КУРСОВА РОБОТА
Обгрунтуванняраціональних форм посередницької діяльності в зовнішньоекономічній діяльностіпідприємств (на прикладі ТОВ «УКР-ПАК», м. Біла Церков)
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТОРГОВО — ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙДІЯЛЬНОСТІ (ЗЕД) ПІДПРИЄМСТВ
1.1.Сутність, організація та державне регулювання торгово- посередницькоїдіяльності підприємств в ЗЕД
1.2.Вплив схем торгово-посередницьких операцій в ЗЕД та форм розрахунків наплатоспроможність та прибутковість торгово-посередницьких підприємств
РОЗДІЛ2. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «УКР-ПАК» В 2005 –2007РОКАХ
2.1.Загальна характеристика господарської діяльності ТОВ «УКР-ПАК»
2.2.Економічна діагностика діяльності ТОВ «УКР-ПАК»
2.3.Аналіз організації торгово-посередницьких операцій в ЗЕД ТОВ «УКР-ПАК»
РОЗДІЛ3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТОРГОВО- ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗЕД ТОВ «УКР-ПАК»
3.1. Алгоритм оптимізації посередницько-ділерськихсхем імпорту устаткування для харчової промисловості України
3.2.Алгоритм оптимізації посередницько-ділерських схем експорту імпортованогоустаткування для харчової промисловості в складі комплексних виробничих ліній ТОВ«УКР-ПАК»
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності — це складнасукупність управлінських відносин, що виникають у сфері зовнішньоекономічноїдіяльності у зв'язку з плануванням, організацією, керівництвом і контролемвиконання конкретних міжнародних ділових операцій на різноманітних рівняхуправління бізнесом, головним чином на підприємствах.
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язанийіз застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічноїдіяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямомуінвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльностіполягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища упоєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіборганізації в інтересах продуктивного досягнення визначенихзовнішньоекономічних стратегій, які мають три ключових моменту.
По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що,насамперед, включає вивчення і проектування елементів міжнародного середовища:закордонних партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв таін. У цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніхміжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуваннямвизначених процедур.
По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії нетільки між працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усімаслужбами підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Томуменеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуваннітоварів фірми на зовнішні ринки.
По-третє, критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тількиуспіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витратиресурсів, продуктивність).
Актуальністьдосліджень дійсної курсової роботи полягаєв необхідності оптимізаціїпобудови зовнішньоекономічної діяльності підприємств на основі законодавчогостворення аудитної служби економічного супроводження чисельних малихпідприємств в Україні, які не мають фахівців з економічного аналізу діяльностіта організації зовнішньоекономічної діяльності, тому працюють з чисельнимипорушеннями законодавства чи з ризиками високих економічних втрат призовнішньоекономічних операціях.
Об’єкт досліджень курсової роботи — діяльність підприємства- товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «УКР-ПАК» за 2005 — 2007 роки, виявлення основних проблем його економічногостану і шляхів подальшого розвитку діяльності на зовнішньоекономічному ринку.
Предмет досліджень курсової роботи – зовнішньоекономічніторгово-посередницькі операції та їх комплексний цикл взаємозв’язку зперепродажем імпортованих товарів на внутрішньому ринку та експорту в іншікраїни.
Метадосліджень курсової роботи- вивчення закономірностей та принципів фінансовогомеханізму діяльності підприємств, оцінка ефективності застосовуємих схемзовнішньоекономічних операцій, побудова та обгрунтування пропозицій пооптимальним схемам організації зовнішньоекономічних операцій діяльності.
Методидосліджень: проведення горизонтального(індексно-хронологічного) тавертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансовоїзвітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, програмно-математичнемоделювання ефективності схем пасивних та активних операцій підприємства,побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми).
Інформаційно-методологічнабаза досліджень дійсної курсової роботи — звітні документи ТОВ «УКР-ПАК» за 2005-2007 роки.
Практичнезначення отриманих результатів курсової роботи – в наданні керівництвупідприємства ТОВ«УКР-ПАК» аудитних висновків про поточнийекономічний стан та економічно обґрунтованих пропозицій по шляхам розвиткудіяльності підприємства в зовнішньоекономічному сегменті ринку.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТОРГОВО — ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ (ЗЕД) ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Сутність, організація та державнерегулювання торгово- посередницької діяльності підприємств в ЗЕД
Під класичнимиторговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов'язані з купівлеюі продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-резидентанезалежним від нього торговельним посередником (резидентом чи нерезидентом) наоснові угоди або доручення.
Торговельне посередництво — це доситьшироке поняття, що охоплює чимале коло послуг: перепродаж товару; пошукзакордонного контрагента; підготовка і укладання угоди; кредитування сторін;здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведеннярекламних заходів; технічне обслуговування [37].
До торговельно-посередницьких фірмналежать фірми, що з юридичного і господарського погляду не залежать відвиробника або споживача товару (сюди, звичайно, не входять філії або дочірнітовариства промислових компаній). Вони діють заради одержання прибутку, щостворюється або як різниця між цінами, за якими вони купують і продають товар,або як винагорода за послуги.
Як правило, торговельно-посередницькіфірми займаються лише комерційною діяльністю, хоча найбільші з них можуть іобробляти куплений товар.
Використання торговельних фірм дає певніпереваги.
1. Фірма-експортер у такому разі невкладає якихось значних коштів в організацію збутової мережі на територіїкраїни-імпортера, тому що торговельно-посередницькі фірми мають свою власнуматеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтнімайстерні, роздрібні магазини).
2. Вони звільняють експортера від багатьохтурбот, пов'язаних із реалізацією товару (доставляння, сортування, упаковування),пристосовуючись до вимог ринку.
3. Суттєвим є використання капіталуторговельно-посередницьких фірм на основі короткострокового ісередньострокового кредитування. Тут велике значення мають стійкі зв'язкиторговельно-посередницьких фірм із банками, страховими компаніями.
4. Нарешті, ринки деяких товарів цілкоммонополізовані торговельними посередниками (наприклад, брокерами в Англії) інедоступні для прямих контактів із споживачами.
Недоліком використання посередників єте, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і цілкомзалежить від сумлінності посередника.
Торговельно-посередницькі операції можнаподілити на чотири види: з перепродажу; комісійні; агентські; брокерські.
Операції з перепродажу здійснюютьсяторговельним посередником від свого імені і за свій рахунок. Тут торговельнийпосередник є стороною договору як з експортером, так і з покупцем. Розрізняютьдва види операцій з перепродажу.
До першого виду належать операції, колиторговельний посередник відносно експортера є покупцем. Він стає власникомтовару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Термінологія, щостосується таких посередників, різна:
- Merchant — Англія, США;
- Handler — ФРН;
- Stockholder — ринок чорних металівАнглії;
- Operator — торговці цукром наНью-Иоркській біржі;
- Dealer — торговці какао на Лондонськійбіржі;
- Principal — торговці кольоровимиметалами.
Другий вид операцій — коли експортер іторговельний посередник підписали договір про продаж товарів на певнійтериторії, у конкретний термін (вказуються й інші деталі) згідно з договором.Термінологія торговців за цим договором також різна:
— Distributor — США, Англія;
— Vertragshandler — ФРН.
Отже, посередництво згідно з договоромполягає в просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому торговецьзобов'язаний дотримуватися певних умов експортера.
Комісійні операції — це укладення однієюстороною (місіонером), за дорученням другої сторони (комітента), угод від свогоімені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором.Комітент залишається до кінця власником товару. Комісіонер же не купує товару(він залишається в руках експортера). Але для третьої сторони (покупця)стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонеродержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленоюкомітентом, і ціною продажу.
Якщо покупець не може розплатитися зкомісіонером, то в комісійний договір включається умова про поруку комісіонераза виконання угоди покупцем, тобто гарантії комітента від несплати. Така умованазивається делькредере (del credere). У договорі вказується при цьому ціна(максимальна або мінімальна), а також термін передання грошей комісіонеромкомітентові.
Якщо замовлення йде від імпортеракомісіонеру (тобто навпаки) на купівлю в країні експортера товарів, то вінназивається індентом (indent). Він може бути закритим, якщо імпортер точновказує в замовленні, де і що купити, або відкритим, якщо індент надаєкомісіонеру право вибору покупця.
Різновидом комісійних угод єконсигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера, але товарналежить консигнанту, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлівикористовується у разі слабкого освоєння ринку або при поставці нових товарівчи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не впевнений.
Це зручна форма торгівлі, що дає змогуознайомитися з товаром і вибрати потрібний.
Агентські операції — це доручення однієїсторони, що називається принципалом, другій стороні, яка іменується агентом,здійснення юридичних угод за рахунок і від імені принципала (комісіонер діє відсвого імені) на визначеній території. Незалежність агента виявляється в тому,що він не перебуває в трудових відносинах із принципалом і здійснює своюдіяльність самостійно на основі агентської угоди. Він є юридичною особою,зареєстрованою у торговельному реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам не єстороною, тобто контракт про купівлю не укладає. Термінологія щодо такихпосередників різноманітна: в Англії і США — це агент і принципал, у ФРН, Японії- торговельний представник, у Скандинавських країнах — агент і підприємець, уЛатинській Америці — повірений і довіритель. Плутанина полягає в тому, що вАнглії і США під агентством часто розуміють усі види посередництва.
Брокерські операції — це встановленнячерез посередника-брокера (англ. broker, франц. courtier, нім. makler)контактів між продавцем і покупцем (а також між страховиком і страхувальником,судновласником і фрахтувальником). Брокер не є стороною в договорі, авикористовується лише для інформування двох сторін, що беруть на себезобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуває в договірнихвідносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень.
Крім головної функції — знайти покупцядля продавця або, навпаки, продавця для покупця — брокер виконує певнідодаткові функції. Зокрема, він здійснює:
- контроль за виконанням контракту іпред'явленням рекламацій;
- іноді бере на себе обов'язки делькредере;
- підбір партії товару визначеногоасортименту;
- збір інформації про стан ринку.
Брокер одержує винагороду, щоназивається брокередж (brokerage англ.), куртаж (courtage франц.), провізіон(provision нім.). Розмір цієї винагороди за товарними операціями коливаєтьсявід 0,25 до 2-3%.
Брокер не має права представлятиінтереси іншої сторони або приймати від іншої сторони комісію, за виняткомвипадків, коли на це є згода клієнта. Іноді посередниками можуть бути дваброкери — один за дорученням продавця, другий — за домовленістю покупця.Брокери спеціалізуються на продажі, купівлі одного виду товару, біржового абоаукціонного.
Залежно від характеру здійснюванихоперацій розрізняють такі види торговельно-посередницьких фірм: торговельні;комісійні; агентські; брокерські; фектори(factory).
Торговельні фірми найчастіше здійснюютьоперації за свій рахунок і від свого імені. Вони, як правило, підтримуютьтривалі відносини з постачальниками. Види торговельних фірм [46]:
- торговельні доми (merchant hauses) закуповуютьтовари у виробників або купують за кордоном і продають своїм оптовикам чироздрібним торговцям;
- експортні фірми (export firms)закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують за кордоном, інодівиконуючи і комісійні доручення. Вони бувають спеціалізовані, тобто з торгівліодним товаром, і універсальні — широка номенклатура товарів;
- імпортні фірми (import merchants)закуповують за свій рахунок за кордоном товари і продають на внутрішньомуринку. Вони звичайно мають великі склади з товарами і спеціалізуються назакупівлі одного сорту товарів, здебільшого сировинних або продовольчих;здійснюють сортування, упаковування; мають великий досвід, що дає їм можливістьконкурувати з іншими фірмами. Ці фірми купують товари або в експортерів, або набіржах і аукціонах.
Зараз досить поширені :
- імпортні фірми, що торгують машинами йустаткуванням. Вони беруть на себе технічне обслуговування і, як правило, маютьшироку мережу дилерів — дрібних торговців;
- оптові фірми (wholesaler) єпосередниками між промисловими підприємствами і роздрібними торговельнимифірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари за кордоном великими партіямиі реалізують окремим споживачам дрібнішими партіями, отримуючи прибуток зарахунок різниці в ціні. Провести межу між оптовою й імпортною фірмою важко. Алеоптова фірма закуповує товари не тільки в експортера, а й товари вітчизняноговиробництва і просуває їх у власну роздрібну мережу;
- роздрібні фірми (retailer) саміздійснюють операції з імпорту й експорту, не користуючись послугами великихоптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів, філій;
- дистриб'ютори (distributor) — це фірми вСША, Англії й в інших країнах, що здійснюють переважно імпортні операції і єторговцями за договором. Вони займаються продажем лише певного кола товарів;
- стокісти (stockist) — фірми, щоперебувають у країні імпортера і виконують в основному консигнаційні операції.
Комісійні фірми, їх основні види:
- комісійні експортні фірми — представникипродавця або покупця. Відповідають за: 1) своєчасність поставки товарів; 2)транспортування; 3) документальне оформлення угоди; 4) страхування; 5) технічнеобслуговування (іноді). Можуть виконувати й обов'язки типу індента. Різновидтаких фірм — конфірмаційні доми (confirming hauses), що беруть на себе ризикщодо кредитів, які вони від імені виробника надають покупцю;
- комісійні імпортні фірми — представникипокупців своєї країни. Вони розміщують замовлення за кордоном від свого імені,але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того, можуть надавати й іншіпослуги — досліджувати кон'юнктуру ринку (огляди), стежити за відвантаженнямтовару тощо.
Агентські фірми тривалий час підтримуютьтісний контакт із принципалом. Вони поділяються на експортних і закордоннихагентів.
Брокерські фірми найбільшого розвиткунабули в Англії. Це великі компанії, спеціалісти цих фірм мають високукваліфікацію, підтримують постійні зв'язки з великими банками, що дає змогу їміноді фінансувати угоди (у заставу під товар). Вони надають кваліфіковануінформацію, випускаючи низку бюлетенів.
ФЕКТОРИ (factors) — торговельніпосередники, що виконують широке коло посередницьких обов'язків від іменіекспортера: експортують продукцію; фінансують експортні операції, сплачуютьаванс виробнику, видають кредити покупцю, страхують. Звичайно вони берутьучасть у торгівлі текстилем, шкурами, лісом. Таких фірм багато в США, Канаді,Англії.
Отже, у міжнародній торговельнійпрактиці вироблено досить чіткий механізм організації експортно-імпортнихоперацій, що здійснюються або безпосередньо фірмами-виробниками, аботорговельними посередниками. Це дає можливість раціонально використовувативідповідні методи, професійно вести зовнішньоторговельну діяльність.
Міжнароднеекономічне співробітництво є одним із головних факторів розвитку економіки кожноїкраїни. Економічні та правові основи зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) вУкраїні регламентовані Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність»[4]. Майже усі види ЗЕД відображені в експорті та імпорті товарів і послуг.
Роль міжнародноїторгівлі в розвитку національної економіки полягає в тому, що вона є засобомрозвитку спеціалізації і концентрації виробництва, підвищення продуктивностіресурсів, збільшення обсягів національного виробництва і добробуту населення.
Державнерегулювання міжнародної торгівлі має забезпечувати :
— захистекономічних інтересів України та законних інтересів суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності;
— створеннярівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всівиди підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрямивикористання доходів і здійснення інвестицій;
— заохоченняконкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Незважаючи на всю переконливість аргументів на користь вільної торгівлі,у дійсності на цьому шляху існує велика кількість державних регулюючих бар'єрів[2], [3]:
— Мито. Мито є акцизним податком на імпортні товари; воно може вводитисяз метою одержання доходів чи для захисту внутрішнього ринку. Фіскальні мита, якправило, застосовуються у відношенні виробів, що не виробляються усерединікраїни. Ставки фіскального мита в основному невеликі, їхньою метою єзабезпечення бюджету податковими надходженнями. Протекціоністські митапризначені для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції. Хочапротекціоністські мита, як правило, недостатньо високі для припинення імпортуіноземних товарів, вони все-таки ставлять іноземного виробника в невигіднеконкурентне положення при торгівлі на внутрішньому ринку.
— Імпортні квоти. За допомогою імпортних квот встановлюються максимальніобсяги товарів, що можуть бути імпортовані за якийсь період часу. Частоімпортні квоти виступають більш ефективним засобом стримування міжнародноїторгівлі, ніж мита. Незважаючи на високі мита, визначений товар можеімпортуватися у відносно великих кількостях. Низькі ж імпортні квоти цілкомзабороняють імпорт товару понад визначену кількість.
— Нетарифні бар'єри. Під нетарифними бар'єрами розуміється системаліцензування, створення невиправданих стандартів якості продукції і його безпекичи просто бюрократичні заборони в митних процедурах. Так, Японія і європейськікраїни жадають від імпортерів одержання ліцензій. Обмежуючи випуск ліцензій,можна ефективно обмежувати імпорт. Саме так зробила Великобританія, заборонившиімпорт вугілля.
— Добровільні експортні обмеження. Вони є дещо новою формою торговихбар'єрів. Так, японські автомобілебудівники під погрозою введення США більшвисоких тарифів чи низьких імпортних квот погодилися на введення добровільнихекспортних обмежень на свій експорт у США.
Митнерегулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з МитнимКодексом України [2], Митним тарифомУкраїни [3] та міжнароднимидоговорами України.
Основні методи митногонетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності :
1) Ліцензуванняі квотування експорту та імпорту запроваджуються в Україні самостійно в особіїї державних органів у таких випадках [2]:
— в разі різкогопогіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищуєна відповідну дату 25 процентів від загальної Суми валютних вимог України;
— в разідосягнення встановленого Верховною Радою України рівня зовнішньоїзаборгованості;
— в разізначного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України,особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах рибальства, продукціїхарчової промисловості та промислових товарах народного споживання першоїпотреби та інше;
2) Квотуванняздійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій,причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повиненперевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі видиекспортних (імпортних) квот (контингентів):
— глобальні; — групові; — індивідуальні; — антидемпінгові;
— компенсаційні;- спеціальні.
По кожному видутовару може встановлюватись лише один вид квоти.
3) Ліцензії. ВУкраїні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:
— генеральна; — разова (індивідуальна); — відкрита (індивідуальна);
— антидемпінгова(індивідуальна); — компенсаційна (індивідуальна);
— спеціальна(індивідуальна).
4) Митні пільги.
5) Попередніімпортні депозити — внесення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності набезпроцентні рахунки у банках, які обслуговують їх на території України, наперіод від моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються,юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згідно іззазначеними договорами (контрактами), через митний кордон України або передачітоварів іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України,грошових коштів у валюті договору (контракту) в сумі, визначеній у встановленихпроцентах до вартості відповідного договору (контракту);
6) Заборонаокремих видів експорту та імпорту
7) Встановленнядержавної монополії на деякі види експорту-імпорту товарів.
8) Заходи увідповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзівабо економічних угруповань.
9) Обмеженняреекспорту.
10) Спеціальніекономічні зони
Митний режим — це сукупність норм,що встановлені законами з питань митної справи й залежно від заявленої метипереміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон Українивизначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьомуздійснюються [2].
Митним кодексом України передбаченозастосування таких митних режимів [2]:
- імпорту;
- експорту;
- транзиту;
- тимчасового ввезення (вивезення);
- митного складу;
- реімпорту;
- реекспорту;
- спеціальної митної зони;
- магазину безмитної торгівлі;
- переробки на митній території України;
- переробки за межами митної територіїУкраїни;
- знищення або руйнування;
- відмови на користь держави.
1) Імпорт
Імпорт — митнийрежим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України длявільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можутьвикористовуватися без будь-яких митних обмежень (стаття 188 Митного кодексуУкраїни [2]).
Цей митний режимзастосовується до товарів, що ввозяться в Україну на підставізовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, про здійсненнябартерних (товарообмінних) операцій, до товарів що використовуються длявзаєморозрахунків під час проведення операцій з давальницькою сировиною, дотоварів, що ввозяться для формування статутного фонду підприємств з іноземнимиінвестиціями або ввозяться на підставі договорів про спільну інвестиційнудіяльність, а також в інших передбачених законодавством випадках. Приздійсненні бартерних (товарообмінних) операцій оформленню в митному режиміімпорту підлягає імпортна частина товарів, що надходять в Україну за бартернимдоговором (контрактом).
Розміщеннятоварів у митний режим імпорту передбачає:
— подання митномуоргану документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митнутериторію України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМД ІМ 40);
— сплату податківі зборів, якими товари обкладаються відповідно до законів України під часввезення на митну територію України;
— дотриманнявимог, передбачених законом, щодо застосування заходів нетарифного регулюваннята інших обмежень.
Від сплатиподатків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митнутериторію України у режимі "імпорт" відповідно до законів України, восновному, залежить реалізація фіскальної функції митно-тарифного регулювання.
Порядок сплатиподатків і зборів встановлено Законами України від 05.04.01 №2371-111 «ПроМитний тариф України» [3], від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок надодану вартість» [5], Декретом КМ України «Про акцизний збір»від 26.12.92 №18-92 та інш..
Випадки наданняпільг по сплаті мита (звільнення від сплати, зниження ставок тощо) передбаченіу Законі України від 05.02.92 №97-Х11 «Про Митний тариф України» [3].
В Законі України«Про податок на додану вартість» [5] встановлено, що товари, яківвозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються ПДВ за ставкою 20відсотків від бази оподаткування, що обчислюється згідно зі статтею 4 цьогоЗакону.
Перелік операційз ввезення (пересилання) на митну територію України товарів, що звільнені відоподаткування, визначається відповідно до законодавства.
Крім сплатиподатків і зборів, третьою умовою ввезення товарів в режимі імпорту єдотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
Особливе місцесеред заходів нетарифного регулювання обмежувального характеру займаєсертифікація товарів: сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання),гігієнічний сертифікат, фітосанітарний сертифікат, ветеринарний сертифікаттощо. Сертифікація товарів проводиться з метою забезпечення відповідностіввезених товарів стандартам та іншим національним документам, які встановлюютьобов'язкові вимоги до товарів — бути безпечними для навколишнього середовища,життя, здоров'я громадян.
2) Експорт
Експорт — митнийрежим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території Українидля вільного обігу без зобов’язання про їх повернення на цю територію та безустановлення умов їх використання за межами митної території України.
Розміщеннятоварів у митний режим експорту здійснюється декларантами на підставі договорів(контрактів) купівлі-продажу, про здійснення бартерних (товарообмінних)операцій, а також інших зовнішньоекономічних угод, якими передбачено вивезенняза межі митної території України товарів, що належать резидентам України, без їхзворотного ввезення. При здійсненні бартерних (товарообмінних) операційоформленню в цьому митному режимі підлягає експортна частина товару зазовнішньоекономічним бартерним (товарообмінним) договором (контрактом).
Вивезення товарівза межі митної території України в митному режимі експорту передбачає:
— подання митномуоргану документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межімитної території України (оформлення товарів здійснюється з використанням ВМДЕК 10);
- сплату встановлених податківі зборів з експортованих товарів;
- дотриманняекспортером вимог, передбачених законом.
ПостановоюКабінету Міністрів України від 01лютого 2006 р. № 80 [27] встановлений «Перелік документів, необхідних дляздійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортнихзасобів, що переміщуються через митний кордон України». Документи,обов’язкові для подання:
1. Митна декларація
2. Товарно-транспортний документ наперевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (AirWaybill), коносамент (Bill of Lading) тощо
3. Зовнішньоекономічний договір
4. Рахунок (Invoice) або інший документ,який визначає вартість товару
Документи, необхідність подання якихвизначається нормативно-правовими актами Держмитслужби з урахуванням метипереміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та іншихфакторів, що впливають на митні процедури:
5. Декларація митної вартості
6. Декларація про встановлені виробникомабо імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари
7. Облікова картка суб’єктазовнішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб’єктом
8. Лист про погодження (подаєтьсяпідприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу)
9. Документ контролю за доставкоютоварів
10. Документи про надання фінансовихгарантій
11. Ліцензія митного перевізника
12. Книжка МДП, книжка АТА, книжка СPD
13. Свідоцтво про допущеннятранспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами
15. Посередницький договір
16. Документ на право провадження митноїброкерської діяльності
17. Документи, що використовуються длявизначення митної вартості товарів
18. Документи, що визначають країнупоходження товарів
19. Документи, що містять відомості,необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД
20. Платіжні доручення, касові ордери,що підтверджують сплату податків і зборів (обов’язкових платежів)
21. Векселі (відповідно дозаконодавства)
22. Документи, що підтверджують право назастосування до товарів пільгового режиму оподаткування
23. Документи, що підтверджують праворозпорядження, володіння чи користування товаром та/або транспортним засобом
24. Заява підприємства для здійсненнямитного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митнірежими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації)
25. Документи, які відповідно дозаконодавчих актів видаються державними органами для здійснення митногоконтролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуютьсячерез митний кордон України
До бізнес-процесівпри імпорті будівельної техніки і запасних частин та реімпорті неякісноїтехніки на протязі гарантійного строку, які планує та виконує підприємство,відносяться наступні:
1. Реєстрація підприємства яксуб’єкта ЗЕД в Дежмитслужбі України.
2. Отримання в Національномубанку України ліцензії на імпорт по контракту.
3. Сплата ввізного мита тамитних зборів
4. Сплата імпортного ПДВ чиоформлення податкових імпортних векселів
5. Сплата специфічних акцизівпри імпорті деяких видів автомобільної техніки (будівельна)
Відповідно достатей 45, 91 Митного кодексу України з метою прискорення митного оформленнятоварів і транспортних засобів, та удосконалення системи ведення митнимиорганами обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності Держмитслужбою Українивведений «Порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльностів митних органах України »:
1. Суб`єкт ЗЕД при необхідностіздійснити митне оформлення товарів має звернутись до моменту їх митногооформлення до митного органу за місцем свого розташування і стати на облік.
На облік в митних органах можуть статисуб`єкти ЗЕД незалежно від форми власності, які пройшли в установленому порядкудержавну реєстрацію.
2. Виходячи із виробничої абокомерційної необхідності (наявність виробничих потужностей, складськихприміщень, відсутність в зоні діяльності митниці за місцем розташуваннянеобхідної для забезпечення виробництва транспортної інфраструктури та т.п.),суб’єкт ЗЕД може перебувати на обліку в іншому митному органі, поза місцемсвого розташування. При цьому повторне подання документів, передбачених цимПорядком, не вимагається. Дозвіл на взяття на облік поза місцем свогорозташування надається Державною митною службою України за результатамирозгляду звернення суб’єкта ЗЕД.
3… Для взяття на облік суб`єкта ЗЕДкерівникові або уповноваженій ним особі потрібно подати митному органу, урегіоні діяльності якого він розташований:
— копії документів згідно з додатком 1до цього Порядку;
— три примірники облікової картки (заформою, наведеною у додатку 2);
— два примірники опису поданихдокументів;
— електронну копію облікової картки.
4. У разі прийняття облікової карткипрацівником відділу статистики їй присвоюється обліковий номер та здійснюєтьсязапис у журналі обліку за формою, наведеною в додатку 3.
Номер облікової картки — двадцятидвозначний цифровий код, у якому:
а) для суб`єктів ЗЕД, включених доЄдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Державногореєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів:
— перші три знаки — код митного органу,у якому перебуває на обліку суб`єкт ЗЕД;
— останні дев`ятнадцять знаків — ідентифікаційний номер особи, який формується за схемою, наведеною в додатку 1до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженоїнаказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 (зі змінами тадоповненнями);
5. Примірники облікової карткирозподіляються таким чином:
— перший примірник разом з описом такопіями поданих для проведення обліку документів залишається в справах відділустатистики;
— другий примірник разом з описомпередається до вантажного відділу (на митний пост, до пункту оформлення, тощо),у зоні діяльності якого розташований суб`єкт ВЕД;
— третій примірник віддається заявниковіяк свідоцтво про взяття на облік у митних органах.
6. Суб`єкти ЗЕД,зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України(далі – ЄДРПОУ) для реєстрації надають наступні документи:
а) Завірені увстановленому порядку копії установчих документів:
— статутупідприємства (якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваноїорганізаційної форми суб`єкта підприємництва);
— для суб`єктаЗЕД – відокремленого підрозділу: положення про філію, затверджену юридичноюособою — головним підприємством.
— для бюджетнихустанов: положення (за наявності).
б). Завірені увстановленому порядку копії наступних документів.
а) Свідоцтва продержавну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) увиконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, міськійміст Києва і Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.
б). Свідоцтва прореєстрацію суб`єкта ЗЕД як платника податку на додану вартість (форма № 2-Р)відповідно до Положення про Реєстр платників податку на додану вартість,затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000№ 79 (із змінами і доповненнями), або заява за підписами керівника підприємствата головного бухгалтера про те, що суб`єкт ЗЕД не є платником ПДВ.
в) Довідкивповноваженого банку про наявність рахунків.
г) Паспортів(сторінок, які містять фотографію особи, назву органу, що видав паспорт)керівника підприємства, головного бухгалтера, осіб, уповноважених на роботу змитним органом.
д) Наказу(розпорядження) по підприємству про призначення працівни-ків, відповідальних зароботу з митницею, із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові та наведеннямзразків підписів і печаток, які використовуватимуться при оформленні документіву митних органах.
е) Зразків підписіві печаток, які використовуватимуться при оформленні документів у митнихорганах.
ж) Документівщодо права власності (володіння, користування, у тому числі договори оренди) наприміщення за місцезнаходженням.
Згідно "Інструкціїпро порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортнимита лізинговими операціями" Національний банк України визначив порядокздійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентамивстановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними талізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензійНаціонального банку України на перевищення цих строків:
1. За наявності кількох документів зрізними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчовстановлених строків розрахунків використовується той з документів, якийпідтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно зусіма умовами, передбаченими договором, і який підписаний раніше.
2. Якщо договір передбачає поставкутовару (об'єкта лізингу), здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснюєконтроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожнимфактом здійснення поставки товару (об'єкта лізингу), а за імпортними операціями- окремо за кожним фактом здійснення платежу.
3. Перевищення законодавчо встановленихстроків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціямирезидентів дозволяється виключно за наявності ліцензії.
Обов'язковою умовою для отриманняліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністраціїУкраїни про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічнимидоговорами резидентів, визначеними статтею 6 Закону України «Про порядокздійснення розрахунків в іноземній валюті» [8]. Без виконання зазначеноїумови клопотання про отримання ліцензії Національний банк України нерозглядатиме.
4. Експортна, імпортна та лізинговаоперації можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформленихдокументів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які єконтрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання зазустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явленнявимоги;
між сторонами не було спору щодохарактеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
5. Підставою для зняття банком зконтролю експортної, імпортної та лізингової операцій резидента за умовинадання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю засвоєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціямицього резидента, крім підстав, передбачених іншими розділами цієї Інструкції,може бути:
— копія оформленої ВМД, засвідчена впорядку, установленому Положенням про вантажну митну декларацію [26];
— письмове повідомлення податковогооргану про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків заопераціями резидента, про які банком надавалася інформація цьому податковомуоргану. Зазначене повідомлення має бути засвідчене підписом керівника(заступника керівника) податкового органу.
6. Імпортні операції резидентів, якіздійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстроченняперевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу,виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або призастосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійсненнябанком платежу на користь нерезидента, потребують одержання ліцензії.
7. Банк знімає з контролю операціюрезидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщотака продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, напідставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазинбезмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76«Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операціюв реєстрі ВМД, а в інших випадках — після пред'явлення резидентом документа,який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставкипродукції, виконання робіт, надання послуг.
9. Ліцензії за експортною, імпортною талізинговою операціями надаються центральним апаратом Національного банкуУкраїни (далі — центральний апарат).
10. Для отримання ліцензії заекспортною, імпортною та лізинговою операціями резидент має подати доцентрального апарату такі документи:
— заяву за встановленою формою (додаток1);
— висновок, зазначений в абзаці другомупункту 1.5 цієї Інструкції;
— копію договору з нерезидентом;
— копію ВМД
— копії документів, що засвідчують датуздійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента,або здійснення банком платежу на користь нерезидента при застосуваннірозрахунків у формі документарного акредитива;
— копію висновку Міністерства економікиУкраїни щодо віднесення договору до видів, визначених у статті 6 Закону України«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
1.2 Вплив схем торгово-посередницькихоперацій в ЗЕД та форм розрахунків на платоспроможність та прибутковістьторгово-посередницьких підприємств
Управлінняприбутковістю зовнішньоекономічної операції складається з двох блоків [49] :
- управліннямінімізацією сплати податків та зборів, обумовлених митним та податковимзаконодавствами держав при перетинання товаром (послугою) контракта митногокордону;
- управліннядодатковими витратами підприємства на забезпечення платоспроможності та безперервностіфункціонування його оборотного капіталу при часовому розриві між строкамипоставки товарів і послуг та строком сплати розрахунковою операцієюзовнішньоекономічного контракту;
При виконаннізовнішньоекономічних операцій (експорт-імпорт) підприємство сплачує наступнівиди непрямих податків :
- податокна додану вартість;
- акцизнийзбір з підакцизних товарів;
- ввізне(виізне)мито на обумовлений ряд товарів;
- митнізбори;
Управліннямінімізацією сплати податків забезпечується :
- виборомторгового партнера в країнах, з якими Україна підписала «Угоди про зонивільної торгівлі», які передбачають відміну всіх експортно-імпортних митпри перетині митного кордону товарами, країнами походження яких (виробництва) єсторони угод;
- виборомтоварів, відносно яких не встановлені вимоги сплати акцизного збору;
- виборомтоварів, відносно яких встановлена відміна сплати податку на додану вартістьпри імпорті чи експорті;
- регулюванняімпорту та експорту товарів в структурних долях, які дозволяють мінімізуватисплату імпортного ПДВ за рахунок відшкодування «експортного» ПДВ поЗакону України [5].
- ввезеннямтоварів в якості полу фабрикатів чи деталей (вузлів), які потребуютьдодаткового складання чи переробки в Україні, що зменшує рівні ставок ввізногомита до 50%;
Мінімізація додаткових витрат підприємства назабезпечення платоспроможності та безперервності функціонування його оборотногокапіталу при часовому розриві між строками поставки товарів і послуг та строкомсплати розрахунковою операцією зовнішньоекономічного контракту є результатомвибору оптимальної форми платежу, як управлінського процесу.
До форм розрахунків при експорті товарів (послуг), яківикористовуються у міжнародній торгівлі, належать такі (подаються за ступенемвигідності для експортера від найбільш вигідних до найменш вигідних) [50]:
- 100%-нийавансовий платіж;
- акредитив;
- інкасо;
— відкритий рахунок.
Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, щопоставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменшвигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названопри розгляді способів платежу. Здійснюється такий платіж банківським переказомабо чеком.
Акредитивна форма розрахунку також вигідна експортеру(порівняно з інкасо і відкритим рахунком). Ці вигоди полягають, по-перше, угарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а припідтвердженому акредитиві — також банком, який його підтвердив; по-друге, вотриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів,що засвідчують цю поставку.
Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж будезроблений на користь експортера тільки після подання тим товарних документів,що засвідчують відвантаження товару.
Інкасо — це банківська розрахункова операція, задопомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує напідставі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника(імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти нарахунок клієнта-експортера у себе в банку.
Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятнимчерез те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передаватидокументи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати.
Для зменшення ризику неплатежу при інкасовій формірозрахунків експортер повинен наполягати на наданні банківської гарантіїплатежу. Гарантія в цьому разі видається на термін, що перевищує термін оплатиза документами, і на суму, яка відповідає сумі поданих на інкасо документів.
Крім банківської гарантії, забезпечення платежуздійснюється через застосування телеграфного інкасо. При телеграфному інкасобанк експортера виплачує йому виручку за товар негайно або через певний термінпісля одержання документів на інкасо, повідомляючи телеграфом свійбанк-кореспондент, з яким він повинен мати спеціальний договір про телеграфнеінкасо.
Відкритий рахунок — це найменш вигідна формарозрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантійсвоєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом ізтоваророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах удебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки.
Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахункупостачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер муситьоплатити вартість товару через банківський переказ чека або векселя строкомплатежу за пред'явленням. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерськихдокументах оборотні записи.
За відкритим рахунком розраховуються здебільшого затовари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних частин дораніше поставленого устаткування або машин.
Схема операцій та грошових потоків при розрахунках взовнішньоекономічних операціях імпорту за механізмом передоплати банківськимпереказом (максимальний ризик імпортера) наведена рис. 1.1 при наступних умовахконтракту:
- наданняекспортером банківської гарантії платоспроможності
імпортеру(страхування переказу);
- 100%передоплата банківським переказом;
- поставкапродукції на умовах DAF – митний склад на кордоні України;
- кредитуванняімпортера в банку для фінансування банківського переказу імпортера;
- оформленнягарантії оптовим покупцем майбутньої покупки імпортує — мого товару передбанком імпортера для отримання кредиту імпортером;
1) Етап 0 — Заключення зовнішньоекономічного договору (100% передоплата перерахуваннямкоштів в банк нерезидента-експортера);
2) Етап 1,2,3 –отримання експортером документальної гарантії свого банку по платоспроможностіна суму контракту та надання гарантії імпортеру;
2) Етап 4,5,6,7 — Заключення договору з комерційним банком (під заставу партії імпортуємихтоварів(гарантійний лист банку імпортера) + гарантію оптового покупця запідприємство-імортер ще на одну суму партії імпорту, яку оптовийпокупець-резидент покупає по угоді у імпортера) на видачу кредиту таперерахування суми в банк нерезидента (час Т0).