МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.І.Я.ФРАНКА
кафедра економіки України
РЕФЕРАТ
на тему:
«Класичний напрям в українській економічній думці»
виконала:
студенткагрупи Екс-31с
ГущинаОльга
ЛЬВІВ– 1999
План
1. Економічні погляди ІванаВишенського на тлі тогочасної доби.
2. «Економічна система» М.А.Балудянського та її роль у розвитку економічної думки.
3. Політекономіст і статистик Т. Ф.Степанов.
Кожен раз, коли вУкраїні встановлюється процес національного відродження, виростав інтерес доісторії української економічної думки, всебічне вивчення якої фактично ніколине мало достатньо сприятливих умов. Лише в українському зарубіжжі неприпинилося вивчення історії економічної думки, але сили, залучені до цього,були незначні, малими були й можливості вивчення першоджерел.
Що негативнопозначилося на дослідженні історії української економічної думки, пізнанні їїперсоналіїв, місця і ролі їх розвитку взагалі.
1. Економічні погляди Івана Вишенськогона тлі тогочасної доби
Яскравою постаттюукраїнського громадянства кінця XVI — початку XVII ст. Був Іван Вишенський, точні данійого народження і смерті досі не встановлено. Не тільки прихильники, але іпротивники визнають небуденний талант цього полеміста. Свої твори вінприсвячував захисту православної церкви, але також наповнявав її відповіднимсоціально-економічним змістом.
На рубежі XVI- XVII ст. В Україні стались значні зміни,що позначилось на розвитку продуктивних сил, зокрема помітним був поступсільського господарства, ремесел і торгівлі. Це вело до поглиблення суспільногоподілу праці, виробничої спеціалізації районів, розвитку міст. Розвитоктоварності сільського господарства супроводжувався утвердженням фільварків імагнатського землеволодіння. Вже в середині XVI ст. На українських землях було понад100 магнатських і тисячі шляхетських маєтностей.
У містах — осередках ремесла — працювали нацкваліфікованіші ремісники. Ремісники в містахУкраїни, як і Західної Європи, об’єднувалися в цехи. Внаслідок того склалисяміські цехові корпорації професійного релігійного та змішаного типу. Одночаснозароджується мануфактурне виробництво, сприятливою базою для цього булипромисли.
Розвитоксільського господарства і ремесла, виникнення нових виробників супроводжувалисяінтенсифікацією торгівельних відносин. На Україні в XVI-XVII ст. Торгівлею займалося переважно купецтво, але не цуралися торгівліміщани-ремісники, селяни, козаки, феодали і духовенство. Розвивалася внутрішняторгівля, у міжнародних торгівельних зносинах помітним став увесь край.Особливо вигідно виділявся Львів, який мав право складу. Торгівельні зносиниУкраїни з ближніми і дальніми країнами мали не тільки економічне, але йкультурне та суспільно-політичне значення.
Для висвітленнятворчої спадщини і життєвого шляху Івана Вишенського особливо багато зробивІ.Я. Франко. Його праці про Івана Вишенського можна вважати класичними йетапними, тобто такими, що підбивають підсумок під проведеними до тогочаснимидослідженнями про видатного полеміста. Іван Вишенський був родом із містечка Судова Вишня наЛьвівщині. Майже все своє доросле життя провів на горі Афон у Греції, інодінавідуючись на Україну. Досі ніхто не встановив причин того, чому ІванВишенський прирік себе на аскетичне життя. Однак його ніколи не покидали думкипро долю україни, про яку писав у своїх працях і листах. Особливо активноюстала публіцистична діяльність Івана Вишенського після Брестської унії 1596року. Отже не дивно, що всі його найвизначніші твори були написані з 1597 по1601 рік. Вони разом з іншими були впорядковані самим Іваном Вишенським вокрему «Книжку».
Виступаючи зачистоту матірної православної церкви, проти єретиків будь-яких проявів, ІванВишенський мав на увазі збагачення духовенства, монастирів, пристосуваннярелігії до потреб фільваркового господарства, він виступав протипідпорядкування церкви земельним магнатам, закликав людей, щоб вони монастиріз-під влади фільварків звільнили. Отже, людську, в тому числі й господарськудіяльність Іван Вишенський обмежував релігійними догмами в їх традиційнійконструкції.
Соціально-економічніпроцеси, що відбувалися в тогочасному українському суспільстві, зачіпали імонаший стан. Іван Вишенський в цілому захищав монахів, але разом з тимкритикував тих. Які намагалися розбагатіти, вели паразитичне існування. Монахивідвідували корчми, нагромаджували гроші, нерідко вели світський спосіб життя.Це осуджував Іван Вишенський. Тих монахів, які гроші нагромаджують, займаютьсялихварством та іншими мирськими справами, не достойно зараховувати до монашогостану. Полеміст висунув своє розуміння соціальних верств селянства іфільваркового панства. Якщо поставити питання про різницю між селянином іпаном, то, на думку Івана Вишенського, вона зводилася до глибини вірностіцеркві. Селянин — це той, хто як невільник служить цьому світові. Щостосується шляхти, то вона себе занапастила надмірними служіннями життєвимпринадам і розкоші. Ці вимоги були не тільки релігійними, а стосувалисясоціально-економічного змісту обрядовості. Вони наповнені господарськимзмістом, своїм корінням сягають в дохристиянську добу, а їх залучення вхристиянську обрядовість в часи Івана Вишенського свідчать про реформаційніпроцеси, що мали в Україні свої особливості.
Іван Вишенськийпроклинав тих владик, які занедбали монастирі, зробили собі з них фільварки,дбають тільки про тілесні вигоди, нагромаджують гроші. Країна грішна, людиповні гріхів, плем’я злісне. Сини беззаконні — так характеризував ІванВишенський тогочасну Україну в складі Польської держави. Іван Вишенський наприкладі окремих церковних ієархів показав зростання багатства, загребущостівисоких релігійних чинів, персоніфікувавши тим самим соціально-економічнівілносини від того часу. Іван Вишенський відстоював соціальну рівність. Вінпосилався на те, що Христос народився в бідних умовах, намагаючись надатилюдям, що в нестатках народжені не позбавлені достоїнств заможних. Полемістпоказав. З одного боку, розкіш і добробут вищого духовенства, а з другого — злидні православних християн.
2. «Економічна система» М.А. Балудянського та її рольу розвитку економічної думки
У когортівидатних українських економістів європейського масштабу кінця XVIII — першої половини XIX ст. чільне місце займає сингреко-католицького священика з українського Закарпаття Михайло АндрійовичБалудянський ( 1769-1847)
Щоб зрозумітисвітоглядні позиції М.А. Балудянського, його соціальні орієнтири, потрібно хочу загальних рисах пізнати обставини його життя. Його першим учителем бувбатько, який добре знав мови, зокрема латинь. У вісім років М. А. Балудянськийпочав навчатися в гімназії, після закінчення якої став студентом філософськогофакультету Королівської академії правознавства в Кошиці. Закінчивши її навідмінно, продовжував навчання у Віденському університеті, чотирирічний курсякого на юридичному факультеті закінчив за два роки. Працюючи викладачем вугорському місті. М.А. Балудянський проводив наукові дослідження і брав участьу визвольному русі, був членом товариства «Свобода і рівність» в якому важливуроль відігравав Г. Мартинович, який раніше був професором Львівськогоуніверситету. До Росії М.А. Балудянський приїхав сформованим ученим, який мавпрофесорське звання і майже 15 річний досвід викладацької роботи вавстрійсько-угорських вузах. У Петербурзькому педагогічному інституті, а потімв університеті, М. А. Балудянський викладав політичну економію, фінанси ідипломатику. В той час не було чіткого розмежування між політичною економією таіншими суспільними науками. Конспекти лекцій і публікацій М. А. Балудянськогоотримали назву « Економічної системи», яка закріпилася в історії економічноїдумки.
«Державне(очевидно, слід розуміти національне) господарство базується, — казав М.А.Балудянський, — на трьох системах, з яких перша вважає багатство народу вгрошах, друга — в неперероблених плодах землі, а третя — в міновій вартостівсіх виробів» У цьому контексті вчений розглядав «систему, основану наторгівлі», «систему економістів» і «теорію Адама Сміта, основану на праці та обміні»
Розкриваючи«систему, основану на торгівлі» М.А. Балудянський вказав на такі її принципи:
1) гроші, як основне знаряддя дляторгівлі та міра всіх цінностей, що становить головне багатство народу;
2) головне правило полягає в прискоренніобігу грошей;
3) продуктивними називаються тільки тікласи, які добувають гроші;
4) вся кількість виробів дорівнюєвеличині споживання;
5) скільки міські жителі більше відсільських зв’язані з грошовими операціями, то вони цінніші.
Згідно з цієютеорією основою комерційної системи є примноження грошей. Держава згідно з цимвиконує роль батька родини, який повинен кожному визначити певний виддіяльності. « Громадянин повинен вправлятися не в тих промислах, від яких вінотримує більше прибутку, а в тих котрі, приносять державі більше користі».Основними критеріями ефективності економічно-господарської діяльності в такійсистемі є торгівельний баланс, порівняння імпорту і експорту. Коли обсягививозу переважають ввіз, то баланс вважається державі вигідним. Всі видигосподарської діяльності на державному рівні усуваються за допомогою балансовихінструментів. Баланс у таких умовах, на думку М.А. Балудянського, служитьєдиним керівництвом для перевірки правильності комерційної політики. У системіцієї політики перше місце займає зовнішня торгівля, друге місце займаєвнутрішня торгівля, а також просторова, зворотня і привізна торгівля, післятого мануфактура і нарешті сільське господарство.
Меркантилістськаконцепція стверджує, що «кількість народного багатства дорівнює кількостігрошей, що знаходяться в обігу, з додатком до того паперових грошей, винайденихкредитом». Звідси оцінюють промисловість як таку, що пожвавлює торгівлю іслужить нагромадженню грошей. Зокрема ціняться ті фабрики чи заводи, якіпрацюють на експорт, такими підприємствами повинна постійно опікуватисядержава.
У 25 параграфахМ.А. Балудянський відтворив меркантилістську систему в усій її багатогранності.Відзначив « привіз будь-яких товарів вважається втратою; вивіз же будь-якихтоварів вважається вигодою». Вчений детально розкрив державно-господарський іуправлінський механізм, який покликаний забезпечити ефективне функціонуваннямеркантилістської системи, приховуючи всі її аспекти. В цілому М.А.Балудянський був противником меркантилістської економічної теорії.
На змінумеркантилістам у другій половині XVIIIст. Прийшли фізіократи з повною філософією господарювання. Балудянськийрозглянув економічні погляди фізіократів відзначивши, що за їх концепціями, всепоходить від землі. Людина перетворяє речовини природи. Однак, внаслідокштучного обробітку повинна зменшитися кількість природнього вибору. Це помітнов ремеслах і мистецтві.
Для відповідногорозуміння вчення економістів (фізіократів) потрібно врахувати ряд моментів.Передусім те.що в кожній державі володіння землею може включати кріпоснихлюдей. Вільних працівників і орендаторів. Держава може комбінувати ці трикатегорії господарств. Затрати капіталу як і праці є продуктивними лише вземлеробстві. Балудянський розглянув всі види капіталу в землеробстві, механізмйого застосування й економічні наслідки. Він розглянув ті умови, при якихкапітал дає прибутки, яка роль держави у їх створенні, прийшовши до висновку.Що чим менші податки, тим більший зиск. Балудянський вважав за потрібнерозрізняти чистий прибуток і валовий прибуток. Чистий прибуток у землеробствіподіляється на три частини: перша — становить дохід; другу отримує орендар, атретя віддається державі на податок. У підсумковому 46 пункті він пише: «увисновку цієї системи передбачається, що потрібно впровадити досконалеправосуддя, досконалу свободу і досконалу рівність; тоді розв’яжеться завдання яким чином всі триокреслені класи вивести на високий рівень добробуту і примножити силу ібагатство держави»
Продовженнядосліджень Балудянського знайшло чітке вираження в аналізі поглядів Сміта. Найого думку, А. Сміт об’єднав політекономічніконцепції, знайшовши першопричину всякого багатства в праці. Він показав, щоусіх галузях людської діяльності діють одні й ті ж мотиваційні механізми. ДаліБалудянський викладає основні засади теорії Сміта, акцентує на її вигіднихкатегоріях — праці та обміну. Перша виробляє багатство, друга — розподіляє йогоміж членами суспільства. Сміт поділив працю на продуктивну і не продуктивну.
«Народнебагатство, — писав Балудянський, — полягає в нагромадженні продуктівпродуктивної праці. Взагалі всякий товар, на виробництво якого використанобільше праці, при обміні має і більшу вартість» Це вихідна фундаментальназасада Сміта, якої дотримувався Балудянський. Він зазначив, що для всякого виробництва всільському господарстві потрібні:
1) праця; 2) капітал; 3) земля. У ційпослідовності вчений розглядає окремі фактори зростання національногобагатства, посилюючись не тільки на праці Сміта, але й на своїх західноєвропейськихсучасників.
Балудянськийдокладно охарактеризував суть, складові частини і функціонування капіталу внародному господарстві. Дохід нації прибутковий капітал і багатствозбільшується тоді. Коли більше виробляється; економиться і споживається. Отжерізниця між бережливістю і скупістю. Скупість обмежує можливості реалізаціїтоварів. Всякий капітал повинен приносити прибуток, умови зростання якогодоволі повно розкрив Балудянський. Він твердив, що коли національне багатствозростає, тоді прибуток на капітал зменшується. Це пояснюється тим, що всікапіталісти включаються в господарську діяльність, а це призводить досуперництва і зменшує прибутки. Продуктивними класами вважаються тільки тристани: робітники, капіталісти і власники землі.
Продовжуючирозгляд економічної теорії Сміта Балудянський приділив увагу проблемамрозподілу та обігу багатства. Всяке багатство розподіляється спершу між трьомакласами, а потім надлишкові товари обмінюються.
Не тому державабагатіє, що вона ввозить більше ніж вивозить, а тому, що вона більше виробляє.Балудянський джерело зростання багатств нації вбачав у сфері виробництва.Багатство кожної держави більше від кількості грошей. Однак гроші — це нетільки знаки, вони мають внутрішню вартість. Він проаналізував ефективністьрізних грошових систем. Коли не має товарів то гроші самі собою обмінюватися неможуть. Отже гроші не випереджують появу продуктів, а слідують за ними. Грошіне принесуть користь якщо не буде засобів для існування. Ця думка не втратиласвоєї актуальності та конструктивності досі. Обов’язок уряду, спостерігати за удосконаленням роботи сил, яківиробляють; за збором капіталів; спостерігаючи при тому основи встановленняплати за роботу; зиску з капіталу і доходів: тоді грошей буде так багато,скільки потрібно, але не більше.
Окремо розглянувБалудянський асигнаційні банки і кредитні папери, зокрема ті, що виконуютьфункції і грошей. Зіставивши різні точки зору на обіг паперових грошей, що є вобігу держави, усією своєю кількістю не повинні перевищувати суму золотих ісрібних грошей; місце яких вони заступають, або якби, при однаковій торгівліза відсутністю паперових грошей були в обігу.
Професор,стат-секретар і таємний радник Балудянський помер 3 квітня 1847 року уСанкт-Петербурзі, залишивши багатьох послідовників економічного вчення, доякого сам належав. Треба сподіватися, що в молодій українській державі науковаспадщина Балудянського нарешті буде належно поцінована. Тільки та нація вартамайбутнього, яка гідно цінує своїх видатних предків.
3. Політекономіст і статистик Т.Ф. Степанов
Тихон ФедоровичСтепанов народився в 1795 році усім’ї дрібного чиновника. Вчивсяу Воронезькій гімназії, після закінчення якої у 1814 році вступив доХарківського університету. У 1821 Степанов повторно склав екзамени і отримав звання кандидата юридичних наук, ав 1824 році при Харківському університеті захистив дисертацію на званнямагістра політичної історії та статистики на тему «Про політичну рівновагу». У1830 році виїхав до Петербурга, де зайняв посаду помічника діловода в Комісіїпогашення боргів.
Розглядаючиелементи розвитку людського суспільства, вчений розумів його як природнійпроцес. Суспільство, казав він, розвивається за об’єктивними законами. Степанов високо ставив людину.«Людина, як явище є чар землі. Наголошував він. Під землею вчений розумів нашупланету. Степанов сказав багато добрих слів на користь людини, яка, крімпізнавальних здібностей, обдарована природою вічним почуттям добра, істини іпрекрасного. Людина, казав він, народжена для суспільства.
Серед наукособливо відгукувався Степанов про політичну економію. «Перша наука відродженабула політична економія, і її перша система в якій розкрилася була системамеркантильська». Висока оцінка Сміта є переконливим аргументом, що Степановбув прихильником і послідовником класичної школи в політичній економії. « Працястановить головне джерело багатств — ось, на думку вченого, наріжний камінь,котрий був покладений А.Смітом в основу своєї знаменитої системи». Економічніідеї, казав він, слід сприймати критично, не можна нехтувати думкою простих людей. Наукові гіпотези нерідкоздійснюються довго. У дусі класичної економічної теорії український вчений твердив,що «природа, праця і капітал служать першими джерелами багатства»
Степанов виступивз критикою поглядів на розвиток народонаселення Мальтуса «Я рішуче відкидаю їх, як думки нерозумні, і вірю в протилежне, — так заявив українськийекономіст. Він виходив з того, що:
1) нам не відомі всі придатні дляобробітку землі;
2) Англія, в якій з’явився проповідник законівнародонаселення Мальтус, є маленьким клаптиком землі;
3) не визначена майбутня родючістьземельних площ;
4) не розгадано безпомилково ні якимиполіпшеннями будуть обробляти землю, ні які продукти споживатимуться.
Він радивзалишатися спокійним, бути впевненим в тому, що «багатство до народонаселенняі народонаселення до багатства. за законами вічного, повинні перебувати удосконалій співмірності». Вчений вірив у те, що незалежно від залякуючихпрогнозів у світі завжди буде баланс між населенням і природніми ресурсами. Щовідповідає законам гармонії.
Другим важливимпитанням економічної теорії Степанов вважав проблеми розвитку торгівлі,товарно-грошових відносин, збалансованості економічних інтересів. Великогозначення надав учений освіті та моралі. Просвіта — є світло моральне. Людина наділена розумом і свободою тогодостатньо, щоб рано чи пізно себе самоутвердити, щоб на міцних моральнихзасадах ставати володарем у своїй планеті .
Основноюполітекономічною працею Степанова є його двотомне видання «Записки прополітичну економію». Перший розділ має назву « Головні основи політичноїекономії», другий розділ «Ідеї політичної економії». Автор розкриває питанняпро створення багатства, його джерела, роль у цьому природи і праці, пропродуктивні та непродуктивні класи, цінності, розподіл праці. Особливу увагу звернувекономіст на проблему багатства яку розглядав з позиції економічної теорії.Степанов визначав багатство — це користування самими речами, їх власність задовольнятилюдські потреби. Він як А.Сміт великогозначення надавав розподілові праці у створенні багатства, а працяфізико-моральна у точному значенні його джерело.
Науково-педагогічнадіяльність Степанова тривала недовго, всього четвертину століття, але вона булаплодовитою, а головне вагомою. Аналіз політекономічних і статистичних працьвченого свідчить, що вони насичені новими концепціями, економічними істатистичними ідеями, хоч у цілому їх автор проводив дослідження у руслукласичної економічної теорії.