Обгрунтування інвестиційного проекту

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедраекономіки
КУРСОВАРОБОТА
Здисципліни «Економіка підприємства»
Натему:
«Обґрунтуванняінвестиційного проекту»
Виконала: студентка групи МЕ-ІІ-І
Солтик Ірина
Перевірив: доцент Лукін С. Ю
Київ –2011р.

ВСТУП
Аналіз інвестиційних проектів є складовою процесу управлінняінвестиціями, адже він дає інформаційну базу (у вигляді проекту як спеціальнооформленого інвестиційного плану чи результатів проведеної експертизи проекту)для ухвалення рішення щодо включення проекту в інвестиційний портфель, початкуйого інвестування.
Це все необхідно для інвестора, щоб наочно бачити, чи варто вкладатикапітал в те чи інше підприємство, його партнерам, його кредиторам. А на етапіреалізації інвестування без наявності такого проекту неможлива ефективнакоординація зусиль усіх цих учасників.
Обґрунтування інвестиційних проектів — це комплекс методичних іпрактичних прийомів розробки, аналізу й оцінки доцільності реалізації проекту.Зазвичай лише незначначастка інвестицій виявляється невдалою, тобто не дає очікуваного результату знезалежних від інвесторапричин. Однак не зважаючи на це, всі проекти є ризиковими. Разом з тим усі учасники інвестиційного проекту зацікавлені в тому, щоб виключити провал проекту.
Більшістьпроектів, що виявилися збитковими, могла бути не допущена до реалізації за умови якісного попереднього аналізу з урахуванням зовнішніх умов і внутрішніх якостей проекту.
Інвестиційніпроекти аналізують на основі комплексного вивчення аспектів майбутньогоінвестування. До цих аспектів належать економічне середовище, правильнопоставлені мета і завдання проекту, маркетинговий,виробничий, фінансовий та організаційний план інвестора, технічна база проекту, його соціальна значущість, екологічнабезпека, фінансова достатність і спроможність проекту, організація управлінняпроектом, аналіз інвестиційного ризику, чутливість проекту до зміни окремих найсуттєвіших факторів, достатністьпоказників ефективності, оцінка можливостей учасників проекту, ділових якостей його менеджерів.
Перелічені аспекти повинні бути розроблені у процесі підготовкиінвестиційного проекту, розглянуті під час його аналізу, ураховані при прийняттірішення щодо інвестування, а також досліджені при реалізації проекту аж до йогозавершення чи припинення.
Саме від грамотно і правильно розробленого інвестиційного проектузалежить, чи вдасться нам запевнити інвестора вкладати свій капітал в розвитокнашого підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІЗАСАДИ РОЗРОБКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
1.1 Поняття проекту й проектного циклу
Проектє організаційною формою реалізації процесу інвестування. Це поняття охоплює якстратегічне планування інвестиційної діяльності, так і практичну реалізаціющоденного оперативного управління нею.
Длятого щоб повніше охопити багатофункціональність поняття “інвестиційний проект”, визначимо його у двох аспектах: якдокумент і як конкретні дії інвестора щодореалізації своїх інвестиційних намірів.
Згідноз першим аспектом інвестиційний проект — це спеціально підготовлена документація з максимально повним описом іобгрунтуванням всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінніпроект є документованим інвестиційним планом.
Щододругого аспекту інвестиційний проект — це комплекс заходів, які здійснюєінвестор з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвесторамають бути оптимальними для досягнення поставлених цілей при обмеженні часових,фінансових і матеріальних ресурсів.
Двохаспектневизначення інвестиційного проектудає змогу надалі точніше й повніше окреслити питання його розробки та експертизи. На відміну від поняття“інвестиційний проект” під терміном “бізнес-план” розуміють документ, щомістить лише економічний план реалізації проекту та його обгрунтування. Бізнес-план є складовою інвестиційного проекту.
Інвестиційнийпроект як план стратегічних дій інвестора в обраному напрямку істотно впливаєна якість (тобто ефективність) інвестування. Не викликає сумніву той факт, щоінвестор (або його менеджер проекту), маючи план, досягне вищих результатів,аніж у разі його відсутності. Проект вноситьсистемність та організованість у процесінвестування.
Аналізінвестиційних проектів здійснюють з урахуванням сукупності важливих моментів,що формують розмаїття і типову послідовність операцій розробки й оцінкипроекту. До них належать:
· комплексністьподання процесу інвестування (маркетингові, організаційні,фінансові, виробничі, трудові та часові параметри);
· урахуваннязв’язку проекту із зовнішніми умовами (стан економіки країни, регіональні, галузеві особливості проекту, сумісністьпродукції проекту зі станом ринку, місцевіумови та співробітництво з органами влади,екологічна сумісність, соціальна безконфліктністьпроекту, відповідність ситуації на місцевому ринку праці);
· інтегрована оцінка ефективностіпроекту на основі співвідношення результатів і витрат, пов’язаних з проектом;
· урахування прогнозованої невизначеностіпроекту та потенційних ризиків;
· застосуванняметодики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку;
· прагнення податипрогнозовану модель проекту з максимальною деталізацією і конкретизацією;
· урахування соціальних і управлінськихаспектів проекту як важливих умов його майбутньої ефективності.
Проектикласифікують за багатьма ознаками. Основними з них є такі:
Ø період реалізації проекту (коротко-,середньо-, довгостроковий проект);
Ø відношення до вже діючого підприємствачи виробництва (проект, що впроваджується на діючому підприємстві, і проект, що реалізується при створенні нового підприємства);
Ø відношення до діючих основних фондів(проект розширення виробництва, проект модернізаціїустаткування, проект технічного переозброєння, проект повної реконструкції);
Ø масштаб проекту (тактичні та стратегічніпроекти, тобто пов’язані зі значною зміною активів, сфери діяльності, формивласності);
Ø форма реальних активів (проектиінвестицій в основні чи воборотні фонди).
Період,протягом якого готуються і реалізуються інвестиційні наміри інвестора, — цежиттєвий цикл проекту. Він розбивається на кількатипових кроків:
-формування інвестиційних намірів;
-розробка концепції проекту(конкретизація завдань, вибір продукту проекту, визначення джерел фінансування,вибір учасників проекту, попередня розробка маркетингового та фінансовогопланів);
-розробка проекту як документованогоплану (деталізованого інвестиційного обгрунтування і планудій на період життєвого циклу проекту);
-передінвестиційний аналіз проекту(вивчення потенційних можливостей проекту, оцінка реальності фінансових планів,зовнішньої та внутрішньої узгодженості проекту, його комерційної реалістичності й доцільності);
-створення (чи придбання)інвестиційного об’єкта “під ключ” і підготовкадо початку його експлуатації;
-експлуатація інвестиційного об’єктата повернення через нагромадження поточного прибутку інвестованих у проекткоштів (період окупності проекту);
-отримання чистого прибутку з проекту(понад вкладені в нього кошти);
-завершення або ліквідаціяінвестиційного проекту (демонтаж основнихфондів, продаж оборотних коштів та інших активів, вирішення організаційних і юридичних питань щодо припинення господарськоїдіяльності з використанням активів проекту).
Дані кроки можнаоб’єднати у три агреговані фази:передінвестиційна(розробка проекту якдокумента), інвестиційна (формуванняактивів проекту “під ключ”) і експлуатаційна (запуск та господарськаексплуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, поверненнявкладених коштів)( рис.1.1.1).
/>
Рис. 1.1.1 Фази і стадії проектного циклу
Аналіз інвестиційних проектів як предмет вивчення є сукупністю прийомів ірекомендацій щодо розробки й експертизи проекту з метою визначення ступеня йогоповноти, вірогідності, реалістичності й доцільності.
Загальнасхема проектного аналізу складається з таких етапів:
1.Попередній аналіз інвестиційної ідеї.
2.Ідентифікація проекту (регіон, галузь, роль проекту з урахуванням місцевихумов, масштаб проекту, базове підприємство).
3. Інституціональний аналіз (зовнішні умови, юридичні й адміністративні аспекти проекту).
4.Аналіз технічної бази проекту (передбачений виробничий апарат, технологія,організація виробництва та зберігання продукції).
5. Комерційний аналіз проекту (співвідношення проекту і ринків його продукції, реалістичність прогнозів збуту, достатністьресурсів, можливість управління ресурсами та витратами).
6. Фінансовий аналіз (можливість одержання поточного прибутку,збалансованість грошових потоків, достатність коштів, здатність розрахуватися з кредиторами проекту, можливість повернення вкладеного капіталу).
7. Соціальний аналіз (вплив проекту на людей, які працюють над проектом, оцінка впливу проекту на екологію).
8.Економічний аналіз (цінність проекту для суспільства і країни, оцінка впливу проекту на соціально-економічну ситуацію у країні та регіоні).
9. Аналіз запропонованої інвестором системи управління проектомі можливостей досягнення поставлених у проекті цілей.
10.Формування комплексної оцінки інвестиційного проекту (з урахуванням оцінок наведених сфер впливу проекту) і рекомендаційінвестору щодо ухвалення рішення про реалізацію його інвестиційного наміру, поданого у вигляді проекту.
1.2Види інвестиційних проектів
Однозначногопогляду щодо класифікації за ознаками інвестиційних проектів не існує.Інвестиційні проекти, які розробляються в розрізі окремих форм реальногоінвестування підприємства, класифікуються за певною низкою ознак ( рис.1.2.1) або ж можнанавести іншу класифікацію:
· виробничі
· науково-технічні
· комерційні
· фінансові
· економічні
· соціально-економічні

/>
Рис. 1.2.1Класифікація інвестиційних проектів
Форма та зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими — від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбаннянерухомого майна.
1.3 Стадії розробки проекту. Його складові
Інвестиційний проект є первинною організаційною ланкою інвестиційноїдіяльності. Слід розглянути технологію розробки проекту як документованогоплану дій інвестора, що містить максимально повний опис і обґрунтування запланованоговикористання коштів з метою їх нарощування. Послідовність розробки проектупоказано на рис. 1.3.1 ( додаток А)
Проектслід розглядати як сукупність таких складових:
-економічний опис — бізнес-план іматеріали для його обгрунтування;
-технічна документація;
-технологічна документація;
-контрактне супроводження — набірукладених або підготовлених контрактів (договорів) або інших форм закріпленнямайбутніх відносин між учасниками проекту;
-експертне супроводження — набірекспертних висновків, оцінок або інших формподання думок фахівців (фізичних або юридичних осіб), компетентних в оцінціпроцесів і явищ, з якими буде пов’язана реалізація проекту;
-інші документи, їх копії абоаналітичні матеріали, що характеризують учасників проекту, ситуацію на ринку,установчі документи підприємств, копії звітів підприємств щодофінансово-господарської діяльності, прогнози, свідоцтва про право власності намайно, нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, що впливають на проект.
Проектпотрібен безпосередньо інвесторові. У проекті відбиваються наміри інвестора,про які мають знати всі зацікавлені особи: паpтнеpи,банки, майбутні споживачі, преса, громадськість, трудовий колектив, органи влади, акціонери та ін.
Розробкаінвестиційного проекту включає ряд етапів, кожен з яких в тому або іншомуступені обов`язковий для вироблення обґрунтованого рішення.
Етап збору інформації і прогнозування об`ємівреалізації. Нацьому етапі розробник інвестиційного проекту повинен зібрати якомога більшевідомостей про те, який попит пред`являють споживачі на планований до випускупродукт. При цьому повинні бути виявлені і проаналізовані попит і ціни нааналогічні товари (роботи, послуги), на товари-замінники, а також наявністьфірм-конкурентів і їх політика. Важливо розглянути короткострокову ідовгострокову перспективу ринку даного товару. Аналіз можливої ємкості ринкузбуту продукції, тобто прогнозування об`єму реалізації є дуже істотним,оскільки його недооцінка може привести до втрати певної частки ринку збуту, а йогопереоцінка — до неефективного використання введених за проектом виробничихпотужностей, або до неефективності зроблених капіталовкладень.
Перевагоюна цьому етапі користуються крупні фірми і корпорації, що планують значні інвестиції. Вони можуть дозволити собі проведеннядорогих маркетингових досліджень, результатом яких є об`єктивний і достатньонадійна відповідь на питання про можливі об`єми реалізації. Невеликі фірмивимушені покладатися виключно на досвід і інтуїцію своїх менеджерів.
Етап прогнозування об`ємів виробництва і прибутку. На цьому етапі розробник проектувиходячи з можливого об`єму реалізації визначає розмір і технологічний рівеньпідприємства. При цьому слід мати на увазі масштаб доступних джерелфінансування. Потім аналізуються ціни і умови оплати устаткування; порівнюютьсяальтернативні варіанти (викуп устаткування або лізинг); аналізується ринокоренди (покупки) необхідних приміщень; кількість, кваліфікація і оплата персоналу, що привертається, і так далі.
Якщо всіпопередні роботи може виконати, наприклад, маркетингова служба підприємства, тона даному етапі до розробки проекту повинен підключитися бухгалтер-аналітик. Отримавшиінформацію про всі можливі витрати, він, провівши їх класифікацію, калькулює плановусобівартість продукції. Інформація про прогнозовані ціни реалізації і об`єми виробництвадозволяє розрахувати плановий прибуток.
Отже,результатом робіт на даному етапі є прогноз об`ємів продажів, їх собівартості іприбутку. Якщо розмір планованого прибутку менше деякого порогового значення, встановленогофірмою, то проект може бути відхилений вже на цій стадії розробки. Якщо ж розмір прибутку буде визнаний прийнятним, то доцільне проведення подальшого аналізу.
Етап оцінки видів і рівнів рисок. На цьому етапі піддаються критичномуаналізу всі раніше отримані відомості частини досяжних об`ємів реалізації і виробництва,відпускних цін на продукцію, рівня витрат і так далі і зроблені на їх основі висновки.
Для отримання повної і об`єктивної картини також аналізуються різні можливіваріанти зміни кон`юнктури у бік поліпшення. Існують методики, що дозволяють судити на основі аналізучутливості про те, наскільки ризикованим є інвестування засобіву даний проект.
У результаті розробник отримує відповідьна питання, чи є рівень риски, зв`язаний з даним проектом, прийнятним. Якщо немає— проект відкидається, якщо так — піддається подальшому аналізу.
Етап визначення необхідного об`єму і графікаінвестицій. Розглянувши і проаналізувавши з погляду мінімізації всі витрати, супутніпроекту, розробник отримує інформацію про розмір вкладень у необоротні активи. Аналіз схеми фінансових потоків (побудовакошторису витрачання і надходження грошових коштів) дозволяє визначити розмір необхідногооборотного капіталу. Маючи в своєму розпорядженні детально розроблену інформаціюпро витрати, можна визначити об`єм і графік необхідних інвестицій.
Етап оцінки доступності необхідних джерел фінансування. Розрахувавши об`єм і графік інвестицій,розробник вирішує, які джерела фінансування (з числа доступних) будуть задіяні.У випадку, якщо засобів організації виявляється недостатньо і інвестиції передбачаєтьсяздійснити за рахунок привернутих кредитів, необхідний аналіз ринку позикових капіталів.
Етап оцінки прийнятного значення вартості капіталу. Основною метою даного етапу є порівнянняінвестиційного проекту, що розробляється, з іншими, альтернативними можливостямирозміщення капіталу. Це досягається за допомогою методики, званої «аналізом інвестицій»,або «аналізом капіталовкладень».
Результатом досліджень,проведених на цьому етапі, є остаточна обґрунтована відповідь на питання про те,чи вигідний проект, що розробляється, і чи доцільно втілювати його в життя.
Економічний аспектпроекту у вигляді бізнесплану має загальноприйняту структуру розділів, хоча вона може змінюватися залежно від галузевих і регіональних особливостей проекту. Як правило, бізнес-план інвестиційного проекту складається з 10–50 сторінокописів, коментарів, розрахунків, обгрунтувань.
Таким чином, ухвалення рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінськоїдіяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованихметодів і критеріїв. Ступіньїх поєднання визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскількименеджер знайомий з наявним апаратом, вживаним в тому або іншому конкретному випадку.
Якого-небудьуніверсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує. Ймовірно, управліннявсе ж таки більшою мірою є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отриманіформалізованими методами, нехай навіть до певної міри умовні, легко ухвалювати остаточнірішення.
1.4 Основні положення проекту
У першому розділі інвестиційного пpоекту стисло викладають суть проекту: мету, обсяг інвестиційних витpат, технологію виpобництва, доходи, окупність, ефективність,хаpактеp пpодукції, pеальність збуту, можливих учасників, очікуванірезультати. Завдання цьогорозділу — на кількох сторінках подати основну інформацію,зацікавити партнерів і довести переваги проекту.
В наступнихpозділах грунтовно і послідовно розкривають зміст проекту за основними аспектами і заплановані дії щодо його реалізації. Розглянемо стисло змістцих розділів нижче.
Маркетинговийплан проекту
 - Опис продукції (послуг), що маєвиpоблятися за проектом; відмінність відтипової пpодукції, що є на pинку.
— Хаpактеpистика якості пpодукції, обгрунтування її переваг і загальної конкуpентоспpоможності.
— особливі якості продукції проекту.
— Умови (патенти, автоpські пpава) технічної та інтелектуальної захищеності пpодукції.
— Обгрунтування пpогнозованої ціни пpодукціїчи послуг.
— Прогнозовані обсяги можливої реалізаціїпродукції.
— Рівень конкуренції на ринку продукціїпроекту.
— Потенційні споживачі пpодукції (юpидичніта фізичні особи).
— Порівняння з пpодукцією конкуpентів наpинку (переваги та можливі слабкі місця).
Організаційно-виpобничийплан
• Номенклатуpа пpодукції та послуг, що вироблятимутьсяза проектом.
• Обсяг виробництва за видами продукції (або за кожною номенклатурноюпозицією) та періодами часу.
• Календаpний план виpобництва на наступнідва-три роки, який pозpоблюють щомісяця або щотижня.
• Забезпеченість виpобництва матеpіально-технічними pесуpсами (номенклатуpа, кількість, ціна, загальні витpати, постачальники,можливість отpимання, договоpи на постачання).
• Календарні (щомісячні) плани забезпечення виробництва матеріально-технічнимиресурсами .
• Система контpолю якості пpодукції.
• Місця і умови збеpігання матеpіально-технічнихpесуpсів.
• Умови і календарні графіки збеpіганняготової пpодукції на складах.
• Вплив виробництва на зовнішнє середовище.
Соціальні аспекти проекту
• Оpганізаційна схема упpавління підпpиємством, пеpелік підpозділів і хаpактеp взаємодії між ними (технологічної або інфоpмаційно-функціональної).
• Кеpівники, їхня службова хаpактеpистика, ділові якості та об’єктивні дані.
• Штатний pозпис, посадові обов’язки, вимоги до кваліфікації,спеціальності пpацівників, pозподіл відповідальності між менеджерами.
• Посадові оклади або пpогнозовані pівнізаpобітної плати, середній рівень оплати праці на одного працюючого за проектом
• Потpеба в навчанні пеpсоналу, пеpіодичність та обсяги витpат, пов’язаних з підвищенням кваліфікаціїпpацівників.
• Система мотиваціїта умови стимулювання пpаці, особливо кеpівних пpацівників усіх pівнів.
• Умови праці, заходи з охорони праці тазапобігання травматизму.
• Витрати на соціально-культурні заходидля персоналу.
План інвестування
• Обсяги та напрямки інвестиційних витpат.
• Коштоpис інвестиційних витpат.
• Використаннямісцевої інженерної інфраструктури (шляхи, енерго-, водопостачання, каналізаційнамережа, очисні споруди).
• Технічнабаза підпpиємства.
• Інженернеобслуговування технічної бази проекту.
• Обсяги таджеpела фінансування інвестицій.
• Обсяг і стpуктуpа основних фондів.
• Юpидична фоpма реалізації проекту, фоpма власності на основні фонди проекту та інші активи.
• Базове для проекту підпpиємство, розподілповноважень і прав власності між інвестором і базовим підприємством.
Фінансовіаспекти
• Очікувані у пpогнозованому пеpіоді доходивід pеалізації пpодукції та послуг.
• Витpати на виpобництво.
• Обсяги доходіві витpат підпpиємства.
• Деталізований у часі прогноз грошовихпотоків за проектом.
• Прогноз активів і пасивів проекту із щоквартальноюдинамікою.
• Обсяги пpибутку і напpямки його використання.
• Поpядок фінансування та обсяги позик, потpібних для реалізації пpоекту.
• Терміни і гpафік повеpнення позик.
• Пpопозиції щодо умов залучення позиковихкоштів і поpядок pозpахунків за фінансовими зобов’язаннями.
Ризикипроекту
• Опис пpоблем, що можуть виникнути приpеалізації пpоекту і вплинути на очікувану його пpибутковість.
• Кількісна оцінка рівня ризику на основіваріантних розрахунків прогнозованої дохідності проекту.
• Аналіз чутливості pезультатів інвестування до фактоpів, уpахованиху pозpахунку ефективності пpоекту.
• Виявлення та оцінка факторів ризику, щонайбільшою мірою загрожують проекту.
• План можливих дій щодо нейтpалізації негативнихфактоpів або своєчасного стpахування від наслідківнегативних подій.
• Оцінка ефективності інвестицій за умовможливого (найспpиятливішого або найнеспpиятливішого) pозвитку подій, pозподіл імовіpностей успішного здійснення інвестиційних наміpів інвестоpів.
Організаціяуправління проектом
— Визначення етапів або робіт, потрібнихдля здійснення проекту.
— Призначення відповідальних менеджерівдля управління кожним етапом або роботою.
— Система мотивації для виконавців.
— Календаpні планивиконання pобіт.
— Бюджет капітальних витрат і джерел їхфінансування.
— Бюджет поточних доходів і витрат за проектом.
— План оpганізаціїмонітоpингу за відхиленням від плану pобіт.
— Плани та оpганізація подолання можливихвідхилень від планових показників-оpієнтиpів.
— Кpитеpії пpийняття pішення щодо виходуз пpоекту та мінімізації збитків.
Обгрунтуванняефективності проекту
— Розрахунок загальної дохідності проекту.
— Вибір критеріїв для оцінки проекту.
— Обгрунтування норми дисконтування дляприведення грошових потоків до єдиного еквівалента.
— Розрахунок чистої приведеної вартостіпроекту.
— Розрахунок рентабельності проекту.
-Термін окупності інвестицій.
— Співвідношення доходів і витрат за проектом.
— Порівняння ситуацій“у разі реалізації проекту” і “без проекту” для інвестораі підприємства, на якому реалізується проект.
Повнота і аргументованість бізнес-плану інвестиційного пpоекту свідчать пpо рівень кваліфікації і досвіду pозpобника пpоекту, його ділових якостей. Розpобка інвестиційного пpоекту є методом аналізу та пpогнозування pоботи підпpиємства. Отже, важливі як pезультат бізнес-плану,так і пpоцес його розробки.
Бізнес-план пpоекту має бути пpостий і зpозумілий, стислий і добpе офоpмлений, містити лише перевірену інформацію, конкретні твеpдження, показники й pозpахунки.
інвестиційний проект шахта

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТА БІЛОРІЧЕНСЬКА» ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ДХК ЛУГАНСЬКВУГІЛЛЯ.ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТА ЇЇ МІСЦЕ НА РИНКУ УКРАЇНИ
2.1 Основні показники ефективностіінвестиційного проекту
У системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційнихпроектів є одним з найвідповідальніших етапів. Від того, наскільки об’єктивно та всебічно проведена ця оцінка,залежать строки поверненнявкладеного капіталу, варіанти його альтернативного використання, додатковий потікприбутку підприємства у наступному періоді. Ця об’єктивність і всебічність оцінкиефективності інвестиційних проектів значною мірою визначається використанням сучасних методів її проведення. У своїх працях науковці виділяють різні показникиоцінки економічної ефективності реальних інвестицій, поділяючи або не поділяючи їх на групи.
У табл.2.1.1 систематизовано показники оцінки економічної ефективностіінвестицій, запропоновані різними вченими.

Таблиця 2.1.1
/>/>
Аналізуючи дані табл. 2.1.1, можна зрозуміти, що всі науковці по-різному підійшли до набору критеріїв економічної ефективності інвестицій. Але все одно кожен із них обов’язково виділяє такі показники, як чистий дисконтований дохід, внутрішня норма доходності, індексдоходності та період окупності інвестицій. Всі ці критерії базуються на дисконтуванні грошових потоків іє визнаними у світовій практиці основнимипоказниками, що акумулюють вигоди від впровадження інвестиційного проекту. Самеїхній розрахунок, в першу чергу, вказує на економічну ефективність інвестиційного проекту.
Аналіз розробки бізнес-планів і оцінки ефективності різних проектів показав, що, незважаючи на використання загальноприйнятиху світовій практиці критеріїв, розрахуноквітчизняними фахівцяминайчастіше проводиться за різними алгоритмами з використанням різної структури грошових потоків і обмежуєтьсявикористанням традиційних методів приведення надходжень майбутніх періодів до теперішньогорівня (метод дисконтування), а також методів приведення теперішнього рівня до майбутнього(методом накопичення).Також немає єдиного погляду на постановкирозв'язування задач і обґрунтуваннявибору ставки дисконтування.
Основні показники ефективності інвестиційного проекту наведені в табл. 2.1.2

Таблиця 2.1.2
/>
де СFt – грошовий потік у році t, С0 – початкові інвестиції, Т – економічний строк життя інвестицій,
t – порядковий номер року від початку реалізаціїпроекту, r – відсоткова ставка доходності, що вимагається від проекту.
Показникиефективності завжди ставляться до деякого суб'єкта:
— показники суспільної ефективності – до суспільства загалом;
— показники комерційної ефективності – до реальної або абстрактної юридичної особи, що здійснює проект цілком за свій рахунок;
-показники ефективностіучасті підприємства в проекті – для цього підприємства;
-показники ефективностіінвестування в акції підприємства – для акціонерівакціонерних підприємств — учасників проекту;
— показники ефективності для структур вищогорівня – до цих структур;
-показники бюджетноїефективності – до бюджетів всіх рівнів.
Показникиефективності, що ставляться до всього періоду реалізаціїпроекту, називаються інтегральними.
Рекомендуєтьсяоцінювати наступні види ефективності:
-ефективність проектузагалом;
— ефективність участі в проекті.
Під ефективністюпроекту загалом розуміється ефективність проекту, реалізованого єдиним учасником за рахуноквласних коштів. Із цієї причини показники ефективностівизначаються на підставі грошових потоків тільки від інвестиційноїй операційної діяльності.
Ефективністьучасті в проекті визначається з метою перевірки реалізованого інвестиційного проекту і зацікавленості в ньому всіх його учасників; вона містить:
— ефективність участі підприємств у проекті(ефективність інвестиційного проекту для підприємств-учасників);
— ефективність інвестування в акції підприємства(ефективність для акціонерів акціонерних підприємств — учасників інвестиційногопроекту);
— ефективність участі в проекті структурвищого рівня стосовно підприємств – учасникам інвестиційного проекту;
— бюджетну ефективність інвестиційного проекту(ефективність участі держави в проектіз погляду витрат і доходів бюджетів всіхрівнів).
Так, розрахунок ефективності проекту загалом, здійснюється для умовної проектної компанії на момент початку реалізації проекту. При цьому розрахунок проводиться з обліком усього обсягу інвестицій в основні й оборотні кошти, необхідних для реалізації проекту. Вихідний баланс фірми приймаєтьсярівним нулю, джерела фінансування проекту не враховуються. Надходження й відтоки коштів, що належать до фінансової діяльності (одержання й повернення кредитів, виплата дивідендів, продаж акцій та ін.), невраховуються, крім лізингових платежів.
На підставі зробленого аналізу можливо систематизувати недоліки та перевагизастосування розглянутих методів(табл.2.3.1)
Таблиця 2.3.1
Методи оцінки інвестиційних проектів
/>
2.2 Відомості про підприємство
У підприємствабагата й завидна історія. Почалася вона в далекому 1949 році з наказу Міністра вугільноїпромисловості СРСР А.Ф. Засядька «Про виділення коштів на складання проектушахти». Новобудовуназвали «Білоріченською» на честь річки Білої, на берегах якої на початку XVII ст. робітники царя Микита Вепрейський таСемен Чірков серед крейдяних відкладень знайшли чорний «горюч-камінь», тим самимназавжди ввійшовши до когорти першовідкривачів Донбасу.
Напередодні революціїлегендарний геолог Л.І. Лутугін вказав саме тут, в басейні річці Білої, багате родовищевугілля. Перший кілочок булозабито в грудні 1950 року. З вересня 1951 року розпочато зведення будівлі на поверхні,з листопада наступного року було здійснено проходження головних стволів, з лютого 1956-гогірничих горизонтальних виробок.
Шахта, як об'єкт першорядного значення, була оголошена Всесоюзним ударним будівництвом. У 1957році у Ворошиловградській області — неймовірно,але факт — ввели в експлуатацію 27 вугільних підприємств, у тому числі і шахту «Білоріченська».
Першим начальникомшахти був досвідчений гірничий інженер, фронтовик І.І. Нєплюхін, головним інженером– О.Н. Школяренко, зусиллями котрих було згуртовано трудовий колектив, кістяк якогосклали вчорашні шахтобудівники.
Об'єм видобутку вугілля ітемпи проведення гірничих виробок неухильно росли. Впроваджувалася й успішно освоюваласянова техніка. Колектив шахти «Білоріченська» першим в тресті «Ленінвугілля» освоївмодернізовані врубові і породонавантажувальні машини, вугільні комбайни, скребковіконвеєри СКР-11 і СКТ-6.Усе це різко підвищило рівень механізації робіт і дозволило збільшитивуглевидобування.
Колосальну втратувугільної промисловості України нанесла безглузда реструктуризація, що відвертопідкосила галузь. У 1996 році білоріченці видобули лише 193 тисячі тонн вугілля…До цього часу повністю були відпрацьовані запаси вугілля пластів Діамантової і Каменськойсвіт. У 1996 році інститутом «Луганськгіпрошахт» був виконаний робочий проект «Розтинта підготовка пласта L6 шахти «Білоріченська» з метою залучення до експлуатаціїзапасів цього могутнього, багатообіцяючого пласта. Головним інженером цього проектустав В.Т. Мазур. Перший пусковий комплекс з річною потужністю в 300 тисяч тонн вурочистій обстановці був введений в експлуатацію 19 лютого 1999 року. Це дало позитивнийефект для відродження шахти, збереження трудового колективу і підтримки соціальноїсфери селища Білоріченський. З другого півріччя 2002 року у білоріченців з'явивсястратегічний інвестор в особі добре відомої в ділових колах фірми ТОВ «Валентін-Інвест»,співробітники якої спеціалізувалися на антикризовому менеджменті. Завдяки могутнімінвестиціям вже у наступному, 2003 році, шахта «Білоріченська» вперше за чассвого існування освоїла річну промислову потужність в 750 тисяч тонн і з того часустабільно працює. За допомогою інвестора і за рахунок власнихзасобів, що з'явилися, були здані в експлуатацію ряд лав по пласту L6 горизонту725 метрів: східна корінна, 5-а західна, 2-а східна, 2-а західна, 5-а «біс» західна.Всі вони обладнані високопродуктивними комплексами і комбайнами.
Сьогодні«Білоріченська» підприємство, що успішно і стабільно працює. За час санації підприємстварівень видобутку вугілля було піднято до 945,9 тисяч тонн.
У шахтидобра перспектива. Запаси розвіданного вугілля перевищують 22 мільйони тонн, а зприрізанням запасів по східному крилу пласта L6 є можливість здобувати щорічно більш ніж один мільйон тонн паливапротягом цілого сторіччя. Спираючись на традиції попередніх поколінь, заслуженийшахтар України, директор шахти «Білоріченська» В.Я. Носовицький підтримує в колективінастрій на збільшення об'ємів видобутку вугілля і проведення гірничих виробок, прагненнядо строгого дотримання виробничої і технологічної дисципліни — основи всіх успіхівгірничого підприємства. Це дозволяє підняти на новий рівень культуру виробництва.
2.3 Доцільністьздійснення інвестиційного проекту в умовах шахти «Білоріченська» ДП «Дніпропіллявугілля»
Одниміз основних шляхів поліпшення фінансового стану підприємства, подолання кризовихситуацій є активізація інвестиційних процесів. При цьому особливого значення набуваютьпитання планування проектів. Саме від розрахунків, виконаних до моменту вкладеннякоштів, адекватності, відповідності їх реальним умовам реалізації проектів, залежитьточність планових інвестиційних проектів.
Урахувавшиспецифіку здійснення інвестиційних проектів в кризовому стані підприємств або підприємств,які знаходяться під загрозою банкрутства, спробуємо проілюструвати різні підходина прикладі обґрунтування доцільності здійснення інвестиційного проекту в умовахвище зазначеної шахти «Білоріченська» ДП « Дніпропіллявугілля».Для того, щоб вивестице підприємство з кризового стану, пропонується здійснення проекту з відкриття новоїлави ¢ — «п’ятої «біс» західної». Згідно з розрахунками,проведеними на шахті, це змогло би додати ще 1500 тонн вугілля до добового видобутку,а значить забезпечити видобуток у розмірі 4000 тонн вугілля за добу. Для монтажунової лави необхідно 50 млн. грн. Необхідно зазначити, що шахта «Білоріченська»,перебуваючи на санації, лишилися усіх державних дотацій, тому кредитні ресурси потрібнозалучати у комерційних банків, адже власних коштів у підприємства немає. Аналізуючикредитну історію шахти, зауважу, що у 2004 році підприємство брало кредит на суму21 млн. грн., у 2006 році – на суму 12 млн. грн. і зарекомендувало себе як надійнийклієнт.
Постановка задачі оцінки ефективності участі в проекті кредитора передбачаєзвергнення основної уваги на таке:
Доцільністькредитування банком підприємства, що реалізуєпроект, визначається позитивною величиною NPV потоку, у якому відтоками є кошти, наданібанком за кредитною лінією (або кредитом), а притоками – повернення кредитних ресурсів разом з відсотками.
/>                                      (2.3.1)
де Кt – кредитні ресурси, що повертаютьсята відсотки (%t),
Кvt – видані в момент часу t кредитніресурси,
 i – ставка дисконтування, яка дорівнює максимальній прибутковості альтернативних для банку фінансових інструментів з тим самим рівнем ризику.
Отже,відправним моментом при обґрунтуванні доцільності інвестиційного проекту є формуванняпотоків платежів.
Результатирозрахунків наведено в таблиці 2.3.1
При цьомузазначимо, що планова сума амортизаційних відрахувань по другій групі основних засобівстановить 40 % їхньої залишкової вартості у рік. Проценти за кредитні ресурси становлять18 % ( у тому числі 1 % — винагородження за супроводження кредитного проекту у банку).
Теперрозрахуємо чистий дисконтований дохід. Чистий дисконтований дохід — це критерій абсолютної економічноїефективності.
ЧДД =/>                                                                    ІВ (2.3.2)
ЧДД =/> + /> + /> + /> + /> + /> = 4646,02 тис.грн., отже, проект є ефективним.

Таблиця2.3.2
/>
Розрахунокдисконтованого періоду окупності наведено в таблиці 2.3.2
Таблиця2.3.3
/>
Як видноз таблиці 2.3.1, сума накопиченого чистого прибутку, визначена з урахуванням факторучасу, дозволить компенсувати витрачені на проект кошти ( 50 млн. грн.) за 3 роки4місяці.
/> = />                                                                                     (2.3.3)
/>= (50000 – (7748,04+14780,49+ 20362,35))/50000 +3 = 7109,12/50000+3 = 0,28+3= 3,28 роки або 3 роки 4 місяці.
Величинадисконтованого періоду окупності не перевищує період планового горизонту, що дорівнює5 рокам, що відповідає критеріям, тому проект є ефективним.
Розрахуємоіндекс доходності за наведеними даними таблиці 2.3.2
ІД = />/ ІВ                                                                            (2.3.4)
де ІД– індекс доходності по інвестиційному проекту при одночасному здійсненні інвестиційнихвитрат.
Данийпоказник відображає відносну прибутковість проекту, чи дисконтова ну вартість грошовихнадходжень від проекту у розрахунку на одиницю вкладень.
Якщо значенняіндексу доходності менше чи дорівнює одиниці, то проект повинен бути відхиленийчерез те, що він не принесе додатковий дохід на інвестований капітал (не забезпечитьзбільшення його вартості у процесі інвестиційної діяльності)
ІД = /> + />+ />+ />+ />/ 50000 = 1,09

Отже,як бачимо ІД > 1, що відповідає критеріям мінімальної ефективності.
Аналіз доцільності інвестування можна провести також за допомогоювизначення рівня рентабельності проекту (IR), розрахованого як відношення чистоїтеперішньої вартості до початкової суми інвестиції, і вираженого у відсотках.
IR = /> * 100 %                                                                         (2.3.5)
IR = />* 100 % = 9,29 %
За економічним змістом рентабельність є величиною прибутку, одержаногона кожну грошову одиницю вкладених у проект коштів. Рентабельність є відносним показником,а тому може застосовуватись для вибору одного з кількох інвестиційних проектів,які мають близькі значення чистої теперішньої вартості. Аналізуючи усі вище розрахованіпоказники, можна зробити висновок, що запропонований проект є ефективним. Його впровадженнядозволить запобігти банкрутству шахти «Білоріченська» та забезпечить стабілізаціюфінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВУКРАЇНІ
3.1 Стан інвестиційної діяльності в Україні
У період існування жорсткоїцентралізованої системи управління економікою вкладення засобів до нових основнихабо оборотних фондів, на виконання проектних робіт, в науково-технічну сферу малоформу планованих вкладень. Це виражалося в створенні планових передумов і проектуванні.Розвиток ринкової економіки надає новий характер інвестиційній діяльності. Розвитокрізних форм власності, рівних умов господарювання створює нові умови для інвестуванняй регулювання цього процесу.
Для нормального розвитку економіки, для забезпечення відтворювання необхіднийпостійний приплив засобів. Кількісне зростання інвестицій, їх напрям в різні сферигосподарювання залежать від правильної інвестиційної політики. Вкладення засобівв наукомісткі, високотехнологічні програми впливає не тільки на виробництво товарів,їх споживацькі властивості, але і на умови праці, що кінець кінцем не може не відображатисяна розвитку всього суспільства в цілому. Інвестиції, вкладені в цю сферу, даютьуявлення про якісний рівень інвестицій. Якісний рівень і кількісне зростання інвестицій,їх співвідношення дають уявлення про проведення державою інвестиційної політики,її метою є пошук оптимального регулювання інвестиційної діяльності, національнихі іноземних інвесторів. Практично з моменту перебудови господарського механізмуУкраїна намагалася привернути іноземні інвестиції. На думку ведучих економістівна момент розпаду СРСР, Україна мала оптимістичні прогнози відносно очікуваногоприпливу зарубіжного капіталу. На користь цього свідчили наступні чинники:
· низький рівень заробітноїплатні;
· наявність джерел сировинидля виробництва;
· наявність великогоринку в 51 млн. чол.;
· високий рівень освітипрацездатного населення;
· вигідне географічнеположення;
· недостатньо розробленезаконодавство в сфері охорони навколишнього середовища;
· наявність науково-технічнихрозробок світового рівня;
· наявність розвинутоїінфраструктури.
Протягомостанніх років для України характерною є проблема нестачі фінансових ресурсів дляоновлення виробництва, побудови нових виробничих об’єктів та споруд, які б відповідаливимогам сучасного ринкового середовища, розробки нових видів продукції, яка будеконкурентноспроможною на внутрішньому та світовому ринках. Це все вимагає значнихінвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх.
Зіншого боку, інвестиційна діяльність (реалізація інвестиційних проектів) стимулюєпідвищення продуктивності праці на підприємствах за рахунок впровадження нових технологійта знижує витратність виробничих процесів, що сприяє нарощуванню темпів промисловоговиробництва та зростанню валового регіонального продукту. А це, в свою чергу, позитивновпливає на соціальні показники регіону.
Дотого ж важливим завданням є налагодження дієздатного та ефективного передатногомеханізму від центральних органів влади до регіональних. Адже відсутність обґрунтованоїполітики регіонального розвитку держави на попередньому етапі призвела не лише дозростання диспропорцій та загострення економічних і соціальних проблем, але й досуттєвої економічної й суспільно-політичної дезінтеграції держави.
Аналізу проблем державного регулювання інвестиційними процесамита здійснення інвестиційної діяльності підприємств, значення інвестиційного процесудля розвитку економіки країни присвячено чимало праць українських науковців середяких найбільш вагомими є праці І.Богдана О.Дація, В.Гусєва, М.Корецького, Б.Колтинюка,І.Кулаги, Р.Кучукова, О.Лашка, В.Мартиненка, А.Пересади, Л.Соломатиной, Д.Черваньова,Є.Черняка, Б.Щукіна, В.Юрчишина А.Яковлєва та ін.
Однаку них розглядаються лише окремі аспекти порушуваних проблем, недостатньо дослідженомеханізми регулювання інвестиційної діяльності на регіональному рівні.
У західних країнах,крім традиційних способів залучення капіталу (акціонування, боргове фінансування,кредитування, оренда тощо), з’явились нові, так як франчайзинг, лізинг, форфейтинг,венчурне фінансування, селенг та інше. Вибір найсприятливішого способу забезпечуєінвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх стадіях життєвогоциклу інвестицій.
У перехідний періодв основі інвестиційної політики держави повинне бути гнучке поєднання адміністративнихта економічних методів регулювання.
Зниження податковоготиску на підприємства може створити умови для формування у них власних фінансовихджерел інвестицій – амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибутку. Крімтого, використання доходів від продажу акцій підприємств дасть змогу припинити спадвиробництва і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак таких ресурсівнедостатньо для того, щоб зробити глибоку структурну перебудову економіки і забезпечитистабільне економічне зростання. Тому Україні потрібно залучати іноземні інвестиції,зокрема таких інвесторів, як ООН, Європейський Союз, Група Всесвітнього банку, Європейськийбанк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін. Кожназ цих організацій ставить перед потенційними інвесторами певні вимоги до оформленняпередінвестиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.
Пожвавлення процесузалучення іноземних інвестицій доручено безпосередньо Кабінету Міністрів України,Національному агентству реконструкції та економічної інтеграції.
Ефективність співробітництваз іноземними інвесторами значно залежить від вдалого вибору його форм. Проте дляУкраїни важливішим є питання ефективності використання цих інвестицій. Адже, якзасвідчив досвід останніх років, іноземні інвестиції скеровують, в першу чергу,на ліквідацію державної заборгованості минулих років, а не для безпосереднього інвестуванняв економіку країни.
Більшість вітчизнянихпідприємств функціонує завдяки довготерміновим кредитам Державного інвестиційногобанку.
3.2 Аналіз інвестиційної привабливостіпідприємства
З урахуванням ситуації, яка склалася не тільки на теренах нашої держави, алей за її межами розвиток діяльності багатьох підприємств та галузей стає під загрозу.Втручання держави в данийпроцес не може в повній мірі врегулювати відносиниміж господарюючими суб’єктами, оскільки як і економічна,так і політична ситуація знаходиться у кризовому стані.
Закриваються підприємства, знищується середній та малий бізнес, скорочуєтьсядіяльність великих підприємств, інвестори відмовляються вкладати капітал в будь-якіпідприємства через нестабільність курсу іноземної валюти.
Також зазнають великих втрат корпорації, оскільки існує зв’язок між економічноюдіяльністю, об’ємом продажу акцій, доходами корпорацій і курсом акцій. Валютна нестабільність призводить до суттєвихзбитків.
Основноюпричиною цього є віртуалізація економіки, яка створена за рахунок фондового ринку. Оскільки саме за допомогою фондового ринку відбувалося нарощування вартості підприємства, шляхом підняття цін на акції.
Але данаціна не була забезпечена жодним матеріальним активом, тому при досить високій вартості підприємства, воно могло бути цілковитимбанкрутом. Дана ситуація притаманна компаніям країн,де розвинутий фондовий ринок. Україна до них неналежить, але теж потерпає від руйнівної сили кризи. Оскільки сучасний стан економічного розвитку країни в цілому характеризуєтьсявисоким рівнем зносу основних засобів досить низькимрівнем капіталізації підприємств, виникаєнеобхідність стимулювання росту інвестицій в основний капітал підприємств, оскільки саме інвестиції забезпечують підвищення рівня розвиткуекономіки. В наслідок цього зростає необхідність проведення аналізу інвестиційної привабливостіпідприємств з метою визначення у здійсненні інвестицій.
Основнимиетапами проведення аналізу у економічній літературіє експрес-аналіз та поглиблений аналіз діяльності підприємства. Але дані напрями аналізу можуть забезпечити лише внутрішнє прийняття рішення – потреба в інвестиціях, визначення виду інвестицій(реальних чи фінансових), методи залучення інвестицій(шляхом авансування коштів у капітал підприємства,чи залучення кредитів). Але для інвесторів дані показники є недостатніми, оскільки методика визначення доцільності вкладенняінвестицій в підприємство буде різнитися через те,що інвесторів цікавлять, в більшій мірі, показники прибутків, доходів, витрат, капіталу,кількості акцій та динаміка активів, зобов’язань,доходів і витрат. Кредитори ж більше зацікавленні у результатах показників платоспроможності, ліквідності, стійкості. Це спричинено рядом чинників, які наведенні на рис. 3.2.1.

/>
Рис.3.2.1 Основні показникианалізу інвестиційної привабливості підприємства відповідно до джерела авансованих коштів
Провівшианаліз економічної літератури, стало зрозуміло, що основними методамивизначення інвестиційної привабливості підприємства є загалом інтегральна оцінка інвестиційної привабливості, затверджена наказомАгенства з питань запобігання банкрутству підприємствта організацій від 23 лютого 1998 р. № 22.
Сутністьвищенаведеної методики полягає у проведенні аналізу за такими етапами:
1. оцінкафінансового стану об’єкта інвестування;
2. визначеннявагомості групових та одиничних показників на основі експертних оцінок;
3. визначеннячастки розмаху варіаційної множини;
4. визначенняранжированого значення за кожним показником;
5. розрахунокінтегрального показника інвестиційної привабливості.
Дана методикамає свої недоліки, зокрема у тому, що не враховує міжгалузеву специфіку діяльності підприємств. Наприклад,для одних підприємств ознакою нормального функціонуваннята розвитку є перевищення необоротних активів над оборотними активами, то для інших дана ознака може бути сигналом неплатоспроможності та банкрутства. Або ж не враховуються факторисезонності виробництва, державна підтримка підприємства.Для аналізу аграрних підприємств взагаліне взято до уваги такий необхідний об’єкт як земля, яка є основним активом для даної галузі.
Фінансовийаналіз оцінки інвестиційної привабливості підприємства за даною методикою є досить громіздким, оскільки передбачає розрахунок понад сорок показників за напрямами господарської діяльності підприємства.Отримані результати потребують обробки та узагальненнядля визначення більш вагомих показників, для чогозалучаються експерти (що тягне за собою додаткові витрати).
Доситьчасто виникають ситуації, коли показники різних блоків суперечать один одному, відображаючи протилежну тенденцію стану підприємства,через що неможливо його оцінити в кінцевому результаті.
Також розрізняють такі методи як внутрішня норма рентабельності, метод періодуповернення вкладання інвестицій, балансова норма рентабельності, індекс прибутковості,метод чистої сьогоднішньої вартості.
На заходідосить розповсюдженим є метод рейтингової оцінки. Найбільш популярнішими є: Fortune 500, Global 1000,BusinessWeek 1000. Вони оцінюють інвестиційну привабливість, виходячи з фінансово-господарськихпоказників підприємств: об’єми доходів, прибутків,активів; ефективність інвестицій; збільшенняприбутків, доходів, працівників; рівень ринкової вартості компанії. Майже всі методи передбачають розрахуноккоефіцієнта ліквідності, коефіцієнта використання ресурсів, коефіцієнта частки позиковихзасобів, коефіцієнта прибутковості, деколи аналітики визначають норму прибутку наакціонерний капітал. Алепри цьому не визначають природу походження прибутку та доходу. Тобто не проводять аналіз за видами діяльності.
Такожпроблемою є методика підрахунку основних показників діяльності підприємства. Оскільки наслідком переходу до ринкової економікиє зміна трактування та ієрархії показників, якіхарактеризують фінансові результати діяльностіпідприємств та їх зміст, змінюються і методи здійснення аналізу.
Одниміз основних показників при аналізі інвестиційної привабливості є прибуток, який є основним джерелом формування фінансових ресурсівта накопичення капіталу, укріплення фінансовихта ринкових позицій суб’єкта господарювання, захисниммеханізмом від можливості банкрутства. Він створює базу економічного розвитку держави, підприємств, його власниківта найманого персоналу. Даний показник відіграє доситьвелику роль при проведенні аналізу діяльностіпідприємства, зокрема аналізу інвестиційної привабливості. Інвестори намагаються працювати на вітчизняному ринку переважно в тих галузях,де сконцентровано найменше ризиків та гарантованіприбутки. Основною метоюінвестицій є збільшення майнаінвестора. Але в сучасній економічній літературі ще й досі не існує однозначної думки щодо визначення формування тааналізу данного показника. Особливо це стосується специфікиструктури формування прибутку корпорацій, оскількиїх прибуток є консолідованим.
Але втеорії та практиці фінансового аналізу застосовують різні показники доходності капіталу, які різняться за метою застосування, методикоюїх розрахунку, а також інтерпретації: рентабельністьсукупного капіталу, рентабельність власного капіталу,рентабельність операційного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність оборотногокапіталу і т.д.
Аналізруху фінансових ресурсів в основній, інвестиційній та фінансовій діяльності традиційно розглядається в прив’язці тільки з рухомгрошових коштів. При цьому поділ грошових коштів на власніта залучені не лоділяються, негрошова форма фінансових ресурсів взагалі не враховується. Крім того,в аналізі руху фінансових ресурсів не включається поділактивів на власні та залучені, отримані від основної,інвестиційної та фінансової діяльності. Відповідно, і доходи, які проходять етапи утворення, розподілу і виплати, також не приймаютьсядо уваги.
Окремоїуваги потребують звітні сегменти корпоративних утворень, які проводять діяльність в різних сферах економіки. Тобто загальнийприбуток корпорації складається з прибутків своїхвідділень, тому вони повинні будуть розкриватитой обсяг показників, що найбільш повно характеризуватиме результати їх роботи за різними видами діяльності.
Можна погодитися із Деньгою С.М., якапропонує при оцінці інвестиційної привабливостівраховувати генетичний аспект мікроекономічної системи, тобто здійснювати оцінку потенціалу розвитку підприємства, до якоговідносить: капітал, техніку об’єкти права інтелектуальноївласності, права на використання природних ресурсів,права на здійснення видів діяльності, права на товарні знаки, торгові марки, знаки обслуговування, кадровий потенціал підприємства,систему менеджменту підприємства, інформаційнусистему, інформацію, та використовувати такі показники як питомавага вищевказаних об’єктів у загальній сумі активівпідприємства, динаміка показників потенціалу та її питомої ваги, рентабельність вищеперерахованих ресурсів. Варто також при цьому враховувати структурута природу формування прибутку. Тобто проводити аналіз за видамидіяльності підприємства – від якої, в першучергу отримує більший дохід, для визначення діяльності від якої найшвидше можна отримати ефекти від інвестицій та від якої даний ефект будебільш вагомим.
У СШАдуже значущим для аналітиків є застосування фінансових коефіцієнтів. Наприклад, дані про чистий доход компанії 100 тис.дол. будуть нести більше інформації, якщо до них додатиоб’єм продаж, за яким одержано дохід, а такождані про капітал, інвестований в підприємство.
Але, яквище зазначалося, прибуток підприємств різних галузей має різну структурну характеристику, а, отже, і ефект буде різний. Індивідуальністьструктури прибутку зумовлена безліччю факторів,окремі з них наведені в таблиці 3.2.1

Таблиця 3.2.1
Основніфактори, які впливають на діяльність підприємстврізних галузей
/>
/>
Як видноз таблиці, кожна галузь характеризується своєю специфікою процесу виробництва та отримання доходу від господарської діяльності.Тому при аналізі підприємств різних галузей необхідновраховувати дані специфічні характеристики з метоюефективного оцінювання діяльності. Оскільки їх прибуток залежить від різної структури витрат та факторів впливу на їхдіяльність, а також від основного виду діяльності даного суб’єктагосподарювання, тому що одні й ті ж прибуткиможуть бути охарактеризовані по різному. Наприклад, як зазначають Я. Комаринський та І. Яремчук, результати діяльності металургійнихпідприємств тісно взаємопов’язані із економічним циклом,але прибутки виробників тютюнових, алкогольнихвиробів залежать від вартості сировини та матеріалів, а також в цій галузі, як і у підприємств, що спеціалізуються на виробництвікосметичних засобів, важливу роль відіграє реклама.
Тому базовийпідхід до аналізу промисловості повинен бути скорегований відповідно до характеристик кожної окремої галузі та індивідуальнодо кожного підприємства. При проведенні аналізу інвестиційноїпривабливості діяльність будь-якого підприємства та його структурних підрозділівслід аналізувати індивідуально. Оскільки в тих галузях,в яких велика швидкість обороту капіталу, можна отримати велику віддачу на вкладений капітал, маючи невисокий рівень рентабельності продукції. У свою чергу, галузі в яких повільно обертається капітал,повинні мати високий рівень рентабельності продукції,для того, щоб мати змогу забезпечити необхіднунорму доходу на авансований капітал.
Тому прианалізі необхідно взяти до уваги якість продукції підприємства, її необхідність на споживчому ринку, та обов’язково враховувати життєвийцикл товару. Оскільки дані складові є невід’ємноючастиною один одного. При вкладенні інвестиційв певний вид продукції інвестор планує отримати якомога більший прибуток від її реалізації. При умові, якщо дана продукція некористуватиметься попитом на ринку, то витрати понесеніінвестором не будуть покриті.
Окрімризиків, які виникають при інвестуванні, велике значення відіграють ризики, які притаманні окремому виду діяльності. Для кожної галузіможна виділити окремі групи ризиків, окрім загальноприйнятихризиків. Адже ризиків є досить різноманітна кількість,і вони притаманні кожній галузі діяльності.
Ефект від інвестиційної діяльності визначається через певний проміжок часу,тому досить імовірним є те, що підприємство, в яке було інвестовано кошти, можезазнати змін. Тобто понестивитрати за ризиками, які притаманні даному виду діяльності. Наприклад, у області науково-технічного прогресу допустима вірогідність отримання результату на стадії фундаментальних дослідженьскладає 90-95 %; прикладних наукових розробок – 10-20 %; військово-конструкторських виникаєнеобхідність при проведенні аналізу інвестиційної діяльності приділити належну увагу аналізу властивого ризику галузі, до якої відноситьсяпідприємство.
Такожпідприємство може потерпати від ряду якісних чинників, що призводить до втрати прибутку інвестором. Дані чинники можуть бути обумовленимитакими факторами, як:
– некваліфікованийменеджмент підприємства;
– неефективнаструктура активів;
– надмірнаприхильністю керівництва до ризикових операцій;
– неправильнаоцінка фінансово-економічного стану партнерів;
– нестабільнефінансове становище підприємства;
– нечесністькерівництва підприємства та інше.
Отже,методика аналізу інвестиційної привабливості підприємствапотребує внесення коректив та нових підходів.
Галузеваспецифіка суб’єктів господарювання обумовлює індивідуальний підхід до аналізу діяльності кожного підприємства. А тому необхідно розробитизагальну методику для аналізу підприємств за видамидіяльності, з урахуванням притаманних їм ризиків,витрат на основну діяльність та структуру формування прибутку.
Важливо при аналізіінвестиційної привабливості підприємств проводитианаліз не лише за методикою інтегральної оцінки, затвердженої на законодавчому рівні, але і корегувати основні показники відповіднодо сфери діяльності підприємства (визначати, якіє необхідні показники для аграрних підприємств,а які слід використати при аналізі промислових підприємств тощо).
При аналізікорпорацій необхідно враховувати як різносторонність діяльності так і прибутковість. Тому потрібно в першу чергу провести аналізза підпорядкованими відділеннями в розрізіякісних та кількісних показників. Визначитинайприбутковіші ділянки, а також ділянки які потребують коректив та внесення змін в саму діяльність, облікову політику тощо. Визначитиможливі варіанти для виправлення ситуації (авансуваннякоштів за рахунок інвестиційних вкладів чи за рахуноккредитування). Тільки після проведення такого виду аналізу можна узагальнювати та зводити показники по корпорації в цілому.

3.3 Особливості державного регулювання інвестиційноїполітики в Україні
Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні є важливою складовоюсистеми державного регулювання економіки та інструментом реалізації інвестиційноїполітики держави.Основною проблемоюдержавного регулювання інвестиційної діяльності є формування і підтримка на оптимальномурівні суспільно-необхідної норми нагромадження, розмір якої відповідав би реальним потребамсуспільства в інвестиціях.
Державнерегулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної,науково-технічної і соціальної політики.
Воно визначаєтьсяпоказниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональнимипрограмами розвитку народного господарства, республіканським і місцевими бюджетами,передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.
При цьомуможуть створюватися пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльністьу найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальнійсфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочихмісць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттіві винаходів в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідківЧорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури,охорони навколишнього середовища та здоров'я.
Державнерегулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями,а також регулювання умов інвестиційної діяльності та контроль за її здійсненнямусіма інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності.
Управліннядержавними інвестиціями здійснюється республіканськими та місцевими органами державноївлади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретнихдій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів.
Регулюванняумов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:
· системи податківз диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг.З метою регулювання інвестиційногопопиту Верховною Радою України може вводитися диференційований податок на інвестиції;
· проведення кредитноїта амортизаційної політики, в тому числі шляхом прискореної амортизації основнихфондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремихгалузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;
· подання фінансовоїдопомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремихрегіонів, галузей, виробництв;
· державних норм тастандартів;
· антимонопольних заходів;
· роздержавлення і приватизаціївласності;
· визначення умов користуванняземлею, водою й іншими природними ресурсами;
· політики ціноутворення;
· проведення державноїекспертизи інвестиційних програм та проектів будівництва;
· інших заходів.
Держава, як суб’єкт ринкових відносин, повинна нести певну відповідальність за організацію інвестиційногопроцесу. В ринковій економіці вирішальною умовоюрозвитку і забезпечення життєздатності підприємствбудь-якого профілю є ефективність вкладеннякапіталу в той чи інший інвестиційний проект. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль заїї здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційноїдіяльності. В той же час, державні методи регулювання умов інвестиційноїдіяльності можна поділити на такі групи: організаційно-правові,економічні та грошово-кредитні методи.
Організаційно-правові методидержавного регулювання інвестиційної діяльності передбачають: розробку відповідної законодавчої бази; розробку державних норм та стандартівв інвестиційній сфері; ліцензуванняінвестиційної діяльності; державну експертизу держав- них програм та проектів; антимонопольні заходи; роздержавлення та приватизацію; умови використання землі та інших природнихресурсів.
У системі економічних методів державного регулювання інвестиційної діяльностічільне місце відведено системі оподаткування. Розмір податкового навантаження суттєво впливає на формуваннявласних капіталів інвесторів. Тому зменшення податковогонавантаження стимулюватиме розвиток інвестиційної діяльностіза рахунок збереження прибутків і формування довгострокових фінансових ресурсів для інвестиційних операцій.
Основними інструментами державної грошово-кредитної політики щодо регулювання інвестиційноїдіяльності є: встановлення нормативів обов’язкових резервів, які зобов’язані створювати банки для покриття ризиків, тим самим сприяючи активному використаннюкоштів для кредитування та інвестування(або навпаки); операції на відкритому ринку з державнимицінними паперами;політика обліковоїставки НБУ, за якою він продає кредитні ресурси банкам, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел дляфінансування інвестицій.
Встановленняобов’язкових нормативів передбачає резервування банками в обов’язковомупорядку певної частини коштів від залучених вкладів. Ці кошти не можуть бути використані ними для кредитування. Для цієїмети використовують резервну норму – це обов’язковий ре- зерв коштів банківщодо суми належних їм вкладів. Змінюючи розмір резервної норми, НБУ впливаєна обсяг пропозиції грошей. Підвищення резервноїнорми означає обмеження грошової пропозиції, і, як наслідок, зменшення здатностібанків створювати нові гроші шляхом кредитування, а зниження її призводить до розширення грошової пропозиції, а, отже, збільшення такої здатності.
Іншимне менш важливим інструментом державної грошово-кредитної політики щодо регулювання інвестиційної діяльності є проведенняоперацій на відкритому ринку з державними цінними паперами. Держава в економіці виступає в ролі продавця і покупця цінних паперів.Операціями на відкритомуринку є операції держави з купівлі-продажусвоїх цінних паперів, здійснювані з юридичними та фізичнимиособами. Основним об’єктом купівлі-продажу в цих операціяхвиступають державні облігації. Коли держава купуєцінні папери у банків, підприємств і населення, вона здійснює грошові виплати і, тим самим, збільшує пропозицію грошей. У банків, зокрема,збільшуються кредитні ресурси і зростає потенціал кредитування. Якщо ж держава здійснюєпродаж цінних паперів, то це призводить до зменшення грошовоїпропозиції, а у банків знижується потенціал кредитування.
Надзвичайноважливим фактором, який впливає на активність інвестиційноїдіяльності, є політика облікової ставки. Облікова ставка – це процентна ставка за позичками, що надаються з боку НБУ комерційним банкам. Змінюючи облікову ставку, НБУ справляєпевний вплив на процеси, що відбуваються в економіці. Підвищення облікової ставки стимулює скороченняпозичок, у результаті чого відбувається зменшення грошової пропозиції. Одночасно це виступає стримувальним чинником інфляції. І навпаки, зниження обліковоїставки робить кредитні гроші НБУ доступнішими для банків, що призводить до зростання грошової пропозиції, яка, в свою чергу, може стати стимулом підвищенняділової активності, створення нових робочих місць тощо.
Залежновід цілей, на які орієнтована кредитно-інвестиційна політика, а такожвід порядку використання інструментів регулювання, розрізняють рестриктивнута експансивну кредитно-інвестиційну політику. Рестриктивна кредитно-інвестиційнаполітика («політика дорогих грошей») проводиться з метою зменшення інвестиційної активностіекономічних суб’єктів шляхом обмеження пропозиції грошейі націлена на стримування інфляції. Подорожчаннякредитних ресурсів змушує інвесторів вкладати кошти тількив найбільш ефективні, прибуткові проекти, сприяє росту державних інвестицій, залученню коштів на депозити фінансово-кредитних установ. Експансивнакредитно- метою розширення інвестиційної активностішляхом збільшення пропозиції грошей і націлена на стимулювання зростання виробництвай зайнятості. Кредитна експансія передбачає інтенсивне розширення кредитних операцій з метою отримання прибутку. Вона включає зниження офіційних ставок центральних банків і розширеннялімітів на їх облікові операції, зміну норм обов’язковихрезервів кредитних установ, купівлю цінних паперівна відкритому ринку, скасування кількісних обмежень на кредити інвестиційна політика («політикадешевих грошей») проводиться з метою розширення інвестиційної активності шляхом збільшення пропозиціїгрошей і націлена на стимулювання зростання виробництва й зайнятості. Кредитна експансіяпередбачає інтенсивне розширення кредитнихоперацій з метою отримання прибутку. Вонавключає зниження офіційних ставок центральних банків і розширення лімітів на їх облікові операції, змінунорм обов’язкових резервів кредитних установ, купівлю цінних паперів на відкритому ринку, скасування кількісних обмежень на кредити.
Останнім часом в законодавчомуполі, відповідно до якого відбувається регулювання інвестиційної діяльності в Україні,спостерігаємо динамічні зміни.
Минулий 2010 рік принісчимало нових положень стосовно регулювання інвестиційної діяльності в Україні взагаліта здійснення іноземних інвестицій зокрема. Спробуємо коротко розглянути огляд останніхзаконодавчих змін та актуальних тенденцій в сфері українського законодавства з регулюванняінвестиційної діяльності.
Безперечно, однієюз найбільш знакових подій у 2010 році стало прийняття 2 грудня Податкового кодексу,що набув чинності 3 1 січня 2011 року. Він містить положення, що деталізують окреміпитання, наприклад, норми щодо більш детального регулювання оподаткування операційз інвестиційними активами.
Новий Податковий кодекспередбачає звільнення від оподаткування прибутку підприємств енергетичної галузів межах витрат, передбачених інвестиційними програмами, схваленими Національноюкомісією регулювання електроенергетики України, на капітальні вкладення з будівництва( реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих електричнихмереж та/ або сум, спрямованих на повернення кредитів.
У жовтні 2010 рокуновиною для інвесторів стало прийняття Закону України «Про підготовку та реалізаціюінвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна», який повинен вступити в силулише з 1 січня 2012 року.
Відповідно до цьогозакону принцип «єдиного вікна» реалізується шляхом взаємодії між уповноваженим органомта суб’єктом інвестиційної діяльності з метою підготовки і видачі пакета усіх необхіднихдокументів, що дає право на реалізацію інвестиційного проекту. Суб’єкт інвестиційноїдіяльності, який має намір реалізувати або реалізує інвестиційний проект, має правозвернутися до уповноваженого органу на різних стадіях підготовки інвестиційногопроекту до реалізації.
Що стосується зміну сфері здійснення іноземних інвестицій в Україну, 27 квітня 2010 року було прийнятоЗакон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів україни щодо стимулюванняіноземних інвестицій та кредитування» ( далі – Закон про стимулювання іноземнихінвестицій) так би мовити в протидію прийнятому у червні 2009 року Закону України«Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідківфінансової кризи», який свого часу створив додаткові складнощі для потенційних іноземнихінвесторів в Україну.
Закон про стимулюванняіноземних інвестицій формально відмінив ряд вимог, що раніше застосовувались доіноземних інвестицій відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування», а саме вимого щодо:
Ø обов’язковоїдержавної реєстрації іноземних інвестицій;
Ø реєстраціїіноземних інвестицій, що здійснюються у вигляді валютних цінностей, відповідно допорядку, визначеного НБУ;
Ø необхідностіздійснювати інвестиційну діяльність у грошовій формі виключно через інвестиційнірахунки, відкриті у повноважених банках України.
Таким чином, з урахуваннямусього вищезазначеного здійснення інвестицій в Україні вимагає комплексного аналізуз урахуванням вимог не тільки господарського, податкового, а й антимонопольногоправа. В умовах частих змін та нововведень у сфері регулювання інвестиційної діяльностічітке дотримання законодавчих вимог при здійсненні інвестицій з використанням пораддосвічего юриста у цій галузі може стати дієвим профілактичним засобом від можливихюридичних проблем у майбутньому.
Отже, механізм державного регулюванняінвестиційної діяльності – це система організаційно-правових, економічних, грошово-кредитних та регулюючих державних заходів, які впливають на здійснення інвестиційноїдіяльності в країні з метою досягнення очікуваних економічних, соціальних та інших результатів. Серед організаційно-правових методів державного регулюванняінвестиційної діяльності основними є:розробка відповідноїзаконодавчої бази;розробка державнихнорм та стандартів в інвестиційній сфері; ліцензування інвестиційної діяльності. У системі економічних методів державногорегулювання інвестиційної діяльності чільне місце відведено системі оподаткування. Основними інструментами державної грошово-кредитної політики щодо регулюванняінвестиційної діяльності є: встановлення нормативів обов’язковихрезервів, які зобов’язані створювати банки для покриттяризиків; операції на відкритому ринку з державними цінними паперами; політикаоблікової ставки НБУ. Окремо потрібно виділити систему державних гарантій захисту іноземних інвестицій, яка передбачає: встановлення правового режиму інвестиційної діяльності; гарантії у разі зміни законодавства; гарантії щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів та їх посадових осіб; компенсацію і відшкодування збитків іноземнимінвесторам; гарантії в разі припинення інвестиційноїдіяльності; гарантії переказу прибутків, одержаних внаслідокздійснення іноземних інвестицій. Проте, незважаючи на вищезазначені гарантії, обсяги залучення іноземних інвестиційє досить незначними внаслідок несприятливого інвестиційного клімату в Україні. Тому найближчим часом на державному рівнінеобхідно провести ряд організованих заходів із залучення іноземного інвестора в економіку України. Детальне вивчення проблем та перспектив іноземного інвестуванняв Україні матиме важливезначення при проведенні подальшихдосліджень.
3.4 Оцінка інвестиційної привабливості України
В умовах глобалізації економічний розвиток будь-якої країни тісно пов’язанийз підвищенням її інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів. У періодстановлення ринкової економічної системи в Україні проблемам інвестиційної привабливостібуло присвячено низку праць вітчизняних вчених-економістів. Проте все ще залишаютьсяневирішеними питання політики сприяння та покращення інвестиційної привабливостікраїни.
Потенційно Україна є інвестиційно привабливою країною. Передумовамиформування в Україні сприятливого інвестиційного клімату є:
- вигідне географічнерозташування (в центрі Європи, на перехресті торгівельних шляхів);
- багаті природніресурси (60% сільськогосподарських угідь України родючі чорноземи);
- рекреаційніресурси (Крим, Карпати), сприятливі для розвитку туризму, санаторно-курортного лікування,відпочинку;
-  освіченаробоча сила (в Україні високий інтелектуальний і професійний рівень працівників);
- надлишок населенняпрацездатного віку, не зайнятого в економіці;
- несформованийринок товарів (дає можливість іноземному інвесторові вкладати гроші у виробництвопрактично будь-якого товару без ризику зазнати збитків);
- законодавчабаза (дає можливість інвесторам вести свою діяльність і гарантує захист інвестицій);в Україні діють державні структури, які займаються питанням залучення іноземнихінвестицій.
Аналіз найвідоміших підходів до оцінки інвестиційної привабливостікраїни показує, що міжнародні агентства як основні параметри використовують макроекономічніпоказники, а саме: динаміку приросту і структуру ВВП, стан платіжного балансу країни,фінансового ринку, обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу. Мета таких досліджень- оцінка політичного, економічного і соціального стану країни. Серед різних міжнароднихметодик оцінки інвестиційної привабливості варто виділити Moodys Investors Service,Standard & Poors Rating Services, Fitch Ratings, Heritage Foundation / WallStreet Journal, Transparency International, Euromaney, Economic Intelligence Unionта інші.
Так, за версією Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показникамиякості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн. Попри прогнози цієї організаціїщодо певного зростання рейтингу протягом 2007-2011 рр. (на 5 позицій), Україна йнадалі суттєво відстає від основних конкурентів за іноземні інвестиції на світовомуринку.
За даними проведеного у 2009 році рейтингу Heritage Foundation / Wall StreetJournal Україна знаходилася на 152 місці, тобто була віднесена до країн з недостатнімрівнем економічної та політичної свободи. Характерними рисами даної підгрупи країнє проведення на державному рівні політики валютних обмежень, маніпулювання банківськоюсистемою.
Міжнародне рейтинговеагентство Standard & Poors підвищило рейтинги України, відзначившипониження політичних ризиків у країні.
Підвищено рейтинги за зобов'язаннямив іноземній валюті до рівня «B- С» з «CCC + С» та національнійвалюті — «В В» з «В — С». Прогноз рейтингу — позитивний, говоритьсяв повідомленні агентства.
Сьогодні в Українискладається репутація країни, економіка якої порівняно з економіками інших країнСхідної Європи та колишнього Радянського Союзу є однією з найменш привабливих дляіноземних інвесторів. Незважаючи на природні переваги, Україна має один з найнижчихсеред країн Центральної Європи і СНД показників залучення іноземних інвестицій.Спад пропозицій інвестицій з боку іноземних інвесторів пояснюється передусім політичноюнестабільністю в Україні, а також зволіканням з прийняттям ряду законопроектів,які можуть суттєво вплинути на дохідність інвестицій.
Для підвищення інвестиційноїпривабливості України необхідно мінімізувати дію негативних та депресивних факторів,здійснювати заходи з лібералізації умов господарювання. А також:
- стабілізуватиполітичну та економічну ситуацію;
- активізуватиінформаційне ведення бізнесу в Україні;
- організовуватибізнес-форуми та конференції в тих регіонах країни, які є недостатньо охоплені співробітництвом,тим самим розширити географію партнерства.
- виконаннязаходів державних та регіональних цільових програм;
- реалізаціязаходів по залученню банків до фінансування проектів;
- створенняцентрів з проектного управління та бізнес-планування Отже, Україна потенційно можебути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій. Цьому сприяє їївеличезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована і водночас дешева робоча сила,значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури,хоч і не надто розвиненої. Аналіз отриманих результатів оцінок міжнародних рейтинговихагентств свідчить про покращення інвестиційного клімату в Україні для іноземнихінвесторів. Але існує необхідність підвищення інвестиційної привабливості Україниза допомогою проведення державної політики в сфері регулювання інвестиційної діяльності.

ВИСНОВКИ
У даній курсовій роботі було досліджено та обґрунтовано інвестиційніпроекти. Інвестиційний проектяк план стратегічних дій інвестора істотно впливає на якість (тобто ефективність)інвестування. Не викликає сумніву той факт, що інвестор (або його менеджер проекту),маючи план, досягне вищих результатів, аніж у разі його відсутності.Проект вносить системність та організованістьу процес інвестування.
Зрозуміло, що насамперед, проект потрібен безпосередньо інвесторові. У проектівідбиваються наміри інвестора, про які мають знати всі зацікавлені особи: паpтнеpи, банки, майбутні споживачі, преса, громадськість, трудовий колектив,органи влади, акціонери та ін.
Поле для інвестиційної діяльності надзвичайно широке. Форма та зміст інвестиційних проектівможуть бути найрізноманітнішими — від плану будівництва нового підприємства до оцінкидоцільності придбання нерухомого майна. Все це дає змогу інвесторам втілити в життябудь-які свої думки та ідеї.
Було розглянуто фази та стадії проекту, визначено основні положення, які маємістити проект.
Результатомдосліджень здійснення всіх цих етапів є остаточна обґрунтована відповідь на питання про те, чи вигіднийпроект, що розробляється, і чи доцільно втілювати його в життя.
Сміливо можна сказати, що ухвалення рішень інвестиційного характеру, як і будь-який іншийвид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованихі неформалізованих методів і критеріїв, встановлених для визначенх проектів.
Якого-небудьуніверсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує. Ймовірно, управліннявсе ж таки більшою мірою є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отриманіформалізованими методами, нехай навіть до певної міри умовні, легко ухвалювати остаточнірішення.
Встановлено, що оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найвідповідальнішихетапів. Від того, наскільки об’єктивно та всебічнопроведена ця оцінка, залежать строки повернення вкладеного капіталу, варіанти його альтернативного використання, додатковий потік прибутку підприємствау наступному періоді.
Очевидно, що всі науковці по-різному підійшли до набору критеріїв економічноїефективності інвестицій. Але все однокожен із них обов’язково виділяє такі показники, як чистий дисконтований дохід, внутрішня норма доходності, індексдоходності та період окупності інвестицій. Усі ці критерії базуються на дисконтуванні грошових потоків і є визнаними у світовій практиці основними показниками, що акумулюють вигоди від впровадження інвестиційного проекту. Самеїхній розрахунок, в першу чергу, вказує на економічну ефективність інвестиційного проекту.
Існує чимало до підходів обґрунтування інвестиційних проектів. Деякі з нихбули розглянуті в даній курсовій роботі. Було вирішено проілюструвати різні підходина прикладі обґрунтування доцільності здійснення інвестиційного проекту в умовахшахти «Білоріченська»ДП« Дніпропіллявугілля». Для того, щоб вивести це підприємствоз кризового стану, пропонується здійснення проекту з відкриття нової лави — «п’ятої«біс» західної».
Зробовши необхідні розрахунки, а саме обчисливши чистий дисконтова ний дохід,дисконтований період окупності, чистий прибуток від реалізації проекту, визначивширівень рентабельності та індекс доходності, встановили, що, запропонований проектє ефективним. Його впровадження дозволить запобігти банкрутству шахти «Білоріченська»та забезпечить стабілізацію фінансового стану підприємства.
У цілому було досліджено інвестиційний клімат України та особливості державногорегулювання інвестиційної політики в Україні, оцінку інвестиційної привабливостіУкраїни.
Я дійшла висновку, що державна інвестиційна політика в Україні консервуваланеефективну, здеформовану структуру економіки, що є однією з головних причин погіршенняекономічної ситуації. Панування протягом багатьох десятиліть одноманітних державно-монополістичнихгосподарських структур позбавило економіку належного динамізму, гнучкості, орієнтаціїна попит, сприйняття інновацій, а відтак – і ефективності. Відмова від галузевого,вузьковідомчого державного управління економікою на користь функціонального, ефективногопоєднання ринкового й державного регулювання, демонополізація відбуваються надтоповільно, мляво; механізм банкрутства не діє. Це й гальмує позитивні структурнізрушення в економіці та перехід від економічного спаду до економічного зростання.Звичка до застарілих методів господарювання, до екстенсивного нарощування виробництвазаради виробництва, відчуження від власності і результатів праці призвела до того,що попит на інвестиції, як правило перевищує можливість його задоволення.
У стратегії інвестиційноїдіяльності важливу роль відіграють науково обгрунтоване визначення пріоритетнихнапрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національноговідродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізаціїта зростання народного господарства…
Аналіз надходженняіноземних інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна державаще не створила належної бази для залучення капіталів з-за кордону. Тому найважливішимиумовами залучення інвестицій є стабілізація макроекономічного середовища, а такожудосконалення законів і нормативних актів. Але, водночас, дані питання не можутьбути розв'язані без загальної соціально-економічної стабілізації в країні.
Найістотнішою перешкодоюдля діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства.Спроби вдосконалення нормативних актів згідно з цілями України, а також мотиваціїіноземних партнерів зумовили часті зміни в українському законодавстві. До останньогочасу не запропоновано жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим,універсальним.
Залученню інвестиційперешкоджають нерозвинутість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійноюнормативно-правовою та комерційною інформацією. Тому для стимулювання залученняінвестицій та усунення негативних тенденцій в економіці України доцільно здійснитиряд заходів, спираючись на принципи:
· стабільності основних законодавчих актів щодо умов іноземногоінвестування;
· диференційованого підходу до податкових та інших пільгдля іноземних інвесторів – з урахуванням обсягів і форм інвестування, а також пріоритетіву розвитку економіки України;
· надійності, доступності та оперативності організаційногота інформаційного забезпечення залучення іноземних інвестицій.
Підводячи підсумок,необхідно сказати, що загалом інвестиційно-підприємницький клімат України є складним.Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Українувиведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціямиподаткові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Якпоказав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземногокапіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництвпідприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування.
Необхідно намагатисястворити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, алей для вітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші на здійснення інвестицій.Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилученьі свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільніумови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.
Нинішня ситуація вУкраїні підтверджує ту відому істину, що коли назріла потреба у загальних змінах,тоді часткові перетворення зовсім нічого не дають, а то й ведуть до негативних результатів.Пожвавлення економічної, у тому числі інвестиційної та інноваційної, діяльностіі поліпшення на цій основі соціальних умов можливе тільки шляхом рішучих, комплексних,швидких, прозорих і послідовних ринкових реформ, які (як показує досвід інших країн,що реально здійснюють такі реформи) вивільнять підприємницьку ініціативу, створятьконкурентне середовище й нададуть економіці стимули ефективного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1 http://www.alpha-amd.com.ua/news/showDetails/idNews1769.html
2 http://www.irp.lg.ua/ukr/content.php?type=13531757_0100
3 АбрамовичГ.В. Напрямки активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестиційв економіку України / Г.В. Абрамович // Інвестиції: практика та до свід. – 2007.– № 1. – С.16-18.
4 АКАДЕМІЧНИЙ ОГЛЯД.2010. № 1 (32)
5  Аналіз ірозробка інвестиційних проектів: навч. посібник / Циглик І.І., Кропецька С.О., БілийМ.М., Мрзіль О.І – К:. Центр навчальної літератури, 2005 р. – 160 с.
6 Аналіз інвестиційнихпроектів: Конспект лекцій. — К.: МАУП, 2002. — 128 с.: іл. — Бібліогр.: с. 125.
7 Бова Т.В.Методологічна база досліджень державного регулювання інвестиційної діяльності /Т.В. Бова // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 4. – С. 3-5.
8 земних інвестиційв економіку України / Г.В. Абрамович // Інвестиції: практика та до свід. – 2007. – № 1. – С.16-18.
9 Інвестуванняв Україні: законодавчі тенденції 2010 – 2011 рр. http//sklav.com.ua
10 Кащеєва В.Ю.,Карацева Н.З. Аналіз інвестиційної привабливості України на етапі вступу до СОТ// Економіка, фінанси, право. – 2007. – №4. – С. 16-19.
11  КовальоваН.Л. Проблеми підвищення інвестиційної привабливості підприємств/ Н.Л. Ковальова// Экономика и маркетинг в ХХІ веке, 2003. — №4
12 Маркевич К.Л. Вплив прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток України // Економікаі регіон. – 2009
13 Марцин В.С.Стратегія розвитку інвестиційної діяльності в економіку України // Актуальні проблемиекономіки. — 2008. — № 9. — С. 57-62.
14 Михасюк І.Р.,Швайка Л.А. Державнерегулювання економіки: Підручник. – Львів: Магнолія плюс; видавець СПД ФО “В.М.Піча”, 2006. – 220 с.
15 Міжнародний збірникнаукових праць. Випуск 1(13)
16  Несветаев Ю.А. Экономическая оценка инвестиций / Ю.А. Несветаев. – М.: МГИУ, 2003. – 163 с.
17 Попов В. Інвестиційна складова становлення економікиУкраїни // Вісн. нац. банку України. – 2008. –№ 11. – С. 15–21.
18  Царёв В.В. Оценка экономической эффективностиинвестиций /В.В. Царёв. – СПб.: Питер, 2004. – 464 с.

ДОДАТОК А
/>
Рис. 1.3.1 Послідовністьрозробки проекту

/>
Рис. 1.3.1 Продовження

/>
Рис. 1.3.1 Продовження