можуть змінюватись шляхом підписання СторонамиПротоколу узгодження ціни.
5.Umlau&Klein International, Німеччина.
Контрактбув укладений у 2005 р. Предмет контракту: Виконавець бере на себе зобов'язаннявиконати замовлення по виготовленню одягу на виробничій базі ВАТ «ВТФ»Селена". Виконавець надає необхідне обладнання та робочу силу, аЗамовник забезпечує необхідними матеріалами та технологічними розробками.Поставка початкових матеріалів здійснюється на умовах СРТ м. Запоріжжя. Цінавиконаних Виконавцем робіт по виготовленню готових виробів встановлюється вЄвро та здійснюється в грошовій формі шляхом перерахування на валютний рахунокВиконавця. Оплата вартості переробки кожної відвантаженої партії здійснюєтьсяЗамовником за фактично виготовлені вироби шляхом перерахування на валютнийрахунок. [16]
Ринковіризики
1. Високаконкурентність в галузі швейної промисловості на внутрішньому ринку.
Високийступінь конкуренції в галузі швейної промисловості на внутрішньому ринкузумовлений наявністю значної кількості підприємств-виробників, а такожімпортерів продукції даної галузі, разом з низьким рівнем платоспроможногопопиту на якісні швейні вироби крупних виробників. Зокрема, існує високийступінь недобросовісної конкуренції з боку імпортерів, які здійснюютьнезаконний ввіз подібної продукції без сплати відповідних податків та зборів, атакож з боку підпільних цехів та виробництв по пошиву одягу, які працюють наєдному податку або ухиляються від сплати податків у повному обсязі. Переліченівище чинники, поряд з високим рівнем інфляції та загальнонизьким рівнем доходівгромадян, призводять до того, що більшість споживачів віддають перевагупродукції швейної галузі, що пропонується на стихійних ринках та в іншихподібних точках продажу, які не гарантують якість продукції, що пропонується,її практичність, термін використання тощо. Така тенденція призводить донедостатнього попиту на продукцію ВАТ «ВТФ Селена», позначається на обсягахвиробництва, та, відповідно, прибутках акціонерного товариства.
Зметою зменшення впливу даного фактору на діяльність підприємства здійснюєтьсядиверсифікація структури випуску продукції, яка, крім продукції, щовиробляється на внутрішній ринок, передбачає випуск продукції за експортнимизамовленнями та з давальницької сировини. Разом з тим, підприємство здійснюєзаходи, спрямовані на розширення своєї частки на внутрішньому ринку.
2. Нерівномірненадходження давальницької сировини
Зарезультатами 2006 року приблизно 60% виробничих потужностей підприємства булозавантажено переробкою давальницької сировини, що визначає залежністьпідприємства від даного виду діяльності. Разом з тим, нерівномірністьнадходження давальницької сировини на переробку та відсутність певного планудіяльності у цьому напрямку зумовлювало нерівномірність завантаженняпідприємства в цілому впродовж року, спричиняючи у різні періоди або надмірне,або недостатнє завантаження виробничих цехів. Задля зменшення впливу даногофактору на діяльність підприємства заплановано поступове зменшення обсягівпереробки давальницької сировини, здебільшого орієнтуючи підприємство навнутрішній ринок та на виготовлення продукції за експортними замовленнями.
3. Складністьз виходом на внутрішній ринок
Напоточний момент в Україні на державному рівні не здійснюються заходи з розвиткуінфраструктури торгівлі, особливо оптової, вітчизняною продукцією швейноїпромисловості, що є необхідною умовою для просування товарів вітчизняних підприємств- крупних виробників такої продукції. Така ситуація створює певні обмеження тавимагає значних зусиль і ресурсів для виходу підприємств на внутрішній ринок, атакож призводить до того, що підприємство, не маючи можливості у повній мірізавантажити свої виробничі потужності продукцією для внутрішнього ринку,повинно працювати з давальницькою сировиною, що є нерентабельним.
Зметою подолання даної несприятливої ситуації ВАТ «ВТФ «Селена» має стратегічнуціль у середньостроковій перспективі (3-5 років) істотно збільшити часткупродукції, що виробляється на внутрішній ринок, забезпечуючи рівномірнезавантаження виробництва продукцією для внутрішнього ринку впродовж усьогороку. Збільшення частки виробництва продукції на внутрішній ринокздійснюватиметься за рахунок зменшення частки продукції, що виготовляється здавальницької сировини. Так, у 2005 р. 4% продукції, виготовленої ВАТ «ВТФСелена», було направлено на внутрішній ринок, у 2006 році цей показникзбільшився до 8.4%, а у 2007 році — до 12%.
Фінансово-господарськіризики
4. Сезонністьпродукції
Збутшвейної продукції, зокрема тієї, яку виготовляє ВАТ «ВТФ «Селена», маєсезонний характер, внаслідок чого в певні пори року виробництво є недостатньозавантаженим, тоді як в інші пори року (наприклад, влітку) виробничіпотужності, навпаки, є надмірно завантаженими. Така ситуація призводить донерівномірного розподілу виробничої діяльності підприємства впродовж року танегативно позначається на його фінансово-господарському стані.
Задлязменшення негативного впливу сезонності на ступінь завантаження виробничихпотужностей було здійснено заходи по оснащенню швейного виробництва різнимтехнологічним обладнанням, що дозволяє випускати як верхній, так і легкийасортимент продукції. Такі зміни дозволили диверсифікувати виробництвопродукції, розширити її асортимент, врівноважити сезонні коливання узавантаженні виробничих потужностей підприємства.
5. Нестачавласних коштів
Зважаючина низьку загальну рентабельність та за деякими напрямками збитковістьвиробництва, а також враховуючи плани ВАТ «ВТФ «Селена» стосовно подальшогорозвитку та диверсифікації виробництва, підприємство потребує залученнядодаткових коштів із зовнішніх джерел, включаючи кредитні кошти комерційнихбанків. Так, станом на кінець 2007 року підприємство залучило довгостроковихкредитів на поповнення обігових коштів на суму 9.6 млн. гривень. Поверненнязазначених кредитних коштів комерційним банком, разом з відсотками,здійснюється вчасно та у повному обсязі, проте у разі збереження тенденції збитковостівиробництва цей фактор може становити істотний ризик дляфінансово-господарської діяльності акціонерного товариства.
6. Ризикзменшення рентабельності виробництва
Аналізуючирентабельність виробництва продукції ВАТ «ВТФ «Селена» за останні кілька років,слід відзначити тенденцію зниження рентабельності виробництва продукції здавальницької сировини, та збільшення рентабельності виробництва продукції навнутрішній ринок.
Зметою зменшення впливу даного фактору ризику на діяльність підприємства ВАТ «ВТФ«Селена» здійснює поступову переорієнтацію виробництва з напрямків, які є меншрентабельні, на напрямки, що приносять більший прибуток. Зокрема, однією зістратегічних цілей підприємства на середньострокову перспективу є активнийвихід на внутрішній ринок, збільшення випуску продукції для внутрішнього ринкута на експорт.
7. Недостатнязавантаженість виробництва
Останнімироками виробничі потужності ВАТ «ВТФ «Селена» завантажені на 60-70%. Так, у2007 році ступінь завантаження склав 63,2%, у 2006 році — близько 70%, у 2005році — 66%. Недостатня завантаженість зумовлена невідповідною забезпеченістюзамовленнями, нерозвинутою мережею збуту продукції акціонерного товариства навнутрішньому ринку. залежністю від контрактів по переробці давальницької сировини,загальною тенденцією зниження темпів росту легкої промисловості, в тому числі,швейної галузі, та іншими факторами, притаманними як підприємству, так і галузів цілому.
Длязниження впливу даного фактору на діяльність підприємства здійснюються заходи, спрямованіна виходи на нові ринки, розширення клієнтської бази, пошук нових контрагентівна виставках, в тому числі міжнародних, підвищення конкурентних перевагпродукції акціонерного товариства, диверсифікація виробництва, розширенняасортименту продукції, що виготовляється та ін.
8. Плинністькадрів
Плинністькадрів є ще одним фактором, який негативно позначається на господарськійдіяльності підприємства. Аналіз плинності кадрів показує, що щорічно плинністькадрів зростає, особливо це відчутно за результатами роботи у 2007 році. Зазвітний період цей показник склав 35,3%, у тому числі робітників — 43,2%, тодіяк у 2006 році 25,3% і 28,7%. Для зменшення показника плинності кадрів ВАТ «ВТФ«Селена» здійснює поступове підвищення рівня заробітної плати. Так, в 2005 роцісередньомісячна заробітна плата одного штатного працівника підприємствастановила 836 грн., у 2006 році цей показник становив 960 грн., у 2007 році — 1257 грн. На підприємстві здійснюються заходи, спрямовані на підвищення якостіохорони праці, підвищення стандартів безпеки на виробництві, здійсненнясанітарно-медичного обслуговування працівників підприємства тощо. Також вакціонерному товаристві реалізується соціальна політика, яка спрямована напідтримку гідних стандартів життя працівників підприємства та їхніх сімей,включаючи оплату санітарно-курортного лікування, надання матеріальної допомоги,фінансування спортивно-оздоровчих заходів, підтримку пенсіонерів тощо.
Недосконалеподаткове законодавство
Враховуючитой факт, що більше 90% продукції ВАТ «ВТФ «Селена» спрямовується на експорт, ззастосуванням нульової ставки ПДВ, недосконале податкове законодавство маєнегативний вплив на діяльність підприємства, погіршуючи його фінансовий стан.Так, станом на 01.01.2008 року розмір підтвердженого але невідшкодованогоподатку на додану вартість, складає 1 386 млн.грн. Відповідно, підприємствозмушене компенсувати нестачу цих фінансових ресурсів за рахунок залученихкредитних коштів комерційних банків, що призводить до додаткових фінансовихвитрат з боку підприємства та неможливості адекватного планування надходженьвід відшкодування ПДВ, зважаючи на непрозорість цього механізму податковоїсистеми. Погіршення макроекономічних показників
Погіршеннязагальних макроекономічних показників, включаючи збереження темпів інфляції,збільшення видаткової частини, в тому числі підвищення комунальних платежів таін., зумовлюють зменшення купівельної спроможності населення України, такимчином, опосередковано впливаючи на обсяги реалізації продукції ВАТ «ВТФ «Селена»на внутрішньому ринку та на діяльність підприємства в цілому. [16]
У2006 рік був для ВАТ „ВТФ “Селена» дуже складним. Реальні доходинаселення збільшувались малими темпами. Купівельна спроможність майже зовсім незмінилась в порівнянні з минулим роком, одночасно зростала вартість послуг,ціна енергоносіїв.У результаті, основна кількість населення, як і в минуломуроці, придбавала дешевий одяг на ринку, не звертаючи увагу на його якість тапрактичність.
Крімтого, велика кількість дешевого одягу контрабандою завозилась з-за кордону,багато дешевого одягу низької якості було виготовлено в підпільних цехах звиробництва одягу.
Ціта інші причини призвели до того, що ВАТ «ВТФ „Селена“ дужезалежало від поставок на переробку давальницької сировини, оскільки приблизно70% потужностей виробництва було завантажено цими поставками.
Результатомфінансово-господарської діяльності за 2006 рік був збиток в сумі 3 278 тис.грн., показник рентабельності склав від'ємне значення — 8,4%. При цьомурентабельність продукції, яка випускається на внутрішній ринок та експорт,збільшилась, а рентабельність продукції з давальницької сировини знизилась. Усередньому оплата по контрактах з давальницької сировини є меншою ніж зміннівитрати на виготовлення цієї продукції.
Узв'язку з незначними змінами на внутрішньому ринку ВАТ «ВТФ «Селена» продовжитьприйняту стратегію в плануванні виробництва на 2007 рік, а саме завантаженнявиробництва потужностей продукцією, що виготовляється на експорт, на внутрішнійринок та з давальницької сировини.
Випускпродукції на експорт, виходячи з проведених переговорів та укладенихконтрактів, необхідно зберегти на рівні 70 — 75 тис. штук і використовувати всіможливості для його збільшення.
Випускпродукції на внутрішній ринок у 2007 році повинен бути збільшений до 33-34 тис.шт. в рік (в 2005 році цей показник склав 24.9 тис. шт.). при цьому плануєтьсяпровести організаційні заходи, а саме:
— зміни в структурі управління підприємством;
- провестизміни в складі інженерно-технічних працівників;
- затвердитита реалізувати програму розширення та збільшення випуску продукції навнутрішній ринок.
Узв'язку з низькою ефективністю випуску продукції з давальницької сировини та іїзбитковістю, в 2007 році планується зменшити випуск даного виду продукції тількидо такої кількості, яка дозволить завантажити виробничі потужності в деякіперіоди року (на рівні 100-110 тис. шт.). При цьому необхідно домогтисьзбалансування рівня цін зі змінними витратами на обробку давальницької сировинита отримання маржинального доходу такого рівня, який би хоча б частковопокривав постійні витрати. [17]
/>/> 3. УКРАЇНА ВУМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ/>/>3.1Світовий досвід господарювання в ринкових умовах
Світовий досвідпоказує, що при виборі певної моделі економіки та її реалізації потрібновраховувати загальне і специфічне, яке є змістом перехідної економіки, у стадіїякої перебуває Україна. Водночас обов'язково слід мати на увазі, що загальнізакономірності для перехідної економіки неоднаково виявляються в різних умовах,скажімо, в умовах східної та західної цивілізації.
Закономірністюперехідної економіки є нестабільність і нестійкість, оскільки в її основілежать суперечності старих і нових форм господарювання, що призводить дошвидких якісних змін в економічному і соціальному житті суспільства. У зв'язкуз цим треба передбачати альтернативні шляхи її розвитку. Потенційно існує широкийспектр перспектив: від повернення у певній формі до авторитарно-бюрократичноїсистеми і до постіндустріального суспільства; від корумпованої тіньовоїекономіки до праволіберальних, заснованих на приватній власності систем. Слідураховувати і те, що альтернативність мас певні межі, які зумовленіоб'єктивними і суб'єктивними чинниками. Серед багатьох варіантів є оптимальнийдля тієї чи іншої країни. Критерієм цього вибору є як загальні тенденціїрозвитку світової цивілізації, так і врахування реальних ресурсів, національнихособливостей, історичних традицій, географічного та геополітичного положення.Отже, формувати економічну стратегію, спрямовану на побудову певної моделіринкової економіки, слід, спираючись на перелічені чинники.
Особливістюекономіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона являласобою адміністративно-командний тип, де домінував тотальний монополізм:власності, централізовано-директивного прийняття рішень і технологічниймонополізм.
Негативний впливна формування ринкових відносин в Україні має і те, що її економікавеликомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також відбиваєспеціалізацію у колишньому Радянському Союзі на важкій промисловості,воєнно-промисловому виробництві та видобувних галузях. Саме це сьогоднівідтворює нестачу товарів народного споживання, з одного боку, і технічну татехнологічну відсталість — з іншого. Це породжує величезну потребу в придбаннінафти та газу на світовому ринку, а отже, проблеми з торговельним балансом,перекоси у цінах на внутрішньому ринку. [11]
Створеннядостатньої кількості підприємств в Україні, які б формували конкурентнесередовище, може здійснюватися двома шляхами: реформуванням існуючихпідприємств і створенням нових. Перший шлях передбачає: демонополізацію; роздержавленняі приватизацію; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для структурноїперебудови підприємств; диверсифікацію. Другий шлях ставить за мету сприяннярозвитку малого й середнього бізнесу; залучення вітчизняних та іноземнихінвестицій для створення нових підприємств, а також реструктуризаціїзастарілих, тих, які потребують повного оновлення.
Ураховуючи те,що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал,підготовлені кадри, недоцільно обирати модель ринкової економіки, в якійпереважає дрібна приватна власність і економіка регулюється тільки ринковимизаконами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом і приводив би до часів А.Сміта та відповідних методів економічного життя, де все вирішувало вільнеціноутворення.
Модним є такзваний лібералізований підхід, сутність якого полягає в тому, що якщо незаважати економіці розвиватися самій по собі за притаманними їй принципами, тоУкраїна скоро ввійде до світового ринку.
Поширене гасло «повну свободу переміщенню капіталів, товарів, людей» — нетільки популістське, а й некоректне. Хто може сьогодні назвати таку країну, деце гасло було втілене в життя? Кожна країна, вступаючи в економічні відносини зіншими країнами, прагне якомога повніше реалізувати свої інтереси. Саме тому вонавводить квоти, ліцензії, митні бар'єри щодо іноземних товаровиробників.
Допускаючиіноземний капітал в економіку, треба також регулювати ці процеси, адже вониможуть призвести до втрат у певних галузях виробництва, подальшого спотворенняекономіки, яка перетвориться на технологічний придаток розвинених країн, девідбуваються екологічно шкідливі або безперспективні процеси. [9]
Досвідперехідного періоду постсоціалістичних країн, у тому числі України, свідчить:шлях до ринку в «стихійному режимі», самопливом — не тільки не ефективний, а йпризводить до надзвичайно великих втрат у всіх сферах життя, відкидаєсуспільство назад на десятки років. Орієнтиром при переході до ринковоїекономіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішанаекономіка, що ґрунтується на різних формах власності. Домінуючою при цьому єкорпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави,високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічногорозвитку.
Слід також ураховувати,що ринок не можна побудувати, скажімо, за шведським, американським або щеякимось зразком. Він є невід'ємним елементом економіки. Ринкові відносини уЯпонії, Італії, Бразилії, Алжирі різні. Характерними рисами сучасногорозвиненого ринку є висока організованість, інтелектуальне кадрове забезпеченняйого інституцій, науково обґрунтовані правові засади.
Побудова такогоринку зайняла багато часу і при цьому відбувалася на добре розвиненихтоварно-грошових відносинах. Сучасні розвинені країни на це витратили весьповоєнний період (3-4 десятиліття); Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур —приблизно два десятиліття. При цьому ринок «маленьких азіатських драконів», якназивають останні чотири країни, хоч і з розвиненим, відрізняється від ринкуєвропейських країн і американського. Він, як вважають спеціалісти, не є моделлювідкритої ринкової економіки.
Україна мас будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідаєособливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітетународу.
Для Українинайприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку, який у кінцевомупідсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структурзадоволенню матеріальних і духовних потреб людини.
Така стратегіямає ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах економічного розвитку, якісприяли б досягненню зазначених цілей.
Важливо обрати правильний шлях переходу до ринку. Еволюційний шлях ґрунтуєтьсяна поетапному і поступовому введенні ринкових відносин впродовж тривалого періоду(10 — 15 років).
Прискоренийшлях, або «шокова терапія», на перший погляд, виглядає як простий, тому що доринку можна перейти за короткий термін (були пропозиції за 400 — 500 днів, 2 —3 роки). Приваблює він тим, що мета досягається швидко. Використовувався навітьтакий сюжет. Хвіст коту можна відрубати частинами, а можна зразу. У першомувипадку тварина страждає кожного разу, а у другому — лише раз, а ефект тойсамий. Сутність такого підходу полягає в тому, що на основну масу товарів тапослуг відразу вводять вільні ціни. Зростання1 їх обмежується проведеннямгранично жорсткої фінансової та кредитної політики. Вона є ключовим елементомцього варіанта. Максимально скорочується державний сектор. Соціальна підтримканаселення встановлюється на мінімальному рівні. [10]
Поелементний,еволюційно-радикальний шлях поєднує поступовість, поетапність і державнерегулювання цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків — з іншого.Раптово перейти до ринку не вдасться, тому що в Україні, по суті, немає розвиненоїінфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок. Економіка потребуєрадикальної структурної перебудови. Без цього неможливо наповнити внутрішнійринок споживчими товарами, посісти чільне місце на міжнародному ринку. Для тогощоб досягти цього, потрібні величезні капітальні ресурси. Сподівання надопомогу ззовні — нереальні. їх треба шукати всередині країни, в її сучаснійекономіці. Гострим є дефіцит на кваліфіковані підприємницькі кадри для роботи убанках, на біржах тощо. Саме тому для побудови ефективної ринкової економікиУкраїна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринковіелементи.
Вирішення цьогоскладного завдання потребує, з одного боку, прискореного переходу до ринку, а зіншого — виходу економіки з кризи. Такими є реальні обставини, з якими не можнане рахуватися, обираючи стратегію переходу до соціально орієнтованої ринковоїекономіки. Головним чинником створення моделі ринку, про яку йдеться, має бутипослідовна діяльність держави щодо створення необхідних інституцій ринку.Регулююча роль держави має здійснюватися методами, які адекватні ринковимформам господарювання. Для цього слід розробити цільові програми розвиткувизначальних сфер господарства; забезпечити підтримку пріоритетних напрямівекономічного розвитку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків;стимулювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різнихсоціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країнуприватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій довиробничої сфери, галузей, що виробляють товари споживання.
Регулююча рольдержави має полягати у забезпеченні рівноваги в суспільстві. І чим більшівідхилення від рівноваги, тим сильнішими мають бути регулятори.
Результати економічнихперетворень, здійснюваних на таких засадах, будуть детермінованими,незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовахсоціальної злагоди. [15]
/>/> 3.2Фінансові проблеми та адаптація підприємств до ринкових умов
Розвитокекономіки на сучасному етапі, неминучість і необхідність перехідного періодувід однієї системи господарювання до іншої, трансформації адміністративноїсистеми й механізмів керування в ринкові ставлять перед підприємствами проблемиадаптації до нових умов. Від їхнього рішення залежать влаштованість, виживанняпідприємств, гнучкість їхнього реагування на зміни зовнішніх причин, на факторинестабільності і невизначеності, що властивому нинішньому перехідному періоду.
Тому необхіднорозглянути основні проблеми, що стоять перед підприємництвом в умовах переходудо ринкових відносин, і побудувати для їхнього рішення механізми адаптації, щодозволять шляхом узгодження цілей підприємства, інтересів власника, різних групі категорій трудящих шляхом створення відповідних моделей і методів перебудовий розвитку систем підприємства забезпечити місце в ринковому середовищі йефективне в ньому функціонування.
Насампереднеобхідно поставити завдання створення таких перетворень, що б мали природний,органічно їм властивий характер здійснення, а по-друге – теоретичносформульований (на рівні підприємства) загальний методологічний підхід довикорінювання застійних явищ в економіці, що лежить в основі дезинтеграцїуправління й виробництва, диференціації форм власності. Визначена сутністьцього підходу, що враховує монополізм виробників, що існують, сформовані ще доперехідного періоду, особливості системи керування і господарювання, наявність фактичнопоки ще єдиної державної форми власності, і полягає в поділі дуже великихпідприємств, процесів виробництва й управління й одночасному переході дозмішаних форм власності. [13]
Вихідноюпозицією в мотивації перебудови і розвитку систем підприємства є те, що кожнагрупа й категорія трудящих повинна мати інтерес для досягнення цілкомвизначених конкретних цілей, що у сукупності забезпечують ефективне функціонуванняпідприємства в умовах переходу до ринкових відносин і на довгостроковуперспективу при стабільній економічній ситуації. При цьому необхідно розглянутизагальні елементи мотивації, що відносяться до всіх груп і категорій трудящих,і спеціальні, що поширюються на окремі групи й категорії.
Ефективністьроботи підприємства, усіх його систем і механізмів багато в чому визначаєтьсязовнішніми факторами, що діють на мікрорівні. Необхідно розглянути два блокипитань з цієї сфери, що тісно зв'язані з механізмами адаптації підприємства(керування якістю продукції, роздержавленням і приватизацією, а також шляхи й методиїхнього удосконалення з метою створення для підприємств середовища найбільшогосприяння.
Особливоважливим стає питання використання нової функції управління для промисловихпідприємств – прогнозування. Заслуговує вивчення розроблена прогнозуюча системаі прогнозні моделі технічно-організаційного розвитку, а також методологія йметодика моделювання взаємозалежної стратегії розвитку технічно-організаційноїй організаційно-економічної системи підприємства.
У ході новогоетапу економічної реформи, що почався, в Україні особливо важливим стаєвишукування додаткових резервів підвищення ефективності господарськогомеханізму, уживання кардинальних заходів по створенню умов для виходу країни зкризової ситуації. Пошук же найбільш прийнятних для України методівоздоровлення економіки в першу чергу приводить до необхідності звернутися досвітового досвіду рішення цих проблем.
Серед цілогоряду різноманітних факторів економічного росту найбільш значним вважають умілуреалізацію підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використанняв економічному механізмі самостійної господарської ініціативи людини, визнання підприємництванезамінною силою господарської динаміки, конкурентоздатності і суспільногопроцвітання.
Для активізаціїзусиль у цьому напрямку і більш повного розуміння всього комплексу наявнихпроблем насамперед необхідно зупинитися на теоретичному аспекті проблемипідприємництва. [10]
Конкуренція – цеосновна умова, при якому працюють ринкові механізми, що генерують ціновісигнали, що породжують стимули, що формують ринковий достаток, розмаїтістьасортименту і висока якість товарів і послуг.
Україні, як ііншим країнам з перехідною економікою, у спадщину від радянськоїдержавно-монополістичної системи дісталася сукупність відносин між підприємствами,не сумісна з конкурентним середовищем.
Звичайно,конкурентне середовище може бути створена і при цих умовах на основілібералізації зв'язків із зовнішнім ринком, зокрема за рахунок ослабленнямитних обмежень для закордонних товарів, що надходять на внутрішній ринок, зодночасним посиленням контролю за їх якістю. Але такий шлях формування конкурентногосередовища при найглибшій економічній кризі надзвичайно небезпечний. Створена втакий спосіб конкурентне середовище здатне лише підсилити дію сил, що руйнуютьнаціональну економіку. Не можна не враховувати, що товари, вироблені на більшійчастині українських підприємств, у порівнянні з товарами світового ринкунеконкурентоспроможні. Більшість українських підприємств цієї конкуренції невитримає, що може збільшити і без того їхній скрутний стан.
Існує думка, щорішення даної проблеми лежить у технологічному відновленні виробництва, щоповинне зробити продукцію підприємств конкурентноздатної. Однак і це рішенняпредставляється сумнівним насамперед через умови його виконання. Галопуючаінфляція робить інновацію малоймовірної, оскільки нормальна підприємницькадіяльність не здатна дати необхідні засоби для інвестицій. Сумнівно такожодержання засобів для цієї мети ззовні, оскільки умови тієї ж інфляції і нестабільностіекономіки України змушують інвесторів шукати такі приміщення капіталу, щоздатні давати негайну віддачу, тим часом як вкладення у виробництво завждисполучені зі значним періодом часу і ризиком.
Але навіть якщовеликим підприємствам і вдається обновити технологію, у багатьох випадках вониприречені залишатися неконкурентоспроможними на світовому ринку. Це обумовленоне в останню чергу особливостями їхньої структури, що склалася в умовах командно-адміністративноїсистеми. [9]
Підприємства (упершу чергу великі, але не тільки вони) створювалися за принципом максимальнозамкнутого комплексу підрозділів. Це диктувалося реальними умовами діяльностіпідприємств і було узаконено нормативними актами, що регулюють їхні типовіструктури. Склад підрозділів основного виробництва формувався таким чином, щобзвести до мінімуму залежність підприємств від постачальників. На кожнім підприємствістворювалася широка номенклатура підрозділів допоміжного й обслуговуючоговиробництв. Апарат керування, як правило, уключав численні відділи, групи,бюро, лабораторії.
Такий підхід доформування структури підприємств диктувався не тільки прагненням максимальнообмежити зв'язку через міжвідомчі бар'єри, але і тим, що оплата послугсторонніх організацій, як правило, обходилася дорожче в порівнянні з витратамина зміст своїх відповідних підрозділів. Крім того, такому підходу до формуванняструктури підприємств сприяв і прийнятий порядок оплати праці керівників узалежності від категорії підприємств.
На цю структурнуособливість “традиційних” підприємств ринкова економіка відреагувалавизначеними тенденціями. Протягом останнього років у країнах із сучасноюринковою економікою проглядається виразне прагнення підприємств дистанціюватисявід багатьох функцій, що виконувалися раніше їхніми внутрішніми підрозділами, упершу чергу такими, котрі відрізнялися пульсуючими навантаженнями. Саме зарахунок цього фактора скорочується число промислових гігантів і, разом з тим, зростаєкількість малих підприємств. Усупереч теоретичній догмі про невідворотністьпроцесу концентрації виробництва, середні розміри підприємств виявляють явну тенденціюдо зменшення.
Цей процесробить ринкову економіку більш динамічної, мобільної, сприйнятливої доінновацій, підвищує її здатність оперативно реагувати на ринковий попит і йогозміни. Разом з тим зростаюча частина підприємницького ризику переноситься намалі підприємства, а робота великих підприємств, що залишаються фундаментомринкової економіки і її експортного потенціалу, стає більш стійкою. Особливослід зазначити, що розвиток малого підприємництва супроводжується розширенням конкурентногоСередовища, вторгненням конкуренції в сфери, що раніш були представленінеконкурентними відносинами внутрішніх підрозділів підприємств.
Правильнівисновки підказує досвід великих компаній у країнах з розвитий сучасноюринковою економікою. Відомо, наприклад, що підприємства такої найбільшоїкомпанії, як “Дженерал моторс”, обслуговують 32 тис. постачальників, щоутворять її інфраструктуру (в основному у виді малих підприємств). Продукціюкомпанії реалізують 11 тис. самостійних дилерів, що діють у багатьох країнах.Такі ж дані можуть бути приведені по компаніях Японії ( електронним,автомобільним, будівельним і іншої). Характерною рисою таких систем ємобільність складу і структури малих підприємств. Значна їхня частина існуєлише нетривалий час, а потім чи зникає змінює рід діяльності. Разом з тимвиникають нові малі підприємства, що пропонують свою продукцію і послуги. А впідсумку системи, що включають великі, середні і малі підприємства,функціонують стійко й у відповідності з ринковою кон'юнктурою, що складається.
З викладеноговипливає висновок, що на основі одного лише оточкування не можна створитисистеми, що оптимально сполучать підприємства різних розмірів і різних функцій.Однією з найважливіших умов виходу України на рівень конкурентоздатності зпідприємствами далекого зарубіжжя є створення найбільш сприятливих умов дляформування такої маси малих підприємств, що у своїй сукупності здатнівиконувати функції інфраструктури на конкурентній основі.
Це повинно бутималі підприємства із широким діапазоном соціальної орієнтації, розмірів і родудіяльності. Це можуть бути підприємства з мінімальною чисельністю найманихробітників і без найманих робітників узагалі (сімейні) підприємства. Маліпідприємства можуть спеціалізуватися на виготовленні щодо нескладних елементахвиробів, склад і номенклатура яких змінюються відповідно до вимог ринку.Необхідні Україні також підприємства, що на договірній основі здійснюютьтехнічне обслуговування і ремонти устаткування, обчислювальної техніки,приладів і апаратури. [11]
Уся ця великазона малого бізнесу повинна бути такий, щоб усі підприємства, і в першу чергувеликі і середні, мали можливість вибору постачальників і партнерів, продукціяі послуги яких відрізняються високою якістю, надійністю і стабільними цінами,доводячи тим самим переваги даної системи в порівнянні з поруч підприємствзамкнутого комплексу, що дісталися в спадщину від командно-адміністративноїсистеми.
Широкий, і притімрегульований процес розвитку підприємництва, особливо в сфері малого бізнесу,стає можливим у його синхронному зв'язку з виходом національної економіки зкризового стану на основі приборкання інфляції і введення стабільноїнаціональної грошової одиниці. Лише на такій основі розвиток підприємництваздатний зупинити падіння виробництва і валового національного продукту,домогтися їхньої стабілізації, а потім і росту.
/>/> ВИСНОВКИ
В умовах ринкових відносин центр економічноїдіяльності переміщається до основної ланки всієї економіки – підприємство. Самена цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляютьсянеобхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри.Тут зважуються питання ощадливої витрати ресурсів, застосуваннявисокопродуктивної техніки і технології. На підприємстві домагаються зниженнядо мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляютьсябізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне керування –менеджмент.
Усе це вимагаєглибоких економічних знань. В умовах ринкової економіки виживе лише тепідприємство, що найбільше грамотно і компетентно визначить вимоги ринку,створить і організує виробництво продукції, що користається попитом,забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.
Функціонуванняпідприємств в умовах ринку передбачає пошук та розробку кожним з їх особистогошляху розвитку. Іншими словами, щоб не тільки утриматись, а і розвиватись уринку, підприємство винний покращувати стан своєї економіки: мати завждиоптимальне співвідношення між витратами та результатами виробництва, шукатинові форми прикладення капіталу, шукати нові, більш ефективні засоби доведенняпродукції до покупця, проводити відповідну товарну політику.
Розвитокекономіки на сучасному етапі, неминучість і необхідність перехідного періодувід однієї системи господарювання до іншої, трансформації адміністративноїсистеми й механізмів керування в ринкові ставлять перед підприємствами проблемиадаптації до нових умов. Від їхнього рішення залежать влаштованість, виживанняпідприємств, гнучкість їхнього реагування на зміни зовнішніх причин, на факторинестабільності і невизначеності, що властивому нинішньому перехідному періоду.
Тому необхіднорозглянути основні проблеми, що стоять перед підприємництвом в умовах переходудо ринкових відносин, і побудувати для їхнього рішення механізми адаптації, щодозволять шляхом узгодження цілей підприємства, інтересів власника, різних групі категорій трудящих шляхом створення відповідних моделей і методів перебудовий розвитку систем підприємства забезпечити місце в ринковому середовищі йефективне в ньому функціонування.
/>/> ВИКОРИСТАНІДЖЕРЕЛА
1. Закон України „Пропідприємництво“ / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К.: Парламентськевид-во, 1998. — 16 с.
2. Закон України „Про підприємства вУкраїні“ / Верховна Рада України / О.А. Романко (ред.), Т.М. Карпенко(ред.). — Офіційне вид. — К.: Парламентське вид-во, 1998. — 36 с.
3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М. І.,Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. Посібник для студентів економічнихспеціальностей вищих навчальних закладів. К.: „Каравела”,; Львів: „Новий світ –2000, 2001.-298с.
4. Економіка підприємства: Підручник / Зазаг. ред. Покропивного С.Ф. – Вид. 2 – ге, перераб. та доп. – К.: КНЕУ,2001.-528с.
5. Архієреєв С.І., Деркач М.М., Козуб Д.А.Мікроекономіка: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Національний технічнийун-т „Харківський політехнічний ін-т“— Х.: НТУ „ХПІ“, 2003.— 176 с.
6. Ватаманюк З., Панчишин С., Бандера В.,Буняк В., Ватаманюк О. Економіка України. Десять років реформ / Львівськийнаціональний ун-т ім. Івана Франка / Зіновій Ватаманюк (ред.), Степан Панчишин(ред.). — Л.: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. — 496 с.
7. Витвицький Я.С., Витвицька У.Я., ДанилюкМ.О., Устенко А.О., Циглик І.І. Економіка підприємства: Навч. посібник длястуд. вищ. навч. закладів, які навч. за освітньо-професійною програмоюбакалавра з напряму „Економіка та підприємництво“ / Інститутменеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, 2002. — 320 с.
8. Экономика предприятия: учебник длявузов/ Под ред. проф. В. Я. Горвинкеля, проф. В. А. Швандара.-М.: ЮНИТА-ДАНА, 2001.
9. Борисов Е. Ф. Проблемы развитияэкономики нашей страны. Социально политический журнал 2002 г.
10. ВолынскийН. “Рынок: за и против...”//“Днепровская панорама”, 2003г., 17 июня
11. ДонецьЛ.І. Підприємництво в умовах трансформації економіки в Україні: мотивація,маркетингова орієнтація, ефективний менеджмент / Донецький держ. ун-т економікиі торгівлі. — Донецьк: Джерела, 1999. — 343 с.
12. Основиекономічної теорії: Підручник. У 2 книгах. Книга 1.: Суспільне виробництво. Ринковаекономіка / Евтушевский і ін.; під ред. Ю.В. Николенка. — К.: Лыбидь, 1998 р.-с. 133-140
13. Міжнароднепідприємництво: аналіз закордонного досвіду / П.И. Хвойник, Ю.В. Аджубей, И.Е.Артем'єв і інші. — М.: Наука, 1992. — с. 165-167
14. ЗадояА.А., Петруня Ю.Е. Основы економіки: Навчальний посібник. — К.: Выща школа. — 1998г. — с. 130-145