Міністерство освіти і науки України
Міжнародний слов’янський університет
Курсова робота
з дисципліни Основи економічних теорій
на тему: «Командитне товариство.»
Виконала :
Студентка 1 курсу
Заочного відділення
Групи МІ
Кобзєва Альона Сергіївна
Перевірила:
Доктор філософії
Науменко Марія Олексіївна
Харків 2010
План
Вступ.
1. Характеристика підприємства. Командитне товариство.
2. Основні фонди підприємства. Характеристика, структура, ефективність їх використання.
2.1. Теорія.
2.2. Визначення структури основних фондів (ОФ) за звітний рік.
2.3. Розрахунок коефіцієнту надходження і вибуття ОФ за звітний рік.
2.4. Розрахунок показників використання ОФ за базовий і звітний рік.
2.5.Розрахунок амортизаційних відрахувань в бухгалтерському і податковому обліку.
3.Оборотні кошти підприємства, характеристика та ефективність їх використання.
3.1. Характеристика, склад та структура оборотних коштів.
3.2. Розрахунок середньорічного залишку оборотних коштів за звітний рік.
3.3 Показники використання та розрахунок вивільнення або залучення оборотних коштів.
4.Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства.
Висновки.
Вступ.
В умовах ринкової економіки підприємство — це товаровиробник, основний виробничий суб'єкт економіки. Економічна сутність підприємства полягає в тому, що воно має за мету отримання прибутку. Його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару. Об'єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворення. Як фактори виробництва воно має робочу силу і виробничі фонди.
Як економічне явище підприємство характеризується деякою сукупністю виробничих сил і виробничих відносин. По-перше, вона має деяку кількість засобів виробництва і працюючих, що дозволяє виконувати завершальний цикл операцій і здійснювати випуск продукції. Підприємство також характеризується деякою організацією виробничого процесу, спрямованого на підвищення економічної ефективності. По-друге, підприємство — це деяка підсистема виробничих відносин. Засоби виробництва можуть бути в різних формах власності, різних видів приватних і державних відносин власності на рівні підприємства, трудового і виробничого управління.
1. Характеристика підприємства. Командитне товариство.
Згідно ст.1 ЗУ «Про підприємства в Україні» підприємство — основна організаційна ланка народного господарства України.
Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.
Згідно ст.5 ЗУ «Про підприємництво» основними принципами діяльності підприємства є:
1. Вільний вибір видів діяльності.
2. Самостійне формування програми діяльності.
3. Вільний вибір місцезнаходження підприємства.
4. Самостійне залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових та природних ресурсів в межах обумовлених законодавством.
5. Самостійний вибір форм та систем оплати праці (крім державних і бюджетних підприємств).
6. Вільне розпорядження прибутком, який залишається після сплати податків.
7. Можливість самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.
Згідно ст.2 ЗУ «Про підприємства в Україні» в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
господарське товариство, засноване на колективній формі власності: товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство (відкрите і закрите), командитне товариство, повне товариство.
підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів.
Стаття 75. Поняття командитного товариства
Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
Стаття 76. Зміст установчого договору про командитне товариство Установчий договір про командитне товариство, крім умов, передбачених статтею 4 цього Закону, повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Стаття 77. Застосування щодо командитного товариства норм про повне товариство
Щодо командитного товариства застосовуються норми статей 67-74 з урахуванням особливостей, передбачених статтями 78-83 цього Закону.
Стаття 78. Вступ вкладника до командитного товариства
Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.
Стаття 79. Права вкладників командитного товариства
Вкладники командитного товариства мають право: діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним; вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства; вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.
Стаття 80. Обов'язки вкладників командитного товариства
Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими установчим договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.
Стаття 81. Управління справами командитного товариства
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по управлінню справами командитного товариства.
Стаття 82. Відповідальність вкладника командитного товариства
Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то уразі схвалення його дій командитним товариством він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники.
Стаття 83. Особливості припинення командитного товариства Командитне товариство, крім підстав, зазначених у статті 19цього Закону, припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру. Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчим договором.
2. Основні фонди підприємства.
2.1 Склад, структура, показники руху.
Підприємства в своїй діяльності використовують ресурси засобів праці і ресурси предметів праці, які разом складають засоби виробництва. Виражені в грошовій формі засоби виробництва складають виробничі фонди підприємства.
В залежності від періоду функціонування, способу перенесення своєї вартості на вартість продукції, робіт, послуг, характеру зміни натурально-речовинної форми, виробничі фонди підприємства діляться на: основні виробничі і оборотні фонди.
У відповідності з П(С)БУ 7 “Основні засоби” основні засоби (фонди) — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).
Основні фонди діляться на основні виробничі фонди і основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди (засоби) — це частина виробничих фондів підприємства, які беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.
Основні невиробничі фонди (засоби) --житлові будинки, дитячі садки, обґєкти охорони здоровґя, культурно-побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства. Основні невиробничі фонди як і основні виробничі фонди експлуатуються на протязі тривалого періоду часу, не змінюють своєї натурально-речовинної форми, проте не беруть участі у виробничому процесі і тому не переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (робіт, послуг). Основні невиробничі фонди зникають в процесі споживання (на них нараховуються не амортизація, а знос).
Основні виробничі фонди діляться на: основні виробничі фонди основного виду діяльності; основні виробничі фонди інших галузей (сільськогосподарське виробництво, громадське харчування і т.д.).
Відомості про наявність основних фондів, про їх склад наводяться в формі 11-ОФ (статистична звітність “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію, знос.”). Відомості про наявність основних фондів по первинній і залишковій вартості на звітні дати наводяться в балансі підприємств.
Основні виробничі фонди (засоби) в залежності від їх функцій в процесі виробництва, а також однотипності технічних характеристик в статистичному і бухгалтерському обліку діляться на наступні групи (у відповідності з П(С)БУ 7):
Земельні ділянки.
Капітальні витрати на покращення земель.
Будинки, споруди та передавальні пристрої.
Машини та обладнання.
Транспортні засоби.
Інструменти, прилади, інвентар.
Робоча і продуктивна худоба.
Багаторічні насадження.
Інші основні засоби.
Будинки — сюди входять будівлі, в яких проходять процеси основного, допоміжного, підсобного виробництва (цехи, гаражі, склади, майстерні, адміністративні-побутові корпуси).
Споруди — інженерно-будівельні обґєкти: тунелі, мости, естакади, нафтові і газові свердловини, очисні споруди.
Передавальні пристрої — сукупність об'єктів призначених для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також переміщення рідких та газоподібних речовин (ЛЕП, кабельні лінії, телефонна мер1. Характеристика підприємства. Командитне товариство.
Згідно ст.1 ЗУ «Про підприємства в Україні» підприємство — основна організаційна ланка народного господарства України.
Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.
Згідно ст.5 ЗУ «Про підприємництво» основними принципами діяльності підприємства є:
1. Вільний вибір видів діяльності.
2. Самостійне формування програми діяльності.
3. Вільний вибір місцезнаходження підприємства.
4. Самостійне залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових та природних ресурсів в межах обумовлених законодавством.
5. Самостійний вибір форм та систем оплати праці (крім державних і бюджетних підприємств).
6. Вільне розпорядження прибутком, який залишається після сплати податків.
7. Можливість самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.
Згідно ст.2 ЗУ «Про підприємства в Україні» в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
господарське товариство, засноване на колективній формі власності: товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство (відкрите і закрите), командитне товариство, повне товариство.
підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів.
Стаття 75. Поняття командитного товариства
Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.
Стаття 76. Зміст установчого договору про командитне товариство Установчий договір про командитне товариство, крім умов, передбачених статтею 4 цього Закону, повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Стаття 77. Застосування щодо командитного товариства норм про повне товариство
Щодо командитного товариства застосовуються норми статей 67-74 з урахуванням особливостей, передбачених статтями 78-83 цього Закону.
Стаття 78. Вступ вкладника до командитного товариства
Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.
Стаття 79. Права вкладників командитного товариства
Вкладники командитного товариства мають право: діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним; вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства; вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.
Стаття 80. Обов'язки вкладників командитного товариства
Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченими установчим договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.
Стаття 81. Управління справами командитного товариства
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. У командитному товаристві, де є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по управлінню справами командитного товариства.
Стаття 82. Відповідальність вкладника командитного товариства
Якщо вкладник командитного товариства укладає угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то уразі схвалення його дій командитним товариством він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідає перед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Вкладник командитного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами в тому ж порядку, як і інші вкладники.
Стаття 83. Особливості припинення командитного товариства Командитне товариство, крім підстав, зазначених у статті 19цього Закону, припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру. Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчим договором.
2. Основні фонди підприємства.
2.1 Склад, структура, показники руху.
Підприємства в своїй діяльності використовують ресурси засобів праці і ресурси предметів праці, які разом складають засоби виробництва. Виражені в грошовій формі засоби виробництва складають виробничі фонди підприємства.
В залежності від періоду функціонування, способу перенесення своєї вартості на вартість продукції, робіт, послуг, характеру зміни натурально-речовинної форми, виробничі фонди підприємства діляться на: основні виробничі і оборотні фонди.
У відповідності з П(С)БУ 7 “Основні засоби” основні засоби (фонди) — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).
Основні фонди діляться на основні виробничі фонди і основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди (засоби) — це частина виробничих фондів підприємства, які беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.
Основні невиробничі фонди (засоби) --житлові будинки, дитячі садки, обґєкти охорони здоровґя, культурно-побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства. Основні невиробничі фонди як і основні виробничі фонди експлуатуються на протязі тривалого періоду часу, не змінюють своєї натурально-речовинної форми, проте не беруть участі у виробничому процесі і тому не переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (робіт, послуг). Основні невиробничі фонди зникають в процесі споживання (на них нараховуються не амортизація, а знос).
Основні виробничі фонди діляться на: основні виробничі фонди основного виду діяльності; основні виробничі фонди інших галузей (сільськогосподарське виробництво, громадське харчування і т.д.).
Відомості про наявність основних фондів, про їх склад наводяться в формі 11-ОФ (статистична звітність “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію, знос.”). Відомості про наявність основних фондів по первинній і залишковій вартості на звітні дати наводяться в балансі підприємств.
Основні виробничі фонди (засоби) в залежності від їх функцій в процесі виробництва, а також однотипності технічних характеристик в статистичному і бухгалтерському обліку діляться на наступні групи (у відповідності з П(С)БУ 7):
Земельні ділянки.
Капітальні витрати на покращення земель.
Будинки, споруди та передавальні пристрої.
Машини та обладнання.
Транспортні засоби.
Інструменти, прилади, інвентар.
Робоча і продуктивна худоба.
Багаторічні насадження.
Інші основні засоби.
Будинки — сюди входять будівлі, в яких проходять процеси основного, допоміжного, підсобного виробництва (цехи, гаражі, склади, майстерні, адміністративні-побутові корпуси).
Споруди — інженерно-будівельні обґєкти: тунелі, мости, естакади, нафтові і газові свердловини, очисні споруди.
Передавальні пристрої — сукупність об'єктів призначених для передачі електричної, теплової і інших видів енергії, а також
ежа, радіозв'язок, водопровід, газопровід).
Машини та обладнання — силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання, обчислювальна техніка, вимірювальні та регулюючі пристрої.
Транспортні засоби — це пересувні засоби залізничного транспорту (в т.ч. вагони) вантажний, легковий транспорт, автонавантажувачі.
Інструменти — це механізовані та немеханізовані засоби праці (тески).
Виробничий і господарчий інвентар — робочі столи, конторське обладнаКомандитне товариство
Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу, в якому поєднуються риси товариств повного і з обмеженою відповідальністю.
За своїми правовими характеристиками командитне товариство, як і повне, може бути віднесено до об’єднань осіб. Особливістю командитного товариства, що відрізняє його від повного, є наявність в ньому двох категорій учасників – повних товаришів (комплементаріїв)і вкладників(командитистів), яких повинно бути хоча б по одному.
Повні учасникиздійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, управління товариством і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідальність щодо боргів товариства.
Функції вкладниківполягають в наданні товариству певного капіталу в обмін на участь в прибутках товариства, а їх відповідальність обмежується вкладом у майні товариства.
Командитне товариство виникає у тих випадках, коли повні учасники не в змозі власними зусиллями сформувати необхідний для діяльності товариства капітал. Саме для акумулювання такого капіталу в склад товариства допускаються вкладники, але без права управління товариством.
Статутний фонд в командитному товаристві не формується, вклади учасників становлять складений капітал (майно товариства, зазначене в установчому договорі), розмір і порядок формування якого визначаються самими учасниками.
Командитне товариство діє на підставі установчого договору, тому що не має статуту,у зв’язку з цим право на здійснення тієї чи іншої діяльності визначається в установчому договорі. Цей договір, крім відомостей, які повинен містити установчий договір про повне товариство, має відображати участь вкладниківу такому товаристві, а саме: сукупний розмір їхніх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки повними учасниками. Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління справами він здійснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних товаришів з управління справами товариства. Органів управління командитне товариство не має – у відносинах з третіми особами товариство репрезентують учасники з повною відповідальністю.
Крім загальних підстав припинення діяльності господарських товариств, командитне товариство припиняється також у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. При вибутті з товариства всіх вкладників повні товариші мають право замість ліквідації командитного товариства перетворити його на повне товариство.
Назва командитного товариства складається з прізвища всіх або кількох дійсних членів. Якщо у назву не входять всі прізвища, то вона набуває вигляду: «Ларін і К°».
Правовий статус повних товаришів командитного товариства відповідає нормам, що застосовуються до повного товариства, тому зупинимося на особливостях участі вкладників у командитному товаристві.
Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядком, передбаченими установчим договором, проте сукупний розмір їхніх часток має не перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менш як 25 % свого внеску.
Вкладники командитного товариства мають право:
діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;
вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;
вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забез-печення можливості перевірки правильності їх складення;
відступити свою долю іншому вкладнику, повному учаснику або третій особі зі згоди всіх інших учасників;
вийти із товариства за дотримання умов щодо виходу з повного товариства.
Незважаючи на те, що, за загальним правилом, відповідальність вкладника обмежується вкладом у майні товариства, в окремих випадках, передбачених законодавством, він також несе повну відповідальність.
Так, якщо вкладник здійснює угоду від імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з повними товаришами відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Якщо ж він не дістане схвалення, вкладник відповідатиме перед третьою особою самостійно усім своїм майном.
Товариство з додатковою відповідальністю
Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ). Відносно нього застосовуються практично всі норми, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю.
Особливість його (і головна відмінність від ТзОВ) полягає в характері відповідальності учасників щодо зобов’язань товариства. Якщо учасники ТзОВ не відповідають за зобов’язаннями товариства, то в ТзДВ учасники несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них.
Відповідальність учасників має субсидіарний характер – вона настає тільки у випадку недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів. Граничний розмір відповідальності (двох-, трьох-, п’ятикратная тощо), а також її характер (часткова або солідарна) передбачається самими учасниками в установчих документах.
Товариство з додатковою відповідальністю створюється в тих випадках, коли розміри капіталу, необхідного для початку діяльності товариства і його нормального функціонування, значно менші, ніж для забезпечення інтересів кредиторів цього товариства. В подібній ситуації немає потреби акумулювати відразу великий капітал – гарантійна функція забезпечується не розміром статутного фонду, а введенням додаткової майнової відповідальності учасників.
Ця форма господарського товариства може використовуватися ще й в тому випадку, коли законом установлено заборону на здійснення певних видів діяльності товариством з обмеженою відповідальністю (наприклад, страхування). Виключно в формі товариства з додатковою відповідальністю функціонують довірчі товариства, особливості правового статусу яких визначаються Декретом КМУ «Про довірчі товариства» від 17.03.1993.
Багато важливих питань щодо взаємовідносин і відповідальності учасників ТзДВ не врегульовано законодавством, тому в установчих документах доцільно закріпити такі положення:
у випадку банкротства одного з учасників його відповідальність за борги товариства розподіляється між іншими учасниками;
учасник, що вибув, впродовж 1 року з дня вибуття несе передбачену статутом відповідальність за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вибуття зі складу товариства;
кожний учасник, що вступає в товариство, несе відповідальність також за всіма зобов’язаннями товариства, що виникли до його вступу.
ння, офісні меблі.
Інші — протипожежний інвентар і т.ін.
Співвідношення перерахованих дев'яти груп основних виробничих фондів в їх загальній вартості називають технологічною структурою або видовою структурою. Структура різна для підприємств різних галузей промисловості, рівня технологічної озброєності виробництва, географічного положення.
Використана література
1.Закон України “Про підприємництво” // Галицькі контракти-
1996.-№42
2. Закон України “Про господарські товариства” // Галицькі
контракти.-1996.- №42
3. Закон України “Про підприємства в Україні” // Галицькі
контракти.-1996.- №42
4. Економіка підприємства / За ред. С.Ф. Покропивного.-Київ:
Хвиля-прес, 1995
5. Про порядок ліцензування підприємницької діяльності.
Постанова КМУ від 3 липня 1998р. №1020 // Урядовий курєр.-
1998.- №134-135
6. Про порядок державної реєстрації субєктів підприємницької
діяльності: Постанова КМ від 25.05.98р. №740
7. Економіка будівельного комплексу / П.Ф. Жердецький, А.А.
Пересада.- Київ: Вища школа, 1992
8. Экономика предприятия / Под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля,
проф. Е.М. Куприянова.-М.Юнити, 1996
9. Экономика и статистика фирм / Под ред. С.Д. Ильенковой.-
М, 1996
10. Основы рыночной экономики / В.Я. Бобров.-Киев, 1995