Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара
Економічний факультет
Кафедра маркетингу та менеджменту
Реферат
з дисципліни: „Економіка праці та соціально-трудових відносин”
на тему:
„Закордонні моделі ринку праці”
Виконала:студентка
СавченкоАліна
Перевірила:доц. Бобирь О. І.
Дніпропетровськ
2010р.
Зміст
1.Поняття ринку праці, його функції та необхідні умови його існування
2.Класифікація ринків праці
3.Сучасні види та моделі ринку праці
3.1За країнами
3.1.1Модель ринку праці США
3.1.2Японська модель ринку праці
3.1.3Шведська модель
3.1.4Російська модель ринку праці
3.2За окремими деталями
3.2.1Патерналістська модель ринку праці
3.2.2Соціал-демократична модель
3.2.3Ліберальна модель
Висновки
Література
1. Поняття ринку праці, його функції та необхідні умови йогоіснування
Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, якіохоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють міжсобою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренціїтощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачамресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.
Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини,матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень,послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, грошей (кредитів))і ринок праці.
Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов'язанихіз купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сфероюпрацевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можнатрактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці міжроботодавцями і найманими працівниками.
Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тількисферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівникпрацює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічніпроблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.
Длявиникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови.Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку,зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного виборуроботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатисясвоєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічногопогляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немаєвсього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобівіснування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім. Важливою умовоюформування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогамробочого місця, а запропонованого місця — інтересам працівника.
Необхіднимиумовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої потериторії країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна системапрофесійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації іперепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхіднихфінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботисистеми працевлаштування, організації громадських робіт, стимулюваннязайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей,які перебувають на їхньому утриманні, та ін.
Основними функціями сучасного ринку праці є такі: 1)суспільний поділ праці; 2) інформаційна — дає інформацію про структуру попиту іпропозиції робочої сили; 3) посередницька — узгоджує економічні інтереси міжвласниками робочої сили та власниками робочих місць; 4) професійна консультаціятих, хто шукає роботу, або власників засобів виробництва відносно правовихаспектів використання найманої робочої сили; 5) регулююча — профвідбір робочоїсили та її профадаптація для формування оптимальної професійно-кваліфікаційноїструктури; 6) ціноутворююча — забезпечення конкурентного середовища длясуб'єктів трудових відносин; 7) пропорційність розподілу робочої силивідповідно до структури суспільних потреб і розвитку науково-технічногопрогресу; 8) резервна — сприяє формуванню резерву трудових ресурсів длязабезпечення нормального процесу суспільного відтворення. Вказані функції тіснопов'язані між собою і доповнюють одна одну. Вони характерні для всіх видівринку праці: внутрішнього, зовнішнього або потенційного, та для циркулюючого,що складають національний ринок праці.
2. Класифікація ринків праці
Існують декілька класифікацій ринку праці. Одна з них — класифікація ринків праці за обсягом: внутрішній, національний, міжнародний тасвітовий. Схематично це можна представити у такий спосіб:
/>
3. Сучаснівиди та моделі ринку праці
Ринокпраці включає не тільки економічні, але й соціальні, правові та психологічнівідносини. У різних країнах формування цих відносин історично відбувалося неодночасно. У результаті в окремих групах країн або окремих країнах виниклипевні відмінності.
Країннівідмінності в формуванні ринків праці пов'язані з розходженнями в наймі, заповненніпідприємств, фірм робочою силою, підготовки персоналу, організації профспілок,історичних традиціях. Якщо подивитися на ринок праці під цим кутом зору, томожна виділити два основних види: зовнішній (загальнонаціональний) і внутрішній(внутрифірмовий) ринок.
Зовнішній(загальнонаціональний) ринок праці характеризується відкритістю, доступністю,конкурентність для всіх осіб найманої праці. Заповнення робочих місцьздійснюється шляхом набору основної маси робочої сили, підготовленої поза межпідприємства. Це означає, що останнє визнає диплом, сертифікат навчальнихзакладів, що знаходяться поза їхнім контролем. На самому ж підприємствіосновною формою підготовки залишається учнівство. Наймання працівниківвідбувається індивідуально. Однак, на цей процес впливає держава череззаконодавство. Роботодавець повинен враховувати закони «Про зайнятістьнаселення», «Про мінімальної заробітної плати», «Про охорону праці» та інші,пов'язані з соціально-трудових відносин. Працівник також виходить з цих законів.Величина заробітної плати встановлюється шляхом переговорів, торгу, узгодженняінтересів сторін.
Внутрифірмовийринок праці характеризується закритістю, слабкоконкурентних. Рух робочої силиздійснюється в основному в рамках фірми, тобто перехід (переклад) робочої силиз одного робочого місця на інше, оволодіння суміжними спеціальностями. Наймосновної маси працівників здійснюється шляхом колективних переговорів післязакінчення терміну дії попереднього договору. У результаті узгодження позицій,вирішення спірних питань полягає черговий колективний договір. Він такожвраховує передбачені законодавством обов'язкові для виконання норми. Підготовкаперсоналу здійснюється в основному усередині підприємства і переслідує ціліконкретного підприємства. Внутріфірмові ринки відособлені один від одного. Наних відкладає відбиток характер виробництва і внутрішній розпорядок роботи.Тому кадри тієї чи іншої фірми володіють незначною конкурентоспроможністю назовнішньому ринку. Даний вид ринку вирішує два завдання: 1) забезпеченняпроцесу передачі специфічних знань і досвіду внутрішньофірмового від старихпрацівників до нових; 2)запобігання витоку накопичених знань і досвіду за межіфірми.
Зовнішнійринок більше властивий англомовним країнам, і перш за все США. Тому ринокнерідко називають моделлю ринку праці США.
3.1За країнами
3.1.1Модель ринку праці США
Данамодель характеризується високою активністю суб'єктів ринку праці, заохочуватидержавних політикою підтримки конкурентного стану економіки і всієї життєвоїустановкою на індивідуальний успіх, на заробляння грошей, яка культивується усуспільстві його основними інститутами (державою, засобами масової інформації,наукою, літературою, освітою і т.д.). Пересічний американець заражений бажаннямкупувати гроші, класти їх у банк, купувати акції і т.д., щоб знову отриматигроші, але вже з прибутком, словом, заохочується активна роль підприємця іпрацівника.
Політиказайнятості на підприємствах орієнтується на високу географічну (територіальну)мобільність працівників між підприємствами, на прийом вже підготовлених внавчальних закладах країни кадрів, на мінімум витрат підприємства на виробниченавчання. Заробітна плата виступає як результат індивідуальних і колективнихпереговорів, укладення договору або колективного договору. Важливу роль уколективних переговорах грають профспілки. Більшість з них будується загалузевим принципом. У результаті заробітна плата залежить від попиту тапропозиції робочої сили, складності робіт, продуктивності праці, можливостейпідприємства.
Страхуванняпо безробіттю регулюється федеральними законами і законами штатів. Федеральнийзакон встановлює загальні принципи страхування з безробіття, які потімдеталізуються в законах кожного зі штатів. Страхові внески з безробіття платятьпідприємці та наймані працівники, велика частка їх падає на підприємців.Зібрані гроші прямують окремо до федерального фонду та фондів штатів.
У СШАє не тільки зовнішній, а й внутрішній ринок праці. Наприклад, принципу довічноїгарантії зайнятості дотримується найбільша компанія ІБМ. Реалізуючи цейпринцип, компанія здійснює політику безперервного зростання фондів соціальногорозвитку, надає працівникам численні пільги та заохочення. Проте переважаючимвсе-таки залишається зовнішній ринок, про що говорить більш високе безробіття,у порівнянні з Японією та Швецією.
3.1.2Японська модель ринку праці
Внутрішнійринок найбільше характерний для Японії. Тому ця модель ринку нерідконазивається японської. Відмінною рисою японської моделі ринку праці є «системадовічного найму», що гарантує зайнятість на весь термін трудової діяльностіпрацівників і формування самостійних профспілкових організацій всерединікомпаній.
Такаполітика зайнятості дозволяє компанії здійснювати професійну підготовку тапідвищення кваліфікації, не побоюючись того, що кваліфіковані фахівці можутьпокинути фірму і витрати, понесені фірмою на їх підготовку, виявляться марними.При цьому підготовка ведеться відповідно до науково-технічним прогресом,структурою робочих місць, модифікацією продукції, що випускається, заздалегідьпередбачається професійна мобільність всередині фірми (керівництву фірмидозволено на свій розсуд переміщати працівників з одних місць на інші),виховання у працівників творчого ставлення до праці.
Приформуванні заробітної плати велике значення надається стажу роботи, що утримуєпрацівників від переходу на інші підприємства. Враховується й вік працівника.Але в останні роки все більшого значення набуває облік кваліфікації іефективності праці.
Системадовічного найму полегшує вирішення проблеми мінімізації безробіття. Вонадозволяє відносно безболісно скорочувати виробництво і скорочувати робочий час,переводити працівників на дочірні підприємства або на підприємства інших фірмза взаємною згодою. Подібні заходи стримують зростання безробіття.
Післякризи 1974-1975 рр… в Японії відбулися деякі зміни в системі довічного найму,ослабла захист найманих працівників, зменшилася частка постійно зайнятих,з'явився зовнішній ринок на базі дрібних підприємств третинного сектору (сферипослуг).
3.1.3Шведська модель
Специфічнимирисами володіє модель ринку праці в Швеції. Шведська модель відрізняєтьсяактивною політикою зайнятості, що проводиться державою. Ця модель ринку працімає яскраво виражений державно-ринковий механізм, в якому державні елементирегулювання найбільш тісно переплетені з ринковими елементами саморегулюванняпри домінуванні державного регулювання. Активність держави проявляється увиділенні значних фінансових ресурсів на програми підтримки зайнятості;перепідготовку робочої сили, підвищення її конкурентоспроможності. Причому наці цілі витрачається до 70% фонду зайнятості, або 3,5% ВВП (1993-1994 рр..).Тоді як на виплату допомоги з безробіття витрачається до 2,7% ВВП. Страховівнески до фонду зайнятості у Швеції перебувають приблизно на рівні іншихЄвропейських країн.
Коштиз фонду зайнятості йдуть на професійну підготовку та перепідготовкупрацівників, створення робочих місць, як у державному, так і в приватномусекторі, шляхом субсидування приватних компаній, надання допомоги безробітним впошуку робочих місць, у тому числі через інформацію і профорієнтацію, виплатудопомог (компенсацій) по переїзду до нового місця роботи.
Предметомособливої турботи держави є підтримка зайнятості в галузях, що забезпечуютьсоціально необхідні послуги в депресивних регіонах.
Політиказайнятості тісно пов'язується з іншими політиками: податкової, «політикоюсолідарності» в заробітній платі, галузевої та регіональною політикою таіншими, що дозволяє підтримувати високий попит на робочу силу і високузайнятість у країні.
3.1.4Російська модель ринку праці
Цивілізованийринок праці в Росії знаходиться в стадії становлення. У радянський період йогорозвиток стримувався, з одного боку, високою монополізацією економіки, жорсткимдержавним регулюванням заробітної плати, з невеликою її диференціацією залежновід результатів праці, відсутністю ринку житла, адміністративними обмеженнямина переїзд в інші міста.
Зіншого боку, працівників прив'язувало до підприємств висока частка послуг,пільг, одержуваних за рахунок соціальних фондів підприємств, які в першу чергунадавалися особам, які мали великий стаж роботи на даному підприємстві.Зокрема, працівники великих підприємств одержували житло, могли влаштуватисвоїх дітей до дитячого садка, табір, отримати безкоштовні або пільгові путівкив будинки відпочинку, профілакторії, санаторії і т.д.
Разомз тим політика, держави на планомірний розподіл і переміщення працівників, невиключала стихійної міграції, скажімо переїзді людей з районів Далекого Сходу іПівночі в більш облаштовану Європейську частину колишнього Радянського Союзу.
Урезультаті радикальних реформ 90-х років в Росії була зруйнована плановасистема руху кадрів, держава усунулася від регулювання заробітної плати,встановивши на національному рівні розмір мінімальної заробітної плати, яканіякого відношення до прожиткового мінімуму не має. З'явилася надмірнадиференціація оплати праці, тривалі затримки з виплатою вже заробленої плати,які обмежують мобільність робочої сили, не створений і ринок житла, за виняткомокремих міст, в першу чергу Москви.
Зберігаютьсяй інші дестабілізуючі чинники, що стримують завершення формуваннязагальноросійського ринку праці. До них відносяться:
— Затяжний спад і депресія виробництва, викликані загальною кризою (кризоюекономічної і політичної систем, структурними деформаціями, розривомгосподарських і технологічних зв'язків та ін) вихід з якого намітився тільки напочатку XXI ст.;
— Недосконалість законодавчої бази;
— Зростання прихованого безробіття;
— Малоефективна конверсія оборонного виробництва:
— Довільне скорочення військового контингенту в умовах затягування військовоїреформи;
— Неконтрольована міграція населення та робочої сили між країнами СНД;
— Недостатня взаємозв'язок адміністративних та ринкових методів регулюваннязайнятості;
— Відсутність інформації про вакансії за межами місця проживання. Які перспективизовнішнього і внутрішнього ринку праці в РФ? У Росії ще зберігся великийдержавний сектор в економіці, переважає мережа державних навчальних закладівусіх типів, що готує кадри фахівців і кваліфікованих робітників для всіхсекторів економіки. Це серйозна база для розвитку зовнішнього(загальнонаціонального) ринку праці. Розукрупнення підприємств, появу безлічідрібних фірм також стимулює формування зовнішнього ринку, передача соціальнихоб'єктів підприємств у власність муніципальних органів самоврядування зміцнюєпозиції зовнішнього ринку. Але поряд з ним формується внутрішній ринок. Виниклоі збільшується число приватних навчальних закладів, хоча учнів у них небагато,зберігається ще база для підготовки робочої сили на підприємствах. Вонистворюють основу для розвитку внутрішнього ринку. Але можна з упевненістюсказати, що домінуючим буде зовнішній ринок.
3.2За окремими деталями
3.2.1Патерналістська модель ринку праці
Зрозуміло,що кожна країна має свою власну соціально-економічну стратегію, свою власнусистему пріоритетів, її населення характеризується особливою ментальністю,особливим рівнем професійної та освітньої підготовки, нарешті в кожній країнііснує специфічне культурне середовище, історичні традиції, а відповідно ринокпраці кожної держави має свої власні, тільки йому притаманні риси. Проте, якщоабстрагуватися від окремих деталей, можна виділити три найпоширеніші моделі:патерналістську, соціал-демократичну і ліберальну.
Патерналістськамодель ринку праці. Головною ознакою цієї моделі є опікування найменшогопрацівника працедавцем. Найбільш цілісно ця модель реалізована в Японії, де їїфундаментом став довічний найом. Система довічного найму передбачає гарантіїзайнятості працюючим аж до пенсійного віку, зростання всіх видів виплатвідповідно до стажу роботи. Так, наприклад, в оборонній промисловості середнійрозмір заробітної плати працівників 50-54 років в 2,6 рази перевищує первиннуставку молоді (18-19 років), в торгівлі – в 3,2 рази, в сфері обслуговування –2,8. Така система передбачає переважну підготовку і перепідготовку кадрів внадрах самої фірми, забезпечує можливості оперативної змінипрофесійно-кваліфікаційного складу працюючих відповідно до потреб виробництва,при чому протягом перших 10 років відбувається в середньому 3-4 плановихпереміщення працюючого на нове місце роботи в межах фірми.
Орієнтаціяна тривале використання найманих працівників обумовлює прагнення працедавціввирішувати проблеми надлишкової робочої сили не за рахунок звільнення, а зарахунок скорочення робочого часу (переводу на умови неповної зайнятості) абопереводу за взаємною згодою на дочірні підприємства або підприємства іншоїфірми. Однак тимчасові працівники, що не мають статусу довічного найму (їхпитома вага складає біля 35%), правами кадрових працівників не користуються іпри економічному спаді звільняються.
Системадовічного найму поширена тільки на великих і середніх підприємствах, малі жзвичайно такого не мають.
Необхіднододати, що тривалість робочого року в Японії – найбільша серед економічнорозвинутих країн, відпустку, навіть обумовлену законодавством і контрактомнаймані працівники майже ніколи не використовують повністю, умови життя – надтовідрізняються від європейських і навіть українських стандартів. Можна сказати,що це модель, яка може бути реалізована в дуже специфічному ментальномусередовищі. Не випадково, останнім часом молодь, особливо та, що здобула освітуза межами Японії (головним чином в університетах США)не погоджується наконтракти довічного найму.
3.2.2Соціал-демократична модель
Соціал-демократичнамодель. Еталоном соціал-демократичної моделі є ринок праці Швеції, де власне ібуло сформовано на рубежі 40-50-х років Р. Мейднером і Г. Рейном цю концепцію,що спирається на проведення державою активної політики ринку праці. Напідготовку і перепідготовку кадрів, на створення нових робочих місць Швеціявитрачає більше коштів, ніж будь-яка країна ОЕСР, економлячи на соціальномувідшкодуванні збитків своїх громадян внаслідок безробіття.
Основніелементи шведської моделі ринку праці:
· непрямі податки на товари та послуги, які перешкоджають швидкомузростанню попиту та інфляції, стимулюють банкрутство нерентабельних підприємств;зростання прибутків стримується з метою уникнення інфляційної конкуренції міжвисокоприбутковими підприємствами;
· рівність оплати рівної плати поза залежністю від фінансового станупідприємства; це примушує менш прибуткові підприємства скорочувати чисельністьпрацівників чи взагалі припиняти свою діяльність, а більш прибуткові – платитинижче можливого для них рівня.;
· сполучення низької інфляції та повної зайнятості в довгостроковійперспективі, зокрема за рахунок субсидій підприємствам на утримання неконкурентноздатних працівників чи надання їм робочого місця в державномусекторі;
· селективна державна підтримка зайнятості в неефективних сферахекономіки, які забезпечують соціально необхідні послуги.
Шведськамодель ефективно працювала протягом 25 років – до середини 70-х років, колирізко зросла інфляція, збільшився національний борг. Трикратна девальваціянаціональної валюти (в 1981р. – на 10%, в 1982 і 1985 – на 16%), зростанняефективності роботи експортно орієнтованих галузей (машинобудування іавтомобільної промисловості) пожвавили шведську економіку, і зновуспостерігався низький рівень безробіття, помірна інфляція, стабілізаціядержавного бюджету. Проте новий спад, який стався 1991р., говорить пронеобхідність принципового коригування шведської моделі.
3.2.3Ліберальна модель
Ліберальнамодель. Ця модель поширена в США, Канаді, Австралії; для неї характерні яскравовиражена децентралізація, пов’язана з федеральним устроєм країни і відповідниміснуванням в кожному штаті власного законодавства щодо зайнятості, допомогибезробітним, фондів страхування на випадок безробіття (внески підприємств інайманих працівників до фондів штатів і федерального фонду диференційовані).
Робочасила в цих країнах вирізняється високим рівнем мобільності. Цим пояснюється те,що професійна кар’єра пов’язана зазвичай зі зміною місця роботи, а прискороченні потреб в робочій силі працедавці (на відміну від японських) вдаютьсядо звільнень, а не до переводу на режим неповної зайнятості. Внаслідок цьогобезробіття в ліберальній моделі виникає набагато частіше, тобто тривалістьбезперервного періоду, протягом якого пересічний громадянин має робоче місце, — значно коротша за інші моделі, але й тривалість безробіття – також менша.Ліберальна модель є найбільш динамічною і відповідно найбільш адаптованою досучасного етапу розвитку економіки.
Висновки
Протягомостанніх десятиліть відбувається загальний процес глобалізації ринку праці,формування єдиного механізму задоволення пропозиції робочої сили позазалежністю від конкретного місця проживання тієї чи іншої людини (групи людей).
Причинамицього принципово нового процесу, що докорінно змінює характер світовоїтрудоресурсної ситуації, стали посилення міжнародних зв’язків на фоніпоглиблення світового розподілу праці, зокрема, формування міжнароднихоб’єднань, які передбачають існування єдиних ринків праці (на зразокЄвропейського співтовариства чи країн, що підписали Шенгенську угоду);зростання рівня мобільності населення, включаючи просторову мобільність;розширення транспортних мереж та загальна динамічність економіки. Затвердженням МОП, саме швидке зростання обсягів міжнародного обміну товарами тапослугами є ключовим аспектом глобалізації ринку праці. Під впливом цих тадеяких інших чинників формуються певні загальні підходи до регулювання ринківпраці, підходи, що спираються на інтеграцію всього того, що виявилосянайефективнішим в кожній окремій моделі. Сьогодні можна говорити про те, що всвіті створюються передумови для формування інтегрованої моделі ринку праці.
Проте,це, зрозуміло, не означає зникнення національної специфіки ринків праці,національної специфіки стратегій їх регулювання, які обумовленісоціально-економічною, соціо-політичною та історичною специфікою кожної окремоїкраїни. Якщо, скажімо, скандинавські країни притримуються активних заходіввпливу на ринок праці, то північноамериканські зберігають орієнтацію настимулювання активної позиції кожної конкретної людини. Безумовно, свою рольвідіграє також характер суто економічного розвитку кожної конкретної країни, тафаза економічного впливу, на якому вона в даний конкретний момент знаходиться.
Окремоюпроблемою є формування політики ринку праці в країнах перехідної економіки,проблемою, пов’язаною насамперед з тим, що на відміну від інших країн посткомуністичнідержави під тиском економічних обставин вимушені звужувати і коло соціальнихгарантій, і коло їх реципієнтів, тобто йти проти загальносвітового процесусоціалізації. Якщо додати глибоку економічну кризу, переважно циклічнийхарактер безробіття і відсутність належного досвіду як серед урядовців, так ісеред широких верств населення., то відмінність стратегії ринку праці в країнахперехідної економіки видається беззаперечною. Судячи з усього, можна говоритипор наявність певної специфічної перехідної моделі ринку праці і відповідноспецифічної політики впливу на цей ринок.
Такимчином, порівняльний аналіз процесів формування трудової активності та їїреалізації, зайнятості та безробіття, заходів, які вживають уряди різних країнна ринку праці, призводить до висновку про збереження національної специфікипевних загальносвітових тенденцій розвитку ринку праці.
Сучаснаполітика ринку праці спрямовується на забезпечення повної продуктивноїзайнятості всього економічно активного населення. Досягається ця мета активнимита пасивними методами, які поєднують державні зусилля щодо зниження масштабів,рівня та тривалості безробіття і забезпечення надійного захисту безробітних таїх утримання від зубожіння.
Конкретниймеханізм досягнення повної продуктивної зайнятості визначається відповідно дообраної моделі соціально-економічного розвитку суспільства. Відповідно всучасному світі функціонує велика кількість досить різних моделей.
Основноюрисою сучасних тенденцій розвитку ринку праці є формування єдиного механізмузадоволення пропозиції робочої сили поза залежністю від конкретного місцяпроживання тієї чи іншої людини (групи людей) в контексті загального процесуглобалізації ринку праці і формування єдиного загальносвітового ринку.
Списоквикористаної літератури
1. Лібанова Е.М. Ринок праці в економічній системі: навч. Посібник /Е.М. Лібанова, Д.П. Мельничук. – Житомир: ЖТІ, 2002
2. Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003
3. Д.П. Богиня, О.А. Грішнова. Основи економіки праці. Навчальнийпосібник. Київ «Знання-Прес», 2001
4. Калина А.В. Економіка праці: Навч.посіб. для студ. вищ. навч.закл. – К.: МАУП, 2004
5. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999