Тема №1. Основні засади інноваційногорозвитку (Становлення теорії інновації)
1. Становлення та розвиток теорії інновації.
2. Місце та роль інновацій у системі господарювання.
3. Основні терміни та поняття інноваційної діяльності.
4. Загальна характеристика та структура інноваційногопроцесу.
5. Система класифікації інновацій.
6. Життєвий цикл інновацій.
1. Становлення та розвиток теорії інновації
Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХстоліття і відображене в працях західноєвропейських учених. Але питанняпов’язані з науково-технічним прогресом та його впливом на розвиток(трансформацію) суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях,починаючи від класиків політекономії[18]:
А. Сміт (1723-1790) пов’язував науково-технічний прогрес зхарактером розвитку і потребами виробництва.
К. Маркс (1818-1883) вважав розвиток продуктивних силбазисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиноюрозвитку виробництва.
Неокласична школа (1870-1930), яка представлена В.Джевансом (1871), А. Маршалом (1890), Л. Вальрасом (1874), розглядала науково-технічнийпрогрес як заданний чинник при дослідженні ринкової економічної системи.
Кейнсіанська теорія, заснована Джоном Кейнсом (1883-1945),у 30-50 роках розглядала економічні процеси в короткостроковому періоді, томунауково-технічному прогресові не приділялося достатньої уваги, він перебував установищі “за інших рівних умов”.
У другій половині 50-х років представники неокласичногоренесансу – М. Абрамовиц, Р.Солоу, Е. Денісон та інші довели, що НТП є основнимчинником економічного розвитку ХХ століття. Ці вчені-економісти поклали крайігноруванню нтп в економічній теорії. НТП починає розглядатись як чинниквиробництва разом із капіталом і працею.
Період після другої світової війни став часомнауково-технічної революції та її впливу на економічний розвиток. Саме тодіоб’єктивні передумови сприяли народженню нового напряму економічної теорії,спрямованому на вивчення науково-технічного прогресу.
Технологічні уклади
Провідні вчені Й. Шумпетер і Г. Менш, які також приділяливелику увагу розвитку інноваційного процесу, вперше висловили гіпотезу про те,що інновації з’являються в економічній системі нерівномірно, а у виглядікластерів, або технологічних укладів (одночасно освоюваних зв’язанихінновацій), вони систематизували дані про основні інновації, які вплинули нарозвиток економічної системи.
Кластер – сукупність базисних інновацій (цілісна системанових продуктів і технологій), що сконцентрована на визначеному відрізку часу іу визначеному економічному просторі.
Поняття „уклад” означає встановлений порядок будь-чого.
Життєвий цикл технологічного укладу має три фази розвитку івизначається періодом близько 100 років.
Перша фаза – зародження і становлення в економіціпопереднього технологічного укладу.
Друга фаза – структурна перебудова економіки на базі новоїтехнології виробництва, це період домінування нового технологічного укладу,приблизно 50 років.
Третя фаза – відмирання застарілого технологічного укладу.
В сучасних дослідженнях НТП важливе місце займає концепціянерівномірності інноваційної активності. Основні положення цієї концепції буливисловлені Й. Шумпетером в 1930-і роки, а потім подальший розвиток отримала вкінці 1970-х – початку 1980-х років в роботах західноєвропейських дослідників –Г. Менша, Х. Фримена, Я. Ван Дейна, А. Кляйнкнехта і ін.
Відомо 5 технологічних хвиль (укладів):
1 хвиля (1785-1835) – механізація праці у ткацтві, зміни вхімічній і металургійній промисловості;
2 хвиля (1830-1890, середина ХІХ століття) – винаходитурбіни, жнейки, телеграфу Морзе, швейної машини, відкриття Фарадеємелектромагнітної індукції, створення Максвелом теорії магнітного поля, розвитокзалізничного транспорту, вуглевидобуток та паровий двигун;
3 хвиля (1880-1940, кінець ХІХ – початок ХХ століття) –винахід електродвигуна, а саме створення трьохфазного асинхронного двигуна наперемінному струмі електротехніком М.О.Доливо-Добровольським, розвитокросійським вченим-металургом Д.К.Черновим теорії термічної обробки сталі і,відповідно, розвиток чорної металургії;
4 хвиля (1930-1990) – нафта разом з продуктами органічноїхімії, автомобілебудування;
5 хвиля (1985-2035) – мікроелектроніка, електроннапромисловість, біотехнологія і інформатика, гнучкі технології і робототехніка,нетрадиційна енергетика, композиційні матеріали, безвідходні технології, комп’ютери,телекомунікації, принципово нові види транспорту, космічні технології,принципово нові технічні системи і технології сфери послуг, медицини, освіти,науки, радіоелектроніка, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення,тощо.
В новий шостий технологічний уклад включені біотехнологія,космічна техніка, тонка хімія тощо.
2. Місце та роль інновацій у системігосподарювання
М.Портер розрізняє 4 стадії конкурентного розвитку країни:
Стадія розвитку на основі чинників виробництва;
Стадія інвестиційного розвитку;
Стадія інноваційного розвитку;
Стадія розвитку на основі добробуту.
На підставі розглянутого розподілу можна виділити такіструктурні джерела економічного розвитку країни:
Чинники виробництва;
Інвестиції;
Інноваційна діяльність.
Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку.Конкурентоспроможність і ефективність економіки визначаються структурою джерелїї фінансування. Якщо для функціонування і розвитку народного господарствавикористовуються в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівеньекономічного розвитку такої країни буде низьким.
За рівнем розвитку, міжнародної кооперації і інтеграціїсвітове співтовариство поділяють на такі групи:
Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Великобританія,Франція.
Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція,Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.
Країни другого технологічного кола: найрозвиненіші країни зточки зору інноваційної складової.
Постсоціалістичні країни Східної Європи.
Країни СНД.
Країни, що розвиваються.
Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах:
горизонтальна інтеграція НДДКР,
створення обчислювальних мереж;
проведення спільних досліджень;
державна підтримка нових технологій.
До специфічних характеристик сучасних технологій можнавіднести:
вузьку спеціалізацію;
швидку застарілість;
необхідність постійного розвитку;
високу ризикованість фінансових ресурсів;
швидку розповсюдженість у всьому світі;
розроблення і впровадження ноу-хау;
розвиток при тиражуванні;
неможливість поширення тільки за допомогою документації таін.
Сучасна ринкова модель економіки базується на інноваційномутипі розвитку, для якої характерні:
інтелектуалізація виробничої діяльності;
використання високих інформаційних технологій;
екологічність;
творчість кадрів;
добробут населення.
Результатом інноваційної діяльності є інтелектуальнийпродукт, без якого неможливо створити конкурентоспроможне виробництво тапродукцію. Зараз підтримання здатності національної економіки до інноваційногорозвитку проходить через використання найновіших технологій. Цей процесвідображається динамікою показника наукомісткості виробництва.
Наукомісткість виробництва визначається як відношеннявитрат на дослідження і розроблення до обсягу продаж. Саме цей показниквикористовується для класифікації галузей і виробництв за ступенемнаукомісткості та для проведення різноманітного аналізу інноваційного процесу.Для віднесення галузі промисловості до наукомісткої названий показник маєперевищувати середній рівень.
Основними причинами активізації інноваційної діяльностів Україні є:
незавершеність і нелогічність проведених економічнихперетворень;
слабкість ринкових інструментів економіки;
збереження економічних відносин із зовнішнім світом, щобазуються на імпорті високотехнологічного устаткування, машин, товарівнародного споживання.
Силовими прийомами неможливо стимулювати інноваційнудіяльність держави. Потрібно створити умови за яких виникне попит наінноваційну діяльність. Україна повинна знайти своє місце в світі оскільки вонане може розвиватись окремо від світової економіки. Економічний розвиток звикористанням інноваційних шляхів розвитку може відбуватись по чотирьоммоделям:
Економіка, яка базується на сировинних галузях і первіснійобробці.
Перевага в розвитку важкої промисловості. Це матеріало- ітрудомістке виробництво з високим навантаженням на екологію.
Високі технології. Це виробництво з низькоюматеріало-трудомісткістю, екологічно чисте.
Розвиток “м’яких” технологій. Це консалтинг, розробкапрограмного забезпечення, освіта, створення інтелектуальної власності.
Вибір залежить від двох факторів: доступності інвестицій іконкуренції на світовому ринку. Вибір України коливається біля першої моделі.
3. Основні терміни та поняття інноваційноїдіяльності
Інноваційний менеджмент – це однин з напрямківстратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні управлінняорганізацією. Головне в інноваційному менеджменті це розробка стратегіїінновації і заходів, направлених на її реалізацію.
Інноваційний менеджмент – цесукупність принципів, методів і форм регулювання інноваційних процесів векономічних системах, управління інноваційною діяльністю, зайнятими цієюдіяльністю організаційними структурами і їх персоналом.
Інноваційний менеджмент спрямований у майбутнє, вінобслуговує оновлення продукції та виробництва з метою підтримкиконкурентноздатності в ринковому середовищі.
Конкретна сутність функцій інноваційного менеджментурозрізняється в залежності від рівня: держава, регіон, конкретна організація.
Innowatoin (англ.) означає “введення інновації”,нововведення.
Інновація виникає в результаті використання науковихдосліджень і розробок, що направлені на удосконалення процесу виробничоїдіяльності, економічних, правових і соціальних відносин в галузі науки,культури, освіти і інших галузях діяльності суспільства.
Нововведення – оформленийрезультат фундаментальних прикладних досліджень, розробок або експериментальнихробіт в будь-якій сфері діяльності спрямований на підвищення ефективності.
Нововведення означає, що новизна використовується. З моментуприйняття до розповсюдження новизна набуває нової якості і стає інновацією.
Основні властивості нововведення:
відносні переваги в порівнянні з традиційними рішеннями;
сумісність із практичною діяльністю і технологічноюструктурою;
складність;
нагромаджений досвід впровадження, тощо.
Практичним освоєнням нововведень є реалізація комерційної(підприємницької) ідеї по задоволенню попиту на конкретні види продукції,технологій, послу як товарів. В сучасній теорії інновації розрізняютьнововведення-продукти, нововведення-процеси (виробничо-технологічні),модернізації і модифікації продуктів і послуг.
Модифікація – прогресивні зміни, перетворення виробництва,технології, продукції, що виробляється, створення кращого варіанта, новоїмоделі; видозмінена модель виробу, машини.
Модернізація – процес часткового оновлення, змінизастарілого устаткування (машин, механізмів, приладів, обладнання та ін.0,технології виробництва, технічне і технологічне переоснащення промислових ісільськогосподарських підприємств.
Нововведення-продукти являються первісними, вониз’являються в економіці попереднього технологічного укладу і означає фазузародження нового технологічного укладу. У фазі домінування новоготехнологічного укладу спостерігається розповсюдження (дифузія) нововведень-процесів,коли відбувається переливання капіталів в новий уклад суспільного виробництва.Модифікація продукції, що випускається, визначається кон’юнктурними змінами наринку товарів і послуг.
Нововведення оформляються у вигляді відкриттів, винаходів;патентів; товарних знаків; раціоналізаторських пропозицій; документацій на новіабо удосконалені види продуктів, технології, управлінський або виробничийпроцес організаційної, виробничої або іншої структури; ноу-хау; понять;наукових підходів або принципів; документа (стандарту, рекомендацій, методики,інструкції тощо); результатів маркетингових досліджень тощо.
Під новацією розуміють нове явище (відкриття, новетеоретичне знання), новий метод (принцип), винахід, комерціалізацію нововведень(включаючи маркетинг). При оновленні асортименту продукції, засобів виробництваі послуг використовуються науково-технічні, технологічні,організаційно-економічні і управлінські новації.
З моменту прийняття нововведення до розповсюдження,нововведення стає інновацією. Процес введення новації на ринок прийнятоназивати комерціалізацією.
Методологія системного аналізу інновацій базується на міжнароднихстандартах, які були прийняті Організацією економічного співробітництва ірозвитку (ОЕСР). Групою національних експертів була запропонована стандартнасхема для обстеження досліджень і експериментальних розробок “КерівництвоФраскаті” (перша версія документа була прийнята у 1963 р. в італійському містіФраскаті, остання редакція цього положення прийнята у 1993 р.).
Інновація – кінцевий результатінноваційної діяльності, який одержав утілення у вигляді нового абоудосконаленого продукту, впровадженого на ринку, або удосконаленоготехнологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новомупідході до соціальних послуг.
Інновація розглядається як використання результатівнаукових досліджень і розробок спрямованих на вдосконалення процесу виробничоїдіяльності, економічних, правових і соціальних відносин в галузі науки,культури, освіти і в інших сферах діяльності суспільства.
Інновація – це результат взаємодії між її творцями іспоживачами.
Неодмінними властивостями інновації є: науково-технічнановизна; можливість виробничого застосування; комерційна реалізація.
Сучасна економічна теорія розрізняє п’ять основних типівінновацій:
введення нового продукту (товарна інновація);
введення нового методу виробництва (технологічнаінновація);
створення нового ринку товарів або послуг (ринковаінновація);
освоєння нового джерела поставки сировини абонапівфабрикатів (маркетингова інновація);
реорганізація структури управління (управлінськаінновація).
Закон України “Про інноваційну діяльність” розрізняє двапоняття інноваційного продукту і інноваційної продукції.
Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційногопроекту і науково-дослідною і/або дослідно-конструкторською розробкою новоїтехнології (в тому числі і інформаційної) або продукції з виготовленнямекспериментального зразка чи досвідної партії і відповідає таким вимогам:
він є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальноївласності, на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти,свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власностіліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів;
розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний ітехнологічний рівень;
в Україні цей продукт вироблено вперше, або якщо не вперше,то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він єконкурентноздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
Інноваційна продукція – нові конкурентноздатні товари чипослуги, що відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про інноваційнудіяльність”, а саме:
отримується внаслідок виконання інноваційного проекту;
виробляється в Україні вперше або, якщо не вперше, топорівняно з іншою аналогічною продукцією, представленою на ринку, єконкурентноздатною і має суттєво вищі техніко-економічні показники.
Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чизастосування інноваційного продукту. Інноваційною продукцією може бути визнанотакож інноваційний продукт, якщо він не призначений для тиражування.
До інноваційної продукції відноситься:
продукція, що зазнала значних технологічних змін (технічніхарактеристики і сфера використання її значно відрізняються від технічниххарактеристик і сфери використання продукції, що виготовлялась раніше), абозаново впроваджена (принципово нова) продукція протягом останніх трьох років;
традиційна продукція, параметри якої в значній міріудосконалені чи модифіковані протягом останніх трьох років;
інша інноваційна продукція, впроваджена протягом трьохостанніх років, заснована на впровадженні нових чи значно вдосконаленихвиробничих методів, які передбачають застосування нового виробничогоустаткування, нових методів організації виробництва чи їх сукупності.
Виробництво інноваційної продукції вважається освоєним,якщо відпрацьована конструкторська і технологічна документація, освоєнетехнологічне устаткування, інструмент, технологічне оснащення, необхідне длявиробництва цієї продукції, організовано систематичний випуск її згідно зрозробленим технологічним процесом, технічна характеристика виробів, щовипускаються, повністю відповідає заданим техніко-економічним показникам.
Період часу від зародження ідеї, створення і розповсюдженняінновації і до її використання називають – життєвим циклом інновації.
Сутність сфери інноваційної діяльності
В умовах ринку, на якому формуються попит, пропозиція,ціна, головними компонентами інноваційної діяльності є новації, інвестиції і інновації.Новації формують ринок новин (новацій), інвестиції – ринок капіталу(інвестицій), інновації — ринок чистої конкуренції нововведень. Ці три основнікомпоненти і утворюють сферу інноваційної діяльності. Інноваційна сферапредставляє собою область взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробниківконкурентноздатної продукції (послуги) і розвинутої інфраструктури.
Комерційний аспект визначає інновацію як економічнунеобхідність, що усвідомлюється через потреби ринка.
Інноваційна діяльність пов’язана з інвестиціями вінновації, називається інноваційно-інвестиційною.
Інноваційна діяльність, як правило, являє собою цілийкомплекс наукових, технологічних, виробничих, організаційних, фінансових ікомерційних заходів, сукупність яких приводить до інновацій у вигляді новогоабо удосконаленого продукту.
Інноваційна діяльність направлена на практичне використаннянаукового, науково-технічного результату і інтелектуального потенціалу з метоюотримання нової або радикально покращеної продукції, технології її виробництваі задоволення платоспроможного попиту споживачів у високоякісних товарах іпослугах, удосконалення соціального обслуговування.
Інноваційний проект – комплект документів, що визначаєпроцедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних0 щодостворення і реалізації інноваційного продукту або інноваційної продукції.
Інноваційний або інвестиційний проект технологічного парку– підготовлений технологічним парком проект, що пройшов у встановленому порядкуекспертизу і внесений до державного реєстру, який веде центральний органвиконавчої влади з питань науки. В цьому випадку діє спеціальний режимінвестиційної та інноваційної діяльності.
Пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект,який належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності,затверджених Верховною Радою України.
Об’єктами інноваційної діяльності є:
інноваційні програми проекти;
нові знання та інтелектуальні продукти;
виробниче обладнання та процеси;
інфраструктура виробництва і підприємництва;
організаційно-технічні рішення виробничого,адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшуютьструктуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;
сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;
товарна продукція;
механізми формування споживчого ринку і збуту товарноїпродукції.
4. Загальна характеристика та структураінноваційного процесу
Інноваційний процес (ІП) — цепроцес отримання та комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукціїчи послуг, рішень виробничого, фінансового характеру та інших результатівінтелектуальної діяльності. Він пов’язаний із створенням, освоюванням ірозповсюдженням інновацій, це послідовність подій, в ході яких інноваціявизріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги ірозповсюджується в господарській діяльності при практичному використанні.Розглянемо тимчасові етапи життєвого циклу цієї ідеї. Ці етапи називаються фазамиінноваційного процесу.
Фаза “наука”. На цій фазіпроводять фундаментальні дослідження; розробляють теоретичні підходи довирішення даної проблеми. Це пошукові науково-дослідні розробки відносяться дофундаментальних досліджень і реалізують їх результати Цим займаються академічніінститути, вищі навчальні заклади, галузеві спеціалізовані інститути талабораторії.
Фаза “дослідження”. На цій фазіпроводять прикладні дослідження; здійснюють експериментальні дослідження;розробляють експериментальні моделі. Цим займаються наукові інститути тазаклади, малі венчурні підприємства.
Фаза “розробки”. На цій фазі визначають технічніхарактеристики нової продукції, розробляють інженерно-технічну документацію таконструюють новий продукт; створюють дослідні зразки; розширюютьекспериментальне виробництво нового продукту. Із аналізу тенденцій в розподілівитрат по укрупненим стадіям ДКР можна зробити висновок про доцільність їхфінансування окремо по найбільш суттєвим результатам. Роботи на цьому етапівиконуються в спеціалізованих лабораторіях, дослідних виробництвах,конструкторських бюро, науково-дослідних підрозділах великих промисловихпідприємств.
Фаза “виробництва”. На цій фазі провадять технічней організаційне підготування виробництва (МТЗ, створення допоміжних матеріалів,напівфабрикатів); масове виробництво. Цей етап здійснюється безпосередньо напідприємстві.
Фаза “споживання”. Ця фазаохоплює збут продукції; задоволення попиту споживача.
Під життєвим циклом розуміється стадійність процесу,єдність його початкової стадії, коли нововведення тільки створюється,впроваджується, зростає і, нарешті, припиняє існування.
На відміну від науково-технічного процесу інноваційнийпроцес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продуктуна ринку. Цей процес не переривається і після впровадження, так як внаслідокрозповсюдження нововведення удосконалюється, стає більш ефективним, набуваєнових споживчих якостей – це називається дифузією.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:
простий внутриорганізаційний (натуральний);
простий міжорганізаційний (товарний);
розширений.
В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімумдва суб’єкта: виробник (творець) і споживач (користувач) нововведення. Якщонововведення технологічний процес, то його виробник і споживач можутьпоєднуватись в одному господарському суб’єкті.
Натуральний інноваційний процес переходить в товарний задві фази:
створення нововведення і його розповсюдження;
дифузія нововведення.
Таким чином Інноваційний менеджер має справу з різнимифазами інноваційного процесу і з урахуванням цього будує свою управлінськудіяльність.