Академіяпраці і соціальних відносинФедераціїпрофспілок УкраїниКафедраекономікикурсова робота
з дисципліни: “Макроекономіка”
з теми:
“Основні видиінвестицій та
ташляхи їх залучення в економіку
України”
Виконала:
студентка 1-го курсу 12 гр.
економічного факультету
денної форми навчанняЛук¢янова Я. В.
Науковий керівник:
канд. економ. наук, доцент
Харкянен Л. В.
допущено до захисту_________
“____” _____________ 2003р.
захищено з оцінкою
___________ _____________
оцінка підпис
Київ
ПЛАН: Вступ
1. Рольінвестицій в економіці........................................................................5
2. Класифікаціяінвестицій..............................................................................9
3. Проблеми пов’язані із залученням іноземних інвестицій в Україні. ...13
4. Пріоритетнінапрямки залучення іноземних інвестицій в Україну ......19 Висновок Список використаної літератури
Вступ
Інвестиційна діяльність в тій чи іншій мірі властива будь-якому підприємству.Прийняття інвестиційного рішення неможливе без врахування наступних факторів:вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, альтернатива доступнихпроектів, обмеження фінансових ресурсів, доступних для інвестування,пріоритетні напрямки інвестування, ризик, пов’язаний з прийняттям того чиіншого рішення і т.д.
Причини, що зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різними, але вцілому їх можна розділити на три види: поновлення наявної матеріально-технічноїбази, збагачення обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видівдіяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту врамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова іде про заміну наявнихвиробничих потужностей, рішення може бути прийнято достатньо безболісно, томущо керівництво підприємства ясно представляє собі, в якому обсязі та з якимихарактеристиками необхідні нові основні ресурси. Задача ускладнюється, якщомова іде про інвестиції, пов’язані з розширенням основної діяльності, оскількив цьому випадку необхідно врахувати цілий ряд нових факторів: можливість зміниположення фірми на ринку товарів, доступність в додаткових матеріальнихобсягах, трудових та фінансових ресурсах, можливість освоєння нових ринків таінші.
Важливим є питання про розмір інвестицій. Так, рівень відповідальності,пов’язаної з прийняттям проектів вартістю 1 млн. грн. та 100 млн. грн., різний.Тому повинна бути різна глибина економічного аналізу проекту, який слідвиконати перед прийняттям заключного рішення. Крім того, в багатьох фірмахпрактика диференціації права прийняття рішення щодо інвестиційного проекту стаєзвичним явищем. Це обмежує максимальну величину інвестицій, в рамках якої, тойчи інший керівник може приймати рішення самостійно.
Нерідко рішення повинні прийматися в умовах,коли в наявності є ряд альтернативних або взаємонезалежних проектів. В цьомувипадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, за їх критеріями.Ми бачимо, що таких критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що одинпроект буде найкращим за всі інші по всім критеріям, як правило, значно меншеодиниці.
В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування багато, але будь-якепідприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування.Тому постає задача оптимізації інвестиційного портфеля.
Дуже важливим є фактор ризику. Інвестиційнадіяльність завжди відбувається в умовах невизначеності, ступінь якої можесильно коливатись. Так, в момент придбання нових основних ресурсів не завждиможна точно передбачити економічний ефект від цієї операції. Тому нерідкорішення приймаються на інтуїтивній основі.
Дуже важливим на сьогоднішній день євирішення питання про пріоритетні напрямки залучення інвестицій в економікуУкраїни та способи впровадження іноземних капіталовкладень саме в ті галузінародного господарства, які найбільше потребують цього. Адже наша країна до сихпір знаходиться в кризовому стані, що викликає наростаюче напруження всуспільстві.
Необхідним також є вирішення питання щодотого, які саме причини стримують процес масового іноземного інвестування векономіку держави. А також треба визначити та проаналізувати, які саме заходинеобхідно впровадити аби досягти зниження дії негативних факторів на станінвестиційного клімату в Україні.
1.РОЛЬ ІНВЕСТИЦІЙ ВЕКОНОМІЦІ.
Протягом останнього десятиліття слово “інвестиції”стало відігравати особливу роль у житті будь-якої країни пострадянськогоперіоду. Підприємства країн колишнього Радянського Союзу, які втратилиможливість черпати фінансові ресурси з централізованих джерел, вийшли у вільнеплавання до безкрайніх просторів ринкової економіки, не зовсім розуміючи якжити у цих умовах. Єдине правило, яке моментально вивчили всі керівники,зводилося до того, що потрібні гроші. Коли є гроші, їх можна інвестувати в основніфонди або в оборотні кошти, та якщо продукція має достатній ринок збуту, томожна жити досить респектабельно навіть в умовах нестабільної економіки. Але дезнайти гроші? Згідно з визначенням гроші є у інвесторів, але більшість їхзнаходиться за кордоном, де фінансисти грають за своїми правилами. Вони готовівкладати гроші тільки в ті проекти, які принесуть їм найбільшу користь.
Дослідження проблеми інвестування економіки завждизнаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиціїторкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процесекономічного зростання вцілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішимзасобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень ународному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якіснихпоказників господарської діяльності на мікро — і макрорівнях. Активізаціяінвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічнихперетворень.
Економічна ситуація, яка склалась зараз в Україні,дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі таутримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи ненайголовнішою є низька інвестиційна активність. З 1991 р. обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП)скоротився майже вдвічі. При цьому абсолютна більшість відтворювальних ресурсівледве покриває фізичне зношування виробничого апарату, а чистого нагромадження(приріст основного капіталу) практично немає. Ця тенденція тісно пов’язана з явищамищорічного падіння обсягів капітальних вкладень, постійним зменшенням бюджетногофінансування народного господарства.
У забезпеченні виходу економіки з кризового стану істабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково обґрунтована інвестиційнаполітика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуруінвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконаннязагальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних ітехнологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному рівнях.Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат з метоюширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів на взаємовигіднихзасадах.
Загальновідомо, що ефективне реформування економікибудь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленнямтоваровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі безвідповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійнихкапіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніхтехнологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом ізбутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільстватощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможностінаціонального товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграціїнашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процесивідбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидшітемпи відтворення і ефективних ринкових перетворень.
Крім того інвестиції дають змогу впроваджуватинауково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечуватизростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, атакож вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено прямузалежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможністьі темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємствобудь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнахприділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державногоуправління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання:
- прискорена амортизація;
- раціональна податкова система;
- кредити та регулювання банківських процентних ставок;
- заохочення лізингу.
В Україні ж дотепер не створено обґрунтованоїсистеми державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідокцього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, колинедоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в своючергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання тадержави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обґрунтованаінвестиційна політика держави.
Інвестиції відіграють центральну роль векономічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки держави. Врезультаті інвестування засобів в економіку, збільшуються обсяги виробництва,росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед, в економічнійконкуренції, галузі народного господарства та підприємства, що в більшій мірізадовольняє попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий прирістнаціонального прибутку частково знову накопичується, проходить подальшезбільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чиномінвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті йогорозподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чимефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значнішіабсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладенимив виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій прирістнаціонального прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення приабсолютному рості споживання.
2.класифікація інвестицій.
Термін «інвестиції» має декілька значень. Він означаєпокупку акцій або облігацій з розрахунком на деякі фінансові результати. Вширокому розумінні інвестиції забезпечують механізм, необхідний дляфінансування росту та розвитку економіки країни. Інвестиції – це будь-який інструмент,в який можна вкласти гроші, з розрахунком на збільшення їх вартості абозабезпечити позитивну величину прибутку. Незалучені грошові кошти не єінвестицією, так як цінність готівкових грошей може бути “з’їдена” інфляцією,та вони не можуть забезпечити ніякого доходу. Якщо ту ж суму помістити наощадний рахунок до банку, то їх можна назвати інвестицією, так як рахунокгарантує деякий дохід. Існують різні форми вкладення капіталу, якірозрізняються за рядом факторів: в цінні папери та нерухомість, в борговізобов’язання, акції та опціони, з меншим та більшим ризиком, на короткочаснийта довгочасний строк, прямі та непрямі, внутрішні та зовнішні.
Длятого, щоб мати уявлення про інвестиції, спочатку звернемось до основних понять,розглянемо структуру інвестиційного процесу, його учасників, типи інвесторів атакож інвестування.
Цінні папери, або фондові цінності – це інструменти вкладання грошей, якіпредставляють собою боргові зобов’язання або забезпечують право участі вкомпанії в якості власника, право покупки або продажу долі в компанії. Майновівкладення – це вкладення в реальні активи компанії або реальне власне майно.Реальні активи – це земля, будівлі та все те, що “прив’язане” до землі. Реальневласне майно – це золото, антикваріат, мистецькі твори та інші колекційніпредмети.
Також розрізняють прямі та непрямі інвестиції: Прямі інвестиції — це формавкладень, яка дає інвестору безпосереднє право власності на цінні папери тамайно. Також прямими інвестиціями, називають вкладення капіталу, при якомуінвестор навпростець придбав право управління активами у вигляді фондових абомайнових цінностей.
Непрямі інвестиції це вкладення ресурсів до портфеля, інакше кажучи, набірцінних паперів або майнових цінностей. Наприклад, інвестор може придбати акціювзаємного фонду, який представляє собою диференційований набір цінних паперів,що випускаються іншими фірмами. Зробивши цю покупку, інвестор не буде матиправо управління активами окремо взятої компанії, але буде мати долю упортфелі.
Як правило, інвестиції пов’язані або з інтересами кредитора, або полягають вучасті у капіталі в якості власника. Боргові цінні папери, як вкладення внематеріальний актив, представляють собою ресурси, виданні в борг з обміном направо отримання прибутку у вигляді відсотків, та зобов’язань боржника повернутисуму вчасно. Звичайно, інвестор отримує право участі в капіталі компанії,купуючи цінні папери, знайомі нам під загальною назвою – акції. Опціони невідносяться ні до боргових інструментів, ні до дольових. Опціони — це цінніпапери, які дають інвесторам право придбати інший цінний папір або актив, позаздалегідь встановленій вартості по закінченні оговореного строку.
Інвестиції розрізняються також за ступенями ризику. Так, ми знаємовисокоризикові та малоризикові інвестиції. Інвестиції з низьким рівнем ризику –це вкладення, які вважаються безпечним засобом для отримання прибутку.Інвестиції з високим рівнем ризику – це вкладення, які вважаютьсяспекулятивними з точки зору гарантії отримання прибутку. Спекуляція – цеоперація придбання та продажу фінансових інструментів, вартість таприбутковість яких, у майбутньому, будуть невизначеними величинами.
Захарактеромцінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видівдіяльності, інвестиції поділяються на:
— кошти, цільові банківськівклади, паї, акції та інші цінні папери;
— рухоме та нерухоме майно(будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
— майнові права, що випливаютьз авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
— сукупність технічних,технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічноїдокументації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації тогочи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);
— права користування землею, водою,ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також іншими майновимиправами;
— інші цінності.
Інвестиції у відтворення основнихфондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у виглядікапітальних вкладень.
Засуб'єктним складомінвесторів інвестиції поділяються на:
— інвестиції, здійснюванігромадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілкамиі товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншимиюридичними особами, заснованими на колективній власності;
— державні інвестиції,здійснювані органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим,місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетнихфондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами зарахунок власних і позичкових коштів;
— іноземні інвестиції,здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
— спільні інвестиції,здійснювані громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.
Заджерелами фінансуванняінвестиційноїдіяльностіінвестиції поділяються на такі, щоздійснюються за рахунок:
— власних фінансових ресурсівінвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків відаварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян,юридичних осіб тощо);
— позичкових фінансових коштівінвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
— залучених фінансових коштівінвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян іюридичних осіб);
— бюджетних інвестиційнихасигнувань;
— безоплатних та благодійнихвнесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.
За регіональною ознакоюінвестиції виділяють в середині країни (внутрішні) та за кордоном (зовнішні).Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування,розміщені в межах даної країни. Під інвестиціями за кордоном (іноземніінвестиції) розуміють вкладення коштів у об`єкти інвестування, розміщені замежами даної країни
З точки зору терміну дії інвестиції поділяються на довго- та короткострокові.Строк дії короткострокових інвестицій зазвичай становить один рік;довгострокові інвестиції розраховані на строк більше року або, як, наприклад,звичайні акції, зовсім не обмежуються строком. Прикладом короткостроковоговкладення є депозитний сертифікат зі строком шість місяців, а облігації зістроком погашення 20 років – інструмент довгострокового вкладення.
Економісти розділяють такожінвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотири їхні види:нетто-інвестицій, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції.
Нетто-інвестиції – цеінвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції).
Екстенсивні інвестиції – цеінвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу.
Реінвестиції – повторніінвестиції за рахунок використання прибутку, отриманого від первинноговкладення капіталу.
Брутто-інвестиції – ценетто-інвестиції плюс реінвестиції.
Отже, інвестиційний процес – це механізм, що об'єднує попит та пропозицію,тобто тих, хто пропонує гроші, і тих, хто пред’являє попит на інвестицію.Звичайно, обидві сторони зустрічаються в фінансових інститутах або нафінансовому ринку. Іноді, при угоді з майновими цінностями, продавці та покупцівступають в угоду напряму. Фінансові інститути – це такі організації, які приймають вкладення та дають залучені гроші в борг або інвестують в іншихформах. Фінансові ринки – це механізм, який служить для укладання угод; зводитьразом тих, хто має гроші, з тими, хто їх шукає. Ринкова ціна – це ціна, яказрівнює інтереси продавців та покупців. Ринок капіталів – це довгостроковийфінансовий ринок, на якому переважають різні форми угод з цінними паперами.Грошовий ринок – це сегмент фінансового ринку, де ресурси купують та продаютьна короткий строк.
Головні учасники інвестиційного процесу – це держава, компанії та фізичніособи, при чому, кожний з них може брати участь в інвестиційному процесі як настороні попиту, так і на стороні пропозиції.
Вцілому, держава – це чистий споживач грошових ресурсів, це означає, що державабільше використовує ресурси ніж дає. Подібно державі, компанії також являютьсячистими покупцями грошових ресурсів. Фізичні особи – це чисті постачальникигрошей, інакше кажучи, вони дають інвестиційному процесу більше, ніж беруть.Оскільки, держава та компанії є чистими покупцями грошових ресурсів, рольіндивідуальних інвесторів у наданні грошей для фінансування економічного ростута розвитку, дуже велика та значна.
3.ПРОБЛЕМИ повязані із залученняміноземних інвестицій В УКРАЇНУ.
Україна потенційно може бути однією зпровідних країн по залученню іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезнийвнутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила,значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявністьінфраструктури, хоч і не надто розвиненої.
Проте притоку в інвестиційнусферу іноземного та приватного національного капіталу перешкоджають політичнанестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої тасоціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієїдуже важливої причини — корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світісклалася негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу системуоподаткування і ось ми маємо результат — Україну віднесли до групи країн знайбільшим інвестиційним ризиком.
На сьогоднішній деньіноземні інвестори які все ж наважуються інвестувати в нашу економіку вимагаютьзаконодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагаютьурядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки щонедостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби длязабезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрімтого, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішеннясуперечок, яка незалежна від уряду країни-господаря. У зв’язку з цим великезначення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції поврегулюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичнимиособами інших країн.
Важлива умова, необхідна для приватнихкапіталовкладень (як іноземних, так і вітчизняних), — постійний тазагальновідомий набір норм та правил, сформульованих таким чином, щобпотенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будутьзастосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває в станібезперервного реформування влади, правовий режим непостійний.
Надалі на різних рівнях владидіють закони та правила, що часто суперечать один одному. Додатковим джереломнестабільності є надання законам та інструкціям зворотної сили. Така практикасерйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вжеіснуючі капіталовкладення. Процеси ринкових реформ і структурнихперетворень, які відбуваються в нашій державі, вимагають значних капітальнихвкладень. Питання пошуку й залучення в її господарський комплексфінансово–матеріальних ресурсів набувають особливої актуальності, внаслідокнеобхідності оновлення діючих виробничих потужностей та основних фондів набільшості промислових та сільськогосподарських підприємствах, вирішення завданьвпровадження новітніх технологій, освоєння нових конкурентоспроможних видівпродукції, нарощування потенціалу та створення нових робочих місць. В умовахвкрай обмежених внутрішніх можливостей для фінансування економічних проектіввеликого значення надається більш активному використанню інвестицій.
Проте, незважаючи на посиленуувагу до цього питання з боку держави, воно так і залишилося не вирішеним.
Постає питання: в чому жпроблема? Що стримує іноземних інвесторів і стає їм на заваді? Існують різніточки зору на інвестиційні процеси в Україні та їх динаміку. Гроші завжди йдутьтуди, де найсприятливіші умови для їх вкладення, де вони дають найбільшийприбуток. Важкий стан економіки нашої держави в поєднанні з неадекватнимзаконодавством є основними причинами, які пояснюють той факт, що обсягиіноземних інвестицій в Україну залишаються низькими в порівнянні з іншимипостсоціалістичними країнами Східної та Центральної Європи.
Згідно з діючими нинінормативно–правовими актами всім інвесторам без винятку надано рівні права,незалежно від того, який сектор економіки вони інвестують, який розмір цихінвестицій, яке їх походження, чи є вони внутрішніми чи закордонними. Такийпідхід, можливо, і є нормальним у разі, якщо країна вже досягла достатньовисокого рівня економічної стабільності. Але він не виправдовує себе у випадкуз нашою державою. Законодавство України, на жаль, не надає будь–яких стимулівдля інвестування у ключові галузі економіки. Що більш важливим та необхідним єфінансово–матеріальні надходження для держави, то привабливішими мають бутиумови для потенційних інвесторів, особливо це стосується перехідного етапуекономіки. Тому, на мій погляд, селективну інвестиційну роботу потрібнопроводити так, щоб першочергова увага була до тих інвесторів, які насампередспрямовані на виробництво товарів, що заміщають імпорт, а також орієнтовані наекспорт.
У зв’язку з цим назріла нагальнапотреба у врегулюванні цього питання законом, яким буде передбачено наданняпільг окремим суб’єктам підприємництва під конкретні проекти відповідно додержавних програм економіки та соціальної сфери, що, у свою чергу, станедодатковим правовим важелем впливу на інвестора в плані спрямування його у тіважливі для України галузі, куди він поки що не йде. Особливого значення цепитання набуває в даний час, коли країна вже пройшла етап масової приватизаціїі вступила в період роздержавлення великих компаній.
Як уже не один раз стверджувалося,вся діюча законодавча база має дві основні вади: по–перше, нестабільність, апо–друге, відсутність комплексності та наявність протиріч. Зрозуміло, що вперіод економічної перебудови держава знаходиться у пошуку адекватнихзаконодавчих важелів, однак компанії, які вже здійснюють або мають наміррозпочати інвестиційну діяльність, повинні мати хоч мінімальні гарантіїстабільності для планування власних дій. Слід тісніше координувати зусиллярізних державних відомств і приділяти більше уваги розробці чітких інструкційіз застосування законів. Окрім незрозумілих формулювань законодавчихдокументів, сама їх кількість може призвести до плутанини. Іноземні підприємцінетерпляче очікують прийняття Цивільного кодексу, який нарешті замінив би масурозрізнених указів та постанов.
Нарешті ще не вирішене одне знайголовніших питань – питання власності на землю. Необхідно законодавчозакріпити права інвесторів на придбання у власність земельних ділянок, на якихрозміщуються об’єкти інвестування.
Істотною перешкодою на шляху дозалучення та ефективного використання іноземних інвестицій є недосконалаінфраструктура. Недостатня кількість відповідних експертів, аудиторів,консультантів стримує збільшення надходжень закордонного капіталу. Абивиправити таке становище, слід створити мережу спеціальних установ – якдержавних, так і недержавних, – які будуть займатися підготовкою таких фахівцівдля України, готуватимуть відповідні інвестиційні проекти за міжнароднимистандартами. Сьогодні подекуди наші підприємці навіть не можуть чіткосформулювати свої потреби в інвестуванні, грамотно скласти проект чи заявку наотримання іноземної допомоги.
Крім того, на сьогоднішній деньми маємо ряд інших негативних моментів: бюрократичні бар’єри, відсутністьправового забезпечення кредитування, страхування ризиків, низький рівеньділової та професійної кваліфікації, незначна частка сучасної техніки ітехнологій у загальному процесі виробництва, нерегулярністьматеріально–технологічного постачання, нестача привабливих інвестиційнихпрограм і проектів, жорстка податкова система.
Велику кількість скарг середділових кіл зарубіжних країн викликає робота митних служб, що пов’язано, восновному, знову ж таки з нестабільністю законодавства. Нові акти, які навітьще не були опубліковані або опубліковані напередодні, негайно запроваджуютьсямитними органами в практику. Здебільшого це призводить до затримки вантажів накілька днів, що робить поставки як в Україну, так і за її межі все менш і меншпривабливими в очах західних бізнесменів.
Слід відзначити, що зовнішнєекономічне середовище не відзначається високим рівнем лібералізму до країнколишнього СРСР. Воно характеризується жорсткою конкуренцією, протекціонізмом,лобізмом, диктатом своїх пріоритетів. За таких обставин, єдиним реальним шляхомє формування раціональної інвестиційної політики, в якій чільне місце займесистема державного регулювання, державних гарантій, патронажу іноземнихінвестицій, а також трансформація структури власності на основі приватизації. Необхіднознайти оптимальну схему, яка б дозволила збалансувати норми прибутку, рівеньризику, забезпечила стимули та гарантії для залучення іноземних інвестицій упроцес структурної трансформації економічного комплексу.
У нашій державі зараз багато робиться для того, щоб значно активізувати процесзалучення прямих іноземних інвестицій, багато ще треба зробити в майбутньому,проте іноземні інвестори добре усвідомлюють, що для створення привабливогоінвестиційного клімату зі стабільними, несуперечливими та прозорими правовимирамками потрібні роки. Разом з тим, можна з упевненістю стверджувати, що багатопотенційних фінансових донорів готові до посилення своєї присутності тадіяльності в Україні, якщо процеси реформ динамічно продовжуватимуться, якщо будевидно, що держава в особі центральних і місцевих органів виконавчої владиоперативно й цілеспрямовано працює над усуненням згаданих перешкод.
4. Пріорітетні напрямки залучення іноземнихінвестицій В УКРАЇНУ.
Іноземний капітал сьогодні особливо необхіднийв тих сферах економіки активізація яких допоможе вивести її з кризового стану,зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництвопродуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєвоважливої продукції.
У реконструкції тамодернізації за участю іноземного капіталу має потребу практично всеагропромислове господарство України, — від первинних виробничих процесів усільському господарстві до випуску кінцевого продукту та доведення його до споживачів.Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити витрати, забезпечитибільш глибоку та комплексну переробку первинної сировини з метою значногозбільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Черезтехнологічну відсталість в агропромисловій сфері економіки щорічно втрачаютьсямільйони тонн м`яса, не використовується близько половини молочного білка,пропадає 40% овочів і фруктів. У величезних кількостях витрачається абонераціонально використовується вирощена зернова продукція.
Зниження втратсільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер,де за участю іноземного капіталу можна в короткі строки одержати значнийекономічний ефект, зокрема створення порівняно невеликих підприємств, що не потребуютьвеликих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат приневисокому ступені ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземногокапіталу й у переведені агропромислового виробництва на сучасну технологічнубазу, в тому числі з використанням потужного науково-технічного та виробничогопотенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.
У великомасштабному іноземномуінвестуванні зараз відчувають гостру потребу паливно-енергетичні галузі щовпродовж багатьох років несуть величезне навантаження не тільки щодоенергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпеченняекспорту. Залучення інвестицій з-за кордону в цю галузь було б дуже кориснимпри розв`язанні ряду питань. Середних:
— активізація використанняіснуючого виробничого потенціалу по видобуванню та переробці енергоресурсів,зокрема нафти і газу, родовища яких відкрито в українській частині шельфуЧорного моря та в Карпатах. Відомо що чорноморськими родовищами цікавлятьсябританська транснаціональна компанія «SHEEL» та російський «ГАЗПРОМ». І саме в даному питанні держава повинна взяти на себе роль посередника і вибрати найкращий іззапропонованих варіантів. Також держава має вирішити питання із закриттямчастини вугільних шахт і реконструкції решти;
— різке зниження питомихвидатків палива та енергії у народному господарстві на основі переходу доенергозберігаючих технологій;
— комплексна модернізаціядіючих і створення нових виробничих фондів і процесів на базі сучасної технікита прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності табезпеки виробництва, а також поліпшення умов праці;
— зниження негативного впливу металургійного та нафтохімічного комплексів нанавколишнє середовище на основі застосування екологічно чистих технологічнихпроцесів у виробництві, транспортування та сферах споживання енергоресурсів.
Висновок
Процес інвестиційної діяльностінаближається до стабілізації та можливого росту інвестицій. На сьогоднішнійдень відбуваються істотні зміни в структурі джерел фінансових капітальнихвкладень, підвищується частка засобів недержавного сектору економіки. Однак, увирішенні завдань стабілізації економічного стану головна роль залишається всеж за державними інвестиціями.
Так, по ряді важливих напрямківдержава вимушена виступати у вигляді ініціатора інвестиційного процесу.
Значний вплив на розвитокекономіки здійснюють іноземні інвестиції. При досягненні макроекономічноїстабільності, активізації міжнародного економічного співробітництва можливоочікувати підвищення припливу іноземних інвестицій в розвиток економіки.
Стримуючим фактором тутявляється інвестиційний клімат, який продовжує залишатись несприятливим із-заполітичної та економічної нестабільності, високого рівня криміногенності впідприємницькій діяльності, що змушує іноземних інвесторів здійснювати обережнуполітику у сфері інвестиційного співробітництва з Україною.
Вище названі проблемиперевищують такі риси України, як багаті природні ресурси, потужний, хочатехнічно застарілий виробничий потенціал, наявність дешевої та кваліфікованоїробочої сили, високий науково-технічний потенціал.
Отже, необхідні додатковізаходи, по зниженню дії негативних факторів на стан інвестиційного клімату вУкраїні. Серед яких в якості першочергових виділю:
1. Досягненнянаціональної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіямиз приводу рішення загальнонаціональної проблеми виходу України з економічноїкризи.
2. Вирівнюванняекономічних показників та боротьба з інфляцією.
3. Уважнарозробка правової бази інвестування.
4. Радикалізаціяборотьби із злочинністю.
5. Створенняконкретного механізму надання податкових пільг банкам, вітчизняним та іноземнимінвесторам, ідучим на довгострокові інвестиції з метою компенсації втрат поуповільненню обороту капіталу у порівнянні з іншими оборотами їх діяльності.
Дані мірине абсолютні, але вони, на мій погляд, можуть відіграти позитивну роль встановленні вітчизняної економіки.
І насамкінець, відзначу, щоінвестиції внутрішні і зовнішні являють собою складний багатоступінчастиймеханізм, здатний в значній мірі збільшити економічний потенціал держави, томууспіх, досягнутий в даній сфері, в значній мірі визначить реалізацію всієїреформи взагалі.
Список використаної літератури:
1. ЗаконУкраїни «Про інвестиційну діяльність» ВВР 1991, №47 зі змінами ідоповненнями.
2. ВакарінС. І. Інвестиції в Україні. (Міжнародний валютний фонд). — Київ:«Конкорд», 1996 рік.
3. Величко О.В. Державнерегулювання інвестиційної діяльності // Фінанси України. – 2000. – № 10.
4. ГітманЛ. Дж., Джонк М. Д. Основи інвестування. Пер. з англ. Москва: Дело, 1997 рік.
5. ЗолотарьовА. Фактори зростання ефективності інвестицій у промисловості // ЕкономікаУкраїни.–2000.– № 12.
6. МертенсА. В. Інвестиції: Курс лекцій по сучасній фінансовій теорії. — Київ: Київськеінвестиційне агентство, 1997 рік.
7. Україна:поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004рр. Послання Президента України до Верховної Ради України на 2000 рік // ГолосУкраїни.– 2000.– 2 лютого
8. Устенко О.Л. Теорияэкономического риска: Монография. – К.: МАУП, 1997. – 164 с.
9. ШевчукВ.Я., П.С. Рогожин. Основи інвестиційної діяльності. Київ «Генеза»,1997 рік.
10. ЩукінБ.М. Інвестиційна діяльність: Методичний посібник. – К.: МАУП, 1998. – 68 с.