міністерство фінансів україни
Дніпропетровська державна фінансоваакадемія
Кафедра економіки підприємства
реферат
з дисципліни: «Економіка підприємства»
на тему: «Обгрунтування інвестиційних проектів»
Дніпропетровськ – 2011
Інвестиційнийпроект потрібний інвестору, його партнерам, його кредиторам, які сформувалипозичену частину інвестованого капіталу. За відсутності проекту зникає предметпереговорів і ухвалення рішення між інвестором, його партнерами й майбутнімикредиторами. А на етапі реалізації інвестування без наявності документованогопроекту неможлива ефективна координація зусиль учасників проекту. Координуючароль проекту, звичайно, поступово замінюється реальними укладеними договорамиміж учасниками, але як довгостроковий план проект не втрачає свого значеннящодо повного здійснення намірів інвестора.
Інвестиційнийпроект як документований план інвестування складається з таких документів.
1.Економічний опис— бізнес-план і матеріали для його обґрунтування.
2. Технічнадокументація.
3.Технологічна документація.
4. Контрактнесупроводження, тобто набір уже укладених або підготовлених контрактів(договорів) чи більш м'яких форм закріплення майбутніх взаємовідносин міжможливими і реальними учасниками проекту.
5. Експертнесупроводження як набір експертних висновків, оцінок або інших формпредставлення висновків фахівців (фізичних або юридичних осіб), компетентних воцінці процесів та явищ, з якими буде пов'язана реалізація проекту.
6. Іншідокументи, їх копії або аналітичні матеріали, що характеризують: учасниківпроекту, ситуацію на ринку, установчі документи підприємств, копії звітів підприємствпро фінансово-господарську діяльність, прогнози, свідоцтва про права власності,нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, які впливають напроект.
Інвестиційнийпроект — це сукупність поєднаних в одне ціле намірів і практичних дій з метоюздійснення інвестиційних вкладень, з метою забезпечення визначених конкретнихфінансових, економічних, виробничих і соціальних заходів з метою отримання прибутку.
Інвестиційніпроекти поділяються на:
· виробничі
· науково-технічні
· комерційні
· фінансові
· економічні
· соціально-економічні
Форма тазміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими — від планубудівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомогомайна. У всіх випадках, проте, присутній часовий лаг (затримка) між моментомпочатку інвестування та моментом, коли проект починає приносити прибуток.Часовий чинник грає ключову роль в оцінці інвестиційного проекту В зв'язку зцим доцільно представити весь цикл розвитку проекту як три основні фазирозвитку проекту: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну. Сумарнатривалість цих стадій складає термін життя проекту [project lifetime].
Перша фаза,безпосередньо передуюча основному обсягу інвестицій, у багатьох випадках неможе бути визначена досить точно. На цьому етапі проект розробляється,готується його техніко-економічне обґрунтування, проводяться маркетинговідослідження, здійснюється вибір постачальників сировини та устаткування,ведуться переговори з потенційними інвесторами і учасниками проекту. Також тут можездійснюватися юридичне оформлення проекту (реєстрація підприємства, оформленняконтрактів і тому подібне) і проводитися емісія акцій та інших цінних паперів.Як правило, в кінці передінвестиційної фази має бути в наявності розгорнутий бізнес-планомінвестиційного проекту. Всі вище перелічені дії, зрозуміло, вимагають не лишечасу, але і витрат. В разі позитивного результату і переходу безпосередньо доздійснення проекту понесені витрати капіталізуються і входять до складу такзваних «перед виробничих витрат» з подальшим віднесенням насобівартість продукції через механізм амортизаційних відрахувань.
Наступнийвідрізок часу відводиться під стадію інвестування або фазу здійснення[investment/implementation phase]. Принципова відмінність цієї фази розвиткупроекту від попередньої і подальшій фаз полягає, з одного боку, в тому, щопочинають робитися дії, що вимагають набагато більших витрат і що носять вжебезповоротний характер (закупівля устаткування або будівництво), а, з іншогобоку, проект ще не в змозі забезпечити свій розвиток за рахунок власнихзасобів. На даній стадії формуються постійні активи підприємства. Деякі видисупутніх витрат (наприклад, витрати на навчання персоналу, на проведеннярекламних заходів, на пуско-наладку та інші) частково можуть бути віднесені насобівартість продукції (як витрати майбутніх періодів), а частково — капіталізовані (як перед виробничі витрати).
З моментувведення в дію основного устаткування (в разі промислових інвестицій) або післяпридбання нерухомості або іншого вигляду активів починається третя стадіярозвитку інвестиційного проекту — експлуатаційна [operational] фаза. Цей періодхарактеризується початком виробництва продукції або надання послуг івідповідними вступами і поточними витратами. Значний вплив на загальнухарактеристику проекту надаватиме тривалість експлуатаційної фази. Вочевидь,що, чим далі буде віднесена в часі її верхній кордон, тим більшою буде сукупнавеличина доходу.
/>
Рис. Схема етапів обґрунтування реального інвестиційного проекту
Оцінкаі обґрунтування інвестиційних проектів супроводжується однією із найскладнішихзадач, що постають перед дослідниками — розрахунком ставки дисконтування.Правильний вибір ставки дисконтування дозволяє підвищити точність показниківекономічної ефективності оцінюваного інвестиційного проекту (таких як чистазведена вартість (NPV),дисконтований строк окупності інвестицій, рентабельність інвестицій та капіталута ін.) і забезпечити адекватність виконуваних розрахунків економічним умовамтого ринкового середовища, в якому планується реалізація проекту.
Актуальністьданої теми визначається складністю обґрунтування і розрахунку ставкидисконтування в процесі оцінки інвестиційних проектів.
Метоюдослідження є розрахунок ставки дисконтування в контексті ситуації, що склаласяв Україні, коли методи інвестиційного аналізу, які широко розповсюджені упрактиці західних країн, але відносно нові для вітчизняних підприємців таінвесторів, набувають все більшого застосування у нашій країні.
Уданий час для більшості проектів питанню оцінки ставки дисконтуванняприділяється мало уваги, внаслідок чого величина поточної вартостіінвестиційного проекту виходить завищеною (рідше заниженою, в залежності відцілей оцінювача) і це пов'язано з високою чутливістю результатів розрахунку довеличини ставки дисконту. Для прикладу: при періоді прогнозування 3-5 років призміні ставки дисконтування на 1% поточна вартість змінюється на 1,5-2%.
Українах з перехідною економікою, і в Україні зокрема, при розрахунку ставкидисконтування в даному випадку застосовується норма дисконтування, прийнята упрактиці країн з розвиненою економікою, при цьому ця величина не адаптується довітчизняних умов, або ж ставка розраховується на основі іноземних методик, щодають можливість враховувати індикатори вітчизняного фінансового ринку,особливості конкретних компаній і проектів. Але в даному випадку виникає двапроблемних питання: які індикатори застосувати у якості базисних і як оцінитиоб'єктивність експертної оцінки тієї частини ставки дисконтування, яка непіддається точному кількісному аналізу [2].
Припрактичному розрахунку ставки дисконтування потрібно вирішити такі взаємопов'язанізадачі: 1) вибір визначення ставки в залежності від цілей і умов розрахунку; 2)вибір методики розрахунку ставки і підбір базових орієнтирів для розрахунку; 3)обґрунтування коректності обраного визначення і методів розрахунку з поглядуоб'єктивності відображення ними умов проекту. Саме вирішення останньої задачі єнайпроблематичнішим моментом у дослідженні.
Базоюдля розрахунку ставки дисконтування служать дві групи факторів:
1)внутрішні, що залежать від структури проекту, його ризикованості, новизни іт.д. і 2) зовнішні, що не залежать від ходу реалізації проекту — ризики,притаманні конкретній країні, політичні ризики, інфляція, ставки дохідності[5].
Основнісхеми розрахунку ставки дисконтування для оцінки інвестиційного проекту, такіяк модель капітальних активів (САРМ) і середньозваженої вартості капіталу (WACC) враховують обидві групи факторів, хоча перша більшезорієнтована на зовнішні індикатори, а друга — на внутрішні показникидіяльності компанії.
Унормально функціонуючій ринковій економіці ставки дисконтування, визначені зарізними методами мають бути приблизно однаковими. В Україні використання цихметодів призводить до абсолютно різних результатів. При застосування моделі WACC виникають труднощі, викликані тим,що ціна власного капіталу (дивіденди акціонерів) не відповідає ринковому рівнюдохідності, така ситуація має місце, наприклад, коли акції компанії некотируються на відкритому ринку. Ціна позичкового капіталу часто викривленачерез пільговий характер надання кредитів, коли ставка відсотку не відповідаєвартості капіталу на ринку кредитів, заплутаність схем кредитування чинаявність простроченої заборгованості.
Застосуванняметода САРМ стикається з проблемою визначення безризикової і середньоринковоїставки дохідності, коефіцієнта |3, що є мірою систематичного ризику (йоговизначення викликає значні труднощі для вітчизняних підприємств), а такожекспертна оцінка супутніх ризиків. Наведені аргументи свідчать про необхідністьрозробки єдиної системи індикаторів чи методики розрахунку ставкидисконтування, адаптованої до українських реалій [2,3].
Отже,в даний час існує декілька схем розрахунку ставки дисконтування, що в основномубазуються на моделях оцінки вартості капіталу і за базу оцінки обирається:
очікувана дохідність безризикових активів;
вартість використовуваних інвестиційних ресурсів.
Домоделей першої групи відноситься модель оцінки капітальних активів (САРМ) імодель кумулятивної побудови.
Вмоделі САРМ ставка дисконту розділяється на ставку доходу від безризиковоїінвестиції і додаткову ставку доходу для компенсації невизначеності, пов'язаноюз інвестуванням у дане підприємство:
/>
деr — необхідна
ставкадисконтування, що виражає очікуваний доход на вкладений капітал, r0-безризикова відсоткова ставка, /> - нормаочікуваного доходу на ринковий портфель, /> — коефіцієнт бета, мірасистематичного ризику вкладень в даний проект [3].
Вартозвернути увагу, що модель заснована на низці припущень, серед яких ефективнийринок капіталу і досконала конкуренція інвесторів, що очевидно не є притаманнимукраїнському ринку.
Вякості безризикової ставки, як правило, застосовується ставка по депозитам внайбільш надійних банках, доходність по державним борговим зобов'язанням.
Показниксередньоринкової норми дохідності повинен розраховуватися на основідовгострокового аналізу цін акцій підприємств, що важко в українських умовах,по-перше, внаслідок відсутності відповідної бази, по-друге, в наших умовах цінаакцій підприємства часто не відображає вартість капіталу підприємства, а цінина акції формуються під впливом сторонніх чинників.
Значеннякоефіцієнта бета визначається на основі ретроспективних даних фондового ринку,що публікуються в деяких довідниках і періодичних виданнях. В Україні говоритипро наявність репрезентативних баз даних для визначення бета коефіцієнта хоча бпо галузям взагалі не варто.
Іншимметодом визначення ставки дисконтування є метод кумулятивної побудови,відповідно до якого до безризикової ставки додаються премії за різні видиризику, пов'язані з конкретним інвестиційним проектом (страховий, ризикненадійності учасників проекту, ризик неотримання передбачених проектомдоходів). При цьому величина премії по кожному виду ризику визначається експертнимшляхом, що вносить значну долю суб'єктивізму при визначенні ставки. Цей методнайчастіше застосовується в процесі оцінки інвестиційних проектів, він найкращевраховує всі види ризикових інвестиційних вкладень, пов'язаних з факторамизагального характеру для певної галузі і економіки в цілому, так і зіспецифікою оцінюваного підприємства [2]. Він також може застосовуватися за умовнедостатнього розвитку фондового ринку, або коли акції компанії не обертаютьсяна ринку, а підприємство — аналог знайти важко [6].
Моделідругої групи основані на оцінці вартості інвестиційних ресурсів (власних іпозичкових), що використовуються для фінансування проекту. Оскільки проект можефінансуватися з різних джерел, то застосовується модель, яка має компенсуватиризики інвестування власних коштів і затрати на залучення позичкового капіталу.Це все враховує модель середньозваженої вартості капіталу (WACC), що розглядає середнє із вартостей окремих компонент, зваженихпо їх долі в загальній структурі капіталу:
/> (1)
Де: Vі — частка джерел фінансування, ri; — вартість і-го джерела капіталу,V — загальна величина капіталу.
WACC в даному випадку обирається вякості ставки дисконтування чи основи їх визначення [3].
Призастосуванні методу WACC, як вже було сказано вище,виникають проблеми відносно адекватності ціни власного та позичкового капіталу,що можуть бути спотвореними в силу різних причин.
Крімтого, WACC не враховує різницю в ризиках різнихінвестицій. Якщо вибирати ставку дисконтування за таких умов, середньозваженувартість капіталу можна розглядати як мінімально допустиме значення величиниальтернативних витрат, збільшуючи необхідну норму дохідності залежно відхарактеру капіталовкладень і ризику. Якщо масштаб інвестицій настільки великий,що суттєво змінює структуру фінансових джерел компанії, то цей метод нерекомендується для визначення ставки дисконту. Проте незважаючи на певнінедоліки, цей метод вважається найбільш об'єктивним [7].
Існуютьтакож інші альтернативні підходи до розрахунку ставки дисконтування, наприкладза допомогою теорії арбітражного ціноутворення чи методу дивідендного росту,проте вони досить складні і рідко застосовуються на практиці.
Отже,вибір коректного коефіцієнта дисконтування повинен базуватися на основнихтеоретичних підходах до його визначення, при цьому ставка дисконту має включатимінімально гарантований рівень дохідності, що не залежить від виду вкладення,темп інфляції і коефіцієнт, що враховує міру ризику конкретного типуінвестування. І розрахунок ставки буде достовірнішим, якщо буде враховуватисяодночасний вплив усіх трьох факторів. Потрібно обрати найбільш прийнятний методрозрахунку відповідно до того середовища, в якому планується здійснитиінвестиційний проект, і відповідно скорегувати його таким чином, щоб вінмаксимально враховував усі його умови та особливості.
Правильнийвибір ставки дисконтування є надзвичайно важливим, адже застосування більшнизької ставки може завищити дисконтовану вартість майбутніх грошовихнадходжень, в результаті чого інвестори можуть вибрати неефективний проект іпонести збитки. Відповідно застосування занадто високої ставки може призвестидо втрат через втрачену можливість отримання доходу. Через це необхідноретельно обґрунтовувати ставку дисконтування і саме цим потрібно серйознозайматися в Україні, адже методи інвестиційного аналізу почали стрімко поширюватисяв нашій країні, тому необхідно розробляти власні методики розрахунку ставкидисконтування, що будуть адаптованими до українських умов.
Нанаш погляд, враховуючи реалії української економіки та умови інвестування внашій країні, для розробки власних методик вибору ставки дисконтування приоцінці інвестиційних проектів потрібно враховувати переваги та недоліки кожногоз сучасних методів, що широко застосовуються в інших країнах, і на основі нихвиробити найбільш ефективну методику, що враховуватиме особливості розвиткунашої країни. На нашу думку, досить перспективним може бути застосування методукумулятивної побудови, адже він, у порівнянні з іншими, найкраще враховує всюсукупність ризиків, пов'язаних з тим чи іншим інвестиційним проектом, і таким чиномможе дати більш достовірне значення ставки дисконтування.
інвестиційний проект дисконтування
Список літератури
1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. — К.: Зльга-Н, Ника-Центр.-2001. -536с.
2. Бодня Д.Н. Разработка экспертнойсистеми оценки эффективности инвестиционных проектов по критерию ставки дисконтирования.//http://masters.donntu.edu.ua/publ2004/kita/kita_bodnya.pdf.
3. БригхзмЮ., Зрхардт М. Финансовьшменеджмент. 10-е изд. / Пер. с англ. под ред. к. з. н. Н. А. Дорофеева.- Спб.: Питер. — 2007. — 960с.
4. ГороховМ.Ю., Малев В.В. Бизнес-планирование и инвестиционный анализ. -М.: Информационно-издательский дом Филинь. — 1998. — 670с.
5. ЛипсицИ.В., Коссов В.В. Инвестиционныйпроект: методы подготовки и анализа. — М.: ИздательствоБЕК. — 1999. — 560с.
6. Крыканова О. Выбор ставки дисконтирования при расчете стоимости инвестиционного проекта. // «Финансовая газета».- 2006. -№ 42 .
7. МамаеваЗ.М. Выбор ставки дисконтирования при оценке инвестиционных проектов // http://www.unn.ru/pages/vestnikijournals.
8. ХобтаВ.М. Управление инвестициями:механизм, принципи, методи. — Д., 1996.-235с.
9. ШарпУ., Александер Г., Бэйли Д… Инвестиции.- М.: Инфра-М. — 1997. -1027с.
Размещено нааllbest.ru