Міністерствоосвіти України
Факультетекономічної підготовки
КафедраЕкономічної теорії
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
Здисципліни: «Мікроекономіка»
м.Алчевськ, 2009
ЗМІСТ
1. Теоретичне питання. Короткострокова і довгостроковарівновага фірми
1.1 Рівновага фірми в короткостроковому періоді
1.2 Фірма у довгостроковому періоді
2. Практичне завдання
Завдання 1 (№2)
Завдання 2 (№5)
Завдання 3 (№7)
Завдання 4 (№11)
Завдання 5 (№14)
Література
1.ТЕОРЕТИЧНЕ ПИТАННЯ. КОРОТКОСТРОКОВА І ДОВГОСТРОКОВА РІВНОВАГА ФІРМИ
Якщо покупця припридбанні товару на ринку цікавить, перш за все, його корисність, то дляпродавця (виробника) центральне місце займають витрати виробництва. Оскільки вумовах довершеної конкуренції виробник практично не може впливати на рівеньринкової ціни, остільки саме рівень витрат виробництва надає визначальну дію іна розмір прибутку, і на можливості розширення виробництва, і на те, чизалишиться фірма взагалі на даному ринку або буде вимушена покинути його.
Галузевапропозиція як сума ринкової пропозиції окремих фірм залежить зрештою від рівнявитрат виробництва, а вид кривої пропозиції безпосередньо зв'язаний з динамікоювитрат.
Як правило,основна частина витрат фірми це явні витрати — грошові виплати постачальникамчинників виробництва. Іншими словами, явні витрати фірми — це її фактичнівитрати на устаткування, сировину, енергію, полуфабрікати, заробітну плату,оренду приміщення і т.д.
Разом з тим,часто фірма використовує ресурси, які належать їй самій (власний капітал вгрошовій формі, власні виробничі приміщення, професійні навики власника фірми іт. п.). Фірма не несе безпосередніх грошових витрат на оплату цих ресурсів,вони для неї є немов-би «безкоштовними». Проте в світі обмежених ресурсівдійсно безкоштовного нічого не буває, кожен ресурс має свою альтернативнувартість. Тому використання фірмою такого «безкоштовного» (з поглядубухгалтера) ресурсу фактично пов'язане з відмовою від отримання доходу при йогоальтернативному застосуванні, тобто з певними витратами. Такі альтернативнівитрати використання ресурсів, що належать самій фірмі, називаються неявнимивитратами.
Хоча неявнівитрати не відбиваються в бухгалтерській звітності (не відносяться набухгалтерські витрати), їх необхідно враховувати при ухваленні економічнихрішень, що дозволяє эфективно використовувати всі залучені в процес виробництваресурси. Виходячи з цього, в поняття «економічні витрати» повинна включатисяальтернативна вартість всіх використовуваних ресурсів, у тому числі інормальний прибуток як мінімальний дохід підприємця, необхідний для залучення іудержання цього ресурсу в даному виробничому процесі. Так, до нормальногоприбутку увійдуть: відсоток на власний капітал, орендна плата, яку можна було ботримати, наймаючи власну будівлю, дохід від продажу власних послуг праці іт.п.
У зв'язку зісказаним раніше, є істотні відмінності між поняттями бухгалтерський іекономічний прибуток. Бухгалтерський прибуток — це різниця між загальноювиручкою фірми і явними (грошовими) витратами. Економічний прибуток — церізниця між загальною виручкою фірми і всіма витратами (явними і неявними,включаючи нормальний прибуток підприємця). Таким чином, економічний прибуток єдоходом, отриманим понад нормальний прибуток.
Визначимо теперосновні види витрат фірми в короткостроковому періоді. Витрати підрозділяютьсяна дві великі категорії: постійні і змінні. Постійні витрати — це витрати, якізалишаються незмінними, яким би не був обсяг виробляємої продукції. До нихвідносяться: плата за оренду приміщення, витрати на устаткування, оплатауправлінського і адміністративного персоналу і т.п.
Змінні витратизмінюються в прямій залежності від обсягу виробництва. Вони пов'язані звитратами на купівлю сировини і робітничої сили. Динаміка змінних витратнерівномірна: починаючи з нуля, у міру зростання виробництва вони спочаткуростуть дуже швидко; потім, у міру подальшого збільшення обсягів виробництва,починає позначатися чинник економії на масовому виробництві, і зростаннязмінних витрат стає вже повільнішим, ніж збільшення продукції. Надалі, проте,коли вступає в дію закон убуваючої продуктивності, змінні витрати зновупочинають випереджати зростання виробництва.
1.1Рівновага фірми в короткостроковому періоді
Слід підкреслити,що про розділення витрат на постійні і змінні можна говорити тільки стосовнокороткострокового періоду функціонування фірми. Іншими словами, виходячи заналізу видів витрат і їх динаміки, ми можемо провести відмінність міжкороткостроковим і довгостроковим періодами функціонування фірми. Укороткостроковому періоді постійні витрати залишаються незмінними, фірма можезмінювати обсяг продукції, що випускається, тільки за допомогою зміни величинизмінних витрат. У довгостроковому періоді всі витрати стають змінними, тобто цедостатньо тривалий часовий інтервал для того, щоб фірма могла змінити своївиробничі потужності. Так, за наявності безробіття і знаходженні на ринку праціпрацівників відповідної кваліфікації легко збільшити обсяг виробництва зарахунок маси живої праці.
Аналогічнаситуація може мати місце при використанні додаткових ресурсів сировини абоенергії. Природно, що при цьому доводиться зважати на специфіку виробництва.Так, приріст обсягу продукції (наприклад, у виробництві меблів поіндивідуальних замовленнях) можна легко отримати шляхом залучення додатковихробітників. Але абсолютно інша ситуація складається, коли необхідно розширитивиробничі потужності, площі виробничих приміщень і т.п. Тут необхідний часвимірюється місяцями, а іноді, скажімо, у важкому машинобудівництві абометалургії – роками. З цього виходить, що просто необхідно при економічномуаналізі розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.
З поглядуекономіки, суть відмінності полягає в можливості зміни виробничих потужностей.В рамках короткострокового періоду неможливо ввести нові виробничі потужності,але можливо підвищити ступінь їх використання. В межах довгострокового періодуможна розширити виробничі потужності. Звичайно, рамки цих періодів для різнихгалузей різні. Розподіл на два періоди має велике значення при визначенністратегії і тактики фірми в максимізації прибутку.
В тій же галузідіють не однакові, а абсолютно різні фірми з різними розмірами, організацією ітехнічною базою виробництва, а значить, і з різним рівнем витрат. Порівняннясередніх витрат фірми з рівнем ціни дає можливість оцінити положення цієї фірмина ринку.
В умовахдовершеної конкуренції при будь-якому рівні ціни існує свого роду «зовнішнямежа», при якій виробники вступають в дану галузь або ж виштовхуються з неї.Підвищення ціни обумовлює поява нових фірм і збереження старих. Зниження цінипризводить до того, що підприємства з високим рівнем витрат стають збитковими іповинні дану галузь покинути.
Нижче показанотри можливі варіанти положення фірми на ринку. Якщо лінія ціни Р лишеторкається кривої середніх витрат АС в мінімальній точці М, тофірма в змозі лише покрити свої мінімальні витрати. Точка М в даномувипадку є точкою нульового прибутку.
/>/>/>
Слід особливопідкреслити, що кажучи про нульовий прибуток, ми не маємо на увазі, що фірмавзагалі не отримує ніякого прибутку. Як вже було показано, у витративиробництва включаються не тільки витрати на сировину, устаткування, робочусилу, але і відсоток, який фірми могли б отримати на свій капітал, якбивкладали його в інші галузі. Іншими словами, нормальний прибуток як нормальнавіддача від капіталу, визначувана шляхом конкуренції у всіх галузях з однаковимрівнем ризику, або винагорода чинника підприємництва є складовою частиноювитрат. Зазвичай чинник підприємництва розглядається як постійний чинник. У зв'язкуз цим нормальний прибуток відноситься на постійні витрати.
Якщо середнівитрати нижчі за ціну, то фірма при певних обсягах виробництва (від Q1до Q2) отримує в середньому прибуток вище за нормальний,тобто надприбуток, або квазіренту. Нарешті, якщо середні витрати фірмипри будь-якому обсязі виробництва вище ринкової ціни, то дана фірма терпитьзбитки і розориться, якщо не буде реорганізована або не піде з ринку.
Динаміка середніхвитрат характеризує положення фірми на ринку, проте сама по собі не визначаєлінії пропозиції і точки оптимального обсягу виробництва. Дійсно, якщо середнівитрати нижчі за ціну, то на цій підставі ми можемо лише стверджувати, що вінтервалі від Q1 до Q2 знаходиться зонаприбуткового виробництва, а при обсязі виробництва Q3, якомувідповідають мінімальні середні витрати, фірма отримує максимальний прибуток наодиницю продукту. Проте чи означає це, що точка Q3 – це точкаоптимального обсягу виробництва, де фірма досягає своєї рівноваги.
Виробника, яквідомо, цікавить не прибуток на одиницю продукції, а максимум загальної масиотримуваного прибутку. Лінія середніх витрат не показує, де досягається цеймаксимум. У зв'язку з цим необхідно розглянути так звані граничні витрати,тобто додаткові витрати, пов'язані з виробництвом додаткової одиниці продукціїнайбільш дешевим способом. Граничні витрати виходять як різниця між витратамивиробництва n одиниць і витратами виробництва n-1 одиниць:
МС=ТСn-ТСn-1,
валові загальнівитрати. Нижче показана динаміка граничних витрат.
/>
Крива граничнихвитрат не залежить від постійних витрат, тому, що постійні витрати існуютьнезалежно від того, чи виробляэться додаткова одиниця продукції. Спочаткуграничні витрати скорочуються, залишаючись нижчими за середні витрати. Цепояснюється тим, що якщо витрати на одиницю продукції убувають, отже, коженподальший продукт коштує менше середніх витрат попередніх продуктів, тобтосередні витрати вище граничних. Подальше зростання середніх витрат означає, щограничні витрати стають вище попередніх середніх витрат. Таким чином, лініяграничних витрат перетинає лінію середніх витрат в її мінімальній точці М.
Виробництво додатковоїодиниці продукції, породжуючи додаткові витрати, з іншого боку, приносить ідодатковий дохід, виручку від її продажу. Величина цього додаткового, абограничного доходу (виручки) є різницею між валовою виручкою від продажу nі n-1 одиниць продукції:
MR=TRn-TRn-1.
В умовах вільноїконкуренції, як відомо, виробник не може вплинути на рівень ринкової ціни, і,отже, продає будь-яку кількість своєї продукції за однією і тією ж ціною. Цеозначає, що в умовах вільної конкуренції додатковий дохід від продажудодаткової одиниці продукції буде при будь-якому обсязі однаковий, тобтограничний дохід буде рівний ціні: MR=P.
Ввівши поняттяграничних витрат і граничного доходу, ми можемо тепер точніше визначити точкурівноваги фірми, або крапку, де вона припиняє виробництво, досягнувшимаксимально можливої при даній ціні маси прибули. Вочевидь, що фірмарозширюватиме обсяг виробництва, доки кожна додатково проведена одиницяпродукції приноситиме додатковий прибуток. Іншими словами, доки граничнівитрати будуть менші, ніж граничний дохід, фірма може розширювати виробництво.Якщо граничні витрати почнуть перевищувати граничний дохід, фірма зазнаватимезбитків.
Нижче показано,що із збільшенням виробництва крива граничних витрат (МС) йде вгору іперетинає горизонтальну лінію граничного доходу, рівного ринковій ціні Р1,в точці М, відповідній обсягу виробництва Q1. Будь-якевідхилення від цієї крапки призводить до втрат для фірми або у вигляді прямихзбитків при більшому обсязі виробництва, або в результаті скорочення масиприбутку при зменшенні випуску продукції.
/>
Таким чином,умову рівноваги фірми, як в короткостроковому, так і в довгостроковому періодіможна сформулювати таким чином: МС=MR. Будь-яка фірма, що добиваєтьсяприбутку, прагне встановити такий обсяг виробництва, при якому дотримується цяумова рівноваги. На ринку довершеної конкуренції граничний дохід завжди рівнийціні, тому умова рівноваги фірми набуває вид МС=Р.
Співвідношенняграничних витрат і граничного доходу – це свого роду сигнальна система, якаінформує підприємця про те, чи досягнутий оптимум виробництва або можна чекатиподальшого зростання прибутку. Проте не можна точно визначити отримувану фірмоюмасу прибули на підставі динаміки граничних витрат, оскільки, як вженаголошувалося, вони не враховують постійних витрат.
Загальнийприбуток, що отримується фірмою, може бути визначений як різниця між валовоювиручкою (TR) і валовими витратами (ТС). У свою чергу, валовавиручка обчислюється як кількість продукції помножена на ціну (TR=Q*AC).Таким чином, лише з'єднавши проведений раніше аналіз граничних витрат іграничного доходу з аналізом динаміки середніх витрат, можемо точно визначитиобсяг отримуваного прибутку.
/>/>/>
Коли лініяграничного доходу лише торкається кривої середніх витрат, валова виручкаточнісінько рівна валовим витратам. Прибуток фірми буде нормальним, оскількиціна її продукції рівна середнім витратам.
Якщо на якомусьінтервалі лінія ціни і граничного доходу розташовується вище за криву середніхвитрат, то в точці рівноваги М фірма отримуватиме квазіренту, тобтоприбуток, що перевищує нормальний рівень. При оптимальному обсязі виробництва Q2середні витрати будуть рівні С2, отже, валові витратискладуть площу прямокутника OC2LQ2. Валова виручка(прямокутник OP2MQ2) буде більша, і площазаштрихованого прямокутника C2P2ML покаже намзагальну масу отримуваного надприбутка.
На третьомумалюнку показана інша ситуація: середні витрати при будь-якому обсязівиробництва перевищують ринкову ціну. В цьому випадку навіть при оптимальномуобсязі виробництва (МС=Р) фірма зазнає збитків, хоча вони і менше, ніжпри інших обсягах виробництва (площа заштрихованого прямокутника P3C3LMмінімальна саме при обсязі виробництва Q3).
Розглянемо цюостанню ситуацію докладніше. Від збитків в ринковій економіці не застрахованийніхто. Тому, якщо через ті або інші причини (наприклад, несприятливоїкон'юнктури ринку). Фірма не отримує прибутку, то вона повинна мінімізуватизбитки. Якщо розглядати поведінку фірми в короткостроковій перспективі, коливона як і раніше залишається на даному ринку, то, що для неї переважно –продовжувати працювати і виробляти продукцію або тимчасово зупинитивиробництво? У якому випадку збитки будуть менші?
Звернемо увагу,що коли фірма нічого не виробляє, вона несе тільки постійні витрати. Якщо жвона виробляє продукцію, то до постійних витрат додаються змінні, але при цьомуфірма отримує і деякий дохід від продажів. Тому, щоб зрозуміти, коли фірмамінімізує збитки, треба зіставити рівень ціни не тільки з середніми витратами (AC),але і з середніми змінними витратами (AVC).
Розглянемоситуацію, показану нижче:
/>
Ринкова ціна Р1нижча за мінімальні середні витрати, але вища за мінімальні середні зміннівитрати. При оптимальному обсязі виробництва Q1 величинасередніх витрат виробництва складе відрізок Q1M, величинасередніх змінних витрат – відрізок Q1L. Отже, відрізок ML– це середні постійні витрати. Якщо фірма продовжує працювати, то її валовавиручка (прямокутник OP1EQ1) буде менше повнихвитрат (прямокутник OCТMQ1), але при цьому будутьпокриті змінні витрати (прямокутник OCvLQ1) ічастина постійних витрат. Розмір збитків вимірюватиметься площею прямокутника P1C1ME.Якщо ж фірма зупинить виробництво, то збитки складуть всю величину постійнихвитрат (прямокутник CvCТML). Таким чином, покиціна вища за мінімальні середні витрати, фірмі в короткостроковому періодівигідніше продовжувати виробляти продукцію, оскільки в цьому випадкумінімізуються збитки. Якщо ціна рівна мінімальним середнім змінним витратам, тодля неї байдуже, продовжувати виробництво або зупиняти його. Якщо ж ціна впаденижче за мінімальні середні змінні витрати, тоді виробництво продукції повиннобути припинене.
Ми бачили, що призміні ціни фірма змінюватиме обсяги виробництва, рухаючись уздовж кривої МС.Іншими словами, висхідна гілка кривої граничних витрат (вище за точкумінімальних середніх змінних витрат) є фактично кривою її короткостроковоїпропозиції. Підсумовуючи індивідуальні криві пропозиції всіх фірм якійсь однійгалузі, отримуємо криву сукупної галузевої пропозиції. У міру поступовогопідвищення ціни різні фірми, що працюють в даній галузі, розширюють своєвиробництво і свою пропозицію. Зміна ринкової ціни на який-небудь товарвідбуватиметься до тих пір, поки сукупний попит на продукцію галузі непорівняється з сукупною галузевою пропозицією. Така рівність досягається припевному рівні ціни, яка після цього має тенденцію зберігати цей рівень протягомкороткострокового періоду.
1.2Фірма у довгостроковому періоді
Проведений вищеаналіз положення фірми на ринку, довершеній конкуренції описував ситуацію вкороткостроковому тимчасовому інтервалі. Що зміниться в аналізі, якщо мирозглядатимемо ситуацію на ринку в тривалішому проміжку часу? У міру збільшенняданого періоду часу, по-перше, для окремої фірми зникає відмінність між постійнимиі пе¬ременными витратами, і всі витрати ста-новятся змінними, а по-друге, наринку в цілому змінюється число фірм.
Довгостроковимперіодом називають такий період, протягом якого виробничі потужності можутьбути пристосовані до умов попиту і витрат. Якщо умови діяльності несприятливідля фірми, то вона може піти з ринку (галузі). З іншого боку, нові фірми можутьувійти на ринок (галузь) у разі сприятливих умов. Таким чином, ккількість фірмв галузі в довгостроковому періоді є змінною величиною.
Довершенаконкуренція припускає рівний доступ всіх фірм до ресурсів, у тому числі і дотехнологічної інформації. Тому в довгостроковому періоді кожна фірма можевибрати і реалізувати найбільш ефектний варіант виробництва, внаслідок чогокриві загальних витрат всіх фірм однієї галузі будуть ідентичні, і можнаговорити, що в довгостроковому періоді галузь складається з однакових, аботипових, фірм.
Покажемо, що зчасом на ринку довершеної конкуренції ціна продукту тяжіє до мінімальнихдовгострокових середніх витрат (ціна p0).
/>
По-перше, ціна неможе на тривалий час опускатися нижче мі-німальних довгострокових середніхвитрат (ціна p1), оскільки в такій ситуації фірма збиткова.Це витікає з формули, задаючої величину прибутку фірми в довгостроковомуперіоді:
П=Q(p– LRAC)
де Q – випуск,
p – цінапродукту,
LRAC –довгострокові середні із-держки.
По-друге, ціна неможе тривалий час перевищувати мінімальні довгострокові середні витрати (ціна p2),оскільки в цій ситуації прибуток фірми позитивний. Позитивний прибутокпривертає в галузь нові фірми, що збільшить ринкову пропозицію і понизитьриночну ціну. Ціна знижуватиметься до тих пір, поки знов не досягне мінімумадовгострокових середніх витрат.
Той факт, щоприбуток типової фірми в довгостроковому періоді рівний нулю, зовсім неозначає, що у підприємців немає стимулу до продовження свого бізнесу.
Якщо деяка фірмаупровадила прогресивну технологію з нижчими витратами, ніж у конкурентів, товона отримує надприбуток. З часом інші фірми упровадять ту ж технологію,унаслідок чого ринкова ціна знизиться, і економічний прибуток фірми-новаторатакож стане нульовим.
У довгостроковомуперіоді крива пропозиції галузі не може бути отримана підсумовуванням кривихпропозиції фірм галузі, оскільки кількість цих фірм в довгостроковому періодіміняється. Конфігурація кривої пропозиції галузі в довгостроковому періодізалежить від того, чи змінюється, а якщо так, то як, положення кривої середніхдовгострокових середніх витрат типової фірми в результаті зміни галузевоговипуску.
Розглянемо тепер,як змінюється рівновага фірми при зміні числа фірм в галузі. Якщо риночна цінавища за середні витрати і фірма отримує квазиренту, то в цьому випадку новіфірми, привернуті можливістю отримати надприбуток, прагнутимуть в цю галузь. Вумовах досконалої конкуренції істотних бар'єрів, перешкоджаючих появі в галузінових фірм, немає. Тому пропозиція продукції почне рости, і в результатіконкуренція між фірмами призводить до зниження ціни і зникненню квазіренти.
Коли ситуація наринку складається для фірми несприятливо і ціна на її продукцію виявляєтьсянижчою за середні витрати, то фірма, що опинилася в такому положенні, йде зринку, і пропозиція продукції скорочується. За інших рівних умов, ціна починаєзростати, поки фірма не отримуватиме нормальний прибуток.
Нарешті, якщоціна рівна мінімальним середнім витратам, то в цьому випадку не спостерігаєтьсятенденції до зміни числа фірм, що функціонують в галузі, дана конкурентнагалузь знаходиться в стані повної довгострокової рівноваги.
Можна зробитивисновок, що в умовах довершеної конкуренції в довгостроковому періодідосягається економічна ефективність як з погляду використання обмеженихресурсів в даному процесі виробництва, так і з погляду їх розподілу між різнимивиробничими процесами.
2.ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Завдання2
Для аналізупропозиції є такі дані
Шкала пропозиціїпротягом 7 тижнівОбсяг пропозиції, тис. кг. Ціна, грн/кг Шкала пропозиції протягом 7 тижнів
QS 600 500 800 900 1000 1100 1030 P 100 40 200 230 250 300 270
1. Визначтелінійну функцію пропозиції, побудуйте її графік.
2. Припустимоціни на ресурси виросли на 12,8%. Еластичність пропозиції від ціни на ресурси –одинична. Визначте нову лінійну функцію пропозиції. Відбийте на графіку змінищо відбулися зміни.
Рішення
1. Графік
/>
2. Зміницін:
1 тиждень: 100*112,8%=112,8
2 тиждень:40*112,8%=45,12
3 тиждень: 200*112,8%=212,8
4 тиждень: 230*112,8%=259,44
5 тиждень:250*112,8%=282
6 тиждень:300*112,8%=339,40
7 тиждень: 270*112,8%=304,56
/>
Завдання5
Задано рівнянняР=1000 – 64q+q2. Визначте еластичність попиту поціні (ЕPd) при продажу q=16 одиниць продукції.
РІШЕННЯ
Еластичністьпопиту по ціні визначається згідно формули:
/>
Де q – обсяг попиту
Р – ціна на товарпопиту
З рівняннязнайдемо ціну на товар
Р= 1000 –64*16+162
Р=1000 – 1024+256
Р=232 грн
ЕPd=16/232=0,069
Завдання7
Споживач витрачає20 грн. на тиждень на апельсини та яблука. Гранична схильність яблук для ньогодорівнює MUх=20-3х, х – кількість яблук, кг.Гранична корисність апельсинів дорівнює MUу=40-5у, у – кількість апельсинів, кг.Ціна 1 кг яблук складає Рх=1 грн. Ціна 1 кг апельсинів складає Ру=5 грн.
Яку кількістьяблук та апельсинів купить раціональний споживач.
РІШЕННЯ
Розрахуємограничну корисність кожного товару на 1 грн згідно формули:
/>
1 кг яблук: MUх 1 грн=(20-3*1)/1=17/1=17
1 кг апельсинів: MUу 1 грн=(40-5*1)/5=35/5=7
2-й кг яблук: MUх 1 грн=((20-3*2)-1)/1=13/1=13
2-й кгапельсинів: MUу 1 грн=((40-5*2)-5)/5=30/5=6
3-й кг яблук: MUх 1 грн=((20-3*3)-2)/1=9/1=9
3-й кгапельсинів: MUу 1 грн=((40-5*3)-10)/5=15/5=3
І так далі заформулою.
Усі дані занесемодо таблиці:
Кількість кг
Яблука
Апельсини
MUх
MUх 1 грн
MUу
MUу 1 грн 1 17 17 35 7 2 13 13 30 6 3 9 9 5 1 4 5 5 -5 -1 5 1 1
Корисність яблукнабагато більша за корисність апельсинів, тому раціональний споживач по-першебуде купувати яблука.
Спочаткураціональний споживач купить 3 кг яблук, корисність кожного (17; 13; 9) будебільша за перший кг апельсинів – 7. Потім – 2 кг апельсинів (7; 6). Наступнимможна купити 3-й кг яблук, корисність – 5. Останніми можна купити ще 1 кг яблук (1) та 1 кг апельсинів (1). Вартість всієї покупки складе 20 грн.
Завдання11
У вас є такі даніпро діяльність фірми:P Q TR TC FC VC AC AVC Прибуток 5,6 - 26000 12000 - - - 1,9 -
Заповнититаблицю, вносячи відсутні цифри, охарактеризуйте дані показники.
РІШЕННЯ
1. ВизначимоQ – обсяг виробництва уодиницях.
Обсяг виробництваможна визначити, виходячи з формули доходу від реалізації:
TR= Q*Р
Де TR – дохід, виручка від реалізації.
Р – цінапродукту.
Q – обсяг виробництва уодиницях.
Обсяг виробництва— кількість виготовленої продукції і виконаних робіт за певний період часу.
Дохі́д,ви́ручка — прирощення вартості підприємства за рахунок продажу товарів іпослуг.
Ціна —фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за якупродавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певноїкількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну якгрошову вартість одиниці товару.
Q=26000/5,6=4643
2. Визначимозмінні витрати, виходячи з формули середніх змінних витрат.
/>
Де VC – перемінні витрати виробництва.
AVC – середні перемінні витратина одиницю продукції.
Змінні витрати (VC,variable costs) — це витрати, які залежать від обсягу випуску продукції фірми.Вони є витратами змінних чинників виробництва фірми.
Середні зміннівитрати (AVC) є відношенням змінних витрат (VC) до об'єму випуску.
VC=4643*1,9=8822 грн
3. ВизначимоFC – постійні витрати підприємства.
Постійні витратипідприємства можна визначити з формули:
TC=FC+VC
Де ТС – загальнівитрати
FC – постійні витрати
Постійні витрати(англ. Fixed Costs) — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміниобсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вонанічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель,споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітнаплата апарату управління, витрати на охорону.
Валові витрати(загальні витрати) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретногообсягу виробництва.
Отже FC=TC – VC=12000 – 8822=3178 грн.
4. Визначимосередні витрати виробництва АС.
/>
Середні витрати —витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середнівитрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; зміннісередні витрати, рівні приватному від ділення змінних витрат на обсягвиробництва: постійні середні витрати, рівні приватному від ділення постійнихвитрат на обсяг виробництва.
АС=12000/4642=2,58грн
5. Визначимоприбуток підприємства.
Прибуток= TR – ТС
Прибуток відреалізації (Sales Income)- Іноді цей термін використовується для визначеннянадходжень (доходу) від реалізації. Це є помилковим, так як прибуток — церізниця між виручкою (доходом) від продаж і витратами.
26000 –12000=14000 грн
Таким чиномтаблиця бкде виглядати так:P Q TR TC FC VC AC AVC Прибуток 5,6 4642 26000 12000 3178 8822 2,58 1,9 14000
Завдання14
Фірма знаходитьсяв умовах досконалої конкуренції. Який обсяг виробництва вибере фірма, якщофункція витрат виробництва С(q)=0,15q2+14q+17, а ринкова ціна Ре=26.
Знайдітьмаксимальний прибуток
РІШЕННЯ
Формула, згідноякої розраховується прибуток, має такий вигляд:
ЕР=QР-ТС
Де ЕР – прибуток;
Р – ціна товару;
ТС – загальнівитрати фірми;
Q – обсяг продукції.
Виходячи з цього,розрахуємо максимальний прибуток.
ЕР=26q – (0,15q2+14q+17)
ЕР=26q – 0,15q2 – 14q – 17
ЕР=12q – 0,15q2 – 17
Прибуток будемаксимізуватися при ЕР>0, тобто коли ціна(Р) буде більша за загальнівитрати(ТС).
Література
1. СтаростенкоГ.Г. Мікроекономіка: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. –152с.
2. ГоробчикТ.Т. Мікроекономіка: Навч.-метод. підручник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 236с.
3. АндреюкН.В. Мікроекономіка: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2006. – 176с.
4. БазілінськаО.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. О.Я.Базілінської.Видання 2-ге, перероб. і доп. – К.: «Центр навч. л-ри», 2005. – 352с.
5. АндреюкН.В. Мікроекономіка: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2006. – 176с.
6. Економічнатеорія: макро- і мікроекономіка. / За ред. З.Ватаманюка, С.Панчишина. К.: «ВидавничийДім Альтернативи», 2005. – 605с.
7. ЗадояА.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО,2000. – 176с.
8. КириленкоВ.І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студентів економ. спец. Вузів. – К.:Таксон, 1998. – 334с.
9. СлухайС.В. Довідник базових термінів і понять з мікроекономіки. – К.: Лібра. 1988. –256с.