Міністерство освіти і науки України
Національний університет харчових технологій
Кафедра менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності
Курсова робота
з дисципліни: “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”
на тему: «Конкурентоспроможність продукції на зовнішньомуринку та шляхи її підвищення»
Виконав:
студент 6 курсу
(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД
Науковий керівник:
Викладач
Баталова Олена Анатоліївна
Київ – 2009
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1.Теоретико – методичні основи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства
1.1 Поняття таоцінка конкурентоспроможності продукції підприємства
1.2 Поняття таоцінка конкурентоспроможності підприємства
1.3 Основнінапрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності
продукції підприємства
Розділ 2. Загальна характеристика виробничо – господарськоїдіяльності підприємства
2.1Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальнахарактеристика
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний»
2.3 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства
2.4 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Розділ 3.Розробка заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності
продукції ЗАТКЗШВ «Столичний» на зовнішньому ринку
3.1 Загальніпроблеми експорту в Україні
3.2 Розрахунокекономічної ефективності заходів, спрямованих на підвищенняконкурентоспроможності продукції КЗШВ „Столичний” на
центральноєвропейськомуринку
3.3 Впливзапропонованих заходів на основні показники діяльності ЗАТ КЗШВ „Столичний”
Висновки
Списоквикористаної літератури
ВСТУП
Виноградно-виноробневиробництво займає одне з провідних місць в агропромисловому комплексі України.Продукція галузі є традиційною для експорту України. Промисловим вирощуваннямвинограду займається більше 600 державних та колективних сільськогосподарськихпідприємств. Виноробну промисловість України представляють близько 160підприємств, які здійснюють переробку винограду, виготовлення виноматеріалів,виробництво та випуск вин, шампанського, коньяків.
Дивлячисьна виробництво шампанського вина, можна сказати про проблемність цієї галузі:сезонність виробництва та попиту на нього. Ще сьогодні шампанське вважаєтьсясвятковим напоєм до Новорічних свят. Але поступово цей стереотип знижується іщороку кількість споживання цього напою збільшується. Споживач став більшвимогливим до якості та виробництва продукції та вибагливим до його споживання.
ЗАТКиївський завод шампанських вин «Столичний» є лідером виробництва шампанськоговина в Україні. Також підприємство має високий авторитет за кордоном. Завод завждивиконує свої контрактні зобов’язання. Тому як і імпорт, так і експорт є дуженалагодженим та з постійними контрагентами.
Завданням цієї курсової роботи є дослідження напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, впровадження експорту мінеральної води та вина ігристого до Словаччини, дослідження впливу цих заходів на конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та основні показники діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний», дослідження основ організації експортних операцій на підприємстві, правової бази процедури експорту, дослідження сучасного стану експорту з України на прикладі ЗАТ Київський завод шампанських вин «Столичний», практично дослідити експортні процедури, ефективність експорту, та виробити заходи по удосконаленню експортної діяльності.
Загальною метою роботи є дізнатись більше в питанняхекспорту та конкурентоспроможності продукції досліджуваного підприємства,напрямів підвищення її конкурентоспроможності на зовнішньому ринку, практичноопрацювати набуті знання, закріплення набутих і розширення теоретичних знань,набуття навичок самостійної творчої діяльності, оволодіння методикою науковогодослідження.
Джереламиінформації на базі яких було проведено розробку даної теми є Інтернет сторінкирізних міністерств та відомств, журналів, періодичних видань та ін., навчальніпосібники, звіт з практики на ЗАТ КЗШВ «Столичний», контракти, товаросупровідніта товаророзрахункові документи.
Конкурентоспроможність, — як соціально-економічна категорія — це спромо-жність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від розглядаємого економічного об`єкту. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:
1) Конкурентоспроможність персоналу;
2) Конкурентоспроможність підприємства;
3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).
Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.
В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.
Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкуренто-спроможності.
Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів — первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.
Але успіх нашого, та інших підприємств буде залежати від Державної політики. Основним завданням Держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримували перспективні конкурентоспроможні товари. В першу чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до нової моделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-імпортної стратегії, політики таможні, валютно- фінансові, та інших, які б враховували національні інтереси та інтереси виробників.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
1.1ПОНЯТТЯ ТА ОЦІНКА КОНКУРЕНТОПРОМОЖНІСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Кожнийвиріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисністьі відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких печей відбиває їхнюспоживну вартість.
Споживнавартість того чи того товару має бути оціненою, тобто має бути визначеною йогоякість. Отже, споживна вартість і якість виробів безпосередньо пов'язані міжсобою. Проте це не тотожні поняття, оскільки та сама споживна вартість можебути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якістьпродукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний біксуспільної споживної вартості.
Якість якекономічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюютьміру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свогопризначення.
Поряд ізякістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття зазмістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лишетехніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються запроектування (розробки) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування,приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картахтехнічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й визначенняпопиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.
Об'єктивнанеобхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовленняй використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарськійдіяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати йконтролювати рівень якості всіх видів продукції.
Рівень якості— це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції длязадоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовимипоказниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачаєвизначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.
Абсолютнийрівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для йоговимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показникамианалогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім,оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міриїї відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівеньякості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи їїпоказники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжниханалогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресуі вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникаєнеобхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, щовраховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки. Для нових видівпродукції і передовсім знарядь праці доцільновизначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якогозагальна величина суспільних витрат на виробництво й використання(експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.
Залежно відпризначення певні види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цимвикористовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірникивідносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. Зурахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи:перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільшрозгалужена низка одиничних показників якості; друга — загальні показникиякості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.
Найбільшскладна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості(технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничнихпоказників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивихлише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праціхарактеризується також низкою загальних показників. До них, у першу чергу,належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність,патентна чистота тощо.
Піднадійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженнямексплуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжкучасу. Кількісно вонахарактеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботиміж двома несправностями.
Довговічність— це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих читих умов експлуатації, її оцінюють двома головними показниками — строком служби(календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічнимресурсом (можливим напрацюванням у годинах).
Ремонтопридатністьтехніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній.Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробкизапатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовомуринку.
Докомплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці належать,наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно йогобезвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігуавтомобіля тощо.
Якістьпредметів праці оцінюють здебільшого за допомогою показників технологічностіїхньої обробки й переробки. Більшість із них відображають фізико-механічнівластивості та хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якостіспоживчих товарів диференціюють залежно від їхнього конкретного призначення.Зокрема якість продуктів харчування характеризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну зберіганнятощо, а одягу та взуття — показники міцності, естетичності — колористика,силует тощо.
Упрактиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а йзагальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляєпідприємство. З цієюметою застосовують певну систему загальних показників, а саме:
•частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;
• коефіцієнтоновлення асортименту;
•частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;
•частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;
•частка виробничого браку (бракованих виробів);
•відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.
Длявизначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом,застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, дифе-ренційований,комплексний. Об'єктивнимі органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівняякості, а диференційованим і комплексним — відносного рівня якості окремихвидів продукції.
Об'єктивнийметод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендовихвипробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такийметод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірюванняабсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчихтоварів. Зокрема ним користуються для визначення більшостітехніко-експлуатаційних показників: засобів праці — продуктивність, потужність,точність обробки матеріалів; предметів праці — вміст металу в руді, міцністьфарбування тканини; споживчих товарів — еластичність та вологостійкість взуття,вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту здопомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосуваннятехнічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Користуючись цим методом,застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартногопереліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісніхарактеристики виробу. Кожній оцінці («відмінно», «добре», «задовільно»,«погано») відповідає певна кількість балів (наприклад 5, 4, 3, 0).
Диференційованийметод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробівіз відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показникамистандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відноснихпоказників, які порівнюються з еталонними (станда-ртними), що їх беруть за одиницю.
Комплекснийметод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу.Одним з таких може бути Інтегральний показник, який обчислюється черезпорівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу ізагальної величини витрат на його створення й використання. Іноді длякомплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину звикористанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахунковихпоказників.
Конкурентоспроможністьпродукції
Загаломпоняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольнятипевну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можнарозглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторськоїдокументації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми(підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.
Конкурентоспроможністьпідприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності тазабезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи,конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск іреалізацію конкурентоспроможної продукції.
Підконкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей,що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринкуаналогічної продукції. Вонавизначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагоміпереваги над виробами інших товаровиробників.
Конкурентоспроможністьтоварів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництваматеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкуренто-спроможності виробів: якість івитрати. Моделювання та визначення рівня конкуренто-спроможності продукції є необхідною передумовою для їїпродажу (реалізації) на відповідному ринку.
Визначаючиконкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимогипотенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формуванняконкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчихвластивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливістьреалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійнопорівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволенняконкретних потреб і цін реалізації.
Беручизагалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхіднознати:
• конкретнівимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;
• можливірозміри та динаміку попиту на продукцію;
•розрахунковий рівень ринкової ціни товару;
• очікуванийрівень конкуренції на ринку відповідних товарів;
• визначальніпараметри продукції основних конкурентів;
• найбільшперспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;
• термінокупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням іпросуванням на ринок нового товару.
Конкурентоспроможністьконкретного об'єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління їїрівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об'єктата об'єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витратипротягом життєвого циклу об'єктів.
Кориснийефект — це віддача об'єкта, інтегральний показник, що розраховується напідставі окремих об'єктивних показників якості об'єкта, котрі задовольняють тучи ту конкретну потребу. Йогоможна вимірювати в натуральних одиницях (наприклад продуктивністьоднопараметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах(для об'єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).
Сукупнівитрати протягом життєвого циклу — це ті витрати, які обов'язково потрібнозробити, щоб одержати від об'єкта відповідний корисний ефект.
Конкурентоспроможністьоб'єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати,можна визначити з результатів експериментальної перевірки за конкретних умовспоживання, за результатами пробного продажу, експертних та інших методів.
Кількіснуоцінку конкурентоспроможності однопараметричних об'єктів (наприклад машин таустаткування) можна зробити, користуючись формулою:
Кп =Еоп/Епк k1 k2 k3
де Кп —конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці;
Еоп, Епк —ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисногоефекту/одиниця валюти;
k1 k2 k3 —коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги. Ефективність продукції [Еоп(пк)] визначається зіставленням їїкорисного ефекту за нормативний строк служби (Екнс) із сукупними витратамипротягом життєвого циклу (Всжц), тобто
Еоп(ПК)=Екнс/Всжц.
Кориснийефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінкиконкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність,енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричнихмашин за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою:
/>
де Тн —нормативний строк елужби машини, років;
Пгп—погодинна паспортна продуктивність машини;
Фрчр— річний фонд часу роботи машини;
k1….kn— коефіцієнти, що характеризуютьневідповідність показників якості машини вимогам споживачів.
Допоказників (коефіцієнтів), що зменшують корисний ефект, належать:
1)коефіцієнт зниження продуктивності машини в міру її техніко-економічногостаріння;
2)показники погіршання безвідмовності й ремонтопридатності;
3)показники рівня шуму, вібрації та інші показники ергономічності таекологічності машини;
4)показник організаційно-технічного рівня виробництва в споживачів машини.
Сукупнівитрати протягом життєвого циклу однієї машини можна визначити за такоюформулою:
/>
Де: Вмд.нддкр. — кошториснавартість маркетингових досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторськихробіт;
Вотпв— кошторисна вартість організаційно-технологічної підготовки виробництва новоїмашини;
N1, N2 — кількість машин, якупередбачається виготовити за даною конструкторською і технологічноюдокументацією (N1 = N2, якщо є тільки один виробник даноїмашини);
Ввм —витрати на виробництво машини (без амортизації попередніх витрат);
Ввс —витрати на впровадження машини в споживача, що включають транспортні витрати такошторисну вартість будівельно-монтажних і пускових робіт;
Вер — витрати на експлуатацію, технічнеобслуговування та ремонт у t-му році (без амортизації попередніх витрат);
Вдл —витрати на демонтаж і ліквідацію (реалізацію) елементів основних виробничихфондів (включаючи саму машину), що вибувають з експлуатації у зв'язку зосвоєнням і впровадженням нової машини. Якщо ці витрати менші за дохід відреалізації елементів основних фондів, що вибувають, то вони мають бути зізнаком мінус, якщо більші — зі знаком плюс.
Основніпараметри та показники конкурентоспроможності
Конкурентоспроможністьокремого товару (послуги) визначається як його перевага у порівнянні зяким-небудь іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) привирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це ступінь відповідностітовару на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку занайважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.
Потрібнорозрізняти параметри та показники конкурентоспроможності.
Параметриконкурентоспроможності — це найчастіше кількісні характеристики властивостейтовару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності.Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні,економічні, нормативні.
Технічніпараметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, щовизначають особливості галузі та способи його використання, а також функції,які виконує товар у процесі його використання. Технічні параметри поділяютьсяна параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.
Параметрипризначення характеризують області використання продукції та функції, котрівона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, щодосягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовахспоживання.
Параметрипризначення можна розділити на:
>класифікаційні параметри, що характеризують належність продукції до певногокласу і використовуються для оцінки лише на етапі вибору області застосуванняпродукції та товарів-конкурентів; вони слугують базою для подальшого аналізу ів подальших розрахунках участі не приймають (наприклад, пасажироємність,швидкість обертання);
параметритехнічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень івикористовуються при розробці та виготовленні продукції (продуктивність станка,точність та швидкість роботи вимірювальних приладів);
>конструктивні параметри, що характеризують основні проектно-конструкторськірішення (склад виробу, його структура, розміри, вага).
Ергономічніпараметри змальовують продукцію з точки зору її відповідності властивостямлюдського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні,антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничихта життєвих процесах).
Естетичніпараметри характеризують інформаційну виразність (раціональність форми,цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції тастабільність товарного вигляду).
Економічніпараметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання черезвитрати на купівлю, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічніпараметри поділяються на одноразові та поточні:
>Одноразові витрати являють собою витрати на придбання продукції (цінапродукції"), транспортування, митні тарифи та витрати, витрати на наладку,пробний запуск, якщо вони не включені в ціну продукції.
> Поточнівитрати включають витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу, витрати напальне та електроенергію, додаткові витрати, пов'язані з доставкою, погрузкоюта розгрузкою пального, витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали, щонеобхідні для використання продукції, витрати на ремонт, запасні частини таінші витрати.
Нормативніпараметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам івимогам, що обумовлені законодавством та іншими нормативними документами(параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, по якихдля даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних, національнихстандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).
Показникиконкурентоспроможності — це сукупність системних критеріїв кількісної оцінкирівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрахконкурентоспроможності.
Методикивизначення конкурентоспроможності
Перелікпоказників конкурентоспроможності залежить від об'єкта досліджень, а також відобраної методики визначення конкурентоспроможності.
Для оцінкиконкурентоспроможності товару використовуються:
>диференціальний метод;
>комплексний метод;
> змішанийметод.
При оцінці занормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення — 1 або0. При цьому якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам тастандартам, показник дорівнює 1, якщо ні — 0. При оцінці за технічними таекономічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнюватиодиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічноюдокументацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами.
Диференціальнийметод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності, заякими показниками він не досягається, які з параметрів найбільше відрізняютьсявід базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможностіпродукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром-конкурентом. Вінне враховує вплив вагомості кожного параметра на прихильність покупців привиборі товару.
Комплекснийметод заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних,узагальнених) показників або співставленні питомих корисних ефектів продукції,яка аналізується.
Груповіпоказники
Розрахунокгрупового показника за нормативними показниками проводиться за формулою:
Інп = Sqні
де Інп—груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;
qнi —одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметрам.
Фактори, щовпливають на конкурентноспроможність товару
До такихфакторів можна віднести:
І. Ступіньновизни товару.
2. Символічніфактори, які розглядаються в розрізі суспільних норм (товар надає певногостатусу його власнику).
3. Додатковіфактори, які безпосередньо не відносяться до продукту (пропозиція послуг,гарантія, встановлення виробу та його монтаж, можливість ремонту тощо).
Отже,добросовісна конкуренція направлена на отримання прибутку не лише за рахуноквдосконалення споживчих якостей продукції, а й шляхом надання більш якіснихпослуг. На Заході вважають, що підвищення рівня конкурентоспроможності можливе,якщо націлити підприємства на:
> постійневпровадження у виробництво нових, вдосконалених виробів;
> незміннескорочення всіх видів витрат на виробництво продукції;
>підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на товари, котрівипускаються;
>використання нової технології;
>використання нової техніки;
> розробкунового дизайну товарів;
>впровадження нововведень в системі розподілу та збуту.
Аналізконкурентоспроможності товару с недостатнім для формування висновку проконкурентоспроможність організації в цілому, хоча в більшості випадківвикористовується саме такий підхід. Конкурентоспроможність організації — поняття комплексне, котре має охоплювати не лише сферу якості продукції, щовипускається. Такий метод має ще меншу цінність для практичного використання всучасних умовах господарювання, аніж той, який заснований на теорії ефективноїконкуренції. На сьогоднішньому етапі розвитку ринкових відносин необхідне більшглобальне бачення проблеми конкурентоспроможності організації для адекватноговисновку про його рівень.
Першніж приступити до розробки конкурентних стратегій, досить скрупульозно вивчаютьсередовище підприємства, зокрема конкурентне. Після оцінювання конкурентногосередовища, приступають до діагностики конкурен-тноздатності підприємства. Алеце можна зробити лише виконавши попередньо оцінку конкурентоспроможностіпродукції підприємства. Адже конкурентоспроможність продукції — це успіхпідприємства в умовах ринку. І, до речі, розв'язувати проблемуконкурентоспроможності продукції потрібно впродовж всього її життєвого циклу аждо старіння.
Основнимискладовими конкурентоспроможності товару є:
Комплексйого властивостей, що приваблюють споживача:
а)якість,
б)технічний рівень,
в)дизайн, тара і ін.
Цінатовару і витрати споживача на його експлуатацію.
Станданого ринку, його вимоги, переваги споживачів.
Відмінністьтовару за властивостями від аналогічного, що виробляють конкуренти.
Час імісце продажу.
Конкурентоспроможністьпродукції, на наш погляд, — це її переваги на ринку, що забезпечуютьсяпривабливими для споживача властивостями, низькою порівняно ціною таексплуатаційними витратами, оптимальним поєднанням параметрів ціна-якість, відповідністюумовам даного ринку, часу продаж і перевагам споживача, а також відмінністю вкращу сторону її основних характеристик від аналогічних у
Конкурентоспроможністьпродукції можна і потрібно оцінювати кількісно.
Формулаконкурентоспроможності продукції
Взагальному вигляді конкурентоспроможність продукції (Кп) прямо пропорційнаякості (Я) і обернено пропорційна ціні (Ц) та залежить від кон'юнктури ринку:
Кп =Я/Ц
Параметрикількісних показників конкурентоспроможності
Кількісніпоказники конкурентоспроможності продукції розраховують в розрізі наступнихпараметрів:
1.Технічні параметри — включають такі показники:
а)призначення товару;
б)надійність;
в)довговічність;
г)естетичні характеристики (дизайн);
д)ергономічні характеристики.
2.Економічні параметри — ціна споживання, яка включає витрати споживача напридбання, а також на використання виробу впродовж усього періоду йогоспоживання. Економічний параметр — ціна споживання (Цсп)- включає в себе такіекономічні показники: Ц1 — ціна придбання; Ц2 — витрати на транспортування; Ц3- витрати на монтаж та наладку; Ц4 — витрати на експлуатацію; Ц5 — витрати наремонти; Ц6 — витрати на техобслуговування; Ц7 — витрати на навчання персоналу;Ц8 — податки; Ц9 — страхові витрати і т.д.
Формулаціни споживання:
Цсп =Ц1+Ц2+Ц3+Ц4+Ц5+Ц6+Ц7+Ц8+Ц9+ Цn
Цінаспоживання (Цсп), як бачимо, більша ціни придбання (Ц1): Цсп > Ц1. А томучим нижча ціна споживання (Цсп), тим вища конкурентоспроможність продукції(Кп).
3.Нормативні параметри — це діючі на даному ринку:
а)технічні умови;
б)стандарти;
в)норми.
Причому,нормативні параметри можуть мати лише два значення: нуль — якщо товар невідповідає нормативним параметрам, що діють на даному ринку чи в країні іодиниця -якщо відповідає.
Щобоб'єктивно оцінити конкурентоспроможність продукції треба щоб виробниквикористовував ті ж параметри, що і споживач.
Першніж розраховувати кількісні показники конкурентоспроможності продукції,потрібно відібрати товар-аналог, або товар-зразок, з яким і будемо порівнюватипараметри нашого товару. При відборі товару-зразка враховують:
а)щоб порівнювані товари були з однієї фази життєвого циклу,
б)щоб вони були з одного і того ж класу,
в)орієнтовані на одну і ту ж групу споживачів
г)зразок має бути найширше представленим на ринку.
Конкурентоспроможністьпродукції визначається
шляхомпорівняння техніко-економічних параметрів виробу з відповідними параметрамитовару-зразка.
Прицьому розраховують наступні кількісні показники конкурентоспроможностіпродукції:
Кількісніпоказники конкурентоспроможності продукції
Одиничні- характеризують рівень конкурентоспроможності по одному з параметрів ірозраховуються шляхом відношення значення будь-якого технічного чи економічногопараметру виробу підприємства до значення аналогічного параметру товару-зразка.
Групові- об'єднують одиничні показники і характеризують рівень конкуре-нтоспроможностіза однією групою показників: економічних, технічних, нормативних.
Інтегральнийпоказник конкурентоспроможності продукції (Кі) — дає числову характеристику конкурентоспроможностітовару і визначається на основі групових показників:
а)технічних (ГПт);
б)нормативних (ГПн);
в)економічних (Цсп).
Звідсиформула інтегрального показника конкурентоспроможності продукції:
Кі =ГПн (ГПт / Цеп)
ЯкщоКі > 1, то товар перевершує за конкурентоспроможністю зразок, якщо Кі
Аналізконкурентоспроможності продукції проводять, як правило, експерти,використовуючи експертні оцінки. Але виконати цю роботу можна і силами спеціалістівпідприємства, при високій їх підготовці.
Методиоцінювання конкурентоспроможності продукції:
Диференціальний- базується на використанні одиничних показників конкурентоспроможностіпродукції (технічних та економічних). За ними важко судити про конкурентоспроможністьпродукції однозначно.
Комплексний- базується на використанні групових та інтегральних показників.
Змішаний- базується на спільному використанні одиничних та комплексних показників: а)найважливіші показники використовуються як одиничні, б) інші одиничні показникиоб'єднуються у групи, для кожної з яких визначають груповий показник, в) наоснові отриманих групових та одиничних показників і оцінюютьконкурентоспроможність продукції.
Процесоцінювання конкурентоспроможності продукції показано на схемі. Оскількиконкурентоспроможність в умовах ринку слід розглядати як основну умовуотримання прибутку і успішної діяльності підприємства в цілому, остількиконкурентоспроможністю слід навчитися управляти. Йдеться про те, що їїзакладають ще на стадії проектування товару і в процесі виробництва, впродовжусього його життєвого циклу оптимізують і матеріалізують найважливіші елементиконкурентоспроможності продукції: якість і витрати.
1.2ПОНЯТТЯ ТА ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкуренто-спроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.
Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином в сфері міжнародної торгівлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зроста-ння, зайнятості, реальні доходи громадян.
Конкурентоспроможність — це ступінь, з якою нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.
Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як:
— технологія;
— наявність капіталів;
— наявність людських ресурсів;
— стан зовнішньої торгівлі.
Конкурентоспроможність (взагалі), — як соціально-економічна категорія — це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо:
а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються);
б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);
в) колективу з колективом;
г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.
Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.
У цілому конкурентноздатність торгового підприємства це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності.
Конкурентноздатність торгівельного підприємства характеризує можли-вості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.
Конкурентноздатність підприємства залежить від ряду таких факторів, як:
— конкурентноздатність товарів підприємства на зовнішньому і
внутрішньому ринках;
— вид товару та його асортимент;
— місткість ринку (кількість щорічних продажів);
— легкість доступу на ринок;
— однорідність ринку;
— конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
— конкурентноздатність галузі;
— можливість технічних нововведень у галузі;
— конкурентноздатність регіону і країни.
Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення конкурентно-здатності підприємства.
Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих
наслідків цього положення.
1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша жорстко зв'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості. Друга зв'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і т.д.
2. Покупець — головний оцінювач товару. А це приводить до дуже важливої в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні любого з них. Коли ми формуємо «комплекс конкурентноздатності», у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий факт: майже всі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють матеріал, зв'язаний з рекламою в малограмотній чи інтелектуально нерозвиненій аудиторії.
3. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком, конкурентноздатністю.
Ринкове господарство, а слідом за ним і його вченими давно і добре зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару — це все рівно, що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринкового процесу. Для них конкурентноздатність стала просто зручним, що концентрує увагу і думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема. Конкурентноздатність — не показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Насамперед — це філософія ироботи в умовах ринку, орієнтована на:
— розуміння нестатків споживача і тенденції їх розвитку;
— знання поведінки і можливостей конкурентів;
— знання стану і тенденцій розвитку ринку;
— знання навколишнього середовища і її тенденцій;
— уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач зволів його товару конкурента.
Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охара-ктеризувати поняття наступним чином.
Конкурентоспроможність продукції — це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність сааме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.
Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.
Конкурентоспроможність підприємства — можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.
Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керів-ників підприємства — це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і ефективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів.
Критерій конкурентоспроможності — важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.
Зразу треба звернути увагу на одну з суттєвих помилок, які роблять наші підприємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилля на продажі окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, — не завжди кращими, — стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А якщо вдалося що-небудь продати за валюту — радість на ґрунті самообману. Ми не враховуємо, не приймаємо до уваги головне, — що єдиний критерій конкурентоспроможності підприємства і його продукції, — стабільне місце їх на ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.
Звідси, для досягнення цього критерію нам треба змінити акценти, перенести центр уваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях зосереджується конкуренто-спроможна сила підприємства.
Тільки в цьому випадку вони (персонал і підприємство) зможуть гнучко і ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи їх високі вимоги до тієї або іншої продукції.
З цього можна зробити висновок: у багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:
1) Конкурентоспроможність персоналу;
2) Конкурентоспроможність підприємства;
3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).
Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.
В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.
Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий комплекс економічних характеристик, визначаючих положення фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може містити характеристики товару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.
Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми-виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкуренто-спроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.
На рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми впливає науково- технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції.
Рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми залежить від того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються.
Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон’юнктуру ринку та ін.
Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатна довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.
До кола показників, які визначають конкурентоспроможність торгіве-льних фірм, включаються:
> частка на внутрішньому і світовому ринках;
> чистий доход на одного зайнятого;
> чисельність зайнятих;
> кількість основних конкурентів.
Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді, визначається як «конкурентоспроможність за обсягом», або «загальна конкурентоспроможність торгових підприємств». Відділення цього типу конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують національні умови виробництва. Іншими словами, структура конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної економіки.
Конкурентоспроможністьпідприємства
Конкурентоспроможністьпідприємства — це його комплексна порівняльна характеристика, яка відбиваєступінь переваг над підприємствами-конкурен-тами по сукупності оціночнихпоказників діяльності на певних ринках, за певний проміжок часу.
Тобто,конкурентоспроможність можна оцінювати шляхом порівняння конкурентних позиційкількох підприємств на певному ринку.
Прицьому обов'язковою вимогою є порівнянність оціночних параметрів, а саме:
а)технології,
б)потенційних можливостей обладнання,
в)рівня персоналу,
г)системи управління,
д)рівня інновацій,
е)стану комунікацій,
є)рівня маркетингової політики,
ж)експортно-імпортних можливостей та інших параметрів.
Найважливішимипараметрами-характеристиками конкурентоспроможності підприємства, факторами, щовпливають на неї є:
Конкурентоспроможністьпродукції.
Здатністьдо адаптації в умовах змін зовнішнього середовища. Швидка ж адаптаціязабезпечується комплексом технічних, технологічних, інтелектуальних, організаційнихта економічних характеристик.
Міжпоказниками конкурентоспроможності підприємства і конкуренто-спроможностіпродукції існують:
Взаємозв'язок і взаємозалежність. Це означає, що конкурентоспроможність продукціїсуттєво впливає на конкурентоспроможність підприємства, а остання у свою чергув значній мірі визначає конкурентоспроможність продукції.
Відмінностіцих категорій. Ними, зокрема, є: а) конкурентоспроможність продукціївизначається для кожного її виду, а конкурентоспроможність підприємства охоплюєвсю номенклатуру; б) конкурентоспроможність продукції визначається в межахпорівняно короткого періоду часу, а конкурентоспроможність підприємства — тривалого; в) рівень конкурентоспроможності підприємства цікавить насампередйого власника з метою визначення доцільності виробництва в даних умовах, аспоживача не цікавить. Зате споживача ще й як цікавить продукція підприємства,її ціна-якість.
Векономічній літературі пропонується розрізняти чотири основні рівніконкурентоспроможності підприємства:
Першийрівень — менеджери дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають.
Другийрівень — менеджери прагнуть, щоб продукція підприємства повністю відповідаластандартам, встановленим конкурентами.
Третійрівень — менеджери уже не зважають на стандарти конкурентів, а вже самі потрохустають „законодавцями моди» у галузі.
Четвертийрівень — коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує в першу чергу невиробництво, а управління і підприємство повністю стає „законодавцем моди» наданому ринку.
Конкурентоспроможністьпідприємства у свою чергу визначає конкурентностійкість підприємства.
Конкурентностійкістьпідприємства — це стабільність становища на ринку в часі одного виробника щодоіншого, або — це потенційні можливості підприємства з випуску конкурентоспроможноїпродукції.
Методивизначення конкурентоспроможності п ідприємства:
Методи,побудовані на основі теорії міжнародного поділу праці (теорія порівняльнихпереваг). Виявляють порівняльні переваги підприємства, які б забезпечили нижчівитрати ніж у конкурентів.
Методипобудовані на основі теорії ефективної конкуренції:
а)структурний підхід до визначення конкурентоспроможності підприємства — зарівнем монополізації, тобто за рівнем концентрації капіталу, за бар'єрами входуу галузь тощо;
б)функціональний підхід — мається на увазі, що конкуренто спроможністьпідприємства вища там, де краще організовано виробництво, збут, управлінняфінансами і таке інше.
Методи,побудовані на основі теорії рівноваги фірми і галузі А.Маршалла та теоріїфакторів виробництва. Звідси рівновага – це відсутність бажання у підприємствазмінювати обсяги виробництва, переходити у інший стан. А відтак критеріємконкурентоспроможності підприємства є наявність на підприємстві факторів вироб
ництва, що можуть бути використані з вищою ніж у конкурентів продуктивністю.(Показники у межах теорії рівноваги: відносна вартість ресурсів, обладнання,процентна ставка за кредити, відносна зарплата тощо).
Методи,що побудовані на залежності конкурентоспроможності підприємства від якості продукції,або якості і ціни. Що вища якість і нижча ціна товару, тим вища йогоконкурентоспроможність, а, значить, і конкурентоспроможність підприємства.
Оцінказа якістю продукції методом складання профілів, аналогічно складанню профілюпідприємства при оцінці його середовища. Лише в даному разі замість показниківсередовища оцінюють різні критерії задоволення споживачів.
Матричніметоди, побудовані на ЖЦТ.
Методінтегральної оцінки, де інтегральний показник конкурентоспроможностіпідприємства містить два критерії: ступінь задоволення потреб споживачів іефективність виробництва.
Спільнийнедолік всіх методів — вони мало пристосовані до умов України, а ефективністьїх застосування висока в повноцінній ринковій економіці.
В умовах ринкової економіки підприємство, що постачаєсвою продукцію на ринок, не може тривалий час займати, стійку позицію,спираючись у своїй стратегії тільки на показники конкурентоспроможностіпродукції, тобто не враховувати власні сукупні витрати пов’язані із створеннямта реалізацією цієї продукції. При входженні на новий ринок, при появі новихконкурентів, при прийнятті рішень про розширення виробництва або цьогоскорочення, при здійсненні інвестицій у модернізацію технологічного обладнанняабо оновлення продукції, що випускається, необхідна оцінка всього підприємстваа не окремого цього виду продукції.
Визначеннярівня конкурентоспроможності підприємства є початковим моментом плануваннядіяльності та розробки стратегії конкурентоспроможності підприємства. Дляфункціонування організаційно-економічного механізму забезпечення конкуренто-спроможностіпідприємства необхідна система оцінки конкурентоспроможності підприємства, якаб врахувала інтереси інвесторів, підприємств, споживачів, держави. Длявизначення положення підприємства на ринку необхідна оперативна та об’єктивнаметодика оцінки потенційної конкурентоспроможності підприємства та ефективностівикористання потенційної конкурентоспроможності підприємства.
Існують різні методи та способи оцінки та вимірюванняконкурентоспроможності підприємства.
Окремою групою в методах оцінки конкурентоспроможностіпідприємства є матричні методи. До них відносяться:
1. Матриця “зростання/доля”, що розроблена ведучоюконсалтинговою компанією Boston Consaiting Croup (БКГ). Найбільшконкурентоспроможні будуть ті, що займають значну частку на швидко зростаючомуринку.
2. Матриця“привабливість галузі/позиція в конкуренції”, що створена компанією GeneralElectric. Найбільш конкурентоспроможні згідно цієї моделі є підприємства, якімають більш сильні позиції в конкуренції та працюють в більш привабливихгалузях.
Наступнийпідхід до оцінки конкурентоспроможності використовує систему показників, щовідображають ефективність використання підприємством ресурсів. Концептуальноюосновою даного підходу можна вважати твердження М.Портера, щоконкурентоспроможність відображає продуктивність використання ресурсів тому,щоб підтримувати конкурентоспроможність на високому рівні, підприємство повиннодбати про найбільш повне та ефективне використання всіх ресурсів, які в нього єу розпорядженні, та здобуваються для майбутнього використання. Виходячи з цьогоконкурентоспроможність можна виміряти за допомогою визначення продуктивностівикористання ресурсів, яка представляє собою найбільшу віддачу, найбільшийрезультат, що приходиться на одиницю витрачених ресурсів.
Використовуючизапропоновану Портером методологію, пропонується використо-вувати в якостіоцінки продуктивності показник рентабельності виробництва.
Більшповну оцінку конкурентоспроможності дозволяють отримати методи, що базуються натеорії ефективної конкуренції, згідно якої конкурентоспроможні є підприємстваде найкращім чином організовано виробництво, збут продукції та ефективнішеуправління фінансами .
Прикладомцього підходу може бути методика консультаційної американської фірми “Дан ендБрендстрит”, що містить три групи показників.
Впершу групу входять показники, ефективності виробничо-збутової діяльностіпідприємства. У другу – показники, що характеризують стан виробничої сферидіяльності підприємства. Третю групу формують показники, що пов’язані зфінансовою діяльністю підприємства.
Позитивною якістю даного методу є використанняпоказників, що дозволяють проводити аналіз роботи підприємства в цілому. Разомз тим є ряд недоліків.
По-перше він не враховує можливість окремих группоказників для підсумкової оцінки конкурентоспроможності.
По-друге деякі показники дублюють один одного.
По-третє даний метод не враховує прямі показникиконкурентоспроможності продукції – якість та ціну. Застосування не прямихпоказників (наприклад, відношення чистого прибутку до чистих продаж, або дочистої вартості матеріальних активів) характеризує більше ефективністьорганізації та функціонування системи збуту та просування продукції, ніж їїреальну конкурентоспроможність.
Існують також комплексні підходи, які можнакласифікувати за двома напрямами:
1. Ті, що базуються на окремих показникахконкурентоспроможності.
2. Ті, що передбачають розробку зведеного показникаконкурентоспроможності.
Розглядаючи перший напрямок можна виділити концепції,що базуються на несистематизованому та систематизованому наборі показників.Перша концепція представлена в розробках І.Н.Герчикової та Л.І.Цигичко.
Так І.Н.Герчикова виділяє наступні показники:
— конкурентоспроможність продукції та ефект від її реалізації;
— відношення вартості реалізованої продукції до їїкількості за поточний період;
— відношення прибутку до загальної вартості продаж;
— відношення загальної вартості продаж до вартостіматеріально-виробничих запасів;
— відношення загальної вартості продаж до вартостінереалізованої продукції;
— відношення суми дебіторської заборгованості дозагального обсягу продажу;
— завантаження виробничих потужностей;
— портфель замовлень;
— обсяг капіталовкладень.
Недоліком даного підходу є рекомендація обмежитисьпоказниками виробничо-збутової діяльності підприємства, не розглядаючи йогофінансовий стан.
Цигичко Л.І. пропонує вивчати конкурентні позиціїпідприємства за допомогою порівняння підприємства конкурентоспроможність якогоаналізується з підприємствами-конкурентами. При цьому об’єктами оцінки є: обсягвиробництва; обсяг збуту; частка в загальному обсязі виробництва даноїпродукції; місце в експорті; активи підприємства; чистий прибуток;амортизаційні відрахування; довгострокова заборгованість; обсяг капіталовкладень;відрахування у фонді; показник норми прибутку на капіталовкладення; середнівитрати виробництва; розміри оборотних засобів; чистий прибуток за кожним видомпродукції; оцінка технічного рівня кожного виду продукції; рівень конкуренто-спроможностікожного виду продукції.
Даний підхід слід було б доповнити інформацією поабсолютним фінансовим результатам (чистий прибуток) характеристикою відносноїдоходності (рентабельності) продукції виробничих фондів всього майнапідприємства.
Отже, позитивною якістю першої концепції є оцінкаконкурентоспроможності на конкретному ринку на основі детального вивченнявиробничих, збутових, фінансових можливостей підприємства, організаціїуправління, а також привабливості продукції для споживача. Однак відсутність належноїсистематизації запропонованих показників для дослідження діяльностіпідприємство ускладнює проведення аналізу.
Друга концепція базується на систематизованій оцінціконкурентоспроможності.
Так, А.Оливье, А.Дайян, Р.Урсепропонуютьвивчати сильні та слабкі сторони підприємства за допомогою багатокутникаконкурентоспроможності використовуючи вісім основних критеріїв: якість, ціна,фінанси, торгівля, після продажне обслуговування, зовнішня політика, підготовкаперед продажем, концепція товару на якому базується діяльність. Це допомагаєпри співставленні схеми “багатокутника конкуренто-спроможності” для об’єктів,що досліджуються визначити сильні та слабкі сторони підприємства по відношеннюдо конкурента.
Експерти Американської асоціації управління М.Кастенс,Н.Палей в якості деталізованого варіанту дослідження конкурентних позиційпідприємства рекомендують використовувати контрольні аркуші в формісистематизованих таблиць.
При цьому використовують наступні групи показників дляконтрольної оцінки:
1. Фінанси.
2. Виробничий потенціал.
3. Склад робочої сили
4. Технологія та науково-дослідний потенціал.
5. Організація та управління.
6. Маркетинг.
Таким чином, чітке розмежування всіх складовихконкурентоспроможності шляхом виділення основних критеріїв, підвищуєефективність аналітичної роботи, та є головною перевагою методичних підходівдругої концепції.
Однак, на нашу думку, виявлення конкурентних перевагпідприємства в даному випадку є не досить ефективним, оскільки наведенікритерії визначаються за допомогою експертних оцінок. Багато в чому такаситуація обумовлена тим, що окремі критерії включають в себе елементи, які немають кількісної оцінки.
Підводячи підсумок, слід відмітити, що порівнянняпідприємств за окремими показниками не може бути достатньою основою дляоб’єктивної оцінки конкурентних переваг.
Це робить актуальним використання комплекснихметодичних підходів, націлених на розробку зведеного показника рівняконкурентоспроможності. В цьому напрямку аналогічно можна виділити двіконцепції, що ґрунтуються на несистематизовані та систематизовані показники длякожного критерію оцінки конкурентоспроможності.
Представники першої концепції В.П.Єферін та В.В.Мотім[3, с.43-53] пропонують оцінювати конкурентоспроможність за допомогою п’ятивідносних показників (обсяг продаж, частка ринку, прибуток, рентабельністьвиробництва та чисельність персоналу). Ці показники визначаються діленнямпоказників конкретного підприємства на кращі їх значення в галузі чи групіпідприємств, що аналізуються. За допомогою відносних показників авторирекомендують розрахувати зведений показник конкуренто-спроможності, щовизначається адитивним чи мультиплікативним методом. Якщо вагомість данихпоказників різна, вони перемножуються на коефіцієнти вагомості, яківизначаються експертним методом.
Недоліком цього підходу є обмежене коло, переважноабсолютних показників. Так, потрібно було б, інформацію про чисельністьперсоналу доповнити показником ефективності (продуктивності праці). Показникиобсягу продаж та прибутку дублюють відповідно показники частки ринку тарентабельності виробництва, що визначаються на їх основі.
Ще одним прикладом даної концепції є розглядконкурентоспроможності на основі двох складових: конкурентоспроможністьпродукції та ефективності виробництва в порівнянні з конкурентами. Показникконкурентоспроможності виробництва /> розраховується за формулою:
/>= />
де Kn – загальний показникконкурентоспроможності продукції,
Ke – індекс відносної ефективності.
На відміну від першої в другій концепції здійснюєтьсясистематизоване дослідження конкурентних позицій підприємства.
В досліджуваних роботах оцінюютьконкурентоспроможність (Jксп) по трьом критеріям:техніко-економічний стан підприємства, конкурентоспроможність продукції та фінансовийстан підприємства.
В розглянутому підході чітко не визначені показникитехніко-економічного стану підприємства. Слід відмітити, що визначенняфінансового стану підприємства за допомогою двох показників, що відображаютьвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості та платоспроможності єнедостатньо коректним, оскільки не враховується фінансова стійкість,доходність, ділова та ринкова активність підприємства.
У світовий практиці застосовують індикаторний підхід,що виявляє конкурентні переваги підприємства за допомогою двох критеріїв:економічної та соціальної конкурентоспроможності.
Для оцінки економічної конкурентоспроможностівикористовують п’ять індикаторів:
1. Індикатор ефективності бізнесу (КРп)
2. Індикатор ефективності використання економічногопростору (КТп).
3. Індикатор попиту споживачів на продукціюпідприємства (КЕп).
4. Індикатор рівня доходу робітників підприємства (КДп).
5. Індикатор ефективності використання часу (КЧп).
В результаті загальний фактичний рівень економічноїконкурентоспроможності (РЕКп) має вигляд:
РЕКп = />
де КРп, КТп, КЕп, КДп,КЧп – бальні оцінки значень індикаторів конкурентоспроможності, щоаналізуються;
КРу, КТу, КЕу, КДу,КЧу – бальні оцінки значень індикаторів базового рівня длядослідження конкурентоспроможності.
В якості базових рівнів для дослідження конкурентнихпозицій підприємства розглядаються:
1. Світові, національні та галузеві нормативи.
2. Показники провідних підприємств (лідерів).
3. Критичні рівні індикаторів, при яких підприємствостає конкурентоспроможним.
Такий підхід дозволяє виявити резерви покращенняконкурентних позицій підприємства за допомогою визначення різниці між високимпоказником того чи іншого індикатора та показником підприємства.
Соціальна конкурентоспроможність з чотирьохіндикаторів діяльності підприємства: оцінка споживачами та суспільством(споживчий рейтинг – СРп); оцінка конкурентами (діловий рейтинг – ДРп);самооцінка працівниками та власниками (престижний рейтинг – МРп).Тоді загальний фактичний рівень соціальної конкурентоспроможності (РСКп)розраховується:
РСКп = />
де СРпн, ДРпн, ПРпн,МРпн – аналогічні нормативи чи фактичні рівні у конкурентів в балах.
В результаті загальний фактичний рівень (ЗРКп)має вигляд:
ЗРКп = />
де РЕКпн, РСКпн – аналогічнінормативні чи фактичні загальні рівні конкурентоспроможності у конкурентів, вбалах.
Підводячи підсумок аналізу методів оцінкиконкурентоспроможності підприємства, вважаємо, пріоритетне положення маютьметодики оцінки зведеного рівня конкурентоспроможності, основою якого єсистематизований набір показників, при умові використання надійних експертнихоцінок.
Достовірність оцінки конкурентоспроможності перш завсе залежить від їх можливості постійного сканування ринку, в тому числі замежами країни. Відсутність чи перекручення інформації про діяльністьконкурентів може створити у керівників підприємства необґрунтовану думку пропереваги над конкурентами, привести до самозаспокоєння та послаблення зусиль,що пов’язані з підтримкою необхідного рівня конкурентних переваг. Тому, дляотримання коректних результатів необхідно підсилення стратегічного потенціалупідприємства, здатності до макроекономічного аналізу ситуації в країні та за їїмежами, здатності до аналізу економічної кон’юнктури ринків товарів та послуг.
Етапи комплексної оцінки конкурентоспроможностіпідприємства:
Оцінка величини потенційної КСП
Оцінкаєфективності використання потенційної КСП
Розрахунок індекса КСП
Оцінкарівня КСП
Етапи оцінки
Визначенняскладу одиничних показників
Визначенняскладу одиничних показників
Визначеннявагомості показників
Визначеннявагомості показників
Збірданих для розрахунків
Розрахунокодиночних показників
Нормування значень показників
Розрахунок показників величинипотенційної КСП
Збірданих для розрахунків
Розрахунокодиночних показників
Нормування значень показників
Розрахунок показників ефективностівикористання потенційної КСП
Відношенняпоказника ефективності використання потенційної КСП до величини потенційної КСП
Ранжуваннясукупності підприємств що оцінюються за індексом КСП
Визначення рівня КСП, як номер йогорангу в сукупності підприємств, що оцінюються
Деталізаціяосновних етапів оцінки
Системапоказників потенційної КСП
Система показників ефективності використанняпотенційної КСП
ІндексКСП
РівеньКСП
Результати оцінки.
Виходячи з вище сказаного сформулюємо основніположення, які необхідно враховувати при оцінці конкурентоспроможностіпідприємства.
1. Методика комплексної оцінки конкурентоспроможностіпідприємства призначена для виявлення наявних ресурсів підприємства, оцінкиефективності використання потенціалу конкурентоспроможності і визначення рівняйого конкурентоспроможності відносно підприємств, які функціонують в однійгалузі та належать одній продуктовій групі.
2. Потенціалпідприємства – це сукупність ресурсів, які знаходяться в його розпорядженні, заструктурно-функціональними елементами та елементами процесу праці. Дофункціональних елементів підприємства належать: виробництво; НДДКР; фінансовий;комерційний; управлінський;
Елементамипроцесу праці є: засоби праці; предмети праці; робоча сила;
3. Конкурентоспроможністьпідприємства – це реальна та потенційна спроможність підприємства проектувати,виготовляти та збувати, в тих чи інших конкретних умовах, продукцію, якакористується більш пріоритетним попитом у споживачів при умові ефективноїгосподарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовахконкурентного ринку.
4. Показникрівня конкурентоспроможності підприємства відображає відносний рівень величинита ефективності використання потенційної конкурентоспроможності в порівнянні зіншими підприємствами (підприємствами–конкурентами), що представлені на даномуринку і функціонують в одній галузі та продуктовій групи.
5. Застосуванняданої методики на практиці дозволить оцінити:
— величинупотенційної конкурентоспроможності;
— ефективністьвикористання потенційної конкурентоспроможності;
— відноснийрівень конкурентоспроможності підприємства в порівнянні з підприємствамиконкурентами.
6Оцінка конкурентоспроможності підприємства здійснюється у відповідності дочотирьох основних етапів:
— оцінкавеличини потенційної конкурентоспроможності підприємства;
— оцінкаефективності використання потенційної конкурентоспроможності підприємства;
— розрахунокіндекса конкурентоспроможності підприємства;
— оцінкарівня конкурентоспроможності підприємства.
Конкурентнийстатус організації — це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєріднийвизначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статусвикористовується для визначення порівняльних конкурентних позицій організаціїпри формуванні стратегічних позицій за методом «Дженерал Електрік» — «МакКінсі».
Конкурентніпереваги — це характеристики,властивості товару або торгової марки, які створюють для організації певніпереваги над прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бутинайрізноманітнішими і відносяться як до самого товару (базової послуги), так ідо додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту абопродаж.
Основнимиметодами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновленняасортименту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасовезниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики,ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються «мирні»методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацієюз різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічнихметодів конкурентної боротьби — фінансові махінації та спекуляції ціннимипаперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метоюотримання урядових контрактів, субсидій тощо.
Конкурентоспроможність- це здатність об'єкта,що характеризується отупінню реального чи потенційного задоволення ним певноїпотреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможністьвизначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічнимиоб’єктами.
Конкурентоспроможністьорганізації може бутивизначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображуєступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначаютьуспіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню досукупності показників конкурентів.
Конкурентоспроможністьорганізації можна виявити тільки серед групи організацій, які належать дооднієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність епоняттям відносним. Одну й ту ж організацію в межах регіональної стратегічноїгрупи можна визнати конкурентоспроможною, а на світовому ринку або йогосегменті — ні. Оцінюють конкурентоспроможність організації загалом за умовиєдиної стратегічної зони господарювання або кожної зі створених у структурідиверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють уконкретній стратегічній зоні господарювання.
Конкурентоспроможністьфірми нерозривно пов'язана з впровадженням змін, тобто з процесомреструктуризації. Але здійснення таких змін також має певні особливості.Одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкуренто-спроможність підприємства, алепо-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.
Методикивизначення та оцінки конкурентоспроможності організації
Таблиця 1.1 Критерії та показникиконкурентоспроможності організаціїКритерії та показники конкурентоспроможності Роль показника в оцінці Правило розрахунку показника 1. Показник ефективності виробничої діяльностіпідприємства (ВД) 1.1. Відносний показник витрат на одиницю продукції (В) Відображає ефективність витрат при випуску продукції В = Валові витрати/ Обсяг випуску продукції 1.2. Відносний показник фондовіддачі (Ф) Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів Ф = Обсяг випуску продукції/Середньорічна вартість основних виробничих фондів 1.3. Відносний показник рентабельності товару (РТ) Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів Рт = Прибуток від реалізації * 100% /Повна собівартість продукції 1.4. Відносний показник продуктивності праці (ПП) Відображає ступінь організації виробництва та використання робочої сили ПП = Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність робітників 2. Фінансове положення підприємства (ФП) 2.1. Коефіцієнт автономії (КА) Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування КА = Власні засоби підприємства /Загальна сума джерел фінансування Критерії та показники конкурентоспроможності Роль показника в оцінці Правило розрахунку показника 2.2.Коефіцієнт платоспроможності (КП) Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства КП = Власний капітал / Загальні зобов'язання 2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ) Показує якісний склад засобів, котрі є джерелами покриття поточних зобов'язань КЛ = Грошові засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов'язання 2.4. Коефіцієнт обіговості обігових засобів (КО) Аналізує ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові засоби проходять всі стадії виробництва та обігу КО = Виручка від реалізації / Середньорічний залишок обігових засобів 3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ) 3.1. Рентабельність продаж (РП) Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни РП = Прибуток від реалізації * 100% / Обсяг продаж 3.2. Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (КЗ) Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про падіння попиту КЗ = Обсяг нереалізованої продукції/ Обсяг продаж 3.3. Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (ВП) Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту КМ = Обсяг випуску продукції/Виробнича потужність 3.4. Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР) Показує економічну ефективність реклами та засобів стимулювання збуту КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації 4. Конкурентоспроможність товару (КТ) 4.1. Якість товару Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням Комплексний метод оцінки
Узв'язку з тим, що кожний з цих показників має різну ступінь важливості длярозрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО), експертнимшляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.
Тоді конкурентоспроможністьорганізації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної:
ККО = 0,15ВД + 0,29ФП + 0,23ЕЗ + О,33КТ
де ККО-коефіцієнт конкурентоспроможності організації;
ВД — значеннякритерію ефективності виробничої діяльності організації;
ФП — значеннякритерію фінансового положення організації;
ЕЗ — значеннякритерію ефективності організації збуту та просування товару;
КТ — значеннякритерію конкурентоспроможності
товару.
Усі вказанікритерії відповідно можуть бути розраховані таким чином.
ВД = 0,31В +0,19Ф + 0,4РТ + 0,1ПП,
де В — відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;
Ф — відноснийпоказник фондовіддачі;
РТ —відносний показник рентабельності товару;
ПП— відноснийпоказник продуктивності праці.
ФП = 0,29КА +0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО,
де КА — відносний показник автономії організації;
КП- відноснийпоказник платоспроможності організації:
КЛ — відносний показник ліквідності організації;
КО — відносний показник обіговості обігових засобів.
Е3= 0,37РП + 0,29КЗ +0,21ВП+0,14КР
де РП — відносний показник рентабельності продаж:
КЗ — відносний показник затовареності готовою продукцією;
ВП — відносний показник загрузки виробничих потужностей;
КР — відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту.
Загаломалгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачаєтри поступові етапи.
Етап 1. Розрахунок одиничних показниківконкурентоспроможності організації та переведення показників у відноснівеличини (бали).
Дляпереведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння збазовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:
>середньогалузеві показники;
>показники будь-якої конкуруючої організації або організації-лідера на ринку;
>показники підприємства, котре оцінюється за минулі від» різки часу.
У ціляхпереведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала.При цьому значення «5 балів» надається показнику, який гірший за базовий; «10балів» — на рівні базового;«15 балів» — значення показника більше за базовий.
Етап 2. Розрахунок критеріївконкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.
Етап 3. Розрахунок коефіцієнтаконкурентоспроможності підприємства.
Така оцінкаконкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі оцінки господарськоїдіяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяєшвидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку.
Розглянутийметод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженніконкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює основні напрямидіяльності такої організації. Разом з тим в його основу закладена експертнаоцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не можевважатися абсолютно достовірною.
1.3 ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯМІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Конкурентоспроможністьпродукції- вагомий критерій доцільності виходу підприємства на зовнішній ринок,умова ефективного проведення зовнішньоекономічних операцій і складова виборузасобів та методів виробничо-експортної діяльності, яка являє собою сукупністьякісних і вартісних ознак продукції, що забезпечують задоволення конкретнихпотреб споживачів.
Конкурентоспроможністьпродукції- вагомий критерій доцільності виходу підприємства на зовнішній ринок,умова ефективного проведення зовнішньоекономічних операцій і складова виборузасобів та методів виробничо-експортної діяльності, яка являє собою сукупністьякісних і вартісних ознак продукції, що забезпечують задоволення конкретнихпотреб споживачів.
Критеріямиоцінки конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку слід вважатифактори, які визначають його кон'юнктуру:
•наявність споживача даного виду продукції;
•кількість конкурентів, які випускають аналогічну продукцію;
•обсяги виробництва й реалізації продукції підприємств-конкурентів у цілому й усфері діяльності українського підприємства;
•важливість для конкурентів «панування» на тому сегменті ринку, який опанованийчи планується до «завоювання» вітчизняним підприємством;
•основні напрямки конкурентної боротьби на зовнішньому ринку;
•оцінка стратегічної діяльності конкурентів (контроль за каналами збуту тадіяльністю підприємств-постачальпиків з мстою зниження рівня витрат);
•політика горизонтальної інтеграції (з метою виявлення можливостей проведенняконтролю та управління станом сектору певної галузі);
•розмаїття методів конкуренції (ціни, якість, технологічний рівень, дизайнпродукції, сервісні послуги, імідж підприємства, товарний знак тощо);
•стабільність попиту на продукцію, яку має підприємство на кожному сегментіринку.
Усучасних умовах на світовому ринку на зміну ціновій конкуренції прийшланецінова, тобто конкуренція технічного та якісного рівня продукції. Уконкурентній боротьбі за ринки збуту перемагає не той, хто пропонує нижчі ціни,а той, хто пропонує вищу якість, оскільки продукція з кращою якістю значноефективніша у використанні. Однак при цьому роль ціни не зменшується, воназавжди була й буде виступати найвпливовішим критерієм максимізації прибутку.
Конкуре/ітоспролюжність експортної продукції характеризують показники попиту на неї, аекономічний ефект виражається величиною одержаного прибутку від реалізаціїпродукції на зовнішньому ринку. Крім цього, на рівень конкурентоспроможності продукціївказують такі економічні показники, як:
1)динаміка експорту продукції у вартісному та натуральному відтворенні(перевищення темпів зростання вартісного обсягу продукції з урахуваннямінфляційного підвищення цін над зростанням її фізичного обсягу свідчить пропідвищення попиту на неї);
2)відношення прибутку від реалізації продукції на зовнішньому ринку до обсягу їїекспорту (збільшення такого показника вказує на підвищення конкурентоспроможностіпродукції);
3)відношення обсягів реалізації експортної продукції до вартостіматеріально-виробничих запасів (зменшення цього показника свідчить просповільнення оборотності запасів через зниження попиту па продукцію або збільшенняматеріальних запасів);
4)відношення обсягів реалізації експорту до нереалізованої експортної продукції(зменшення цього показника свідчить про зниження попиту або перевиробництвоекспортної продукції);
5)відношення обсягів реалізації експорту до дебіторської заборгованості, якевідображає обсяги комерційних кредитів, наданих іноземним покупцям (чим вищийпопит на експортну продукцію, тим нижчий розмір кредиту, менша дебіторськазаборгованість);
6)«портфель» іноземних замовлень, обсяг якого характеризує рівень попиту на продукціювітчизняних підприємств;
7)завантаження виробничих потужностей виготовленням продукції на експорт(зниження попиту викликає зменшення даного показника);
8)обсяги й напрями капіталовкладень (показник відтворює ступінь спрямуваннякапітальних інвестицій на виробництво найперспективиіших і конкурентоспроможнихвидів продукції).
Зточки зору покупців, конкурентоспроможним вважається товар, в якому відношеннякорисного ефекту до витрат на його придбання та використання є максимальнимпорівняно з аналогами. При визначенні конкурентоспроможності продукції треба виходитиз таких основних методологічних засад:
•конкурентоспроможність продукції оцінюється шляхом порівняння двох чи більшеаналогів, що зумовлює відносність даного показника;
• приоцінці конкурентоспроможності продукції враховуються не всі властивості, а лишеті, які викликають інтерес іноземного споживача, задовольняючи його потреби;
•рівень конкурентоспроможності визначається для окремого виду продукції зурахуванням конкретних умов її реалізації та споживання, тобто для конкретногоринку збуту чи його сектору.
Наконкурентоспроможність експортної продукції впливає ряд факторів:
•економічних, що характеризують основні економічні та споживчі властивостіпродукції (ціну, собівартість, рівень попиту на неї тощо) і відтворюються впоказниках загальних витрат на придбання продукції та експлуатаційних витрат затермін її служби;
•класифікаціюіих (параметрів призначення), які використовуються для визначенняналежності продукції до відповідного класу за рядом ознак (видом продукції, їїпризначенням, змістом, новизною);
•юридичних або нормативно-правових, які визначають правову захищеність продукціїна зовнішньому ринку;
•техніко-технологічних, які визначають технічні властивості продукції ірегламентуються технологічними стандартами випуску продукції, що відповідаєстандартам і нормам, діючим в обраній для експорту країні;
•ергономічних, які характеризують властивості продукції в процесі їївикористання людиною (гігієнічні, антропометричні, психофізичні);
•естетичних, які відображають виразність і досконалість зовнішнього виглядупродукції, особливості її сприйняття споживачами в процесі експлуатації(насиченість кольорів, дизайн, зручність у використанні);
•організаційних, які призначені для оцінки умов платежу, поставок, термінів таумов гарантії, сервісних послуг тощо.
Дофакторів, які безпосередньо впливають на забезпечення конкуренто-спроможностіекспортної продукції, слід віднести не лише високу якість та економічні умовипродажу, а й ряд нецінових чинників: унікальність, ефективність бази для поширенняінформації про продукцію, динамізм збуту і можливість швидкого реагування наринкові досягнення.
Реалізаціяпрограми підвищення конкурентоспроможності продукції має включати сукупністьорганізаційних, науково-технічних, екологічних, інвестиційних, управлінських таінших рішень, пов'язаних між собою єдиною метою. Для досягнення позитивногорезультату керівництво повинно забезпечити зростання якісного рівня продукціїта максимальне задоволення вимог іноземних споживачів при одночасніймінімізації витрат на її виготовлення й реалізацію. З цією метою необхіднорозробити комплекс заходів з удосконалення організації виробництва, звернувшиособливу увагу на оновлення й модернізацію основного технічного паркупідприємства, раціоналізацію та стимулювання ефективності виробництва,створення системи мотивації управління працею, підготовку персоналу.
Проблемапідвищення конкурентоспроможності має декілька аспектів: технічний,організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний (правовий),комерційний. І хоч всі вони складають єдину систему забезпечення конкуренто-спроможностіпродукції, існує відповідна черга у вирішенні питань кожного з аспектів зурахуванням їх «вагомості»:
1)цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;
2)інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;
3)оподаткування підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію;
4)кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, яківипускають конкурентоспроможну експортну продукцію, і щодо самоїконкурентоспроможної продукції (розробка, освоєння, виробництво);
5)регулювання імпорту продукції;
6) регулюванняфінансового обліку;
7)антимонопольна політика.
Ціноваполітика у сфері забезпечення конкурентоспроможності продукції повиннагрунтуватися на принципах державного регулювання цін на окремі види продукції,наприклад, заборона демпінгових цін, обмеження монопольних, державних,прейскурантних і деяких інших ринкових цін.
Інвестиційнаполітика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції повинна будуватисяна підставі першочергового інвестування перспективних технологій та виробів,цільових програм з їх розробки та впровадження.
Оподаткуванняяк засіб створення конкурентоспроможної продукції повинно носити сприятливийхарактер для підприємницьких структур, що випускають конкурентоспроможнупродукцію або впроваджують новітні технології.
Кредитнаполітика має носити пільговий характер щодо умов і строків кредитування тихпідприємств, які опановують технологію випуску і виробляють конкурентоспроможнупродукцію.
Регулюванняімпорту продукції з метою захисту вітчизняного виробника пропонує проведенняпротекціоністських або обмежувальних заходів відносно продукції, якаімпортується в Україну.
Регламентаціяфінансового обліку повинна здійснюватися за допомогою регулювання складу витратфінансових результатів підприємств, які випускають конкурентоспроможнупродукцію, впроваджуючи новітні розробки системи бухгалтерського тауправлінського обліку.
Антимонопольнаполітика держави для забезпечення
конкурентоспроможності продукції може бути побудована на прикладі держав зрозвинутою ринковою економікою з урахуванням особливостей розвитку народногогосподарства України та його стану у перехідний період.
Тепер,коли проаналізовано основні аспекти становлення маркетингового механізмурегулювання зовнішньоекономічної діяльності, фактори впливу на маркетинговезовнішнє та внутрішнє середовище, слід визначити, як вони впливають наформування іміджу вітчизняних підприємств на зовнішньому ринку.
Кожнепідприємство має власний імідж. Яким він буде: сильним, прозорим та винятковимабо хаотичним, непевним і фрагментарним — цілком залежатиме від умінняменеджера застосувати цей не завжди використовуваний ресурс.
НаЗаході дослідження у сфері формування позитивного іміджу підприємств(іміджмєгікінгу) одержали значне поширення. Було б неправильним стверджувати,що в нашій країні вони не проводилися взагалі: такі дослідження мали вузькуідеологічну спрямованість і були закриті для широкого доступу громадськості.
Розвитокринкової економіки сприяв збільшенню категорій суб'єктів, зацікавлених управильному і дієвому формуванні власного іміджу. У той же час, опрацьованісхеми рішення подібних завдань не відповідають повною мірою умовам життя пострадянськогоспівтовариства.
Призначеннязаходів іміджмейкінгу"- позацінова конкуренція, що має за мсту формуваннякерованого іміджу товарів (послуг), самої фірми (підприємства), особистості,моди, ідеології тощо. Як правило, ці заходи складаються не зі штучних (щосприймаються клієнтами як випадкові), а з цілої системи взаємоузгоджепих акцій,спрямованих на дійсних і потенційних.
Корпоративнийімідж формується з чотирьох складових:
1)продукти та послуги (включаючи якість продукту, інновації та турботу проспоживача);
2)соціальна відповідальність, розуміння ролі підприємства в суспільстві, етичнінорми;
3)оточення (офіси, виробничі споруди);
4)комунікації (реклама, Public Relations, особиста комунікація, публікації тапрограми корпоративіюї ідентичності).
Створенняпозитивного іміджу підприємств на зовнішніх ринках згідно із зазначенимискладовими формується завдяки розробці відповідних стратегій на різнихієрархічних ланках управління підприємством.
Починаєтьсяцей процес із опрацювання стратегії комунікацій, тобто серед багатьох засобівкомунікаційної політики обираються саме ті, які, на думку фахівців відповідноїгалузі, сприятимуть привертанню уваги потенційних споживачів продукції, щовипускає підприємство. На основі обраної комунікаційної стратегії визначаєтьсястратегія маркетингу, яку буде сповідати підприємство залежно від сфери своєїдіяльності, товарного асортименту, частки зовнішнього ринку, якою воно вжеволодіє чи сподівається оволодіти. Наступним кроком буде формуваннямаркетингової концепції управління підприємством залежно від обраної мети танапрямків розвитку. І, нарешті, визначальним фактором у становленні позитивногоіміджу підприємства на зовнішньому ринку виступає розробка майбутнього образупідприємства, в якому вирішальну роль відіграє такий засіб, як Public Relations(PR) (зв'язки із громадськістю).
ЗаходиPR спрямовані на досягнення однієї із п'яти основних цілей:
•позиціювання об'єкта;
•підвищення іміджу;
•антиреклама (зниження іміджу);
•відрив від конкурентів;
•контрреклама.
Формуванняіміджу вбирає в себе елементи усіх перерахованих вище завдань Public Relations,але базою для поняття іміджмейкінгу служить позиціювання.
Якщооб'єкт не позиційований — вій просто незрозумілий потенційним клієнтам.
Об'єктамиформування іміджу виступають:
1.Об'єкти, рейтинг яких залежить винятково від створеного ними або для них іміджу.До цієї категорії можна віднести окремихособистостей (політиків, лідерівсуспільного і релігійного руху), соціальні групи (військовослужбовці, студенти,пенсіонери), партії, радіо- та телекомпанії, окремі телепередачі.
1.Об'єкти, рейтинг яких в однаковій мірі залежить як від іміджу, так і від якостівиготовлених ними товарів або наданих послуг. Це, насамперед, великінаціональні і транснаціональні корпорації «Злагода», «DAEWOO»). До цієї жкатегорії можна віднести і дрібніші фірми (підприємства), якщо їх успіх наринку залежить не тільки від того, що вони продають, але і від того, як вони цероблять. Метою цих об'єктів є збільшення обсягу продажу при одночасномустворенні позитивного іміджу і поліпшенні якості продукції.
3. Об'єкти, для яких коливання іміджу не є вирішальним чинником їхньогопроцвітання. Переважно це дрібні торговельні організації, чий успіх на ринкузалежить від якості запропонованої продукції. Чисельність об'єктів цієїкатегорії значно зменшується з розвитком культури ринку.
Залежновід категорії об'єкта набір прийомів щодо формування іміджу може змінюватися.Різнпня в складності завдань визначає розбіжності в методах іміджмейкінгу іканалах впливу на аудиторію. Основними каналами впливу (передачі інформації)можна назвати усне повідомлення, наочну агітацію, періодичні друковані видання,телебачення і радіо. Набір каналів для всіх категорій об'єктів залишаєтьсянезмінним, а їхній вибір визначається Доцільністю і потребами замовника.
Найбільшпоширеними методами іміджмейкінгу виступають: 1. Приєднання клієнта до:
• діїінших клієнтів, яка відбувається в поточному періоді;
•раніше зробленої ним дії.
Ефектцього методу заснований па психочогічному впливі, коли людина несвідомо засвоюєемоційний стан групи або авторитетної для неї особи.
Напрактиці він використовується як заснування і підтримка корисних традицій,ритуалів, свят, як приєднання клієнта до дій, які впевнено здійснюються іншимиклієнтами.
2. Вкладенадія, яка містить в собі:
•пропозицію клієнту здійснити дію, знайому йому і пов'язану з дією, необхідноювиробнику;
•пропозицію клієнту на вибір діапазону товарів (послуг), при якій необговорюється можливість відмови від вибору;
•ситуацію, коли клієнтів ставлять перед проблемою вибору, знаходячи нові докази«за» і «проти», тим самим роблячи об'єкт звичним для себе і для населення (увипадку трансляції або публікації дискусії);
•«ефект Герострата», коли впроваджується «ніби-то заборона» на якусь дію.Насправді, щоб усвідомити власне заборону, клієнту необхідно спочатку уявити«дію, що забороняється».
3.Зміна каналу сприйняття. Якщо вплив обраного каналу на клієнта
недостатній, то варто удатися до:
•зміни методу впливу;
•зміни каналу сприйняття (при цьому врахувати, що орієнтовно людина запам'ятовує10% того, що читала, 20% того, що чула, 30% того, що бачила, 50% того, що чулаі бачила, 70% того, про що сама розповіла, 90% того, що сама зробила);
•зміни часу або місця впливу;
•одночасного впливу по різних каналах.
4.«Диво» і наступні розповіді про нього. При цьому засобами створення «дива»виступають:
•аномально великі об'єкти і рекордні досягнення;
•«постановка клієнта в глухий кут з наступним виходом із нього»;
•подолання або порушення заборон, норм поведінки (реальне або вдаване).
5.Натяк. Краще запам'ятовуються ще не закінчені людиною дії і забуваютьсязакінчені. При неможливості виконати бажану дію вона заміняється іншою. На базіцих ефектів застосовуються такі композиції:
•натяк як осмислення клієнтом сприйнятого у своїх словах, уявленнях за рахуноквикористання «вічних стереотипів»;
•осмислення клієнтом потрібного змісту за рахунок попередньо виробленоїтенденції;
•«прорив» клієнта до змісту за рахунок «перекладу» навмисно ускладненої форми намову власної уяви.
Слідзазначити, що секрет успіху далеко не в кількості появ рекламних матеріалів угазетах, на радіо і телебаченні, а в правильності концепції розвитку суспільнихзв'язків. Якою б непередбаченою не була реакція громадськості в період реформуваннявигляду підприємства на зовнішньому ринку, вся система обов'язково повиннапідпорядковуватися єдиній концепції логіки.
Доцільнимбуде зазначити відмінності Public Relations від рекламних акцій, адже першічасто плутають з останніми через їх вражаючу схожість.
Зауважимо,що реклама рідко є метою. Як правило, реклама товару (послуги) є лише частиноюзагальної кампанії щодо формування іміджу. Отже, Public Relations — цестратегія, а реклама — це тактика успіху. Таким чином, Public Relations маєвелике значення для суб'єкта ринку. За допомогою старанно продуманих і добревиконаних PR-акцій можливе як успішне позиціювання, а потім підвищеннярепутації суб'єкта, так і його повне знищення в очах громадськості.
Сильнийімідж може дати суттєву перевагу, особливо в тому випадку, коли підприємство(компанія) не відрізняється або незначно відрізняється на ринку відконкурентів. Уже сьогодні в Україні є приклади позитивного використаннякорпоративного іміджу для позиціювання товару па ринку (можна згадати продукти компаній«Торчин продукт», «Оболонь» тощо). Показово, що інтенсивніше використовуютьвласний корпоративний імідж для просування своїх товарів підприємства, щовиробляють продукти харчування, адже саме в цьому секторі спостерігаєтьсянайбільш жорстка конкуренція як із зарубіжними товарами, так і поміжвітчизняними товаровиробниками.
Ефективністьі способи її підвищення
Соціально-економічнезначення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, щозаходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системигосподарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективністьпідвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляєтьсяпідприємствами, полягає передовсім у такому:
1)високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпшезадовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;
2)підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економіїробочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення йвикористання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такоїзв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;
3)конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, атакож одержання нею максимально можливого прибутку;
4)багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкуренто-спроможностіпродукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на іміджі конкурентоспроможність підприємства.
На рівеньякості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різноплановихчинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможностіреалізовуваних на відповідних ринках товарів можна різними способами,скоординованими в часі і просторі. Сукупність найважливіших конкретних способів(чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції:
Технічні
1.Використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів
2.Запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотриманнятехнологічної дисципліни
3.Забезпечення належної технічної оснащеності виробництва
4.Удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов
Організаційні:
1.Запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління
2.Удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіяхвиготовлення продукції
3. Розширенняпрямих господарських зв'язків між продуцентами та покупцями (споживачами)
4.Узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду вгалузі підвищення конкурентоспроможності продукції
Економічніта соціальні:
o Застосування узгодженоїсистеми прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів
o Установлення прийнятних дляпродуцентів і споживачів цін на окремі види товарів
o Використання ефективноїмотивації праці всіх категорій персоналу підприємства
o Усебічна активізаціялюдського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умовгосподарювання.
Зазмістом і спрямуванням їх можна об'єднати в чотири взаємозв'язані групи:технічні, організаційні, економічні та соціальні.
З-поміжтехнічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місценалежить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної базипідприємства. Цезумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, якбуло вже сказано, формуються в процесі їхнього проектування. Саме в цьому цикліздійснюється комплекс лабораторію дослідних і конструкторських робіт,спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрівзразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягненнярівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50%відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектуваннявиробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливелише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосуваннянайновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.
Доважливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, їїконкурентоспроможності на світовому й раціональному ринках цілком підставневідносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації тазабезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умовивідображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших якісниххарактеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.
Ринковіумови господарювання передбачають активне й широке використання організаційнихчинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетнихналежать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва тауправління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки іпрогресивної (бездефектної) технології; удосконалення Методів технічногоконтролю та розвиток масового самоконтролю
Навсіх стадіях виготовлення продукції нагальною потребою є розробка йвикористання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічноговпливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництвависокоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методамиекономічного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозуванняй планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів іспоживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіхкатегорій працівників підприємства, а формами впливу соціального—усебічнаактивізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики,створення належних умов праці та життєдіяльності.
РОЗДІЛ2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯІЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Господарсько-правові засади функціонування ЗАТ«КЗШВ „Столичний“ та його загальна характеристика
Правовий статус та форма власності
Характеристика підприємства
Юридична адреса (місцезнаходженняпідприємства): 04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27, iдентифiкaцiйний код:30373419.
Згідно статуту ЗАТ,, Київський заводшампанських вин „Столичний“, зареєстрованого Подільською районноюдержавною адмiнiстрацiєю від 14.05.2003 №02096, та довідки про включення доєдиного державного реєстру підприємств i організацій за № 4534 від 02.04.2001,яка видана Київським міським управлінням статистики Державного комiтeтyстатистики зазначена діяльність підприємства виробництво вин (в т.ч. ігристихвин), слабоалкогольної та безалкогольної продукції, виробництволікеро-горілчаних виробів, виробництво та розлив мінеральної води, здійсненнявcix видів торгівлі (в т.ч. роздрібної, оптової, фермової).
Cвiдoцтвo про державну реєстрацію суб'єктапідприємницької дiяльноcтi юридичної особи видане Подільською районноюдержавною адмiнiстрaцiєю у м. Києві за. № 02096 вiд 14.04.1999 року.
Довідка про взяття на облік платникаподатків вiд 22.04.1999 р. за № 773/183/172, видана у спецiалiзованiй ДПI у м.Києві по роботі з великими платниками податків.
Форма власності — колективна.
Сировинна база підприємства – закупкавиноматеріалів вiд первинних виноробних підприємств Одеської, Херсонської,Миколаївської областей, АР Крим та Молдови.
Виробничі потужності підприємства намомент перевірки складають: по місткостям одночасного зберігання — 850 тис.дал,по шампанському — 25000 млн. пляшок на рік, 62% виробничих потужностей належатьпідприємству, 38% — орендовані потужності.
Історичнадовідка ЗАТ КЗШВ „Столичний”
За роки діяльності ім’я Київського заводу шампанських вин„Столичний” стало синонімом якості та надійності. Історія заводу – це історіяпрогресу та розвитку, кропіткої роботи та успіху, об’єднаної однією ідеєю,команди професіоналів.
Початком будівництва Київського заводу шампанських вин можнавважати січень 1950р. І вже за рік завод розпочав свою господарську діяльність,яка полягала в зберіганні коньячного спирту та виноматеріалів. Одночаснотривала реконструкція та побудова приміщень заводу. Постійно нарощуючи темпивиробництва, вдосконалювалась технологія.
Перша черга заводу, потужністю 1,5 млн. пляшок за рік, булаприйнята державною приймальною комісією 24 грудня 1954 р. У грудні 1954 р.провели пробні пуски розливу шампанського. Офіційною датою пуску заводу, днемпочатку його нової ери вважається 27 грудня 1954 р .
З метою розширення асортименту та впровадження нових типіввисокоякісних ігристих вин у 1957 р. завод розпочав випуск нового тируігристого вина «Советское шампанское мускатное». Нова марка шампанського сталаоригінальним ігристим світло-золотистим вином, яке відрізнялось від звичайногошампанського особливо ніжним ароматом та приємним смаком, притаманним свіжомумускатному винограду, який входив до складу ігристого. Масове виробництво«Советского шампанского мускатного» було розпочато в 1957 р., протягом якоговипустили 62 тис. пляшок. Київський завод шампанських вин вперше в СРСРрозпочав випуск нового ігристого вина «Советское шампанское».
На початок 1993р. асортимент продукції, яка випускалась складавсяз шампанського кондицій: брют, сухе, напівсухе, напівсолодке, солодке. Зважившина вимогу часу та естетичні уподобання споживачів, прийнято рішення прооновлення всієї етикувальної продукції, для зовнішнього оформлення пляшок зшампанським і досягнуто у цьому значних результатів. На міжнародному конкурсіпід егідою міжнародної організації винограду та вина „Крим ігристе – 98”, що проходив у м. Ялта, „Ювілейне” червоне отримало диплом за кращий дизайн.
26 березня 1999р. Проведено установчі збори засновників Закритогоакціонерного товариства „Київський завод шампанських вин „Столичний”. Метоюдіяльності стало отримання прибутків українській та іноземній валютах вінтересах акціонерів. Основним предметом діяльності товириства передбаченовиробництво ігристих вин, слабоалкогольної та бекалкогольної продукції,розробка та запровадження нових видів продукції, здійснення усіх видів торгівліта інших видів діяльності, визначених у статуті товариства.
14 квітня 1999р. Подільською районною державною адміністрацієюміста Києва зареєстровано Закрите акціонерне товариство „Київський заводшампанських вин „Столичний” та видано свідоцтво про державну реєстраціюсуб'єкта підприємницькою діяльністю – юридичною особи з організаційно- правовоюформою „акціонерне товариство”.
Головною причиною успіху діяльності заводу є персонал, щовідрізняється своїми високими професійними якостями, а результат цього-продукція високої якості, що гідно оцінена в різних країнах світу, таких як:США, Англія, Голландія, Німеччина, Ізраїль, Швейцарія, Росія, Греція, Чехія таін.
Виробнича діяльність Київського заводу шампанських вин „Столичний”спрямована, насамперед, на збереження лідируючих позицій та підвищеннярентабельності підприємства з метою його подальшого розвитку. Статус талідерський дух Київського заводу шампанських вин „Столичний” є запорукоювиконання провідної ролі в галузі виробництва шампанських вин.
На даний час потенціальна потужність підприємства становить 22млн. пляшок за рік. Достатьо широкий асортимент білих, рожевих і червоних марокшампанського випускається резервуарним періодичним та резервуарним безперервнимспособами. В перспективі — виробництво шампанського пляшковим класичнимметодом.Організаційна структура ЗАТ КЗШВ „Столичний”
При дослідженні підприємства вивчають його загальну структуру,виробничу структуру та організаційну структуру управління.
Виробнича структура ЗАТ „КЗШВ „Столичний”належить до такого типу виробничих структур, як цехова. За цеховою виробничою структуроюосновним виробничим підрозділом є цех, тобто адміністративно відокремленачастина підприємства, у якій виконується певний робіт у відповідності звнутрішньозаводською спеціалізацією. У цеховій виробничій структурі присутнєосновне, допоміжне та обслуговуюче виробництво.
Зараз на території заводу розташовані такіпідрозділи:
1. Головний корпус, де розміщено біохімічневідділення, цех упаковки і експедиції.
2. Три виносховища.
3. Котельня.
4. Компресорна.
5. Механічна майстерня.
6. Трансформаторна підстанція.
7. Посудотарний цех.
8. Насосна і три артезіанські свердловини.
9. Цех по виготовленню поліетиленових ящиків.
10. Адміністративний корпус.
11. Цех по виготовленню мюзле та поліетиленовоїпробки.
12. Матеріальні склади.
Також завод має свою прирейкову базу у Мінськомурайоні м. Києва по вулиці Полярній, 16, площа території складає 1,5 га. На території бази розташовані :
— склад тари
— склад готової продукції
— виносховище.
На сьогодні завод має розвинуту інфраструктуру,що у стані забезпечити потужності усім необхідним: енергією, транспортуванням,технічним обслуговуванням і т.д..
Забезпечення заводу виробляється:
o електроенергією – від державної електромережі, на заводі маєтьсяпонижуюча підстанція;
o вода – із трьох власних артезіанських шпар;
o теплом (гаряча вода і пара) – від власної котельні;
o скидання стічних вод заводу здійснюється в міську каналізацію.
Основне виробництво — всі процеси, що пов’язані зперетворенням сировини в готову продукцію. Воно займає центральне місце у всійвиробничій діяльності підприємства. Від потужності основного виробництвазалежить виконання планових завдань і поліпшення техніко-економічних показниківпідприємства.
Допоміжним виробництвом являється технічнеобслуговування основного виробництва. До цього виробництва відноситься ремонтустаткування; виробництво усіх видів енергії (електрики, пари, холоду),інструментів і пристосувань; виготовлення тари, пакувальних матеріалів ілітографічної продукції; проведення виробничих експериментів. Допоміжневиробництво має органічний зв’язок з основним виробництвом, воно покликанозабезпечити його планомірну і безперебійну роботу.
Побічне виробництво займається переробкоюзалишків та відходів основного виробництва і виробляє побічну продукцію, що немає відносини до основного призначення підприємства (винної кислоти на заводахпервинного виноробства).
При виготовленні шампанського вина застосовуєтьсяодин із двох методів шампанізації: класичний (пляшковий) чи резервуарний. Сутьцих методів полягає в тім, що в герметичних ємностях (у закупорених чи пляшках чирезервуарах) за певних умов суміш з різних вин – купаж – піддається вторинномушумуванню, у процесі якого вуглекислота зв’язується з вином природним, а томуміцним чином.
Київський завод шампанських вин складається зшести цехів, а саме :
· цех виноматеріалів;
· цех шампанізації;
· посудотарний цех;
· ремонтно-механізований цех ;
· ремонтно-будівельний цех ;
· цех нових технологій.
Технологія виробництва шампанського на ЗАТ КЗШВ „Столичний”.
Асортимент продукції ЗАТ Київського заводу шампанських вин„СТОЛИЧНИЙ” представлений в основному ігристим вином, але на теперішній часзавод випускає газовану воду, воду у сифонах, а також шипуче „Дніпровське”.Шампанське представляє собою насичені діоксидом вуглецю ігристі і піннівластивості.
Відповідно до технологічної схеми контролю на заводі контролюютьсянаступні показники: зовнішнє оформлення, прозорість та відсутність сторонніхдомішок, смак, аромат, колір, повнота наливу, масова доля СО2, тощо.
Шампанське повинно відповідати вимогам ГОСТ-13918.
Готова продукція повинна відповідати таким вимогам:
- заорганолептичними показниками:
Таблиця 2.1 Органолептичні показникиНазва показників Характеристика Забарвлення Світло – солом’яне з відтінком золотистого Букет Розвинутий, тонкий Смак Свіжий, гармонійний
Ігристі та пінливі
властивості При наливанні у келих повинна утворюватись піна у бульбашки вуглекислого газу
- зафізико-хімічними показниками:
Таблиця 2.2 Фізико – хімічні показникиНазва показників Норма Об’ємна частка етилового спирту, % 10,5-12,5
Масова концентрація цукрів, у перерахунку на інвертний, г/100 см3:
Сухе
Напівсухе
Напівсолодке
2,0-2,5
4,0-4,5
6,0-6,5 Масова концентрація титрованих кислот в перерахунку на винну кислоту, г/дм3 5,5-8,0
Інші показники і допустимі відхилення від норм повинні відповідативимогам ГОСТ 13918.
Вміст токсичних елементів не повинен перевищувати допустимі рівні,встановлені в „Медико-біологічних вимогах і санітарних нормах якостіпродовольчої сировини та харчових продуктів”, затверджених Міністерствомохорони здоров’я СРСР 01.08.89 р. № 5061.
Технологічний процес виробництва шампанських вин на ЗАТ КЗШВ«Столичний».
1. Приймання, обробка виноматеріалів, їх купажування і підготовка дошампанізації, приготування розводок чистої культури дріжджів, приготуваннярезервуарного та експедиційного лікерів, шампанізація періодичним способом,обробка холодом здійснюється згідно з чинним „Технологическими инструкциями попроизводству и конролю качества Совецкого шампанського”, затвердженими МХП СРСР21.06.82
2. Бродильна суміш готується з розливостійкого купажу, резервуарноголікеру і чистої культури дріжджів. Складовою частиною купажу для виготовленняшампанського є виноматеріали із сортів винограду Рислінг, Фетяска, Совіньон.
2.1. Бродильна суміш готується з вмістом цукрів 2,2 г\100см3.
2.2. Виброджування проводиться за температури не вище 15 С. В процесібродіння, що триває не менше 20 діб, має бути зброджено не менше 1,8г\100см3цукрів. Досягнутий тиск в акратафорі повинен бути не менше 480 кПа притемпературі не вище 20 С.
3. Розводка чистої культури дріжджів готується згідно з чиннимитехнологічними інструкціями у дріжджанці, обладнаній перемішуючим та керуючимпристроями. Розводка дріжджів в бродильну суміш вводиться з розрахунку 2-3млн\см3 дріжджових клітин.
4. Одержане шампанізоване вино витримується на дріжджах протягом двохмісяців.
5. Шампанізоване вино охолоджується до мінус 3-4 оС, післячого витри-мується при цій температурі близько 48 годин.
6. Після обробки холодом шампанізоване вино фільтрується в акратофори– приймальники. В процесі фільтрації насосом – дозатором задаєтьсяекспедиційний лікер з розрахунку до відповідної масової концентрації цукрів вготовому шампанському.
7. В приймальниках шампанське вино витримується перед розливомблизько 8 годин.
8. Розлив, закупорювання та оформлення пляшок, зберігання, пакуваннята транспортування вина здійснюється згідно з вимогами ГОСТ 13918.
Приймання, обробка шампанських виноматеріалів і виготовленняшампанського вина здійснюється з використанням обладнання і тари, виготовленихз корозійностійких матеріалів, чи із спеціальним покриттям, дозволенимиМіністерством охорони здоров’я України для виноробної промисловості.
Основне технологічне обладнання лінійфасування шампанського вітчизняна машинобудівна галузь не випускає. Цепояснюється тим, що загальна кількість заводів шампанських вин була ізалишається невеликою. Було кілька спроб розробити та виготовити такеобладнання в нашій країні, однак позитивного результату досягти не вдалося,майже всі спроби були марними. Замовляти і купувати обладнання доводилось закордоном.
Одними з перших одиниць такого обладнаннябули емальовані стальні цистерни для зберігання виноматеріалів. Їх отримали зНДР. В 1968-1969 роках завод отримав автоматичну лінію фасування шампанськогозахіднонімецької фірми “Антон Олерт”, продуктивність 6 тисяч пляшок за годину.З того часу розпочався новий етап у розвитку міжнародних стосунків ззакордонними країнами. Застосування високопродуктивного і новітнього обладнанняпозитивно вплинуло на якість продукції. В 1980 році було закуплено обладнання вФРН, серед якого – розливно-закупорювальний моноблок фірми “Зейтц”, таетикетувальний автомати фірми “Ягенберг”, мюзельний автомат фірми “Дратомат”, пластинчатіфільтри фірми “Оріон”. В 1985 році було закуплено автоматичну лінію фасуванняшампанського французької фірми “Баль Ганглоф”. Все це обладнання постачалосьцентралізовано через зовнішньоекономічні структури СРСР.
2.2 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО – ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ КЗШВ«СТОЛИЧНИЙ»
Проаналізуємо використання основних засобів та оборотних коштів напідприємстві
Виробництво продукції відбувається при взаємодії робочої сили(людської праці) та засобів виробництва, які в свою чергу поділяються на основнізасоби та оборотні фонди.
Основні засоби – це засоби праці, які приймають безпосереднюучасть у виробництві більше одного року або одного виробничого циклу, своювартість переносять на собівартість виробленої продукції поступово у виглядіамортизаційних відрахувань.
Таблиця 2.3 Склад і структура основних засобів в 2005 – 2006 рр.Група ОЗ 2005 рік 2006 рік Відхилення
Вартість,
тис. грн.
п. в.,
%
Вартість,
тис. грн.
п. в.,
%
Абсолютне,
+/-
Відносне,
% 1 2 3 4 5 6 7 Будинки, споруди та передавальні пристрої 16228,00 46,51 16779,5 44,12 +551,5 +3,40 Машини та обладнання 13363,90 38,30 15054,6 39,59 +1690,7 +12,65 Транспортні засоби 3003,50 8,61 3678,9 9,67 +675,4 +22,49 Інструменти, прилади, інвентар 1457,90 4,18 1582,1 4,16 +124,2 +8,52 Інші основні засоби 633,80 1,82 695,3 1,83 +61,50 +9,70 Бібліотечні фонди 38,60 0,11 69,40 0,18 +30,80 +79,79 Малоцінні необоротні 165,40 0,47 170,60 0,45 +5,20 +3,14 Разом 34891,10 100,00 38030,4 100,00 +3139,30 +9,00
Роблячи висновки з таблиці можна сказати, що в 2006 році на 9%зросла вартість основних засобів. Проте, дивлячись на зміни в структурі, вартовідмітити, що в 2006 році значно зросла лише питома вага групи «Транспортнізасоби», «машини та обладнання»,»інші основні фонди» та «бібліотечні фонди», авсі інші мали тенденцію до невеликого зростання («будинки і споруди» — +3,40%,«інструменти, прилади, інвентар — +8,52%, «малоцінні необоротні фонди — +3,14%».
Взаємодія основних засобів з високореагуючими речовинамипризводить до швидкого зносу та спрацювання фондів. Це є фізичним спрацюванням.Формою компенсації часткового фізичного спрацювання є їх ремонт. Моральнеспрацювання проходить внаслідок НТП та появи нового, більш вдосконаленого обладнання.Формою компенсації морального спрацювання є його модернізація. Відшкодування їхповного фізичного та морального зносу здійснюється шляхом зміни об’єктів ОФновими. Охарактеризувати стан основних фондів підприємства можна за допомогоюнаступних показників:
Коефіцієнт зносу
ОЗ = Зо.з. / ОЗк.р.
Він показує питому вагу вартості ОЗ, що вже перенесена навироблену продукцію.
Коефіцієнт оновлення
ОЗ = ОЗвв / ОЗк.р.
Відбиває інтенсивність оновлення основних засобів і визначаєтьсяяк відношення вартості ОЗ, які надійшли за звітний період, до їх вартості накінець цього ж періоду.
Коефіцієнт вибуття
ОЗ = ОЗвиб. / ОЗп.р., де
Зо.з. – сума зносу ОЗ; Характеризує ступіньінтенсивності вибуття ОЗ із господарського використання.
ОЗк.р., ОЗп.р. – балансова вартість ОЗвідповідно на кінець і на початок року; ОЗвв, ОЗвиб –вартість відповідно введених і виведених ОЗ за звітний період. Коефіцієнтвибуття характеризує ступінь інтенсивності вибуття ОЗ із господарськоговикористання.
Коефіцієнт придатності ОЗ = 1- Коефіцієнт зносу
Розрахуємо ці показники. Результати відобразимо в таблиці:
Коефіцієнт зносу ОЗ2005 =17295,8/34891,1=0,50
Коефіцієнт зносу ОЗ2006 =19878,2/38030,4=0,52
Коефіцієнт оновлення ОЗ2005 =3837,1/34891,1=0,11
Коефіцієнт оновлення ОЗ2006 =3511,9/127844,6=0,028
Коефіцієнт вибуття ОЗ2005 =1268,3/32073,3=0,04
Коефіцієнт вибуття ОЗ2006 =372,6/34891,1=0,011
Коефіцієнт придатності ОЗ2005 = 1-0,50=0,50
Коефіцієнт придатності ОЗ2006 = 1- 0,52=0,49
Таблиця 2.4 Показники майнового стану підприємства в 2005 – 2006рр.Показник Результат 2005 р. 2006 р. Коефіцієнт зносу 0,50 0,52 Коефіцієнт оновлення 0,11 0,028 Коефіцієнт вибуття 0,04 0,011
Коефіцієнт придатності
0,50
0,49 /> /> /> />
Дивлячись на таблицю можна сказати, що коефіцієнт зносу основнихзасобів збільшився з 0,5 до 0,52, що свідчить про їх незначне загальнестаріння, а коефіцієнт оновлення основних засобів зменшився і його значенняменше, ніж значення коефіцієнта зносу. Коефіцієнт вибуття також в 2006 роцістав менше порівняно з 2005 р. і є меншим за коефіцієнт оновлення, що свідчитьпро те, що підприємство піклується про стан своїх основних засобів. Коефіцієнтпридатності є обернено пропорційним до коефіцієнту зносу і показує питому вагуосновних засобів, які придатні для подальшого використання у процесівиробництва продукції.
Для дослідження стану та ефективності використання активівдоцільно розрахувати індивідуальні показники ефективності використання основнихзасобів, до яких належать:
1. Коефіцієнтінтенсивного використання устаткування:
Кінтенс.2005 = ОВПгод/Пгод=7407,14/11500=0,64
Кінтенс.2006 = ОВПгод/Пгод=8166,77/11500=0,71
ОВП – обсяг виробництва продукції, натуральні одиниці;
Ппідприємства – середньорічна потужність підприємства;
Тф, Тпл – відповідно фактичний і плановийчас використання устаткування за добу, год.;
2. Коефіцієнтекстенсивного використання устаткування:
Кекст.викор.устат.2005 Тф/Тпл=1876,4/2014,9=0,88
Кекст.викор.устат.2006 Тф/Тпл=1802,5/2033,5=0,88
3. Інтегральнийпоказник використання устаткування характеризує ефективність використанняустаткування на добу:
Кінтегральний2005 = Кінтенс.2005 * Кекст.викор.устат.2005=0,88*0,64=0,5632
Кінтегральний2006 = Кінтенс.2006 * Кекст.викор.устат.2006=0,88*0,71=0,6248
4. Коефіцієнтоборотності обігових коштів: Коб.= РП / ОКсер.,
де РП – вартість реалізованої продукції за діючими оптовимицінами,
тис. грн.;
ОКсер. – середній залишок обігових коштів.
Коб.2005 = 133076 / 51274 = 2,6 оберта
Коб.2006 = 173222,75 / 59091,20 = 2,93 оберта
5. Тривалість одногообороту обігових коштів Тоб.= 360 / Коб.
Тоб.2005 = 360 / 2,6 = 139 днів.
Тоб.2006 = 360 / 2,93 = 123 днів.
В 2006 році порівняно з 2005 роком оборотність обігових коштівзросла на 0,33 оберта, тривалість одного оберта зменшилась на 16 днів. Це єпозитивним для активності підприємства. Це дає можливість вивільняти швидшеоборотні кошти і вкладати їх у нові процеси.
Таблиця 2.5 Узагальнююча таблиця використання основних засобів таоборотних коштів на 2005-2006 рокиПоказники Од. виміру 2005 р. 2006 р. Відхилення Абсолютне, тис. грн.. Відносне, % 1 2 3 4 5 6 Вироблено продукції, всього пл. 14932841 16464169 +1531328 +10,3 в т. ч. на експорт пл. 852765 450718 -402047 -47,2 Обсяг продукції в порівняльних оптових цінах тис. грн. 79826,3 110246,6 +30420,3 +38,1 Обсяг продукції в діючих оптових цінах тис. грн. 90350,9 122519,5 +32168,6 +35,6 Основні засоби тис. грн. 34891,1 127844,6 +92953,5 +266,4 Фондовіддача грн./грн. 2,59 0,96 -1,63 -62,9 Фондомісткість грн./грн. 0,39 1,04 +0,65 +166,7 Обсяг реалізованої продукції тис. грн. 133076,0 173222,7 +40146,7 +30,17 Вартість оборотних коштів тис. грн. 51274 59091,2 +7817,2 +15,3 Коефіцієнт оборотності оборотних коштів - 2,6 2,93 +0,33 +12,7 Тривалість одного обороту оборотних засобів днів 139 123 -16 -11,5 Чисельність ПВП чол. 364 380 16 4,39 Фондоозброєність праці тис. грн./чол. 95,85 336,43 240,58 250,99 Продуктивність праці у вартісному вираженні тис. грн. 219,3 290,12 70,82 32,29 Продуктивність праці в натуральних одиницях тис. пл. 41 43 2 4,88 /> /> /> /> /> /> /> />
Експорт продукції зменшився на 402047 пляшок, що є доситьнегативним наслідком (коливання попиту), а тривалість 1 обороту зменшилася на16 днів, що дуже добре для ділової активності підприємства.
Оборотні кошти – це предмети праці, які використовуються напідприємстві менше одного року або операційного циклу (якщо він менший за рік),одноразово приймають участь у виробництві, при цьому змінюють свою форму тавластивості, а свою вартість переносять на вартість готової продукції повністюі відразу. Оборотні кошти поділяються на оборотні фонди та фонди обігу. Дооборотних фондів належать виробничі запаси, напівфабрикати, незавершеневиробництво, малоцінні швидкозношувальні предмети, витрати майбутніх періодів.Фонди обігу обслуговують процес реалізації готової продукції — залишки готовоїпродукції на складі, готова продукція відвантажена, але не оплачена, готівка вкасі, кошти на розрахунковому рахунку і дебіторська заборгованість.
Проаналізуємо структуру та склад оборотних коштів на ЗАТ Київськийзавод шампанських вин «Столичний».
Таблиця 2.6 Склад і структура оборотних коштів ЗАТ КЗШВ«Столичний» в 2005 – 2006 рр.Оборотні активи 2005 рік 2006 рік Відхилення
Вартість,
тис. грн.
п. в.,
%
Вартість,
тис. грн.
п. в.,
%
Абсолютне,
+/-
Відносне,
% 1 2 3 4 5 6 7 Виробничі запаси 13067,80 25,49 17677,80 29,92 +4610,00 +35,28 Незавершене виробництво 1914,70 3,73 3238,70 5,48 +1324,00 +69,15 Готова продукція 847,80 1,65 1426,00 2,41 +578,20 +68,20 Товари 374,00 0,73 281,10 0,48 -92,90 -24,84 Дебіторська заборгованість 31187,50 60,83 34831,40 58,95 +3643,90 +11,68 Грошові кошти 2408,80 4,70 570,60 0,97 -1838,20 -76,31 Інші оборотні активи 1395,70 2,72 987,40 1,67 -408,30 -29,25 Разом 77,70 0,15 78,20 0,13 +0,50 +0,64 51274,00 100,0 59091,20 100,0 +7817,20 +15,25
Розглянувши дану таблицю, в 2006 році вартість оборотних коштівзросла порівняно з 2005 роком – на 15,25 %. Зросла частка виробничих запасів,незавершеного виробництва, готової продукції. А питома вага в загальній сумівартості товарів, дебіторської заборгованості, грошових коштів, інших оборотнихактивів та витрат майбутніх періодів відповідно зменшилася. Це є негативниммоментом тому, що збільшилася питома вага низько ліквідних оборотних активів.
Проаналізуємо організацію менеджменту на підприємстві
Структура управління – це сукупністьвзаємопов’язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службові зв’язкиміж структурними підрозділами та працівниками апарату управління щодопідготовки, прийняття, реалізації управлінських рішень та організаціївзаємодії.
Структура управління по горизонталістановить окремі ланки, а по вертикалі – ступені. Ланки управління являютьсобою організаційно відокремлені структурні підрозділи:
1. Заступник директораз фінансово-економічних питань. Йому підпорядковані фінансово-економічнийвідділ.
2. Комерційнийдиректор. Йому підпорядковані відділ збуту, відділ маркетингу та магазин.
3. Заступникгенерального директора із загальних питань. В його підпорядкування входять:відділ МТЗ, автотранспортний цех, посудотарний цех, цех нових технологій,ремонтно-будівельний цех, склад готової продукції, прирейкова база,адмінгоспдільниця, їдальня та медпункт.
4. Технічнийдиректор. Йому підпорядковані: ремонтно-механічний цех, енергетичний цех,головний технолог, метрологічна служба, технічний відділ, цех шампанізації тацех виноматеріалів.
5. Головнийбухгалтер. Йому підпорядкована бухгалтерія.
6. Начальник ВК. Вінвідає відділом кадрів.
7. Начальник відділутехнохімічного та мікробіологічного контролю.
8. Юридичний відділ.
9. Відділ охоронипраці.
10. Відділ ЗЕД. Начальнику відділу підпорядковується митний відділ таЗЕД.
Проаналізувавши структуру управління наКиївському заводі шампанських вин, її можна віднести до лінійно-функціональної(лінійно-масштабної), за якої лінійна підлеглість з усіх питань, пов’язаних ізуправлінням певного об’єкта, поєднується з функціональним управлінням. Цяструктура ґрунтується на розподілі сфер повноважень і відповідальності зафункціями управління, а по вертикалі – за підлеглістю нижчих ланок вищим.
Методи управління – це методи впливу напрацівників і трудовий колектив в цілому, а через них і на виробництво з метоюдосягнення поставлених цілей підприємства. На ЗАТ „КЗШВ“Столичний» використовують всі три можливих методи управління, асаме:
1. Соціально-психологічні – це методи, задопомогою яких реалізуються мотиви соціальної поведінки людини.
2. Економічні – методи, через які реалізуютьсяматеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах через використаннятоварно-грошових відносин.
3. Адміністративні – методи управління, якіпобудовані на мотивах примусового характеру і передбачають комплекс способів іприйомів впливу на персонал. До цих методів належать: накази, розпорядження, вказівки,зауваження, догани і навіть звільнення.
Завдання контролю полягає в тому, щоб виявити фактичний стансправ, співставити з певними вимогами та виробити відповідні категорії дій.
На досліджуваному підприємстві використовуються три види контролю:
1. Попередній контроль – реалізовується через правило, процедури,дії. Його використовують при реалізації функції менеджменту, плануванні іорганізації взаємодії.
2. Поточний контроль – здійснюється через систему зворотного зв’язку.Він має характер управлінської необхідності і має певну мету (у відповідностідо планових завдань); використовує зовнішні ресурси у разі необхідностідоповнення виробничого процесу при відхиленні від планових завдань; керуєвідхилення, які виникають у процесі управління з метою забезпечення досягненняпоставлених цілей.
3. Кінцевий контроль – виконують після виконання роботи. Віннеобхідний для врахування можливих майбутніх ситуацій та для забезпеченняреалізації функції менеджменту – мотивації, а також для остаточної оцінки стануоб’єкту управління по реалізації поставлених цілей.
Тепер зробимо аналіз виробництва тареалізації продукції підприємства
Заводу встановив стабільні зв'язки з такимигосподарствами, що дозволяє з впевненістю стверджувати про гарантованезабезпечення виробництва виноматеріалами на весь період існування підприємства.Постачальниками виноматеріалів являються господарства первинного виноробстваХерсонської, Миколаївської, Одеської областей, Республіки Крим, Молдови.Сортами сировини для одержання шампанського є такі: «Аліготе»,«Рислінг», «Каберне», «Совіньйон»,«Фетяска», «Трамінер», «Піно»,«Ліанка», «Шардоне», і деякі інші з масовою концентрацієюцукрів 17-20 г/100см3, і масовою концентрацією титруємих кислот 8-11г/дм3.
Керівництво підприємства та його персонал щоразувиводять на ринок нові види шампанських та ігристих вин, з різних сортіввинограду, намагаючись задовольнити потреби споживачів та збільшуватиприсутність на ринку шампанських вин.
Таблиця 2.7 Кількість виробленої продукції та її асортимент за досліджуванірокиНазва випущеної продукції Значення Відхилення 2005 рік 2006 рік пляшок п.в. % пляшок п.в. % Абсолютне,+/- Відносне, % 1 2 3 4 5 6 7 Брют білий 64076 0,44 78480 0,49 +14404 +22,5 Брют червоний 18796 0,13 26029 0,16 +7233 +38,5 Сухе 78224 0,54 65808 0,41 -12416 -15,9 Напівсухе 247609 1,71 310284 1,95 +62675 +25,3 Напівсолодке червоне 60930 0,42 62477 0,39 +1547 +2,5
Напівсолодке
в т.ч. 0,75 л 12039423 83,0 13605930 85,34 +1566507 +13,0 0,75 л з напил. 60683 0,42 55556 0,35 -5127 -8,5 0,375 л 23410 0,16 17550 0,11 -5860 -25,0 1,5 л 3709 0,03 5034 0,03 +1325 +35,7 3,0 л 919 0,006 992 0,006 +73 +7,9 6,0 л 424 0,003 414 0,003 -10 -2,4 Мускат рожевий 149360 1,03 153313 0,96 +3953 +2,65 Мускат білий 153081 1,06 157106 0,99 +4025 +2,6 Ювілейне 35864 0,25 13446 0,08 -22418 -62,5 Гетьманське червоне 3980 0,03 - - -3980 -100,0 Гетьманське біле 26122 0,18 2401 0,02 -23721 -90,8 «Золоте» н/сол 104017 0,72 104882 0,66 +865 +0,8 «Золоте» червоне 11765 0,08 13796 0,09 +2031 +17,3 «Золоте» н/сухе 29284 0,2 20771 0,13 -8513 -29,1 «Золоте» мускатне Рожеве - - 11650 0,07 +11650 +100 «Рожеве» 22761 0,16 32935 0,21 +10174 +45,0 Солодке 520780 3,6 754199 4,73 +233419 +44,8
На експорт:
Напівсухе 208054 1,4 73241 0,46 -134813 -64,8 Напівсолодке 70079 0,48 19398 0,12 -50681 -72,3 Солодке 74560 0,51 11090 0,07 -63470 -85,1 Червоне 500072 3,45 345041 2,16 -155031 -31,0 Мускатне - - 1948 0,01 +1948 +100 Разом на експорт 852765 5,87 450718 2,82 402047 -47,15
Разом
В загальній сумі 14507982
100
97,15 15943771
100
96,84 +1435789 +9,9 Напій «Шампусик» 220630 1,48 309145 1,88 +88515 +40,1
Вода питна:
5,0 л 15346 0,1 12700 0,08 -2646 -17,2 1,5 л 142676 0,96 121900 0,74 -20776 -14,6 2,0 л 6050 0,04 7212 0,04 +1162 +19,2 0,5 л 40157 0,27 11145 0,07 -29012 -72,25
Вино тихе:
Столове -
34042
24254
0,21
0,15
+34042
+24254
+100,0
+100,0 Разом 14543284 100 16464169 100 1920885 +13,20
Загальний обсяг виробництва продукції заводом в 2006 році зріс на 13%. Таке збільшення було спричинено запуском виробництва тихого вина,шампанського «Золоте» мускатне Рожеве, а також Мускатне на експорт,їх частка в загальному обсязі становить 0,44 %. Обсяг шампанського зріс на9,9%, а саме: Брют біле та червоне та напівсухе – 22,5% та 38,5% та 25,3%відповідно. Напівсолодке в пляшках ємністю 1,5 л (на 35,7 %), «Рожеве» (на 45,0 %), солодке (на 44,8 %); напою «Шампусик» на40,1 %.
Було прослідковано також і скорочення обсягу випуску деяких видівшампанського: напівсолодке в пляшках ємністю 0,375 л – на 25,0 %, Ювілейне – на 62,5 %, Гетьманське біле – на 90,8 % (майже знято з виробництва),«Золоте» напівсухе – на 29,1 %, питної води в пляшках ємністю 0,5 л – на 72,25 %. Значно скоротилося виробництво шампанського на експорт (на 47,15 %), а саме:напівсухого – на 64,8 %, напівсолодкого – на 72,3 %, солодкого – на 85,1 % ічервоного на 31,0 %. Хочу додати, що всі експортні контрактні умови булидодержані і зменшення було наслідком зменшення попиту на цей вид продукції.
Таблиця 2.8 Узагальнена таблиця реалізованої продукції на 2005 –2006 рр.
Реалізація
продукції 2005 рік 2006 рік Відхилення тис. грн.
п.в.
% тис. грн.
п.в.
%
Абсолютне,
+/-
Відносне,
%
Шампанське:
на внутрішній ринок 121950,52 91,6 1167860,95 96,9 +45910,43 +37,65 на експорт 4870,87 3,7 33536,05 2,04 -1334,82 -27,4 Вода 6254,61 4,7 11411,44 0,82 -4843,17 -77,43 Тихе вино - - 4414,29 0,24 +414,29 +100,0 Всього реалізовано 133076,0 100,0 1173222,73 100,0 +40146,73 +30,17
Дивлячись на узагальнену таблицю реалізованої продукції, можнадійти такого висновку, що в 2006 році виросли обсяги РП на 30,17 %. Такезростання відбулося за рахунок збільшення обсягів реалізації шампанського навнутрішньому ринку на 37,65 % та з початком реалізації тихого вина, тому що в2006 році експорт продукції зменшився на 27,4 % і становив лише 2,04 % відзагальної суми реалізації. З таблиці можна також побачити, що дуже зменшиласяреалізація води.
2.3 АНАЛІЗ ФІНАНСОВО – ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУПІДПРИЄМСТВА
За допомогою аналізу рентабельностіпідприємства можна визначити ефективність вкладення коштів у підприємство тараціональність їхнього використання:
1. Коефіцієнт рентабельності активів:
Чистий прибуток підприємства/Середньорічна вартість активів
2. Коефіцієнт рентабельності власногокапіталу:
Чистий прибуток підприємства/Середньорічна вартість власного капіталу
3. Коефіцієнт рентабельності діяльності:
Чистий прибуток підприємства/Чиста виручкавід реалізації продукції
Покажемо коефіцієнти рентабельності втаблиці 2.9. та розрахуємо його зміни за 2005-2006 роки.
Таблиця 2.9 Показники рентабельностіпідприємстваПоказники Результати Відхилення, +/- Нормативне значення 2005 рік 2006 рік Коефіцієнт рентабельності активів 0,044 0,103 +0,059
> 0
збільшення Коефіцієнт рентабельності власного капіталу 0,071 0,165 +0,094
> 0
збільшення Коефіцієнт рентабельності діяльності 0,031 0,067 +0,036
> 0
збільшення
Розрахуємо необхідні коефіцієнти:
Крент.активів2005 =2911,0/((59145,3+72562,0)/2) = 2911,0/65853,65 = 0,044
Крент.активів2006 =8466,8/((72562,0+92029,7)/2) = 8466,8/82295,85 = 0,103
Крент.вл.кап.2005 =2911,0/((39714,7+42784,6)/2) = 2911,0/41249,65 = 0,071
Крент.вл.кап.2006 =8466,8/((42784,6+60122,7)/2) = 8466,8/51453,65 = 0,165
Крент.діяльності2005 =2911,0/95521,8 = 0,031
Крент.діяльності2006 =8466,8/126822,1 = 0,067
Розраховані вище показники рентабельностідають змогу зробити висновки, що ситуація за ці два роки покращилась, особливов 2006 році.
Необхідно зобразити фінансову діяльністьпідприємства та проаналізувати її. Адже отримання прибутку – це головна метадіяльності підприємства в цілому.
Таблиця 2.10 Фінансові результатидіяльності підприємства за 2005-2006 рр.Показники Значення Відхилення 2005 рік 2006 рік Абсолютне, +/- Відносне, % 1 2 3 4 5 Доход (виручка) від реалізації продукції 133075,8 174644,5 +41568,7 +31,2 Податок на додану вартість 21105,1 28595,9 +7490,8 +35,5 Акцизний збір 15938,9 18500,2 +2561,3 +16,07 Інші вирахування з доходу 510,0 726,3 +216,3 +42,4 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції 95521,8 126822,1 +31300,3 +32,8 Собівартість реалізованої продукції 71898,8 95757,2 +23858,4 +33,2
Валовий
— прибуток
— збиток 23623,0 31064,9 +7441,9 +31,5 Інші операційні доходи 6076,9 5584,6 -492,3 -8,1 Адміністративні витрати 8959,0 10692,0 +1733 +19,3 Витрати на збут 3835,4 9731,2 +5895,8 +153,7 Інші операційні витрати 8955,2 9634,3 +679,1 +7,6
Фінансовий результат від операційної діяльності
— прибуток
— збиток 7950,3 6592,0 -1358,3 -17,1 Інші доходи 237,1 5302,2 +5065,1 +2136,3 Фінансові витрати 459,3 362,5 -96,8 -21,1 Інші витрати 612,5 1340,5 +728 +118,9
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування
— прибуток
— збиток 7115,6 10191,2 +3075,6 +43,2 Податок на прибуток від звичайної діяльності 1778,9 2547,8 +768,9 +43.2
Фінансові результати від звичайної діяльності
— прибуток
— збиток 5336,7 7643,4 +2306,7 +143,2
Чистий:
— прибуток 5336,7 7643,4 +2306,7 +143,2 — збиток - - - -
Отже, приріст чистого доходу відреалізації продукції став — +32,8 %. При цьому зросла виробнича собівартість на33,2% (+23858,4 тис. грн.) валовий прибуток збільшився на 31,5% (до 31064,9тис. грн.); фінансовий результат від операційної діяльності – прибуток –знизився на 17,1 %; фінансовий результат від звичайної діяльності дооподаткування – прибуток – зріс на 43,2 %; чистий прибуток підприємства в 2006році збільшився на 143,2% порівняно з 2005 роком і становив 7643,4 тис. грн.
Таблиця 2.11 Структура прибутку ЗАТ«КЗШВ „Столичний“, 2005 – 2006 рр.Елемент прибутку 2005 рік 2006 рік Відхилення тис. грн.
п. в.,
% тис. грн.
п. в.,
%
Абсолютне,
+/-
Відносне,
% Прибуток (збиток) від звичайної діяльності: 7115,6 10191,2 +3075,60 +43,22 — від операційної діяльності: 7950,3 6592,0 -1358,30 -17,08 а) від основної діяльності 23623,0 31064,9 +7441,90 +31,50 б) від іншої операційної діяльності — 15672,7 — 24472,9 -8800,20 -56,15 — від фінансових операцій — 459,3 — 362,5 +96,80 +21,08 — від іншої звичайної діяльності — 375,4 3961,7 +4337,10 +1155,33 Прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності:
В 2006 році порівняно з 2005 роком прибуток підприємства зріс на43%. Причиною стало збільшення прибутку від основної діяльності та прибутку відіншої звичайної діяльності.
Таблиця 2.12 Собівартість виробленоїпродукції за калькуляційними статтями (грн./за бут.)Показники Значення Відхилення 2005 рік 2006 рік Абсолютне, +/- Відносне, % Сировина та матеріали 4,08 5,01 +0,93 +22,79 Паливо та енергія 0,07 0,11 +0,04 +57,14 Основна заробітна плата 1,05 1,27 +0,22 +20,95 Додаткова заробітна плата 0,29 0,39 +0,1 +34,48 Відрахування на соціальні заходи 0,26 0,32 +0,06 +23,08 Утримання та експлуатація устаткування 0,25 0,49 +0,24 +96,00 Загальновиробничі витрати 0,57 0,98 +0,41 +71,93 Виробнича собівартість 6,57 8,57 +2,0 +30,44
Таблиця 2.13 Собівартість виробленоїпродукції за елементами операційних витрат (грн./за бут.)Показники Значення Відхилення 2005 рік 2006 рік Абсолютне, +/- Відносне, % Матеріальні затрати 4,08 5,01 +0,93 +22,79 Витрати на оплату праці 1,34 1,66 +0,32 +23,88 Відрахування на соціальні заходи 0,26 0,32 +0,06 +23,08 Амортизація 0,25 0,49 +0,24 +96,00 Інші операційні витрати 0,64 1,09 +0,45 +71,43 Разом 6,57 8,57 +1,62 +28,37
Отже, собівартість в 2006 році більше від середньої собівартостівиробництва однієї пляшки шампанського на 28,37%. Це викликано значнимподорожчанням палива та енергії та загально виробничих витрат
Аналіз фінансового стану включає в себе оцінку діяльностіпідприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому. Його мета – визначитистан фінансового здоров’я підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки вдіяльності; знайти резерви покращення фінансового стану підприємства.
Аналіз ліквідності підприємства.
Ліквідність – це здатність підприємства перетворити своїактиви в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань. Ліквідністьхарактеризується співвідношенням високоліквідних активів підприємства ікороткострокової заборгованості.
Коефіцієнт готівкової ліквідності:
Кгот.лікв. = Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточнізобов’язання
Кгот.лікв.2005 = (946,8+1462,0) / 25273,2 =
= 2408,8 / 25273,2 = 0,095
Кгот.лікв.2006 = (409,4+161,2) / 30615,8 =
= 570,6 / 30615,8 = 0,019
Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності):
Кпот.лікв. = Оборотні активи / Поточні зобов’язання
Кпот.лікв.2005 = 51196,3/25273,2 = 2,026
Кпот.лікв.2006 = 59013,0/30615,8 = 1,928
Коефіцієнт швидкої ліквідності:
Кшв.лікв. = (Грошові кошти та їх еквіваленти +Дебіторська заборгованість) / Поточні зобов’язання
Кшв.лікв.2005= (37,9+946,8+1462,0+30189,3+336,6+559,9+64,2+1395,7)/25273,2=
= 34992,4/25273,2 = 1,385
Кшв.лікв.2006 =(409,4+161,2+33051,5+89,2+1690,7+987,4)/30615,8 =
= 36389,4/30615,8 = 1,189
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт платоспроможності):
Кабс.лікв. = (Грошові кошти + Поточні фінансовіінвестиції) / Поточні зобов’язання
Кабс.лікв.2005 = (946,8+1462,0)/25273,2 =
= 2408,8/25273,2 = 0,095
Кабс.лікв.2006 = (409,4+161,2)/30615,8 =
= 570,6/30615,8 = 0,019
Чистий оборотний капітал:
ОКчистий = Оборотні активи — Поточні зобов’язання
ОКчистий2005 = 51196,3 – 25273,2 = 25923,1
ОКчистий2006 = 59013,0 – 30615,8 = 28397,2
Таблиця 2.14 Оцінка ліквідності підприємства, 2005 – 2006 рр.Показники Значення Відхилення, +/- Нормативне значення 2005 рік 2006 рік Коефіцієнт готівкової ліквідності 0,095 0,019 -0,076 > 0,2 Коефіцієнт покриття (поточна ліквідність) 2,026 1,928 -0,098 > 1 Коефіцієнт швидкої ліквідності 1,385 1,189 -0,196 > 0,7 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,095 0,019 -0,076 > 0,2 Чистий оборотний капітал, тис. грн. 25923,1 28397,2 +2474,1 > 0
Роблячи висновки з даної таблиці, коефіцієнти швидкої і поточноїліквідності, а також чистий оборотний капітал відповідають нормі. Це означає,що підприємство здатне погасити свої зобов’зання. Коефіцієнт готівкової іабсолютної ліквідності є нижчими норми, а отже підприємство не спроможненегайно погасити поточні зобов’язання.
Аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства
Платоспроможність – це можливість підприємства своєчасно іповністю задовольнити платіжні зобов’язання.
Аналіз платоспроможності підприємства здійснений шляхом розрахункутаких показників:
· коефіцієнта платоспроможності (автономії);
· коефіцієнта фінансування;
· коефіцієнта фінансової залежності;
· коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів;
· коефіцієнта маневреності власного капіталу;
· коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;
· коефіцієнт загальної заборгованості;
· коефіцієнт фінансового лівериджу.
Коефіцієнт платоспроможності розраховується як відношення власногокапіталу підприємства до підсумку балансу підприємства, він показує питому вагувласного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.
Коефіцієнт фінансової залежності розраховується співвідношенням:
Кфін.зал. = Підсумок балансу / Власний капітал
Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношеннячистого оборотного капіталу до власного капіталу і показує, яка частинавласного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобтовкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована.
Таблиця 2.15 Показники фінансової стійкості підприємства, 2005 –2006 рр.Показники Значення Відхилення, +/- Нормативне значення 2005 рік 2006 рік Коефіцієнт автономії 0,59 0,653 +0,063 > 0,5 Коефіцієнт фінансування 0,7 0,53 -0,17 1:1 Коефіцієнт фінансової залежності 1,7 1,53 -0,17 0,2 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами 0,506 0,481 -0,025 0,5 Коефіцієнт загальної заборгованості 0,422 0,36 -0,062 Коефіцієнт фінансового лівериджу 0,085 0,0013 -0,0837 > 1
Кавтономії2005 = 42784,6 / 72562,0 = 0,59
Кавтономі2006 = 60122,7 / 92029,7 = 0,653
Кфінансув.2005 = (850,1+3654,1+25273,2) / 42784,6 =
= 29777,4 / 42784,6 = 0,7
Кфінансув.2006 = (1214,5+76,7+30615,8) / 60122,7 =
= 31907 / 60122,7 = 0,53
Кфін.зал.2005 = 72562,0 / 42784,6 = 1,7
Кфін.зал.2006 = 92029,7 / 60122,7 = 1,53
Кконц.залуч.кап.2005 = (3654,1+25273,2) / 72562,0 =
= 28927,3 / 72562,0 = 0,399
Кконц.залуч.кап.2006 = (76,7+30615,8) / 92029,7 =
= 30692,5 / 92029,7 = 0,334
Кманевр.2005 = (51196,3-25273,2) / 42784,6 = 0,606
Кманевр.2006 = (59013,0-30615,8) / 60122,7 = 0,472
Кзаб.вл.об.зас.2005 = (51196,3 – 25273,2) / 51196,3 =25923,1 / 51196,3 = 0,506
Кзаб.вл.об.зас.2006 = (59013,0 – 30615,8) / 59013,0 =28397,2 / 59013,0 = 0,481
Кзаг.заборг.2005 = (72562,0 – (42784,6+850,1)) /72562,0 = 28927,3 / 72562 = 0,422
Кзаг.заборг.2006 =(92029,7 — (60122,7+1214,5)) /92029,7 = 33121,5 / 92029,7 = 0,36
Кфін.лівер.2005 = 3654,1 / (42784,6+84,1) = 3654,1 /42868,7 = 0,085
Кфін.лівер.2006 = 76,7 / (60122,7+84,1) = 76,7 /60206,8 = 0,0013
Коефіцієнт автономії показує про те, на скільки активипідприємства сформовані за рахунок власних коштів. На досліджуваномупідприємстві в 2005 році це значення дорівнювало 59 %, а в 2006 р.забезпеченість власними коштами збільшилася до 65,3 %. Це означає, щозменшилася залежність підприємства від кредиторів; значення коефіцієнтафінансової залежності знизилось на 10 %; коефіцієнт концентрації залученогокапіталу зменшився і в 2006 році становив 0,334.
Аналіз ділової активності підприємства
Ділова активність проявляється в динамічності розвиткупідприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями діловоїактивності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкістьекономічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показникамигосподарської діяльності тощо.
1. Коефіцієнт обертання активів:
Чистий дохід від реалізації/Середньорічна вартість активів
2. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості:
Чистий дохід від реалізації/ Середньорічна вартість дебіторської заборгованості
3. Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості:
Чистий дохід від реалізації/ Середньорічна вартість кредиторськоїзаборгованості
4. Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей:
Тривалість звітного періоду/ Коефіцієнт обертання дебіторської такредиторської заборгованостей
5. Коефіцієнт обертання матеріальних оборотних коштів:
Чистий дохід від реалізованої продукції/Підсумок ІІ розділу активубалансу
6. Коефіцієнт обертання власного капіталу:
Чистий дохід від реалізованої продукції/ Середньорічна вартістьвласного капіталу підприємства
Таблиця 2.16 Аналіз ділової активності ЗАТ КЗШВ «Столичний»2005 –2006 рр.Показники Результати Відхилення, +/- Нормативне значення 2005 рік 2006 рік 1 2 3 4 5 Коефіцієнт обертання активів 1,451 1,541 +0,09
>
Збільшення Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості 3,49 3,844 +0,354
>
Збільшення Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості 6,913 6,844 -0,069
>
Збільшення Строк оборотності дебіторської заборгованості, днів 104,58 94,95 -9,63
Зменшення Строк оборотності кредиторської заборгованості, днів 52,8 53,33 +0,53
зменшення Коефіцієнт обертання основних засобів 2,853 1,559 -1,294
>
Збільшення Коефіцієнт обертання власного капіталу 2,32 2,47 +0,15
>
Збільшення /> /> /> /> /> />
Середньорічна вартість дебіторської заборгованості за 2005 рік:
(22790,2+30189,3)/2 + (114,6+336,6)/2 + (559,5+559,5)/2 +(137,3+64,2)/2 = 26489,75 + 225,6 + 559,5 + 100,75 = 27375,6
Середньорічна вартість дебіторської заборгованості за 2006 рік:
(30189,3+33051,5)/2 + (336,6+89,2)/2 + (559,5+0)/2 +(64,2+1690,7)/2 = 31620,4 + 212,9 + 279,75 + 877,45 = 32990,5
Розрахунок коефіцієнтів:
Коб.активів2005 = 95521,8/((59145,3+72562,0)/2) =95521,8/65853,65 = 1,451
Коб.активів2006 = 126822,1/((72562,0+92029,7)/2) =126822,1/82295,85 = 1,541
Коб.деб.заб.2005 = 95521,8/27375,6 = 3,49
Коб.деб.заб.2006 = 126822,1/32990,5 = 3,844
Коб.кред.заб.2005 = 95521,8/((10664,6+16970,7)/2) =95521,8/13817,65 = 6,913
Коб.кред.заб.2006 = 126822,1/((16970,7+20088,8)/2) =126822,1/18529,75 = 6,844
Тпог.деб.заб.2005 = 365/3,49 = 104,58
Тпог.деб.заб.2006 = 365/3,844 = 94,95
Тпог.кред.заб.2005 = 365/6,913 = 52,8
Тпог.кред.заб.2006 = 365/6,844 = 53,33
Коб.осн.зас.2005 = 95521,8/((32073,3+34891,1)/2) = 95521,8/33482,2= 2,853
Коб.осн.зас.2006 = 126822,1/((34891,1+127844,6)/2) =126822,1/81367,85 = 1,559
Коб.вл.кап.2005 = 95521,8/((39714,7+42784,6)/2) =95521,8/41249,65 = 2,32
Коб.вл.кап.2006 = 126822,1/((42784,6+60122,7)/2) =126822,1/51453,65 = 2,47
Висновки: всі отримані коефіцієнти є більшими за одиницю і в 2006році кількість обертів майже по кожному з показників зросла. Тривалістьпогашення дебіторської заборгованості скоротилася майже на 10 днів, що є гарноютенденцією для діяльності підприємства.
2.4 АНАЛІЗЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ЗАТ „КЗШВ “Столичний» з 1993 року займаєтьсязовнішньоекономічною діяльністю. Підприємством було укладено багато експортнихта імпортних контрактів. Протягом 1993 – 1996 років завод займався операціями здавальницькою сировиною, внаслідок, чого було випущено понад 22 млн. пляшокшампанського.
Згідно до Статуту підприємства, Закрите акціонерне товариство КЗШВ«Столичний» займається такими видами зовнішньоекономічних операцій:
- експорт товарів, робіт іпослуг власного виробництва;
- імпорт товарів, робіт іпослуг для власних потреб;
- експорт товарів, робіт іпослуг не власного виробництва як з переходом, так і без переходу прававласності на них до ЗАТ «КЗШВ „Столичний“;
- імпорт товарів, робіт іпослуг для потреб інших суб’єктів підприємницької діяльності і громадян, як знабуттям права власності, так і без набуття такого на товари, роботи і послуги,які імпортуються;
- експорт та імпорткапіталів та робочої сили;
- надання послуг іноземнимсуб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих,транспортно-експедиційних, консультаційних, маркетингових, експертних,посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських,облікових, юридичних та ін.;
- навчання та підготовкаспеціалістів на комерційній основі;
- наукова,науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземнимисуб’єктами господарської діяльності;
- спільна підприємницькадіяльність з іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створенняспільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарськихоперацій та спільне володіння майном, як на території України, так і за їїмежами;
- участь у створеннібанківських, кредитних та страхових установ за межами України;
- організація та здійсненнядіяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій,симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюється накомерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- діяльність, пов’язана знаданням патентів, ноу-хау, торгівельних марок та інших нематеріальних об’єктіввласності суб’єктам господарської діяльності за межами України;
- товарообмінні (бартерні)операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі з суб’єктамигосподарської діяльності інших країн згідно з діючим законодавством України;
Основним видом ЗЕД даного підприємства є експортно-імпортніоперації. Експортні операції передбачають продаж і вивезення товарів за кордондля передачі їх у власність іноземному контрагенту. Імпортні операції – навпаки– передбачають купівлю в іноземного контрагента товару і ввезення його на митнутериторію України з метою їх реалізації на внутрішньому ринку, а такожвиробничого споживання досліджуваним підприємством.
Дуже важливо, що підприємство має кількавласних автомобілів для поставлення своєї продукції в різні райони Києва тарегіони нашої держави, а також щоб забезпечувати перевезення імпортованоїпродукції від кордону України до місця розташування заводу. В основному, приукладанні експортних контрактів, ЗАТ „КЗШВ “Столичний» та йогоконтрагент паралельно укладають тристоронній договір з транспортною компанією.Всі витрати по її пошуку, оформленню необхідної при цьому документації та поперевезенню продукції бере на себе імпортер.
Загальна кількість експорту готової продукції за 2005 рік склала625650 пляшок (з них 87 пляшок як зразки на безоплатній основі) на суму 715937Євро і 43026 дол. США. Всього на 4870,87 тис. грн.
За 2006 рік загальна кількість експорту готової продукції склала454168 пляшок (з них 52 пляшки як зразки на безоплатній основі) на суму 494960Євро і 63130 дол. США. Всього на 3536,05 тис. грн.
Таблиця 2.17 Географія експорту ЗАТ «КЗШВ»Столичний" на 2005 рікКраїна Продукція Пляшок 1 2 3 Німеччина
Вино ігристе «Ukrainskoye Sekt v. Krim» ROT-mild, червоне
Вино ігристе «Ukrainskoye Sekt v. Krim» HALTBTROCKEN, біле
441739
77954 Швейцарія
«Jaltiskoye» Sekt von der Krim, rot mild, червоне
«Jaltiskoye» Sekt von der Krim, weiss halbtrocken, біле
16216
10450 Естонія
Вино ігристе «Советское Игристое», Sweet, біле, солодке
Вино ігристе «Советское Игристое», Sweet, біле, н/солодке
Вино ігристе «Советское Игристое», Sweet, біле, н/сухе
Вино ігристе «Советское Игристое», червоне, н/солодке
Вино ігристе «Мій Львів», біле, н/солодке
Вино ігристе «Мій Львів», біле, солодке
Вино ігристе «Мій Львів», біле, мускатне
Вино ігристе «Мій Львів», червоне, н/солодке
15405
2390
4785
6440
7255
3546
4250
1500 Великобританія
Вино ігристе «Советское Полусладкое» semisweet, біле
Вино ігристе «Советское Полусухое» semidry, біле
Вино ігристе «Украинское Игристое», біле, н/солодке
Вино ігристе «Украинское Игристое», біле, солодке
Вино ігристе «Украинское Игристое», червоне, н/солодке
16780
2370
950
2620
1000
Таблиця 2.18 Географія експорту ЗАТ «КЗШВ»Столичний" за 2006 р.Країна Продукція Пляшок Німеччина
Вино ігристе «Ukrainskoye Sekt v. Krim» ROT-mild, червоне
Вино ігристе «Ukrainskoye Sekt v. Krim» HALTBTROCKEN, біле
326592
60480 Швейцарія
«Jaltiskoye» Sekt von der Krim, rot mild, червоне
«Jaltiskoye» Sekt von der Krim, weiss halbtrocken, біле
12528
5148 Естонія
Вино ігристе «Советское Игристое», Sweet, біле, солодке
Вино ігристе «Советское Игристое», Sweet, біле, н/солодке
Вино ігристе «Советское Игристое», Sweet, біле, н/сухе
Вино ігристе «Советское Игристое», червоне, н/солодке
Вино ігристе «Мій Львів», біле, н/солодке
Вино ігристе «Мій Львів», біле, солодке
Вино ігристе «Мій Львів», біле, мускатне
Вино ігристе «Мій Львів», червоне, н/солодке
12432
8940
1488
2856
3186
2988
3240
816 Великобританія
Вино ігристе «Советское Полусладкое» semisweet, біле
Вино ігристе «Советское Полусухое» semidry, біле
Вино ігристе «Украинское Игристое», біле, н/солодке
Вино ігристе «Украинское Игристое», біле, солодке
Вино ігристе «Украинское Игристое», червоне, н/солодке
9384
1632
576
1014
816
Таблиця 2.19 Динаміка експортних операцій підприємства за2005-2006 рр.Країна 2005 рік 2006 рік Відхилення
Вартість
контрактів,
тис. грн.
п.в.,
%
Вартість
контрактів,
тис. грн.
п.в.,
%
Абсолютне,
+/-
Відносне,
% Німеччина 4048,407 83,1 3015,291 85,3 -1033,116 -25,52 Швейцарія 206,787 4,2 137,696 3,89 -69,091 -33,41 Естонія 430,898 8,9 278,502 7,88 -152,396 -35,37 Великобританія 184,779 3,8 104,558 2,96 -80,221 -43,42 Разом 4870,87 100 3536,047 100 -1334,824 -27,4
Експорт готової продукції у звітний період зменшився на 30% істановить – 2,04% загального обсягу РП. В 2005 р. загальна кількістьекспортованої продукції була 3,5% від загального обсягу РП. Причиною різкогозменшення експорту став Чемпіонат світу з футболу в Німеччині у 2006 році, щозменшив попит на цей вид продукції на світовому ринку. Підприємство виконаловсі свої контрактні зобов’язання перед своїми партнерами та контрагентами.
Загальна кількість імпортованої сировини та матеріалів в 2005 роціскладала 1581787,2 дол. США та 35109 Євро. Всього на 8216,239 тис. грн.
В 2006 році було імпортовано сировини на загальну суму 24823,566тис. грн.: на 4782688 дол. США та 103229,30 Євро.
Структура і вартість імпорту протягом 2005 та 2006 років наведенав таблицях 2.1.4. і 2.1.5.
Таблиця 2.20 Географія імпорту заводу на 2005 р.Країна Фірма Продукція
од.
виміру Значення Вартість Білорусь
ВАТ «Гродненський склозавод»
ВАТ «Светлогорский целюлозокартонный комбинат»
Склопляшка ємністю
0,75 л
Фільткартон (марка «КФМ», «КФО», «Т»)
шт.
кг.
1163712
18494
279291 $
1410420 грн.
435000 $
2196750 грн. Німеччина
«Профіль Бератунгс унд Хандельс Гмбх»
«KHS» та ін.
Коркова пробка
Запасні частини до машини INNOFILL-DR
шт.
-
391500
-
7830 €
50895 грн.
7692 €
50000 грн. Молдова
«GCC-Service»
АТ «Маргаритар»
СП «Vinia Traian» АТ
SRL «Invintorg»
АТ «Fabrica de vinuri „Slobozia Mare“
Склопляшка ємністю
0,75 л
Виноматеріали (совіньон, аліготе, шардоне)
шт.
л.
95547
1582760
19587 €
127317 грн.
867496,23 $
4380857 грн.
Таблиця 2.21 Географія імпорту підприємства на 2006 рікКраїна Фірма Продукція од. виміру Значення Вартість Білорусь
ВАТ „Гродненський склозавод“
ВАТ „Светлогорский целюлозо кар-тонный комбинат“
Склопляшка ємністю
0,75 л
Фільткартон (марка „КФМ“, „КФО“, „Т“)
шт.
кг.
1337600
21780
321024 $
1621172 грн.
500000 $
2525000 грн. Німеччина
»Профіль Бератунгс унд Хандельс Гмбх"
«KHS» та ін.
Коркова пробка
Запасні частини до машини INNOFILL-DR і нове обладнання
шт.
-
450000
-
9000 €
58500 грн.
71715,3 €
466150 грн. Молдова
«GCC-Service»
SRL «Lapusna-Vin»
АТ «Маргаритар»
СП «Vinia Traian» АТ
СП «ТЕККА» ТОВ
SRL «Invintorg»
SRL «Negvin-Prod»
АТ «Fabrica de vinuri „Slobozia Mare“
SRL „Recevinagro“
Склопляшка ємністю
0,75 л
Виноматеріали (совіньон, аліготе, шардоне)
шт.
л.
109824
7336415
22514 €
146341 грн.
3961664 $
20006403 грн.
Зробимо узагальнюючу таблицю імпортних операцій на досліджуваномупідприємстві протягом 2005-2006 рр.
Таблиця 2.22 Узагальнююча таблиця імпортних операцій підприємствапротягом 2005-2006 рр.Країна 2005 рік 2006 рік Відхилення
Вартість
контракту,
тис. грн.
п.в.,
%
Вартість
контракту,
тис. грн.
п.в.,
%
Абсолютне,
+/-
Відносне,
% 1 2 3 4 5 6 7 Білорусь 3607,17 43,9 4146,172 16,7 +539,0 +14,9 Німеччина 100,895 1,23 524,65 2,11 +423,76 +420,0 Молдова 4508,174 54,87 20152,744 81,19 +15644,57 +347,03 Разом 8216,239 100,0 24823,566 100,0 +16607,33 +202,13
У 2006 р. значно збільшився імпорт, особливо з Молдови (81,19%). ЗБілорусії імпортується склотара та картонні коробки, використання, якихзбільшилося при збільшенні виробництва. Причиною цього став неврожай виноградув 2006 р. та незабезпеченістю виробництва виноматеріалами.
Розглянемо організацію зовнішньоекономічних операцій підприємства
Метою зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ»Київський завод шампанських вин «Столичний» є збільшенняприбутку, розширення ринків збуту, отримання валютної виручки, покращенняіміджу країни за її межами і підтвердження того, що українська продукція єякісною та конкурентоспроможною на світовому ринку .
ЗАТ «КЗШВ „Столичний“ займаєтьсязовнішньоекономічною діяльністю з 1993 року, що говорить про експортніможливості заводу. Відповідно, підприємство має достатні виробничі потужності,забезпеченість ресурсним потенціалом, налагоджені зовнішньоекономічні контакти,щоб задовольняти не лише попит на внутрішньому ринку, а також і на зовнішніхринках.
Відповідно до цих стандартів, до ігристого вина висуваються вимогистосовно органолептичних та фізико-хімічних показників.
Вимоги до маркування та пакування ігристого вина на експортнаступні:
1. ЗАТ „КЗШВ “Столичний» відвантажує покупцю товарв білих картонних коробках. В кожній коробці упаковується 6 пляшок по 0,75 л. коробки мають етикетки відповідно до асортименту продукції. Кожна коробка обгортаєтьсяпапером.
2. Поставка здійснюється на європіддонах по 72 картонні коробкиупаковані поліетиленовою плівкою і клейкими стрічками для стяжки, 28європіддонів на вантажну машину. Коробки повинні знаходитися у вертикальномуположенні.
3. Вимоги до оформлення готової продукції:
− пробка – коркова з двома дисковими прокладками;
− капсула – поліламінатная, золотистого кольору;
− етикетка, кол’єретка, контретикетка — відповідно мовою, в якукраїну експортується товар.
− 4. Завод забезпечує виготовлення етикетки, кол’єретки,контретикетки в кількості, необхідній для виконання своїх зобов’язань попоставці товару за відповідним контрактом. В разі зміни тексту оригінал-макетаетикетки, кол’єретки та контретикетки після їх виготовлення покупецьвідшкодовує вартість вже виготовлених і невикористаних етикеток.
Крім цього, при транспортуванні ігристі вина повинні перевозитисяв спеціальних автомобілях чи ізотермічних залізничних вагонах при температурівід 8 до 16 оС.
При підготовці зовнішньоторговельних операцій, в першу чергу,здійснюється маркетингове дослідження зовнішнього ринку працівникамимаркетингового відділу. При цьому вивчається його ринкове і підприємницькесередовище, а саме – аналіз демографічних, природних, економічних,науково-технічних, політико-правових, культурних та соціальних факторіврозвитку такого ринку; вивчаються вимоги зарубіжних покупців до споживчихвластивостей товару, з яким планується вихід на ринок; вивчається місткістьринку, рівень цін на ньому та тенденції їх зміни; здійснюється аналіз ступенята характеру ринкової конкуренції, методів маркетингової роботи конкурентів.
Підприємство має налагоджені контакти зі своїми іноземнимипартнерами, тому дуже часто підписуються довгострокові угоди на співпрацю.
Продукція КЗШВ «Столичний» представлена в Інтернеті ідоступ до неї є відкритим. Тому інколи до підприємства надходять замовлення відіноземних фірм на поставку пробних партій товару. Звичайно завод приймає даніпропозиції, підтверджує замовлення покупця і направляє йому пробну партіюшампанського – так звані зразки – на безоплатній основі. Зокрема, в 2005 роцітака партія складала 87 пляшок, а в 2006 році – 52 пляшки. Першим такимімпортером стала фірма з Великобританії і на сьогодні вони укладають контрактина загальну суму понад 100 тис. грн.
ЗАТ «КЗШВ „Столичний“ виступає не лише якекспортер, але й як імпортер.
Враховуючи те, що завод співпрацює в основному з постійнимипостачальниками виноматеріалів і склопляшок, при встановленні контактівнаправляється замовлення на поставку відповідної партії товару.
Перед підписанням будь-якого контракту є проведення попередніхпереговорів. Здебільшого під час заочної проробки пропозицій та запитів невдається вирішити увесь комплекс технічних та комерційних питань. Попереднікомерційні переговори є звичайним етапом узгодження умов контракту. Спірніпитання з комерційних умов угоди та технічних вимог до товару розв’язуютьсяметодом уторгування, який полягає у взаємному вивченні об’єктивних аргументівсторін та знаходженні на цій основі взаємоприйнятих компромісних рішень.
Переговори можуть вестися листуванням (поштовим, телеграфним,телетайпним), шляхом особистих зустрічей або телефоном. Оскільки завод маєкомерційні відносини з постійними імпортерами та експортерами, то зазвичайвикористовується телефонний метод проведення переговорів – угода укладається намасові стандартизовані товари, основні умови контракту є типовими тазаздалегідь відомими обом сторонам і погоджуються лише ціна та кількістьпродукції, строк поставки. У випадку з поставкою обладнання, попередніпереговори проводилися при особистій зустрічі, оскільки контрагенти не булираніше знайомі. Обговорюються всі основні умови і складається протокол пронаміри. Пізніше, на основі протоколу про наміри підписується вже безпосередньоконтракт.
При підписанні кожного договору, працівники відділу ЗЕД погоджуютьумови контракту з функціональними підрозділами заводу, а саме: зпланово-економічним та валютно-фінансовим відділами, з бухгалтерією татранспортним відділом. Надруковані та завізовані контракти підлягаютьостаточній перевірці відповідними працівниками. Потім друкується два оригіналиконтракту, кожен з яких підписується обома сторонами. Право підписузовнішньоторговельних контрактів на ЗАТ „КЗШВ “Столичний» маєдиректор заводу Мацко О. П. Після підписання оригінал контракту обліковується упланово-економічному та валютно-фінансовому відділах, бухгалтерії та здаєтьсяна зберігання у митний відділ.
Розглянемо документальне оформлення зовнішньоторгівельних операційпідприємства
Оформленням документаціїзовнішньоторговельної операції на ЗАТ «КЗШВ „Столичний“займається відділ зовнішньоекономічної діяльності.
Документи, що підтверджують виконання зовнішньоторгової операції,тобто доставку продавцем товару, його транспортування, страхування, зберіганняна складах, проходження через митницю, прийнято називатизовнішньоторговельними.
В залежності від функцій, які виконують зовнішньоторговідокументи, їх можна розділити на наступні групи:
1. По забезпеченню виробництва експортного товару.
2. По підготовці товару до відвантаження.
3. Комерційні документи.
4. Документи за платіжно-банківськими операціями.
5. Транспортні документи.
6. Транспортно-експедиторські документи.
7. Митні документи.
Документи із забезпечення виробництва експортних товарів видаютьсяна підприємстві для купівлі виробів чи матеріалів, необхідних для виробництвачи виготовлення товарів, які замовлені покупцем чи будуть запропоновані дляпродажу. Основними серед них є: доручення на купівлю товару, інструкція звиготовлення, наряд на вивіз товару зі складу, таблиця фактурування, інструкціяупаковки, наряд на внутрішнє транспортування, внутрішні адміністративнідокументи.
Основними функціональними завданнями документів з підготовкитовару до відвантаження є підтвердження резервування місця для відправки товарубажаним транспортним засобом, готовність т/з до відвантаження, вид упаковки таінше. До цієї групи документів відносять: заяву на фрахтування, інструкція звідправки, доручення на відвантаження, ордер на перевезення, ордер навідправку, повідомлення про розподіл документів, дозвіл на поставку.
Документи, що прямують з вантажем від пункту відправлення допункту призначення, називають товаросупроводжувальними. До них відносятьсязазвичай документи, що входять в групу комерційних, транспортних і митних.Документи, що складаються у зв’язку з відвантаженням товару (зазвичай вониперераховуються в контракті), називають відвантажувальними.
Документи оформляються на спеціальних бланках та містятьвідповідні реквізити. Загальними для всіх документів реквізитами є:найменування заводу (або вантажовідправника) та фірми-імпортера (абовантажоотримувача), їх адреси, номери телефонів, факсів або Інтернет-скриньок;назва документу, дата та місце його виписки; номер контракту або замовлення ідата його підписання; номери наряду, відвантажувальної специфікації;найменування та опис товару, його кількість (число місць, вага нетто і брутто);вид упаковки та маркування.
Розглянемо комерційні документи, які використовують на ЗАТ»КЗШВ «Столичний» при здійсненні ЗТО. До них належатьзовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура, рахунок-специфікація,попередній рахунок, проформа-рахунок.
Зовнішньоекономічний контракт – це матеріально-оформлена угодадвох або більше учасників ЗЕД та інших іноземних контрагентів, спрямована навстановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків узовнішньоекономічній діяльності.
Рахунок-фактура (інвойс) виписується після остаточного прийманнятовару покупцем. Крім свого основного призначення як документа, що вказує сумуплатежу за товар, рахунок-фактура може бути використаний як накладна, щонаправляється разом з товаром. В Україні рахунок-фактура виписується на аркушахформату А-4 в довільній формі. Рахунок-фактура надається до: ТПП – дляотримання сертифікату походження товару; адміністративних органів – дляотримання ліцензії; товарно-експедиторських фірм – для перевезення вантажу;банку – для отримання з покупця належного платежу; митних органі – длявизначення декларантом митної вартості переміщуваних товарів з метою з метоюнарахування митних платежів.
Рахунок-специфікація поєднує реквізити рахунку та специфікації. У ньому,як правило, вказується ціна за одиницю товару по видах та сортах, а такожзагальна сума партії товару. Виписується в тих випадках, коли партія міститьрізні за асортиментом товари. Іноді його називають специфікованим рахунком.
Проформа-рахунок – виписується при постачанні товарів набезготівковій основі і містить вимоги щодо сплати зазначеної в ньому суми.
Наступною групою використовуваних заводом документів єдокументація з платіжно-банківських операцій. Інструкція з банківськогопереказу – це документ, в якому клієнт доручає своєму банку здійснити виплатупевної суми в зазначеній валюті названій стороні, що знаходиться в іншій країніспособом, який відданий на розсуд банку.
Враховуючи те, що основними способами транспортування імпортної таекспортної продукції на підприємстві є автомобільне та залізничне перевезення,то заводом використовуються такі транспортні документи.
Товаро-транспортні накладні – це документи, які супроводжуютьтранспортні засоби і свідчать про укладення договору на перевезення вантажів.Залежно від обраного виду транспорту, яким переміщуються вантажі, яктранспортний документи може використовуватися: міжнародна автомобільна накладна(CMR); авіаційнавантажна накладна (Air Waybill); залізнична накладна (СМГС) і т.д.
Залізнична накладна (СМГС) – це транспортний документ приміжнародних залізничних вантажних перевезеннях. Накладна є документальнимоформленням договору перевезення між вантажовідправником та адміністрацієюзалізниці. Основними відомостями, що містяться в накладній, є: назва станціїпризначення та прикордонних станцій, назва вантажу, оплата за перевезення,оголошена цінність вантажу. Текст накладної друкується на стандартних бланкахдвома мовами. Залізнична накладна виписується вантажовідправником на ім’явантажоотримувача. Накладна йде з вантажем. До кожної накладної додаєтьсятоваросупроводжувальна документація: відвантажувальна специфікація, сертифікатпро якість, пакувальний лист та ін.
Дорожня відомість складається для кожної накладної, є обліковимдокументом, супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування та єтранспортним документом при залізничних перевезеннях.
Автодорожня накладна (CMR) – транспортний документ, що підтверджуєнаявність договору між перевізником і відправником про автодорожнє перевезеннявантажів. Для міжнародних автодорожніх перевезень цей документ містить такідані: дата відвантаження, назва вантажу, що підлягає перевезенню, ім’я таадреса перевізника, назва одержувача, строк доставки та розмір штрафу зазатримку у доставці, вартість перевезення. Накладна підписується перевізникомта вантажовідправником.
Відвантажувальне доручення – це документ, який залежно від умовпоставки виписується вантажовідправником або вантажоотримувачем звичайно набланку транспортно-експедиційної фірми і містить перелік операцій, якідоручаються експедитору, та докладні інструкції щодо їх виконання.
Останньою групою необхідних документів при здійсненнізовнішньоторговельної операції є група митних документів. Це ВМД, експортні таімпортні ліцензії, заявка на видачу експортної ліцензії, податкова декларація,книжка МДП, карантинне свідоцтво, сертифікат про якість.
Митна декларація (ВМД) – письмова заява встановленої форми, щоподається митному органу й містить відомості про товари, які переміщуютьсячерез митний кордон України, та митний режим, у який вони заявляються, а такожінформацію, потрібну для здійснення митного контролю, митного оформлення,митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Митнадекларація містить: номер вантажного документа, по якому товар прийнятий намитницю, тарифну назву вантажу або посилання на відповідну статтю митноготарифу, ціну та вартість партії товару. У ній наводиться також перелік звичайнододаних документів (рахунок, відвантажувальна специфікація, сертифікат проякість тощо). ВМД оформляється на бланках форми МД-2, МД-3 і МД-8.
Експортні та імпортні ліцензії – документи, які видаютьсяспеціальними державними органами. Експортні та імпортні ліцензії видаються наоснові заяв підприємства, що надаються органу, який видає ліцензії в нашійкраїні. Ця заява оформляється на спеціальному бланку, який зазвичай складаєтьсяз двох частин: самої заяви та ліцензії. Заява подається за визначений строк допередбаченого відвантаження або отримання продукції.
Заявка на видачу експортної ліцензії – це заява на дозвілекспортувати конкретні товари певної вартості у зазначений пункт призначення.
В Україні експортна ліцензія видається безкоштовно строком нап’ять років (із щорічними відмітками).
Імпортна ліцензія є платною – її отримання коштує 500 тис. грн. івидається вона кожен рік.
Податкова декларація (ПДВ) – документ, в якому підприємство (приімпорті) вказує дані, що стосуються справи, які необхідні компетентному органудля справляння податку на додану вартість.
Книжка МДП – міжнародний документ митного транзиту, що видаєтьсяасоціацією, яка надає гарантію та яка уповноважена митними органами, по якомуперевозяться вантажі здебільшого з митними печатками та пломбами, утранспортних засобах та контейнерах відповідно до вимог Митної конвенції проміжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.
Розглянемо формування контрактної вартості експортованої продукції
Обов’язковим етапом зовнішньо торгівельної операції є укладанняконтракту в письмовій формі, де вказується вид товару, його ціна, кількість татерміни поставки, базисні умови і т.д.
Основою визначення будь-якої ціни, в тому числі і контрактноївартості експортованої продукції є собівартість цієї продукції та витрати,пов'язані з її реалізацією. Розглянемо на конкретному прикладі формуванняекспортної ціни. Для цього візьмемо контракт № 15 від 1 липня 2005, згідноякого ЗАТ «КЗШВ „Столичний“ експортував в Естонію 100000 пляшоквина ігристого „СОВЕТСКОЕ ИГРИСТОЕ“. Розрахунок контрактної вартостінаведемо в таблиці 2.23.
Таблиця 2.23 Розрахунок контрактної вартості вина ігристого „СОВЕТСКОЕИГРИСТОЕ“, виробництва ЗАТ КЗШВ “Столичний” на експорт в Естонію, Гривня»СОВЕТСКОЕ ИГРИСТОЕ" Код УКТЗЕД Основна сировина Допоміжні матеріали Прямі витрати Непрямі витрати Прибуток Ціна за пляшку Sweet (біле) 2204218000 3,24 1,85 0,73 0,49 1,00 7,31
До витрат на основнусировину належать витрати на закупівлю та доставку виноматеріалів.
Вартість допоміжнихматеріалів включає вартість:
− пляшки;
− коробу;
− пробки коркової;
− ковпачка;
− фольги;
− етикетки.
До прямих витрат буловключено:
− паливо таенергію;
− витрати напакування та маркування;
− завантаженнятранспортного засобу;
− замитненняпродукції та транспортування до основного транспорту покупця (згідно базисноїумови поставки FCA, що зазначена в контракті).
Непрямі витрати – цевитрати, які пов'язані не з виготовленням окремих виробів, а з процесомвиробництва в цілому, тому до них включено:
− заробітна платата відрахування на соціальне страхування;
− витрати на утриманнята експлуатацію устаткування;
− загальновиробничі витрати;
− адміністративнівитрати;
− витрати на збут.
Всього буде експортовано100000 пляшок шампанського. Тобто прибуток становитиме:
100000 * 1,00 =100000грн.
Отже, даний контракт єдосить вигідним для заводу.
Проаналізуємо ефективність зовнішньоекономічної діяльності ЗАТКЗШВ «Столичний».
Розпочнемо із аналізу виконання зобов’язань за торговими угодами.
ЗАТ «КЗШВ „Столичний“ займаєтьсязовнішньоекономічною діяльністю 14 років. Внаслідок чого, підприємство маєналагоджені зовнішньоекономічні зв’язки: надійні постачальники та соліднізамовники. Розглянемо узагальнену географію експорту та імпорту на підприємствіза досліджувані періоди.
Таблиця 2.24 Кількість і загальна сумаукладених імпортних торгових угод за 2005 рікФірма Країна Найменування продукції Сума контракту, тис. грн. АТ „Маргаритар“ Молдова Виноматеріал 1100,203 АТ „Fabrica de vinuri “Slobozia Mare» Молдова Виноматеріал 1200,270 SRL «Invintorg» Молдова Виноматеріал 1060,07 СП АТ «Vinia Traian» Молдова Виноматеріал 1020,314 “GCC-Service” S.R.L. Молдова Скляна пляшка 127,317 ВАТ «Гродненський склозавод» Білорусь Скляна пляшка 1410,42 ВАТ «Світло горський целюлозо-картонний комбінат» Білорусь Фільткартон 2196,75 «Профіль Бератунгс унд Хандельс Гмбх» Німеччина Коркова пробка 50,895 «KHS» Німеччина Запасні частини 50 Всього 8216,239
Таблиця 2.25 Кількість і загальна сумаукладених імпортних торгових угод за 2006 рікФірма Країна Найменування продукції Сума контракту, тис. грн. 1 2 3 4 АТ «Маргаритар» Молдова Виноматеріал 2750,507 СП ТОВ «ТЕККА» Молдова Виноматеріал 2050,743 АТ «Fabrica de vinuri „Slobozia Mare“ Молдова Виноматеріал 3000,674 SRL „Lapusna-vin“ Молдова Виноматеріал 2400,803 SRL „Invintorg“ Молдова Виноматеріал 2650,174 SRL „Negvin – Prod“ Молдова Виноматеріал 2200,634 SRL „Recevinagro“ Молдова Виноматеріал 2402,140 СП АТ „Vinia Traian“ Молдова Виноматеріал 2550,785 “GCC-Service” S.R.L. Молдова Скляна пляшка 146,341 ВАТ „Гродненський склозавод“ Білорусь Скляна пляшка 1621, 172 ВАТ „Світло горський целюлозо-картонний комбінат“ Білорусь Фільткартон 2525 »Профіль Бератунгс унд Хандельс Гмбх" Німеччина Коркова пробка 58,5 «KHS» Німеччина
Запасні частини
Нове обладнання 466,15 Всього 24823,623
У 2006 році збільшилася кількістьукладених договорів з молдавськими контрагентами, тому що 2006 р. бувнесприятливий для українських виноградників. Також значно збільшилася і сумаконтрактів імпортованої продукції. Кількість договорів у звітний періодзбільшилася на 4.
Необхідно проаналізувати і структуруекспорту на ЗАТ КЗШВ «Столичний».
Таблиця 2.26 Кількість та сума укладенихекспортних угод на ЗАТ «КЗШВ „Столичний“ за 2005 рікФірма Країна Найменування продукції Сума контракту, тис. грн. »Профіль Бератунгс унд Хандельс Гмбх" Німеччина «Ukrainskoye Sekt v.Krim» 3238,726 «Campana Gastro-und Weinhandel G.m.b.h.» Німеччина «Ukrainskoye Sekt v.Krim» 809,681 «Ernst Trade» Швейцарія «Yaltinskoe» 206,787 «AS Monotal» Естонія
«Мій Львів»
«Советское игристое» 430,898 «Gary Magan» Великобританія
«Советское полусладкое»
«Советское полусухое»
«Украинское игристое» 184,779 Всього 4870,871
Таблиця 2.27 Кількість та сума укладенихекспортних угод на ЗАТ «КЗШВ „Столичний“ за 2006 рікФірма Країна Найменування продукції Сума контракту, тис. грн. »Профіль Бератунгс унд Хандельс Гмбх" Німеччина «Ukrainskoye Sekt v.Krim» 2412,23 «Campana Gastro-und Weinhandel G.m.b.h.» Німеччина «Ukrainskoye Sekt v.Krim» 603,061 «Ernst Trade» Швейцарія «Yaltinskoe» 137,696 «AS Monotal» Естонія
«Мій Львів»
«Советское игристое» 278,502 «Gary Magan» Великобританія
«Советское полусладкое»
«Советское полусухое»
«Украинское игристое» 104,558 Всього 3536,047
Дивлячись на таблицю, кількість укладенихугод залишилась такою самою у звітний період, порівняно з базисом, контрагентизалишаються постійними. Змінилася лише сума контрактів. Так як всі сторонизовнішньоекономічної діяльності дотримуються контрактних зобов’язань, то останньоюпричиною такого спаду є – зменшення попиту на шампанські вина на світовихринках.
Тепер проаналізуємо динаміку експорту таімпорту підприємства
Аналіз структури експорту та імпорту ЗАТ «КЗШВ»Столичний" за 2005 – 2006 рр. наведено в пункті цьому. А в даному ж пунктірозглянемо структуру зовнішньоекономічної діяльності за 2005 – 2006 роки.
Таблиця 2.28 Структура експорту та імпорту на ЗАТ «КЗШВ»Столичний" за 2005-2006 рр.Вид ЗЕД Значення, тис. грн. Структура, % Відхилення % 2005 рік 2006 рік 2005 рік 2006 рік Імпорт 8216,239 24 823,566 62,78 87,53 202,12 Експорт 4870,871 3536,047 37,22 12,47 -27,40 Всього 13087,1 28 359,61 100,00 100,00
Видно з таблиці структура експорту в 2006році змінилася, до того ж не в кращий бік – обсяги імпорту збільшилися більшніж на 200%, а обсяги експорту, навпаки зменшилися (на 27,40%). Все це несенегативні наслідки у зовнішньо торгівельному сальдо підприємства. Підприємствунеобхідно покращити вивчення зовнішніх ринків та більш ретельніше проводитимаркетингові дослідження, що сприятиме отриманню інформації про нові ринкизбуту та нових партнерів.
Тепер визначимо ефективністьзовнішньоекономічної діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний»
Визначення ефективностізовнішньоекономічної діяльності ЗАТ КЗШВ ”СТОЛИЧНИЙ” здійснюється шляхом розрахункутаких показників:
1. Валютна ефективність експорту:
/>, де
/> - валютна цінаі-го експортованого товару, грн;
/> — обсяг експортуі-го товару;
/> — витрати на виробництвота реалізацію одиниці і-го товару, грн;
m – кількість назв товарів.
Евал.експ2005=625563*1,19)/5,71*625563=0,2 >0.15
Евал.експ2006= 1,19*454116/7,33*454116=0,16>0.15
У нашому випадку Евал.експ.>0,15 – це свідчить проте, що експорт є економічно вигідним для заводу.
2. Показник економічної ефективностіреалізації експортних товарів
/>, де
Внетто – нетто (чистий виторг)в іноз. валюті, переведений у гривні за офіційним курсом;
Зекс – повні витратиреалізованої на експорт продукції, грн;
Вбрутто – брутто виручка віноземній валюті, переведена в гривні за офіційним курсом;
НВвал – інвалютні накладнівитрати, переведені в гривні за офіційним курсом;
Свир – виробнича собівартістьекспортованого товару;
НВгрн – накладні витрати,понесені у гривнях.
Векс.екон2005=749,365/4015,2276=0,2
Векс.екон2006=544,15/3378,99=0,16
3. Показник ефективності виробництвапродукції на експорт
/>
Кекс.вн.рин2005=4870,87/4015,2276=1,213
Кекс.вн.рин2006=3536,047/3378,99=1,046
Отже виробництво продукції на експорт є вигідним, адже К>1.
4. Показник ефекту експорту:
Ее = Векс*Кві — Зекс
Векс – виручка від експортупродукції, вал.од.;
Кві – валютний курс;
Зекс – витрати на виробництвоекспортованої продукції, грн.
Ее2005=4870,87-4015,2276=855,6424 т грн.
Ее2006=3536,047-3378,99=157,057 т грн
Цей показник свідчить про отриманняприбутку від експортної діяльності.
У цьому розділі я розглянув детальноструктури експорту та імпорту та зовнішньо торгівельні догори, підписані ЗАТКЗШВ «Столичний». Вияснив, що значно виріс імпорт: з 8216,239 тис. грн… у 2005р., до 24823,623 тис. грн. у2006 р. Кількість імпортних контрактів збільшилася на 4 штуки. Ці обставинибули викликані не врожайністю, що призвело до збільшення імпорту виноматеріалівз Молдови. Кількість експортних угод та їх структура не змінилися, але сумиконтрактів значно зменшилися. Причиною цьому став зменшений попит на вино ташампанське, внаслідок проведення ЧС-2006 в Німечинні. Імпорт у 2006 р. збільшивсямайже 200% порівняно з базисним 2005 роком. Експорт зменшився майже на 30% удосліджуваних роках.
РОЗДІЛ3. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ЗАТКЗШВ «СТОЛИЧНИЙ» НА ЗОВНІШНЬОМУ РИНКУ
3.1 ЗАГАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕСПОРТУ В УКРАЇНІ
Для кожного підприємства, що розвивається рано чи пізно настає момент, коли його починає не задовольняти характеристики вітчизняного ринку, політичний клімат чи економічні умови в державі, тому само собою виникає питання виходу підприємства на зовнішні ринки. Для України це доволі актуальне питання, але нестача фінансових засобів, ганебний стан основний засобів, невідповідність продукції міжнародним стандартам, а також застарілість технологій, є, для багатьох підприємств, одними з основних причин, що перешкоджають виходу на закордонні ринки. Але в Україні існують підприємства, продукція та послуги яких є конкурентноздатними не тільки на вітчизняному ринку, а потенціал виробництва перевищує внутрішні потреби країни. Тому для збільшення обсягу продажу продукції та більш ефективного використання виробничих потужностей цим підприємствам необхідно шукати нові ринки збуту.
Підприємство,що виходить на зовнішні ринки і хоче активно займатися реалізацією своєїпродукції за кордоном, звичайно, має за мету отримати більше прибутку ніж цеможливо в середині країни, інакше витрати наорганізацію експортних операцій є недоцільними і неефективними.Зовнішній ринок значно „глибший” ніж національний, і тому має великуперспективу розвитку та пророкує підприємству набагато більші прибутки ніж всередині однієї країни. Але щоб вийти на міжнародні ринки, та щоб зацікавитиіноземні держави у своїй продукції потрібно по-перше спровокувати попит саме напродукцію даного підприємства, а по-друге зуміти витримати всі вимоги, щовисуваються на міжнародному ринку до даної продукції, необхідно взяти до увагиіснування безлічі обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі — як у країні, наринок якої воно збирається вийти, так і в своїй власній.
Вихід назовнішній ринок завжди є вступом до конкурентної боротьби. В умовах високоїнасиченості і навіть перенасиченості світових товарних ринків кожен товар (ітоваровиробник, що за ним стоїть) змушений вести жорстку боротьбу за перевагуспоживача, яка віддається найбільш конкурентоспроможному товарові, який наодиницю своїй вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на більш високомурівні, ніж товари конкурентів.
Зростаючийінтерес до якості, викликаний посиленням конкурентної боротьби на світовомуринку, ставить цілком конкретне завдання перед виробником продукції. Покращитиякість — отже покращити конкурентоспроможність своїх товарів як навнутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Із новим підходом до якості продукціїзростає роль стандартизації, у розвитку якої значну роль грає держава. Питаннястандартизації розглядаються у якості базової основи, без якої неможливопідвищення якості продукції у масштабах всієї держави в цілому.
Конкурентніпозиції розвинутих країн у міжнародній торгівлі проявляються також черезмеханізм цін. Їх рівень на зовнішніх ринках продовжує залишатись діючим важелемуправління чи ослаблення позицій експортера. І хоча існує думка про те,експортні ціни — це неголовний показник конкурентоспроможності, що перевагутреба віддавати впливу таких факторів, як рівень технічного вдосконалюваннявиробів, його якість, надійність зручність у експлуатації, умови і строкипостачань і платежів, тим не менш роль нецінових факторів у конкурентнійборотьбі далеко не є однаковою. В залежності від ринків і товарів вони можутьчинити різний вплив на ефективність зовнішньоекономічної діяльності.
Усе це змушуєпідприємства-експортери уважно вивчати конкурентоспроможність виробленихтоварів. Разом з тим, висока конкурентноздатність продукції не повинна бутисамоціллю для підприємства, вона лише засіб одержання високого прибутку.Підприємство повинно цікавити не безвідносне до витрат досягнення найвищоїможливої конкурентоспроможності, а забезпечення такого її рівня, що дозволяєвийти на максимальний обсяг прибутку.
На даний моментпроцес засвоєння вітчизняними товаровиробниками зарубіжних ринківсупроводжується значними труднощами і проблемами, які обумовлені недосконалістюформ фінансових розрахунків, нерозвиненістю транспортної і ринковоїінфраструктури договірно-правової бази, практики регулювання митних процедур іоподаткування.
Українськазовнішня торгівля традиційно зорієнтована на ринки країн СНД. Незважаючи нарозвиток процесів глобалізації ринків, країни СНД практично не розширюютьгеографії торговельних партнерів, основними з них залишаються Україна і Росія.На ці дві країни припадає 70% загального обсягу зовнішньоторговельних операційміж країнами СНД. Низька конкурентоспроможність продукції вітчизнянихпідприємств, несприятлива кон'юнктура зарубіжних ринків потребують ефективногомеханізму структурної перебудови економіки та стимулювання експорту України.Оцінюючи структуру експорту України в інші країни, можна сказати, що вонахарактеризується великою часткою сировини та продуктів низького рівня переробки(ця частка становить близько 60% від усього експорту). Найбільше Українаекспортує чорних металів та виробів з них (40%), а частка продукціїмашинобудування в структурі експорту становить близько 11%. Ці показникиілюструють те що України є лише сировинним придатком у світовій торгівлі.
Отже,вітчизняний товаровиробник буде спроможний достойно вийти на світовий риноклише за умови виробництва якісної продукції, яка б відповідала існуючим запитамі потребам споживачів. Розв'язання цієї проблеми можливе лише за умови вкладеннякапіталу та впровадження сучасних інноваційних розробок у пріоритетні галузі,іншими словами, забезпечення інтенсивного розвитку економіки. У переважнійбільшості продукція вітчизняних товаровиробників характеризується низькимрівнем якості, що не відповідає світовим стандартам, а також високим рівнемзатрат на її виробництво, що в кінцевому підсумку обумовлює низький рівеньконкурентоспроможності на зарубіжних ринках.
Як мибачимо успіх виходу підприємства на зовнішній ринок і успішна робота на ньомузалежать не лише від самого підприємства, а в більшій мірі навіть від державноїпідтримки та від міждержавних відносин з країнами куди має намір експортуватисяпродукція. А якщо вже ринок відкритий то вступають в боротьбу конкуренти табезліч інших проблем.
Іншоюпроблемою для наших підприємств є кількісні обмеження на світових ринках Длянас надзвичайно важливо стати членом СОТ. Тоді буде менше проблем з українськимекспортом до ЄС, вже не буде кількісних обмежень на імпорт українських товарів,наприклад, на сталеливарну продукцію. В той же час, на такі товари, як зерно,3-4 роки тому Європейський Союз запровадив обмеження навіть для таких країн, якСША, Канада, а також Україна та Казахстан. Щоправда, правила СОТ це дозволяють.У політичному плані вступ до СОТ є важливим тим, що дасть гарантію того, щонаша економічна політика, зокрема митно-тарифна, податкова буде незмінною абодобре прогнозованою, оскільки ж неможливо стверджувати, що ніяких змін не будевідбуватимуться, натомість, усе проходитиме відповідно до міжнародних правил іпроцедур.
Україні просто необхідно скористатися сьогоднішньою налаштованістюміжнародного співтовариства до вступу України до СОТ. Європейська Комісія вжепроводить тендер на визначення компанії, яка готуватиме аналіз можливостейукладення угоди про зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.Однак, переговори про її укладення, знову ж таки, можливі лише після вступуУкраїни до СОТ. У принципі, ЄС готовий збільшити нам розмір квоти на експортнашої сталеливарної продукції у відповідь, наприклад, на скасування мита наекспорт брухту чорних металів ще до того часу, коли Україна вступить до СОТ.Європейський Союз готовий йти нам назустріч у питаннях зняття обмежень наторгівлю у певних секторах, усвідомлюючи, що попереду на нас все рівно чекаєзона вільної торгівлі, чи більш ліберальний торгівельний режим. Однак, увідповідь вони вимагають більшої відкритості з нашого боку.
Слідзауважити, що в умовах технологічного відставання України від ЄС відкриттяекономічних кордонів навряд чи дасть українським експортерам однозначніпереваги. Безумовно, в окремих секторах, які сьогодні підпадають під протекціоністськізаходи ЄС (сільське господарство, текстильна галузь, чорна металургія), ефектрозширення торгівлі буде позитивним навіть у короткотерміновому періоді. Більшпроблематичною є перспектива для галузей машинобудування і приладобудування. Вумовах значно вищого конкурентного тиску на внутрішньому ринку ЄС неминучою єліквідація багатьох українських компаній, які будуть поглинуті більш потужнимиєвропейськими компаніями.
Дослідникисвітового банку наводять свої аргументи щодо проблем українського експорту ташляхів покращення. Головна проблема українського експорту, за висновкомдослідників, пов'язана з низьким рівнем його диверсифікації. Експортсконцентрований в тих галузях, які вкрай залежні від міжнародної кон'юнктури.Виходом для України є якомога швидший вступ держави до Світової організаціїторгівлі, вважають фахівці.
Середнинішніх пріоритетів України економіст Світового банку Лев Фрейнкман назвавреформу у сфері стандартизації за європейськими нормами. Це значно полегшитьподальші кроки держави на шляху інтеграції в Європу. Взагалі, як зазначив панФрейнкман, Україна має створити собі новий імідж у світі. Фрейнкман: “Українаможе позиціонувати себе як майданчик з низьким рівнем затрат, як майданчик длявиробництва товарів та послуг для більш дорогих ринків і в Європі, і в Росії.Держава вигідно розташована і за вдалим збігом обставин зможе мати зручнийдоступ до ринків Європи та Росії”.
Стосовновідносин з країнами СНД, то позиція авторів дослідження Світового банку така:вільна торгівля з колишніми радянськими республіками в інтересах України і цене суперечить її європейському вектору розвитку. Єдине зауваження – нинішніпринципи торгівлі в СНД мають бути реформовані і відповідати принципам СОТ. Умитний союз з країнами СНД експерти Світового банку Україні вступати не радять.
Ще однією серйозною проблемою є структураторгівлі товарами України з ЄС, вона має і якісні недоліки. Як зауважуєекономіст Віталій Коваленко, «якщо порівняти пропорції українськогоекспорту до ЄС і імпорту, то будуть помітні серйозні диспропорції. Дляукраїнського експорту в ЄС співвідношення „сировина — оброблена сировина — технологічна продукція“ дорівнює приблизно „40% — 43% — 17%“. Адля імпортних поставок з ЄС — співвідношення приблизно „10% — 50% — 40%“. Отже, стосовно Євросоюзу Україна дійсно виступає в якості»сировинного придатка" (більше 80% експорту в ЄС), приблизно тієюсамою мірою, що й Росія (хіба що сировина різна)".
В ЄС для країн з економікою, що розвивається, майже 35 роківдіє Генеральна система преференцій, що дозволяє вводити нульові ставкиімпортних мит для поставок із цих економік. Майже десятиліття така системанемов би діє і стосовно України. Але з надзвичайно широким переліком обмежень(пільги не розповсюджуються на рибу, зерно, насіння, фрукти й рослиннупродукцію, мінеральні добрива, чорні метали).
Разом з тим, зауважує: «з метою захисту внутрішньоговиробництва у ЄС процвітає протекціонізм. Наприклад, для сільськогогосподарства ставки окремих митних тарифів можуть досягати 75%, причомунеадвалорна частина ставок може сягати 40% (тобто тариф є сталим незалежно відвартості продукції). До того ж, набагато важливішим для регулювання зовнішньоїторгівлі в ЄС є нетарифне регулювання імпорту в ЄС: технічні стандарти ЄС,санітарні, фітосанітарні й екологічні вимоги. Оскільки в ЄС є близько 8 тисячстандартів, їхнім нормам відповідає лише приблизно кожен п'ятий українськийстандарт». ЄС запроваджує квоти для захисту «чутливих» товарнихгруп, причому дозволені нормами Світової організації торгівлі механізмиантидемпінгових і захисних заходів застосовуються на повну силу. Особливосильно квотуються поставки металів, особливо з України, Росії, Казахстану.
Нарешті, навіть у системі загальних правил імпорту в ЄС євинятки. Вони стосуються текстильної й аграрної продукції (а для українськихпоставок це — більше 10% всього експорту з України в ЄС). Ліцензуванню в ЄСпідлягає українська текстильна продукція (сорочки, костюми й т.п.) і, почасти,металургійна (сталеві троси, феросилікомарганець).
Тому основна проблема для українських експортерів — це квоти.Ми бачимо що для доступу на ринки ЄС існує дуже багато проблем які потрібно вирішити.Значно полегшити цей шлях нам може вступ до СОТ, а в подальшому і до ЄС.
Отже загальними проблемами Українського експорту є :
1) Квоти або повна заборона наукраїнські товари по всьому світу, так як Україна не є членом ні СОТ ні ЄС і недуже прагне до ЄЕП країні важко здобути сталий ринок без обмежень.
2) Переважаюча величинаукраїнського експорту – низько технологічна продукція, тобто ми є сировинноюбазою для інших держав, хоча і маємо високотехнологічні розробки що цікавлятьсвіт ( наприклад авіапромисловість, турбіни, генератори та ін.) .
3) Не відповідність якостіукраїнських товарів щоб конкурувати на світових ринках.
4) Застарілі ринки збуту,необхідна переорієнтація на нові перспективні ринки Азії та ін..
5) Необхідність стандартизаціїта сертифікації за світовими зразками українських товарів.
6) Складна політична ситуація всередині країни, невизначеність шляхів інтеграції.
7) Недостатня підтримка державидля національних експортерів.
8) Внутрішні дозволи та ліцензіїна експорт сировини.
Заходи щодо підвищення ефективності експортних операцій:
— Підвищення конкурентноздатності товарів планованих на експорт; тому що конкуренція на світовому ринку більш тверда і споживачі пред'являють до товарів більш високі вимоги;
— диверсифікованість виробництва з метою виведення на зовнішні ринки нових видів продукції;
— підвищення кваліфікації персоналу, що приймає участь в організації експортних операцій, шляхом регулярного проведення навчання й атестацій, а також шляхом стимулювання і мотивація персоналу;
— вибір найбільш ефективної форми організації відділу, що здійснює експортні операції;
— поліпшення й оптимізація процесу пошуку контрагентів і встановлення контактів з ними;
— залучення контрагентів для відносин на довгостроковій основі;
— використання найбільш вигідної для експортера форми розрахунків — акредитива, при якій експортер має гарантію оплати товару а імпортер впевнений в отриманні товару;
— застосування базисних умов постачання, мінімізуючих витрати експортера на транспортування товару;
— використання ефективних систем контролю якості з метою недопущення відмовлення покупця від товару чи зниження ціни;
— здійснення постачань вчасно з метою забезпечення зобов'язань по виконанню контракту;
— розробка і реалізація комплексу маркетингу при експорті кожного виду продукції і при виході на новий ринок;
— зменшення витрат виробництва з метою зменшення собівартості товару;
— проведення гнучкої цінової політики, тому що при експорті товарів підприємство змушене орієнтуватися не тільки на свої витрати виробництва, але і на світові ціни;
— вихід на нові ринки збуту, відходити від традиції поставки товарів українським емігрантам, а намагатися привабити справжніх іноземних споживачів;
— збільшити обсяги шляхом чого зменшити собівартість;
— якщо значно зростуть обсяги експорту відкрити відділ ЗЄД; ін…
Вцілому здійснення експортних операцій є ефективним і прибутковим, але деякихнедоліків в організації експортних операцій можна уникнути за допомогоюприведеного комплексу заходів щодо поліпшення організації і підвищеннюефективності експортних операцій.
3.2РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ЗАТ КЗШВ «СТОЛИЧНИЙ» НАЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОМУ РИНКУ
Для підвищення конкурентоспроможності продукції КЗШВ „Столич-ний” на центральноєвропейському ринку ми пропонуємо розпочатиспівпра-цю з торговою мережею „TESCO”, яка єритейлером №1 у Великій Британії та №4 у світі (2 700 торгівельних центрів,прибуток у 2006 році – 1 576 млн. фунтів стерлінгів).
Розрахунок експорту вина ігристого «Мускатрожевий»
в обсязі 10 000 пляшок та «Мускат білий» в обсязі 15 000 пляшок
На початку співпраці пропонуємо здійснювати експорт вина ігристого «Мускат рожевий» та «Мускат білий» дологістичного складу „TESCO” у міс-ті Брешов (Словаччина),збудованого у 2005 році, який є найбільшим у Євро-пі (30 000 м2) та обслуговує 47 супермаркетів у Словаччині, 32 – в Угорщині та 38 – у Чехії.
Аналіз центральноєвропейського ринку показав, що у вина ігристоговиробництва КЗШВ „Столичний”на ньому немає прямих конкурентів. Не-прямими жконкурентами є ігристі вина виробництва Франції та Італії, ви-роблені затрадиційною технологією та значно дорожчі за ціною, а також мускатні винавиробництва Угорщини, які не є ігристими. Попередній розра-хунок показав, щоКЗШВ „Столичний” може експортувати доСловаччини 25 тисяч пляшок ігристого вина за рахунок скорочення продажу навнутрішньо-му ринку.
Нижчеу таблиці 3.1 наведено дані щодо рівня собівартості та прибутко-вості даноговиду продукції підприємства.
Таблиця 3.1 Собівартість вина ігристого «Мускатрожевий» та «Мускат білий», грн./пл.Статті калькуляції «Мускат рожевий» «Мускат білий» Сировина та матеріали 7,04 6,26 Паливо та енергія 0,11 0,11 Основна заробітна плата 2,27 2,27 Додаткова заробітна плата 0,89 0,89 Відрахування на соціальні заходи 0,32 0,32 Утримання та експлуатація устаткування 0,49 0,49 Загальновиробничі витрати 0,98 0,98 Виробнича собівартість 12,10 11,32 Адміністративні витрати 0,31 0,31 Витрати на збут 0,36 0,36 Повна собівартість 12,77 11,99 Прибуток 3,69 3,50 Відпускна ціна 16,46 15,49
* заданими ЗАТ „КЗШВ „Столичний”
Доставкутовару передбачається здійснювати автомобільним транспор-том на умовах DDU – Брешов (Словаччина).
Відпускна ціна (EXW) 25 000 пляшок вина ігристого, яке пропонується на експорт, складає:
16,46 ∙10 000 + 15,49 ∙ 15 000 = 396,95 (тис. грн.).
Розрахуємовитрати на транспортування експортованої продукції та інші експортні витрати.
1. Витрати на завантаження наКЗШВ „Столичний” одиниці автомобільного транспорту, що доставлятиме товар доСловаччини, складають 250 грн. Для транспортування 25 000 пляшок вина ігристого буде потрібно 6 автом-шин (по 10 тонн). Отже, загальні витрати назавантаження становлять:
0,25 ∙6 = 1,5 (тис. грн.).
2. Витрати на страхуванняперевезення вантажу (3% від страхової суми):
(396,95 + 1,5) ∙ 0,03 = 11,95 (тис. грн.).
3. Відстань від Києва до Брешова(Словаччина) дорівнює 1 500 км, в тому числі до кордону Україна-Словаччина (митний пунктУжгород) – 810 км, вартість автомобільного перевезення складає 10 грн./км. Оскількипотріб-но 6 автомашин (по 10 тонн), товартість перевезення складе:
— до кордонуУкраїна-Словаччина (митний пункт Ужгород):
810 ∙10 ∙ 6 = 48,6 (тис. грн.);
— відкордону Україна-Словаччина(митний пункт Ужгород) до Брешова (Словаччина):
690 ∙2 ∙ 6 = 8,28 (тис. дол. США) = 41,4 (тис. грн.).
Прискладанні контракту курс фіксується на рівні 1 дол. США = 5 грн.
4.Митна вартість складе:
396,95+ 1,5 + 11,95 + 48,6 = 459 (тис. грн.).
5.Експортні формальності (отримання сертифікатів якості та відповід-ності) (0,1%від митної вартості) складають:
459 ∙0,001 = 0,459 (тис. грн.).
6.Митний збір (0,2% від митної вартості) становитиме:
459 ∙0,002 = 0,918 (тис. грн.).
7.Витрати на оформлення ВМД складають 800 грн. на всю партію това-ру.
Такимчином, накладні витрати при експорті складають:
1,5 +11,95 + 48,6 + 41,4 + 0,459 + 0,918 + 0,8 = 105,63 (тис. грн.).
Експортнівитрати на 1 пляшку вина ігристого становитимуть:
105,63 / 25 000 = 4,23 (грн.).
Повнасобівартість експорту партії вина ігристого «Мускатрожевий» складає:
(12,10 + 0,31 + 4,23) ∙ 10 000 = 166,4 (тис. грн.).
Повнасобівартість експорту партії вина ігристого «Мускатбілий» скла-дає:
(11,32 + 0,31 + 4,23) ∙ 15 000 = 237,9 ( тис. грн.).
Повнасобівартість експорту вина ігристого буде становити:
166,4 + 237,9 = 404,3 (тис. грн.).
Контрактнавартість складатиме:
459 +0,459 + 0,918 + 41,4 + 0,8 = 396,95 + 105,63 = 502,58 (тис. грн.).
Загальнийприбуток від експорту складе:
502,58– 404,30 = 98,28 (тис. грн.).
В результаті експорту партії (25 000 пляшок) вина ігристого до Словаччини прибуток складе 98,28 тис. грн.
Розрахунокекспорту мінеральної води до Словаччини
Вже15 років у країнах Західної Європи існує програма виходу на ринок продукції підторгівельною маркою великих торгових мереж (privatе label). 20% продукції у торговельніймережі „TESCO” реалізується під власною торговою маркою. До такої продукції належить імінеральна вода, яка виробляється для „TESCO” підприємствами Словаччинита Польщі. З метою підвищення конкурентоспроможності товарного сегменту„мінеральна вода” ЗАТ КЗШВ „Столичний” можезапропонувати постачання мінеральної води для мережі „TESCO” під її торговою маркою законкурентною ціною в обсязі 70 тисяч пляшок місткістю 1,5 л на рік (за рахунок скорочення продажу на внутрішньому ринку України).
Утаблиці 3.2 наведено дані щодо рівня собівартості та прибутковості даного видупродукції підприємства.
Доставкутовару планується здійснювати автомобільним транспортом на умовах DDU – Брешов (Словаччина).
Відпускна ціна (EXW) 70 000 пляшок мінеральноїводи, яка пропонується на експорт, складає:
1,65 ·70 000 = 115,5 (тис. грн.).
Витратина транспортування становлять:
Таблиця3.2 Зведена калькуляція на мінеральну воду у пляшках місткістю 1,5 л, грн./ пл.Статті витрат Вартість Сировина та матеріали 0,65 Паливо та енергія 0,04 Основна заробітна плата 0,11 Додаткова заробітна плата 0,02 Відрахування на соціальні заходи 0,10 Утримання та експлуатація устаткування 0,25 Загальновиробничі витрати 0,17 Виробнича собівартість 1,34 Адміністративні витрати 0,05 Витрати на збут 0,05 Повна собівартість 1,44 Прибуток 0,21 Відпускна ціна 1,65
* заданими ЗАТ „КЗШВ „Столичний”
1.Витрати на завантаження на КЗШВ ″Столичний″ одиниці автомобіль-ного транспорту, який доставлятиме товар до Словаччини, складають 250 грн. Для транспортування 70 000 пляшок мінеральної води буде потрібно 13машин (по 10 тонн). Отже, загальні витрати на завантаження складуть:
250 ∙13 = 3,25 (тис. грн.).
2.Витрати на страхування перевезення вантажу (3% від страхової суми):
(115,5+ 3,25) · 0,03 = 3,56 (тис. грн.).
3.Відстань від Києва до Брешова (Словаччина) дорівнює 1 500 км, у то-му числі докордонуУкраїна-Словаччина (митний пункт Ужгород) – 810 км, вартість автомобільногоперевезення складає 10 грн./км. Оскільки потрібно 13 автомашин (по 10 тонн), то вартістьперевезення складе:
— до кордонуУкраїна-Словаччина (митний пункт Ужгород):
810 ∙10 ∙ 13 = 105,3 (тис. грн.);
— відкордону Україна-Словаччина(митний пункт Ужгород) до Брешова (Словаччина):
690 ∙2 ∙ 13 = 17,94 (тис. дол. США) = 89,7 (тис. грн.).
Прискладанні контракту курс фіксується на рівні 1 дол. США = 5 грн.
4.Митна вартість складе:
115,5+ 3,25 + 3,56 + 105,3 = 227,61 (тис. грн.).
5.Експортні формальності (0,1% від митної вартості) становитимуть:
227,61∙ 0,001 = 0,227(тис. грн.).
6.Митний збір (0,2% від митної вартості) складатиме:
227,61∙ 0,002 = 0,454(тис. грн.).
7.Вартість оформлення ВМД – 800 грн. на всю партію товару.
Такимчином, експортні витрати складають:
3,25+ 3,56 + 105,3 + 89,7 + 0,227 + 0,454 + 0,8 = 203,29 (тис. грн.).
Експортнівитрати на 1 пляшку мінеральної води становитимуть:
203,29/ 70 000 = 2,90 (грн.).
Повнасобівартість експорту мінеральної води складає:
(1,34+ 0,05 + 2,90) ∙ 70 000 = 300,30 (тис. грн.).
Контрактнавартість складе:
115,5+ 203,29 = 318,79 (тис. грн.).
Загальнийприбуток від експорту складає:
318,79– 300,30 = 18,49 (тис. грн.).
В результаті експорту партії (70 000 пляшок) мінеральної води до Сло-ваччини прибуток складе 18,49 тис. грн.
3.3ВПЛИВ ЗАПРОПОНОВАНИХ ЗАХОДІВ НА ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ КЗШВ«СТОЛИЧНИЙ»
Економічнаефективність запропонованих заходів визначається двома основними показниками: рентабельністюта ефективністю експорту.
Розрахуємозначення даних показників та внесемо їх разом з іншими визначеними ранішепоказниками ефективності заходів проекту у таблицю 3.3.
Таблиця3.3 Економічна ефективність запропонованих заходів, тис. грн.Назва показників Виведення вина ігристого на ринок Словаччини Експорт мінеральної води Разом Виробнича собівартість 290,80 93,80 384,60
Накладні витрати при експорті,
у тому числі: 105,63 203,29 308,92 витрати в іноземній валюті, дол. США 8,28 17,94 26,22 витрати в національній валюті, грн. 64,23 113,59 177,82 Адміністративні витрати 7,87 3,21 11,08 Собівартість експортованої продукції 404,30 300,30 704,60 Виручка від реалізації експорту 502,58 318,79 821,37 Контрактна вартість 502,58 318,79 821,37 Прибуток 98,28 18,49 116,77 Чистий прибуток 73,71 13,87 87,58 Рентабельність експорту, % 24,3 6,2 16,6 Ефективність експорту 1,24 1,06 1,17
*складено автором
Розрахуємовплив запропонованих заходів на ефективність зовнішньо-економічної діяльностіЗАТ „КЗШВ „Столичний” (таблиця 3.4).
Розрахункиекономічної ефективності запропонованих заходів показують, що в результаті їх впровадження прибуток від експорту продукціїпідприємства зросте на 116,77 тис. грн. (або на 13,51%) при зростанні виручкивід експортованої продукції на 821,37 тис. грн. (на 23,23%).
Рентабельність експорту по заходах складе 16,6%, показникефективності експорту – 1,17.
Проаналізувавшидані таблиці 3.4, можна зробити висновок, що співпраця з торгівельною мережею „TESCO” не лише дасть КЗШВ „Столичний”можливість вийти на нові географічні сегменти (ринок країн Центральної Європи),а й покращить показники зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Таблиця3.4 Ефективність зовнішньоекономічної діяльності КЗШВ „Столичний” та вплив запропонованих заходів наїї змінуПоказник Ін-декс Одиниця виміру Величина Відхилення 2006 проект-ний рік абсо-лютне
відн.,
% Рентабельність експорту Еекс % 32,34 29,05 — 3,29 — 10,17 Прибуток від експорту Пекс тис. грн. 864,20 980,97 116,77 13,51 Виручка від експорту ВРекс тис. грн. 3 536,10 4 357,47 821,37 23,23 Собівартість експортованої продукції Среал тис. грн. 2 671,90 3 376,50 704,60 26,37 Виробнича собівартість Свир тис. грн. 2 265,80 2 650,40 384,60 16,97 Позавиробничі витрати, у т. ч.: Спв тис. грн. 406,10 726,10 320,00 78,80 — адміністративні витрати Садм тис. грн. 112,00 123,08 11,08 9,89 — мито і митні збори См тис. грн. 11,10 12,47 1,37 12,34 — вантажно-розвантажувальні витрати Свр тис. грн. 85,00 89,75 4,75 5,59 — транспортні витрати Стр тис. грн. 190,00 475,00 285,00 150,00 — інші витрати Сін тис. грн. 8,00 25,80 17,80 222,50
Висновки
Досліджуване підприємство Закрите акціонерне товариство Київськийзавод шампанських вин «Столичний» займається виробництвом шампанських вин таявляється лідером на цьому ринку. Справа, розпочата майже 50 років тому,продовжується. За весь час існування заводу колектив додав максимум зусиль щодовдосконалення технології, слідкував за чітким виконанням технологічних режимівта вимог. Завдяки цьому якість шампанського, яке виготовляється на заводі,завжди знаходилась на найвищому рівні. Свідченням тому є понад 40 медалей, середяких більше половини золотих.
Вивчаючи господарську, управлінську та виробничу діяльністьпідприємства ЗАТ КЗШВ «Столичний», я зробив висновки щодо роботи підприємства.Мінусом в діяльності підприємства є його неритмічна робота, що є наслідкомсезонності попиту на шампанське (як святкового напою) та велика залежність відврожаїв на виноград.
Наприклад неврожай у 2006 році на виноград в Україні призвів дозбільшення імпорту виноматеріалів з-за кордону (Молдова). Це стало причиноюзбільшення витрат та собівартості продукції.
2006 рік став програшним для заводу у зовнішньоекономічнійдіяльності. Причиною цього став ЧС-2006 у Німеччині, що сприяв збільшеннюпопиту на пиво. Попит на шампанські вина зменшився, що призвело до скороченняімпорту відповідно.
Великим плюсом є те, що шампанське вино споживають все більше вУкраїні. Споживач стає більш вибагливим та розбірливим у цій досить специфічнійпродукції. Шампанське вино «Столички» має високий попит за кордом, що свідчатьвелика кількість підписаних контрактів та досить непоганий прибуток, отриманийвід зовнішньоекономічної діяльності.
ЗАТ КЗШВ «Столичний» приймає участь у всіх конкурсах дляпідтримання свого авторитету. Численні медалі та грамоти свідчать провисокоякісне виробництво та підтримку виробів серед народу. Прикладом цього єучасть у конкурсах: „Крим ігристе — 97”, де брюту було присуджено „Гран-Прі”, та міжнародні фестивалі-конкурси „Вибір року 2002” та „Вибір року 2003”, де продукція КЗШВ „Столичний” перемогла у номінації „Шампанське року”.
Україна та завод, зокрема в 1996 р. став членом Міжнародногоспівтовариства виноробів. А членство в цій організації означає, насамперед,престиж і визнання України як виноробної країни.
Виробнича структура ЗАТ КЗШВ „Столичний” належить до такого типувиробничих структур, як цехова.
Виробнича діяльність Київського заводу шампанських вин „Столичний”спрямована, насамперед, на збереження лідируючих позицій та підвищення рентабельностіпідприємства з метою його подальшого розвитку. Статус та лідерський духКиївського заводу шампанських вин „Столичний” є запорукою виконання провідноїролі в галузі виробництва шампанських вин.
Жорсткі умови ринку та високої конкуренції вимагають відпідприємства широкого його розвитку на базі забезпечення стабільногофінансового стану шляхом здійснення ефективної виробничо-збутової діяльності. Якщоподивитись на розрахунки, то можна сказати, що підприємство розвивається доситьпланомірно. У якості заходу щодо підвищення конкурентоспроможності продукціїдосліджуваного підприємства на зовнішньому ринку було запропонованоекспортувати вино ігристе та мінеральну воду до Словаччини.
Списоквикористаної літератури
1) Саєнко М.Г. Стратегіяпідприємства. Підручник. – Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с.Підручник наявний на сайті: buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,95/id,1312/
2) Зовнішньоекономічнадіяльність підприємств: Підручник для вузів / І.В. Багрова, Н.І. Редіна, В.Є.Власюк, О.О. Гетьман; За редакцією доктора економічних наук, професора І.В.Багрової. – Київ, Центр навчальної літератури, 2004. – 580 с. Підручник частковонаявний на сайті:
www.studentam.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=2162&Itemid=1
3) Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. Видання2-ге, доповнене і перероблене. – К.: Атіка, 2006. – 528с.
4) Виноградський М.Д., Беляєва С.В., Виноградська А.М., Шканова О.М.Управління персоналом: Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури,2006. – 504 с.
5) Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників.Випуск 1 “професії працівників, які є загальними для всіх видів економічноїдіяльності”. Розділ 1 “Професії керівників, професіоналів, фахівців татехнічних службовців”. – Краматорськ: Центр продуктивності, 2005, 354 с.
6) Козик В. В., Панкова Л. А., Карп як Я. С., Григор єв О. Ю., БосакА. О. Зовнішньоекономічні опрації та контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид.,перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.
7) Кудряшов Л.С., Гуринович Г.В., Рензяева Т.В. Стандартизация,метрология, сертификация в пищевой промышленности: Учебник. – М.: ДеЛи принт,2002. – 303 с.
8) Кузьмін О. Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.:“Академвидав”, 2003. – 416 с.
9) Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. Підручник наявний насайті: studentbooks.com.ua/content/view/112/44/1/5/
10) Робоча програма комплексної практики з фаху студентів 4 курсу,комплексної практики зі спеціальності та переддипломної практики студентів 5курсу спеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» таспеціалізації «Менеджмент митної справи» денної форми навчання / Уклад.: В.М.Марченко, О.К. Кириченко, О.Я. Количева, О.А. Адаменко. – К.: НУХТ, 2005. – 39с.
11) Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємсива: Навчальнийпосібник: видання 2-ге, перероблене та доп. – К.: Центр навчальної літератури,2006. – 356 с.
12) Хозяйственный кодекс Украины. Харьков: Информационно-правовойцентр “Ксилон”, 2006. – 264 с.
13) Чернелевський Л.М., Михайленко О.В. Економічний аналіз напідприємствах харчової промисловості. Навч. посібник (друге, доповнене іперероблене видання) – К., 2001. – 179 с.
14) Форма№1. Баланс підприємства.
15) Форма№2. Звіт про фінансові результати.
16) Форма№3. Звіт про рух грошових коштів.
17) Форма№4. Звіт про власний капітал.
18) Форма№5. Примітки до річної фінансової звітності.
19) Статутпідприємства (нова редакція).
20) Зведенатаблиця основних показників, які комплексно характеризують господарськудіяльність підприємства.
21) Річнийзвіт підприємства по продукції.
22) Відомістьобліку виробничих запасів, готової продукції і запасів.
23) Контракти.
24) Розрахуноквартості ігристого вина, виробленого на експорт.
25) Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств:Підручник. / І.В. Багрова, Н.І. Редіна, В.Є Власик, О.О.Гетьман. — К.: ЦНЛ, 2006.- 580 с.
26) Вілевич А.М., Максимець О.В. Аналіз зовнішньоекономічноїдіяльності: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2004р. – 140 с.
27) ГребельникО.П. Митне регулювання ЗЕД: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005р.-696 с.
28) Економікапідприємства: Підручник/ За заг.ред. С.Ф.Покропивного. — Вид.2-ге, перероб. тадоп.-К.: КНЕУ,2000.-528с.
29) КовальчукІ.В. Реальна економіка: навчальний посібник з економіки підприємства. – К.:ВІПОЛ, 2004. – 393 с.
30) Козик В.В., Панкова Л.А., Карник Я.С., Григорєв О.Ю., Босак А.О.Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. Посіб.-2-ге вид., перероблене і доп.- К.:Центр навчальної літератури, 2004.-608 с.
31) www.champagne.kiev.ua
32) http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-4/Savchenko_408.htm
33) http://inpos.com.ua/511