Міністерствоаграрної політики України
Полтавськадержавна аграрна академія
Кафедрафінансово-економічного аналізу та статистики
Контрольнаробота
здисципліни політична економія
Виконала:студентка І курсу заочної форми навчання факультет «Економіки і менеджменту»,спеціальність «Економіка підприємства»
СтоянМарія Валеріївна
Полтава — 2009
ПЛАН
Вступ
КонкуренціяФорми конкуренції, її місце та роль в ринковійекономіці
Список використаноїлітератури
ВСТУП
КОНКУРЕНЦІЯ — це змагання між виробниками (продавцями)товарів, а в загальному випадку — між будь-якими економічними, ринковимисуб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою здобуття вищих доходів,прибутку, інших вигод (від лат. concurrentia — стикатися).
Метою даноїроботи є аналіз еволюції поняття «конкуренція» з розвиткомекономічних теорій, показати яку роль грає держава в розвитку і підтримціконкурентних стосунків в ринковому середовищі.
У системіринкових стосунків покупці вільно обмінюються благами на багатьох конкурентнихринках.
Конкуренція є механізмом, який вирішує всі економічніпроблеми суспільства.
Ринковий характер економічних стосунків означаєсвободу вибору для покупця і продавця.
Механізм ринку діє через співвідношення попиту іпропозиції, що передбачає необхідну рухливість цін, конкуренцію товарів і,значить, товаровиробників. Конкуренція – це невід'ємна частина ринковогосередовища, необхідна умова розвитку підприємницької діяльності.
Конкуренція виникла одночасно з товарним виробництвом,проте лише при капіталізмі вона перетворилася на головний важіль ринковогорегулювання суспільного виробництва.
Конкуренція одночасно має і позитивні і негативністорони.
Позитивний вплив конкуренції на економіку полягає внаступному:
1. вона сприяє розвитку науково-технічногопрогресу, постійно заставляючи товаровиробника застосовувати кращі технології,раціонально використовувати ресурси. Завдяки конкурентній боротьбі вимиваютьсяекономічно неефективні виробництва, застаріла техніка, неякісні товари;
2. вона чуйно реагує на зміну попиту, веде доздешевлення витрат виробництва, гальмує зростання цін, а у ряді випадків ведедо їх зниження;
3. певною мірою вирівнює норму прибутку накапітал і рівень заробітної плати у всіх галузях національної економіки.
До негативних сторін можна віднести:
1. додає бізнесу певну нестабільність, створюєумови для безробіття, інфляції і банкротства;
2. веде до диференціації доходів і створює умовидля їх несправедливого розподілу;
3. її слідством може бути надвиробництво товаріві недовантаження потужностей в періоди виробничих спадів.
У роки плановоїекономіки в нашій країні конкуренція не грала тієї ролі, яка їй відводиться приринкових методах господарювання. З точки зору організації планової економікиконцентрація виробництва в монополіях вважалася найбільш ефективним способом господарювання,а конкуренція — джерелом хаосу і криз надвиробництва.
Завдяки цьомуекономіка перетворилася не лише на систему високомонополізованих виробництв,але буквально в суму гігантських промислових натуральних господарств, щосамостійно забезпечують себе всім необхідним: від допоміжного виробництва досоціальної сфери.
Все це привело до низької ефективності виробництва,надмірно високого рівня витрат, і, в деяких галузях до глибокого технологічноговідставання від передових науково-технічних розробок.
Чим жорстокіша конкуренція на внутрішньому ринку, тимкраще національні фірми виявляються підготовленими до боротьби за ринки закордоном, і тим у вигіднішому положенні опиняються споживачі на внутрішньомуринку і по рівню цін, і за якістю продукції.
Адже конкурентноздатна продукція повинна мати такіспоживчі властивості, якими б вона вигідно відрізнялася від схожої продукціїінших конкурентів.
Підтримка конкурентного середовища в Україні, як і увсіх розвинених країнах в даний час, стала важливим завданням державногорегулювання економіки. А значить, вивчення конкуренції, її роль в розвиткуринкових стосунків є зараз важливим завданням економічних досліджень в нашійкраїні.
КОНКУРЕНЦІЯ
Конкуренція – цесуперництво, економічна боротьба, змагання між продавцями – виробниками заправо здобуття максимального прибутку і між покупцями при покупці товарів завелику вигоду.
Конкурентнаборотьба сприяє ефективному використанню обмежених ресурсів. Ресурсирозподіляються по галузях і видах виробництва так, щоб продукція, отримана відцих ресурсів, приносила їм прибуток. Вона є регулюючою силою в умовах ринку.
Конкуренціявиконує в ринковій економіці важливу функцію – вона змушує виробниківвраховувати інтереси споживача, а значить, і інтереси суспільства в цілому. Вході конкуренції ринок з безлічі товарів відбирає лише ті, які потрібніспоживачам. Саме їх вдається продати. Інші ж не користуються попитом, івиробництво їх скорочується.
Конкуренція єконкретним механізмом, за допомогою якого ринкова економіка вирішуєфундаментальні питання: що, як і для кого виробляти?
Конкуренція граєважливу роль в ринкових стосунках. Вона стимулює розвиток економіки і самихпрацівників, діяльність самостійних одиниць.
Через неїтоваровиробники як би контролюють один одного. Їх боротьба за споживачапризводить до зниження цін, зменшення витрат виробництва, поліпшення якостіпродукції, розвитку науково-технічного прогресу.
Конкуренція єсуперництвом суб'єктів господарської діяльності для досягнення найбільш високихрезультатів в своїх інтересах. Як економічний закон конкуренція виражаєпричинно-наслідковий зв'язок між інтересами суб'єктів господарювання ірезультатами в розвитку економіки.
За наявностіконкуренції на ринку виробники постійно прагнуть понизити свої виробничівитрати, аби збільшити прибуток. В результаті підвищується продуктивність,знижуються витрати і компанія дістає можливість зменшити ціни. Конкуренціятакож спонукає виробників покращувати якість товарів і постійно збільшуватирізноманітність пропонованих товарів і послуг. Таким чином, виробники вимушеніпостійно боротися з конкурентами за покупців на ринку збуту шляхом розширення іполіпшення асортименту високоякісних товарів і послуг, пропонованих за нижчимицінами. Від цього виграє споживач.
Основні умовивиникнення конкуренції:
1. повнагосподарська (економічна) відособленість кожного товаровиробника;
2. повназалежність товаровиробника від кон'юнктури ринку;
3. протистояннявсім іншим товаровиробникам в боротьбі за купівельний попит.
Конкуренція –найважливий елемент ринку, що грає роль в підвищенні якості продукції, робіт іпослуг, зниженні виробничих витрат, в освоєнні технічних новинок і відкриттів.
Функціїконкуренції
Конкуренціянаправляє обмежені ресурси в ті галузі і види діяльності, на продукцію і послугияких є попит. Це називається алокаціонною функцією або функцією розміщення.
Інноваційнафункція конкуренції полягає в стимулюванні впровадження досягнень науки ітехніки, нових технологій, випуску нових видів продукції і послуг, підвищенняякості продукції і послуг, і так далі.
Функціяконкуренції, що полягає в створенні умов для здобуття доходів і прибуткунайбільш успішними підприємствами, що наводить до банкротства підприємства, чияпродукція і послуги не користуються попитом у споживача, називаєтьсярозподільною.
Конкуренція єінструментом (засобом), яке перешкоджає виникненню і існуванню стійкоїмонопольної влади на ринку. Наприклад, монополіст може призначити ціну. В тойже час конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців.Чим досконало конкуренція, тим справедливіше ціна. Тобто конкуренція володієконтролюючою функцією.
Конкуренціясприяє встановленню рівноважної ціни, рівнянню попиту і пропозиції. На чистоконкурентному ринку окремі фірми здійснюють незначний контроль над ціноюпродукції, мають настільки невелику частину від загального обсягу виробництва,що збільшення або зменшення її випуску не робитиме відчутного впливу на цінутовару.
Виробник, таксамо як і покупець, завжди повинен орієнтуватися на ринкову ціну. Таким чином,конкуренція сприяє досягненню компромісу між продавцями і покупцями. Тут можнавідзначити і те, що конкуренція створює тотожність приватних і суспільнихінтересів.
Конкуренціяпідтримує суспільно нормальні умови виробництва і реалізації товарів і послуг.Вона як би підказує товаровиробникам, скільки капіталу вони повинні вкласти увиробництво того або іншого товару. Припустимо, що один продавець витратив навиробництво якого-небудь товару більше засобів, чим інший. При такій ситуації,коли на ринку встановиться рівноважна ціна на даний вигляд товару, більше заприбуток матиме останній продавець, тобто той, хто виробив товар за нижчоюсобівартістю. А при надлишку даного виду товару станеться, як вженаголошувалося, різке падіння цін, і продавець, що витратив на виробництвобагато засобів, зазнає збитків. Таким чином, конкуренція підтримує нормальнідля всього суспільства умови виробництва. Макконнелл відзначає, що «в умовахчистої конкуренції ті, що керуються мотивом прибутку підприємці вироблятимутькожен товар до тієї межі, в якій ціна і граничні витрати зрівнюються». З цьоговиходить, що в умовах конкуренції ресурси розподіляється ефективно.
Конкуренціястимулює науково-технічний прогрес і підвищення ефективності виробництва.Оскільки конкуренція служить «зрівнювачем» цін, то можна зробити висновок, щопри ринковому суперництві перемагатиме той, хто має товари високої якості імаксимально низькою собівартістю. Для цього необхідно постійно оновлювати умовивиробництва, витрачати великі капіталовкладення на вдосконалення техніки. Вданий час зустрічається багато винахідливих підприємців, які готові піти наризик при виробництві товарів із застосуванням нової технології. Отже, прирозвитку конкуренції з кожним роком підвищується ефективність виробництва.
При протиборствісуб'єктів ринку посилюється їх соціально-економічне розгалуження. В конкуренціїбере участь безліч дрібних власників, які лише починають вести своюгосподарську діяльність.
Багато хто з них,не маючи достатнього капіталу, сучасних засобів виробництва і інших ресурсів,не може витримати цього суперництва і через деякий час отримують збитки,розоряються. І лише небагато з них нарощують свою економічну потужність,розширюють підприємства і стають повноправними і досить значимими і шанованимисуб'єктами ринку.ФОРМИ КОНКУРЕНЦІЇ, ЇЇ МІСЦЕ ТА РОЛЬ В РИНКОВІЙЕКОНОМІЦІ
Для виникнення конкуренції потрібні певні умови. Серед нихнайважливіші такі: наявність на ринку великого числа незалежно діючихвиробників одного і того ж продукту чи послуги, свобода вибору господарськоїдіяльності виробників, відповідність між попитом і пропозицією, наявність наринку засобів виробництва, який дає можливість вільного вибору господарськоїдіяльності.
В залежності відзастосовуваних методів розрізняють цінову, нецінову і нечесну конкуренцію.
Ціноваконкуренція означає, що основним методом боротьби проти конкурентів є ціна. Утакій боротьбі перемагає той, хто досягає індивідуальної вартості, нижчої, ніжринкова ціна. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдякивикористанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці,підвищення продуктивності живої праці тощо. На конкурентному ринку нездатністьдеяких фірм до зазначеної діяльності в кінцевому підсумку означає усунення їх іншимифірмами.
Неціноваконкуренція може здійснюватися шляхом підвищення якості продукції, використанняреклами, надання безплатних консультацій щодо використання купленого товару,забезпечення гарантійного ремонту, надання запасних частин тощо.
Нечесна конкуренціяявляє собою діяльність господарського суб'єкта, що спрямована на одержаннякомерційної вигоди і забезпечення панування на ринку шляхом обману споживача,партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів. Основнимиспособами такої конкуренції є: дезінформація з боку виробника споживачів ігосподарських суб'єктів про товар і послуги; використання товарного чифірмового найменування без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вонизареєстровані; поширення компрометуючої інформації про товари своїхконкурентів; здійснення тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вонивідмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів та у наданні кредитів;встановлення більш високих окладів і різних пільг з метою з метою переманенняпровідних спеціалістів фірм-конкурентів тощо.
Прийняторозрізняти такі форми конкуренції:
— міжгалузева;
— внутрішньогалузева;
— чиста;
— олігополістична;
— монополістична.
Міжгалузеваконкуренція являє собою суперництво виробників різних галузей господарства за більшприбуткове застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу зоднієї галузі в іншу, з менш прибуткової у більш прибуткову. Міжгалузеваконкуренція сприяє утворенню середньої норми прибутку, формуванню пропорційсуспільного виробництва, розвитку нових галузей, а також виникненнюсуперечності між виробниками різних галузей і виникненню економічних криз.
Внутрішньогалузеваконкуренція становить собою суперництво виробників всередині кожної галузі заодержання прибутку. Вона сприяє формуванню суспільно необхідних затрат навиробництво товару, зниженню затрат виробництва і збільшенню прибутку, розвиткуНТП, збільшенню обсягів виробництва і насиченню ринку товарів, утворенню ізниженню ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників, виникненнюекономічних криз.
До досконалої(чистою) конкуренції відносяться внутрігалузева конкуренція (між виробникамиоднорідної продукції) і міжгалузева конкуренція (між виробниками різнихтоварів). Перша веде до технічного прогресу, зниження витрат виробництва і цінна товари. Міжгалузева конкуренція дозволяє знайти сферу більш прибутковоговкладення капіталу.
По кількостівиробників і покупців на ринку, типу продукції, можливості контролювати ціну,використовувати методи нецінової конкуренції, легкості входження в галузь новихфірм можна виділити ринки чистої конкуренції, олігополії, чистої монополії.Останні характеризуються як ринки недосконалої конкуренції.
Досконала (чиста)конкуренція – це ринкова ситуація, коли численні, незалежно діючі виробникипродають ідентичну (стандартизовану) продукцію, причому жоден з них не в змозіконтролювати ринкову ціну.
Основніхарактеристики досконалої (чистою) конкуренції:
1. на ринкувелика кількість покупців і продавців, кожен займає відносно малу частку ринкуданих товарів;
2. тотожна,стандартизована продукція, товари однорідні з погляду потреб покупців і,відповідно, продавців;
3. вільнийдоступ до ринків нових продавців і можливість такого ж вільного виходу з них,вхід і вихід з галузей абсолютно вільний;
4. наявністьповної і доступної інформації для учасників обміну про ціни і їх зміни, пропродавців і покупців; економічні суб'єкти повинні мати в своєму розпорядженніоднаковий об'єм інформації про ринок.
Позитивні явищаконкуренції:
1. зниженнявитрат;
2. швидкевпровадження НТП;
3. гнучкепристосування до попиту;
4. високаякість продукції;
5. перешкоджаєзавищенню цін.
Негативні явищаконкуренції:
1. розореннябагатьох суб'єктів ринкової економіки;
2. анархія ікриза виробництва;
3. надмірнаексплуатація ресурсів;
4. несприятливийвплив на екологію.
Недоліки ринкудосконалої конкуренції:
1. удовгостроковому періоді відсутній економічний прибуток, як головне джерело НТП;
2.способствуетуніфікації і стандартизації продукту, що не відповідає вимогам сучасного покупця;
3. не можерозповсюджуватися на виробництво суспільних благ;
4. витісняєтьсямонополіями і олігополістичними структурами.
Олігополія – церинок, на якому домінує декілька крупних фірм, тобто декілька продавцівпротистоять безлічі покупців.
Олігополіяхарактеризує економічну ситуацію, при якій на ринку залишається мала кількістьвиробників, – продавців (від трьох до десяти фірм). Найбільші з тих, щозалишилися дістають можливість впливати на ринкову ціну.
Характернаособливість олігополістичного ринку – взаємозв'язок фірм: будь-який з олігополістівзнаходиться під істотною дією поведінки решти фірм і вимушений враховувати цюзалежність.
В умовахолігополії можлива як цінова, так і нецінова конкуренція. Але цінові методисуперництва зазвичай менш ефективні. Між підприємствами існує тіснавзаємозалежність. Якщо один з конкурентів понизив ціни, то інші вимушеніадекватно відповідати, інакше виявиться дуже велика втрата покупців і прибутки.Зробивши у відповідь хід, вони одночасно зведуть нанівець зусилля ціновоголідера. Тому цінові методи тут можуть принести лише короткочасний ефект.
Оскількипродукцію проводять крупні підприємства, витрати на виробництво за рахунокефекту масштабу знижуються.
Зміна ціни однимз конкурентів, домінуючим у виробництві, визначає цінову політику в галузі.Інші підкоряються їй. Цінова конкуренція при цьому слабшає. Така ситуація,звана лідерством в цінах, характерна для олігополії.
В умовахолігополії нецінові методи конкуренції – від реклами до економічного шпигунства– виявляються ефективнішими, тому використовуються частішим.
Вступ до олігополістичногоринку обмежений. Потрібні значні капітальні вкладення, щоб створитипідприємство, здатне протистояти фірмам, вже контролюючим даний ринок.
При олігополістичнійконкуренції фірма в змозі контролювати два основні параметри своєї діяльності –ціну і об'єм випуску продукції або надання послуг, їй вигідно менше проводити ібільшою мірою завищити ціну.
Монополістичнаконкуренція – це ринкова ситуація, коли численні продавці продають схожітовари, прагнучи додати їм реальні або уявні унікальні якості.
Монополістичнаконкуренція – найпоширеніший тип ринку, найбільш близький до досконалійконкуренції. Можливість для окремої фірми контролювати ціну (ринкову владу) тутнезначна.
Основні характеристикимонополістичної конкуренції:
1. відносневелике число дрібних (дрібних) фірм;
2. ці фірмипроводять різноманітну продукцію, продукт кожної фірми в чомусь специфічний,споживач легко може знайти товари-замінники і перемкнути свій попит на них;
3. зберігаютьсяможливості щодо легкого вступу до галузі нових виробників.
Неціноваконкуренція – головна зброя монополістичної конкуренції. Особливе значення вній набуває реклама.
Проникнення наринок монополістичної конкуренції досить легеня; досить запропонувати товар звластивостями, які зацікавлять покупця.
Монополістичнаконкуренція властива реально існуючим ринкам. Вона допомагає покупцевінайповніше задовольнити потреби, активізує торгівлю і виробництво.
Чиста монополія –це ринок, на якому один продавець протистоїть безлічі покупців. Навіть повнавідсутність конкурентів усередині країни не виключає їх наявності за кордоном.
Монополіяприпускає, що одна фірма є єдиним виробником який – або продукції, що не маєаналогів. Тому покупці не мають вибору і вимушені набувати даної продукції уфірми – монополіста.
Поняття чистоїмонополії зазвичай є абстрактним.
Поняття«монополія» має двоякий сенс: під монополією розуміють, по-перше, крупнепідприємство, що займає провідне положення в певній галузі; по-друге, положенняфірми на ринку, що дозволяє їй домінувати на нім. Монополія означає владу надринком, перш за все над ціною.
Мета монополії –отримання надприбутку за допомогою контролю над ціною і об'ємом виробництва намонополізованому ринку.
Основні рисичистої монополії:
1. єдинийпродавець – виробник;
2. товарнадиференціація відсутня, відсутність товарів-замінників;
3. продавецьздійснює практично повний контроль над цінами;
4. дужескрутні умови входження в галузь нових підприємств. По суті справи, вхідвиявляється заблокованим умовами.
Розрізняютьдекілька типів монополій:
1. природнамонополія. Нею володіють приватні власники і господарські організації, що маютьв своєму складі рідкісні і вільно не відновлювальні елементи виробництва(рідкісні метали, особливі земельні ділянки і так далі)
2. штучнімонополії. Під цим умовною назвою розуміють об'єднання, що створюються радиотримання монополістичної вигоди. Штучні монополії виступають у вигляді різнихмонополістичних відносин.
В результатіконцентрації виробництва можуть виникнути різні організаційні форми монополії:картель, синдикат, трест і так далі.
1. Картель — проста форма монополістичного об'єднання. На відміну від інших стійкіших форм,монополістичних структур (синдикати, трести, концерни) зберігає фінансовувиробничу самостійність. Об'єктами угоди можуть бути: ціноутворення, сферивпливу, умови продажів, використання патентів. Діє, як правило, в рамках однієїгалузі. Утрудняє функціонування ринкових механізмів. Потрапляє під діюантимонопольного законодавства. У одних країнах світу заборонені законом, вінших, навпаки, їх формування заохочується в цілях реструктуризаціїпромисловості, стандартизації матеріалів і що комплектують, обмеженняконкуренції між дрібними фірмами.
2. Синдикати — (від гр. syndikos — що діє спільно) — організаційна форма монополістичного об'єднання, при якій компанії, що увійшлидо нього, втрачають комерційну збутову самостійність, але зберігають юридичну івиробничу свободу дій. Іншими словами, в синдикаті збут продукції, розподілзамовлень здійснюється централізовано. Були широко поширені вдореволюційній Росії. Виникли міжнародні синдикати. Класичним прикладом єдіамантовий синдикат «Де Бірс», що зосередив в своїх руках реалізацію щопрактично всіх здобуваються в світі необроблених алмазів. Росія, так само як ібагато інших країн, вимушена співробітничати з цим синдикатом. Поки він має всвоєму розпорядженні можливості тиску на аутсайдерів, що намагаються веститоргівлю алмазами самостійно, аж до їх повного витіснення з ринку. У багатьохкраїнах світу прийняті закони, направлені проти будь-яких форм монополістичнихоб'єднань, що роблять гальмуючий вплив на розвиток економіки.
3. Трест — форма монополістичного об'єднання, при якійпідприємства, що увійшли до нього, втрачають і виробничу, і комерційнусамостійність підприємств, керівництво здійснюється з єдиного центру. Прибутоктресту розподіляється відповідно до ділової участі окремих підприємств.
4. Концерн — (від англ. concern — участь, інтерес)- організаційна форма об'єднання підприємств різних галузей, що знаходяться підєдиним управлінням і фінансовим контролем. Зазвичай до складу концерну, окрімвиробничих, транспортних і торгових підприємств, входять банки або якісь іншіфінансові організації — страхові, пенсійні фонди, кредитні установи і томуподібне Учасники концерну залишаються формально самостійними, але контролюютьсяі управляються єдиним центром компанії. Така структура дозволяє підвищитиконкурентоспроможність фірми за рахунок внутрішнього фінансування, продажіпродукції підрозділам концерну по внутрішніх трансфертних цінах, передачіноу-хау між підрозділами і тому подібне.
5. Пул набув поширення в області використання проектів.Учасники пулу приходять до взаємовигідних угод про форму передачі патентів іліцензій. Прибуток розподіляється відповідно до квоти, визначуваної при вступідо пулу.
6. Холдинг — (від англ. holding) — акціонернакомпанія, що володіє контрольним пакетом акцій одного або декількох акціонернихсуспільств з метою контролю і управління їх діяльністю. Існують два основнівиди холдингових компаній: чистий холдинг, що виконує лише контрольно-фінансовіфункції для забезпечення єдиного управління; змішаний холдинг, який, крім того,займається підприємницькою діяльністю (промисловою, транспортною, торговою,фінансово-кредитною і ін.). Захоплюючи контрольний пакет акцій в інших фірмах(дочерних, онучатих), холдинг через систему участі підпорядковує собі ціформально незалежні фірми, які мають в своєму розпорядженні капітали, що значноперевершують власний.
7. Законними формами чистої монополії є також патенти,авторські права, товарні знаки. Патент (від латів. litteral patent — грамота, patens — відкриття) — документ, що видається уповноваженим державним органом, засвідчуєавторство винаходу, а також виняткове право патентовласника на використаннявинаходу. Діє протягом встановленого законом терміну. Якщо протягом його діїфізичну або юридичну особу використовує винахід, захищений патентом зпорушенням законодавства, то воно зобов'язане припинити його використання напершу вимогу патентовласника і відшкодувати йому заподіяні збитки. Авторськіправа дають авторам творів виняткові права продавати або тиражувати свої твори.Товарні знаки – це символи, використовувані підприємствами, зареєструвавши які державаробить незаконним її використання іншими.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. ЯноваВ.В. Економіка — М.: Іспит, 2005.
2. БазилевН.И., Базилева М.Н. Економічна теорія: підручник для вузів. – 2-е вид., перероб.і доп. – М.: Норма, 2006.
3. КураковЛ.П., Яковлева Г.Е. Курс економічної теорії — М.: Геліос АРВ, 2005.
4. МакконеллК.Р., Брю С.Л. Економікс: принципи, проблеми і політика. – М.: Інфра-М, 2006.
5. ЮдановА.Ю Конкуренція: теорія и практика — М.: Гном-Прес, 2001.