МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра економікипідприємства
КУРСОВА РОБОТА
з курсу „Економікапідприємства"
за темою:
„Обґрунтуванняпідвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства”
Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичніоснови підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства
1. Виробничі фонди
2. Основні фонди
3. Оборотні фонди
Розділ ІІ. Визначенняпоказників стану, руху і ефективності використання виробничихфондів підприємства та результатів господарської діяльності
1. Визначення річнихвитрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства
2. Визначаємособівартість одиниці продукції
3. Визначення показниківефективності виробництва
4. Визначення показників,що характеризують ступінь використання основнихвиробничих фондів та оборотних коштів підприємства.
Розділ ІІІ. Шляхипокращення ефективності використання матеріальних активів підприємства
1. Методичні рекомендаціїз економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основнихвиробничих фондів підприємства в часі
2. Рекомендації пообґрунтуванню прискорення оборотності оборотних коштів підприємства
3. Рекомендації зобґрунтування зниження матеріаломісткості продукції
Висновки
Список використаноїлітератури
Вступ
Виготовлення (реалізація) продукції,виконання робіт, надання послуг здійснюється в процесі взаємодії праці людинита засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлятьвиробничі фонди підприємства, які складаються з основних та оборотних фондів.
Поняття про основні, оборотні фондипідприємства та підвищення ефективності їх використання є актуальною темоюсьогодні, оскільки, головною метою кожного підприємства є виробництво продукції(робіт, послуг) для задоволення потреб ринку і отримання максимального прибутку,а для досягнення цього потрібно ефективно використовувати виробничі фонди.
Аналізуючи економічну ситуацію в країніна етапі ринкових перетворень успіх роботи підприємства визначається якзагальними умовами господарювання, так і вмінням керівника ефективновикористовувати виробничі фактори. В умовах ринку кожне підприємство повинношукати власний шлях розвитку, нові форми застосування капіталу і методи роботи.Успішна реалізація цих проектів в значній мірі залежить від форми ресурсногозабезпечення підприємства і характеру його використання, зокрема, відзабезпеченості підприємства основним і оборотним капіталом, робочою силою. Раціональневикористання ресурсів впливає на результати діяльності підприємства.
Протягом останніхроків на більшості підприємствах різних галузей народного господарства Україниспостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнтионовлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частиниосновних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах 5-6%загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50 — 55% загальної вартості. Саме цим, передусім, пояснюється невідкладне завданняприскорення й підвищення ефективності використання основних фондів, зростаннятехнічного рівня застосовуваних засобів праці.
Забезпечення певних темпів розвитку іпідвищення ефективності виробництва можливе за умови відтворення та кращоговикористання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку,сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожногопідприємства, а з іншого — дають змогу збільшити обсяг виробництва продукціїбез додаткових інвестицій.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основнихфондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції (наприклад,за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ, збільшеннякоефіцієнту оборотності та ін) на плановий рік.
Отже, завданнями курсової роботи є: оволодінняметодикою розрахунку показників стану, руху і ефективності використаннявиробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності, визначенняшляхів, які покращили б ефективність використання ОВФ в часі, активізаціяаналітичного мислення і напрацювання навичок оцінки техніко-економічноїінформації з метою виявлення резервів підвищення ефективності використаннявиробничого потенціалу підприємства.
Розділ І. Теоретичні основипідвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства
1. Виробничі фонди
Термін “фонди” походить від латині і дослівно означає “основа". Цедійсно основа продуктивної діяльності підприємства, так як виробничепідприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. В процесі виробництваздійснюється поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництваскладаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вонистановлять виробничі фонди (засоби) підприємства, які поділяються на основні таоборотні.
Основні фонди — це засоби праці, які маютьвартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчійформі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, щовиробляється частинами в міру спрацювання [19; c.110].
Оборотні фонди — це частина виробничих фондіву вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаютьсяу кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму іпереносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється [19; c.111].
Поняття “виробничі фонди" було введено у часицентралізовано-планової системи господарювання. Він включає будинки і споруди, машини,устаткування (у тому числі силові машини й устаткування, вимірювальні прибори йпристрої, техніку), транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар, робочуі продуктивну худобу, багаторічні насадження та ін.
В умовах переходу до ринку підприємства виробничими фондами ненаділяються, їх потрібно одержувати за рахунок власних, позичкових і залученихзасобів. Отже, їхня роль в економіці набуває винятково важливого значення. А цеозначає, що підприємству далеко не байдуже, як окремі групи виробничих фондіввпливають на кінцеві показники його роботи [6; c.114].
При забезпеченні підприємства виробничими фондами варто враховуватиїхні особливості, що випливають із сутнісної характеристики виробничих фондів.
Виробничі фонди збільшують продуктивну силу праці і використовуютьсяпротягом великого періоду. Це означає, що в політиці господарюванняпідприємство повинно звернутися до можливості придбання високопродуктивногоустаткування, технічні характеристики якого дозволяють підтримувати його нависокому рівні протягом усього терміну функціонування. Значимість останньогопосилюється тим, що науково-технічний прогрес прискорює моральний зносустаткування. Отже, щоб витримувати конкуренцію, необхідно або обновляти його,або модернізувати, що досягається за допомогою регулярного проведеннякапітального ремонту.
Виробничі фонди, як правило, дорого коштують і на їхнє придбанняпотребуються великі кошти, тому необхідно домагатися їхньої швидкої окупності. Окупністьзалежить від ряду чинників: експлуатація виробничих фондів повинназабезпечувати низькі витрати по випуску продукції, необхідна висока надійністьексплуатації виробничих фондів, норми й засоби амортизації потрібновстановлювати шляхом проведення науково-обґрунтованої політики.
З огляду на високу вартість виробничих фондів, необхідно шукати кращіумови їхнього придбання: на умовах лізингу, у кредит з низькими процентнимиставками і ін.
Проте найважливіша особливість виробничих фондів полягає в тому, щоїхнє нарощування може відбуватися двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним. Екстенсивнийшлях розвитку припускає кількісне збільшення устаткування, інтенсивний — йогомодернізацію або заміну новим, що дозволяє збільшити продуктивність без зміникількості.
Треба мати на увазі, що значна кількість виробничих фондів зменшуєадаптаційні можливості економіки підприємства до ринку, що змінюється, тобтогальмує його дії. У результаті підприємства обтяжуються високими фіксованимивитратами і не можуть легко пристосовуватися до попиту, що змінюється. У такомувипадку вони ринуться організувати фіксований попит на свою продукцію, щобзабезпечити собі монопольне положення на ринку. [6; c.115].
Отже, можна сказати, що повноцінного уявлення про економіку не можнаскласти без вивчення виробничих фондів підприємства. Це можна аргументувати так:
1. Виробництво здійснюється тільки при наявності фондів, передусімвиробничих. Фонди є важливим чинником виробництва. При цьому мова йде не проякесь абстрактне поняття, а про конкретні засоби виробництва.
2. Якість фондів демонструє рівень використання досягненьнауково-технічного прогресу.
3. Фонди підприємств — це основна частина національного багатствакраїни.
4. Ефективне використання фондів — це нагальна потреба економічногорозвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективноговикористання засобів виробництва ґрунтуються на понятті «фонди». Доситьсказати, що фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача,фондомісткість, фондооснащеність.
5. З поняттям «фонди» пов’язано багато важливих економічнихкатегорій — фізична і моральна зношеність фондів, амортизація основних фондів,кругооборот і оборот фондів тощо [3; c.280].2. Основні фонди
Основні фонди як економічна категоріяпредставляють собою засоби праці, які функціонують у незмінній формі у виробництвіна протязі тривалого часу (1 виробничого циклу і більше) й переносять свою вартістьна вартість виготовленої продукції частинами, по мірі зносу, у вигляді амортизаційнихвідрахувань. [4; c.128].
Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" підтерміном “основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, щопризначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягомперіоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатаціютаких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язкуз фізичним або моральним зносом [19; c.111].
Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі таосновні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди — це засоби праці, якіберуть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому незмінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять своювартість на вартість виготовленої продукції, а основні невиробничі фондине беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальнегосподарство, будинки відпочинку, дошкільні установи).
Основні фонди неоднорідні і різняться між собою натурально-речовимскладом, термінами служби, призначенням і роллю у виробництві [19; c.111].
Необхідною умовою правильного використання та відтворення основнихфондів є їхня класифікація за такими ознаками:
1. Функціональне призначення (натурально-речовий склад):
Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурногопризначення та зайняті органами управління).
Споруди (об’єкти, що виконують технічні функції, — дороги, мости,водокачки тощо).
Передавальні пристрої (об’єкти трансформації, перетворення і передачіенергії та для переміщення речовин — лінії електропередач та трубопроводи).
Машини та обладнання: силові машини і обладнання, робочі машини іобладнання, вимірювальні привади, регулюючі прилади та пристрої, лабораторнеобладнання, обчислювальна техніка, медичне обладнання, комп’ютерна техніка таїї комплектуючі, інші машини та обладнання.
Транспортні засоби (всі види пересування, які призначені дляпереміщення людей і вантажів).
Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).
Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшеннявиробничих операцій, — робочі столи, верстати, стелажі тощо).
Господарський інвентар (предмети конторського та господарськогооблаштування).
Робоча і продуктивна худоба.
Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальнівиди літератури та інші види незалежно від вартості окремих примірників книг).
Інші основні фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати напокращення земель, документація з типового проектування).
2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства:
Земельні ділянки;
Капітальні витрати на поліпшення земель;
Будинки, споруди та передавальні пристрої;
Машини та обладнання;
Транспортні засоби;
Інструменти, прилади та інвентар;
Робоча та продуктивна худоба;
Багаторічні насадження;
Інші основні засоби.
3. Роль у процесі господарської діяльності:
Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі);
Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).
4. Сфера використання:
Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять своювартість на виготовлений продукт);
Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері виробництва).
5. Форма власності:
Власні;
Орендовані (лізинг).
6. Характер участі у процесі виробництва:
Діючі;
Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.
7. Рівень технічної придатності:
Обладнання, яке можна використовувати у виробництві;
Обладнання, що потребує капітального ремонту.
Відповідно до податкового обліку, з метою нарахування амортизації,основні фонди згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств"класифікують за функціональним призначенням на чотири групи.
До першої групи налужать будівлі, споруди, їхні структурнікомпоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхнічастини (квартири і місця загального користування), вартість капітальногополіпшення землі.
До другої групи відносять автомобільний транспорт та вузли (запаснічастини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічніприлади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них.
До третьої групи відносять будь-які інші основні фонди, що невходять до груп 1, 2 і 4.
До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, іншімашини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення,пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційнісистеми, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартістьмалоцінних товарів (предметів) [19; c.114-115].
Розрізняють наступні види структури основних засобів:
Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів — співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальнійвартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивноїчастини основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доляактивної частини зростає.
Галузева структура основних фондів характеризуєтьсяспіввідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їхньої загальноївартості.
Вікова структура основних фондів — цеспіввідношення різних вікових груп основних фондів у їхній загальній вартості [19;c.117].
Що ж до ефективності використання основних фондів, то вонахарактеризується системою показників, що поділяються на узагальнюючі тачасткові.
Узагальнюючі показники залежать від багатьох техніко-економічнихфакторів і відображають кінцевий результат використання всіх груп основнихфондів.
До узагальнюючих показників відносяться:
Фондовіддача (Фв) — показує,яка віддача від використання кожної гривні, витраченої на основні фонди; наскільки ефективно вони використовуються на підприємстві. Визначається яквідношення обсягу випущеної продукції до середньорічної вартості основнихвиробничих фондів: /> [15; c.69].
Зворотним показником фондовіддачі є фондоємність (Фє) продукції.Фондоємність показує частку витрат на основні фонди, що приходиться на випускоднієї грошової одиниці продукції. Під випуском продукції мають на увазітоварну, валову, чисту, реалізовану продукцію. Визначається за формулою:
/>.
Фондоозброєність праці (Фозб) характеризуєтехнічний рівень виробництва на підприємстві. Визначається як відношеннясередньорічної вартості основних виробничих фондів до середньої чисельностіробітників.
Коефіцієнт віддачі спожитих ОФ — характеризуєобсяг виробленої продукції на одиницю спожитої вартості основних засобів. Розраховуєтьсяза формулою: />, де Ар — амортизаційні відрахування.
Рентабельність (Р) — прибуток на однугривню, вкладену в основні фонди. Розраховується за формулою: />, де П — прибуток дооподаткування.
Взаємозв’язок основних показників, що характеризують ефективністьвикористання ресурсів можна показати, якщо чисельник і знаменник формулифондовіддачі розділити на середньо облікову чисельність.
Ідеальним варіантом вважається варіант, коли продуктивність праці напідприємстві росте більш швидкими темпами, чим фондоозброєність праці, тому щов цьому випадку досягається максимальна ефективність виробництва.
До системи взаємозалежних показників, що безпосередньо характеризуютьрівень використання активної частини основних виробничих фондів відносяться частковіпоказники, що розкривають резерви можливого поліпшення використанняактивної частини основних фондів. До них відносять:
Натуральний виробіток на одиницю виробничої потужності або на одиницюобладнання певної марки.
Коефіцієнт використання календарного фонду роботи машин та устаткування- характеризується співвідношенням кількості машино-годин роботи технічнихзасобів до кількості машино-годин перебування основних засобів на підприємстві.
Коефіцієнт змінності — показує в скільки змін у середньому працює кожнаодиниця устаткування. Визначається як відношення загальної кількостівідпрацьованих устаткуванням даного виду на протязі доби станко-змін докількості встановленого чи працюючого в найбільшу зміну устаткування.
Коефіцієнт технічної готовності — відношення часу перебування технічнихзасобів на підприємстві зменшеного на час перебування в ремонті та очікуванніремонту до часу перебування на підприємстві. [15; c.70-73].
Шляхи поліпшення використання основних засобівзалежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той чи іншийперіод. Підприємство може досягти поліпшення використання основних засобів утакі способи:
Позбутися зайвого устаткування, машин, інших основних фондів або здатиїх в оренду;
Своєчасно і якісно здійснювати планово-попереджувальні капітальніремонти;
Купувати високоякісні основні фонди;
Працювати над підвищенням кваліфікації обслуговуючого персоналу
Поліпшувати якість підготовки сировини і матеріалів для процесувиробництва;
Підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва;
Впроваджувати нову техніку та прогресивну технологію, яка єбезвідходною та енерго- та паливозберігаючою;
Вдосконалювати організацію виробництва і праці з метою скорочення втратробочого часу через простої устаткування [11; c.60].
Отже економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони визначаютьматеріальну основу виробництва, забезпечують підвищення технічної оснащеності тазростання продуктивності праці. Соціальне значення — полягає в створенні умов длявідтворення робочої сили.
3. Оборотні фонди
Оборотні фонди — це частина виробничих фондівпідприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклівиготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієїпродукції.
Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякізасоби праці (які мають вартість, меншу, ніж 100 одиниць національної валютиабо термін служби менше одного року) [1; c.85].
У плановій та обліковій політиці підприємства оборотні фондиподіляють на:
Виробничі запаси
Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення.
Витрати майбутніх періодів
Згідно з П (С) БО 9 запаси — це активи, які:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарськоїдіяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продуктувиробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконанняробіт та надання послуг, а також управління підприємством [19; c.145].
У господарській діяльності запаси поділяють на:
1) сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі виробита інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції,виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративнихпотреб;
2) незавершене виробництво у вигляді незакінченихобробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічнихпроцесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи танадають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг),щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві,призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, щопередбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;
4) товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані)та утримуються підприємством для подальшого продажу;
5) малоцінні та швидкозношувані предмети, щовикористовуються протягом не більше як одного року або нормального операційногоциклу, якщо він триває понад один рік. [19; c.146].
Крім виробничих запасів, як було зазначено, до складу оборотних фондіввходять:
Незавершене виробництво, що включає предметипраці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях обробленнябезпосередньо на робочих місцях у цехах, на дільницях, або ж у процесітранспортування від одного робочого місця до іншого.
Напівфабрикати власного виготовлення, до якихналежать ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничомупідрозділі (цеху), але подальше оброблення повинні пройти в інших підрозділах (цехах).
Витрати майбутні періодів не є речовимелементом оборотних фондів. Вони являють собою грошові витрати, що булиздійснені в даному періоді, але на витрати продукції будуть віднесені частинамив наступних періодах. Це витрати на проектування та освоєння нових видівпродукції, раціоналізацію та винахідництво, проектування різних удосконаленьвиробництва, придбання науково-технічної, економічної та комерційноїінформації, підписку періодичних видань тощо [19; c.148].
Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, якіфункціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться:
Готова продукція на складах підприємства.
Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі.
Грошові кошти на розрахунковому рахунку та інших рахунках.
Грошові кошти у незавершених розрахунках.
Готівка в касі.
Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлятьйого оборотні засоби [1; c.85-86].
Розрізняють два види структури оборотних коштів:
Виробничо-технологічна структура — співвідношення окремих елементів оборотних фондів до загального їх обсягу. Цяструктура формується під впливом цілого ряду факторів (характеру виробництва,особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпеченняпідприємства сировиною та матеріалами тощо). Вона з часом змінюється. Так, заостанні роки в структурі оборотних фондів спостерігається тенденція дозменшення питомої ваги виробничих запасів і відповідно до збільшення часткинезавершеного виробництва та витрат майбутніх періодів.
На підприємстві різних галузей структура оборотних фондів має значнівідмінності, обумовлені особливостями застосування технологій, умовамизабезпечення і видами застосування матеріальних ресурсів, рівнем та видамиспеціалізації тощо. Наприклад, на підприємствах легкої та харчовоїпромисловості виробничі запаси сягають 80-90%, а незавершене виробництвоколивається від 5 до 20%, тоді як на підприємствах машинобудування ця частинаоборотних фондів може становити 40%. На підприємствах видобувної галузі високапитома вага витрат майбутніх періодів (40-50%).
Елементна структура оборотних коштівобчислюється шляхом розрахунків частки окремих елементів оборотних коштів (виробничихзапасів, готової продукції, незавершеного виробництва) у загальному обсязі оборотнихкоштів на певну дату. [7; c.153].
Ефективність використання оборотних коштів, незнаходить свого прямого відображення у показниках, які характеризують господарськудіяльність підприємства.
Для характеристики ефективності використання оборотних коштів застосовуютьспеціальну систему показників швидкості обертання. Економічне значення оборотностіоборотних коштів полягає в тому, що від швидкого обертання залежить розмір оборотнихзасобів на підприємстві.
До показників оборотності належать:
коефіцієнт оборотності
тривалість одного обороту
коефіцієнт завантаженості оборотних коштів
сума вивільнених або залучених оборотних коштів
рентабельність оборотних коштів
Коефіцієнт оборотності, або кількість оборотів оборотних коштів. Розраховують, як відношення вартостіреалізованої продукції за певний період, до середньорічного залишку оборотних коштівза цей же період: />. Коефіцієнтоборотності характеризує число кругооборотів, здійснених оборотними коштамипідприємства за визначений період, чи показує обсяг продукції, що приходитьсяна одну гривню оборотних коштів.
Коефіцієнт завантаженості оборотних коштівпоказує потребу в оборотних коштах для виробництва і реалізації одиниці продукції.Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності. і його особливість втому, щоне залежить від тривалості того періоду, за який був обчислений. Розраховуєтьсяза формулою: />.
Тривалість одного обороту оборотних коштівв днях. Особливість цього показника в тому, що він не залежить від тривалостітого періоду, за який був обчислений. Розраховується за формулою: />.
Рентабельність оборотних коштівпоказує величину загального прибутку підприємства, що припадає на одиницюсередньорічного залишку оборотних коштів: />.
Сума вивільнених, або залучених оборотних коштіврозраховується за формулою: />. В результаті прискорення оборотностівідбувається вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне і відносневивільнення оборотних коштів. Абсолютне вивільнення характеризує зменшення абсолютноїсуми оборотних коштів, а відносне показує, що за даної величини оборотних коштів,внаслідок поліпшення їх використання реалізується більше продукції [15; c.94-97].
Істотна частина в оборотних фондах підприємства відноситься довиробничих запасів (матеріальних ресурсів), тому від ефективності їхньоговикористання залежать показники використання оборотних коштів.
Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризуютьсясистемою показників, основним з яких є матеріалоємність.
Матеріалоємністьоцінює поточні витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції (чиодиницю споживної властивості) у натуральному чи вартісному виразі.
Для розробки виробничої програми й аналізу роботи промисловихпідприємств у кожній галузі промисловості застосовуються різні показники рівнякорисного використання матеріальних ресурсів, що найбільш повно відбиваютьумови використання матеріальних ресурсів у виробництві і на всіх стадіях, щоохоплюють виробниче споживання.
У практичній роботі підприємства важливе значення мають показники:
коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої ваги матеріалу увиробі до фактичних витрат матеріалів);
рівень відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношеннявеличини відходів до величини загальних витрат матеріалу;
коефіцієнт виходу готової продукції з одиниці сировини, щопереробляється (використовується в основному в галузях здійснюючих первиннупереробку сировини і має граничне значення — вміст у сировині кориснихкомпонентів [15; c.98].
Основними шляхами підвищення ефективності використання оборотнихфондів вважаються:
Скорочення матеріальних запасів на складах підприємства за рахунокзменшення наднормативних запасів сировини, матеріалів, інструменту; покращенняорганізації складського господарства; скорочення тривалості інтервалів поставок;зменшення норм витрат матеріалів на одиницю продукції.
Скорочення циклу виробництва продукції внаслідок впровадження новоїтехніки і технології, підвищення продуктивності праці, забезпечення ритмічностівипуску продукції та підвищення змінності виробництва;
Раціональне використання матеріальних ресурсів і зниженняматеріаломісткості продукції на основі економічно обґрунтованого виборуматеріальних ресурсів та підвищення коефіцієнта їх використання; комплексноговикористання сировини (разом із вторинною) і відходів;
Підвищення оборотності матеріальних ресурсів.
Пошуки резервів ефективного використання оборотних фондів створятьумови для збільшення обсягів продукції (робіт, послуг) та забезпечать їїконкурентноздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках [19; c.152].
Розділ ІІ. Визначення показниківстану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства тарезультатів господарської діяльності
Таблиця 1. Вихідні дані
№
з/п Вихідні дані / № варіанту 2 1 Проектна потужність підприємства, тис. шт. 490 2 Обсяг виробництва (реалізації), тис. шт. 412 3 Відпускна ціна одиниці виробленої продукції, грн. 25 4 Балансова вартість ОВФ, тис. грн. всього в т. ч. 5304,0 5 Будівлі, споруди 2040,0 6 Передавальні пристрої 448,8 7 Машини та обладнання 1285,2 8 Транспортні засоби 1326,0 9 Інструмент та інвентар 102,0 10 ЕОМ 102,0 11 Залишкова вартість ОВФ, тис. грн. 2652,0 12 Питома вага активної частини ОВФ,% 62,0 13
Вартість ОВФ, що використовувалися в 2-й і 3-й змінах,
тис. грн. 3182,4 14 Чисельність робітників, чол. 440 15 Середньодобова потреба в оборотних коштах, тис. грн. 3,4 16 Середньорічний залишок оборотних коштів, тис. грн. 1440 17 Зменшення тривалості одного обороту, днів 7 18 Норматив заробітної плати на одиницю продукції, грн/грн. 0,14 19 Корисний фонд часу роботи ОВФ, днів 20 за планом 265,00 21 фактично 210 22 Питома вага нормованих оборотних коштів,% 75,00 1. Визначення річних витрат навиробництво та реалізацію продукції підприємства
Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою:
/>
де ОКр — річна потреба в оборотних коштах;
/> - середньодобовапотреба оборотних коштів;
Тц — тривалість періоду, діб (360).
Тоді /> тис. грн.
Це означає, що на протязі 360 днів потреба в оборотних коштахпідприємства складає 1224 тис. грн.
Визначення повної собівартості продукції.
/>
де Св — виробничі витрати, грн.;
Снв - невиробничі витрати, грн. (умовновони становлять 5% від суми виробничих витрат).
/>
де Спр, Снпр — відповідно — прямі танепрямі витрати, грн.
/>
де
Смв-вартість матеріальних витрат (умовно становлять 50% від річної потребиоборотних коштів);
Соп- витрати на оплату праці;
Сам- амортизаційні відрахування;
Срем- вартість ремонтних робіт;
Ссоц — відрахування на соціальнізаходи (у% від витрат на оплату праці);
Сін- інші виробничі витрати.
/>
де О — обсяг виробництва продукції, тис. грн.;
/> - нормативзаробітної плати на одиницю продукції.
/>
де Бві — балансова вартість ОВФ і-ї групи, тис. грн.;а — норми амортизаційних відрахувань (для нематеріальних активів термінкорисного використання становить 3 роки),%.
/>
де крем- коефіцієнт, який враховуєвитрати на технічне обслуговування та ремонт (35% від величини амортизаційнихвідрахувань).
/>
де ксоц — коефіцієнт витрат на соціальні заходи (умовно38%).
/>
де кi — коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат(умовно 20%).
/>
де кнпр — коефіцієнт непрямих витрат (становитьумовно 50% від прямих витрат).
Виходячи з даних, які в нас є, розраховуємо:
1) Витрати на оплату праці:
/> тис. грн.
Витрати на оплату праці характеризуються нормою заробітної плати наодиницю продукції.
Обсяг виготовленої продукції виражається в гривнях.
Це означає, що кількість виготовленої (реалізованої) продукції потрібновиразити в грошовому виразі без урахування ПДВ, а потім знаходити, яка сумагрошей потрібна для оплати праці.
2) Для розрахунку амортизаційних відрахувань в бухгалтерському облікувикористовується укрупнена класифікація основних фондів, виходячи з наведенихданих: будівлі, споруди і передавальні пристрої входять до першої групи (8%),транспортні засоби, інструменти та інвентар до другої (40%), машини таобладнання — у третю (24%), ЕОМ — в четверту (60%), обчислюємо:
/>
3) Обчислюємо вартість ремонтних робіт:
/> тис. грн.
4) Відрахування на соціальні заходи:
/> тис. грн.
5) Вартість матеріальних витрат:
/> тис. грн.
6) Інші виробничі витрати:
/> тис. грн.
7) Прямі витрати:
/> тис. грн.
8) Непрямі витрати:
/> тис. грн.
9) Виробничі витрати складають:
/> тис. грн.
10) Визначаємо невиробничі витрати, які умовно становлять 5% від сумивиробничих витрат:
/> тис. грн.
11) Повна собівартість продукції:
/> тис. грн.
Таблиця 2. Кошторис витрат на виробництво та реалізаціюпродукціїЕлементи витрат Значення, тис. грн. Прямі витрати на виробництво, в тому числі: 4571,08 - матеріальні витрати 612 - витрати на оплату праці 1201,67 - відрахування на соціальні заходи 456,63 - амортизація 1139,95 - інші витрати 1160,83 Непрямі витрати на виробництво 2285,54 Виробнича собівартість виготовленої продукції 6856,62 Повна собівартість 7199,45
2. Визначаємо собівартість одиниціпродукції
/>
де С — повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.; О — обсяг виробництва продукції, тис. шт.
/>
грн. /шт.
3. Визначення показників ефективностівиробництва
Доход (виручка) від реалізації готової продукції:
/>
Цод — відпускна ціна одиниці продукції; О — обсяг реалізаціїпродукції, тис. шт.
/> тис. грн.
Грошова виручка характеризує завершення кругообігу засобівпідприємства, а її одержання означає, що продукція не тільки вироблена, але йодержана замовником і оплачена ним. Отже за відвантажену продукцію поступило10300 тис. грн.
Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції:
/>
де ПДВ — нарахування податку на додану вартість (20%).
/> тис. грн.
Чистий дохід — це дохід за мінусом ПДВ, він складає 8583,33 тис. грн.
Валовий прибуток підприємства:
/>
Св — виробнича собівартість реалізованої продукції.
/> тис. грн.
Прибуток до оподаткування (прибуток від звичайної діяльності):
/>
Снв — невиробничі витрати (адміністративнівитрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати).
/> тис. грн.
Прибуток до оподаткування дорівнює валовому прибутку за мінусомневиробничих витрат, тобто 1383,88 тис. грн.
Чистий прибуток (прибуток після оподаткування):
/>
/> - податокна прибуток (25%).
/> тис. грн.
Таким чином, 1037,91 тис. грн. залишається у розпорядженні підприємства.Рентабельність продукції:
/>
Св — виробнича собівартістьреалізованої продукції.
/>
Оскільки показник рентабельності не достатньо високий, то підприємствопрацює мало ефективно.
Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів):
/>
/> - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;
/> - річна вартість нормованих оборотних коштів.
/>
Цей показник характеризує окупність поточних витрат виробництва.4. Визначення показників, щохарактеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотнихкоштів підприємства.
Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства:
коефіцієнт зносу:
/>,
де /> - сума нарахованого зносуза певний період;
/> - балансовавартість основних засобів за цей самий період.
/>.
Коефіцієнт зносу основних фондів характеризує ступінь зносу основнихфондів. Як видно, ступінь зносу основних фондів становить 50%.
коефіцієнт придатності:
/>,
деКприд — коефіцієнт придатності основних фондів;
БВ — балансова вартість основних фондів;
ЗВ — залишкова вартість основних фондів.
/>
/>.
Коефіцієнт придатності основних фондів показує, вартість основнихзасобів, яка ще не перенесена на новостворену продукцію. У нашому випадкуполовина (50%) вартості основних засобів не перенесена на новостворенупродукцію.
технологічна структура основних виробничих фондів:
будівлі і споруди =/>;
передавальні пристрої =/>;
машини та обладнання =/>;
транспортні засоби =/>;
інструмент та інвентар =/>;
ЕОМ=/>.
Отже, звідси видно, що найбільшу частину вартості ОВФ складають будівліі споруди (38,5%), а найменшу — інструмент та інвентар, ЕОМ (2%).
Активна частина ОВФ складає 62% від балансової вартості ОВФ, тобто /> тис. грн., а пасивна будедорівнювати /> тис. грн.
Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничимифондами:
фондозабезпеченість виробництва:
/>,
де ФЗ — фондозабезпеченість;
БВ — балансова вартість основних виробничихфондів;
ОВП — обсяги виробленої продукції.
/> тис. грн. /тис.грн.
Потреба підприємства в ОВФ для виробництва одиниці продукції абовиконання робіт становить 0,62 тис. грн/тис. грн.
механозабезпеченість виробництва:
/>,
де МЗ — механозабезпеченість виробництва;
БВакт — балансова вартість активноїчастини ОВФ.
/> тис. грн. /тис.грн.
Отже, потреба підприємства у засобах механізації для виготовленняодиниці продукції складає 0,38 тис. грн. /тис. грн.
Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничимифондами:
фондоозброєність праці:
/>,
де Фоз — фондоозброєність праці робітників;
/> -середньорічна чисельність робітників.
/> тис. грн. /люд.
Вартість ОВФ, що припадає на одного робітника складає 12,05 тис. грн. /люд.
механоозброєність праці:
/>,
де /> - механоозброєність праці.
/>тис. грн. /люд.
Отже, вартість машин і механізмів, що припадає на одного робітникаскладає 7,47 тис. грн. /люд.
Показники використання основних виробничих фондів в часі:
коефіцієнт використання календарного часу:
/>, де
КФЧпл. — корисний фонд часу роботиОВФ за планом, днів.
/>
коефіцієнт використання робочого часу:
/>, де
КФЧпл. — корисний фонд часу роботиОВФ фактично, днів.
/>
коефіцієнт змінності:
/>
/>.
Узагальнюючі показники:
фондовіддача:
/>,
де /> - фондовіддача.
/>грн/грн.
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одиницюсередньорічної вартості основних виробничих фондів і дорівнює 1,62 грн. продукції.
фондовіддача по чистій продукції:
/>, де
МВ — матеріальні витрати;
Ар — річні амортизаційнівідрахування.
/> тис. грн. /тис.грн.
Цей показник визначається, щоб уникнути впливу матеріаломісткості таробіт на рівень фондовіддачі ОВФ. Показник чистої продукції відображає реальнийвклад підприємства у виготовлення тої чи іншої продукції. Як видно,фондовіддача по чистій продукції менша за фондовіддачу по загальній продукції істановить 1,29 тис. грн. /тис. грн.
коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:
/>,
/>.
Цей показник показує, що на одиницю спожитої вартості основних засобіввироблено 7,53 продукції.
Визначення показників ефективності використання оборотних коштів:
коефіцієнт оборотності:
/>, де
/> - середньорічнийзалишок оборотних засобів.
/>.
Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюютьоборотні засоби за певний період. Отже, оборотні кошти здійснюють близько 6-ти обертів.Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовується оборотнізасоби, тим ефективніше виробництво.
коефіцієнт завантаженості оборотних засобів:
/>;
/>.
Коефіцієнт завантаженості оборотних засобів є взаємо оберненимпоказником до коефіцієнта оборотності. Цей показник характеризує потребу воборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт (виготовленої продукції). Отже,на 1 тис. грн. виготовленої продукції потрібно 0,17 тис. грн. оборотних засобів.
тривалість одного обороту:
/>, де
Д — тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотнихзасобів (рік — 360 днів).
/> днів.
Час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів врезультаті реалізації продукції становить 60 днів. Чим менше витрачається часуна 1 оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби.
коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів:
/>;
/>
Оборотні засоби використовуються ефективно.
коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальнихзатрат):
/>;
/>
Цей показник характеризує окупність матеріальних витрат. Як видно,вартість реалізованої продукції в 14,03 рази більша за матеріальні витрати.
Висновок: вимірювання загальної ефективності (продуктивності)діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначеннямкритерію і формуванням відповідної йому системи показників. Для основних іоборотних фондів вони є різними.
На підприємстві повна собівартість продукції (до якої включають виробничіі невиробничі витрати) складає 7199,45 тис. грн. Виручка від реалізації цієїпродукції без урахування ПДВ, податку на прибуток і собівартості продукціїскладає 10300 тис. грн., з відрахуванням цих показників у розпорядженніпідприємства залишається 1037,91 тис. грн. (чистий прибуток).
Рентабельності продукції і виробничих фондів, які складають 20,18% і20,52% відповідно, є не досить високими, це означає, що виробничі фондивикористовуються мало ефективно, їх ефективність можна покращити за рахунок збільшеннякоефіцієнта оборотності, обсягу виробництва.
Що ж до основних фондів, то коефіцієнт їх зносу дорівнює 0,5 (50%),відповідно коефіцієнт придатності становить 0,5. Активна частина ОВФ напідприємстві дорівнює 62%, що дає підставу говорити про прогресивністьструктури. У середньому кожна одиниця устаткування працює у дві зміни, оскількикоефіцієнт змінності дорівнює 2,2.
Що ж до оборотних фондів, то вони здійснюють близько 6-ти обертів,тривалість одного обороту складає 60 днів, тобто необхідно близько двох місяцівдля повернення оборотних засобів, в результаті реалізації продукції, напідприємство.
Розділ ІІІ. Шляхи покращенняефективності використання матеріальних активів підприємства
1. Методичні рекомендації зекономічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основнихвиробничих фондів підприємства в часі
На основі запроектованих заходів визначається величина збільшеннярічного робочого часу використання основних виробничих фондів (12%).
/>
/> - збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів;
/> - фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів;
/> - величина збільшення робочого часу за рахунок запроектованих заходів уплановому році, відсотків.
/> днів.
Отже, річний робочий час використання ОВФ збільшився на 25 дні.
Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:
/>
/> - плановий корисний фонд робочого часу використання ОВФ, днів.
/>
Оскільки цей коефіцієнт є досить високим, то можна сказати, що робочийчас в плановому році буде використовуватися ефективно.
Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства уплановому році під впливом збільшення робочого часу. При цьому приймається, щов першій зміні використовуються всі основні виробничі фонди підприємства.
/>
/> - прирістчисла змін використання ОВФ, змін;
/> - коефіцієнтзмінності використання ОВФ в базовому році.
/>змін.
Отже, під впливом збільшення робочого часу число змін використання ОВФпідприємства у плановому році збільшилось на 55.
Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівнізмінності їх використання:
/>
/> - величиназмін використання ОВФ у плановому році;
/> - значеннякоефіцієнту змінності в базовому році.
/>змін.
Отже, загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінностіїх використання становить 517 змін.
Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства зарахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ:
/>
/> - обсягвиробництва продукції у базовому році, тис. грн.;
/> - число змінвикористання ОВФ у базовому році.
/>тис. грн.
За рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ прирістобсягу виробництва продукції підприємства становить 1021,82 тис. грн.
Визначаються додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшеннявеличини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на однутисячу грн. вартості ОВФ — 0,1 грн у додаткову зміну:
/>
/> тис. грн.
Отже, додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшенням величинирічного робочого часу становлять 29,17 тис. грн.
Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається зарахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у вартості продукції. Розрахунокведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукціїстановить:
/>
/>
/> - доляамортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції (в долях від одиниці);
/> - балансовавартість і-тої групи ОВФ;
О — обсяг виробництва продукції, тис. грн.
/>, />
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційнихвідрахувань буде становити:
/>
/> - економіярічних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництвапродукції;
/> - річнийобсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн.
/> тис. грн.
Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційнихвідрахувань буде становити 135,43 тис. грн.
Економія собівартості продукції підприємства у плановому роцістановитиме:
/>
/> - зниженнясобівартості продукції під впливом збільшення річного робочого часувикористання ОВФ, тис. грн.
/>тис грн.
Отже, під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ,собівартість продукції знизилась на 106,26 тис. грн.2. Рекомендації по обґрунтуваннюприскорення оборотності оборотних коштів підприємства
Визначаємо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скороченнятривалості одного обороту за залежністю:
/>
/> - обсягреалізації продукції (приймається рівним обсягу виробництва продукції, тобточистому доходу (виручці));
Т — тривалість одного обороту.
/>тис. грн.
Отже, величина вивільнення оборотних коштів за рахунок скороченнятривалості одного обороту становить 166,9 тис. грн.
Визначаємо обсяг додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунокзбільшення коефіцієнту оборотності на плановий рік:
/>
/>
/> - плановийкоефіцієнт оборотності;
/> - середньорічнізалишки оборотних коштів, тис. грн.;
/> - обсягреалізації продукції, тис. грн.;
/> - збільшенняобсягу продукції внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів, тис. грн.
/>, де
/> - тривалістьодного обороту
/>
/>тис. грн.
/>тис. грн.
Отже, за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності на плановий рікпідприємство збільшить випуск додаткової продукції на 1194,27 тис. грн.
Економія собівартості за рахунок зменшення долі амортизаційнихвідрахувань внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів буде становити:
/>, де
/> - економіярічних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництвапродукції;
/> - річнийобсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн.
При цьому доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягупродукції становитиме:
/>
/>,
де /> - доля амортизаційнихвідрахувань в одиниці обсягу продукції, в долях від одиниці;
/> - балансовавартість і — тої групи ОВФ, тис. грн.;
/> - нормарічних амортизаційних відрахувань і — тої групи ОВФ;
О — обсяг виробництва продукції, тис. грн.
/>
/>
/>тис. грн.
Отже, за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідокзбільшення оборотності оборотних коштів собівартість продукції зменшиться на 158,4тис. грн.3. Рекомендації з обґрунтуваннязниження матеріаломісткості продукції
Обчислюємо норму матеріальних витрат в базовому році в розрахунку на 1гривню товарної продукції:
/>,
де /> - матеріальні витрати, тис.грн.;
/> - обсягвипуску продукції, тис. грн.
/> грн. / грн.
Отже, в базовому періоді на 1 гривню товарної продукції матеріальнихвитрат припадає 0,07 грн. На плановий рік підприємство планує знизити питоміматеріальні витрати на 3%. При цьому економія собівартості складе:
/>
/> - плановийобсяг виробництва продукції.
/>тис. грн.
Отже, в результаті зменшення питомих матеріальних витрат на 3%собівартість продукції зменшиться на 22,68 тис. грн.
4. Вплив покращеннявикористання виробничих ресурсів підприємства на результати господарськоїдіяльності
Таблиця 3
Вплив запропонованих заходів на результатигосподарської діяльностіПоказники
Базовий рік
рік
Плано-вий рік
рік Відхилення Абс. Відн. Проектна потужність (тис. грн) 10208,33 10208,33 - - Товарна продукція (Чистий дохід), тис. грн. 8583,33 8999,52 416, 19 4,85
Повна собівартість виробництва продукції, тис. грн.
тис. грн.
тис. грн. 7199,45 7272,26 72,81 1,01 Вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 5304,0 5304,0 - - Амортизаційні відрахування, тис. грн. 1139,95 1139,95 - - Фондовіддача, грн. /грн. 1,62 2,6 0,42 25,93 Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ 7,53 9,47 1,94 25,76 Продуктивність праці одного робітника, тис. грн. 19,51 24,54 5,03 25,78 Середньомісячна зарплата одного робітника, грн. 227,6 286,3 58,7 25,79 Витрати на одну гривню виготовленої продукції, грн. 0,84 0,81 -0,03 -3,57 Коефіцієнт використання потужності підприємства 0,84 0,88 0,04 4,76 Рентабельність продукції,% 20,18 26,25 6,07 30,08
Дані про чистий дохід, повну собівартість виробництва продукції,вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, фондовіддачу,коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ та рентабельність продукції в базовому роціберемо з попередніх розрахунків, а всі інші показники розраховуємо.
1. Розраховуємо проектну потужність:
/>, де
/> - проектнапотужність, тис. грн.;
/> - проектнапотужність підприємства, тис. шт.;
/> - відпускнаціна одиниці виробленої продукції, грн.;
/> - нарахуванняподатку на додану вартість (20%).
/> тис. грн.
2. Визначаємо плановий чистий дохід:
/>
де ПДВ — нарахування податку на додану вартість (20%).
/>тис. грн.
/>тис. грн.
3. Визначаємо продуктивність праці одного робітника в базовому році:
/>, де
/> - продуктивністьпраці одного робітника в базовому році;
/> - обсягвиробленої продукції в базовому році;
/> - чисельністьробітників, чол.
/>тис. грн. /люд.
4. Визначаємо продуктивність праці одного робітника в плановому році:
/>;
/> тис. грн. /люд.
5. Розраховуємо середньомісячну заробітну плату одного робітника убазовому році:
/>, де
/> - нормативзаробітної плати на одиницю продукції, грн. /грн.
/>тис. грн.
6. Розраховуємо середньомісячну заробітну плату одного робітника уплановому році:
/>
/>тис. грн.
7. Розраховуємо витрати на одну гривню виготовленої продукції вбазовому році:
/>, де
/> - витрати наодну гривню виготовленої продукції в базовому році;
/> - повнасобівартість виробництва продукції в базовому році;
/> - товарнапродукція в базовому році.
/>грн.
8. Визначаємо повну собівартість виробництва продукції в плановому році:
/>, де
/> - повнасобівартість виробництва продукції в плановому році;
/> - зниженнясобівартості продукції під впливом збільшення річного робочого часувикористання ОВФ, тис. грн.
/> - економіясобівартості за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідокзбільшення оборотності оборотних коштів, тис. грн.
/> - економіясобівартості за рахунок зменшення питомої матеріальних витрат на 3%.
/>тис. грн.
9. Визначаємо витрати на одну гривню виготовленої продукції в плановомуроці:
/>
/>грн.
10. Визначаємо показник фондовіддачі в плановому році:
/>, де
/> - балансовавартість ОВФ, тис. грн.
/> грн. /грн.
11. Визначаємо коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ у плановому році:
/>
/>
12. Розраховуємо коефіцієнт використання потужності підприємства вбазовому році:
/>, де
/> - коефіцієнтвикористання потужності підприємства в базовому році;
/> - чистийдохід в базовому році.
/>
13. Розраховуємо коефіцієнт використання потужності підприємства вплановому році:
/>, />
14. Розраховуємо рентабельність продукції в плановому році:
/>, де
/> - прибутокдо оподаткування у плановому році;
/> - виробничасобівартість виготовленої продукції.
/>, де
/> - валовий прибуток у плановому році;
/> - невиробничівитрати.
/>
/> тис. грн.
/>тис. грн.
/>
Щоб знайти абсолютне відхилення потрібно від показника планового рокувідняти показник базового року.
Відносне відхилення шукаємо як відношення абсолютного відхилення допоказника базового року і помножити на сто відсотків.
Висновок: у плановому році підприємство плануєпроведення ряду економічних заходів щодо поліпшення використання основнихвиробничих фондів підприємства в часі.
Виходячи із результатів розрахунків наведених вище у таблиці, можнасказати, що:
1) Проектна потужність у базовому і плановому році є незмінною істановить 10208,33 тис. грн.
2) Внаслідок збільшення обсягу виробництва (реалізації) продукціїпідприємства у плановому році за рахунок збільшення річного робочого часувикористання ОВФ та за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності чистий дохіду плановому році порівняно з базовим більший і становить 8999,52 тис. грн.
3) Повна собівартість виробництва продукції у плановому році на 72,81тис. грн. більша ніж у базовому, виходячи із витрат на одну гривню виготовленоїпродукції (0,84 грн) у базовому році, планового чистого доходу (8999,52 тис. грн)та економії собівартості за рахунок збільшення річного робочого часувикористання ОВФ, зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідокзбільшення оборотності оборотних коштів, зменшення питомої матеріальних витратна 3%.
4) Внаслідок збільшення планового обсягу виробництва фондовіддача вплановому році збільшиться і становитиме 2,6 грн. /грн. Тобто показує, якавіддача від використання кожної гривні, витраченої на основні фонди; на скількиефективно вони використовуються на підприємстві.
5) Продуктивність праці одного робітника у плановому році такожзбільшиться за рахунок збільшення обсягу виробництва продукції, але принезмінній чисельності робітників і становитиме 24,54 тис. грн. Виходячи з того,що продуктивність праці збільшилася, то відповідно і середньомісячна заробітнаплата одного робітника також збільшиться, а саме (у базовому році 227, 6 грн.,у плановому — 286,3 грн) на 58,7 грн.
6) Планові витрати на одну гривню виготовленої продукції порівняно збазовим періодом зменшилися незначно (на 0,03 грн) внаслідок більшого плановогочистого доходу і повної собівартості виробництва продукції. Якщо б плановасобівартість виробництва продукції була б меншою за базову, то відповіднопланові витрати на одну гривню виготовленої продукції були б значно меншими.
7) Коефіцієнт використання потужності підприємства залежить відпланового і базового чистого доходу, оскільки чистий дохід в базовому роціменший, то і відповідно коефіцієнт буде меншим (0,84), а в плановому році — 0,88.
Отже можна сказати, що в базовому році основні виробничі фондивикористовувалися мало ефективно, оскільки рентабельність продукції 20,18%. Алеіз проведенням заходів щодо поліпшення використання ОВФ, а саме: зниженняматеріаломісткості продукції, прискорення оборотності оборотних коштів, збільшеннявиробництва продукції, ефективність використання ОВФ підвищилася і рентабельністьсклала 26,25%.
Висновки
Виробничі фонди збільшують продуктивну силу праці і використовуютьсяпротягом великого періоду. Це означає, що в політиці господарюванняпідприємство повинно звернутися до можливості придбання високопродуктивногоустаткування, технічні характеристики якого дозволяють підтримувати його на високомурівні протягом усього терміну функціонування. Значимість останнього посилюєтьсятим, що НТП прискорює моральний знос устаткування. Отже, щоб витримуватиконкуренцію, необхідно або обновляти його, або модернізувати, що досягається задопомогою регулярного проведення капітального ремонту.
Виробничі фонди, як правило, дорого коштують і на їхнє придбанняпотребуються великі кошти, тому необхідно домагатися їхньої швидкої окупності. Окупністьзалежить від ряду чинників: експлуатація ВФ повинна забезпечувати низьківитрати по випуску продукції, необхідна висока надійність експлуатації ВФ,норми й засоби амортизації потрібно встановлювати шляхом проведення науковообґрунтованої політики.
Оскільки виробничі фонди дорого коштують, то ефективність використання основнихі оборотних фондів та шляхи її поліпшення є дуже важливими для підприємства, аджефірма, наприклад, може використовувати найновіші технології і устаткування, алепродовжувати застосовувати застарілі форми організації праці або мати напідприємстві недостатньо підготовлені кадри. Зрозуміло, що у такому випадкупозитивних зрушень у ефективності виробництва не станеться, тому необхідновраховувати певні внутрішні чинники.
Доведено за допомогою розрахунків, що підвищення ефективностівикористання виробничих фондів можна досягти за допомогою збільшення обсягупродукції, внаслідок цього збільшиться чистий дохід підприємства, що є головноюметою діяльності кожної фірми, підвищиться продуктивність праці одногоробітника, зменшаться витрати на одну гривню виготовленої продукції івідповідно зросте рентабельність, що і характеризує рівень ефективностівикористання виробничих фондів.
Отже виробничі фонди відіграють велику роль у діяльності кожногопідприємства, тому вивчення основних і оборотних фондів та їх показників є дужеважливими.
Список використаної літератури
1. Бойчик І.М., Харів П.С.,Хопчан М.І. Економіка підприємств. — Л.: Сполом, 1999. — 208 с.
2. Бондар Н.М. Економікапідприємства. — К.: А.С.К., 2004. — 399 с.
3. Гальчинський А.С., ЄщенкоП.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань — К.: Вища школа, 1999. — 542 с.
4. Гордійчук А.С., СтахівО.А. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — Рівне, РДТУ, 1999 — 247с.
5. Державний класифікаторУкраїни: Класифікація основних фондів. (Запроваджений з 01.01.1998 р).
6. Економіка підприємств// За ред. Вихруща В.П., Харіва П.С. — Тернопіль, 1995. — 203 с.
7. Економіка підприємства:Навчальний посібник / за ред. Шегди А.В. — К.: Знання — Прес, 2003. — 335 с.
8. Економіка підприємства:Підручник. За ред. С.Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 2001. — 528 с.
9. Закон України “Про оподаткуванняприбутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97 — ВР із змінами і доповненнями,в т. ч. внесеними законом України від 24.12.2002 року №349 — ІV.
10. Зубовський В.М. Економікапідприємства. — К., 2000. — 64 с.
11. Макаровська Т.П., БондарН.М. Економіка підприємства — К.: Міжрегіональна Академія управління персоналом,2003 — 298 с.
12. Методичні вказівкидо виконання курсової роботи з дисципліни “Економіка підприємства” для студентівспеціальності 7.050.106 “Облік і аудит" денної, заочної форми навчання. — Рівне:НУВГП, 2007. — 20 с.
13. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку в Україні. — К.: Компас, 2001. — 168 с.
14. Примак Т.О. Економікапідприємства: Навч. посібник. — 2-ге вид., стер. — К.: Вікар, 2002. — 176 с.
15. Семерніков І.О., Мєшкова-Кравченко.Економіка підприємства. — Херсон, 2003. — 311 с.
16. Тян Р.Б. Плануваннядіяльності підприємства: Навч. Посібник. — К.: МАУП, 1998. — 156 с.
17. Фінанси підприємств:Підручник / Наук. ред. Поддєрьогін А.М. — К.: КНЕУ, 1999. — 384 с.
18. Цал-Цалко Ю.С., ХолодБ.І. Економіка підприємства: Навч. Посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2002. — 388 с.
19. Шваб Л.І. Економікапідприємства — К.: Каравела, 2006. — 583 с.
20. Шевеленко С.Д., ФерівІ.І. Підприємництво і підприємницька діяльність. — К., 1997. — 123 с.