ВСТУП
Однієїз найбільше важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництванасамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використаннявнутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональновикористовувати основні фонди і виробничі потужності.
Усіосновні засоби, крім землі піддані фізичному та моральному зносу, тобто підвпливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступововтрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартостідіючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду длязаміни зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декількарізноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція.
Нарахуванняамортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація – цесистематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягомстроку їх корисного використання (експлуатації).
Нарахуванняамортизації основних засобів робиться такими методами:
прямолінійний;
виробничий;
зменшеннязалишкової вартості;
прискореногозменшення залишкової вартості;
кумулятивний;
Середальтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартамиGAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовногообліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.
Нарахуванняамортизації у податковому обліку регламентується Законом України “Прооподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація – це поступовевіднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращеннямосновних фондів, на зменшення скоректованого прибутку у межах поставлених нормамортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшеннязалишкової вартості та прискорений метод.
Требазазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами,що приводить до різноманітних протиріч.
Основнимпитанням амортизаційної політики – який метод амортизаційних відрахуваньобрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методита визначити фактори, що пов’язані з експлуатацією об’єктів основних засобів,бо чітких рекомендацій по цьому у світі не існує. Обраний метод нарахуванняамортизації закріпляється наказом та відображається у обліковій політиціпідприємства.
Отже,амортизаційні відрахування – один з головних джерел здійснення реальнихінвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основнихзасобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна тавиробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційноїполітики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільшихінвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б урамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обиратинайсприятливіші режими відновлення основних фондів.
1ЗНОШЕННЯ, АМОРТИЗАЦІЯ І РЕМОНТ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
Процесвиробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва.Засоби виробництва; складаються із засобів праці та предметів праці. Увартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби)підприємства, які поділяються на основні та 1 оборотні. Головними ознакамиосновних фондів є термін І їх експлуатації (більше одного календарного року),вартість і спосіб її перенесення. Основні фонди, у свою чергу, поділяються наосновні виробничі та основні невиробничі фонди.
До основнихвиробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесівиробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєїнатурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленоїпродукції частинами.
Основніневиробничі фонди за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні доосновних виробничих фондів, але між ними існує різниця. Основні невиробничіфонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джереломвідтворення їх є прибуток підприємства, тоді як джерелом простого відтворенняосновних виробничих фондів є амортизаційні відрахування. До основнихневиробничих фондів належать фонди житлово-комунальних господарств, будинкивідпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об'єкти соціально-побутовогопризначення.
Упромисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі фондиподіляються на промислово-виробничі та непромислово-виробничі.
До промислово-виробничихфондів належать засоби праці підприємства, призначені для виробництвапромислової продукції. Непромислово-виробничі фонди — це засоби працінепромислових підприємств (підприємства сільськогосподарського призначення,ремонтно-будівельні дільниці, транспортні цехи та ін.).
Основніфонди неоднорідні і різняться між собою натурально-речовим складом, термінамислужби, призначенням і роллю у виробництві. Все це обумовлює необхідність їхкласифікації.
Класифікуютьосновні фонди за видами, функціональною ознакою, галузевою належністю, віковимскладом.
Видова класифікація основнихфондів, що застосовується в бухгалтерському обліку, така:
- земельніділянки;
- капітальнівитрати на поліпшення земель;
- будинки,споруди та передавальні пристрої;
- машини таобладнання;
- транспортнізасоби;
- інструменти,прилади, інвентар (меблі);
- робоча іпродуктивна худоба;
- багаторічнінасадження;
- іншіосновні фонди.
Групаосновних фондів «Земельні ділянки» відображає вартість земельнихділянок, які було придбано відповідно до Указу Президента від 19 січня 1999 р.№ 32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарськогопризначення».
Догрупи «Капітальні витрати на поліпшення земель» відносять витратинеінвентарного характеру (не пов'язані зі створенням споруд) накультурно-технічні заходи щодо поверхневого поліпшення земель длясільськогосподарського користування, здійснювані за рахунок капітальнихвкладень (планування земельних ділянок, корчування площ під ріллю, очищення поліввід каменів і валунів, зрізування купин, осушення та ін.).
Група“Будинки, споруди та передавальні пристрої" охоплює будинки і будови, уяких відбуваються основні «допоміжні» та обслуговуючі процеси,адміністративні будівлі та господарські споруди; житлові будинки; споруди(інженерно-будівельні об'єкти — нафтові та газові свердловини, стволи шахт,штольні, тунелі, мости, очисні споруди тощо); передавальні пристрої, лінії тамережі зв'язку, лінії електроживлення та ін.
Догрупи «Машини та обладнання» відносять насамперед робочі машини таустаткування, силові машини та устаткування (двигуни, генератори татрансформатори), пристрої розподілу електроенергії тощо.
Догрупи «Транспортні засоби»належать засоби пересування, призначені дляпереміщення людей та вантажів, а також магістральні трубопроводи, призначеннямяких є транспортування рідких і газоподібних речовин від постачальника до місцяїх перебування [1].
Догрупи "Інструменти, прилади та інвентар (меблі)«відносять: ріжучі,ударні, давлючі та ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізованізнаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо, атакож будь-які пристрої для обробки матеріалу, здійснення монтажних робіт таін. До виробничого інвентарю і приладдя належать предмети виробничогопризначення, які використовуються для полегшення виробничих операцій під часроботи, обладнання для охорони праці, ємності для зберігання рідких та сипучихречовин. До цієї групи входять також меблі.
Догрупи „Робоча і продуктивна худоба“належать: робоча худоба — коні,воли, верблюди, віслюки та інші робочі тварини, продуктивна худоба — корови,бики-плідники, буйволи та яки, жеребці-плідники та племінні кобили та ін.
Догрупи „Багаторічні насадження“відносять усі штучні багаторічнінасадження незалежно від їх віку.
Догрупи „Інші основні засоби“належать усі основні засоби, що не увійшлидо зазначених вище груп.
Відповіднодо податкового обліку основні фонди класифікують за функціональним призначенням на три групи(Державний класифікатор України „Класифікація основних фондів“, якийбув затверджений 19 серпня 1997 р.).
До першоїгрупи відносять будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальніпристрої.
До другоїгрупи належать транспортні засоби, меблі, конторське (офісне) обладнання; побутовіелектромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючиелектронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації.
До третьоїгрупи відносять інші основні фонди, що не увійшли до першої та другої груп,включаючи сільськогосподарські машини й знаряддя, робочу і продуктивну худобута багаторічні насадження.
Згідноз наведеною вище класифікацією та роллю, яку відіграють у процесі виробництваті чи інші види основних фондів, розрізняють активну та пасивну частини.
До активноїчастини відносять основні фонди що беруть безпосередню участь у процесівиробництва. Це машини та устаткування, інструменти, прилади та пристрої длявимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основніфонди, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюютьумови для цього.
Співвідношеннярізних груп основних фондів у загальній їх вартості становить функціональну(технологічну) структуру основних фондів.
Чимбільша питома вага активної частини основних фондів, тим прогресивніша їхструктура.
Технологічнаструктура основних фондів залежить від багатьох факторів, і передусім відтаких, як виробничі та матеріально-технічні особливості галузі; технічнийрівень виробництва; форми відтворення основних фондів, форми суспільноїорганізації виробництва; географічне розташування підприємства.
Поліпшенняструктури основних фондів досягається за рахунок: оновлення та модернізаціїустаткування; механізації та автоматизації виробництва; правильного розробленняпроектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництвапідприємств; ліквідації не використовуваного або мало використовуваногоустаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорціїміж його окремими групами.
Галузеваструктура основнихфондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузейу їх загальній вартості.
Віковаструктура основнихфондів являє собою співвідношення різних вікових груп основних фондів у їхзагальній вартості.
Плануваннявідтворення основних фондів, амортизації, використання резервів підвищенняфондовіддачі зумовлюють необхідність організації обліку й оцінювання основнихфондів. Облік основних фондів здійснюється у натуральних та вартіснихпоказниках.
Кожнийоб'єкт основних фондів обчислюється у натуральних одиницях (штуках), якіхарактеризують певні його параметри (продуктивність, вагу, габарити тощо).Натуральні показники основних фондів використовуються для розрахунку виробничихпотужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стануосновних фондів.
Вартісніпоказники основних фондів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку,знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції,рентабельність підприємства.
Залежновід часу оцінювання, характеру і стану основних фондів розрізняють:
- балансовувартість основних фондів на рівні їх первісної (реальної) вартості;
- балансовувартість основних фондів на рівні їх первісної вартості.
Первіснавартість основнихфондів — це фактична собівартість основних фондів, сплачена (передана) на датуїх придбання (створення). Первісна вартість складається з таких витрат:
- суми, щосплачують постачальникам засобів праці (продавцям) та підрядникам за виконаннябудівельно-монтажних робіт;
- реєстраційнізбори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку зпридбанням (отриманням) прав на об'єкти основних фондів;
- сумиввізного мита;
- суминепрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщовони не відшкодовуються підприємству);
- витратизі страхування ризиків доставляння основних фондів;
- витратина установлення, монтаж, налагодження основних фондів;
- іншівитрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, у якомувони придатні для використання із запланованою метою.
Первіснавартість основних фондів, придбана в обмін, дорівнює їх справедливій вартості.
Справедлива(реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бутиобмінений у разі здійснення угоди між компетентними, обізнаними,заінтересованими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондіввизначається також при їх переоцінці.
Справедливоювартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереженняспособу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використаннядля ведення одного й того самого або аналогічного виду діяльності. Ринковавартість визначається професійними оцінювачами. У разі неможливості отриманняінформації про ринкову вартість яких-небудь об'єктів через їх специфічнийхарактер вони переоцінюються за відновленою вартістю з урахуванням фактичногозносу.
Сумакоштів (їх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було бвитратити для придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складеннязвітності, називається відновленою вартістю.
Залишковавартість основнихфондів визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів бувзанесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартостіосновних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готовоїпродукції. Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації,обумовленого зношенням, називається ліквідаційною вартістю.
Ліквідаційнавартість — це сума коштів, яку підприємствомає отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінченняперіоду їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат,пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).
Показникиліквідаційної вартості є розрахунковими, оскільки вони визначаються на підставіприблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання.Використання показників ліквідаційної вартості дає змогу більш обґрунтовановизначити ту частину вартості об'єкта, яка має бути віднесена на витратипротягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точноговизначення ліквідаційної вартості). Підприємство здійснює переоцінку об'єктівосновних фондів, якщо їх залишкова вартість значно (більше як на 10%)відрізняється від справедливої вартості на дату складення балансу. Під часпереоцінки об'єкта основних фондів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіхоб'єктів групи основних фондів, до якої належить цей об'єкт. Переоціненапервісна вартість та сума зносу об'єкта основних фондів визначаються множеннямвідповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних фондів на індекспереоцінки. Індекс переоцінки обчислюється діленням справедливої вартостіоб'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Основні фонди впроцесі експлуатації піддаються зносу. Знос основних фондів — це втрата нимисвоєї вартості. Розрізняють два види зносу — фізичний та моральний.
Фізичнийзнос — це поступова втрата основнимифондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їхфункціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферноговпливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондів погіршуються їхтехніко-економічні та соціальні характеристики — знижується продуктивність,збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо. На фізичнийзнос впливають якість основних фондів, їх технічна досконалість (конструкції,вид і якість матеріалів); особливості технологічного процесу (величинашвидкості та сили різання, подання тощо), режим роботи, організація догляду,якості і своєчасність ремонту, якість перероблюваної сировини, ступінь захищеностівід зовнішніх умов (вологості, кислотності, атмосферних опадів) тощо.
Розрізняютьфізичний частковий та фізичний повний знос основних фондів. Частковий знос можнаусунути. Це означає, що споживні вар тості основних фондів відновлюються зарахунок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює необхідністьліквідації зношених фондів та заміни їх новими. Рівень зносу основних фондів таоцінку їхньої придатності визначають під час інвентаризації та переоцінкиосновних фондів. Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу[1].
Моральнийзнос, як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні фонди, які щеможуть бути використані, економічно вже не ефективні. Моральний знос — цезменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праців галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витратна їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних іекономічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають вексплуатації.
Такимчином, моральний знос виявляється у двох формах. Перша полягає в знеціненнястарих засобів у результаті зниження вартості їх відтворення, друга — якнаслідок знецінення старих основних фондів через створення нових, більшефективних.
Усучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу.Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеноюпродуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлюєнеефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на нихвиробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивністьпраці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільнозаміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. Моральномузносу другої форми підлягає в основному активна частина основних фондів. Характерноюособливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їхвідновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їхвідшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об'єктомамортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація — це процесперенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції зметою їх повного відновлення. Для відшкодування вартості зношеної частиниосновних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно дорозмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореноїпродукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізаціїствореної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартостіосновних фондів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка восновному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопиченіамортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів
Амортизаційнівідрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об'єктаосновних фондів. Норма амортизації — це встановлений річний відсотоквідшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норма амортизаціїрозраховується за формулою:
/>,
де /> - термінслужби.
Нормиамортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічнообґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів. Підчас їх розрахунку дуже важливо правильно визначити термін використання(експлуатації) основних фондів, який установлюється підприємством призарахуванні об'єктів основних фондів на баланс. Термін використання(експлуатації) об'єкта основних фондів переглядається в разі зміни очікуванихпідприємством економічних вигод від його експлуатації. У такому разі відповіднодо нового терміну використання і будуть визначатись норми амортизації об'єктаосновних фондів. Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, якідають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступіньконцентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогудинамічно підходити до створення основних фондів, ураховувати вплив чинникачасу. Вибір методу амортизації визначається низкою об'єктивних чинників залежновід специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності таособливостей розрахунків тощо.
Відомітакі основні методи амортизації.
Прямолінійний(рівномірний) метод полягає в тому, що кожного року на собівартістьвиготовленої продукції переноситься однакова частина вартості основних фондів.За такого методу щорічні амортизаційні відрахування обчислюються за формулою:
/>.
Прямолінійнийметод амортизації є простим, наочним, забезпечує рівномірні, стабільніамортизаційні накопичення протягом усього терміну служби. Водночас цей методмає низку недоліків.
По-перше,цей метод передбачає рівномірний знос основних фондів протягом усього термінуїх використання, але в реальному виробництві устаткування зношуєтьсянерівномірно (простої, поломки, неповне завантаження за зміну) і вартістьосновних фондів на вартість продукції переноситься нерівномірно.
По-друге,прямолінійний метод амортизації не враховує морального зносу основних фондів,який зменшує вартість машин та устаткування або зменшує можливу їх вартість зарахунок введення в експлуатацію нових, більш досконалих, ефективних машин таустаткування. Це обумовлює дострокове виведення застарілої техніки зексплуатації, а значить, і недоамортизацію цієї техніки. Збитки віднедоамортизації відбиваються на результатах діяльності підприємства. Методиприскореної амортизації. Ці методи дають змогу протягом першої половиникорисного строку використання основних фондів відшкодувати до 60—70% їхвартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації. Прискоренаамортизація означає щорічне зниження суми амортизаційних відрахувань, томуметоди прискорення амортизації — це методи дегресивної амортизації.
Доцільністьзастосування методів прискорення амортизації пояснюються такими обставинами:
- найбільшаінтенсивність використання основних фондів припадає на перші роки їхексплуатації, коли вони фізично і морально ще є новими;
- накопичуютьсякошти для заміни об'єкта, що амортизується, у разі його швидкого моральногостаріння та інфляції [1].
Найпоширенішимиметодами прискореної амортизації є метод зменшення залишкової вартості таметоду суми чисел (кумулятивний метод).
Методзменшення залишкової вартості передбачає визначення суми амортизаційнихвідрахувань множенням залишкової вартості об'єкта на початок звітного періодуабо первісної вартості на дату початку нарахування амортизації на річну нормуамортизації (у відсотках), яка визначається за такою формулою:
/>,
/>,
де /> - строкслужби.
Кумулятивнийметод (метод суми чисел) характеризується також більш високими нормами амортизації впершій половині строку використання і поступовим їх зниженням у другійполовині. Норма амортизації тут — величина змінна і розраховується діленнямчисла років (що залишились до кінця амортизаційного строку служби) накумулятивне число, що являє собою суму чисел членів арифметичної прогресії (від1 до 7, якщо строк служби сім років). Кумулятивне число розраховується як сумачислових значень років служби устаткування. При семирічному терміні служби цедорівнюватиме:
1 + 2+ 3 + 4 + 5 +6 + 7 = 28, або (1 + 7): 2 • 7 = 28.
Нормаамортизації для першого року (коли залишилось сім років строку служби)дорівнюватиме
(7:28)100% = 25%,
длядругого року (коли залишилось шість років служби)
(6:28)100%= 21,43%.
Привикористанні цього методу в перші три роки амортизовано буде понад 64% вартостіосновних фондів, а через п'ять років — майже 90%.
Досвідпоказує, що застосування методів прискореної амортизації основних фондівзумовлюється їх узгодженістю з конкретним механізмом ринкових відносин. Ціметоди слугують для підприємств гарантією від втрат унаслідок знеціненняосновних фондів, посилюють роль амортизації як джерела нагромадження.
Виробничийметод амортизаціїґрунтується на передбаченні, що функціональна корисність основних фондівзалежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисноїслужби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємствопланує виготовити або надати, використовуючи наявні засоби праці. Привикористанні цього методу річна сума амортизації визначається як:
/>,
де /> - річний обсягвиробництва.
Виробничийметод амортизації застосовується на промислових підприємствах з нерівномірнимвипуском продукції по періодах.
ПідприємстваУкраїни можуть застосовувати норми й методи нарахування амортизації основнихфондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційнівідрахування обчислюються окремо за кожною з трьох груп основних фондів,визначених за функціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахуваньзвітного періоду визначаються множенням норми амортизації на балансову вартістьгрупи основних фондів на початок звітного періоду.
Річнінорми амортизації для кожної з груп основних фондів установлені такі:
- група 1—5% (квартальна 1,25%);
- група 2—25% (квартальна 6,25%);
- група 3—15% (квартальна 5,75%).
Упроцесі використання основні фонди піддаються фізичному зносу. Різниця в умовахїх експлуатації призводить до того, що окремі об'єкти основних фондів, їхскладові елементи зношуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміниабо відновлення зношених конструктивних елементів засобів праці з метоювідтворення їх споживних вартостей та підтримування у робочому стані дозакінчення строку корисної експлуатації. Здійснюється все це за допомогоюремонтних робіт.
Ремонтце комплексробіт щодо підтримування основних фондів у робочому стані протягом усьогостроку їх служби. Залежно від ролі у відтворенні та оновленні основних фондівусі види ремонту поділяються на поточні та капітальні. З допомогою поточногоремонту усуваються дрібні неполадки, ушкодження, замінюються окремі деталі,попереджається прогресуючий фізичний знос. Отже, поточний ремонт не відновлюєосновних фондів, а лише підтримує їх у робочому стані.
Капітальнийремонт, зумовленийнормальним закономірним зносом основних фондів. Під час капітального ремонтуоб'єкти основних фондів повністю демонтуються, замінюються або відновлюютьсязношені конструктивні елементи, вузли; максимально відновлюються їх первіснітехніко-експлуатаційні параметри. Цей вид ремонту веде до оновлення основнихфондів і на відміну від поточного набагато складніший за обсягом виконуванихробіт, потребує значних одноразових витрат і здійснюється один раз на кількароків.
Особливимвидом найскладніших ремонтів є відновний ремонт основних фондів, спричинений їхзруйнуванням унаслідок стихійних лих (пожежі, повені, землетрусу), доситьтривалою бездіяльністю.
Уміжремонтний період працездатність основних фондів підтримується за допомогоютаких профілактичних заходів, як усунення незначних поломок, чищення,змащування, регулювання тощо. Усі організаційні та технічні заходи з догляду,обслуговування та ремонту здійснюються в певній послідовності відповідно дотипових систем технічного обслуговування та ремонту основних фондів, щозастосовуються на підприємствах.
Протягомусього фактичного періоду експлуатації устаткування капітально ремонтують кількаразів, у зв'язку з цим виникає необхідність економічної оцінки доцільностікапітальних ремонтів, особливо наступних після першого.
Оцінюючиефективність капітального ремонту, порівнюють два варіанти витрат: перший —капітальний ремонт зношеного устаткування, другий — придбання новогоустаткування, що замінить старе, яке потребує ремонту. Витрати за першимваріантом будуть складатись: з витрат на ремонт (Рк) — вартістьзамінюваних елементів, витрати на заробітну плату при проведенні ремонтнихробіт тощо та експлуатаційних витрат (Ср) протягом одного ремонтногоциклу на капітально відремонтовану машину. Ремонтний цикл охоплює період відпочатку експлуатації до першого капітального ремонту або період між двомакапітальними ремонтами.
Витратиза другим варіантом охоплюють вартість придбання та встановлення нової машини(К11), експлуатаційні витрати по новій машині (Сн) тавтрати від недоамортизації діючої машини (Са). Крім цього, необхідноврахувати відмінність у продуктивності і тривалості ремонтного циклу капітальновідремонтованого та нового устаткування.
Капітальнийремонт устаткування найчастіше поєднується з його модернізацією — удосконаленнямзасобів з метою повного або часткового усунення морального зносу (другої форми)та підвищенням техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимогвиробництва.
Витратина поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними протягомексплуатаційного періоду, а тому їх відносять до поточних витрат, щовключаються до собівартості продукції (наданих послуг). Проведення капітальногоремонту потребує значно більших одноразових витрат, які визначають заздалегідьі відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу.Витрати на капітальний ремонт, що забезпечують поліпшення стану основних фондів(продовжується строк корисного використання, підвищується продуктивністьзасобів праці), входять до балансової вартості основних фондів.
Відновнийремонт фінансується з державного резервного фонду. За характером та обсягомробіт, що виконуються, його відносять до капітального будівництва.
2.РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ
Основнимиустановчими документами для утворення суб’єкту підприємницької діяльності –юридичної особи є засновницький договір та статут. Засновницький договір – цеугода між засновниками суб’єкта підприємницької діяльності, в якійрегламентується питання створення юридичної особи, формування статутного фонду,даються відомості про засновників, обумовлюються майнові, фінансові,організаційні умови взаємодії між засновниками, порядок розподілу прибутків тапокриття збитків. При складанні засновницького договору особливу увагу слідзвернути на визначення конкретних розмірів, строків і порядку участізасновників (учасників) формуванні статутного фонду; умов участі засновників(учасників) у розподілі прибутків та покритті збитків; прав та обов’язківзасновників (учасників) тощо. Основним документом, що регламентує діяльністьюридичної особи є статут. Завдання статуту – дати повне уявлення про правовийстатус і види діяльності суб’єкта підприємницької діяльності як самостійногосуб’єкта господарювання. У цьому розумінні статут — це нормативний документ,який доповнює і конкретизує більшість положень засновницького договору.
Чиннезаконодавство не містить спеціальних вимог до змісту та розмежування окремихположень статуту. Згідно завдання потрібно розробити установчі документи виробничогокооперативу, величина статутного фонду якого 10 тис. грн. Засновниками якого є7 фізичних осіб, займається підприємство виготовленням телевізорів. Виробничікооперативи – це добровільне об’єднання фізичних осіб (громадян) для спільногоздійснення господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовійучасті та об’єднанні майнових пайових внесків. Членами виробничого кооперативуможуть бути особи, які досягли 16-річного віку. Кількість членів виробничогокооперативу не може бути меншою, ніж три особи. Джерелом формування статутногофонду є вступні та пайові внески засновників. Величина статутного фондузаконодавчо не обумовлена.
Майно, продукціяі прибуток виробничого кооперативу є власністю кооперативу, але кожен членкооперативу має в цій власності свою частку (пай).І при виході з кооперативуцей пай повертається учаснику. Всі учасники виробничого кооперативу мають правобрати участь в управлінні підприємством шляхом голосування на загальних зборахза принципом – “одна особа – один голос”. Виробничі кооперативи мають дво-,три- або чотирирівневі схеми управління. Найповніша – це чотирирівнева схемауправління: загальні збори членів кооперативу → спостережна рада →правління → ревізійна комісія.
Використовуючивідомості про виробничі кооперативи, складаємо засновницький договірвиробничого кооперативу – основний установчий документ, наведений в додатку А. Реєстраційна картка – документ встановленого зразка, якийпідтверджує волевиявлення особи (осіб) щодо створення та державної реєстраціїсуб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи. Реєстраційна картказаповнюється машинодруку або від руки друкованими літерами. Реєстраційна карткавиробничого кооперативу приведена в додатку Б. Свідоцтво про державнуреєстрацію – це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення доЄдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи.
Свідоцтвопро державну реєстрацію виробничого кооперативу наведене в додатку В. Отже,підготовчим етапом підприємництва є створення установчих документів тапроведення державної реєстрації. Лише після реєстрування підприємства в Єдиномудержавному реєстрі можна законно починати діяльність. Свідченням того, що суб’єктпідприємництва зареєстрований є свідоцтво. В установчих документах вказаніосновні положення про діяльність та майно підприємства, його засновників таправовий статус [2].
3. РОЗРОБКАКОМЕРЦІЙНОЇ ІДЕЇ ТА ОЦІНКА ЇЇ НА ПРЕДМЕТ МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ
Одним із важливихзавдань при започаткуванні підприємства є вибір виду діяльності та розробкакомерційної ідеї, з якою майбутній підприємець планує вийти на ринок.Комерційна ідея – це конкретне цілісне знання про доцільність, можливість таефективність розробки і впровадження певного технічного або іншого рішення. Цете, що може бути реально зроблено та поставлено на ринок.
Життєздатнікомерційні ідеї потрібні не лише для того, щоб розпочати власну справу, але дляуспішного функціонування бізнесу на всіх його етапах.
Нові комерційніідеї потрібні для:
- розробкинових видів продукції, послуг;
- захопленнянових ринків та залучення нових клієнтів;
- зменшеннярівня витрат виробництва;
- підвищенняприбутковості бізнесу тощо;
При розробцікомерційної ідеї потрібно пам’ятати про три обставини:
1. Нові ідеїгенерувати важко;
2. Існуютьтрадиційні висловлювання, які можуть “знищити” розроблену ідею “на пні”. Дотаких висловлювань належать: “Це не буде працювати”, “Це вже використовували чивипробували”, “Хто за це буде платити”, “Це дурниця” тощо.
1. Є такіосновні підходи до розробки комерційної ідеї:
- запозичитичужу ідею.
- використатиякійсь унікальний фактор.
- запропонуватиабсолютно нову ідею, якої до цього ще не було.
Наука і практикарозробили чимало методів творчого пошуку комерційної ідеї [2].
В даній курсовійроботі комерційна ідея розробляється методом, який базується на використаннітак званої карти ідей. Даний метод передбачає виконання низки дій, які можнаоб’єднати в певні етапи розробки.
Ключове слово длярозробки комерційної ідеї [2]: Телевізори.
Перший етапрозробки комерційної ідеї полягає в заповнення карти ідей за наступниминапрямками та в виборі пріоритетної позиції:
Виробництво:Плоскі, плоскі рідинно-кристалічні, домашні кінотеатри, плазмові панелі,підставки, тумби для телевізорів, широкоформатні телевізори.
Торгівля:Різноманітні моделі телевізорів, підставки для телевізорів, засоби для доглядуза телевізорами.
Послуги: Упаковката установка телевізорів, настройка кабельного, супутникового телебачення.
Обранапріоритетна позиція: Виготовлення плоских рідинно-кристалічних телевізорів.
Таблиця 3.1 –Проблеми, що вирішує потенційна комерційна ідея
Потенційна комерційна ідея
(виробництво, товар, послуга) Які проблеми вирішуються? 1. Виготовлення широкоформатних телевізорів.
1. Гігієни зору.
2. Телевізору для великого приміщення.
3. Повноцінного сприйняття фільму. 2. Маленькі рідинно-кристалічні телевізори.
1. Телевізору на кухні.
2. Телевізору для маленького приміщення.
3. Транспортабельності телевізору. 3. Навесні телевізори.
1. Збереження місця.
2. Надання оселі певного стилю.
3. Захисту телевізору від механічних пошкоджень. 4. Ультратонкі телевізори.
1. Надання інтер’єру оригінальності.
2. Збереження місця в оселі.
3. Задоволення потреб покупців.
Другий етапрозробки полягає в формуванні потенційної комерційної ідеї з врахуванням того,які саме проблеми можуть бути вирішені у випадку реалізації даної комерційноїідеї. Проаналізувавши потенційну комерційну ідею заповнюємо таблицю 3.1. Обранакомерційна ідея: “Виготовлення навісних ультра тонких телевізорів з сріблястою,чорною, білою рамкою”.
Третій етапполягає в уточненні потенційної комерційної ідеї з врахуванням можливих змін впотребах, смаках та уподобаннях споживачів.
Для уточненнякомерційної ідеї відповідно до змін в потребах, смаках, уподобаннях заповнюємотаблицю 3.2
Таблиця 3.2 –Уточнення комерційної ідеїЗміни Конкретні зміни Нові можливості, що відкриваються при врахуванні змін 1. Стилю життя
1. Підвищення ролі особистості.
2. підвищення добробуту людей.
3. Надання значної уваги фірмовим речам.
1. Окремий телевізор в кожну кімнату.
2. Збільшення кількості споживачів.
3. Виготовлення брендових моделей. 2. Моди
1. На стиль “Хай тек” в інтер’єрі.
2. На плазмові широкоформатні телевізори.
3. На вбудовані телевізори.
1. Розробка нового дизайну для телевізорів.
2. Створення домашнього кінотеатру.
3. Телевізори, що не кидаються в очі, коли вони вимкнені. 3. Технологій
1. Поява нових мікросхем.
2. Поява нової системи передачі зображення.
3. Поява нової технології виготовлення телевізорів.
1. Створення майже будь-якого телевізору за формою та розмірами.
2. Можливо створити надзвичайно тонкий телевізор.
3. Підвищення надійності та швидкості виготовлення телевізорів.
Уточненакомерційна ідея: “Виготовлення ультра тонких надійних телевізорів”. Четвертиметапом розробки комерційної ідеї є удосконалення потенційної комерційної ідеї зметою надання їй більш привабливих рис.
Ідея:“Виготовлення вбудованих ультра тонких надійних телевізорів, що встановлюютьсяфірмою-продавцем або безпосередньо виробником”.
П’ятий етапрозробки комерційної ідеї полягає в удосконаленні комерційної ідеї за рахуноквнесення в цю ідею спеціальних знань та навичок самого розробника. Ідея:“Виготовлення вбудованих ультра тонких надійних телевізорів, що встановлюютьсяфірмою-продавцем або безпосередньо виробником. З вбудованими колонками, щовідключаються, якщо телевізор підключається до системи домашнього кінотеатру”.
Шостий етапполягає в оцінюванні комерційної ідеї на предмет можливості її реалізації. Дляоцінювання ідеї на предмет можливості її реалізації потрібно відповісти назапитання, заповнивши таблицю 2.3
Таблиця 3.3 –Оцінювання комерційної ідеї на предмет можливості її реалізаціїПитання Так Ні Чи є потреба в додатковій інформації? 1. Чи буде працювати Ваша ідея? + 2. Чи буде ця ідея спрацьовувати протягом певного (визначеного) часу? + 3. Чи будуть люди за це платити? + 4.Чи достатня кількість людей буде за це платити? + 5. Чи усвідомлюєте Ви, які потреби людей при цьому задовольняються? + 6.Чи знаєте Ви, якими будуть витрати на реалізацію висунутої комерційної ідеї? + 7. Чи безпечна Ваша ідея? + 8. Чи законна Ваша ідея? + 9. Чи сподобається Ваша ідея іншим людям? + 10. Чи можете ви знайти необхідну кількість грошей для реалізації ідеї? + 11. Чи потрібно Вам спеціальне обладнання? + 12. Чи володієте ви необхідними навичками (знаннями) для реалізації ідеї? + 13. Чи потрібен Вам персонал зі спеціальними знаннями (навичками) для реалізації запропонованої ідеї? +
Отже, ідеявиготовлення ультра тонких телевізорів, що легко вбудовуються в стіну, звбудованими колонками та можливістю підключення системи домашнього кінотеатру єновою та цікавою ідеєю. Дана ідея повинна знайти свого споживача на ринку.Оцінка ідеї на предмет можливості реалізації показала, що ідею доцільнореалізувати якнайшвидше.
4 ВИБІРОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Одниміз найважливіших стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місцярозташування суб'єкта бізнесу — підприємства. При цьому потрібно розрізнятитакі питання:
— вибір місця розташування офісу підприємства;
— вибір місця розташування самого підприємства.
Місцемрозташування підприємства є те місце, де знаходяться його виробничі, торговельні таінші підрозділи, які безпосереднім чином впливають на отримання доходів. Якщоці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декількамісць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьмапідприємствами.
Вибірмісця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмежений вибірхарактерний для підприємств, які «прив'язані» до джерел сировини або енергії.Всі інші підприємства мають вільний вибір місця розташування, отже можутьвибрати таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.
Навибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:
— витратина транспортування матеріалів, сировину, комплектуючі;
— витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;
— витрати на орендну плату (або вартість будівництва нових основних засобів);
— відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташуванняпідприємства;
— вплив інфраструктури тощо.
Аналізуючизазначені фактори, потрібно враховувати, що всі вони мають різний вплив дляпідприємств різних видів діяльності. Так, для підприємств, які надають послуги,важливо, щоб клієнтура мала вільний та зручний доступ до них. Для промисловихпідприємств потрібно, щоб витрати на доставку матеріалів, сировини, робочоїсили, комунальні послуги, витрати на транспортування готової продукції доспоживачів були мінімальними. Для торгівельних підприємств потрібно, щоб до нихмогли потрапити якомога більше покупців, щоб ці покупці мали високу купівельнуспроможність, щоб витрати на оренду приміщень, транспортування товарів доторгових точок, витрати на рекламу цих товарів тощо були найнижчі. Потрібнотакож враховувати наявність поблизу підприємства конкурентів, які можутьвідтягувати на себе певну кількість потенційних покупців тощо.
Основнапроблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що нірезультати діяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можнавизначити точно. Всі вони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місцерозташування підприємства може виявитись неоптимальним. Із цього витікає, щовибір місця розташування підприємства — це проблема прийняття рішень в умовахневизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативнихрозрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.
Найтяжчеоцінити такий фактор, як вплив інфраструктури. Так, недостатній розвиток сіткивулиць, залізниць, портів, енергопостачання тощо, з одного боку, збільшуєвитрати на доставку матеріалів, сировини тощо, а з іншого боку, зменшує витратина заробітну плату, тому що все це характерно для країн, що розвиваються, дерівень зарплати низький. Окрім цього недостатньо розвинута транспортна системавимагає наявності більш змістовних складів, що потребує додаткових витрат на їхоренду, обслуговування тощо.
Загальнеправило вибору оптимального місця розташування підприємства: «Підприємствоповинно бути розташовано там, де результати його роботи, які залежатьбезпосередньо від місця знаходження підприємства, в найбільшій міріперевищували б відповідні витрати».
Отже,кращим буде таке розташування підприємства, де так званий брутто-прибуток (БП),тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства,буде найбільшим:
БП= Д—В®максимум,a (4.1)
деД — дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;
В- річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташуванняпідприємства, грн.
Вибратиоптимальне місце розташування підприємства (варіант 20).
Длякожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані взавданні, нарисуємо схеми руху, за якими матеріали та сировина будутьдоставлятися з пункту, який визначає джерело постачання (В), до точок, в якихпланується розмістити підприємство (5, 21,7, 10). Схема руху від джерелапостачання до точок, де можна розташувати підприємство показана на рисунку 4.1
/>
Рисунок4.1 Схема руху від джерела постачання до точок, де можна розташуватипідприємство
Таблиця4.1 – Показники, що характеризують діяльність підприємстваВар.
αі
Зі β
Nі
dі S K λ δ Р Ц М
грн/ тонно
-км грн./ міс. чол.
грн./
кв.м кв.м тис. грн. % %
тис.
чол. грн. кг 20 1,56 109 0,3 5 3,2 103 91 1,1 27 1107 27 2,1
1.Керуючись схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини,розрахуємо довжину маршрутів L для кожного із варіантів, в км.:
L5= 3+7.3=10.3км;
L7=5.8+2.1=7.9км;
L10=3+2=5км;
L21=3+5.9+3.7=12.6км.
2. Розрахуємо масу матеріалів тасировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, заформулою:
/> тонн, (4.2)
де/> - масаодного виробу, кг;
/> — кількістьпотенційних покупців, які мешкають в регіоні;
/> - коефіцієнт,який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають допідприємства:
- якщо підприємствознаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою,то /> = 0,3… 0,4;
- якщопідприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, або у вільнійекономічній зоні, то />= 0,1… 0,15;
- якщопідприємство знаходиться в звичайному районі, то
/>=0,025…0,05;
/> — коефіцієнт,який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши доданого підприємства:
- якщо підприємство знаходитьсяв елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то /> = 0,1…0,15;
- якщо підприємство знаходитьсяв районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то />= 0,12…0,17;
- якщо підприємство знаходитьсяв звичайному районі, то />=
= 0,15… 0,2.
Оскількипідприємство “5” розташоване в звичайному районі, то вибираємо наступнікоефіцієнти:
К/>=0,033; К/>=0,18.
Підприємство “7” розташованев районі з розвинутою інфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти:
К/>=0,13; К/>=0,15.
Оскількипідприємство “10” розташовані в вільній економічній зоні, то вибираємо наступнікоефіцієнти:
К /> =0,13; К/>=0,14 .
Оскількипідприємство “21” розташоване в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то вибираємо наступні коефіцієнти:
К/>=0,35; К/>=0,12.
Підставившизначення в формулу 4.2, отримаємо:
Q5/>= />13,8 тонн;
Q7/>= /> 45,33 тонн;
Q10/>= /> 42,3 тонн ;
Q21 = /> 97,63 тонн;
3. За формулою 4.3 для кожногоіз варіантів розташування підприємства розрахуємо виручку (виторг) підприємства/> за рік:
/>(грн.), (4.3)
де/> - середняціна одиниці товару, грн.;
/> - кількістьпотенційних покупців, які мешкають в даному регіоні.
Підставившизначення, отримаємо:
Д5 = 27/>1107000/>0,033/>0,18=177540,66 грн. ;
Д7 = 27/>1107000/>0,13/>0,15= 582835,5 грн.;
Д10 = 27/>1107000/>0,13/>0,14= 543979,8 грн.;
Д21 = 27/>1107000/>0,35/>0,12=1255338 грн.;
4. За формулами 4.4 і 4.8, длякожного із варіантів розрахуємо
витрати, які залежать від місця розташування підприємства. Витрати татранспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції відджерел постачання до місця розташування підприємства /> можна розрахувати за формулою:
/>(грн.), (4.4)
де /> - вартістьтранспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;
/> - відстань від джерелапостачання до місця розташування підприємства, км.;
/> - маса матеріалів,сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємствовід джерела постачання за рік, тонн;
/> - кількість видівсировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.
/> - коефіцієнт, якийвраховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерелпостачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїздутранспорту порожняком:
— якщопідприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то /> = 1,25… 1,5;
— якщопідприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то /> = 1,1…1,25;
— якщо підприємствознаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то />=1,00… 1,10.
B15= 1,05/>1,56/>10.3/>13,8=232.82грн.;
B17= 1,2/>1,56/>7.9/>45,33=670.37грн.;
B110= 1,05/>1,56/>5/>42,3=346.43грн.;
B121= 1,33/>1,56/>12.6/>97,63=2552.29грн.
Витратина заробітну плату персоналу підприємства />, включаючи її доставку до місцяроботи, можна розрахувати за формулою:
/> (грн.), (4.5)
де/> -середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії таспеціальності, грн./місяць.;
/> - коефіцієнт, який враховує виплатипідприємства в обов'язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;
/> - кількістьпрацівників даної професії або спеціальності;
12- число місяців в році;
/> - коефіцієнт,який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємствознаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:
- якщопідприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутоюінфраструктурою, то /> = 1,15… 1,3;
- якщопідприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то /> = 1,05…1,15;
- якщопідприємство знаходиться в звичайному районі, то />=1,00… 1,05;
/>/> - число професій абоспеціальностей працівників.
B25 = 1,025/>109/>(1+0,3) />5/>12 = 8714,55 грн.;
B27 = 1,1/>109/>(1+0,3) />5/>12 = 9352,2 грн.;
B210 = 1,22/>109/>(1+0,3) />5/>12 = 10372,44 грн.;
B221 = 1,22/>109/>(1+0,3) />5/>12 = 10372,44 грн.
Витратина оренду приміщень /> можна розрахувати за формулою:
/>, (4.6)
де/> -розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в данийчас, грн./кв.м;
/> - площаприміщень, які орендуються, кв.м.;
12- число місяців в році;
/> - коефіцієнт,який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральнихрайонів, тобто до розвинутої інфраструктури:
- якщо підприємство знаходитьсяв елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то /> = 1,3… 1,6;
- якщо підприємство знаходитьсяв районі з розвинутою інфраструктурою, то /> = 1,1 ...1,3;
— якщопідприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то/>=1,0.
B35 = 1/>3,2/>103/>12 = 3955,2 грн.;
B37 = 1,2/>3,2/>103/>12 = 4746,24грн.;
B310 = 1/>3,2/>103/>12 = 3955,2 грн.;
B321 = 1,45/>3,2/>103/>12 = 5735,04грн.
Величинаподатків на капітал /> розраховується за формулою:
/>, (4.7)
де/> -вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі, грн.;
/> — загальнаставка податку на основний капітал, в %;
/> - коефіцієнт,який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільнійекономічній зоні:
— якщопідприємство знаходиться в районі вільної економічної
зони, то коефіцієнт />= 0,2… 0,5;
— якщопідприємство знаходиться в інших районах, то />=1,0.
B45 = 91/>0,011/>1= 1,001 грн.;
B47 = 91/>0,011/>1= 1,001 грн.;
B410 =91/>0,011/>0,35 = 0,35 грн.;
B421 =91/>0,011/>1= 1,001 грн.
Величинаподатків з доходу (виторгу) /> розраховується за формулою:
/>, (4.8)
де/> - виручка(виторг) підприємства за рік, грн.;
/> — загальнаставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку наприбуток, у відсотках.
B55 = 177540,66/>027/>1= 47935,97 грн.;
B57 = 582835,5/>027/>1= 157365,58 грн.;
B510 = 543979,8/>0,27/>0,35 = 51406,1 грн.;
B521 = 1255338/>0, 27/>1= 338941,26 грн.
5. За формулою 4.9 для кожногоіз варіантів розрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташуванняпідприємства.
Річнівитрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства,розраховуються за формулою:
/>(грн..), (4.9)
Підставившизначення, отримаємо:
B5 =232.82+8714,55+3955,2+1,001+47935,97 = 60839.54грн.;
B7 =670.37 +9352,2+4746,24+1,001+157365,58 = 172135.37 грн.;
B10 =346.43+10372,44+3955,2+0,35+51406,1 = 66080.52 грн.;
B21 =2552.29+10372,44+5735,04+1,001+338941,26 =357602.03 грн.
6. За формулою 4.1 для кожногоіз варіантів розрахуємо брутто-прибуток та виберемо найкращий варіант місцярозташування підприємства:
БП5 = 177540,66 — 60839.54 = 116701.12 грн.;
БП7 = 582835,5 — 172135.37 = 410700.13 грн.;
БП10 = 543979,8 — 66080.52 = 477899.28 грн.;
БП21 = 1255338 — 357602.03 = 897735.97 грн.
Результати розрахунківзведемо до таблиці 4.2Таблиця 4.2 – Зведена таблиця розрахунківбрутто-прибуткуВаріант Д, грн.
В1, грн.
В2, грн.
В3, грн.
В4,
грн.
В5,
грн.
/>, грн.
БП,грн. 5 177540,66 232.82 8714,55 3955,2 1,001 47935,97 60839.54 116701.12 7 582835,5 670.37 9352,2 4746,24 1,001 157365,58 172135.37 410700.13 10 543979,8 346.43 10372,44 3955,2 0,35 51406,1 66080.52 477899.28 21 1255338 2552.29 10372,44 5735,04 1,001 338941,26 357602.03 897735.97
7. Зробимо висновки
Найкращийваріант місця розташування підприємства – це 21 – підприємство знаходиться велітному центрі з дуже розвинутою інфраструктурою. Це пояснюється тим, щобрутто-прибуток, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місцязнаходження підприємства, найбільший: БП = 897735.97 грн.
5. РОЗРАХУНОК ПОТРЕБИ В СТАРТОВОМУ КАПІТАЛІ ПІДПРИЄМСТВА
Для здійсненняпідприємницької діяльності потрібно мати певний капітал. Без його наявності неможе бути підприємництва. Чим потужнішим є капітал підприємця, тим масштабнішимиможуть бути результати його діяльності. Капітал – грошові і матеріальні кошти,об’єкти права інтелектуальної власності і організаторські навички (гудвіл),котрі використовуються в процесі виробництва і виступають джерелом отриманняприбутку. До основних капіталоутворювальних елементів відносяться: засобивиробництва, матеріальні оборотні елементи виробництва, оплата праці працівників,оборотні кошти в грошовій формі.
Стартовий капітал– це капітал, який вкладається у будь-яку підприємницьку справу з самогопочатку практичної реалізації комерційної ідеї. Чим складніше продукція, чимтриваліший виробничий цикл, тим більшою повинна бути величина стартовогокапіталу. В найбільш загальному вигляді потребу в стартовому капіталі К, якийнеобхідний для початку підприємництва, можна розрахувати за формулою:
/> (5.1)
де /> – грошовікошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин,обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів;
/> – грошові кошти наоплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії;
/> – грошові кошти дляоплати праці найманих працівників;
/> – грошові кошти наоплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об’єктів інтелектуальноївласності та інші кошти.
Стартовий капіталскладається з основного та оборотного капіталу. Основний капітал функціонуєпротягом тривалого часу, в процесі експлуатації не змінює свою натуральну форму,а свою вартість переносить на виготовлену продукцію частинами, в міру зношення.Оборотній капітал функціонує протягом одного виробничого циклу, повністю змінюєсвою натуральну форму, а свою вартість переносить на готову продукцію одразу іповністю. Також практично завжди стартовий капітал складається з власногокапіталу, який вноситься засновниками справи, та капіталу покриття, якийвкладається в справу на умовах, обумовлених іншими особами: інвесторами,комерційними банками, кредиторами тощо [2]. Величину стартового капіталу такапіталу покриття розраховують на основі економічних розрахунків. Розрахунокскладається з 11 кроків. 1-й крок. Визначаємо загальну величину витрат напридбання або оренду будівель, споруд, машин, обладнання, інструменту і т.д.Вибираємо найефективніший варіант вкладання грошей. Визначаємо терміни протягомяких будуть використані ці кошти. Варіант використання коштів і терміни витратвже розподілені. 2-й крок. Визначаємо щомісячні витрати на оплату праціпрацівників з урахуванням всіх обов’язкових виплат. За завданням цей крок вжезроблено. 3-й крок. Визначаємо загальні витрати, згідно варіанту дані наведенів таблиці 5.1 (дані за січень), коефіцієнти зміни витрат по місяцям наведено втаблиці 5.2 [2] а конкретні витрати по місяцям з врахуванням коефіцієнтів змінивитрат в таблиці 5.3 [2].
Таблиця 5.1 –Витрати за січень
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн. 47 312 9 35 6
Таблиця 5.2 –Коефіцієнти зміни витрат по місяцяхГ
/>
січ.
/>
лют.
/>
бер.
/>
квіт.
/>
трав.
/>
черв.
/>
лип.
/>
серп.
/>
вер.
/>
жовт.
/>
лист.
/>
груд.
/> 1 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 1,1 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2
/> 1 3 1 1,3
/> 1 0,8 0,8 0,8 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1 1,1
/> 1 1 1,1 1,1 1,5 0,9 1,2 1 1 1 1
/> 1 2 2 1
Таблиця 5.3 –Щомісячні витрати
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис. грн.
/>, тис.грн.
/>, тис. грн. місяць ∑Г, тис. грн. 47 312 9 35 6 Січень 409 56,4 936 7,2 35 12 Лютий 1046,6 56,4 312 7,2 12 Березень 387,6 56,4 405,6 7,2 38,5 6 Квітень 513,7 56,4 9,9 38,5 Травень 104,8 56,4 9,9 52,5 Червень 118,8 51,7 9,9 31,5 Липень 93,1 56,4 9,9 42 Серпень 108,3 56,4 9,9 35 Вересень 101,3 56,4 9,9 35 Жовтень 101,3 56,4 9,9 35 Листопад 101,3 56,4 9,9 35 Грудень 101,3
4-й крок. Будуємографік зміни щомісячних загальних витрат у часі, рис. 5.1.
/>
Рисунок 5.1 –Графік зміни загальних щомісячних витрат
5-й крок.Прогнозуємо з якого часу підприємець почне отримувати виручку, а також їїможливу величину. Кількість виготовленої продукції (N), вартість реалізації одиниці (P) та час реалізації, дані длярозрахунку доходу наведені в таблиці 5.4 [2], величина щомісячного доходунаведена в таблиці 5.5.
Таблиця 5.4 –Дані по реалізації продукціїР, грн. N, тис. шт.(по місяцям) ВК, тис.грн. 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й 62 1 2 3,1 3,1 3,1 4,1 4,1 4,1 1600
Таблиця 5.5 –Прибуток підприємства по місяцяхмісяць 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й прибуток, грн. 62 124 192,2 192,2 192,2 254,2 254,2 254,2
6-й крок. Будуємографік щомісячної потреби в капіталі, рис. 5.2. Для побудови графіка потрібновизначити величину реальних потреб в капіталі.
Використовуючитаблиці 5.3 та 5.5 знайдемо реальну потребу в капіталі, як різницю міжвитратами та прибутком по місяцям, результати наведені в табл. 5.6.
Таблиця 5.6 –Реальна щомісячна потреба в капіталімісяць 1-й 2-й 3-й 4-й 5-й 6-й 7-й 8-й 9-й 10-й 11-й 12-й витрати, тис.грн 409 1046,6 387,6
513,7 – 0
= 513,7
104,8 – 62
= 42,8
118,8 – 124
= --5,2
93,1 – 192,2
= -99,1
108,3 – 192,2
= -83,9
101,3 – 192,2
= -90,9
101,3 – 254,2
= -152,9
101,3 – 254,2
= 152,9
101,3 – 254,2
= 152,9
/>
Рисунок 5.2 –Графік щомісячної потреби в капіталі
Як видно зграфіка потреба в капіталі буде відчуватись протягом перших п’яти місяців.
7-й крок.Розраховуємо величину стартового капіталу. Для даного варіанту величинустартового капіталу дорівнює:
409+1046,6+387,6+513,7+42,8= 2399,7тис. грн.
8-й крок.Розраховуємо величину капіталу покриття. За рахунок власного капіталупідприємства зменшаться щомісячні витрати наступним чином:
Січень – 409 –409 = 0 тис. грн.
Залишок власногокапіталу: 1600 – 409 = 1191 тис. грн.
Лютий – 1046,6 –1046,6 = 0 тис. грн.
Залишок власногокапіталу: 1191 – 1046,6 = 144,4 тис.грн.
Березень – 387,6– 144,4 = 243,2 тис. грн.
Весь власнийкапітал вже витрачено.
Загальна величинакапіталу покриття дорівнює:
0+0+243,2+513,7+42,8= 799,7 тис. грн.
9-й крок. Будуємографік щомісячної потреби капіталу покриття (рис. 5.3). Потреба капіталупокриття по місяцям наведено в таблиці 5.7.
Таблиця 5.7 –Потреба капіталу покриття по місяцямМісяць січ. лют. бер. квіт. трав. черв. лип. серп. вер. жовт. лист. груд. Капітал, тис. грн. 243,2 513,7 42,8 -5,2 -99,1 -83,9 -90,9 -152,9 -152,9 -152,9
/>
Рисунок 5.3 –Графік щомісячної потреби в капіталі покриття (заштрихована ділянка)
Чистий прибутокпідприємства дорівнює:
5,2+99,1+83,9+90,9+152,9+152,9+152,9= 737,8 тис.грн.
Середньомісячнийприбуток дорівнює: 737,8/7 = 105,4 тис.грн.
10-й крок.Визначаємо реальні джерела покриття потреб.
Згідно завдання –це позика.
11-й крок.Визначаємо термін повернення взятої позики.
Величина позикидорівнює: 737,8 тис.грн. Починаючи з 6-ого місяця підприємство починаєотримувати середньомісячний прибуток в 105,4 тис. грн… Припустимо, що 50% цієїсуми, тобто 52,7 тис. грн. спрямовано на повернення позики. Тоді термінповернення позики буде дорівнювати:
737,8 (тис.грн.)/52,7 (тис. грн./міс.) = 14 міс.
Загальний термінна який потрібно взяти позику дорівнює: 3+14 = 17 міс.
За перші двамісяця затрати повністю покриваються власним капіталом.
Отже, потреба вкапіталі необхідному, щоб розпочати діяльність становить: 2399,7 тис. грн. Щоботримати ці кошти підприємство бере позику в розмірі 737,8 тис. грн. і зможеповернути її лише через 17 місяців.
Проведенірозрахунки є приблизними, адже вони не враховують ні інфляції, ні процентнихставок і т. п. На момент відкриття підприємства це є найважливіший підрахунок,адже від його правильності залежить прибуток підприємства на початку йогодіяльності .
6. РОЗРАХУНОКПОДАТКУ З ПРИБУТКУ ТА ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ, ЩО ЇХ СПЛАЧУЄ СУБ’ЄКТПІДПРИЄМНИЦТВА – ЮРИДИЧНА ОСОБА
В процесі своєїдіяльності суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа повиненсплачувати близько 20 основних та 15 місцевих податків. Основними із них єподаток на прибуток та податок на додану вартість. Розрахунок величини цихподатків здійснюється на основі чинного законодавства, даних бухгалтерськогообліку, звітів про результати діяльності підприємства за встановленими формами.
Податок наприбуток – це один з основних прямих податків. Керуючись формулами оптової цінита витрат підприємства в розрахунку на один виріб, можна записати, що величинаподатку на прибуток Пп в розрахунку на один виріб може бутирозрахована за формулою:
/>, (6.1)
В тому випадку,якщо ставка податку на прибуток α задана в відносних одиницях, величинаподатку на прибуток в розрахунку на один виріб Пп визначається за формулою:
/>, (6.2)
де Пдо– прибуток на оподаткування в розрахунку на один виріб, грн.;
Цо –оптова ціна виробу, грн.;
Вр –витрати на виробництво та реалізацію одного виробу (з урахуванням операційнихта інших витрат), грн.;
α – ставкаподатку на прибуток;
Податок наприбуток, що його повинно сплачувати підприємство за результатами діяльності вцілому, розраховується за даними бухгалтерського обліку даного підприємства.Величина податку на прибуток Пп(заг), що його повинно сплатитипідприємство за результатами діяльності в цілому протягом певного періоду часу,може бути розрахована за формулою:
/>, (6.3)
ВД – валовийдохід (виручка) підприємства за визначений період часу, зазвичай за квартал,грн.;
ВВ – валовівитрати підприємства за той же період часу, включаючи амортизаційнівідрахування, грн.;
α – ставкаподатку на прибуток, %. В 2009 році α = 0,25.
Розраховуємовеличину податку на прибуток. Для розрахунку використаємо дані завдання таформулу 6.3.
1. Визначаємодати настання валового доходу та валових витрат:
а) Валовий довийдохід: 1.01 (І квартал); 21.04 (II квартал); 12.07 (III квартал); 12.11 (IV квартал).
б) Валовівитрати: 22.02 (І квартал); 12.08 (II квартал);14.09 (III квартал); 10.12 (IV квартал).
2. Визначаємовеличину податку на прибуток
І квартал Ппзаг=(380000 –153000)∙0,25 = 56750 грн.
ІІ квартал Ппзаг= 310000∙0,25 = 77500 грн.
ІІІ квартал Ппзаг= (360000 – 157000 – 154000)∙0,25 = 12250 грн.
IV квартал Ппзаг =(396000 – 152000) ∙0,25 = 61000 грн.
3. Якщо продукціявідвантажена, але неоплачена вже платиться податок на прибуток, а реальнихгрошей на підприємстві в цьому випадку немає. Отже може статись так, що упідприємство буде не в змозі заплатити податок.
4. Коригувативеличину податку на прибуток в певному кварталі можна зменшуючи чи збільшуючивалові надходження чи валові витрати, змінюючи дату фіксації валового доходуабо валових витрат.
Податок на доданувартість ПДВ — один із найголовніших непрямих податків. Об’єктом оподаткуванняє операції з пролажу товарів, робіт, послуг, а також вивезення товарів вУкраїну.
Величина податкуна додану вартість ПДВ у розрахунку на один виріб розраховується по формулі:
/>, (6.4)
де Цо– вільна ринкова ціна виробу, грн.;
β – ставкаподатку на додану вартість; В 2009 році β=0,20.
Величина податкуна додану вартість в цілому на підприємстві розраховується за формулою:
/>, (6.5)
де Цві– вільна ринкова ціна виробу і-го найменування, грн.;
n – кількість найменуваньвиробів.
Величина ПДВ, щопідлягає сплаті в цілому по підприємству, розраховується за формулою:
/>, (6.6)
де Цві2– вільна ринкова ціна проданого товару і-ого виду, грн.;
Цвj1 – вільна ринкова ціна купленогоматеріалу j-ого виду, грн.;
n – кількість видів проданихтоварів;
m – кількість видів купленихматеріалів.
Розраховуємовеличину податку на додану вартість
1. Визначаємовеличину, дату та суму рахунку податкового кредиту (ПК) для кожної операції,для отриманих матеріалів.
Операція а: 13.01– січень; ПК = 3250000∙0,2 = 650000 грн.;
Сума рахунку =3250000+650000 = 3900000 грн.
Операція б: 21.02– лютий; ПК = 3700000∙0,2 = 740000 грн.;
Сума рахунку =3700000+740000 = 4440000 грн.
Операція в: 12.03– березень; ПК = 3550000∙0,2 = 710000 грн.;
Сума рахунку =3550000+710000 = 4260000 грн.
2. Визначаємоціну вільну ринкову
Операція а: Цвр = 6100000+3250000 = 9350000 грн.
Операція б: Цвр = 6130000+3700000 = 9830000 грн.
Операція в: Цвр = 6320000+3550000 = 9870000 грн.
3.Визначаємовеличину, дату та суму рахунку податкових забов’язань для кожної операції.
Операція а:–січень; ПЗ = 9350000∙0,2 = 1870000 грн.;
Сума рахунку =9350000+1870000 = 11220000 грн.
Операція а:–лютий; ПЗ = 9830000∙0,2 = 1966000 грн.;
Сума рахунку =9830000+1966000 = 11796000 грн.
Операція а:–березень; ПЗ = 9870000∙0,2 = 1974000 грн.;
Сума рахунку = 9870000+1974000= 11844000 грн.
4.РозраховуємоПДВ за касовим методом:
Дати податковогозабов’язання по касовому методу:
Січень – 17.01;Лютий – 18.02; Березень –13.03;
Визначається задатою отримання коштів.
ПДВ = ПЗ – ПК
ПДВсічень= 1870000 – 650000 = 1220000 грн.
ПДВлютий= 0 – 740000 = -740000 грн. (від’ємне значення означає, що держава абовідшкодує кошти або зменшить величину податку в майбутньому)
ПДВберезень= 1974000+1966000 – 710000 = 20916000 грн.
∑ = 1220000 – 740000+20916000 = 21396 тис. грн.
5.РозраховуємоПДВ за методом настання ПЗ у момент відвантаження
продукції:
Дати ПЗ заметодом настання ПЗ у момент відвантаження продукції:
ПДВ = ПЗ – ПК
ПДВсічень= 0 – 650000 = -650000 грн.
ПДВлютий= 1966000+1870000 – 740000 = -3564000 грн.
ПДВберезень= 0 – 710000 = -710000 тис. грн.
ПДВквітень= 1974000 – 0 =1974000грн.
∑ = -650000-3564000 – -710000 +1974000 = -3660000 тис. грн.
- Таким чином, ми розрахували основні види податківдля підприємства: податок на прибуток та податок на додану вартість. Ми бачимо,що величину одного і того ж податку можна розраховувати декількома способами.
7.РОЗРАХУНОК ТОВАРНОГО ЗАПАСУ ТА ОЦІНЮВАННЯ ПОВНОТИ ТОРГОВОГО АСОРТИМЕНТУМАГАЗИНУ
Основоюдіяльності будь-якого торговельного підприємства є формування товарногоасортименту.
Товарнийасортимент — цесукупність груп, видів, різновидів, сортів товарів, об'єднаних за певноюознакою. Товарний асортимент буває:
а)виробничий і торговий.
Виробничийасортимент — ценоменклатура (перелік) товарів, що випускаються промисловими і сільськогосподарськимипідприємствами, а також іншими виробниками. Торговий асортимент — ценоменклатура товарів, що підлягають продажу в роздрібній торгівлі. Торговийасортимент, в свою чергу, поділяється на дві товарні галузі: продовольчі танепродовольчі товари. Кожна із галузей ділиться на товарні групи, товарні групиподіляються на товарні підгрупи, кожна підгрупа складається з різних видівтоварів; види поділяються на різновиди (або сорти). Сукупність всіх різновидів(сортів) складає асортиментний перелік товарів, що знаходяться в магазині.
б)груповий і внутрішньо груповий (розгорнений).
Груповийасортимент — цеперелік товарних груп. Внутрішньогруповий асортимент — це де галізаціягрупового асортименту за конкретними підгрупами, видами і різновидами товарів. Ширинаасортименту — це кількість товарних груп. Глибина асортименту — це кількістьрізновидів товару в рамках кожної товарної групи;
в)простийта складний.
Простийасортиментскладається із товарів, які практично не мають різновидів (наприклад, овочі,сіль, господарське мило). Складний асортимент складається із товарів, які вмежах одного виду товару мають власну внутрішню класифікацію: фасони, розміритощо;
г)з різною частотою попиту на товари. За частотою попиту товари поділяються натакі, що купуються найчастіше і навіть щодня; товари періодичного попиту;товари рідкого попиту (предмети тривалого користування); сезонні товари;
д)з різною стабільністю попиту на товари. За рівнем стабільності попит на товарибуває:
— стабільним,коли попит на товари стійкий. Такі товари не допускають заміни;
— схильнимдо різних коливань;
— альтернативним,коли є взаємозамінність товарів (наприклад, цукерки);
— імпульсним,коли попит виникає безпосередньо в торговому залі під впливом реклами,аргументацій продавця тощо;
є)з різними ознаками комплексності товарів. За комплексністю розрізняють:
— комплекситоварів за статевовіковою ознакою: „Товари для жінок», „Товари длядітей" і т. ін.;
— комплекситоварів за особливостями стилю життя і проведення дозвілля: „Товари длясаду", „Товари для туриста", „Товари для дому" тощо.
Зазначенікомплекси, в свою чергу, можуть поділятися на мікрокомплекси: „Одяг",„Взуття", „Білизна" тощо.
ж)для оптових та для роздрібних підприємств (магазинів).
Формуванняторгового асортименту на оптових підприємствах — це процес підбору груп, видіві різновидів товарів у відповідності з попитом населення. Формуванняасортименту здійснюється у такий послідовності:
— визначаєтьсягруповий асортимент товарів;
— визначаєтьсячисло різновидів товарів кожного виду.
Контрольза наявністю на оптовому підприємстві товарів відповідно до асортиментногопереліку здійснюють товарознавці-комерсанти. Для цієї мети використовуютьсякартки обліку, які зведені в картотеки для кожної товарної групи. Картотекурекомендуються ділити на три частини. В першій знаходяться картки на товари,запаси яких є в необхідній кількості, у другій — картки на товари, запас яких єкритичним, і в третій — картки на товари, відсутні в даний момент часу [6].
Формуванняторгового асортименту в магазинах складається з 3-х етапів:
— встановлюєтьсягруповий асортимент товарів в магазині. Дана робота проводиться на основімаркетингових досліджень;
— проводятьсярозрахунки структури групового асортименту, тобто визначаються кількісніспіввідношення окремих груп товарів;
— визначається внутрішньо груповий асортимент, тобто конкретний
перелік товарів кожного виду в межах кожної групи.
Повнотаасортименту — цевідповідність фактичної наявності товарів на полицях магазину розробленому асортиментномупереліку. Для оцінювання повноти асортименту можна користуватись показником,який має назву „коефіцієнт повноти асортименту".
Коефіцієнтповноти асортименту />, розраховується за формулою:
/> (7.1)
де/> -фактична кількість різновидів товарів па момент перевірки;
/> - кількістьрізновидів товарів, передбачена нормативним асортиментним переліком.
Коефіцієнтповноти асортименту є показником не дуже точним, оскільки залежить від багатьохвипадкових чинників: наприклад, від затримки у відвантаженні продукції,порушення графіка завезень товарів і т.ін.). Тому рекомендується застосовуватибільш точний показник коефіцієнт умовної стійкості асортименту Кст.
Коефіцієнтумовної стійкості асортименту Кст розраховується за формулою:
/> (7.2)
Таблиця7.1 — Дані перевірокВаріфнт Асортимент товарів Д роб., дні Перевірки
/>
/>
/>
/> 20 А, В, Д, Е, Ж, К 28 3 3 6 2 /> /> /> /> /> /> /> />
Підставившизначення з таблиці 7.1, отримаємо:
/>
Одниміз шляхів забезпечення повноти асортименту є наявність в магазині відповіднихзапасів товарів. З одного боку, чим більші запаси товарів, тим на більштривалий час буде забезпечена повнота асортименту. Але, з другого боку, чимбільші запаси, тим більшими будуть витрати на утримання, оренду приміщень,більшими будуть втрати товарів через псування, закінчення терміну використаннятощо.
Томувизначимо оптимальний запас товарів. Відомо, що в магазині здійснюєтьсяторгівля певним асортиментом товарів. Різновиди товарів, а також іншіхарактеристики наведено в таблиці 7.1
Таблиця7.1 Різновиди товарів і характеристикТовар Ктз Нзал., дні Qпл., шт Зс.м., шт Qс.м., шт А 0,56 15 1200 410 1000 В 0,13 4 4000 500 4100 Д 0,12 3 5000 300 4800 Е 0,18 5 6000 500 5500 Ж 0,4 9 600 300 700 К 0,14 4 4100 550 4000
Длякожного різновиду товару розрахуємо величину запасу на початок місяцювикористовуючи такі методів:
1.Через використання коефіцієнта товарного запасу Ктз.
Коефіцієнттоварного запасу Ктзрозраховується за формулою:
/> (7.3)
деЗп — запас товару даного різновиду на початок місяця (або наостанній день місяця), натуральних одиниць;
Q с.м. — середньомісячний обсяг реалізації товару даного різновиду за місяць,натуральних одиниць.
Тодізапас товару даного різновиду на початок місяця Зп можна розрахуватиза формулою:
Зп=Ктз/>Qпл, (7.4)
де Ктз — коефіцієнт товарного запасу;
Qпл — плановий обсяг реалізації товарів даного різновиду за мп. яш,. пат. одиниць.
Підставившизначення з таблиці 7.2 у формулу 7.3, отримаємо:
/>
/>
/>
/>
/>
/>
Підставившизначення з таблиці 7.2 у формулу 7.4, отримаємо:
/>
/>
/>
/>
/>
/>
2.Через використання норми запасу товару даного різновиду Нзал… Норма запасувизначає число днів торгівлі, на які вистачить запасу товару даного різновиду,і являє собою інтервал часу між суміжними поставками товару [6].
Знаючинорму запасу Нзал., розрахуємо запас товару даного різновиду на початок місяцяЗп:
/> (7.5)
еН зал. — норма запасу товару даного різновиду, днів;
Дроб. — число днів роботи магазину за місяць.
Підставимозначення у формулу 7.5:
/>
/>
/>
/>
/>
/>
3.Через врахування коливань рівня запасу відносно коливання обсягу реалізації. Вцьому випадку запас товару даного різновиду на початок місяця 3п розраховуютьза формулою:
/> (7.6)
деЗс.м. — середньомісячний запас товару даного різновиду, нат. одиниць;
Qc.м. — середньомісячний обсяг реалізації товару даного різновиду, натуральних одиниць.
Підставимозначення у формулу 7.6:
/>
/>
/>
/>
/>
/>
4.Через врахування базового (мінімального) товарного запасу. В цьому випадкузапас товару 3П на початок місяця розраховується за формулою:
Зп=Qпл + (Зс.м. — Qс.м) (7.7)
деQпл — плановий обсяг реалізації товарів даного різновиду замісяць, нат. одиниць;
Зс.м.- середньомісячний запас товару даного різновиду, нат. одиниць; Qc.м — середньомісячний обсягреалізації товару даного різновиду нат. одиниць. Даний метод розрахункутоварних запасів застосовується для магазинів, де оборотність товарних запасівстановить не більше 6-ти разів на рік.
Підставимозначення у формулу 7.7:
/>
/>
/>
/>
/>
/>
Зробимо висновки:
Так як Кст =0,58, то наявність товару на полицях магазину відповідає розробленомуасортиментному переліку. Порівнявши отримані результати бачимо, що доцільнішевикористовувати метод з використання норми запасу товару даного різновидуНзал., так як товарний запас за ним є оптимальним, при якому в магазині не будезафіксовано випадків відсутності товарів, що запитуються споживачами.
8.АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА
Підприємництво,а особливо мале, пов'язане з ризиком. Щоб зменшити ризик підприємницькоїдіяльності, потрібно постійно визначати фінансовий стан підприємства тапрораховувати його в майбутньому.
Одниміз методів визначення фінансового стану підприємства є розрахунок так званої точкибеззбитковості.
Постійнівитрати — це таківитрати, які майже не залежать (або дуже мало залежать) від обсягіввиробництва. До них належать: втрати на придбання обладнання; оплата ліцензій;заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу; орендна плата заприміщення; управлінські витрати; витрати на опалення та освітлення приміщень,на збут продукції, на рекламу тощо.
Зміннівитрати — цевитрати на сировину та матеріали, що витрачаються на виробництво продукції;заробітна плата виробничих робітників та нарахування на цю заробітну плату;транспорті витрати, витрати на силову електроенергію тощо [6].
Точкабеззбитковості — це такий рівень (обсяг) виробництва (або обсяг реалізації), при якому вдіяльності підприємства відсутній як прибуток, так і збитки, тобто, дохід відреалізації продукції повністю покривають витрати па її виробництво. Точкубеззбитковості Хбез, можна розрахувати за формулою;
/> , (8.1)
деПВ — постійні витрати на виробництво продукції, грн.;
Ввиручка (або дохід) від реалізації одиниці продукції, грн./шт.;
ЗВ- змінні витрати на виробництво одиниці продукції, грн./шт. Ці витрати щеносять назву „неповна собівартість".
Даніпідприємства зведено до таблиці 8.1
Таблиця8.1 – Дані підприємства Варіант ПВ, грн.. В, грн.. ЗВ, грн. N, шт.
/>
/>
/>
/> 14 95000 430 305 1900 12 20 15 21
Керуючисьданими таблиці 8.1, розрахуємо точку беззбитковості, яка складе:
/> (8.1)
/>
Цеозначає, що при виробництві та реалізації 760 виробів підприємство повністюпокриє свої витрати, і тільки при реалізації 761-го виробу почне отримуватиприбуток.
Точкубеззбитковості можна визначити графічно (рисунок 8.1)
/>
Формулу(8.1) можна записати в іншому вигляді. Так, відомо, що змінні витрати навиробництво продукції (за визначенням) завжди залежать від обсягу виробництвата реалізації продукції. Тому можна записати таке співвідношення:
ЗВ•N = а• В• N, (8.2)
деЗВ — змінні витрати на виробництво одиниці продукції, грн./шт.;
N- кількість виготовленої продукції, грн./шт.;
ЗВ• N — змінні витрати на виробництво всієї продукції, грн.;
а- коефіцієнт пропорційності;
Даліпровівши перетворення, отримаємо:
/>, (8.3)
деОРкр — критичний обсяг реалізації продукції, який показує, на якусуму підприємство повинно реалізувати продукцію, щоб покрити свої витрати тадосягти точки беззбитковості, грн.;
а- коефіцієнт пропорційності.
Спочаткувизначимо коефіцієнт пропорційності:
/>.
Далірозрахуємо критичний обсяг реалізації продукції:
/>
Це означає, що,реалізувавши продукції на 327586,2 грн., підприємство досягне точкибеззбитковості.
Так,зміна положення точки беззбитковості />Хбсз при змініпостійних витрат розраховується за формулою:
/> (8.4)
де± />ПВ — зміна постійних витрат виготовлення продукції, грн.;
а- коефіцієнт пропорційності;
В- виручка (дохід) від реалізації одиниці продукції, грн./шт.
Розрахуємовеличину зміни постійних витрат на виготовлення та реалізацію продукції:
/> (8.5)
/>
Далірозрахуємо зміну положення точки беззбитковості:
/>
Цеозначає, що для того, щоб досягти точки беззбитковості, підприємство повиннозбільшити обсяг виробництва та реалізації продукції на 91 шт. і довести його до(760 + 91) = 851 шт.
Критичнийобсяг реалізації продукції в цьому випадку складе:
ОРкр=430/>851 =365930 (грн.)
Увипадку, коли змінюються змінні витрати на виготовлення продукції, змінаположення точки беззбитковості />Хбсз розраховується заформулою:
/> (8.6)
деВ — виручка (дохід) від реалізації одиниці продукції, грн./шт.
ЗВі- початкові змінні витрати па виробництво одиниці продукції, грн./шт.;
ЗВ2 — змінні витрати на виробництво одиниці продукції після їх змін, грн./шт.
Зміннівитрати на виробництво одиниці продукції після підвищення заробітної платиробітників:
/> (8.7)
Розрахуємозмінні витрати на виробництво одиниці продукції після підвищення заробітноїплати робітників:
/>
Далівизначимо зміну положення точки беззбитковості:
/>
Цеозначає, що підприємству потрібно додатково виробити та реалізувати 724 вироби,щоб досягти точки беззбитковості. Обсяг виробництва та реалізації в цьомувипадку повинен складати 760+724=1484 вироби.
Критичнийобсяг реалізації продукції в цьому випадку складе:
ОРкр=430/>1484 =638120 (грн.)
Увипадку, коли змінюється ціна реалізації продукції, зміна положення точкибеззбитковості />Хбсз розраховується заформулою:
/> (8.8)
деВ2 — виручка (дохід) від реалізації одиниці продукції післяпідвищення ціни реалізації, грн./шт.
В1 — початкова виручка від реалізації одиниці продукції, грн./шт.;
ЗВ- змінні витрати на виробництво одиниці продукції, грн./шт.
Цінуреалізації одиниці продукції після підвищення ціни на продукцію розраховується:
/> (8.9)
Підставившизначення, отримаємо:
/>
Далівизначимо зміну положення точки беззбитковості за формулою 8.8:
/>
Цеозначає, що підприємство може зменшити обсяги виробництва та реалізаціїпродукції на 257 виробів і досягне при цьому точки беззбитковості. Обсягвиробництва та реалізації в цьому випадку може скласти (760 -257) = =503вироби.
Критичнийобсяг реалізації продукції буде дорівнювати:
ОРкр=430/>503 =216290 (грн.)
Розрахуноквеличини прибутку (або збитку) П, що його може отримати підприємство привиробництві та реалізації певного обсягу виробництва, здійснюється за формулою:
/> (8.10)
деN — обсяг виготовленої та реалізованої продукції (фактичний чи плановий), шт.;
(В- ЗВ) />N — маржинальний дохід, грн.
Впершому випадку величина прибутку, що його може отримати підприємство, якщовиготовить та реалізує на ринку 1400 шт. виробів, буде дорівнювати:
П= (430 -305) /> 1900- 95000 = 142500 грн.
Цеозначає, що у випадку реалізації 1900 виробів підприємство отримає 142500 грн.прибутку.
Вдругому випадку величина прибутку величину прибутку, що його може отриматипідприємство, якщо виготовить та реалізує на ринку 950 шт. виробів, будедорівнювати:
П= (430 -305) /> 950- 95000 = 23750 грн.
Цеозначає, що у випадку виробництва та реалізації 950 виробів підприємство будемати прибуток 23750 грн., тобто прибуток зменшується.
Призбільшені величини отриманого прибутку />N розраховується за формулою:
/> (8.11)
де/>П — збільшення величини прибутку, що планується, грн.
Величинаприбутку, що його отримувало підприємство, дорівнювала:
П= (430 -305) /> 1900- 95000 = 142500 грн.
Плановезбільшення величини прибутку розрахуємо за формулою:
/> (8.12)
Підставивши,отримаємо:
/>
Додатковийвипуск продукції при цьому:
/> (8.13)
/>
Цеозначає, що при збільшенні обсягу виробництва та реалізації продукції на 239шт. величина прибутку, що його отримає підприємство, зросте на 21%.
Увідносному вимірі зростання обсягу виробництва та реалізації продукції N(%)повинно скласти:
/> (8.14)
/>
Фінансовастійкість — це різниця між реальним та критичним обсягами реалізації продукції.Величина ФС може бути розрахована за формулою:
/> (8.15)
деОРф — фактичний обсяг реалізації продукції, грн.;
ОРкр — критичний обсяг реалізації продукції, грн.;
В- ціна реалізації одиниці продукції, грн./шт.;
N- фактичний обсяг реалізації продукції, шт.;
Х6ез — точка беззбитковості, шт.
Фінансовийзапас міцності />ОР(%) розраховується за формулою:
/> (8.16)
Фактичнийобсяг реалізації продукції складе:
ОРф= 430/>1900 =817000 грн.
Точкабеззбитковості буде дорівнювати:
/>
Критичнийобсяг реалізації складе:
ОРкр= 430 />760 =326800 (грн.)
Фінансовастійкість підприємства буде дорівнювати:
ФС= 817000- 326800 =490200 (грн.)
Цеозначає, що фінансовий стан підприємства задовільний. Фінансовий запас міцності(формула 8.16) буде дорівнювати:
/>
Це означає, щопідприємство може зменшити обсяг реалізації продукції на 150% і не зазнає прицьому збитків.
Зробимо висновки:
Точкабеззбитковості буде досягатися при виготовлені 760 шт. при зменшені виробництвапідприємство не отримає збитків.
Фінансовий станпідприємства є стабільним, так як ФС>0. Також підприємство має великий запасміцності />.
9. АНАЛІЗ ВПЛИВУСТРУКТУРИ ВИРОБНИЦТВА НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА
Точкабеззбитковості — це такий рівень (обсяг) виробництва (або обсяг реалізації), при якому вдіяльності підприємства відсутній як прибуток, так і збитки, тобто, дохід відреалізації продукції повністю покриває витрати на її виробництво. Точкубеззбитковості Хбез можна розрахувати за формулою:
/> нат. одиниць(шт.), (9.1)
деПВ — постійні витрати на виробництво продукції, грн.;
В- виручка (або дохід) від реалізації одиниці продукції, грн./шт.;
ЗВ- змінні витрати на виробництво одиниці продукції, грн./шт. Ці витрати щеносять назву «неповна собівартість» [6].
Проведеморозрахунок точка беззбитковості Хбез, коли на підприємстві виготовляютьсявироби різних найменувань. Для цього скористаємося таблицею 9.1Показники Позначення Одиниці вимірювання Види продукції А Б В Ціна реалізації виробу В грн./шт.. 138 148 208 Кількість N шт.. 264 2640 1240 Зміна витрат на один виріб ЗВ грн./шт.. 68 79 118 Постійні витрати ПВ тис.грн. 203
Виріб,що виготовляється в найменшій кількості, приймаємо за базовий. Це буде вирібА. Тоді: NА = Nбаз= 264 шт.
Виразимокількість інших видів виробів Ni через кількість виробу, що був взятий за базовий, за наведеною нижчеформулою:
/> (9.2)
деNбаз — кількість виробів i-го найменування, що був взятий за базовий.
Длянашого випадку:
/>
/>
/>
Оскількиточка беззбитковості означає, що підприємство, виготовивши та реалізувавшипевну кількість виробів, не отримує ні прибутків, ні збитків, то формулу 9.1можна записати у вигляді:
/> (9.3)
деNі — кількість виробу і-го найменування, який заплановано виготовити тареалізувати, виражена через кількість виробу, що був взятий за базовий, шт.;
Ві- ціна реалізації виробу і-го найменування, грн./шт.;
ЗВі — змінні витрати в розрахунку на один виріб і-гонайменування, грн./шт.;
ПВ- величина постійних витрат, грн.;
n- кількість найменувань (видів) виробів.
Підставившинаші значення у формулу 9.3, отримаємо:
0= [NA(138 — 68) + 10NA (148 — 79) + 4NA (208 — 118)] – 203000;
70 NA + 690NA + 360 NA = 203000;
1120 NA =203000,
NA =181 шт.
ТодіNБ = 10 NA = 1810 шт., а NВ = 4 NA = 724 шт.
Цеозначає, що точку беззбитковості утворюють 181 виробів «А», 1810виробів «Б» та 724 виробів «В». Тобто, для досягнення точки беззбитковостіпідприємству потрібно додатково виготовити та реалізувати 180 виробів «А», 1080виробів «Б» та 1680 виробів «В»:
/>NA=(181-264) = -83 шт.,
/>NБ = (1810-2640) = -830 шт.,
/>NB= (724-1240) = -516 шт.
ПрибутокП, що йогоотримає підприємство у випадку зміни кількості виробництва та реалізаціїпродукції відносно точки беззбитковості, розраховується за формулою:
/>, (9.4)
ДеОРкр — критичний обсяг виробництва та реалізації продукції, грн.(дивися практичне заняття 33);
±/>Nі — збільшення (+) або зменшення (-)обсягів виробництва виробів і-го найменування відносно точки беззбитковості, увідносних одиницях.
Кількістьвиробів, що утворюють точку беззбитковості: вироби А — 181 шт., вироби Б — 1810шт., вироби В — 724 шт.
Розрахуємокритичний обсяг виробництва та реалізації продукції ОРкр:
0Ркр= 138 • 181 + 148 •1810+208•724 = 443450 грн.
I,нарешті, розрахуємо прибуток, що його отримає підприємство, у випадку збільшеннявиробництва та реалізації виробів А, Б та В:
/>
Зробимовисновки:
Підприємствоотримає збиток у 118744,5 грн., змінивши структуру виробництва та реалізаціїпродукції, тому доцільніше буде не змінювати структуру виробництва.
ВИСНОВОК
У першому розділікурсової роботи міститься теоретичні відомості про зношення, амортизацію таремонт основних фондів. Розглянуто класифікація основних фондів, методи амортизаціїта види зносу.
В другому розділірозглянуто питання державної реєстрації підприємств. Розроблено установчідокументи, що подаються в орган державної реєстрації підприємств – статут тареєстраційна картка (додаток А та Б). Після проведення державної реєстраціїсуб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи отримують свідоцтво,зразок якого наведено в додатку В.
В третьомурозділі курсової роботи розроблено комерційну ідею: ”Виготовлення навіснихультра тонких телевізорів з сріблястою, чорною, білою рамкою ”.
В четвертомурозділі проводився вибір оптимального місця розташування підприємства.
В п’ятомурозділі представлено етапи розрахунку стартового капіталу та обраховановеличину капіталу покриття та термін погашення позики.
В шостому розділібуло розраховано податок на прибуток, податок на додану вартість, акцизнийзбір. При розрахунках для порівняння використано різні методи. Порівнюючизагальну суму акцизного збору за кожним з методів визначаємо, що кращим методомобрахунку акцизного збору є метод за ставками, які встановлені одночасно упроцентах до обороту з реалізації та у твердих сумах з одиниці реалізованоготовару .
В сьомому розділібуло проведено розрахунок товарного запасу та оцінювання повноти торговогоасортименту магазину.
В восьмомурозділі проведено аналіз беззбитковості роботи підприємства.
В дев’ятомурозділі проведено аналіз впливу структури виробництва на фінансовий станпідприємства.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1.www.refine.org.ua/pageid-4872-1.html
2. Шегда А.В. Економіка підприємства.Навчальний посібник. – Київ: “Знання”, 2005. – 431 c.
3. Козловський В.О. Підприємницькадіяльність. Практикум. Частина 1. – Вінниця: ВНТУ, 2006. – 175 с.
4. Козловський В.О. Підприємницькадіяльність. Практикум. Частина 2. – Вінниця: ВНТУ, 2006. – 170 с.
5. Козловський В.О. Основи підприємства.Курс лекцій. Частина 1. – Вінниця: ВНТУ, 2005. – 196 с.
6. В.О.Козловський / Основи підприємництва/ В.О. Козловський, Б.В. Погріщук //Навчальний посібник/ Тернопіль 2005
ДОДАТОК А
(обов’язковий)
СТАТУТ
Виробничогокооперативу “Фортезза”
1ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1Виробничий кооператив “Фортезза”, в подальшому „Товариство", створено запогодженням між:
— громадяниномБондарем Володимиром Олександровичем, паспорт серії АВ№982351, виданийЛенінським РВ УМВС України у Вінницький області 14.05.89 р., що мешкає заадресою: м. Вінниця, вул. Стахурського, буд. 10, кв. 18,
— громадяниномВойт Ігорем Петровичем, паспорт серії АА№563029, виданий Ленінським РВ УМВСУкраїни в Вінницькій області 17.03.95р., що мешкає за адресою м. Вінниця,вул.Квятека, буд.45, кв. 90,
— громадяниномМандебурою Юрієм Романовичем, паспорт серії АВ№523190, виданий Ленінським РВУМВС У; країни у вінницькій області 30.01.93р., що мешкає за адресою м. Вінниця,вул. Космонавтів, буд.20, кв.14,
— громадяниномПокрівським Антоном Дем’яновичем, паспорт серії АВ№965123, виданий ЛенінськимРВ УМВС Україна в Вінницькій області 04.12.01, що мешкає за адресою м. Вінниця,вул. Київська, буд.13, кв. 78,
— громадяниномВойтко Олексієм Олеговичем, паспорт серії АВ№675809, виданий Ленінським РВ УМВСу Вінницькі області 15.09.94р., що мешкає за адресою м. Вінниця, вул. Дем’янабідного, б.23,
— громадянкоюРозановою Юлією Костянтинівною, паспорт серії АВ№634192, виданий Ленінським РВУМВС України у Вінницькій області 29.10.95р., що мешкає за адресою м. Вінниця,вул. Менделеєва б.44, кв.99,
— громадянкоюГундаревою Наталією Миколаївною, паспорт серії АВ№521456, виданий Ленінським РВУМВС України у Вінницькій області 05.12.95р., що мешкає за адресою м. Вінниця,вул. Шевченко, б.87.
вподальшому „Учасники", на основі їх загальної власності шляхом об'єднаннявнесків та підприємницької діяльності з метою найповнішого задоволення потребнаселення в товарах та послугах, здійснення іншої діяльності, що не суперечитьчинному законодавству України, а також реалізації на основі отриманого прибуткусоціальних та економічних інтересів Учасників та членів трудового колективуТовариства.
1.2 Статут Товариства розробленовідповідно до Господарського кодексу України, Закону України “Про господарськітовариства" та інших законодавчих актів, чинних на території України, атакож на основі підприємницької ініціативи Учасників.
1.3 Товариство діє на основізасновницького договору, статуту і у відповідності з чинним на територіїУкраїни законодавством.
1.4 Статут підлягає коригуванню увипадку виникнення протиріч з чинним законодавством.
1.5 Товариство є юридичною особою змоменту його державної реєстрації у встановленому порядку, володіє відособлениммайном, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в українських тазарубіжних банках, печатки та штампи зі своїм найменуванням, знак для товарів іпослуг, емблему та інші реквізити.
1.6 Товариство має право від свого іменіукладати договори, набувати майнові та немайнові права, здійснювати виробничу,господарську, комерційну, науково-технічну, сервісну та іншу діяльність, можебути позивачем і відповідачем в господарському і третейському судах..
1.7 Найменування Товариства:
— повне українською мовою: виробничийкооператив “Фортезза”;
— скорочене українською мовою: ВК„Фортезза";
1.8Місцезнаходження Товариства: 21027, м. Вінниця, вул. Пирогова, б.18, кв.56.
2МЕТА І ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1 Виробничий кооператив “Фортезза”створюється з метою найповнішого задоволення потреб населення в виробництвітелевізорів, здійснення іншої діяльності, що не суперечить чинномузаконодавству України, а також реалізації на основі отриманого прибуткусоціальних та економічних інтересів Учасників і членів трудового колективуТовариства.
2.2 Основнівиди діяльності Товариства:
— Вирощування овочів ;
-Постачання овочеві на овочеві бази;
-Продаж овочів;
-та інші види діяльності не заборонені чинним законодавством.
-
З.УЧАСНИКИ ТОВАРИСТВА, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ
3.1 Учасниками Товариства є 7 фізичнихосіб, вказані в п. 1.1 даного Статуту.
3.2 Учасники Товариства мають право:
— бути співробітниками Товариства;
— брати участь в управлінні справамиТовариства;
— отримувати частку прибутку віддіяльності Товариства у розмірі, відповідному внеску до статутного фонду;
— вносити додаткові внески достатутного фонду в порядку, передбаченому рішенням зборів Учасників;
— отримувати повну інформацію продіяльність Товариства;
— знайомитись з даними бухгалтерськогообліку, звітності та іншою документацією.
— в разі бажання продати та купитиакції.
3.3 УчасникиТовариства зобов'язані:
— дотримуватись положеньзасновницького договору та статуту;
— виконувати рішення зборів Учасників;
— вносити пайові внески в порядку ірозмірах, передбачених засновницьким договором;
-виконувати прийняті на себе обов'язкистосовно Товариства та сприяти в здійсненні Товариством своєї діяльності;
— не розголошувати інформацію про діяльністьТовариства.
4МАЙНО ТОВАРИСТВА
4.1 Майно Товариства е власністюУчасників і складається із основних фондів та оборотних засобів, а також іншихцінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.Майно знаходиться в його повному розпорядженні і вилученню не підлягає.
4.2 Джерелом формування майна Товаристває:
— грошові та майнові внески Учасників;
— прибутки, отримані від реалізаціїзолотих виробів;
— кредити банків;
— благодійні внески, пожертвування,дари юридичних та фізичних осіб;
— інші джерела, не заборонені чиннимзаконодавством.
4.3 Товариствомає статутний фонд 10 тис. грн. Учасники володіють частками:
— пан Бондар В.О. – 1,5 тис. грн., що становить15 % статутного фонду;
— пан Війт І.П. — 1 тис. грн., що становить 10% статутного фонду;
— пан Мандебура Ю.Р. – 1 тис. грн., що становить 10% статутного фонду;
— пан Покрівський А.Д. — 1 тис. грн., що становить 10% статутного фонду;
— пан Войтко О. О. – 1,5 тис. грн., що становить 15% статутного фонду;
— пані Розанова Ю.К. – 1 тис.грн., що становить 10% статутного фонду;
— пані Гундарева Н.М. – 3 тис. грн., що становить 30% статутного фонду;
4.4 Збори Учасників на основіодноголосно прийнятого рішення вправі передбачати внесення Учасникамидодаткових внесків до статутного фонду.
4.5 Внеском Учасника Товариства можутьбути: грошові кошти; будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності;цінні папери; права на користування землею, водою та іншими природнимиресурсами; інші майнові і немайнові права, в тому числі і права наінтелектуальну власність.
4.6 Учасник Товариства може без дозволуінших Учасників поступитися своїм внеском одному або декільком УчасникамТовариства (або третім особам). Учасники Товариства користуються переважнимправом придбання внеску (частини внеску) Учасника, що поступається ним,пропорційно їх часткам в статутному фонді. Передача Учасником внеску (частинивнеску) третім особам можлива тільки після повного внесення ним внеску і здозволу зборів Учасників. Пай (частка) Учасника після повного внесення нимпайового внеску може бути придбаний самим Товариством. В цьому випадкуТовариство зобов'язане передати придбану частку іншим Учасникам або третімособам до кінця поточного календарного року. Протягом цього періоду розподілприбутку, а також голосування й визначення кворуму на зборах Учасниківпроводиться без врахування придбаного Товариством внеску, тобто, за фактичноюкількістю Учасників, що залишились.
4.7 У випадку виходу Учасника ізТовариства йому повністю сплачується внесений пайовий внесок і отримана на цейвнесок частка прибутку за період до моменту виходу Учасника, а також відповідначастка майна Товариства на момент виходу із Товариства. Виплата проводитьсяпісля затвердження звіту за рік, в якому Учасник вийшов із Товариства, і встрок до 6-ти місяців з дня виходу, з відшкодуванням збитків від інфляції застрок виплати.
Прибажанні Учасника і з дозволу зборів Учасників його внесок, частка прибутку,отримана на цей внесок за період до моменту виходу Учасника, а також відповідначастка майна Товариства на момент виходу Учасника можуть бути поверненічастково чи повністю в натуральній формі. Майно, передане Товариству тільки вкористування, повертається в натуральній формі.
4.7.1 У випадку смерті одного з УчасниківТовариства всі права і обов'язки переходять до спадкоємця, який має переважнеправо спадковості за законом або у відповідності з заповітом померлогоУчасника.
4.7.2При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до Товариства йомувидається в грошовій або натуральній формі: внесений, пайовий внесок, щоналежить вибулому Учаснику, отримана на пайовий внесок частка прибутку івідповідна частка майна Товариства на час вибуття померлого Учасника. Виплатапроводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вибув з Товариства, ів строк до 6-ти місяців з дня вибуття з відшкодуванням збитків від інфляції застрок виплати. В цьому випадку розмір статутного фонду Товариства підлягаєвідповідному зменшенню, але повинен бути поновлений протягом одного року шляхомвнесення додаткових внесків іншими Учасниками або новоприйнятими Учасниками.
4.8 Грошові кошти Товариствазберігаються на розрахункових і інших рахунках в установах комерційних банків внаціональній та іноземній валютах.
4.9 Товариство має право продавати,передавати, обмінювати, дарувати, здавати в оренду іншим юридичним і фізичнимособам майно та інші цінності, що йому належать.
4.10 Товариство має право приймати дари іздійснювати акти дарування стосовно юридичних і фізичних осіб.
4.11 Держава не відповідає зазобов'язаннями Товариства, Товариство не відповідає за зобов'язаннями держави.
4.12 Товариство несе майновувідповідальність за своїми зобов'язаннями в межах статутного фонду.
4.13 Товариство не відповідає зазобов'язаннями своїх засновників-юридичних осіб, фізичних осіб. Юридичніособи-засновники, фізичні особи-засновники не відповідають за зобов'язаннямиТовариства.
4.14 Товариство не відповідає зазобов'язаннями Учасників.
4.15 Учасники Товариства несутьвідповідальність за його зобов'язаннями тільки в межах своїх внесків достатутного фонду.
5.ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА
5.1 Товариство самостійно здійснює своюдіяльність на принципах самозабезпечення, самофінансування та самоокупності,несе відповідальність згідно з чинним законодавством за наслідки своєїдіяльності і виконання взятих на себе зобов'язань перед державним бюджетом,банками, іншими суб'єктами підприємницької діяльності тощо.
5.2 Товариство самостійно на основізамовлень та договорів планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку.
5.3 Товариство для здійснення основнихстатутних завдань:
— організовує матеріально-технічнезабезпечення своєї діяльності, дочірніх підприємств, філій, представництв таінших відокремлених підрозділів шляхом придбання ресурсів у виробників, воптовій торгівлі, на біржах, ярмарках, аукціонах, у роздрібній торгівлі, уфізичних та юридичних осіб за готівку або безготівкове в національній таіноземній валютах без обмежень вартості;
— користується банківськими кредитами;
— володіє і користується землею таіншими природними ресурсами;
— вступає в господарські товариства,асоціації та інші об'єднання;
— бере участь в аукціонах, ярмарках,виставках;
— створює дочірні підприємства зправом юридичної особи, а також філії, представництва та інші відокремленіпідрозділи без прав юридичної особи, затверджує положення про їх діяльність;
— укладає угоди, договори;
— надає посередницькі, маркетингові,інжинірингові послуги тощо;
— купує цінні папери;
— бере на роботу фахівців, в томучислі за сумісництвом або контрактом, формує тимчасові творчі колективи длявиконання конкретних замовлень;
— має власні основні й оборотні фонди,а також створює різні фонди за рахунок відрахувань від прибутку;
— використовує статутний фонд знаступним його відновленням;
— реалізує продукцію, товари, роботи,послуги, вироби, матеріали ;
— матеріально заохочує своїхпрацівників;
— проводить науково-дослідні,проектно-конструкторські роботи;
-здійснює інші види діяльності, що несуперечать чинному законодавству.
6.ЗОВШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
6.1 Товариство самостійно здійснюєзовнішньоекономічну діяльність в порядку, передбаченому чинним законодавством.
6.2 Товариство має право самостійно:
-укладати договори з зарубіжнимиюридичними та фізичними особами;
-проводити експортно-імпортніоперації;
-засновувати за кордоном увстановленому порядку власні дочірні підприємства, філії, представництва таінші відокремлені підрозділи; затверджувати їх статути та положення;
-створювати спільні з зарубіжнимиюридичними та фізичними особами підприємства і брати участь в їх діяльності;
-здійснювати експорт і імпортпродукції, товарів, капіталів, робочої сили;
-здійснювати операції з придбання,продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та наміжбанківському валютному ринку;
-входити до складу, а також братиучасть в створенні і діяльності асоціацій, акціонерних товариств та іншихоб'єднань, що знаходяться за кордоном;
6.3Валютна виручка зараховується на валютні рахунки Товариства і використовуєтьсяним самостійно.
7.УТВОРЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ТОВАРИСТВА
7.1Фінансові ресурси Товаристваформуються за рахунок виручки від продажу та виробництва, кредитів, пожертвувань,дарів та інших не заборонених фінансових надходжень.
7.2 Майно Товариства утворюється зарахунок вкладень засновників, проценти вкладів вказані в пункті 4.1.
7.3 3 виручки від реалізації продукції(робіт, послуг) та інших надходжень сплачуються податки, вносяться страховіплатежі, виплачуються проценти за кредитами, відшкодовуються матеріальні таінші витрати, здійснюється виплата заробітної плати.
7.4 Чистий прибуток надходить у повнерозпорядження Товариства, яке самостійно визначає напрямки використання цьогоприбутку.
7.5 За рахунок чистого прибуткуТовариство формує резервний фонд та інші фонди, величина яких визначаєтьсязборами Учасників. Резервний фонд формується в розмірі 25% від статутногофонду. Щорічні відрахування в резервний фонд складають не менше 5% чистогоприбутку. Після створення резервного фонду вказані відрахування можутьспрямовуватися на формування інших фондів.
7.6 Кошти резервного фондувикористовуються для покриття нестачі оборотних коштів, на оплату праці у випадкувідсутності на це коштів, а також на покриття непередбачених витрат і збитківТовариства.
7.7 Частина чистого прибутку, щозалишається Товариству, підлягає розподілу між Учасниками за підсумками роботиза рік пропорційно розмірам пайових внесків Учасників у статутному фонді.
7.8 Оплата праці працівників Товариствапроводиться за рахунок коштів Товариства. Порядок оплати праці визначаєтьсяположеннями, які затверджує директор за згодою зборів Учасників.
7.9 Оплата праці кожного працівникавизначається його особистим трудовим внеском в результати роботи Товариства іне обмежується максимальними розмірами.
7.10 Оплата праці працівників не можебути менша за мінімальну заробітну плату, визначену чинним законодавством.
8.УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВОМ
8.1Органами управління Товариства є:
— збори членів кооперативу;
— спостережна рада;
— правління.
— ревізійна комісія.
8.2 До складу зборів Учасників входятьУчасники або їх представники. Учасник має право в будь-який момент замінитисвого представника, повідомивши про це інших Учасників.
8.3 Учасники володіють кількістюголосів, пропорційно розміру їх пайових внесків у статутний фонд. Одна акція –один голос. Власники привілейованих акцій не мають права голосу, але отримуютьпідвищені дивіденди.
8.4 При розгляді питання про виключенняУчасників із складу Товариства ці Учасники або їх представники участі вголосуванні не беруть.
8.5 До виключної компетенції зборівУчасників належить:
-визначення основних напрямківдіяльності Товариства, затвердження планів та звіти про їх виконання;
-зміни та доповнення до статуту;
-встановлення розміру, форми і порядкувнесення Учасниками додаткових внесків до статутного фонду;
-вирішення питання про придбанняТовариством внеску (частини внеску) Учасника;
-прийом нових Учасників;
-виключення Учасників із Товариства;
-затвердження річних результатівдіяльності Товариства;
-скликання зборів учасників, вибори тавідкликання членів ревізійної комісії;
-заснування та ліквідація дочірніх підприємств,філій, представництв; затвердженні статуту та положень про діяльність цихструктур;
-вирішення питань про входженняТовариства до інших об' єднань та виходу з них;
-визначення умов оплати праціучасників;
-затвердження договорів на суму понад100 тис. грн.
Зпершого, другого, п'ятого та шостого питань рішення приймаються при наявностіна зборах всіх Учасників. Рішення вважаються прийнятими, якщо за нихпроголосували учасники які мають більше як 50% голосів в статутному фонді. Зусіх інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів.
8.6 Збори вважаються правочинними, якщона них присутні Учасники (представники Учасників), які володіють у сукупностібільш як 60% голосів, а з питань, що вимагають одностайності, всі Учасники.
8.7 Кожен з Учасників має право вимагатирозгляду питання на зборах Учасників за умови, що воно було поставлене непізніше, ніж за 25 днів до початку засідання Зборів.
8.8 Голова зборів Учасників обираєтьсяЗборами.
8.9 Голова скликає Збори, визначає порядокденний, день, місце та час їх проведення, забезпечує своєчасне запрошення назасідання Учасників не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів. Голова зборіворганізовує ведення протоколів зборів.
8.10 Зборискликаються не менше 2-х разів на рік. Позачергові збори скликаються Головоюзборів
Учасниківу випадках, коли цього вимагають інтереси Товариства. Збори Учасників можутьбути скликані на вимогу директора або ревізійної комісії.
8.11 Учасники, які володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають правовимагати скликання позачергових зборів Учасників у будь-який час і з будь-якогоприводу, якщо це стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів Головазборів не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори Учасників.
8.12 Генеральна дирекція вирішує всіпитання діяльності Товариства за винятком тих, що входять до виключноїкомпетенції зборів Учасників. Збори Учасників можуть винести рішення пропередачу частини повноважень, що їм належать, до компетенції дирекції.
8.13 Дирекція підзвітна зборам Учасниківі організує виконання їх рішень. Вона не має права приймати рішення, щовідносяться до компетенції зборів Учасників.
8.14 Дирекція без доручення діє від іменіТовариства, представляє його інтереси у відносинах з іншими юридичними іфізичними особами, державними органами, податковою інспекцією тощо, укладаєдоговори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках рахунки,користується правом розпоряджатись коштами Товариства, видає накази ірозпорядження, обов'язкові для всіх працівників Товариства.
8.15 Збори Учасників призначають ізвільняють з посад всіх працівників Товариства.
8.16 Контроль за фінансово-господарськоюдіяльністю Товариства і його підрозділів здійснює ревізійна комісія, якаскладається з трьох членів, включаючи голову, які обираються зборами Учасників.Термін роботи ревізійної комісії визначається зборами Учасників.
8.17 Ревізійна комісія має правоперевіряти все майно і всю діяльність Товариства.
8.18 Ревізійна комісія відповідає за своюдіяльність перед зборами Учасників, надає їм звіти проведених ревізій івисновки з річних звітів.
8.19 Кожний Учасник може вимагатипроведення позачергової ревізії діяльності Товариства.
8.20Члени ревізійної комісії здійснюютьсвою діяльність відповідно до чинного законодавства, відповідають передТовариством за збитки, що виникли в результаті помилкової діяльності комісії.
8.21 Трудовий колектив Товаристваскладають всі громадяни, що беруть участь своєю працею в його діяльності наоснові трудового договору або контракту. Повноваження трудового колективу тайого виборних органів визначаються чинним законодавством.
9.ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ. СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ
9.1 Трудові відносини працівниківТовариства регулюються трудовим договором або контрактом, який вони уклали зТовариством.
9.2 Товариство забезпечує всім працюючимбезпечні умови праці і несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю іпрацездатності працівників.
9.3 Прийняття, переведення і звільненняпрацівників, їх робочий час і час відпочинку, охорона праці, трудовадисципліна, оплата праці та інші питання трудових відносин працюючихрегулюються чинним законодавством та правилами внутрішнього трудовогорозпорядку.
9.4 Трудовий колектив Товариства укладаєз адміністрацією колективний договір, в якому регулюються найсуттєвіші питаннятрудових відносин і соціального розвитку трудового колективу. Порядок укладаннядоговору та його реєстрації регулюється чинним законодавством.
9.5 Працівники Товариства підлягаютьсоціальному, медичному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку і наумовах, визначених чинним законодавством, трудовим договором або контрактом, атакож колективним договором.
9.6 Товариство може за рахунок власнихкоштів страхувати своїх працівників без обмеження суми і строку страхування.
9.7 В Товаристві ведеться увстановленому порядку облік військовозобов'язаних та призовників.
10.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ ТОВАРИСТВА
10.1 Кожен Учасник Товариства несематеріальну відповідальність за збитки, спричинені Товариству або іншимУчасникам, якщо він навмисно або ненавмисно вказав в установчих документахТовариства неправильні відомості або діяв всупереч положень засновницькогодоговору та статуту.
10.2 Учасники Товариства несуть солідарнувідповідальність за втрату майна, яке було передано їм на зберігання.
10.3 Учасники Товариства несуть майновувідповідальність за результати діяльності Товариства величиною власної частки встатутному фонді.
10.4.Працівники Товариства несуть відповідальність за збитки, заподіяні Товариству,в повному або обмеженому розмірі згідно з чинним законодавством та на умовах,обумовлених в трудовому договорі або контракті.
11.РЕОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЛІКВІДАЦІЯ ТОВАРИСТВА
11.1 Реорганізація Товариства проводитьсяза рішенням зборів Учасників.
11.2 Умови і порядок ліквідаціїТовариства визначаються рішенням зборів Учасників і чинним законодавством(ст.19-22 Закону України „Про господарські товариства").
11.3 Припинення діяльності Товариства проводитьсяза рішенням зборів Учасників або за рішенням господарського суду.
11.4 При ліквідації Товариствастворюється ліквідаційна комісія. Порядок створення ліквідаційної комісіївизначається чинним законодавством.
11.5 Майно, що є у Товаристві, йогогрошові кошти, включаючи виручку від продажу майна при ліквідації, післярозрахунків з бюджетом, кредиторами, оплати праці працівників Товариства,виконання обов'язків перед власниками цінних паперів, випущених Товариством,розподіляються між Учасниками пропорційно їх пайовим часткам у статутномуфонді. Майно, передане Товариству його Учасниками в користування, повертаєтьсяв натуральній формі.
11.6 Внесення змін та доповнень доустановчих документів Товариства здійснюється відповідно до ст. 29-32 ЗаконуУкраїни „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" від 15 травня 2003 року.
ДОДАТОК Б
(обов’язковий)
Форма 1 Реєстраційна картка на проведення державноїреєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи
1. Відомостіпро юридичну особу
Повненайменування юридичної особи
Організаційно-правоваформа юридичної особи Код КОПФ
Виробничийкооператив 180
Назва юридичноїособи
“Фортезза”
Скорочененайменування юридичної особи
ВК “Фортезза”
Місцезнаходженняюридичної особи
Країна Поштовийіндекс
Україна 21027
Область
Вінницька
Район -
Місто (село) Вінниця
Вулиця Пирогова Будинок Корпус Квартира(офіс) 18 56
Форма власностіюридичної особи Код КФВ
Колективна 20
Вищий органуправління юридичної особи
Збори членівкооперативу
Розмір внеску достатутного фонду (грн.) 10 тис.
Розмір сплаченоговнеску до статутного фонду (грн.) 10 тис.
Дата закінченняформування статутного фонду 23.11.2009 р
Керівникюридичної особи
Прізвище
Розанова
Ім’я, по-батькові
ЮліяКостянтинівна
Ідентифікаційнийномер 10023677
2. Органвиконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа державноїформи власності чи юридична особа, в статутному фонді якої частка державноївласності становить не менше 25%
Найменуванняоргану
Вінницька міськареєстраційна палата
Ідентифікаційнийкод органу
56329871
Підпис державногореєстратора ___________ _____________
(підпис) (дата)
Свідоцтво продержавну реєстрацію та один примірник оригіналів установчих документів отримав:
Гундарева Н.М. ____________ ____________
(прізвище,ініціали) (підпис) (дата)
ДОДАТОК В
(обов’язковий)
Серія А01 №569821
СВІДОЦТВО
про державнуреєстрацію
юридичної особи
Найменування Виробничийкооператив “Фортезза”
(повне)
Ідентифікаційнийкод юридичної особи 56987523
Місцезнаходженняюридичної особи
м. Вінниця,Пирогова, б. 18, кв.56
Місце проведеннядержавної реєстрації
Виконавчийкомітет Вінницької міської ради
Дата проведеннядержавної реєстрації
28.11.2007р. № 1 456567 0076 000568
Державний реєстратор__________ Павлов Г.П..
(підпис) (прізвище,ініціали)
М.П.